Спрощення і модернізація митних процедур на кордонах і всередині держави

Суттєвим показником ефективності міжнародної митної справи, що все більшою мірою впливає на стан міжнародних економічних відносин, є зростання його регулюючих можливостей у напрямі спрощення та гармонізації митних процедур, адже віртуалізація міжнародної економіки, розвиток товарного виробництва в умовах глобалізації посилюють взаємозв’язок та взаємозалежність держав. Так, прийнято Конвенцію про гармонізацію та спрощення митних процедур 1973 р., Конвенцію про Гармонізовану систему опису та кодування товарів 1983 р., Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р., Міжнародну митну конвенцію про карнет А.Т.А. для тимчасового ввезення товарів 1961 р., Конвенцію про тимчасове ввезення 1990 р., оновлену Кіотську конвенцію, Резолюцію Ради ВМО «Про Рамкові стандарти безпеки та полегшення всесвітньої торгівлі ВМО» 2005 р. та інші

Однак нині сфера реальної міжнародної економіки знаходиться у загрозливому стані, коли поширення спеціальних комерційних інформаційно-комунікаційних технологій в умовах неможливості захисту державою прав учасників економічних відносин розмиває традиційні принципи рівноправної конкуренції і нової міжнародної економічної політики.

Глобалізуються кризові процеси, пов’язані з віртуалізацією економіки, коли інфраструктура сучасного ринку здебільшого спирається не на власні накопичення, а на запозичення. За таких умов постає нагальна потреба інтенсифікації зусиль з упровадження спільних підходів (стандартів) до регулювання відносин у сфері спрощення та модернізації митних процедур.

Метою даної роботи є вивчення актуальних питань спрощення і модернізації митних процедур на кордонах і всередині держави.

Митні процедури – операції, пов’язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

У відповідності до ст.4 Митного Кодексу України від від 13.03.2012 № 4495-VI митна процедура – зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання [6].

Здійснення митних процедур має свої особливості як на кордоні так і всередині держави в залежності від виду транспорту. Розглянемо ці особливості [2].

1. Митні процедури в пунктах пропуску залізничного рухомого складу через державний кордон України.

У зонах митного контролю пунктів пропуску залізничного транспорту на державному кордоні України здійснюються перевірка документів, огляд залізничного рухомого складу, а також інші митні процедури, передбачені Митним Кодексом.

Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок.

Стаття 9 Закону України «Про державний кордон України» визначає, що залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України.

З метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску на державному кордоні або в місцях, визначених керівником митного органу за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України.

У виняткових випадках, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, на вимогу митного органу окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе.

Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу митного органу та органу охорони державного кордону України.

Продукти харчування та безалкогольні напої, вино, лікерні, коньячні, горілчані вироби, що переміщуються через митний кордон України у вагонах-ресторанах поїздів міжнародного сполучення, підлягають обов’язковому декларуванню митним органам.

Продукти харчування та безалкогольні напої пропускаються через митний кордон України без справляння податків і зборів за умови, що:

• вони призначені для реалізації виключно з метою споживання безпосередньо у поїзді;
• їх обсяг не перевищує встановленої законодавством України кількості, мінімально необхідної для забезпечення нормальних послуг вагона-ресторану протягом повного рейсу.

2. Митні процедури на автомобільному транспорті.

Особи, які здійснюють перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України автомобільним транспортом, повинні мати відповідні документи, передбачені законами України та міжнародними договорами.

Особи, що переміщують товари під митним контролем автомобільним транспортом, зобов’язані:

• доставити товари за місцем призначення із збереженням митних забезпечень;
• не розпочинати розвантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;
• пред’явити митному органу документи, необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення товарів;
• у невідкладних випадках за свій рахунок здійснювати розвантаження, навантаження, розпакування та упакування товарів і пред’являти їх до митного контролю.

Автотранспортний засіб, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом. Відомості про автотранспортний засіб, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, якою оформлено ці вантажі, до книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (1975 р.) до товарно-транспортних накладних та дорожнього листа, інших супровідних документів, передбачених законодавством.

3. Митні процедури на морському і річковому транспорті

Митні органи здійснюють митні процедури в зонах митного контролю на території морських та річкових портів, а також в акваторії портів, відкритих для міжнародних перевезень.

Зони митного контролю в морських та річкових портах розташовуються в межах, відведених адміністрацією цих портів, територій та акваторій.

Порядок створення та функціонування зон митного контролю у морських та річкових портах визначається Кабінетом Міністрів України.

Судно закордонного плавання протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем. Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів і приміщень, де знаходяться товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні.

Залежно від водотоннажності і призначення суден закордонного плавання їх митне оформлення проводиться в строк, який визначається керівником митного органу за погодженням з керівником відповідного органу охорони державного кордону України та іншими контрольними службами. Митне оформлення суден закордонного плавання здійснюється цілодобово у порядку їх прибуття.

Райони розвантаження та завантаження суден закордонного плавання, посадки та висадки пасажирів цих суден, а також місця стоянки суден для здійснення митного контролю визначаються адміністрацією порту з урахуванням функціональної і технологічної діяльності порту та за поданням митного органу, погодженим з органом охорони державного кордону України.

Зміна місця стоянки суден визначається адміністрацією порту з повідомленням відповідного митного органу та органу охорони державного кордону України.

Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред’явлення їх найближчому митному органу.

Вивантаження товарів із суден закордонного плавання та завантаження товарів на зазначені судна здійснюються з дозволу митного органу та під його контролем згідно з товаросупровідними документами, передбаченими законодавством України. Пропуск через митний кордон України товарів, що перевозяться в міжнародному водному сполученні, здійснюється на підставі оформлених митних декларацій.

Судно закордонного плавання, яке заходить у відкритий для міжнародних водних перевезень порт для поповнення запасів води, палива, продовольства, проведення термінових ремонтних робіт на строк до двох діб, митному оформленню не підлягає, але перебуває під митним контролем до його відправлення.

Товари, які завантажуються на це судно, підлягають митному оформленню на загальних підставах.

Митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, здійснюється без оформлення вантажної митної декларації. Оподаткування зазначеної продукції здійснюється відповідно до законів України.

4. Митні процедури на авіаційному транспорті

Переміщення товарів через митний кордон України повітряним шляхом здійснюється через міжнародні аеропорти, в яких розташовані митні органи.

Переміщення товарів через митний кордон України через інші аеропорти та поза місцем розташування митних органів допускається у виняткових випадках за дозволом Кабінету Міністрів України або у разі вимушеної посадки повітряного судна.

Командир повітряного судна зобов’язаний подати для здійснення митного контролю такі документи: генеральну декларацію; документи про поштові відправлення, товари та товаросупровідні документи; інші документи, передбачені Митним Кодексом, іншими законами України, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

Дозвіл митного органу на вивантаження товарів з повітряного судна або завантаження товарів на нього надається після перевірки поданих документів та встановлення їх відповідності вимогам цього Кодексу.

Командир повітряного судна, який здійснив вимушену посадку за межами міжнародного аеропорту, зобов’язаний вжити необхідних заходів для забезпечення збереження товарів, які підлягають митному контролю, та протягом доби повідомити найближчий міжнародний аеропорт про місце посадки судна.

Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами (за винятком товарів, заборонених до транзиту), не підлягають обкладенню податками і зборами та безперешкодно переміщуються в межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.

Митний контроль за міжнародними авіаперевезеннями здійснюється митним органом міжнародного аеропорту у взаємодії з контрольними та іншими службами, що беруть участь в оформленні міжнародних повітряних суден та їх екіпажів, вантажів, пасажирів та багажу.

5. Митні процедури при оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі.

Митний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, у тому числі з метою транзиту через митну територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Для митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом, декларант подає митному органу такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт); акт (акти) приймання-передачі товару; сертифікат якості; рахунок-фактуру (інвойс); дозволи (ліцензії) відповідних органів державної влади; інші документи, передбачені законами України.

Для митного оформлення електроенергії декларант подає митному органу такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт); довідку-підтвердження відповідного підприємства про кількість електроенергії, що переміщується через митний кордон України; інші документи, передбачені законами України.

Таким чином, визначено що митні процедури в Україні мають свої особливості в залежності від виду транспортування.

На сучасному етапі розвитку митної справи в Україні значна увага приділяється вдосконаленню митних процедур у відповідності до міжнародних стандартів. Так, після проголошення у 1991 р. незалежності України були поступово здійснені заходи щодо лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, в результаті яких почали значно збільшуватись обсяги зовнішньої торгівлі, що вимагали принципової зміни підходів до встановлення порядку та правил переміщення товарів i транспортних засобів через митний кордон [2, с. 115].

У зв’язку з цим Україна як суб’єкт міжнародних правовідносин стала брати активну участь у впровадженні до національної системи митного законодавства міжнародних стандартів у сфері спрощення і гармонізації митних процедур.

Сандровський К. К. виокремив такі форми митного співробітництва України з іноземними державами та міжнародними організаціями [8, с.338]:

– участь у багатосторонніх договорах;

– членство у міжнародних митних організаціях;

– укладення двосторонніх договорів про співробітництво та взаємодопомогу;

– фактичне дотримання загальноприйнятих норм i стандартів міжнародного митного права;

– забезпечення виконання зобов’язань існуючих міжнародних договорів.

На нашу думку, такі форми митного співробітництва доцільно скоротити до двох: участь у міжнародних (багатосторонніх i двосторонніх) договорах та членство у міжнародних митних організаціях. Вважаємо, що наведені Сандровським К. К. форми митного співробітництва як «укладення двосторонніх договорів про співробітництво та взаємодопомогу», «фактичне дотримання загальноприйнятих норм i стандартів міжнародного митного права» і «забезпечення виконання зобов’язань існуючих міжнародних договорів» за своєю суттю вже входять до участі у багатосторонніх договорах.

Першим кроком України у напрямку спрощення і гармонізації митних процедур є її приєднання до ВМО (згідно із Постановою Верховної Ради України «Про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 р.» від 19.06.1992 р. № 2479-ХХІІ), що стало стимулом для приєднання до міжнародних договорів i відповідних рішень у сфері спрощення та гармонізації митних процедур, розроблених у рамках спочатку РМС, а потім ВМО.

Так, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення i гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 05.10.2006 р. № 227-V Україна приєдналася до зазначеної конвенції [4], але для усунення певних процедурних невідповідностей 15.02.2011 р. Верховною Радою України до цього Закону були внесені зміни, які остаточно усунули (зняли) перешкоди у наданні Україні повноцінного статусу договірної сторони оновленої Кіотської конвенції. Остаточно конвенція набула чинності для України з 15.09.2011р..

Саме тому Україна отримала статус договірної сторони Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур аж у 2011 р., що, на нашу думку, гальмувало темпи входження України до систем міжнародного митного співробітництва, що, у свою чергу, не могло не впливати згубно на стан зовнішньоекономічної діяльності для українських суб’єктів зовнішньоторговельної діяльності. Оновлена Кіотська конвенція зобов’язує Україну застосовувати однакові міжнародні стандарти в роботі митних служб, у спрощенні та автоматизації митних процедур, а також передбачає перехід на використання електронних документів і створення електронних систем «єдиного вікна» (стандартне правило 7.2 розділу 7 Загального додатка оновленої Кіотської конвенції).

Так, згідно із зазначеною Концепцією, встановлено термін реформування митної служби України – 2010–2015 рр., упродовж якого основними завданнями є [7]:

– приведення національного законодавства у митній сфері у відповідність до міжнародних стандартів;

– законодавче і нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення;

– спрощення та розширення переліку методів гарантування і сплати податків;

– розвиток застосування принципу «єдиного вікна» і єдиного державного контрольного органу в пункті пропуску;

– розвиток системи «уповноважених економічних операторів»;

– створення безпаперового середовища надання державних послуг у митній сфері – електронне декларування;

– розширення джерел отримання достовірної митної інформації; створення уніфікованих і прозорих правил визначення митної вартості товарів та їх класифікації;

– підвищення прозорості інформації щодо митних процедур і правил;

– розвиток діалогу i співробітництва з бізнесом.

Найбільшим значним досягненням у напрямку впровадження Україною міжнародних стандартів оновленої Кіотської конвенції у сфері спрощення та гармонізації митних процедур стало прийняття у 13.03.2012 р. нової редакції МКУ, який набрав чинності із 01.06.2012 р. [6]. МКУ містить максимальну кількість норм прямої дії, які приведені у відповідність до вимог оновленої Кіотської конвенції, а саме [5]:

– дозволяє використовувати електронне декларування всім охочим підприємцям без будь-яких обмежень та у всіх митних режимах;

– визначає вичерпний перелік документів, потрібних для митного оформлення;

– надає право декларанту на внесення змін до митної декларації, подавати неповну декларацію для оформлення товарів, якщо він не володіє точними відомостями про товар;

– скорочує час митного оформлення однієї імпортно-експортної операції з 24 до 4 годин;

– запроваджує пост-аудит, тобто право митниці здійснювати митний контроль після закінчення експортно-імпортної операції підприємця. Це сучасний загальновизнаний світовий шлях до спрощення митного оформлення ;

– дозволяє українським підприємцям, які тривалий час працюють на ринку, не мають заборгованостей, не допускають суттєвих правопорушень, мають кваліфікований персонал, отримати статус уповноваженого оператора економічної діяльності;

– звільняє підприємців від відповідальності за допущені ними ненавмисні помилки (які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності), запроваджує врегулювання питань порушення митних правил на основі компромісу;

– суттєво розширює права підприємців у частині оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів та їх посадових осіб.

Застосування митних формальностей необхідне при переміщенні товарів через митний кордон і забезпечення норм митного права й охоплює зобов’язання особи, котра переміщує товар (подання необхідних документів, сплата податків та ін.), та зобов’язання митних органів (створення пунктів пропуску, встановлення годин роботи, огляд товарів, перевірка заявлених у декларації відомостей, визначення та збір митних платежів, випуск товарів у певний митний режим). Найважливішим напрямком діяльності митних органів є митний контроль для забезпечення дотримання митного законодавства, юридичних і правових норм при переміщенні товарів, предметів, громадян через митний кордон.

Основними методами контролю, рекомендованими ВМО, є [3, с.143]:

– документальна перевірка;

– огляд товарів і транспортних засобів. Можливі два рівні огляду: 1) загальний огляд контейнерів та упаковок, перевірка пломбування, відповідність кількості й опису товарів; 2) перевірка даних вантажної митної декларації, тобто заявлена митна вартість, країна походження, класифікація товарів, ставка мита і т. п.;

– ідентифікація товару;

– митний контроль фізичних осіб.

Процедуру проходження митного контролю на кордоні країни традиційно сприймають як громіздку за часом та розумінням ресурсного забезпечення і документального оформлення. Саме тому з ініціативи ЄС у її країнах-членах й асоційованих членах реалізують програму «Електронна митниця», суть якої проявляється в упровадженні електронної форми декларування та митного оформлення. У європейських країнах формується так зване «електронне митне середовище» – шляхом упровадження електронних систем контролю за імпортом та експортом товарів, функціонування Митного інформаційного порталу ЄС. Формування єдиного інформаційного простору необхідне для ефективності та дієвості системи митної взаємодії країн. Для конвергенції митних відносин країн не лише в межах ЄС в останні роки розроблено програмне забезпечення системи ASYCUDA (Automated SYstem for Customs Data) – комп’ютеризованої системи митного управління, що містить дані з основи процедур зовнішньої торгівлі та сприяє обміну торговою і митною інформаціями між країнами. Нині ця програма працює у більш як 90 країнах світу.

Практика митного співробітництва країн підтверджує, що застосування інформаційних технологій стає суттєвим чинником підвищення ефективності митних процедур. У главі 7 Кіотської конвенції «Застосування інформаційних технологій» зазначено, що їх застосування змінило заходи, за допомогою яких митні органи здійснюють свої функції з контролю та справляння податків. Нині у більшості країн запроваджена система подання декларацій в електронній формі, їх опрацювання дає змогу [5]:

– збільшити продуктивність роботи як митних органів, так і суб’єктів ЗЕД;

– зменшити витрати митних органів шляхом: прискореного випуску товарів; своєчасного отримання точної інформації; використання кращих можливостей правозастосування; скорояення скупчення людей у приміщеннях митниці;

– ефективно проводити митне оформлення ще до прибуття товару на митницю.

До основних правил і процедур, на які найбільше впливатиме введення інформаційних технологій, пропонуємо віднести: інвентарний контроль вантажів; опрацювання митної декларації; повідомлення про випуск товарів; правозастосування з боку митних органів; попереднє оформлення пасажирів; облік доходів; статистичні дані про зовнішню торгівлю; інформаційні системи управління (АСУ); автоматизація управління.

Розроблення ІТ або адаптація до національних умов уже наявних на сьогодні є завданням номер один для митних органів, а наступним важливим фактором є захист системи від можливих ризиків (перелік яких не є вичерпним):

а) випадкових: порушення зв’язку, пошкодження апаратних засобів, модифікація програмного забезпечення, несправність апаратних засобів / програмного забезпечення, природні чинники;

б) умисних: видалення програми або даних, модифікація програм або даних, доступ до даних без дозволу, пошкодження апаратних засобів.

В Україні, яка стає повноправним партнером у світовому економічному просторі, також зростає значущість інформаційних технологій та рівень їхнього впровадження для вдосконалення діяльності митних органів і розширення міжнародної співпраці, актуалізується розширення обміну інформацією між митними службами різних країн. Однак інформаційне співробітництво не завжди є вигідним для країни, яка хоче приховати реальний товаропотік через кордон (зокрема, якщо товар – сумнівного походження та якості або перевезення здійснюють із порушенням міжнародних багатосторонніх і двосторонніх угод). Такий стан справ негативно впливає і на окремих суб’єктів ЗЕД, позаяк нереальними стають підробка митних документів, заниження митної вартості, а також зменшується ймовірність контрабандних шляхів переміщення товарів.

Під час переміщення суб’єктом ЗЕД товарів через митний кордон у взаєминах із митною службою задіяні треті особи, якими згідно з главою 8 Кіотської конвенції “Відносини між митною службою і третіми особами” можуть бути: митні агенти та брокери, експедитори, модальні й мультимодальні перевізники і служби доставки. Ефективним заходом у даному контексті стає формування системи митної логістики найоптимальнішого та найменш затратного призначення, суть якої полягає в супроводженні руху товарів і предметів. Вжиття заходів митної логістики дає суб’єктам ЗЕД змогу отримати чіткі схеми їх діяльності на певному етапі руху товару, а митним органам – упевненість у прозорості переміщення й законності митних процедур на основі отриманої інформації. Найважливішими суб’єктами логістики у даному випадку є митні органи, від яких або за ініціюванням яких залежать середовище функціонування суб’єкта ЗЕД, ефективність та результативність його діяльності, швидкість проходження митних процедур.

Проте проблема, що виникає у даному випадку в суб’єктів ЗЕД, полягає у відмінностях розвитку митної логістики в різних країнах, що потрібно враховувати для своєї діяльності в умовах іншого середовища. Для оцінювання рівня розвитку логістики використовують загальний індекс розвитку логістики (LPI) за 5-бальною шкалою, де 5 – найвищий рівень роботи і є однією зі складових, що відображають торгові полегшення. Структурно індекс охоплює сім ключових підкатегорій: ефективність митних та інших процедур; якість транспортної інфраструктури; міжнародні транспортні витрати; компетентність логістики; налагодження шляхів відвантаження; внутрішні транспортні витрати; своєчасність відвантаження. Рейтинг країн за загальним індексом митної логістики за останні роки дав змогу виокремити країни, сприятливі за ефективно розробленим системним механізмом митної логістики. Структурно цей індекс у Сінгапурі демонструє найкращі показники. Розподіл країн за ефективністю митних процедур показує значні відмінності між розвиненими країнами й тими, що розвиваються, проте саме цей фактор, на нашу думку, є одним із найважливіших, зважаючи на функціональне призначення митних органів. За LPI-ефективністю митних процедур Україна посіла 98 місце, Росія – 138, залишивши позаду Зімбабве, Непал, Бенін, Нігер та інші найменш розвинені країни. За якістю транспортної інфраструктури та розвитком інформаційних технологій Україна зайняла 74 місце, Російська Федерація – 93. Даний рейтинг ще раз засвідчує: активність країн у митному просторі неминуче потребує реформації, передусім у системі митних органів, запровадження нових форм і методів контролю, спрощення митних процедур, формування логістичних схем для спрощення переміщення товарів і забезпечення належного рівня транспортної інфраструктури.

У контексті піднятої проблеми упродовж останніх років основними напрямками діяльності митних органів України залишаються: розроблення та імплементація митного законодавства до міжнародних стандартів і стандартів Євросоюзу; забезпечення комплексного контролю за дотриманням митного законодавства з боку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян; удосконалення механізму функціонування митної служби України; спрощення та модернізація митних процедур; активізація участі Держмитслужби в роботі з оптимізації митно-тарифної та податкової політики держави.

Викладене дає змогу зробити висновок, що Україні слід докласти значних зусиль для реформування системи обслуговування зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі зовнішньої торгівлі, адже, незважаючи на численні реформи у різних сферах економічного життя (правова, податкова, митна та ін.), їхня ефективність ще недостатньо висока. Україна не змогла увійти до десятка країн, що лібералізували умови ведення бізнесу.

Проведене дослідження напрямків спрощення та модернізації митних процедур показало, що для уникнення суперечностей при взаємодії країн у митній сфері в контексті регулювання торговельних потоків необхідними є впровадження єдиних стандартів і правил для переміщення товарів і предметів через митний кордон, а також конвергенція напрямків і механізмів діяльності митних органів. Основною метою удосконалення в митній сфері має бути уникнення та зменшення ризиків при реалізації митної політики через гармонізацію й уніфікацію митного законодавства, вироблення єдиних правил проведення митних процедур, створення наближених або єдиних умов для переміщення товарів через митні кордони країни. Тому стандарти міжнародних організацій, які визначають напрямки гармонізації та уніфікації митних відносин між країнами, спрямовані на усунення бар’єрів на шляху переміщення товарів, формування єдиного інформаційного поля, активізацію зовнішньоекономічної діяльності.

За результатами написання даної роботи можна зробити наступні висновки:

Встановлено, що у відповідності до ст.4 Митного Кодексу України від від 13.03.2012 № 4495-VI митна процедура – зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. Здійснення митних процедур має свої особливості як на кордоні так і всередині держави в залежності від виду транспорту. У роботі розглянуто ці особливості.

Визначено, що першим кроком України у напрямку спрощення і гармонізації митних процедур є її приєднання до ВМО, що стало стимулом для приєднання до міжнародних договорів i відповідних рішень у сфері спрощення та гармонізації митних процедур, розроблених у рамках спочатку РМС, а потім ВМО.

Встановлено, що основними завданнями щодо приведення митних процедур до міжнародних стандартів є:законодавче і нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення; спрощення та розширення переліку методів гарантування і сплати податків; розвиток застосування принципу «єдиного вікна» і єдиного державного контрольного органу в пункті пропуску; розвиток системи «уповноважених економічних операторів».

Практика митного співробітництва країн підтверджує, що застосування інформаційних технологій стає суттєвим чинником підвищення ефективності митних процедур. Нині у більшості країн запроваджена система подання декларацій в електронній формі, їх опрацювання дає змогу: збільшити продуктивність роботи як митних органів, так і суб’єктів ЗЕД; зменшити витрати митних органів; ефективно проводити митне оформлення ще до прибуття товару на митницю.

Агапова А.В. Таможенный аудит: госуарственный контроль или предпринимательская деятельность? / А.В. Агапова // Ученые записки СПб филиала РТА. – 2011. – № 2. – С. 17-23.

2. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств : навчальний посібник / М. І. Дідківський. – К. : Знання, 2012. – 462 с.
3. Иванча И.И. Роль таможенной службы в развитии государственного финансового контроля поступлення таможенных платежем / И.И. Иванча // Вестник томського государственного университета. – 2014. – № 319. – С. 143-144.
4. Закон України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення i гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення i гармонізацію митних процедур» від 05.10.2006 № 227-V [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/227-16.
5. Митний кодекс спрощує життя підприємцям i громадянам [Електронний ресурс] / Сайт Західної інформаційної корпорації. – Режим доступу : http://zik.ua/ua/news/2012/06/01/351605.
6. Митний кодекс України: введений в дію Законом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4495-17.
7. Обличчям до людей : Концепція реформування діяльності митної служби України [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Державної митної служби України. – Режим доступу : http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/publish/article?art_id=2213039&cat_id=2213024.
8. Сандровский К. К. Международное таможенное право : учебник / К. К. Сандровський. – 2-е изд., стер. – К. : О-во «Знання», КОО, 2011. – 461 с.