ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ: підручник (ред. М.Малик, В.Загорулько)

Існує розгалужена система наук, які вивчають економічне життя суспільЗ
ства. До них належать фундаментальні (теоретичні) економічні науки, зокремаекономічна теорія, які є науками про загальні принципи і закони економічноЗго розвитку, та окремі галузеві (прикладні) економічні науки, що застосовуютьці загальні принципи, закони, методи дослідження стосовно окремих особлиЗвих об’єктів, мають свій особливий предмет вивчення.
Економічна теорія може бути розділена на дві основні групи, відповідно
до їх функціонального призначення. Позитивна економічна теорія намагаєтьЗся вивчити та зрозуміти навколишній світ, дати йому адекватні характеристиЗки, сформулювати його механізми та закономірності. Нормативна гілка екоЗномічної теорії на підставі пізнання існуючої дійсності розробляє шляхи удосЗконалення економічної системи, її економічного зростання. Обидва цих аспектиекономічної теорії реалізовані у викладенні матеріалу даного підручника.
Закономірності економічного розвитку не існують самі по собі, відокремЗ
лено від соціально значущих проблем суспільства. Тому в підручнику вивченнязагальних економічних процесів тісно пов’язано з дослідженням проблем екоЗномічної безпеки, яка є частиною сучасної економічної теорії.
Такий великий обсяг і складність проблем, що досліджуються у підручниЗ
ку, потребують певної форми викладення матеріалу, його структуризації. ПідручЗник складається з восьми частин та двадцяти одного розділу.
Книгу відкриває частина перша “Вступ”, в якій у стислій формі предмеЗ
том розгляду є загальні питання самого вивчення економічних явищ та проЗцесів, предмет і метод економічної теорії, її наукові школи та функції.
Друга частина “Загальні основи економічного розвитку” присвячена досЗ
лідженню найбільш фундаментальних питань структури функціонального асЗпекту розвитку економічних систем, у тому числі в аспекті економічної безпеЗ

9ки, форм суспільного виробництва та їх розвитку; генезису разом з ними такоЗ
го найважливішого та найдієвішого економічного інструмента як гроші.
Аналізу закономірностей розвитку та механізмам функціонування ринкоЗ
вого господарства присвячена третя частина “Ринкова економіка: структура імеханізм функціонування”. В ній розглянуто питання відносної ефективностіринкової системи, проблеми побудови системи ефективного ринку в умовахпострадянського простору.
У четвертій частині “Основи підприємництва. Мікроекономіка” дослідЗ
жуються переважно проблеми, що належать до рівня основної ланки економіЗки — підприємства (фірми). В цій частині вивчаються та аналізуються цілі тафункції підприємства, їх основні види, особливості управління, витрати виЗробництва, прибуток, собівартість, попит та пропозиція, ціна як категоріямікроекономіки.
На макроекономічному рівні (частина третя “Макроекономічний рівень
господарювання”) досліджуються питання, що належать до економіки країни,взятої як єдине ціле. Тут найбільш важливе значення має з’ясування проблемвідтворення на рівні всієї економіки як цілого, визначення умов макроеконоЗмічної рівноваги.
Частина шоста “Фінансові відносини в процесі економічного відтворенЗ
ня” присвячена вивченню важливих проблем управління фінансовою, бюджетЗною та кредитною системою, їх впливу на економічне зростання та структурнізміни, механізми гарантування фінансової безпеки та її видів (інвестиційноюбезпекою фондового ринку тощо).
Важливі проблеми забезпечення справедливої та раціональної системи
розподілу доходів забезпечення соціальної політики досліджуються у сьомійчастині “Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки”.
У заключній (восьмій) частині підручника “Світогосподарські зв’язки та
міжнародні валютні фінансові відносини” викладені питання сутності світоЗгосподарських відносин, міжнародної інтеграції, світового ринку капіталів,місця економіки України у міжнародному поділі праці, питання гарантуваннязовнішньоекономічної безпеки країни.
Підручник розрахований на студентів та викладачів вищих навчальних закЗ
ладів , а також на широке коло майбутніх фахівців інших спеціальностей, чиїінтереси зосереджені на вивченні економічного життя суспільства, завдань тамеханізмів гарантування економічної безпеки.

Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
§ 1. Визначення предмета економічної теорії
В сучасній економічній літературі склалася така ситуація, що в кожному
підручнику чи посібнику з економічної теорії можна знайти власне визначенняпредмета її дослідження. Це цілком природно, зважаючи на те, що існує багатошкіл і напрямків, засновниками яких були видатні дослідники економічних проТблем в різних країнах світу. Спираючись на авторитет того чи іншого вченого, щозалишив помітний слід у економічній теорії, автори сучасних підручників даютьрізні визначення її предмета, що відбивають підходи різноманітних сучасних таминулих економічних шкіл. Прикладами найбільш поширених трактувань предТмета економічної теорії можуть бути такі, що визначають її як науку про:
— національне багатство і способи його нарощення;— боротьбу за поліпшення добробуту народу;— намагання заробити собі на прожиття;— механізми, що регулюють стосунки між покупцями і продавцями;— діяльність у сфері виробництва і обміну між людьми;— види діяльності, пов’язані з обміном і грошовими угодами між людьми;— поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеТ
ріальних благ і послуг за умови обмежених ресурсів;
— рух економічного життя;— тенденції розвитку цін, виробництва, безробіття;— вибір способу використання обмежених виробничих ресурсів (землі,
праці, устаткування, технічних знань) для виробництва різних товарів і розпоТділу їх між різними членами суспільства;
— розв’язання проблем організації споживання і виробництва;— гроші, норми відсотка, капітал і багатство;— виробничі відносини у взаємодії з продуктивними силами і політичною
надбудовою;

11Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
— економічні закони, що керують виробництвом, розподілом, обміном і
споживанням на різних етапах розвитку людського суспільства.
Як бачимо, наведені визначення досить різноманітні й іноді навіть здаєтьТ
ся, що мова йде про різні наукові дисципліни, але в усіх них є і щось загальне.Виявивши це загальне, ми зможемо дати найбільш правильне визначення предТмета економічної теорії. Річ у тому, що більшість визначень характеризуютьлише окремі сторони сучасної економічної науки, яка вивчає сьогодні екоТномічні процеси на усіх рівнях їх прояву. Так, загальна економічна теорія склаТдається з: мікроекономіки (економічні процеси на рівні окремо взятого підприєТмства, фірми); макроекономіки (дослідження законів функціонування еконоТміки країни в цілому); глобальної (світової) економіки (вивчення проблемформування та росту міжнародних економічних зв’язків, створення та персТпективи розвитку світової системи господарства).
Тож для визначення предмета економічної теорії ми повинні, перед усім,
чітко уявляти, що собою являє економічна діяльність людей, економіка країни?Слово “економіка” має давньогрецьке походження та складається з двох слів:“ойкос” — дім, домашнє господарство та “номос” — закон, вчення. Тобто переТкладається як “домоустрій” — правила ведення домашнього господарства. Слідпам’ятати, що за часів Давньої Греції окремі домогосподарства були основнимивиробничими одиницями, за домогою яких суспільство в цілому задовольнялосвої нагальні потреби. Тож економіка — це діяльність по створенню речей та поТслуг, що задовольняють людські потреби. Зважаючи на сказане, можна було б
визначити економічну теорію як науку, що вивчає процес виробництва матеріаль-
них благ та послуг для задоволення суспільних потреб.  Таке визначення, як і багато
інших, має право на існування, бо у найбільш загальному вигляді визначає праТвильно предмет дослідження, але потребує певного уточнення у зв’язку із складТ
ністю такого поняття, як процес виробництва матеріальних благ та послуг.
Процес виробництва матеріальних благ та послуг можна розглядати з двох
позицій. З одного боку, це процес поєднання та використання матеріальноТреТчових та людських ресурсів з метою отримання кінцевого продукту. Для процесувиробництва потрібні: сировина та матеріали; машини та устаткування; люди зїхніми здібностями до певної праці чи з організаторським талантом. Все це раТзом в економічній теорії має назву продуктивних сил суспільства. Кожний окреТмий елемент продуктивних сил має свої кількісні та якісні характеристики у різнихкраїнах світу в різні часи, що впливає на загальний стан продуктивних сил та їхніможливості щодо створення певної кількості потрібних благ в окремій країні впевний період часу. Тож економічна теорія може сконцентруватись на дослідТженні саме продуктивних сил суспільства — проблемах їхнього розвитку та зросТтання; їх відносної обмеженості порівняно з потребами у суспільних благах; макТсимальної ефективності їх використання та пошуку найкращої комбінації їх окТремих елементів між собою в процесі суспільного виробництва. Саме цей бік

12Частина 1. Вступ
процесу суспільного виробництва привертає до себе увагу більшості західноєвТ
ропейських та американських дослідників економічних явищ.
Прихильники такої точки зору визначають економічну теорію як науку,
що «досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничихресурсів, або управління ними з метою досягнення максимального задоволенТня матеріальних потреб людини»
1.
Існує й інший підхід до визначення предмета економічної теорії, що грунТ
тується на протилежній точці зору на суть процесу виробництва. Процес виТробництва можна розглядати, насамперед, як процес взаємодії людей, що встуТпають у певні стосунки між собою в ході створення матеріальних благ і послуг.Різні соціальні групи населення, залежно від свого положення у суспільстві,мають різне відношення як до процесу безпосереднього виробництва, так і доумов його матеріального забезпечення та можливостей привласнення його реТзультатів. Наявність прав власності на матеріальноТречові чинники виробницТтва породжує певну класову структуру суспільства, виявляє суперечності міжрізними класами, що мають різні інтереси через відмінності у соціальноТекоТномічному статусі. Саме відносини між людьми, основними класами, що беТруть участь у процесі виробництва й повинні, на думку деяких вченихТекоТномістів, бути в центрі уваги економічної теорії як суспільної науки. Погляд наекономічну теорію як науку, що вивчає відносини між людьми в процесі виТробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, базується намарксистській економічній доктрині, і в сучасних умовах кількість її прихильТників зменшується. Але зменшення впливу марксистської теорії на територіїколишніх країн “табору соціалізму” не заперечує, все ж таки, того факту, щовиробничі відносини реально існують та, відповідно, потребують дослідженнясаме у межах економічної теорії.
Перевага, що віддається тому чи іншому боку суспільного процесу виробТ
ництва (тобто функціонуванню економіки) збіднює предмет дослідження екоТномічної теорії. Повноцінне визначення її предмета обов’язково повинно вкаТзувати як на її суспільний характер (дослідження людських відносин), так і на їїзв’язок із дослідженням проблем ефективного використання наявних продукТтивних сил. Отже, предметом економічної теорії є дослідження відносин між людь-
ми, що виникають у процесі суспільного виробництва, у взаємозв’язку із пробле-мою ефективного використання обмежених виробничих ресурсів.
§ 2. Основні етапи розвитку економічної теорії
Предмет економічної теорії можна зрозуміти краще, якщо розглянути її
становлення як науки в історичному аспекті. Сучасна економічна наука є реТ
_______________
1 Макконнелл К.Р., Брю С.Л.,  «Экономикс», – Баку, 1992. – с. 18.

13Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
зультатом тривалого процесу накопичення знань про закономірності госпоТ
дарської діяльності, послідовної зміни різноманітних концепцій та шкіл.
Перші думки та зауваження щодо процесів господарювання можна відшуТ
кати у найдавніших письмових документах Стародавнього Єгипту, Вавилону,Індії, Китаю та інших давніх цивілізацій. Це свідчить про те, що свідомий проТцес виробництва навіть примітивних матеріальних благ потребує певних знаньдля його правильної організації. Але навряд чи в цьому разі можна говоритипро виникнення чи існування тут економічної теорії як науки. Це поки що неТсистематизовані знання, що мають суто практичне значення та набуті емпіТричним шляхом. Вміння скип’ятити воду ще не свідчить про пізнання фізичТних законів теплообміну. Так само й правильний розрахунок кількості рабів,необхідних для обробки поля певної площі, чи застосовування худоби як розТрахункової одиниці при обміні, ще не означає наявності теоретичних знань угалузі економіки.
Перші, справді, теоретичні економічні розробки з’являються лише у ІVТV
ст. до н.е. у Давній Греції. Філософ Ксенофонт пише трактат “Економія”, щодає життя новому терміну — “економія”, який застосовується відтепер для окТреслення окремої галузі знань, що стосується суто господарської діяльності.ВченийТенциклопедист Аристотель закладає основи теорії вартості товару, розТмірковуючи про його дві основні властивості та пропорції, в яких одні товариобмінюються на інші. Свій подальший розвиток ідеї давньогрецьких філософівотримують у працях мислителів Давнього Риму. Але після розпаду РимськоїІмперії для економічної теорії, як і для багатьох інших наук, настають важкічаси. Раннє середньовіччя не було сприятливим часом для наукових дослідТжень, і поповнення економічних знань майже не відбувалось.
Відновлення інтересу до теоретичних економічних досліджень відбувається
у ХVТХVІІ ст., коли виникла та панувала перша школа економічної теорії —школа меркантилістів.  Назва школи походить від італійського слова “мерканТ
те” (торговець, купець), хоча найбільш видатними її представниками є неіталійські, а англійські та французькі економісти. Саме представник французьТких меркантилістів А.Монкретьєн у 1615 р. дав нову назву економічній теорії— “політична економія” (“політикос” — державний, суспільний і “ойкономія”),яка одноособово зберігалася за нею до кінця ХІХ ст. і використовується ще йсьогодні поряд з “економікс”. Стосовно ж теоретичних поглядів меркантилістів,то вони цілком визначалися історичними умовами свого часу. Це епоха утвоТрення та зміцнення централізованих держав Західної Європи, відкриття і коТлонізації нових континентів, налагодження з ними активних торговельнихзв’язків. Тож головну увагу меркантилісти приділяли дослідженню проблем заТбезпечення державних інтересів у зовнішньоторговельній діяльності. Сучаснапротекціоністська політика (політика захисту інтересів власного виробника),що запроваджується окремими державами, має своє коріння в теорії мерканТ

14Частина 1. Вступ
тилізму. Незважаючи на успішне для свого часу дослідження проблем зовнішТ
ньої торгівлі, меркантилісти забували про те, що для того, щоб торгувати, треТба спочатку виробляти придатні для обміну продукти. Слабиною цієї школивважається впевненість її представників у тому, що багатство держави визнаТчається лише правильно організованою торгівлею при практично повному нехТтуванні дослідження проблем, пов’язаних з виробництвом продукції.
Об’єктивні зміни, що відбулись у економіках провідних західноєвроТ
пейських держав у ХУІІІ ст., змусили змістити акцент в економічних досліженТнях і привели до появи нової школи, що отримала пізніше назву — класичної.
Стрімкий розвиток мануфактурного виробництва, утворення і зміцнення перТших підприємств капіталістичного типу та зростання значення промисловоговиробництва в цілому висувало потребу у переосмисленні теоретичних побуТдов меркантилізму. Класична економічна теорія виникла як відповідь на недоТсконалість попередньої школи і найбільш відома вона у двох своїх варіантах —французькому та англійському.
Школа класичної французької політичної економії більше відома як шко-
ла фізіократів.  Термін “фізіократія” походить від грецьких слів “фізіо” — приТ
рода та “кратос” — влада, панування, сила. Така назва даної школи (“владаприроди”) відбиває головну її особливість — визнання єдиною продуктивноюгалуззю землеробства. Стверджуючи, на відміну від меркантилістів, що багатТство держави створюється не в обігу, а у виробництві, фізіократи вважали заостаннє тільки виробництво сільськогосподарської продукції, називаючи робітТників мануфактур, ремісників, промисловців та купців — “безплідним” клаТсом. Цю обмеженість фізіократів, що проявилась у нерозумінні значення проТмислового виробництва, трохи пізніше було подолано у класичній англійськійполітекономії, і це можна пояснити відносною відсталістю промисловостіФранції ХVІІІ ст. порівняно з промисловістю Англії цього періоду. ОсТновоположником та найбільш яскравим представником фізіократів був Ф.КеТне, який видав у 1758 р. свої знамениті “Економічні таблиці”, що часто розгляТдаються в сучасній літературі як перша спроба макроекономічного дослідженТня.
Незважаючи на заслуги фізіократів у боротьбі з поглядами меркантилістів
та закладанні основ нової теорії, все ж класичною теорією у її завершеномувигляді вважається англійська класична політекономія: головний представникцієї школи є автор “Дослідження про природу та причини багатства народів”(1776 р.) — А.Сміт. А.Сміт розглядається сьогодні не просто як представникпевної школи, а як один з найвидатніших вченихТекономістів усіх часів. Багатохто вважає, що саме завдяки йому економічна теорія перетворюється свого часуу самостійну науку, а його “Багатства народів” — називають “економічноюбіблією”. Справді, його можна визнати за автора першого закінченого, цілісногодослідження процесів функціонування економіки в цілому. Він систематизував

15Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
накопичені до нього економічні знання, доповнив певні ланки і зумів поясниТ
ти, як насправді працює ринкова економіка епохи вільної конкуренції. Ідеї йогоголовної праці лягли в основу багатьох наступних теорій і не втратили своєїактуальності й сьогодні. Пояснюючи роботу сучасних економік, що викорисТтовують ринковий механізм, звертаємося до теорії А.Сміта, а в усіх сучаснихтеоріях вартості ми можемо знайти відгуки висловлених ним ідей. Англійськакласична політекономія — справжній фундамент практично всіх сучасних екоТномічних шкіл.
У ХІХ ст. розвиток економічної теорії набуває бурхливого характеру. ІнтеТ
рес, розбуджений до цієї галузі знань класичною теорією, породжує виникТнення десятків різноманітних концепцій та шкіл. Але визначальною для цьоТго періоду можна вважати боротьбу двох основних теорій, що сформувались ізміцніли, відстоюючи свої позиції від взаємних критичних атак. Мова йде проборотьбу марксистського та маржиналістського напрямків у економічній
теорії.
Поява у І867 р. першого тому “Капіталу” К.Маркса була визначною подією
не тільки для свого часу. Один з найвидатніших теоретиків в історії економічТної думки — К.Маркс із суто німецьким сумлінням, логічно та педантично обТгрунтовував на сторінках своєї книги власну модель капіталістичної економіТки, що базувалась на доведеній ним до досконалості теорії трудової вартостіА.Сміта і Д.Рікардо (ще одного представника класичної англійської політекоТномії). Виходячи з того, що величина вартості будьТякого товару визначаєтьсякількістю суспільно необхідної праці, витраченої на його виробництво, автор“Капіталу” доводив наявність експлуатації у капіталістичній системі, розкриТвав її антагоністичні суперечності та передрікав її крах у недалекому майбутньТому. Марксистська теорія мала значення не тільки для подальшого розвиткуекономічної думки. Як політичний рух марксизм проявив свою потужність,практично визначивши всю історію наступного ХХ ст.
Найбільш впливовим напрямком, що протистояв марксизму в економічній
теорії у ХІХ ст., був маржиналізм (від французького “маржинал” — граничний).До цього напрямку можна віднести велику кількість шкіл та окремих економістівз різних країн: К.Менгер, Ф.Візер та Є.БемТБаверк (Австрійська школа), У.С.ТДжевонс (Англія), Д.Р.Кларк (США) та ін. При усіх розбіжностях у поглядах наті чи інші проблеми політекономії, маржиналістів поєднувало однакове запеТречення марксистської теорії трудової вартості та використання натомість теоріїграничної корисності. Згідно з даною теорією величина вартості будьТякоготовару визначається його граничною корисністю для людей, а не витратамипраці на його виробництво. Твердження, що витрати праці не відіграють виріТшального значення у визначенні вартості товару, руйнувало тезу К.Маркса пронаявність капіталістичної експлуатації та всі його подальші висновки щодо фунТкціонування і майбутнього капіталістичноі системи в цілому. Безкомпромісне

16Частина 1. Вступ
протистояння марксизму і маржиналізму в економічній теорії тривало до кінця
ХІХ ст.
У 1890 р. видатний англійський економіст А.Маршалл видав свої “ПринТ
ципи економіки (економікс)”. Ця книга не тільки дала ще одну назву екоТномічній теорії —  економікс,  а й запропонувала принципово новий підхід до
вирішення питання про утворення вартості товару. А.Маршалл поєднав в однійтеорії дві протилежні: теорію трудової вартості та теорію граничної корисності.Запропонована ним теорія ціноутворення практично без змін відтворюється всучасних підручниках “Економікс”.
Найбільш помітною подією ХХ ст. в економічній теорії стала поява ще
однієї школи — кейнсіанської. Свою назву вона отримала за ім’ям її засновТника Дж.М.Кейнса (Англія). Економічна концепція Дж.М.Кейнса була виТкладена у його відомій праці — “Загальна теорія зайнятості, проценту та гроТшей” (1936 р.) та стала відповіддю на необхідність осмислення “Великої депТ
ресії” (світової економічної кризи 1929Т1933 рр.). До першої третини ХХ ст. векономічній теорії Заходу панувала думка про саморегульованість капіталіТстичної економіки за рахунок дії механізмів вільного ринку. Потужна, а гоТловне, затяжна криза 1929Т1933 рр. спростувала ці уявлення. Кризу було поТдолано врештіТрешт, тільки завдяки енергійним зусиллям урядів країн, що
були охоплені нею. Тож головним у кейнсіанській теорії стало обгрунтуванняідеї про необхідність постійного державного регулювання ринкової економіТки та розробка інструментарію такого регулювання. Слід відзначити, що кейТнсіанські рецепти широко використовувались багатьма країнами ЗахідноїЄвропи після Другої світової війни і дали неабиякі результати з точки зорутемпів економічного зростання та подолання циклічних криз перевиробТництва.
Серед найбільш сучасних теорій, що виникли в останніх дваТтри десятиТ
річчя, можна назвати: монетаризм (М.Фрідмен), теорію раціональних очікувань
(Р.Лукас), теорію економіки пропозиції  (А.Лаффер). Суть цих теорій буде розгТ
лянуто пізніше, коли мова йтиме про сучасні методи державного регулюванняекономіки.
§ 3. Об ’єктивні економічні закони, їх пізнання та викорисД
тання
В одному з визначень економічної теорії (з тих, що наводилися вище), про
неї було сказано як про науку, що вивчає економічні закони, які керують виТробництвом, розподілом, обміном і споживанням на різних етапах розвиткулюдського суспільства. Справді, пізнання об’єктивних економічних законів тарозробка механізмів їх використання є одним з найголовніших завдань еконоТмічної теорії.

17Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
Економічні закони — це об’єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв’язки між
процесами та явищами, що проявляють себе під час функціонування економіки.Розглянемо уважно, що означає таке визначення економічних законів.
Те, що мова йде про причинноТнаслідкові зв’язки, означає, що під функТ
ціонуванням економіки будьТяке економічне явище має свою причину. ЗросТтання чи падіння прибутків підприємства, або збільшення чи зменшеннякількості безробітних у країні — все має свої причини, тобто якісь процеси чиподії відбулись раніше та спричинили вказані наслідки. Але навіть якщо зв’яТзок між причиною та наслідком визначено правильно, це ще не означає дії екоТномічного закону в даному разі. Зв’язок між певною подією та певним наслідкомповинен бути сталим, тобто таким, що постійно і неодмінно повторюється вусіх аналогічних випадках. Економічні закони діють без винятків, так само якфізичні чи хімічні закони. Нагадаємо, що у даному разі мова йде про об’єктивніекономічні закони, що діють незалежно від свідомості та бажання людей.  Об’єкТтивність дії економічного закону означає неможливість відмінити його урядоТвим декретом чи указом, навіть якщо він стає на заваді державним планам поТдальшого розвитку економіки. Саме такі закони і є об’єктом дослідження екоТномічної теорії. Розвиток економіки на основі дії об’єктивних законів не означаєповну безсилість людського (суб’єктивного) чинника в цьому процесі. Людинане приречена бути тільки пасивним спостерігачем того, що відбувається, вонаможе і повинна відігравати активну роль у розбудові економіки.  Завдання люТдей полягає у пізнанні об’єктивних економічних законів та використанні їх діїу власних інтересах. Пізнання та використання економічних законів є не проТсто бажаним, а необхідним у сучасних умовах. Знання і правильне викорисТтання законів фізики та математики допомагає людям будувати комфортне,зручне житло, а нехтування цих законів може призвести до загибелі людей підуламками зруйнованої споруди. Те саме можна сказати і про ситуацію в екоТноміці: правильне використання об’єктивних економічних законів прискорюєзростання добробуту людей, підвищує загальний рівень життя, а ігноруваннячи безграмотне їх застосування — веде до інфляції, безробіття, занепаду виробТництва, зубожіння населення.
В процесі пізнання економічних законів можна виділити кілька ступенів.На першому ступені  дія певних економічних законів залишається для люТ
дей поки що незрозумілою. Відбувається тільки накопичення фактів, намацуТвання тих причинноТнаслідкових зв’язків, що постійно проявляються в екоТномічних процесах, у реальній дійсності. Це попередній етап пізнання об’єктивТних економічних законів.
Другий ступінь  пізнання економічних законів спирається на перший і реаТ
лізується у процесі наукової діяльності людей. На цьому ступені пізнання відбуТвається теоретичне відображення реально існуючих об’єктивних законів. Цевідображення може бути більш або менш повним і дістає вираження в законах

18Частина 1. Вступ
науки (законах економічної теорії). Тобто певні причинноТнаслідкові зв’язки
встановлено, осмислено та сформульовано у вигляді теоретичного економічТного закону, який слід враховувати у практичних діях.
Третій ступінь  пізнання економічних законів полягає в апробації законів
науки в дії, виявленні того, що себе виправдало і дало позитивні результати, ітого, що не витримало перевірки часом. Через вивчення практики господарюТвання роблять певні висновки й узагальнення, потім вносять доповнення і змінив наукові визначення і формулювання економічних законів. Поряд з цим удосТконалюється і механізм їх використання.
Використання економічних законів відбувається на трьох рівнях: політичТ
ноТекономічному, безпосередньо управлінському і практичному.
Політично-економічний рівень  використання економічних законів означає
створення на основі теоретичного знання про механізм їх дії науково обгрунТтованої концепції практичного розвитку економіки. Кожен уряд для успішноТго виконання своїх функцій по регулюванню економіки повинен уявляти собінайближчі та стратегічні цілі її розвитку та шляхи їх досягнення, що неможлиТво без теоретично обгрунтованої загальної концепції економічного розвитку.
Безпосередньо управлінський рівень  використання економічних законів є
компетенцією органів державної влади, які на основі законів економічної теоріїта загальної концепції розвитку економіки визначають методи, форми і спосоТби господарювання, розробляють державні закони, правові положення та іншіекономічні документи, які мають директивний характер, визначають і затвердТжують економічні показники.
Практичний рівень — це використання економічних законів у практиці госТ
подарювання. Це рівень функціонування основної ланки народного господарТства — фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов’язаних з виробТництвом. Керівники підприємств у своїй господарській діяльності спираютьсяна знання як об’єктивних економічних законів (сформульованих в економічнійтеорії), так і суб’єктивних економічних законів (юридично оформлених уряТдом законів, що пропонують правила поведінки підприємців у господарськійпрактиці).
§ 4. Функції економічної теорії
До основних функцій, що притаманні економічній теорії, належать: теоТ
ретикоТпізнавальна, практична та виховна.
У попередньому параграфі було сказано, що одним з найважливіших завТ
дань економічної теорії є пізнання об’єктивних економічних законів. Алеякщо мова йде про теоретико-пізнавальну функцію  взагалі, то коло питань, які
досліджує економічна теорія, слід уявляти собі значно ширшим. Перш ніждосліджувати дію законів розвитку економічних процесів, необхідно мати

19Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
певний категоріальний апарат, без якого неможливо уявити собі жодну науку.
Тож пізнання суті таких категорій економіки як товар, гроші, національнийпродукт передує дослідженню законів товарного чи грошового обігу або заТконів економічного зростання. Розробка економічних категорій, поряд ізпізнанням економічних законів є складовими теоретикоТпізнавальної функціїекономічної теорії.
Втім, пізнання окремих економічних законів на базі розробленого категоТ
ріального апарату не може розглядатися як кінцева мета економічної науки.Пізнання загального руху економіки під впливом одночасної дії (та взаємодії)всіх економічних законів, створення цілісної картини функціонування її госТподарського механізму на основі вивчення окремих рушійних сил — ось гоТловна мета, що реалізує себе у теоретикоТпізнавальній функції економічноїтеорії. Ми повинні розуміти не тільки як діють окремі складові частини еконоТмічного механізму, а й уявляти собі його дію як єдиного цілого.
Крім сказаного, до теоретикоТпізнавальноі функції економічної теорії слід
віднести і розробку методології економічних досліджень. Методи, розробленів економічній теорії, застосовуються не тільки для її власних потреб, а й викоТристовуються у величезній кількості практичноТприкладних економічних наук,стосовно яких вона є базовою. Про основні методи, що використовуються векономічних дослідженнях, докладно буде сказано у наступному параграфі.
БудьТяке знання є цінним не само по собі, а тим, що служить практичним
цілям суспільства. Отже, економічна теорія не може обмежуватись простоюконстатацією фактів чи описувати певні економічні закономірності. Її теореТтикоТпізнавальну функцію має доповнювати практична функція.
Головною метою практичної функції є безпосереднє забезпечення еконоТ
мічної політики, управління виробництвом на різних “поверхах” економіки(пригадаємо про пізнання та практичне використання економічних законів).Звернемо увагу на те, що в даному разі мова йде про практичну необхідністьчіткого розуміння не тільки механізму дії окремих законів, а й суті складовихелементів економічної будови, механізму її функціонування у цілому.
Практична діяльність у сфері економічної розбудови без її забезпечення
належною теорією може надто дорого коштувати суспільству. Економічна теоТрія освітлює шлях у майбутнє, без чого практична робота щодо просування впеТред відбувалася б наосліп — шляхом спроб та помилок. Слід зазначити, що поТмилки у сфері економічного будівництва можуть мати важкі наслідки длямільйонів людей. Тож можна погодитись з думкою, що немає нічого більш пракТтичнішого, ніж хороша теорія.
Не менш важливою ніж дві попередні є виховна функція  економічної теорії.
Вивчення економічної теорії допомагає формуванню економічного мисленняу людини, надає їй можливість свідомо діяти як “економічній” особі. Знаннямеханізму дії сучасної економіки дозволяє людям чіткіше усвідомлювати своє

20Частина 1. Вступ
власне місце і роль у ній, коригувати лінію своєї поведінки як суб’єкта еконоТ
мічних відносин.
Сучасна економічна теорія підводить до висновку про необхідність балансу
інтересів окремих осіб, фірм та держави в цілому для нормального розвиткуекономіки. Спроби забезпечити власні інтереси за рахунок інших суб’єктів екоТномічної системи призводять до розлагодження механізму взаємодії у ній тавтрат на всіх її рівнях. Економічна теорія навчає, що власний економічний інтеТрес найкраще задовольняти за допомогою задоволення інтересів інших суб’єктівекономічних відносин — тільки у цьому разі виграють усі.
Особливо важливу роль відіграє виховна функція  економічної теорії в
умовах реформування економічної системи, як це має місце в Україні сьогодні.Люди повинні усвідомлювати, що являє собою економіка суспільства, до якоТго вони прямують і як правильно в ній поводитися.
§ 5. Методи дослідження економічних процесів та явищ
Кожна наука спирається на сукупність методів дослідження, тобто має свою
методологію. Для того щоб одержати нові знання, треба свідомо застосовуватинауково обгрунтовані методи. Це важлива умова розвитку всіх наук, у тому числіекономічної теорії.
За часів існування Радянського Союзу всезагальним методом наукового
пізнання для всіх наук — природничих і суспільних — визнавався метод матері-
алістичної діалектики,  сутність якого полягає в пізнанні економічних явищ і
процесів у їх загальному зв’язку і взаємозалежністю в умовах безперервногорозвитку, коли накопичення кількісних змін приводить до зміни якісного стаТну. Джерелом розвитку тут виступає єдність і боротьба протилежностей. НеТобхідність використання діалектичного методу не втрачає сили і сьогодні. Протеслід враховувати, що вказаний метод не вичерпує змісту методології економічТної теорії.  Виникає необхідність використання й інших загальнонаукових меТтодів дослідження.
У економічній теорії надзвичайно важливе значення має метод наукової
абстракції.  Суть цього методу полягає у звільненні уявлень про предмет дослідТ
ження від всього випадкового, тимчасового, одиничного та виявленні у ньомуістотного, постійного, типового. Результатами застосування методу науковоїабстракції, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії,економічні закони. Так, наприклад, досліджуючи процеси товарноТгрошовогообігу ми широко користуємось такими категоріями, як товар і гроші, незважаТючи на те, що у реальному житті ані товару, ані грошей у “чистому” вигляді, безконкретної форми  — не існує. На практиці товар — це реальна річ: кілограмм’яса, двоповерховий будинок, тисяча тонн вугілля і т. ін. Так само, як і гроші— паперові десять гривень, п’ятиграмова золота монета, дані у пам’яті банТ

21Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
ківського комп’ютера про грошовий рахунок підприємства тощо. Розгляд
мільйонів конкретних актів обміну не тільки не допоміг би нам встановити заТгальні закономірності процесу товарноТгрошового обігу, а, навпаки, завадивби це зробити. Тільки на основі узагальнень, що є результатами абстрагуваннявід неістотного, ми можемо виявити певні пропорції між товарною та грошоТвою масою в обігу, зрозуміти до чого приведуть їх зміни, з’ясувати економічнізакони, що діють у цій сфері.
У економічних дослідженнях широко використовують метод аналізу і син-
тезу.  Аналіз являє собою процес розкладання цілого на складові частини, а синТ
тез — поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле.
Аналіз дає можливість вивчити окремі сторони об’єкта, зробити ряд науТ
кових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх у процесісинтезу приводить до виявлення більш глибокої сутності цілого.
Аналіз і синтез — взаємодоповнюючі процеси, що складають разом один з
найрозпоширеніших методів дослідження економічної дійсності.
Вивчення економічних явищ може здійснюватись як шляхом просування
від фактів до теорії, так і від теорії до фактів. Це означає застосування індуктив-
ного та дедуктивного методів  дослідження.
Під індукцією розуміють виведення принципів з фактів. Тут усе починаєтьТ
ся з нагромадження фактів, які потім систематизуються і аналізуються такимчином, щоб можна було вивести узагальнення, принципи або закони. Тобтоіндукція йде від фактів до теорії, від часткового до загального.
Іноді економісти розв’язують свої завдання, починаючи з рівня теорії, а
потім підтверджують або спростовують дану теорію, перевіряючи її зверненТням до фактів. Цей підхід називається дедуктивним методом. Таким чином екоТномісти можуть опиратися на випадкові спостереження, умоглядні висновки,логіку або інтуїцію, щоб сформулювати попередній, неперевірений принцип,що називається гіпотезою. Достовірність цієї гіпотези потім буде перевіренасистематичним і багаторазовим вивченням відповідних фактів. Тобто дедукТтивний метод іде від загального до часткового, від теорії до фактів.
Індукція і дедукція не протистоять одна одній, а є взаємодоповнюючими
методами дослідження. Сформульвані дедуктивним методом гіпотези правлятьекономістові за орієнтир при доборі і систематизації емпіричних даних. У своючергу, відомі уявлення про факти, про реальний світ є передумовою для формуТлювання досить змістовних гіпотез.
У економічних дослідженнях широко використовують метод поєднання
логічного та історичного підходів.  Таке поєднання є цілком виправданим через
те, що історичний процес розвитку людського суспільства взагалі та його екоТномічного розвитку зокрема — мають власну логіку. Історія свідчить, що неТзважаючи на національні особливості, географічне розташування та різні приТродноТкліматичні умови, всі країни проходять у своєму розвитку одні й ті самі

22Частина 1. Вступ
етапи і стадії. Країни, що відстали в економічному розвитку від країн з найбільш
розвинутою економікою, намагаючись досягти їх рівня, змушені проходити тойсамий шлях, яким уже проходили їхні попередники. Щоправда схожість розТвитку окремих країн найкраще проявляє себе тільки при розгляді значнихпроміжків часу. Історія кожної країни індивідуальна і обов’язково містить у собінеповторні події, що відрізняють її від усіх інших. Тож суворе дотримання істоТричного підходу вуалює загальні закономірності розвитку, підкреслюючи особТливості країн та демонструючи можливості не тільки їх руху вперед, а й тимчаТсової деградації, повернення до вже пройдених у минулому стадій. Саме тому вдопомогу історичному підходу додається логічний підхід, що дозволяє відрізниТти закономірне від випадкового, прогрес від регресу — ясно побачити загальТний напрямок розвитку людської цивілізації. Логічний підхід дозволяє звільниТти оцінку історичного розвитку людства від притаманних йому випадковостейта зигзагів, розкрити загальні закони розвитку та зміни суспільноТекономічнихформацій, вишикувати пройдені етапи у необхідній послідовності.
В сучасних умовах в економічних дослідженнях дедалі більше уваги приТ
діляється статистичним та математичним методам,  побудові економічних модеТ
лей. Це пояснюється значним зростанням кількісних показників, економічТних параметрів, що повинні бути враховані при дослідженні процесів, які відбуТваються у зростаючій економіці. Для систематизації та підпорядкуваннявеличезної кількості даних, що використовуються як фактична база для поТдальших теоретичних побудов, економістам стають у нагоді статистичні метоТди обробки інформації.
Широке застосування математичних методів в економічних дослідженнях
розпочалося у ХІХ ст. Тоді виникла так звана математична школа в політекоТномії, засновником якої вважається Л.Вальрас (Швейцарія), а найбільш відоТмими представниками — У.Джевонс (Англія) та В.Парето (Італія). ВикорисТтання математичних методів значно розширило можливості економічної теоріїз точки зору обробки та систематизації фактичного матеріалу, відстеження взаєТмозв’язків між різними економічними процесами; встановлення певної взаєТмозалежності між ними. Одночасно виникло питання і про межі застосуванняматематики в економічних дослідженнях. Багато хто з економістів справедлиТво вважає, що суспільні відносини, які виникають у процесі виробництва, неТможливо пояснити лише за допомогою математичних формул. Тобто матемаТтичні методи можна розглядати тільки як допоміжні засоби у дослідженні екоТноміки.
Особливе значення в сучасних умовах надається створенню на основі виТ
користання статистичних та математичних методів економічних моделей. Еко-
номічна модель  — це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення
економічної дійсності. Економічне моделювання дозволяє не тільки краще зроТзуміти механізм функціонування сучасної економіки, а й передбачати стан екоТ

23Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
номіки у майбутньому, прогнозувати можливі варіанти її подальшого розвитку.
Проте це дуже складна робота, що потребує врахування величезної кількостірізноманітних чинників. Головна складність зумовлена тим, що економіка —багатомірна система, функціонування та розвиток якої має значною мірою стоТхастичний характер, тобто умови функціонування і характеристики стану предТставлені у ній випадковими величинами та пов’язані нерегулярними залежноТстями. Домінуюче значення особистого чинника в економічних процесах часТто робить їх непередбачуваними, такими, що не вкладаються у жоднуматематичну модель.
Особливе місце серед методів дослідження економічних процесів займає
соціально-економічний експеримент.  Особливість цього методу полягає в тому,
що теорія тут безпосередньо перевіряється практикою. В свою чергу, практичТне здійснення експерименту дає новий матеріал для теоретичного осмисленняі висування нових гіпотез. БудьТяка теорія може бути остаточно доведена чиспростована тільки практикою, реальною дійсністю. Саме це примушує людейпостійно застосовувати цей метод, відшукуючи найбільш ефективні способивикористання наявних продуктивних сил. Але слід пам’ятати, що соціальноТекономічні експерименти, які іноді ставляться над цілими країнами, можутьбути небезпечнішими для їх населення за експерименти з випробування зброїмасового знищення. Про це яскраво свідчить досвід соціальноТекономічнихекспериментів Мао Цзедуна у Китаї, Пол Пота у Камбоджі та багато інших.Проте ретельно продуманий та підготовлений експеримент часто залишаєтьсянезамінним методом дослідження економічних явищ. На закінчення слід скаТзати про деякі логічні пастки, що підстерігають дослідників у галузі економічТ
ної теорії. Однією з таких пасток у економічних дослідженнях є припущення,згідно з яким «те, що правильно для окремої частини, обов’язково правильно ідля цілого». Так, наприклад, отримавши позитивний результат у ході економіТчного експерименту на окремо взятому підприємстві (в окремому регіоні країТни), економістиТдослідники можуть запропонувати поширення певних новоТвведень на усіх підприємствах галузі (на всій території країни). Проте зовсім необов’язково, що ті заходи, що спрацювали на окремому підприємстві, дадутьпозитивний результат, якщо їх поширити на всі підприємства галузі (чи регіоТнальний експеримент на усю економіку). Річ у тому, що поставлене в особливіумови, по відношенню до інших, підприємство, можливо саме через це полТіпшило свої економічні показники, а при поширенні його досвіду на усі підприєТмства галузі – жодне з них не отримає ніяких переваг над іншими і поліпшеннярезультатів в цілому не відбудеться.
Ще одна логічна помилка в економічних дослідженнях полягає у припуТ
щенні, що коли одна подія передує іншій, то перша обов’язково є причиноюдругої. Ця помилка трапляється при відшукуванні певних економічних закоТномірностей, виявленні причинноТнаслідкових зв’язків між ними. Проте не

24Частина 1. Вступ
завжди дві постійно слідуючі одна за іншою події пов’язані між собою саме таТ
ким чином. Так, ранковий спів півня перед кожним сходом сонця не означає,що, якби він не заспівав – сонце б не зійшло.
Аналізуючи взаємопов’язані групи емпіричних даних особливо важливо
не плутати причинність із кореляцією. Кореляція означає, що співвідношеннядвох (або більше) груп даних має системний і взаємозалежний характер, але неозначає, що зміни в одній групі є причиною змін в іншій групі (інших групах)даних.  Прикладом до сказаного може бути позитивна кореляція між освітоюта доходами. Звичайно люди з більш високою освітою отримують і вищі дохоТди, але це ще не означає, що перше є причиною другого. Цілком можлива йзворотна залежність — більш високі доходи допомагають отримати кращу освТіту. Можлива тут і дія неврахованого третього чинника — особистих здібностейлюдини. Більш здібні люди можуть і краще навчатись, і отримувати більш виТсокооплачувану роботу.
Усе сказане дозволяє зробити висновок про те, що навіть оволодіння всім
арсеналом методів економічних досліджень не застерігає вченихТекономістіввід прикрих помилок та непорозумінь через надзвичайну складність об’єкта досТлідження економічної теорії.
§ 6. Економічна безпека
Однією із важливих частин сучасної теорії є теорія економічної безпеки.
Ряд фундаментальних соціальноТекономічних закономірностей висуває цейелемент економічної теорії — предмет уваги  державного управління — до рядучинників, що формує системні уявлення про життя суспільства і держави, визТначає ефективність їхнього соціальноТекономічного устрою.
В сучасних умовах фактор безпеки людини і середовища його проживанТ
ня стає найважливішою характеристикою якості життя і стану економіки, їхуправління. Першочергового значення набуває необхідність вивчення ризикудля людини і суспільства та засобів їх усунення з боку економічних структур, втому числі тіньової економіки та економічної злочинності.
Чисельні  дані свідчать про те, що руйнівна сила природних, соціальноТ
економічних і техногенних катастроф зростає, а збитки, що завдаються нимисуспільству, вимірюються десятками та сотнями  мільярдів доларів. Понад 60 %найбільш значних промислових та транспортних аварій в мінулому століттівідбулося у світі протягом останніх двох десятиліть. За останні двадцять років уприродних та техногенних катастрофах загинуло близько 3 млн чоловік і понад1 млрд залишилось без притулку. Прямі втрати, пов’язані з техногенними аваТріями і хронічними захворюваннями від забруднення навколишнього середоТ
вища, становлять 4Т6 % ВНП. Цими ж факторами пояснюється 15Т25 % виТпадків передчасної смерті. Майже половина населення України проживає у зоні

25Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
ризику хімічного ураження. На  нашій території розташовано вісім тисяч
об’єктів іонізуючого опромінення, 7540 найбільш потенційно небезпечних
об’єктів.
Однією з найбільших загроз суспільства є тіньова економіка  та економічТ
на злочинність. В Україні обсяги тіньової економічної діяльності сягають 50 %
ВНП. У США різні збитки від економічної злочинності перевищують кілька
сотень мільярдів доларів. Тільки річні втрати компаній США від крадіжок з
боку своїх службовців перевищують 130 млрд доларів.
В останню чверть ХХ століття сформувався фундаментальний підхід до
проблеми боротьби з наслідками економічних катаклізмів: значно простіше
сформувати і забезпечити систему аналізу, моніторингу, профілактики і загальТ
ну протидію економічним загрозам (система економічної безпеки), аніж опиТ
ратися наслідкам економічних загроз. Це значно вигідніше і ефективніше. Тому
систему економічної безпеки можна умовно оцінити як один з найбільш ренТ
табельних видів діяльності суспільства.
При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три важливі склаТ
дові:
— економічна незалежність, що означає насамперед можливість здійснення
державного контролю над національними ресурсами, спроможність викорисТ
товувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної
участі у міжнародній торгівлі;
— стійкість і стабільність національної економіки, що передбачає міцність
і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності,
створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування
дестабілізуючих факторів;
— здатність до саморозвитку і прогресу, тобто спроможність самостійно
реалізовувати і захищати національні економічні інтереси, здійснювати постТ
ійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну поліТ
тику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни.
Політика економічної безпеки визначається на основі певних принципів,
які створюють політичну і правову базу для оцінки зовнішніх і внутрішніх загТ
роз формування національних економічних інтересів і стратегії економічної
безпеки.
До основних принципів гарантування економічної безпеки України можТ
на віднести:
— верховенство закону при гарантуванні економічної безпеки;
— додержання балансу економічних інтересів особи, сім’ї, суспільства,
держави;
— взаємна відповідальність особи, сім’ї, суспільства, держави щодо гаранТ
тува ння економічної безпеки;
— своєчасність і адекватність заходів, пов’язаних із відверненням загроз і
захистом національних економічних інтересів;

26Частина 1. Вступ
— пріоритет договірних заходів у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх
конфліктів економічного характеру;
— інтеграція національної економічної безпеки з міжнародною економічТ
ною безпекою.
Об’єктами національної економічної безпеки є держава, суспільство, сім’я,
окремі громадяни, підприємства, установи, організації та окремі території.
Національні економічні інтереси (НЕІ) невіддільні від історії і традицій
українського народу, системи господарювання, менталітету, культурних і дуТховних цінностей.
В ролі виразника і гаранта захисту НЕІ повинна виступати держава. ОдТ
нак в Україні досі відсутня реально діюча система захисту НЕІ, не сформованоїх цілісну систему.
Це дає змогу урядовцям різних рівнів виправдовувати будьТякі свої дії, заТ
певняючи, що вони цілком відповідають НЕІ. Така ситуація (скільки чиновТників — стільки ж і трактувань НЕІ), таїть значну загрозу економічній безпеціУкраїни.
Для проведення аналітичної та прогнозної діяльності відповідні державні
органи повинні визначати НЕІ, досліджувати їх взаємодію, співвідношенняпріоритетності тощо.
Можна застосувати таку класифікацію національних економічних інтеТ
ресів
1:
1. За ступенем важливості:
— життєво важливі;— стратегічні;— тактичні.
2. За тривалістю дії:
— довгострокові;— середньстрокові;— короткострокові.
3. За характером зіткнення:
— паралельні;— конфронтаційні;— розбіжні;— спільні.
4. За місцем дії:
— внутрішні;— зовнішні.
5. За ступенем реалізації:
_______________
1 Шломко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпеТ
чення. — К., НІСД, 1997 — с. 10Т15.

27Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
— не реалізовані;
— частково реалізовані;— реалізовані.
6. За сферами поширення:
— виробничі;— фінансові;— експортноТімпортні;— технологічні;— інституційні;— військовоТекономічні;
— соціальноТекономічні;— демографоТекономічні;— екологоТекономічні;— інші.Для створення цілісної системи НЕІ та її ефективного функціонування
насамперед необхідно:
— створити відповідну нормативну базу;— проводити моніторинг НЕІ та їх моделювання;— створити банк даних щодо НЕІ;— забезпечити баланс НЕІ та їх гармонійне поєднання. Найбільш пріориТ
тетними економічними інтересами є:
— створення надійної системи економічної безпеки України;— створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямоТ
ваної економіки;
— забезпечення альтернативних джерел надходження нафти і газу;— створення потужного військовоТпромислового комплексу;— збереження та розвиток інтелектуального й науковоТтехнічного потенТ
ціалів України;
— розв’язання державою соціальних проблем;— побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноТ
правності та взаємовигідності тощо.
Проведений системний аналіз стану економічної безпеки дав змогу вияТ
вити низку економічних інтересів України.
Загрозами економічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні
дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічТних інтересів і створюють небезпеку для соціальноТекономічної та політичноїсистем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи.
Можна застосувати класифікацію загроз економічній безпеці за такими
параметрами:
1. За місцем виникнення:
— внутрішні;

28Частина 1. Вступ
— зовнішні.
2. За ступенем небезпеки:
— особливо небезпечні;— небезпечні.
3. За можливістю здійснення:
— реальні;— потенційні.
4. За масштабами здійснення:
— загальнонаціональні;— локальні;— індивідуальні.
5. За тривалістю дії:
— тимчасові;— постійні.
6. За сферою спрямування:
— виробничі;— фінансові;— експортноТімпортні;— технологічні;— інституційні;— військовоТекономічні; соціальноТекономічні;— демографоТекономічні;— екологоТекономічні;— інші.
7. За ставленням до них:
— об’єктивні;— суб’єктивні.
8. За характером спрямування:
— прямі;— непрямі.
Проведений системний аналіз сучасного стану економічної безпеки дав
змогу виявити комплекс реальних і потенційних загроз економічній безпеці УкТраїни.
В умовах становлення ринкової економіки, коли держава вже не може диТ
рективними методами впливати на суб’єктів господарської діяльності, слідвжити заходів щодо оптимального впливу на процес суспільного відтворення(макроекономічні параметри, галузеві структури виробництва, ціни і грошоТвоТфінансові потоки) для підтримки економічної безпеки України.
Задля прийняття державними органами обгрунтованих рішень необхідно
проводити моніторинг індикаторів економічної безпеки, який передбачав бипередусім фактичне відстеження, аналіз і прогнозування важливих економічТ

29Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
них показників. Особливу увагу слід зосередити на таких загальних індикатоТ
рах економічної безпеки:
— валовий внутрішній продукт (ВВП);— темп інфляції;— дефіцит бюджету;— рівень безробіття;— економічне зростання;— рівень та якість життя;— енергетична залежність;— інтегрованість у світову економіку;— сальдо експортуТімпорту;— стан демографічних процесів;— державний внутрішній та зовнішній борги;— діяльність “тіньової” економіки.Важливе значення мають порогові значення індикаторів, вихід за межі яких
веде до руйнівних тенденцій у сфері економіки.
§ 7. Дисфункція економічних відносин як загальна
причина виникнення тіньової економіки
Розмежування економічного простору на легальний, офіційно дозволеТ
ний і нелегальний, паралельний, прихований, двоїстість усього економічноТго простору набули відносно відчутних меж уже на стадії формування ранніхдержав.
На противагу цьому системні дослідження явищ тіньової економіки з’явТ
ляються лише в кінці 60Тх років ХХ століття. Це пов’язано з тією особливоюроллю, яку відіграють відносини  управління як провідна ланка суспільнихвідносин після Другої світової війни, а особливо з початку 70Тх років, а такожз особливою небезпекою щодо їх ураження з боку криміногенних чинників, зтими величезними збитками, що їх завдають суспільству економічні злочини(на два порядки вищі за обсягом для розвинутих країн порівняно з традиційТною злочинністю) і необхідністю розробки відповідної системи заходів захистувід цих проявів. Крім того, для розуміння того факту, що дослідження тіньоТвої економіки стали можливі саме із зазначеного періоду, слід відзначити туособливу гносеологічну роль, яку дослідження відносин управління післяДругої світової війни відіграли у виявленні змісту поняття “тіньова економіТка”. Для цього нам необхідно звернутися до загальносистемних уявлень, якітут доречні.
Нормальна (тобто вільна від патології) економіка – це результат постійної
здатності її пристосовуватися до безперервної зміни умов її розвитку і потребсуспільства. При певному зниженні цих можливостей в економіці відбуваютьТ

30Частина 1. Вступ
ся такі зміни, які призводять до порушення її здатності відтворювати свою струкТ
туру, функції та підтримувати тотожність внутрішнього середовища.
Хворобою економічного організму (або кризовою економікою) можна
назвати порушення нормального функціонування економіки, тобто відповідТності її структури і функцій, а також здатності її регулятивних систем підтриТмувати тотожність внутрішнього середовища (гомеостазу), при дії на нього поТрушуючих агентів, внаслідок чого різко знижуються його захисні та адаптивніможливості.
Кризова економіка є патологією економічного організму, його хворобою.
Як і в хворобі, в кризовій економіці існує два взаємопов’язані, протилежно наТправлені витоки — один пов’язаний із реакцією організму протистояти хвоТробі, інший — власне патологічний — злам організму, в даному разі, економічТного, викликаного деструктивною дією на його економічні відносини.
Велике значення для розуміння змісту специфічних механізмів існування
кризової економіки, особливостей її структурних порушень має увага до меТханізмів порушень регулятивних функцій управління в економічній системі.Як і в будьТякому розвиненому організмі, де існує узгоджена взаємодія центТральної та периферійної управлінських систем, так і в соціальноТекономічномуоднією із центральних проблем є проблема забезпечення узгодженого інфорТмаційного зв’язку і функціонування централізованих і периферійних вузлів упТравління економікою. Порушення цього зв’язку, певне протистояння розвитТку централізованих і периферійних систем управління як одна із головних формкризової економіки призводить, зокрема, до такого розвитку економічних проТцесів на рівні основних її ланок, який з точки зору централізованих органівуправління існує поза їх контролем а в соціальному – має зворотний, протиТлежний вектор спрямування, тобто виступає як соціально ворожий. Явищекризової економіки, позв’язане з соціальним її протистоянням до головнихмакроуправлінських механізмів і існуванням їх поза управлінським контролемі є так званою тіньовою економікою. Інтенсивність соціального протистоянняланок управління може бути різною: від помірного, соціальноТнегативного досоціальноТнебезпечного. Але варто підкреслити, що всі ланки тіньової еконоТміки не є просто окремими зонами кризової економіки, а утворюють системутіньової економіки з органічно пов’язаними внутрішніми механізмами.
Слід зазначити, що критерій поділу економічного простору на офіційний
та тіньовий не абсолютний, він відносний і визначає тільки спрямування розТвитку сегмента економічного простору, який перебуває під впливом периферТійної системи управління, яка є антагоністичною до інтересів централізованихсистем управління. Поділ економічного простору на соціальноТпозитивний(офіційний) чи соціаль ноТнегативний існує тільки в межах опозиції: скерованість
центральних ланок управління – скерованість периферійних ланок управлінТ
ня, а не в межах іншої системи координат і якогось іншого абстрактного криТ

31Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
терію поділу простору на дві зони. Те, що скероване периферійними системаТ
ми управління проти вектора розвитку, який задають централізовані ланкиуправління (хоча б навіть цей вектор і суперечить докорінним інтересам суспТільства) і виявляється у порушенні системи інформаційних зв’язків, обліку, конТтролю, звітності і т.ін., є тіньовим. Тому недоцільно казати про існування соцТіальноТпозитивної чи навіть соціальноТнейтральної складової тіньової еконоТміки. Вона виступає як суцільно соціальноТнегативна система стосовноінтересів централізованих ланок управління. Але соціальна небезпека окремихїї ланок, консолідуюча роль навколо найбільш соціальноТнебезпечних, криТмінальних її складових, різна.
Таким чином, визначальним, структурноТфункціональним елементом екоТ
номічної системи, який впливає на соціальну якість кризової економіки, наіснування її форми — тіньової економіки, є система управління. Вона забезпеТчує поворот підпорядкованих їй ланок економіки, форм їх діяльності в певнусоціальну якість, тому і основні резерви боротьби з тіньовою економікою заТкладені в сферу управління.
Два витоки кризової економіки не існують відокремлено, вони прояв діаТ
лектики єдності і боротьби протилежностей. Існує два різновиди зламу еконоТміки на  користь тінізації – зовнішній та внутрішній. Зовнішній вид зламу екоТноміки пов’язаний із зайвим (надлишковим) втручанням держави через систеТму управління в діяльність суб’єктів господарювання, надлишковимиобмеженнями, заборонами, а також податковим чи іншим фіскальним тискомщодо їх діяльності; з позаекономічним (у тому числі протиправним) та еконоТмічним тиском на господарюючого суб’єкта з боку інших суб’єктів господарюТвання, управління, кримінальних елементів – який економічний організм розТцінює як патогенний  і спонукає його на захисну реакцію.
Внутрішній вид зламу пов’язаний із девіантною економічною поведінкою
суб’єктів господарювання основними ланками економіки, з їх кримінальним,економічним чи позаекономічним протистоянням інтересам макроуправлінсьТких органів.
Таким чином, “кризова” економіка як патологія економічного організму
є єдністю двох протилежних тенденцій — руйнівної та захисної, які перебуваТють у постійній боротьбі. Ця боротьба — головне, що “створює” кризову екоТноміку, її сутність, вона визначає спрямованість, динаміку “хвороби”, тобтопевне протистояння стосовно нормального стану економіки.
Тіньова економіка є таким частковим проявом кризової економіки, для
якого характерне чітко виражена дисфункція основних регулятивних управліТнських процесів у системі, ураження її інформаційних функцій, втрата здатТності виконувати системні регулятивні функції, порушення зв’язку міжцентральними і периферійними центрами інформаційних процесів. Тіньоваекономіка — це такий вид процесів у кризовій економіці, які проходять поза

32Частина 1. Вступ
офіційним контролем та обліком, як правило, такий вид діяльності пов’язаний
з ухилянням від оподаткування доходів.
Кризова та тіньова економіка значно зростають, зрозуміло, в умовах, коли
економіка країни перебуває або в екстремальному стані (війна, післявоєнні дисТпропорції), або в стані кризи, деформацій, викликаних перехідними процесами.Так, правова статистика свідчить про бурхливе зростання злочинності в Росії у поТреформений (після 1861 р.) період: кількість убивств зросла у десять разів, крадіТжок — у п’ять; на Заході у роки так званої “великої депресії” (1929Т1933  рр.) і вколишньому СРСР (поширення бандформувань у повоєнні 1945Т1948 рр.); різкезростання обсягів тіньової економіки у всіх країнах СНД тощо. Однак саме існуТвання кризової та тіньової економіки іманентно властиве стану здорової, нормальТної економіки, тіньова економіка завжди утримується у нормальному економічТному організмі як певний обмежений, об’єктивний процес, який, проте, може наТбувати таких масштабів, який загрожує самому існуванню суспільного організму.
Важливе значення для дослідження сутності тіньової економіки має аналіз
соціальноТекономічної якості тих відносин, які її утворюють.
Існуючі дослідження соціальноТекономічної якості відносин тіньової екоТ
номіки дають широкий спектр поглядів: від суто негативної, паразитичної зониекономічних відносин до однієї із найефективніших ланок господарювання,яка поза межами бюрократичного втручання демонструє високий рівень ефекТтивності менеджменту і орієнтації на ринкові вимоги; від архаїчних профеоТдальних відносин до найбільш просунутої якості сучасного ринку.
На наш погляд, соціальноТекономічна якість відносин тіньової економіТ
ки не відрізняється від якості інших секторів господарювання. Різниця між нимилише (і це істотно) у спрямованості їх розвитку, яку формують відносини упТравління. В тіньовому секторі вектор управління утворює більшою чи меншоюмірою кут антисоціальної спрямованості. Тому тіньова економіка не може невиступати як паразитичний, гальмівний факт розвитку.
Навіть загальний огляд причинноТнаслідкових зв’язків, які призводять до
виникнення і поширення тіньових економічних процесів, показує, що системацих процесів та причин, які їх продукують, широко і складно організовано.Можна погодитись з тим, що у системі причин помітне місце займають причиТни, пов’язані з інтенсивністю існуючих вимог і заборон, виражених у виглядісистеми законодавчих та нормативних актів (обов’язкова звітність, сплата поТдатків і платежів, заборона певних видів діяльності). Але сукупність причиніснування тіньових процесів неможливо звести лише до обмеженого їх кола (наТприклад, наявності тих же вимог та заборон), вони утворюють досить складнуструктуру. Крім того, слід зауважити, що причинноТнаслідкові зв’язки не слідрозглядати як такі, що утворені лише лінійною залежністю, вони є складнопідпорядкованою залежністю: кожна причина має багато наслідків і водночастой чи інший наслідок зв’язаний з багатьма причинами.

33Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
Дослідження причин існування тіньової економіки великою мірою звоТ
диться до вивчення причин протистояння відповідних систем управління. КриТтерієм міри протистояння, антагонізму між ними є антагонізм відповідних інтеТресів суб’єктів управління.
Розглянемо систему причин виникнення та розвитку тіньової економіки,
класифіковану на основі терміну, протягом якого діють причинноТнаслідковізв’язки; особливість проявів тіньової економіки в окремих країнах і її належністьдо загальних закономірностей тінізації; вплив окремих прошарків суспільнихвідносин на процеси тінізації, а також причини, пов’язані з особливостями меТханізмів щодо видів зламу економіки. Система причин, класифікована за терТміном, поділяється на:
— короткострокові;— середньострокові;— довгострокові.Короткострокові причини існування тіньової економіки діють упродовж,
як правило, перехідних процесів соціальноТекономічного розвитку, які сягаТють від кількох місяців до кількох десятків років. Так, це причини, які з’явиТлись і діють в Україні, викликані закономірностями початкового нагромадженТня капіталу, перерозподілом власності тощо. З 1997р. на цей процес наклалисяпричини, пов’язані із глобальною фінансовою кризою, та особливостями їх проТявів в Україні.
Середньострокові причини діють протягом певного етапу окремої стадії
економічного зростання чи кількох етапів. Такі етапи відбивають істотні переТтворення в матеріальноТтехнічній і соціальноТекономічній основі виробництТва, які, однак, проявляються в межах певної стадії економічного зростання. Цетакі етапи як стан жорсткої автоматизації виробництва (наприклад, висуванняхімічної промисловості на позицію базової галузі народного господарства),  етапрозвинутої індустріалізації тощо. Такі етапи в ХХ столітті мають тривалість приТблизно 40 років. За цей період розвиваються специфічні особливості, зокрема,щодо регулювання економікою. Так, етап розвинутої машинної індустріалізації(З0Т70 рр. ХХ ст.) у розвинутій частині світу характерний більшим обсягом адТміністративного втручання в економіку на фоні інших етапів економічного зросТтання. В цих умовах була створена потужна тіньова економіка, яка, зокрема,виконувала компенсаційні функції щодо відсутності в адміністративній екоТноміці еластичності виробництва щодо попиту, конкурентноТринкових засадрегулювання.
Довгострокові причини існування тіньової економіки характеризують осТ
новні девіантні характеристики, закладені в генетичному корінні соціальноТекономічної системи, такі її характеристики, як інтеграційні механізми формивласності, наприклад (специфічний спосіб розв’язання проблеми співвідноТшення державна власність — приватна власність), проблема інтеграції країни у

34Частина 1. Вступ
світовий ринок, подолання її ізольованості, традиції демократизації економічТ
ного життя, інформаційна насиченість підприємницького сектора економіки,повнота інформації про суб’єктів підприємницької пропозиції тощо. Так, веТличезний обсяг тіньової економіки в Україні пов’язаний з нерозв’язанням проТблеми інтеграції приватної власності в економічну систему, її офіційним вишТтовхуванням з неї і в той же час досить широким тіньовим використанням інстиТтуту приватної власності у реальному господарюванні.
Слід назвати і найбільш фундаментальну метапричину існування тіньової
економіки — існування самої держави, яке породжує систему суперечностей,що розвиваються у антагонізм між різними прошарками суспільства.
Однією з основ, за якою відбувається класифікація причин тінізації, є діаТ
лектика загального і особливого у проявах тіньової економіки в тій чи іншійкраїні. Так, на її прояви в Україні більшою мірою впливає відсутність розвинуТтої історії існування інституту приватної власності, а разом з тим громадянсьТкого суспільства, демократичного розвитку, розвинутої системи громадськихорганів контролю за державними інститутами влади, соціальноТекономічна ізоТльованість країни тощо.
На процес тінізації впливають як економічні, так і інші прошарки суспільТ
них відносин, такі як політичні, правові, культурні, психологічні. Наприклад,протистояння гілок влади в Україні не лише знищує саму можливість єдиноїдержавної політики щодо глибокого реформування економіки, її структурноїперебудови, а й утворює певний вакуум влади, поділ економікоТполітичногопростору на окремі шматки, якими ласі скористатися численні кланові інтереТси на противагу державним.
Феноменом української дійсності є і антиринкова психологія населення, його
ментальність, несприйняття ним у будьТякому вигляді комерційного успіху особи,бажання бачити за ним лише кримінальне підгрунтя. Принагідно слід нагадати тутпро те, що в Китаї з початку ринкових реформ (з кінця 70Тх років) виконуваласяцілеспрямована державна програма щодо подолання емоції заздрощів.
Істотні прояви тінізації економіки розвиваються на підставі причин, які подТ
іляються за основами щодо виду зламу економіки — зламу відносно централізоТваних і периферійних систем управління. Злам у дії централізованих систем упТравління виявляється в існуючій системі заборон, обмежень, вимог щодо функціТонування суб’єктів господарювання і насамперед тих із них, які є надлишковими.
Класичним прикладом останніх в Україні є існуюча система оподаткування юриТдичних осіб.
Злам у периферійних системах управління, пов’язаний із внутрішньо приТ
таманними багатьом із них кримінальними чи напівкримінальними технологіяТми тіньового бізнесу, створенням великої питомої ваги українських підприємств(понад 50 відсотків) кримінальними структурами. Такі підприємства з самогопочатку активно опановували саме тіньові технології ведення бізнесу.

35Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
Враховуючи вищенаведене, окреслимо основні причини тінізації економТ
іки України на сучасному етапі її розвитку з урахуванням довгострокових, сеТредньострокових і короткострокових причин.
Довгострокові причини:Т вузькі інтегративні можливості сучасного господарського механізму щодо
використання широкої системи форм власності та господарювання, виштовТхування форм реалізації приватної власності за межі офіційної системи госпоТдарювання;
Т ізольованість економіки країни від розвинутого ринку, існування чисТ
ленних диспропорцій (цінових, галузевих) щодо вимог розвинутого ринку;
Т інформаційна обмеженість більшості соціальноТекономічних процесів,
інформаційний вакуум щодо доцільних управлінських рішень і контролю заними;
Т відсутність у соціальній пам’яті суспільства розвинутих демократичних
традицій (як економічних, так і політичних), засобів суспільного контролю задіяльністю державних органів влади;
Т відсутність розвинутих традицій чесного підприємництва, виконання
обов’язків перед державою у вигляді повноти сплати податків як і самого інстиТтуту оподаткування;
Т історична традиція незавершеності, обмеженості процесів початкового
нагромадження капіталів щодо формування розвинутих економічних і політичТних сил сучасної економіки, надвисока питома вага кримінальної складовоїсеред засобів початкового нагромадження.
Середньострокові причини:— надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з іншими респубТ
ліками колишнього СРСР), наявність могутнього, але й антиринкового військоТвоТпромислового комплексу;
— наявність сировинної спеціалізації виробництва й експорту, що продуТ
кує відсталість, залежність і антиринкове спрямування розвитку українськоїекономіки, проведення Україною антиринкової, демпінгової політики на світоТвому ринку сировини;
— наявність надмірного адміністративного втручання в економіку, обмеТ
ження економічного маневрування і націленості на економічну ефективність,надмірні витрати на утримання органів влади та управління, наявність надТмірних економічних і статутних пільг для юридичних осіб і окремих верств наТселення;
— високий рівень корупційних зв’язків в системі органів державної влади
й управління;
— відсутність розвинутого в економічному і політичному відношенні укТ
раїнського менеджменту, системи органів управління проринкового спрямуТвання (наприклад, щодо зовнішньоекономічних зв’язків);

36Частина 1. Вступ
Т відносно високий рівень тінізації економіки на переддень проринкових
перетворень.
Короткострокові причини:— відсутність політичної і економічної єдності, узгодженої дії щодо осТ
новних напрямів реформування політичної та економічної систем, наявністьглибоких суперечностей у цих сферах;
— високий рівень криміналізації економіки і суспільства, інтеграція органТ
ізованої злочинності у “п’яту владу”, обмеження дій правоохоронних органів ідержавних інституцій щодо протидії їй через великий обсяг корупційних зв’язківі проникнення криміналітету у державні органи влади й управління;
— потужний надлишковий податковий прес на суб’єктів підприємництва,
антагоністичний до інтересів переважної частини суспільства;
— постійне відставання правового забезпечення протидії тіньовій екоТ
номіці, економічній  злочинності від швидкості її зростання та необхідностіпосилення боротьби з нею;
— існування надмірних обмежень і заборон, які спрацьовують на подальТ
шу тінізацію економіки;
— слабкість сучасної ринкової інфраструктури української економіки, її
нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів, товарів, робоТчої сили, послаблений державний контроль за цією сферою, формування поТтужної системи тіньової інфраструктури у вигляді підпільної банківської сисТтеми, кредитного ринку, конвертаційних центрів тощо;
— відсутність стабільного, ефективного законодавства, зокрема податкоТ
вого, яке б регламентувало економічну діяльність, правовий нігілізм влади інаселення країни;
— розірвання єдиного економічного простору як умови ринкової економіТ
ки в інтересах окремих кланових сил, зокрема при проведенні приватизаціїоб’єктів державної власності, прийнятті вагомих економічних рішень, ігноруТвання конкуренції і доступності фінансових ресурсів для легальних капіталів;
— постійний процес звуження платоспроможності населення та інших
суб’єктів попиту, посилення пауперизації широких верств населення, що стаТвить на межу виживання і широкі кола підприємницьких структур, їх подальТша тінізація як засіб самозбереження;
— правова незахищеність суб’єктів економічної діяльності від зловживань,
утисків, обмежень та вимагань з боку чиновників державного  апарату на всіхйого рівнях;
— створення умов переваг тіньових видів діяльності щодо фіскального
контролю стосовно до легально діючих підприємницьких структур.
В Україні склалася ситуація, коли масштаби розвитку тіньової економіки
набули таких загрозливих масштабів, що стали одними із найбільш загрозлиТвих факторів щодо впливу на національну безпеку держави. Тому чинники

37Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії
тінізації економіки треба брати до уваги при здійсненні заходів економічної
політики держави, окремих регіонів, при прогнозуванні та моделюванні соціТальноТекономічної ситуації в країні.

Розділ 2. Економічні потреби та ресурси
§ 1. Потреби як рушійні сили економічного розвитку.
Види потреб. Закон зростання потреб
Основною проблемою економіки в сучасній економічній теорії вважаєтьЯ
ся безмежність людських потреб у світлі обмеженості ресурсів, що можуть бутивикористані для їх задоволення. Економічна система будьЯякої країни світупрацює з метою задоволення існуючих у суспільстві на цей час потреб. ЗадовоЯлення потреб відбувається шляхом виробництва товарів та послуг, яке неможЯливе без застосування необхідних для цього ресурсів. Проблема ж полягає втому, що ресурсів, які можуть бути задіяні у процесі виробництва на цей час,завжди виявляється недостатньо для створення такої кількості товарів та поЯслуг, за допомогою  якої можна було б задовольнити  всі існуючі в даномусуспільстві потреби.
Отже, суспільство завжди опиняється перед вибором: які з усіх існуючих
потреб задовольнити сьогодні, а які – у майбутньому? Наявність незадоволеЯних потреб, що залишаються такими через обмеженість ресурсів, виступає стиЯмулом для зростання обсягу виробництва товарів та послуг у кожному наступЯному році. Зростання потужності економіки відбувається за рахунок залученЯня додаткових ресурсів, більш ефективного їх використання на основівпровадження нових технологій та кращої організації процесу праці. Протеекономічне зростання не вирішує суперечність між потребами і ресурсами. Річв тому, що потреби зростають швидше за можливості їх задовольняти. ВиникаЯють все нові й нові потреби, їх коло швидко розширюється відповідно з дієюоб’єктивного економічного закону зростання потреб. Ресурси знову виявляЯються недостатніми з точки зору нових можливостей виробництва і нового рівняпотреб суспільства. Таким чином, зростаючі потреби виступають як рушійнісили економічного розвитку суспільства.

39Розділ 2. Економічні потреби та ресурси
Як на практиці суспільство розв’язує проблему безмежних потреб та обЯ
межених ресурсів буде розглянуто пізніше. У даному параграфі зосередимо увагуна класифікації потреб та механізмі дії закону зростання потреб.
Взагалі, в сучасній економічній літературі потребу розглядають як відчутЯ
тя нестачі чогоЯнебудь, як бажання отримання речі чи послуги, за допомогоюяких можна позбутися цього відчуття. Так, потребу в їжі можна розглядати якреакцію на відчуття нестачі необхідної кількості калорій в організмі людини,що проявляється через відчуття голоду. Потреба у регулярному читанні газетпороджується відчуттям нестачі інформації про події в світі, що свідчить провідповідний ступінь інтелектуального розвитку людини, у якої ця потреба існує.Отже, потреби можуть бути дуже різноманітними і залежати від ступеня розЯвитку окремої людини та суспільства в цілому. Спробуємо класифікувати осЯновні види потреб.
Потреби класифікують за суб’єктами та за об’єктами. Тобто – хто вистуЯ
пає носієм певних потреб та що може виступати засобом задоволення тих чиінших потреб.
За суб’єктами існує  два способи класифікації потреб. Згідно з першим  поЯ
треби поділяють на індивідуальні, колективні та суспільні. Відповідно, носієміндивідуальних потреб виступає окрема людина (індивід), яка відчуває неЯобхідність в отриманні їжі, одягу, житла, інформації, уваги з боку оточення і баЯгато іншого. Колективні потреби виникають там, де у певної кількості людей існуЯють спільні інтереси. Це можуть бути потреби в отриманні прибутку від спільноїекономічної діяльності, потреби у перемозі на виборах певної політичної партії,або потреба у завоюванні першого місця у змаганнях в командних видах спорту.Суспільні потреби – це потреби у гарантуванні національної безпеки країни (поЯтреба у збройних силах, органах внутрішніх справ і т. ін.), у розробці та втіленні ужиття економічних та соціальних програм розвитку суспільства.
Інший спосіб класифікації потреб за суб’єктами стосується видів потреб,
що виникають у суб’єктів економічної діяльності. Тут розрізняють потреби доЯмогосподарства, підприємства та держави. Домогосподарства, що виступаютьпостачальниками ресурсів для підприємств та держави і споживачами резульЯтатів виробництва, відповідно, мають потреби у вигідних умовах використанЯня власних ресурсів та у наявності вибору матеріальних і нематеріальних благ іпослуг, якими вони користуються. Для підприємств як суб’єктів економічноїдіяльності найважливішими потребами можуть виступати потреби у зниженнівитрат на виробництво продукції, у підвищенні продуктивності праці власнихробітників, у кваліфікованому керівництві та інші. До економічних потреб дерЯжави відносяться потреби стабільного економічного зростання, утриманняінфляції та безробіття на безпечному рівні, збалансованого державного бюдЯжету, наповнення якого забезпечується продуманою податковою політикою ідозволяє державі в повному обсязі фінансувати її економічні програми.

40Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
Як уже було сказано, розрізняють потреби і за об’єктами. Так, усі потреби
людини можна поділити на фізіологічні і духовні. Фізіологічні потреби породЯжуються необхідністю виживання людини  як біологічної істоти. Як будьЯякажива істота людина повинна регулярно харчуватись, мати можливість захистиЯти себе від холоду та інших природних явищ, що можуть загрожувати її життєЯдіяльності. Все це породжує потреби у їжі, одязі, житлі і т. ін. З другого боку,здатність людини до вищої психічної діяльності виступає підґрунтям формуЯвання у неї духовних потреб, що й відрізняє її від усіх інших біологічних істотна Землі. До духовних потреб відносяться потреби у спілкуванні, в отриманнізнань, у мистецтві, у творчості. Саме наявність духовних потреб відокремлюєлюдину від світу тварин і перетворює її на соціальну істоту.
Усі фізіологічні та духовні потреби можна поділити ще на два види потреб
– першочергові та непершочергові.
Першочергові – це потреби, без задоволення яких людина взагалі не може
нормально існувати. Це, в першу чергу, мінімальні фізіологічні потреби, щостосуються необхідної кількості їжі для активної життєдіяльності людини, якбіологічної істоти, а також потреби в одязі і житлі для захисту її здоров’я. ПроЯте, існують і першочергові духовні потреби, без задоволення яких людина неможе реалізовувати себе як істота соціальна. Якщо людина з дитинства будепозбавлена спілкування із собі подібними, вона залишиться представникомбіосвіту, але не стане членом людського суспільства. Це лише у казковій історіїР.Кіплінга про Мауглі дитина, вихована звірами, залишається за своєю суттюлюдиною. В реальному житті  справжні “мауглі” навіть якщо і потрапляють,врештіЯрешт, у людське середовище, назавжди залишаються представникамитваринного світу.
Непершочегові – це потреби, що виникають як продовження і розвиток
першочергових потреб. Вони також поділяються на фізіологічні та духовні.Поява непершочергових фізіологічних потреб пов’язана з бажанням людинимати не просто їжу, а харчуватись особливо приготованими, делікатесними проЯдуктами. Житло теж може бути не просто захистом від негативного впливу наЯвколишнього середовища, а багатокімнатним фешенебельним будинком чинавіть справжніми хоромами. Це ж саме можна сказати і про одяг. Більшістьпотреб цього типу задовольняється за допомогою так званих предметів розЯкошів.
Існують і непершочергові духовні потреби. Так, природна для людини поЯ
треба у спілкуванні із родичами та друзями, взаємопорозумінні з ними та встаЯновленні добрих взаємовідносин може перерости у потребу спілкування із багаЯтотисячними аудиторіями, потребу  у завоюванні поваги і любові з боку десятківта сотень тисяч незнайомих людей. Потреба у знаннях може задовольнятись нарівні, що дозволяє людині бути спеціалістом у своїй галузі і нормально виконуЯвати свої службові обов’язки, а може перетворитись у нестримне бажання знати

41Розділ 2. Економічні потреби та ресурси
якомога більше про найрізноманітніші речі, щоденно навчатись чогось нового.
Отже, як фізіологічні,  так і духовні потреби можуть бути мінімальними (першоЯчерговими) та максимальними (непершочерговими).
Відразу необхідно зазначити, що вищенаведена класифікація потреб за
об’єктами  є досить умовною та іноді, важкою в застосуванні. Чітко відокремиЯти фізіологічні та духовні, першочергові та непершочергові потреби буває доЯсить не просто. Так,  наприклад, потреба у теплому, зручному, модному одязіодночасно означає як необхідність захиститись від холоду, так і бажання отриЯмати позитивну реакцію з боку оточення на свій зовнішній вигляд. Існуваннякулінарного мистецтва свідчить про те, що прийняття їжі для людей — це нетільки фізіологічна потреба, а й спосіб задовольнити свої потреби духовногоплану. Ще важче буває провести межу між першочерговими та непершочергоЯвими потребами. Річ в тому, що ця межа рухлива і залежить як від можливостейсуспільства в цілому задовольняти ті чи інші потреби на даній стадії його розЯвитку, так і від індивідуальних особливостей окремих людей. Так, залежно відрівня розвитку суспільства, мінімальна потреба у продуктах харчування можевизначатись на рівні, що не дозволяє людині вмерти з голоду, або на рівні, щозабезпечує їй повноцінне, збалансоване з медичної точки зору харчування. Заінших рівних умов, мінімальна потреба окремої людини в отриманні інфорЯмації про події в світі може полягати у щоденному читанні декількох періодичЯних видань, або в одній газеті за місяць.
Існують й інші способи класифікації потреб. Однією з найбільш поширеЯ
них в економічній літературі є класифікація потреб за системою відомого амеЯриканського вченого А.Маслоу. У так званій піраміді потреб Маслоу вони розЯташовані за ступенем необхідності (нагальності) їх задоволення. В основі цієїпіраміди перебувають фізіологічні потреби (голод, спрага, одяг, житло). ДруЯгий поверх відведено потребам у  безпеці та захисті (надійність доходів, гарантіїпрацевлаштування, особиста безпека, екологічні умови). На третьому поверсізнаходяться соціальні потреби (спілкування, любов, взаєморозуміння). ЧетЯвертий рівень складають потреби у повазі (самоповага, визнання з боку отоЯчення, суспільно значимий статус). Останній, найвищий поверх піраміди, відвеЯдено потребам у самовираженні (саморозвиток та самореалізація у творчійпраці, мистецтві).
Слід наголосити, що з індивідуальних потреб людей складаються загальЯ
носуспільні потреби, для задоволення яких існує суспільне виробництво. Якуже зазначалося на початку параграфа, суспільне виробництво завжди відстаєвід рівня існуючих потреб. Це відбувається, поЯперше, через те, що вже задовоЯлені потреби можуть відновлюватись через певний проміжок часу. ПоЯдруге,задоволення одних потреб породжує виникнення інших. Отже, зростання поЯтреб має під собою об’єктивні підвалини. Об’єктивний економічний закон зроЯстання потреб можна сформулювати таким чином: процес задоволення певЯ

42Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
них  потреб на основі розвитку суспільного виробництва є одночасно процеЯ
сом виникнення нових потреб, що вимагають свого задоволення.
Якщо уважно подивитись на взаємозв’язок між потребами і виробництЯ
вом, то можна побачити, що потреби не тільки стимулюють розвиток виробЯництва, а й визначають його структуру та характеризують ступінь розвитку сусЯпільства в цілому. Справді, нові галузі виробництва виникають під впливом ноЯвих потреб, що з’являються у суспільстві. Структура ж суспільного виробництваз точки зору співвідношення у ньому традиційних та новітніх галузей свідчитьпро досягнутий рівень розвитку суспільства.
Слід сказати й про існування зворотного зв’язку. Розвиток суспільного
виробництва сам може стимулювати появу нових потреб, що досі не існували.Проте головною рушійною силою у процесі взаємодії потреб та виробництвавсе ж таки залишаються зростаючі потреби.
§ 2. Економічні ресурси та їх види
Людські потреби задовольняються за допомогою благ, які, як правило, не
зустрічаються в природі в готовому вигляді. Процес отримання необхідних длязадоволення потреб благ – це процес суспільного виробництва, що потребуєзастосування певних ресурсів. Ресурси, що використовуються в процесі сусЯпільного виробництва називають економічними ресурсами. Розглянемо, щовходить до їх складу.
Ще у XVIII сторіччі А. Сміт наголошував, що основою багатства народів є
“земля” та “праця”, які виступають батьками благ, що створюються у процесівиробництва. Ідея про необхідність поєднання матеріального (речового) талюдського (особистого) чинників виробництва для створення продуктів  тапослуг, що задовольняють людські потреби, залишається в основі класифікаціїекономічних ресурсів і сьогодні.
З точки зору сучасної економічної науки, економічні ресурси – це всі приЯ
родні, людські та вироблені людиною ресурси, що використовуються для виЯробництва товарів та послуг.
До складу матеріальних ресурсів входять “земля” і “капітал”.Земля у даному разі — це не лише земельні ділянки, придатні для викориЯ
стання у сільськогосподарському виробництві. Цю категорію слід тлумачитиширше і розуміти як усі природні ресурси (“даровані природою блага”). Сюдивідносять ліси, родовища мінералів, нафти та газу, водні та інші ресурси не ствоЯрені людською працею.
Другою складовою матеріальних ресурсів виступає капітал (або інвесЯ
тиційні ресурси) – всі виготовлені засоби виробництва, тобто всі види інструЯментів, машин, устаткування, фабричноЯзаводські, складські, транспортні заЯсоби і збутова мережа, що використовується у виробництві товарів та послуг і

43Розділ 2. Економічні потреби та ресурси
просуванні їх до споживача. Виробничий капітал називають інвестиційним
ресурсом через те, що його виникнення пов’язане з інвестиціями – перетвоЯренням грошового капіталу у реально діючі матеріальні засоби виробництва.Отже, грошовий капітал сам по собі не є економічним ресурсом. Гроші не беЯруть безпосередньої участі у виробництві матеріальних благ та послуг, але їхнаявність – необхідна передумова зростання реального капіталу в умовах суЯчасної економіки.
Тут слід підкреслити різницю між інвестиційними та споживчими товараЯ
ми. На відміну від споживчих товарів, інвестиційні не можуть бути викорисЯтані для безпосереднього задоволення людських потреб. Люди не споживаютьверстати, технологічні лінії та фабричні споруди. Вони лише використовуютьїх для створення продуктів кінцевого споживання в процесі виробництва (виЯробничого споживання).
Особистим чинником процесу виробництва виступають людські ресурси:
праця та підприємницькі здібності.
Праця – це всі фізичні та розумові здібності людей, які застосовуються у
виробництві товарів і послуг (за винятком підприємницьких здібностей). НеЯзважаючи на появу автоматизованих ліній виробництва та промислових роботів,процес створення необхідних благ без активної участі людини поки що уявитисобі неможливо. Наладка та обслуговування автоматизованих ліній, налаштуЯвання та програмування роботів – усе це процес людської праці, не кажучи вжепро ті галузі виробництва, де рівень автоматизації залишається низьким чи взаЯгалі відсутній. Отже, праця є одним з найважливіших економічних ресурсів,без якого земля і капітал залишаються мертвими і не придатними для задовоЯлення суспільних потреб, перебуваючи у ролі необхідних, але не достатніх чинЯників процесу суспільного виробництва.
Як окремий економічний ресурс у сучасній науковій літературі прийнято
розглядати підприємницькі здібності.
Підприємницькі здібності – це особливий людський ресурс, необхідний в
умовах ринкової економіки для по’єднання усіх інших ресурсів (землі, капітаЯлу і праці) у єдиному процесі виробництва товарів і послуг. Справді, наявністьв умовах ринку необхідних природних ресурсів, засобів виробництва та готоЯвих до праці людей – не означає неодмінного їх поєднання з метою виробницЯтва продукції. Під час економічних криз наявність усіх необхідних ресурсів не єдостатньою умовою процесу виробництва. В умовах ринкової економікипідприємці виконують особливу функцію, визначаючи: що виробляти, в якійкількості, яким чином. Вони беруть на себе організацію процесу виробництваблаг і послуг, на свій страх і ризик займаючись поєднанням матеріальних талюдських ресурсів для створення необхідної суспільству продукції. Присутністьтакого ресурсу, як підприємницькі здібності виступає, по суті, каталізатором,що стимулює процес виробництва в умовах ринку. Характерною ознакою

44Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
підприємницької діяльності є необхідність прийняття нестандартних, новаЯ
торських та ризикованих рішень на відміну від переважно виконавської працібільшості інших учасників виробництва.
Усі вищеназвані економічні ресурси обмежені. Кількість природних реЯ
сурсів обмежена не тільки у зв’язку із їх вичерпаністю, а й через абсолютну обЯмеженість на нашій планеті. В кожний конкретний проміжок часу тільки обЯмежена їх кількість використовується у процесі виробництва (як правило,недостатня для задоволення існуючих потреб). Ще більше це стосується такоЯго ресурсу, як капітал. Як ресурс, що створюється людською працею, капіталможе постійно зростати, але й він залишається у числі обмежених ресурсів поЯрівняно з потребами суспільства. Праця  іноді може здаватись навіть надлишЯковим ресурсом, що проявляє себе у проблемі безробіття в країнах з ринковоюорганізацією економіки. Але й цей ресурс чітко визначений і обмежений длякожної країни у кожний конкретний проміжок часу. Це стосується і підприємЯницьких здібностей, що в сучасних умовах повинні бути підкріплені відповідЯними знаннями про механізми функціонування економічної системи суспільЯства. Відповідно мова йде про обмежену кількість людей, що в даному проЯміжку часу мають можливість виступити кваліфікованими організаторамивиробництва з обмеженою кількістю ресурсів, які можуть бути використані дляїх задоволення. Це реальність для будьЯякої економічної системи.
Слід сказати, що в економічній літературі зустрічається й інша класифікаЯ
ція ресурсів. Так, основою процесу виробництва матеріальних благ та послугвважають продуктивні сили суспільства, що розвиваються у взаємодії із відпоЯвідними виробничими відносинами. До складу продуктивних сил включаютьтри основних фактори: предмети праці, засоби праці та робочу силу. Предметипраці – це природні ресурси та сировина (напівфабрикати), на які спрямованапраця з метою їх переробки на кінцеву продукцію в процесі суспільного виробЯництва для дії на предмети праці: машини, устаткування, фабричні приміщенЯня, промислова інфраструктура і т. ін. Предмети та засоби праці, взяті разом,називаються засобами виробництва і являють собою речовий чинник процесусуспільного виробництва. Особистим чинником тут виступає робоча сила якздатність людини до праці, сукупність її фізичних та розумових здібностей, яківона використовує при виробництві життєвих благ. У даному разі підприємЯницькі здібності не відокремлюються як особливий чинник виробництва. Такакласифікація основних факторів виробництва враховує, що економічна систеЯма суспільства може бути не тільки ринковою, а й плановою. В останньому виЯпадку роль такого чинника процесу суспільного виробництва, як підприємЯ
ницькі здібності практично зводиться нанівець.

45Розділ 2. Економічні потреби та ресурси
§ 3. Вибір альтернативних можливостей викорисї
тання ресурсів. Крива виробничих можливостей
Оскільки (як це було показано у попередніх параграфах) людські потреби
практично безмежні, а економічні ресурси обмежені – виробництво не спроЯ
можне задовольнити всі запити суспільства. За таких умов однією з фундаменЯ
тальних проблем економічної теорії виступає проблема дослідження шляхів таЯкого використання наявних ресурсів (продуктивних сил), при якому досягаєтьЯся максимально можливе задоволення безмежних потреб суспільства. Тобтовиникає питання про найбільш ефективне застосування обмежених економічЯних ресурсів. Поняття економічної ефективності характеризує зв’язок міжкількістю задіяних у процесі виробництва ресурсів і отриманою кількістю необЯхідної продукції. Більша кількість продукції, отримана при незмінних затратах,означає підвищення ефективності виробництва, і, навпаки, зменшення обсягівотриманої продукції за тих самих затрат, вказує на зниження ефективності.
Проблема ефективності напряму пов’язана із проблемою повного викоЯ
ристання ресурсів та досягнення на цій основі повного обсягу виробництва.Повне використання ресурсів означає, що всі наявні та придатні для виробниЯчого застосування ресурси задіяні в процесі створення потрібних суспільствублаг. Тобто, повне використання ресурсів – ситуація, коли немає вимушеногобезробіття, не простоюють верстати на підприємствах, усі призначені для виЯробничого споживання природні ресурси переробляються у кінцеву продукЯцію. Проте повне використання ресурсів ще не означає досягнення повного(максимального) обсягу виробництва. Якщо люди з вищою освітою змушеніпрацювати сантехніками чи майстрами по ремонту телевізорів, а люди без вищоїосвіти керують підприємствами та установами – це свідчить про неефективневикористання особистого чинника у складі економічних ресурсів і знижує реЯальний обсяг продукції, що міг би бути отриманий за інших обставин. Так самой застосування застарілих технологій, як правило, означає неефективне викоЯристання речових чинників виробництва, перетворення значної частини приЯродних ресурсів у відходи, а не в кінцеву продукцію. Отже, повний обсяг виЯробництва досягається тільки за умови ефективного (раціонального) застосуЯвання економічних  ресурсів при їх повному використанні.
Досягнення повного обсягу виробництва, таким чином, само по собі являє
собою досить складне завдання, проте, не розв’язує головну економічну проЯблему – безмежність потреб при обмеженості ресурсів. Навіть за умов повногообсягу виробництва суспільство не в змозі задовольнити всіх своїх потреб і опиЯняється перед важким вибором: які товари та послуги виробляти, а від якихвідмовитись? Наочною ілюстрацією цієї складної проблеми може служити кривавиробничих можливостей.

46Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
При побудові кривої виробничих можливостей виходять з ряду припущень:
кількість економічних ресурсів є чітко визначеною та незмінною; усі ресурсивикористовуються з максимальною ефективністю; технології, що застосовуЯються протягом аналізованого періоду залишаються незмінними; мова йде провиробництво лише двох альтернативних видів продукції. Ці спрощуючі припуЯщення необхідні для полегшення розуміння суті  справи, хоча, зрозуміло, у реЯальному житті все виглядає набагато складніше.
Отже, спробуємо уявити собі, що суспільство має в своєму розпорядженні
економічні ресурси, які можуть бути використані у виробництві верстатів дляпідприємств промисловості та у виробництві кондитерських виробів для насеЯлення. Проблема вибору, в даному разі, полягатиме в тому, що при чітко визнаЯченій кількості ресурсів збільшення виробництва верстатів може бути досягнуЯто тільки за рахунок зменшення виробництва кондвиробів і навпаки. Справді,ресурс витрачений на виробництво одного продукту, вже не може бути витраЯчений на виробництво іншого. Проілюструємо сказане таблицею з умовнимиданими.
Можливі варіанти виробництва верстатів та кондитерських виробів
за умов повного використання ресурсів (гіпотетичні дані)
Виробничі  альтернативи  Вид продукту
А В С Д Е
Верстати  (тис. шт.) 10 9 7 4 0
Кондитерські  вироби  (тис. т.) 0 1 2 3 4

Наведені у таблиці дані дозволяють зробити висновок про те, що в кожЯ
ний конкретний момент часу економіка повного обсягу виробництва повиннапоступитися частиною одного продукту, щоб отримати більше іншого продукЯту. Одночасне збільшення обсягу виробництва обох видів альтернативної проЯдукції неможливе через обмежену кількість ресурсів, що можуть бути викорисЯтані за цих обставин. Ще більш наочно це можна побачити, побудувавши графіккривої виробничих можливостей на основі даних таблиці (рис. 1).

47Розділ 2. Економічні потреби та ресурси
Рис. 1
Накреслена на графіку крива показує  межу виробничих можливостей суспіЯ
льства на даний період. Кожна точка на цій кривій відповідає максимально можЯливому обсягу виробництва верстатів та кондитерських виробів у їх певномуспіввідношенні. БудьЯяка точка за межами кривої виробничих можливостей (праЯворуч від лінії АЕ) є недосяжною при фіксованій кількості ресурсів, що викориЯстовуються, та незмінних технологіях виробництва. З другого боку, будьЯяка точка
в межах даної кривої (ліворуч від лінії АЕ) вказує на неефективне використаннянаявних ресурсів і, як наслідок, неповний обсяг виробництва.
Окремого пояснення потребує опукла форма кривої виробничих можлиЯ
востей. Такий її вигляд є ілюстрацією важливого економічного принципу, згідноз яким намагання максимізувати обсяг виробництва одного якогось продуктуозначає необхідність відмови від виробництва дедалі більшої кількості іншого,альтернативного йому продукту. Так, на нашому графіку, рухаючись від точкиА (виробництво самих верстатів) до точки Е (виробництво самих кондитерсьЯких виробів) ми спостерігаємо таку картину: при переході від варіанта А до ваЯріанта В виробництво однієї тисячі тонн кондвиробів означає відмову від однієїтисячі штук верстатів; при переході від точки В до точки С додаткова тисяча

48Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
тонн кондвиробів може бути отримана вже лише при відмові від двох тисяч
верстатів; а на заключному відрізку ДЕ виробництво додаткової тисячі тоннкондвиробів буде коштувати чотирьох тисяч штук невироблених верстатів. РуЯхаючись у зворотному напрямку (від Е до А), ми отримаємо аналогічну картиЯну: на відрізку АД кожна додаткова тисяча штук вироблених верстатів коштуЯватиме суспільству тисячі тон втрачених кондитерських виробів; на відрізку ДСвартість виробництва додаткової тисячі верстатів зростає до 1/3 тисячі тоннкондвиробів; а на відрізку ВА при виробництві однієї додаткової тисячі штукверстатів необхідно відмовитись від однієї тисячі тонн кондитерської продукції.Ця закономірність пояснюється тим, що не всі економічні ресурси придатнідля виробництва альтернативних видів продукції. Відповідно, намагання виЯкористати всі наявні ресурси для виробництва тільки одного продукту обов’язЯково означає неефективне використання тієї їх частини, яка не зовсім придатЯна до застосування в даному випадку. Отже, неефективне використання ресурсівпри максимальному виробництві одного продукту своїм зворотним боком маєдедалі більшу  втрату альтернативного продукту, для виробництва якого даніресурси більш придатні. Це і зумовлює опуклу форму кривої виробничих можЯливостей в її графічному зображенні.
Сказане дозволяє дійти висновку, що при виборі варіантів виробництва
альтернативних продуктів бажано уникати крайнощів, зосереджуючи всі наЯявні ресурси для виготовлення лише одного з них. Розплатою за це буде зниЯження ефективності суспільного виробництва. Але набагато складнішим є вибірпроміжних варіантів співвідношення альтернативних продуктів. Що краще –виробляти 7 тис. верстатів і 2 тис. тонн кондвиробів, чи 4 тис. верстатів і 3 тис.тон кондитерської продукції? З точки зору економічної ефективності церівноцінні варіанти, бо вони обидва означають досягнення повного обсягу виЯробництва на основі ефективного використання усіх наявних ресурсів. Отже,відповідь на це питання буде дана не з позицій економічної доцільності, а виЯходячи з соціальноЯполітичних пріоритетів пануючих у даному суспільстві, щознайде своє втілення в економічній політиці держави. При цьому слід усвідомЯлювати, що неможливість оцінки названих варіантів з погляду економічноїефективності, не означає, що для подальшого розвитку економіки не має знаЯчення, який з них буде обрано.
Річ в тому, що вибір точки на кривій виробничих можливостей є визнаЯ
чальним фактором для майбутнього зростання економіки. Економічне зросЯтання означає збільшення загального обсягу виробництва, тобто отриманнябільшої кількості альтернативних продуктів одночасно. Це стає можливим уразі зростаючої кількості використовуваних ресурсів, та поліпшення технологіївиробництва, що застосовується. При цьому вся крива виробничих можливосЯтей зсувається на графіку праворуч. Як вибір точки на цій кривій сьогодні  можевплинути на її розташування у майбутньому?

49Розділ 2. Економічні потреби та ресурси
При більш уважному розгляді питання про вибір між виробництвом верЯ
статів та кондвиробів (у нашому прикладі), можна помітити, що мова йде провибір між засобами виробництва та предметами споживання. Виробництво верЯстатів – це створення “товарів для майбутнього”. Таке виробництво нічого недає з точки зору задоволення потреб населення сьогодні, але забезпечує еконоЯміку необхідними засобами виробництва для його розширення у майбутньому.Виробництво кондитерських виробів – це виробництво товарів для споживанЯня вже сьогодні. Саме це виробництво є визначальним з точки зору рівня задоЯволення поточних потреб населення. Отже, вибір між виробництвом засобіввиробництва та виробництвом предметів споживання можна розглядати яквибір між забезпеченням економічного  зростання та задоволенням поточнихпотреб населення. Відповідно варіант С забезпечує більш високий темп еконоЯмічного зростання порівняно з варіантом Д. Але варіант Д є більш приваблиЯвий порівняно з варіантом С в плані забезпечення належного життєвого рівнянаселення сьогодні. Отже, проблема вибору використання обмежених ресурсів— це не лише проблема структури сучасного виробництва, а й проблема майЯбутнього економічної системи, проблема визначення темпу її подальшого розЯвитку.

50Розділ 3. Форми суспільного виробництва.
Генезис товарного виробництва, його основні рисита еволюція
Загальновизнано, що людство не може існувати, не виробляючи певні маК
теріальні блага і послуги і не споживаючи їх, тобто процес виробництва і споКживання – першооснова відтворення (поновлення) самого життя людства.
Проте процес виробництва може відбуватись у конкретній, історично визК
наченій суспільній формі. Така форма відбиває, з одного боку, рівень розвиткусуспільного поділу праці, що, в свою чергу, визначає структуру й організаційнупобудову продуктивних сил суспільства, а з другого – ступінь зрілості економКічних відносин між людьми в суспільстві, форми економічних зв’язків між нимив процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання результатів виробництКва.
Слід зауважити, що на ступінь зрілості економічних відносин, які складаК
ються між людьми, істотно впливає структура економічних відносин власності,механізм їх реалізації і передусім – відносин власності на засоби виробництва.Остання обставина набуває особливого значення завдяки тій визначній ролі,яку відіграють відносини власності на засоби виробництва в економічній сисКтемі будьКякого суспільства взагалі і процесі виробництва зокрема, бо той, хтопривласнює засоби виробництва, визначає сферу виробництва, здійснює упКравління виробництвом та привласнює його результати.
Якщо проаналізувати процес виникнення, походження (генезис), основні
риси та застосування конкретних форм господарювання, то можна дійти виКсновку, що протягом тривалого часу існування людської цивілізації використоКвуються дві основні форми суспільного виробництва – натуральна та товарна.
Кожна з них має свої особливості і загальні риси. Не випадково ці форми і досіспівіснують, але їх питома вага та роль у процесі суспільного відтворення неоКднакові: в розвинутих країнах світу абсолютно домінуючою є товарна формаорганізації (її частіше називають “ринковою”), тоді як у країнах, що розвиваКються, а також в тих, які відносно недавно стали на шлях розбудови економікиринкового типу (до них, зокрема, відноситься і Україна як складова частинаколишнього Союзу, де тривалий час панувала не ринкова, а командноКадмініК

51Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва
стративна система), зберігається значна питома вага (особливо в аграрному
секторі) натурального господарства.
Цей фактор аж ніяк не можна недооцінювати, і він має бути врахований
під час переходу України до ринку, особливо тоді, коли мова йде про термінитакого переходу та вибір найбільш ефективних засобів його здійснення. Такимчином, питання, які розглядаються в цьому розділі, мають не тільки теоретичКне , а й неабияке практичне значення.
§1. Натуральна форма суспільного виробництва,
умови її виникнення, основні риси та історична обме-женість
Історично первинною формою господарської діяльності людини є нату-
ральна форма.  Вона виникла в глибоку давнину, в період існування первіснообК
щинного устрою, коли люди вже не могли задовольнитися тими продуктами,які брали безпосередньо у природи, і почали займатися землеробством, а згоКдом – і тваринництвом. Натуральна форма господарства базується на нерозвиКнутому поділі суспільної праці (такий поділ, як правило, має місце в межах перКвинної господарської одиниці і залежить від статі працівника та його віку), атакож на низькому рівні розвитку продуктивних сил.
Мета натурального господарства – задоволення власних потреб виробниК
ка та членів його родини. Тут виробник безпосередньо володіє засобами виКробництва, які йому потрібні для здійснення процесу праці та виробництва заКсобів існування. Засоби виробництва – примітивні (в сільському господарствіце – заступ, мотика, граблі, зроблений власними силами плуг тощо, в сферіремісництва – найпростіший інструмент, як правило, власного виробництва).В основі такого виробництва – ручна праця, праця малопродуктивна, одномаКнітна, виснажлива, а результати праці – продукти – не набувають суспільноїформи, вони створюють фонд життєвих засобів для самого виробника, членівйого родини і споживаються не після обміну, а після розподілу. Тобтоё в умовахнатурального господарства обмін результатами праці, як правило, відсутній,рух продуктів здійснюється за схемою виробництво – розподіл — споживання.Поодинокі, спорадичні випадки прямого обміну продуктів виробництва однієїгосподарської ланки на продукти виробництва іншої господарської ланки неможуть змінити зазначеної схеми по суті.
Не випадково натуральне господарство виникає і набуває найбільшого
поширення в сфері сільського господарства, яке забезпечує людство основноюмасою продуктів, потрібних для його існування. При цьому виробництвосільськогосподарської продукції (зерна, овочів, фруктів, соняшникового наКсіння, винограду, м’яса тощо) поєднується з її домашньою переробкою (приК

52Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
мітивна домашня промисловість). Інакше кажучи, окреме натуральне госпоК
дарство являє собою уособлений, замкнений, самозабезпечуючий гурт людей,а саме натуральне господарство в цілому складається з маси роздріблених, відокКремлених і однорідних господарських одиниць – окремих родин, сільськихобщин, маєтків.
У найбільш чистому вигляді натуральне господарство існувало тільки в
первісному суспільстві, яке ще не знало суспільного поділу праці, обміну і приКватної власності і було найбільш поширеним в державах Давнього Сходу. В анКтичних рабовласницьких державах Європи (Древній Греції, Римській імперії)поряд з натуральним господарством вже тоді існували досить розвинені товарнігосподарства, засновані на праці рабів, але вони не відігравали провідної ролі узгаданій системі господарювання, яка залишалась переважно натуральною. НаКтуральне господарство також залишається домінуючим в епоху феодалізму, денатуральну форму мав навіть прибутковий продукт, що виступав у вигляді баКгатьох натуральних повинностей. Натурального характеру набувало і господарКство самого кріпосного (залежного від феодала) селянина. Він та його родиназаймались землеробством, тваринництвом, прядінням, виготовленням ллянихта вовняних тканин, чиненням шкір, будівництвом та ремонтом житла, вигоКтовленням примітивних інструментів і знарядь праці. В таких умовах зв’язокміж виробництвом і споживанням у межах господарства набував безпосередКнього характеру, що забезпечувало йому стійкість.
Натуральному господарству притаманні традиційність виробництва, постК
ійний асортимент продукції, незмінні галузеві пропорції. Сам процес відтвоКрення здійснювався без істотних змін на існуючих засадах протягом століть івиступав для виробників як обов’язкова, освячена звичаєм господарська норКма.
Відокремлення ремесла від землеробства не підірвало і не могло підірвати
панування натурального господарства, бо воно здебільшого також мало натуКральний характер.
Отже, аналіз основних рис натуральної форми господарювання дає змогу
характеризувати цю форму  як:
1) замкнену, консервативну, примітивну систему економічних відносин,
в якій були відсутні змагальність між виробниками, стимули до удосконаленнязнарядь праці і підвищення її продуктивності;
2) таку, джерелом функціонування якої є ручна праця, її матеріальною
основою – найпростіші знаряддя праці та рутинна техніка;
3) форму, для якої притаманний прямий економічний зв’язок (обминаК
ючи обмін, через розподіл) між виробництвом і споживанням, що не спонукаКло виробників окремих господарств до обміну досвідом, до зниження витратвиробництва (обмін, якщо і мав тут місце, то він мав випадковий, спорадичКний характер і не відігравав істотної ролі);

53Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва
4) таку, що гальмувала становлення та розвиток різних форм власності
(зокрема, такої ключової як приватна), що, в свою чергу, позбавляло людинуможливості реалізувати власний інтерес, реалізувати себе як особистість;
5) форму, яка не сприяла подальшому розвитку, поглибленню суспільноК
го поділу праці, підвищенню її продуктивності, не створювала умов до задовоКлення постійно зростаючих потреб людини.
Тому цілком обґрунтовано можна дійти висновку, що натуральна форма
суспільного господарства не має майбутнього, перспектив до подальшого розКвитку і є формою історично обмеженою.
Ось чому закономірно, що на зміну натуральній формі господарювання
приходить товарна, яку слід розглядати за своїм змістом як протилежну натуКральній. Умови для такого переходу поступово виникають в надрах самого наКтурального господарства. Це відбувається шляхом поширення товарноКгрошоКвих відносин, перетворення натуральної феодальної ренти в грошову, позбавКлення людини від кайданів прямої залежності від феодала.
Проте натуральна форма господарювання не зникає повністю, а тривалий
час співіснує поряд з товарною. Особливо це спостерігається в країнах, що розКвиваються, де товарні, ринкові відносини ще не набули домінуючого характеКру. Наочним прикладом такого співіснування може бути економіка нашої дерКжави – України, де натуральна форма господарювання (особливо в аграрномусекторі) досить поширена. Більше того, за певних надзвичайних обставин пиКтома вага натуральної форми господарювання може навіть зростати, що ще раздоводить її стійкість і живучість.
Таку ситуацію, зокрема, ми спостерігаємо протягом останніх 10 років в
Україні. На перший погляд, зростання питомої ваги натуральної форми госпоКдарювання в сучасних умовах, коли здійснюється демонтаж основ командноКадміністративної системи та закладаються підвалини економіки товарної (ринКкової), виглядає явищем парадоксальним. Проте, виявляється, воно має обК’єктивне підгрунтя і обумовлене: 1) глибокою економічною кризою, яка,починаючи з початку 90Кх років минулого століття, охопила всі галузі народКного господарства України; 2) руйнуванням економічних зв’язків між суб’єктаКми господарської діяльності та окремими регіонами колишнього СРСР; 3) зроКстанням рівня безробіття; 4) істотним зниженням життєвого рівня значнихверств населення; 5) серйозним розладом грошового обігу (високим рівнемінфляції в 1992К1996 рр. ), що, в свою чергу, призвело до натуралізації (демонеКтизації) обміну, у тому числі бартеру.
Вищезазначене, взяте разом, призвело до того, що більшість населення,
не маючи стабільних джерел до існування, віддала перевагу самозабезпеченнюосновними продуктами харчування і вдалася до натуральної форми господаКрювання: в сільській місцевості селяни значну частку свого часу проводили наприсадибних ділянках, а жителі міст – на садовоКгородніх.

54Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
При цьому слід зауважити, що не можна штучно обмежувати сферу функцК
іонування натурального господарства, а тим більше вживати адміністративнихзаходів, спрямованих на його руйнування, як це мало місце в колишньому СРСРнаприкінці 50Кх років ХХ століття. Такий підхід буде мати тільки негативні наКслідки для аграрного сектора економіки, де воно займає поки що досить міцніпозиції. Єдиний шлях – створити відповідні економічні умови для подальшогорозвитку товарної форми господарства, і вона неодмінно доведе, що є прогреКсивною, динамічною і поступово зведе до мінімуму натуральну форму господаКрювання, довівши в реальних обставинах її історичну обмеженість.
Отже, з’ясуємо сутність товарної форми господарства, яка прийшла на
зміну натуральній, визначимо її основні риси та рушійні сили розвитку.
§2. Товарна форма виробництва. Її генезис, сутність
та основні риси
Загальновизнано, що передумови щодо виникнення і подальшого розвитК
ку товарного господарства створюються в глибоку давнину, в часи повного паКнування натурального господарства і насамперед вони зв’язані з процесом сусКпільного поділу праці, який пройшов декілька етапів.
Перший етап мав місце тоді, коли від землеробства відокремлюється тваК
ринництво (скотарство). Цей момент слід розглядати як визначну подію в історіїрозвитку людської цивілізації, що відбиває наслідки дії загального економічКного закону – закону економії робочого часу. Людина усвідомлює, що не уніКверсальна праця приносить кращі результати (є більш продуктивною навіть заумови використання примітивних знарядь праці), а спеціалізована, коли увагаі зусилля працюючого зосереджуються на конкретному виді діяльності, на виКготовленні окремого продукту. В процесі такої праці людина має змогу значнопідвищувати свою майстерність, поступово удосконалювати знаряддя праці,набуває певних навичок, узагальнює їх і, як підсумок, досягає кращих резульКтатів. Це, в свою чергу, веде до більшКменш регулярного виготовлення такоїкількості продукції, яка перевищує власні потреби виробника і його родини.Так закладаються матеріальні підвалини для регулярного обміну результатамипраці землероба (зерно, овочі) на результати праці скотаря (м’ясо, шкіри).
Пізніше (у рабовласницькому суспільстві) відбувається другий значний
поділ праці – від землеробства і тваринництва відокремлюється ремісництво,яке (знову ж таки шляхом обміну продуктами – результатами праці землероба іскотаря) поглиблює розвиток товарного господарства, зміцнює його позиції.Правда, обмін здебільшого має прямий характер (продукту на продукт), тобтовідбувається шляхом так званого бартеру.
І, нарешті, під час третього значного суспільного поділу праці виділяється
прошарок людей (купці), які безпосередньо вже не займаються виробництвом,

55Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва
їх пряма функція – здійснення обміну результатами праці між різними підрозК
ділами (сферами) суспільного виробництва. Тим самим вони звільняють і земКлероба, і скотаря, і ремісника від необхідності витрачати час на реалізацію своєїпродукції, і останні мають змогу зосередити свою увагу виключно на виробКництві, що, безперечно, веде до підвищення продуктивності їх праці. Обмін,який здійснюють купці, як правило, вже супроводжується появою особливоготовару — грошей, які виконують роль загального еквівалента (про це детальномова йтиме в наступному розділі).
Оскільки суспільний поділ праці — явище об’єктивне, постійне, неперерК
вне (перманентне), бо воно обумовлене, як уже зазначалось, дією загальногоекономічного закону економії робочого часу, то, як наслідок, в суспільному виКробництві крім загального типу поділу праці, про який уже йшла мова вище,відбувається частковий (виділяються окремі галузі, підгалузі і т.д.), а в межахокремої виробничої одиниці (майстерні, фабрики, заводи) – одиничний поділпраці, коли виробництво застосовує предметну, подетальну, агрегатну, техноКлогічну спеціалізацію.
Безперечно, що безпосередньою матеріальною основою виникнення та роз-
витку товарного виробництва є загальний та частковий поділ праці,  що обумовК
лює єдино можливий шлях взаємозв’язку окремих сфер виробництва, перетвоКрення їх у сукупний відтворювальний комплекс – обмін продуктів праці як тоКварів.
Проте, виявляється, що для виникнення та подальшого розвитку товарК
ного виробництва такої умови як суспільний поділ праці, спеціалізація виробКників на виготовленні окремих товарів недостатньо.
Необхідно, щоб виробник був економічно незалежним, економічно уособле-
ним (відокремленим),  щоб він мав змогу самостійно вирішувати, яку саме проК
дукцію йому виробляти, які засоби виробництва і ресурси використовувати, яквиробляти, а також привласнювати результати виробництва. Водночас виробКник повинен нести повну відповідальність за своїми зобов’язаннями, обумовКленими процесом виробництва.
Така економічна уособленість (відокремленість) виробників можлива лише
за наявності приватної власності, насамперед, приватної власності на засобивиробництва. Саме ця форма власності дозволяє людині самостійно, на власКний ризик вирішувати всі питання, пов’язані з організацією та здійсненнямвиробництва конкретного товару (групи товарів), найбільш повно реалізуватисвої здібності, проявити ініціативу і як наслідок – відчути себе справжнім госКподарем. Ось чому процес становлення і розвитку товарного господарства неКрозривно пов’язаний з появою і розвитком приватної власності. Ця обставинааж ніяк не принижує ролі інших форм власності – колективної, державної, протевони, на нашу думку, повинні розглядатися в історичному аспекті як похіднівід приватної.

56Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
Отже, товарне виробництво  являє собою таку суспільну форму господарК
ства, в умовах якої продукти виготовляються не для власного споживання виКробником та членами його родини, а для споживання іншими виробниками,тобто воно спрямоване на задоволення суспільних потреб, і реалізація цих проКдуктів відбувається на ринку шляхом купівліКпродажу.
Воно докорінно відрізняється від натурального господарства, є його антипо-
дом і характеризується такими рисами як:
1) товарне господарство – господарство відкритого типу: виробники поК
стійно прагнуть збільшити обсяги своєї діяльності, розширити кордони обмінурезультатами своєї праці (товарами);
2) оскільки межі товарного виробництва і обміну неухильно розширюК
ються, то воно поступово охоплює всі сфери життєдіяльності людини, товараКми стають всі продукти праці, товаром стає навіть сама здатність людини допраці – робоча сила;
3) товарне виробництво сприяє реалізації власного інтересу кожної люК
дини, яка бере участь у ньому; більш того воно стає передумовою реалізаціїздібностей людини, дозволяє їй відчути себе особистістю;
4) змагальність (конкуренція) виробників в умовах товарного виробницК
тва постійно вимагає від них удосконалювати знаряддя праці, використовуваКти нові предмети праці, накопичувати передовий досвід та обмінюватись ним,здійснювати пошук нових форм організації виробництва і все вищезазначенепідпорядкувати єдиній меті – зменшенню витрат виробництва, підвищеннюпродуктивності праці з метою збільшення прибутку (доходу);
5) товарне виробництво – виробництво динамічне, воно створює
найбільш сприятливі умови для використання досягнень НТП, новітніх техКнологій, а це – неодмінна гарантія його подальшого розвитку, історичної перКспективи;
6) нарешті, не можна не відзначити, що товарна форма організації суспіК
льного виробництва не тільки сприяє прискореному розвитку продуктивнихсил, а й закладає матеріальні основи для прогресивних змін у надбудові суспКільства, бо ця система за своєю суттю демократична і вимагає, щоб її обслугоКвували також демократичні інститути державного управління, в тому числі ті,які спрямовані на захист прав і свобод людини.
Тож, підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що:1) генезис (процес виникнення, походження товарного виробництва) обуК
мовлений такими явищами, як, з одного боку, суспільний поділ праці та еконоКмічна уособленість (відокремленість) виробників, а з другого – появою та розКвитком приватної власності, зокрема приватної власності на засоби виробницКтва;
2) товарне виробництво являє собою якісно нову форму суспільного виК
робництва – форму відкриту, динамічну, постійно націлену на задоволення сусК

57Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва
пільних потреб, бо тільки таким чином може бути реалізована мета виробників
суспільного продукту – отримання прибутку (доходу);
3) в свою чергу, вищезазначена мета товарного виробництва може бути
реалізована за умови зниження витрат виробництва на основі самовдосконаКлення, використання досягнень науковоКтехнічного прогресу та передового досКвіду;
4) відбуваються докорінні зміни в самому продукті як результаті виробК
ництва; він набуває нових властивостей – стає товаром.
§ 3. Товар – основний елемент товарного господарст-
ва. Характеристика праці, що створює товар
Звичайно, і товар, і продукт,  вироблений в умовах натурального госпоК
дарства, мають деякі спільні риси:  поКперше, вони є результатом праці виК
робника, а поКдруге – мають корисність, тобто здатність задовольняти ту
чи іншу потребу людини – їх споживача. Проте на цьому їх спільність і закК
інчується, бо якщо продукт виготовляється для задоволення власних потребвиробника та членів його родини, то товар апріорі (заздалегідь) – для задоК
волення потреб інших виробників, інших членів суспільства, тобто товар
повинен мати суспільну споживчу корисність (споживчу вартість) і перехідтовару від виробника до споживача має здійснитися в процесі обміну на
ринку шляхом купівліКпродажу. Інакше кажучи, товарне виробництво – це
виробництво продуктів для обміну на ринку шляхом продажу: товар тут виКступає провідним елементом даної, товарної форми суспільного виробК
ництва. Звідси можна зробити висновок, що товару притаманні дві властиК
вості: поКперше, задовольняти будьКяку суспільну потребу людей – бути сусКпільною споживчою вартістю (інакше його ніхто не купить), а поКдруге, бути
річчю, яка здатна обмінюватись на іншу річ. При цьому не має значення,
які саме суспільні потреби людини задовольняє та чи інша суспільна споКживча вартість товару, особисті (фізіологічні, духовні, етичні тощо) чи в як
засіб виробництва (верстати, сировина, паливо, інструменти тощо), які виК
користовуються людиною не прямо, а опосередковано, в процесі виготовКлення ним інших товарів.
При цьому слід мати на увазі, що категорія “споживча вартість” може розК
глядатись з різних сторін.
ПоКперше, як складова частина, носій матеріального багатства людства
незалежно від того чи іншого суспільного ладу. Справді, існування людства неК
можливе без наявності корисних речей, споживчих вартостей, які йому вкрайнеобхідні для задоволення різноманітних потреб. Деяку частину цих речей люди
отримують безпосередньо від природи в готовому вигляді, проте основна їх маса
є результатом суспільного виробництва і в міру його вдосконалення одні споК

58Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
живчі вартості зникають, з’являються інші. Так, давно минули ті часи,
коли кам’яне вугілля, газ, нафта, деревина використовувались лише якпаливо, нині вони – основна сировина для хімічної промисловості, яка
виробляє з них десятки тисяч найменувань різних споживчих вартостей.
ПоКдруге, споживча вартість може розглядатись як річ, що має певні фізиК
коКхімічні властивості. У цьому випадку разі – об’єкт вивчення спеціальної наКуки – товарознавства, науки, що з’ясовує певні корисні якості речей, які здатнізадовольнити потреби людей.
ПоКтретє, споживча вартість може розглядатись як категорія економічна,
як носій певних суспільних відносин, що виникають між людьми в процесі виК
робництва, обміну та споживання цих споживчих вартостей. В даному разі споКживча вартість – предмет вивчення економічної теорії. Виявляється, що споКживча вартість як економічна категорія є носієм мінової вартості, а саме здатКності одних товарів обмінюватись у певних кількісних пропорціях на іншітовари. Звичайно, як споживчі вартості товари не можуть бути об’єктом для
порівняння (не можна, наприклад, порівняти шкарпетки та черевики), бо вони
мають задовольняти різні потреби людей, проте завжди їх можна обміняти впевному кількісному співвідношенні (наприклад, одну пару черевиків на 30 паршкарпеток, чи костюм на 5 пар черевиків). Це кількісне співвідношення – проКпорція, в якій одна споживча вартість обмінюється на іншу, розглядається екоКномічною теорією як окрема економічна категорія – мінова вартість товару.  ОсК
кільки один і той же товар може обмінюватись в різних пропорціях на інші тоК
вари, це доводить ту обставину, що даний товар має не одну, а багато міновихвартостей, і при цьому мінові вартості можуть заміщувати одна одну, що свідчитьпро те, що вони рівновеликі. Звідси випливає, що різні мінові вартості одноготовару відбивають дещо однакове, що містить кожна з них. Так економічна теКорія доводить, що: 1) цим “дещо” – однаковою субстанцією, що лежить в осК
нові обміну однієї споживчої вартості (в певних пропорціях) на іншу є вартість
товару; 2) мінова вартість взагалі є способом, формою вираження вартості.
Такий висновок випливає з того, що якщо відволіктись (абстрагуватись)
від тієї обставини, що та чи інша споживча вартість здатна задовольняти певнупотребу людини, то всі товари, незалежно від їх призначення, мають одну заКгальну властивість, і ця властивість – кількість людської праці, що витрачена в
процесі їх виробництва, бо для того, щоб виготовити певний товар, люди маК
ють витратити певну кількість праці, яка, в свою чергу, має, крім кількісних,якісні параметри (якісна, кваліфікована праця завжди більш продуктивна і оцКінюється як помножена на відповідний коефіцієнт некваліфікована – простапраця). Ось чому вартість товару – це уречевлена в ньому певна кількість (зурахуванням якості) суспільної праці товаровиробників. Саме втілена в товаК
рах праця визначає ті пропорції, в яких товари обмінюються між собою, і тому
мінова вартість розглядається як форма прояву вартості і, хоч би якою була

59Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва
споживча вартість товару, його вартість залежить тільки від кількості та
якості праці, витраченої в процесі його виробництва.
Вартість  – економічна категорія, притаманна тільки товарному виробницК
тву, вона є властивістю лише продуктів, що вироблені для обміну шляхом
купівліКпродажу і внаслідок цього продукти виступають уже як товари. Ця каКтегорія відбиває суспільні відносини між виробниками, що відбуваються в проК
цесі обміну вироблених ними товарів. Ось чому вартість не можна побачити,
відчути на дотик (вона проявляється лише в процесі обміну товарів на ринку),
ось чому відносини між людьми в процесі обміну зовні прибирають форму
відносин речей, товарів, тобто проявляються як відносини між людьми, що приК
криті речовою оболонкою.
Таким чином, товар виступає як єдність споживчої вартості та вартості.
Ця єдність полягає в тому, що товаром не може бути річ, яка не має вартості
(повітря, вода та ін.), а також річ яка не є споживчою вартістю (не має користі,
не придатна задовольнити якісь потреби людей). Проте цій єдності притаманК
на суперечність, бо річ може бути споживчою вартістю, але не бути вартістю.
Водночас річ не може бути вартістю, не маючи споживчої вартості, бо якщо
вона не здатна задовольнити якусь потребу людини (люди не визнають її як
споживчу вартість, відмовляються купити), то тим самим вони не визнають і
працю, яка була витрачена в процесі виробництва цієї речі, вважаючи, що вона
є не корисною, не потрібною.
Вищезазначена двоїста природа товару (єдність споживчої вартості та вар-
тості) визначається двоїстим характером праці виробників, які створюють товари.
Якщо проаналізувати працю будьКякого товаровиробника з точки зору її змісту
та форми, в якій вона здійснюється, то, спраді, ця праця, з одного боку, — це
витрати людської робочої сили (витрати фізичної та розумової енергії), праця
взагалі, незалежно від її конкретних форм; такі витрати лежать в основі самої
праці, є її змістом, а з другого – це праця корисна, що створює певні споживчі
вартості; така праця має певні, тільки їй притаманні риси, тобто здійснюється
в конкретній, специфічній формі. БудьКяка споживча вартість (крім її видів,
які існують в готовому вигляді в природі) завжди є результатом цілеспрямоваК
ної праці виробника, і наявність великої множини споживчих вартостей обуК
мовлена різними формами, різною якістю праці, що витрачена на їх виробК
ництво. Ось чому, визначаючи ту чи іншу форму та якість праці того чи іншого
виробника, ми можемо чітко визначити його спеціалізацію, розпізнати товар,
який він виробляє (швець – черевики, чоботи, коваль – металовироби, метаК
лург – метал, учитель – передає знання тощо).
Працю, що створює споживчу вартість товару, прийнято називати конк-
ретною працею.  Характерними ознаками конкретної праці є те, що ця праця: 1)
цілеспрямована, має певну мету – виробництво конкретної споживчої вартості;
2) той чи інший її вид передбачає використання в процесі функціонування певК
них знарядь праці, предметів праці та технологій; 3) має бути належним чином

60Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
організована; 4) потребує від працівника певних знань, професійних наК
вичок та досвіду їх використання; 5) повинна бути втілена в конкретному
результаті – виготовленні споживчої вартості належної якості. Зазначені
риси, взяті разом, визначають, ідентифікують той чи інший вид конкретК
ної праці.
Наскільки різноманітні споживчі вартості, покликані задовольняти потреК
би людей, настільки різноманітні і види конкретної праці. Ці види конкретноїпраці, а також споживчої вартості, що створюються ними, не слід розглядатияк щось постійне: в міру розвитку продуктивних сил суспільства, зростанняпотреб людини з’являються нові види конкретної праці, нові споживчі варКтості, а попередні відмирають.
Також не слід вважати, що конкретна праця – єдине джерело споживчої
вартості, матеріального багатства суспільства, бо людина постійно використоКвує предмети природи, пристосовуючи їх для задоволення власних і суспільнихпотреб. Безперечно правий У. Петті (1623К1687 рр.), один із творців класичноїполітекономії, коли стверджує що праця – батько багатства, а земля (природа)– його мати.
Очевидно, що не можливо порівняти, зіставити різні споживчі вартості, а
також різні види конкретної праці, які створюють ці споживчі вартості, томущо конкретна праця якісно різнорідна та незіставна. Проте, як уже зазначаКлось, праця товаровиробників, незалежно від конкретної форми її здійснення,має загальне начало – це витрати людської праці взагалі, які здійснюються впроцесі використання робочої сили (енергії м’язів, мозку, нервів тощо).
Ці витрати праці можна виміряти за певний відтинок (годину, робочий день,
робочий тиждень і т.д.), використовуючи такий показник, як витрати людськоїенергії в калоріях та враховуючи інтенсивність праці, тобто її напруженість.
Отже, абстрактна праця (витрати людської робочої сили взагалі), яка є
джерелом виготовлення певного товару, що надає можливість зіставити його зіншими товарами, створює вартість товару. При цьому слід мати на увазі, щоабстрактна праця — це не просто витрати енергії людини, а історично визначеКна форма суспільної праці, економічна категорія притаманна товарному виКробництву. Витрати праці у фізіологічному розумінні стають абстрактною праКцею тоді, коли виробники, починаючи зі стадії підготовки виробництва певноКго товару і далі протягом всього процесу виробництва, дбають про величинувсіх видів ресурсів, витрачених у процесі виробництва, бо якщо ці витрати небудуть визнані суспільством як необхідні (товар не буде реалізовано на ринку),то вони не зможуть їх відшкодувати і поновити виробництво. Це відбувається вумовах суспільного поділу праці, економічної уособленості (відокремленості)виробників, коли продукти виробляються для обміну шляхом купівліКпродаКжу, тобто за наявності такої форми господарювання як товарна. Натуральнаформа господарювання не передбачає вищезазначених умов, і тому там праця

61Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва
кожного виробника не набуває двоїстого характеру, не є часткою суспК
ільної праці, а виступає як праця індивідуальна, спрямована на виготовКлення продуктів для власних потреб.
Інакше кажучи, загальною властивістю всіх товарів є те, що в них
містяться певні частки уречевленої в них абстрактної праці. Звідси висноКвок, що абстрактна праця – єдине джерело і субстанція вартості і проявиКтись вартість може лише в процесі обміну через мінову вартість, бо саме впроцесі обміну з’ясовується, що товаровиробники працювали один на одКного, що праця кожного з них – частка сукупної суспільної праці. Ось чомуабстрактна праця, що знайшла відбиток у величині вартості кожного товарувизначає економічні відносини між товаровиробниками, тобто є економіКчною категорією саме товарного господарства.
Для визначення величини вартості, підходу до її обчислення важливо з’яК
сувати, які саме витрати абстрактної праці мають бути покладені в її основу.Очевидно, що окремі товаровиробники, підприємства (фірми) витрачають навиготовлення одного й того ж товару різну кількість робочого часу. Отже, роКбочий час, який витрачається в процесі виробництва певного товару окремимвиробником, це – індивідуальний робочий час.
Було б нонсенсом, якби величина вартості товару визначалась саме індивіК
дуальним робочим часом, бо тоді в кращому становищі опинився б той, далеконе кращий виробник, чиї витрати були б більшими, ніж витрати виробникасумлінного та більш умілого. В той же час на ринку всі товари одних і тих жепараметрів, видів повинні мати рівну вартість, хоч на кожний з них і витраченарізна кількість індивідуального робочого часу. Тому величина вартості товарівмає визначитись не індивідуальними, а суспільно необхідними витратами праці,суспільно необхідним робочим часом.
Такі, суспільно необхідні витрати робочого часу, як доведено на практиці,
формуються в суспільно нормальних умовах виробництва за наявності середКнього рівня умілості працівників, продуктивності та інтенсивності їхньої праці.Як правило, суспільно нормальні умови виробництва мають місце на тихпідприємствах, які виробляють основну масу товарів даного виду.
Величина вартості товарів не є величина постійна, раз і назавжди визначеК
на. Вона постійно змінюється, і рішучий вплив на неї чинить, насамперед, проКдуктивність праці – її ефективність, плідність, яка вимірюється кількістю споКживчих вартостей, вироблених за певний проміжок часу (зростає кількість виКробів – зменшується вартість одного виробу).
В свою чергу, продуктивність праці залежить від багатьох чинників, а саме
від: 1) ступеня умілості працівника, його досвіду; 2) рівня розвитку науки татехніки, їх технологічного забезпечення; 3) суспільної комбінації виробничогопроцесу (ступеня спеціалізації та кооперації виробництва, його обсягів); 4)природних умов, в яких здійснюється процес виробництва.

62Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
Оскільки підвищення продуктивності праці веде до зниження варК
тості одиниці продукції, то ця обставина відіграє вирішальну роль у конКкурентній боротьбі товаровиробників однорідних товарів (т.з. “внутрігаКлузевої конкуренції”) : перемагає той, хто досяг вищої продуктивностіпраці, яка дозволяє йому (за рівних інших умов) знижувати вартість одиКниці продукції, що робить її більш конкурентоспроможною. Отже, проКдуктивність праці відбиває, передусім, ефективність живої праці працівКника.
Крім того, на вартість продукції впливає також інтенсивність праці (її
напруженість), яка вимірюється витратами людської енергії за одиницю часу:більш інтенсивна праця створює більшу кількість споживчих вартостей, алевартість однієї одиниці продукції не змінюється, бо більш інтенсивна праКця працівника вимагає відшкодування і поновлення додаткових витратенергії. Лише у тому разі, коли у суспільстві зростають вимоги до рівня інтенК
сивності праці, це не супроводжується її додатковою оплатою, то за своїмиекономічними наслідками інтенсивність праці буде такою ж, як і продукКтивність : приведе до зниження вартості одиниці продукції.
Слід також мати на увазі, що на величину вартості товарів впливає і ступінь
складності праці (рівень кваліфікації працівника), бо, звичайно, більш кваліКфікована праця створює більшу кількість виробів за одиницю часу, вона є більшпродуктивною. Зведення складної праці до простої відбувається стихійно впроцесі обміну товарів на ринку. При цьому за основу береться суспільно необКхідна кількість простої (некваліфікованої) праці.
Як бачимо, вартість товару – категорія складна, багатопланова, динамічК
на і відіграє надзвичайно велику роль у процесі становлення та функціонуванКня товарної форми господарства. Тому доцільно з’ясувати як теоретичні аспекКти визначення вартості, які пропонувались і пропонуються економічною науКкою, так і визначити їх вплив на практику ціноутворення.
§ 4. Теорії вартості : зміст, підхід до визначення вели-
чини вартості
Загальновизнано, що вартість є однією з фундаментальних категорій екоК
номічної теорії, вихідним пунктом відмінностей в концепціях різних еконоКмічних шкіл, а також предметом найгостріших дискусій.
1 Ще Д. Рікардо
відзначав : “ніщо не породило так багато помилок і розбіжностей у цій (екоКномічній) науці, як саме невизначеність понять, які пов’язувались з словом“вартість”.
2
_______________
1 Див.: Гриценко А. Еволюція вартості // Економіка України К 2001 К №4 К с.45К55
2 Див.: Рикардо Д.  Сочинение. Т. 1 К М.: Госполитиздат, 1941, с.3

63Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва
Пріоритет постановки проблеми з’ясування сутності вартості налеК
жить видатному мислителю Древньої Греції Арістотелю. Спостерігаючипроцес обміну, він дійшов до геніального для свого часу висновку : якщо
один товар обмінюється на інший, то це означає лише єдине – вони рівні.
Проте Арістотель не зміг пояснити, що лежить в основі такої рівності тоК
варів.
Перед економічною наукою постало завдання дати відповідь на це запиК
тання. На жаль, ні епоха рабовласництва, ні середньовіччя майже нічого не доКдали в цьому відношенні, і це цілком зрозуміло, бо то були часи повного пануКвання натурального господарства, коли обмін продуктів як товарів мав спораКдичний характер. Наприклад, школа меркантилістів (Антуан де Монкретьєн,Томас Мен та ін.) виходила з того, що мірилом багатства є золото, і це багатствовиникає і примножується в сфері торгівлі. В свою чергу, школа фізіократів (засКновник – Франсуа Кене) доводила, що джерелом зростання багатства суспільКства є природа, земля, а звідси єдиною продуктивною галуззю є сільське госпоКдарство, а промисловість розглядалась як галузь “безплідна”.
Засновником першої, справді наукової теорії – трудової теорії вартості –
став англійський економіст У. Петті (1623К1687 рр.), який довів, що в основівартості товару – витрати людської праці. Подальший внесок в розвиток цієїтеорії зробили також англійські економісти А.Сміт (1723К1790 рр.) та Д. РікарКдо (1772К1823 рр.). Так, А.Сміт уже не задовольнився загальним поняттям,що джерелом вартості є витрати праці працівника, що створює товар, а вваКжав, що вартість товару складається з доходів, які приносять капітал (прибуКток), земля (ренту) і праця (зарплату). Довершив розробку трудової теорії варКтості К. Маркс (1818К1883 рр.), який в І томі основної праці свого життя “КаКпіталі” (1867 р.) дав глибокий аналіз праці, що створює товар, і її двоїстогохарактеру.
Основні положення трудової теорії вартості вже викладені нами вище.
Нагадаємо, що вони зводяться до такого:
1) товари можуть прирівнюватись один до одного, тому вони створюються
суспільною (абстрактною за своїм змістом) працею; 2) мірилом абстрактноїпраці є вартість; 3) вартість праці взагалі, праці як витрат енергії – фізичної,розумової є робочий час працівника; 4) праця, що створює товар, розрізняєтьКся залежно від її якості та складності (проста – некваліфікована і складна –кваліфікована), складна праця – це зведена в певну ступінь проста праця і вонастворює більшу вартість; 5) вартість товару визначається не індивідуальнимробочим часом працівника, а суспільно необхідним, який складається в сусКпільно нормальних умовах виробництва.
Наступні теорії вартості – теорії трьох факторів виробництва та витрат
виробництва  – слід розглядати не як самостійні, а як похідні від трудової

64Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
теорії вартості, бо, якщо в основі першої – вже згадані три фактори
(капітал, земля і праця), то друга являє собою синтезуючий різновид :тут величина витрат, що мали місце в процесі виробництва товару, поКв’язується з окремими елементами витрат (матеріальними, трудовими,фінансовими ресурсами).
Теорія попиту і пропозиції  також тісно пов’язана з попередніми тому, що її
прихильники не відкидаючи трудову теорію вартості, прагнуть з’ясувати впливна величину вартості товару (а через вартість і на ціну) таких провідних факКторів ринкового механізму як попит і пропозиція. Тим самим формування варКтості товару не обмежується сферою виробництва, а доповнюється сферою обігу,що дозволяє розширити коло чинників, які впливають на цей процес.
Такою теорією, яка кинула “виклик” трудовій теорії вартості, стала теорія
граничної корисності, або маржиналізм  (“маржиналізм” у перекладі з французьК
кої означає “граничний” ). Її засновники – вчені Віденського університету (АвКстрія) К. Менгер (1840 — 1921 рр.), Є. БемКБаверк (1851— 1914 рр.) та Ф. Візер(1851 — 1926 рр.), не погоджуючись з основними постулатами трудової теоріївартості, висунули свою, суб’єктивноКпсихологічну концепцію вартості і цінитовару, а саме з позиції ставл ення споживача до тієї чи іншої корисної речі. В
основу цієї теорії були покладені такі положення: 1) крім категорії “споживчавартість” а “благо”, яка відбиває здатність тієї чи іншої речі задовольняти конкКретну потребу людини (споживача), вживається категорія “Корисність”, під якоюрозуміють суб’єктивне сприйняття споживчої вартості, а саме, якою мірою вонаможе задовольнити потреби людини і скільки її є для задоволення такої потреби;2) корисні блага поділяються на два види : поКперше, такі, які є в безмежнійкількості і які люди не вважають корисними для себе, поКдруге, ті, що існують вобмеженій кількості, їх недостатньо для задоволення наявних потреб в них (самеці блага з точки зору споживачів мають цінність); 3) людина, як споживач, розтаКшовує свої потреби в послідовності від більш до менш важливих і намагається їхзадовольнити тими благами, які є в її розпорядженні; 4) в процесі особистогоспоживання треба виходити з дії закону спадної корисності, який стверджує, щоступінь задоволення одним і тим же продуктом поступово зменшується аж докине прийде насичення (Ф. Візер стверджував, що цей закон – закон загальної дії іпоширюється на всі процеси – від голоду до кохання); 5) цінність благ визнаКчається граничною корисністю, під якою розуміють суб’єктивну корисність “граКничного примірника”, що має задовольнити найменш нагальну потребу в конкКретній споживчій вартості. Як бачимо, теорії граничної корисності притаманКний крайній суб’єктивізм, брак аргументованих доказів з багатьох позицій, щодозволяло її противникам критикувати (і не безпідставно) цю теорію. Проте, екоКномічна теорія знаходить в цій теорії і позитивні сторони. Так, принцип граничКної корисності став відправною точкою для наступної розробки таких категорійяк “граничні витрати”, “граничний дохід”, “граничний продукт”, які широко

65Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва
використовуються в сучасній економічній теорії і практиці і є об’єктом
розгляду такої дисципліни як “Економікс”. Положення цієї теорії такожвикористовуються для визначення принципів раціональної поведінки споКживачів, поведінки фірми в умовах обмеженості ресурсів тощо.  Має істотК
ний недолік і теорія трудової вартості, бо вона не враховує вплив на процесформування вартості і ціни суб’єктивних факторів, пов’язаних з поведінКкою споживача, які проявляються під час реалізації товару на ринку.
Тож, якщо абстрагуватись від тенденцйного підходу до оцінки зазнаК
чених теорій, то виявляється, що трудова і теорія граничної корисностімає багато спільного, що вони, по суті, є різними методами поясненняодного й того ж об’єктивного процесу – процесу формування вартості. Нацю обставину звернув увагу відомий український економіст М.І. ТуганКБарановський (1865 — 1919 рр.), який писав: “Теорії граничної корисКності та трудова, безперечно, протилежні, але зовсім не суперечливі. РікарКдо і Менгер зосереджують свою увагу на різних сторонах одного і тогосамого процесу. Теорія Рікардо підкреслює об’єктивні фактори цінності;теорія Менгера – суб’єктивні моменти оцінки. Але подібно до того, якоб’єктивне фізіологічне спостереження, в певному розумінні протилежКне суб’єктивному, зовсім не виключає останнього, а лише доповнює його, так само теорія Рікардо не виключає, а лише доповнює теорію граничноїкорисності”.
1
Ця ідея була успішно реалізована видатним економістом ХІХ століття А.
Маршаллом (1842 — 1924 рр.), який в своїй основній праці “Принципи еконоКмічної науки” (1890 р.), використовуючи теорію витрат виробництва і теоріюграничної корисності, запропонував “компромісний” підхід. Так виникла теоКрія “неокласичного синтезу” (її ще називають теорією ринкового ціноутворенКня). Вона ще й досі – найбільш поширена в економічній науці, що доводить їїактуальність та практичну значущість (більш детально ця теорія розглядаєтьсяв розділі 9 цього видання, де мова йде про механізм ціноутворення в умовахринку).
§ 5. Еволюція товарного виробництва, його характе-
ристика в сучасних умовах
Як вже зазначалось, товарна форма організації суспільного виробництва
– система відкрита, динамічна, спрямована на постійне зростання обсягів виКробництва та розширення меж її застосування. Цей процес слід розглядати якеволюційний (в перекладі з грецької “еволюція” – розгортання, розвиток), тобК
_______________
1 Див.: Туган-Барановский М.И.  Основы политической економии. — Петроград : Право, 1917.
— 49К50 с.

66Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
то як такий, що характеризується поступовістю розвитку даної форми
при збереженні її якості в процесі кількісних змін. Еволюція товарноїформи господарства відбувається під впливом таких чинників, як : 1)постійне зростання людських потреб (ця закономірність обумовлена дієювідповідного об’єктивного закону); 2) поглиблення суспільного поділупраці, що обумовлено дією іншого економічного закону – закону екоКномії часу; 3) кількісні та якісні зміни в розвитку продуктивних сил сусКпільства, що безпосередньо позв’язано з розвитком науки і техніки, тобтонауковоКтехнічним прогресом; 4) подальший розвиток відносин приватКної власності, що, в свою чергу, привело до її модифікації в різні видиколективної власності (в кооперативну, а особливо – в акціонерну).
В історичному аспекті прийнято виділяти два етапи еволюційного
розвитку товарного виробництва, яким відповідають два його основнихтипи –  просте і розвинуте.  Останнє ще називають загальним,  бо товарне
виробництво охоплює всі сфери, товаром стає навіть сама здатність люКдини до праці – робоча сила; капіталістичним, що відбиває провідну роль у
ньому такої категорії, такого відношення як капітал, а також підприєм-
ницьким,  де головну роль відіграє підприємець – власник засобів виробК
ництва, який, здійснивши найм робочої сили, організує виробництво,керує ним і привласнює його результати.
І просте, і розвинуте товарне виробництво слід розглядати як дві стадії,
два рівня його розвитку, а тому характеристику цих рівнів товарного виробКництва доцільно здійснити, поКперше, з точки зору їх загальних рис, а поКдруКге, з точки зору їх відмінностей.
Отже, до загальних рис слід відносити такі: 1) в основі виникнення і розК
витку простого та розвинутого товарного виробництва є суспільний поділ праці,а також економічна відособленість (відокремленість) виробників (за умови існуКвання приватної власності); 2) економічною формою зв’язку між виробникаКми виступає ринок, де відбувається реалізація вироблених товарів шляхомкупівліКпродажу; 3) наявність конкурентного середовища; 4) виробник (працівКник) повинен бути особою вільною.
В той же час просте і розвинуте товарні виробництво мають ряд відмінноК
стей, які характеризують ці типи за його зрілістю, розвинутістю, а саме: 1) якщопросте товарне виробництво базується, як правило, на загальному та галузевоКму поділі суспільної праці, то розвинуте – на одиничному та операційному; 2)просте товарне виробництво функціонує за умови, що в межах економічної відоКсобленості виробник є одночасно і власником засобів виробництва і працівниКком, то розвинуте – цілком ґрунтується на праці найманих працівників, яківідділені від засобів виробництва (знарядь праці, землі) і повністю економічнозалежні від власника засобів виробництва (підприємця), бо останній купує їхнюздатність до праці – робочу силу; 3) мета простого товарного виробництва –

67Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва
насамперед – задоволення власних потреб виробника, і він реалізує не всі
товари, а залишає частку для власного споживання, тоді як в умовах розКвинутого реалізуються всі товари і його мета – отримання прибутку; 5)якщо в умовах простого товарного виробництва використовується, якправило, нескладна техніка і переважно ручна праця, то при розвинутому– система машин, конвеєрні та автоматизовані лінії, а в сучасних умовах– комп’ютерна техніка, новітні технології, в т.ч. так звані “генні інжеКнерії”. В класичному вигляді розвинуте (капіталістичне, підприємницьКке) товарне виробництво існувало до 60К70 рр. ХІХ ст. (його ще називаютьтоварним виробництвом вільної конкуренції), а згодом у зв’язку з посиКленням процесу концентрації і централізації капіталу, який “підштовхуКвався” науковоКтехнічним прогресом та еволюцією відносин власності(від приватної до різних видів колективної, в т.ч. акціонерної) помітнуроль стали відігравати різні види монополістичних об’єднань (картелі,трести, концерни, корпорації тощо). Так розвинуте товарне виробництво пеКрейшло у монополістичну стадію розвитку.
Поява таких об’єднань – явище, як бачимо, цілком об’єктивне, законоК
мірне, проте їх діяльність – пряма загроза конкуренції, а конкуренція є неодмКінною умовою існування самої товарної (ринкової) форми господарства. ЄдиКний реальний шлях запобігти руйнуванню конкурентного середовища і тимсамим самої ринкової системи – це обмежити та взяти під контроль діяльністьмонополістичних об’єднань. І цю функцію бере на себе держава як єдинийінститут, який має для цього всі необхідні важелі, в т.ч. такі загальновизнані, якправові. До того ж, держава сама виступає як значний господарюючий суб’єкт,що займає монопольне становище в деяких галузях економіки (енергетика,транспорт, виробництво озброєння тощо) і як наслідок – розвинуте товарневиробництво переходить у наступну стадію – державно-монополістичну або ста-
дію регульованого капіталізму  (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).
Проте викладений погляд на подальшу еволюцію розвинутого товарного
виробництва не єдиний. У  західній економічній літературі розвинуте товарневиробництво характеризується як індустріальне, а починаючи з 60Кх років ХХстоліття — як постіндустріальне суспільство. Перехід від індустріального до поКстіндустріального суспільства, на думку вченихКекономістів
1 – це всесвітньоК
історичний стрибок від панування матеріального виробництва до пануваннясфери послуг, нематеріального виробництва. Це суспільство характеризують якпостекономічне, постматеріальне, бо якщо : 1) в індустріальному суспільствіпровідна роль належала матеріальноКречовим елементам виробництва, а люКдина була живим придатком машини, то в постіндустріальному суспільстві проК
_______________
1 Див.: Чухно А.  Постіндустріальна економіка : теорія, практика та їх значення для України /
/ Економіка України. — 2001. — №11. — 45К46 с.

68Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
відна роль повною мірою переходить до людини, вона стає безпосереднім
носієм інформаційноКінтелектуальної технології; 2) в індустріальномусуспільстві уречевлена праця панувала над людиною, то у постіндустріКальному – головна роль переходить від уречевленої, минулої праці до безКпосередньої живої праці. За цих умов долається відчуження людини і їїпраці і на зміну приходить вільна особистість, для якої характерне переКміщення її ціннісної орієнтації від матеріального добробуту до рівня житКтя і як результат – матеріальне багатство, яке віками було панівною форКмою багатства, поступається багатству людської особистості. ВважаєтьКся, що теорія постіндустріального суспільства розкриває історичнийпроцес розвитку цивілізації, що вона є методологічним ключем для аналКізу сучасного світу.
Проте такий аналіз буде неповним, якщо не врахувати процес глобалізації,
який набрав сили в останні 25 років і який створив для людства безпрецедентніможливості для подальшого розвитку, але водночас висунув серйозні проблеми.
Аналіз цього явища підводить до висновку, що воно стало данністю, реальністю,з якою слід рахуватись і до якої треба вносити корективи та вдаватись до заходіввпливу з тим, щоб забезпечити й економічне зростання, і досягнення соціальнихцілей. Відмовитись від участі в глобалізації не може собі дозволити жодна країна,щоб не бути відкинутою на узбіччя соціального прогресу.
1
Процес глобалізації розглядається як результат розвитку продуктивних сил
та інтернаціоналізації всіх сфер соціального життя, налагодження безпосередніхсталих зв’язків між суб’єктами різних країн, внаслідок чого виробничий проКцес в одній країні стає складовою частиною процесу, який відбувається в інтерКнаціональному або світовому масштабах, коли світова економіка стає єдинимринком, єдиною виробничою зоною. Це означає перехід від системи переросКтання відкритого національного господарства, і тому жодна країна не має праКва упустити шанс зайняти відповідну “нішу” в цьому господарстві. Особливоце стосується країн, які відносно недавно стали на шлях ринкових перетвоКрень, зокрема й України.
Отже, і подальший розвиток товарного господарства в розвинутих країнах
в напрямку становлення постіндустріального суспільства, і процес глобалізаціїсвідчать про те, що еволюція товарної форми господарства триває.
_______________
1Див.: Клочко В.  Глобалізація та її вплив на країни з перехідною економікою. // ЕконоК
міка України. — 2001. — №10. — 51 с.

69Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
§ 1. Походження, сутність і види грошей
Гроші – це, мабуть, один з найвидатніших винаходів цивілізації. В соціщ
альному житті аналогів масштабу цього витвору людського розуму немає. Майщже вся структура сучасної економіки побудована на існуванні грошей.
Гроші народилися завдяки торгівлі, а оскільки витоки останньої пов’язані з
сивою давниною людської історії, то цієї ж давнини сягає і коріння грошових сисщтем. Про витоки походження грошей добре сказав видатний історик Фернан Брощ
дель: “Як тільки відбувається обмін товарами, негайно ж лунає лепетання грошей.”
Аналіз історичного процесу походження грошей містить у собі всі передущ
мови для вирішення питання про необхідність їх у житті суспільства. Той факт,
що гроші виникли як елемент мінових відносин, свідчить про те, що нещобхідність їх безпосередньо зумовлена наявністю товарного виробництва та общ
міну. Багатовіковий досвід господарювання у всіх народів світу підтверджує,
що найдоцільнішим є обмін товарів через гроші, що обміну в формі ТщГщТ немаєрівнозначної альтернативи. Тому представники багатьох теорій грошей взагалі
не розглядають необхідність грошей як самостійне теоретичне питання. Ті ж,
хто його торкається, зводить необхідність грошей до організаційних труднощівта високих витрат натурального обміну товарів, тобто бартеру.
Ще в ХІХ столітті досить поширеним було пояснення необхідності грощ
шей незручностями, що виникають у процесі натурального товарообміну. Нещдалеко відійшли від цього пояснення і сучасні економісти Заходу. Так, у фундащ
ментальній праці “Грошова теорія” англійського економіста Л.Харріса поясщ
нення необхідності грошей зведено по суті до твердження, коли має місце такескладне сполучення товарів і людей, які займаються обміном, бартер  виключщ
но складний і неефективний. Такий підхід зорієнтований переважно на
зовнішній зв’язок між товарним обміном і грошима і не охоплює глибиннихпроцесів, які зумовлюють самі труднощі натурального обміну.
Таким чином, важливим відкриттям у дослідженні природи грошей є висщ
новок про їх товарне походження. Розвиток обміну відбувався шляхом змінинабутих форм вартості.

70Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
1. Проста, або випадкова, форма вартості відповідала ранньому рівню розщ
витку обміну, коли він мав випадковий характер: один товар виражав свою
вартість в іншому. Вже тут є два полюси вираження вартості товару. На першощму полюсі — товар, що вимірює свою вартість і, відповідно, відіграє активну
роль (відносна форма вартості); на другому полюсі — товар, що служить матещ
ріалом для вираження вартості першого товару, він відіграє пасивну роль і пещребуває в еквівалентній формі. Таким чином, відносна й еквівалентна форми
— два полюси вираження вартості товару.
Еквівалентна форма вартості має ряд особливостей: споживча вартість
товарущеквівалента служить формою прояву своєї протилежності — вартості
товару; конкретна праця, що міститься в товаріщеквіваленті, служить формою
прояву своєї протилежності — абстрактної праці;
приватна праця, витрачена на виробництво товарущеквівалента, служить
формою прояву своєї протилежності — безпосередньо суспільної праці.
2. Повна, або розгорнута, форма вартості пов’язана з розвитком обміну,
викликаного першим значним суспільним поділом суспільної праці — виділенщ
ням скотарських і землеробських племен. У зв’язку з цим в обмін включаються
численні предмети суспільної праці, а кожний товар, що перебуває у відноснійформі вартості, протистоїть множині товарівщеквівалентів. Істотна вада даноїформи вартості в тому, що у зв’язку з множиною товарівщеквівалентів вартість
кожного товару не одержує закінченого вираження.
3. Загальна форма вартості. Подальший розвиток товарного виробництва
й обміну призумовив виділення з товарного світу окремих товарів, що на місцещ
вих ринках відіграють роль головних предметів обміну (сіль, хутро, худоба й
ін.). Особливість цієї форми вартості полягає в тому, що роль загального еквіщвалента не закріпилася ще за одним товаром, і в різний час її поперемінно вищ
конували різноманітні товари.
4. Грошова форма вартості характеризується виділенням у результаті пощ
дальшого обміну одного товару на роль загального еквівалента. Така роль з розщ
витком обміну і створенням світового ринку закріпилася за шляхетними метащ
лами — золотом і сріблом — з огляду на  їх природні властивості (якісна одщнорідність, кількісна подільність і портативність). З цього часу весь товарний
світ розділився на дві частини: на “товарну чернь” і особливий товар, що відіграє
роль загального еквівалента, – гроші.
Таким чином, сутність грошей полягає в тому, що це  –  специфічний  тощ
варний вид, з натуральною формою якого зростається суспільна функція защ
гального еквівалента.
Сутність грошей виражається в єдності трьох властивостей: загальної, безщ
посередньої обмінності; кристалізації мінової вартості; матеріалізації загальщ
ного робочого часу.

71Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
Отже, гроші, що виникли на певному етапі як спосіб залагодження прощ
тиріч товару, є не технічним засобом обігу, а вони відбивають глибокі суспільнівідносини.
У своїй еволюції гроші виступають у вигляді металевих (мідних, срібних і
золотих), паперових, кредитних і нового виду кредитних грошей – електронщних грошей.
Паперові гроші.  Вони є знаками, представниками повноцінних грошей.
Історично паперові гроші виникли з металевого обігу і з’явилися в обороті якзамісники в обігу срібних або золотих монет.
Об’єктивна можливість обігу замісників спражніх грошей виникла з особщ
ливостей функції грошей як засобу обігу, де гроші є посередником в обміні тощварів.
Перетворення можливості в дійсність являє собою тривалий історичний
процес, що охоплює такі етапи:
I етап  – стирання монет, у результаті чого повноцінна монета перетвощ
рюється в знак вартості;
II етап  – свідоме псування металевих монет державною владою, тобто знищ
ження металевого вмісту монет з метою одержання додаткового прибутку в скарщбницю;
III етап  – випуск казначейством паперових грошей з примусовим курсом
з метою одержання емісійного прибутку.
Для впровадження в обіг паперових грошей держава пройшла величезний
шлях між випуском перших монет (Лідія, VII ст. до н.е.) і перших паперовихгрошей (Китай, XII ст. н.е., Європа й Америка — XVIIщXVIII ст. н.е.). В Україніпаперові гроші (асигнації) були введені в 1769 р. У сучасний період паперовігроші у вигляді казначейських білетів збереглися лише в 10 країнах (США, Ітащлія, Індія, Індонезія й ін.).
Сутність паперових грошей (казначейських білетів) полягає в тому, що це
– грошові знаки, що випускаються для покриття бюджетного дефіциту і звищчайно не розмінні на метал, але наділені державою примусовим курсом.
Отже, особливість паперових грошей виявляється в тому, що вони позбавщ
лені самостійної вартості, наділені державою примусовим курсом, а тому набущвають представницької вартості в обігу і виконують роль купівельного і платіщжного засобу.
Емітентами паперових грошей є або державне казначейство, або центральні
банки. У першому випадку держава прямо використовує випуск паперових грощшей для покриття своїх витрат. В другому випадку вона це робить побічно: ценщтральний банк випускає нерозмінні банкноти і надає їх у позичку державі, якаспрямовує їх на свої бюджетні витрати. Різниця між номінальною вартістю вищпущених паперових грошей і вартістю їх випуску (витрати на папір і друкуванщня) утворить емісійний доход,  що є істотним елементом державних доходів.

72Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
Економічна природа паперових грошей така, що виключає можливість
стійкого паперовощгрошового обігу. Пощперше, випуск паперових грошей нерегулюється потребою товарообігу у коштах; пощдруге, відсутній механізм авщтоматичного вилучення надлишку паперових грошей з обігу.
Оскільки паперові гроші звичайно випускаються для фінансування дерщ
жави, покриття бюджетного дефіциту, розміри їх емісії залежать від потребдержави у фінансових ресурсах, а не від потреб товарного і платіжного обощроту в грошах. Потреби обороту у грошах можуть залишитися незміннимиабо навіть зменшитися, але потреби держави в коштах можуть зрости, наприкщлад, унаслідок збільшення військових витрат. Таким чином, збільшення пащперовощгрошової маси звичайно означає надмірний випуск паперових грощшей.
Паперові гроші непридатні до виконання функції скарбу і надлишок їх не
може сам піти з обігу. Потрапивши в обіг, паперові гроші застряють у його кащналах, переповнюють їх і знецінюються. Таким чином, нестійкість властивапаперовим грошам за самою їх природою.
Особливостями паперових грошей є їх нестійкість і знецінення, що мощ
жуть бути викликані такими причинами: надлишковий випуск в обіг; втратадовіри до уряду, що випустив гроші; несприятливий платіжний баланс.
Найбільш типовим є інфляційне знецінення паперових грошей, зумовлещ
не їх надмірною емісією. Проте знецінення паперових грошей може бути пощв’язане із загрозою повалення державної влади і втратою населенням довіри донеї, а також з несприятливим платіжним балансом і падінням курсу національщної валюти.
Кредитні гроші.  Розширення комерційного і банківського кредиту в госщ
подарстві в умовах, коли товарні відносини набули всеосяжного характеру, прищзвело до того, що загальним товаром контрактів стають кредитні гроші, які нащлежать до вищої сфери суспільнощекономічного процесу і керуються цілкоміншими законами.
Безпосередня форма товарного обігу є Т — Г — Т, тобто перетворення тощ
вару у гроші, а грошей у товар. Для обігу товарів з їхнього середовища видіщляється специфічний товар, що наділяється грошовими функціями. В умовахрозвинутого капіталістичного виробництва, коли повсюдним стає не обіг тощвару, а обіг капіталу, останній також виділяє зі свого середовища частину капіщталу, якому надаються грошові функції.
При простому товарному виробництві обіг відділений від виробництва, і
товари знаходять суспільне визнання лише завдяки перетворенню їх у гроші.При капіталістичному виробництві, що характеризується формулою Г — Т — Г,обіг — лише один з моментів виробництва. Товару в даному разі немає необхіщдності одержувати суспільне визнання тільки через гроші. Він знаходить його всамому процесі виробництва, виступаючи як капітал, що є суспільними віднощ

73Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
синами. Гроші в цьому разі виражають суспільний зв’язок, що вже склався пещ
ред тим, як вони почали функціонувати.
Оскільки основним об’єктом мінових відносин при капіталізмі стає не
товар як такий, а товарний капітал, то роль грошей виконує не грошовий тощвар, а грошовий капітал. Отже, не гроші виступають у формі грошового капітащлу, а грошовий капітал — у формі кредитних грошей.
Кредитні гроші пройшли таку еволюцію: вексель, акцептований вексель,
банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.
Вексель  – письмове зобов’язання боржника (простий вексель) або наказ
кредитора боржнику (перекладний вексель — тратта) про сплату позначеної наньому суми через визначений термін. Простий і перекладний векселі – це різнощвид комерційного  векселя. Є також фінансові векселі,  тобто боргові зобов’язанщ
ня, що виникли з надання в борг визначеної суми грошей; їх різновидом є каз-
начейські векселі (тут боржником виступає держава). Приятельські  векселі висщ
тавляються один до одного з метою наступного врахування їх у банку. Бронзові
(або дуті) векселі – боргові зобов’язання, що не мають реального забезпеченщня.
Характерними рисами векселя є: абстрактність — на векселі не зазначещ
ний конкретний вид угоди; безперечність — обов’язкова оплата боргу аж доприйняття примусових заходів після упорядкування нотаріусом акта про прощтест; оборотність — передача векселя як платіжного засобу іншим особам з пещредатним написом на його обороті (жиро або індосамент), що створює можщливість взаємного заліку вексельних зобов’язань.
Циркулярна сила векселя зростає із збільшенням числа передатних нащ
писів. Але такі векселі мали обмежений обіг через недостатність інформації проплатоспроможність жирантів. Обмеженість обігу векселя була усунута за допощмогою банківського акцепту векселів, що одержували платіжну гарантію з бокувеликих банків.
Проте незважаючи на це, використання векселя має свої межі: пощперше,
вексель обслуговує тільки оптову торгівлю; пощдруге, і в оптовій торгівлі сальщдо взаємних вимог погашається готівкою; пощтретє, у вексельний обіг залученообмежене коло осіб, впевнених у платоспроможності векселедавця й індосантів(жирантів).
Банкнота — домінуюче кредитне знаряддя обігу, що у даний час випусщ
кається центральним банком шляхом переобліку векселів. Вона відрізняєтьсявід векселя і від паперових грошей.
Банкнота від векселя відрізняється: за терміновістю — вексель являє сощ
бою термінове боргове зобов’язання (3щ6 місяців), банкнота — безстроковеборгове зобов’язання; за гарантією — вексель випускається в обіг окремимпідприємцем і має індивідуальну гарантію; банкнота випускається в даний часцентральним банком і має державну гарантію.

74Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
Класична банкнота (тобто розмінна на метал) відрізняється від паперових
грошей:
за походженням  – паперові гроші виникли з функції грошей як засобу обіщ
гу, банкнота — з функції грошей як засобу платежу;
за методом емісії  – паперові гроші випускає в обіг міністерство фінансів
(казначейство), банкноти — центральний банк;
за поверненням  – класичні банкноти після закінчення терміну векселя, під
який вони випущені, повертаються в центральний банк; паперові гроші не пощвертаються, а “застряють” в обігу;
за розмінністю  – класична банкнота після повернення в банк розмінюващ
лася на золото або срібло, паперові гроші завжди були нерозмінними.
Механізм вільного розміну банкнот (класичних) на золото або срібло викщ
лючав надлишкову кількість банкнот в обігу та їх знецінення. З припиненнямрозміну банкнот на золото з подвійного забезпечення банкнот (золотого і крещдитного) відпало золоте забезпечення, а вексельне значно погіршилося, томущо вексельний портфель центрального банку дедалі більше наповнювався казщначейськими векселями і зобов’язаннями.
Отже, сучасні банкноти не розмінюються на золото, але певною мірою
зберігають товарну природу, або кредитну основу, проте вони підпадають підзакономірності паперовощгрошового обігу.
Необхідно виділити три канали емісії сучасних банкнот: банківське кредищ
тування господарства, що забезпечує зв’язок грошового обігу з динамікою відтвощрення суспільного капіталу; банківське кредитування держави, коли банкнотиемітуються замість державних боргових зобов’язань; приріст офіційних валютщних резервів у країнах з активним платіжним балансом (ФРН, Японія й ін.).
Чек як кредитне знаряддя обігу з’явився пізніше, ніж вексель і банкнота, з
створенням комерційних банків і зосередженням вільних коштів на поточнихрахунках. Це — різновид перекладного векселя, що його вкладник виписує накомерційний або центральний банк.
Вперше чеки виникли в Англії в 1683 р. Чек — письмовий наказ власника
поточного рахунку банку про виплату визначеної суми грошей чекоутримуващчу або про перерахування її на інший поточний рахунок.
Існують такі види чеків: іменні  – виписані на визначену особу без права
передачі; ордерні  – складені на визначену особу, але з правом передачі іншій
особі за індосаментом; на пред’явника  – за яким зазначена сума виплачується
пред’явнику чека; розрахункові  – використовуються тільки при безготівкових
розрахунках; акцептовані  — за якими банк дає акцепт, або згоду, здійснити платіж
визначеної суми та ін.
Економічна природа чека виявляється в тому, що він, пощперше, служить
засобом одержання готівки в банку; пощдруге, виступає засобом обігу і платещжу; пощтретє, є знаряддям безготівкових розрахунків.

75Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, за якою велищ
ка частина взаємних претензій погашається і платіж проводиться за сальдо, безучасті готівки. Особливо це характерно для розрахунків між клієнтами одногобанку. При розрахунках між клієнтами різних банків чек виписується (на сумусальдо) на центральний банк або на розрахункову палату.
Бурхливий розвиток чекового обороту, зростання операцій по інкасації
чеків породили хронічну нестачу банківського персоналу і збільшення витратна опрацювання чеків. Так, у США в повоєнний період кількість чеків зростащла щорічно на 7щ8 %, а витрати на їх опрацювання перевищували 11 млрд дол.на рік.
У 50щті роки почався пошук більш економічних форм платежів, що значно
посилився в 60щ70щті роки завдяки впровадженню в банківську сферу досягщнень науковощтехнічного прогресу. Вперше в США в 1959 р. Бенк оф Америкаввів у дію цілком автоматизований електронний пристрій для опрацюваннячеків і ведення поточних рахунків. Потім пішло впровадження більш досконащлих поколінь ЕОМ, що дозволило підключити до ЕОМ багатьох абонентів задопомогою дистанційних пристроїв — пультівщтерміналів.
Механізація й автоматизація банківських операцій, перехід до широкого
використання ЕОМ сприяли виникненню нових методів погашення або перещдачі боргу із застосуванням електронних грошей.  Наприклад, у США в 70щх р.
була створена система платежів на електронній основі, що одержала назву сищстеми електронних переказів коштів — ЕФТС (Еlektronic Funds ТгаnsfertSustem). Така система, на думку американських економістів (Лукет і ін.), являєсобою перехід на якісно новий рівень еволюції грошового господарства.
На базі впровадження ЕОМ у банківську справу виникла можливість заміни
чеків кредитними картками.  Це — засіб розрахунків, що заміщує готівку і чеки,
а також дозволяє власнику одержати в банку короткострокову позичку. Крещдитна картка застосовується в роздрібному торговому обороті і сфері послуг.Нині час використовуються в основному кредитні картки чотирьох видів:банківські, торгові, картки для придбання бензину, картки для оплати туризмуі розважальних заходів. Але найпоширенішим видом є торгові картки.
§ 2. Функції і роль грошей у ринковій економіці
Серед сучасних економістів відсутня єдність позицій щодо кількості та
сутності функцій грошей. Вона, як правило, існує стосовно лише трьох з них:міри вартості, засобу обігу, засобу накопичень та заощаджень. Ми ж розглянещмо розгорнутий варіант функцій грошей: міри вартості; засобу обігу; засобу утщворення скарбів, накопичень і заощаджень; засобу платежу; світових грошей.
Функція грошей як міри вартості.  Гроші як загальний еквівалент вимірющ
ють вартість усіх товарів. Не гроші роблять найрізноманітніший світ товарів

76Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
сумірним, а те спільне, що об’єднує цей світ — абстрактна, суспільно необхідна
праця. Тому кількісний аспект властивостей товару, тобто їх вартість, може вищмірюватись теж особливим товаром — грошима, які самі мають вартість й істощрично покликані виконувати функцію міри вартості інших товарів.
Формою прояву вартості є ціна товару. Проте вартість товару служить для
того, щоб перетворити мінові відносини в можливість кількісних оцінок за дощпомогою грошей. На стадії формування товарних відносин гроші відігравалироль засобу, що прирівнює до грошей інші товари, зробивши їх порівняннимине просто як продукти людської праці, а як частини того самого грошовогоматеріалу — золота або срібла. У результаті товари стали відноситись один доодного в постійній пропорції, тобто виник масштаб цін як визначена вага зощлота або срібла, що зафіксовано у якості одиниці виміру. Для порівняння цін уході розвитку мінових відносин держави стали встановлюють фіксовані масщштаби цін, тобто у кількості золота і срібла, прийняті в країні за грошову одищницю. Наприклад, у США за долар у 1900 р. було прийнято 1,50463 г чистогозолота, але при подальших девальваціях долара вміст у ньому золота знижувавщся тричі: у 1934 р. — до 0,889 г, у грудні 1971 р. — до 0,818 г і в лютому 1973 р. —до 0,737 г.
Ямайська валютна система, введена в 1976щ1978 рр., скасувала офіційну
ціну на золото, а також золоті паритети, у зв’язку з чим втратив своє значенняофіційний масштаб цін. Нині офіційний масштаб цін замінений фактичним,що укладається стихійно в процесі ринкового обміну.
У зв’язку з тим, що кредитні гроші — це форма прояву грошового капітащ
лу, і обслуговують вони не обіг товару, а капіталу, то виконання функції міривартості ними здійснюється як у сфері обміну, так і у сфері виробництва. А цеозначає, що в ринковій економіці ціна формується не тільки на ринку, а й усфері виробництва, а на ринку відбувається її остаточне коригування. Ціна тощварів у таких умовах залежить від двох чинників: вартості банкноти, що визнащчається вартістю товарів, і кількістю банкнот в обігу; співвідношенням попитуі пропозиції на даний товар на ринку.
При обігу нерозмінних кредитних грошей ціна знаходить підтвердження
безпосередньо в товарах, а не в золоті. Тому ціна є формою прояву мінового віднощшення даного товару до всіх товарів, а не специфічно до одного жовтого металу.
Функція грошей як засобу обігу.   Реалізація цієї функції дозволяє платити
власникам ресурсів і виробникам таким товаром (грошима), який може бутивикористаний для купівлі будьщякого товару чи послуги на ринку. Як засіб  обіщгу гроші дають змогу позбутися недоліків бартерного обміну.
Особливість функції грошей як засобу обігу полягає в тому, що цю функщ
цію виконують, пощперше, реальні, або готівкові, гроші, а пощдруге, знаки варщтості — паперові і кредитні гроші. В даний час, коли золото демонетизується,функцію засобу обігу виконують кредитні гроші. Причому вони функціонують

77Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
і як купівельний засіб, і як засіб платежу: якщо метаморфоза Т — Г — Т не
переривається в часі, то обіг товарів відбувається на основі грошей як купіщвельного засобу; якщо відбувається розрив між купівлею і продажем товарів,то гроші виступають як засіб платежу.
Товарний обіг включає дві метаморфози, тобто дві зміни форм вартості:
продаж одного товару і купівлю іншого. У цьому процесі гроші відіграють рольпосередника в обміні двох товарів: ТщГщТ.
Відмінність товарного обігу від безпосереднього обміну товару на товар
відрізняється тим, що воно обслуговується грошима як засобом обігу, завдякичому долаються індивідуальні, тимчасові і просторові межі, характерні для прящмого товарного обміну.
Проте якщо товари ідуть після їх реалізації з обігу, то гроші залишаються в
цій сфері, безупинно обслуговуючи товарообмін. Дана обставина веде до зросщтання суперечностей обміну, тому що розрив між купівлею і продажем товарівв одній ланці викликає подібний розрив в інших ланках, що створює можливістьпояви економічних криз. Базою економічних криз є структурні зміни у виробщництві і реалізації суспільного продукту.
Формула Т — Г — Т відповідає простому товарному виробництву, коли
обіг товарів реалізується на основі грошей як купівельного засобу. Такий висщновок випливає не тільки з факту кількісного домінування угод, де гроші вжищваються як купівельний засіб, а не як засіб платежу. Товар “гроші” за своєюприродою не пристосований самостійно виконувати функцію платежу, оскільщки остання допускає як необхідну умову примус, гарантію, довіру.
Інше положення існує при капіталістичному товарному виробництві. Тут
домінує формула Г — Т — Г, де Г(гроші), як правило, є засобом обігу не товарів,а капіталу.
Хоча функція платіжного засобу властива кредитним грошам, а функція
купівельного засобу — товарамщгрошам, або грошовому товару, це не означає,що кожна з форм грошей не може виконувати обох функцій. І усе ж головнірозбіжності між металевими і кредитними грошима криються не в тому, щовони пощрізному виконують функцію засобу обігу, а в тому, що перші опосередщковують рух товару, а другі — рух капіталу.
Функція грошей як засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень.  Якщо
товаровиробник, який продав свій товар, протягом довгострокового періодуне купує інший товар, то гроші, які вилучені із обігу з метою накопичення, вищконують функцію засобу утворення скарбів, накопичень та заощаджень. Ринщкова система створює стимули й умови для перетворення накопичень у капіщтал, що приносить прибуток, частково безпосередньо, але головним чином чещрез механізми кредитної системи та фондову біржу.
Функцію скарбу виконували повноцінні і реальні гроші — золото і срібло.
Оскільки гроші є загальним втіленням багатства, то виникає прагнення до їх

78Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
нагромадження. Але для цього необхідно перервати дві метаморфози в товарощ
обміні Т — Г — Т. У даному разі за продажем товару не випливає купівля іншоготовару, а гроші випадають з обігу і перетворюються в “золоту лялечку”, тобтоскарб.
У докапіталістичних формаціях існувала “наївна форма нагромадження
багатства”, коли вилучені з обігу золото і срібло зберігалися в панчохах, скрищнях, закопувалися в землю. В умовах металевого грошового обігу функція скарбувиконувала важливу економічну роль — стихійного регулятора закону грошощвого обігу.
Зі зростанням товарного виробництва перетворення грошей у скарб стає
необхідною умовою регулярного поновлення відтворення. Прагнення до одерщжання найбільшого прибутку змушує підприємців не берегти гроші як мертщвий скарб, а пускати їх в оборот.
В умовах металевого грошового обігу центральні емісійні банки зобов’ящ
зані були мати золоті запаси у вигляді резервів внутрішнього грошового обігу,запаси розміну банкнот на золото і міжнародні платежі. В даний час усі ціфункції золотого запасу центрального банку відпали у зв’язку з вилученнямзолота з обігу, припиненням розміну банкнот на золото і скасуванням золотихпаритетів, тобто вилученням золотого металу з міжнародного обороту.
Водночас золото продовжує зберігатися в центральних банках і казнащ
чействах як стратегічний резерв. Так, на кінець 1990 р. у розвинутих країнахта країнах, що розвиваються, офіційні золоті резерви склали 938,4 млн унцій,або 29,2 тис. т, у тому числі у розвинутих країнах — 24,8 тис. т та в тих, що
розвиваються — 4,4 тис. т.
Збереження золотого запасу пов’язано із золотим фетишем, коли ще в середні
віки меркантилісти доводили, що основою економічної політики є накопиченнядорогоцінних металів у країні. Аж до середини XX ст. вважалося, що престиж націївизначається розміром золотого запасу. У вересні 1949 р. США зосередили у себе75 % усіх золотих резервів капіталістичного світу (близько 21,9 тис. т).
Золотий фетиш продовжує існувати й у свідомості приватних осіб, що розщ
глядають золото як надійну гарантію заощаджень. Активний ринок приватнихтезавраторів включає щонайменше третину населення. Крім того, золоті запащси забезпечують довіру до національних валют, які використовуються у данийчас у міжнародних платежах.
З припиненням розміну банкнот на золото і вилученням його з обігу, засощ
бом нагромадження і заощаджень населення стають кредитні гроші. Вони засвоєю природою, як і грошовий капітал, не є скарбом. Якщо в одному місцігроші застигають як скарби, то кредит негайно перетворює їх в активний грощшовий капітал в іншому процесі обігу.
Отже, особливість кредитних грошей як засобу нагромадження полягає в
тому, що вони накопичуються в процесі постійного обігу. Якщо вони осідають

79Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
у скринях, то перетворюються з дійсних грошей у паперові символи. У цій
функції кредитні гроші опосередковують також процес акумуляції тимчасововільних коштів і накопичень та перетворення їх на капітал. Але головним є те,що кредитні гроші виконують функцію нагромадження насамперед дляздійснення розширеного відтворення, коли потрібно нагромадити необхіднудля капіталізації визначену грошову суму. Нагромадження капіталу у виглядікредитних грошей потрібно й для забезпеченні руху оборотного капіталу, колиутворюється розрив у продажу продукції і купівлі сировини і т. ін. Таким чищном, кредитні гроші, виконуючи функцію нагромадження, сприяють згладжущванню порушень у кругообігу капіталу.
Накопиченню короткострокового капіталу сприяють розширення і конщ
центрація банківської справи, ощадливе використання резерву обігу. Нагрощмадження довгострокового капіталу здійснюється головним чином за допомощгою емісії цінних паперів. Акції і облігації є резервуаром, в який стікаютьсятимчасово вільні грошові кошти, і з якого вони вилучаються в разі потреби.
В епоху становлення і розвитку капіталізму такого роду нагромадження
здійснюються в ряді країн на рівні державної політики.
Функція грошей як засобу платежу.  Ця функція тісно пов’язана з функцією
грошей як засобу обігу. У товарообороті гроші виступають як швидкоплиннийпосередник руху товарів, і в цій якості вони виконують функцію засобу обігу.Але в товарному виробництві важливе значення має і сам рух грошової форми— коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника доіншого, вони виконують функцію засобу платежу. Вона виникла у зв’язку з розщвитком кредитних відносин у капіталістичному господарстві. У цій функціїгроші використовуються під час:
• продажу товарів у кредит, необхідність якої пов’язана з неоднаковими
умовами виробництва і реалізації товарів, різною тривалістю їх виробництва йобігу, сезонним характером виробництва;
• виплати заробітної плати робітникам та службовцям.
Отже, гроші у функції засобу платежу мають свою специфічну форму руху,
відмінну від форми руху грошей як засобу обігу, що можна зобразити в такийспосіб:
Т — Г — Т — функція грошей як засобу обігу, ТЗ — ЗГ — функція грошей
як засобу платежу. Звідси видно, що якщо при функціонуванні грошей як засощбу обігу має місце зустрічний рух грошей і товарів, то при їх використанні в якзасібу платежу в цьому русі є розрив. Купуючи товар у кредит, боржник дає прощдавцю вексель, тобто боргове зобов’язання, що буде остаточно оплачено лишечерез визначений термін (3щ6 міс.).
В умовах розвинутого товарного господарства грошіяк засіб платежу
об’єднують багатьох товаровиробників, у зв’язку з чим розрив однієї ланкив ланцюзі платежів веде до розвитку кризових явищ і масового банкрутства

80Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
товаровласників. Щоб пом’якшити ці негативні явища, вводиться система
повідомлених платежів, що заснована на автоматичному зарахуванні на ращхунок клієнта заробітної плати, пенсій і інших грошових виплат, списаннікоштів для оплати комунальних витрат, квартирної плати і різноманітнихвнесків.
У результаті застосування системи повідомлених платежів скорочується
використання готівки. Так, платню готівкою одержують в Англії близько 10 %зайнятих, у Франції — менше 10 %, у ФРН і Канаді — близько 5%, а в США —приблизно 1 %. Прискоренню платежів, скороченню витрат обігу і підвищенщню рентабельності підприємств сприяє введення в платіжний обіг електронщних грошей.
Ця система особливо швидкими темпами впроваджувалася в механізм плащ
тіжних відносин у США, де в 70щх роках конгрес санкціонував створення нащціональної комісії з системи електронних переказів коштів. Федеральна резерщвна система разом з казначейством розробила і впровадила дану систему назагальнонаціональному рівні. Модернізовано комунікаційну мережу дляміжбанківських переказів — замість розрізнених каналів функціонує єдинамережа, що складається з 14 пов’язаних між собою комунікаційних процесів ідепозитних установ США. Основними елементами зазначеної системи є автощматизовані розрахункові палати, система автоматизованого касира і систематерміналів, встановлених у пунктах купівлі.
На базі електронних грошей виникли кредитні картки.  Вони сприяють
скороченню платежів готівкою, обслуговують роздрібний торговий обіг і сфещру послуг, служать засобом розрахунків, що заміщають готівку і чеки, а також єодночасно інструментом кредиту, який дозволяє власнику одержати короткосщтрокову позичку грошима або у формі відстрочки платежу.
Порядок використання кредитної картки полягає в наступному. Спожищ
вач одержує від спеціальної компаніїщемітента або банку пластикову картку, наякій зазначені привласнений номер рахунку і секретний код для ідентифікаціївласника. В момент купівлі товару або надання послуг картка подається в устащнову, що входить у дану систему платежу (торгові точки, готелі, бензоколонки,ресторани і т.ін.). Продавець виписує рахунок за продані товари (послуги) ззазначенням дати покупки, прізвища, номера картки і т.ін., покупець підписуєрахунок. Потім рахунок пересилається в банк, що негайно оплачує його, а потімінкасує борг з покупця. Раз на місяць покупцю надходить загальний рахунок,що може бути оплачений протягом пільгового періоду (25щ30 днів). Покупецьможе також пролонгувати платіж, при цьому він одержує кредит, за який сплащчує високий відсоток — 1,5 % на місяць, або 18 % на рік.
Таким чином, значення кредитних карток полягає в звужуванні сфери вищ
користання готівки і чеків, стимулюванні реалізації товарів та усуненні кризощ
вих явищ в економіці.

81Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
Функція світових грошей. Ця функція здійснюється у міжнародній торгівлі.
Тут гроші скидають національні мундири, тобто виступають у вигляді зливківзолота (995 проби). Паризькою угодою 1867 р. єдиною формою світових грощшей було визнане золото.
Світові гроші мають потрійне призначення і служать: загальним платіжщ
ним засобом; загальним купівельним засобом; матеріалізацією суспільного бащгатства.
Як міжнародний платіжний засіб гроші виступають при розрахунках по
міжнародних балансах, головним чином за платіжним балансом. Як міжнародщний купівельний засіб гроші використовуються при прямій покупці товарів закордоном й оплаті їх готівкою. Як матеріалізація суспільного багатства  гроші є
засобом перенесення національного багатства з однієї країни в іншу при стягущванні контрибуцій, репарацій або наданні позик.
У період дії золотого стандарту переважала практика остаточного сальдущ
вання платіжного балансу за допомогою золота, хоч у міжнародному оборотізастосовувалися і кредитні знаряддя обігу.
У XX ст. інтенсифікація світових зв’язків розширила впровадження крещ
дитних знарядь обігу в міжнародному обороті (вексель, чек і ін.). У 1930 р. уЖеневі була підписана Міжнародна конвенція про перекладні і прості векселі,а в 1931 р. — Міжнародна конвенція, що регулює видачу, обіг й оплату чеків.
Проте особливість застосування векселів і чеків у міжнародному обороті
полягає в тому, що вони не виконують роль такого остаточного платіжного защсобу, як золото. Тому вилучення жовтого металу з міжнародного обороту, колиперестав діяти стихійний механізм регулювання валютних курсів — механізм“золотих точок”, призвело до значних коливань валютних курсів. Оскількисвітової банкноти не було, місце золота зайняли шляхом позаекономічного прищмусу головні національні банкноти, головним чином, англійський фунтстерлінгів і долар США. З цією метою були використані міжнародні угоди, ващлютні блоки і валютні кліринги.
Перша міжнародна угода  була підписана в Генуї в 1922 р., коли фунт
стерлінгів і долар США були оголошені еквівалентами золота і введені в міжнащродний оборот. Друга угода укладена в 1944 р. у БреттонщВудсі (США). Воназаклала основи повоєнної міжнародної валютної системи. Основою валютнихпаритетів інших національних одиниць був визнаний долар США, розміннийна золото за офіційною ціною (35 дол. за тройську унцію — 31,1 г). Проте вразщливим місцем у виконанні доларом і фунтом функції світових грошей була сущперечність між інтернаціональним характером валютних зв’язків і національщної природи кредитних грошей.
Диктат головних національних валют у міжнародному обороті проявився
також у створенні валютних блоків.  Стерлінговий блок був створений після скащ
сування золотого стандарту в Англії в 1931 р. Він включав країни Британської

82Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
імперії (крім домініонів Канади і НьющФаундленда, а також Гонконгу), держащ
ви, тісно пов’язані з Великою Британією (Єгипет, Ірак, Португалія). Основоюцього валютного блоку була підтримка країнами, що входили до нього, твердощго курсу стосовно валюти країнищгегемона; усі розрахунки пропонувалося рощбити в цій валюті, що зберігалася в Банку Англії. За таким же принципом діявдоларовий блок, створений у 1933 р. після скасування золотого стандарту вСША. До його складу входили США, Канада, країни Латинської Америки, атакож Золотий блок, очолюваний Францією.
Під час і після Другої світової війни на базі валютних блоків виникли ващ
лютні зони — стерлінгова, доларова. Крім того, на базі золотого блока виниклазона франка, з’явилися також зони голландського гульдена, португальськогоескудо, італійської ліри й іспанської песети.
Валютні кліринги  – це розрахунки між країнами на основі заліку взаємних
вимог з оплатою сальдо готівкою. Валютні кліринги створювалися в роки світощвої економічної кризи 1929щ1933 рр. і потім набули великого поширення у формідвосторонніх і багатосторонніх клірингів (Європейська платіжна спілка з 1950по 1958 р.), поява яких було викликана загостренням проблеми міжнародноїліквідності, або спроможності країн оплачувати свої зовнішні зобов’язання. Урезультаті 60 % міжнародних розрахунків велося через валютні клірінги, які докінця 60щх років були ліквідовані в більшості західноєвропейських країн з увещденням конвертованості валют.
З метою збільшення міжнародної ліквідності і заміни національних валют
міжнародною резервною грошовою одиницею Рада керуючого Міжнародноговалютного фонду (МВФ) затвердила план створення нового виду ліквідних защсобів — спеціальних прав запозичення (Special Drawing Rigts — СДР). СДР —це платіжні засоби, що емітуються міжнародним валютним фондом і признащчені для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних рещзервів і розрахунків з МВФ, порівняння вартості національних валют. Відповідщно до цього плану СДР безоплатно розподілялися серед країнщчленів Фонду,що відкрив їм рахунок у СДР у сумі 16,8 % їх квоти. Емісія СДР проводилася вневеличких розмірах: у перші роки (з 1970 р.) було випущено понад 9,3 млрдСДР, протягом 1979щ1981 рр. — 12 млрд. Загальна частка СДР у міжнароднихактивах становить усього 2,5 %.
Спочатку у 1970 р. в одиниці СДР був встановлений твердий фіксований
золотий вміст, як і в доларах США, — 0,888671 г. Однак після двох девальваційдолара (у 1971 і 1973 р.) і введення плаваючих валютних курсів з 1 липня 1974 р.вартість одиниці СДР стала визначатися на основі середньозваженного курсу16 валют головних промислово розвинутих країн, частка зовнішньої торгівлі
яких складала не менше 1 % обсягу світової торгівлі. З 1 січня 1981 р. кількість
валют у “валютному кошику” СДР була скорочена до п’яти, після чого її склад
переглядається раз на п’ять років. Так, з 1 січня 1991 р. діє “кошик” СДР, у

83Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
якому передбачені частки таких валют: долар США — 40 %, німецька марка —
21 %, японська ієна — 17 %, французький франк і англійський фунт стерлінгів— по 11 %.
У березні 1979 р. було введено нову регіональну міжнародну грошову одищ
ниця, яку використовували країнищчлени Європейської валютної системи(ЄВС) — ЕКЮ (European Currency Unit). Створення ЕКЮ було обумовленорозвитком західноєвропейської валютної інтеграції і прагненням країнщучасщниць ЄЕС протипоставити долару США європейську колективну валюту. Навідміну від СДР, що не мали реального забезпечення, емісія ЕКЮ наполовинузабезпечувалась золотом і доларами США (за рахунок об’єднання 20 % офіційщних золотих резервів країнщучасниць ЄВС) і наполовину — національними ващлютами. Емісія ЕКЮ здійснювалася у вигляді записів на рахунках центральщних банків країнщчленів ЄВС в Європейському фонді валютного співробітницщтва.
Вартість ЕКЮ визначалася методом “кошика” з валют країнщучасниць
ЄЕС. Питома вага кожної валюти в “кошику” залежила від частки країни у ВНПЄЕС, взаємному товарообігу, Європейському фонді валютного співробітництщва. У зв’язку з цим найбільша частка в “кошику” припадала (у %):
на німецьку марку — 30,1, французький франк — 19,0, англійський фунт
стерлінгів — 13,0, бельгійський франк — 7,6, іспанську песету — 5,3, інші —5,45.
З 1 січня 1999 р. в обіг введена єдина європейська валюта — євро. З 1 січня
2002 р. передбачається введення євро в готівковій формі для паралельного обіщгу з національними валютами 11 країн Європейського Союзу і поступовогообміну їх на євро.
Процес переходу до єдиної європейської валюти передбачав з 1 січня 1999
р. жорстку фіксацію курсів валют 11 країн єврозони до євро для всіх видів розщрахунків. Перший етап передбачав також конверсію в євро всіх державних іприватних фінансових активів і пасивів зони і початок здійснення єдиної грощшовощкредитної і валютної політики Євросоюзу.
Роль грошей у ринковій економіці. Якісно нова роль грошей у ринковій екощ
номіці полягає в тому, що вони перетворюються на капітал або вартість, щосамозростає. Гроші стають грошовим капіталом у відтворенні індивідуальногокапіталу завдяки тому, що їх функціонування включене в кругообіг промислощвого капіталу і вони являють собою вихідний пункт і результат кругообігу осщтаннього:
Г — Т(Зв\Рс) …В — Т
1 — Г1
Гроші обслуговують виробництво і реалізацію суспільного капіталу, висщ
тупаючи у вигляді грошових потоків, що рухаються як усередині першого

84Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
підрозділу (виробництво засобів виробництва), так і усередині другого підрозщ
ділу (виробництво предметів споживання), а також між цими підрозділами.
У 90щті роки посилилася роль грошей як інструмента регулювання еконощ
міки, коли в головних країнах світу відповідно до монетаристської концепції
проводиться грошовощкредитна політика.
§ 3. Характеристика законів грошового обігу
Практичне використання грошових засобів в обігу поставило перед екощ
номічною теорією питання: скільки грошей повинно застосовуватись у націощнальній економіці для надійного обслуговування потреб товарообороту?
Закон вартості і форма його прояву в сфері обігу — закон грошового обігу
характерні для всіх суспільних формацій, у яких існують товарнощгрошові віднощсини. Сутність його виражається в тому, що кількість грошей, необхідних для
виконання функції засобу обігу, повинна дорівнювати сумі цін реалізованих
товарів, поділеній на число оборотів (швидкість обігу) однойменних грошовиходиниць. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між мащ
сою товарів, що перебувають в обігу, рівнем їх цін і швидкістю обігу грошей.
З розвитком кредитних відносин гроші стали виконувати функцію засобу
платежу. В цих умовах модифікується і дія закону грошового обігу: кількістьгрошей, необхідних для обігу, дорівнює сумі цін реалізованих товарів, за виращ
хуванням суми цін товарів, проданих у кредит, з врахуванням суми платежів за
зобов’язаннями, які настали у даний час та за вирахуванням суми платежів, щовзаємопогашаються. Підсумкова сума товарних та кредитних угод ділиться на
число оборотів (швидкість обігу) однойменних грошових одиниць.
∑Црщ∑Цк+∑Пзщ∑Пв
Кд = ___________________ ,
О
де
Кд — кількість грошей, необхідних для обігу;
∑Цр — сума цін реалізованих товарів;
∑Цк — сума цін товарів, проданих у кредит;
∑Пз — сума платежів за зобов’язаннями;
∑Пв — сума платежів, що взаємопогашаються;
О — середнє число обертів грошей.
Таким чином, на кількість грошей, необхідних для обігу, впливають різнощ
манітні чинники, що залежать від умов розвитку виробництва. Одним з них є
зміна кількості товарів, що перебувають в обігу.

85Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
Потреба господарства в грошах визначається також рівнем цін на товари і
послуги.
Зворотний (обернений)  вплив на кількість грошей, необхідних для обігу,
здійснюють: ступінь розвитку кредиту – чим більша частина товарів продаєтьщся в кредит, тим менша кількість грошей потрібна в обігу; розвиток безготівкощвих розрахунків; швидкість обігу грошей.
При металевому обігу кількість грошей в обігу регулювалася стихійно, за
допомогою грошей у функції нагромадження:
якщо потреба в грошах скорочувалась, то зайві гроші (золота монета) вищ
лучалися з обігу в скарб, якщо зростала – відбувався приплив грошей в обіг зіскарбів. Отже, кількість грошей в обігу завжди підтримувалася на необхідномурівні. При обігу розмінних на золото банкнот можливість їх вільного розмінуна метал (золото і срібло) виключає перебування в обігу їх зайвої кількості. Якщообіг обслуговується банкнотами, не розмінними на золото, або паперовимигрошима (казначейськими білетами), то в цьому разі обіг готівки відбуваєтьсявідповідно до закону паперовощгрошового обігу.
Отже, коли кількість паперових грошей буде дорівнювати теоретичній
кількості золотих грошей, необхідних для обігу, ніяких негативних явищ невиникнє – паперові гроші або нерозмінні банкноти будуть справно відіграватироль грошей, тобто замінників золотих грошей. Зазначена вимога забезпечуєсталість грошей і має силу у всіх суспільних формаціях, де існує грошовий обіг.
Нічим не обмежена емісія грошей призводить до порушення цього закону,
переповнюванню сфери грошового обігу зайвими грошовими знаками та їх знещціненням.
Умови і закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємощ
дією двох чинників: потребами господарства в грошах і фактичному надходщженні грошей в обіг. Якщо в обігу більше грошей, ніж потрібно господарству,то це веде до знецінення грошей — зниження купівельної спроможності грощшової одиниці.
§ 4. Грошова маса і швидкість обігу грошей
До цього часу грошовий обіг аналізувався з якісної, істотної сторони. Проте
він має і кількісну сторону, що виражається насамперед у показниках грошовоїмаси і швидкості обігу грошей.
На  жаль,  ці  показники  не  знайшли  однозначного  трактування  ні  у
вітчизняній, ні в зарубіжній літературі. Широкі розбіжності тут зумовлені гощловним чином неоднозначністю тлумачення суті грошового  обігу.  Багато наущковців зводять його до обігу готівкових грошей, тому грошову масу в обігу отощтожнюють із залишками готівкових знаків  (банкнот, казначейських білетів ірозмінної монети)  у розпорядженні підприємств, населення і в касах банків, а

86Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
швидкість обігу зі швидкістю проходження їх через каси банків. Деякі економщ
істи, особливо в останні роки, розширили трактування цих понять, включивщши в масу грошей і безготівкові кошти на банківських рахунках, що більшоюмірою відповідає як теоретичним уявленням про суть грошей і грошового обіщгу, так і самій практиці реалізації грошових відносин.
У зарубіжній літературі до 30щх років XX ст. панувало уявлення про грошощ
ву масу як сукупність залишків металевих грошей і розмінних банкнот у розпощрядженні суб’єктів обігу. Всі інші грошові інструменти — нерозмінні банкнощти, векселі, депозити тощо — виділялись у поняття  “засобів обігу” і не включащлися в загальну масу грошей. Ситуація принципово змінилася після відмінизолотого стандарту. Саме життя довело необхідність включати до грошової масине тільки всі готівкові знаки, а й депозитні гроші — спочатку короткострокощвого характеру, а згодом — довгострокового. Більше того, окремі сучасні екощномісти до грошової маси відносять будьщякі активи, яким властива певналіквідність (облігації державних позик, акції, страхові поліси тощо). Це зумовщлено головним чином неоднозначними, суто емпіричними  підходами  до  визщначення самої суті грошей, яка може змінюватися залежно від мети аналізу івикористання певного елемента грошового  обігу. Отже, і в саму грошову масувони можуть включатися чи виключатися з неї відповідно до конкретної ситущації.
Разом з тим слід зауважити, що зарубіжна економічна наука та практика
дали достатньо розгорнуте і обгрунтоване трактування та статистичне визнащчення грошової маси, які ефективно використовуються в практиці регулюванщня грошового обігу. Перехід України до ринкової економіки робить надзвичайщно актуальним вивчення і використання цього досвіду в нашій практиці.
Виходячи з викладеного вище розуміння суті грошей та грошового обігу,
під грошовою масою слід розуміти всю сукупність залишків грошей у всіх їхформах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певщний момент. Такими суб’єктами є приватні особи, підприємства, громадськіорганізації, господарські об’єднання, держава та ін.
Грошова  маса  має  певне  кількісне  вираження (обсяг у мільярдах чи
мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху.З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має їїструктура, а з точки зору практики її регулювання — обсяг та динаміка руху, атакож структурна характеристика.
Для аналізу кількісних змін грошового обігу на визначену дату і за визнащ
чений період, а також для розробки заходів щодо регулювання темпів зростанщня й обсягу грошової маси використовуються різноманітні показники (грошовіагрегати).
У фінансовій статистиці промислово розвинутих країн для визначення
грошової маси застосовується такий набір основних грошових агрегатів:

87Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
• агрегат Мщ1 –  включає готівку в обігу (банкноти, монети) і кошти на
поточних банківських рахунках;
• агрегат Мщ2 –  складається з агрегату Мщ1 плюс строкові й ощадні вклащ
ди в комерційних банках (до чотирьох років);
• агрегат Мщ3 –  містить агрегат Мщ2 плюс ощадні вклади в спеціалізоващ
них кредитних установах;
• агрегат Мщ4 –  складається з агрегату Мщ3 плюс депозитні сертифікати
великих комерційних банків.
У США для визначення грошової маси використовуються чотири грошощ
вих агрегати, в Японії і Німеччині — три, в Англії і Франції — два.
Аналіз структури і динаміки грошової маси має важливе значення при розщ
робці центральними банками орієнтирів кредитнощгрошової політики.
Для розрахунку сукупної грошової маси в обігу в Україні передбачені такі
грошові агрегати:
• агрегат Мщ0 – готівка;
• агрегат Мщ1 – дорівнює агрегату Мщ0 плюс розрахункові, поточні та інші
рахунки (розрахункові рахунки, спеціальні рахунки, рахунки капітальних вклащдень, акредитиви і чекові рахунки, рахунки місцевих бюджетів, рахунки бюдщжетних, профспілкових, громадських і інших організацій, кошти Держстраху,фонд довгострокового кредитування); плюс внески в комерційних банках; плюсдепозити до запитання в Ощадбанку;
• агрегат Мщ2 – дорівнює агрегату Мщ1 плюс строкові вклади в Ощадбанку;
• агрегат Мщ3 – дорівнює агрегату Мщ2 плюс депозитні сертифікати та общ
лігації державних позик.
Використання різноманітних показників грошової маси дозволяє дифещ
ренційовано підійти до аналізу стану грошового обігу.
Зміна обсягу грошової маси може бути результатом як зміни маси грошей
в обігу, так і прискорення їх обігу. Швидкість обігу грошей — показник інтенщсифікації руху грошей при функціонуванні їх як коштів обігу і засобів платежу.Він важко піддається кількісній оцінці, тому для його розрахунку використощвуються непрямі дані.
У промислово розвинутих країнах в основному обчислюються два показщ
ники швидкості зростання обігу грошей: показник швидкості обігу в кругообіщгу доходів — відношення валового національного продукту (ВНП) або націощнального доходу до грошової маси, а саме до агрегату Мщ1 або Мщ2; цей показщник розкриває взаємозв’язок між грошовим обігом і процесами економічногорозвитку; показник оборотності грошей у платіжному обороті — відношеннясуми переведених коштів по банківських поточних рахунках до середнього розщміру грошової маси.
В Україні у практиці статистичної роботи залежно від повноти охоплення
обігу готівки  розрізняють:

88Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
пощперше, швидкість повернення грошей у каси установ НБУ як віднощ
шення суми надходжень грошей у каси банку до середньорічної маси грощшей в обігу; пощдруге, швидкість обігу грошей у готівковощгрошовому обощроті, обчислювану шляхом розподілу суми надходжень і видачі готівки,включаючи обіг пошти з установ Ощадбанку, на середньорічну масу грошейв обігу.
Зміна швидкості обігу грошей залежить від багатьох чинників як загальщ
ноекономічних (циклічного розвитку економіки, темпів економічного зростанщня, руху цін), так і суто монетарних (структури платіжного обігу, розвитку крещдитних операцій і взаємних розрахунків, рівня процентних ставок на грошовощму ринку і т.ін.).
Прискоренню обігу грошей сприяють заміна металевих грошей кредитщ
ними, розвиток системи взаємних розрахунків, впровадження ЕОТ у банківсьщку справу, застосування електронних засобів грошових розрахунків тощо.
При знеціненні грошей споживачі збільшують покупки товарів для того,
щоб захистити себе від падіння купівельної спроможності грошей, що прискощрює грошовий обіг. За інших рівних умов прискорення швидкості обігу грошейрівнозначне збільшенню грошової маси і є одним з чинників інфляції.
§5. Типи грошових систем
Г рошова система – це форма організації грошового обігу в країні, що склащ
лася історично і закріплена національним законодавством. Вона встановлюєосновні принципи, вимоги, нормативи, що регламентують відносини міжсуб’єктами грошового обігу. Грошова система формується та функціонує на базібанківського законодавства і розглядається як її складова. Центральний банкявляє собою інституційний центр інфраструктури грошової системи, йому нащлежать головні функції щодо проведення грошової політики, регулювання грощшового обігу.
Грошові системи сформувалися в XVI — XVII ст. з виникненням і утвердщ
женням капіталістичного способу виробництва, хоча окремі їх елементи з’явищлися в більш ранній період. З розвитком товарнощгрошових відносин і сучасщного способу виробництва відбуваються істотні зміни в грошовій системі.
Грошова  система  країни  формується  історично, що позначається на
структурі та змісті її елементів. Основними з них є:
1) найменування грошової одиниці;2) масштаб цін;3) валютний курс;4) види готівкових грошових знаків, які мають законну платіжну силу;5) регламентація безготівкового обороту;6) державний апарат, який здійснює регулювання грошового обігу.

89Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
Найменування грошової одиниці (національної валюти), як правило, вищ
никає історично. До введення власної грошової одиниці в Україні функціонущвала грошова одиниця колишнього СРСР – карбованець (рубль), сотою долеюякого є копійка.  Найменування “рубль” закріпилося за грошовою одиницеюРосії відносно пізно – в XVII ст. Становлення державної незалежності Україниобумовлює перехід до найменування стародавньої грошової одиниці, що вищкористовувалася в Київській Русі – гривні.
1
Масштаб цін  – історично обумовлений елемент грошової системи, що визщ
начає ваговий вміст у грошовій одиниці металу, який у відповідний період вищконував роль грошей. Установлений державою золотий (чи срібний) вміст грощшей виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні. В умовахобігу паперових грошей масштаб цін втратив своє значення елемента грошовоїсистеми. Величина вираження вартості товарів у грошовій одиниці в сучаснихумовах визначається відповідно до основ формування вартості грошей.
Валютний курс  – це співвідношення між грошовими одиницями (валютащ
ми) різних країн. Він являє собою своєрідну “ціну” валюти однієї країни, вищражену в валютах інших країн. Залежно від типу грошової системи валютнийкурс може визначатися ринком або встановлюватися державою в особі уповщноважених нею на те органів.
Держава визначає види готівкових грошових знаків, які мають статус защ
конного платіжного засобу на її території. До них належать: банківські білети,казначейські білети та розмінна монета. Істотна відмінність грошових білетівполягає у механізмі їх емісії – порядку випуску в обіг та вилучення з нього. Прибюджетній емісії, яка проводиться спеціальним органом Міністерства фінансів(казначейством), в обіг випускаються казначейські білети. Кредитна емісія обущмовлює випуск банкнот. Банківські білети надходять у сферу обігу в зв’язку звидачею кредиту, його погашення обумовлює вилучення грошових знаків з общігу.
У період перебування України у складі СРСР на її території оберталися
готівкові знаки всіх трьох видів. Однак відмінність банкнот від казначейськихбілетів фактично була формальною. У зв’язку з відсутністю казначейства всігрошові знаки випускалися в обіг Держбанком СРСР. Зазначена різниця  в найщменуванні паперових грошових знаків підлягала ліквідації згідно із законодавщством про банки і банківську діяльність в СРСР. Але заміна однощ, трьохщ тап’ятикарбованцевих казначейських білетів зразка 1961 р. не була завершена.Питання про види готівкових грошових знаків та їхню платіжність нині виріщшує кожна з незалежних держав, що входили до колишнього СРСР._______________
1 “Гривня” як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обрущ
ча—прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї (“загривку”). Частина цього обруча(рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одищниці “рубль” (карбованець).

90Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
Основним компонентом грошової маси в сучасних умовах є не готівкові
знаки, а залишки на рахунках у банках та небанківських кредитних установах.Вони використовуються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахункуплатника на рахунок їх одержувача. Принципи функціонування грошей, запищсаних на рахунках “грошей безготівкового обороту”, або “електронних”, в умощвах проведення платежів на базі електроннощобчислювальної техніки, визнащчаються  державою через регламентацію безготівкового обороту. Вона включаєвизначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму викорисщтання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо.
Операції щодо готівкових і безготівкових розрахунків здійснюють банки
та небанківські органи. Однак безпосереднє регулювання грошового обігуздійснюють банки, що зумовлює виділення їх як самостійного елемента грощшової системи. Механізм регулювання позначається побудовою самої банкіщвської системи — її організації за однорівневим чи дворівневим принципом.
Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією,
які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грощшової системи. Як елемент господарського механізму країни грошова системавідображає властиву йому сукупність економічних відносин, у зв’язку з чимнабуває характеру системи ринкового чи неринкового типу.
Неринкову грошову систему відрізняє наявність значних обмежень щодо
функціонування грошей (талони, карткові системи розподілу тощо), викорисщтання адміністративних методів регулювання грошового обігу (раціонуваннявидачі грошей, лімітування кредитів тощо), розмежування сфер гоівкового ібезготівкового обігу, заборона певних грошових операцій, здійснення контрощлю за грошовими операціями юридичних осіб та громадян і ін. У такій грощшовій системі фактично порушуються її межі як форми організації обігу грощшей, і регулювання поширюється на сам зміст грошових операцій. Даний типгрошової системи властивий адміністративнощкомандній економіці, якою і буласистема управління економікою колишнього СРСР. Він обумовлює підрив самоїприроди грошей як таких.
Грошову  систему  ринкового  типу  характеризує  вільне функціонування
грошей. Зберігаються лише певні обмеження проведення грошових операційна рівні банків як елемента грошової системи країни. При цьому регулювання
грошового обігу проводиться через використання економічних методів впливуна обсяг, динаміку та структуру грошової маси.
Відповідно до механізму регулювання валютних відносин виділяються грощ
шові системи відкритого та закритого типу. У відкритій грошовій системівідсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичщними особами. Режим регулювання валютних відносин та визначення валютщного курсу забезпечують органічне включення національної економіки у світову.Грошова система закритого типу передбачає використання валютних обмежень,

91Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової. За таких умов
валютний курс не  відображає реальної інвалютної ціни грошової одиниці країщни, фактично виступає як формальний елемент грошової системи.
Відповідно до загальних законів функціонування грошей виділяються самощ
регулюючі та регульовані грошові системи. Саморегулюючими були системи обігуметалевих грошових знаків (монет). Основою саморегулювання виступала рівністьвартості, яку виражали монети в обігу, і вартості металу, що містився в них. У зв’язщку з цим у конкретний період часу безпосередньо в обігу (функція грошей як засощбу обігу) перебувала кількість монет, необхідна для реалізації товарів. Якщо через
зміну обсягу виробництва і реалізації товарів потреба обігу в грошових знаках скощрочувалася, то відповідна кількість монет вилучалася з обігу, перетворюючись наскарб. При розширенні виробництва і товарного обігу монети, що становили скарб,надходили в обіг. Так через функцію грошей як засобу утворення скарбу здійснющвалося стихійне регулювання грошової маси, завдяки якому кількість грошовихзнаків в обігу підтримувалася на рівні потреби обороту в грошах.
Історично системи металічного обігу реалізувались у формі біметалізму та
монометалізму.  На  ранніх  стадіях розвитку капіталістичного виробництва грощшова система, як правило, базувалася на біметалізмі.
При біметалізмі роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за
двома металами — як правило, золотом і сріблом. Відповідно до принципів рещгулювання співвідношення між золотими і срібними монетами виділяються трирізновиди біметалізму:
— система паралельної валюти, за якої вказане співвідношення встановщ
люється стихійно на ринковій основі;
— система подвійної валюти, коли таке співвідношення визначається дерщ
жавою;
— система “кульгаючої” валюти, за якої один з видів монет карбує в защ
критому порядку.
Найпослідовнішою формою біметалізму була система паралельної валющ
ти. Однак вона створювала технічні труднощі у функціонуванні сфери обігу взв’язку з наявністю та постійними коливаннями подвійної системи цін. Спрощби впорядкування обігу через законодавчу фіксацію співвідношення золотих ісрібних монет, що, як правило, не відповідало їх ринковій вартості, неминучевели до тезаврації монет, вартість яких недооцінювалась. Явище витіснення“хороших” грошей “поганими” визначається як закон КопернікащГрешема.Воно обумовлює перехід від біметалізму до монометалізму.
Не припинило цього процесу введення деякими країнами системи “кульщ
гаючої” валюти. Відмова від вільного карбування монет зі срібла прискорила їхзнецінення, наплив срібла з сусідніх країн і вивіз золота за кордон. Тому вонизмушені були зовсім припинити карбування монет зі срібла, а ті, що залишищлися в обігу, перетворилися на розмінну монету.

92Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
Монометалізм – грошова система, при якій один метал (золото або срібло)
служить загальним еквівалентом і основою грошового обігу, функціонуючі мощнети і знаки вартості розмінні на дорогоцінні метали. Срібний монометалізм  існущ
вав у Росії в 1843щ1852 рр., в Індії – у 1852щ1893 рр., у Голландії – у 1847щ1875 рр.
У царській Росії система срібного монометалізму була введена в результаті
грошової реформи 1839щ1843 рр. Грошовою одиницею став срібний рубль, якийвміщував у 4 золотника 21 частки чистого срібла. Були випущені в обіг і крещдитні білети, що оберталися нарівні зі срібною монетою і розмінювалися вільнона срібло. Проте ця реформа в умовах кріпосництва, що занепадало, при дефіщциті державного бюджету і зовнішньоторговельного балансу не могла на трищвалий період істотно стабілізувати грошовий обіг. Кримська війна 1853щ1856рр. спричинила велику додаткову емісію кредитних грошей, і вони фактичноперетворилися в паперові гроші.
Вперше золотий монометалізм  (стандарт) як тип грошової системи склався
у Великій Британії наприкінці  XVIII ст. і був законодавчо закріплений у 1816р. У більшості інших держав він був введений в останній третині XIX ст.: у Німечщчині — у 1871щ1873 рр., Швеції, Норвегії і Данії — у 1873 р., Франції — у 1876щ1878 рр., Австрії — у 1892 р., Росії і Японії — у 1897 р., у США — у 1900 р.
Залежно від характеру розміну знаків вартості на золото розрізняють три
різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт, золотозливкощвий стандарт і золотодевізний (золотовалютний) стандарт.
Золотомонетний стандарт  найбільше відповідав вимогам капіталізму періщ
оду вільної конкуренції, сприяв розвитку виробництва, кредитної системи,світової торгівлі і вивозу капіталу. Цей стандарт характеризується такими рищсами:
у внутрішньому обігу країни перебуває повноцінна золота монета, золото
виконує усі функції грошей; дозволяється вільне карбування золотих монет дляприватних осіб (звичайно на монетному дворі країни); неповноцінні гроші, щоперебувають в обігу (банкноти, металева розмінна монета), вільно і необмежещно розмінюються на золото; дозволяється вільний вивіз і ввіз золота й іноземщної валюти та функціонування вільних ринків золота.
Функціонування золотомонетного стандарту вимагало наявності золотих
запасів у центральних емісійних банках, що служили резервом монетного обіщгу, забезпечували розмін банкнот на золото, були резервом світових грошей.
У роки Першої світової війни зростання бюджетних дефіцитів, покриття
їх позиками і випуском грошей призвели до збільшення грошової маси в общігу, що значно перевищувало за своїм обсягом золоті запаси емісійних банків,ставило під загрозу вільний розмін паперових грошей на золоті монети. У цейперіод золотомонетний стандарт припинив своє існування в країнах, що вощювали, а потім у більшості інших країн (крім США, де він протримався до1933 р.) був припинений розмін банкнот на золото, заборонений вивіз його

93Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
за кордон, золоті монети вилучались з обігу у скарб. По закінченні першої
світової війни, в умовах розвитку економічної кризи жодна держава не змогщла здійснити стабілізацію своєї валюти на основі відновлення золотомонетщного стандарту.
В процесі проведення грошових реформ (1924щ1929 рр.) повернення до
золотого стандарту було здійснено у двох урізаних формах — золотозливковогоі золотодевізного стандартів.
При золотозливковому стандарті,  на відміну від золотомонетного, в обігу
відсутні золоті монети і вільне їх карбування. Обмін банкнот, як і інших неповщноцінних грошей, проводиться тільки на золоті зливки. У Англії ціна стандарщтного зливка в 12,4 кг становила 1700 фунтів стерлінгів, у Франції ціна зливкавагою 12,7 кг — 215 тис.франків.
У Австрії, Німеччині, Данії, Норвегії та інших країнах був встановлений
золотодевізний (золотоДвалютний) стандарт,  при якому також відсутний обіг зощ
лотих монет і вільне карбування. Обмін неповноцінних грошей на золото прощвадиться за допомогою обміну на валюту країн з золотозливковим стандартом.Таким шляхом зберігався непрямий зв’язок грошових одиниць країн золотощдевізного стандарту з золотом. Підтримка сталості курсу національної валютиздійснювалася методом девізної політики, тобто за допомогою купівлі або прощдажу національних грошей за іноземні залежно від того, знижується або підвищщується курс національної валюти на ринках. Таким чином, при золотодевізщному стандарті валюти одних країн ставилися в залежність від валют інших дерщжав.
В результаті світової економічної кризи 1929щ1933 рр. золотий стандарт був
скасований у всіх країнах (наприклад, у Великій Британії — у 1931 р., США —у 1933 р., у Франції — у 1936 р.) і затвердилася система нерозмінного банкнотщного обігу.
Створена в 1944 р., БреттонщВудська світова валютна система являла сощ
бою систему міждержавного золотодевізного страндарту для країн з вільно конщвертованою валютою. Особливість золотодоларового страндарту виявлялася утому, що він був встановлений лише для центральних банків, при цьому тількиодна єдина валюта — долар США — зберегла зв’язок з золотом. У зв’язку зіскороченням золотих запасів уряд США з 1971 р. офіційно припинив продажзолотих зливків на долари і золотодоларовий стандарт припинив своє існуванщня.
В умовах сучасного розвинутого ринку грошей банкноти зберігають крещ
дитну природу – вони призначені для кредитування економіки, держави; вищпускаються під приріст офіційних золотовалютних резервів, але підпорядковущються закономірностям паперовощгрошового обігу.
Варто мати на увазі, що стан грошової системи визначається процесами
розвитку відтворення, на який вона впливає, стримуючи або пришвидшуючи

94Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
його. Вплив грошової системи на економіку посилюється з розвитком сучасщ
них фінансових ринків.
§ 6. Зміцнення національної валюти – чинник гаранту-
вання економічної безпеки
Основною, хоч і прихованою загрозою, пов’язаною з проведенням монещ
тарної політики, є наростаючий розлад функцій національної валюти. Ця нещбезпека конкретно виявляється в послабленні функціональних можливосщтей національної валюти, у втраті спроможності забезпечувати потребугрошового обігу в засобах платежу, обігу і заощадження, зокрема в неухильнощму випередженні попиту на іноземну валюту стосовно національної, що ствощрює постійну загрозу девальвації курсу гривні.
Політика обмеження грошової емісії: мотивації і наслідки.Труднощі з поновленням економічного зростання, поліпшенням інвестицщ
ійного клімату, розвитком підприємницької ініціативи і, що не менш тривожно,виконанням державного бюджету тісно пов’язані з орієнтацією “на подальшезниження рівня інфляції і накопичення міжнародних резервів”, з використанщням арсеналу придушення попиту на національну валюту (політикощпроцентщних ставок для підтримки стабільного валютного курсу) і обмеження її пропощзиції по каналах кредитування реального сектора.
Справді, проблема вибору орієнтирів кредитнощемісійної політики в умощ
вах спаду виробництва, загострення платіжної кризи і різких коливань обсягівгрошової — одна з центральних. Безумовно, вона не може вирішуватися окрещмо від розробки загальної стратегії розвитку української економіки.
Оцінка достатності обсягів грошової емісії і відповідно вибір напрямку
емісійної політики (активізувати або обмежувати зростання грошової емісії)залежать насамперед від оцінки тенденцій, що виникають у ході реформуванщня економіки і здійснення політики придушення інфляції.
Курс на забезпечення фінансової стабілізації і зміцнення національної
валюти, а точніше, курс на обмеження грошової маси і бюджетного дефіциту(шляхом скорочення бюджетного фінансування передбачалося придушитиплатоспроможний попит і відповідно інфляцію) реалізує дуже спрощений підхіддо розв’язання важливої економічної проблеми. Цей курс можна оцінити якпрояв нездатності держави використовувати весь арсенал засобів і методівфінансовощкредитного регулювання для забезпечення фінансової стабілізації,створення умов для розширення внутрішнього ринку, платоспроможного пощпиту. При цьому закриваються джерела формування заощаджень і, відповідно,внутрішніх інвестиційних ресурсів, під впливом наростаючого дефіциту грощшової маси відбувається штучне завищення прибутковості сегментів грошовощго ринку на шкоду прибутковості реального сектора економіки. В умовах стійкощ

95Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
го падіння виробництва і зменшення бази оподаткування установка на скорощ
чення грошової маси і бюджетного дефіциту одночасно призводить до виникщнення дисбалансу між виконанням зобов’язань по фінансуванню видатковоїчастини і формуванням дохідної частини бюджету.
Річ у тому, що прийняття розмірів бюджетного дефіциту і грошової емісії
як жорстких орієнтирів неприпустимо не тільки тому, що в принципі відсутнінадійні критерії рівнів цих розмірів, а й тому, що в період стійкого спаду виробщництва робиться чітка установка на обмеження мобілізаційних можливостейекономіки і активізації важелів бюджетнощподаткової і кредитнощгрошової полщітики. Крім того, нормативний підхід до визначення обсягів бюджетного дефщіциту і грошової маси явно суперечить самій природі цих розмірів, їх синтетичщному характеру. Якщо рівні цих розмірів можуть служити барометром або, точщніше, індикатором стану економіки, то це не означає, що вони можуть бутизаданими в розрахунках таких важливих систем, як формування державногобюджету і потреби грошового обігу в грошовій масі.
“Нормативний” характер сучасної фінансової політики робить її детонащ
тором соціальнощекономічних потрясінь. Соціальнощекономічне напруженняна початку 1999 р. значною мірою пов’язане з наростаючим дисбалансом міждержавними зобов’язаннями щодо фінансування витрат бюджетної сфери іможливістю їх забезпечення. Цей дисбаланс, безперечно, породжений повноюрозлагодженістю бюджетної й емісійної політики держави з реальною ситуащцією в економіці.
На відміну від розвинутих країн, де вся інституціональна структура ринщ
кової економіки чітко реагує на макроекономічні установки, в українській екощноміці ще не сформовані економічні системи, спроможні самі вибирати макщроекономічні орієнтири й адекватно реагувати на макрофінансову (жорстку абом’яку) політику держави. У цьому зв’язку безпрецедентними є відмови урядувиконувати свої бюджетні зобов’язання в межах сум, встановлених закономпро державний бюджет, спроби ставити їх у залежність від нездатності державизабезпечити своєчасний і достатній збір податкових платежів у межах, встащновлених державним законом. Не менш одіозно на фоні спаду виробництва ітенденції звуження ринків збуту української продукції виглядає аргументація вобгрунтування рестрикційного курсу грошової кредитної політики.
За фасадом “фінансової стабілізації”, а точніше — придушення високих
темпів інфляції ховається глибока поразка системи грошового обігу країни.Трансформація економіки, яка з’явилася за час здійснення реформаційнихакцій –  від дефіциту товарів до дефіциту грошей – призвела до розладу функційобігу національної валюти. В єдиному просторі її обігу з’являються осередкинестабільності, що порушують його структурну однорідність. Тут варто згадатий емісію псевдоплатіжних засобів, і доларизацію грошового обігу та заощадщжень. Під впливом реформаційних акцій з їх орієнтацією на обмеження крещ

96Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
дитної емісії відбувається неминуча передача національною валютою своїх
функцій її замінникам, що виникають в міру наростання дефіциту коштів. З’явщляється множина фінансових структур, що емітують псевдогроші. Емітентамирізного роду боргових зобов’язань виступають адміністративні органи регіонів,банки, підприємства. Особливо активно тут поводиться Міністерство фінансівУкраїни.
Одночасно зі збільшенням обсягів замінників грошей і збільшенням чисщ
ла їх емітентів відбувається ослаблення функцій НБУ України, зокрема йогоправ монопольно здійснювати емісію грошей і організовувати їх обіг, а такожбути кредитором останньої інстанції для кредитних організацій. Відповіднознижується реальна спроможність НБУ забезпечувати стабільність гривні і рещгулювати грошовий обіг. В цих умовах НБУ втрачає емісійний прибуток, пощступаючись правом на його одержання різноманітним комерційним і адміністщративним структурам, що здійснюють емісію псевдогрошей. У частині ж заміщщення гривневої маси іноземною валютою, що виконує функції заощадження,НБУ віддає прибуток емісійним центрам відповідних країн.
Не можна також не бачити, що зниження сукупного платоспроможного
попиту і звуження внутрішнього ринку збуту національної продукції, а отже,зменшення обсягів грошового обігу ведуть до скорочення сфери й обсягів рещального використання гривневої маси.
Очевидно, що в рамках існуючої грошовощкредитної політики НБУ слабщ
ко використовує своє монопольне право на грошову емісію. Масштаби наповщнення міжгосподарського обороту платіжнимищрозрахунковими сурогатамирізних найменувань (платіжні сертифікати, зобов’язання вексельного типу,взаємні заліки, податкові звільнення й ін.) свідчать про те, що забезпеченняпотреби обороту в платіжних засобах набуває стихійного характеру. Якщо форщмування грошової маси на основі використання механізму кредитної емісії єоб’єктом регулювання НБУ, то наростання обсягів квазігрошової маси пракщтично виводить основну частину грошового обігу зі сфери банківського регущлювання і, що не менш небезпечно, єдиного інформаційного простору україщнської економіки. При цьому органічна єдність усього грошового просторузменшує функціональні розходження між ними. Більше того, підвищується“цінність” псевдогрошей у зв’язку з їх спроможністю приховувати прибуткивід оподаткування. В умовах відсутності централізованого контролю і реглащментації в частині псевдогрошової маси, встановлення жорстких меж зростанщня гривневої маси (будьщяких агрегатів) стає безглуздим. Розширення сфери
обігу псевдогрошей при тому, що відбувається постійне відновлення їх форм і
механізмів дії, практично скорочує сферу функціонування гривнєвої маси і,
що небезпечно, попит на неї. При цьому відбувається не тільки деформація
складу грошової маси й ослаблення її функціональної спроможності, а і руйщнується перспектива відновлення національної валюти.

97Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
За межами існуючого курсу грошової політики залишається і проблема
подолання тенденції прискореного скорочення простору і зон функціонуванщня гривні як валюти. Відбувається це в межах внутрішнього ринку України іринку країн СНД. Треба зауважити, що на початку 1998 р. різко скоротилисякредитні відносини з країнами СНД. Не викликає сумніву, що зазначені тенщденції практично припиняють можливість активного використання кредитноїемісії щодо розширення меж сукупного платоспроможного попиту і в цьомузв’язку попиту на національну валюту. Практика штучного обмеження кредитщної емісії і підтримки дефіциту гривневої маси сприяють витісненню націощнальної валюти з усіх сегментів українського внутрішнього ринку. Таким чищном, введення конвертованості гривні відкладається на невизначений термін,що не тільки не забезпечує стабільність національної валюти, а й призводитьдо дезорганізації всієї грошовощфінансової системи.
Дестабілізація функцій національної валюти.Прийнято вважати, що в Україні існують своя грошова одиниця – гривня
і своя фінансова система. Наукові диспути ведуться в основному про те, якасистема краща — кейнсіанська чи монетарна, а також чи варто мінімізуватирівень інфляції чи робити її досить високою.
Щоб визначитися з цих питань, необхідно розглянути функції грошей.
Будьщяка національна грошова одиниця має бути засобом накопичення, міроювартості й засобом обігу.
• Перші дві функції у нас стійко – прямо чи опосередковано – виконує
долар. Спробуємо розглянути третю функцію – засіб обігу. Її характеризує тащкий параметр, як рівень монетаризації, тобто кількість грошей в економіці країщни.
Як відомо, ступінь (рівень) монетаризації економіки розраховується як
частка від ділення грошей, які перебувають в обігу, на обсяг ВВП.
Ступінь монетаризації == (Грошова маса в обігу) / ВВПОбидва показники використовуються у номінальному вираженні. Зіставщ
лення в реальному вимірі не є, як вважається, конче необхідним. Властивістюпоказника ступеня монетаризації є те, що запас зіставляється з потоком. Грошіє запасом певного виду капіталу (ресурсів) і вони можуть (цілком природно)бути зафіксованими лише на певну дату, стан грошей фіксується моментнимиспостереженнями. ВВП — це потік доданої вартості, який створюється протящгом певного часу і тому фіксується інтервальними спостереженнями. Якщовдається знайти аналітичний взаємозв’зок між кількістю грошей в обігу та ВВП,то найкращі уявлення про динаміку ступеня монетаризації може дати перша

98Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
похідна від кількості грошей до ВВП. У іншому разі скорочення кроку спостещ
режень (часової відстані між сусідніми спостереженнями) грошей і ВВП дозвощляє отримати точніше уявлення про динаміку “забезпечення” грішми процесувиробництва та споживання ВВП.
Економічний зміст ступеня монетаризації. За аналогією з капіталомістщ
кістю, фондомісткістю можна сказати, що ступінь монетаризації є “грошомщісткістю” продукції. Якщо виходити з такої точки зору, то низька “грощшомісткість” нібито віддзеркалює високу ефективність використання грошей.Адже більш низький стосовно ВВП рівень, наприклад, виробничих запасіввідображає більш високу ефективність їх використання. І тоді, здається, можнапишатися тим, що в Україні на виробництво одиниці продукції порівняно зіншими країнами потрібно значно менше такого привабливого виду капітащлу, яким є гроші.
Але гроші відрізняються від інших видів капіталу найвищою ліквідністю,
форма їх матеріалізації не істотною перешкодою для майже миттєвого переорщієнтування з одних напрямів інвестування (використання грошей) на абсолютноінші. Під “майже миттєвим переорієнтуванням” ми розуміємо їх більшумобільність порівняно з іншими видами активів. Такої властивості, наприкщлад, нема у виробничих запасів як складової оборотних фондів (оборотногокапіталу). Водночас запас грошей на певну дату є тим обсягом ВВП, створенощго до цієї дати, який економічні агенти вважають за доцільне зберігати в грощшовій формі, це “запас” ВВП у найбільш мобільній формі. Можна дати і такещпояснення: приріст грошової маси, зрештою, має своїм джерелом приріст ВВП.Зростання монетаризації означає, що дедалі більша частка ВВП зберігається угрошовій формі. Однак таке твердження є абсолютно коректним за умов бещземісійного примноження грошової маси, примноження її тільки за рахуноквзаємовигідної співпраці пари “банкщекономічний агент”. Випуск Центральщним банком держави “пустих” грошей, грошей, які не є результатом приростуствореної доданої вартості, спроможний викривити картину. Протягом певнощго проміжку часу може скластися враження, що адміністративне, емісійне прищмноження Центральним банком грошової маси в обігу дає зростання ступенямонетаризації. Однак, інфляція, яка безумовно прискорить зростання цін, дощсить швидко все поверне на “круги своя”. Ступінь монетаризації незабаромзнизиться. Теоретично і Національний банк, емісійно кредитуючи суспільневиробництво, може взяти безпосередню участь у зростанні реального ВВП (хочаце функція комерційних банків). Однак, якщо це колищнебудь вдасться органщізувати за умов створення “надійної та злагодженої системи просування грощшової маси”, то однак цей кредит матиме джерелом погашення приріст реальщної доданої вартості, реального ВВП.
Зниження монетаризації віддзеркалює протилежний процес, у якому дещ
далі менша частка ВВП зберігається у грошовій формі. Тобто високий ступінь

99Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
монетаризації вказує на те, що сукупний економічний агент схильний до збещ
реження більш значної частки ВВП у грошовій формі капіталу. Або, з другогобоку, зростання ступеня монетаризації вказує на зростання мобільності еконощміки, на зростання потенційної гнучкості поведінки економічних агентів.
Більшість фахівців вважає, що в Україні надто низький рівень монетарищ
зації економіки, що становить близько 15 %, тоді як у розвинутих країнах вінстановить: у Великій Британії – 100 %, Німеччині – 70 %, Швейцарії – 120 %,Китаї – 100щ120 %, США – близько 70 %, у ко лишньому СРСР – 80 %.
Рівень монетаризації економіки 15 % означає майже восьмиразовий річний
обіг грошей, що малоймовірно. Наприклад, у США швидкість обігу агрегатуМ2 коливається у межах 1,5щ1,8 раза.
Мала кількість грошей в економіці призводить до невблаганного зростанщ
ня кредиторської заборгованості, що сягнула на 1 вересня 1999 р. 161,4 млрд грн і
дебіторської заборгованості — 213,1 млрд грн, в той час як на початок листопащда грошова маса становила лише 20,4 млрд грн. Економіка відповідає на низьщкий рівень монетаризації захисними діями — бартером і взаємозаліками, тобтофактично квазігрішми. Причому боротьба з бартером неминуче призводить дозростання взаємозаліків і навпаки. Боротьба ж з бартером і взаємозаліками прифіксованому рівні монетаризації неминуче призводить до стагнації економіки.А пряме накачування грошей в обіг за допомогою емісії тільки погіршує ситущацію, оскільки можна як завгодно пояснювати інфляцію, але у будьщякому разіїї високий рівень – це високий податок на всю економіку, що фактично унещможливлює перші дві функції грошей.
Насправді першопричина поганого стану економіки полягає зовсім в іншощ
му. Фактично рівень монетаризації економіки України становить набагато менщше 1 %.
Для того щоб це збагнути, потрібно повернутися до знаменитої схеми
Маркса: Г—Т—Г. Товар у будьщякій цивілізованій країні — це вся сукупністьнаціонального багатства: будівлі, споруди, земля, власне товари, послуги, пощвітряний і частотний простір країни, корисні копалини та ін. Для успішногофункціонування економіки кількість грошей має відповідати всім тим товащрам, які залучено в обіг. У СРСР існували банківські білети (10 крб. і вище), щозабезпечували всі активи Держбанку СРСР, і казначейські білети (1, 3 і 5 крб.),на яких було написано: забезпечується всім надбанням СРСР.
Коли Л.Ерхард уводив дойчмарки, він розрахував суму грошей, необхідну
для нормального внутрішнього обігу згідно з рівнем цін, віднімаючи при цьощму введені в Німеччині за планом Маршалла євродолари.
Чому виникла така ситуація з нашою національною грошовою одиницею,
дуже легко визначити, трохи повернувшись назад, до моменту введення карбощванця. Коли Росія відділила свою фінансову систему за допомогою Російськощго конвертаційного центру (РКЦ), у нас вчинили суто формально. Всі гроші на

100Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
рублевих рахунках назвали карбованцями, а готівку в рублях почали обмінющ
вати на готівку в карбованцях, але “твердість” останніх протрималася меншемісяця (у перші дні через їх дефіцит і віру людей у нову “міцну” грошову одищницю: за карбованець можна було отримати до 10 рублів.) Однак “накачуванщня” карбованців через емісійний центр, який важко було назвати своїм націощнальним банком, швидко призвело до падіння курсу карбованця відносно рубщля. За ним пішов і безготівковий карбованець, що дало великий простір дляшвидкого збагачення завдяки доступу до РКЦ, де обмін відбувався за курсом1:1.
Таким чином, введення карбованця не спиралося ні на кейнсіанську мощ
дель, ні на монетаристський підхід, як це зробив Л.Ерхард. Треба зазначити,що введений карбованець взагалі ні на що не спирався. За відсутності продущманої податкової системи податки збирали через емісію, як у перші роки ращдянської влади, тобто податком обкладали всю країну через інфляцію.
Це прискорило доларизацію країни і прагнення зберегти кошти шляхом
вкладення їх у матеріальні активи: золото, житло, машини та інші види майна.Цим пояснюємо різке падіння рівня монетаризації країни – з 80 % до 12 %(пізніше він виріс до 15 %). Але ці 15 % визначаються за вузькою базою товарів,залучених в обіг.
М’яке введення гривні у 1996 р. не можна вважати введенням національщ
ної грошової одиниці, оскільки ця процедура просто полягала в перейменущванні карбованців на гривню, без урахування активів країни, її національногобагатства, середньої ціни продажу одиниці національного продукту, обсягу пощслуг і кількості товарів. Тобто ця так звана реформа, що полягала у введеннігривні, не була монетариською, як і сучасна грошова політика.
Основним елементом впливу на економіку в кейнсіанській моделі є зміна
рівня відсоткової ставки. У нас же рівень відсоткової ставки настільки великий(через відсутність довіри до економічної політики держави і безглуздо жорстщкої податкової політики), що його зміна ніяк не впливає на реальну економіку.Цей рівень розрахований тільки на ризиковий капітал, який після 17 серпня1998 р. став у нашій державі набагато обережнішим, і за ризик потребує щебільш високої відсоткової ставки. Отже, у нас насправді унікальна за своєюнедієздатністю грошова політика.
Звідси й унікальна величина відношення очікуваного у 1999 р. зовнішньощ
торговельного обігу до очікуваного у 1999 р. ВВП, яка становить понад 90 %.Це приголомшливий рівень для будьщякої розвиненої країни. (У 1999 р. він стащновив 78 % – цифра не менш фантастична).
Внаслідок такого “введення” національної грошової одиниці за бортом
виявилися квартири, що були приватизовані, акціоновані промислові об’єкти,земля, що була приватизована, і багато іншого, побудованого і створеного зарахунок обігу долара. Під цю власність у період високої інфляції в 1992щ93 рощ

101Розділ 4. Сутність грошей. Грошовий обіг
ках активно вводили долар — для виконання функції засобу обігу. Так, тільки
ринок приватного житла у Києві становить не менш як $15 млрд. Тільки в 1998р. через біржу Десятину було продано квартир на $1 млрд, а вся готівкова базакраїни (агрегат МО) становила в жовтні 1999 р., за перерахунком на долари,близько 1,9 млрд. Абсолютно зрозуміло, що ця кількість грошей не може общслуговувати навіть нормальну сплату податків при наявних ставках, навіть привсьому бажанні їх платити. Ще більше вражають цифри, наведені АнатоліємГальчинським. Вартість землі, що була приватизована, згідно з наявними розщцінками, становить 190 млрд грн. Можете порівняти цю цифру з усією грошощвою масою країни (агрегат М2) — 20,4 млрд грн. А якщо додатково врахувативесь приватний житловий фонд і всю акціоновану власність, то стає абсолютщно зрозумілим, що навіть $7щ8 млрд, що беруть участь – за непрямими оцінкащми — в обігу (не враховуючи тих, які використовуються як засіб накопичення),не можуть обслуговувати економіку країни. Тому вона задихається за відсутщності своєї національної грошової одиниці й просто не може активно розвиващтися, тому що власність її громадян не залучено до товарнощгрошових віднощсин, а ще ж є державна власність, не забезпечена грошима.
Водночас існуюча національна грошова одиниця — гривня — спирається
тільки на куці резерви Нацбанку, тим самим штучно обмежуючи можливостікраїни й виконуючи лише декоративні функції. Зате вона зручна для демонстщрації західному світу будьщяких заходів, що вимагає МВФ, оскільки за такогостану фінансового ринку будьщякі пропозиції МВФ не можуть серйозно зачещпити сукупну економіку країни — й сіру, й білу, й тіньову. Про це свідчать і даніз роздрібного товарообігу країни. За сім місяців 1999 р. він становив, за данимиДержкомстату, 12,48 млрд грн, тобто 32,8 грн на людину на місяць, що простосуперечить реальному життю.
У країні існує величезна власність (70щ80 % від сукупного національного
надбання країни), яку нескладно прорахувати за наявного рівня цін, але цявласність значною мірою не підкріплена ніякими грошима, іншими словами— висить у повітрі й не бере участі в товарнощгрошовому обігу країни. Відсотків10щ15 сукупної власності країни забезпечує долар США, але він не може пощвноцінно функціонувати як засіб обігу й обслуговує лише сірий і тіньовий рищнок. Використовуючи долари США в грошовому обігу країни, ми тим самимзабезпечуємо США сеньйоражем – емісійним доходом на суму не менш як $200млн щорічно. На наступному місці стоїть квазівалюта — бартер і взаємозаліки.І лише на останньому — гривня, яка щонайбільше забезпечує декілька відсотківнеобхідної країні для повноцінного існування й розвитку грошової маси. Тащким чином, ми можемо сказати, що в країні фактично відсутня національнагрошова одиниця, адже гроші — це кров економіки. В цьому й причина струкщтурних перекосів, аж надто помітна різниця між наведеними вище обсягамироздрібного товарообігу й, приміром, вартістю оренди в Києві, що доходить до

102Частина 2. Загальні основи економічного розвитку
$30 за кв.м на місяць і вище (як у розвинутих європейських країнах з прибутщ
ком на душу населення у десятки тисяч доларів на рік).
Безплатна передача землі ще більше погіршить стан грошового обігу в
країні, оскільки роздана земля не буде втягнута в товарнощгрошові відносини,й купувати її не буде за що. Адже якщо 15 % землі, що була приватизована,оцінюються в 190 млрд грн, то приватизація навіть 50 % землі ще більше знищзить реальний рівень монетаризації країни й призведе до ще більшого перекосумасштабу цін між промисловою й сільськогосподарською продукцією. Необхідщно разом з землею роздавати, приміром, і земельні гроші, які можна буде общміняти на реальні гроші під товарне постачання селу через створені для цьогоземельні банки. Можна використати й інші схеми.
Першочерговим завданням має бути серйозний аналіз грошового обігу. Нащ
самперед треба забезпечити заходи щодо зв’язування власності громадян череззапровадження інвестиційної гривні. Необхідно створювати інвестиційні таіпотечні банки і через них можна безболісно запроваджувати інвестиційну гривщню під заставу приватної та акціонерної власності. Можна розробити компщлекс заходів щодо зв’язування приватної власності й активів країни національщною грошовою одиницею. Важливий необхідний захід – витіснення долара зобігу. Але зробити це можна лише без будьщякого примусу, спираючись виключщно на довіру до національної валюти. Ці заходи повинні йти паралельно з прощведенням податкової реформи, обов’язково пов’язаної з кількістю грошей вобігу. Тоді й рівень податкових ставок втратить свою актуальність, оскільки прящмо залежатиме від монетаризації економіки.
При грамотному проведенні реформи національного грошового обігу, букщ
вально за декілька років національний доход може вирости в кілька разів, защбезпечивши тим самим гідне існування й пенсіонерів, і працюючих громадянкраїни, створить умови для внутрішніх інвестицій.

Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарь
ного господарства. Закони ринкової економіки
До однієї з найбільш фундаментальних проблем економічної теорії, безТ
перечно, слід віднести формування відповіді на таке кардинальне питання: як,яким чином створити такий суспільний механізм, який примушував би кожноТго працівника виконувати роботу, спрямовану на задоволення суспільних поТтреб, і виконував би цю роботу високоякісно та ефективно.
Увесь хід розвитку цивілізації доводить, що людству поки що не вдалося
знайти більш ефективної системи господарювання, ніж ринкова. ВиявляєтьТся, саме ринкова економіка створює сильні стимули до самореалізації людини,підвищення її трудової та господарської активності, значно прискорює наукоТвоТтехнічний прогрес. Притаманний ринковій економіці механізм саморегуТлювання забезпечує найкращу координацію діяльності господарюючихсуб’єктів, раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових реТсурсів, збалансованості народного господарства.
В основу цієї системи покладені економічні стимули та санкції, які вихоТ
дять від самого споживача. Саме споживач, а не якийсь керуючий чи контролюТючий орган, вирішує: придбати або не придбати певний товар (послугу). Фактреалізації (відмови від реалізації) товару (послуги) є актом визнання суспільноїваги праці, яка втілена в процесі виробництва того чи іншого товару (наданняпослуги). Таким чином, засобом координації діяльності господарюючих суб’єктівв умовах ринкової економіки є товарноТгрошові відносини і конкуренція.
§ 1. Сутність ринку, необхідні умови його виникнення і
розвитку
Кожний, хто приступає до вивчення цього дуже важливого і в той же час
складного питання, зустрічається з різними визначеннями ринку, а саме, щоринок це:

104Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
а) обіг, організований за законами товарного виробництва та обігу, суТ
купність відносин товарного і грошового обігу;
б) сукупність умов, що забезпечують реалізацію валового національного
продукту;
в) сфера товарного обігу, сукупність актів купівлі та продажу, де взаємодіТ
ють пропозиція товарів, платоспроможний попит, де формуються ціни на тоТвари (послуги) та багато іншого;
г) система товарноТгрошових відносин з механізмом вільного ціноутвоТ
рення, з вільним підприємництвом на основі економічної самостійності,рівноправності та конкуренції суб’єктів господарювання у боротьбі за спожиТвача.
Вживаються також визначення поняття “ринок”, які відбивають різний
підхід до цього явища. Тут можна виділити такі напрямки:
1) ринок як умовний простір, тобто ринок — місце, де відбуваються акти
купівліТпродажу товарів (послуг);
2) ринок як механізм, що сприяє встановленню певних відносин між поТ
купцем і продавцем;
3) ринок як відносини з приводу купівліТпродажу товарів (послуг).Очевидно, що кожне з цих визначень правильне, але в той же час вони
містять в собі загальні риси цього складного економічного явища, і підкреслюТють окремі із цих рис. Тож у широкому розумінні цього слова ринок являє соТбою як сферу товарного, так і не товарного обігу, всю сукупність економічнихвідносин з приводу купівлі та продажу товарів, причому найрізноманітніших(від засобів виробництва, предметів споживання, послуг, капіталів до робочоїсили і інформації та ін.), де попит і пропозиція взаєморегулюють одне одного.Саме за допомогою ринку вони здійснюють рух, відтворюються за законамитоварного виробництва та обігу.
Ринок формується в процесі становлення та розвитку товарного госпоТ
дарства і стає його неодмінним, провідним елементом. Умовами виникненнятоварного господарства і ринку є, як відомо, суспільний поділ праці та наявністьекономічно відособлених, економічно незалежних товаровиробників, які спецТіалізуються на виробництві окремих товарів або наданні послуг. Така економіТчна відособленість базується на підставі тієї чи іншої форми власності, але сеТред форм власності обов’язково повинна бути приватна.
Реальний стан вищезазначених умов визначає сутність розвитку ринкоТ
вих відносин та можливості виконання ними своїх функцій. Сучасний ринок— високорозвинутий продукт цивілізації, він істотно відрізняється від ринкувільної конкуренції насамперед тим, що передбачає активне втручання держаТви з допомогою економічних важелів, які, в свою чергу, забезпечені підтримТкою права, в економічні процеси суспільства (насамперед у сфері фінансовоТкредитної та грошової політики, політики оподаткування, інвестування та ін.),

105Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
а також формування політики соціального захисту малозабезпечених верств наТ
селення. Цивілізований сучасний ринок не допускає зрівнялівки та утриманТства. Ринок передбачає самостійність суб’єктів ринкових відносин, їх рівнопТравність з приводу купівліТпродажу, розвиток системи горизонтальних зв’язків,в т.ч. зовнішньоекономічних; добропорядну, сумлінну конкуренцію, а такожпереважно вільні ціни. Багато залежить від ступеня правового забезпечення ринТкових відносин, існуючого механізму реалізації правових норм та правової кульТтури суспільства, його менталітету.
Визначивши окремі риси ринку, можна дійти висновку, що ринок як проТ
відна категорія товарного господарства являє собою систему економічних відноТсин, які складаються між виробниками в процесі реалізації ними товарів тапослуг шляхом купівліТпродажу, відносини, які регулюються законами товарТного господарства і насамперед законом попиту та пропозиції. Цей закон —справжній господар ринку, його регулятор. На наш погляд, таке визначенняринку відбиває найістотніші риси ринку, а саме, що:
1) це система економічних відносин;2) такі економічні відносини складаються між виробниками — господаТ
рюючими суб’єктами товарного господарства;
3) ці відносини складаються (мають місце) в процесі реалізації вироблеТ
них товарів та послуг шляхом купівлі — продажу;
4) процес реалізації товарів та послуг регулюється законами товарного госТ
подарства і насамперед законом попиту та пропозиції.
Сукупність зазначених рис якраз і відбиває той факт, що ринок — проТ
відна, невіддільна категорія товарного господарства.
Якщо мова йде про ринок як систему (“система” в перекладі з грецької —
утворення, складення), то для з’ясування її сутності треба мати на увазі, що ційсистемі, як і будьТякій іншій, притаманні, поТперше, сукупність господарськиходиниць, організаційно об’єднаних, які разом виконують спільну функцію (такаспільна функція відбиває сутність самої системи), поТдруге, ринкова система являєсобою цілісне явище, поТтретє, ринок має здатність до відтворення на власних заТсадах. Виходячи з цього, ринкова економіка може функціонувати і розвиватися яксистема лише за умов вищезазначених ознак, їх єдності та взаємозв’язку.
До елементів ринкових відносин слід віднести:а) платоспроможний попит (тобто такий попит, який забезпечений певТ
ною грошовою масою);
б) пропозицію товарів, яка, як правило,зумовлена рівнем розвитку проТ
дуктивних сил суспільства;
в) переважно вільні ціни (такі ціни якраз і формують передусім в процесі
взаємодії, взаємозв’язку платоспроможного попиту та пропозиції).
Якщо платоспроможний попит віддзеркалює систему потреб суспільства,
то пропозиція — масу товарів та послуг, яка може бути вироблена і в будьТякий

106Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
необхідний момент доставлена на ринок. У свою чергу, ціна як певна кількість
грошей, що сплачується в процесі реалізації того чи іншого товару (послуги) іформується під впливом багатьох чинників (в т.ч., як вже відзначалося, попитута пропозиції) виступає сполучною ланкою між попитом та пропозицією.
До умов, необхідних для розбудови, ефективного функціонування та поТ
дальшого розвитку ринку, слід віднести:
1) наявність у суспільстві плюралізму (множини) форм власності, в тому
числі обов’язково приватної, яка дозволяє найбільш повно реалізувати інтереТси суб’єкта цієї форми власності;
2) рівність всіх форм власності перед законом і однакову їх захищеність;3) свободу підприємництва, яка передбачає, що господарюючий суб’єкт
має право обирати будьТяку (в межах чинного законодавства) форму діяльності,придбати економічні ресурси і здійснити виробництво із цих ресурсів певнихтоварів (послуг) на свій розсуд, а також реалізувати ці товари (послуги) за своїмбажанням;
4) свободу вибору, тобто, свободу власника ресурсів (виробника) розпоТ
ряджатися ними, а споживача — власника грошей — вільно купувати товари(послуги), які він вважає доцільними для задоволення своїх потреб;
5) наявність особистого інтересу, який є рушійною силою ринку і спрямоТ
ваний на те, щоб господарюючий суб’єкт мав змогу мінімізувати витрати, макТсимізувати прибуток, а споживач — придбати певний товар (послугу) за найТнижчою ціною, саме завдяки особистому інтересу виробники і споживачі реаТлізують свій вільний вибір;
6) впровадження механізму конкуренції, що означає, поТперше, наявність
на ринку великої кількості незалежних продавців і покупців будьТякого проТдукту або ресурсу і це не дозволяє їм істотно вплинути на ринкову ситуацію, авідповідно і на ціну товару (послуги), поТдруге, конкуренція означає також своТбоду для покупців і продавців виходити на ті чи інші ринки і покидати їх. Цейаспект конкуренції обумовлює гнучкість, яка життєво важлива для того, щобекономіка надовго зберігала ефективність і могла адаптуватися до змін, уподоТбань споживачів, технологій або пропозиції ресурсів;
7) постійний і досить жорсткий контроль з боку держави за процесом моТ
нополізації виробництва та обігу, неухильне вживання антимонопольних заТходів, бо ринок, як уже зазначалося, може функціонувати лише за умов конкуТрентного середовища;
8) здійснення регулювання тих сфер життєдіяльності суспільства, які виТ
ходять за межі можливостей окремих (навіть найбільш потужних) суб’єктівпідприємницької діяльності —  структурна, інвестиційна, кредитна, соціальнаполітика, грошовий обіг, оподаткування, охорона навколишнього середовищата ін.;
9) наявність розвинутої структури та інфраструктури ринку;

107Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
10) створення досить надійної та відрегульованої системи правового захиТ
сту ринкових відносин.
§ 2. Структура та інфраструктура ринку
Слід зазначити, що ринок як система економічних відносин має власну
структуру (“структура” в перекладі, з латинської — побудова, розміщення),тобто відповідну внутрішню будову, яка характеризується певним взаємозв’язТком частин цілого — ринку (його елементів, ланок) між собою. Наявність такоїструктури, а також інфраструктури, як вже відзначалося вище, є однією з неодТмінних умов нормального функціонування ринку.
Розглянемо окремі елементи (ланки) структури сучасного ринку.ПоТперше, це споживчий ринок (ринок товарів і послуг), з яким добре
обізнаний кожен з нас. Ринок товарів, в свою чергу, можна поділити на риноктоварів поточного споживання (продукти харчування, одяг, взуття та ін.) і риТнок товарів тривалого споживання (телевізори, холодильники, пилососи, поТбутові прилади, автомобілі тощо). Як відомо, в умовах командноТадміністраТтивної системи ринок товарів був дуже деформований, бо центральні органижорстко контролювали межу споживання, витрати та ціни, товарні потоки чіткоспрямовувалися у певні регіони та галузі. У той же час платоспроможний поТпит обмежувався розмірами оплати праці, темпами зростання доходів, а такожзабороною займатися багатьма видами діяльності.
Проте, якщо ринок товарів, хоч і деформований, ще такТсяк функціонуТ
вав, то ринок послуг взагалі був у зародковому стані. Як свідчить досвід країн зрозвинутою ринковою економікою (там обсяг реалізації послуг сягає 40% інавіть більше всього товарообороту споживчого ринку), саме стан ринку поТслуг значною мірою відбиває ступінь розвитку суспільства, якість життя йогочленів. Слід зазначити, що цей ринок має і свою специфіку, бо послуги — особТливі споживчі вартості процесу праці, виражені в корисному ефекті, які задоТвольняють потреби людини, колективу, суспільства. Особливістю послуги яктовару є також те, що вона корисна не як річ, а як діяльність (тому її не можназберігати, транспортувати). Серед послуг відрізняють послуги, що задовольняТють потреби окремої людини (здобуття освіти, охорона здоров’я, наявність кульТтурних та естетичних потреб, ін.), та послуги, що задовольняють колективні ісуспільні потреби (охорона громадського порядку, оборони, управління тощо).Існує також поділ послуг на матеріальні (наприклад побутове обслуговування)і нематеріальні (послуги працівників освіти, охорони здоров’я, культури, поТслуги транспорту, зв’язку та ін.). Побудова сучасного ринку послуг потребує
значних інвестицій, досвіду, а також часу.
Безумовно, що стан споживчого ринку (особливо — ринку послуг), який
ми маємо зараз в Україні, не відповідає існуючим вимогам і тому найактуальТ

108Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
ніша проблема полягає саме в тому, щоб знайти рушійні сили, які були б спроТ
можні забезпечити його розвиток у напрямку нормального, цивілізованого, ане “дикого”ринку.
ПоТдруге, ринок засобів виробництва, в межах якого можна виділити риТ
нок засобів (знарядь) праці і ринок предметів праці. Цей елемент ринковоїструктури постраждав від командноТадміністративної системи ще більшоюмірою, ніж споживчий. Фактично він не існував, а лише декларувався, бо впрактиці господарювання підмінявся розподілом за фондами, лімітами, які затТверджувалися центральними органами управління, планування та матеріальТноТтехнічного постачання. Тут мала місце та сама ситуація, що й на споживчоТму ринку: відсутність збалансованості між необхідними для продовження проТцесу виробництва ресурсами (за обсягом і асортиментом) та їх споживаннямзмушувало створювати додаткові запаси, що, в свою чергу, посилювало диспТропорції, бо при значному дефіциті засобів виробництва (металу, будматеріТалів та іншої продукції) у цілому на складах підприємств накопичувалася велиТка кількість потрібної та непотрібної продукції.
Спроба в середині 60Тх та 80Тх років, спираючись на прямі господарчі зв’язТ
ки між виробниками та споживачами, на відносно вільний вибір партнерів тадоговірні ціни, створити якусь “соціалістичну” модель ринку засобів виробТництва, як і слід було очікувати, закінчилася повним провалом, бо команднасистема не мала ніякого підгрунтя для такого ринку.
Ринок засобів виробництва, який би відповідав існуючим вимогам ринТ
кової системи, тількиТно формується в Україні. Такий ринок передбачає жорТстку відповідальність за виконання умов договорів (контрактів) щодо купівліТпродажу засобів виробництва. Одним з напрямків становлення повнокровноТго ринку засобів виробництва стає такий інститут як товарна біржа (більшдетально про товарну біржу мова буде йти нижче).
ПоТтретє, невіддільною ланкою ринкової структури є ринок робочої сили
або ринок праці. Функціонування такого ринку передбачає надання кожнійлюдині права на вільний продаж своєї здатності до праці, яка в умовах перехоТду від простого товарного господарства до капіталістичного стає товаром особТливого роду — робочою силою. КупівляТпродаж робочої сили здійснюєтьсявідповідно до попиту на неї на засадах трудового найму шляхом укладення доТговору (контракту) між найманими працівниками і роботодавцями (підприємТствами). Порядок укладання такого договору (контракту) визначається суспТільними потребами та індивідуальними можливостями працівникаТносія, власТника цього товару і залежить від співвідношення попиту та пропозиції на цейтовар. Такого ринку за часів панування командноТадміністративної системине було і бути не могло, бо робоча сила взагалі не вважалась товаром (панувалодогматичне положення, відповідно до якого кожний член соціалістичного сусТпільства водночас був співвласником всіх існуючих засобів виробництва, учасТ

109Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
_______________
1 Див.: Відомості Верховної Ради України — 1991 . — № 14. — с 170.ником їх використання і як висновок таких догматичних постулатів — співвласТ
ником виробленого суспільного продукту).
Ринок робочої сили — явище складне і динамічне, бо в його межах можуть
виділятися такі підсистеми, як ринки професійні, галузеві, регіональні, ринкиматеріальної і нематеріальної сфер виробництва, які між собою тісно взаємоТпозв’язані, постійно змінюються як кількісно, так і якісно.
Для того щоб створити реальний, нормально функціонуючий ринок роТ
бочої сили, необхідно надати працівнику можливість вільного пересування (пеТреїзду) не тільки в межах країни, а й поза нею. Для цього потрібно, поТперше,скасувати існуючий інститут “прописки” до певного житла і замість цього впроТвадити порядок обов’язкової реєстрації громадянина в органах місцевого саТмоврядування, а поТдруге, створити такі матеріальні умови, за яких кожнийпрацюючий мав би змогу купити квартиру, будинок або орендувати їх на певТний час.
Оскільки кожний з учасників договору найму (робітник і підприємець)
мають право продавати чи не продавати робочу силу, купувати чи не купуватиїї, то невіддільним елементом ринку робочої силу є безробіття. Безробітнимивизнаються працездатні громадяни, працездатного віку, які з причин, що незалежать від них, не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність підхоТдящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, і справді шукаютьроботу. Правовий статус безробітних в Україні регулюється Законом “Про зайТнятість населення”
1.
Треба мати на увазі, що ринок робочої сили в Україні також перебуває в
стадії формування, а офіційна статистика не має реальної інформації про йогосправжній стан, бо більшість працездатного населення, яка фактично не праТцює, не звільняється і тому не може користуватися послугами служб зайняТтості, а за погодженням з адміністрацією і профспілками перебувають у триваТлих відпустках без отримання платні або час від часу засвідчують своє перебуТвання на робочому місці, сподіваючись, що підприємства, які простоюють,згодом поновлять виробництво.
ПоТчетверте, неодмінною ланкою ринкової структури є ринок валюти (ваТ
лютний ринок), де предметом купівліТпродажу є різні національні валюти, атакож платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви) виражені в іноземнійвалюті. Механізм функціонування цього ринку зумовлений розвитком зовніТшньоекономічних зв’язків між країнами і необхідністю взаємних розрахунків.Найбільш широковживаною валютою в таких розрахунках є американськийдолар, євро, а також англійський фунт стерлінгів, японська ієна. Провідноюустановою, де відбувається прирівняння української національної валюти —гривні (введена в обіг з вересня 1996 р.) з валютами інших країн є Українська

110Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
міжбанківська валютна біржа. Саме тут на підставі взаємодії попиту на різні
національні валюти та пропозиції їх, встановлюється ціна української гривні(її курс) стосовно провідних валют світу. Крім офіційного, може існувати і неоТфіційний (“чорний”) валютний ринок.
Відносини на валютному ринку України здійснюються на підставі законів
“Про банки і банківську діяльність”
1, “Про зовнішньоекономічну діяльність”2,
Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання івалютного контролю”
3, а також “Про порядок здійснення розрахунків в іноТ
земній валюті”4, та нормативні акти, які приймаються правлінням НаціональТ
ного банку України5.
ПоТп’яте, провідне місце в ринковій структурі займає ринок капіталу, в
т.ч. позичкового, або інвестиційний ринок, завдяки якому шляхом вкладеннякапіталів у виробничі фактори або невиробничу сферу забезпечується зростанняекономіки. Провідне місце ринку капіталу зумовлене, поТперше, тим, що приТвласнення якомога більшої частки капіталу у вигляді прибутку завжди є головТною метою підприємця; поТдруге, рух грошового капіталу об’єднує в єдине цілерух інших форм капіталу (промислового, товарного, позичкового), що сприяєбільш ефективному функціонуванню ринкового механізму; поТтретє, грошоТвий ринок найбільше відповідає вимогам конкуренції.
Слід мати на увазі, що інвестиційний процес завжди стоїть перед дилеТ
мою: якщо більшу частину ресурсів суспільства спрямувати на нагромадженТня, тобто на розвиток виробництва у майбутньому, то зростуть можливості споТживання у майбутніх поколінь, але це приведе до скорочення споживання поТточного. І, навпаки, якщо більше споживати сьогодні, то зменшатьсяможливості для розвитку виробництва і споживання у майбутньому. Виходячиз того, що ринковий механізм не завжди справляється з вирішенням цієї альТтернативи, значна роль тут належить державі, яка має більші можливості виріТшувати такі питання на макроекономічному рівні.
Інвестиційні коливання обумовлені передусім закономірностями та стаТ
ном науковоТтехнічного прогресу, станом конкуренції (особливо міжгалузевої),фінансовоТкредитною політикою держави, а також ситуацією, яка має місцена світовому ринку капіталовкладень. Коливання цього ринку також залежитьвід попиту та пропозиції на капітали. Слід мати на увазі, що інвестиційний риТнок чинить активний вплив на інші ринки і насамперед на споживчий.
_______________
1 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України  — 1991. — № 25. — с 281.
2 Див.: Там само . — № 29. — с 377.
3 Див.: Там само . — 1993. — № 17.
4 Див.: Там само . — 1994. — № 40.
5 Див., наприклад : “Інструкція  про порядок  здійснення  розрахунків  у валюті  за експертно –
імпортними  операціями  з відстрочкою  платежів  чи поставок ”. Затверджена  НБУ  16червня  1994 р.,
№139 (Бизнес . — 1994. — №26).

111Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
Так, асигнування у виробничу сферу ведуть до створення нових робочих
місць, а зростання зайнятості, у свою чергу, впливає на формування платоспроТможного попиту населення та забезпечує реалізацію товарів на споживчому ринку.
Цілком природно, що підприємствам (фірмам) для придбання нових інвеТ
стиційних товарів не завжди вистачає власних капіталів і вони вимушені зверТтатися на кредитний ринок (ринок позичкового капіталу). На цьому ринку проТпонуються різні платіжні засоби (гроші, облігації та інші товари) у відповідТності з попитом на кредити, позички, що надаються на певний строк і за певнуціну. Кредитні операції здійснюють банки та інші установи кредитного ринку,які переміщують гроші з секторів економіки, де існує їх надлишок, туди, деіснує потреба в них. Основою розвитку ринкового позичкового капіталу є заТкономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, які призводять до того,що на одних ділянках утворюються тимчасово вільні капітали, на інших виниТкає потреба в додаткових, позичкових коштах. На цьому ринку можуть здійснюТватися короткострокові операції, які обслуговують, головним чином, рух обТігового капіталу (формування обігових коштів), та середньо — і довгостроковікредитні операції, що обслуговують рух основного капіталу.
Надати вільні грошові ресурси можуть самі підприємства, громадяни та
держава, вони ж, у свою чергу, у разі потреби, користуються кредитами. ВиТнятково велика роль на кредитному (позичковому) ринку належить державі.Отримуючи у кредитних інститутів гроші у кредит і віддаючи ці гроші у борг,держава тим самим здійснює вплив на обсяги кредитів і ставку процента, якісклалися на кредитному ринку. Отже, держава має змогу стимулювати попитна кредити в економіці у цілому, або, навпаки, згасити інвестиційні бажання упідприємств, стимулювати або “збити” зайнятість, що, в свою чергу, обумоТвить зростання або падіння платоспроможного попиту населення. Таким чиТном, функціонування кредитного ринку використовується у ринковій економіціяк механізм, який здійснює “запуск” усієї взаємодіючої системи ринків в умоТвах циклічних коливань, що характерні для ринкової економіки.
ПоТшосте, у тісній взаємодії з інвестиційним ринком перебуває ринок
цінних паперів. Поки що цей ринок знаходиться у нас у зачатковому стані. Наринку цінних паперів обертаються акції, облігації, сертифікати різного цільоТвого призначення, векселі та казначейські зобов’язання держави. Вони засвідТчують права їх володільників як власників або позивачів (короткостроковихабо довгострокових). По цих цінних паперах сплачується дохід у вигляді дивіТдентів або процентів. Ринок цінних паперів з притаманним йому особливиммеханізмом купівліТпродажу функціонує на фондовій біржі. Ринок цінних паТперів разом з інвестиційним ринком створюють фінансовий ринок. Ці ринкитісно пов’язані між собою та доповнюють один одного. Держава використовуєфінансовий ринок для того, щоб забезпечити гнучке наповнення та вилученняготівки у державну казну, або сферу обігу. Опанувати механізм цього ринку —

112Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
дуже складна справа, і зараз ми йдемо шляхом простого копіювання досвіду
західної ринкової економіки, а треба, спираючись на цей досвід, накопичуватисвій власний. Чим швидше ми створимо повноцінний фінансовий ринок, заТбезпечимо стабільність власної валюти (гривні) та доб’ємося її повної конверТтації, тим надійнішим буде фундамент нашої ринкової економіки.
Ринок цінних паперів формується і функціонує відповідно до законів УкТ
раїни “Про цінні папери і фондову біржу”
1, “Про державне регулювання ринТ
ку цінних паперів в Україні”2, а також згідно з “Положенням про Державну
комісію з цінних паперів та фондового ринку”, затвердженим Указом ПрезиТдента України 14 лютого 1997 р.
3.
ПоТсьоме, ринок інтелектуальної власності, роль якого в сучасних умоТ
вах, в умовах науковоТтехнічного прогресу, постійно зростає. Цей ринок охопТлює такі об’єкти інтелектуальної власності як:
1) твори науки, культури, мистецтва;2) відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, які охороняються
патентами і свідоцтвами;
3) ті результати інтелектуальної праці, які використовуються у виробництві
(винаходи, корисні моделі, промислові зразки, логотипи, знаки для товарів іпослуг). Ця група об’єктів інтелектуальної власності на Заході отримала назву“промислова власність”. В Україні використання об’єктів промислової власТності регулюється законами “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”,“Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”
4.
До ринку інтелектуальної власності слід також віднести ринок “ноуТхау”
(в перекладі з англійської — “знаю як”), тобто сукупність новітніх технологічТних знань, а також практичного досвіду технічного, комерційного, управлінсьТкого, фінансового та іншого характеру, які є комерційною цінністю і можутьзастосовуватися у виробництві та професійній практиці, але не захищені паТтентом або свідоцтвом. До “ноуТхау” можуть також відноситися комерційнітаємниці, незапатентовані технологічні процеси, інша інформація виробниТчого та торговельного характеру, до якої не мають доступу широкі кола і яка щене стала спільним надбанням громадськості. Це, як правило, знання та досвіду сфері маркетингу, оформленні й упаковці продукції, навички в процесі проТведення лабораторних та інших досліджень.
ПоТвосьме, ринок нерухомості, тобто таких об’єктів, переміщення яких без
заподіяння їм шкоди неможливе або обмежене. До цього ринку належать, з одТ
ного боку, ринок житла (будинки, квартири, дачі, а також різні будівлі госпоТдарського призначення), а з другого — земельні ділянки (ринок землі). Якщо
_______________
1 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1991. — № 38. — с 58.
2 Див.: Там само . — 1996. — № 51. — с 292.
3 Див.: Урядовий  кур’єр. 20 лютого  1997. — № 31-32. — с 7.
4 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1994. — № 7. — с 32, 34, 36.

113Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
ринок житла в Україні вже майже сформувався (цей ринок, як вже зазначалося,
тісно пов’язаний з ринком робочої сили), то ринок землі – ні, бо чинне законоТдавство України поки що істотно обмежує операції щодо купівліТпродажу землі,а це, в свою чергу, стримує розвиток іпотечного кредиту (кредиту під заставу землі).
ПоТдев’яте, ринок інформації, об’єктами якого є певна сукупність еконоТ
мічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації та їїпродажу кінцевому споживачу. Інформація — рідкісне благо, від якості таємності якого залежить правильність прийнятого рішення, а останнє можеістотно вплинути на результати господарської діяльності підприємства (фірми).Недарма кажуть, що той, хто володіє інформацією, володіє і ситуацією.
ПоТдесяте, ринок озброєнь та військової техніки — ринок специфічного
товару, який використовується за певних умов, обставин та з певною метою.Виробництво зброї та військової техніки відіграє суттєву роль в економіцінайбільш розвинутих і провідних країн світу. На території України знаходятьсяблизько 40% підприємств, які належали до військовоТпромислового комплекТсу (ВПК) колишнього СРСР, і по виробництву деяких видів озброєння і військоТвої техніки (танки, ракетоносії, військові транспортні літаки, ін.) вона займаєпровідні позиції, а тому має можливість за обсягом реалізації цієї продукції увійТти до першої п’ятірки державТекспортерів серед країн світу.
В свою чергу, діяльність та розвиток цієї чи іншої з вищезазначених ланок
ринкової системи, а також ринку в цілому неможливі, якщо не буде створенапритаманна цьому ринку інфраструктура (в перекладі з латинської — те, щоперебуває поза структурою), тобто сукупність різноманітних установ, які заТбезпечують безперебійне багаторівневе, достатньо ефективне функціонуваннягосподарських взаємозв’язків, взаємодію суб’єктів ринкової економіки і регуТлюють в її межах рух товарноТгрошових потоків.
Виходячи зі змісту визначення ринкової інфраструктури, можна дійти висТ
новку, що вона:
1) може функціонувати як на мікро, так і на макрорівні;2) виконує певні функції;3) має за мету забезпечити безперебійне, ефективне функціонування всієї
ринкової системи.
Інфраструктура як підсистема ринкової системи складається з ряду елеТ
ментів, до яких відносять:
1) інститути, орієнтовані на переважну взаємодію або з товарними (торгоТ
вельна мережа, товарні біржі, ін.) або з грошовими потоками (їх обслуговуютьфінансовоТкредитні інститути та фонди);
2) інформаційні мережі і потоки, а також інститути, що їх забезпечують;3) законодавство, яке регулює функціонування окремих ланок ринкової
структури та інститутів інфраструктури (воно забезпечує певні “правила гри” вумовах ринкової економіки);

114Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
4) рівень ринкового мислення населення.
Інакше кажучи, розглядаючи зміст ринкової інфраструктури, слід виділиТ
ти чотири складові:
1) інституціональну;2) інформаційну;3) нормотворчу;4) ментальну, які тісно взаємопов’язані між собою.Розглянемо детальніше окремі інститути (інституціональна складова інфраТ
структури), бо вони відіграють вирішальну роль у цій підсистемі.
Передусім, це — біржі (в перекладі з латинської — “гаманець”), які слід розТ
глядати як постійно діючий ринок, де здійснюються операції:
— товарні біржі – з оптової реалізації засобів виробництва або предметів
споживання, які, в свою чергу, поділяються на універсальні і спеціалізовані(правовий статус товарних бірж визначається законом “Про товарну біржу”
1;
— валютна біржа – купівляТпродаж за гривні іноземних валют (доларів,
дойчмарок, фунтів стерлінгів, європейської валюти — “євро”ін.) відповідно допопиту та пропозиції на ці види валют, функції такої біржі виконує Українськаміжбанківська валютна біржа, за результатами торгів на цій біржі НаціональТний банк України встановлює курс гривні стосовно до іноземних валют;
— фондова біржа – попит і пропозиція цінних паперів, сприяє формуванТ
ню їх біржового курсу (правовий статус фондової біржі визначається законами“Про цінні папери і фондову біржу”
2, “Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні”3 ;
— біржа праці (біржа робочої сили) — збирання і надання інформації про
наявність вакансій робочих місць, сприяння підготовки кадрів, створення роТбочих місць, переміщення робочої сили, забезпечення ефективної зайнятостіпрацездатного населення; функції біржі праці в Україні виконують служби зайТнятості населення (їх правовий статус регулюється Законом України “Про зайТнятість населення”
4).
Посередницькі функції при здійсненні платежів і кредитних операцій між
суб’єктами підприємницької діяльності, а також операцій з акумуляції вільнихгрошових коштів, їх нагромадження виконують такі установи як банки. БанкТівська система України — дворівнева. На першому рівні функціонує НаціональТний банк України (в Російській Федерації — Центральний банк), а на другому— комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності.Діяльність банківської системи України регулюється Законом України “Про
банки і банківську діяльність”
5. Серед комерційних банків доречно виділити
_______________
1 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1992. — № 10. — с 139.
2 Див.: Там само . — 1991. — № 38. — с 508.
3 Див.: Там само . — 1996. — № 51. — с 292.
4 Див.: Там само . — 1991. — № 14. — с 170.
5 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1991. — № 25. — с 281.

115Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
іпотечні банки, які спеціалізуються на наданні позик під заставу нерухомого
майна (землі, будівель) землевласникам, селянам, власникам житла. Розвитокмережі іпотечних банків в Україні поки що гальмується тим, що земля не є об’єкТтом вільної купівліТпродажу.
Значну роль серед елементів ринкової інфраструктури відіграють не-
банківські кредитно-фінансові інститути,  до яких належать інвестиційні, фінанТ
сові фонди, ощадні каси, страхові компанії, ломбарди, кредитні кооперативи.В Україні небанківські інститути ще перебувають в процесі формування. В країТнах з розвинутою ринковою економікою серед небанківських інститутів видіТляються страхові компанії,  які здійснюють страхові операції, акумулюють значні
грошові кошти. Це надає можливість страховим компаніям не тільки відшкоТдовувати застрахованим громадянам і фірмам заподіяні збитки, а й надавати знаявних грошових ресурсів кредити. Деякі страхові компанії з цього поглядуможуть конкурувати навіть з банками.
До елементів ринкової інфраструктури слід також віднести:1) торговий дім — різновид фірми, асоціації торгових, виробничих та інших
підприємств, до яких часто приєднуються і банки, що здійснюють широкийкомплекс експортноТімпортних операцій, в т.ч. кредитноТфінансових, трансТпортноТекспедиторських, страхових та маркетиногових;
2) торгово-промислові палати  — комерційні організації, які ставлять перед
собою мету — сприяти розвитку економічних і торговельних зв’язків з партнеТрами зарубіжних країн, зокрема в організації міжнародних ярмарків, а такожнадавати їм цільові інформаційні послуги (правовий статус цих установ регуТлюється Законом “Про торговоТпромислові палати в Україні”
1;
3) ярмарок  (одна з найбільш ранніх форм торгівлі) — періодичні торги, які
проводяться в певному місці, вони можуть бути всесвітні, міжнародні, націоТнальні, регіональні та місцеві;
4) аукціон — спосіб продажу товарів (антикварні речі, твори мистецтва,
валюта, житло, товари довгострокового користування, ін.) з публічного торгу впопередньо обумовлений час і в певному місці, крім добровільних, можуть матимісце і примусові аукціони (останні організовуються органами судочинства абоорганами влади з метою продажу майна неплатоспроможних боржників чипродажу безпосередньо майна, що не перейшло державі по праву спадкуванняабо в результаті конфіскації;
5) лізингові фірми, які спеціалізуються на здачі в оренду на тривалий строк
предметів довгочасного користування (як правило, знарядь праці, устаткуванТня, транспортних засобів, механізмів, обчислювальної техніки, тощо); лізингрозглядається як різновид довгострокового кредиту, що надається в натуральнійформі і погашається клієнтом у розстрочку; відповідно до договору лізингу оренТ
________________
1 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1998. — № 13. — с 52.

116Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
дар сплачує орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна; виділяють два
види лізингу — фінансовий,  коли договір укладається на строк, під час якого
амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, і оперативний,  коли договір передТ
бачає амортизацію 90 % вартості об’єкта лізингу; відносини стосовно лізингурегулюються Законом України “Про лізинг”
1;
6) аудиторські організації — фірми, що виконують контрольні, консультаТ
тивні та інші функції на основі угод з різними юридичними та фізичними осоТбами, вони можуть мати свої філії (відділення) за кордоном, що дає їм змогуобслуговувати міжнародні компанії та спільні підприємства; основні завданняаудиторських фірм — дати висновок про фінансове становище, платоспроТможність компаній, який у встановленому законодавством порядку публікуєтьТся в річному звіті цієї компанії разом з її офіційним балансом (правовий статусаудиторських фірм визначається Законом України “Про аудиторську діТяльність”
2);
7) холдингові компанії — товариства (здебільшого — акціонерні), які викоТ
ристовують свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших комТпаній, що дозволяє їм встановлювати контроль за діяльністю цих компаній,спрямовувати їх розвиток, а також отримувати значну частку прибутку; слідвідрізняти чистий холдинг,  коли холдингова компанія утворюється для контроТ
лю та управління іншими, і змішаний холдинг,  коли передбачається також заТ
няття підприємницькою діяльність, а тому помітну роль у діяльності холдинТгових компаній відіграють банки та інші фінансові установи;
8) довірчі товариства (трестові компанії) — товариства, які спеціалізуються
на виконанні відповідно до укладеного договору (угоди) договірних операцій,тобто виконують функції щодо управління майном, цінними паперами, підприєТмствами і т.д. (правовий статус довірчих товариств визначається Декретом КабіТнету Міністрів України від 17 березня 1993 р. “Про довірчі товариства”
3;
9) брокерські та дилерські фірми (контори):
а) брокерські фірми (об’єднання брокерів) — це фірми, які, маючи всебічну
інформацію щодо кон’юнктури ринку певного товару, виконують функції поТсередників на товарних (зокрема — нерухомості), орендових біржах між проТдавцями і покупцями, розраховуючись за здійснені операції коштами своїхклієнтів і тому така фірма, як і окремий брокер не несе відповідальності за реТзультати укладених договорів (угод); біржа забезпечує брокерів приміщенням,зв’язком, визначає біржові ціни (котирування), сприяє розрахункам та розгляТдає у разі потреби спори між учасниками угод;
________________
1 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1998. — № 16. — с 68.
2 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1993. — № 23. — с 243.
3 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1993. — № 19. — с 207, а також : там само . — 1995.
— № 45. — с 343, де опубліковано  Постанову  Верховної  Ради  України  “Про інформацію  урядової
комісії  по комплексній  перевірці  діяльності  довірчих  товариств ”.

117Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
б) дилерські фірми  (об’єднання дилерів) — фірми, які на відміну від броТ
керських виступають на біржі від свого імені, здійснюють посередницькі опеТрації за власні кошти і тому ризик за результати цієї чи іншої угоди беруть насебе вже самі дилерські фірми або окремі дилери (правовий статус брокерсьТких та дилерських фірм визначається Законами України “Про товарну біржу”
1
та “Про господарські товариства”2).
Як бачимо, навіть побіжне ознайомлення з елементами інфраструктури, з
функціями, які вони виконують, свідчить про те, що інфраструктура, як неТвіддільна підсистема ринкової системи не тільки забезпечує ефективне функцТіонування останньої, а й фактично визначає її подальший розвиток. Звідси випТливає об’єктивна необхідність створення в Україні сучасної ринкової інфрастТруктури, зосередження зусиль на подальшому удосконаленні існуючої, настворенні для цього надійного та стабільного правового забезпечення.
§ 3. Типи та види ринків
Ту чи іншу ринкову систему можна розглядати, виходячи з різних ознак,
які їй притаманні.
Так, залежно від ступеня обмеження конкуренції, яка, як відомо, є об’єкТ
тивною передумовою існування ринку, враховуючи історичний процес йогорозвитку, доречно виділити такі ринки:
1) вільний — ринок, на якому реалізуються товари і послуги багатьох незаТ
лежних товаровиробників, жоден з цих товаровиробників не виробляє більшучастку певного товару і тому неспроможний впливати на рівень ринкових цін,а процес ціноутворення здійснюється в умовах вільної конкуренції;
2) монополізований (від “монополізація”, що в перекладі з грецької – “один
продаю”) — ринок, на якому крупні підприємства, монополістичні об’єднанТня підприємств (картелі, синдикати, трести, концерни, конгломерати, тощо),які виробляють переважну кількість певного товару, мають змогу обмежуватиконкуренцію і таким чином впливати на процес ціноутворення (“диктатуриціни”) і як результат — отримувати високі (монопольні) прибутки; основнимипричинами виникнення концентрації виробництва та капіталу, що веде до усусТпільнення виробництва та праці, до еволюції власності (від приватної до коТлективної);
3) олігополістичний  (від “олігополія”, що в перекладі з грецької — “небагаТ
то, кілька продано”) — ринок, на якому панують кілька фірм, монополістичТних об’єднань, які займають провідне місце у виробництві продукції в більшостігалузей промисловості; за своїм змістом олігополію можна розглядати як поТ
_______________
1 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1992. — № 10. — с 139.
2 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1991. — № 49. — с 682.

118Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
єднання монополії і конкуренції, де конкуренція обмежена діями найкрупніТ
ших корпорацій; на такому ринку, як правило, ціни встановлює наймогутнішамонополія, а інші орієнтуються на неї;
4) змішаний  — ринок, на якому має місце певне співвідношення вищезазТ
начених ринків.
В залежності від співвідношення попиту та пропозиції ринок поділяють
на:
1) збалансований  — ринок, на якому підтримується певна за загальним обТ
сягом, структурою, асортиментом та якістю товарів відповідність між попитомта пропозицією; в умовах такого ринку забезпечується безперервна реалізаціязапропонованих товарів, а також найбільш повне задоволення платоспроможТного попиту;
2) незбалансований — ринок, на якому відсутня відповідність між попитом
і пропозицією, баланс між ними відсутній.
В свою чергу, незбалансований ринок можна поділити на:1) ринок покупця, коли на ринку пропозиція перевищує попит і ринок про-
давця,  коли попит перевищує пропозицію.
За видами або групами товарів, які реалізуються на ринку і задовольняють
ті чи інші потреби, даний ринок може розглядатися як:
1) ринок продовольчих товарів;2) ринок непродовольчих товарів;3) ринок взуття, одягу, господарчих товарів;4) ринок автомобілів;5) ринок радіоТ, відеотехніки;6) ринок комп’ютерної техніки;7) ринок послуг (матеріальних і нематеріальних) тощо.Залежно від ступеня втручання держави в процеси ринкових відносин риТ
нок можна розглядати як:
1) ринок регульований, тобто ринок, відносини якого чітко і достатньо реглаТ
ментовано регулюються державою на підставі чинного законодавства;
2) ринок нерегульований, тобто такий, на який держава істотно не впливає
(вільний ринок).
За територіальною ознакою ринок може розглядатися як:1) ринок місцевий (регіональний),  тобто ринок, обмежений певною теритоТ
рією (містом, областю, кількома областями); такий ринок може створюватисяяк на підставі адміністративного поділу місцевості, так і за іншими ознаками,що об’єднують території;
2) ринок національний,  який являє собою сукупність всіх елементів ринків,
структури та інфраструктури у взаємозв’язку і взаємодіє в межах певної держави;
3) ринок світовий (міжнародний або зовнішній)  — ринок, якому притаманні
стійкі торговельні відносини між державами в межах міжнародного (світового)

119Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
співтовариства, що обслуговують міжнародний поділ праці; цей ринок являє
собою сукупність національних ринків окремих держав, пов’язаних між собоюміжнародним поділом праці; відносини в межах світового ринку регулюютьсяугодами на міждержавному та міжурядовому рівнях відповідно до чинного заТконодавства (в Україні такі відносини регулюються Законом України “Про зовТнішньоекономічну діяльність”
1.
Нарешті, ринок може розглядатися з точки зору відповідності його функТ
ціонування щодо чинного законодавства. З згідно з таким критерієм ринокподіляють на:
1) ринок офіційний, законний, легальний,  який діє в межах існуючого чинТ
ного законодавства;
2) ринок тіньовий (”чорний”), який діє за межами вищезазначеного; цей
ринок, в свою чергу, може бути поділений на такий, суб’єктами якого є:
а) легальні господарюючі суб’єкти ринкової економіки,  які діють з порушенТ
ням чинного законодавства (найчастіше ці порушення стосуються норм поТдаткового законодавства);
б) кримінальні структури,  тобто такі, які порушують норми кримінального
права (збут наркотичних речовин, зброї, вибухівки тощо);
в) ринок сірий   — ринок рідкісних товарів, які продаються з умовою негайТ
ного постачання і за завищеними цінами; цей ринок відрізняється від “чорноТго ринку” тим, що діє в межах чинного законодавства.
Слід мати на увазі, що поглиблення кризових явищ в економіці України
призвело до збільшення питомої ваги “тіньових”процесів у цій сфері, а це, всвою чергу, до зростання обсягу “чорного ринку”, який є складовою частиною“тіньової економіки”, до погіршення криміногенної ситуації в суспільстві. Цеускладнює проведення кардинальних економічних реформ ринкового типу,посилює соціальну напругу і навіть створює додаткові труднощі в процесі розТбудови незалежної держави. Природно, що правоохоронні органи і передусімОВС мають рішуче боротися з цими негативними явищами
2.
Визначення структури, інфраструктури ринку, а також його типів та видів
дає, на наш погляд, можливість з’ясувати не тільки різноманіття його ланок(елементів), а й поглибити знання про це досить складне і динамічне явище.
§ 4. Механізм дії ринкової економіки, її закони
Поняття “механізм ринкової економіки”  охоплює сукупність форм, методів,
важелів використання законів ринкової економіки, тобто для з’ясування сутності
______________
1 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1992. — № 29. — с 377.
2 Проти  злочинності  — всією  громадою : Виступ  Президента  України  Л.Д.Кучми . 14 лютого  1997 р.
— Урядовий  кур′єр. — 18 лютого  1997. — с 3.

120Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
ринкового механізму треба, спираючись на такі провідні категорії товарного госТ
подарства як вартість, ціна, попит, пропозиція, конкуренція визначити зміст тахарактер дії законів ринкової економіки, їх спрямованість на узгодження інтеТресів господарюючих суб’єктів ринкової системи з інтересами суспільства.
При цьому треба виходити з того, що такий закон діє не сам по собі, а у
взаємодії з іншими. Це значно ускладнює розуміння самого процесу його дії,характеру зв’язку з іншими, а також оцінку результатів дії.
Провідну роль у процесі функціонування ринкового механізму відіграТ
ють ціни, під впливом динаміки дії яких відбуваються зрушення попиту, проТпозиції, складається на ринку певна кон’юнктура, в т.ч. врівноважена. УмоТви ефективного функціонування ринкового механізму ті ж самі, що й ринкув цілому, і про ці умови вже йшла мова вище (плюралізм форм власності, вт.ч. обов’язкова наявність приватної, їх рівноправність, економічна свобоТда господарюючих суб’єктів, конкурентне середовище, переважно вільніціни та ін.).
Розглянемо зміст законів, задіяних у ринковому механізмі, та з’ясуємо хаТ
рактер їх дії.
Передусім, це, безперечно, закон вартості,  який, як і будьТякий інший заТ
кон, відбиває об’єктивні, істотні (внутрішньо необхідні), постійні (сталі) зв’язкиміж суспільно необхідною працею і цінами на товари (послуги) і діє як у сферівиробництва, так і в сфері обігу (на ринку).
В сфері виробництва вимога закону вартості полягає в тому, що вартість
виробленого товару (послуги) має формуватися на підставі не індивідуальних,а суспільно необхідних витрат праці; в сфері обігу цей закон вимагає, щоб обмінмав еквівалентний, тобто рівноцінний характер.
Якщо, виходячи із зазначених вимог, характеризувати напрямки дії закоТ
ну вартості, то він:
1) виражає зв’язки між індивідуальним і суспільно необхідним часом, спряТ
мовуючи товаровиробника знижувати рівень витрат індивідуального часу (сферавиробництва);
2) впроваджує обмін товарів (послуг) відповідно до кількості та якості затТ
раченої на них суспільно необхідної праці (сфера обміну);
3) відбиває зв’язки між виробниками одного виду товару (послуг) через
конкуренцію, коли здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого(сфера виробництва);
4) вказує на наявність сталого зв’язку між попитом і пропозицією (сфера
обміну);
5) виражає зв’язок між працею товаровиробника у минулому (в момент
виробництва товарів) і теперішніми умовами, внаслідок чого вартість товарів(послуг) зумовлюється не тим робочим часом, який витрачено на їх виробницТтво, а тим, який витрачається на їх відтворення (сфера виробництва);

121Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
6) відбиває зв’язки між вартістю і цінами і тому, слід визнати, що він керує
рухом цін, бо ринковий попит та пропозиція перетворюють вартість на ціну, аце означає, що закон вартості діє на ринку вже як закон цін (сфера обігу).
Виходячи із зазначеного, закон вартості виконує такі функції:
— регулює виробництво товарів і послуг;— стимулює розвиток продуктивних сил суспільства;— зумовлює диференціацію, розшарування виробників (одні стають баТ
гатшими, інші — банкрутують).
В свою чергу, механізм дії закону вартості базується на відхиленні ринкоТ
вих цін вартості під впливом попиту та пропозиції. Тож доцільно з’ясувати змісті місце цього закону в ринковому механізмі.
Закон попиту та пропозиції  відбиває взаємозалежність між кількістю тоТ
варів (послуг), які хоче купити споживач, і обсягом товарів (послуг), які в даТний час пропонує виробник. Проте, дія закону попиту та пропозиції відбуваєтьТся насамперед під впливом цін, їхнього рівня, бо чим вищі ціни, тим меншебуде реалізовано товарів (послуг) і навпаки, тобто тут має місце зворотна заТлежність між рівнем цін і попитом. Підвищення цін спонукає товаровиробниТка збільшувати обсяги виробництва (пряма залежність між рівнем цін і обсяТгом пропозиції). Коли ж відбувається зниження цін на товари (послуги), то цеспонукає споживачів до здійснення додаткових покупок, але водночас не стиТмулює виробника до збільшення обсягів виробництва.
На ринку може виникнути ситуація, коли рівень попиту та пропозиції (за
умов повного рівня цін) досягнуть врівноваженості. У такому разі ринок вваТ
жається рівноправним, а ціна на ньому — рівноправною ціною. Таку ціну слід
розглядати як результат конкретного, тимчасового співвідношення, яке склаТдається за умов певного рівня зазначених чинників — попиту, пропозиції тасамої ціни. Оскільки взаємодія попиту, пропозиції та ціни відбувається в умоТвах конкурентної боротьби, яка регулюється відповідним законом, то з’ясуємойого зміст і характер дії.
Закон конкуренції  (“конкуренція” в перекладі з латинської – “зіштовхненТ
ня”, “змагання”) виражає закономірні зв’язки між суб’єктами ринкових відноТсин щодо кращих умов виробництва, купівліТпродажу товарів (послуг).
Зазначений закон діє лише за умов наявності в суспільстві різноманітних
форм власності, в т.ч. приватної, та відособлених, економічно незалежних виТробників, які виготовляють товари (надають послуги) в різних умовах для одТного і того самого контингенту споживачів. Мета такої змагальності – отриТмання якомога більшого прибутку і боротьба за нього ніщо інше як боротьба завиживання в умовах ринку.
Звичайно, кожний товаровиробник керується, як вже зазначалося, одним
економічним інтересом – реалізувати свою продукцію, щоб відшкодувати витТрати виробництва і обігу та отримати прибуток. Але тут він наштовхується на

122Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
протидіючі фактори, бо, поТперше, цього ж прагнуть інші виробники, а поТ
друге, треба враховувати суперечність між пропозицією виробника і попитомспоживача. Отримати бажаний прибуток виробник зможе тоді, коли індивідуТальна вартість його товару (послуги) буде нижча від суспільної вартості. Прицьому для виробника важливо досягти швидкої реалізації продукції, прискоТрити обіг капіталу, що має неабияке значення в процесі конкурентної боротьТби, тому закон конкуренції виступає як рушійна сила розвитку економіки, щозвільняє виробництво від неефективних, збиткових підприємств, змушує поТстійно шукати засоби зниження витрат, а також інші методи господарськоїдіяльності. Він відіграє важливу роль у встановленні загальної рівноваги в екоТноміці саме завдяки взаємодії із законами вартості, попиту та пропозиції.
Ринковий механізм має також спиратися на дію закону грошового обігу. Як
відомо, цей закон вимагає, що кількість грошей, необхідна для реалізації товарів(послуг), повинна дорівнювати сумі цін усіх проданих товарів (реалізованих поТслуг), поділеній на середнє число оборотів однойменних одиниць грошей. Прицьому від суми цін реалізованих товарів, проданих у кредит, свід відняти сумутоварів, суму погашених платежів і додати суму платежів, за якими настав чассплати. Надмірна емісія (випуск в обіг) грошей, не підкріплена відповідною тоТварною масою, веде до зниження купівельної спроможності грошових одиницьі, як наслідок, до зменшення платоспроможного попиту населення, а це, в своючергу, дуже негативно впливає на функціонування всього ринкового механізму,веде до його розбалансування.
Нарешті, найбільш узагальнюючим законом, який забезпечує цілеспрямоТ
ваність дії всіх законів ринкового механізму є, без переч но, закон економії часу,
який по праву вважається першим законом, що примушує виробника економиТти всі види ресурсів. Цей закон виражає закономірні (об’єктивні, суттєві, сталі)зв’язки між зменшенням суспільно необхідного робочого часу на виробництвоодиниці продукції (товару, послуги) у процесі розвитку продуктивних сил сусТпільства та зростанням вільного часу працівників. Вільний час має використовуТватися для всебічного розвитку працівників, підвищення їхнього життєвого рівня.
Конкретними формами прояву дії цього закону є економія живої та уреТ
чевленої праці на виробництво продукції, а це можливо завдяки взаємодії заТкону економії часу з іншими законами ринкового механізму, які вже розглядаТлися вище.
Важлива роль у системі ринкового механізму належить також державі, яка
має не тільки забезпечувати відповідну правову базу, а й шляхом застосуванняметодів індикативного та бюджетного планування, розробки різного роду проТграм здійснювати регулювання економіки на макрорівні.

123Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
§ 5. Функції ринку
Щоб з’ясувати роль ринку, його місце в економічній системі суспільства,
треба визначити його функції (“функція” в перекладі з латинської — діяльність,
обов’язок, призначення), а також напрямки їх здійснення. Хоч в економічнійлітературі не має однозначного підходу до кількісного складу функцій, їх змісту,найбільш визнаними вважаються такі:
1) ціноутворення — формування ринкових цін, які виступають як унікальТ
ний спосіб комунікації господарюючих суб’єктів, надання їм інформації пронаповненість чи дефіцитність кожного виду товарів, рівня витрат на їх виробТництво;
2) регулююча,  коли ринок, виходячи з рівня ціни (високаТнизька), регуТ
лює співвідношення пропорцій між потребами в товарах (послугах) і обсягомїх виробництва, спрямовує рідкісні ресурси та працю в ті галузі, де вонинайбільш необхідні;
3) контролююча,  коли ринок в процесі обміну виконує роль головного конТ
тролера кінцевих результатів виробництва, визначає, якою мірою кількість таякість вироблених товарів (послуг) відповідає потребам споживачів і такимчином вирішує долю кожного продукту: буде його продано чи ні, за якою ціною;
4) конкуренції,  яка відбиває боротьбу приватного інтересу, бо, як відомо, риТ
нок поза конкуренцією неможливий, саме завдяки конкуренції кожний із суб’єктівринкової економіки може відкрити для себе нові можливості реалізації свого інтеТресу; вона створює своєрідний економічний примус, спонукає шукати нові шляхидо економічного зростання і хто не “йде в ногу”з НТП — той програє;
5) реалізації економічних інтересів,  яка здійснюється шляхом ринкового
обміну, де відбувається оцінка і зведення інтересів виробників (продавців) тоТварів (послуг) та їх споживачів (покупців); взаємозв’язок цих інтересів базуєтьсяна принципі матеріальної зацікавленості, що, в свою чергу, передбачає обмінспоживчими вартостями на еквівалентній основі;
6) інтеграції,  яка полягає в тому, що ринок об’єднує (інтегрує) сфери виТ
робництва (виробників) та сферу споживання (споживачів) в загальний проТцес активного обміну товарами і послугами, сприяє розвитку економічнихзв’язків між підприємствами (фірмами), в т.ч. зовнішньоекономічних, завдякичому економіка являє собою єдине ціле — економічну систему;
7) санації (оздоровлення),  яка відбувається в процесі конкурентної боротьТ
би, і сукупність її полягає в тому, що ринок очищає економіку від економічнослабких, нежиттєвих, збиткових господарств, і навпаки, дає повний простірбільш ефективним і перспективним; цей процес регулюється Законом України“Про банкрутство”
1._______________
1 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1992. — № 31. — с 440.

124Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
В процесі виконання зазначених функцій ринок виконує значний, багаТ
топлановий обсяг діяльності, а саме:
а) встановлює економічно обгрунтовані, еквівалентні зв’язки між спожиТ
вачами та виробниками, між обсягом і структурою продукції, що виробляєтьТся, за потребами суспільства, котрі мають бути задоволені;
б) здійснює кінцеве визнання суспільного значення тієї чи іншої продукції,
а також праці, яка була витрачена на її виробництво;
в) здійснює значний вплив (в умовах добропорядної конкуренції) на форТ
мування витрат виробництва та обігу у напрямку їх зниження;
г) формує раціональні пропозиції як між окремими галузями виробництТ
ва, так і на макроекономічному рівні;
д) подає інформацію про стан економіки в цілому та окремих її галузей.Таким чином, виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що ринок
і тільки ринок  як система, здатний вирішувати п’ять фундаментальних завдань  та
відповісти на такі кардинальні питання економічного життя суспільства:
1) що слід виробляти;2) скільки виробляти, в якому асортименті;3) як виробляти (оптимальний вибір технології та організації виробництва);4) кому призначена, хто має отримати вироблену продукцію;5) як повинна адаптуватися ринкова система до ймовірних змін (попиту,
пропозиції, ціни, інших чинників).
За умов ефективного виконання ринком своїх функцій, повного та всеТ
бічного вирішення зазначених питань, досягається значний позитивний ефект,який має перехідне значення для розвитку економіки, бо саме з допомогою ринку
здійснюється:
а) зворотний зв’язок, без якого неможлива сталість та ефективність будьТ
якої органічної системи, в першу чергу економічної;
б) впровадження в систему економічних зв’язків елементів змагання;в) створення постійної економічної бази для послідовної демократизації
господарчої системи суспільства.
§ 6. Проблеми побудови економіки ринкового типу в
Україні
Як вже зазначалося, ринок — загальний шлях розвитку всіх цивілізованих
країн.  Відомі та загальновизнані спільні шляхи переходу до ринку будьТякої
країни. Насамперед це:
а) оновлення відносин власності, наявність багатьох її форм, у тому числі
приватної (так званий “плюралізм”);
б) надання рівних можливостей для реалізації всіх форм власності та праТ
вовий захист цього процесу;

125Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
в) створення сприятливих умов для розвитку різних форм підприємницьТ
кої діяльності;
г) роздержавлення економіки (приватизація, акціонування, справжнє, реТ
альне кооперування та ін.);
д) демонополізація економіки та створення умов для добросовісної конТ
куренції;
е) радикальна перебудова фінансовоТкредитної та грошової системи;ж) здійснення активної структурної та інвестиційної політики;з) створення сучасної системи соціального захисту населення, яке цього
потребуе, окремо для:
— працюючих (система компенсацій), щоб запобігти зниженню рівня житТ
тя через зростання цін;
— допомога у разі безробіття;— ще не працюючих (діти, молодь);— вже не працюючих (інваліди, пенсіонери).Економіка України, як і інших республік, що входили до складу колишньТ
ого Союзу, характеризується глибокою деформацією відносин власності, виТсоким рівнем монополізму, а також домінуючою роллю у процесі відтвореннявідносин розподілу, що призвело до фактичного виключення із цього процесуналежить ринок. Остання обставина сприяла створенню великого і міцного проТшарку бюрократії, яка завжди була лютим ворогом ринкових відносин, бо заумов ринку потреба у такому апараті відпадає.
Подолання цих досить серйозних вад в економіці України — першочергове
завдання, бо шлях до ринку, як про це свідчить досвід Угорщини, Польщі та іншихкраїн, що входили до Ради економічної взаємодопомоги, завжди складний, а дляУкраїни, яка одержала у спадщину від тоталітарної командноТадміністративноїсистеми таку деформовану економіку, він має бути ще більш тернистим.
Першим документом, де проголошувалася рішучість побудувати економіТ
ку нового типу, була “Декларація про державний суверенітет” від 16 липня 1990р. (розділ VI “Економічна незалежність”
1), в якій, поТперше, зазначалося, що
Україна самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його у закоТнах, поТдруге, що створюється самостійна банківська, фінансова, митна, поТдаткова системи, формується державний бюджет, а при необхідності і запроТваджується власна грошова одиниця, поТтретє, забезпечується захист усіх формвласності. Основні положення “Декларації про державний суверенітет” згоТдом були закріплені в Законі “Про економічну самостійність України”
2, де була
зроблена перша спроба не тільки визначити шлях України до побудови ринкоТвих відносин, а й визначалися певні заходи з :
_______________
1 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1990. — № 31. — с 429.
2 Див.: Відомості  Верховної  Ради  України . — 1990. — № 34. — с 499.

126Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
а) реформування відносин власності та забезпечення свободи підприємТ
ництва;
б) оздоровлення фінансовоТкредитної та грошової системи;в) розвитку системи ринку та його інфраструктури.Значна увага приділялася створенню механізму державного регулювання
ринкових відносин і створення надійної системи соціального захисту населенТня, визначалися основні принципи цієї системи.
Засвідчивши, що існують три моделі переходу до ринку  (еволюційна, “шокоТ
вої терапії” та жорсткого регулювання) “Концепція…” наголосила, що Українаповинна виробити власний варіант переходу. Це обумовлювалося розбалансоваТністю грошової системи, низьким технічним рівнем виробничого потенціалу такризовим станом усієї економіки. Проте така власна модель переходу не одержаТла чіткого окреслення, а лише містила ряд загальних положень (введення власТної валюти, необхідність захисту споживчого ринку, орієнтація на прискоренняроздержавлення та приватизації, визначення обсягу, структури та меж усіх формвласності, забезпечення відносно рівних стартових умов для кожного члена сусТпільства, створення гарантій соціального захисту населення та ін). Визначалисятакож два етапи переходу до ринку: підготовчий та перехідний; зазначалося, якізавдання треба вирішувати на кожному із цих етапів.
Більш інтенсивного характеру процес розробки програм переходу України
до ринку набув після прийняття Верховною Радою Акта “Про незалежність” (24
серпня 1991 р.). У жовтні 1991 р. Верховна Рада України схвалила розробленіКабінетом Міністрів “Основні напрямки економічної політики України в умоТвах незалежності”
1, а у квітні 1992 р.  Кабінет Міністрів України затвердив “ПроТ
граму економічних реформ і політики України” для подання її Міжнародномувалютному фонду
2.
В останньому документі зазначається, що Україна як суверенна держава
почала самостійно формувати свою власну економічну політику з часу прогоТлошення незалежності 24 серпня 1991 р. і основні напрямки цієї політики буТдуть базуватися на принципах демократизації, свободи підприємництва і відкриТтості для інтеграції у світове економічне співтовариство.
Розбудова ефективної національної політики розглядається як гарантія
незалежності держави і виходить із всебічного осмислення шляхів економічТного розвитку, які десятиліттями нав’язувалися Україні у вигляді жорстко заТцентралізованої системи господарювання колишнього Союзу.
У зв’язку з цим “Програмою…” намічалося здійснити комплекс заходів
щодо поглиблення реформи, створення реальних гарантів невідворотності пеТреходу до ринкової економіки, зокрема у сфері:
_______________
1 Див.: Урядовий  кур’єр- 1991 р., № 38-39.
2 Див.:Урядовий  кур’єр – 1992 р., № 17.

127Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
а) фінансової політики;
б) грошовоТкредитної політики;в) лібералізації цін;г) зовнішньоекономічної політики;д) програми приватизації;е) інвестиційної політики;ж) програми розвитку конкурентних ринків;з) антимонопольних заходів;і) політики доходів і обмеження та регулювання заробітної плати;ї) захисту більш вразливих верств населення.До розбудови ринку в Україні треба підходити виважено, але водночас не
можна гаяти час, бо економічна криза, яка триває занадто довго і яка призвеладо небувалого падіння рівня суспільного виробництва, ускладнює вирішенняцього справді епохального завдання. До того ж не можна ігнорувати деякі обТ’єктивні обставини, які випливають із специфіки економіки України, специфТіки самого процесу переходу.
ПоТперше, Україна, як складова частина колишнього Союзу, не мала власТ
ної економічної системи, її економіка обслуговувала єдиний народногоспоТдарський комплекс і була фактично підсистемою економіки Союзу. Про цесвідчить хоча б той факт, що в Україні вироблялося лише 20% кінцевого проТдукту, тобто економіка республіки значною мірою залежала від економічнихзв’язків з іншими регіонами СРСР.
ПоТдруге, Україна сьогодні не має власних ресурсів сучасних енергоносіїв
(нафти, газу) і майже на 90% залежить від їх імпорту (переважно з РосійськоїФедерації). Єдина енергетична галузь — вугледобувна — складається зпідприємств (шахт) переважно збиткових, які потребують або кардинальноїреконструкції, або повинні бути ліквідовані як безперспективні.
ПоТтретє, на території України розташовано майже 40% підприємств моТ
гутнього військовоТпромислового комплексу (ВПК) колишнього Союзу,більшість з яких підлягають конверсії (перебудови, зміни профілю), а цей проТцес тривалий і потребує значних коштів.
ПоТчетверте, для України завдання полягає в тому, щоб не тільки здійснити
демонтаж командноТадміністративної системи, зробити структурну перебудовуринкового типу, а й фактично створити власну економічну систему, яка б синтеТзувала власні історичні здобутки і враховувала досвід розвинутих країн Заходу.
Класичний шлях формування ринкової економіки, який пройшли свого
часу розвинуті країни Заходу, йдучи від аграрного суспільства до індустріальТного, не придатний для України. Вона має розробити та реалізувати власну моТдель ринкового трансформування, яка полягає в порушенні звичайного, клаТсичного порядку, а саме в побудові, з одного боку, ринкової системи в умовахіндустріального суспільства, якому притаманні риси командноТадміністративТ

128Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
ної системи, а з другого —  здійснити структурну перебудову економіки з ураТ
хуванням сучасних новітніх технологій. Звісно, такі істотні, кардинальні зруТшення в суспільстві неодмінно супроводжуються:
а) первісним нагромадженням капіталу;б) переструктуруванням економіки відповідно до вимог ринкової системи;в) соціалізацією економіки, що спрямована гасити напруженості, які виТ
никають під час двох попередніх процесів.
До того ж треба мати на увазі, що кожний із зазначених процесів має свої
особливості. Так, процес первісного нагромадження капіталу на відміну відкласичного типу переходу, де працівник відчужується від землі як основногозасобу виробництва, в Україні відбувається інакше — як відчуження працівниТка від засобів виробництва, створених в індустріальному суспільстві. Цей проТцес проходить за умов звуженого відтворення (глибока криза), не нагромадТження суспільного багатства, а його “проїдання” і супроводжується перерозТподілом шляхом приватизації та інфляції. Такий перерозподіл нерідкоздійснюється з порушенням чинного законодавства на користь спритних ділківі тіньового сектора економіки.
Структура перебудови також проходить важко, без належного впливу та
інвестиційної підтримки виробництв, які б забезпечили нормальний відтвоТрювальний процес у межах національної економіки, спрямованих на забезпеТчення, зміцнення економічної незалежності держави. Відхід від такої спрямоТваності може мати досить негативні наслідки, аж до перетворення нашої дерТжави у справжній придаток країн Заходу.
Нарешті, і соціалізація економіки також має свої особливості, коли систеТ
ма соціальних гарантій, створена за часів панування командноТадміністративТної системи, фактично зруйнована, тоді як нова, що випливає з процесу соціаТлізації капіталу, перебуває в стадії формування, що призвело до соціальної неТзахищеності широких верств населення. Це в поєднанні з стрімким зниженнямжиттєвого рівня, зростанням рівня безробіття створює величезну соціальнунапругу в суспільстві, підриває віру в доцільність і соціальну спрямованість саТмих перетворень ринкового типу. Важлива регулююча, координуюча та цілеспТрямована роль у цих умовах належить державі.
Разом з тим, слід мати на увазі, що навіть за найкращої програми переходу
до ринку кінцевий результат буде залежати від послідовності та рішучості дійвиконавчих структур влади на усіх рівнях, від міри готовності суспільства прийТняти ці рішення як такі, що відповідають його інтересам, від сучасного механізТму їх реалізації. Велике значення при цьому має також правове забезпеченнятакого переходу, тобто прийняття відповідного пакету законодавчих актів, якіб усебічно регламентували дії всіх суб’єктів ринкових відносин.
На жаль, саме таких умов бракує в Україні. Якщо процес прийняття відпоТ
відних законодавчих актів проходить більшТменш задовільно, то справжнього

129Розділ 5. Ринок як форма функціонування товарного господарства…
механізму реалізації їх поки що не створено,  а не завжди послідовні та узгоджені
дії законодавчої та виконавчої структур влади ведуть до уповільнення процесупереходу, породжують занепокоєність у населення щодо можливості їх реаліТзації у найближчому майбутньому. Безумовно, це негативно позначається натемпах розвитку самого процесу переходу до ринку. Водночас, приймаючи проТграму переходу до ринку, розуміючи, що альтернативи такому переходу немає,ні в якому разі не варто ідеалізувати ринкові відносини, фетишизувати їх, бо цеінша крайність, а крайнощі, як відомо, дуже характерні для нашого суспільТства.
Отже, треба сприйняти перехід до ринку як закономірний, загальноеконоТ
мічний процес, притаманний усім цивілізованим країнам, процес суперечливий,складний. Він має як позитивні, так і негативні сторони, але це єдина можливість
побудувати ефективну, соціально спрямовану економіку, зробити людину екоТномічно незалежною, надати їй змогу самій реалізувати свої здібності.
До переваг ринкової системи слід віднести такі:1) ефективність розподілу ресурсів, бо конкурентна боротьба між виробТ
никами спрямовує ресурси у виробництво тих товарів і послуг, які найбільшнеобхідні суспільству, а це веде до максимальної економічної ефективності;
2) можливість успішного функціонування ринку за наявності обмеженої
інформації; досить мати дані про ціну і витрати виробництва;
3) гнучкість, висока пристосованість до умов, що змінюються;4) оптимальне використання досягнень НТП, новітніх технологій, що дозТ
воляє тому, хто їх використовує, мати тимчасову перевагу над конкурентами;
5) свобода вибору дій і споживачів, і виробників;6) здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості тоТ
варів (послуг), більш швидке коригування нерівноваги ринку, диспропорцій векономіці.
Водночас ринкова система має і свої негативні сторони,  бо:
1) ринкова система допускає і навіть стимулює згасання свого головного
контролюючого механізму — конкуренції;
2) в міру послаблення конкуренції підривається і суверенітет споживача,
ринкова система втрачає можливість розподіляти ресурси в чіткій відповідностіз бажанням споживачів. Ринок починає орієнтуватися не на виробництво соціТально необхідних товарів, а на задоволення запитів тих, хто має гроші;
3) ринкова система дозволяє найбільш спритним підприємцям нагромадТ
жувати величезну кількість матеріальних ресурсів, а право спадщини з часомпосилює цей процес нагромадження, що породжує надзвичайно нерівномірТний розподіл грошових доходів;
4) ринкова система не сприяє збереженню невідтворюваних ресурсів, не
має економічного механізму захисту навколишнього середовища, не може реТгулювати використання ресурсів, які належать всьому людству;

130Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
5) ринкова система не створює стимулів для виробництва товарів і послуг
колективного користування (шляхи, мости, громадський транспорт, освіта,охорона здоров’я тощо), не забезпечує фундаментальних досліджень у науці.
Разом з тим, треба пам’ятати, що за умов ринку загострюються соціальні
проблеми, виникає проблема зайнятості працездатного населення, відбуваєтьТсярозшарування різних верств населення, загострюється проблема соціальноТго захисту малозабезпечених сімей та окремих соціально вразливих груп гроТмадян (молодь, пенсіонери, інваліди), можливе також зростання злочинності,особливо організованої, з’являються нові види злочинів, зокрема у сфері екоТноміки.
Отже, шлях до ринку не усіяний трояндами. Він вимагає від кожного громаТ
дянина незалежної України усвідомлення суті процесу, який проходить зараз унашому суспільстві, змоги дати належну оцінку тих заходів, які вживаютьсядля досягнення зазначеної мети, а також зробити відповідні висновки для визТначення свого місця у цих подіях.
Ці вимоги ще більшою мірою стосуються працівників ОВС, які завжди
були в авангарді боротьби за вирішення тих завдань, які стояли перед нашоюкраїною.

131Розділ 6. Конкуренція і монополія в ринковій
системі
У попередній главі було підкреслено, що необхідною умовою функціону)
вання ринкового механізму є наявність конкуренції в економічній системі.Водночас, слід пом’ятати про те, що нічим не обмежена конкуренція своїм ло)гічним завершенням неодмінно буде мати виникнення монополії. Справді, убудь)якій боротьбі, врешті)решт, виявляються переможені та переможці : перші– покидають ринок; другі – стають його повновладними господарями, моно)полістами. Дослідженню сутності конкуренції та монополії в умовах ринковоїекономіки, їх діалектичного взаємозв’язку присвячений даний розділ.
§ 1. Сутність конкуренції. Способи конкурентної бо-
ротьби
Як вже відзначалось, конкуренція є необхідною умовою та характерною
ознакою ринку. Адже якщо в основу функціонування економіки ринкового типупокладено панування приватної власності на засоби виробництва, що, в своючергу, виступає запорукою свободи вибору для підприємців у їхній діяльності,то неодмінно виникає й конкуренція між ними.
Самостійно вирішуючи, що їм виробляти чи в якій сфері запропонувати
свої послуги підприємці постійно зіштовхуються між собою у боротьбі за по)тенційних клієнтів. Саме слово конкуренція походить від латинського concurrere
– бігти разом, змагатись на якомусь поприщі з іншими. Таке змагання має ви)рішальне значення для встановлення ринкових цін, які є головною ознакоюекономіки ринкового типу.
Конкуренція (в економічному розумінні)  – суперництво суб’єктів економ)
ічної діяльності за кращу реалізацію своїх господарчих інтересів.
Слід наголосити, що конкуренція — це не прероготива лише виробників
та постачальників товарів і послуг на ринок. В умовах ринкової економіки кон)курують справді усі суб’єкти відносин, що виникають під час виробництва тареалізації будь)якої продукції. Мова йде про конкуренцію покупців.
Конкуренцію покупців розрізняють трьох видів:

132Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
— грошова,  що має у своїй основі використання головного принципу роз)
поділу благ в умовах ринку – хто заплатив більше грошей, той і отримав данеблаго;
— на основі особистих даних,  що дає перевагу тим, хто має кращі розумові
та фізичні здібності, має кращу освіту чи більший досвід за допомогою якихмає можливості отримати певне благо раніше за інших;
— на основі особистих зв’язків,  що надає перевагу тим, хто має більш впли)
вових та високо посадових родичів, друзів, знайомих.
Конкуренція покупців має величезне значення для функціонування рин)
кового механізму. Слід пам’ятати про те, що споживання може бути не тількиособистим, а й виробничим. Споживаються не лише ті блага, які являють со)бою їжу, одяг та інші предмети особистого споживання. Виробниче споживан)ня означає використання в процесі виробництва товарів і послуг: машин та ус)таткування, сировини та природних ресурсів.
Тобто самі виробники виступають на ринку як покупці та споживачі об)
ладнання та матеріалів. Зрозуміло, що ринок буде функціонувати дуже по)різно)му залежно від того, який вид конкуренції покупців домінуватиме на ньому:грошова, на основі особистих даних або на основі особистих зв’язків. Так, зточки зору темпів розвитку ринкової економіки домінування на ринку грошо)вої конкуренції можна розглядати як нейтральний варіант, що є нормою. Домі)нування конкуренції покупців на основі особистих даних дало б можливістьприскореного розвитку економіки, через першочергове отримання потрібнихресурсів найбільш талановитими підприємцями. Найгіршим варіантом для еко)номічного розвитку країни є конкуренція покупців на основі особистих зв’язків.За таких умов відкривається простір для неефективного використання та пря)мого розбазарювання ресурсів, що потрапляють у руки людей наближених довладних структур, проте які не мають потрібних для підприємницької діяль)ності здібностей.
Ще більше значення для функціонування ринкового механізму має кон)
куренція продавців.
Конкуренцію продавців розрізняють таких видів. Цінова конкуренція.  Її суть полягає у тому, що виробники та постачальни)
ки на ринок товарів і послуг намагаються запропонувати їх за цінами, нижчи)ми за ціни конкурентів. З одного боку, виробники та продавці товарів повиннібули б бути зацікавлені у високих цінах на свою продукцію для отримання більшвисоких прибутків (що, в принципі, відповідає дійсності), але в умовах конку)ренції цей принцип дещо модифікується. Наявність на ринку конкурентів ут)римує продавців від встановлення надвисоких цін на свою продукцію. Загаль)не правило можна сформулювати так: чим більше на ринку конкуруючих міжсобою продавців, тим нижчі на ньому ціни (за інших рівних умов), і навпаки,чим менша на ринку конкуренція між продавцями певної продукції – тим ви)

133Розділ 6. Конкуренція і монополія в ринковій системі
щою буде ціна на неї (за інших рівних умов). Підкреслимо, що в даному разі
мова йде про найширші узагальнення. Більш докладно про цінову політикупродавців ми поговоримо у наступному параграфі при розгляді основних типівконкурентних ринків.
Нецінова конкуренція.  Це поняття включає у себе всі інші способи веден)
ня конкурентної боротьби (за винятком цінової), що не суперечать діючому вкраїні законодавству, а саме:
—Поліпшення якості продукції.  Поліпшення якісних показників продукції
(кращі технічні характеристики, більш якісне складання, покрліпшений ди)зайн і т.інш.) дає змогу збільшувати обсяги її продажу без зниження ціни по)рівняно з конкурентами. Більше того, поліпшення якісних показників товару,часто дозволяє розширювати обсяги його продажу навіть при підвищенні цінина нього.
—Реклама продукції.  Значного розширення обсягу реалізації продукції
вдається досягати тим продавцям, які успішно використовують можливостірекламної діяльності. Вдало проведена рекламна кампанія дозволяє інодізбільшувати продаж товару навіть не витрачаючи зусилля на поліпшення йогоякісних характеристик. Не випадково значна кількість виробників у сучаснійринковій економіці віддає перевагу витратам на рекламу власної продукції по)рівняно з витратами на науково)дослідницьку роботу, пов’язану з реальним їївдосконаленням.
—Кращі умови продажу товарів та послуг.  Кращі порівняно із конкурен)
тами умови продажу товарів та послуг можуть означати цілу низку заходів, дояких вдається продавець певної продукції для більш прихильного ставлення донього потенційного покупця. Це може бути більший термін гарантії на прода)ний товар, безплатна його доставка покупцеві та монтаж і введення в експлуа)тацію співробітниками підприємства)виробника. Умови продажу включають усебе як рівень обслуговування клієнта у магазині під час здійснення ним по)купки, так і обслуговування його у період після її здійснення (мається на увазіщільність мережі ремонтних майстерень та сервісних центрів, що здійснюютьгарантійний ремонт та поточне обслуговування проданого товару). Потенцій)ний покупець може заохочуватись додатковими призами та подарунками, щовиступають обов’язковим додатком до зробленої покупки чи розігруються наумовах лотереї, іншими заходами, які можуть дати позитивний результат з точ)ки зору збільшення обсягів продажу порівняно із конкурентами.
Усі вищеназвані способи нецінової конкуренції об’єднує єдина риса – мож)
ливість вести конкурентну боротьбу не знижуючи ціни на продукцію, що пропо)нується на продаж. Іноді це єдиний можливий спосіб конкуренції, якщо ціна то)вару перебуває на межі витрат підприємця на його виробництво. Хоча набагато
частіше методи нецінової конкуренції застосовуються через небажання продавцівзнижувати ціни на свої товари, навіть якщо вони мають таку можливість.

134Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
Поєднання методів цінової та нецінової конкуренції дає найкращі резуль)
тати в конкурентній боротьбі за завоювання певного споживчого ринку. Протеіноді конкуруючим між собою продавцям цих методів не вистачає, і тоді вонипочинають застосовувати прийоми, що об’єднуються поняттям нечесної кон)куренції.
Нечесна конкуренція  поєднує в собі всі способи конкурентної боротьби ,
що засуджуються суспільством та, відповідно, переслідуються згідно з чиннимзаконодавством.
Серед найпоширеніших способів нечесної конкуренції можна навести такі:—Дезінформація про власний товар (нечесна реклама).  Даний спосіб за)
воювання прихильності споживачів справедливо вважається забороненим, боможе бути небезпечним для суспільства. У разі, коли йдеться про завищеннятехнічних даних продукції або наділення її в рекламі властивостями, яких вонанасправді взагалі не має, її використання може призвести до важких наслідківяк для безпосереднього користувача, так і для оточення.
—Незаконне використання чужих товарних знаків.  Фактично, це спосіб
обдурювання покупця, що є модифікацією попереднього. Зазвичай чужі то)варні знаки використовують виробники, які не можуть забезпечити високоїякості власної продукції . Споживач купує неякісний товар, приймаючи йогоза високоякісну продукцію якогось відомого виробника, і це, знову)таки, моженести в собі певну небезпеку. Різновидом незаконного використання чужихтоварних знаків є використання схожих товарних знаків. Іноді не обов’язко)во точно копіювати товарні знаки відомих виробників, щоб ввести в оманупотенційних споживачів. Достатньо буває трохи змінити фірмовий знак чиодну букву у назві фірми, і не дуже досвідчений покупець придбає його якякісний.
—Компрометація товарів конкурентів.  Ще один спосіб незаконної кон)
куренції. В більшості розвинутих країн світу діють закони про рекламу, де ок)ремо підкреслюється, що рекламування власної продукції не повинно відбува)тись за допомогою поширення компрометуючих даних про продукцію конку)рентів. Саме тому ми так часто можемо бачити на екранах телевізорів рекламніролики, де власна продукція виробника порівнюється із “звичайним пральнимпорошком”, “звичайним милом” та “звичайною зубною пастою” хоча в реаль)ному житті таких не існує.
—Тиск на постачальників ресурсів для конкурентів  — один з найбільш ви)
тончених способів незаконної конкуренції. Перевагу над конкурентом можнаотримати, позбавивши його потрібних йому ресурсів. Тому, якщо існує однеджерело отримання сировини чи обладнання для декількох конкуруючих міжсобою виробників, у них може виникнути бажання не змагатися на засадахцілком законної грошової конкуренції, а натиснути в той чи інший спосіб напостачальника ресурсів з метою позбавлення їх конкурентів. Такого роду тиск,

135Розділ 6. Конкуренція і монополія в ринковій системі
як правило, здійснюється таємно, що значно ускладнює протидію даному виду
незаконної конкуренції.
—Промислове шпигунство.  Теж є таємною, прихованою формою діяль)
ності, що відноситься до способів незаконної конкуренції. Сучасні технологіївиготовлення високоякісної продукції іноді є секретом фірми, іноді продають)ся, але коштують надто дорого. Тоді застосовується промислове шпигунствояк дешевший спосіб отримання потрібної інформації.
—Демпінг.  Демпінг – це збут продукції на ринку за ціною, що не покри)
ває витрат на її виготовлення. Зрозуміло, що якщо один з продавців запропо)нує таку занижену ціну, то це може значно підірвати позиції його конкурентівна даному ринку. Але чи варто самому зазнавати збитків, витискуючи з ринкусвоїх конкурентів? До такого способу незаконної конкуренції вдаються, якправило ті, хто має диверсифіковану структуру виробництва, тобто продаютьсвою продукцію на різних, не зв’язаних між собою ринках, отже, мають мож)ливість дозволити собі тимчасові збитки на одному з них.
Розглянувши основні способи ведення конкурентної боротьби, ми може)
мо краще уявити собі її наслідки.
Найважливішим наслідком конкуренції для функціонування ринкового
механізму в цілому є її вплив на формування середнього рівня цін на окремихринках товарів та послуг. Як уже було сказано, чим вищою є конкуренція – тимнижче падають ціни на окремому ринку. Отже, на висококонкурентних ринкахціни наближаються до своєї мінімальної межі – вартості витрат на виробницт)во товару. Більше того, цінова конкуренція змушує виробників шукати шляхизменшення цих витрат. Зменшення витрат можливе тільки за рахунок більшекономного використання ресурсів, підвищення ефективності процесу вироб)ництва. В результаті конкуренції зростає потреба у підвищенні продуктивностіпраці, мінімізації її витрат на одиницю продукції. Це завдання розв’язуєтьсяна основі активного впровадження в процес виробництва досягнень науково)технічного прогресу, застосовування новітніх технологій. Нецінова конкурен)ція сприяє підвищенню якості товарів, поліпшує їх зовнішній вигляд, робитьбільш зручними у користуванні.
Отже, до позитивних наслідків конкуренції можна віднести: зниження
витрат на виробництво (і, відповідно, зниження цін на товари), ефективне ви)користання ресурсів, підвищення продуктивності праці, стимулювання нау)ково)технічного прогресу, підвищення якості продукції.
До негативних наслідків конкуренції можна віднести проблеми, що ви)
никають через банкрутство підприємств, які програли у конкурентній боротьбі.Насамперед, це проблема постійно виникаючого безробіття. Люди, що втра)тили роботу, завжди є серйозною проблемою для суспільства. Проте з другогобоку, банкрутство переможених у конкурентній боротьбі можна розглядати яксанацію певної галузі і цілком об’єктивний процес, а проблема безробітних най)

136Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
частіше розв’язується за рахунок переможців, які розширюють обсяги вироб)
ництва і відчувають потребу у додатковій робочій силі, або за рахунок виник)нення нових підприємств.
Усе вищесказане відноситься до внутрішньогалузевої конкуренції, що має
місце при боротьбі між собою продавців в одній, окремо взятій галузі. Крім цього,існує ще й міжгалузева конкуренція, що ведеться підприємцями різних галузей.
Міжгалузева конкуренція виникає внаслідок різної прибутковості вироб)
ництва і реалізації продукції в різних галузях. Вона набирає вигляд відтоку ка)піталу з менш прибуткових галузей і накопичення його у більш прибутковихгалузях. Відтік капіталів з певної галузі має наслідком утворення дефіциту ви)готовлюваної тут продукції відносно існуючого попиту. Це дозволяє тим ви)робникам, що залишились у ній, піднімати ціни на свої товари і отримуватибільші ніж раніше прибутки. Протилежна картина спостерігається у галузях,де капітал накопичується через високу прибутковість виробництва у них. Тут зчасом прибутковість починає падати внаслідок надлишку продукції відносноіснуючого попиту і відповідного падіння цін. Отже, перетікання капіталів зодних галузей в інші в пошуках більш вигідного їх застосування має наслідкомвирівнювання прибутковості виробництва різних видів продукції. Інакше ка)жучи, міжгалузева конкуренція виде до утворення середньої норми прибутко)вості виробництва для усіх галузей господарства.
Описаний механізм дії міжгалузевої конкуренції не слід абсолютизувати і
розуміти буквально. В реальній практиці можна зустрітись із ситуацією, коли вокремих галузях висока прибутковість застосування капіталу порівняно з інши)ми зберігається непохитною досить тривалі проміжки часу. Головною причи)ною такого явища є перешкоди на шляху проникнення у ці галузі нових капі)талів. Ці перешкоди можуть мати як об’єктивну основу (обмеженість природ)них ресурсів, що видобуваються і переробляються виробниками певної галузі),так і виникати через штучні обмеження (необхідність отримання дозволу віддержавних органів на право займатись певною діяльністю). Відповідно, різнітоварні ринки мають різні ступені конкурентності. Про це і піде мова у наступ)ному параграфі.
§ 2. Види конкуренції
За ступенем конкурентності розрізняють такі види ринків: ринок чистої
конкуренції, ринок монополістичної конкуренції та олігополістичний ринок.Ринок чистої конкуренції називають ще досконалою конкуренцією, а два іншихвідносять до ринків із недосконалою конкуренцією.
Чиста конкуренція  – ринкова ситуація, за якої численні, незалежно діючі
виробники продають ідентичну (стандартизовану) продукцію і жоден з них не
в змозі контролювати ринкову ціну.

137Розділ 6. Конкуренція і монополія в ринковій системі
Розглянемо основні ознаки ринку чистої конкуренції більш докладно.
Дуже велика чисельність виробників.  Основною рисою ринку чистої кон)
куренції є наявність великої чисельності на ньому незалежно діючих продавців,що пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку. Як прикладиможна навести ринки сільськогосподарських товарів, фондові біржі та ринкиіноземних валют.
Стандартизована продукція.  Конкуруючі виробники виробляють стандар)
тизовану або однорідну продукцію. При існуючій ціні споживачеві байдуже, укого з продавців купується продукт. На конкурентному ринку продукти фірмБ, В, Г, Д і так далі розглядаються покупцем як точні аналоги продукту фірмиА. Внаслідок стандартизації продукції відсутня основа для нецінової конку)ренції, тобто конкуренції через різницю в якості продукції, рекламу чи умовипродажу.
Єдність цін.  На ринках чистої конкуренції окремі виробники здійснюють
незначний контроль над ціною продукції. Ця властивість випливає з двох по)передніх. В умовах чистої конкуренції кожен виробник виробляє настільки не)значну частину від загального обсягу виробництва, що збільшення або змен)шення її випуску не буде відчутно впливати на загальну пропозицію і, відпові)дно, на ціну продукту. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробникпогоджується з існуючою ціною. Конкурентна фірма не може встановлюватиринкову ціну, а може лише пристосовуватись до неї.
Отже, окремий конкуруючий виробник підкорюється владі ринку; ціна
продукту є дана величина, на яку виробник не впливає. Фірма може отриматиту саму ціну за одиницю продукції як при більшому, так і при меншому обсязівиробництва. Встановлювати вищу ціну, ніж існуюча ринкова було б безглуз)дям. Покупці не придбають нічого у фірми А по ціні 2,05 грн., якщо її 9999конкурентів продають ідентичний продукт по 2 грн. за штуку. і навпаки, внас)лідок того, що фірма А може продати стільки, скільки вона вважає необхідним,по 2 грн. за штуку, для неї немає сенсу встановлювати будь)яку нижчу ціну,наприклад 1,95 грн. Це б викликало лише зменшення її прибутків.
Вільний вступ та вихід з галузі.  Нові фірми мають можливість вільно вхо)
дити, а існуючі фірми – вільно виходити з суто конкурентних галузей. Не існуєжодних серйозних перешкод – законодавчих, технологічних, фінансових таінших, які могли б завадити виникненню нових фірм і збуту їх продукції наконкурентних ринках.
Ринки чистої конкуренції мають як позитивні, так і негативні риси. До
переваг, що забезпечує чиста конкуренція, по)перше, можна віднести забезпе)чення на її основі найбільш ефективного використання економічних ресурсів.Досліджуючи ринкову економіку чистої конкуренції, що була притаманнаАнглії кінця XVIII ст., А.Сміт сформулював теорію “невидимої руки”, згідно зякою дії підприємців за цих умов цілком відповідають інтересам суспільства.

138Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
Нічим не обмежена чиста конкуренція примушує підприємців ретельно сте)
жити за витратами на виробництво продукції і, відповідно, забезпечуватинайбільш економне, ефективне використання ресурсів.
Ще одним позитивним моментом ринків чистої конкуренції можна вва)
жати те, що вони забезпечують можливість отримання споживачами товарів занайнижчими з можливих цін. Оскільки для даних ринків характерною є ціноваконкуренція, ціни тут максимально наближаються до витрат на виробництвопродукції.
Проте, як уже було сказано, чиста конкуренція має і певні недоліки. Го)
ловною проблемою чисто конкурентної ринкової економіки вважається дуженерівномірний розподіл доходів у ній. Нерівномірний розподіл доходів, в своючергу, веде до недоцільногоз точки погляду суспільства використання ресурсів.Реагуючи на структуру попиту, яка є похідною від структури розподілу доходів,виробники починають більше уваги звертати на виробництво дрібниць для ба)гатіїв, ніж на виробництво предметів споживання для задоволення основнихпотреб бідних прошарків населення.
Друга проблема ринків чистої конкуренції стосується побічних витрат та
суспільних благ. В умовах чистої конкуренції кожен виробник буде йти тількина ті витрати, які повинні окупитись. Це означає, що існують значні витрати,яких виробники можуть уникнути (і насправді уникають), які пов’язані з про)блемами забруднення навколишнього середовища. З точки зору конкуруючихвиробників, витрати на природозахисні споруди – марна трата грошей. Дляних це так звані побічні (зовнішні) витрати.
З другого боку, ринки чистої конкуренції не виділяють ресурсів для забез)
печення побічних (зовнішніх) благ. Мова йде про суспільні чи державні блага,такі як: національна оборона, безплатна всезагальна освіта, всезагальне без)платнне медичне обслуговування населення тощо.
Як уже зазначалося, крім чистої, досконалої конкуренції розрізняють два
види недосконалої конкуренції: монополістичну конкуренцію та олігополію.
Монополістична конкуренція  – ринкова ситуація, за якої численні продавці
реалізують схожі товари, намагаючись надати їм реальних чи уявлених винят)кових якостей.
Різниця між чистою та монополістичною конкуренцією досить вагома.
Для монополістичної конкуренції не потрібно сотень або тисяч фірм, достат)ньо відносно великої їх чисельності, скажімо 25, 35, 60 чи 70.
Така кількість фірм, що діють на певному ринку, визначає кілька важли)
вих ознак монополістичної конкуренції. По)перше, кожна фірма здійснює кон)троль над відносно невеликою часткою всього ринку, отже, вона має дуже об)межений вплив на ринкову ціну. Крім того, наявність відносно невеликої чи)сельності фірм до того ж гарантує, що таємні домовленості, узгоджені дії фірмз метою обмеження обсягу виробництва та штучного підвищення цін, майже

139Розділ 6. Конкуренція і монополія в ринковій системі
неможливі. За такої чисельності фірм у галузі відсутнє відчуття взаємної за)
лежності між ними; кожна фірма визначає свою політику, не враховуючи мож)ливу реакцію з боку конкуруючих з нею фірм.
На противагу чистій конкуренції, однією з основних ознак монополістич)
ної конкуренції є також диференціація продукту. Фірми в умовах чистої конку)ренції виробляють стандартизовану, або однорідну продукцію; виробники вумовах монополістичної конкуренції випускають різновиди даного продукту.При цьому диференціація продукту може набувати різноманітних форм.
Якість продукту. Продукти можуть розрізнятися за своїми фізичними або
якісними параметрами. “Реальні” розбіжності, включаючи функціональні особ)ливості, матеріали, дизайн і якість роботи, є вкрай важливими складовими ди)ференціації продукту. Персональні комп’ютери, наприклад, можуть розрізня)тись з точки зору потужності апаратури, програмного забезпечення, графічно)го виводу та ступеня їх “орієнтованості на споживача”. Існує багато підручниківз курсу основ економічної теорії, що відрізняються з точки зору змісту, струк)тури, доступності викладення матеріалу, методичних порад, графіків, малюнківі таке інше. Будь)яке місто достатньо великого розміру має певну кількість роз)дрібних магазинів, що торгують чоловічим та жіночим одягом, який значновідрізняється від аналогічного одягу з магазинів іншого міста за стилем, матері)алами та якістю роботи.
Послуги. Послуги та умови, пов’язані з виробництвом продукту, є важли)
вими аспектами диференціації продукту. В одному магазині можуть надаватиособливого значення обслуговуванню покупців. Його працівники упакуютькуплені вами товари та віднесуть їх до вашої автомашини. Конкурент у виглядівеликого роздрібного магазину може пропонувати покупцям самим пакуватита переносити свої покупки, але продавати їх за нижчими цінами. Терміновачистка одягу часто виглядає більш привабливою, ніж аналогічна за якістю чи)стка, що виконується у триденний строк. Усе це приклади диференціації про)дукту, пов’язаної з послугами.
Розташування.  Продукти також можуть бути диференційовані на основі
розташування та доступності. Невевичкі мінімаркети чи продовольчі магази)ни самообслуговування успішно конкурують з великими супермаркетами, не)зважаючи на те, що останні мають набагато більший асортимент продуктів танижчі ціни. Володарі маленьких магазинів розташовують їх ближче до покупців,на найбільш пожвавлених вулицях, працюючи по 24 години на добу. Близькесусідство бензозаправної станції з пожвавленою автомагістраллю дозволяє їйпродавати бензин за ціною більш високою, ніж могла бути встановлена на бен)зоколонці, що розташована посеред міста до 2)3 км від такої магістралі.
Стимулювання збуту. Диференціація продукту може також бути результа)
том уявних розбіжностей, створених за допомогою реклами, упаковки та вико)ристання торгових знаків і торгових марок. Коли та чи інша марка джинсів або

140Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
парфумів пов’язується з ім’ям якоїсь видатної особи, то це може вплинути на
попит на ці продукти з боку споживачів.
Диференціація продукту є основою того, що незважаючи на наявність
відносно великої чисельності фірм, виробники в умовах монополістичної кон)куренції мають певний ступінь контролю над цінами на власну продукцію.Споживачі віддають перевагу продукції певних продавців та готові платитибільш високу ціну за їх товари. Продавці та покупці більше не пов’язані міжсобою стихійно, як на ринку чистої конкуренції.
Як випливає з сказаного, в умовах монополістичної конкуренції економі)
чне суперництво зосереджується не тільки на ціні, а й на таких нецінових чин)никах, як якість продукту, реклама та умови, пов’язані з його продажем. Дифе)ренційованість дає можливість розраховувати на те, що з часом вони можутьбути видозмінені і що риси диференціації продукту кожної фірми будуть зале)жати від реклами та інших форм стимулювання збуту. Багато фірм робить силь)ний акцент на торгові знаки та фабричні клейма як засоби переконання спо)живачів у тому, що їхня продукція краща, ніж продукція конкурентів.
Слід звернути увагу на те, що вступати у галузі із монополістичною кон)
куренцією відносно легко. В умовах монополістичної конкуренції виробникипредставляють собою відносно невеликі за розміром фірми. Це означає, щонеобхідний для вступу у галузь капітал, є невеликим. З другого боку, порівняноз чистою конкуренцією можуть виникнути деякі додаткові фінансові бар’єри,зумовлені необхідністю отримання продукту, який відрізняється від продукціїконкурентів, та обов’язком рекламувати цей продукт. Вже існуючі у галузі фірмиможуть володіти патентами на свою продукцію та авторськими правами навласні фабричні клейма і торгові знаки, що збільшує труднощі та витрати фірм,які тільки вступають у галузь.
Коротше кажучи, під монополістичною конкуренцією маються на увазі
галузі, де фірми виробляють диференційовані продукти, не вступаючи у таємнісоюзи між собою. Цінова конкуренція поєднується тут з неціновою конкурен)цією. Легкість вступу у галузь сприяє появі конкуренції з боку нових фірм.
Ще одним видом недосконалої конкуренції є олігополія. Олігополія  – це панування на ринку декількох фірм, що виробляють іден)
тичні або схожі товари.
Визначальною рисою олігополії є нечисленність. Коли відносно мала
кількість фірм займає пануюче становище на ринку товарів чи послуг, галузь єолігополістичною. Як правило, коли ми чуємо: Велика трійка, Велика четвіркачи Велика шістка, вочевидь, вказана галузь є олігополістичною.
Олігополії можуть бути однорідними або диференційованими, тобто в
олігополістичній галузі можуть вироблятись стандартизовані чи диференційо)вані продукти. Багато промислових продуктів: сталь, цинк, мідь, алюміній, сви)нець, цегла, технічний спирт та ін. – є у фізичному розумінні стандартизова)

141Розділ 6. Конкуренція і монополія в ринковій системі
ними продуктами. З другого боку, багато галузей, що виробляють споживчі то)
вари: автомобілі, миючі засоби, листівки, тютюнові та горілчані вироби, побу)тові електроприлади, є диференційованими олігополіями.
Чому певні галузі складаються лише з кількох фірм? Відповідь міститься в
економії витрат, існуванні перешкод для вступу у галузь та злитті фірм.
Ефект масштабу.  Існують галузі, де ефективне виробництво можливе
тільки при незначній кількості виробників; іншими словами, ефективністьпотребує, щоб виробничі потужності кожної фірми забезпечували більшу час)тку сукупного ринку. Збільшення деяких фірм обов”язково буде відбуватись зарахунок конкурентів. Реалізація ефекту масштабу деякими фірмами передба)чає , що чисельність конкуруючих виробників одночасно скорочується внаслі)док банкрутств та злиттів.
Перешкоди для вступу у галузь.  Однією з причин виникнення олігополії є
перешкоди до вступу інших фірм у дану галузь. Володіння патентами та конт)роль над стратегічною сировиною надзвичайно важливі в електроніці, хімічнійта алюмінієвій промисловості. Додатковим фінансовим бар’єром для вступу угалузь можуть бути значні витрати на рекламу, що має місце у виробництві ци)гарок та горілчаних виробів.
Спонукаючі мотиви для злиття фірм.  Приводом для злиття можуть висту)
пати різні причини. Безпосередньою причиною є те, що з’єднання двох чибільше конкуруючих фірм може істотно збільшити їх ринкову частку і дати мож)ливість новій, більшій виробничій одиниці досягнути більшого ефекту масш)табу. Іншою важливою причиною,що спонукає фірми до злиття, є досягненняринкової влади. Фірма, що має більшу здатність контролювати ринок та цінусвоєї продукції, ніж дрібніший виробник, має безперечні переваги.
Конкуренція серед невеликої кількості фірм породжує новий ускладню)
ючий фактор: загальну взаємозалежність. Загальна взаємозалежність, що про)являє себе у необхідності для фірми враховувати можливі зворотні дії конку)рентів у разі зміни її цінової політики є виключною властивістю олігополії. Ве)лика кількість конкурентів, яка характеризує як чисту, так і монополістичнуконкуренцію, виключає існування загальної залежності у цих ринкових струк)турах. Відповідно олігополію можна визначити як ситуацію, за якої чисельністьфірм у галузі настільки мала, що кожна з них при формуванні власної ціновоїполітики повинна брати до уваги реакцію з боку конкурентів.
Висновок: олігополія існує, коли невелика кількість фірм панує на ринку
однорідного чи диференційованого продукту. Олігополія виникає завдяки злит)тям та різним перешкодам для вступу у галузь — таким, як ефект масштабу,патенти або володіння сировиною.

142Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
§ 3. Конкуренція і монополія. Антимонопольне зако-
нодавство України
Будь)яка конкуренція (за умови невтручання держави) своїм логічним
завершенням має виникнення монополії. Справді, якщо конкуренція — це бо)ротьба за завоювання якомога більшої частки ринку, то, врешті решт у ній по)
винен виявитись переможець, що витіснить з даного ринку своїх конкурентів
і, відповідно, перетвориться на монополіста. Парадокс конкуренції полягає втому, що вона перетворюється з часом на свою протилежність – монополію.
Чиста монополія  – ринкова ситуація, за якої існує лише один продавець
товару, що не має близьких замінників.
Розглянемо основні ознаки чистої монополії докладніше.
Одноосібний продавець.  Чистий , або абсолютний, монополіст є галузь, що
складається з однієї фірми. Одна фірма виступає єдиним виробником даногопродукту чи єдиним постачальником послуги; відповідно, фірма та галузь –синоніми.
Відсутні близькі замінники.  З першої ознаки випливає, що продукт моно)
полії є унікальним у тому розумінні, що не існує якісних чи близьких замін)
ників. З точки зору споживача, це означає, що відсутні прийнятні альтернати)
ви даного товару. Споживач повинен купувати продукт у монополіста чи обхо)дитись без нього.
Те, що не існує близьких замінників монополізованого продукту, має важ)
ливе значення з погляду реклами. Залежно від типу товару чи послуги, що про)понуються, монополіст може займатись або не займатись широкою рекламою
та діяльністю щодо стимулювання збуту. Наприклад, чистий монополіст, що
продає предмети розкоші, такі, як діаманти, міг би здійснювати широку рекла)му, намагаючись збільшити попит на цей продукт. Можливо, що внаслідок цьогобільше людей буде заохочено до купівлі діамантів, навіть за рахунок скорочен)ня їхніх витрат на власний відпочинок. Місцеві комунальні служби, з другогобоку, не бачать сенсу у великих витратах на рекламу: місцеві жителі, які відчу)
вають потребу у воді, газі, електричній енергії та телефонному зв’язку, вже самі
знають, у кого вони повинні купувати ці предмети першої необхідності.
Контроль за ціною. Як уже було сказано, окрема фірма, що діє в умовах
чистої конкуренції, не впливає на ціну продукту: вона “погоджується з ціною”,що складається внаслідок існуючих попиту та пропозиції. Це пов’язано з тим,що вона виробляє незначну частку у складі сукупної пропозиції. Яскравим кон)
трастом виступає чистий монополіст, що диктує свою ціну: фірма здійснює знач)
ний контроль над ціною. Причина очевидна: монополіст виробляє і, відповід)но, контролює загальний обсяг пропозиції товару. Згідно з кривою попиту насвій продукт монополіст може викликати зміни його ціни, маніпулюючикількістю запропонованого продукту.

143Розділ 6. Конкуренція і монополія в ринковій системі
Блокування вступу у галузь.  Якщо, за визначенням, чистий монополіст не
має прямих конкурентів, то повинні бути причини її відсутності. І вони є: існу)вання монополії залежить від наявності перешкод для вступу у галузь. Будь вониекономічними, технічними, юридичними чи іншими, певні перешкоди повиннііснувати, щоб утримувати нових конкурентів від вступу у галузь, якщо моно)полія збирається продовжувати своє існування. Вступ у галузь в умовах чистоїконкуренції буде заблоковано.
Головною небезпекою монополізації економіки є знищення нею конку)
ренції як однієї з основних умов функціонування механізму ринку. Проте існу)ють й інші негативні риси монополії.
Неефективність розподілу ресурсів.  Монополісти вважають можливим і
доречним обмежувати випуск продукції та призначати більш високі ціни по)рівняно з тими, що існували б у даній галузі, якби вона була організована наконкурентних засадах.
Непрогресивність.  У більшості галузей фірмам треба охопити тільки неве)
лику частку (у багатьох випадках 2)3%) усього обсягу ринку, щоб досягти ви)робництва з низькими витратами: монополія не забезпечує необхідну умовувиробничої ефективності. Факти не підтверджують думку про те, що великийрозмір та ринкова влада перебувають у тісному взаємозв’язку з науково)техні)чним прогресом. В дійсності захищене становище підприємця)монополіста по)роджує неефективність та бездіяльність; у ньому відсутній конкурентний сти)мул для виробничої ефективності.
Нерівність доходів.  Монополія також критикується як фактор, що сприяє
нерівності доходів. Завдяки існуванню перешкод для вступу у галузь монополістможе назначати ціну, що перевищує середні витрати, і отримувати відповідніекономічні прибутки. Ці прибутки привласнюються акціонерами та керівни)ками корпорацій, що належать, як правило, до груп осіб із найбільш високимрівнем доходів.
Політична небезпека. Останнє критичне зауваження базується на при)
пущенні, що економічна влада і політичний вплив тісно пов’язані між собою.Вважається,що величезні корпорації здійснюють тиск на уряд, і це відбиваєть)ся на законодавстві та державній політиці, які сприяють реалізації не сус)пільних інтересів, а скоріше збереженню та зміцненню цих промисловихгігантів.
Перелічивши аргументи проти монополії, слід назвати й ті, що висува)
ються на її захист. Річ у тому, що в сучасній економічній літературі можна зуст)ріти висловлювання на користь монополій, деякі з яких ми назвемо нижче.
Продукти кращої якості.  Одним з виправдань підприємницької монополії
є твердження про те, що представники монополій завоювали домінуюче ста)новище на ринку, пропонуючи кращі за якістю продукти. Споживачі прийня)ли колективне рішення, що дані продукти є кращими за ті, що їх пропонують

144Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
інші фірми. Відповідно, вважає дехто, монопольні прибутки та великі ринкові
частки були “зароблені” завдяки кращому виконанню.
Недооцінка конкуренції.  Інший аргумент на користь підприємницької моно)
полії полягає у тому, що економісти розглядають конкуренцію надто вузько. На)приклад: хоча фірм, які виробляють даний продукт, може бути лише декілька, вониможуть стикатись із сильною міжгалузевою конкуренцією. Тобто вони можутьвідчувати конкуренцію з боку виробників товарів, що відрізняються від продукціїданих фірм, проте здатних її замінити. Також повинна бути взята до уваги іноземнаконкуренція. Товари іноземців, що потрапляютьна внутрішній ринок внаслідокрозвитку торговлі, складають конкуренцію товарам вітчизняних виробників)мо)нополістів. Окрім того, великі прибутки, які отримує монополіст внаслідок мак)
симального використання своєї ринкової влади, виступають стимулом для потен)ційних конкурентів, що спонукає їх до вступу у дану галузь. Потенційна конкурен)ція діє на фірми, які ма ють у даний час ринкову владу, як стримуючий фактор при
прийнятті ними рішень про ціни та обсяги виробництва.
Ефект масштабу. Там, де використовується високопрогресивна техноло)
гія, тільки значні виробники – значні і в абсолютному значенні і щодо розміруринку фірми – можуть досягти низьких витрат на одиницю продукції і томупродавати її споживачам за відносно низькими цінами. Традиційний аргументпроти монополії — що монополія означає менший обсяг виробництва, більшвисокі ціни та неефективний розподіл ресурсів, передбачає, що економія навитратах була б однаково досяжною для фірм і у висококонкурентній і у по)вністю монополізованій галузі. Насправді ситуація часто складається зовсім іна)кше; ефект масштабу може бути досягнутий тільки у разі, коли конкуренція – узначенні великої чисельності фірм – відсутня.
Науковоютехнічний прогрес.  Багато хто з економістів відстоює позицію,
згідно з якою монополізовані галузі сприяють високим темпам науково)техні)чного прогресу. На їхню думку, монополії мають і фінансові ресурси, і стимулидля проведення технологічних досліджень.
Окремо слід сказати про так звану природну монополію. Природна монополія – це чиста монополія, існування якої визнається сус)
пільством доцільною.
Природна монополія існує тоді, коли ефект масштабу настільки великий,
що одна фірма може забезпечувати продукцією увесь ринок, маючи при цьомунижчі витрати на одиницю продукту, ніж вони були б за наявності декількохконкуруючих фірм. Такі умови є характерними для так званих підприємств сус)пільного користування, до яких належать підприємства електро), водо) та га)зозабезпечення та ін. У таких випадках конкуренція є просто нерентабельною.Якби такий ринок був поділений між багатьма виробниками, ефект масштабуне був би досягнутий, витрати на одиницю продукції були б високими і потрібнібули б високі ціни для покриття цих витрат.

145Розділ 6. Конкуренція і монополія в ринковій системі
Як можливі засоби забезпечення суспільно задовільної поведінки з боку
природної монополії виступають дві альтернативи. Однією є державнавласність, а другого – державне регулювання. Суспільний транспорт, системиводозабезпечення та збирання сміття є типовими суспільними підприємства)ми на місцевому рівні. За умови, що природна монополія є приватною, засто)совується державне регулювання. Монополії, що регулюються державою, ство)рюються, щоб уникнути можливих зловживань з боку неконтрольованої мо)нопольної влади. Регулювання повинно гарантувати,що споживачі отримаютьвигоду від економії, спричиненої масштабами виробництва, тобто зменшен)ням витрат на одиницю продукту. На практиці, ті хто здійснює регулювання,намагаються встановити тарифи, що будуть відшкодовувати витрати виробниц)тва і приносити “справедливий” чи “обгрунтований” дохід підприємству.
Підбиваючи підсумок сказаному слід наголосити, що за винятком при)
родної монополії тенденції до монополізації у більшості галузей економікирозглядаються як негативне і небезпечне явище, що зумовлює необхідністьведення антимонопольної діяльності з боку держави. Не винятком тут є і Ук)раїна.
Монополії в Україні мають певні особливості. Здебільшого вони успад)
ковані від колишнього Радянського Союзу. Політика радянського керівництвабула спрямована на забезпечення найвищого ступеня концентрації виробниц)тва в усіх галузях народного господарства. Такий рівень концентрації велико)масштабного виробництва автоматично перетворював підприємства на госпо)дарства монополістичного типу. Крім виробничих (господарських) монополій,була сформована система організаційно)галузевих (відомчих) монополій у виг)ляді різних міністерств, управлінь, комітетів, районних, обласних і республі)канських агропромислових об’єднань тощо. Галузева форма організації управ)ління збуту і виробництва ліквідувала всі умови для функціонування як внутрі,так і міжгалузевої конкуренції.
Важливо також зазначити, що в умовах колишнього СРСР держава була
абсолютним монополістом, оскільки майже усі засоби виробництва в країністановили державну власність. На цьому грунті держава монополізувала всі сто)рони економічного життя: виробництво, управління, планування, збут, оплатупраці, ціноутворення, розподіл засобів виробництва і предметів споживання.Внаслідок цього була сформована державно)монополістична економічна сис)тема, яка повністю виключала ринкову конкуренцію. Абсолютна і всебічна мо)нополізація всіх галузей і сфер економіки породила тенденцію до технічного таекономічного застою.
Становлення української державності поставило перед нею складне і копітке
завдання – подолання монополізму. Одним із найважливіших напрямків уздійсненні цього завдання є рішуча деконцентрація виробництва, а її конкретнаформа – розукрупнення більшості об’єднань і великих підприємств в усіх галузях.

146Частина 3. Ринкова економіка: структура і механізм функціонування
Важливе значення для подолання державного монополізму, для усунення
організаційно)галузевих монополій, має приватизація більшої частки держав)ної власності. Це, безперечно, ключове питання з точки зору формування вУкраїні принципово нової господарської системи.
Початок антимонопольній діяльності в Україні було покладено прийнят)
тям Законів “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісноїконкуренції у підприємницькій діяльності” (1992 р.) та “Про Антимонополь)ний комітет України” (1993 р.). Згідно із цими законами монопольне станови)ще підприємств на ринку для всіх видів товарів народного споживання, а та)кож для всіх видів робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетомУкраїни і його територіальними управліннями в межах адміністративної оди)ниці.
Слід підкреслити, що незважаючи на певні успіхи у справі подолання мо)
нополізму в економіці України та створенні у ній по)справжньому конкурент)них ринків поля діяльності тут вистачить ще на багато років.
Нині зроблено вагомі кроки на шляху формування антимонопольного за)
конодавства. Так, 18 лютого 1992 р. прийнято Закон України “Про обмеженнямонополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькійдіяльності”, який визначає правові основи обмеження і попередження моно)полізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяль)ності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонополь)ного законодавства. Верховна Рада України 26 листопада 1993 р. прийняла Закон“Про Антимонопольний комітет України”. Порядок розгляду Антимонополь)ним комітетом України і його територіальними відділеннями справ про пору)шення антимонопольного законодавства визначається нині Тимчасовими пра)вилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства Ук)раїни, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету Українивід 19 квітня 1994 р. (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 6 травня1994 р.). Правові засади захисту господарюючих суб’єктів і споживачів від не)добросовісної конкуренції визначає Закон України від 7 червня 1996 р. “Прозахист від недобросовісної конкуренції”.

Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма)
– основна ланка економіки
Розглядаючи фактори виробництва, їх взаємодію, яка становить зміст виН
робничої діяльності, треба підкреслити ту особливу роль, що належить підприєНмництву.
Ще зовсім недавно це поняття, якщо і вживалось, то тільки в негативному
розумінні, бо командноНадміністративна система не сприймала, рішуче відкиНдала будьНяку діяльність, яка “не вписувалась” в канони цієї системи. ПідприєНмець ототожнювався з шахраєм, злодієм, його спроби здійснити будьНякудіяльність суворо переслідувались, навіть карались кримінальним законодавНством.
Сьогодні, коли наше суспільство розбудовує ринкову економіку, кожний
має з’ясувати, що таке підприємництво та його місце в системі ринкових відноНсин.
Хоча підприємницька діяльність близька до такого фактора, як праця (проН
цес функціонування робочої сили, носієм якої є робітник), в економічній теоріїїї виділяють як особливий фактор виробництва. Це обумовлено тією виняткоНвою роллю та значенням, які ця діяльність набуває для кожної людини, кожноНго підприємства (фірми), для всієї економіки в цілому. Не випадково ринковуекономіку стисло визначають як “економіку вільного підприємництва”.
Ця тема відкриває новий розділ курсу – “Мікроекономіка”, тобто виробН
нича діяльність на рівні підприємства (фірми).

148Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
§ 1. Сутність та об’єктивні умови підприємницької
діяльності
Однією з найважливіших проблем реформування економічної системи
України, створення поля дії ринкових законів є становлення та розвитокпідприємництва. У ринковій економіці будьНякої країни підприємництво –основа процвітання і людей, і держави. Підставою для виникнення та розвиткупідприємництва виступає така форма організації виробництва товарів і послуг,яка здійснюється тими, кому належать фактори виробництва.
Тому підприємництво слід розглядати як провідну, об’єктивно обумовлеН
ну форму реалізації власності і, насамперед, власності на засоби виробництва,бо той, хто є власником засобів виробництва, може, здійснивши найм робочоїсили (або без нього: сам чи зусиллями своєї родини), організувати процес виНробництва, керувати цим процесом або доручати керівництво якомусь іншомупрацівнику, привласнювати результати цього виробництва і розпоряджатисьна свій розсуд тією часткою прибутку, яка залишиться після сплати податків іплатежів до бюджету. Таким чином, поза підприємницькою діяльністю власністьна певне майно не може бути реалізована (воно залишається, так би мовити,“річчю у собі”) і тільки підприємництво дає змогу власнику, орендарю, особі,яка володіє майном, здійснити дії (заходи), які дозволять отримати від цьогомайна якусь користь (прибуток, дохід). Діяльність підприємця не потребує втруНчання з боку держави, за прибутки або збитки від своєї діяльності він несе відпоНвідальність сам, тобто діє на свій власний ризик.
У сучасній економічній літературі підприємництво розглядається як неН
віддільний елемент ринкової системи і характеризується такими рисами: це –діяльність самостійна, ініціативна, пов’язана з ризиком, здійснюється у будьНяких організаційних формах і сферах на вибір підприємця і має за мету отриНмання прибутку (доходу). Зазначені риси такої діяльності закріплені в ЗаконіУкраїни “Про підприємництво”, який регламентує та регулює всі сторонипідприємництва.
Особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, має керуватись такими
принципами:
1) вільний вибір видів діяльності;2) залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльН
ності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
3) самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і
споживачів виробленої продукції, встановлення цін на неї;
4) вільний найм працівників;5) залучення і використання всіх видів ресурсів, використання яких не заН
боронено або не обмежено чинним законодавством;

149Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
6) вільне розпорядження прибутком, який залишається після сплати поН
датків та внесення платежів;
7) самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоН
економічної діяльності – використання належної йому частки валютної виручкина свій розсуд.
Сутність підприємницької діяльності може бути з’ясована в процесі викоН
нання ним певних функцій, а саме:
1) підприємець бере на себе ініціативу поєднання факторів виробництва,
тобто організувати процес виробництва товарів (послуг) з метою отриманняприбутку
1;
2) підприємець визначає стратегію і тактику діяльності підприємства
(фірми) і бере на себе відповідальність за результати такої діяльності;
3) підприємець – це новатор, який, застосовуючи комерційний підхід,
впроваджує нові види продукції (послуг), нові технології, нові форми органіНзації справи;
4) підприємець – людина, яка не боїться ризику і свідомо йде на нього
заради досягнення мети – отримання прибутку.
Як бачимо, щоб успішно виконувати зазначені функції, цій людині поН
винні бути притаманні певні здібності, серед них – ініціативність, здатністьсамостійного мислення та прийняття рішень, завзятість щодо досягнення мети,вміння організувати та вести за собою колектив, зробити цей колектив групоюоднодумців. Значну увагу, коли мова йде про характеристику особи підприємНця, приділяють етичній стороні його діяльності, необхідності дотримання даНного слова, виконання взятих зобов’язань, порядності у стосунках, тобто етиціділових відносин.
Сучасний підприємець повинен добре розуміти сутність економічних проН
цесів, які відбуваються у суспільстві, орієнтуватись в обставинах, що швидкозмінюються, вміти приймати нестандартні рішення, розбиратись в людях, праНвильно оцінювати їхні позитивні якості та недоліки.
Безумовно, підприємець не може обійтись без відповідної сукупності екоН
номічних та правових знань у тій чи іншій сфері діяльності, без достатньогодосвіду та практичних навичок. Інакше йому буде дуже важко (іноді неможлиНво) з належним ступенем вірогідності оцінити отриману інформацію і прийняНти найбільш оптимальне рішення, а це – обов’язкова передумова будьНякоїпідприємницької діяльності.
Підприємництво може мати місце у будьНякій економічній системі. ПроН
те, якщо воно здійснюється в умовах командноНадміністративної системи, якійпритаманні глибока деформація відносин власності (домінує одна форма –державна) і монополізм (зновНтаки – державний) у всіх сферах господарських
_______________
1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — С. 168

150Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
відносин, то й підприємницька діяльність фактично мала право на існування
лише в державному секторі (так званий кооперативноНколгоспний сектор таН
кож був одержавлений) і була вкрай обмеженою, бо регламентувалась безліччюрізних положень, наказів та інструкцій.
Ринкова ж система надає широкі і грунтовні можливості для розвитку
підприємництва у будьНякій формі, у будьНякому секторі економіки, і насамНперед чергу, колективному і приватному.
Тому основними формами підприємницької діяльності в умовах ринку є
приватна та колективна, які створюються та функціонують на основі власностігромадян, а також майна, яке одержане та використовується на законній
підставі. Вона може здійснюватись як без використання найманої праці, так і з
її використанням.
Виділяють три основних види підприємницької діяльності: виробничу,
комерційну (торговельну) та фінансову.
Виробнича підприємницька діяльність  охоплює фазу виробництва та фазу
споживання товарів (послуг). Діяльність вважається доцільною, якщо річний
прибуток складає 15Н20% від витрат.
Комерційна (торговельна)  – пов’язана з проведенням операцій та угод з
перепродажу товарів (послуг). Вважається доцільною, якщо чистий прибуток
складає не менше 20Н30% грошової виручки.
Фінансова  – передбачає купівлюНпродаж грошей, валюти, цінних паперів.
Цей вид підприємницької діяльності буде доцільним, якщо фінансові угоди
забезпечуватимуть прибуток на рівні не нижче 5Н15%.
Відповідно до Закону України “Про підприємництво” держава має ствоН
рювати сприятливі організаційні та економічні умови для розвитку підприємН
ництва, особливо тоді, коли мова йде про мале підприємництво.
В той же час держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції, захиН
щає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будьН
яких сферах підприємницької діяльності. Свої відносини з підприємцями дерН
жава будує, використовуючи виключно економічні важелі, шляхом формуванНня фінансовоНкредитної та податкової політики, розробки і впровадження
окремих нормативів, науковоНтехнічних, економічних та соціальних республіН
канських і регіональних програм.
Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки
тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі
видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компеНтенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутись до суду
чи господарського суду з заявою про визнання такого акта недійсним.
Органи внутрішніх справ як складова частина органів державної влади
також беруть активну участь у створенні відповідних умов для розвитку підприєН

151Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
мництва. Спираючись на положення Закону України “Про міліцію”1, вони, з
одного боку, забезпечують захист всіх форм власності від злочинних зазіхань, аз другого – мають виявляти, розкривати злочини, скоєні в сфері економіки, тавживати профілактичних заходів щодо їх запобігання. Особливо це стосуєтьсядіяльності таких спеціальних служб, як Державна служба боротьби зі злочинНністю у сфері економіки та податкова міліція.
Нарешті, маємо з’ясувати, що будьНякий вид підприємницької діяльності
передбачає існування певної організаційної форми, тобто створення якогосьпідприємства (фірми).
§ 2. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки,
його основні риси
Підприємницька діяльність може здійснюватись у певній організаційній
формі і вибір такої форми є одним із відповідальних етапів формування підприєНмництва. Звичайно, кожний підприємець намагається обрати найдоцільнішуорганізаційну форму діяльності, яка б відповідала меті діяльності, її конкретНним умовам, найбільш повно захищала майнові інтереси її учасників та врахоНвувала фінансові можливості підприємця. Вибір такої форми – виключне праНво підприємця.
Домінуюче місце серед організаційних форм на мікроекономічному рівні
належить підприємству (фірмі)
2. Правовий статус підприємства (фірми) в УкН
раїні регулюється законами “Про підприємництво”, який вже згадувався вище,а також “Про підприємства в Україні”
3, “Про господарські товариства”4.
Маємо зазначити, що підприємство (фірму) можна розглядати, з одного боку,
як систему соціальноНекономічних відносин, які складаються на нижчому, перНвинному (мікроекономічному) рівні суспільного виробництва, а з друг ого – як
систему організаційноНтехнічних та організаційноНправових відносин у цій ланці.Звичайно, для економічної теорії визначальними є саме соціальноНекономічнівідносини. В економічній та юридичній літературі підприємство (фірма) розгляНдається як самостійний господарюючий суб’єкт, який має свій статут, права юриНдичної особи та здійснює виробничу, науковоНдослідну і комерційну (торговельНну) діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Одже, виходячи з вищенаведеного визначення, підприємству притаманні
такі риси:
_______________
1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.
2 На Заході, як правило, вживається термін “фірма” (в перекладі з латині – “міцна, надійна”),
під яким розуміють господарюючий суб’єкт, що здійснює діяльність у сфері промисловості,сільського господарства, торгівлі.
3 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 24. — Ст. 272.
4 Див.: Там само. — 1991. — № 49. — Ст. 682.

152Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
1) це самостійний господарюючий суб’єкт;
2) воно має власний статут, який затверджується власником (власниками)
майна, а для державних підприємств – власником майна за участю трудовогоколективу; статут визначає предмет і цілі діяльності підприємства, його органиуправління, компетенцію та повноваження трудового колективу, порядок утНворення майна підприємства (до статуту можуть включатися також положенНня, пов’язані з особливостями діяльності підприємства);
3) підприємство може здійснювати будьНякі види господарської діяльності,
якщо вони не заборонені чинним законодавством і відповідають цілям, передНбаченим його статутом;
4) мета діяльності будьНякого підприємства – отримання прибутку (доходу).Кожне підприємство повинно мати:а) самостійний баланс;б) розрахунковий та інші рахунки в установах банків;в) печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство – також
товарний знак.
Майно, необхідне підприємству для здійснення діяльності, передбаченої
статутом (основні фонди, оборотні фонди, інші цінності, вартість яких відобраНжається на самостійному балансі підприємства), може формуватись шляхом:
1) грошових та матеріальних внесків засновників підприємства;2) доходів, одержаних від реалізації продукції, а також інших видів госпоН
дарської діяльності;
3) доходів від цінних паперів;4) кредитів банків та інших кредиторів;5) капітальних внесків і дотацій з бюджету;6) надходжень від роздержавлення та приватизації об’єктів власності;7) придбання майна іншого підприємства (організації);8) благодійних внесків, пожертвувань від підприємств, організацій, гроН
мадян;
9) інших джерел, які не заборонені чинним законодавством.Підприємство може розпоряджатися належним йому майном на праві власН
ності або на праві повного господарчого відання. В останньому випадку це стоНсується державного підприємства, яке має право розпоряджатися закріпленимза ним державним майном на свій розсуд і здійснювати щодо майна будьНякідії, що не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.
Підприємство створюється:1) згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ними
органу або за рішенням трудового колективу;
2) в результаті виділення із складу діючого підприємства одного або кількох
структурних підрозділів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ниморгану;

153Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
3) внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до анН
тимонопольного законодавства України.
Здійснення господарської діяльності підприємством може мати місце
тільки після його реєстрації в органах державної влади у порядку, передбаченоНму чинним законодавством. Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання,виділення, перетворення) підприємства проводиться за рішенням власника, вокремих випадках, передбачених Законом України “Про підприємства в УкНраїні” – за рішенням власника та трудового колективу, а також – за рішеннямсуду або господарського суду.
Крім зазначених випадків, підприємство може припинити діяльність у разі:а) прийняття рішення про заборону його діяльності через невиконання
умов, встановлених законодавством;
б) визнання у судовому порядку недійсними установчих документів і рішенН
ня про створення підприємства;
в) визнання його неплатоспроможності – банкрутом.Згідно з Законом України “Про банкрутство”
1 банкрутами можуть бути
визнані ті підприємства, які неспроможні своєчасно виконати свої зобов’язанняперед кредитором або бюджетом. Проте підприємство стає банкрутом тількиза рішенням господарського суду, а до цього моменту йому надається можливістьвийти зі стану неспроможності. Підставою для порушення справи про банкНрутство є заява до господарського суду будьНкого з кредиторів, самого боржниНка, органів державної податкової служби або державної контрольноНревізійноїслужби. Достовірність та повнота бухгалтерського обліку, іншої інформації профінансове і майнове становище боржника повинні бути підтверджені аудитоНром (аудиторською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено справу.
Водно час, у місячний термін з дня опублікування оголошення про поруН
шення справи про банкрутство громадяни і юридичні особи можуть взятиучасть у санації боржника (“санація” в перекладі з латинської – “оздоровНлення, лікування”). Якщо ж протягом місяця не буде вжито заходів по санаціїборжника, тоді арбітражний суд приймає остаточне рішення щодо визнанняпідприємства банкрутом. У разі, коли недобросовісний підприємець визнаН
чає себе банкрутом з метою приховати незаконне витрачання коштів не запризначенням (в т.ч. розкрадання), ліквідувати, реорганізувати чи приватиНзувати підприємство (фірму) зі зміною форми власності на нього (фіктивнебанкрутство) або навмисно приховує банкрутство, то він має нести криміНнальну відповідальність.
Підприємець (підприємство) має здійснювати свою діяльність у повній
відповідності з чинним законодавством. Держава ж, у свою чергу, гарантує доНдержання прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів, в т.ч. охороні відоН
_______________
1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 31. — Ст. 440.

154Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
мостей, які складають комерційну таємницю1, забезпечує підприємству, фірмі
(незалежно від форми власності) рівні правові та економічні умови господаНрювання. Вона забезпечує пільгові умови підприємствам, які впроваджуютьпрогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працюгромадян, що потребують соціального захисту, стимулює розвиток малихпідприємств (малого бізнесу), оскільки останні відіграють значну роль в умоНвах ринкової економіки. Свої відносини з підприємствами держава будує, виНкористовуючи економічні методи (податкове і митне регулювання, шляхомформування та реалізації кредитноНфінансової структурної та інвестиційноїполітики, здійснення антимонопольних заходів тощо).
§ 3. Основні види підприємств та форми їх об’єднань
Відповідно до форми власності або її модифікації (форми власності, як
відомо, визначені в Законі України “Про власність”2) можна здійснити класиН
фікацію підприємств, виділивши їх окремі види. Оскільки зазначеним закоНном визначені три основні форми власності – приватна, колективна і державНна, то підприємства поділяються на приватні, колективні і державні.
У свою чергу, в системі відносин приватної власності виділяють одноосібні
(індивідуальні), сімейні, а також підприємства, що засновуються на приватнійвласності однієї і більше фізичних та юридичних осіб; приватні підприємстваможуть бути створені з правом використання праці найманих працівників абобез права найму робочої сили.
В системі відносин колективної власності виділяють:1) підприємства, що засновані на партнерстві,  і передусім корпорації як коН
лективне утворення, що засноване на об’єднанні не тільки осіб, а й капіталів;до учасників корпорації може відноситись держава, власники основної маси(контрольних пакетів) акцій – приватні особи чи організації, дрібні володаріакцій – акціонери, що складають основну частину учасників корпорації;
2) колективні,  які засновані на:
•власності трудового колективу у разі переходу всього майна державноН
го підприємства у власність трудового колективу, викупівлі орендованого майНна або набуття колективом майна в інших випадках, передбачених законом;
•власності кооперативу як добровільного об’єднання громадян для
вільного ведення господарської або іншої діяльності, яка грунтується на осоН
_______________
1 Під комерційною таємницею підприємства маються на увазі відомості, пов’язані з виробН
ництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами, іншою діяльністю, що не єдержавною таємнюцею, розголошення (передача, витік)  яких можуть завдати шкоди йогоінтересам.
2 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249. Зі змінами — 1992. —
№ 38 — Ст. 562. — 1992. — № 48. — Ст. 660.

155Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
бистій участі у діяльності кооперативу, використанні власного чи орендованоН
го майна;
•власності громадської або релігійної організації.
Враховуючи, що в умовах ринкової економіки значну роль відіграють і
мають велику питому вагу такі колективні підприємства як господарські товаНриства, доцільно детальніше зупинитись на їх характеристиці
2.
Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, органіН
зації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхомоб’єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержанняприбутку. До господарських товариств відносять: акціонерні товариства(відкриті або закриті), товариства з обмеженою відповідальністю, товариства здодатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Зазначені види господарських товариств відрізняються одне від одного
насамперед, мірою та порядком здійснення майнової відповідальності з бокуйого учасників. Так, акціонерне товариство  має статутний фонд, поділений на
визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальністьза зобов’язаннями тільки майном товариства; акціонери відповідають за зобоНв’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю  складається з
паїв, які вносять його учасники; розмір кожного із учасників визначається вустановчих документах і вони несуть відповідальність лише в межах своїхвнесків.
Учасники товариства з додатковою відповідальністю,  як і попереднього,
відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, але при недоНстатності цих сум – додатково своїм майном в однаковому для всіх учасників урозмірі, кратному до внеску кожного учасника (граничний розмір відповідальНності передбачається в установчих документах).
Учасники повного товариства  несуть солідарну відповідальність за всі успіхи
або збитки товариства; у разі неплатоспроможності (банкрутства) кожний зучасників сплачує борги не тільки за себе, а й за неплатоспроможних партнерівусім своїм майном.
Командитне (змішане) товариство  складається з одного або більше учасН
ників, які несуть повну (солідарну) відповідальність та одного або більше учасНників з обмеженою відповідальністю. Управління таким товариством здійснюНють тільки учасники з повною відповідальністю.
В усіх країнах світу сьогодні функціонують також державні підприємства.
Основна їх мета – здійснення пріоритетних загальнодержавних науковоНвиНробничих і науковоНтехнічних програм, формування інфраструктури, необхідНної для функціонування всієї соціальноНекономічної системи. Чільне місце
_______________
2 Див.: Там само. — 1991. — № 49. – Ст. 682.

156Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
державні підприємства займають в енергетиці, транспорті, зв’язку, вугільній
промисловості, нафтопереробці. Головною ознакою державного підприємстває те, що держава або контрольовані державою установи, володіють часткоюкапіталу, достатньою для контролю за цим підприємством.
Серед державних підприємств виділяють:1) підприємства, засновані на загальнодержавній власності, в т.ч. казенні
товариства; особливістю останніх є те, що вони:
•не підлягають приватизації;
•можуть входити в об’єднання лише за погодженням з Кабінетом
Міністрів України;
•майно, що є у державній власності і закріплено за казенним підприємН
ством, належить йому на праві оперативного управління
1.
2) підприємства, засновані на власності республіканській (Автономної
республіки Крим);
3) підприємства комунальні, засновані на власності адміністративноНтеН
риторіальних одиниць.
Загальнодержавні та комунальні підприємства засновуються за рішенням
органів, уповноважених управляти відповідно державним або муніципальниммайном України, а казенні – за рішенням Кабінету Міністрів України.
Якщо при створенні підприємства використовується власність, заснована
на базі об’єднання майна різних форм власності, то таке підприємство отримаНло назву “спільне”. Залежно від виду капіталу, який використовується при їхстворенні, спільні підприємства бувають: а) національні та б) спільні підприєНмства з іноземним капіталом (частка іноземного капіталу не може бути менше20% статутного фонду).
Підприємства, засновані на власності юридичних осіб і громадян інших
країн, складають такий вид підприємств, як іноземні. Особливістю цього видупідприємств є те, що, з одного боку, порядок їх створення і діяльності регуНлюється законодавством тільки тієї країни, резидентом якої вони є, а з другого,– умови їх реєстрації та діяльності регулюються законодавством України.
Своєрідним видом підприємств є орендні підприємства, які здійснюють
свою діяльність відповідно до Закону України “Про оренду майна державнихпідприємств та організацій”
2. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові
комплекси державних підприємств, організацій або їх структурні підрозділи(філії, цехи, дільниці). Орендодавцем виступає Фонд державного майна УкраїНни, який приймає рішення щодо цілісних майнових комплексів підприємств,організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю.
________________
1 Див.: Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про підприємства в Україні”/
/ Відомості Верховної Ради України. — 1998; Урядовий кур’єр від 28.02.98. — № 40Н41.
2 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 30.

157Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
________________
1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 24. — Ст. 272.Залежно від обсягів діяльності підприємства поділяються на великі, сеН
редні та малі. Найчастіше критерієм визначення підприємств за цією ознакою
є кількість працюючих. Відповідно до законодавства України (Закон “Про
підприємства в Україні”1) до малих підприємств належать новостворювані та
діючі підприємства з чисельністю:
1) в промисловості та будівництві – до 200 осіб працюючих;
2) в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб;3) у науці і науковому обслуговуванні – до 100 осіб;
4) у галузях невиробничої сфери – до 25 осіб;
5) у роздрібній торгівлі – до 15 осіб.Малі підприємства мають змогу гнучко та швидко реагувати на кон’юнкН
туру ринку, на запит споживача, пристосовуватись до потреб НТП. Однак в
умовах жорсткої конкуренції без взаємозв’язку з великими підприємствами(фірмами) їм важче отримати інформацію, необхідну сировину, кредити, придН
бати патенти на новітні технології, прогнозувати зміни на ринку збуту. Тому
малі підприємства, шукаючи підтримки великих, як правило, об’єднують з нимиокремі види діяльності, укладають франчайзингові угоди, відповідно до яких
великі підприємства надають малим окремі послуги, а малі – відраховують за
це великим певний відсоток від свого прибутку (від 3 до 12%). Крім того, якуже зазначалось, стимулює розвиток малих підприємств держава: вона надає
пільги при оподаткуванні, одержанні кредитів, створює фонди сприяння розН
витку малих підприємств тощо.
Підприємства (фірми) мають право на добровільних засадах об’єднувати
свою виробничу, наукову, торговельну (комерційну) та інші види діяльності,
але такі об’єднання не повинні суперечити антимонопольному законодавствуУкраїни. Підприємства (фірми) можуть об’єднуватись в:
1) асоціації  – договірні об’єднання, створені з метою постійної координації
господарської діяльності; такі об’єднання не мають права втручатися у виробниНчу і комерційну діяльність будьНякого з її учасників;
2) корпорації  – договірні об’єднання, створені на основі поєднання виН
робничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноНважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
3) консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківсьН
кого капіталу для досягнення спільної мети;
4) концерни  – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових
організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової заН
лежності від одного або групи підприємців;
5) інші об’єднання за галузевим, територіальним та іншим принципами.
В об’єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити
підприємства інших держав. Підприємства, які входять до складу зазначених

158Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
об’єднань, зберігають права юридичної особи; об’єднання не відповідає по зоН
бов’язаннях підприємства, а підприємство – по зобов’язанннях об’єднання,якщо інше не передбачено статутними документами.
Звичайно, ні поле підприємства, ні стабільний оптимальний прошарок
підприємців неможливо сформувати в короткий час в умовах суперечностей,які пронизують перехідний період від командноНадміністративної до ринковоїсистеми, але воля народу до справжнього реформування нашого суспільства,послідовне формування юридичного та соціальноНекономічного поля цих реНформ, плюс значний (особливо інтелектуальний) потенціал учасників ринкоНвих перетворень дають можливість сподіватися на позитивне розв’язання проНблем створення в Україні соціально орієнтованої ринкової системи і її першоНоснови – підприємництва.
§ 4. Фонди підприємств: сутність та структура. Кругоя
обіг та обіг фондів, показники їх ефективного викорисятання
Для того щоб підприємство (фірма) мало змогу здійснювати той чи інший
вид діяльності, виробляти ту чи іншу продукцію (надавати послуги) йому необхНідно мати певні ресурси – матеріальні, грошові (фінансові). Такі ресурси отриНмали назву: в іноземній економічній літературі – “капітал”, у вітчизняній – найНчастіше вживається категорія “фонди”. Вживання різних категорій – явище невипадкове, не формальне і потребує, на наш погляд, окремого пояснення.
Категорія “капітал” відбиває відносини експлуатації (привласнення частН
ки вартості, створеної іншою людиною), а саме, коли власник засобів виробНництва (він авансує свої чи заємні гроші на придбання цих засобів виробництНва), наймає робітників (купує їхню робочу силу), організовує процес виробНництва якоїсь продукції (товарів, послуг) і, здійснивши її реалізацію,привласнює додаткову вартість (у вигляді прибутку, доходу), створену наймаНним робітником. Категорія “фонди”виникла і стала вживатись в умовах коНмандноНадміністративної системи як антипод категорії “капітал”. Це було обуНмовлено тим, що відповідно до існуючих догм марксизмуНленінізму пануваннядержавної (її ще називали “загальнодержавною”) та кооперативноНколгоспної(також фактично одержавленої) форм власності виключають навіть можливістьексплуатації, бо кожний робітник (колгоспник) є одночасно і співвласникомзасобів виробництва, і учасником цього процесу. І тому йому належить вартістьусього виробничого продукту, більша частка якого згодом повертається йому увигляді зарплати і виплат із суспільних фондів споживання, а менша – викориНстовується на утримання державних органів (апарату управління, армії, правоНохоронних органів тощо).

159Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
Насправді ж це – суцільне ошуканство, бо експлуатація в колишньому
СРСР була набагато більшою, ніж в країнах т.з. “загниваючого капіталізму”(частка оплати праці у витратах на виробництво продукції у середньому склаНдала близько 10%, тоді як на Заході – 50% і навіть більше). Левову частку приНбуткового продукту привласнювала партійноНрадянська номенклатура, значнікошти спрямовувались на утримання і розвиток могутнього військовоНпромисНлового комплексу.
Трансформування економічної системи суспільства у напрямку ринкової
економіки дозволяє перейти до вживання категорії “капітал”, проте в сучаснійекономічній літературі, як уже зазначалося, частіше вживається (інерція мисНлення) категорія “фонди”. Тому, розглядаючи сутність фондів підприємства(фірми), ми маємо всі підстави вважати, що в умовах переходу до ринкової екоНноміки вони набувають ознаки капіталізму.
Отже, фонди (капітал)  як економічна категорія ринкової економіки відобН
ражає відносини, які складаються на рівні підприємства (фірми) щодо викоНристання ним у процесі виробництва товарів (послуг), відповідних ресурсів(матеріальних, грошових) з метою отримання прибутку (доходу).
Фонди підприємства поділяються на виробничі,  які беруть участь, в проН
цесі виробництва, і невиробничі  (житлові будинки, їдальні, дитячі та лікувальні
заклади, інші об’єкти соціального призначення). Останні виконують специфНічну функцію – створюють необхідні умови для відтворення робочої сили (здатНності робітників, службовців до праці).
В свою чергу, серед виробничих фондів виділяють:1) основні виробничі фонди,  які складаються з активної частини (верстати,
механізми, прилади, обладнання, транспортні засоби тощо), що бере безпосеНредню участь у процесі виробництва, і пасивної, що створює відповідні умовидля процесу виробництва (промислові будівлі, споруди, конструкції тощо); звиНчайно, кожний підприємець зацікавлений у тому, щоб частка активних виробНничих фондів була якомога більшою, проте її не можна збільшувати занадто,бо це позначиться на умовах виробництва і призведе до погіршення викорисНтання активної частини виробничих фондів.
Характерною ознакою основних виробничих фондів є те, що вони, оскіН
льки використовуються тривалий час, переносять свою вартість на вартістьвиробленої продукції поступово (по частках) в процесі кожного виробничогоциклу. Ці відрахування вартості основних виробничих фондів – амортизаційнівідрахування – перераховуються на спеціальні рахунки підприємств у банках, іскладають його амортизаційний фонд. Кошти такого фонду можуть викорисНтовуватись для придбання нової техніки, реконструкції, капітального ремонту,тобто для відшкодування вартості використаних фондів, їх оновлення.
Зношення фондів у процесі їх використання може бути двох видів – фізичне
і моральне. Фізичне зношення пов’язане з втратою технічних характеристик

160Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
фондів. Воно може статися як у результаті використання фондів, так і в резульН
таті їх тривалого невикористання, неналежного зберігання.
Моральне зношення  – це зменшення вартості основних фондів незалежно
від втрати ними споживчої вартості, технічних характеристик. Моральне зноНшення може бути в результаті: а) знецінення з часом вартості основних фондіввнаслідок зменшення ціни на них через підвищення продуктивності праці і зниНження витрат на них; б) появи машин, механізмів нового покоління, більш проНдуктивних та економічно чистих як наслідок використання досягнень НТП.
2) оборотні фонди  (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, джерела
енергії тощо), які повністю споживаються протягом кожного виробничого цикНлу і тому повністю переносять свою вартість на вартість виробничої продукції;
3) фонди обігу,  до яких відносять готову продукцію та грошові кошти
підприємств, що знаходяться на їхніх рахунках у банках.
Оборотні фонди і фонди обігу, взяті разом, утворюють обігові кошти
підприємства. Вони можуть бути власними і позичковими (придбаними за раНхунок кредиту), а також нормативними і понаднормативними. Найбільш ефекНтивний спосіб формування обігових коштів – за рахунок кредитів, але це можНливо тоді, коли позичковий процент помірний і підприємцю вигідно викорисНтовувати кредитні ресурси банків. Використання для формування обіговихкоштів власних грошових коштів підприємства значно обмежує його можлиНвості, а іноді робить таке формування неможливим.
Фонди повинні постійно перебувати в русі, бо рух – це єдина можлива
умова їх функціонування, використання. В процесі руху фонди проходять тристадії – грошову, виробничу і товарну.
Під час грошової стадії підприємець (підприємство), авансувавши певну
кількість грошей (певний капітал), формує фактори виробництва: купує засоНби виробництва (речовий фактор) і наймає робочу силу (особовий фактор).Змістом виробничої стадії є сам процес виробництва, під час якого фонди пеНреносять свою вартість на вартість виробленої продукції (основні – часткаНми; оборотні – повністю), а робочою силою створюється нова вартість, в т.ч.додаткова. Під час товарної стадії відбувається процес реалізації виробленоїпродукції (товарів, послуг), завдяки чому підприємець (підприємство) має можНливість за рахунок виручки від реалізації повернути авансований капітал,відшкодувавши витрати на виробництво, і отримати додаткову вартість (приНбуток, доходи).
Процес, коли фонди, послідовно змінюючи три стадії руху, повертаються
на вихідну позицію, отримав назву “кругообіг”. Так, фонди в грошовій стадіїпочинають свій рух з грошей і закінчують грошима, в товарній – починають зтовару і завершують товаром; у виробничій – починають з виробництва і заНвершують виробництвом. Наприклад, грошова стадія кругообігу  виглядатиметак:

161Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
ЗВ
Т – Г <… В … Т’ – Г’, де
РС
Г – гроші виступають як капітал, авансований підприємцем (підприємН
ством) для придбання засобів виробництва і найму робочої сили;
Т – товар, придбаний підприємцем (підприємством), який складається із
засобів виробництва (“ЗВ”) та робочої сили (“РС”);
В – процес виробництва, під час якого виробляються товари (надаються
послуги);
Т’ – вироблений товар, вартість якого складається не тільки з вартості аванН
сованого капіталу, а й містить знов створену вартість, в т.ч. додаткову;
Г’ – гроші, отримані після реалізації продукції, які також містять не тільки
вартість авансованого капіталу, а й додаткову вартість.
Здійснивши реалізацію виробленої продукції (товарів, послуг) підприєН
мець (підприємство) має можливість поповнити процес виробництва і кругоНобіг фондів (капіталу) буде продовжений.
Кругообіг фондів підприємства, взятий не як окремий акт, а як процес, що
періодично повторюється, отримав назву “обіг фондів”. Швидкість обігу виНробничих фондів визначається кількістю їх оборотів за рік. Так, якщо кругоНобіг фондів триває 60 днів, то за рік (360 днів : 60 днів). Природно, що чимбільше оборотів зроблять фонди за рік, тим краще, бо прискорення їх оборотудозволить підприємцю (підприємству) при наявності певного капіталу збільшиНти прибуток.
До факторів, які впливають на швидкість обігу фондів, як правило, відноН
сять:
1) поліпшення їх використання (зменшення періоду) кругообігу за рахуН
нок використання новітніх технологій, підвищення інтенсивності їх викорисНтання тощо;
2) раціоналізацію структури фондів;3) скорочення періоду перебування фондів у товарній формі (прискоренН
ня процесу реалізації виробленої продукції) і т.д.
Швидкість обороту фондів – об’єктивний показник їх використання, який
відбиває ефективність використання оборотних фондів, обіг коштів.
Щодо визначення ефективності використання основних фондів, то тут
використовуються такі показники, як фондовіддача та фондомісткість, бо поНказник “фондоозброєність” характеризує лише рівень оснащеності праці, а самевеличину (у вартісній формі) основних виробничих фондів, які використовуєодин працівник на тому чи іншому підприємстві.
Фондовіддача обчислюється як відношення вартості виробленої продукції
за певний період (як правило, за рік) до середньорічної вартості основних виН

162Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
робничих фондів (щоб визначити середньорічну вартість основних виробниН
чих фондів треба скласти вартість цих фондів на початок та на кінець року і цюсуму поділити на два). Фондомісткість – показник, зворотний до попередньоНго, до фондовіддачі: він обчислюється як відношення середньорічної вартостіосновних виробничих фондів до вартості виробленої продукції.
Застосовуються зазначені показники при економічному аналізі виробницН
тва та капітального будівництва як на мікрорівні (на рівні підприємства), так іна макрорівні (в межах усього суспільного виробництва). Підвищення фондоНвіддачі (і, відповідно, зменшення фондомісткості) є однією з найбільш важлиНвих умов зростання ефективності суспільного виробництва, підвищення конНкурентоспроможності виробленої продукції і в кінцевому підсумку – до підвиНщення життєвого рівня населення. Вища фондовіддача зменшує необхідністьвведення в дію додаткових основних фондів, економить капітальні вкладення.До факторів, які сприяють підвищенню фондовіддачі, можна віднести прискоНрене освоєння фізично і морально застарілих основних фондів на новійтехнічній основі (реконструкція), скорочення термінів будівництва нових проНмислових об’єктів, здешевлення нової техніки (шляхом підвищення продукНтивності праці в галузях, де вона виробляється), підвищення коефіцієнтазмінності в роботі підприємств, раціональне завантаження виробничих потужНностей тощо. Сьогодні проблеми підвищення фондовіддачі основних фондівтісно пов’язані з підвищенням автоматизації виробництва, загальноосвітньогота кваліфікаційного рівня працівників, застосуванням більш якісних матеріНалів і, безперечно, з широким впровадженням у виробничий процес електронНноНобчислювальної техніки.
§ 5. Управління підприємством (фірмою) в умовах
ринку. Менеджмент та маркетинг
В сучасних умовах результативність, ефективність будьНякого підприємН
ства значною мірою залежить від рівня управління. Зміст управління полягає уцілеспрямованому, впорядкованому впливі на процес виробництва, який маєорганізувати, погодити, регулювати та контролювати цей процес з метою доНсягнення заздалегідь визначених результатів.
Процес управління можна розглядати з різних сторін: з одного боку, воно
виконує завдання організації та упорядкування спільної праці працівників, з
другого – виконує важливу функцію, функцію реалізації власності на засобивиробництва та забезпечення її власнику отримання прибутку (доходу). Якрізновид трудової діяльності, управлінська праця виникла та відокремилась наіндустріальній стадії виробництва.
До особливостей управлінської праці слід віднести те, що її предметом є
інформація, необхідна для керівництва процесом виробництва, продуктом праці

163Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
– управлінські рішення, а об’єктом впливу – колектив працівників, який бере
безпосередню участь у виробництві товарів або наданні послуг. Ефективністьуправлінської праці можна визначити опосередковано – шляхом оцінки загальНних показників роботи підприємства (фірми), а саме – шляхом зіставлення витНрат і результатів при інших рівних умовах, які було досягнуто раніше, з тими, якіотримані після реалізації нового важливого управлінського рішення.
Управлінська праця охоплює два основних види діяльності: безпосередН
ньо управління та підготовку до його здійснення. Управлінням безпосередньозайняті керівники господарства: директор підприємства, його заступники, гоНловні спеціалісти, начальники відділів (цехів), диспетчери. Їхня робота поляНгає в тому, щоб прийняти оптимальні (найкращі) рішення з точки зору завданНня, яке треба виконати.
Підготовку до управління проводять плановики, бухгалтери, економісти,
секретарі, референти, робітники, які обслуговують комп’ютерні системи, щовикористовуються для переробки інформації.
Згодом, у зв’язку з ускладненням процесу виробництва, зі зміною ролі упН
равління, його змісту та характеру виникла потреба наукового обгрунтуванняцього напрямку діяльності. В міру накопичення наукових знань про управлінНня воно перетворилося в особливу галузь, яка отримала назву “менеджмент” (вперекладі за англійської – “управління”).
Під менеджментом розуміють систему теоретичних і практичних знань про
принципи, методи, засоби та форми управління виробництвом з метою підвиНщення його ефективності та збільшення прибутку.
В процесі становлення та розвитку менеджменту виділяють такі етапи:1) школа наукового управління (1885Н1920 рр.), засновником якої був амеН
риканський інженер Ф.Тейлор;
2) адміністративна школа (1920Н1950 рр.), яскравим представником якої
був француз А.Файоль;
3) школа людських відносин (1930Н1950 рр.), яку представляють америН
канські вчені М.Фоллет та Е.Мейо;
4) школа науки поведінки (1950 р. до цього часу).Використовуючи досягнення психології та соціології, були розроблені
цінні методичні рекомендації щодо широкого залучення працівників у процесуправління підприємством, поліпшення змісту та якості трудової діяльності,більш повного використання кожного працівника відповідно до потенціалу,який йому притаманний. Це дозволило менеджменту науково відбити основніпринципи та засоби організації виробництва на підприємстві (фірмі), визнаНчити функції управління, методи діяльності керівника та шляхи забезпеченняефективної діяльності господарюючого суб’єкта. Виникла така міждисципліНнарна сума знань, яка охоплювала відомості з економіки, організації та управНління виробництвом на підприємстві, з права, психології тощо як результат –

164Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
виник особливий сплав – сплав науки, досвіду керівної діяльності, мистецтва
управління.
В сучасних умовах найістотнішими функціями менеджменту вважаються
планування, організація, мотивація і контроль.
Планування передбачає відпрацювання рішення про те, якими мають бути
цілі і що мають робити члени організації, щоб досягти задуманого.
Організація означає створення певної структури підприємства (фірми) та
підбір кадрів, які, маючи повноваження та права на використання ресурсів,здатні вирішити конкретні завдання.
Мотивація  призначена для того, щоб члени організації виконували роботу
у відповідності з делегованими обов’язками в погодженні з планом. Основамотивації – врахування інтересів працівникаНвиконавця.
Контроль  – це процес забезпечення організацією досягнення своїх цілей,
який передбачає:
1) встановлення стандартів (визначення цілей організації на певний періН
од часу, які випливають з плану);
2) визначення того, що було справді досягнуто у відповідний період, і поН
рівняння досягнутого з очікуваними результатами;
3) дії, які необхідно здійснити, — це передусім, перегляд цілей, щоб вони
були більш реалістичними і відповідали ситуації.
Відповідно до змісту менеджменту менеджер, тобто людина, яка здійснює
управління, повинен мати такі індивідуальні властивості, як здатність керуваНти собою; розумні особисті цінності; чітко визначені особисті цілі; спрямоНваність на постійне особисте зростання; навички розв’язувати проблеми; виНнахідливість та здатність до інновацій (нововведень); висока здатність впливаНти на людей, які його оточують; знання сучасних управлінських підходів(методів); здатність керувати; вміння навчати та сприяти розвитку підлеглих;здатність формувати і розвивати робочі групи. У підсумку, менеджер повиненбути професіоналом, здатним управляти підприємством (фірмою), спираючисьна суворо наукові основи.
У тісному зв’язку з менеджментом перебуває маркетинг (в перекладі з ангН
лійської – “управління в сфері ринку”). Це – різновид підприємницької діяльНності, а саме така діяльність, яка являє собою цілісну систему організації, упНравління діяльністю підприємства (фірми), спрямовану на забезпечення макНсимуму збуту продукції і збільшення прибутку. Зміст такої діяльності полягає втому, щоб на підставі інформації про потреби споживачів і відповідно до цихпотреб просувати товари (послуги) від виробника до споживача. Якщо менедНжмент представляє пропозицію, то маркетинг – попит. Його мета полягає втому, щоб підпорядкувати діяльність підприємства (фірми) вимогам ринку, ствоНрити систему випереджаючого оперативного виконання даним виробництвомзапитів ринку.

165Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
Система маркетингу включає в себе вивчення ринку і планування проН
дукції.
Вивчення ринку передбачає збір та аналіз інформації про кон’юнктуру
ринку певного товару (групи товарів), динаміку попиту на товар, який випусНкається даним підприємством. Вивчення ринку також включає аналіз потенційНних доходів споживачів, динаміки зміни цін на дану продукцію, можливостейконкурентів.
Виходячи із системи маркетингу, можна виділити такі його функції: дослідН
ницьку, управлінську, збутову та стратегічну.
Дослідницька функція полягає в тому, що реалізація стратегії фірми відбуН
вається на основі попередніх досліджень і водночас процес дослідження проНдовжується з метою пошуку нових стратегічних рішень. Суб’єктами та об’єктаНми маркетингового дослідження є споживачі, товари, конкуренти, ціни, приНбуток, витрати, ресурси, оргструктура, кадри та ін.
На основі відповідних досліджень підприємство (фірма) приймає стратегіН
чне рішення і тим самим маркетинг виконує управлінську функцію. Розробкоюпрограми дій займається служба маркетингу. Ця програма є базою для оперативНних дій усіх інших служб підприємства (фірми). Реакція ринку на товар (послуНги) якраз і визначає обсяг, види, типи і структуру виробництва, а не навички.
Одне з центральних місць у системі маркетингу займає збутова функція,
бо саме в системі збуту концентрується результат усієї маркетингової діяльності,і тому навіть добре відпрацьована і правильно розрахована маркетингова страНтегія може бути нереалізована, якщо система збуту не відповідає запланованимзавданням. У процесі реалізації цієї функції треба передусім, забезпечити норНмальний товарорух, відпрацювати відповідні канали товарів (прямі контакти ізспоживачами, контакти через місцеві роздрібні магазини, оптова торгівля), атакож сформувати імідж товару і фірми, інформувати про місцезнаходженняпродукції, про її розпродаж, споживчі якості, цінові параметри тощо.
Стратегічна функція маркетингу реалізується в комплексній системі заН
ходів з виробництва і збуту продукції в конкретній і довгостроковій перспекНтиві. Стратегія маркетингу визначається із пріоритетом збутових завдань, тобНто потребами споживачів. Відпрацювання і реалізація маркетингової стратегіїзумовлена вирішенням двох завдань:
1) вибір варіантів стратегії та2) організація і планування маркетингу.Управління маркетингом розглядається як процес, що включає в себе такі
складові частини:
1) аналіз можливостей. Це – система маркетингових досліджень і маркеН
тингової інформації;
2) вибір цивільних ринків. Сюди відносяться заміри обсягів попиту, сегН
ментування ринку (групування споживачів даного товару за різними ознаками

166Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
– віковими, психологічними, економічними тощо), вибір цільових сегментів,
позиціювання (визначення позиції) товару на ринку;
3) розробка комплексу маркетингу, тобто розробка товару, встановлення
цін на нього, передбачення методів поширення товарів та стимулювання їх збуНту;
4) втілення в життя маркетингових заходів, що передбачає відпрацювання
стратегії та її реалізацію, планування і контроль.
Знання менеджменту і маркетингу потрібні не тільки підприємцям, коН
мерсантам, які прагнуть досягти успіху в підприємницькій діяльності, а й праНцівникам правоохоронних органів, особливо тим, хто спеціалізується на запоНбіганні та розкритті злочинів у сфері економіки.
Отже, у ринковій економіці будьНякої країни підприємництво – основа
процвітання і людей, і держави. Тому для України, яка стала на шлях розбудовиринкової економіки, становлення та розвиток підприємництва – одна з найНважливіших та насущних проблем.
В сучасній економічній літературі підприємництво розглядається як неН
віддільний елемент ринкової системи. Воно являє собою діяльність самостійну,ініціативну, пов’язану з ризиком і спрямовану на отримання прибутку.
Підприємництво може здійснюватись у будьНяких організаційних формах і
сферах на вибір підприємця, якщо це не суперечить чинному законодавству. Впроцесі своєї діяльності підприємець виконує відповідні функції і має керуватисьпевними принципами. Підприємницька діяльність регулюється Законом України“Про підприємництво”.
Головною ланкою економіки на мікрорівні є підприємство (фірма). Той
чи інший вид підприємництва визначається відповідною формою власності(приватною, колективною, державною, змішаною), на якій все базується.Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробНничу, наукову, торговельну та інші види діяльності і утворювати об’єднання,якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Для того, щоб підприємства (фірми) мали змогу здійснювати той чи інший
вид діяльності, вони повинні мати певні ресурси (матеріальні, грошові), якіотримали назву фондів (капіталу). Фонди мають постійно перебувати в русі,переходячи з грошової форми в товарну, з товарної – у виробничу, з виробниНчої – знову в товарну і з товарної – в грошову.
Процес, коли фонди послідовно змінюють три стадії руху (грошову, виН
робничу, товарну і повертаються на вихідну позицію), отримав назву кругообіНгу, а кругообіг, що здійснюється послідовно – обігу фондів. Показниками ефекНтивного використання фондів підприємства є швидкість їх обороту, а такожфондовіддача і фондомісткість.
В сучасних умовах ефективність діяльності того чи іншого підприємства
значною мірою залежить від рівня управління ним, від менеджменту, а його

167Розділ 7. Підприємництво. Підприємство (фірма) – основна ланка економіки
положення на ринку – від маркетингу, тобто діяльності підприємства, спрямоН
ваної на забезпечення максимуму збуту продукції і збільшення прибутку.

168Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва
і прибуток
Питання, які розглядаються у цій темі, тісно пов’язані з тими темами, де
мова йде про соціальноДекономічний зміст факторів виробництва, про кругоДобіг та обіг виробничих фондів підприємства (фірми). Так під час з’ясуваннясутності кругообігу та обігу фондів уже зазначалось, що категорія “фонди” вжиДвається в нашій вітчизняній економічній літературі, а в більшості країн світу,коли йдеться про матеріальні та трудові ресурси, які використовуються в проДцесі виробництва, вживається категорія “капітал”.
Інакше, поДновому зараз висвітлюється і теорія витрат виробництва. Якщо
раніше ця теорія розглядала витрати з позицій класичної школи в економічнійдумці, яка віддавала перевагу трудовій теорії вартості, що знаходило відбиття взмісті категорії “собівартість”, то сучасна економічна наука підходить до виДзначення витрат виробництва, на підставі яких формується вартість продукції,з позиції впливу на цей процес багатьох факторів і передусім, враховуючи ситуДацію, яка складається на ринку.
З’ясування основних питань теми передбачає їх викладення з точки зору
переходу від традиційних поглядів на ті чи інші явища, процеси до сучасних.
§ 1. Сутність капіталу, його різновиди
Капітал — одна з провідних категорій економічної теорії. Дехто схильний
ототожнювати капітал з певною сумою грошей, але це не так. Капітал — кате-
горія історична , вона відбиває конкретний історичний етап розвитку товарного
господарства, певні за змістом відносини між товаровиробниками (виробничівідносини), коли просте товарне виробництво перетворюється у капіталістичДне, тобто таке товарне виробництво, де провідні позиції займає капітал. Це неозначає,що просте товарне виробництво зовсім зникає з історичної сцени, вонозалишається в різних країнах у тому чи іншому обсязі, але раз і назавжди втраДчає свої позиції, відіграє другорядну роль.
Як відомо, для простого товарного виробництва характерна ситуація, коли
товаровиробник є одночасно і власником засобів виробництва (речового факД

169Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва і прибуток
тора), і він же, використовуючи власну працю, т.з. особовий фактор, здійснює
процес виробництва (іноді він залучає до процесу виробництва членів своєїродини). За таких умов товаровиробник є також власником виробленої проДдукції, він реалізує продукцію сам або передає її для реалізації посереднику (торДгівцю). У цьому разі безпосередньою формою товарного обігу буде Т – Г – Т(продаж заради купівлі). У тому разі, коли гроші випадуть з обігу, отримаємоскорочену, безгрошову, форму обігу, яка відома як бартерна операція (бартер –обмін одного товару на інший). Слід зазначити, що використання бартернихоперацій – крок назад, повернення до безпосереднього товарообміну (продукДтообміну), що значно ускладнює позиції товаровиробника на ринку, який, неотримуючи в процесі реалізації своєї продукції “живих” грошей, вимушенийпостійно здійснювати їх пошук, нерідко потрапляючи в тенета ділків тіньовоїекономіки та чорного ринку. Потерпає від бартеру і держава, бо бартерні опеДрації значно звужують сферу оподаткування і чималі суми грошей у вигляді поДдатків не потрапляють до державного бюджету.
Для капіталістичної стадії товарного виробництва  характерна інша форма
руху Г – Т – Г (купівля заради продажу). У цьому разі власник грошей авансуєїх з метою купівлі двох видів товарів — засобів виробництва та особливо товару– робочої сили, носіями якої є наймані ним робітники. Потім він має організуДвати на власний розсуд і ризик процес виробництва того чи іншого товару (поДслуги), він же набуває право власності на вироблену продукцію і може сам реаДлізувати цю продукцію або передати її для реалізації іншому підприємцю, коДмерсанту, який спеціалізується на реалізації продукції, тобто на здійсненніторгівельних операцій.
Поява на ринку особливого товару – робочої сили, може мати місце у тому
разі, коли її носій (людина), поДперше, не матиме власних засобів виробництДва і єдине, чим він може здобути кошти на власне утримання та утримання своєїродини, – це продати свою здатність до праці, а, поДдруге, буде вільною осоДбою, яка може самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати, тобтомати змогу укласти з власником авансованих грошей угоду (контракт) щодопродажу своєї робочої сили (здатності до праці).
Як і кожний товар, робоча сила має притаманні товару властивості –
вартість і споживчу вартість. Вартість робочої сили на ринку праці – ціна визДначається тією сумою грошей, які потрібні її носію (працівнику) для власногоутримання, утримання непрацездатних членів його родини, а також для задоДволення соціальних потреб (освіти, охорони здоров’я тощо). На ціну робочоїсили значною мірою впливає співвідношення попиту та пропозиції на неї (коДн’юнктура, яка складається на ринку праці). Особливого положення на ринкутоварів робоча сила набуває завдяки своїй унікальній споживчій вартості:  виявД
ляється робітник (працівник) в процесі праці, у процесі реалізації своєї здатДності працювати не тільки відшкодовує власнику авансованих грошей, якому

170Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
він продав здатність працювати, витрати, пов’язані з його наймом, а й створює
нову вартість, в т.ч. додаткову. Цю додаткову вартість власник авансованих гроДшей привласнює і в подальшому може використати за власним бажанням: придДбати додаткові засоби виробництва, найняти нових робітників і таким чиномзбільшити обсяги виробництва, а може витратити на задоволення власних поДтреб. Саме ця унікальна споживча вартість товару робоча сила (здатність ствоДрювати вартість більшу, ніж вона має на момент її продажу працівником наринку праці) і приваблює власника авансованих грошей.За таких умов формаїх обігу набуває вигляду
Г – Т – Г*,де Г* містять не тільки первинну їх величину, а й додаткову суму
(Г + D), яка відбиває особливості використання, функціонування робочої сили,здатної створювати нову вартість, в т.ч. додаткову. За вищезазначених умов грошівже виступають як капітал, тобто як вартість, яка в процесі її використаннястворює додаткову вартість.
В умовах простого товарного виробництва для товоровиробника не має
принципового значення той факт, яку частину робочого дня він витрачає навідшкодування витрат, пов’язаних з придбанням засобів виробництва, і яку настворення надлишку – прибутку, бо товаровиробник одночасно є і власникомзасобів виробництва і працівником, а також власником вироблених товарів(послуг). В умовах капіталістичного товарного виробництва це питання набуДває великого соціальноДекономічного значення: власник авансованого капітаДлу зацікавлений у тому, щоб збільшувати ту частку дня, коли робітник створюєприбуткову вартість додатковий робочий час, а робітник намагається подорожчепродати свою робочу силу, тобто збільшити питому вагу робочого часу, протяДгом якого він створює вартість, адекватну вартості його робочої сили (необхідДний робочий час).
Це суперечність, відома як суперечність між працею і капіталом, довгий
час була в центрі уваги будьДякого суспільства, де провідні позиціі займав капДітал, вона виступала основною причиною багатьох соціальноДекономічних інавіть політичних катаклізмів.
Слід зазначити, що в колишньому СРСР, за умов т.з. соціалізму, категоД
рично заперечувалось існування капіталу, бо вважалось, що панування сусДпільної власності на засоби виробництва виключає саму можливість привласДнення додаткової вартості, створеної працівниками (працівник нібито був одДночасно і співвласником засобів виробництва, і співвласником виробленоїпродукції). Фактично ж засоби виробництва були монопольно узурповані верДхівкою партійного та державного апарату, і ступінь експлуатації був вищий,ніж у розвинутих країнах Заходу, бо держава в особі зазначеного апарату відбиДрала у працівників не тільки прибутковий продукт, а й значну частку необхіДдного (реальна заробітна плата була в кілька разів нижчою, ніж у найманих

171Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва і прибуток
працівників на Заході, що знайшло відбиття на життєвому рівні наших робіД
тників).
Існують різні підходи до класифікації капіталу, до визначення того чи іншоД
го його виду.. Залежно від сфери використання капіталу виділяють промисло-
вий (виробничий) капітал, який функціонує (використовується) у виробничій
сфері (незалежно від галузі цієї сфери — у промисловості, сільському госпоДдарстві, будівництві тощо), торговельний –  у сфері товарного обігу та позичко-
вий – у сфері грошового обігу.
Торговельний капітал  відокремлюється від промислового у тому разі, коли
підприємець (група підприємців) спеціалізується виключно на реалізації тоДварів. Якби промисловець сам займався реалізацією своєї продукції, то він бувби змушений авансувати для цього додатковий капітал, зменшивши обсяги йоговикористання у виробництві. Це, в свою чергу, призвело б до зменшення приДбутку. Ось чому підприємцю часто доводиться приймати рішення або органіДзовувати реалізацію свого товару, або передати функцію реалізації іншомупідприємцю, який займається виключно торгівлею, поступитися на користьостаннього часткою свого прибутку. Вибір варіанта визначається єдиним криДтерієм – прибутком, який отримає підприємець у тому чи іншому випадку.
Позичковий капітал  – це грошовий капітал,який надається власником цьоД
го капіталу у вигляді позики підприємцям за певну плату (процент). Цей різноДвид капіталу розглядається як частка промислового капіталу, що відокремиДлась, і виконує функцію забезпечення зростання промислового капіталу. ДжеДрелами позичкового капіталу є тимчасово вільні кошти держави, підприємців(фірм) і населення.Операціі по наданню позик можуть здійснюватись банкаДми, а також небанківськими установами (страховими компаніями, інвестиційДними та інноваційними фондами тощо).
На основі позичкового капіталу та процента виникає і функціонує т.з.
“фіктивний капітал”,  тобто капітал, що обертається поза сферою реального каД
піталу. Це — гроші, цінні папери (акції, облігації, “штучні”, т.з. “дружні” векДселі) які зростають (приносять прибуток) у процесі особливого обігу. ФіктивДний капітал набуває розвитку, коли купівельні та платіжні засоби перевищуютьвласний капітал банків, а також обсяг внесків до них. Такий капітал, як ужезазначалось, має власний рух, власні ринки (наприклад, для цінних паперів –фондову біржу).
Коли фіктивний капітал набагато перевищує розміри реального капіталу,
то виникають біржові кризи. Цьому сприяють спекуляція цінними паперами,ф’ючерсні угоди на товарних біржах (угоди, які укладаються в той час, колиоб’єкт угоди – певний товар – ще не існує в дійсності). Завдяки існуваннютранснаціональних корпорацій, міжнародного фінансового ринку відбуваєтьДся міграція фіктивного капіталу, що у разі виникнення фінансової кризи призДводить до її інтернаціоналізації.

172Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
Свого часу з метою показати, який саме капітал (яка його частка) є джереД
лом створення додаткової вартості, К.Маркс ввів у науковий обіг поняття “поДстійний капітал” та “змінний капітал”. Постійний капітал,  на думку К.Маркса,
– частина авансованого капіталу, яка в процесі виробництва не змінює велиДчини своєї вартості. Це – різноманітні засоби виробництва (знаряддя та предДмети праці), вартість яких конкретною працею робітника переноситься навартість новоствореного товару (послуги). При цьому постійний капітал виДступає фактором виробництва, але не бере участі в процесі збільшення варДтості і відповідно не створює додаткової вартості.
На відміну від постійного капіталу змінний капітал  – частка авансованого
капіталу, яка в процесі виробництва витрачається підприємцями на купівлюробочої сили (гроші, які використовуються на виплату зарплати найманим праДцівникам). Ця частка капіталу не тільки зберігається (не переноситься навартість виробленої продукції), а й збільшується на величину додаткової варДтості, тобто є джерелом додаткової вартості.
В свою чергу, поділ капіталу на основний та оборотний  дає змогу з’ясувати
сутність процесу обороту капіталу, зрозуміти, який капітал і як переносить своювартість на вартість новоствореної продукції. До основного капіталу відносять ті
засоби виробництва,які використовуються у виробництві тривалий час (промисДлові будинки, споруди, верстати, транспортні засоби тощо, у сільському госпоДдарстві – робоча худоба, багаторічні насадження тощо) і переносять свою вартістьна вартість новоствореної продукції в процесі свого зношування. Вартість осДновного капіталу згодом повертається підприємцю у вигляді амортизаційнихвідрахувань, які накопичуються на спеціальному рахунку, створюючи т.з. “аморДтизаційний фонд”. Кошти такого фонду можуть бути використані на придбаннянової техніки, а також на ремонт і реконструкцію існуючих знарядь праці.
Оборотний капітал  – частина продуктивного капіталу, вартість якої вхоД
дить у створювані товари (послуги) і повністю повертається підприємцю у гроДшовій формі після їх реалізації. До складу оборотного капіталу входять вартістьсировини, палива, допоміжних матеріалів, оскільки вони повністю споживаДються у кожному виробничому циклі, і їх вартість повністю переноситься навартість товарів (послуг). У вартість оборотного капіталу включається такожвартість робочої сили, яка вище розглядалась нами як змінний капітал, що єджерелом створення додаткової вартості.
Крім того, в теорії та практиці має місце поділ капіталу на національний і
міжнародний  (найбільш поширеною формою останнього є капітал транснаціоД
нальних корпорацій), а залежно від форми власності капітал поділяють на при-
ватний, колективний і державний  (суспільний). У межах колективного капіталу
особливого значення набуває акціонерний капітал  (кількість акціонерів у США
в середині 90Дх років становила понад 50 млн чоловік), який істотно впливаєна процес демократизації капіталу.

173Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва і прибуток
У разі створення спільного підприємства (фірми), де використовується як
іноземний, так і національний капітал, маємо справу зі спільним капіталом.
Умови функціонування такого капіталу, а також розподілу одержаного приД
бутку визначаються статутом (статутним договором), який має врахувати нетільки діючі національні правові норми, а й норми міжнародного права.
В сучасній економічній літературі здебільшого капітал визначається як
ресурс тривалого використання, який створюється з метою виробництвабільшої кількості товарів та послуг. Існує інший підхід і до поділу капіталу: вінподіляється на “фізичний капітал”  та “людський капітал”.  До фізичного капіталу
західні економісти відносять засоби виробництва, різні джерела енергії тощо, адо людського капіталу  – надбані знання, навички, досвід, енергію людини —
працівника тощо. Вкладання, спрямовані на здобуття працівниками освіти, кваДліфікації, інформації, на підтримання здоров’я, виховання дітей тощо отримаДли назву “інвестиції в людський капітал”.
Такий підхід має сенс, бо сучасний капітал вже не той, яким він був на
момент його виникнення, не той, яким ми його знаємо на початку XX ст. абонавіть 50 років тому. Відбулись значні зміни в його структурі, провідні позиціїзайняла колективна форма власності (зокрема такий її різновид, як акціонерДний капітал). Це дозволило деякою мірою розв’язати проблему існування виДробничих відносин, що базуються на експлуатації найманої праці, зокрема чеДрез механізм розповсюдження акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів іпривласнення на них працівниками певної частки додаткової вартості у видідивідендів (процентів), а також шляхом оволодіння інформацією високоосвіДченими і кваліфікованими фахівцями. В Україні з колишньої специфічної сисДтеми експлуатації частково виходять підприємства, викуплені трудовими коДлективами, частково тому, що вони поки що зазнають експлуатації з боку коДмерційних банків, які надають кредити під надмірно високий процент.
Значну регулюючу роль у країнах з розвинутою ринковою економікою у
процесі розподілу і перерозподілу прибуткового і необхідного продукту відіграєдержава, особливо там, де впроваджено ефективно діючий механізм соціальДного захисту населення передусім малозабезпечених його верств, де створеноправові гарантії для функціонування і використання найманої праці і тих чиінших видів (форм) капіталу. Тому перед Україною, як молодою державою, щотількиДно почала розбудову економіки ринкового типу, постає завдання побуДдувати саме ринкову систему, яка б мала високий рівень соціального захисту.
Як бачимо, аналіз змісту та форм прояву капіталу дозволяє розкрити не
тільки функції того чи іншого виду капіталу, а й є необхідним для розуміннязмісту категорії “витрати виробництва”, для усвідомлення їх структури та меДханізму формування.

174Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
§ 2. Витрати виробництва. Собівартість. Формування
витрат виробництва в сучасних умовах
Процес виробництва, як уже зазначалось, завжди пов’язаний з викорисД
танням факторів виробництва, тобто речового фактора  (засоби виробництва,
які знаходять втілення в масі використаної уречевленої праці – знарядь та предДметів праці), та особового фактора  (використання в процесі виробництва робоД
чої сили – здатності працівника до праці).
Витрати, які пов’язані з коштами, що вкладені в набуття та використання
вищезазначених факторів виробництва, складають зміст категоріі “витрати ви-
робництва”.
В свою чергу, категорія “витрати обігу”  відбиває витрати, які мають місце у
зв’зку з реалізацією вироблених товарів (послуг). Якщо до витрат виробництвавідносять витрати, пов’язані з використанням знарядь праці (амортизаційнівідрахування від вартості промислових будов, споруд, верстатів, транспортнихзасобів тощо), вартістю предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуюДчих виробів, палива тощо) та витрати, що спрямувались на найм робочої сили(зарплати), то витрати обігу  охоплюють кошти, спрямовані на утримання торД
гових приміщень, транспорту, що використовується в процесі реалізації проДдукції, зарплату торговим працівникам тощо.
Виникають також витрати розрахункові або планові,  які формуються на
підставі існуючих норм (нормативів) використання вживаних ресурсів, а таДкож фактичні витрати,  що відбивають результати певної господарської діяльД
ності в процесі виготовлення товару (надання послуг). Порівняльний аналізрозрахункових (планових) та фактичних витрат дає змогу зробити висновок,наскільки успішно або, навпаки, невдало те чи інше підприємство (фірма) реДалізують свою програму діяльності (бізнесДплан).
Оскільки підприємства (товаровиробники) економічно відокремлені
(відособлені) як власники засобів виробництва і створюваного продукту, товитрати виробництва формуються як самостійна категорія, яка має відбиДвати єдиний підхід у процесі обчислення цих витрит, єдиний критерій їхзіставлення.
В умовах командноДадміністративної системи, коли єдино правильною
визнавалась теорія трудової вартості К.Маркса, такою категорією стала соДбівартість продукції, яка використовувалась у бухгалтерському обліку колишДнього СРСР та деяких інших країн світу. Ця категорія поки що залишаєтьсяпровідною і досі в Україні та інших державах, які утворились після розпадуСРСР: стали на шлях розбудови економіки ринкового типу.
Відповідно до існуючої методики всі витрати підприємства поділяються
на виробничі і позавиробничі.  До виробничих відносять амортизаційні відрахуД

175Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва і прибуток
вання (перенесену на продукцію вартість засобів праці), сировину, матеріали,
придбані комплектуючі вироби, паливо, різні види енергії, заробітну плату роДбітників і службовців. До позавиробничих належать витрати, пов’язані з реалДізацією продукції, рекламою, відрахуваннями на науковоДдослідні роботи,підготовку кадрів тощо. Якщо при обчисленні собівартості до неї включено витДрати, пов’язані з виробництвом продукції, то вона набуває форму
виробничої
або фабрично-заводської,  а у разі додачі до вищезазначеної собівартості ще й
витрати на реалізацію продукції та загальноуправлінські витрати, то собівартістьотримує назву “комерційна” або “повна”.
Склад витрат, які відносяться до собівартості, розглядається у двох плоД
щинах: за елементами витрат і за статтями калькуляції.
Собівартість за елементами витрат  характеризує загальний економічний
стан підприємства, дозволяє висвітлити джерела перевитрат або економії, атакож виявити загальні потреби підприємства у матеріальних, фінансових, труДдових ресурсах для їх подальшого збалансування з усіма розділами виробничоїпрограми. Собівартість за елементами витрат визначається у розрахунку наповний обсяг виробництва.
Собівартість за елементами витрат включає:• матеріальні витрати, які відбивають вартість придбаних сировини і маД
теріалів, що безпосередньо входять до складу продукції (з вартості матеріальДних витрат відраховується вартість повернених відходів, тобто залишки сироДвини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів, якіутворюються в процесі виробництва продукції і повністю або частково втратиДли свої споживчі якості);
• витрати на оплату праці персоналу підприємства (фірми) за фактично
виконану роботу;
• відрахування на соціальні потреби, які відбивають обов’язкові платежі
відповідно до встановлених чинним законодавством норм на соціальне страДхування, до пенсійного фонду, до фонду зайнятості населення з фонду оплатипраці;
• амортизація основних фондів, тобто сума амортизаційних відрахувань,
які мають використовуватись на повне поновлення основних виробничихфондів;
• інші витрати (сюди відносять податки, платежі, відрахування до спеціД
альних позабюджетних фондів, платежі з обов’язкового страхування майна, попозиках, оплата послуг зв’язку, плата за оренду, витрати на рекламу та ін.).
Формування собівартості за статтями калькуляціі  має за мету визначити
вплив на величину собівартості перевищення строків освоєння і випуску новоїпродукції, зміни обсягів виробництва, витрат від простоїв, браку, рекламаційтощо. У цьому способі з’ясування складу собівартості витрати відособлюютьДся, групуються залежно від призначення їх здійснення.

176Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
Собівартість за статтями калькуляціі включає:
• сировину та матеріали;
• повернені відходи (відраховуються);
• придбані вироби, напівфабрикати, послуги промислового характеру
інших підприємств (фірм);
• паливо та енергія, які використовуються на технологічні потреби;
• витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо беруть участь у
виробництві продукції (наданні послуг);
• відрахування на соціальні потреби;
• витрати, зв’язані з опануванням та підготовкою виробництва;
• витрати, зв’язані з утриманням та експлуатацією машин і устаткуванД
ня;
• цехові витрати;
• загальні витрати підприємства;
• інші виробничі витрати (витрати на утримання апарату управління, зноД
шення інвентаря загального користування, амортизація основних фондів апаДрату управління, витрати на відрядження, поштові витрати, витрати на підгоДтовку кадрів ті інші;
• комерційні витрати або (позавиробничі) витрати, пов’язані з реалізаД
цією продукції, в т.ч. транспортні, на рекламу тощо.
Об’єктом калькуляціі може бути одиниця готової продукції, а також певД
ний вид роботи або послуги. Розрахунок собівартості за статтями калькуляцііздійснюється з метою мінімізаціі витрат на одиницю продукції.
В країнах з розвинутою ринковою системою існує інший підхід до визнаД
чення змісту та структури витрат виробництва, який враховує рідкість (обмеДженість) ресурсів, що використовуються, можливість їх альтернативного викоДристання, бо обмеженість ресурсів означає, що завжди доводиться робити вибір,а вибір – це відмова від одного на користь іншого. Тому перед Україною, якдержавою, що здійснює перехід до економічної системи ринкового типу, поДстає завдання: врахувати досвід країн з розвинутою ринковою економікою, щодасть змогу перейти до загальновизнаної системи обліку витрат і використовуДвати ту систему бухгалтерського обліку, яка існує в переважній більшості країнсвіту.
Передусім, це стосується поділу витрат на зовнішні (явні, фактичні) та
внутрішні (неявні).
До зовнішніх  витрат, які набувають форми грошових платежів постачальД
никам факторів виробництва і проміжних виробів, відносять:
1) заробітну плату робітників (плата за трудові ресурси);2) грошові виплати на купівлю верстатів, транспортних засобів, обладнанД
ня, приміщень або орендну плата за них (платежі постачальникам капіталів);
3) оплата транспортних послуг;

177Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва і прибуток
4) комунальні платежі (світло,газ, вода);
5) оплата послуг банків, старахових компаній;6) оплата постачальників матеріальних ресурсів (сировини, напівфабриД
катів, комплектуючих тощо).
Зовнішні витрати повністю фіксуються в бухгалтерському звіті підприємД
ства (фірми), і тому їх ще називають бухгалтерськими витратами. Сума зовнішніх
витрат найбільш наближена до собівартості продукції. Однак сума виробничихвитрат, коли до них включити лише зовнішні витрати, може бути заниженою, априбуток, відповідно, завищеним. Для того, щоб підприємство (фірма) моглоприйняти обгрунтоване рішення щодо започаткування виробництва, його поДдальшого розвитку, до витрат треба включати не тільки зовнішні (явні), а йвнутрішні (неявні) витрати.
До внутрішніх  витрат відносять витрати, обумовлені використанням власД
них ресурсів підприємства (фірми), тобто витрати, що не оплачуються госпоДдарюючим суб’єктом. Ці витрати не набувають грошової форми і дорівнюютьвиплатам, які можна було б отримати за власний ресурс, використовуючи йогоза найкращою альтернативою: власник підприємства не платить сам собі зарпДлату, не отримує орендної плати за приміщення, де розміщене виробництво, авклавши гроші у виробництво, не отримує тих процентів, які б отримав, поДклавши гроші на банківський рахунок. Одним з елементів внутрішніх витратслід розглядати і так званий нормативний прибуток підприємця. Керуючи власДним підприємством, він відмовляється від заробітку, що міг би отримати, якбизапропонував свої управлінські послуги іншому підприємству (фірмі).
Водночас практика доводить, що величина витрат залежить від обсягу виД
робленої продукції. Ось чому існує також поділ витрат на постійні та змінні.
Категорія “постійні витрати виробництва”  відбиває витрати, величина яких
не змінюється залежно від зміни обсягів виробництва (це — амортизаційні відраДхування, рентні та орендні платежі, плата за позику, страхові внески, оплатавищого керівного персоналу підприємства, охорони тощо). Ці платежі підляДгають оплаті навіть в умовах простою господарюючого суб’єкта, тоді як термін“змінні витрати” відбиває витрати, величина яких змінюється залежно від зміниобсягу виробництва на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, паливо,електроенергію, транспортні послуги, зарплату виробничого персоналу та інші.У тому разі, коли постійні та змінні витрати розраховуються разом (сумарно)при кожному даному обсязі виробництва, вони складають загальні або повні
(валові витрати),  а загальні витрати у розрахунку на одиницю виробленої проД
дукції розглядаються вже як середні загальні витрати.  Оскільки загальні витраД
ти складаються з постійних і змінних, то й середні витрати  також можуть бути
як постійними, так і змінними.
У західній економічній літературі досить поширена концепція граничних
витрат, яка базується на теорії граничної корисності. Ці витрати пов’язують з

178Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
виробництвом ще однієї (додаткової) фактичної або розрахункової одиниці
продукції, вони обчислюються як сума витрат на її виробництво. Застосуваннякатегорії “граничних витрат” дозволяє контролювати витрати підприємства(фірми) при виробництві (скороченні) останньої (додаткової) одиниці проДдукції. Величина граничних витрат обернено пропорційна (більшеДменше, менДшеДбільше) граничній продуктивності праці.
Закон граничної продуктивності праці, виходячи з теорії трьох факторів
виробництва (праця, земля і капітал), доводить, що в незмінних технічних умоДвах послідовне збільшення кожного з виробничих факторів на одиницю проДдукції веде до зниження приросту продукції.
Граничні витрати визначаються зростанням лише змінних витрат у зв’язку з
випуском додаткової одиниці продукції, бо постійні витрати, як уже зазначалось,не змінюються зі зміною обсягу випуску продукції.
Проте, виявляється, що підприємцю для прийняття оптимальних, виваД
жених рішень у процесі управління виробництвом недостатньо оперувати каДтегоріями постійних та змінних витрат, треба ще й враховувати часовий інтерДвал, протягом якого вони формуються.
§ 3. Витрати виробництва у короткостроковому та
довгостроковому періодах
Відповідно до цієї ознаки, а саме залежно від часового інтервалу, протягом
якого формуються витрати виробництва, вони поділяються на “витрати виробДництва у короткостроковому періоді” та “витрати виробництва у довгострокоДвому періоді”.
Це обумовлено тим, що підприємство (фірма) в процесі виробництва певД
ного обсягу продукції має витрати, які залежать від можливих змін кількостівикористаних ресурсів. Але різні ресурси можуть бути замінені в процесі виДробництва в різний термін (період) часу: одні (сировина, матеріали, паливо,джерела енергіі, трудові ресурси тощо) можуть бути замінені швидко і відноснолегко, інші (нові виробничі площі, устаткування, технологічні лінії тощо) –потребують значного відрізку часу. Виходячи із тривалості часу (періоду), неДобхідного для залучення тих чи інших ресурсів у виробництво, і виділяють такіперіоди як короткостроковий і довгостроковий.
Короткостроковий  період визначається таким відрізком часу, якого замаД
ло, щоб підприємство (фірма) встигло змінити свої виробничі потужності, аледостатньо для зміни інтенсивності використання цих фіксованих потужносДтей. У межах короткострокового періоду виробничі потужності підприємства(фірми) залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути зміненийшляхом залучення більшої чи меншої кількості ресурсів, необхідних для доДсягнення такої мети (сировина, матеріали, паливо, додаткові трудові ресурси

179Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва і прибуток
тощо). Це, в свою чергу, може привести до більш інтенсивного використання у
короткостроковому періоді існуючих виробничих потужностей.
Довгостроковий  період визначається таким відрізком часу, який достатній
для підприємства (фірми), аби змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, вклюДчаючи і виробничі потужності. Такий період має бути достатнім для господаДрюючого суб’єкта, щоб він мав змогу залишити одну галузь і перейти в іншу(змінити спеціалізацію виробництва), а також для того, щоб могли виникнутиі вступити до галузі нові підприємства (фірми). Інакше кажучи, короткостроДковий період можна розглядати як період фіксованих виробничих потужносДтей підприємства (фірми), тоді як довгостроковий – це період змінних потужДностей.
Не слід вважати, що короткостроковий і довгостроковий періоди відрізняД
ються один від одного певною кількістю років, бо такий поділ визначає конДцептуальний підхід щодо формування витрат виробництва в часі. У зв’язку зцим доречно зазначити, що малі підприємства можуть збільшити свої виробДничі потужності за досить короткий час (від кількох тижнів до кількох місяців)і ця їх здатність має велике значення для підвищення ефективності всієї еконоДміки. Ось чому так званий “малий бізнес” відіграє провідну роль в економіцірозвинутих країн і користується постійною, всебічною підтримкою держави. Втой же час галузям важкої промисловості (металургія, машинобудування, енерДгетика тощо) для цього потрібні роки.
Крім того, слід мати на увазі, що витрати виробництва в короткострокоД
вому періоді залежать не тільки від цін на необхідні (змінні) ресурси, а й відзасобу їх обробки та переробки, тобто від вибору, застосування відповідної техДнології. Це – технологічний підхід щодо формування витрат виробництва.
Звичайно, підприємство (фірма) протягом короткострокового періоду
може змінити обсяг виробництва шляхом поєднання різної кількості з наявниДми, фіксованими потужностями. Тому цілком доречно може виникнути запиДтання: яким чином буде здійснюватись обсяг виробництва, якщо більшакількість змінних ресурсів буде приєднуватись до фіксованих ресурсів виробДництва? Виявляється, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднанДня кожної наступної одиниці змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінноДго, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає спадний додаткоДвий або граничний продукт у розрахунку на кожну наступну одиницю змінногоресурсу. Ця закономірність отримала назву закону спадної віддачі  (спадного граД
ничного продукту). Закон спадної віддачі – один із законів ринкової економіДки, зміст якого полягає в тому, що, починаючи з певного моменту, послідовнепоєднання одиниці змінного ресурсу дає додатковий або граничний продукт,який зменшується у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.
Крім того, граничні і середні витрати, про які вже йшла мова раніше,
відіграють вирішальну роль при виборі підприємством (фірмою) обсягу виробД

180Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
ництва. Особливо це треба враховувати в умовах відчутних коливань попиту,
бо якщо підприємство (фірма) сьогодні здійснює випуск продукції у такомуобсязі, коли граничні витрати різко зростають, то невизначеність попиту в майДбутньому може примусити підприємство (фірму) змінити виробничий процесі, можливо, вдатись до додаткових витрат сьогодні, щоб уникнути зростаннявитрат завтра.
На відміну від короткострокового у довгостроковому періоді підприємД
ство (фірма) може міняти всі чинники виробництва, які ним використовуютьДся. У зв’язку з цим будуть змінюватись і середні загальні витрати: спочаткуякийсь час розширення виробничих потужностей буде супроводжуватись зниДженням середніх загальних витрат, але після введення певних додаткових поДтужностей приведе врештіДрешт до зростання середніх виробничих витрат. Томупідприємець, щоб забезпечити найменші витрати на одиницю продукції маєвраховувати цю закономірну залежність і зробити оптимальний вибір щодообсягу виробничих потужностей (розміру підприємства).
Зазначену закономірність не можна пояснити дією закону спадної віддачі,
бо він діє лише за незмінної кількості одного з використовуваних у виробництвіресурсів, тоді як у довгостроковому періоді допускається зміна кількості всіхресурсів, що використовуються. Цю залежність між довгостроковими середніДми витратами і обсягами виробництва економісти називають позитивним і не-
гативним (від’ємним) ефектами зростання масштабів виробництва, або ефектамимаштабу.
Позитивний ефект масштабу виробництва полягає в тому, що в міру зросД
тання розмірів підприємства (фірми) ціла низка чинників починає діяти в наДпрямку зниження середніх витрат виробництва. До таких чинників відносять,зокрема, спеціалізацію праці, ефективне використання капіталу, виробництвопобічних продуктів тощо.
Щодо негативного (від’ємного) ефекту масштабу виробництва,  то його виріД
шальною причиною є труднощі управлінської діяльності, які виникають принамаганні ефективно контролювати і координувати діяльність підприємства,що переросло “критичну масу” і стало некерованим. За таких умов слід братидо уваги і можливі негативні наслідки існування такого “монстраДвиробника”для навколишнього середовища. Результати конкретних досліджень свідчатьпро те, що у більшості випадків існуючий рівень промислової концентрації неможе бути виправданим ефектом масштабу і потребує конкретного критичноДго не тільки економічного, соціального, а й екологічного аналізу.
Розгляд питань, що характеризують з різних сторін багатофакторний проД
цес формування витрат виробництва, є необхідною передумовою з’ясуваннязмісту кінцевих результатів підприємницької діяльності, їх оцінки.

181Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва і прибуток
§ 4. Прибуток. Рентабельність. Шляхи зниження
витрат виробництва
Виходячи зі змісту підприємницької діяльності, її мета — отримання приД
бутку. Прибуток є одним з узагальнюючих оцінювальних показників діяльності
і окремого підприємця,і підприємства (фірми), і галузі,і економіки у цілому.
Він розраховується як різниця між виручкою від реалізації вироблених товарів(надання послуг) і загальними (сукупними) витратами на виробництво та реаДлізацію товарів (послуг).
В економічній літературі підкреслюється, що прибутку притаманне викоД
нання таких важливих функцій, як:
• визначення кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства
(фірми), обсягу його грошових накопичень;
• бути головним джерелом фінансування витрат, спрямованих на виробД
ничий та соціальний розвиток підприємства (фірми);
• бути провідним джерелом формування фінансів держави – державного
бюджету.
Тому основним завданням будьДякого підприємства (фірми) є максималіД
зація прибутку, а така максималізація прибутку водночас – провідний, безальДтернативний шлях до підвищення ефективності виробництва, зростання добДробуту населення, поліпшення соціального клімату в суспільстві.
Якщо К.Маркс розглядав прибуток як модифіковану (перетворену) форД
му додаткової вартості, а остання, в свою чергу, розглядалась як результат ексД
плуатації капіталом найманої праці (робочої сили найманих робітників), то в
сучасній економічній думці превалює погляд на прибуток як результат викоДристання трьох факторів виробництва – праці, землі і капіталу.
У зв’язку із зазначеним прибуток визначається як:• плата за послуги при здійсненні підприємницької діяльності;
• плата за новаторство, за талант в управлінні підприємством (фірмою);
• плата за ризик, за невизначеність результатів підприємницької діяльності;
• монопольний прибуток, який має місце у разі монопольного становища виД
робника (продавця) на ринку або наявності природної монополії.
В процесі господарської діяльності підприємству (фірмі) доводиться мати
справу з різними видами прибутку, але найбільш узагальнюючими поняттямиє
валовий (балансовий) прибуток і чистий прибуток.
Валовий (балансовий) прибуток  являє собою прибуток, який отримано від
реалізації:
• продукції (робіт, послуг);
• основних фондів та іншого майна підприємства;
• позареалізаційних операцій (участі в діяльності інших підприємств, здачі
майна в оренду, отримання дивідендів і процентів за акціями, облігаціями та іншиД

182Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
ми цінними паперами, сум, отриманих у вигляді відшкодування збитків, а також
інших операцій, безпосередньо не пов’язаних з діяльністю підприємства).
Величина валового прибутку визначається як різниця між загальною виД
ручкою підприємства (фірми) від реалізації продукції та інших прибутковихоперацій, витратами, які це підприємство мало за цей же період часу. Не слідототожнювати валовий прибуток з валовим доходом. Останній — показник,який визначає ту частку валової продукції підприємства, яка залишається післяпокриття всіх матеріальних витрат, тобто це – новостворена на підприємстві
вартість  як результат використання живої праці колективу підприємства. НоД
востворена вартість, в свою чергу, складається з вартості необхідного продукту
та вартості додаткового продукту.  Валовий дохід, взятий у масштабі всього наД
родного господарства, відповідає показникові “національний дохід країни”.
Якщо з суми валового прибутку сплатити податки та інші обов’язкові платежі,то отримаємо чистий прибуток підприємства (фірми),  який відповідно до ст. 5
Закону України “Про підприємництво” залишається у вільному розпорядженніпідприємства (фірми).
Проте величина валового, або чистого прибутку, взята сама по собі, без
урахування величини використаного капіталу чи витрат, які мали місце в проДцесі виробництва певної продукції, не дасть змогу зробити висновок щодокінцевих результатів діяльності підприємства (фірми). Для цієї мети викорисДтовується такий показник, як “рентабельність”.  При цьому відрізняють “рен-
табельність виробництва” та “рентабельність виробленої продукції”.
Показник “рентабельність виробництва” засвідчує, наскільки результативД
но використовується в процесі виробництва авансований основний та оборотДний капітал, і розраховується як відношення (у відсотках) прибутку за рік досередньорічної сумарної вартості основних виробничих фондів та оборотнихкоштів підприємства (фірми), а саме:
Рв = Пб / (Фо + Фоб) х 100, деРв — рентабельність виробництва (%);
Пб — балансований прибуток, грн;Фо — середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн;
Фоб — вартість оборотних коштів, грн.Показник “рентабельність продукції”  відбиває результативність поточних
витрат і розраховується як відношення (у відсотках) прибутку від реалізаціїпродукції до собівартості реалізованої продукції, а саме:
Рп = Пп / Св х 100, де
Рп — рентабельність реалізованої продукції )%);Пп — прибуток від реалізації продукції, грн.;

183Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва і прибуток
Св — собівартість реалізованої продукції.
Рентабельність продукції може бути розрахована як у цілому по всій масі
продукції, так і по окремих її видах.
Маємо зазначити, що в країнах з розвинутою ринковою економікою засД
тосовуються інші показники, які поки що не використовуються підприємстваДми (фірмами) в Україні, але не виключено, що вони займуть належне їм місце узвітності нашої економіки в найближчи роки.
Так, основний коефіцієнт доходності  (коефіцієнт рентабельності власного
капіталу) розраховується як відношення (в %) чистого прибутку підприємства(фірми) до величини середнього власного капіталу, а саме:
Рд = (чистий прибуток / середній власний капітал) х 100.Цей коефіцієнт показує ступінь відшкодування власного капіталу і харакД
теризує необхідну умову існування та розвитку підприємства (фірми).
Використовуються також інші показники, які відіграють часткову роль поД
рівняно з вищезазначеним. Так, коефіцієнт прибутковості інвестованого капіталу
дозволяє мати уяв лення про ефективність використання інвестованого капіталу
(він розраховується як відношення (в %) оперативного характерного результатудо середньої величини інвестованого капіталу), а коефіцієнт прибутковості  – про
ефективність виробництва, тобто про ефективність використання ресурсів стоД
совно отриманих результатів (він розраховується як відношення результатів опеД
ративного характеру (в %) до чистих доходів від продажу).
Безперечно, що норма (коефіцієнт) рентабельності значною мірою буде
залежати від величини витрат (собівартості продукції) того чи іншого підприєДмства (фірми). Тому мінімізація витрат і максимізація прибутку — першочерДгове завдання підприємця, що дозволяє йому і збільшити прибутковість своєїдіяльності, і підвищити конкурентоздатність виробленої ним продукції.
До основних напрямків (шляхів) зниження витрат виробництва (собіварД
тості продукції) відносять такі як:
• використання досягнень науковоДтехнічного прогресу, що дозволить
підвищити ефективність функціонування живої праці (це знаходить відбиток узростанні продуктивності праці);
• економія матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива тощо), що
дозволить зменшити питому вагу матеріальних ресурсів у структурі витрат (соДбівартості), тобто зменшити матеріаломісткість (матеріалоємність) продукції;
• удосконалення організаціі виробництва, що дозволить поліпшити виД
користання основних виробничих фондів, підвищити якість управління тощо;
• державне регулювання підприємницької діяльності (звичайно, економічД
ними методами) з метою створення оптимальних умов для досягнення в проДцесі такої діяльності високих результатів.

184Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
Кожний із зазначених напрямків потребує комплексного підходу і не може
використовуватись ізольовано від інших. Провідну роль у формуванні та реаліДзації такої цілеспрямованої політики має відігравати держава, яка повинна коДординувати підприємницьку діяльність (зокрема створювати сприятливі умовидля розвитку малого підприємництва), орієнтуючись при цьому, як правило, наперспективу. Прикладом такого підходу може стати програма стратегічного соціДальноДекономічного розвитку, розроблена урядом України, як “Україна 2010”.
Отже, капітал – одна з провідних категорій економічної теорії, яка відбиД
ває конкретний історичний етап розвитку товарного виробництва, певні зазмістом відносини між товаровиробниками, коли просте товарне виробництвоперетворюється у капіталістичне.
Виникнення та функціонування капіталу К.Маркс пов’язував з появою
на ринку товару – робочої сили, її використанням у процесі виробництва, тобДто з процесом експлуатації найманої праці.
У сучасній економічній літературі капітал визначається як ресурс триваД
лого використання, який створюється з метою виробництва більшої кількостітоварів та послуг. На відміну від Марксового поділу капіталу на постійний таперемінний у країнах Заходу домінує поділ капіталу на “фізичний капітал” та“людський капітал”.
Оскільки процес виробництва і реалізації продукції завжди пов’язаний з
використанням факторів виробництва, то витрати, які мають місце в процесіфактичного використання цих факторів виділяються в окрему категорію – “витДрати виробництва”. В Україні, як і в інших державах, які утворилися після розДпаду СРСР, поки що домінує категорія “собівартість”, тоді як в країнах з розДвинутою ринковою економікою існує інший підхід до класифікаціі витрат виДробництва: їх поділяють на зовнішні та внутрішні, постійні і змінні, витративиробництва у довгостроковому та короткостроковому періодах.
Найбільш узагальнюючим показником, який відбиває діяльність підприєД
мства (фірми) в умовах ринкової економіки, є прибуток (він може бути валоДвий або чистий).
Проте величина прибутку, взята сама по собі, без урахування величини
витрат, які мали місце під час отримання даного прибутку, не дає змогу зробитивисновок щодо кінцевих результатів діяльності підприємтва (фірми). Для цієїмети використовується показник “рентабельність” або “коефіцієнт прибуткоДвості”, який відбиває співвідношення (в %) прибутку до витрат виробництва(авансованого капіталу).
Максималізація прибутку, підвищення рентабельності підприємства
(фірми) – провідна мета кожного господарюючого суб’єкта, а для цього требапостійно дбати про зниження витрат виробництва. Основними шляхами зниДження витрат є:
• застосування досягнень НТП;

185Розділ 8. Сутність капіталу. Витрати виробництва і прибуток
• зниження матеріалоємності продукції;
• удосконалення організації виробництва;
• державне регулювання (звичайно, економічними методами) підприємД
ницької діяльності.

186Розділ 9. Попит та пропозиція як елемент ринко-
вих відносин. Ціноутворення
Під час розгляду питань теми “Ринок як форма функціонування товарно(
го господарства. Закони ринкової економіки” зазначалось, що невіддільнимиелементами ринку є попит, пропозиція та переважно вільні ціни, провіднимзаконом ринкової системи — закон попиту та пропозиції.
Загалом сам процес функціонування ринку може розглядатися як не(
скінченна взаємодія попиту та пропозиції, яка відбувається під впливом зміницін, що знаходить відбиток у дії об’єктивного економічного закону попиту тапропозиції. Цей закон — справжній господар ринку.
В західній економічній літературі зазначений закон здебільшого поділяєть(
ся на два закони, що нерозривно пов’язані між собою — закон попиту і законпропозиції. Такий підхід обумовлений прагненням більш конкретно, уособле(но з’ясувати, з одного боку, взаємозв’язок попиту та ціни, а з другого — ціни тапропозиції, абстрагуючись при цьому від дії інших чинників на характер такихвзаємозв’язків. У процесі аналізу цих взаємозв’язків мається на увазі риноквільної конкуренції, на який не поширено регулюючий вплив засобів держав(ного регулювання.
§ 1. Закон попиту. Крива попиту. Цінова еластичність
попиту
Як уже було з’ясовано, попит відбиває потреби людей у тому чи іншому
товарі (послузі), їх бажання шляхом купівлі цих товарів (послуг) задовольнитисвої потреби. Проте, попит повинен відбивати не тільки бажання людей задо(вольнити свої потреби, а й можливість придбати товари (послуги) за наявностіу людей певної суми грошей, тобто в основі попиту — корисність товару (по(слуги), скоригована на купівельну спроможність споживача. Інакше кажучи,попит можна визначити як потребу, що підкріплена купівельною спроможні(стю споживачів, або як платоспроможний попит. Певний платоспроможнийпопит характеризується як кількісними, так і якісними показниками. Так, об(сяг конкретного товару (послуги), який окремий покупець, група споживачів

187Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
чи суспільство в цілому бажають придбати (купити), буде визначати кількісний
склад, а вимоги щодо якісних характеристик даного обсягу – його якіснийрівень. Оскільки на попит впливають різні фактори (чинники), то в процесіз’ясування дії того чи іншого фактора застосовують метод допущення при іншихрівних умовах, тобто вважається, що на зміну попиту впливає тільки один фак(тор, а інші залишаються незмінними (ці фактори не враховують, від них абст(рагуються), потім вважають змінним другий фактор, а інші знову фіксуються іт.ін.
Визначальним фактором, який впливає на платоспроможний попит, є
рівень ціни. Доведено, що корінна властивість попиту полягає саме в тому, щопри незмінності всіх факторів зниження ціни на товар (послугу) веде до відпо(відного зростання величини попиту, і, навпаки, підвищення ціни — до змен(шення попиту. Існування такого від’ємного аба зворотного зв’язку між рівнемціни і величиною попиту, який відбиває істотні та постійні залежності, тобтомає всі риси закономірного зв’язку, свідчить про те, що ми маємо справу із за(коном попиту.
Зазначений вище зворотний зв’язок між ціною товару (послуги) і величи(
ною попиту, як правило, знаходить відображення у вигляді простого двомірно(го графіка, в якому на горизонтальній осі позначається величина попиту, а навертикальній — рівень ціни. Цей графік матиме такий вигляд (рис. 2).
Рис. 2. Крива попиту

188Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
Крива, яка визначає залежність між рівнем ціни і величиною попиту, отри(
мала назву крива попиту, а переміщення по кривій попиту — зміною величинипопиту. Зміна величини попиту відображає реакцію споживачів на зміну ціни(при інших рівних умовах). Ціна, безумовно, найважливіша детермінанта (в пе(рекладі з латинської — той, що визначає) кількості будь(якого продукту, що ку(пується. Проте існують і нецінові детермінанти, що впливають на попит, а саме:
1) ціни на споріднені товари: якщо ціна на якийсь споріднений (взаємозамін(
ний) товар, що може задовольнити потреби споживачів, знижується, то це ведедо зменшення попиту на інший споріднений товар;
2) доходи споживачів: збільшення доходів споживачів веде, як правило, до
збільшення попиту; проте ця залежність не постійна, бо, наприклад, серед про(дуктів харчування існують продукти висококалорійні та вкрай необхідні для фун(кціонування організму людини (м’ясо, соки, молочні продукти та ін.) і продуктималокалорійні, вживання яких слід лімітувати (картопля, хліб тощо); тому, якщовраховувати споживчі якості зазначених груп продуктів харчування, то тут спос(терігатиметься така залежність: у разі зростання доходів населення попит на пер(шу наведену групу продуктів зростатиме, а на другу буде скорочуватись;
3) уподобання, смаки споживачів: ці чинники можуть бути досить динаміч(
ними (наприклад, мода) та консервативними (споживання тютюнових виробів,алкогольних напоїв тощо) і водночас важко прогнозованими; проте і тут мож(на спостерігати певні тенденції (наприклад, під впливом суспільних поглядівможе змінюватись попит на імпортні та вітчизняні товари, на дешеві та ма(рочні вина тощо);
4) споживчі очікування щодо майбутніх цін і доходів: якщо люди очіку(
ють, що відносна ціна товару зросте, то їх попит збільшиться, щоб у майбутнь(ому не зазнати збитків; така ж ситуація може мати місце, коли люди очікуютьзростання доходів;
5) кількість споживачів на ринку прямо впливає на попит: чим їх більше,
тим вище попит, і навпаки. Звичайно, важливо знати, як змінюється попит підвпливом різних факторів, але не менш важливо знати також, на яку величинузмінюється попит при відповідній зміні ціни. Відповідь на це питання дає виз(начення еластичності попиту. Термін “еластичність” (в перекладі з латинської— гнучкий, той, що легко пристосовується, змінюється) використовується длявиміру співвідношення взаєморегульованих змінних величин (цей термін пе(рейшов у економіку з фізики, розраховується він у процентах).
Еластичність попиту характеризує ступінь зміни попиту під впливом того
чи іншого фактора, тобто чутливість попиту до цих факторів. Головним факто(ром, який передусім впливає на попит, як вже було визначено, є ціна.
Цінова еластичність попиту вимірює ступінь чутливості споживачів до
ціни, вона показує, на скільки процентів зросте (знизиться) попит при зрос(танні (зниженні) на 1% ціни на даний товар.

189Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
Коефіцієнт еластичності попиту визначається формулою:
відносна (процентна) зміна обсягу попиту
Ке (попиту) = ______________________________________
відносна (процентна) зміна ціни
Ціновий коефіцієнт еластичності попиту завжди має від’ємне значення,
бо ціна і попит рухаються в протилежних напрямках, мають різні знаки — ціназростає (+), попит падає (—), і навпаки, але економісти взяли за правило ігно(рувати від’ємний знак і умовно вважають еластичність попиту позитивною.
Ступінь чутливості споживачів на ціну при купівлі певної кількості товару
може бути різною і піддається кількісному вираженню через коефіцієнт елас(тичності попиту. Тут можливі три основних випадки такої чутливості:
1. Нееластичність попиту, коли кількість товару, який купують, збільшуєть(
ся менш як на 1% на кожен процент зниження ціни цього товару.
2. Еластичний попит, коли попит зростає більш як на 1% на кожний про(
цент зниження ціни.
3. Одинична еластичність попиту займає проміжний варіант, коли кількість
реалізованого товару зростає вдвічі внаслідок зниження його ціни в два рази.
Практичне значення виміру еластичності попиту полягає в тому, що різні
випадки еластичності безпосередньо впливають на отриману виручку від реалі(зації продукції. Загальна виручка завжди дорівнює ціні одиниці товару, помно(женій на кількість реалізованого товару. Якщо ціна і загальна виручка зміню(ються в протилежних напрямках (ціна падає, виручка зростає), то попит елас(тичний. Коли ж ціна і загальна виручка змінюються в одному напрямку — попитнееластичний. У разі одиничної еластичності попиту зміна ціни залишить за(гальну виручку незмінною. У тому разі, коли попит можна вважати еластич(ним, виробникам варто задуматись про зниження цін, що дасть їм більший обсягзагального доходу. Проте такий підхід має сенс до тих пір, поки немає непро(порційного зростання витрат на виробництво і збут товарів. Ці питання маєвирішувати маркетингова служба підприємства (фірми).
Крім вищезазначених, існують ще два крайніх випадки еластичності попиту:1. Абсолютно нееластичний попит, коли попит зовсім нечутливий до ціни,
хоч би як ціна не зростала, попит буде постійний.
2. Абсолютно еластичний попит, коли будь(яке підвищення цін веде до
падіння попиту до нуля, а будь(яке зниження приводить до безконечного по(питу; така ситуація характерна для конкурентного ринку, де окремий вироб(ник не може вплинути на ціну.
До факторів, які впливають на еластичність попиту, відносять:1) кількість товарів(замінників (субститутів): якщо товар не має замінників
(наприклад, сіль), то будь(яке підвищення ціни вплине на попит незначною

190Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
мірою, і, навпаки, якщо товар має кілька замінників, то підвищення ціни на
нього призведе до різкого скорочення попиту;
2) місця товару в бюджеті покупця, його належність до предметів першої
необхідності або до розкоші: якщо товар належить до предметів першої необх(ідності (наприклад, хліб), то попит буде менш еластичний, ніж на другу групу(предмети розкоші — наприклад, ювелірні вироби);
3) ступінь обмеженості доступу до товару: чим більше обмежений доступ
до товару, тим нижча еластичність попиту на нього, а якщо має місце дефіциттоварів і діє принцип “бери, що дають”, тут уже не до еластичності попиту.
§ 2. Закон пропозиції. Крива пропозиції. Цінова ела-
стичність пропозиції
3’ясувавши, під впливом яких факторів (чинників) і яким чином змінюєть(
ся кількість товарів (послуг), на які є попит, маємо визначити, що впливає накількість вироблених і запропонованих до продажу товарів. Інакше кажучи,маємо визначити, від чого залежить пропозиція товарів на ринку і що спонукаєтоваровиробників пропонувати для продажу той чи інший обсяг товарів.
Під пропозицією або кількістю запропонованого для продажу на ринку
обсягу товарів (послуг) розуміють обсяг товарів (послуг), який товаровироб(ники бажають продати на ринку і спроможні доставити його туди. Пропозиціязавжди підраховується за певний проміжок часу і основним фактором, що виз(начає пропозицію, є ціна товару. Саме від рівня цін пропонованих товарів за(лежить виручка і, звичайно, прибуток підприємця: чим ціни будуть вищі, тимскоріше зросте пропозиція товарів і навпаки, тобто тут ми маємо позитивний,або прямий зв’язок між кількістю пропонованого товару і ціною. Оскільки та(кий прямий з’язок має об’єктивний характер, відбиває істотні та постійні (сталі)відносини між пропозицією і ціною, то він виступає як закон пропозиції.
Для аналізу взаємозв’язку між ціною і пропозицією знову, як і в поперед(
ньому разі, коли мова йшла про зв’язок ціни та попиту, використаємо двомір(ний графік. У цьому графіку на горизонтальній осі буде позначатись величинапропозиції (в одиницях товару, в кг, тоннах, в метрах), а на вертикальній — зновурівень ціни. Цей графік матиме такий вигляд (рис. 3):

191Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
Рис. 3. Крива пропозиції
Крива, яка визначає залежність між рівнем ціни і величиною пропозиції,
отримала назву крива пропозиції, а переміщення по кривій пропозицій –зміною величини пропозиції. Крива пропозиції показує, яку ціну треба запла(тити за одиницю запропонованого товару для кожної кількості товарів, щобдана кількість була вироблена, тобто запропонована на ринку.
При побудові кривої пропозиції виходимо з того, що ціна виступає най(
важливішою детермінантою величини пропозиції будь(якого товару (послуги),а всі нецінові детермінанти дані і незмінні. Як і у випадку з попитом, впливціни на пропозицію при інших рівних, можна показати у вигляді руху по кривійпропозиції.
До нецінових факторів, які можуть привести до зміщення кривої пропо(
зиції відносять:
1) технологію виробництва: якщо впроваджуються досконалі технології,
знижуються витрати і випускається більше продукції, що збільшує пропозицію;
2) ціну на економічні ресурси: якщо має місце зниження цін на економічні
ресурси, це знову ж таки приведе до зниження витрат виробництва і збільшен(ня пропозиції, і навпаки;

192Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
3) кількість товаровиробників: чим їх більше, тим більша кількість вироб(
леного товару, а відповідно і пропозиція;
4) податки і субсидії: якщо має місце підвищення податків, це приведе до
скорочення пропозиції, бо підприємці відносять їх до витрат виробництва, а в
разі надання державою субсидії (в перекладі з латинської – допомоги, підтрим(
ки), навпаки, витрати зменшаться і це приведе до збільшення виробництва, до
збільшення пропозиції.
За аналогією з розглянутим зміщенням кривої попиту відзначимо, що коли
під впливом якогось з вищенаведених факторів (або їх сукупності) відбудеться
збільшення виробництва товарів при кожному значенні ціни, то крива попиту
зміститься вправо, а зменшення пропозиції приведе до зміщення кривої про(
позиції вліво.
Для того, щоб мати уявлення, на яку величину змінюється пропозиція то(
вару при відповідній зміні ціни на них, також використовується такий показ(
ник, як коефіцієнт еластичності пропозиції. Проте тут треба мати на увазі деякі
особливості взаємозв’язку між пропозицією і ціною: по(перше, величина про(
позиції зростає в міру зростання цін (пряма залежність, а не зворотна, як це
мало місце, коли мова йшла про взаємозв’язок ціни і попиту, і тому еластичність
пропозиції виражається позитивними величинами), а, по(друге, еластичність
пропозиції залежить від фактору часу.
Отже, цінова еластичність пропозиції відбиває ступінь чутливості пропо(
зиції до змін ціни товару, тобто коефіцієнт еластичності пропозиції показує, на
скільки процентів зросте (зменшиться) пропозиція товару при збільшенні
(зменшенні) на 1% його ціни.
Коефіцієнт еластичності пропозиції визначається такою формулою:
відносна (процентна) зміна пропозиції
Ке (пропозиції)= ____________________________________
відносна (процентна) зміна ціни
Еластичність пропозиції залежить від різних факторів, у тому числі від сту(
пеня завантаженості виробничих потужностей, розміру товарних запасів, здат(
ності до нових інвестицій і строків їх реалізації тощо.
Слід відзначити, що для визначення еластичності пропозиції важливого
значення набуває фактор часу. Ось чому залежно від здатності підприємства
реагувати на ринкову ситуацію виділяють три періоди:
1) ринковий період (миттєвий), який визначається терміном реалізації вже
виробленого продукту; пропозиція тут уже задана і може пристосовуватись до
попиту лише через зміну ціни, тобто в цей період пропозиція абсолютно неела(
стична;
2) короткостроковий період, коли підприємство (фірма) може пристосу(
ватися до попиту, використовуючи найближчі резерви і підвищуючи обсяги

193Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
виробництва за рахунок кращого навантаження обладнання, інтенсифікації
праці і продажу наявних запасів товарів; вважається, що в цей період підприє(мство (фірма) не здійснює інвестицій в модернізацію виробництва; в цей пер(іод еластичність пропозиції стає позитивною. Проте існує межа такого присто(сування пропозиції до попиту, бо, наблизившись до цієї межі, пропозиція по(чинає вести себе, як і в миттєвий період, тобто пропозиція стає нееластичною іможе дійти до нуля (для того, щоб зняти цю межу треба провести реконструк(цію (модернізацію) виробництва, а це можливо здійснити лише в довгостроко(вий період);
3) довгостроковий період, коли підприємство (фірма) здійснює перебудо(
ву виробництва, впроваджує нові технології, що веде до розширення пропо(зиції товарів на ринку, знімає перешкоди для зростання еластичності пропо(зиції, вона набуває максимальної величини, а це означає, що еластичність ціно(вої пропозиції поступово зростає з часом.
§ 3. Урівноважуюча функція ціни. Ціна рівноваги.
Кон ’юнктура ринку
Розглянувши елементи ринкових відносин — попит, пропозицію та ціну в
їх динаміці, з’ясуємо як реалізує себе механізм ринкової організації.
Ринок передає інформацію людям, які купують і продають товари (послу(
ги) у формі цін. Покупці і продавці планують свою діяльність на основі цієїінформації і своїх знань. Як доводять криві попиту і пропозиції, при кожнійданій ціні люди планують купити (продати) певну кількість товару. Безліч по(купців і продавців на кожному ринку планують свої дії незалежно один від од(ного, тобто кожний з них робить свій вибір самостійно. Це веде до виникненнятрьох основних ситуацій:
1) загальна кількість запланованих споживачами для покупки товарів може
бути більшою, ніж виробники бажають виробити і продати при існуючій ціні;
2) запланований збут товарів перевищує заплановане споживання за да(
ною ціною;
3) сумарна кількість товару, запропонована виробниками, збігається з тією,
яку споживачі планують купити.
Третя ситуація є ідеальною і означає, що ринок перебуває в стані рівнова(
ги, що обсяг попиту і пропозиції (за даною ціною) збігаються. Варто з’ясувати,яким чином досягається така рівновага ринку.
Звернемося до графіків, які характеризували зміну кривої попиту і пропо(
зиції залежно від рівня ціни, і зіставимо ці зміни у новому графіку. Цей графікматиме такий вигляд (рис. 4):

194Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
Рис. 4. Крива попиту та пропозиції. Становлення ціни рівноваги.
Як бачимо, споживачі планують (згодні) купити, якщо ціна буде дорівню(
вати 3 грн за одиницю продукції (кг, т), певну кількість цієї продукції, яка відпо(відає позначці “4” (наприклад, 4 т огірків). Якщо на ринок буде поставлена
саме така кількість продукції, то це свідчитиме, що попит відповідає пропо(
зиції, а ціну, яка відбиває рівновагу попиту і пропозиції, слід вважати рівно(важною ціною. Така ціна засвідчує збалансованість ринку. У наведеному граф(
іку ціна рівноваги (3 грн) визначатиметься точкою “C”, де має місце перети(
нання кривої попиту і пропозиції. У разі, якщо на ринок буде поставлено,наприклад, 6 т огірків, матимемо надлишок в 2 т, а якщо – 3 т, то дефіцит в 1 т.
Наявність надлишку примусить виробників збільшити запаси, а щоб уник(
нути цього вони змушені будуть згодом скоротити обсяги виробництва. У своючергу, наявність дефіциту спричинить зниження товарних запасів, почне домі(
нувати тенденція щодо підвищення ціни, а це приведе до збільшення обсягів
виробництва, до збільшення пропозиції.
Таким чином, загальна тенденція дії ринкового механізму буде полягати в
тому, що в звичайній ситуації надлишковий попит веде до зростання ціни на
товар (послуги), а надлишкова пропозиція викликає зниження ціни. Ціна, заякої кількість товару, запропонованого на ринку, дорівнює кількості товару, на

195Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
який є попит, називається рівноважною ціною, або ціною рівноваги. Таку ціну
потрібно розглядати як певний момент руху попиту, пропозиції і ціни, який награфіку відбиває конкретну ситуацію — врівноваженість попиту і пропозиції(за даної ціни). На даному графіку, який наведено, знаходження точки рівно(ваги виглядає досить просто, але в реальному житті все відбувається значноскладніше, бо ринкові умови змінюються не тільки під впливом ціни, а й підвпливом вищезазначених нецінових факторів. Ці зміни відбуваються доситьшвидко, і тому покупцям і продавцям доводиться змінювати свої плани відпо(відно до ситуації, що виникла на ринку.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що врівноважуюча функ(
ція ціни – це здатність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлюватиціну на рівні, що синхронізує рішення про купівлю та продаж товарів (послуг).
Однак треба мати на увазі, що ринку не завжди буває дозволено реагувати
на зміни умов коливання цін. Йдеться про існування різних монопольних об(’єднань, а також про державне втручання в дію механізму попиту і пропозиції уразі встановлення (регулювання) цін у законодавчому порядку, коли уряд втру(чатиметься в процес ціноутворення, фіксуватиме ціну нижче або вище рівнярівноваги (мова йде про встановлення нижчого або вищого рівня цін).
Якщо на ринку не існує обмежень цін, то ціна рівноваги встановлюється
на такому високому рівні, при якому кількість бажаючих купити певну продук(цію дорівнює наявній її кількості, тобто кількості продукції, що постачається.Коли ж держава, прагнучи встановити справедливий розподіл доходів на ко(ристь малозабезпечених верств населення, встановлює нижчий рівень цін, топопит і пропозиція не врівноважують одне одного, бо виробники не зацікав(лені давати додаткову продукцію. Виникає дефіцит, і як наслідок — необхідністьраціонування, нормування споживання тієї чи іншої продукції. Дефіцит можебути тимчасовий, як результат неспроможності даної ціни в певний період часустимулювати збільшення обсягу виробництва тієї чи іншої продукції, і дефіцитможе мати постійний (хронічний) характер. Останній різновид дефіциту бувпритаманний командно(адміністративній системі господарювання і відбивавнедосконалість, неефективність функціонування самої цієї системи. Не випад(ково командно(адміністративну систему визначають як дефіцитну.
В іншому разі, коли держава, прагнучи підримати того чи іншого вироб(
ника, встановлює верхній рівень ціни, це веде до того, що кількість вироб(ників, які згодні виготовляти продукцію за такою ціною зросте, а кількістьпокупців, бажаючих придбати продукцію за цими фіксованими цінами, змен(шиться, і як результат — матимемо надвиробництво продукції. В обох наве(дених випадках ціна не зможе виконувати свою функцію врівноваження по(питу і пропозиції.
Для того, щоб мати уявлення про стан співвідношення попиту і пропо(
зиції на конкретному ринку товарів (послуг) у просторі та часі, про рівень ціни

196Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
і вплив на процес реалізації певного товару (послуг) користуються таким по(
няттям, як кон’юнктура ринку (кон’юнктура в перекладі з латинської — су(купність умов, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь спра(ви або процесу). Це поняття відбиває сукупність умов, ознак, які характеризу(
ють співвідношення попиту і пропозиції на товари (послуги) з урахуванням
рівня цін, часу та простору (регіону), де відбувається реалізація товарів (по(слуг).
Об’єктами вивчення кон’юнктури є: а) стосовно попиту: динаміка зміни
попиту під впливом того чи іншого рівня цін, аналіз інших факторів (крім ціни),які впливають на попит;
б) стосовно пропозиції: динаміка зміни виробництва обсягу товару, який
цікавить покупців, завантаження виробничих потужностей галузі та напідприємстві (фірмі), рух замовлень, зміна товарних запасів, співвідношенняекспортних та імпортних позицій товару тощо;
в) стосовно ціни: динаміка цін, аналіз факторів, які впливають на рівень
цін тощо.
Визначення кон’юнктури ринку має велике значення для підприємства
(фірми), бо використання показників, які характеризують стан кон’юнктуриринку певних товарів (послуг), дасть змогу оцінити ситуацію і отримати додат(ковий прибуток. Це дозволить продавати або купувати товари за найсприятли(вішими цінами, оперативно і раціонально маневрувати власними ресурсами,розширювати або скорочувати випуск товарів (послуг), тобто оптимізувати свою
виробничу діяльність.
Звичайно, оцінка ринкової кон’юнктури справа складна і трудомістка, вона
потребує значного діапазону знань і навичок, певних витрат, хоч і не дає, негарантує точного прогнозу. Проте, навіть відносно невелика точність прогнозущодо стану кон’юнктури ринку того чи іншого товару (групи товарів) є необх(ідною базовою передумовою для прийняття підприємством (фірмою) практич(
них заходів, розробки та реалізації відповідного бізнес(плану. Ось чому постій(
ний і якомога точніший аналіз кон’юнктури ринку – першочергове завданнямаркетингової служби будь(якого підприємства (фірми).
§ 4. Ціна як економічна категорія, її функції. Ціноутво-
рення. Види цін, методи їх формування
Ознайомлення з тією роллю, яку відіграє ціна в умовах ринкової економі(
ки, дозволяє дійти висновку, що ціна — провідна економічна категорія ринко(вої системи. Сутність цієї категорії полягає в тому, що вона відбиває взаємові(дносини між товаровиробниками в процесі виробництва і реалізації виробле(ної продукції (наданні послуг) з приводу формування витрат, що мають місце в
процесі виробництва і реалізації продукції, витрат, які повинні враховувати

197Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
рівень попиту і пропозиції на ринку, їх взаємозв’язок, а також вплив т.з. не(
цінових факторів. Інакше кажучи ціна, як явище досить складне і динамічнемає враховувати цілий комплекс факторів, під впливом яких відбувається про(цес її формування. Проте тривалий час у нашій вітчизняній економічній літе(ратурі визнавалась точка зору, що ціна — це грошове вираження вартості това(ру. Таке уявлення про сутність ціни складалося в умовах, коли єдино правиль(ною доктриною визнавалось вчення К. Маркса, що ціна формується на основілише вартості товару (теорія трудової вартості), вартість товару, в свою чергу,визначається суспільно необхідними витратами праці, які складаються в сферівиробництва, а ринок лише коригує рівень цих витрат, порівнюючи їх з індив(ідуальними. Це вчення вважалося вершиною економічної думки, єдино пра(вильним і безперечним, що, безумовно, гальмувало розвиток нашої економіч(ної науки, яка фактично була ізольована від світової. В умовах командно(адмін(істративної системи держава, спираючись на доктрину К.Маркса, здійснювалаповний, тоталітарний контроль за цінами на всіх рівнях господарювання.
Між іншим, зміни, які відбувались в економічному розвитку більшості
країн світу і за часів К.Маркса, і особливо після нього, вимагали аналітично(критичного підходу до оцінки цих змін, зокрема до з’ясування процесу форму(вання цін.
Тому провідні вчені 3аходу, не принижуючи внесок К. Маркса в економ(
ічну теорію, виходили з необхідності різнобічного підходу до аналізу причині наслідків змін, що відбуваються в економіці. Ось чому, крім теорії трудовоївартості, підвалини якої ще до К. Маркса були закладені основоположника(ми класичної політекономії У.Петті, А.Смітом та Д.Рікардо, розроблялись ібрались до уваги також інші теорії. Теорія трьох факторів виробництва вихо(дила з того, що в процесі формування ціни треба враховувати дію таких фак(торів як земля, використання якої породжує рентні відносини, праця – зар(плата і капітал – прибуток; теорія витрат виробництва базувалась на тверд(женні, що на величину загальних витрат виробництва впливають ціни наокремі елементи витрат; теорія попиту і пропозиції за основу формування цінбрала вплив на їх рівень попиту і пропозиції; теорія граничної корисності, всвою чергу, розглядала процес формування цін під кутом зору впливу на нихграничної корисності товару (послуги), тобто корисності останньої одиницііз запасу або із доступної кількості певного товару (ця теорія значною міроювідбивала психологічний, суб’єктивний фактор та його роль у процесі фор(мування ціни). Як бачимо, кожна із зазначених теорій підходила до процесуформування ціни однобічно, тоді як реальні умови економічного розвиткувимагали комплексного підходу.
Першу спробу застосувати такий комплексний підхід, врахувати в про(
цесі формування цін положення двох теорій — теорії витрат виробництва ітеорії граничної корисності (зробив всесвітньо відомий український економіст

198Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
М. Туган(Барановський, який вважав, що, крім вартості товару (витрати за(
собів виробництва і праці) та трудової вартості (витрати живої праці), слід вра(ховувати і таку категорію як “цінність товару”, яка, на його думку, відбиваєпсихологічну сторону процесу відтворення і є нічим іншим як психологічноюоцінкою корисності товару окремим споживачам.
Ця ідея згодом була підтримана видатним англійським економістом А.Мар(
шаллом, який, проаналізувавши вплив на рівень ціни багатьох чинників, в т.ч.і “граничної корисності”, створив цілісну теорію ринкового ціноутворення, щоявляє собою зразок комплексного підходу до розв’язання цієї складної про(блеми.
За А.Маршаллом, ціна, яку згоден заплатити споживач, визначається сту(
пінем корисності товару, а ціна, яку визначає виробник, не може бути нижчоювитрат виробництва. Така ціна (А.Маршалл назвав її “рівноважною ціною”,умови її формування вже наводились вище) має розглядатись як максимальнаціна, яку згоден сплатити споживач (виходячи із суб’єктивної оцінки корис(ності товару), і водночас вона є тією мінімальною ціною, за якою виробникзгоден продати товар (виходячи з рівня власних витрат виробництва).
Таким чином, теорія ринкового ціноутворення, розроблена А.Маршаллом,
спираючись на здобутки класичної політекономії, не відкидаючи внесок в еко(номічну теорію К.Маркса, фактично відбиває багатофакторний підхід щодоформування ринкової ціни. Вона набула значного поширення на Заході, сталабазовою і майже без істотних змін використовується в сучасних умовах. Знач(ною мірою такий підхід відбиває і відома теорія неокласичного синтезу.
Відповідно до цієї теорії ціна – вже не тільки грошове вираження вартості
товару (таке визначення відбиває лише теорію трудової вартості), а й кількістьгрошей, або інших товарів і послуг, що сплачуються і отримуються за одиницютовару (послуги). Вона виражає витрати, пов’язані з виробництвом, споживчівластивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці,ступінь рідкісності товару (співвідношення між попитом і пропозицією), станконкуренції на ринку відповідного товару, психологію економічної поведінкиринкових суб’єктів, інші об’єктивні та суб’єктивні моменти.
Для того щоб найбільш повно з’ясувати сутність ціни та її місце в системі
економічних відносин суспільства, доречно розглянути функції, які вона ви(конує.
Обліково(аналітична функція ціни полягає в тому, що з допомогою ціни
визначається величина суспільно необхідної корисної праці, яка використову(валась у процесі виробництва товарів (наданні послуг), здійснюється облік ре(зультатів господарювання, їх порівняльний аналіз та прогнозування.
Стимулююча функція ціни спрямована на:а) раціональне використання обмежених ресурсів, які використовуються
в процесі суспільного виробництва (на мікро( та макрорівні);

199Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
б) впровадження досягнень НТП та новітніх технологій, заохочення ви(
робників щодо збільшення або зменшення обсягів виробництва того чи іншо(го товару (послуги) відповідно до вимог платоспроможного попиту.
Розподільча функція ціни полягає в тому, що за допомогою ціни
здійснюється розподіл ресурсів доходів та фінансів у межах суспільства.
Регулююча функція ціни дозволяє здійснювати взаємозв’язок між вироб(
ництвом і споживанням, між попитом і пропозицією тощо.
Нарешті, соціальна функція ціни полягає в тому, що держава шляхом фор(
мування та реалізації певної політики в сфері ціноутворення (з допомогоюзаконодавчих актів) може здійснювати перерозподіл національного доходусуспільства з метою підтримання окремих верств населення, їх соціальногозахисту.
Виходячи зі змісту зазначених функцій ціни, відбувається процес ціноут(
ворення, під яким розуміють заходи щодо обгрунтування, затвердження та пе(регляду цін і тарифів, визначення їх рівня та структури. Цей процес слід розг(лядати як систему обліку ціноутворюючих факторів, а саме:
• витрат ресурсів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції;
• рівня споживчої вартості;
• співвідношення попиту і пропозиції;
• взаємовпливу цін на аналогічні товари та субститути (взаємозамінюючі
товари);
• зміни купівельної спроможності грошей, темпів інфляції тощо.
Звичайно, в процесі ціноутворення провідну роль відіграє підприємство
(фірма) – головна ланка економіки, де формуються витрати виробництва, виз(начається ціна, з якою господарюючий суб’єкт виходить на ринок.
А щоб такі ціни (ціни виходу на ринок) були реальними, маркетингова
служба підприємства (фірми) повинна враховувати:
• допустимий рівень цін;
• рівень витрат виробництва та реалізації продукції;
• оцінку можливої маси прибутку за умов різного обсягу реалізації;
• оцінку конкурентоспроможності виробленої продукції;
• цінову еластичність попиту,
• здійснювати постійний моніторинг за ефективністю ціни, тобто прово(
дити систематичний порівняльний аналіз (зіставлення фактичного стану фірмиз прогнозованим із урахуванням впливу на цей стан рівня ринкових цін).
Проте і держава не може стояти осторонь процесу ціноутворення, вона
повинна розробляти заходи, спрямовані на регулювання цього процесу, особ(ливо коли йдеться про ціноутворення в умовах соціально орієнтованої ринко(вої системи, бо, як уже зазначалось, ціна, крім інших, виконує і соціальну фун(кцію. Основними напрямками такого впливу держави є формування і реаліза(ція науково обгрунтованої та виваженої податкової політики, інвестиційної

200Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
політики, політики у фінансово(кредитній сфері, заходів щодо підтримання
середнього і особливо малого підприємництва.
Правовою основою формування політики держави в сфері ціноутворення є
Закон України “Про ціни і ціноутворення” (3 грудня 1990 р.),  який визначає
основні напрямки такої політики, спрямованої на забезпечення:
• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності,
економічної самостійності підприємств;
• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
• об’єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську
продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
• розширення застосування сфери вільних цін;
• підвищення якості продукції;
• соціальних гарантій, насамперед, для низькооплачуваних і малозабез(
печених громадян;
• створення необхідних економічних гарантій для виробників;
• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.
Крім того, в цьому Законі наводяться види цін і тарифів, які застосову(
ються в народному господарстві, а також шляхи державного регулювання цін ітарифів. Так, залежно від ступеня державного регулювання цін і тарифів вониподіляються на:
а) вільні;б) регульовані;в) фіксовані.Звичайно, в умовах ринкової економіки провідну роль мають відігравати
вільні (ринкові) ціни, які формуються під впливом взаємодії попиту і пропо(зиції; в процес формування таких цін держава безпосередньо не втручається.
Регульовані ціни, як правило, мають верхній граничний рівень або межу
граничних відхилень від базової ціни; такі обмеження встановлюються відповід(ними державними органами з метою створення нормальних (економічно об(грунтованих) умов для використання певної продукції (наприклад, регульова(на ціна може бути встановлена на зразки нової техніки з огляду на величинукорисного ефекту від їх споживання або на вторинні ресурси, щоб вона не булавищою за ціни на первинні ресурси, тощо).
Фіксовані ціни встановлюються державними органами на товари, що ма(
ють першочергове значення для життєдіяльності людини (наприклад, ціни нахліб, борошно, молоко тощо), у цьому разі вони спрямовані на соціальний за(хист малозабезпечених верств населення, тобто виконують соціальну функціюабо мають важливе значення для функціонування економіки (наприклад, цінина енергоносії, паливо тощо).
Маємо зазначити, що в умовах ринку держава не повинна втрачати конт(
роль над цінами, інша річ, що такий контроль має здійснюватись за допомо(

201Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
гою не адміністративних, а економічних важелів: головним чином шляхом роз(
робки та реалізації обгрунтованої, виваженої податкової політики, політики всфері кредитно(банківської діяльності, грошового обігу тощо.
Існують різні критерії щодо поділу цін, визначення їх виду. Розглянемо
основні види цін. Досі поширеним у ринковій економіці є поділ цін на цінувиробника і ціну покупця. Ціна виробника (продавця) виступає як сума витратвиробництва (собівартості) продукції та розумного (помірного) прибутку. Вонавизначається підприємством (фірмою) при виході на ринок і тому у цій цінімає бути закладено обгрунтування такого виходу. Зовсім не обов’язково, щобціна виробни збігалася з ринковою, їй ще належить зайняти свою позицію за(лежно від ситуації, яка склалася на ринку. Як правило, ціна виробника наво(диться у каталогах, проспектах, прейскурантах, що пропонуються підприєм(ством (фірмою) покупцям, і є найбільш наближеною до базової (базисної) ціни,тобто такої, що є вихідною для визначення фактичної ціни товару (послуги):ця ціна відіграє вирішальну роль у формуванні ринкової ціни при існуванніринку продавця, тобто коли попит перевищує пропозицію, а також в умовахмонопольного становища виробника на ринку.
В свою чергу, ціна покупця — це сума грошей, яку покупець згоден запла(
тити за товар. Така ціна й виходить з оцінки споживчих властивостей (корис(ності) товару та купівельної спроможності покупця, вона відіграє вирішальнуроль у формуванні ринкової ціни при наявності ринку споживача, тобто колипропозиція перевищує попит.
Поділ цін на оптові (гуртові) та роздрібні відбиває, з одного боку, кількість
реалізованого товару, з другого — шлях товару від виробника до безпосереднь(ого споживача. Інакше кажучи, оптовими цінами, як правило, користуютьсятоді, коли товари реалізуються фірмами(виробниками іншим підприємствамзначними партіями. Як і ціна виробника, оптова ціна найбільш наближена добазової (базисної) ціни.
Структура оптової ціни виглядає так:
Цо = Св + П+ ПДВ, де
Св – собівартість продукції;
П – прибуток підприємства (фірми)(виробника;ПДВ – податок на добавлену (додану) вартість, створену на підприємстві(
виробнику.
Якщо в процесі реалізації товарів бере участь посередник (оптово(збутова
фірма), то структура оптової ціни буде мати такий вигляд:
Цо = Св + П+ ПДВ1 +Во+По+ПДВ2, де

202Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
Св – собівартість продукції;
П – прибуток підприємства(виробника;ПДВ1 – податок на добавлену (додану) вартість, створену на підприємстві(
виробнику;
Во – витрати оптово(збутової фірми;По – прибуток оптово(збутової фірми;ПДВ2  – податок на додану вартість, створену в оптово(збутовій фірмі.
Очевидно, що чим більше посередників братиме участь у реалізації товару,
тим більшою буде ціна, бо зростатимуть витрати в процесі реалізації, а такожбуде “накручуватись” податок на добавлену (додану) вартість.
Існуючий порядок формування оптової ціни навряд чи можна вважати
обгрунтованим, економічно доцільним, бо така ціна не відбиває реальні вит(рати, штучно завищує рівень ціни.
Різновидом оптових цін є закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські
виробники реалізують свою продукцію державним, кооперативним та приват(ним заготівельним, переробним та торговельним фірмам. Застосування закупі(вельних цін звільняє сільгоспвиробника від витрат, пов’язаних із транспорту(ванням, зберіганням та реалізацією продукції. Як правило, такі ціни диферен(ційовані по окремих регіонах (зонах) і враховують природні фактори, яківпливають на величину витрат сільгоспвиробника.
Оптові ціни є основою для формування роздрібних цін. Останні викорис(
товуються для продажу товарів населенню, вони вищі за оптові на величинувитрат і прибутку торговельних підприємств (фірм), а також на величину по(датку на добавлену (додану) вартість, яка створена в цих торговельних фірмах.Різновидом роздрібних цін, а саме ціною послуг виробничого та невиробничо(го характеру (послуг, які надаються населенню), є тарифи; тарифи,як правило,регулюються державою. Виділяють митні тарифи, транспортні, тарифи на ко(мунальні послуги тощо.
Важливим елементом системи цін у ринковій економіці є договірні ціни,
які встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару (по(слуги). В сфері зовнішньоекономічної діяльності договірні ціни виступаютьяк контрактні ціни. Оскільки контрактні ціни є цінами реальних угод, містятьінформацію про ці угоди, вони нерідко становлять комерційну таємницю.Зміст зовнішньоекономічного контракту, його реквізити, порядок укладеннята реєстрації регулюються Законом України “Про зовнішньоекономічнудіяльність”.
Крім того, виділяють ціни внутрішнього ринку та світові ціни. Ціни внут(
рішнього ринку використовуються для реалізації на зазначеному ринку імпор(тованих товарів або товарів, призначених для експорту. Основою для таких цінє національна вартість товару, яка може істотно відрізнятися від інтернаціо(нальної, навколо якої коливаються світові та зовнішньоторговельні ціни.

203Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
Різниця між цінами внутрішнього ринку і зовнішньоторговельними слу(
жить основою для встановлення митних тарифів, експортних премій та визна(чає величину прибутку (збитку) від зовнішньоекономічної діяльності.
Ціни, за якими здійснюються операції на світовому ринку, отримали назву
світових. Основою світової ціни виступає інтернаціональна вартість товарів, якавизначається національною вартістю головних постачальників тієї чи іншої про(дукції на світовий ринок. Світові ціни можуть відхилятися від інтернаціональноївартості під впливом коливань кон’юнктури світового ринку, кризових явищ,діяльності транснаціональних монополій (це — короткострокові тенденції). Дов(гострокові тенденції руху світових цін пов’язані з науково(технічним прогресом,структурними змінами на світовому ринку, ресурсозабезпеченням країн тощо.
Значний вплив на рівень тих чи інших цін, на процес ціноутворення має
конкретна ситуація на ринку певного товару, а саме стан його конкурентногосередовища. Залежно від цього прийнято виділяти такі ситуації:
1) чиста конкуренція, коли існує велика кількість підприємств (фірм), які
виробляють певні товари, в т.ч. взаємозамінні. У цьому разі окремий виробникне в змозі впливати на рівень ціни: вона більш(менш реально відбиватиме вит(рати виробництва, співвідношення попиту і пропозиції та дію інших чинників,тобто наближатиметься до рівноважної ринкової ціни;
2) чиста монополія має місце тоді, коли на ринку певного товару панує
монопольне об’єднання, діяльність інших фірм заблокована і тому ця монопо(лія повністю контролює ситуацію, здійснює свій диктат щодо ринкової ціни.Інструментом такого диктату є монопольна ціна, а результатом використаннямонопольної ціни — монопольний прибуток;
3) монополістична конкуренція характеризує такий стан ринку певного
товару, коли наявність значної кількості монопольних об’ єднань виключаєдиктат когось з них, і тому ціна в цих умовах дещо вища від тієї, яка б склаласяв умовах вільної конкуренції, але нижча, якби мала місце чиста монополія;
4) наявність олігополії (декількох монополій) характеризує таке станови(
ще на ринку певного товару, коли рішення про визначення рівня ціни, обсягіввиробництва може бути лише взаємозалежним.
Це може привести до виникнення різних варіантів ціноутворення: а) на
основі таємної угоди (змови) між монополістами; б) ігнорування зростання цінна одній з фірм(конкурентів і стеження за її зниженням; в) лідерство в цінах,коли домінуюча фірма встановлює ціну, а інші більш(менш наслідують і зміни;г) монополії в процесі ціноутворення діють за принципом “витрати виробниц(тва плюс надбавка”.
Використання того чи іншого варіанта визначається конкретною ситуа(
цією, яка склалась за умов олігополії.
Маючи уявлення про зміст процесу ціноутворення, розглянемо основні
методи утворення (формування) цін.

204Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
Найбільш простим і поширеним вважається метод ціноутворення за прин(
ципом “витрати + прибуток”, відповідно до якого підприємство (фірма) вста(новлює ціну на товар (послугу), що враховує суму витрат та певний процентнадбавки до витрат (прибуток). За цих умов товар буде запропонований тоді,коли реальна продажна ціна дасть змогу покрити принаймні власні витрати(собівартість). На практиці, крім такого прогресивного розрахунку застосо(вується також зворотний (регресивний), коли підприємство, виходячи з реаль(ної ціни, що склалася на ринку, відраховує свої витрати і з’ясовує можливістьотримання прибутку.
Метод ціноутворення, спрямований на отримання певного бажаного об(
сягу прибутку, передбає розрахунок, який враховує взаємозв’язок між запла(нованим обсягом прибутку та кількістю одиниць реалізованого товару (за пев(ної ціни одиниці товару). Наприклад, якщо підприємство ставить за мету от(римати 100 тис. грн прибутку (вихідна ціна 1 одиниці товару 12 грн, в т. ч. 10грн – собіварість, а 2 грн прибуток), то йому для отримання зазначеного при(бутку треба реалізувати 50 тис. одиниць товару. Воно може досягти своєї метиреалізувавши і 40 тис. одиниць, але в такому разі підпремство має збільшитиціну до 12 грн 50 коп. Проте, у цьому разі йому слід буде враховувати реакціюпокупців на збільшення ціни, тобто взяти до уваги еластичність попиту на да(ний товар.
Метод встановлення цін, який отримав назву “прямування за лідером”,
передбачає орієнтацію підприємства (фірми) на рівень цін, що склався на то(вари тієї фірми, яка займає провідне місце на ринку певного товару. Застосу(вання цього методу вимагає досить зваженого підходу, бо в такому разі требабуде “відштовхуватись” від цін конкурента і менше уваги звертати на власнівитрати та попит, що не може не позначитись на загальних результатах вироб(ництва.
Встановлення ціни на підставі відчутної цінності товару передбачає вра(
хування передусім, не витрат виробника, а факту сприйняття товару спожива(чем (покупцем), що значною мірою має суб’єктивний характер. Тут набуваютьособливого значення результати маркетингових досліджень відповідних службпідприємства (фірми), і якщо оцінки таких досліджень не будуть достатньо до(стовірними та обгрунтованими, можуть мати місце прорахунки в процесі ціно(утворення, що призведе до невиправданого зниження або підвищення ціни іяк результат – до втрат підприємства (фірми).
Якщо ж виробляється товар, використання якого можливе за умови прид(
бання обов’язкових приладь до нього (наприклад: станок для гоління і леза донього, фотокамера і плівка для зйомок, відеокамера і касета до неї тощо), товиробникам таких товарів буває вигідніше встановлювати помірні ціни на ос(новні товари, маючи на увазі, що знижка ціни буде компенсована більш висо(кими цінами на обов’язкові приладдя до них. Враховуючи, що обов’язкові при(

205Розділ 9. Попит і пропозиція як елементи ринкових відносин. Ціноутворення
ладдя мають купуватись систематично протягом всього періоду виористання
основного товару, такий підхід до встановлення цін має сенс. Проте, цей методможе використовуватись у тому разі, коли фірма виробляє і основні товари, іобов’язкові приладдя до них, що дозволяють їй самостійно і з належною виго(дою для себе вирішувати це питання.
Незалежно від застосування того чи іншого методу ціноутворення треба
виходити з того, що ціна повинна бути гнучкою, вчасно реагувати на зміни ко(н’юнктури ринку, враховувати деякі інші обставини. Так, застосовуються зниж(ки до існуючих цін у разі закупівлі товарів оптом (великими партіями), розра(хунків за куплені товари готівкою, під час позасезонних розпродаж одягу, взут(тя тощо. Це дозволяє виробнику прискорити рух обігових коштів, підтримуватистабільний рівень виробництва протягом усього року.
Слід зазначити, що знання процесу ціноутворення, факторів, які вплива(
ють на нього, а також видів цін, їх структури, має велике значення для форму(вання практичних навичок працівників органів внутрішніх справ, особливо тих,хто відповідно до службових обов’язків, здійснює боротьбу зі злочинністю усфері економіки, бо, як свідчить набутий досвід, саме в процесі ціноутвореннямають місце різні зловживання, нерідко створюються передумови для розкра(дання коштів.
Отже, попит, пропозиція та переважно вільні ціни – невіддільні елементи
ринку. Загалом сам процес функціонуваня ринку може розглядатись як не(скінченна взаємодія попиту та пропозиції. Попит можна визначити як потре(бу, що підкріплена купівельною спроможністю споживачів, або як платоспро(можний попит, на формування якого впливають різні чинники (фактори), інасамперед ціни. Оскільки між рівнем ціни і величиною попиту існує постійний,об’єктивний та істотний зворотний зв’язок (більше(менше і навпаки), цесвідчить про те, що має місце дія закону попиту.
Якщо зазначений зворотний зв’язок між ціною товару (послуги) і величи(
ною попиту зобразити у вигляді графіка, то крива, яка визначає залежність міжціною і попитом, буде кривою попиту, а переміщення по кривій попиту —зміною величини попиту. Зміна величини попиту відображає реакцію спожи(вачів на зміну ціни. В свою чергу, показник “цінова еластичність попиту” ха(рактеризує ступінь зміни попиту під впливом зміни рівня ціни.
Під пропозицією або кількістю запропонованого для продажу на ринку
обсягу товарів (послуг) розуміють обсяг товарів (послуг), який товаровироб(ники бажають продати на ринку і спроможні доставити його туди. Величинапропозиції також, в передусім, залежить від рівня цін, але тут зв’язок прямий(більше(більше, менше(менше). Якщо зазначений прямий зв’язок між ціноютовару (послуги) і величиною пропозиції зобразити у вигляді графіка, то кри(ва, яка визначає залежність між ціною і пропозицією, буде кривою пропозиції,а переміщення на цій кривій відбиватиме зміни величини пропозиції. Показ(

206Частина 4. Основи підприємництва. Мікроекономіка
ник “цінова еластичність пропозиції” характеризує ступінь чутливості пропо(
зиції до змін ціни.
У тому разі, коли ринок перебуватиме у стані рівноваги (обсяг попиту і
пропозиції за певної ціни збігаються), то ціну, яка відбиває цю рівновагу, слідвважати рівноважною ціною. Таку ціну треба розглядати як певний момент рухупопиту, пропозиції і ціни. Поняття “кон’юнктура ринку” відбиває сукупністьумов, ознак, які характеризують співвідношення попиту і пропозиції на товари(послуги) з урахуванням рівня цін, часу та простору (регіону), де відбуваєтьсяреалізація товарів (послуг).
Отже, ціна як економічна категорія визначає взаємовідносини між това(
ровиробниками в процесі виробництва та реалізації; це — кількість грошей абоінших товарів і послуг, що сплачуються і отримуються за одиницю товару (по(слуги). Ціна виконує такі функції: обліково(аналітичну, стимулюючу, розпо(дільчу, регулюючу і соціальну.
Заходи щодо обгрунтування, затвердження та перегляду цін, їх рівня та
структури отримали назву “ціноутворення”. Такий процес слід розглядати яксистему обліку ціноутворюючих факторів. Правовою базою цього процесу єЗакон України “Про ціни і ціноутворення”.
Залежно від процесу ціноутворення, порядку використання, структури
ціни поділяються на: 1) вільні, регульовані та фіксовані; 2) оптові та роздрібні;3) договірні (контрактні); 4) ціни внутрішнього ринку та світові. Провідну рольу процесі ціноутворення відіграють підприємстві (фірми), які застосовують прицьому різні методи утворення (формування) цін. Проте і держава не повиннастояти осторонь процесу ціноутворення, а має здійснювати регулюючу функ(цію, особливо в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

Розділ 10. Загальні уявлення про макроеконос
міку. Вимірювання обсягу національного виробсництва
§ 1. Суть макроекономіки, її цілі та інструменти
Макроекономіка  – це вчення про загальний рівень національного обсягу
виробництва, зайнятості, безробіття та цін. Вона має справу з властивостямиекономіки як єдиного цілого, економічним життям у широкому плані.
Відокремлення макроекономіки як відносно самостійної складової часК
тини економічної теорії відбулося порівняно нещодавно, хоч перші спробианалізу макроекономічних проблем здійснювались з давніх часів. У 1576 р. ЖанБоден пояснив зміну рівня цін у Франції як результат зміни відношеннякількості грошей до кількості товарів. Пояснення поведінки однієї макроекоКномічноі змінної за допомогою двох інших — цілком можливо розглядати якодну з перших спроб макроекономічного аналізу.
Школа фізіократів, розквіт якої припадає на 1750К1780 рр., також займаК
лась переважно макроекономічними проблемами. Її найбільш яскравий предКставник Франсуа Кене у своїх “Економічних таблицях” запропонував суто макКроекономічну модель господарського кругообігу, що, базуючись на “природниКчому порядку”, відображує взаємозв’язок трьох суспільних класів: виробничого(селяни), майновитого (земельні власники) та безплідного (ремісники).
До тих, хто зробив свій внесок у розвиток макроекономічноі теорії, можна
віднести й К.Маркса. У своєму “Капіталі”, що був присвячений аналізу капіКталістичної системи господарювання, він розглядав такі макроекономічні проКблеми, як: процес виробництва сукупного суспільного продукту, його реалізаКцію за умов простого та розширеного відтворення, питання накопичення капіКталу та утворення резервної армії праці, теорію економічного циклу та кризперевиробництва. Однак найбільш могутній поштовх у своєму розвитку, що

208Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
привів до відокремлення макроекономіки як відносно самостійного розділу
економічної теорії, вона отримала вже у минулому сторіччі. Об’єктивною приКчиною, що стимулювала активний науковий пошук у галузі макроекономічнихдосліджень, стала надважка світова економічна криза 1929К1933 рр. Її глибинаі тривалість ясно показали, що ринкова економіка не здатна тільки за рахунокзакладених у ній механізмів саморегулювання виходити з кризи в строки, єприйнятне у економічному та соціальноКполітичному плані. Дедалі більшакількість економістів схилялась до думки про необхідність глибоких науковихдосліджень у галузі макроекономіки, які були б здатні пояснити виникненняпорушень процесу кругообігу капіталу та показати шляхи, що ведуть до стабільКного економічного зростання.
У 1936 р. була видана книга англійського економіста Джона Мейнарда
Кейнса “Загальна теорія зайнятості, процента та грошей”, де він критично досКліджував окремі положення класичної школи, що була пануючою в той час табазувалась переважно на мікроекономічному аналізі. Дж.Кейнс обгрунтовувавнеобхідність постійного державного втручання в економічний кругообіг, наКсамперед за допомогою інструментів грошової та фіскальної політики. В екоКномічній літературі достатньо поширеною є думка, що саме з цього моментупочинається відрахунок сучасної макроекономічноі теорії.
Макроекономічна теорія господарського кругообігу, що була заснова на теорії
Дж.Кейнса і отримала назву “кейнсіанської”, з 30Кх років постійно розроблялась істала центром економічних досліджень у наступні десятиріччя. Обгрунтована прицьому теорія макроекономічної політики регулювання кругообігу ресурсів сталавикористовуватись переважно в практичній економічній діяльності. Все меншезалишалось сумнівів, що цій кейнсіанській політиці макроекономічного “глобальКного управління” потоків кругообігу ринкова система господарювання зобов’язаКна тим, що світова економічна криза була подолана у післявоєнні часи, майже тридесятиріччя не повторювалась. Більше того, масштаб кон’юнктурних коливань екоКномічної активності був обмежений значно м’якшим ступенем, що економічно тасоціально було значно терпимішим.
Однак протягом 60Кх років з’ясувалось, що кейнсіанський інструментарій
глобального управління вже не працює, і заходи держави, що були кон’юнкКтурно спрямовані проти циклів, часто діяли на користь циклів, тобто посилюКвали кон’юнктурні коливання. Так, спроба стимулювати реальні доходи та зайКнятість за допомогою розширення державного попиту виявилася малоуспішКною, більше того, подібні дії викликали лише інфляцію. Особливу розгубленістьвикликала нова світова криза 70Кх років з її глибоким провалом політики екоКномічного зростання та повної зайнятості. Випливаюче звідси переосмисленКня макроекономічних проблем підірвало панування кейнсіанства.
Одні, як і раніше підтримуючи основні положення Дж.Кейнса, вважали,
що його економічна теорія потребує істотного вдосконалення.

209Розділ 10. Загальні уявлення про макроекономіку.
Другі – радикально відкидали кейнсіанство та виведену з нього стратегію
антициклічного глобального управління попитом.
Найбільшу відомість у цьому плані одержав “монетаризм”, що був обгрунК
тований чикагським економістом Мілтоном Фрідменом. Ця школа спробуваКла на основі нової грошової теорії довести, що системі ринкової економіки, якце й стверджували неокласики, притаманна тенденція до стабільної рівновагиповної зайнятості, і ця тенденція була лише функціонально порушена кейнсіКанським втручанням в цикл. Антициклічно задумані грошовоК та фіскальноКполітичні державні заходи, через довгі та невизначені затримки у період відрозпізнання порушень в економічному процесі до їх остаточної дії на потокициклу, у дійсності будуть чинити проциклічну дію — створювати та посилюваКти коливання, проти яких вони повинні боротися. Найкраще, що могла б роКбити держава для стабільного економічного розвитку з найменшими коливанКнями кон’юнктури, це дозволити збільшуватись грошовій масі з постійною,зорієнтованою на довгостроковий економічний потенціал швидкістю. Ця атаКка на кейнсіанство викликала пожвавлену дискусію серед економістів, яка найКчастіше зветься “дискусією монетаризмуКфіскалізму”. Вона стимулювала розКвиток макроекономічноі теорії, істотно вплинула на практичну політику стабКільності взагалі та на грошову політику зокрема.
Монетаризм – не єдина на сьогодні течія в економічній теорії, що протиК
ставляє себе “неокейнсіанству” та пропонує свій погляд на проблеми макроКекономіки. Не вдаючись тут до розбору інших напрямків та шкіл, відзначимолише, що макроекономічна теорія перебуває у постійному взаємозв’язку з теоКретичним аналізом та новим економічним досвідом.
Результатом теоретичних досліджень у галузі макроекономіки є економічК
на політика, що впроваджується державою. За всіх можливих її різновидівцілком імовірно виділити основні цілі та інструменти макроекономічної полКітики в умовах сучасної ринкової економіки.
Однією з найважливіших цілей державної макроекономічної політики є
забезпечення високого рівня обсягу виробництва та високі стабільні темпи йогозростання. Найбільш всеохоплюючим та універсальним показником рівня обКсягу виробництва є валовий національний продукт. Нижче ми докладно зупиКнимося на методиці його підрахунку.
Іншою важливою метою макроекономічноі політики є підтримка високоК
го рівня зайнятості працездатного населення та максимальне зниження вимуКшеного безробіття. Окрім того, що невикористання значної кількості робочихрук означає неповне використання ресурсів, що є у наявності, і як наслідок —втрату можливості виробництва більшого за обсягом валового національногопродукту, високий рівень безробіття являє собою ще й серйозну соціальну проКблему. Психологічні навантаження, що випадають на долю осіб, які перебуваКють тривалий час без роботи, та на їхні родини, досить часто стають причиною

210Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
таких явищ, як а лкоголізм, наркоманія та злочинність. Наступним завданням
макроекономіки є стабільні ціни та протидія інфляції. Слід зазначити, що антиКінфляційні заходи — одна з найбільш дискусійних теоретичних та дуже важкоздКійснюваних практичних проблем. Вважається, що жорстке державне регламенК
тування цін протягом тривалого періоду часу може призвести до повного руйнуК
вання ринкового механізм саморегулювання. В одно час, гіперінфляція, що
вийшла зКпід контролю являє собою таке економічне лихо, що “заморожуванК
ня” цін на найважливіші види продукції може бути цілком виправданим.
Нарешті до однієї з цілей макроекономіки належить і врівноважена зовнК
ішньоекономічна політика. Дисбаланс зовнішньої торгівлі — серйозна еконоК
мічна та політична проблема. Крім того, успіхи та невдачі у зовнішньоекоК
номічній діяльності можуть істотно впливати на обмінні курс національної ваКлюти, стабілізація яких також є важливим державним завданням.
Інструментами, що використовуються державою для реалізації вищеназК
ваних цілей, є впроваджувані нею: фіскальна та грошова політика, політикарегулювання доходів, а також зовнішньоекономічна політика. Більш детально
сутність та використання цих макроекономічних інструментів буде розкрито у
наступних темах. Поки що обмежемося зауваженням, що уряд будьКякої країКни повинен чітко уявляти собі цілі макроекономічного регулювання та вміловикористовувати для їх досягнення можливості, які він має у своєму розпорядКженні.
Макроекономічна політика передбачає вибір альтернативних цілей. НаК
ція не може забезпечувати високий рівень споживання та швидке економічне
зростання одночасно. Зниження інфляції можливо або під час високого безроКбіття та низьких темпів виробництва, або за умов втручання держави у діювільного ринку за допомогою політики “зарплатаКціни”. Серед усіх макроекоК
номічних ситуацій найскладнішим є вибір між інфляцією та безробіттям.
§ 2. ВНП як основний показник в системі національних
рахунків
Одним з найважливіших показників економічного добробуту суспільств є
валовий національний продукт (ВНП). Разом з такими показниками як: чисКтий національний продукт (ЧНП), національний дохід (НД), особистий дохідта дохід після сплати податків, він складає так звану “систему національних
рахунків”, аналіз якої дозволяє робити висновки про обсяги виробництва в
країні на даний період та з’ясовувати фактори, що безпосередньо визначаютьфункціонування економіки. Порівнюючи між собою дані про валовий націоКнальний продукт та національний дохід за ряд років можна отримати картинуекономічного розвитку країни протягом певного періоду, з’ясувати — перебуК
ває економіка у спаді чи на піднесенні, які її найближчі перспективи. Отже,

211Розділ 10. Загальні уявлення про макроекономіку.
розрахунок національних рахунків дозволяє тримати руку “на пульсі” економК
іки країни, правильно визначати державну економічну політику.
Валовий національний продукт — це сукупна ринкова вартість всього обК
сягу кінцевого виробництва товарів та послуг в економіці за один рік.
Розрахунок ВНП може бути проведено двома способами: або за витратаК
ми або за прибутками. Перш ніж ми зупинимося безпосередньо на двох метоКдах його підрахунку, слід зробити кілька загальних зауважень.
ВНП є грошовим показником, тобто його підрахунок відбувається у певК
них грошових одиницях, а його величина відбивається у певній сумі грошей.Ця обставина містить у собі як позитивні, так і негативні сторони.
Позитивним моментом є те, що тільки на основі грошових показників
можливо звести до загального знаменника та скласти між собою всі різноріднівиди товарів та послуг, що були вироблені економікою країни протягом року.Здавалося б, не існує основи, що дозволяла б ззіставитити: автомобіль, щозійшов з конвейєра, зроблену перукарем зачіску, вироблену іграшку та консульКтацію юриста. Але оскільки всі товари та послуги мають в умовах ринкової екоКноміки свою ціну, стає можливим їх зіставити між собою на грошовій основі.Крім того, те, що ВНП є грошовим показником, дозволяє зіставляти між соКбою і результати господарювання у різні роки. Зменшення чи зростання ВНП угрошовому відображенні свідчить про спад чи піднесення в економіці порівняноз попереднім періодом.
Останнє потребує уточнення, і тут ми переходимо до негативних моментів
підрахунку ВНП на основі грошових показників. Головним недоліком викориКстання грошей як мірила обсягу ВНП є те, що в цьому разі, по суті мова йде провикористання “гумової” мірки. Гроші не можуть розглядатися як сталі одиницівиміру, що дозволяють об’єктивно оцінювати обсяг виробництва товарів тапослуг протягом кількох років. Не слід забувати і про інфляцію (чи дефляцію,що трапляється значно рідше), яка може зовсім викривити картину, якщо її невраховувати. Справді, знецінення грошей може відбуватися такими темпами,що номінальне зростання цін перекриватиме темпи падіння обсягу виробницКтва. При цьому номінальний ВНП зростатиме попри його реальне скороченКня.
У зв’язку з вищевказаним буває складно відповісти на запитання — чим
викликане, наприклад, 4% зростання ВНП: чи то 4% зростанням обсягу виКробництва товарів та послуг при нульовій інфляції; чи то 2% інфляції з 2% реКальним зростанням; чи то 6% інфляцією при 2% спаді виробництва? Проблемаполягає у тому, щоб скоригувати грошовий (залежний від часу, кількісний) поКказник таким чином, щоб він точно відбивав зміни фізичного обсягу чикількості одиниць продукції, а не зміни цін.
Розв’язання проблеми полягає в тому, щоб при підрахунку реального обК
сягу ВНП скорочувати показник його фізичного обсягу з урахуванням зростаК

212Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
ючих цін і, навпаки, підвищувати його, коли ціни падають. Показник ВНП,
що відбиває поточні ціни, тобто такий показник, що не є скоригованим з ураКхуванням рівня цін, інакше зветься – нескоригованим відображеним у грошахза поточним курсом, номінальним ВНП. Показник ВНП, скоригований з ураКхуванням інфляції (тобто підвищення цін) чи дефляції (тобто зниження цін),являє собою скоригований, відображений у зіставних (незмінних) цінах, реКальний ВНП.
Слід сказати, що зміни у цінах — не єдина проблема, що виникає при підраК
хунку ВНП. Не менш важливим завданням при визначенні реального обсягуВНП є виключення “подвійного” рахунку.
Подвійний рахунок при розрахунку ВНП виникає внаслідок того, що всі
продукти та послуги, які були вироблені протягом року, поділяють на кінцеві тапроміжні. До кінцевих продуктів належать ті товари та послуги, які купуютьсядля кінцевого використання, а не для перепродажу чи подальшої обробки та пеКреробки. Наприклад: 200г ковбаси до сніданку; сорочка для себе; телевізор довласної оселі та ін. До проміжних продуктів, відповідно, відносять товари та поКслуги, придбані для подальшої обробки чи переробки або для перепродажу. НаКприклад, дерев’яні дошки для виготовлення полиць на продаж; м’ясо для котлет,що продаватимуться в їдальні; горілка на оптовому ринку, що купується для пеКрепродажу через нічні кіоски за більш високою ціною тощо.
Як випливає з наведеного вище визначення ВНП, до його складу входить
лише кінцева продукція, що була вироблена протягом року. Таким чином, прийого підрахунку виникає необхідність виключення з усієї маси вироблених тоКварів та послуг, тих, що є проміжними. Це не таке просте завдання, як можездатися на перший погляд. Один і той же товар за одних обставин повинен бутиврахований, а за інших – виключений при підрахунку реального обсягу ВНП.Як приклад візьмемо підприємство, що виробляє автомобільні покришки. ПриКпустимо, воно має у розпорядженні певні запаси своєї продукції, що поКповнюються в міру їх вибуття на автомобільні заводи, станції технічного обКслуговування та автомагазини. Якщо наприкінці року ці запаси залишилисятакими ж самими, як  і на початку року, то всю продукцію підприємства слідвіднести до проміжної і не враховувати при підрахунку ВНП, оскільки її вартістьбуде враховано у вартості готових автомобілів, а також у вартості техообслугоКвування та під час продажу в автомагазинах. Якщо ж протягом року відбулосьнарощування обсягів виробництва і товарні запаси підприємства зросли, то їхприріст необхідно врахувати при обліку ВНП, бо цей приріст реально вироблеКної продукції ніде не буде враховано за межами підприємства і ВНП виявитьсязаниженим на його величину. Таким чином, з наведеного прикладу ми бачимо,що у першому разі всі вироблені підприємством автомобільні покришки є проКміжним продуктом, а в другому – частина з них перетворюється у кінцевийпродукт.

213Розділ 10. Загальні уявлення про макроекономіку.
Складності підрахунку ВНП не обмежуються проблемами подвійного раК
хунку та використанням грошей для його вимірювання. Існує ще необхідністьвиключення так званих невиробничих угод. Невиробничі угоди поділяютьсяна два основних типи: суто фінансові угоди та продаж застарілих товарів. Підсуто фінансовими угодами розуміють трансфертні платежі та угоди з ціннимипаперами, що являють собою лише перехід певних грошових сум з рук в рукибез будьКякої попередньої чи наступної виробничої діяльності. Щодо продажузастарілих товарів, то вартість такого роду угод не входить до обсягу ВНП, бовона або не відображує поточного виробництва (якщо товар вироблено не вцьому році), або вже була врахована при первісному продажу продукту (якщотовар вироблено протягом даного року).
Отже, зараз, коли ми вже уявляємо собі складності, пов’язані з підрахунК
ком ВНП, звернемось до конкретних методик його розрахунку, які використоКвуються сьогодні.
§ 3. Розрахунок ВНП за витратами
Як уже було зазначено раніше, існує два способи розрахунку ВНП — за
витратами та за прибутками.
Для того щоб зрозуміти, в чому полягає різниця між названими підходами
уявимо собі просту ситуацію – кравець пошив костюм і продав його замовниКку. Костюм у даному разі є товаром, як і переважна більшість всіх продуктів тапослуг, що виробляються у ринковій економіці. Він є кінцевим продуктом і поКвинен бути врахований у складі ВНП. Припустимо, що костюм було проданоза ціною 500 грн. Ця сума грошей, з одного боку, являє собою витрати покупцяна придбання костюма, з другого — прибуток продавця від реалізації того жсамого костюма. Звідси, якщо ми хочемо дізнатись, скільки всього кінцевихтоварів та послуг було вироблено та реалізовано в економіці протягом року, миможемо скласти або всі витрати на їх придбання протягом року або всі прибутКки, що були отримані від їх реалізації за той же період.
Зрозуміло, що сказане дозволяє лише в найзагальнішому вигляді уявити
собі різницю між двома способами розрахунку ВНП і потребує доповнень і уточКнень.
При підрахунку ВНП за витратами (за обсягом виробництва, за потоком
продукції), прийнято виділяти чотири основні складові частини — чотири гоКловні статті сукупних витрат суспільства протягом року. Це: особисті споживчівитрати, валові приватні внутрішні інвестиції, державні закупівлі товарів та поКслуг, чистий експорт.
Особисті споживчі витрати являють собою витрати населення: на предмеК
ти споживання тривалого користування (автомобілі, телевізори, магнітофониі т.і.), на товари поточного споживання (хліб, молоко, цигарки, мило, шкарК

214Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
петки, панчохи і т.і.), а також споживчі витрати та послуги (лікарів, перукарів,
юристів, механіків та ін.).
Про валові приватні внутрішні інвестиції слід сказати трохи детальніше. У
цій статті підсумовуються витрати недержавних підприємств (фірм), а такожколективних господарств та приватних осіб на: будівництво споруд та приКміщень виробничого призначення, закупівлю устаткування та обладнання,збільшення виробничих запасів і запасів готової продукції. Мова тут йде пронедержавні підприємства, бо державні інвестиції враховуються у розділі дерКжавних закупівель товарів та послуг. Слово внутрішні означає, що тут не врахоКвуються вкладення капіталу у промислове будівництво (та інші форми інвесКтицій) за кордоном. Інвестиції за межами країни враховуються у статті “чистийекспорт”. Нарешті слово валові означає, що тут враховуються всі вкладення (зурахуванням названих винятків), на відміну від статті “чисті інвестиції”. Проте, що собою являють чисті інвестиції, ми скажемо, коли будемо розглядатипоняття “чистий національний продукт”.
Державні закупівлі товарів та послуг містять у собі усі витрати держави на
кінцеву продукцію підприємств і на всі прямі закупки ресурсів, особливо роКбочої сили. Однак, звідси виключаються всі державні трансфертні платежі, осКкільки подібні витрати не відбивають збільшення поточного виробництва, а єпростою передачею частки державних прибутків певним сім’ям та особам.
Нарешті чистий експорт. Зрозуміло, що товари, які вивозяться з країни та
реалізуються за кордоном, також повинні враховуватись у ВНП, як і продукКція, що реалізується на внутрішньому ринку. Водночас, зовнішньоекономічнізв’язки — це вулиця з двобічним рухом, і якщо країна експортує товари та поКслуги, вона й імпортує їх зКза кордону. Імпортні товари та послуги, що реалізуКються на внутрішньому ринку, повинні бути відраховані з складу ВНП. Звідсипри підрахунку ВНП враховується лише чистий експорт, як різниця між ексКпортом та імпортом країни за визначений період. Отже, чистий експорт можебути величиною від’ємною (у разі перевищення імпорту над експортом).
Тож формула розрахунку ВНП за витратами має такий вигляд:
ВНП
витр = СВособ + ВВІприват + ДЗ + Ечист, де:
СВособ — особисті споживчі витрати;
ВВІприват — валові приватні внутрішні інвестиції;
ДЗ — державні закупки товарів та послуг;Е
чист — чистий експорт.

215Розділ 10. Загальні уявлення про макроекономіку.
§ 4. Розрахунок ВНП за прибутками
Розрахунок ВНП за прибутками являє собою зворотний бік розрахунку за
витратами. Як ми вже відзначали, сума грошей, що відображує цінність будьКяких продуктів та послуг, вироблених в економіці, може розглядатись або якчиїсь витрати, або як чиїсь прибутки. Тому величина ВНП розрахованого заприбутками, повинна збігатися з його величиною, розрахованою за витратаКми. Вважається, що коли розрахунок ВНП за витратами дає певне уявленняпро структуру його виробництва, то розрахунок за прибутками більшою міроюхарактеризує структуру його розподілу.
Тож яким чином розподіляється дохід від реалізації ВНП в умовах ринкоК
вої економіки? Більшу його частину у країнах з розвинутою економікою склаКдає заробітна плата найманих робітників. З розвитком ринкових відносин деКдалі більша маса кінцевих продуктів та послуг виробляється з використовуванКням найманої праці, а, відповідно, зростає й частка сукупного доходу, щоприпадає на заробітну плату.
Але в умовах існування приватної власності заробітна плата не може бути
єдиною формою отримання прибутку. Іншою статтею прибутків населеннявиступає прибуток підприємців, які займаються виробництвом товарів та поКслуг за допомогою засобів виробництва, що їм належать, та найманої робочоїсили. Ще однією статтею прибутку є рента (у вигляді орендної плати), яку отКримують власники земельних ділянок, виробничих та житлових будівель таіншої нерухомості за її передачу у тимчасове користування орендарям. Нарешті,існує така форма прибутку, як процент, що одержується власниками грошовоКго капіталу за надання його у розпорядження банків чи безпосередньо окремихпідприємств та приватних осіб.
Усі перелічені види прибутків являють собою статті розрахунків ВНП “за
прибутками” і характеризують його розподіл між різними категоріями насеКлення. Тут відсутні лише такі види доходів, що відносяться до трансфертнихплатежів (виплати державних допомог по безробіттю, багатодітним родинам,інвалідам та ін.). Трансфертні платежі виключаються з розрахунку ВНП за приКбутками з тієї ж причини, що й з розрахунку за витратами — вони не пов’язаніз виробництвом продуктів та послуг і відповідно, завищували б реальний обсягВНП у разі їх врахування.
Якщо скласти між собою заробітну плату, прибуток підприємців, ренту та
процент і зіставити результат з обсягом ВНП, який був розрахований за витраКтами, то можна переконатися, що всі вказані тут доходи населення складаютьменшу величину порівняно з останнім. Річ у тому, що не всі витрати на ВНПперетворюються безпосередньо в прибутки населення. Тому при підрахункуВНП за прибутками до нього включаються дві “недоходні” статті, що врівноКважують його з ВНП, розраховании за витратами.

216Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
Цими статтями є амортизаційні відрахування та непрямі (побічні) податК
ки. Ціна, за якою відбувається реалізація товару, містить у собі, окрім вартостісировини та витрат праці на його виготовлення, амортизацію обладнання, виКкористаного при його виробництві і податок на його продаж, що встановлюєтьК
ся державою. Амортизаційні відрахувавання служать для відновлення обладК
нання, зношеного під час виробництва. Вони є засобом забезпечення простоговідтворення і не вважаються за прибуток підприємця. Непрямі (побічні) поКдатки являють собою додаткову суму грошей, яку покупці змушені платитипродавцям товару, алеф яку останні не можуть залишити собі, а повинні віддаКти державі. Отже, непрямі (побічні) податки також не можуть розглядатись як
прибуток будьКякої категорії населення. Але, додавши до статей прибутків наК
селення статті відрахувань на амортизацію та непрямих (побічних) податків,ми одержуємо ВНП, розрахований за прибутками, що дорівнює ВНП, розраКхованому за витратами.
Отже, якщо записати ВНП, розрахований за прибутками, у вигляді форК
мули, вона матиме такий вигляд:
ВНП
приб = ЗП + Пп + Р + Пг + А + Пн,де:
ЗП – заробітна плата найманих робітників,
Пп – прибутки підприємців;
Р – рентні платежі власникам нерухомості;
Пп – проценти, що отримують власники грошового капіталу;
А – амортизаційні відрахування;П
н – непрямі (побічні) податки.
Розрахунки ВНП за витратами та за прибутками можна подати у вигляді
єдиної таблиці:
ВНП  ЗА ВИТРАТАМ  ВНП  ЗА ПРИБУТКАМИ
1.Особисті  споживчі  витрати .
2.Валові  приватні  внутрішні  ін-
вестиції .

3.Державні  закупівлі  товарів  та
послуг .
4.Чистий  експорт . 1.Заробітна  плата  найманих
робітників .
2.Прибутки  від власності  усіх ви-
дів.
3.Амортизаційні
відрахування .
4.Непрямі  податки .

§ 5. Інші показники національних рахунків
Як ми вже зазначали раніше, ВНП є лише одним з економічних показК
ників, що складають систему національних рахунків. Наступним показником

217Розділ 10. Загальні уявлення про макроекономіку.
з цієї системи є чистий національний продукт (ЧНП). Щоб уявити собі його
відмінність від ВНП, нам необхідно повернутися до питання про різницю міжваловою та чистою інвестиціями. Інвестиції, по суті, являють собою капітальнівкладення в економіку, що сприяють зростанню у ній обсягу функціонуючого
основного капіталу. Але ми повинні пам’ятати, що в той час, як відбувається
виробництво нових одиниць основного капіталу, засоби виробництва, що вжевикористовуються, зношуються та вибувають з ладу. Таким чином, якщо ваКлові інвестиції показують нам, наскільки зростає основний капітал за певнийперіод часу, то амортизаційні відрахування показують, наскільки він зменшуєтьКся за той же період. Реальний приріст обсягу основного капіталу відбувається
тільки у тому разі, коли валові інвестиції перевищують амортизаційні відрахуК
вання. Чисті інвестиції якраз і являють собою різницю між валовими інвестицКіями та амортизаційними відрахуваннями. Якщо ці показники рівні, то еконоКміка здатна лише на просте відтворення – відбувається заміна використаногообладнання новим без будьКякого нарощування виробничих потужностей. Утому разі, коли валові інвестиції менші за амортизацію – відбувається фізичне
скорочення економічного потенпіалу країни і, як слідство, скорочення обсягу
виробництва товарів та послуг, падіння обсягу ВНП.
ЧНП відрізняється від ВНП тим, що при його підрахунку враховуються не
валові, а чисті інвестиції. Таким чином, ЧНП є ВНП, скоригований на сумуамортизаційних відрахувань.
ЧНП = ВНП — А
Віднімаючи від ВНП амортизаційні відрахування, ми одержуємо більш
досконалий показник реального зростання економіки – ЧНП. Але цей поКказник також має свої недоліки. Він містить у собі суму непрямих (побічних)податків, що викривлює реальний обсяг виробництва, бо вони є простим доКдатком до ціни продажу товарів. Якщо від ЧНП відняти непрямі податки, ми
отримаємо такий показник системи національних рахунків – національний
дохід (НД).
НД = ЧНП — П
н
Національний дохід є найбільш точним показником реального економічК
ного зростання, бо являє собою ВНП без амортизаційних відрахувань та неК
прямих (побічних) податків.
Основні показники системи національних рахунків, що були тут розК
глянуті, є досить точними індикаторами поліпшення чи погіршення екоКномічного стану суспільства. Водночас було б неправомірно судити про доброКбут тієї чи іншої нації, виходячи виключно з обсягу виробленого в тій чи іншій
країні ВНП, ЧНП або НД.

218Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
ПоКперше, очевидно, що абсолютний обсяг ВНП чи НД нічого не може
сказати нам про рівень задоволення потреб людей в країні, якщо ми не поКрівняємо його з чисельністю населення, що проживає на її території. Такі країКни, як Індія чи Китай, виробляють значно більший ВНП, ніж, скажімо, ГолКландія чи Бельгія, але рівень життя в останніх, безперечно значно вищий, боВНП, що в них виробляється, розподіляється серед набагато меншої кількостігромадян.
ПоКдруге, окрім складнощів, пов’язаних з визначенням реального обсягу
ВНП (а відповідно й ЧНП з НД), про які вже було сказано, існує ряд обставин,що не дозволяють прямо пов’язувати показники системи національних рахунківз реальним рівнем добробуту нації. Чим більше в державі зберігається натуКральних господарств, тим більше викривлюється у ній картина реального обКсягу виробництва та споживання. Те, що вироблено та спожито у межах такихгосподарств, важко піддається обліку або й зовсім від нього вислизає. АналоКгічно викривлює дійсний обсяг ВНП й тіньова (підпільна) економіка, до якоївідносять як виробництво товарів та послуг, що заборонені законом, так і приКховування від держави (з метою уникнення сплати податків) дозволених видівдіяльності.
Дуже важливими для реального уявлення про добробут нації є дані про
склад ВНП та його розподіл. Наприклад, чим вище у складі ВНП частка витратна озброєння, тим відносно гірше задовольняються потреби охорони здоров’я,освіти, соціального забезпечення, прямо пов’язані з рівнем життя у країні вцілому. ЗновуКтаки, чим менша група осіб, яка присвоює собі більшу часткуВНП,  тим нижчий рівень споживання іншої частки населення, що складаєбільшість громадян даної держави.
Нарешті, ВНП зовсім не враховує такі важливі характеристики націК
онального добробуту, як: середня тривалість робочого тижня (а відповідно йобсяг вільного часу, який є у розпорядженні громадян); якість товарів та поКслуг, що споживаються; екологічна обстановка; ступінь соціальної напруги вкраїні; правовий захист людей; рівень злочинності і т.ін.
Таким чином, ми повинні пам’ятати, що за всієї їх важливості такі склаК
дові системи національних розрахунків, як ВНП, ЧНП та НД, якщо вони навітьвзяті у розрахунку на душу населення, не можуть бути використані як безпосеКредні показники загального рівня добробуту нації.

219Розділ 11. Відтворення на рівні макроекономіки.
Типи економічного зростання
§ 1. Зміст процесу суспільного відтворення
Однією з головних цілей макроекономічної теорії, як уже було зазначено
вище, є забезпечення стабільних темпів економічного зростання. Але зрозуміЦти в чому суть даної проблеми можна лише на основі розгляду процесу відтвоЦрення на макроекономічному рівні (суспільного відтворення).
Суспільне відтворення  — це процес суспільного виробництва, взятий не як
одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, як безперевнийланцюг взаємопов’язаних актів щорічного створення суспільного продукту.Дане визначення характеризує відтворення саме на макроекономічному рівні,хоч процеси відтворення можна спостерігати і на рівні мікроекономіки, колибезперервність, повторюваність реалізується в межах окремого підприємства,фірми.
Розгляд процесу суспільного виробництва в динаміці, за ряд років дозвоЦ
ляє глибше проникнути у його сутність, побачити набагато більше, ніж прианалізі створення суспільного продукту протягом одного року.
Аналіз виробництва річного продукту суспільства дає можливість оцінити
потужність наявних продуктивних сил, дати кількісну та якісну характеристиЦку засобам виробництва, робочій силі, їх розподілу за підрозділами суспільноЦго виробництва та окремими галузями, побачити результат їх функціонування(за даний проміжок часу), втілений у сукупному продукті і отримати уявленняпро те, як цей продукт розподіляється між суб’єктами економічної діяльностіта яким чином споживається. Але аналіз суспільного виробництва за один рікне дозволяє відповісти на питання: звідки взялися ці продуктивні сили; чомусаме вони мають таку галузеву структуру; чим пояснити існуючий розподіл ствоЦреного сукупного продукту; як його цьогорічне споживання позначиться напроцесі виробництва наступного року? Відповіді на всі ці питання можна знайтитільки в дослідженні процесу суспільного відтворення.
Дослідження суспільного відтворення дає змогу з’ясувати: під впливом яких
чинників протягом багатьох років відбувались кількісні та якісні зміни у суспільЦ

220Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
них продуктивних силах; що зумовило їх сучасну структуру; яке значення маЦ
ють розподіл та споживання сукупного продукту сьогодні для продовженняпроцесу виробництва завтра? Все це стає зрозумілим, коли процес виробництЦва розглядається не як одноразовий акт, а як безперервний рух економіки проЦтягом багатьох років.
Процес суспільного виробництва, взятий як окремий акт, часто ділять на
чотири стадії: стадію власне виробництва товарів та послуг; стадії розподілу таобміну — під час яких товари і послуги, проходячи крізь сферу обігу, знаходятьсвоїх кінцевих споживачів, та стадію споживання товарів і послуг, які були виЦроблені протягом року. Але тільки процес відтворення дозволяє побачити, щоспоживання є не лише кінцевим пунктом суспільного виробництва та передуЦмовою його наступного циклу. Аналіз відтворення показує, що виробництво таспоживання — це значною мірою тотожні поняття, які збігаються одне з однимі характеризують ті самі економічні процеси. Це стосується в першу чергу такзваного виробничого споживання товарів та послуг.
Виробниче споживання  — це процес використання засобів виробництва і
робочої сили для виготовлення суспільного продукту. Тобто, з одного боку, проЦцес, у ході якого люди за допомогою своєї праці та відповідного устаткуванняперетворюють природні матеріали чи напівфабрикати у потрібні їм кінцеві проЦдукти — безперечно є процесом виробництва. З другого — це процес спожиЦвання їх послуг праці, а також згаданого устаткування та використаних матерЦіалів. Як бачимо, у даному разі, процес виробництва і процес споживання висЦтупають як тотожні поняття.
Дещо інакше ми повинні підходити до розгляду особистого споживання. ОсоЦ
бисте споживання — процес використання людиною товарів та послуг для задовоЦлення потреб фізіологічного та соціальноЦкультурного плану. Особисте споживанняне може ототожнюватись із процесом виробництва людини (бо такого виробницЦтва не існує), хоча й розглядається як необхідна умова відтворення особистого факЦтора у складі суспільних продуктивних сил — робочої сили. При цьому слід пам’яЦтати, що у процесі особистого споживання беруть участь усі жителі країни, а доробочої сили відносять, в сучасних умовах, лише близько половини населення (викЦлючаючи неповнолітніх, людей пенсійного віку, інвалідів, непрацюючих власниківекономічних ресурсів та ін.). Тож особисте споживання значною мірою відрізняЦючись від виробничого споживання, безперечно, відіграє не менш важливу роль упроцесі суспільного відтворення (виступаючи основою відтворення населеннякраїни в цілому та робочої сили зокрема).
Виходячи з усього сказаного, суспільне відтворення можна розглядати як
процес постійного одночасного виробництва і споживання, в ході якого відновЦлюються всі необхідні чинники процесу виробництва — робоча сила, засобипраці та предмети праці. Відповідно, для забезпечення безперервності цьогопроцесу першочергового значення набувають: 1) встановлення потрібного

221Розділ 11.  Відтворення на рівні макроекономіки. Типи економічного зростання
співвідношення між виробництвом і споживанням; 2) підтримка необхідної
пропорційності між основними підрозділами суспільного виробництва; 3) утЦворення певного міжгалузевого балансу в економіці. Правильне розв’язанняперелічених проблем є життєво необхідним з погляду забезпечення нормальЦних умов процесу суспільного відтворення. Саме цим пояснюється та увага,що приділяється проблемам пропорційності економічного розвитку в теоріїмакроекономіки.
Втім, усвідомлення проблеми пропорційності суспільного відтворення та
перші спроби її розв’язання відбулись задовго до того, як економічну теоріюпочали розділяти на макроЦ та мікроекономіку. Ще у 1758 р. фізіократ Ф.Кенеу своїй знаменитій ”Економічній таблиці” проаналізував склад сукупного сусЦпільного продукту, рух його елементів як необхідну умову нового процесу виЦробництва і відтворення класів у соціальноЦекономічній структурі суспільства.
Ф.Кене поділив суспільство на три класи: 1) продуктивний клас (фермери
і сільськогосподарські наймані робітники), який, обробляючи землю, щорокувідтворює багатство нації і сплачує орендну плату власникам землі; 2) клас власЦників (землевласники, король, духовенство), який живе на “чистий продукт”землеробства; 3)”безплідний”, або непродуктивний, клас (промислові купці,ремісники, наймані робітники у промисловості та ін.), витрати якого оплачуЦють два попередніх класи.
На початок господарського року, за схемою Ф.Кене, перелічені класи воЦ
лодіють такими запасами продуктів і готівки:
1) продуктивний клас має запас землеробських продуктів на 5 млрд ліврів;2) клас власників має запас готівки на 2 млрд ліврів, отриманих ним від
продуктивного класу як орендна плата;
3) ”безплідний” клас має запас промислових виробів на 2 млрд ліврів.“Економічна таблиця” описує процес обміну між трьома зазаначеними
класами у вигляді ряду послідовних актів купівліЦпродажу. При цьому продукЦти і гроші рухаються у протилежному напрямі.
1Цй акт — клас власників купує у продуктивного класу сільськогосподарсьЦ
кої продукції на 1 млрд ліврів для власного споживання;
2Цй акт — клас власників на залишок готівки в сумі 1 млрд ліврів купує у
непродуктивного класу промислову продукцію для власного споживання;
3Цй акт — непродуктивний клас на отриману від власників за свої вироби
готівку (1 млрд ліврів) купує у продуктивного класу продукти харчування;
4Цй акт — продуктивний клас купує у непродуктивного класу на 1 млрд
ліврів промислових виробів для відновлення основного капіталу;
5Цй акт — непродуктивний клас на 1 млрд ліврів купує у продуктивного
класу сировину для промислової переробки.
Отже, з 5 млрд ліврів сукупного продукту реалізовано 3 млрд, і гроші в сумі
2 млрд ліврів повернулися до продуктивного класу. Рештка 2 млрд ліврів річноЦ

222Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
го продукту витрачається в землеробстві. Оборот річного продукту в натуральній
і грошовій формі забезпечує можливість безперервного, періодичного повтоЦрення виробничого процесу, тобто відтворення. Але наведена схема руху суЦкупного продукту суспільства протягом даного року не дає відповіді на питанЦня — яким буде його обсяг у наступному році? Справді, якщо весь суспільнийпродукт спожито без залишку , чи дає це змогу збільшити його виробництво умайбутньому і за рахунок чого?
На ці запитання “Економічна таблиця” Ф.Кене не могла дати відповідь,
описуючи, по суті, умови для так званого простого відтворення. Просте відтвоЦрення — це відтворення виробництва в незмінних масштабах щодо кількості таякості виготовленого продукту. Просте відтворення було досить характернимдля докапіталістичної епохи, і тому пояснення Ф.Кене щодо руху сукупногопродукту цілком влаштовували його сучасників. Але розвиток капіталістичнихвідносин, що супроводжувався стрімким зростанням щорічного обсягу виробЦництва, потребував теоретичного обгрунтування процесу постійного розшиЦреного відтворення.
Розширене відтворення — це відновлення виробництва в кожному наступЦ
ному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якості виготовленогопродукту. Умови розширеного відтворення в капіталістичній економічній сисЦтемі було детально проаналізовано К.Марксом у другій половині ХІХ ст. РозЦглянемо найважливіші положення Марксової теорії відтворення сукупного сусЦпільного продукту.
Згідно з даною теорією сукупний суспільний продукт є результатом діяльЦ
ності двох підрозділів суспільного виробництва. Перший підрозділ включає всігалузі, що виробляють засоби виробництва, другий — галузі, де виробляютьсяпредмети споживання. Тож, за своєю натуральноЦречовою формою сукупнийпродукт складається: з призначених для виробничого споживання засобів виЦробництва та з призначених для особистого споживання предметів споживанЦня. Вартість продукції, створеної кожним підрозділом, а відповідно й загальнавартість суспільного продукту, складається з трьох частин: вартості спожитогов процесі виробництва постійного капіталу (за сучасною методикою підрахунЦку ВНП — амортизаційні відрахування), вартості використаного в цьому проЦцесі змінного капіталу (витрати на заробітну плату найманих робітників) тадодаткової вартості (доходи власників факторів виробництва).
Схематично це може бути представлено як
І. (С + V + М)
ІІ. (С + V + М)
————————————Ц
ССП (С + V + М)

223Розділ 11.  Відтворення на рівні макроекономіки. Типи економічного зростання
де:
І. — виробництво засобів виробництва;ІІ. — виробництво предметів споживання;
ССП — сукупний суспільний продукт;С — вартість постійного капіталу;
У — вартість змінного капіталу;М — додаткова вартість.
На думку К.Маркса, необхідна умова як простого, так і розширеного
відтворення — наявність певних пропорцій між І та ІІ підрозділами суспільноЦго виробництва. Ці пропозиції проявляють себе в процесі обміну результатамидіяльності названих підрозділів, який відбувається у формі реалізації створеноїними продукції (тому цю теорію називають ще — теорією реалізації сукупногосуспільного продукту).
Просте відтворення, як вже було сказано, не передбачає зростання обсягу
виробництва у наступному році. Проте навіть для повторення процесу виробЦництва у тих же самих масштабах сукупний продукт повинен бути розподілеЦний між підрозділами суспільного виробництва таким чином, щоб повністюкомпенсувати завдані ними витрати в ході його створення. Тобто, повинні бутивиконані такі умови:
1.) Вся продукція І підрозділу повинна дорівнювати спожитим протягом
року засобам виробництва в І та ІІ підрозділах Ц
І (С + V + М) = ІС + ІІС;
2.) Вся продукція ІІ підрозділу повинна дорівнювати спожитим протягом
року предметам споживання у І та ІІ підрозділах —
ІІ (С + V + М) = І (V + М) + ІІ (У + М) ;
3.) Виходячи з перших двох умов — надлишок продукції І підрозділу, поЦ
наднеобхідну для поновлення засобів виробництва у ньому самому, повинендорівнювати засобам виробництва, спожитим у ІІ підрозділі —
І (V + М) = ІІС,
Виконання даних умов означає, що сукупний продукт реалізовано без залишку
таким чином, що відшкодовано всі чинники виробництва, витрачені в ході йогостворення. Як бачимо, в даному разі, виробництво дорівнює споживанню.
Розширене відтворення не може відбуватись за умов, коли обсяг сукупного
виробництва дорівнює обсягу суспільного споживання. Тому умови розширеноЦго відтворення являють собою певні нерівності:

224Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
1.) Вся продукція І підрозділу повинна бути більшою ніж спожито протяЦ
гом року засобів виробництва у І та ІІ підрозділах —
І (С + V + М) > ІС + ІІС ;
2.) Звідси — надлишок продукції І підрозділу, понад необхідної для поновЦ
лення засобів виробництва у ньому самому, повинен бути більшим за засобивиробництва, спожиті у ІІ підрозділі —
І (V + М) > ІІ С ;
3.) Відповідно сума надлишку продукції І підрозділу, понад необхідної для
його власних потреб та продукції ІІ підрозділу, що споживається у ньому самоЦму, повинна бути більшою за всю продукцію ІІ підрозділу —
І (V + М) + ІІ (V + М) > ІІ (С + V + М).
Виконання даних умов означає, що на відшкодування використаних проЦ
тягом року чинників виробництва витрачається не увесь створений сукупнийпродукт. В даному разі обсяг суспільного виробництва перевищує обсяг поточЦного споживання. Це означає виникнення у суспільстві певного надлишку заЦсобів виробництва та предметів споживання порівняно з попереднім роком,що й забезпечує збільшення обсягу виробництва у наступному році. Тобто наЦведені нерівності є умовами процесу розширеного відтворення суспільного виЦробництва.
К.Маркс особливо підкреслював, що в процесі суспільного відтворення
відбувається відновлення не тільки матеріальноЦречових чинників виробницЦтва, а й існуючих виробничих відносин, класової структури суспільства. КруЦгообіг процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів та послугвідбувається таким чином, що відтворює в кожному наступному циклі капітаЦліста як капіталіста, а найманого робітника як найманого робітника. ВідтвоЦрюється і такий спосіб поєднання найманої робочої сили із засобами виробЦництва, який дозволяє капіталістам привласнювати (у вигляді прибутку) поЦдаткову вартість внаслідок експлуатації робітничого класу в цілому.
Не з усіма положеннями теорії суспільного відтворення К.Маркса можна
погодитись сьогодні. Вона відбила реальні умови воробництва та рівень розЦвитку економічної науки у ХІХ ст. Проте окремі висновки з даної теорії зберіЦгають своє значення і в сучасних умовах.

225Розділ 11.  Відтворення на рівні макроекономіки. Типи економічного зростання
§ 2. Сутність нагромадження, структурні зрушення в
пропорціях суспільного відтворення
Одним із висновків Марксової теорії суспільного відтворення, що зберіЦ
гає своє значення й сьогодні, є висновок про необхідність нагромадження привідтворенні у розширеному масштабі. В чому ж полягає сутність процесу наЦгромадження?
Як нам уже відомо з першого параграфа, — розширене відтворення можЦ
ливе лише за умови такого поточного виробництва, що перебільшує поточнеспоживання (як виробниче, так і невиробниче). Тобто, у даному разі частинасуспільного продукту виступає як надлишок стосовно до всієї виробленої таспожитої протягом року продукції. Саме цей “надлишок” і утворює фонд наЦгромадження, без якого процес розширеного відтворення неможливий.
З погляду матеріальноЦречового складу фонд нагромадження включає у
себе: засоби виробництва, вироблені понад те, що потрібно для забезпеченняпростого відтворення, та новозбудовані капітальні об’єкти невиробничої сфеЦри. З погляду вартості — це частина вартості національного доходу країни.
За сучасною методикою розрахунку макроекономічних показників націоЦ
нальний дохід (НД) розраховується за формулою:
НД = ВНП — НП — А,
де
ВНП — валовий національний продукт;НП — непрямі податки;А — амортизаційні відрахування.
Інакше кажучи:
НД = ЗП + ДВ,
де:
ЗП — заробітна плата;ДВ — доходи від власності усіх видів.Як було зазначено вище, нагромадження здійснюється за рахунок частки
національного доходу — тож останній, з точки зору його використання, розпаЦдається на фонд споживання та фонд нагромадження:
НД = ФС + ФН,

226Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
де:
ФС — фонд споживання;ФН — фонд нагромадження.Фонд споживання відображає ту частину доходів найманих робітників та
власників матеріальних ресурсів, що витрачається ними на особливе спожиЦвання. Відповідно, інша частина доходів населення утворює фонд нагромадЦження. Тут слід відзначити, що хоча якась частка загального фонду заробітноїплати і може бути використана на цілі нагромадження (якщо заробітну платуне зведено до прожиткового мінімуму і вона не використовується, таким чиЦном, тільки на споживання), все ж таки, в основному, фонд нагромадженняформується за рахунок доходів власників засобів виробництва. Використаннядоходів частково на особисте споживання, а частково на нагромадження (щовідбувається переважно у вигляді капіталовкладень у виробництво товарів тапослуг), дозволяє власникам ресурсів, з одного боку, створювати умови длярозширеного суспільного відтворення, а з другого — збільшувати обсяг власЦності, що належить їм особисто.
Тож, підсумовуючи сказане, можна визначити суть нагромадження як виЦ
користання частини національного доходу для розвитку виробництва тазбільшення обсягу фондів у невиробничій сфері.
Відповідно до наведеного визначення нагромадження поділяють на виЦ
робниче та невиробниче.
Виробниче нагромадження на практиці проявляє себе у вигляді капітаЦ
ловкладень (інвестицій) у розвиток сфери матеріального виробництва. Тобтоце та частина національного доходу (а точніше — фонду нагромадження), щоперетворюється у нові заводи та фабрики, додаткові технологічні лінії та устатЦкування, йде на збільшення запасів сировини, палива тощо.
Інша частина фонду нагромадження використовується на виробниче наЦ
громадження — розширення, реконструкцію та оновлення житлового фонду,будівництво лікарень, навчальних закладів, об’єктів культури, спорту, науки.
Співвідношення між виробничим та невиробничим нагромадженням визЦ
начає структуру фонду нагромадження. В умовах адміністративноЦкомандноїсистеми мала місце недооцінка значення невиробничого нагромадження. ЗменЦшення частки невиробничої сфери у загальній кількості капітальних вкладеньв економіку країни відбивало політику “залишкового” фінансування потреброзвитку соціальних об’єктів. Пріоритет виробничого споживання над невиЦробничим обгрунтовувався на теоретичному рівні. Тим часом, як показує пракЦтика економічно розвинутих країн — капітальні вкладення у розвиток соціальноїінфраструктури мають величезне значення для темпів зростання їхнього виЦробничого потенціалу. Для успішного розвитку економіки треба мати не лишесучасні засоби виробництва, а й здорових та освічених людей, які здатні ефекЦтивно їх використовувати.

227Розділ 11.  Відтворення на рівні макроекономіки. Типи економічного зростання
Загальна ефективність нагромадження визначається відношенням зросЦ
таючих реальних доходів населення до фонду нагромадження:
дДр
Ен = _______________ ,
ФН
де
Ен — ефективність нагромадження;дДр — приріст реальних доходів населення;ФН — фонд нагромадження.Існує й інша формула, що характеризує ефективність нагромадження з
точки зору віддачі від зроблених капіталовкладень:
дНД
Екв =
_____________ ,
КВ
де
Екв — ефективність капітальних вкладень;дНД — приріст національного доходу;КВ — капітальні вкладення.Підвищення ефективності капіталовкладень означає збільшення випуску
потрібної суспільству продукції при зменшенні суми вкладень, або зменшенняпитомих капітальних вкладень на одиницю продукції.
Загальний обсяг нагромадження визначається, з одного боку, розміром
отриманого національного доходу, з другого — пропорцією, в якій національЦний дохід розподіляється на фонд споживання і фонд нагромадження.
Стосовно впливу на обсяг нагромадження величини національного дохоЦ
ду, — то цілком зрозуміло, що за умови збереження незмінної пропорції міжфондами споживання і нагромадження, останній буде збільшуватись разом іззростанням національного доходу країни. Більше того, загальний обсяг отриЦманого національного доходу може вплинути й на саму пропорцію його розпоЦділу на споживання і нагромадження. Так, найбільші країни світу, отримуючивідносно невеликий національний дохід, змушені витрачати на нагромадженЦня лише незначну частину від нього, або й взагалі “проїдати” його увесь, забезЦпечуючи тим самим лише просте відтворення суспільного виробництва. Чимбільш економічно розвинутою є країна, тим більший вона отримує національЦний дохід (в тому числі й на душу населення), що дозволяє їй збільшувати туйого частину, яка використовується на потреби нагромадження. Але сказанеозначає лише можливість, а не загальне правило чи економічний закон. Усе ж

228Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
таки розподіл національного доходу на споживання та нагромадження більшою
мірою залежить від державної економічної політики ніж від абсолютної велиЦчини національного доходу.
Співвідношення між фондами споживання та нагромадження у складі наЦ
ціонального доходу відображує норма нагромадження. Цей показник розрахоЦвується за формулою:
ФН
Нн =
_______________  х 100 %,
НД
де
Нн — норма нагромадження;ФН — фонд нагромадження;НД — національний дохід.Як уже зазначалося, цей показник найбільше залежить від обраної уряЦ
дом стратегії і тактики економічного розвитку країни. Так, за часів існуванняРадянського Союзу для збереження динамічного розширення відтвореннявважалось за необхідне використовувати на нагромадження близько четверЦтої частини національного доходу. Тобто норма нагромадження дорівнювала25% (причому під час індустріалізації країни та в перші післявоєнні роки вонабула ще вищою). В одно час, в економічно більш розвинутих країнах Західної
Європи при загальній тенденції норми нагромадження вона не перевищуваЦла 20%. Це свідчить про те, що СРСР, порівняно з західноєвропейськими країЦнами, значно більше уваги приділяв проблемі підтримки високих темпів наЦгромадження, ніж поточному споживанню населення. Близько 70% вироблеЦної у Радянському Союзі продукції належало до засобів виробництва і лише
30% до предметів споживання, тоді як в економічно розвинутих країнах —навпаки.
Надто висока норма нагромадження обмежує поточне споживання насеЦ
лення, але занадто занижена означає тупцювання економіки на місці,відсутність умов для її розширеного відтворювання. Так, після розпаду СРСРнорма нагромадження в Україні впала нижче за 10%, що разом з недостатнімиамортизаційними відрахуваннями призвело до стану звуженого відтворення сусЦпільного виробництва у ній протягом перших 7 років незалежності.
Розглядаючи процес нагромадження, слід підкреслити його безпосередній
зв’язок із структурними зрушеннями в пропорціях суспільного відтворення.Структура економіки кожної країни поступово змінюється під впливом вимогнових часів та відповідно до конкретних завдань, що вирішує держава на певЦному етапі свого розвитку. Темп і напрямок структурних зрушень повністю заЦлежать від обсягу та структури здійснюваних  капіталовкладень.

229Розділ 11.  Відтворення на рівні макроекономіки. Типи економічного зростання
Об’єктивною основою структурних змін в економічних системах вистуЦ
пає науковоЦтехнічний прогрес. Наукові відкриття та запровадження їх у виЦробництво не тільки змінюють вигляд традиційних галузей промисловості, а йприводять до утворення принципово нової галузевої структури суспільного госЦподарства. Традиційні галузі постійно модернізуються та поступово зменшуЦють свою питому вагу у загальному обсягу виробництва, поступаючись місцемновим, більш сучасним галузям, породженим науковоЦтехнічним прогресом.Така еволюція структури суспільного господарства можлива тільки завдякизмінам, що відбуваються у процесі нагромадження. Коригуючи структуру капЦіталовкладень, держава має змогу поступово змінювати обличчя своєї економЦіки.
Загальною тенденцією структурних зрушень, що відбуваються в економіЦ
чно розвинутих країнах, є зменшення питомої ваги галузей сфери матеріальЦного виробництва стосовно до сфери нематеріального виробництва. Високапродуктивність праці в цих країнах дозволяє дедалі меншою кількістю працюЦючих задовольняти існуючий попит на продукти, що є результатом матеріальноЦго виробництва. Відповідно дедалі більша частка працездатного населення заЦлучається у сферу нематеріального виробництва, що веде до змін у співвідноЦшенні між галузями цих сфер на користь останньої.
Оскільки державна інвестиційна політика значною мірою визначає струкЦ
туру капіталовкладень, майбутні зміни в економічній структурі можуть бутипрогнозованими. Тобто, відповідно до своїх цілей, держава має змогу впливатина процес нагромадження, спрямовуючи інвестиції у потрібному напрямку. Такможна прискорювати розвиток одних галузей та гальмувати інших.
Необхідність структурних змін визнано сьогодні і для економіки України.
Отримана у спадщину від СРСР галузева структура не відповідає сучасним виЦмогам економічного розвитку. Передусім привертає нерозвинутість соціальноїсфери порівняно із сферою матеріального виробництва. В самому матеріальЦному виробництві переважають галузі, що виробляють засоби виробництва, ане предмети споживання. Велика питома вага традиційних галузей, що викоЦристовують в основному застарілі технології виробництва.
Пріоритетними, за таких умов, з точки зору інвестиційної політики є: гаЦ
лузі соціальної сфери; галузі, що виробляють предмети споживання для насеЦлення; галузі, здатні виробляти (за умови їх модернізації) конкурентоспроможнуна світовому ринку продукцію. Отже, до найперспективніших галузей сьогоднів Україні відносять: охорону здоров’я та навколишнього середовища, сільськегосподарство, харчову та текстильну промисловість, машинобудування, метаЦлургію, кораблебудування та аерокосмічний комплекс. Першочергова увага збоку держави до вищеназваних галузей може прискорити вихід України із стаЦну кризи, у якій вона перебуває сьогодні, та забезпечити її економічне зростанЦня у майбутньому.

230Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
§ 3. Економічне зростання та його типи
Суспільне відтворення, яке на основі нагромадження відбувається у розЦ
ширеному масштабі, втілюється на практиці в економічному зростанні. Під екоЦ
номічним зростанням звичайно розуміють збільшення потенційного і реальЦ
ного ВНП, зміцнення економічної могутності країни. Теорія економічного зроЦстання аналізує фактори та процеси, що його забезпечують ті умови, якізумовлюють швидке зростання могутності країни чи, навпаки, виступають гальЦмом на шляху постійного збільшення обсягів суспільного виробництва.
Оскільки одним із головних показників економічних можливостей дерЦ
жави є валовий національний продукт, то й економічне зростання визначають
або як зростання абсолютних розмірів ВНП, або як зростання ВНП на душунаселення. Обидва цих показники є дуже важливими з точки зору можливосЦтей тієї чи іншої країни, але кожний з них характеризує її зі свого боку. АбсоЦлютні розміри ВНП свідчать про військовоЦпромисловий потенціал різних країні відповідно про ту роль, яку вони можуть відігравати у міжнародних справах.
Розрахунок ВНП на душу населення більшою мірою свідчить про рівень життя
у країні, бо чим більше різноманітних благ та послуг припадає на одного її жиЦтеля, тим більш повно (за інших рівних умов) вони можуть задовольняти своїпотреби. Так, наприклад, якщо зіставити між собою такі різні країни як Індіюта Люксембург, то в міжнародних справах з першою доведеться рахуватись значЦно більше, бо її ВНП перебільшує ВНП Люксембургу десь у 100 разів. Але рівень
життя, що визначається діленням ВНП на душу населення, в Індії нижчий ніж
у маленькому Люксембурзі десь у 20 разів. Якщо з цього погляду зору спробуЦвати визначити позиції України сьогодні, то, порівнюючи її з уже названимикраїнами, можна констатувати, що ВНП перевищує за обсягом ВНП ЛюксемЦбургу лише у 10 разів, а на душу населення його припадає приблизно у 10 разівменше, ніж у цій розвинутій країні. Проте, виробляючи в десятеро менший за
загальним обсягом ВНП, ніж Індія, Україна має майже вдвічі більший ВНП за
названу країну у розрахунку на душу населення.
Різниця в економічному потенціалі та рівні життя різних країн не є чиЦ
мось раз і назавжди даним — вона змінюється залежно від темпів економічногозростання, що їм вдається досягти. Розрахунок темпів економічного зростанЦня робиться таким чином: з обсягу ВНП даного року відраховується обсяг ВНП
попереднього року, одержана різниця ділиться на ВНП попереднього року, і
результат береться у відсотках. Так, якщо ВНП даного року складає 103 млрдгрн., а попереднього — 100 млрд грн., то:
103 млрд грн. — 100 млрд грн.
_____________________________________________________________  х 100 = 3%
100 млрд грн.

231Розділ 11.  Відтворення на рівні макроекономіки. Типи економічного зростання
Ц темпи зростання становить 3% на рік.
Економіка, що зростає вищими темпами, має більше можливостей задоЦ
вольняти зростаючі потреби населення і розв’язувати соціальноЦекономічніпроблеми, що виникають як у країні, так і на міжнародному рівні.
Фактори, що визначають темпи економічного зростання, можна поділити
на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту та фактори розподілу.
До факторів пропозиції належать: кількість та якість природних ресурсів;
кількість та якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу, що використоЦвується; технології, що застосовуються. Інакше кажучи, обсяг реального ВНПвизначається як трудовитрати помножені на продуктивність праці. Чисельністьнаселення виступає вихідною базою визначення трудових ресурсів країни. Чимнижчий рівень безробіття, тим повніше вони використовуються і тим більшийобсяг реального ВНП може бути отримано. З другого боку — загальна і проЦфесійна підготовка робітників, оснащення засобами виробництва та рівень техЦнологій, що використовуються, визначають рівень продуктивності їхньої праці.Рівень продуктивності праці є значно важливішим моментом порівняно зкількістю трудових ресурсів, що застосовуються, з точки зору зростання обсяЦгу НВП. Так, наприклад, Україна, яка є досить порівнюваною за чисельністюнаселення з такими європейськими країнами, як Велокобританія, Франція таІталія, і яка відповідно має приблизно такі ж за чисельністю трудові ресурси,виробляє сьогодні десь у 10 разів менший ВНП, ніж кожна із зазначених країн.А Голландія, наприклад, виробляє майже рівний ВНП з Росією, хоча має у 10разів меншу чисельність населення.
Відповідно до того, які з факторів пропозиції відіграють вирішальну роль
у економічному зростанні країни, розрізняють два його основних типи — ек-
стенсивний та інтенсивний .
Екстенсивний тип економічного зростання  — це розширення виробництва
на основі кількісного збільшення його функціональних факторів при збереЦженні їх попередніх технікоЦтехнологічних і кваліфікаційних параметрів. Церозширення виробництва за рахунок збільшення кількості тих самих засобів іпредметів праці, робочої сили тієї самої кваліфікації при практично незміннихекономічних відносинах. За таких умов продуктивність праці та її ефективністьзалишаються фактично незмінними.
Інтенсивний тип економічного зростання — це розширення виробництва на
основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленніорганізаційноЦекономічних відносин виробництва (поділ праці, спеціалізаціята кооперування виробництва тощо). Таке зростання досягається за рахунокпідвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму, застосуванЦня принципово нових засобів і предметів праці, раціональнішого використанЦня виробничого потенціалу. При цьому зростає продуктивність праці та її ефекЦтивність.

232Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
Основними джерелами інтенсивного економічного зростання є, з одного
боку, підвищення ефективності живої праці, а з другого — підвищення ефекЦтивності уречевленої праці на основі зростання віддачі функціонуючої техніЦки, технологій, засобів праці в цілому, їх принципового оновлення та зниженЦня витрат предметів праці на одиницю виробленого продукту. Особлива роль упроцесі інтенсивного економічного зростання належить НТП. Під факторамипопиту розуміється рівень сукупних витрат у країні. Залежність економічногозростання від сукупного попиту було свого часу обгрунтовано у теорії видатноЦго англійського економіста Дж.Кейнса. З одного боку, зростання сукупногопопиту викликає зростання сукупної пропозиції, з другого — для використанЦня зростаючого виробничого потенціалу країни є необхідним відповідне зросЦтання споживання товарів та послуг, які виробляються у розширеному обсягу,що неможливо без збільшення платоспроможного попиту.
Фактори розподілу передбачають ефективну утилізацію ресурсів, залучеЦ
них до економічного обігу. Для успішного розвитку економіки необхідно заЦбезпечити найбільш раціональне використання зростаючого обсягу ресурсів,їх розподіл таким чином, щоб отримати максимальну кількість продукції. Цестосується не лише речових факторів виробництва, а й трудових ресурсів, яківтрачає економіка, коли роботу сантехників виконують люди з дипломами провищу освіту.
Окрім вищеперелічених факторів на темпи економічного зростання істотЦ
ний вплив мають соціальна, культурна та політична атмосфера в країні. СоціЦальна злагода, поважне ставлення до праці, що відбито у суспільній свідомості,політична стабільність — важливі умови стійких та високих темпів економічЦного зростання.
З усього вищесказаного можна зробити такі висновки. Економічне зросЦ
тання залежить від багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин. На нього неможна дивитись як на природний процес, що не потребує жодних зусиль з бокусуспільства. Стійке економічне зростання добробуту населення можливе лишеза умов максимального використання всіх факторів, що сприяють поліпшенЦню якості робочої сили, науковоЦтехнічному прогресу, стабільності соціальноЦекономічної системи в цілому.
На закінчення слід сказати, що в економічного зростання є не лише приЦ
бічники, а й вороги. Вороги економічного зростання вказують на пов’язане з нимзабруднення навколишнього середовища, економічні катастрофи, що відбуваЦються у різних кінцях світу. Вони вказують на те, що економічне зростання нерозв’язує найважливіших соціальноЦекономічних проблем (нерівності у розпоЦ
ділі, безробіття та ін.), а, навпаки, іноді їх поглиблює. Крім того, науковоЦтехніЦчний прогрес, що є однією з вимог економічного зростання, перетворює людейна додатки до машин, руйнує їхню впевненість у майбутньому, бо запровадженЦня нових технологій скасовує чимало з традиційних професій та спеціальностей.

233Розділ 11.  Відтворення на рівні макроекономіки. Типи економічного зростання
Прибічники економічного зростання відповідають на це, що забруднення
навколишнього середовища є не його наслідком, воно пов’язане з неправильЦним використанням науковоЦтехнічного прогресу. Розв’язання основних соцЦіальноЦекономічних проблем скоріше може бути знайдено в економічно розЦвинутих країнах, ніж у країнах, що розвиваються. Досягнення науковоЦтехнічЦного прогресу дозволять перекладати важку працю, що не потребує високоїкваліфікації, на плечі машин та автоматів, поширювати межі вільного часу.Нарешті, економічне зростання залишається головною умовою матеріальногодостатку та підвищення рівня життя найширших верств населення.

234Розділ 12. Макроекономічна нестабільність:
економічні кризи, безробіття. Роль держави в умо-вах ринку
§ 1. Економічні кризи і циклічність економічного роз-
витку
Як було зазначено у попередніх темах, теоретичне вирішення питань заП
безпечення постійного стабільного економічного зростання (розширеноговідтворення) є однією з найважливіших цілей макроекономіки як прикладноїнаукової дисципліни. Що ж стосується практики господарювання, то, незваП
жаючи на те, що епоха капіталістичного (підприємницького) товарного виробП
ництва перетворила розширене відтворення з винятку (як це було у попереднічаси) у норму функціонування економіки, вона породила й такі поняття, якекономічна криза та циклічність економічного розвитку. Тобто мова йде прорегулярні збої, притаманні економічній системі, в основу якої покладеновикористання ринкового механізму, що проявляється через відчутні спади обП
сягів виробництва, неповне використання наявних економічних ресурсів та інші
негаразди, які супроводжують ці негативні явища. З’ясуванню природи та приПчин економічної кризи і породжуваного нею економічного циклу присвяченоданий параграф.
Криза, як явище економічного життя суспільства проявляє себе наступП
ним чином. Як правило, все починається з дедалі відчутнішого розриву між
загальною (сукупною) пропозицією товарів та послуг на ринку країни та існуП
ючим на них загальним (сукупним) попитом. Наслідком цього стають зростаПючі проблеми торгових фірм та організацій, пов’язані з неможливістю реаліПзації всієї закупленої у виробників та пропонованої споживачам продукції. ЗроПстаючі товарні запаси торгових фірм, у свою чергу, змушують їх скорочуватизамовлення виробничим підприємствам, що веде до скорочення самого обсягу
виробництва. ПідприємціПвиробники, змушені в даній ситуації виробляти менП
ше, ніж раніше, готової продукції, скорочують закупівлю потрібних їм еконоПмічних ресурсів, що має наслідком, з одного боку, поширення спаду виробП

235Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
ництва на видобувні галузі промисловості, а з другого – загальне зростання
безробіття в країні через зменшення кількості робочих місць в усіх сферах діяльПності. Зростаюче безробіття ще більше загострює проблему реалізації накопиПченої товарної продукції через зменшення загального фонду заробітної плати,а, отже, і подальшого падіння платоспроможного попиту з боку населення.Кінець кінцем, все це призводить до повного банкрутства частини фірм унайбільш вражених кризою галузях економіки, падіння загального обсягу виПробництва до мінімальної позначки, до надвисокого рівня безробіття, що викПликає соціальну напругу в суспільстві.
За кризою наступає більшПменш тривалий період так званої депресії, що
характеризується стабілізацією виробництва на існуючому низькому рівні привисоких показниках незайнятості працездатного населення. В цей період заПгальний обсяг виробництва вже не скорочується, але й не зростає, рівень безПробіття істотно не змінюється. Під час депресії поступово зменшуються запасинереалізованої продукції та відбувається оновлення основних виробничихфондів підприємств на новій технологічній основі.
Депресію змінюють пожвавлення та економічне піднесення. Ці стадії у
розвитку ринкової економіки означають перехід до зростання загального обПсягу виробництва, а відповідно й зайнятості населення. Вважається, що стадіяпожвавлення триває до моменту досягнення економікою показників, які вжемали місце у ній до початку кризи. Перевищення цих показників та їх подальПше зростання означає перехід економіки у стадію піднесення. Зростаюча зайПнятість населення на основі зростання обсягу виробництва означає й зростанПня загального фонду заробітної плати, доходів підприємців та власників приПродних ресурсів, що використовуються у процесі суспільного виробництва.Тобто, зростає сукупний попит на вироблену продукцію, що ще більше стимуПлює процес економічного зростання. Економічне зростання в стадії піднесенПня відбувається високими темпами, загальний обсяг виробництва сягає своєїмаксимальної величини, але наступною стадією знову стає економічна криза.
Криза, депресія, пожвавлення та піднесення являють собою чотири фази
економічного циклу. Ринкова економіка, таким чином, є економікою, що розПвивається циклічно, від однієї кризи до іншої, проходячи в кожному циклі одній ті ж самі фази у певній їх послідовності. Іноді економісти виділяють у складіекономічного циклу не чотири, а лише дві фази. У двофазовій моделі циклуфаза економічного спаду охоплює кризу та депресію, а фаза економічного підПнесення – пожвавлення та піднесення. Але такий підхід до трактування еконоПмічного циклу, в принципі, не міняє суті описаного вище явища.
Визнання самої наявності певного циклу у розвитку ринкової економіки
не викликає особливих суперечок серед економістів різних шкіл та напрямків(хоча дехто з них вважає, що мову слід вести не про циклічність економічногорозвитку, а швидше, про коливання економічної кон’юнктури, що не піддаП

236Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
ються узагальненням і спричинюються різними чинниками). Що ж до поясП
нення причин економічного циклу та відповідних теоретичних висновків іпрактичних рекомендацій, то тут усе значно складніше, бо існує безліч точокзору з приводу названих питань.
Як уже було відзначено, дехто з економістів схиляється до думки, що про
цикл взагалі казати не варто, а мова йде лише про коливання ділової активПності, які не мають єдиної для усіх випадків причини.
Отже, з цього погляду, створити теорію циклічного розвитку, яка розкрила
б певні закономірності цього процесу і дозволила б розробити заходи протидіїкризам – взагалі неможливо.
Проте більшість економістів, зважаючи на періодичність повторення криз
та ті спільні риси, що притаманні їм усім, намагаються відшукати певні закоПномірності їх виникнення та пояснити суть цього явища у рамках загальної теоріїекономічного розвитку. Справді, важко розглядати економічний цикл як виПпадкове явище, якщо звернутись до історії промислових криз у країнах з ринПковою економікою.
Вперше криза перевиробництва вразила у 1825р. Великобританію, що була
на той час найбільш розвинутою промисловою державою світу. Наступна криза(1836 р.) охопила вже не тільки британську економіку, а й економіку США. КриПза 1847р. пошир илась вже на чотири країни (Велика Британія, США, Франція,
Німеччина). Першою світовою кризою, що охопила переважну більшість проПмислових країн, стала криза 1657 р. Практично всі наступні кризи можна розгПлядати як світові. Це кризи: 1866 р., 1873 р., 1862 р., 1890 р., 1900 р., 1907 р., 1913П
14 рр., 1920П21 рр., 1929ПЗЗ рр., 1937П38 рр., 1948П49 рр., 1953П54 рр., 1957П58 рр.,1960П61 рр., 1969П70 рр., 1974П75 рр., 1980П82 рр., 1992П93 рр., 1997П98 рр.
Один лише перелік економічних криз, що залишили свій слід в історії розП
витку країн з ринковою системою господарства, може переконати у тому, щоце явища не випадкового характеру. Але навіть визнавши явище за таке, щомає в своїй основі певну закономірність, можна пояснювати його досить поПрізному. Так, в економічній літературі можна знайти пояснення циклічних коПливань на основі їх взаємозв’язку з появою плям на сонці; діями політиків, щобажають бути переобраними на наступний строк; зробленими винаходами, щовпроваджуються у промисловість; помилковою оцінкою людьми економічнихреалій і таке інше.
Найбільш розробленими та обгрунтованими теоріями, що пояснюють приП
чини економічного циклу та періодичних криз перевиробництва, є теорії, якіакцентують свою увагу на проблемах рівноваги сукупного попиту та сукупноїпропозиції. Прихильники даного підходу вважають, що безпосередньою причиПною кризи завжди виступає розрив між наявним сукупним попитом та сукупноюпропозицією. Розгляд даної концепції потребує чіткого уявлення про те, що жстоїть за економічними категоріями сукупного попиту та сукупної пропозиції.

237Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
У попередньому розділі вже розглядались питання взаємодії попиту та проП
позиції на окремих ринках товарів та послуг. Проте попит на окремому ринку— це зовсім не те саме, що сукупний попит, як і пропозиція на окремому ринку– не те саме, що сукупна пропозиція.
Під сукупним попитом економісти розуміють загальний обсяг товарів та
послуг, тобто реальний обсяг національного виробництва, що його окремі споПживачі, підприємства та уряд готові купити при певному рівні цін (якщо врахоПвувати й міжнародну торгівлю, то до сукупного попиту слід включати експорткраїни). За інших рівних умов зростання загального рівня цін у країні зменшуєсукупний попит і навпаки – зниження загального рівня цін буде збільшувативеличину сукупного попиту. Крім того, сукупний попит може мінятись і підвпливом нецінових чинників, тобто без змін у загальному рівні цін. До неціноПвих чинників, що впливають на зміну сукупного попиту відносять усі фактори,які викликають зміни у споживчих витратах населення, інвестиційних витраПтах підприємців, державних витратах та обсязі чистого експорту.
Сукупна пропозиція – це наявний реальний обсяг виробництва в країні при
певному загальному рівні цін (як і у випадку з сукупним попитом, при врахуПванні міжнародної торгівлі, до сукупної пропозиції слід додавати імпорт країПни). Зв’язок між сукупною пропозицією і загальним рівнем цін (на відміну відсукупного попиту) – прямий. Більш високий рівень цін стимулює виробництПво додаткової кількості товарів, що збільшує їх сукупну пропозицію, і навпаки,зниження рівня цін викликає скорочення обсягів виробництва. На сукупнупропозицію вливають також нецінові чинники. До нецінових чинників, що викПликають зміну сукупної пропозиції, відносять усі фактори, які впливають назміни цін на необхідні для виробництва ресурси, продуктивність праці, праПвові норми господарювання.
Як видно з наведених визначень, і сукупний попит, і сукупна пропозиція
мають тісний зв’язок із загальним рівнем цін у країні. Враховуючи регулюючуфункцію вільних цін в умовах ринкової економіки, можна зробити цілком спраПведливе припущення, що ціни (за відсутності їх державного регулювання) авПтоматично будуть встановлюватись на такому рівні, який забезпечуватиме збігобсягу сукупного попиту та обсягу сукупної пропозиції. Рівність між сукупнимпопитом і сукупною пропозицією означає, що вся вироблена продукція споПживається без залишку, а це є необхідною умовою процесу суспільного відтвоПрення і розглядається як стан економічної рівноваги на макрорівні.
Тут слід пригадати, що суспільне відтворення може бути простим і розшиП
реним. Якщо поточне споживання дорівнює поточному виробництву, це ознаПчає лише процес простого відтворення. Для економічного зростання необхідПним є процес нагромадження – створення певного надлишку у виготовленихзапасах виробництва над спожитими в поточному періоді. Однак це не ознаПчає, що для розширеного відтворення необхідно перевищення сукупної проП

238Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
позиції над сукупним попитом (ця ситуація і є причиною кризи перевиробП
ництва). Надлишок поточного виробництва над поточним споживанням тежповинен бути закупленим і спожитим. Отже, в економіці, що зростає, стан макПроекономічноі рівноваги означає одночасне збалансоване розширення як обПсягу виробництва (сукупної пропозиції), так і обсягу споживання (сукупногопопиту). Криза перевиробництва у цій ситуації виступає як результат відстаПвання сукупного попиту від сукупної пропозиції. Що ж може бути причиноютакого відставання?
За часів, коли ринкова система господарювання розвивалась ще без відчутП
них проблем і перешкод (до 1825 р.) серед економістів переважали оптимістичніпрогнози щодо її майбутнього. Дехто вважав, що кризи перевиробництва в умоПвах ринкової економіки неможливі в принципі. Так, у 1803 р. було сформульоПвано так званий закон Сея, що теоретично спростовував саму ідею можливостівідставання сукупного попиту від зростаючої сукупної пропозиції. ФранцузьПкий економіст Ж.Б.Сей у своєму “Трактаті політичної економії” стверджував,що сам процес виробництва товарів створює дохід, який за своєю величиноюточно збігається з вартістю цих товарів. Це означає, що виробництво будьПякоїкількості товарів автоматично забезпечує дохід, який потрібен для їх закупівліна ринку. Пропозиція породжує свій власний попит. Ідея тотожності загальноївартості проданих товарів і загального обсягу отриманих доходів працює й сьоПгодні (пригадаємо підрахунок ВНП за витратами і за доходами). Раціональнезерно закону Сея полягає у тому, що зростання реальних доходів населення,справді, відбувається на основі зростання реального обсягу виробництва. Алечи з такою ж самою швидкістю і чи означає це неможливість розриву між суПкупною пропозицією та сукупним попитом?
Розмірковуючи над сформульованим Сеєм законом, можна помітити дві
важливі обставини, що були ним не враховані. ПоПперше, виробництво новоготовару не означає одночасну появу додаткового доходу — дохід виникає тількипісля реалізації товару. Отже, між створенням нової вартості у вигляді товарівта виникненням такої ж за величиною вартості у вигляді доходів існує розрив учасі. ПоПдруге, немає ніякої гарантії, що отриманий дохід буде витрачено у поПвному обсязі. Частину доходу можна заощадити (не витратити), і тому вона незнайде відображення у попиті. Якщо частина отриманих доходів залишаєтьсяне витраченою (заощадженою) – пропозиція не створює власного попиту. ПерПша ж криза перевиробництва на практиці спростувала закон Сея, а наступнікризи, що з цього моменту почали повторюватись з досить прогнозованою пеПріодичністю, примусили шукати їм теоретичне пояснення.
Втім, слід наголосити, що навіть періодичні кризи перевиробництва не поП
хитнули поглядів представників класичної школи (що була пануючою протяПгом усього ХІХ ст.) на ринкову економіку як на досконалий механізм господаПрювання, що не потребує регулювання ззовні. Проблема заощаджень, на їхню

239Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
думку, не ускладнює вирішення питання про врівноваження сукупного попиту
та сукупної пропозиції, бо заощаджені гроші інвестуються у розвиток промисПловості (через банківську систему — у вигляді кредитів потрапляють підприємПцям, що використовують їх для капіталовкладень). Отже, всі доходи населеннятак чи інакше використовуються на придбання товарів призначених для осоПбистого або виробничого споживання. Криза розглядалась у класичній теоріїяк необхідна фаза циклічного економічного розвитку, під час якої відбуваєтьсявідновлення порушеної внаслідок стихійного розвитку рівноваги між попитомі пропозицією та досягнення необхідної пропорційності між різними сектораПми суспільного господарства. Насильницьке встановлення рівноваги під часкризи пов’язане з деякими економічними втратами та соціальними ускладненПнями, але все це виправдовується наступним піднесенням економіки. Тому криПза містить у собі більше позитивного ніж негативного і не потребує застосуванПня протидіючих заходів.
Іншої думки щодо природи та наслідків економічних криз перевиП
робництва дотримувався К.Маркс. Погоджуючись з тим, що безпосередньоюпричиною кризи перевиробництва є розрив між виробництвом і споживанням,він пояснював цей розрив суперечностями капіталістичної системи господаПрювання, що породжуються особистою власністю на засоби виробництва. ВласПники засобів виробництва, маючи за мету отримання максимального прибутПку, своєю діяльністю створюють перешкоди на шляху стабільного економічноПго зростання на макроекономічному рівні. З одного боку, вони намагаютьсямаксимально нарощувати обсяг виробництва продукції, бо чим більше її будевироблено і реалізовано, тим більші можна отримати прибутку. З другого ж боку,власники підприємств намагаються вести процес виробництва з мінімальниПми витратами, що зводить заробітну плату найманих робітників (як один з осПновних елементів цих витрат) до прожиткового мінімуму. Підсумком таких дійна мікроекономічному рівні стає руйнування необхідних пропорцій у макроПекономіці. Зростаюча сукупна пропозиція товарів стикається з недостатністюплатоспроможного попиту населення, яке складається, переважно, з людей найПманої праці. Відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції на ринкуспоживчих товарів, в свою чергу, зменшує стимули для інвестування грошовихдоходів у розвиток економіки власниками засобів виробництва. Немає сенсувкладати кошти у будівництво нових заводів і фабрик у той час, коли й ті, щовже працюють, виробляють більше продукції, ніж її споживають.
Отже, основа капіталістичної системи господарства – приватна власність
на засоби виробництва, виступає головною причиною відриву сукупної проПпозиції від сукупного попиту, що й спричинює періодичні економічні кризиперевиробництва. Можливість стабільного економічного зростання, за маркПсистською концепцією, пов’язувалась з переходом від особистої до суспільноїформи власності на основні засоби виробництва і впровадженням на цій осП

240Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
нові державного регулювання економіки, її розвитку на базі свідомого плануП
вання процесу виробництва.
Кризи перевиробництва К.Маркс розглядав як прояви хвороби еконоП
мічної системи капіталізму, і, оскільки позбавитись головної причини цієї хвоПроби (особистої власності на засоби виробництва), не зруйнувавши саму сисПтему він вважав неможливим, то й пророкував її неминучий крах у перспекПтиві. Найглибша за всю історію ринкової економіки криза 1929П33 рр.примусила всерйоз замислитись над цим пророцтвом навіть найпалкіших приПхильників ринкової економіки.
«Велика депресія» 1929П33 рр. розвіяла уявлення, що культивувалися клаП
сичною теорією про кризу як цілком прийнятний для суспільства механізм саПморегулювання ринкової економічної системи. Марксистський аналіз економіПчного циклу з його попередженням про все більш руйнівний для суспільного госПподарства характер криз з розвитком капіталізму, здавався більш обгрунтованимі ближчим до істини. В даних умовах з’явилась нова теорія, що поєднала в собікласичний принцип недоторканості приватної власності на засоби виробництваз марксистським твердженням про необхідність державного регулювання зросПтаючої економіки. За ім’ям автора, ця теорія отримала назву кейнсіанськоі. МакПроекономічну теорію Дж.М.Кейнса було покладено в основу антициклічної екоПномічної політики провідних країн Заходу у повоєнний період. Погоджуючись зісвоїми попередниками у тому, що кризовий стан економіки пов’язаний з недоПстатнім сукупним попитом, Дж.Кейнс, на відміну від представників класичноїшколи, не вважав, що ситуація може виправитись сама собою під впливом самоПрегулюючих механізмів ринку. Він стверджував, що ринкові ціни не настількигнучкі, як це подається в класичній теорії, і тому рівновага сукупного попиту тасукупної пропозиції може встановлюватись на рівні, що є незадовільним з точкизору зайнятості та сукупного обсягу виробництва. Іншими словами, ринкова екоПноміка може перебувати у стані кризи як завгодно довго, і немає ніякого об’єктивПного механізму, що міг би стимулювати її до виходу з цього стану. В той же часКейнс не погоджувався з тим, що капіталістична система себе вичерпала, і поПдальше стабільне зростання економіки можливе тільки шляхом її одержавленнята всеохоплюючого директивного планування. Дж. Кейнс запропонував третійшлях — збереження ринкового механізму в мікроекономіці за умови доповненПня його державним регулюванням на макроекономічному рівні. Основним завПданням макроекономічної політики держави він вважав стимулювання сукупПного попиту. Цілеспрямована підтримка сукупного попиту з боку держави, надумку Кейнса, не тільки дозволяє виводити економіку з кризи, а й створює стиПмули для її подальшого розвитку. Впровадження у життя кейнсіанської теорії озПнаменувало перехід від ринкової економіки у чистому вигляді до економіки зміПшаного типу і відчутно змінило характеристики економічних криз (у післявоєнніроки вони стали менш жорсткими) та економічного циклу в цілому (у благопоП

241Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
лучні 60Пті роки навіть заговорили про остаточну перемогу над кризами). ВодноП
час, застосування кейнсіанських рецептів оздоровлення ринкової економіки необійшлося для неї без негативних побічних ефектів. Одним з них можна вважатизагострення проблеми інфляції — не випадково Кейнса називають батьком суПчасної «повзучої» інфляції (цю проблему більш докладно буде розглянуто у наПступних параграфах).
В основу кейнсіанської моделі макроекономічного регулювання ринкової
економіки покладено дуже просту (як усе геніальне) ідею — якщо криза є реПзультатом недостатнього сукупного попиту порівняно з сукупною пропозицією,треба його збільшити. Уряд може збільшувати сукупний попит, впливаючи найого складові частини: особисті витрати населення, інвестиції підприємців,державні витрати та експорт. Політика стимулювання витрат усіх видів, справді,сприяє розв’язанню проблеми реалізації продукції виробництва, а це й ознаПчає усунення самої причини кризи перевиробництва. Проте активне стимулюПвання сукупного попиту може призводити до його випереджаючого зростанняпорівняно з сукупною пропозицією, а це, у свою чергу, означає зростання заПгального рівня цін, тобто інфляцію.
Оскільки в умовах стихійної ринкової економіки досягти одночасного збаП
лансованого зростання попиту та пропозиції практично неможливо, державаопиняється перед вибором – або економічне зростання в умовах інфляції, абостабільні ціни в умовах надмірного безробіття (через неповну завантаженістьнаявних виробничих потужностей). У 1950П60 рр. перевагу було віддано перПшому варіанту розвитку подій, що, як уже відзначалося, змінило сам малюнокпромислового циклу та поставило під сумнів неминучість економічних криз врегульованому капіталізмі.
Кризи 1970П80 рр., вочевидь, не були пов’язані з недостатністю сукупного
попиту, що й відродило уявлення про відсутність у їх основі загальної причинита неповторність і індивідуальність кожної з них. Більше того, для криз цьогоперіоду стало характерним явище стагфляції (спад виробництва в умовах зросПтаючого рівня цін), що викликало сумніви у придатності кейнсіанськоі теоріїдля подальшого використання. Дедалі більшої популярності в цих умовах наПбуває теорія “економіки пропозиції».
Прихильники теорії пропозиції, на відміну від кейнсіанців, пояснюють
кризи не недостатнім сукупним попитом, а проблемами, що виникають у саПмому процесі виробництва. Справді, якщо уявити собі, що за умов наявноговисокого попиту з інших причин відбувається скорочення загального обсягувиробництва, то не дивно, що в цій ситуації інфляція і безробіття будуть зросПтати одночасно (пояснення явища стагфляції). Проте, незважаючи на таку проПтилежність поглядів представників кейнсіанської теорії та теорії економікипропозиції, їх поєднує те, що й ті, й інші, пояснюють кризи з позицій аналізувзаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції.

242Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що сучасна теорія досить
достовірно пояснює суть і природу промислового циклу та економічної кризи іможе виступати основою для державної стабілізаційної політики. Проте напрактиці уникнути криз поки що не вдається. Сьогодні багатьом економістамкризи вже не здаються такими ж неминучими, як, скажімо, настання зимовоїпори року. Їх частіше порівнюють з аварійною ситуацією, що може виникнутипід час польоту на борту літака. Та не слід забувати, що хоч не кожна аварійнаситуація закінчується катастрофою — вони все ще трапляються.
Циклічність економічного розвитку проявляє себе не тільки через кризи
перевиробництва. Відомі ще довготривалі періоди (40П60 рр.) економічногопіднесення і спаду, що проявляють себе на рівні світової економіки — «циклиКондратьєва» (»довгі хвилі» економічної кон’юнктури).
Довгочасні циклічні коливання в економіці були помічені економістами
ще у другій половині ХІХ ст. Проте, створення наукової теорії довгих хвиль векономічному розвитку справедливо пов’язується з ім’ям російського вченогоМ.Д.Кондратьєва, який опублікував на початку 20Пх років ряд аналітичних досПліджень з цієї проблеми. Теорія довгих хвиль Кондратьева увійшла у світовуекономічну літературу як видатне відкриття ХХ ст.
Матеріальною основою довгих хвиль в економіці є структурне оновлення
технологічного способу виробництва. Цей процес здійснюється двояко: евоПлюційно, коли поступово поліпшуються і вдосконалюються існуючі технології,та революційно, коли відбуваються докорінні якісні зміни в матеріалізації науПкових знань.
Цих два процеси взаємопов’язані, доповнюють і посилюють один одного:
еволюційний шлях дає можливість повною мірою використовувати потенціаліснуючих технологій, підготовувати умови стрибка в їх розвитку. Технічні ревоПлюції означають перехід до нових технологічних принципів, які потім пошиПрюються еволюційно. У кінцевому підсумку загальнотехнічні революції стаПють серцевиною революції у продуктивних силах, знаменують піднесення їх наякісно новий ступінь розвитку. Одночасно відбуваються якісні зміни в розвитПку людини як головної продуктивної сили, зростанні ефективності її праці.
Це дає підставу говорити про закономірності циклічного оновлення техП
нологічних структур продуктивних сил суспільства, що періодично повторюєтьПся в міру кількісного нагромадження відповідних удосконалень через певніпроміжки часу. Інтенсивність науковоПтехнічних відкриттів та винаходів, якписав М.Д.Кондратьєв, є функцією запитів економічної дійсності та попередПнього розвитку науки й техніки. Сам розвиток техніки, за його словами, вклюПчається в закономірний процес економічної динаміки. В зв’язку з цим аналіздовгих циклів не може обмежуватися лише розглядом циклічності технічнихколивань. Він неминуче повинен включати в себе і розгляд змін в організаційПноПекономічній структурі суспільства, які відповідають цим процесам.

243Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
Тож дослідження довготривалих коливань економічної кон’юнктури є не
менш важливим, ніж дослідження суті і причин промислового циклу.
§ 2. Безробіття, його економічні та соціальні наслідки
Безробіття є однією з найважливіших та найскладніших проблем ринкоП
вої економіки. Безробіття означає, що певна кількість бажаючих і здатних праПцювати людей з незалежних від них причин не може отримати роботу. Маючисамостійне значення, ця проблема тісно пов’язана з економічним циклом, якийбуло розглянуто у попередньому параграфі. Спади ділової активності викликаПють зростання рівня безробіття і відповідне загострення соціальноПекономічПних проблем суспільства.
Щодо причин безробіття, то, як і у випадку з економічними кризами, існує
кілька точок зору на дану проблему, що відбивають погляди прихильників різнихшкіл та напрямків в економічній теорії.
Прихильники класичних підходів до пояснення механізмів функціоП
нування ринкової економіки проблему безробіття на пряму пов’язують з дієюфакторів, що заважають вільному ціноутворенню на ринках послуг праці. Зцього погляду, на ринках праці, як і на будьПяких інших, попит і пропозиціяповинні врівноважуватись за допомогою вільних ринкових цін. Якщо попит напослуги праці буде дорівнювати їх пропозиції, це означатиме відсутність безПробіття. Такий стан в умовах ринку досягається за рахунок вільного коливанняцін на послуги праці і встановлення їх на рівноважному рівні. Так, при перевиПщенні попиту над пропозицією ціни на послуги праці повинні зростати, а приперевищенні пропозиції над попитом — падати. Наявність надмірного безробітПтя, з цієї точки зору, пояснюється саме негнучкістю заробітної платні (що розПглядається як ціна послуги праці) у бік її зменшення. Отже, винуватцями загоПстрення проблеми безробіття представники класичної школи вважають профПспілки і державу, діяльність яких веде до встановлення мінімальної заробітноїплати на рівні, що перевищує рівноважну ціну послуг праці. В умовах завищеПної заробітної плати пропозиція робочої сили перевищує попит на неї з бокупідприємців, що й викликає безробіття в країні.
Дана теорія безробіття дає достатньо підстав для критики. Річ у тому, що
ринки послуг праці взагалі не можна ототожнювати з ринками «звичайних»товарів. Не слід забувати, що заробітна плата — це не лише ціна послуги працінайманого робітника, а й засіб його існування і відтворення. Вона не може впаПсти нижче рівня, що відповідає умовам виживання робітника як біологічної тасоціальної істоти. Отже, існує природна нижня межа заробітної плати, а, відПповідно, розв’язання проблеми безробіття виключно на основі вільного ціноПутворення на ринках праці неможливе.

244Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
Саме тому, ще за часів повного панування класичних підходів у економічній
теорії, виникла мальтузіанська школа, яка спростовувала можливість досягненПня рівноваги попиту і пропозиції послуг праці в умовах ринкової економіки.Т.Мальтус пов’язував проблему хронічного безробіття з проблемою перенасеПлення. Він вважав, що населення має тенденцію зростати у геометричній проПгресії, в той час як промисловий потенціал країни зростає у прогресії арифмеПтичній. Отже, наявність «зайвих людей» у ринковій економіці Мальтус поясПнював з позицій свого «об’єктивного закону народонаселення». Історичнийдосвід частково спростував, а частково підтвердив теорію Мальтуса — для суПчасних розвинутих країн проблеми перенаселення не існує, а для значноїкількості країн зі слабко розвинутою економікою ця проблема є небажаноюреальністю.
Найбільш нищівної критики мальтузіанство зазнало з боку марксистської
теорії. У Маркса був свій погляд на проблему безробіття в умовах ринкової екоПноміки. Свій закон «капіталістичного народонаселення» він пов’язував з дієюзакону нагромадження капіталу в ринковій системі господарювання. На йогодумку, зростання органічної будови капіталу (вартісне відношення засобів виПробництва до живої робочої сили) є безпосередньою причиною зростання «реПзервної армії праці» з розвитком капіталізму. Дія закону капіталістичного нагроПмадження, що пов’язувався з пануванням відносин приватної власності на засоПби виробництва, на думку Маркса, наближала капіталістичну систему до їїповного руйнування шляхом загострення суперечностей між інтересами робітП
ничого класу (який через загострення проблеми безробіття зазнавав дедалі більшоїексплуатації і зубожіння) та інтересами правлячого класу власників. Отже, розП
в’яза ння проблеми безробіття з цієї точки зору можливе тільки в умовах планоП
вого ведення народного господарства на основі панування загальнодержавноївласності на засоби виробництва.
Одне з центральних місць проблема безробіття посідає і в теорії Кейнса.
Як уже зазначалося у попередньому параграфі, причину неповної завантажеПності економіки (а, відповідно, неповної зайнятості працездатного населення)Кейнс вбачав у недостатньому сукупному попиті. Тож, розв’язання проблемибезробіття слід шукати на шляхах стимулювання зростання складових сукупПного попиту: приватних інвестицій, державних та споживчих витрат, експортукраїни. У зв’язку зі сказаним, слід звернути увагу на прямо протилежні поясПнення наслідків підвищення заробітної плати у класичній та кейнсіанській теПоріях. Якщо класична школа бачить у зростанні оплати праці загрозу загостПрення проблеми безробіття, то в кейнсіанській теорії заробітна плата є елеПментом сукупного попиту і її підвищення стимулює зростання обсягіввиробництва та зайнятості населення. Отже, сьогоднішній високий рівень заПробітної плати у країнах з розвинутою економікою є результатом як боротьбинайманих робітників за свої права, так і усвідомлення правлячим класом необП

245Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
хідності розв’язання проблеми реалізації товарів і послуг для нормального фунП
кціонування ринкової системи господарювання.
Розглянувши основні погляди на причини безробіття, перейдемо до хаП
рактеристики його основних типів. У сучасній економічній теорії прийняторозрізняти три основних типи безробіття: фрикційне, структурне та циклічне.Відразу ж слід відзначити, що не всі з них розглядаються як негативні явища.Наявність певної кількості безробітних в умовах ринкової економічної систеПми вважається нормальним станом справ.
Так, цілком природним вважається наявність в економіці фрикційного
безробіття Під фрикційним безробіттям розуміють наявність певної кількостілюдей, що тимчасово (як правило, на невеликий проміжок часу) опиняютьсябез роботи, шукаючи чи очікуючи її. Причини короткострокового тимчасоПвого безробіття можуть бути різними — пошук першого місця роботи випускПниками середніх шкіл, очікування роботи сезонними робітниками (у поруміжсезоння), звільнення з роботи у зв’язку з переїздом в іншу місцевість, втраПта місця через реорганізацію чи банкрутство фірми та пошук роботи за своїмфахом, тощо. Об’єднуючою ознакою фрикційно безробітних є те, що всі цілюди не відчувають особливих проблем з працевлаштуванням. У даному разійдеться про те, що певній кількості безробітних відповідає певна кількістьвільних робочих місць, і термін перебування «між роботами» визначається ненеможливістю працевлаштування взагалі, а скоріше намаганням отриматироботу, що здається більш бажаною і привабливою. Тобто фрикційне безробПіття пов’язане з певною невідповідністю структури робочих місць кваліфіПкації та бажанням найманих робітників. Даний тип безробіття вважається неПминучим, але якоюсь мірою, навіть, позитивним явищем. Перехід на новуроботу, яка більше влаштовує людину ніж попередня, як правило, означаєповнішу реалізацію її здібностей, а, відповідно, й зростаючу віддачу від її труПдових зусиль. При цьому окремі особи виграють через підвищення своїх заПробітків, а суспільство в цілому — через зростаючу продуктивність праці суПкупної робочої сили.
Іншим типом безробіття є структурне. Структурне безробіття чимось схоП
же на фрикційне, бо тут теж йдеться про невідповідність структури робочихмісць фаху робітників. Проте є і істотна різниця — структурне безробіття виПникає внаслідок зникнення потреби у фахівцях певного профілю. Воно пов’яПзане зі змінами, що відбуваються у самій структурі суспільного виробництва вцілому. Одні галузі розширюються, а інші скорочуються в ході модернізації сусПпільного господарства на основі появи нових технологій та запровадження упромисловості досягнень науковоПтехнічного прогресу. Отже, без роботи опиПняються представники традиційних спеціальностей, в той час, як додаткові роПбочі місця з’являються у нових сферах діяльності. Це означає, що «структурноПму» безробітному значно важче отримати нову роботу ніж «фрикційному».

246Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
Структурно безробітні можуть працевлаштуватись тільки за умови перекваліП
фікації чи зміни фаху, що потребує від них значно більших зусиль і часу поПрівняно з фрикційним безробіттям. Через це структурне безробіття розглядаєтьПся як більш важка, але така ж неминуча для суспільного виробництва формабезробіття, як і фрикційне. Розв’язання проблем пов’язаних з даним типомбезробіття, відбувається головним чином за допомогою створення державнихта приватних центрів перекваліфікації кадрів в яких люди, що втратили роботучерез структурні зміни в економіці, отримують можливість оволодіти спеціальПностями, потрібними у нових умовах.
Нарешті, циклічне безробіття – це безробіття, пов’язане з уже розглянуП
тим нами раніше економічним циклом. Його причиною є періодичні спади ділоПвої активності, що спричиняють скорочення попиту на робочу силу взагалі,внаслідок падіння загального обсягу виробництва. Цей тип безробіття вважаєтьПся найважчим, бо люди, що втратили роботу під час економічної кризи, пракПтично не мають шансів отримати іншу, доки економіка не вийде зі стану депПресії. Скорочення робочих місць у країні в цілому означає, що ті, хто залишивПся без роботи, в кращому разі, змушені деякий час існувати за рахунок допомогипо безробіттю (яка не завжди є достатньою для задоволення усіх нагальних поПтреб людини). Боротьба з циклічним безробіттям — це, по суті, боротьба з екоПномічними кризами. Проте, якщо вже країна опинилась у кризовому стані, урядможе подбати про безробітних не лише збільшуючи витрати на соціальну доПпомогу, а й штучно створюючи додаткові робочі місця (організація суспільнихробіт та ін.).
Отже, з усіх розглянутих типів безробіття, тільки циклічне безробіття висП
тупає як безумовно не бажане і не обов’язкове, відповідно виникає питанняпро «нормальний» або «природний» рівень безробіття. Вважається, що приПродний рівень безробіття відповідає умовам «повної зайнятості» населення.Рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційногота структурного безробіття. Іншими словами, він існує в умовах, коли циклічПне безробіття дорівнює нулю. У зв’язку з цим важливо відзначити, що реальнийобсяг національного виробництва при природному рівні безробіття, називаєтьсявиробничим потенціалом економіки. Інакше кажучи, виробничий потенціалекономіки країни — це реальний обсяг сукупного виробництва в умовах поПвної зайнятості населення.
Природний рівень безробіття не є чітко визначеною величиною. Він може
змінюватись залежно від національних особливостей різних країн та цілей, щовирішуються ними на певних етапах економічного розвитку. Головною об’єднуПючою ознакою стану природного безробіття для усіх країн є наявність рівноваПги між кількістю шукаючих роботу та кількістю вільних робочих місць. В сучасПних умовах в країнах з розвинутою економікою за нормальний вважається рівеньбезробіття у 4П6%.

247Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
Розрахунок рівня безробіття у відсотках відбувається за такою формулою:
РБ = (КБ / РС) х 100,
деРБ – рівень безробіття;КБ – кількість безробітних;РС – робоча сила.Тобто рівень безробіття — це процент безробітної частини робочої сили.У зв’язку зі сказаним треба зробити деякі уточнення. ПоПперше, до складу
робочої сили включаються тільки працюючі та безробітні. Отже, все інше наПселення країни не розглядається як робоча сила, що повинна бути задіяна упроцесі суспільного виробництва.
До робочої сили не відносять усіх тих, хто не може працювати через об’єкП
тивні причини: за віком (діти та особи похилого віку), через каліцтво, внасліПдок психічної хвороби та ін. Крім того, не розглядаються як робоча сила й ті,хто фізично цілком придатний до роботи, але не бажає працювати, бо є доходивід власності, зайнятим навчанням, доглядає маленьких дітей, перебувають навійськовій службі тощо. Відповідно, до складу робочої сили включається, звиПчайно, близько половини від усього населення країни.
ПоПдруге, кількість безробітних в країні визначається на підставі офіційП
них даних про тих, хто шукає роботу. Тобто враховуються лише ті, хто має офорПмлений статус безробітного. Отримання такого статусу передбачає зверненнятих, хто шукає роботу до офіційних служб зайнятості населення, виконанняпевних умов та правил, порушення яких позбавляє безробітного можливості йнадалі таким вважатись. Тож офіційні дані про кількість безробітних не вклюПчають тих, хто самостійно шукає роботу. Але недоліки офіційного обліку безроПбітних цим не обмежуються. Крім тих, хто шукає роботу самостійно і через цевиключається зі складу безробітних, є ще й такі, що працюють з незалежниї відних причин неповний робочий день. Ці люди бажають мати більше роботи,щоб отримувати повну зарплату, але неповна зайнятість теж не розглядаєтьсяофіційною статистикою як безробіття. Нарешті не рахуються як безробітні йті, хто взагалі не працює і не отримує заробітної плати, перебуваючи у довготПривалих вимушених «відпустках» через зупинки підприємств в умовах кризоПвого стану економіки.
Усе це дозволяє дійти висновку про наявність поруч з офіційно визнаним
безробіттям так званого прихованого. Отже, реальний рівень безробіття требабуло б розраховувати як суму офіційного та прихованого безробіття. Проте проПблема полягає в тому, що приховане безробіття може бути оцінено тільки приПблизно. Статистика не може вважати прихованими безробітними всіх, хто незареєстрований на біржі праці і в той же час не має роботи. Ми вже казали проте, що не все працездатне населення включається до складу робочої сили. Отже,

248Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
заміри рівня прихованого безробіття здійснюються за допомогою непрямих меП
тодів, що знижує достовірність отриманих результатів.
Слід сказати, що проблема правильного вимірювання рівня безробіття
ускладнюється й тим, що деякі офіційно зареєстровані безробітні насправдізовсім не бажають отримати роботу, а тільки роблять вигляд, що шукають її.Для цього можуть існувати різні причини. В країнах із високим ступенем розПвитку соціального захисту населення допомога по безробіттю дозволяє на доПсить пристойному рівні задовольняти свої потреби людям, які взагалі не маютьбажання працювати. В інших випадках статус офіційно безробітного виступаєприкриттям для людини, що отримує свої доходи від незаконних видів діяльПності.
За всієї недосконалості його розрахунку, рівень безробіття є одним з найП
важливіших показників стану економіки країни. Перевищення нормальногорівня безробіття завжди означає істотні економічні та соціальні втрати. РозгПлянемо спочатку суто економічний бік проблеми.
Як уже було з’ясовано, перевищення природного рівня безробіття ознаП
чає появу безробіття циклічного, тобто, пов’язаного зі спадом обсягу націоПнального виробництва. Цей зв’язок між надмірним безробіттям та втраченимобсягом виробництва товарів та послуг відбиває закон Оукена, який ствердПжує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%,то відставання обсягу ВНП від потенційного складає 2,5%. Отже, відсутністьможливості отримання роботи людьми, що здатні бажають працювати, ознаПчає значні економічні втрати для суспільства у вигляді недовиробленої проПдукції через недовикористання такого важливого ресурсу, як робоча сила.Справді, для країни з розвинутою економікою недовиробництво навіть 1% ВНП— це втрата товарів та послуг на десятки або навіть сотні мільярдів доларів.
З другого боку, фактичний обсяг національного виробництва може іноді
перевищувати його потенційний обсяг, розрахований для умов повної зайняПтості. Це стає можливим, коли за відсутності циклічного безробіття відчутнозменшуються структурне та фрикційне безробіття. Таке становище характернедля екстремальних ситуацій, при яких в країні штучно обмежуються переходиз однієї роботи на іншу. Прикладом може бути неприродно високий рівень зайПнятості в США під час другої світової війни. Проте, рівень безробіття нижчийза нормальний все ж таки є досить рідкісним винятком з правил в умовах ринПкової економіки.
Ще більш важкими для суспільства порівняно з економічними, є соціальні
наслідки безробіття. Втрата роботи без надії на отримання нової (як це трапПляється під час економічних криз) для багатьох людей виявляється надмірнимвипробуванням. Статистика свідчить про тісний зв’язок між зростанням рівнябезробіття та кількістю нервових захворювань, зруйнованих шлюбів, смертейвід серцевих нападів та самогубств. Втрата такого джерела доходу, як заробітна

249Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
плата, часто підштовхує людей до пошуку засобів існування у тіньовій економіці.
Отже, зростання рівня злочинності є одним з безпосередніх наслідків погіршенПня матеріальної забезпеченості населення внаслідок надвисокого рівня безроПбіття. Чим довше безробіття перевищує нормальний рівень, тим більше накоПпичується у суспільстві невдоволення існуючим становищем, що може призвеПсти, врештіПрешт, до серйозних соціальних потрясінь та громадськихзаворушень.
§ 3. Економічні функції держави
Ставлення до державного втручання у ринкову економіку було різним на
різних етапах її становлення та розвитку. В період формування ринкових відноПсин у ХУІІПХУІІІ ст. пануюча тоді економічна доктрина – меркантилізм – баПзувалась на визнанні безумовної необхідності державного регулювання для розПвитку у країні торгівлі та промисловості.
З розвитком ринкових відносин клас підприємців, який набирав сили, поП
чав розглядати державне втручання і пов’язані з ним обмеження як перешкодусвоїй діяльності. Не дивно, що ідеї економічного лібералізму, висунуті наПприкінці ХVІІІ ст., що негативно оцінювали (на противагу меркантилізму) дерПжавне втручання в економіку, відразу знайшли величезну кількість гарячих приПхильників. Стосовно ринкової економіки ідеї економічного лібералізму вперПше найбільш повно обгрунтував А.Сміт у своєму «Дослідженні про природу тапричини багатства народів». Згідно з його трактовкою, ринкова система здатПна до саморегулювання, у основі якого лежить «невидима рука» — особистийінтерес, пов’язаний з бажанням отримання прибутку. Він є головною спонукаПючою силою економічного розвитку. Однією з центральних ідей вчення А.СмПіта була думка про те, що економіка функціонуватиме ефективніше, якщо викПлючити її регулювання з боку держави. Найкращий варіант для держави — цедотримуватись політики «лессе фер» (невтручання). Оскільки головним коорПдинатором економічних процесів, за А.Смітом, є ринок, дії ринку повинна бутинадана необмежена свобода.
Послідовників А.Сміта відносять до класичної школи, що домінувала в екоП
номічній теорії з кінця ХУІ до початку ХХ ст. Найбільш серйозним опонентом
класичної школи у ХІХ ст. був К.Маркс, який наголошував на необхідності регуПлювання економіки на основі загальнодержавної власності на засоби виробницПтва. Спробою реалізації на практиці марксистської ідеї про свідоме управлінняекономікою на основі її одержавлення можна вважати економічну системуколишнього СРСР.
Важливий етап в теоретичному визначенні ролі держави у ринковій екоП
номіці пов’язаний з ім’ям, уже неоднаразово згадуваного у даній главіДж.М.Кейнса. Усвідомлення необхідності державного регулювання економіП

250Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
ки, що розвивається за законами ринку, було результатом осмислення уроків
«Великої депресії» 1929ПЗЗ рр. Вихід з цієї найглибшої за всю історію ринковоїекономічної системи кризи у Сполучених Штатах Америки став можливим завПдяки впровадженню «нового курсу» президента Ф.Рузвельта. В межах цьогокурсу Ф.Рузвельт вдався до фактичної централізації банків; здійснив їх ревіПзію; заборонив вивіз золота; ввів держконтроль за цінами, передусім на сільськоПгосподарську продукцію; забезпечив кредитування фермерів та ін. Саме рішучідії з боку держави у цих обставинах допомогли переходу економіки США відстану кризи до її зростання. Практичний досвід став основою теоретичного анаПлізу досліджень Кейнса, а кейнсіанська теорія, у свою чергу, була покладена воснову економічної політики більшості провідних країн Заходу у післявоєнніроки.
Ідеї Кейнса щодо державного регулювання ринкової економіки, які
підтверджували свою правильність практикою господарювання, майже ні в когоне викликали сумніву протягом 50 – 60Пх років. Але з другої половини 70Пхроків починається активне обговорення негативного впливу кейнсіанськоі полПітики на виробництво та пропозицію. Нові практичні рекомендації були висуПнуті прибічниками монетаризму, теорії раціональних очікувань та теорії проПпозиції. Ці теорії на новому рівні відроджують ідею класичної школи про те,що ринкова економіка має тенденцію автоматично досягати рівноваги при поПтенційному обсязі виробництва.
Прихильники цих теорій вважають, що й на макроекономічному рівні є
потреба не стільки у безпосередньому втручанні держави через бюджетну поліПтику, скільки у її турботі про створення фінансових умов для нормального фунПкціонування ринку. Інакше кажучи, пропонуються заходи непрямої дії на осПнові виваженої грошовоПкредитної політики. Ці ідеї знайшли своє втілення уекономічній політиці багатьох розвинутих країн у 60Пті роки. Найбільш яскПраві приклади такої політики – «тетчеризм» у Великій Британії та «рейганоміПка» у США.
Незалежно від змін концепцій чи застосування кількох з них у конкретних
ситуаціях, протягом усього періоду післявоєнного розвитку відбувався пошукшляхів, на яких макроекономічна роль держави забезпечувала б умови нормальПного функціонування ринку як основи раціонального господарювання.
Слід відзначити, що кордони і напрямки державного впливу на економіку
багато в чому визначаються політичними та соціальними програмами правляПчих партій. Звичайно у період правління консервативних і ліберальних партійсфера діяльності держави в економіці скорочується. З приходом же до владипартій лівих напрямків функції держави в економіці починають тлумачитибільш широко.
Розвиток ринкової економіки у другій половині ХХ ст. виявив чітко ознаП
чену тенденцію розширення масштабів діяльності держави та посилення її ролі

251Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
в економічній сфері. При цьому загальновизнаним є той факт, що економічна
ефективність найбільшою мірою досягається в упорах дії конкурентного ринПкового механізму. Мета держави у ринковій економіці не тільки коригуватиринковий механізм, а й підтримувати умови його функціонування: конкуренПція повинна забезпечуватись всюди, де можливо, регулюючий вплив держави— рейди, де необхідно.
Перш ніж ми перейдемо до розгляду функцій, які повинна виконувати дерП
жава в економічній сфері, та інструментів, що використовуються для виконанПня цих функцій, розглянемо більш докладно різницю між двома основнимиконцепціями — класичною та кейнсіанською, що поПрізному оцінюють рольдержави в економіці.
Для цього ми повинні пригадати те, що нам вже відомо з першого параП
графа даної глави про сукупний попит та сукупну пропозицію. Розбіжності утрактуванні їх взаємозв’язку і лежать в основі різних поглядів класиків та кейПнсіанців на можливості державного регулювання ринкової економіки. Власнекажучи, розбіжності виникають через різну оцінку сукупної пропозиції в умоПвах ринку. Стосовно сукупного попиту, то й класична, і кейнсіанська школапогоджуються з тим, що він обернено пропорційний загальному рівню цін. ЗроПстання чи падіння сукупного попиту під впливом нецінових чинників можнапоказати графічно, пересуванням кривої сукупного попиту у правий чи лівийбік (рис. 6).
Рис. 6
РЦ – загальний рівень цін;
РОВ – реальний обсяг виробництва;СПп – крива сукупного попиту;СПп – СП
1п – зростання сукупного попиту;

252Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
СПп – СП2п – падіння сукупного попиту.
Отже, як вже було сказано, погоджуючись щодо сукупного попиту, предП
ставники класичної та кейнсіанської теорії мають розбіжності з приводу суПкупної пропозиції.
Економісти, що належать до класичної школи, виходять з того, що ринкоП
ва система забезпечує повне використання ресурсів в економіці. Причому дисПпропорції, які іноді виникають, вирішуються на основі автоматичного самореПгулювання ринку. Завдяки йому у кінцевому підсумку, в економіці завжди доПсягається рівень виробництва при повній зайнятості. Тож з погляду зорукласичної школи, сукупну пропозицію можна графічно представити у виглядівертикальної прямої, що вказує на незалежний від рівня цін максимально можПливий за даних умов обсяг виробництва.
Рис. 7
РЦ – рівень цін;
РОВ – реальний обсяг виробництва;СПр – сукупна пропозиція;СП
1п ПСП2п – зростання сукупного попиту;
СП2п ПСП1п – падіння сукупного попиту;
РЦ1 ПРЦ2 – зростання рівня цін;
РЦ2 ПРЦ1 – падіння рівня цін.
На рис. 7 сукупна пропозиція відповідає обсягу виробництва при природП
ному рівні безробіття. Зміни сукупного попиту мають наслідком лише змінирівня цін. На реальний обсяг виробництва і відповідно й на зайнятість змінисукупного попиту впливу не мають.
З класичної концепції макроекономіки випливає однозначний висновок
щодо ролі держави: якщо ринок має регулятори, здатні забезпечувати повневикористання наявних ресурсів, то втручання держави є зайвим. У класичній

253Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
теорії було сформульовано принцип нейтральності держави, згідно з яким вона
повинна утримуватись від впливу на економічні суб’єкти, що діють в умовахконкуренції, намагатись звести до мінімуму негативні результати своєї власноїдіяльності.
Преставники класичної школи вважали, що ціни в умовах ринкової екоП
номіки є рухливими та гнучкими. Кейнсіанська модель виходить з того, що цінита заробітна платня змінюються повільно, особливо у короткострокорому перПіоді. Справді, вже у перші десятиріччя ХХ ст. наявність монополій та прфспілок,законодавства про мінімальну заробітну плату та інші чинники привели до того,що ціни і заробітна платня перестали бути рухливими.
Кейнсіанська концепція відкинула й те положення класичної теорії, згідно
з яким пропозиція створює власний попит (пригадаємо закон Сея) Кейнс стверПджував, що існує протилежний причинноПнаслідковий зв’язок – сукупний поПпит створює сукупну пропозицію. Якщо сукупний попит недостатній, то й обПсяг виробництва не буде дорівнювати потенційному (що досягається за умовповної зайнятості). При негнучкості цін економіка довгий час може перебуваПти у стані депресії з високим рівнем безробіття.
В графічній кейнсіанській моделі сукупна пропозиція має вигляд гориП
зонтальної прямої, що демонструє можливість змін обсягу виробництва в умоПвах стабільного рівня цін. Коли пропозиція досягає потенційного обсягу виПробництва вона, як і в класичному трактуванні, набирає вигляду вертикальноїпрямої (рис. 8).
Рис. 8
РЦ – рівень цін;
РОВ – реальний обсяг виробництва;СПр – сукупна пропозиція;

254Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
СП1пПСП2п – зростання сукупного попиту;
СП2пПСП1п – падіння сукупного попиту;
ОВ1ПОВ2 – зростання обсягу виробництва;
ОВ2ПОВ1 – падіння обсягу виробництва.
Виходячи з положення про те, що обсяг пропозиції, або реальний обсяг
виробництва, визначається попитом, можна стверджувати, що зростання суПкупного попиту (СП
1п – СП2п) приведе до зростання реального обсягу виробП
ництва (ОВ1 – ОВ2) і навпаки, падіння сукупного попиту (СП2п – СП1п) приП
веде до падіння реального обсягу виробництва (ОВ2ПОВ1). Отже, згідно з кейнП
сіанською теорією, сукупний попит і сукупна пропозиція можуть бутиврівноважені на рівні, далекому від потенційного обсягу виробництва, тобтоза умов неповної зайнятості ресурсів. І така ситуація може зберігатися доситьдовго. Причому сама по собі ця ситуація не зміниться. Уникнути значних втрат,тривалого безробіття можна за умов проведення активної макроекономічноїполітики, спрямованої на стимулювання сукупного попиту.
Дж.Кейнс та його послідовники вважали, що держава повинна сприяти
виходу економіки з кризи, запроваджуючи експансіоністську фінансову та креПдитноПгрошову політику. У періоди криз рекомендувалося збільшувати державнівитрати, стимулювати інвестиції приватного сектора шляхом зниження поПдатків та ставки процента (політика «дешевих» грошей) та ін.
Кейнсіанська теорія виступала свого часу теоретичним обґрутуванням
нового підходу до ролі держави у ринковій економіці. На відміну від класичноїідеї про нейтральність держави у ній було доведено необхідність координуючоПго втручання у функціонування ринку з боку уряду. Ідея про необхідність втруПчання держави у ринкову економіку для досягнення «повної зайнятості безінфляції» затвердилась у суспільній свідомості та державній економічній поліПтиці.
Розглядаючи погляди прихильників класичних та кейнсіанської шкіл, проП
тилежних у питаннях сукупної пропозиції та можливостей державного регулюПвання економіки, слід згадати про третю точку зору на ці проблеми. Доситьзначна частина економістів вважає, що класична та кейнсіанська теорії описуПють екстремальні випадки у функціонуванні ринку. Так, класична версія суПкупної пропозиції є правильною для умов повної зайнятості, але це дужерідкісний випадок у реальній дійсності. Кейнсианська інтерпретація сукупноїпропозиції підходить для аналізу економіки, що перебуває у стані кризи, але цетеж є відхиленням від норми. За нормальних умов сукупна пропозиція являєсобою криву, що демонструє пряму залежність між зростанням обсягу виробПництва і рівнем цін, та займає проміжне положення між класичним та кейсіПанським відрізками (рис. 9).

255Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
Рис. 9
РЦ – рівень цін;
РОВ – реальний обсяг виробництва;СПр – сукупна пропозиція;АВ – класичний відрізок кривої сукупної пропозиції;ВС – «проміжний» відрізок кривої сукупної пропозиції;СД – кейнсианський відрізок кривої сукупної пропозиції.Проміжний відрізок кривої сукупної пропозиції характеризує «нормальний»
стан ринкової економіки (між кризою та повною задіяністю всіх ресурсів). НаПхил даного відрізку кривої вказує на пряму залежність між зростанням реальногообсягу виробництва та загальним рівнем цін. Цей зв’язок пояснюється тим, що уперіоди збільшення обсягу виробництва продукції виникає потреба у викорисПтанні додаткових ресурсів При цьому до процесу виробництва залучається додатПкова, менш кваліфікована робоча сила, починає використовуватись все наявневиробниче обладнання (у тому числі застаріле). Як наслідок зростають витративиробництва, що й спричинює підвищення цін. Останньому сприяє також виПникнення «вузьких місць» та поява виробничих дефіцитів через нерівномірністьзростання різних галузей промисловості.
Оскільки дана точка зору на сукупну пропозицію відрізняється від клаП
сичних та кейнсіанських її тлумачень, то й висновки про наслідки взаємодіїсукупного попиту та сукупної пропозиції тут робляться інші. Отже, якщо криПва сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на її проміжномувідрізку, це має такий вигляд (рис. 10).

256Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
Рис. 10
РЦ – рівень цін;
РОВ – реальний обсяг виробництва;СП – сукупний попит;СПп – сукупна пропозиція;Цр – рівноважний рівень цін;
ОВр – рівноважний обсяг виробництва.
Перетин кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції визначає рівноП
важний рівень цін та рівноважний обсяг національного виробництва. РівноПважний рівень виробництва — це такий обсяг виробництва при якому загальнівитрати є достатніми для закупівлі даного обсягу продукції. При рівноважномурівні ВНП загальна кількість вироблених товарів точно дорівнює загальнійкількості закуплених товарів.
Зміни рівня цін та обсягу виробництва відбуваються в даній моделі внасліП
док змін сукупного попиту та сукупної пропозиції під впливом нецінових чинПників. Так, дивлячись на наведений графік (рис. 9), ми можемо дійти висновку,що збільшення сукупного попиту (зміщення кривої сукупного попиту правоПруч) за незмінності сукупної пропозиції повинно мати наслідком зростання якзагального рівня цін, так і реального обсягу виробництва. В свою чергу, зменПшення сукупної пропозиції (зміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч) занезмінності сукупного попиту означатиме зростання рівня цін в умовах скороПчення обсягу виробництва (ці приклади можна продовжити).
Стосовно доцільності державного втручання в економіку прихильники
розглянутої моделі також дотримуються “проміжних” поглядів між класикамита кейнсіанцями, проголошуючи необхідність державного регулювання, але вобмежених масштабах. Взагалі, необхідність державного регулювання ринкоПвої економіки визнається сьогодні практично всіма школами — від неокласичП

257Розділ 12. Макроекономічна нестабільність: економічні кризи, безробіття
них до неокейнсіанських. Дискусія ведеться тільки з приводу того, які саме екоП
номічні функції і в якому обсязі повинні виконувати державні установи в умоПвах сучасних ринкових систем.
Найчастіше у сучасній економічній літературі роль держави в умовах ринП
кової економіки зводиться до виконання нею трьох основних функцій: закоПнодавчої, розподільчої та стабілізуючої.
Законодавча функція держави реалізується у забезпеченні правової бази
та суспільної атмосфери, що сприяють ефективному функціонуванню ринкоПвої системи. Держава встановлює «правила гри» за якими повинні діяти суб’єктиринкових відносин. Видання урядом нормативних документів, що чітко реглаПментують правила поведінки всіх учасників процесу суспільного відтворення,є необхідною умовою нормального функціонування сучасних економічних сиПстем. Держава повинна не тільки видавати закони та законодавчі акти, але стеПжити за їх безумовним виконанням, що забезпечує результативність їх дії.
Особлива увага в сучасних умовах приділяється розробці державою антиП
монопольного законодавства. Захист конкуренції розглядається як захист осПнов ринкової системи господарювання. Конкуренція необхідна умова функцПіонування ринку, сама породжує монополію, а виникнення монополії означаєзнищення конкуренції. Отже, безконтрольно функціонуюча ринкова системапоступово руйнує механізм вільного ціноутворення, що базується на основіконкуренції. Поява ж монопольних цін означає зведення нанівець дії ринкоПвого механізму. Тож ефективність роботи ринку може бути забезпечена тількиза умов боротьби з монополістичними тенденціями на основі спеціальних заПконів.
Розподільча функція держави полягає у її втручанні в процеси розподілу
ресурсів та доходів у ринковій економіці. Ринок розподіляє економічні ресурПси між галузями та окремими підприємствами за принципом «хто більше заПплатить – той і отримає потрібне». Такий принцип розподілу вважається доПсить ефективним, проте має негативні побічні наслідки. Ринкова система у своєПму функціонуванні іноді не надає потрібної кількості ресурсів (а іноді й зовсімїх не виділяє) для задоволення загальносуспільних потреб. Так, розв’язання таПких проблем, як доступність для всіх освіти та медичного обслуговування, охоПрона навколишнього середовища і боротьба зі стихійними лихами, забезпеченняпотреб національної оборони та охорона правопорядку, неможливі без втруПчання держави у розподіл ресурсів, що відбувається на основі дії ринковогомеханізму.
Необхідним сьогодні визнається втручання держави і у процес розподілу
доходів населення. Для нерегульованого ринку характерним є вкрай нерівномірПний розподіл доходів. Сучасна держава, зазвичай, виконує «функцію РобінаГуда», перерозподіляючи доходи від багатих до бідних за допомогою системиподатків, трансфертних платежів та ін. Це виправдано не тільки з соціальної

258Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
точки зору (зменшення суспільної напруги, викликаної значною нерівністю у
споживанні матеріальних благ та послуг різними верствами населення), а й зточки зору економічної доцільності (більш рівномірний розподіл доходів поПзитивно впливає на місткість внутрішнього ринку, що прискорює зростаннязагального обсягу виробництва).
Стабілізуюча функція держави пов’язана з необхідністю протидії хронічП
ним хворобам ринкової економіки: періодичним кризам; безробіттю та інфляції.На державу покладено обов’язок по здійсненню заходів, які б могли пом’якПшити наслідки циклічних коливань ринкової кон’юнктури, зробити процесекономічного зростання більш стабільним і передбачуваним. Ця функція реаПлізує себе в межах антициклічної економічної політики у країнах з розвинутоюекономікою. Крім того, держава повинна постійно контролювати і не допускаПти перевищення допустимих рівнів безробіття та інфляції. Це завдання ускладПнюється тим, що деякі заходи по зниженню рівня безробіття стимулюють інфляПцію, навпаки, стримування інфляції може бути причиною зростання безробітПтя в країні.
Отже, економічні функції держави випливають з недосконалості ринкоП
вої системи господарювання. Держава намагається виправляти недоліки ринПку, застосовуючи свідоме регулювання економіки там, де з цим не справляєтьПся ринковий механізм. Причому роль державного регулювання економіки стаєнастільки значною, що у більшості провідних країн світу власну економічнусистему визнають змішаною: напівринковою – напівдержавнорегульованою.

259Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні
особливості
§1. Сутність сучасної інфляції
Термін “інфляція” (від лат. inflatio) буквально означає “здуття”. І справді,
фінансування державних витрат (наприклад, у періоди екстремального розвиткуекономіки під час війн, революцій) за допомогою паперовоФгрошової емісії зприпиненням розміну банкнот на золото призводило до “здуття” грошовогообігу і знеціненню паперових грошей.
Інфляція була характерна для грошового обігу: Росії — з 1769 до 1895 р. (за
винятком періоду 1843Ф1853 рр.); США — у період війни за незалежність 1775Ф1783 рр. і громадянської війни 1861Ф1865 рр.; Англії — під час війни з НаполеоФном на початку XIX ст.; Франції — у період Французької революції 1789Ф1791 рр.Особливо високих темпів інфляція досягла в Німеччині після першої світовоївійни, коли восени 1923 р. грошова маса в обігу досягала 496 квінтильйонів маФ
рок, а грошова одиниця знецінилася в трильйон разів.
Наведені історичні приклади доводять, що інфляція не є породженням
сучасності, а мала місце й у минулому.
Інфляція  – це знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності.
Звичайно інфляція має у своїй основі не одну, а кілька взаємозалежних приФчин, і виявляються вони не тільки в підвищенні цін. Поряд із відкритою ціноФвою має місце прихована, або придушена, інфляція, що виявляється насампеФред у дефіциті, погіршенні якості товарів.
Нагадаємо, що не кожне підвищення цін служить показником інфляції.
Ціни можуть підвищуватися в результаті поліпшення якості продукції, поФгіршення умов видобутку паливноФсировинних ресурсів, зміни суспільних поФтреб. Але це буде, як правило, не інфляційний, а певною мірою логічне, випФравдане зростання цін на окремі товари.
Наприклад, перехід на випуск нових модифікацій автомобілів з економічФ
ним двигуном, які відповідають міжнародним стандартам, очевидно, призведедо підвищення відпускної ціни: більш досконала і якісна продукція потребуєвеликих витрат і цінується вище. Водночас систематичне зростання цін на сеФ

260Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
рійно вироблені автомобілі однієї і тієї ж моделі без будьФяких поліпшень, а
нерідко і з погіршенням оздоблення і зниженням надійності в експлуатації маєяскраво виражений інфляційний характер.
Існує і дещо інший погляд на природу інфляції, що цілком природно, тому
що інфляція являє собою надзвичайно складний, суперечливий, недостатньовивчений процес. Як вважають деякі економісти, під інфляцією варто розуміФти підвищення загального рівня цін в економіці. Полемізуючи з цією точкоюзору, П. Хейне писав, що не варто забувати: змінюються ціни не тільки товарів,а й вимірювачів їх цінності, тобто грошей. Інфляція — це не збільшення розмФіру предметів, а зменшення довжини лінійки, якою ми користуємося. Він зверФтає увагу на те, що в умовах натурального обміну (при відсутності грошей) миніяким би чином не зіткнулися б з інфляцією, одночасне підвищення всіх цінбуло б логічно неможливо.
Безперечно одне: падіння купівельної спроможності грошей і підвищенФ
ня цін взаємозалежні. Інфляція — це зниження купівельної сили грошей і, можФна сказати, це підвищення грошових цін на блага, це переповнювання каналівобігу надлишковими паперовими грошима, не забезпеченими відповіднимзбільшенням товарної маси.
Як відомо, поступове зростання цін мало місце протягом усієї історії розФ
витку товарного виробництва і ринку. В епоху функціонування повноціннихгрошей воно зумовлювалося псуванням монети або зниженням вартості золоФта, чи першим і другим одночасно. В усіх цих випадках зменшувалася вартістьсаме монети, що зумовлювало згідно з вимогами закону вартості зростання тоФварних цін. Проте відбувалося воно надзвичайно повільно і поступово, буломайже непомітним протягом одного людського життя. Більше того, періодипідвищення цін змінювалися періодами їх спаду. Тому таке знецінення грошейне викликало істотних економічних та соціальних потрясінь.
Інфляція як економічне явище характеризує якісний стан грошового обіФ
гу в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталостігрошей. Не випадково термін “інфляція” почав вживатися в 70Фті роки XI ст.стосовно грошового обігу в Північній Америці, переповненої паперовими знаФками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу він широФко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон, особливо після крахузолотого стандарту. Його часто вживають для  характеристики грошового обігу
і більш ранніх епох — докапіталістичної і домонополістичного капіталізму, протесаме в періоди, коли встановлювався обіг нерозмінних банкнот чи просто паФперових грошей (обіг асигнатів періоду французької революції кінця XVIII ст.та наполеонівських війн, обіг асигнацій Росії кінця XVIII — початку XIX ст. таін.).
Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошового
механізму та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей,

261Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні особливості
коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках суб’єктів
обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакоюінфляції виступав лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паФперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю. Відповідно до зростаннялажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошової одиниці поФрівняно з її номінальним золотим вмістом, який називається дизажіо.
В сучасних умовах, коли в обігу немає золота і розірваний зв’язок грошоФ
вих знаків з ним, втратили своє значення лаж і дизажіо як показники інфляцФійного процесу.
Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків
відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося й золото, тобтопадіння купівельної спроможності грошової одиниці. Якщо цей процес набуФває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнями цін на  внутріФ
шньому ринку країни і на ринках інших країн та світовому ринку в цілому. ВиФникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призвоФдить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявомінфляції.
Інфляція не виникає раптово, вона розвивається поступово як тривалий
процес, який можна розділити на кілька стадій. Відрізняються ці стадіїспіввідношенням темпів зростання емісії паперових грошей і темпів їх знеціФнення.
На першій стадії темпи зростання емісії випереджають знецінення гроФ
шей, причому це випереджання поступово зменшується, наближаючись до виФрівнювання. Таке співвідношення і його тенденція зумовлюються кількомапричинами.
Коли інфляція розвивалася в період переходу від золотомонетної до папеФ
ровоФгрошової системи, емісія грошових знаків здійснювалася переважно длязаміни існуючих грошей, що вилучалися з обігу, і досягала високих темпів. Уміру зменшення кількості металевих грошей в обігу з’являється лаж на золотояк перша ознака інфляції. Проте ціни на товари могли залишатися стабільниФми. Інфляційний тиск надлишку паперових знаків зосереджувався переважнона золоті, зумовлюючи лаж на нього. Лише з повним вилученням з обігу метаФлевих грошей інфляційний тиск зайвої емісії переключався на звичайні товаФри, викликаючи підвищення їх цін. Проте воно тільки “набирало розгону” ітому відставало від зростання давно розпочатої емісії паперових грошей.
Дещо поФіншому розвивається перша стадія інфляції за умов, коли вона
розпочинається в остаточно сформованій системі обігу нерозмінних грошовихзнаків. Надмірно емітовані гроші хоч і не поглинаються обігом внаслідок виФлучення з нього металевих грошей, як у першому випадку, проте вони зразу і необмінюються на звичайні товари. Суб’єкти ринку певний час не відчуваютьзайвості в обігу цих грошей і використовують їх для нагромадження чи збереФ

262Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
ження. Це тимчасово відволікає зайві гроші з обігу, послаблює інфляційний
тиск на товарні ціни, і вони деякий час залишаються незмінними чи підвищуФються повільно. Уповільнюється швидкість обігу грошей, це теж має певнийантиінфляційний ефект.
Зазначені процеси зумовлюють ще один фактор послаблення інфляційФ
них наслідків надмірної емісії. Зростання грошових нагромаджень і збереженьу період, поки не виявилася тенденція до знецінення грошей, посилює стимуФли активізації підприємництва, товарноФгрошових відносин, підвищення проФдуктивності праці, що приводить до розширення виробництва та реалізації тоФварів. На другій стадії інфляції темпи знецінення паперових грошей випередФжають темпи зростання емісії. Це зумовлюється таким факторами:
• у певний момент власники грошових нагромаджень і збережень почиФ
нають розуміти їх нереальність і пред’являють на ринок для купівлі товарів, цеприскорює збільшення маси грошей у поточному обігу і платоспроможногопопиту порівняно з поточною емісією;
• одночасно зменшується відплив у нагромадження нових випусків гроФ
шей внаслідок чого зростає швидкість обігу всієї грошової маси;
• виникають і швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарФ
ну основу грошової маси в обігу;
• знецінення грошей призводить до відтоку робочої сили з сфери виробФ
ництва у сферу спекулятивного обміну, що зумовлює падіння виробництва ітоварообороту внаслідок чого зменшується потреба обігу в грошах.
Унаслідок дії зазначених факторів зайва маса грошей в обігу починає зроФ
стати швидше за їх емісію. Зростання цін, а отже, і знецінення грошей визнаФчаються передусім динамікою зайвої маси грошей і тому випереджають темпиемісії.
Сучасній інфляції притаманний ряд відмінних рис: якщо раніш інфляція
мала локальний характер, то зараз – повсюдний; якщо раніш вона охоплювалапевний період часу, тобто мала періодичний характер, то зараз стала хронічФною; сучасна інфляція існує під впливом не тільки грошових, а й негрошовихчинників.
Отже, сучасна інфляція відчуває вплив багатьох чинників.До першої групи відносяться чинники, що викликають перевищення гроФ
шового попиту над товарною пропозицією, у результаті чого відбувається поФрушення вимог закону грошового обігу. Друга група об’єднує чинники, що веФдуть до початкового зростання витрат і цін товарів, який підтримується наступФним підтягуванням грошової маси до їх зрослого рівня. Насправді обидві групичинників переплітаються і взаємодіють одна з одною, викликаючи зростанняцін на товари і послуги, або інфляцію.
У залежності від переважання чинників тієї або іншої групи розрізняють
два типи інфляції: інфляцію попиту й інфляцію витрат.

263Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні особливості
Інфляція попиту  обумовлюється такими грошовими чинниками.
Мілітаризація економіки і зростання військових витрат. Військова техніФ
ка стає дедалі менше пристосованою для використання в цивільних галузях, урезультаті чого грошовий еквівалент, що протистоїть військовій техніці, переФтворюється в чинник, зайвий для обігу.
Дефіцит державного бюджету і зростання внутрішнього боргу. Покриття
дефіциту відбувається шляхом розміщення позик держави на грошовому ринФку або за допомогою додаткової емісії нерозмінних банкнот центрального банФку. Перший шлях характерний для США, а другий – для країн з перехідноюекономікою.
Кредитна експансія банків. Так, в Україні великий обсяг кредитів, що наФ
даються НБУ для фінансування витрат уряду.
Імпортована інфляція. Це емісія національної валюти понад потреби тоФ
варообігу при покупці іноземної валюти країнами з активним платіжним баФлансом.
Надмірні інвестиції у важку промисловість. При цьому з ринку постійно
витягуються елементи продуктивного капіталу, замість яких в обіг надходитьдодатковий грошовий еквівалент.
Інфляція витрат  характеризується впливом наступних негрошових чинФ
ників на процеси ціноутворення.
Лідерство в цінах . Воно спостерігалося з середини 60Фх років до 1973 р., коли
великі компанії окремих галузей при формуванні і зміні цін орієнтувалися націни, встановлені компаніямиФлідерами, тобто найбільш значними виробниФками в галузі або в межах локальноФтериторіального ринку.
Зниження зростання продуктивності праці і падіння виробництва. Таке
явище відбувалося в другій половині 70Фх р. Наприклад, якщо в економіці СШАсередньорічний темп продуктивності праці в 1961Ф1973 рр. становив 2,3%, то в1974Ф1980 рр. — 0,2%, а в промисловості відповідно 3,5 і 0,1%. Аналогічні проФцеси були характерні і для інших промислово розвинутих країн. Вирішальнуроль в уповільненні збільшення продуктивності праці зіграло погіршення заФгальних умов відтворення, викликаних як циклічними, так і структурними криФзами.
Зросле значення сфери послуг. Воно характеризується, з одного боку, поФ
вільнішим зростанням продуктивності праці порівняно з галузями матеріальФного виробництва, а з другого – великою питомою вагою заробітної плати взагальних витратах виробництва. Різке збільшення попиту на продукцію сфеФри послуг у другій половині 60Фх – початку 70Фх років стимулювало її помітнеподорожчання: у промислово розвинутих країнах зростання цін на послуги в1,5Ф2 рази перевищувало зростання цін на інші товари.
Прискорення приросту витрат і особливо заробітної плати на одиницю
продукції. Економічна міць робітничого класу, активність профспілкових органФ

264Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
ізацій не дозволяють великим компаніям знизити зростання заробітної плати
до рівня уповільненого зростання продуктивності праці. Водночас у результатімонополістичної практики ціноутворення великим компаніям були компенФсовані втрати за рахунок прискореного зростання цін, тобто була розгорнутаспіраль “заробітна платаФціни”.
Енергетична криза. Вона викликала у 70Фті роки величезне подорожчення
нафти й інших енергоресурсів. Відтак, якщо у 60Фті роки середньорічний індексзростання світових цін на продукцію промислово розвинутих країн становивусього 1,5%, то в 70Фті роки – понад 12%.
§2. Соціально-економічні наслідки інфляції
Інфляція має цілий ряд наслідків у багатьох сферах суспільного життя,
насамперед у соціальній та економічній.
У соціальній сфері інфляція створює передумови перерозподілу доходів
між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. ЗростанФня товарних цін як прояв інфляції безпосередньо спричинює збільшення приФбутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та іншихверств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами.
Проте в реальній дійсності ця закономірність не завжди чітко реалізуєтьФ
ся. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за зростаючимицінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають свій товар – роФбочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає. Тому виграш чи втрати відінфляції можуть мати представники будьФякої соціальної групи.
Якщо ціни на товари, що продає підприємець, зростають повільніше, ніж
ціни на товари, які він купує, то він зазнає збитків. Разом з тим, якщо заробітнаплата працівника збільшується відповідно чи швидше за зростанна цін на тоФвари народного споживання, його матеріальне становище не зміниться абонавіть поліпшиться. Все залежить від здатності того чи іншого економічногосуб’єкта чи їх групи захистити свої доходи, добитися і адекватного зростання,що визначається монопольним становищем їх на ринку товарів або праці, поліФтичною організованістю та силою профспілок тощо.
Проте є соціальні групи населення, які повністю не здатні захистити себе
від втрат унаслідок інфляції. Це — передусім пенсіонери, особи, які живуть зарахунок виплат по соціальному страхуванню, всі працівники з фіксованим доФходом, зокрема службовці державних установ, студенти та ін.
Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне становище людей
похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх зощаджень. Унаслідокінфляції ці заощадження помітно знецінюються.
Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію значна кількість економіФ
чних суб’єктів, її негативними соціальними наслідками є також: загальна неФ

265Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні особливості
впевненість підприємців і всіх працівників у перспективі свого економічного
становища, загострення соціальних суперечностей. Все це спричинює соціальнуі політичну нестабільність у суспільстві, що нерідко закінчується бурхливимипотрясіннями, внаслідок яких встановлюється диктатура в тій чи іншій формі.Ще ширший діапазон негативних наслідків інфляції в економічній сфері. ОсобФливо відчутно вона впливає на розвиток виробництва, торгівлю, кредитну і гроФшову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний баланс країФни.
Спочатку, зокрема на стадії повзучої інфляції, остання забезпечує тимчаФ
сове стимулювання розвитку виробництва завдяки тому, що держава шляхомдефіцитного фінансування розширює свої замовлення підприємствам, допоФмагає їм у поновленні основного капіталу, в створенні соціальноФекономічноїінфраструктури тощо. Водночас створюється особлива економічна ситуація, вякій, з одного боку, зростає попит на інфляційне фінансування, а з другого —притуплюється відчуття небезпеки надмірного насичення обороту грошовимикоштами, внаслідок чого інфляція піднімається на вищий щабель і перетвоФрюється у гальмо економічного розвитку.
Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорціональності розФ
витку суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважФно в галузі з швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де моженастати застій і занепад виробництва. Часті коливання, стрибки цін посилюФють економічний ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовФкладень і затухання науковоФтехнічного прогресу. Технічному регресу сприяєтакож те, що в період інфляції ціна робочої сили нерідко зростає повільніше,ніж ціна засобів виробництва, і застосування ручної праці виявляється вигідніФшим ніж техніки.
Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуФ
ження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затуФхання темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів виробництва. Нерідковиникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченні особистогоспоживання. Спад виробництва може зумовлюватися також відтоком капіталівз виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін підсилюється спеФкуляцією, яка зумовлює прискорення обігу капіталу та зростання прибутків. Усферу спекулятивної торгівлі відволікається також значна частина робочої сили,що також стримує розвиток виробництва. Шлях до спекулятивної наживи приФзводить до розриву сталих господарських зв’язків між економічними суб’єктаФми, до значних нераціональних перевезень товарів, внаслідок чого дезорганіФзується виробництво, зростають витрати обігу.
Інфляція негативно впливає на структуру споживчого попиту, що дезорФ
ганізує господарські зв’язки та виробництво, а також викликає перерозподілбагатства в суспільстві. Ті економічні суб’єкти, які спромоглися на свої товари

266Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
ціни підвищити якнайбільше, в тому числі і спекулятивним шляхом, одержані
надприбутки вміщують переважно в реальні цінності — земельні ділянки, зоФлото, картини, ювелірні прикраси, будівлі тощо. Одночасно зменшують своїтрадиційні витрати, насамперед виробничого призначення, пов’язані з підвиФщеним ризиком при знеціненні грошей.
В умовах інфляції економічним суб’єктам невигідно тримати свої активи
в грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні відносини та грошовийобіг. Власники грошових коштів не будуть вкладати їх у банки, якщо депозитФний процент не компенсує інфляційних втрат. Якщо ж банки збільшуватимутьдепозитний процент, то це неминуче призведе до подорожання банківськихпозик, наслідком чого буде скорочення попиту на них та подальше підвищенФня цін підприємцями з метою компенсацій своїх додаткових витрат на оплатупроцентів. Згортається також комерційний кредит, оскільки кредиторам невиФгідно і ризиковано продавати свою продукцію з відстрочкою платежу.
Інфляція, особливо на галопуючій та гіпервисокій стадіях, сама зумовлює
нові інфляційні фактори і посилює руйнівний вплив на грошовий обіг. ПрагФнення економічних суб’єктів швидше позбавитися “гарячих” грошей прискоФрює їх обіг, що зменшує необхідну для його обслуговування грошову масу. Увласників товарів поступово знижується бажання реалізовувати їх за знеціненігроші, і вони переходять на бартерні операції чи продають їх за іноземну валюФту. Натуралізація обміну прискорює інфляційне знецінення грошей, оскількизвужується матеріальна основа їх обігу, а також спричинює розрив традиційФних і господарських зв’язків, уповільнює товарообіг та викликає додаткові витФрати обігу.
У міру поглиблення інфляції, особливо на гіпервисокій стадії, виникає
“голод” на грошові знаки, оскільки дрібні купюри зовсім втрачають своювартість і перестають функціонувати. Тому швидко зростає потреба у великихкупюрах. Створюється парадоксальна ситуація, коли за наявності в обігу велиФкої маси зайвих грошей всі економічні суб’єкти відчувають недостачу платіжФних засобів (грошовий “голод”). Поступово цей “голод” поширюється і на обоФрот грошового капіталу, внаслідок чого у більшої частини підприємств посиФлюється недостача основного й оборотного капіталу. Це пояснюється тим, щовипереджаюче знецінення грошей порівняно з ростом їх емісії призводить дозменшення реальної цінності грошової маси в обігу.
Негативно впливає інфляція і на фінансову систему, особливо на другій
стадії, коли емісія грошей не встигає за їх знеціненням. Реальна вартість всієїсуми державних доходів постійно зменшується. Тому держава змушена постійФно “посилювати тиск” на друкарський верстат, щоб компенсувати фінансовівтрати від інфляції. Оскільки зробити це неможливо, то їй доводиться так чиінакше зменшувати свої витрати і передусім на соціальні потреби, що ще більшезагострює соціальноФполітичну нестабільність у країні.

267Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні особливості
Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на зовнішньоекоФ
номічні зв’язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу націоФнальної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвиваєтьсянижчими темпами.
Падіння курсу відбувається нерівномірно, неадекватно зниженню купівельФ
ної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовФнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним іринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Всі ці явиФща дезогранізують зовнішньоекономічні зв’язки, вносять до них значний спекуФлятивний елемент, стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжФний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку.
Усі вказані негативні наслідки інфляції у соціальній та економічній сферах,
у тому числі в зовнішньоекономічній, тією чи іншою мірою виявлялися в умовахколишнього Радянського Союзу, включаючи Україну. Якраз починаючи з 1988р., коли інфляція стала переростати з відкритої в галопуючу, значно прискориФлося зниження життєвого рівня трудящих, падіння темпів економічного зросФтання, виникло безробіття, порушилися господарські зв’язки та розвинулисябартерні операції, стали “пробуксовувати” кредитні відносини, різко зріс рівеньпозичкового процента, знизився курс карбованця, небувалих розмахів досяглиспекулятивні торгові операції (внутрішні і зовнішні). Незважаючи на величезФний товарний голод, з країни в широких масштабах вивозилися найдефіцитнішітовари, в тому числі продукти харчування, сировина, матеріали, ціни на які дерФжава стримувала на низькому рівні всередині країни. Величезний стрибок курсуіноземної вільно конвертованої валюти в карбованцях зробив вивіз таких товарівнадзвичайно прибутковою справою. І ніякі адміністративні заборони чи зверФнення до почуття патріотизму та відповідальності не могли перешкодити новимкомерсантам “заробляти” великі доходи па подібних операціях.
§3. Види сучасної інфляції та її класифікації по країнах
У міжнародній практиці залежно від розміру зростання цін прийнятий
розподіл інфляції на три види:
повзучу  – якщо середньорічний темп приросту цін не вище 5Ф10%;
галопуючу  – при середньорічному темпі приросту цін від 10 до 50% (іноді
до 100%);
гіперінфляцію  — коли зростання цін перевищує 100% на рік (МВФ за гіпеФ
рінфляцію зараз приймає 50% зростання цін на місяць).
Для промислово розвинутих країн характерною є повзуча інфляція, тобто
невеличке, помірне знецінення з року в рік.
В країнах, що розвиваються, переважають інфляція, що галопує, і гіперінФ
фляція. Причому чинники, форми і соціальноФекономічні наслідки інфляції, а

268Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
також підходи до напрацювання і здійснення антиінфляційних заходів у різних
країнах обумовлюються особливостями їх економічного розвитку.
Країни, що розвиваються, за економічними умовами і чинниками досвіду
боротьби з інфляцією можна класифікувати в такий спосіб.
До першої групи належать країни Латинської Америки — Аргентина, БраФ
зилія, де відзначаються відсутність економічної рівноваги, хронічний дефіцитдержавного бюджету, використання у внутрішній політиці друкарського верФстата і постійної індексації всіх фондів, а в зовнішньоекономічній сфері – сисФтематичне зниження курсів національних валют. Для цих країн була характерФна гіперінфляція, викликана головним чином фінансуванням бюджетного деФфіциту і пов’язаною з ним надлишковою емісією грошей, у результаті чоговідбувалося щорічне знецінення грошей у кілька тисяч відсотків на рік.
До другої групи належать Колумбія, Еквадор, Венесуела, Бірма, Іран, ЄгиФ
пет, Сирія, Чилі. У них також спостерігалась відсутність економічної рівноваги уфінансовій політиці, чітко простежувався нахил до дефіцитного фінансування ікредитної експансії. Інфляція в цих країнах трималась в “межах, що галопувала”(середньорічний приріст цін — 20Ф40%); проводилась індексація, що нерідко мала
частковий характер. Відзначається високий рівень безробіття.
Країни третьої групи — Індія, Індонезія, Пакистан, Нігерія, Філіппіни,
Таїланд — характеризуються обмеженою економічною рівновагою і значнимнадходженням іноземної валюти від експорту. Інфляція тримається в межах 5Ф20%, застосовується часткова індексація доходів. Велике безробіття, у тому числіі приховане.
Країни четвертої групи — Сінгапур, Малайзія, Південна Корея, ОАЕ, КаФ
тар, Саудівська Аравія, Бахрейн — мають достатній ступінь економічної рівноФваги. Інфляція тут тримається в “повзучих” формах (1Ф5%), введений суворийконтроль за зростанням цін. Економіка функціонує в умовах розвинутого ринФку. Важливу роль як антиінфляційний засіб відіграють експорт і надходженняіноземної валюти. Безробіття зберігається на помірному рівні.
До п’ятої групи відносяться колишні соціалістичні країни, прирівняні до
категорії країн, що розвиваються. Становище в цих країнах, включаючи і ситуФацію з інфляцією, органічно пов’язані з переходом від командноФадміністраФтивної системи до ринкової економіки.
Серед чинників гіперінфляції в цих країнах, як і в країнах першої групи,
називаються, поФперше, проблема фінансування на базі хронічного дефіцитудержавного бюджету, через який виявляється більшість грошових чинниківінфляції; поФдруге, структурні чинники (наприклад, важливою причиною гіпеФрінфляції в Бразилії й Аргентині було надзвичайне зростання інвестицій у важкупромисловість, що не даєшвидкої віддачі); поФтретє, диспропорційність міжбільш прискореним зростанням цін на промислову порівняно з цінами насільськогосподарську продукцію.

269Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні особливості
Структурні чинники інфляції не тільки обумовлюють прискорення зросФ
тання цін, тобто створюють ситуацію “інфляції витрат”, а й помітно впливаФють на розвиток “інфляції попиту”. Суперечність між розвитком виробництваі вузьким внутрішнім ринком намагаються в цих країнах усунути, з одного боку,шляхом дефіцитного фінансування (за допомогою друкарського верстата), а здругого, — залученням в зростаючих обсягах іноземних позик. У результаті втаких найбільших латиноамериканських країнах, як Бразилія й Аргентина,виникли величезні внутрішні і зовнішні борги.
Водночас збільшення зовнішньої заборгованості викликає появу чинниФ
ка посилення інфляції — так званої доларизації. Цей процес пов’язаний з приФвілейованим положенням долара або іншої сильної валюти перед національФною валютою, а це не тільки не стимулює надходження іноземних інвестицій,але і призводить до втечі капіталів з країн.
§4. Форми і методи антиінфляційної політики
Основними формами стабілізації грошового обігу, що залежить від стану
інфляційних процесів, є грошові реформи та антиінфляційна політика.
Грошові реформи. Вони проводилися в умовах металевого грошового обіФ
гу – при срібному або золотому стандарті, а також після Другої світової війни,коли діяв золотодевізний, або золотодоларовий стандарт.
Після закінчення війн і революцій стабілізація грошового обігу, як один з
найважливіших засобів відновлення економіки проводилася за допомогою таФких методів: нуліфікації, реставрації (ревальвації), девальвації і деномінації.
Нуліфікація  означає оголошення про анулювання сильно знеціненої одиФ
ниці і введенні нової валюти. Так, у Німеччині в результаті повоєнної гіперінфФляції і значного знецінення рейхсмарки, введена в обіг в 1924 р. марка обмінюФвалася в співвідношенні 1:1 трильйона старих рейхсмарок. Стара марка булаанульована.
Реставрація  – відновлення старого золотого вмісту грошової одиниці. НаФ
приклад, після першої світової війни під час грошової реформи 1925Ф1928 рр. вАнглії був відновлений довоєнний золотий вміст фунта стерлінгів. Після Другоїсвітової війни реставрація, або ревальвація,  проводилася шляхом підвищення
офіційного валютного курсу до долара, а потім Міжнародний валютний фондреєстрував підвищення золотого вмісту грошової одиниці. Наприклад, ФРН проФвела в рамках БреттонФВудської валютної системи три ревальвації (у 1961, 1969 і
1971 р.). Кількаразові ревальвації проводить ФРН і в рамках Європейської систеФ
ми, де зберігся режим фіксованих курсів валют.
Девальвація  – зниження золотого вмісту грошової одиниці, а після Другої
світової війни – офіційного валютного курсу до долара США. Так, золотий вмістдолара США було знижено в грудні 1971 р. на 7,89%, а в лютому 1973 р. – на

270Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
10%. Після введення плаваючих валютних курсів у 1973 р. девальвація провоФ
диться лише в угрупованні з регульованими валютними курсами – ЄвропейсьФкої валютної змії, на базі якої була створена Європейська валютна система.
Деномінація  – метод “закреслення нулів”, тобто укрупнення масштабу цін.
Так, у Бразилії, де темпи щорічного знецінення досягли 933,6%, у 1988 р. бувприйнятий “Літній план”, за яким введена грошова одиниця “нокрузадо”, еквіФвалентна 1000 старих крузадо. За таким же методом була проведена грошова реФформа в Росії на початку 1998 р.
Особливості грошових реформ в умовах “шокової терапії”. Методи “шоФ
кової терапії” використовувалися в багатьох країнах після Другої світової війни,причому вони супроводжувалися таким антиінфляційним засобом, як конфісФкаційна грошова реформа. З кінця 1944 р. до середини 1952 р. у Європі булопроведено 24 реформи такого типу.
За методами проведення всі грошові реформи діляться на три типи:• обмін паперових грошей за дефляційним курсом на нові гроші з метою
різкого зменшення маси паперових грошей. Наприклад, у листопаді 1944 р. уГреції обмін проводився в співвідношенні 1 нова драхма на 1 млрд старих;
• тимчасове (повне або часткове) заморожування банківських вкладів наФ
селення і підприємців. Подібні реформи проводилися у Франції (червень 1945р. і січень 1948 р.), Бельгії (жовтень 1944 р.), Австрії (липень і листопад 1945 р.)і ін.;
• комбінація першого і другого методів грошових реформ. Цей метод був
використаний у Західній Німеччині в червні 1948 р. при переході від військовоФдержавної до ринкової економіки й одержав назву “шокової терапії”.
Методи “шокової терапії” широко застосовувалися в міжнародній пракФ
тиці й у минулому, при переході від державної до ринкової економіки. НезваФжаючи на істотні відмінності окремих її варіантів, усі вони грунтуються на трьохосновних ідеях.
Перша ідея  – ринкові відносини є єдиним засобом лікування всіх хиб і бід
державної економіки. Тому проголошується необхідність якомога швидшогопереходу до ринкової економіки, незважаючи на всі труднощі і соціальноФекоФномічні витрати.
Друга, і центральна, ідея  – широке використання вільного ціноутворення
повинно стимулювати створення ринкових структур і інститутів, насампередсистеми незалежних виробників і конкурентних ринків, що становлять базуринкової економіки.
Третя ідея  – перехід від одержавленої до ринкової економіки — неминуче
пов’язаний з помітним зниженням життєвого рівня населення, головним чиФном у результаті інфляції і безробіття.
Ефективність методів “шокової терапії” значною мірою залежить від того,
наскільки далека економіка тієї або іншої країни в період її одержавлення від

271Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні особливості
ринкових структур, особливо від системи незалежних виробників. Тільки в
умовах існування підготовлених ринкових структур або їх швидкого становФлення спрацьовує стимулююча роль механізму ціноутворення. Зростання цінстимулює збільшення виробництва товарів і послуг, що швидко ліквідує дефіФцит. У результаті відбуваються рівнобічне насичення ринків і відносна стабіліФзація цін. При надмірно зруйнованих ринкових структурах зростання цін неведе до адекватної перебудови і розвитку виробництва, а набуває характеру триФвалої і високої (аж до гіперрозміров) інфляції. У даних випадках при “шоковійтерапії” застосовуються додаткові жорсткі заходи: заморожування заробітноїплати, скорочення виробництва, збільшення безробіття, проведення грошовоїреформи і ін. Все це помітно піднімає соціальноФекономічні витрати “шоковоїтерапії”.
Приведемо декілька конкретних прикладів “шокової терапії”. У Західній
Німеччині грошова реформа (червень 1948 р.) носила жорстко конфіскаційФний характер. Готівка і внески населення були обмінені в співвідношенні 6,5нових німецьких марок на 100 старих рейхсмарок. Частина внесків спочаткубула заморожена, а потім приблизно 70% їх анульовано, але кожний жительодержав одноразовову виплату у 60 німецьких марок. В результаті реформи бувліквідований державний борг і всі активи державного сектора, міжбанківськівимоги в рейхсмарках. Таким чином, грошова реформа усунула основні приФчини дисбалансу в країні, в результаті був знятий контроль над цінами і заробФітною платою, а підприємництво, що швидко розвивалося, наситило ринок,що зупинило інфляцію.
“Шокова терапія” була успішно застосована в Японії в 1949Ф1950 рр. з ініціаФ
тиви американського посла в Японії, у зв’язку з чим і одержала назву “лініяДоджа”. Перехід на вільне ціноутворення відбувається разом з такими жорстФкими антиінфляційними заходами, як ліквідація дефіциту державного бюджеФту, припинення субсидій збитковим підприємствам, жорсткість умов кредитуФвання, заморожування частини внесків і ін. Важливу роль у формуванні ринФкових структур зіграло проведення земельної реформи і розукрупненнямонополістичних гігантів.
У країнах Східної Європи “шокова терапія” використовувалася в деяких
країнах, наприклад, у Югославії і Польщі. У Югославії з 1952 р. було започатФковано курс на розвиток “самоврядної економіки”, або економіки “ринковогосоціалізму”. На кінець 80Фх років у країні загострилася криза цієї системи, щобула орієнтована на максимізацію заробітної плати і доходів. Подібна спрямоФваність значно послабила інвестиції, в результаті чого країну уразили економіФчна криза, безробіття, посилення інфляційних тенденцій: у країні розгорнулаФся гіперінфляція, що у 1989 р. досягла чотиризначних цифр.
Уряд А.Марковича розробив і провів реформу по лікуванню економіки за
допомогою “шокової терапії”, спрямованої на приборкання гіперінфляції і

272Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
розширення конкурентоспроможних сил. Початкові результати були позитивФ
ними: гіперінфляція припинилася, національна валюта стабілізувалася, а диФнар став першою у Східній Європі конвертованою валютою. Проте з розмороФжуванням заробітної плати знову посилилася інфляція, зросло безробіття, поФмітно знизився життєвий рівень населення. Але найстрашніший удар реформізавдав розпад державності.
Найбільш яскравим прикладом “шокової терапії” служить економічна полФ
ітика, яка проводиться в Польщі з кінця 1989 р., і була заснована на допускувільного ціноутворення при тимчасовому заморожуванні заробітної плати. В реФзультаті за короткий період Польща позбулася від товарного дефіциту, після восьФмикратного стрибка цін відбулося уповільнення темпів інфляції. Таким чином,стабілізація обійшлася дорого – життєвий рівень населення знизився майжевдвічі, а безробіття восени 1990 р. досягло 10%. Але в подальшому реформа вивеФла Польщу до розряду “нових” країн з економікою, що динамічно розвивається.
У радянській історії в минулому теж був застосований свій варіант “шокоФ
вої терапії” – при переході від командноФдирективної економіки періоду“військового комунізму” до економіки в умовах проведення нової економічноїполітики (непу). Неп, особливо на фоні повоєнної розрухи, призвів до швидФкого оздоровлення життя країни, до насичення споживчих ринків. Проте вінбув пов’язаний зукрай жорсткими економічними заходами, що вимагали серйФозних жертв з боку найбідніших прошарків міського населення. Мова йде пеФредусім про грошову реформу 1922Ф1924 рр., ціллю якої були ліквідація дефіФциту державного бюджету, припинення інфляції і введення нової грошової одиФниці — червонця. До 1924 р. господарські державні витрати були різко скорочені,обмежений кредит. Були різко обмежені витрати держави на підтримку армії,міліції за рахунок скорочення чисельності та переведення їх на територіальнийпринцип організації та фінансування. Дефіцит держбюджету був зведений домінімуму, що дозволило зупинити друкарський верстат. Червонець став повноФцінною грошовою одиницею на внутрішньому ринку: роздрібні ціни з 1 жовтФня 1923 р. по 1 серпня 1925 р. знизилися на 20%. Проте вирішальним напрямФком реформи по скороченню державних витрат було припинення фінансуванФня державних підприємств, у результаті чого в ряді галузей закрилося до 1/3підприємств. Це була справжня “шокова терапія”, хоча цей термін тоді не вжиФвався.
Застосовувані зараз методи “шокової терапії” в Україні не можуть не бути
безболісними з ряду причин.
ПоФперше, з кінця 20Фх років в економіці нашої країни жорстко і послідовФ
но відбувалося руйнування ринкових структур. Розбудовувався їх антипод –адміністративноФмобілізаційна економіка.
ПоФдруге, у результаті тривалого історичного розвитку в колишньому СРСР
склалася унікальна за своїм характером диспропорційність в економіці: з одФ

273Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні особливості
ного боку – бурхливе зростання важкої промисловості, військовоФпромислоФ
вого комплексу, а з другого боку – вкрай уповільнене зростання, а то й простостагнація галузей, що виробляли предмети споживання. До таких галузей відноФсяться насамперед сільське господарство, харчова, легка й інші галузі промисФловості. Навіть за даними радянської статистики, частка галузей групи А в проФмисловому виробництві складала в 1928 р. 39,5%, у 1940 р. – 61, у 1960 р. –72,5%.
ПоФтретє, близько половини національного доходу колишнього СРСР
йшло на нагромадження, тоді як у головних розвинутих країнах — 15Ф25%. Якщовзяти за основу ВНП, то мінімум половина кінцевої продукції країни спрямоФвувалася на виробничі капіталовкладення та озброєння (у головних країнах ЗаФходу — максимум 25Ф30%).
ПоФчетверте, частка фонду споживання у ВНП колишнього СРСР станоФ
вила не більше 25Ф30% проти 60Ф65% у розвинутих країнах. Частка заробітноїплати в СРСР також була низька: вона становила 1/3 національного доходу проФти 2/3 у розвинутих країнах.
Таким чином, були створенні вкрай спотворені механізми звуження внутрішФ
нього споживчого ринку — одного з найважливіших чинників розвитку сучасФних ринків. Інфляція як перевищення грошового попиту над пропозицією тоФварів і послуг давно виявлялася в нашій економіці у вигляді виникнення дефіциФту по визначених товарних групах і постійному зростанні роздрібних цін. Протев умовах командноФадміністративної економіки вона мала “придушений” харакФтер. І лише з квітня 1991 р. інфляція стала набирати темпи, а з січня 1992 р. по1995 р., коли майже цілком був скасований контроль над цінами, вона набула
виду голопуючої інфляції, а потім — гіперінфляції. Правда, проводилася індекФсація доходів населення, але дуже обмежено і з великим запізненням. ВодноФчас інфляція попиту тісно перепліталась з інфляцією витрат, оскільки в деякихгалузях, кооперативних підприємствах та інших комерційних структурах маломісце неконтрольоване зростання цін. Це переплетіння мало небезпечний хаФрактер і загрожувало важкими соціальними наслідками. У боротьбі з інфляФцією передбачене різке скорочення централізованих капіталовкладень у галузігрупи А, конверсія військових галузей промисловості, зменшення часткивійськових витрат у державному бюджеті, скорочення витрат державного апаФрату управління.
Антиінфляційна політика.  Це комплекс заходів для державного регулюванФ
ня економіки, спрямованого на боротьбу з інфляцією. У відповідь на взаємоФдію чинників інфляції попиту й інфляції витрат оформилися дві основні лініїантиінфляційної політики — дефляційна політика (або регулювання попиту) іполітика доходів.
Дефляційна політика  – це методи обмеження грошового попиту через гроФ
шовоФкредитний і податковий механізми шляхом зниження державних витрат,

274Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
підвищення процентної ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеФ
ження грошової маси та ін. Особливість дії дефляційної політики полягає в тому,що вона, як правило, викликає уповільнення економічного зростання і навітькризові явища. Тому більшість урядів при її проведенні в 60Ф70Фх роках виявляФло стриманість або навіть відмовлялася від неї.
Політика доходів припускає рівнобічний контроль над цінами і заробітною
платою шляхом повного їх заморожування або встановлення меж їх зростання.За соціальними мотивами цей вид антиінфляційної політики застосовуєтьсярідко. У той же час досвід використання політики доходів у США при президентіНіксоні, у Великій Британії при лейбористських урядах, у скандинавських країФнах свідчить про обмеженість її результатів. ПоФперше, уповільнення зростанняцін викликало дефіцит на деякі товари, поФдруге, зростання цін стримувалосялише на визначений час, а зі скасуванням обмежень знову прискорювалася.
Варіанти антиінфляційної політики вибиралися залежно від пріоритетів. Якщо
ставилася мета стримування економічного зростання, то проводилася дефляційнаполітика, якщо ціллю було стимулювання економічного зростання — перевага
віддавалася політиці доходів. У разі, коли ставилася мета приборкати інфляцію за
будьФяку ціну, то паралельно використовувалися обидва методи антиінфляційноїполітики.
Індексація  (повна або часткова) означає компенсацію втрат у результаті
знецінення грошей. Спочатку даний метод застосовувався наприкінці 40Фх —початку 50Фх років при інфляції, викликаній переходом від військової економікидо нормальних ринкових умов. Знову індексація стала застосовуватися в 70Фтіроки у зв’язку з розгортанням галопуючої інфляції. У більшості промисловорозвинутих країн вона поширювалася на меншу частину трудового населення(наприклад, у США приблизно на 10%). Винятком була Італія, профспілкиякого домоглися введення в країні повної системи індексації.
Форми стримування контрольованого зростання цін виявляються, поФперФ
ше, у “заморожуванні” цін на визначені товари, поФдруге, у стримуванні їхньоФго рівня у певних межах. Подібний контроль зберігся у всіх головних розвинуФтих країнах. Так, у ФРН він охоплює приблизно половину роздрібного товароФобігу, включаючи продовольство.
Ще більше значення цей контроль має для країн, що розвиваються, де стаФ
більний рівень роздрібних цін на споживчі товари підтримується державнимисубсидіями, що забезпечує хоча і низький, але стабільний рівень життя насеФлення. Переведення цих механізмів ціноутворення на ці товари на вільно ринФкову основу, як правило, супроводжується бурхливими соціальними потрясінФнями.
Наприкінці 70Фх — початку 80Фх років у боротьбі з галопуючою інфляцією,
у промислово розвинутих країнах кейнсіанські рецепти боротьби з інфляцієюбули замінені консервативними варіантами з застосуванням дефляційних заФ

275Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні особливості
ходів: більш жорсткого обмеження державних витрат, особливо господарських
і соціальних; стримування збільшення паперовоФгрошової маси шляхом проФведення політики таргетування грошового обігу, тобто жорсткого стримуваннягрошової маси в межах встановлених орієнтирів.
Щоправда, у конкретних умовах відбувався деякий відступ від жорсткого
стримування, особливо при зростанні соціальних витрат. Як приклад можнанавести США, де не тільки не була досягнута збалансованість державного бюдФжету, а й відбувалося небачене раніше зростання дефіциту (до 200 млрд дол.).Це виявилося результатом зменшення дохідної частини бюджету внаслідок скоФрочення податків і величезного зростання військових витрат. Проте адміністФрація Рейгана змогла перекрити інфляційний вплив дефіциту державного бюдФжету за рахунок грошового ринку (тобто заощаджень підприємств і населенФня), а також шляхом підвищення процентних ставок і залучення іноземногокапіталу.
Конкурентне стимулювання виробництва включає заходи як по прямому
стимулюванню підприємництва шляхом значного зниження податків на корФпорації, так і по непрямому стимулюванню заощаджень для населення (зниФження податків з населення).
Водночас стали застосовуватися заходи, що стимулюють ринкову конкуФ
ренцію і знижують її вплив на ціни і спіраль “цінаФзаробітна плата”. НаприкФлад, у США адміністрація Рейгана відмовилася від державної підтримки такихмалоконкурентних галузей, як чорна металургія, текстильна, взуттєва промисФловість, що викликало хвилю злиття великих компаній. У результаті різко зрослаконкуренція, яка сприяла зменшенню інфляції до “повзучих” форм, а такожпослабленню інфляційної спіралі “цінаФзаробітна плата”.
§5. Теорії інфляції
В даний час існують три основних напрямки в теорії інфляції: кейнсіансьФ
ка теорія інфляції, яка викликана надлишковим попитом; монетаристькакількісна концепція; теорія надзвичайних витрат.
Кейнсіанська теорія інфляції, яка викликана надлишковим попитом.  ПредФ
ставники цієї теорії (Дж.М.Кейнс і Б.Хансен) виходять з аналізу доходів і витФрат суб’єктів, їх впливу на збільшення попиту. Вони вважають, що збільшенняпопиту з боку держави і підприємців призводить до зростання виробництва ізайнятості. У той же час збільшення попиту населення, оскільки він (попит)має непродуктивний характер, веде до інфляції. У зв’язку з цим вони рекоменФдують стимулювати приватні і державні інвестиції, але обмежувати заробітнуплату. У даній концепції велику роль відіграє, за словами Кейнса, “ефективФний”, або грошовий попит, що нібито і створює грошову масу. Причому Кейнсрозглядає два види інфляції:

276Частина 5. Макроекономічний рівень господарювання
напівінфляція  (помірна, або повзуча), тобто таке зростання грошової маси
в умовах безробіття, що не несе небезпеки, оскільки не стільки призводить дозростання цін, скільки сприяє втягуванню безробітних у процес виробництва;
справжня інфляція  (що галопує) — вона можлива при досягненні повної
зайнятості, коли зростання грошової маси цілком виявляється в зростанні цінна товари і послуги.
У зв’язку з цим у своїй праці “Загальна теорія зайнятості, відсотків і гроФ
шей” (1936) Кейнс рекомендував проводити зниження не номінальної, або “гроФшової” заробітної плати, що, за його словами, є “непіддатливою” через завзяФтого опору працюючих, а здійснювати “гнучку, інфляційну грошову політику”,що веде в кінцевому підсумку до зниження реальної заробітної плати.
На основі кейнсіанської теорії інфляції була винайдена так звана “крива
Філіпса”, що відбивала обернену залежність у розвитку цін і зайнятості у ВеФликій Британії. Новозеландський вчений А.Філіпс на основі аналізу тенденційв економіці Великій Британії з 1861 по 1957 р. дійшов висновку, що за допомоФгою інфляції майже протягом 100 років вдавалося переборювати спад виробФництва і збільшувати зайнятість, а стабілізація цін супроводжувалася зниженФням рівня зайнятості й економічної активності.
Відповідно до “кривої Філіпса” були розроблені рекомендації по приборФ
канню інфляції, утриманню її на помірному рівні: або довести безробіття довисокого рівня, або профспілкам проводити більш стриману політику при пеФреговорах про підвищення заробітної плати.
Проте економічні кризи 1974Ф1975 рр. і 1980Ф1982 рр. виявили новий феФ
номен – стагфляцію, що спростовує “криву Філіпса”, тому що в ці періоди –періоди стагнації або кризи – темпи інфляції не зменшувалися, а зростали.
Монетаристська концепція інфляції.  Представники даного напрямку
(М.Фрідмен і ін.) розглядають інфляцію як грошовий феномен, тобто резульФтат надлишкової кількості грошей в обігу. З цією метою вони зіставляють індексигрошової маси і фізичного обсягу ВНП. Тут гроші відіграють активну роль, тобтогрошова маса “створює” попит.
Монетаристи виступають проти неокейнсіанських заходів антициклічноФ
го регулювання, розглядаючи розвиток промислового циклу як зміну інфляції(піднесення) і дефляції (криза). Звідси вони роблять висновок: оскільки інфляФція викликає піднесення промислового виробництва, її варто підтримувати впомірних розмірах.
Теорія інфляції викликана надмірними витратами виробництва  (Д.М.Кейнс,
У.Торн, Р.Куєн). Ця теорія пояснює зростання цін збільшенням витрат виробФництва. Вона тісно пов’язана з концепцією Кейнса, який вважав: якщо першастадія інфляції (напівінфляція) являє собою інфляцію попиту, то друга стадія(справжня інфляція) – результат інфляції витрат виробництва. Причому, надумку представників даної теорії, інфляцію викликають лише витрати, пов’яФ

277Розділ 13. Сучасна інфляція та її національні особливості
зані з заробітною платою, на чому заснована теорія інфляційної спіралі “зароФ
бітна платаФціни”, якої притримується більшість західних економістів, у томучислі П.Самуельсон, Дж.Гелбрейт та ін. Аналізована теорія є основою антиФінфляційних заходів для “заморожування” заробітної плати, політики обмеФження доходів населення. Водночас варто зауважити, що сучасний період НТРхарактеризується зростанням заробітної плати. Тому західні економісти висуФвають тезу про те, що її збільшення не повинно перевищувати зростання проФдуктивності праці, інакше відбудеться розкручування “інфляційної спіралі”.

Розділ 14. Фінанси, фінансова система
§ 1. Соціальношекономічна сутність і функції фінансів
Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера охоплюваних ними
товарно)грошових відносин і роль у процесі суспільного відтворення визнача)ються економічним ладом суспільства, природою і функціями держави.
Фінанси – історична категорія. Вони з’явилися одночасно з виникнен)
ням держави при розшаруванні суспільства на класи. В часи первісно)общин)ного ладу не було класів, не було держави.
В докапіталістичних формаціях велика частина потреб держави задоволь)
нялася шляхом встановлення різноманітного роду натуральних повинностей ізборів. Грошове господарство в той період було розвинуте тільки в армії.
В умовах капіталізму фінанси стали виражати економічні відносини у зв’яз)
ку з утворенням, розподілом і використанням фондів коштів у процесі розподілуі перерозподілу національного доходу.
Різкий розвиток фінансових відносин відбувся в XX ст., особливо після
Другої світової війни. Обсяги державних бюджетів стали виражатися в мільяр)дах національних валют. В усіх країнах відбулося одержавлення значної части)ни національного доходу (від 30 до 50%). Маючи величезні фонди коштів, дер)жави стали робити істотний вплив на процес відтворення. Розширилася сферафінансових відносин. Держава стала акумулювати не тільки ресурси бюджет)ної системи, а й численних позабюджетних фондів.
Значний розвиток одержали фінанси підприємств різноманітних форм
власності. У промислово розвинутих країнах основною організаційно)право)вою формою стали акціонерні товариства. Чому ж акціонерна форма власностінабула такого широкого поширення в країнах з розвинутою ринковою еконо)мікою? Випуск акцій — одна з потужних форм мобілізації капіталу. Вона доз)воляє трансформувати грошові заощадження у виробничі інвестиції. Без акцій,облігацій, кредитів банків і інших елементів фінансового ринку корпорації

279Розділ 14. Фінанси, фінансові система
повинні були б забезпечувати зростання за рахунок самофінансування, що різко
обмежило б можливості їх зростання.
Фінансова сторона діяльності акціонерних товариств і підприємств інших
форм власності набуває дедалі більшого значення. Сучасні умови відтворення,загострення конкурентної боротьби різко підвищили питання управлінняфінансами підприємств. У країнах з розвинутою ринковою економікою рішеннякардинальних питань розвитку підприємств здійснюється під суворим контро)лем її фінансового управління. Успіх діяльності акціонерних товариств іпідприємств інших організаційно)правових форм багато в чому визначаєтьсязнанням усіма співробітниками основ фінансово)економічного аналізу. Фінан)си підприємств обслуговують кругообіг величезних фондів коштів. Тому пи)тання фінансового менеджменту (тобто найбільш ефективного управлінняфінансовими ресурсами підприємств) набувають винятково важливого значен)ня.
Фінансові відносини охоплюють дві сфери:• економічні грошові відносини, пов’язані з формуванням і використан)
ням централізованих грошових фондів держави, що акумулюються в державнійбюджетній системі й урядових позабюджетних фондах;
• економічні грошові відносини, що опосередковують кругообіг децент)
ралізованих грошових фондів підприємств.
Фінанси являють собою економічні відносини, пов’язані з формуванням,
розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів зметою виконання функцій і завдань держави та суб’єктів господарювання і забез)печення умов розширеного відтворення.
Фінанси – невіддільна частина грошових відносин, тому їх роль і значен)
ня залежать від того, яке місце грошові відносини займають в економічнихвідносинах. Проте не кожні грошові відносини виражають фінансові відноси)ни. Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями. Гроші– це загальний еквівалент, за допомогою якого насамперед вимірюються вит)рати праці асоційованих виробників, а фінанси — економічний інструмент роз)поділу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національногодоходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням фондів коштів.
Головне їх призначення в тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і
фондів забезпечити не тільки потреби держави і підприємств у коштах, а й кон)троль за витратою фінансових ресурсів.
Фінанси виражають грошові відносини, що виникають між: підприємства)
ми в процесі придбання товарно)матеріальних цінностей, реалізації продукціїі послуг; підприємствами і вищестоящими організаціями при створенні цент)ралізованих коштів та їх розподілу; державою і підприємствами при сплаті нимиподатків у бюджетну систему і фінансуванні витрат; державою і громадянамипри внесенні ними податків і добровільних платежів; підприємствами, грома)

280Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
дянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні ресурсів;
окремими ланками бюджетної системи; страховими організаціями і підприєм)ствами та населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитку принастанні страхового випадку, а також грошові відносини, що опосередковуютькругообіг фондів підприємств.
Головним матеріальним джерелом грошових фондів виступає національний
дохід країни – нова вартість, або вартість валового внутрішнього продукту завідрахуванням спожитих у процесі виробництва знарядь і засобів виробництва.
Обсяг національного доходу визначає можливості задоволення загально)
державних потреб і розширення суспільного виробництва. Саме з урахуваннярозмірів національного доходу і його окремих частин — фонду споживання іфонду накопичення — визначаються пропорції розвитку економіки її структу)ри. От чому у всіх країнах надається важливого значення статистиці національ)ного доходу.
Без участі фінансів національний дохід не може бути розподілений. Фінан)
си – невіддільна сполучна ланка між створенням і використанням національ)ного доходу. Фінанси впливають на виробництво, розподіл і споживання і но)сять об’єктивний характер. Вони виражають визначену сферу виробничихвідносин і належать до базисної категорії.
За своїм матеріальним змістом фінанси — це цільові фонди коштів у су)
купності з фінансовими ресурсами країни. Головна умова зростання фінансо)вих ресурсів – збільшення національного доходу. Фінанси і фінансові ресурси– не тотожні поняття.
Фінансові ресурси самі по собі не визначають сутності фінансів, не розк)
ривають їх внутрішнього змісту і суспільного призначення. Фінансова наукавивчає не ресурси як такі, а суспільні відносини, що виникають на основі утво)рення, розподілу і використання ресурсів; вона досліджує закономірності роз)витку фінансових відносин.
Хоча фінанси відносяться до базисної категорії, вони багато в чому зале)
жать від фінансової політики, яку здійснює уряд.
Фінанси – це насамперед розподільча категорія. З їх допомогою
здійснюється повторний розподіл або перерозподіл національного доходу. У1960)1990 рр. частка національного доходу, що перерозподіляється через усіланки фінансової системи, різко зросла: з 9)18% напередодні Першої світовоївійни до 35)50% і більш у даний час.
Соціально)економічна сутність фінансових відносин полягає в дослідженні
– за рахунок кого держава одержує фінансові ресурси й у чиїх інтересах вико)ристовує ці кошти.
В процесі історичного розвитку сутність перерозподільчих процесів знач)
но змінилася. У XIX ст. в умовах жорсткої виробничої експлуатації широкі на)родні маси несли й основний тягар фінансової експлуатації.

281Розділ 14. Фінанси, фінансові система
Гігантський розвиток продуктивних сил у XX ст., особливо у другій його
половині, розширення функцій держави, демократизація громадського життяв країнах з розвинутою ринковою економікою обумовили істотні зміни в сферідержавних фінансів. Вони виявилися в тому, що значна частина ресурсів, якімобілізуються урядом, стала перерозподілятися на користь широких прошарківнаселення. Це насамперед виявилося в значній частці ресурсів, що спрямову)ються на соціальні цілі. У зв’язку з вимогами науково)технічної революції особ)ливо зросли витрати на освіту. У ряді країн, наприклад у Великій Британії, буланаціоналізована охорона здоров’я і створена Національна служба охорони здо)ров’я. Одержали значний розвиток позабюджетні соціальні фонди.
Проте зростання соціальних витрат не означає, що перерозподільчі про)
цеси здійснюються тільки в інтересах трудящих мас. В основних зарубіжнихкраїнах дотепер зберігаються значні військові витрати, витрати по виплатівідсотків і погашенню державного боргу, при яких одержувачами коштів ви)ступають монополії, що входять у військово)промисловий комплекс та іншіфінансові структури (страхові компанії, банківські монополії, фінансово)про)мислові групи).
У СРСР повоєнний період характеризувався високим рівнем витрат на
військові цілі, неефективним використанням коштів на фінансування народ)ного господарства, залишковим принципом фінансування соціальних витрат.
Таким чином, фінанси – це розподільча категорія. Водночас слід зазначи)
ти, що розподільчі процеси відбуваються не тільки через фінанси, а й шляхомвикористання цін і кредиту. Як відомо, ціна є грошовим вираженням вартостітовару. Перед тим, як відбудеться розподіл і перерозподіл національного дохо)ду, товар повинен бути реалізований. Ціна визначає розмір коштів, що надхо)дять від реалізації продукції до її власників, і виступає вихідною основою по)дальшого розподільчого процесу. В умовах гіперінфляції в Україні відбулосярізке зростання цін і перерозподільча функція ціни посилилася. Ціни такожрегулюють попит і пропозицію на товари і тим самим впливають на відтворен)ня.
Значні перерозподільчі процеси відбуваються у сфері кредитних відносин.
Фінанси і кредит – взаємозалежні категорії. У своєму взаємозв’язку вони за)безпечують кругообіг грошових фондів підприємств на розширеній основі.Кредитні ресурси залучаються в Україні і для покриття бюджетного дефіциту.
Кредит являє собою рух позичкового фонду, здійснюваного через банкі)
вську систему і спеціальні фінансово)кредитні інститути. Банки акумулюютьвільні кошти підприємств і населення і передають їх на основі забезпеченості,повернення, платності і терміновості підприємствам, що мають потребу у них.
На відміну від фінансів, що виражають односторонній і безоплатний рух
вартості, кредит має бути в обумовлений термін повернутий кредитору зі спла)тою заздалегідь встановлених відсотків.

282Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Сутність фінансів виявляється в їх функціях. Фінанси виконують дві ос)
новні функції: розподільчу і контрольну, здійснювані ними одночасно. Кожнафінансова операція означає розподіл суспільного продукту і національногодоходу і контроль за цим розподілом.
Розподільча функція фінансів:• Розподіл національного доходу полягає в створенні так званих основ)
них, або первинних доходів. Їх сума дорівнює національному доходу. Основнідоходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників ма)теріального виробництва. Вони діляться на дві групи:
1) зарплата робітників, службовців, доходи фермерів, селян, зайнятих у
сфері матеріального виробництва;
2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва. Проте первинні
доходи ще не утворюють суспільних коштів, достатніх для розвитку пріоритет)них галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни,задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Необхідно здійсни)ти подальший розподіл або перерозподіл національного доходу.
• Перерозподіл національного доходу пов’язаний з міжгалузевим і тери)
торіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного і раціо)нального використання доходів і накопичень підприємств та організацій; з на)явністю поряд з виробничою невиробничої сфери, в якій національний дохідне створюється (освіта, охорона здоров’я, соціальне страхування і соціальнезабезпечення, управління); з перерозподілом доходів між різноманітними соці)альними групами населення. У результаті перерозподілу утворяться повторні,або похідні доходи. Це доходи, отримані в галузях невиробничої сфери, подат)ки (прибутковий податок з фізичних осіб і ін.). Повторні доходи служать дляформування кінцевих пропорцій використання національного доходу.
Активно беручи участь у розподілі і перерозподілі національного доходу,
фінанси сприяють трансформації пропорцій, що виникли при первинномурозподілі національного доходу, у формуванні пропорцій його кінцевого вико)ристання. Доходи, які утворені в ході такого перерозподілу, повинні забезпе)чити відповідність між матеріальними і фінансовими ресурсами і насампередміж розміром грошових фондів та їх структури, з одного боку, і обсягом та струк)турою засобів виробництва і предметів споживання – з другого.
Перерозподіл національного доходу в Україні має здійснюватися в інтере)
сах структурної перебудови народного господарства, розвитку пріоритетнихгалузей економіки (сільське господарство, харчова, легка промисловість, транс)порт, енергетика, конверсія військового виробництва), на користь найменшзабезпечених прошарків населення (пенсіонерів, інвалідів, студентів, самотніхі багатодітних матерів).
Таким чином, перерозподіл національного доходу відбувається між ви)
робничою і невиробничою сферами народного господарства, галузями матері)

283Розділ 14. Фінанси, фінансові система
ального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності і соц)
іальними групами населення. Кінцева мета розподілу і перерозподілу націо)нального доходу і валового внутрішнього продукту, що здійснюється за допо)могою фінансів, виявляється в розвитку продуктивних сил, створенні ринко)вих структур економіки, зміцненні держави, забезпеченні високої якості життяшироких прошарків населення. При цьому роль фінансів підпорядкована зав)данням підвищення матеріальної зацікавленості робітників і колективівпідприємств та організацій у поліпшенні фінансово)господарської діяльності,досягненні найкращих результатів при найменших витратах.
Фінанси виконують також контрольну функцію. Як інструмент формуван)
ня і використання грошових доходів і фондів, вони об’єктивно відбивають хідрозподільчого процесу. Контрольна функція виявляється в контролі за розпо)ділом валового внутрішнього продукту по відповідних фондах і витратою їх зацільовим призначенням.
В умовах переходу на ринкові відносини фінансовий контроль спрямова)
ний на забезпечення динамічного розвитку суспільного і приватного вироб)ництва, прискорення науково)технічного прогресу, поліпшення якості роботиу всіх ланках народного господарства. Він охоплює виробничу і невиробничусфери і націлений на підвищення економічного стимулювання, раціональну ідбайливу витрату матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та природнихбагатств, скорочення непродуктивних витрат і втрат, припинення безгосподар)ності і марнотратства.
Одне з важливих завдань фінансового контролю – перевірка точного до)
тримання законодавства з фінансових питань, своєчасності і повноти вико)нання фінансових зобов’язань перед бюджетною системою, податковою служ)бою, банками, а також взаємних зобов’язань підприємств і організацій за роз)рахунками і платежами.
Контрольна функція фінансів виявляється також через багатогранну
діяльність фінансових органів. Робітники фінансової системи і податкової служ)би здійснюють фінансовий контроль у процесі фінансового планування, привиконанні дохідної і видаткової частин бюджетної системи. В умовах розвиткуринкових відносин напрямки контрольної роботи, форми і методи фінансово)го контролю істотно змінюються.
Крім розподільчої і контрольної функцій, фінанси виконують також регу)
люючу функцію. Ця функція пов’язана з втручанням держави через фінанси(державні витрати, податки, державний кредит) у процес відтворення. З метоюрегулювання економіки і соціальних відносин використовуються також фінан)сове і бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів.Проте на сьогодні в Україні регулююча функція розвинута недостатньо.
Функції фінансів реалізуються через фінансовий механізм, що являє со)
бою частину господарського механізму. Фінансовий механізм включає су)

284Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
купність організаційних форм фінансових відносин у народному господарстві,
порядок формування і використання централізованих і децентралізованихфондів коштів, методи фінансового планування, форми управління фінанса)ми і фінансовою системою, фінансове законодавство. В умовах поглибленняринкових реформ застосовується якісно новий фінансовий механізм. Це сто)сується взаємовідносин підприємств і населення з бюджетною системою, по)забюджетними фондами, органами майнового й особистого страхування тощо.
§ 2. Роль фінансів у розширеному відтворенні
Розширене відтворення включає безупинне поновлення і розширення ви)
робничих фондів, зростання ВВП і його головної частини — національногодоходу, відтворення робочої сили і виробничих відносин. Воно здійснюється звикористанням економічних важелів, товарно)грошових, фінансових і кредит)них відносин. Важлива роль у відтворенні всіх складових частин ВВП нале)жить державним фінансам і фінансам підприємств.
Держава впливає на відтворювальний процес через фінансування
підприємств і окремих галузей господарства, витрат на соціальні цілі, кредит)ну і податкову політику.
Слід зазначити, що в умовах адміністративно)командної системи ефек)
тивність використання державних коштів на фінансування народного госпо)дарства була низькою. Росло незавершене будівництво, збільшувався обсягневстановленого устаткування, зокрема імпортного. Були підірвані основи гос)прозрахункової діяльності підприємств — кошти високорентабельнихпідприємств вилучалися і перерозподілялися на користь збиткових виробництв;фінансові права підприємств були урізані, що не дозволяло їм приймати опе)ративні рішення, спрямовані на одержання високих фінансово)господарськихрезультатів.
В умовах поглиблення ринкових реформ відбувається перебудова всієї
системи фінансових відносин у народному господарстві. Державні фінанси, інасамперед бюджетна система, шляхом відповідного розподілу коштів повиннізабезпечити структурну перебудову економіки, прискорення науково)техніч)ного прогресу, підвищення ефективності виробництва, і на цій основі зростан)ня життєвого рівня народу.
За рахунок централізованих фондів забезпечуються потреби розширеного
відтворення на макрорівні; здійснюється міжгалузевий і територіальний пере)розподіл ресурсів для вирівнювання економічного і соціального розвитку ок)ремих регіонів.
Слід зазначити, що витрати з бюджету на фінансування народного госпо)
дарства в 90)ті роки значно скоротилися. З початку 1990 р. відзначається по)

285Розділ 14. Фінанси, фінансові система
дальше уповільнення темпів інвестиційної активності. Скорочуються обсяги
централізованих капітальних вкладень. Недостатні обсяги державних інвести)ційних кредитів.
• Інвестиційна діяльність особливо скорочується у виробничій сфері по
всіх народногосподарських комплексах. Одна з причин цього — криза непла)тежів у народному господарстві. Особливо істотне згортання капітального бу)дівництва спостерігається в галузях паливно)енергетичного й агропромисло)вого комплексів. Для інвесторів більш приваблива невиробнича сфера, для якої,зокрема, характерним є швидкий оборот фінансових ресурсів, незначна фон)доємність, відносно велика рентабельність.
Особливо велика роль фінансів у розширеному відтворенні підприємств
різноманітних форм власності, оскільки при їх особистій участі створюєтьсяВВП і відбувається його розподіл у середині підприємства і галузей.
Незважаючи на різке зниження бюджетного фінансування, умови розши)
реного відтворення для підприємств у ринковій економіці спрощуються внас)лідок зростання частки прибутку, що лишається в господарстві, можливостейзалучення банківських кредитів і інших форм запозичення на фінансовомуринку. Частка власних коштів підприємств у загальному обсязі капіталовкла)день у даний час перевищила бюджетні асигнування на ці цілі.
Інвестиційну політику на даному етапі передбачається здійснювати в та)
ких напрямках:
— подальша децентралізація інвестиційного процесу на основі розвитку
різноманітних форм власності, підвищення ролі внутрішніх (власних) джерелнакопичень підприємств для фінансування їх інвестиційних проектів;
— державна підтримка підприємств за рахунок централізованих інвестицій
при безумовному перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінан)сування на кредитування (на зворотній і платній основі). Зберігання безпово)ротного бюджетного фінансування переважно для соціально значимих об’єктів,що мають некомерційний характер;
— розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень і держав)
ного фінансування інвестиційних проектів виробничого призначення строговідповідно до суто цільових програм і виключно на конкурсній основі;
— посилення державного контролю за цільовою витратою коштів держав)
ного бюджету, що спрямовуються на інвестиції у формі безповоротного фінан)сування і кредитування;
— значне розширення практики спільного (часткового) державно)комер)
ційного фінансування інвестиційних проектів;
— використання частини централізованих (кредитних) інвестиційних
коштів на реалізацію особливо ефективних інвестиційних проектів і об’єктівмалого бізнесу незалежно від їх галузевої належності і форм власності для при)скорення структурно)технологічної перебудови виробництва;

286Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
— удосконалення нормативної бази з метою залучення іноземних інвес)
тицій.
Державні інвестиції повинні бути соціально обгрунтованими, спрямова)
ними на створення додаткових робочих місць, поліпшення якості життя, сти)мулювання власної інвестиційної активності підприємств.
• Великий вплив на фінанси підприємств здійснює податкова політика,
яка забезпечує функціонування податкової системи, види податків, їхні став)ки, пільги тощо. Слід зазначити, що податкова політика в даний час не стиму)лює розширене відтворення.
Фінанси виступають важливим елементом відтворення робочої сили, у
вартість якої, крім оплати праці, входять також витрати на освіту, охорону здо)ров’я, соціальне забезпечення. Розширення сфери соціальних витрат обумов)лене багато в чому вимогами науково)технічної революції. Швидка якісна пе)ребудова виробництва потребує постійної зміни фахової структури робочоїсили, що спричинює подальше зростання витрат на освіту і перекваліфікаціюкадрів.
Припинення спаду виробництва й економічне зростання можливі тільки
в умовах різкого збільшення інвестиційних ресурсів, зміцнення купівельної
сили гривні, зменшення податкового навантаження на економічну діяльність.
§ 3. Фінансова система і характеристика її ланок
Поняття “фінансова система” є розвитком більш загального поняття
“фінанси”. Фінанси, як відзначалося раніше, виражають економічні суспільнівідносини. Проте в кожній ланці фінансів ці відносини виявляються по)різно)му, мають свою специфіку. Кожна ланка фінансів певним чином впливає напроцес відтворення, має свої, властиві їй функції. Так, фінанси підприємствобслуговують матеріальне виробництво. При їх участі створюється ВВП, щорозподіляється усередині підприємств і галузей господарства. Через держав)ний бюджет мобілізуються ресурси в основний централізований фонд держа)ви, і відбувається перерозподіл коштів між галузями господарства, економіч)ними регіонами, окремими соціальними групами населення. Позабюджетніспеціальні фонди мають строго цільове призначення. Так, найбільший спец)іальний Пенсійний фонд України мобілізує кошти на виплату пенсій громадя)нам країни. Фонди страхування призначені для відшкодування збитку, завда)ного стихійними лихами підприємствам і населенню, а по особистому страху)ванню — виплати застрахованій особі або його сім’ї матеріального забезпеченняпри настанні страхового випадку.
Таким чином, кожна ланка фінансової системи являє собою визначену
сферу фінансових відносин, а фінансова система в цілому – сукупність різно)

287Розділ 14. Фінанси, фінансові система
манітних сфер фінансових відносин, у процесі яких утворюються і використо)
вуються фонди коштів.
Іншими словами, фінансова система  – це система форм і методів утворен)
ня, розподілу і використання фондів коштів держави і підприємств.
Фінансова система України включає такі ланки фінансових відносин:• бюджетна система, яка включає Державний бюджет, бюджет Автоном)
ної Республіки Крим, а також місцеві бюджети;
• централізовані цільові фонди грошових коштів загальнодержавного при)
значення;
• фінанси підприємств різних форм власності, організацій, установ і га)
лузей народного господарства;
• майнове та особисте страхування;
• кредит (державний та банківський).
Центральне місце у фінансовій системі України посідає бюджетна система
(Державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим, місцевібюджети), завдяки якій утворюються грошові фонди відповідних державних таадміністративно)територіальних угруповань. Такі грошові фонди необхідні дляреалізації загальнодержавних або територіальних соціально)економічних планіві програм, гарантування оборони та безпеки країни.
Централізовані цільові фонди  – відносно нова ланка фінансової системи
України. До них належать: Пенсійний фонд і Фонд соціального страхування,Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастро)фи і соціальному захисту населення, Державний інвестиційний фонд.
Державний кредит  – фонд коштів, що утворюється шляхом випуску дер)
жавних позик. У цих відносинах позичальником виступає держава, а кредито)рами юридичні та фізичні особи, які купують цінні папери, становлять її борг.Для формування фонду коштів також використовуються вклади громадян вощадні банки як джерело кредитних ресурсів.
Банківський кредит  – охоплює відносини по утворенню в розпорядженні
банків грошових фондів (кредитних ресурсів) за рахунок статутних та іншихфондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів в обігу та міжбанківсь)ких розрахунках тощо. З фондів банківського кредитування видається корот)кострокова, середньострокова і довгострокова позичка за умов зворотності івідплатності юридичним особам на виробничі, соціальні потреби, а такожфізичним особам на різноманітні потреби.
• В умовах адміністративно)командної системи діяла державна монопо)
лія на страхову справу. Страхування здійснювалося на всій території країниДержстрахом СРСР, і страхові органи союзних республік перебували в подвійно)му підпорядкуванні — правлінню Держстраху і Міністерству фінансів союзноїреспубліки. Діяльність страхової системи була підпорядкована інтересам дер)жавного бюджету. Держава безоплатно вилучала зі страхових фондів значні

288Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
кошти для покриття бюджетного дефіциту. З переходом до ринкової економі)
ки створені об’єктивні умови для активного розвитку страхування.
У 1990 р. було покінчено з державною монополією у страховій справі. По)
ряд з державними страховими організаціями страхування здійснюють акціо)нерні страхові компанії, що одержали ліцензію на проведення страхових опе)рацій.
З розвитком ринкових відносин майнове й особисте страхування та стра)
хування відповідальності набувають дедалі більшого значення, оскільки ступіньстрахового ризику, пов’язаного з можливістю настання стихійних лих, спадіввиробництва, фінансових втрат, політичною нестабільністю, зростає.
Слід зазначити, що чітка спеціалізація серед страховиків за напрямками
страхової діяльності на сьогодні відсутня. Більшість страхових компаній про)водять операції по страхуванню життя, страхуванню майна юридичних і фізич)них осіб, страхуванню вантажів, страхуванню від нещасливих випадків і хво)роб, страхуванню відповідальності, фінансових ризиків.
Головну роль на страховому ринку займає державна страхова компанія “Оран)
та”, що за більш як 70)літній період свого функціонування створила потужниймеханізм страхового захисту окремих сторін суспільного виробництва, життя, здо)ров’я, працездатності членів суспільства.
• Фінанси підприємств різноманітних форм власності (державні, ак)
ціонерні, приватні, орендні й ін. ) складають основу фінансів. Тут формуєтьсяпереважна частина фінансових ресурсів. Від стану фінансів підприємств бага)то в чому залежить загальне фінансове становище країни.
В умовах ринкових відносин підприємства здійснюють свою діяльність на
засадах комерційного розрахунку, при якому витрати підприємства повинніпокриватися за рахунок власних доходів. Головним джерелом виробничого ісоціального розвитку трудових колективів стає прибуток.
Підприємства стали мати реальну фінансову незалежність, самостійно
розподіляють виторг від реалізації продукції, на свій розсуд розпоряджаютьсяприбутком, формують виробничі і соціальні фонди необхідними їм коштамидля інвестування, використовуючи в тому числі і ресурси фінансового ринку.
Підприємства стали вільні від дріб’язкової опіки з боку держави, але вод)
ночас різко підвищилася їхня відповідальність за економічні і фінансові ре)зультати роботи.
§ 4. Фінансова безпека
Державне регулювання фінансової системи як важливий чинник її ефек)
тивного розвитку спирається на два головних напрямки — на забезпечення її
подальшої стабілізації, підтримку розбудови фінансової сфери, піднесеннярівня її державного управління, фінансового контролю та організовану проти)

289Розділ 14. Фінанси, фінансові система
дію системі загроз фінансовій сфері механізмами, засобами та органами фінан)
сової безпеки.
Під фінансовою безпекою слід розуміти такий стан фінансової, грошово)кре)
дитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризуєть)ся збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здат)ністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системита економічне зростання.
Стан фінансової системи великою мірою залежить від гармонійного взає)
мозв’язку та розвитку всіх її складових. Фінансова система України ще не на)була рис, притаманних ринковій економіці, і перебуває в стадії формування.Нині фінансові можливості держави, які залежать від обсягу фінансових ре)сурсів, залишаються досить обмеженими. До того ж дезорганізація цієї систе)ми, що відбувається поряд з її криміналізацією створює значну загрозу еко)номічній безпеці України і може призвести до вкрай негативних наслідків. Ста)білізація економічної системи держави вимагає розробки та реалізаціїкомплексної програми оздоровлення державних фінансів.
Важливим інструментом державного регулювання соціально)економічних
процесів є Державний бюджет України. Саме розбалансованість Державногобюджету є головним дестабілізуючим чинником кризи державних фінансів.
Найважливішими критеріями формування та виконання державного і
місцевого бюджетів відповідно до вимог економічної безпеки повинні статитакі:
— відповідність бюджетної політики національним інтересам, а не інтере)
сам політичної кон’юнктури;
— забезпечення суверенітету держави у здійсненні національної бюджет)
ної політики;
— зміцнення держави на основі забезпечення фінансовими ресурсами
можливостей реалізації її функцій у здійсненні внутрішньої і зовнішньої полі)тики;
— реальність цілей бюджетної політики та створення умов для їх досяг)
нення;
— забезпечення самостійності та незалежності Державного бюджету і ста)
більності його доходів як засобу забезпечення самостійності і незалежності цен)тральної влади від регіонів;
— підтримка в бюджетній системі необхідного ступеня залежності регі)
онів від Державного бюджету;
— забезпечення цілісності і єдності бюджетної системи як фінансової ос)
нови і передумови цілісності та єдності Української держави;
— здатність бюджетної системи забезпечити єдність ринкового економіч)
ного простору, фінансової, грошово)кредитної, валютної, банківської та по)даткової систем;

290Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
— узгодженість у бюджетному процесі річних і стратегічних завдань дер)
жавної політики економічного розвитку.
Вкрай негативно позначається на гарантуванні національної безпеки Ук)
раїни хибна практика щорічного несвоєчасного прийняття Державного бюд)жету. Тому важливо законодавчо чітко регламентувати процедуру підготовки таприйняття Державного бюджету і передбачити відповідальність посадових осібза зрив бюджетного процесу.
Досягнення на вимогу міжнародних фінансових організацій низького рівня
дефіциту бюджету, що здійснюється в основному за рахунок невиконання бюд)жетних зобов’язань (головним чином хронічних затримок з виплатою заробіт)ної платні та інших соціальних виплат) є неприпустимо з точки зору вимог еко)номічної безпеки. Зниження рівня інфляції досягається засобами жорсткоїмонетарної політики, органічно не пов’язаної з оздоровленням фінансів.
Криза платежів, яка поглиблюється бюджетною заборгованістю, обмежен)
істю кредитних ресурсів, перебуванням значної частини грошей у позабанківсь)кому обігу, бартеризацією обміну, знижує рівень економічної безпеки і посилюєсоціальну напруженість у суспільстві. До того ж криза платежів призводить доформування так званої боргової економіки, в якій головним боржником висту)пає держава (див. додаток “Динаміка зовнішнього боргу України”, стор. 713).
Міжнародний валютний фонд. За станом на 1 січня 1999 р. Україна залучи)
ла близько $3,5 млрд фінансової допомоги з боку міжнародних фінансовихорганізацій та інших офіційних кредиторів. Найбільший обсяг допомоги надавМВФ – близько $2,2 млрд
Фінансові ресурси МВФ даються Україні на достатньо пільгових умовах:
строк оплати – 3)5 років, початок оплати — через три роки, ставки відсотка закредит – від 5,75% до 6,29%. Розпорядником фінансових ресурсів, наданихМВФ, виступає Національний банк України.
За станом на 1 січня 1999 р. державний борг України перед МВФ складав
$2790 млн, або 24,3% усього зовнішнього держборгу України.
Світовий банк.  Від Світового банку Україна одержувала позики на фінан)
сування дефіциту державного бюджету і для реалізації інвестиційних проектів.
Його кредити є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансуван)
ня. За класифікацією Світового банку, Україна відноситься до третьої категоріїкраїн (за середнім рівнем прибутку). Для таких країн строк погашення кредитівскладає 17 років з пільговим періодом 5 років, під час яких виплачуються лишевідсотки. Ставка відсотків може бути фіксованою або плаваючою, прив’язаноюдо ставки LIBOR. Відсотки по позиках Світового банку, залучених Україною доцього часу, виплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної мар)жи Світового банку ставка відсот ків для України с тановить близько 6,5% річних.
За станом на 01.01.99 р. державний борг України перед Світовим банком
становив $1584 млн, або 13,8% усього зовнішнього держборгу України.

291Розділ 14. Фінанси, фінансові система
Європейський банк реконструкції і розвитку.  Іншим джерелом пільгового фінан)
сування інвестиційних проектів є позики Європейського банку реконструкції ірозвитку. Вони даються на 3)5 років за пільговими ставками – LIBOR плюс 1%.
На початок 1999 р. державний борг України перед Європейським банком
реконструкції і розвитку досяг $110 млн, або 1% усього зовнішнього держборгуУкраїни.
Росія.  Вже в перші роки своєї політичної незалежності Україна визнала
борги перед Росією, насамперед за імпорт енергоносіїв. Державний борг Ук)раїни перед Росією був оформлений міжурядовою угодою від 26 травня 1993 р.на суму $2,5 млрд Щорічно протягом 1996)1998 рр. Україна повинна була пога)шати $416,7 млн боргу, але погасила лише за один рік. Інший борг, відповіднодо міжурядової угоди від 20 березня 1995 р., був реструктуризован.
24 червня 1993 р. була підписана угода, відповідно до якої уряд Росії надав
Україні кредит на $203,9 млн для оплати постачання товарів і послуг із Росією.Україна погасила лише $67,9 млн Сума, що залишилася, реструктуризована.
20 березня 1995 р. з метою врегулювання прострочених боргових зобов’я)
зань України перед Росією була укладена міжурядова угода про реструктуриза)цію заборгованості. Відповідно до цього документа, реструктуризовано пла)тежів на загальну суму $1,131 млрд, з яких прострочені відсотки за користуван)ня кредитами в 1993)1994 рр. і штрафні санкції за прострочення платежівскладають близько $160 млн
Протягом 1995)1996 рр. Україна повинна була виплачувати лише відсот)
ки, а з 1997 р. – починати погашати кредит. У 1997 р. вона повинна була пога)сити $68 млн, потім з 1998 по 2007 р. — по $106,8 млн щорічно. Реструктуриза)ція дозволила поліпшити структуру заборгованості перед Росією.
28 травня 1997 р. уряди України і Росії підписали угоду про розрахунки,
пов’язані з поділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморськогофлоту Росії на території України. Відповідно до цього документа, з 1 січня 1998р. втратили силу статті україно)російських угод, за якими в України виникаютьзобов’язання щодо погашення основного боргу і сплати відсотків. Відтоді дер)жавний борг України перед Росією погашається шляхом заліку плати за вико)ристання російським флотом земельних ділянок і розміщених на них об’єктівберегової інфраструктури, акваторій бухт.
На початок 1999 р. державний борг України перед Росією досяг $1896 млн,
або 16,5% усього зовнішнього держборгу України.
Облігації зовнішньої державної позики 1995 р. (борг перед РАТ “Газпром”).
18 березня 1995 р. між урядом України і російським АТ “Газпром” була укладе)на угода про принцип врегулювання заборгованості України за постачання ро)сійського природного газу в 1994 р. і забезпечення поточних платежів у 1995 р.
Відповідно до угоди заборгованість у сумі $1400 млн була реструктуризо)
вана шляхом випуску державних цінних паперів зі строком погашення до 12

292Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
років і дворічного пільгового періоду. Процентна ставка зафіксована на рівні
8,5% річних. 21 березня 1995 р. випущено 280 тис. облігацій номінальною вар)тістю $5 тис. кожна. З цієї дати нараховуються відсотки. Оплата купонівздійснюється щокварталу, виходячи з бази 360 днів у році. Основним платіж)ним агентом випуску призначено Національний банк України.
На початок року державний борг України по облігаціях зовнішньої дер)
жавної позики 1995 р. склав $1155 млн, або 10,1% усього зовнішнього держ)боргу України.
Туркменістан. Відповідно до міжурядової угоди від 5 листопада 1994 р., борг
України перед Туркменістаном становив $713,4 млн Він виник унаслідок пере)оформлення на державу зобов’язань по оплаті природного газу, що поставляв)ся в Україну. 19 січня 1995 р. сума боргу України перед Туркменістаном булауточнена і становить  $723,44 млн Щорічно до 2001 р. Україна була зобов’язанапогашати $140,9 млн.
На початок 1999 р. Україна заборгувала Туркменістану близько $458 млн,
що становить 4% усього зовнішнього держборгу України.
Фідуціарні позики.  Першу фідуціарну позику (на суму $450 млн) Україна
залучила 11 серпня 1997 р. Вона була організована банком Nomura Internationalзі строком погашення один рік (дата погашення — 12 серпня 1998 р.). 3а відра)хуванням відсотків Україна одержала близько $397 млн
У жовтні 1997 р. уряд одержав комерційну позику від банку Сhаsе на за)
гальну суму $109 млн (комісійна винагорода банку – 0,75% суми). Строк пога)шення — один рік.
25 лютого 1998 р. підписана угода про розміщення українських облігацій
на євроринку, за якою лід)менеджерами виступали Меrrill Lуnсh і Cоm)mеrzbank. Облігації були номіновані в німецьких марках на суму DМ750 млнзі строком погашення три роки (тобто 26 лютого 2001 р.) Ставка прибутко)вості за позикою склала 16,2% (плюс 1,75% — комісійна винагорода). Ця став)ка є рекордною по фінансових інструментах, номінованих у німецьких мар)ках за всю повоєнну історію розвитку світового фінансового ринку (Росія,наприклад, дебютувала на ринку єврооблігацій з позикою в $5 млрд зі став)кою прибутковості на рівні 9%). У зв’язку з цим попит на українські облігаціїбув надзвичайно високим. Тому 5 травня 1998 р. було дорозміщено облігаційще на DМ250 млн Процентна ставка за цим кредитом вже дорівнювала
14,995%, а комісійна винагорода станови ла 1,25%. Дата погашення позички
— 26 лютого 2001 р.
У черговий раз Україна вийшла на світові фінансові ринки 16 березня 1998
р. Цього разу вона позичила ЕСU500 млн , пообіцявши погасити ці облігації 17березня 2000 р. Лід)менеджером по цій угоді виступив SАN Wаrburg. Ставкакупона позички склала 14,75%, а ціна розміщення — 99,5% номіналу. Прак)тично всі кошти, отримані від розміщення позички ($531,127 млн), пішли на

293Розділ 14. Фінанси, фінансові система
погашення заборгованості по заробітній платі і пенсіям. Ця позика погіршила
показники боргової безпеки держави.
20 жовтня 1998 р. Україна підписала угоду з банком Сhаsе на залучення
фідуціарної позики в розмірі $81,75 млн Процентна ставка — 16,75 %. Початокпогашення основної суми — 20 січня 1999 р. (з наступним поступовим щоквар)тальним погашенням аж до 20 жовтня 1999 р.).
Усього ж на початок 1999 р. заборгованість України за фідуціарними пози)
ками становила $1767 млн, або 15,4% усієї зовнішньої заборгованості України.
На 1 травня 1999 р. зовнішній борг України склав $12,4 млрд при ліквідних
валютних резервах у $768 млн (дані на 18 травня). Загроза такого величезногозовнішнього боргу для економічної безпеки держави, яка вже не спроможнапозичати на світових фінансових ринках, очевидна.
Здійснення грошової реформи не було використано для органічного поєднан)
ня грошової та фінансової стабілізації. Практично відбулася деномінація або обмінкупоно)карбованців на гривну. Не було створено законодавчої бази грошової ре)форми. Зокрема, вона проводилась без прийняття відповідного закону, як це пе)редбачено ст. 92 Конституції України. Для визначення статусу національної гро)шової одиниці необхідно розробити і прийняти Закон України “Про національнувалюту”. Також вимагає законодавчого врегулювання правовий режим золотова)лютних резервів держави, порядок їх використання та зберігання.
Для економічного зростання й успішного функціонування національної
економіки необхідно створити зрозумілу, стабільну, ефективну податкову сис)тему. Існуюча податкова система є непомірним тягарем для товаровиробників,пригнічує виробництво, провокує несплату податків у бюджет держави і ство)рює серйозну загрозу економічній безпеці України.
Стратегія розвитку банківської системи повинна визначати перспективу
забезпечення стійкості грошової системи та розвитку національної економіки.Ступінь стабільності банківської системи є однією з домінант економічногозростання і характеризує ефективність грошово)кредитної та фінансової полі)тики держави, її здатність забезпечити стабільність банківської системи і відпо)відно — зміцнення національної валюти.
Становлення і розвиток банківської системи України відбувається в умо)
вах постійної зміни економічної кон’юнктури і непередбачуваності перспек)тиви, що позначається на стабільності багатьох українських банків і вимагаєрозробки заходів щодо державного захисту банків та їх клієнтів від підвищено)го ризику. Однак розв’язання проблеми стабільності банківської системи не)можливе лише в рамках використання суто фінансово)грошового інструмен)тарію, а повинно враховувати весь комплекс проблем, пов’язаних з піднесен)ням національної економіки.
До основних напрямків стратегії розвитку банківської системи слід відне)
сти:

294Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
• забезпечення режиму чіткої узгодженості грошово)кредитної політики
з вимогами зміцнення банківської системи і підвищення довіри до українсь)
ких банків;
• створення законодавчої бази функціонування банківської системи (всьо)
го необхідно розробити понад 20 законопроектів, зокрема “Про банківську тає)
мницю”, “Про комерційні банки України”);
• забезпечення відповідальності банків за прийняті ними зобов’язання
перед державою, іншими банками, фізичними та юридичними особами;
• підвищення ролі Національного банку України в забезпеченні стійкого
розвитку банківської системи, попередженні системних криз глобального ха)
рактеру і масового банкрутства банків, що загрожує інтересам держави, суспіль)
ства, особи;
• створення системи органів нагляду за фінансовим станом банків і вжит)
тя в разі необхідності відповідних заходів;
• активне включення банківського капіталу в структурні перетворення
економіки;
• досягнення збалансованості попиту і пропозиції грошей шляхом по)
слідовного зниження ставки рефінансування НБУ і відповідно підвищення
попиту суб’єктів підприємницької діяльності на позичкові кошти;
• підвищення рівня управління активами і пасивами банків шляхом ство)
рення системи страхування ризиків.
Зміцненню банківської системи сприятиме розробка і прийняття комп)
лексної програми фінансового оздоровлення українських банків.
Важливо домогтися, щоб національні гроші виконували функції на)
копичення. Однак це залежить не тільки від банківської системи, а великою
мірою від економічної політики уряду. В інтересах держави щоб українські гро)
мадяни зберігали свої грошові заощадження в українських банках без страху їх
втратити. Здійснити це можна лише за умов встановлення довіри до банківсь)
кої системи з боку українського інвестора.
Також важливо, щоб представники банківської системи керувалися у своїй
діяльності не лише власними інтересами, а й інтересами держави і суспільства,
усвідомили важливу роль банківської сфери у розвитку національної економі)
ки, становленні Української держави, зміцненні її економічної могутності.
Одним з важливих напрямків реалізації фінансової стратегії у сфері ва)
лютної політики України є протидія доларизації грошової сфери країни. Це
вимагає посилення ролі держави в регулюванні валютних відносин.
Вкрай загрозливих масштабів сягнуло вивезення за кордон українського
капіталу, що набув масового некерованого характеру. За експертними оцінка)
ми, щорічний експорт капіталу становить 3)5 млрд дол. США. Джерелом тако)
го капіталу переважно є перерозподіл державної власності, неповернення ви)
ручки за експортовану продукцію, спекулятивні фінансові операції та ухилян)
ня від сплати податків. Для припинення “втечі” капіталу з України доцільно:

295Розділ 14. Фінанси, фінансові система
— створити комплексну і цілісну систему валютного контролю між)
народних розрахунків українських резидентів;
— розробити нормативно)правову базу, покликану встановити режим ре)
гулювання вивезення українського капіталу.
Нині доцільно обмежити вивезення українського капіталу за кордон, за
винятком реалізації проектів, що сприяють просуванню вітчизняних товарівта послуг на зовнішні ринки.
Для встановлення режиму здійснення валютних операцій на території Ук)
раїни, визначення повноважень і функцій державних органів у регулюваннівалютних операцій, прав та обов’язків суб’єктів валютних відносин, порядкуздійснення валютного контролю, відповідальності за порушення валютногозаконодавства необхідно прийняти Закон України “Про валютне регулюван)ня”. Продаж валюти фізичним особам повинен мати цільовий характер і бутиобмежений певною сумою, що встановлюється на рік для однієї особи. Вжиттязаходів валютного регулювання, істотного обмеження обігу іноземної валютивсередині країни збільшить ресурсно)валютну базу реформ, підвищить рівеньекономічної безпеки України.
В системі валютного регулювання важливе місце відводиться забезпечен)
ню конвертованості національної валюти. Однак слід зазначити, що конверто)ваність є доволі неоднозначним за своїм змістом елементом грошової рефор)ми, а тому вимагає зваженості і послідовності в її реалізації.
Слід пам’ятати про можливі негативні наслідки конвертованості. Насам)
перед вони пов’язані з ймовірним знеціненням національного багатства та ро)бочої сили, обвальним банкрутством окремих видів виробництва, некерова)ним поглибленням соціальної диференціації населення тощо. Тому введеннюконвертованості національної валюти повинен передувати комплекс заходів,які б унеможливили негативні наслідки цієї акції і, навпаки, сприяли зміцнен)ню гривні та економічному зростанню.
Недостатньо аргументованими видаються рекомендації деяких радників
та представників міжнародних фінансових організацій, а також вітчизнянихнауковців щодо необхідності прив’язки гривні до долара США чи якоїсь іншоїтвердої валюти. По)перше, деякі тверді валюти припиняють своє існування (узв’язку з введенням в країнах ЄС спільної грошової одиниці — євро), по)друге,це перетворить гривню в сурогат більш стійкої валюти. Досвід Німеччини,Японії, деяких інших країн свідчить про те, що національна валюта може статисильною і без її прив’язки до іншої валюти за рахунок зміцнення національноїекономіки, підвищення її конкурентоспроможності, активного виходу вітчиз)няних виробників на міжнародні ринки тощо.
Вкрай негативно позначається на гарантуванні фінансової безпеки Украї)
ни позбавлення її можливості отримати належну їй частку золотого запасу, ал)мазного фонду та інших активів колишнього СРСР. Національним інтересам

296Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
України відповідала б відмова від ратифікації Угоди щодо “нульового варіан)
та” і висунення вимог щодо передачі Україні належної їй частки активів і па)сивів колишнього СРСР.
З метою гарантування фінансової безпеки важливо здійснювати постійний
моніторинг її індикаторів, серед який можна виділити такі:
— рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет України;— рівень монетаризації ВВП;— дефіцит Державного бюджету;— ступінь доларизації національної економіки;— швидкість обігу готівки;— процентна ставка за банківській кредит;— ставка рефінансування НБУ;— відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми
річного імпорту;
— валютний курс;— питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі
наданих кредитів;
— питома вага податків в обсязі ВВП;— відношення суми власних оборотних коштів підприємств до суми залу)
чених оборотних коштів.
Для гарантування фінансової безпеки передусім необхідно вжити такі за)
ходи:
— розробити Концепцію фінансової безпеки України;— забезпечити вчасне прийняття Державного бюджету;— створити ефективну систему контролю за використанням бюджетних
коштів;
— посилити платіжну дисципліну всіх суб’єктів господарської діяльності;— прийняти Податковий кодекс України та підвищити ефективність по)
даткової системи;
— припинити “втечу” українських капіталів за кордон;— налагодити ефективний державний контроль за здійсненням валютних
операцій.
Поглиблення кризових явищ в економіці України вимагає об’єктивної і
неупередженої оцінки з точки зору фінансової безпеки політики фінансовоїстабілізації, яка здійснюється відповідно до вимог міжнародних фінансовихорганізацій і негативно позначається на стані гарантування економічної без)пеки. Фінансова стабілізація не дала поштовх нагромадженню обігових коштівта інвестиційній діяльності. Натомість на тлі кризи платежів відбувається руй)нація виробництва, “втеча” українського капіталу за кордон. Працює потуж)ний насос висмоктування залишків потенціалу державного сектора і відбуваєть)ся концентрація багатств у руках незначної групи людей. Розв’язання зазначе)

297Розділ 14. Фінанси, фінансові система
ної проблеми неможливе без внесення коректив в політику економічних ре)
форм, вжиття адекватних дій з боку уряду.
§ 5. Відмивання “брудних грошей” — одна із загроз
економічній безпеці держави
Однією з центральних проблем фінансової безпеки є забезпечення такого
функціонування фінансової системи, яке б було вільним від кримінальної скла)дової, від доходів, які є результатом економічної злочинності.
Вислів “відмивання” грошей став загальновідомим з 1989 р., коли засоби
масової інформації широко висвітлили скандал з величезними сумами грошей,які були одержані від торгівлі наркотиками. Йшлося про сотні мільярдів до)ларів на рік, які різними способами пускалися до обігу, щоб приховати їхнєзлочинне походження і повернути в світову економічну та фінансову систему.
Основною метою діяльності злочинних організацій є одержання надпри)
бутку. Хоча значна частина цих прибутків надходить від торгівлі наркотиками,на інші форми організованої злочинності, можливо, припадає набагато більшачастина всіх незаконних прибутків, що потрапляють у світову фінансову сис)тему. Проте для цих груп проблема полягає в тому, щоб кошти, отримані віднезаконних прибутків, якимось шляхом легалізувати (“відмити”).
У Конвенції Організації Об’єднаних Націй від 19 грудня 1988 р. “Про бо)
ротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин”(Віденська конвенція) “відмивання” грошей визначене як “. . . навмисне при)ховування справжньої природи, джерела, розміщення або володіння прибут)ком від протизаконного обороту, включаючи рух чи конверсію доходів із засто)суванням електронно)обчислювальної техніки з метою їх подання як доходів,які були одержані в результаті законних дій”.
Можливо найбільш охоплююче визначення відмивання грошей було дано
Митною службою США: відмивання грошей — це процес, при якому доходи,які небезпідставно вважаються як такі, що отримані від злочинної діяльності,перевозяться, перераховуються, трансформуються, конвертуються або змішу)ються з законними коштами з метою приховування або маскування справжнь)ого характеру, джерела, розміщення, руху або власності щодо таких доходів.Мета процесу відмивання грошей полягає в тому, щоб представити кошти, от)римані або пов’язані з незаконною діяльністю, як такі що отримані на закон)них підставах.
Яке б з визначень відмивання грошей не використовувалося, мета відми)
вання грошей полягає в зменшенні або усуненні ризиків арешту або конфіс)кації, щоб була досягнута кінцева мета, яка лежить в основі злочинної діяль)ності — витрачання прибутку. Звичайно, приховування “брудних” грошей не є

298Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
те ж саме, що “відмивання” брудних грошей: навіть, якщо злочинець приховує
свої брудні гроші, він не може їх використати, доки вони не будуть відмиті.
За оцінкою Мережі по боротьбі з фінансовими злочинами (МБФЗ) щорі)
чно в світі відмиваються понад 750 млрд дол. США незаконних коштів, з яких300 млрд дол. США відмиваються в США або через Сполучені Штати. По)рівняйте цю цифру з сукупним показником валової реалізації компаній “Дже)нерал Моторз” і “Форд”, двома найбільшими в світі виробниками автомобілів,який в 1996 р. склав 301 млрд дол. США. Фактично, відмивання грошей сьо)годні може бути третім найбільшим “бізнесом” у світі, поступаючись тількизаконному обміну валют та виробництву автомобілів у світі. Найбільшим дже)релом незаконних коштів, які потребують відмивання, є незаконна торгівлянаркотиками: в своєму щорічному звіті за 1996)1997 рр. Спеціальна комісія зфінансової діяльності (СКФД), група, в яку входять двадцять шість країн, якабула створена в 1989 р. з метою розв’язання проблем, пов’язаних з відмиван)ням грошей, визначила торгівлю наркотиками як одне з головних джерел неза)конних доходів. Країни, які використовуються тими, хто відмиває нарко)гроші,традиційно були країнами)споживачами наркотиків в Європі, Сполучені ШтатиАмерики і Канада; країни Карибського басейну з “офшорними банками” і краї)ни, які є джерелом наркотиків, в Південній та Латинській Америці, такі як Мек)сика, Колумбія і Панама. СКФД зараз звертає увагу на країни Східної Європиі колишнього Радянського Союзу як такі, що конкурують з цими традиційни)ми центрами.
Відмиті гроші дають організованій злочинності неабиякі переваги у ле)
гальній конкуренції: дозволяють пропонувати надзвичайно високі ціни на тор)гах і аукціонах; спираючись на неоподатковані накопичення, мати необмеже)ний доступ до кредитів та можливість одержувати ще більший неоподаткова)ний капітал через свої закордонні банки. Інвестування відмитих грошей влегальні підприємства дозволяє легально повертати відмитий капітал і забез)печує невичерпне джерело “чистих” грошей на покриття повсякденних витрат.Будь)який вид бізнесу, в якому можливо дописати на папері потрібний обсяг іпотім перевести гроші на рахунок, можна кваліфікувати як “відмивання” гро)шей всередині країни.
Прийомів “відмивання” коштів стільки, скільки їх здатний винайти людсь)
кий розум. Проте їх різноманітність — це не більш як варіації на одну й ту жтему. Незлічені фінансові маніпуляції мають загальні характерні риси. В осно)ву діяльності всіх великих злочинних організацій покладено один і той же прин)цип із незначними по суті змінами. Спочатку, як правило, гроші вводяться донаціональної фінансової системи, а потім переказуються за кордон, де почи)нають циркулювати у банківських та фінансових системах інших країн. На)ступна операція це повернення коштів на батьківщину у вигляді переказу абоперерахування грошових сум під різними благопристойними підставами.

299Розділ 14. Фінанси, фінансові система
Деякі експерти ООН у процесі відмивання грошей виділяють такі стадії.
На першій стадії прибутки у виді наявних коштів запускаються у фінансо)
ву систему через банки або інші фінансові установи. У тих країнах, де для угод,зв’язаних із значними сумами наявних коштів, потрібно пред’явити деклараціїпро прибутки, процес відмивання, як правило, проводиться за допомогою ве)ликого числа дрібних угод, тобто шляхом так званого “роздрібнення” грошо)вих сум. Альтернативним підходом є фізичний вивіз контрабандним шляхомзначних сум наявних коштів із країни і розміщення їх у тих країнах, у яких ви)моги у відношенні декларування прибутків є менш жорсткими.
Розшарування — це другий з трьох етапів відмивання незаконних коштів.
Розшарування включає проведення ряду фінансових операцій, які за своєю час)тотою, складністю та обсягом часто нагадують законну фінансову діяльність. Якправило, розшарування включає перерахування або рух коштів, розміщених уфінансовій або банківській системі, через численні рахунки з метою прихову)вання дійсного походження коштів. Найбільш звичайним методом розшаруван)ня є перерахування коштів через офшорні банківські притулки, такі як Кайма)нові острови, Панама, Багамські острови, Антільські острови і найчастіше, Па)кистан та Чилі. Як тільки кошти потрапляють за кордон в країни з суворимизаконами про банківську таємницю, відстежувати їх походження стає навіть щескладніше. Щоб збільшити складність, кошти можуть бути направлені через кор)порації, які формально зареєстровані, але не здійснюють операції, або шляхомвикористання урівноважуючих кредитних схем. Тільки обсяг операцій по пере)рахуванню грошей збільшує проблему відстежування походження.
Можливо ключем до успішної операції з розшарування є забезпечення того,
щоб операції з розшарування перетинали декілька національних кордонів –або фізично, або в електронній формі, або через корпоративні структури, якімають свої підрозділи в багатьох різних країнах. Розшарування проходить при)наймні через дві, якщо не через три, країни.
Як правило, торговці наркотиками користуються послугами “контро)
лерів” та грошових маклерів для відмивання своїх грошей. Кілька років томуці контролери або маклери просто бралися з числа членів самих злочиннихорганізацій. Однак, оскільки техніка відмивання грошей та правоохороннідії, щоб зупинити це, — стає більш досконалою, злочинні організації почалинаймати спеціалістів з числа професіоналів — бухгалтерів, юристів, фінансо)вих менеджерів, біржових брокерів — які спокусилися на неймовірні прибут)ки.
Третя стадія знаменує собою інтеграцію. Інтеграція включає рух розшаро)
ваних коштів в глобальну фінансову систему з метою їх змішування з коштами,отриманими на законних підставах. Як тільки кошти достатньо розшаровані, вониінтегруються в основну світову фінансову систему через необмежені різноманітніфінансові інструменти, такі як акредитиви, облігації, цінні папери, банкноти,

300Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
транспортні накладні та гарантії. Деякі з найбільших арештів відмитих коштів
мають місце, коли інтеграція не спрацьовує і весь рахунок або рахунки арешто)вуються.
В інших матеріалах ООН стадії відмивання грошей виглядають інакше.Перша стадія – звільнення від готівки і перерахування їх на рахунки
підставних осіб. За даними деяких фахівців, на практиці зустрічалися випадки,коли роль підставних осіб грали родичі наркоділків, наприклад, сестра значно)го торговця наркотиками. При цьому дотримується тільки одна умова: посе)редники повинні мати власні рахунки в банках. В даний час спостерігаєтьсятенденція до пошуку наркомафією посередників, що мають виходи на міжна)родні банки.
Друга стадія – розподіл наявних коштів. Вони реалізуються за допомогою
скупки банківських платіжних документів і інших цінних паперів. Зрозуміло,дуже складно простежити розподіл наявних коштів. На цій стадії необхідно ство)рювати мережу інформаторів, що можуть повідомляти про незаконний оборотгрошової маси.
Як показує закордонний досвід, розподіл наявних коштів здійснюється
часто в пунктах по обміну валюти, казино та нічних клубах.
Третя стадія – замітання слідів скоєного злочину. Перед злочинцем, що
відмиває наркодолари, постає на цій стадії таке завдання:вжити всіх заходівдля того, щоб стороння особа не дізналася, звідки отримані гроші і за допомо)гою кого вони розподілені в ті або інші установи або організації. Наприклад:використання для відкриття рахунків банків, розташованих, як правило, дале)ко від місця роботи і проживання злочинців; переказ грошей через кордон вкраїну проживання, але вже легально, з нових рахунків фірм або інших уста)нов; використання підпільної системи банківських рахунків.
Варто звернути увагу на те, що така система набула великого поширення
у державах Центральної, Східної і Південної Азії, наприклад у Китаї, Індії іПакистані. Її суть полягає в тому, що будь)який житель Європи, який маєвідношення до “відмивання” грошей, отриманих у результаті наркобізнесу,може передати готівку зацікавленій особі — громадянину іншої держави, на)приклад, Пакистану. Пенджабець, пуштун або інший представник населенняцієї країни передає європейцю в обмін на гроші свою кредитну картку, і ос)танній одержує на підставі цієї картки відповідну суму грошей на територіїПакистану.
Може встановлюватися і парольна система. Паролем між угрупованнями,
які займаються наркобізнесом у тій або іншій європейській країні, наприкладу Німеччині, можуть бути дві половинки розрізаної купюри вартістю в декількамарок. Представник злочинної організації, що діє, наприклад, на території Росії,виїжджає на зустріч із наркоділками у Німеччину. Обмін інформацією або пе)редача грошей відбувається на підставі звіряння двох половинок однієї і тієї ж

301Розділ 14. Фінанси, фінансові система
грошової купюри, що є паролем. Зрозуміло, така система діє дуже ефективно в
злочинному світі, оскільки правоохоронним органам дуже складно її розкри)ти.
Четверта стадія – інтеграція грошової маси. Відомо, що наркоділки діють
дуже обережно в бізнесі. Якщо ринки збуту тієї або іншої держави можуть бутиджерелами високих прибутків, злочинні співтовариства (тільки вони повноюмірою можуть володіти достовірною інформацією) вкладають значні суми нар)когрошей у відповідні структури.
Вони прагнуть легально інтегрувати їх на рахунках фірм, що мають виходи
за кордон. Для цієї мети підходять, наприклад, спільні підприємства. Звичай)но, в такі фірми влаштовують своїх довірених осіб, що вже легально переправ)ляють значні суми грошей за кордон. Певне, у даний час гроші, отримані задопомогою наркобізнесу, спрямовуються через деякі такі підприємства в Ук)раїну й інші держави СНД.
Мета всіх описаних далі дій — залучити до обігу гроші, які були отримані
незаконними способами, не привернувши уваги правоохоронних та іншихорганів влади. В цьому легко переконатися якщо детальніше ознайомиться зокремими методами, які найбільш часто зустрічаються в світовій злочиннійпрактиці.
Контрабанда валюти.За своєю сутттю це дуже простий і один з найбільш популярних в злочин)
ному середовищі способів. Саме з фізичного транспортування готівки дужечасто починається процес “відмивання” грошей. Кур’єри перевозять гроші,переважно у вигляді американських доларів, в іншу країну, де на цю валютуіснує великий попит на “чорному ринку”. Іноді кур’єр ховає валізу з готівкою узагальному вантажі або посилає гроші у спеціальному міжнародному пакеті.Часто кур’єри перетинають кордони з двома однаковими валізами. В однійгроші, в другій особисті речі. У разі виявлення митниками валізи з готівкою,кур’єр відмовляється від неї і стверджує, що сплутав багаж, оскільки валізи іден)тичні.
Великі суми грошей перевозяться морем або повітрям у контейнерах, які
рідко підлягають перевірці.
Таким чином кошти транспортуються в зарубіжну країну, серед яких
перевага віддається тим, де не провадиться валютний контроль або існуєзаконодавство, що охороняє банківську таємницю. В такій країні готівкакладеться на депозитний рахунок в банку або в іншому фінансовому зак)ладі, звідки згодом кошти можуть бути переведені в будь)якому напрямкуза бажанням клієнта. Вже після проведення цієї операції гроші “відмива)ються” і їх злочинне походження практично неможливо встановити, тобтовони набувають легального статусу і можуть обертатися у всесвітній фінан)совій системі.

302Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Смарфінг.
Незважаючи на вдосконалення національних банківських правил, успі)
шно використовується ще один метод, який одержав назву “смарфінг”.Смарфінг — це метод відмивання “брудних” грошей шляхом уникнення “до)кументального сліду”. Цей термін вперше був застосований слідчими орга)нами штату Флорида (США). Слідчі працівники зіткнулися з фактами наймузлочинною організацією великої кількості людей (смарфів), які повинні булиздійснювати проведення незначних грошових переказів на депозитні рахун)ки в різних банках та їхніх філіалах. Смарфи – люди, які здійснюють міжна)родні фінансові операції (переказ грошей до банків) або купують банківськічеки, переказові векселі та інші оборотні кредитно)грошові документи на сумутрохи нижчу межі, яка визначена законом з метою уникнення від заповнення“звітів про угоди за готівку”, які фінансові заклади повинні складати та по)відомляти до Державних податкових органів. В Сполучених Штатах Америкиїї розміри визначені в сумі 10. 000$ по кожній грошовій операції, в Європі 12країн Європейського співтовариства визначили її межу в сумі 12. 000 ЕКЮ.Тому смарфи дуже часто вносять на депозитні рахунки готівку, сума якої неперевищує згадану.
Інший різновид смарфінгу був розкритий недавно у Парижі. Механізм
здійснення цього способу “відмивання” коштів можна розглянути на прикладі.В 1991р. численні безробітні та студенти азіатського походження купували в не)великому, але розкішному паризькому магазині товари із шкіри. Розрахунки зпродавцями провадилися новими купюрами вартістю 500 французьких франків.Ці товари завантажувалися на автомобілі і вивозилися до інших невеликих мага)зинів Франції та Люксембургу, де їх продавали групами по десять виробів за цінаминижчими від закупівельних. Частину товару (валізи, кейси)аташе, дамські сум)ки та інші) було реалізовано двадцяти фальшивим японським компаніям теж занижчими цінами. Згодом у ході слідства 300 найменувань товарів було ідентиф)іковано. З першого погляду виникає питання, чому ця торгово)закупівельна опе)рація завідомо здійснювалася в збиток? Але основною метою смарфів було одер)жання прибутку від “відмивання” “наркотичних” грошей. Таким чином п’ятерочленів злочинної організації кожного тижня курсували від Парижа до Люксем)бургу і привозили за кожну поїздку від 1 до 2 мільйонів французьких франків“відмитої” готівки. Використання грошей для придбання товарів — на сьогодніодин з улюблених злочинцями методів “відмивання” грошей.
Структурування.Структурування — один із способів, який теж використовують при “відми)
ванні” коштів для уникнення “документального сліду” при проведенні вели)чезних трансконтинентальних фінансових операцій. Суть його полягає у штуч)ному роздрібленні такої фінансової угоди на множину маленьких одиничнихоперацій з невеликими сумами.

303Розділ 14. Фінанси, фінансові система
Три роки тому в США було покладено край злочинним діям угруповання,
яке займалося “відмиванням” грошей від продажу наркотиків шляхом здійснен)ня невеликих переказів (600$) до комерційних банків в Еквадорі. Таким чиномза кілька місяців було проведено більш як 40. 000 таких фінансових операцій і“відмито” $29 мільйонів.
Схеми урівноважуючих кредитів.Використання схеми урівноважуючих кредитів є іншим засобом для роз)
шарування коштів. Цей метод включає тимчасове розміщення незаконнихкоштів в офшорному банку та використання рахунку як забезпечення банкі)вського кредиту в іншій країні. За іронією долі, ті, хто займається відмиван)ням грошей, часто отримують податкові пільги щодо їх начебто законних опе)рацій, включаючи витрати на виплату відсотків за такими кредитами до вало)вих витрат. Урівноважуючі кредити зазвичай використовувалися пов’язанимикомпаніями та банками, які контролювалися “Банк оф Коммерс енд КредитІнтернешнл” (БККІ), в процесі відмивання ним грошей протягом вісімнад)цяти років.
Доларовий дисконт.Дедалі популярнішим методом відмивання грошей є доларовий дисконт,
при якому торговець наркотиками дає вказівку своєму бухгалтеру або “комісі)оністу” організувати для контролера картелю продаж наркодоходів маклеру, або“камбісту” зі знижкою: маклер потім бере на себе ризик відмивання грошей.По суті торговець просто продає свою дебіторську заборгованість зі знижкою:він отримує менше готівки, але швидше.
Дисконтування “брудних” доходів, є мабуть найскладнішою формою
міжнародних фінансів. Додатково до стандартних проблем, пов’язаних з уп)равлінням міжнародною операцією та валютних ризиків, торговець “брудни)ми грошами” повинен зважати на ризик втручання правоохоронних органів.Але цей ризик не що інше, як інший тип ризику, з яким стикаються багато за)конних компаній, наприклад псування, утруска, крадіжка або хабарі. Торго)вець просто розкладає на чинники правоохоронні арешти в своєму “рівнянні”та відповідно розподіляє дебіторську заборгованість.
Торгівля в дзеркальному відображенні.Схема торгівлі в дзеркальному відображенні використовувалась дочірні)
ми компаніями “Банк оф Коммерс енд Кредит Інтернешнл” (БККІ) на товар)них ринках для відмивання великих сум грошей для Мануеля Норієги та інших.Торгівля в дзеркальному відображенні включає придбання контрактів на това)ри з одного рахунку, в той час як з іншого рахунку здійснюється продаж еквіва)лентної кількості товару: оскільки обидва рахунки контролюються тією ж са)мою фізичною особою, будь)який прибуток або збиток швидко визначається.Основне завдання полягає в приховуванні цих операцій серед законних опе)рацій на суму в мільйони доларів.

304Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Перепродаж.
Перепродаж — це прийом з нерухомим майном, при якому той, хто зай)
мається відмиванням грошей придбає майно за фіксованою або відображеноюціною, значно меншою його ринкової вартості, сплачуючи залишок “під сто)лом” продавцю, який згодний на це. Потім він перепродає майно за його справ)жню вартість, отримуючи фіктивний прибуток, який відповідним чином офор)млений і законний (будь)який приріст капіталу є просто іншою платою за ве)дення бізнесу). Наприклад, той, хто відмиває гроші, домовляється з продавцем“співучасником” про купівлю будинку вартістю 500 тис. дол. США за 250 тис.дол. США. Він платить завдаток у розмірі 10% або 20% (скажімо, 50 тис. дол.США) “чистими грошима” і бере позику під нерухомість на залишок суми (200тис. дол. США). Потім він сплачує залишок ціни, 250 тис. дол. США під сто)лом незаконними коштами. Через кілька місяців він перепродає майно за йогосправжню ціну в 500 тис. дол. США, повертаючи позику за рахунок свого “при)бутку” в розмірі 250 тис. дол. США. Його прибуток в сумі 250 тис. дол. США(ціна реалізацій мінус грошовий задаток та позика під нерухомість) зараз ужевідмитий і він створив купу паперів, які підтверджують, що він є законнимбізнесменом.
“Податковий або фінансовий рай”. Використання офшорних та “коралових”
компаній.
“Податковий або фінансовий рай” – так називають країни, які мають деякі
характерні риси своєї податкової, фінансової, банківської систем, що відрізня)ють їх від інших, а саме:
• відсутність податків або невеликі податки на деякі чи всі види прибутку;
• потяг до банківської та комерційної таємничості;
• слабкий валютний контроль або повна його відсутність;
• легке реєстрування та відсутність перешкод щодо купівлі компаній,
банків, страхових фірм (багато газет та журналів рекламують можливість їхкупівлі за низькими цінами);
• політична і монетарна стабільність;
• сучасні комп’ютерні телекомунікації та телефонні мережі;
• легкий в’їзд до країни;
• географічне положення (недалеко або на шляхах ділової активності)
тощо. Крім цього, використовуючи легке реєстрування компаній та пільговеоподаткування, яке гарантує сувору секретність, ділки створюють мережі такзваних “коралових” і офшорних компаній. “Коралова” компанія — це струк)тура, яка створена за подібністю з коралами, складних за своєю формою і по)рожніх всередині. Вони зареєстровані, мають рахунок у банку теж в одній з країн“податкового або фінансового раю”, адреси, службовців, але займаються лишенезаконними операціями. Головна перевага “коралових” компаній в тому, щовони тримають людей на відстані від своїх фінансових операцій, що значно

305Розділ 14. Фінанси, фінансові система
ускладнює проведення розслідувань фінансових злочинів. Виходячи на банк зі
своїм рахунком, компанія використовує подвійну, потрійну та ще вищого сту)пеня секретність.
З метою маскування своєї справжньої діяльності “коралові” компанії мо)
жуть реєструватися у вигляді банків, страхових компаній та різноманітних ко)мерційних організацій, купуючи і реалізуючи деякі готові вироби через своїринки (магазини), але в більшості випадків, крім засновницьких паперів (інколиці компанії називають “паперовими”) та рахунку у банку, вони ніяких активівне мають. Діяльність цих компаній можна порівняти з трубопроводом, крізьякий здійснюється перекачування грошей до інших віддалених фірм для при)ховування справжніх джерел та природи утворення фондів. Фактично, навідміну від записаного в документах, весь персонал такої компанії складаєтьсяз однієї особи, як правило, місцевого жителя, бажано юриста, на якого покла)дено функції опікуна.
Багато “відмивників” грошей мають кілька “коралових” компаній. Так,
наприклад, в Іспанії злочинна організація створила цілу мережу з 500 невели)ких компаній, які займалися комерційною діяльністю тільки на папері, а на)справді використовувалися для укриття від податків та “відмивання” коштів.
Офшорні зони підрозділяються на дві основні групи: класичні офшори і
так звані “податкові сховища”. Класичні офшори — пільговий режим для лю)дей, що віддають перевагу технологіям утаємничення свого бізнесу. У цих краї)нах офшорні компанії користуються режимом найбільшого сприяння. Їхзвільняють від податків, гранично спрощують процедуру реєстрації і, що най)головніше, не цікавляться ні походженням капіталу компанії, ні його розмі)ром, ні особистостями їх власників, ні фінансовою і податковою звітністю.
Реєстрація офшорних компаній проходить дуже швидко. Фірми, що про)
понують послуги по їхньому створенню, обіцяють зробити все за 24 години.Для заснування компанії необхідно привести в державні органи й оформитидвох чоловік: директора й одного акціонера — і сплатити реєстраційний вне)сок. До речі, і директором, і акціонером можуть бути цілком випадкові люди.Фірми)посередники беруться підібрати їх із числа місцевих жителів за дужепомірну плату (близько $300 на рік).
Що стосується реєстраційного внеску, то він складає звичайно $100)300
(залежно від країни). Крім того, потрібно виплачувати державі щорічно при)близно таку ж суму. У цілому, створення офшорної компанії обходиться фун)даторам у $950)2500 плюс $550)900 щорічних виплат.
Друга група офшорних зон істотно відрізняється від першої. В основному,
набагато меньш ліберальним ставленням до офшорних компаній. По)перше,там вони найчастіше не мають можливості відбутися від держави копійчанимищорічними внесками, а сплачують податки, правда, дуже невисокі (звичайноблизько 5%). Тому часто ці країни називають “податковими притулками”. По)

306Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
друге, держава, як правило, достатньо пильно цікавиться особистостями зас)
новників. Треба мати не менше двох акціонерів і двох директорів, дані про якихзаносяться в спеціальні реєстри. І хоча зазвичай ці ролі виконують підставніособи, однак така процедура не завжди буває приємна для тих, хто вдається доповної конфіденційності свого бізнесу. І, по)третє, необхідно проводити щор)ічну аудиторську перевірку і надавати звіт фіскальним органам.
Стосовно податків, то офшори зобов’язані сплачувати їх у повному обсязі
в тих країнах, де вони ведуть свій бізнес. Тому для того, щоб що)небудь заоща)дити, власникам офшорів потрібно вигадувати всілякі комбінації, щоб обійтицю вимогу. Як класичну рекламні проспекти приводять схему, використану од)ним дуже відомим голландським концерном.
Концерн зареєстрував на Бермудських островах страхову компанію і став
її єдиним клієнтом. У компанії було застраховане все майно цієї фірми, навітьте, що звичайно страхувати не прийнято. Страхові внески стали надходити наБермуди у великих обсягах. А страхова компанія з отриманих коштів стала да)вати кредити фірмі, а та — сплачувати їй відсотки по цих кредитах. Зміст цихобмінів грошима полягає в тому, що і страхові внески, і плата за кредити раху)ються виробничими витратами і, отже, виключаються з прибутку. Зменшуєть)ся прибуток — зменшується податок із прибутку. При цьому гроші залишають)ся в концерні. Комбінація дозволила підприємству заощадити $18 млн на по)датках. І головне — все це законно.
Українські підприємці, за свідченням спеціалістів, використовують більш
прямолінійні рухи. Наші підприємства купують що)небудь (устаткування, програм)не забезпечення, послуги) у місцевого представництва офшорної компанії. По)перше, представництва іноземних фірм користуються визначеними пільгами. По)друге, суми, заплачені за товар, відносяться до виробничих витрат і, отже, з цихкоштів підприємство не сплачує податки. По)третє, гроші надходять на рахунокіноземного банку, що звичайно і є кінцевою метою операції. Чи варто говорити,
що офшор належить керівнику підприємства або комусь з його близьких.
Правда, нещодавно були внесені поправки до податкового законодавства.
І тепер до витрат можна віднести тільки 85% витрат на оплату таких договорів.Фактично це означає введення 15% податку на операції з офшорами. Так щоочікується, що найближчим часом інтенсивність подібних операцій істотнознизиться.
Вкладати гроші в українські банки найвигідніше від імені кіпрських оф)
шорів. Найбільш вигідними є фінансові операції. Вони і безпечніші, і подат)кові діри в цій сфері ширші. Саме в зв’язку з цими операціями і згадується ча)стіше всього Кіпр. Ця країна стала просто офшорною меккою для пострадянсь)ких держав. Причин тому кілька: географічна близькість, благодатний клімат,імідж Кіпру як європейської країни і дуже низький податок з прибутку для оф)шорних компаній (4,25%).

307Розділ 14. Фінанси, фінансові система
На сьогодні серед злочинців, особливо ділків з наркомафії, найбільш по)
пулярними методами “відмивання” грошей з використанням “коралових” таофшорних компаній є:
• метод зворотної позики;
• маскування під прибуток.
Метод зворотної позики.Суть методу полягає в тому, що “відмита” готівка повертається і викори)
стовується у прихованій формі: позика, інвестиції, зарплата, хабарі, даруван)ня тощо. Ділок депонує готівку на банківський рахунок однієї з “коралових”або офшорних компаній в країні з пільговим оподаткуванням, де дотримуєтьсятаємниця банківських внесків. Потім він переказує їх до банку іншої країни.Після чого звертається до банку своєї країни з проханням видати позику, ви)користовуючи як додаткове забезпечення грошей, які знаходяться на депо)зиті в іншій країні. Гроші стають законними, а наявність процентів знижуєподаток. Якщо податкові органи вимагають пояснення щодо його несподіва)ного багатства, він вказує на факт одержання позики. Для надання більшоїпереконливості своєму поясненню, ділок може засновувати декілька зарубі)жних компаній і фірм, які нібито мають активи. Фактично ж компанія абофірма, яку представляє суб’єкт, номінально зареєстрована у зарубіжній країні.Часто зворотну позику злочинці за допомогою хабаря або примусу вкладаютьв майно чи спрямовують на пряме інвестування різних організацій або ко)мерційних фірм безпосередньо через одну з своїх закордонних “коралових”або офшорних компаній. Звичайно трансконтинентальні фінансові операціїпо поверненню фондів здійснюються шляхом електронного трансферу,найбільш швидким, безпечним та дуже важко  організувати контроль затрансакціями з боку правоохоронних органів.
Метод маскування під прибуток.Різновидами цього методу можуть бути, наприклад, повернення “відми)
тих” грошей через акції компаній, нерухомість або зароблену ким)небудь ва)люту в успішній закордонній діловій фінансовій операції. Ділок сплачує на)лежний податок на трансфінансову операцію і повертає свій “прибуток”.
Також різновидом методу маскування під прибуток є ще один улюблений
злочинцями метод “відмивання” коштів — метод придбання товарів та майна.“Коралова” компанії використовує гроші з рахунку у банку для придбання то)варів і майна, започатковує законну комерційну справу і далі продає свій бізнесіншій таємно контрольованій “кораловій” компанії. Прибуток акумулюєтьсяцією компанією і вкладається на рахунок у банку. Злочинці як один з методів“відмивання” грошей широко використовують “коралові” страхові компаніїдля одержання страхових сум за фальшивими позовами.
Таким чином, гроші для “відмивання” залишають країну таємно, а
“відмиті” повертаються відкрито.

308Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Використовуючи ці методи “відмивання” коштів, на відміну від інших,
злочинці не створюють податкової заборгованості. Вони згодні краще сплати)ти податки на “чисті” гроші, ніж показувати джерела їх придбання.
Азартні ігри та казино.Загальновідомо, що легалізовані гральні заклади казино, кінні, собачі біга
та інші розважальні підприємства одержують великі суми готівки. Ці коштиможуть бути переведені в інші казино, поширені в усьому світі. В результаті незалишається ніякої документації для проведення аудиторської перевірки. Грошібезперешкодно переводяться з однієї країни в іншу з використанням банківсь)ких можливостей казино. Тут вони можуть конвертуватися в інші форми гро)шового обігу і депонуватися у фінансових закладах. Казино широко викорис)товується “відмивниками” грошей. На “брудні” гроші вони купують великукількість гральних чіпів або посилаючись на майбутню ігрову діяльність в ка)зино, вкладають гроші на його депозитний рахунок в одному з банків. Звичай)но ділки або зовсім не грають в казино або витрачають на гру мало часу. Згодомсуб’єкти повертають чіпи в казино або закривають рахунок в банку і отриму)ють чеки на визначену суму, виписані на їхнє ім’я або третіх осіб. Потім чековасума депозитується на рахунок в банку “відмивщика”. Таким чином злочинецьмає алібі щодо джерел існування його коштів — гроші були виграні в казино.Безумовно, що “відмивання” коштів у такий спосіб потребує налагодженнятісних контактів з керівниками казино. В кінцевому підсумку організована зло)чинність “оплутує” мережі підприємств для розваг і ставить їх під свій конт)роль, як це свого часу зробив Каморра у Південній частині Франції. Як варіантдля “відмивання” коштів можуть використовуватися кінні чи собачі біга. Уцьому разі ділки для досягнення своєї мети використовують букмекерів. Бук)мекер — посадова особа, яка фіксує результати змагань, реєструє учасників тапереможців тоталізатора. Виступаючи як член злочинного угруповання, бук)мекер може фальсифікувати ігрові результати і засвідчувати неправильний виг)раш. Як правило, злочинці фактично не беруть участі в іграх або грають на дужемаленькі суми, проте одержують великі кошти, які в кінцевому випадку змішу)ються з “брудними” грошима і набувають статусу “чистих”. З метою запобі)гання цих випадків та можливості уникнення від сплати податків в деяких краї)нах передбачено ідентифікування осіб, які беруть участь у різного роду тоталі)заторах.
Обмін валюти.Це один добре відомий злочинцям спосіб використання численних центрів
та агентів по обміну валют. За своєю природою вони займаються багатомасш)табними операціями з готівкою. В країнах, де недостатньо відрегульований ва)лютний контроль та податкове законодавство, заклади по обміну валюти забажанням “відмивника” обмінюють гроші, які були отримані в результаті зло)чинної діяльності, на грошові знаки інших країн: або для переведення за допо)

309Розділ 14. Фінанси, фінансові система
могою електронної пошти до відповідної держави, або для зворотного обміну
(вже у “відмитому” вигляді) у грошові знаки своєї країни. В таких випадках цізаклади, з метою приховування трансакції, ніяких записів в реєстраційній до)кументації про такі операції, як правило, не здійснюють або здійснюють част)ково. До того ж, використовуючи заклади по обміну валют, можна купуватибанківські чеки в іноземній валюті або чеки “рідного” банку (нерідко купуютьтуристичні чеки) і потім їх депонувати на рахунку у зарубіжному банку чи ви)користовувати для купівлі товарів або послуг. Велика сума внеску на банківсь)кому рахунку може звернути увагу органів податкової служби, невеликі ж вкла)ди в ряді різних банків можуть залишитися без уваги. “Відмивники” грошейможуть самі відкрити мережу закладів по обміну валют і використовувати їх як“коралові” компанії. Тобто їх діяльність відображається тільки на папері. Фак)тично ж фальсифікуються записи про купівлю та продаж валюти, а “брудні”гроші стають “відмитими” і фігурують як комісійні (різниця між купівлею тапродажем валюти — маржа).
Підпільні банківські системи.Підпільні фінансові операції відомі давно. Нині вони набули найбільшого
поширення в країнах, де діють суворі правила контролю за обміном валюти.Причому, чим жорсткіші заходи контролю, тим більшого розвитку набуваютьпідпільні банківські операції. Наприклад, у Великій Британії вони отрималиновий поштовх саме у 70)і роки в період введення заходів жорсткого контро)лю.
Підпільні банківські системи (інакше їх називають “паралельні” банківські
системи) дозволяють переміщувати по всьому світу величезні суми грошей безтрадиційних банківських процедур, вони історично створені для уникненнявалютного контролю з метою отримання прибутків, зберігання коштів за кор)доном, оплати за межами країни за товари тощо. Банкіри цієї системи часто єчленами старовинних сімей (наприклад, Чоп, Ханді, Хевела тощо) або кланівмінял і водночас представниками шанованих професій, які пов’язані з вели)кою кількістю ділових контактів та значними сумами грошей. Підпільнібанківські системи можуть також виступати у вигляді трастових компаній. Тіснінеформальні контакти, які існують, наприклад, у емігрантському середовищі,дозволяють потенційним клієнтам легко вийти до місцевих підпільних банкірів,хоча вони не можуть відкрито пропонувати свої послуги.
Банкір підпільної банківської системи часто відіграє ключову роль у житті
свого клану, оскільки він може організувати для будь)якого емігранта відправ)ку будь)якої суми грошей на батьківщину, а також переказати великі суми, одер)жані від торговців як їх прибуток без сплати податків. Більше того, вони мо)жуть умовити або змусити переслати великі суми, одержані в результаті зло)чинної діяльності або призначені для фінансування подібної діяльності закордоном. “Відмивники” коштів широко використовують підпільні банківські

310Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
мережі для переведення величезних сум готівки за кордон, причому ці операції
можуть здійснюватися у різний спосіб.
Підпільні банкіри в своїй діяльності виконують в основному лише функції
переказу грошей і не користуються внесками в тому розумінні, яке вкладаєтьсяв це поняття законодавством багатьох країн. Тому вони не підпорядковуютьсяйому і навіть не зобов’язані заявляти про свою діяльність. Однак і при переказікоштів банкіри можуть ухилятися від сплати податків і тому викликають інте)рес для податкового відомства. Податкові служби можуть вимагати в них звітпро походження переведених за кордон коштів. У подібній ситуації підпільно)му банкіру доводиться або визнавати свій статус і тоді податком будуть обкла)датися його комісійні, або відмовитися визнати його, і тоді податком може бутиобкладена вся переказана сума, оскільки вона буде розглядатися як незаявле)ний прибуток від невідомої діяльності.
Брокерські бюро та біржі.В своїй злочинній діяльності “відмивники” доходів широко використову)
ють біржових брокерів. У тісному кооперуванні з брокером ділок здобуває мож)ливість придбання акцій, облігацій, векселів тощо. Таким чином кошти вклада)ються в біржові цінні папери, причому, як правило, вони реєструються на будь)яку особу або на “коралову” компанію, але в більшості випадків на пред’явника.В кожній окремій країні держава регулює ринок цінних паперів та брокерськихоперацій. В деяких країнах простіше, ніж в інших, маніпулювати “брудними”грошима через брокерів. Однак, навіть у країнах із суворим контролем, несумл)інний брокер може сприяти “відмиванню” коштів, маніпулюючи разом з ділкомцінними паперами. Нерідко злочинці використовують цей спосіб “відмивання”коштів за участю, крім брокера, мінімум двох осіб. Наприклад, два суб’єкти реє)струють у різних країнах визначену кількість “коралових” компаній. З допомо)гою біржового брокера, на одержану в банку позику, вони купують на біржі цінніпапери — акції. На першій стадії цього процесу фонди (акції) знаходяться в тійкраїні, де в них вклали гроші, але еквівалентна сума їх вартості повинна обов’яз)ково знаходитися в тій країні (як правило на рахунку в банку у вигляді позики),до якої суб’єкти бажають переправити кошти. Потім змовники приймають “про)тилежні” позиції стосовно цих паперів. Тобто один “відмивник” (продавець)
“продає” їх своєму “колезі” (покупцю), який володіє “кораловими” компаніямиза кордоном. При цьому залежно від таких факторів, як достатньо невелика “ко)ралова” фірма або необхідність “відмивання” великої кількості коштів, “прода)вець” за допомогою брокера збільшує або занижує ціну акцій, які він бажає “ре)алізувати”. Для вивезення коштів за межі країни, звичайно, ціни на папери зни)жують. На цій операції утримувач акцій начебто зазнає “збитків”, але з
подальшою їх “реалізацією” за завищеними цінами іншій “кораловій” компаніїділок одержує “прибуток”, і так далі по ланцюгу фальшивих компаній. Такимчином “прибуток” від продажу акцій і є сумою “відмитих” грошей.

311Розділ 14. Фінанси, фінансові система
Збалансована податкова політика, що уникає надмірного податкового
преса, із диференційованим підходом до обчислення бази оподаткування, бе)зумовно, сприяє своєчасній і повній сплаті податків. Однак прагнення до ухи)ляння від сплати податків є однією із шкідливих традицій населення розвину)тих країн. Ця традиція прагне до розширеного відтворення.
Отже, гроші минають бухгалтерію підприємств, ховаються через лазівки в
бухгалтерському обліку, “відмиваються” у казино, а в кінцевому підсумку осі)дають на особистих рахунках у солідних іноземних банках, офшорних зонах.Існує багато можливостей — активних або пасивних — укривати свої доходивід оподаткування, збільшуючи тим самим свій особистий майновий стан і ско)рочуючи розмір “суспільного блага”, що отримує держава. Проте ухиляння відсплати податків — це не просто елемент дивіантної поведінки платника по)датків, а є тяжким злочином, що за кваліфікацією світового законодавства,кримінальне діяння. Воно завжди призводить до скорочення податкових над)ходжень до державної скарбниці, скорочення державних витрат і можливостіздійснювати соціальну підтримку вразливих верств населення. Масштаби ухи)ляння від сплати податків зростають у геометричній прогресії, адже “брудні”гроші породжують нові “брудні” гроші в дедалі більшому обсязі.
До середини 80)х років традиційним напрямком боротьби з організованою
злочинністю було руйнування постачання продукції (наркотиків) і арешт по)стачальників — керівників організацій або “ватажків”. Із середини 80)х років,що збіглося з визнанням відмивання грошей як злочину, пріоритет був відда)ний відстеженню прибутків. Логіка цього нового підходу здається розумною:бажання злочинних організацій — заробляти гроші, таким чином арешт гро)шей знищує бажання продовжувати незаконний бізнес. І, оскільки злочинніорганізації відмивають свої доходи з метою уникнення арешту і конфіскації,зараз ведуться бійки на аренах відмивання грошей — банки, інші фінансовіустанови, брокери з цінних паперів, діяльність по електронному переказу гро)шей, відправники грошових переказів, казино тощо.
До цього необхідно додати, що “брудні” гроші в податковому сенсі — це
не тільки одержання майнової вигоди внаслідок приховування від оподаткову)вання доходів, отриманих протиправним шляхом. Логічні міркування й аналізвідповідних випадків підводять нас до того, що під “брудними” грошима требарозуміти скоріше суму, яка повинна бути покладена в основу правильного опо)датковування, тобто суму, що підлягає оподатковуванню, або хоча б її частину.При прибутковому податку і податках з доходу ця сума містить у собі неотри)мані державою податкові надходження. Усе це можна звести до одного корот)кого формулювання: “брудні” гроші — це гроші, за допомогою яких навмиснозанижуються податки. Або для прибуткового податку як найважливішого видуподатків: “брудні” гроші — це дохід, включаючи і занижені податки, що виве)дений зі сфери визначеного законом оподатковування.

312Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Характерною рисою “брудних” грошей є те, що вони утворюються в резуль)
таті навмисного заниження податків, іншими словами — у результаті ухиляннявід сплати податків (ст. 148
2 КК), тому що утворення “брудних” грошей — це
мета, фінал. Воно вимагає наявності наміру, а отже, й умислу. З термінологічної іпрактичної точки зору навряд чи можна уявити собі одержання “брудних” гро)шей за допомогою скорочення податків з легковажності або необдуманості.
Стосовно вимог до однозначності трактування дій особи щодо ухилення
оподаткування, то її можна виявити за зовнішніми проявами цих дій, зокремаза прагненням використовувати матеріальні цінності підприємства не назбільшення його (підприємства) прибутків, а лише з метою особистого збага)чення або на нейтралізацію прибуткового податку. Для маскування відчуже)ності або ухиляння необ’язково фальсифікувати бухгалтерські документи; ча)стіше буває достатньо інших засобів, за допомогою яких ліквідується зв’язокміж майном підприємства і самого підприємства. Подібні засоби існують і длявилучення грошей із майна підприємства з “брудною” метою.
Якщо “брудні” гроші, відповідно до викладеного, припускають ухилення
від сплати податків, то момент початку утворення “брудних” грошей необов’)язково повинен слідувати за моментом ухиляння від сплати податків. Усе можевідбуватися навпаки. Це випливає з того, що ухиляння від сплати податків за)вершується в той момент, коли занижена сума, що підлягає оподатковуванню,але процес утворення “брудних” грошей може початися вже внаслідок пору)шень в обліку або фальсифікації бухгалтерських даних як підготовка до несплатиподатків, тобто в той час, коли спроба ухилитися від сплати податків ще незроблена, але вже проведено протиправну підготовку до несплати податків, щоу будь)якому разі повинно кваліфікуватися як самостійне порушення подат)кового законодавства.
Приведене вище визначення “брудних” грошей як грошей, за допомогою
яких навмисне занижуются податки, тобто відбувається ухиляння від їх спла)ти, у принципі, поширюється не тільки на прибутковий податок, а й на всі видиподатків. Відбувається ніби перетикання ухиляння від оподаткування від од)ного виду податків на інші.
З податкового погляду “брудні” гроші приховують як можна довше. “Ут)
римувач” “брудних” грошей що є сили намагається заплутати сліди, які мо)жуть привести до їх розкриття.
У податковому сенсі “брудні” гроші необов’язково повинні складатися з
“грошей” як таких. Подібним чином можуть створюватися і “брудні” запаситоварно)матеріальних цінностей. Засобом для досягнення цієї мети звичайноє заниження в інвентарних описах обсягів сировини, що надійшла, напівфаб)рикатів, готових продуктів або товарів, отриманих для реалізації, і прийом цихзанижених обсягів на баланс. Тим самим занижуються також розміри майна іприбутку, отриманого в даному році. Але баланс є баланс, і в такому році він

313Розділ 14. Фінанси, фінансові система
однак покаже відповідне збільшення прибутку, тому багато підприємців йдуть
на те, щоб і в такому році вказувати в інвентарних описуваннях занижені дані,а при наступному продажу цих товарів приховувати прибуток, отриманий відїх реалізації, проводячи ці операції як угоди без оформлення розрахунково)пла)тіжних документів.
Стан боротьби з відмиванням доходів незаконного походження в Україні.Процеси послідовної інтеграції нашої держави до світової економічної
системи також впливають на стан економічної злочинності. Прагненняпідприємців до самостійного виходу на міжнародний ринок, розширення кон)тактів з іноземними фірмами для спільної економічної діяльності, але непро)думаний їх пошук при слабкому рівні аудиторського забезпечення, зростаннятоварного та валютного обміну при відсутності належної законодавчої бази ста)ли свого роду сферою пильної уваги різних ділків як вітчизняної, так і інозем)ної тіньової економіки. Зростають спроби шахраїв міжнародного масштабушляхом обману, користуючись відсутністю дієвого механізму державного кон)тролю за товарно)грошовими операціями, провести незаконні акції по відми)ванню грошей.
Проведений аналіз свідчить, що проблема боротьби із злочинністю, яка
пов’язана з відмиванням коштів є актуальною як у нашій країні, так і за її ме)жами. За останні роки країни Центральної та Східної Європи, а також СНДзіткнулися з розширенням внутрішньої та міжнародної організованої злочин)ної діяльності, яка отримує значні прибутки шляхом відмивання коштів.
Особливість проблеми полягає в тому, що ця злочиність, як невіддільна
частина економічної злочинності, має тенденцію до загострення і набула транс)національного характеру.
Факторами, що сприяють загостренню в Україні криміногенної ситуації
пов’язанної з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом є такі:
• нестабільність економічної ситуації в цілому;
• порівняно слабка банківська система;
• реально існуюча потреба економіки країни в іноземних інвестиціях;
• недостатнє юридичне, економічне, аудиторське обгрунтування міжна)
родних угод, що призводить до зростання кількості випадків укладення кон)трактів між підприємствами України та лжеінофірмами і як наслідок після ви)конання українськими підприємствами своїх договірних зобов’язань, ненад)ходження в Україну плати за поставлену продукцію;
• широкі можливості пересилки злочинно здобутих грошових коштів за
кордон або їх впровадження у легальну підприємницьку діяльність шляхомпроведення банківських операцій при недосконалому законодавстві щодо“відмивання” грошей, відсутності в банках, державних та комерційних струк)турах механізму виявлення фактів відмивання кримінально одержаних грошо)вих коштів;

314Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
• відсутність механізму своєчасного інформування правоохоронних, інших
уповноважених контрольних органів про незаконні або підозрілі операції чиугоди посадовими особами банківських, фінансових установ або свідоме при)ховування таких відомостей;
• низький рівень підготовки працівників правоохоронних органів та бан)
ківських установ щодо попередження, виявлення, розслідування фактів відми)вання коштів, їх слабка технічна оснащеність;
• систематичні порушення встановлених Національним банком України
єдиних економічних нормативів у сфері платіжного обігу та кредитування, єди)них правил бухгалтерського обліку та міжбанківських розрахунків;
• полегшена можливість створення псевдопідприємств, псевдокомпаній
та інших псевдоорганізацій, чому нерідко сприяють посадові особи державнихорганів, які інколи заради своїх корисливих інтересів спроможні навіть на такідії як підробка та видача підроблених документів юридичним і фізичним осо)бам, незаконне сумісництво у комерційних та державних структурах;
• безпідставна видача кредитів, численні факти залучення до грошового
обігу фіктивних коштів шляхом використання підробних авізо, векселів і неза)безпечених лімітованих чекових книжок.
Очевидно, що криміногенна ситуація в економіці потребує комплексного
підходу як з боку правоохоронних органів, так і з боку інших зацікавленихвідомств. Протидія вищевказаним негативним факторам повинна здійснюва)тися в Україні в таких основних напрямках:
1. Враховуючи провідну роль кредитно)фінансової системи в економіці Ук)
раїни і стрімку її криміналізацію, сьогодні виняткової актуальності набувають вне)сення істотних змін i доповнень до чинного банківського, податкового, криміналь)ного, іншіх видів законодавства та відомчих нормативних актів, які б забезпечилинормальне функціонування фінансово)господарської системи, створили умови длямінімізації криміногенних процесів, своєчасного виявлення і попередження еко)номічних злочинів, а саме: запровадження до Кримінального кодексу нових складівзлочинів, які б передбачали карність зазначених вище діянь, що є супутними фак)торами при утворенні, відмиванні та використанні фіктивних грошових коштів,визначити конкретний механізм взаємодії банківських і фінансових закладів з пра)воохоронними органами щодо вдосконалення вимог Закону України “Про органі)заційно)правові основи боротьби з організованою злочинністю”; визначити на)прямки вдосконалення Закону України “Про банки, банківську діяльність і банків)ський нагляд” у рамках розв’яза ння проблем повернення кредитів та встановлення
фіктивних операцій, псевдоугод; з метою боротьби з ухилянням від оподаткуван)ня, користуючись законодавчими актами і досвідом зарубіжних країн створитиефективний механізм звітності та документообороту.
2. Зміцнити в кожному відділенні Національного банку, комерційному
банку служби внутрібанківської економічної безпеки та міжбанківської еко)

315Розділ 14. Фінанси, фінансові система
номічної безпеки з відповідними кадровим та технічним забезпеченням, з нау)
ково)консультативним підрозділом прогнозування ефективності роботи бан)ківських установ, зорієнтувавши ці підрозділи в першу чергу на виявлення,документування підозрілих фінансових операцій, своєчасне інформуванняправоохоронних органів та взаємодію з ними у розслідуванні подібних право)порушень.
3. Відпрацювати механізми поповнення міжбанківської інформаційної
системи відомостями про категорії недобросовісних учасників сфери підприє)мницької та банківської діяльності.
4. Створити систему обов’язкової підготовки та перепідготовки фахівців
банківської економічної безпеки, аудиторів, а також фахівців для роботи у за)рубіжних банківських представництвах, філіях, з іноземними підприємниць)кими структурами.
5. Створити комплексну систему балансових та інших необхідних систе)
матичних показників банківського контролю для висвічування кримінальнихпроцесів у сфері банківської діяльності.
6. Законодавчо визначити порядок зберігання обліково)розрахункових
документів, що відповідають потребам боротьби зі злочинністю та світовій прак)тиці з цих питань.
7. В рамках боротьби з економічними злочинами, які мають транснаціо)
нальний характер, продовжувати заходи спрямовані на вдосконалення механ)ізму обміну оперативно)розшуковою та офіційною інформацією між право)охоронними органами України з іншими державами про міжнародні фінансовіоперації, які викликають підозру з точки зору легальності.

316Розділ 15. Бюджет держави
§ 1. Соціально-економічна сутність і роль бюджету
держави
В будьЦякій країні державний бюджет – головна ланка фінансової систеЦ
ми. Він об’єднує головні доходи і витрати держави. Бюджет є єдністю основЦних фінансових категорій (податків, державного кредиту, державних витрат) уїх взаємодії, тобто через бюджет здійснюються постійна мобілізація ресурсів іїх витрата.
Державний бюджет являє собою основний фінансовий план держави на
поточний рік, що має силу закону. Бюджет затверджується законодавчим оргаЦном влади — парламентом.
Державний бюджет – головна ланка бюджетної системи. Він виражає екоЦ
номічні грошові відносини, що опосередковують процес утворення і викорисЦтання централізованого фонду коштів держави, і затверджується ВерховноюРадою України як закон. Через цей бюджет мобілізуються кошти підприємстврізноманітних форм власності і частково доходи населення. Вони спрямовуЦються на фінансування народного господарства, соціальноЦкультурних заходів,зміцнення обороноздатності країни, на утримання органів державного управЦління, фінансову підтримку бюджетів місцевого рівня, на погашення державЦного боргу, створення державних матеріальних і фінансових резервів і ін.
Централізація коштів має важливе економічне і політичне значення, осЦ
кільки мобілізовані доходи служать одним з головних знарядь перетворення вжиття заходів, які намічаються державою. Це дає можливість маневрувати реЦсурсами, зосередити їх на вирішальних ділянках економічного і соціальногорозвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країЦни.
При переході до ринкової економіки державний бюджет зберігає свою важЦ
ливу роль. Але методи його впливу на суспільне виробництво і сферу соціальЦних відносин змінюються.
Основними функціями бюджету є:— перерозподіл національного доходу і ВВП;

317Розділ 15. Бюджет держави
— державне регулювання і стимулювання економіки;
— фінансове забезпечення соціальної політики;
— контроль за утворенням і використанням централізованого фонду
коштів.
• Державний бюджет – основне знаряддя перерозподілу національного
доходу і ВВП. Через цей бюджет перерозподіляється близько 50% ВВП. БюдЦжет широко використовується для міжгалузевого і територіального перерозпоЦділу фінансових ресурсів з урахуванням вимог найбільш раціонального розміЦщення продуктивних сил, піднесення економіки і культури на всій територіїУкраїни, включаючи області, райони.
В умовах переходу до ринкових механізмів кошти державного бюджету
насамперед повинні спрямовуватися на фінансування структурної перебудовиекономіки, комплексних цільових програм, нарощування науковоЦтехнічногопотенціалу, прискорення соціального розвитку і соціальної захищеності найЦменш забезпечених прошарків населення.
У сучасних умовах найбільш пріоритетними виступають агропромислоЦ
вий, паливноЦенергетичний, військовоЦпромисловий комплекси і транспорт.Бюджет сприяє формуванню раціональної структури суспільного виробництЦва, поліпшенню пропорцій, більш ефективному використанню державнихкоштів.
• Через витрати і податки бюджет виступає важливим інструментом регуЦ
лювання і стимулювання економіки й інвестицій, підвищення ефективностівиробництва. Державна підтримка надається передовим галузям господарства— авіабудуванню, космічним програмам, енергомашинобудуванню і деякиміншим. Така підтримка пов’язана також з реалізацією високоефективних проЦектів. Для регулювання економіки повинна активно використовуватися податЦкова політика шляхом застосування відповідного податкового механізму.
• Важливе значення має соціальна спрямованість бюджетних коштів. КульЦ
тура в широкому сенсі — один з центральних компонентів економічного розЦвитку. Прискорений розвиток людських можливостей — головний двигунлюдського прогресу. У соціальній політиці пріоритетними є підтримка найменшзахищених прошарків населення (пенсіонерів, інвалідів, студентів, малозабезЦпечених сімей), а також функціонування установ охорони здоров’я і культури.Повинні бути істотно посилені гарантії соціальних і економічних прав громаЦдян, проводитися активна соціальна політика, що забезпечує адресний захистсоціально незахищених прошарків населення,  ефективне використаннякоштів, що виділяються на соціальні цілі, на розв’язання житлової проблеми.
• Бюджет здійснює найбільший вплив на галузі народного господарства і
установи невиробничої сфери в процесі фінансового планування. Як основЦний фінансовий план утворення і використання державного фонду коштів, бюдЦжет пов’язаний з усіма підприємствами й організаціями.

318Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
• Державний бюджет виконує функцію організатора розподільчих проЦ
цесів у народному господарстві. Хоча через бюджет перерозподіляється не весьчистий дохід, утворюваний на підприємствах різноманітних форм власностісфери матеріального виробництва, він впливає на розміри накопичень, визнаЦчення оптимальної структури доходів по фінансових планах підприємств і гаЦлузей народного господарства.
У процесі бюджетного планування встановлюється найбільш доцільне
співвідношення між централізованими і децентралізованими фондами коштів,визначаються розміри фінансових ресурсів, що концентруються у фінансовихпланах підприємств, а також ступінь участі підприємств у формуванні доходівбюджетної системи і насамперед державного бюджету.
• У процесі бюджетного планування і виконання бюджету здійснюється
контроль за фінансовоЦгосподарською діяльністю окремих ланок народногогосподарства. В умовах переходу на ринкові механізми значення бюджетногоконтролю в процесі мобілізації ресурсів і їх використання посилюється.
В умовах поглиблення ринкових реформ основні завдання бюджетної полЦ
ітики виявляються у наступному:
1) утримати економіку від спаду виробництва;2) забезпечити фінансову стабілізацію. Для цього необхідно насамперед
проводити заходи щодо зміцнення грошового обігу як основи успішного проЦведення економічних реформ. Тільки в умовах стійкого і добре функціонуючоЦго грошового обігу можливо реалізувати зв’язки між усіма учасниками і склаЦдовими частинами господарського механізму.
Як відомо, інфляція – багатофакторний процес. В Україні на розвиток
інфляційного процесу істотно вплинули значні бюджетні дефіцити і лібераліЦзація цін, проведена в січні 1992 р. Для зміцнення грошового обігу необхіднознижувати бюджетний дефіцит, зменшувати військові витрати, витрати на утЦримання державного апарату управління, встановити жорсткий контроль за диЦнамікою грошової маси. Тільки придушення інфляції дозволить розраховуваЦти на здешевлення кредиту, на масові надходження інвестицій у виробництво;
3) стимулювати інвестиційну активність, домагатися збільшення частки
накопичення в національному доході;
4) скоротити непродуктивні витрати бюджету на державні дотації окреЦ
мим галузям сфери матеріального виробництва;
5) зміцнити дохідну базу бюджету за рахунок удосконалювання оподаткуЦ
вання і посилення контролю за повнотою сплати податків;
6) створити систему діючого фінансового контролю за ефективним і цілесЦ
прямованим використанням державних витрат;
7) підсилити контроль за управлінням державним боргом.

319Розділ 15. Бюджет держави
§ 2. Склад і структура витрат державного бюджету
Витрати державного бюджету України класифікуються:
• за своєю роллю в процесі відтворення – на витрати, пов’язані з фінансуЦ
ванням матеріального виробництва й утриманням невиробничої сфери;
• за функціональним призначенням – на витрати на фінансування наЦ
родного господарства, соціальноЦкультурних заходів, оборони країни, утриманЦ
ня апарату управління, на правоохоронну діяльність і гарантування безпеки,
на фундаментальні дослідження і сприяння науковоЦтехнічному прогресу, на
витрати по обслуговуванню державного боргу. Кожна з груп витрат ділиться за
відомчою ознакою.
Всі витрати бюджету складаються з поточних витрат і витрат капітального
характеру. Основна частина коштів припадає на поточні витрати, що включаЦ
ють закупівлю товарів і послуг, оплату праці державних службовців, нарахуЦ
вання на заробітну плату, платежі по внутрішніх позиках і державному зовнішЦ
ньому боргу й ін. Капітальні витрати включають капітальні вкладення в осЦ
новні фонди, капітальне будівництво, капітальний ремонт.
В умовах переходу на ринкові відносини структура витрат державного
бюджету зазнає істотних змін — різко скорочуються бюджетні асигнування на
народне господарство, насамперед на централізовані капітальні вкладення. В
зв’язку з утіленням у життя програми приватизації відбувається перетвореннязначної частини державних підприємств в акціонерні товариства, що повинні
здійснювати розширене відтворення за рахунок власних коштів і ресурсів, які
мобілізуються на фінансових ринках.
Проте й в умовах дії ринкових механізмів фінансування окремих галузей і
територій, державних інвестиційних програм, державного сектора економіки
продовжує зберігати своє важливе значення.
Витрати державного бюджету включають такі основні групи витрат: дерЦ
жавну підтримку окремих галузей народного господарства, фінансування соціЦ
альноЦкультурних заходів, оборони країни, правоохоронної діяльності, міжнаЦ
родного співробітництва, погашення та обслуговування державного боргу і
фінансової підтримки регіонів.
Головне місце у витратах на народне господарство займають дотації
вугільній промисловості, сільському господарству, житловоЦкомунальному госЦ
подарству і деяким іншим галузям.
Основні кошти спрямовуються в паливноЦенергетичний і аграрноЦпромисЦ
ловий комплекси. Передбачається фінансова підтримка комплексної перебуЦ
дови аграрного сектора. З цією метою кошти спрямовуються на проведення
земельної реформи, підтримку розвитку фермерства, створення ринкових
відносин в агропромисловому комплексі на житлове будівництво на селі, звеЦ
дення об’єктів охорони здоров’я, шкіл, будівництво доріг, будівництво і реконЦ
струкцію підприємств харчової і переробної промисловості.

320Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Конверсія військового виробництва фінансується не тільки за рахунок
бюджетних асигнувань, а й цільового пільгового кредиту по перепрофілюванЦ
ню оборонних підприємств на випуск цивільної продукції, позабюджетнихкоштів, вітчизняних і іноземних інвестицій, кредитів Європейського банку реЦ
конструкції і розвитку (ЄБРР).
Використання бюджетних коштів для фінансування капітальних вкладень
обмежується завданнями загальнодержавного значення, реалізацію яких неЦ
можливо забезпечити за рахунок інших джерел. Це інвестиції на забезпечення
програм структурної перебудови економіки; їх переважний напрямок виявЦляється в реалізації відносно невеличких проектів з високою швидкістю обоЦ
роту капіталу і швидкої віддачі. Інвестиції повинні концентруватися на реаліЦ
зації пускових програм, цільових програм по ліквідації наслідків чорнобильсьЦкої катастрофи, заходів, пов’язаних з соціальним розвитком сільської
місцевості, з будівництвом житла для військових, інтернатів для дітей з хибами
розумового і фізичного розвитку, дитячих будинків.
Витрати на соціальноЦкультурні заходи включають витрати на охорону
здоров’я і фізичну культуру, соціальне забезпечення, соціальну допомогу, кульЦ
туру і мистецтво, засоби масової інформації. Найбільші суми спрямовуютьсяна фінансування охорони здоров’я.
Значна увага приділяється соціальному захисту найменш забезпечених
прошарків населення. Передбачаються заходи для підвищення мінімальногорівня заробітної плати, збільшення допомоги по безробіттю, компенсації на
харчування дітей дошкільного віку, школярів, упорядкуванню заробітної плаЦ
ти робітників бюджетних установ.
Варто мати на увазі, що значна частина соціальних витрат проходить по
позабюджетних соціальних фондах.
Розвиток охорони здоров’я передбачає його поетапне реформування, ввеЦ
дення багатоканальності фінансування, виділення лікувальним установам
коштів залежно від обсягу і якості здійснюваних медичних послуг.
Значні витрати на оборону викликані необхідністю збереження і розвитку
комплексу оборонної промисловості, підтримки боєздатності армії, продовЦ
ження військової реформи, поступового переходу на професійну армію,розЦ
робки новітніх зразків озброєнь, а також посиленням соціальної захищеностівійськових і членів їхніх сімей, підвищенням окладів офіцерському складу, зроЦ
станням цін на військову продукцію і іншими причинами.
Недостатні кошти виділяються на фундаментальні дослідження і сприянЦ
ня науковоЦтехнічному прогресу.
Витрати на міжнародну діяльність включають витрати по неторгових опеЦ
раціях (утримання українських установ і представництв за кордоном, сплатучленських внесків у міжнародні організації й ін.).

321Розділ 15. Бюджет держави
Витрати на управління складаються з витрат, які пов’язані з функціонуЦ
ванням органів законодавчої (представницької) і виконавчої влади, з діяльніЦстю фінансових і фіскальних органів і ін.
Необхідність фінансування витрат на правоохоронну діяльні сть і гарантуЦ
вання безпеки обумовлена загостренням криміногенної ситуації.
Найзначніше зростання витрат в останні роки відбувається по погашенЦ
ню й обслуговуванню державного боргу. Збільшення витрат по обслуговуванЦню державному боргу викликано різким зростанням внутрішнього і зовнішньЦого боргу України.
• Здійснення витрат бюджету провадиться шляхом бюджетного фінансуЦ
вання, до основних принципів якого належать:
— досягнення максимального ефекту при мінімумі витрат;— цільовий характер використання бюджетних асигнувань;— надання бюджетних коштів у міру виконання виробничих показників і
з урахуванням використання раніше відпущених асигнувань;
— безповоротність бюджетних асигнувань.Проте, крім безповоротного бюджетного фінансування, в даний час деЦ
далі ширше застосовується кредитування підприємств шляхом надання бюдЦжетних позичок. Відсотки по таких позичках або не стягуються, або стягуютьЦся за низькими ставками (10% річних). Бюджетні позички видаються за спецЦіальними розпорядженнями уряду України на виконання цільових програмрозвитку. Так, зазвичай такі позички надходять на фінансування: витрат наформування продовольчих фондів; витрат на забезпечення агропромисловогокомплексу машинобудівною продукцією і придбання племінної худоби на осЦнові довгострокової оренди (лізингу); частини витрат на інвестиційні програЦми конверсії оборонної промисловості й ін.
В галузі витрат бюджету дотепер мають місце істотні хиби: бюджетні кошЦ
ти використовуються недостатньо ефективно, поширена практика нецільовихвитрат бюджетних коштів. Бюджетні витрати не розв’язують багатьох невідкладЦних проблем соціальної політики. Не організовано на належному рівні переЦрозподіл витрат на користь соціально незахищених прошарків населення. ТриЦває списання боргів в аграрному секторі.
• Основні завдання в галузі державних витрат:
— скоротити число цільових програм, забезпечити концентрацію коштів
бюджету на найбільш ефективних і соціально значущих проектах;
— знизити витрати на утримання державного апарату;— продовжити децентралізацію інвестиційного процесу, розширивши
практику державноЦкомерційного фінансування проектів;
— підвищити ефективність використання асигнувань на національну обоЦ
рону і правоохоронну діяльність, безпеку., концентруючи їх на розв’язаннінайбільш важливих вузлових проблем;

322Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
— знизити рівень дотацій окремим галузям;
— підсилити контроль за використанням бюджетних коштів;— забезпечити пріорітетне фінансування витрат на науку, культуру, медичне
обслуговування, освіту.
§ 3. Склад і структура доходів державного бюджету
До переходу на ринкові відносини доходи державного бюджету СРСР баЦ
зувалися на грошових накопиченнях державних підприємств. Вони займалипонад 90% загальної суми доходів бюджету і в основному складалися з двохплатежів — податку з обороту і платежів з прибутку. Така система проіснувала з1930 по 1990 р. Введені в 1980Ці р. нормативні платежі з прибутку у вигляді плаЦти за виробничі фонди, трудові ресурси тощо не змогли змінити систему плаЦтежів, і вона продовжувала орієнтуватися на індивідуальні результати діяльностіокремих підприємств.
В умовах переходу на ринкові механізми доходи бюджетної системи зазЦ
нали докорінних зміни. Основними доходами в Україні, як і в країнах з розвиЦнутою ринковою економікою, стали податки.
Податок – категорія не тільки економічна, а й правова, оскільки встановЦ
люється виключно вищим органом державної законодавчої влади і базуєтьсяна актах вищої юридичної сили. Відносини, що виникають при встановленніта введенні податків, накладенні стягнення за порушення порядку правильЦності їх нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджетів, здійсненніконтролю за їх надходженням, відбуваються тільки на підставі правових норм.Таким чином, відносини в сфері податків можуть існувати тільки в формі праЦвовідносин.
Податок — це вид обов’язкового платежу, який справляється до бюджету
з юридичних і фізичних осіб в порядку і на умовах, визначених законодавчимиактами України. Основною характеристикою податку є перехід права власностіна частину коштів від платника податків у власність держави.
На відміну від інших платежів податок має характерні особливості і риси,
які визначають його сутність.
1. Вид платежу, який регулюється актом найвищої юридичної сили комЦ
петентного органу державної влади.
2. Індивідуальна безоплатність податку виражається в односторонньому
русі коштів від платника до держави. Держава при стягненні податку не бере насебе обов’язків по наданню кожному окремому платнику певного еквівалента,рівному їх платежу. Це означає, що у відносинах з платниками податку, з бокудержави не виникають якісь зустрічні зобов’язання по кожній конкретно сплаЦченій сумі. Кошти кожного платника вносяться періодично, в чітко визначенізаконодавцем строки, спрямовуються на задоволення суспільних потреб.

323Розділ 15. Бюджет держави
3. Безумовний характер податку є продовженням попередньої ознаки і
означає сплату податку не пов’язану з будьЦякими умовами про зустрічні діїабо привілеї з боку держави.
4. Нецільовий характер податкового платежу означає надходження його в
фонди, які акумулюються державою і використовуються на задоволення дерЦжавних потреб, без чітко визначених конкретно цілей, тобто простежити назадоволення яких саме потреб держави здійснюється витрачання надходженнявід кожного конкретного податку неможливо.
5. Адресність полягає в тому, що податок, на відміну від інших обов’язЦ
кових платежів, сплачується лише до бюджету, а не до іншого державного гроЦшового централізованого або децентралізованого фонду. Кожний податок закЦріплюється за конкретноЦвизначеним бюджетом (адресатом), або у відповідЦності з бюджетною класифікацією може бути розподілений між бюджетамирізних рівнів.
6. Обов’язковий характер податку передбачає неможливість законного
ухиляння від його сплати, за винятком випадків закріпленних у чинному закоЦнодавстві.
На конституційному рівні закріплено обов’язок кожного сплачувати поЦ
датки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, тобто кожен зобов’яЦзаний брати участь у формуванні державного та місцевого бюджетів. Обов’язЦковість податку виражається у можливості застосування примусу при виконанніплатежу та притягненні платника до відповідальності за порушення встановЦленого строку сплати, розміру платежу, ухилення від його сплати. Обов’язкоЦвий характер платежу забезпечує надходження коштів у доходну частину бюдЦжету.
Узагальнюючи вищесказане, можна дати визначення податку як форми
примусового відчуження результатів діяльності юридичних і фізичних осіб увласність держави,який вноситься до бюджету відповідного рівня на підставіакта компетентного органу державної влади і виступає як нецільовий, безопЦлатний, безумовний і обов’язковий платіж.
Податки покликані виконувати ряд функцій, які визначають сутність і
обумовлюють їх призначення. Важливою функцією податків є фіскальна. ВідпоЦвідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення — поповЦнення доходної частини бюджету, доходів держави шляхом залучення податкоЦвих платежів для задоволення потреб суспільства.
Регулююча функція податків служить своєрідним регулятором як виробЦ
ництва, так і споживання (наприклад непрямі податки) і полягає у викорисЦтанні державою податкового механізму (пільг, ставок) з метою зацікавити платЦника податків в здійсненні певної діяльності, виконанні робіт чи навпаки, зроЦбити для нього невигідним зайняття ними (наприклад, шляхом встановленнявисоких податкових ставок). Проте податкове регулювання — більш складний

324Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
податковий механізм, який враховує не тільки податковий тиск і податкові
пільги, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівень прибутковостітощо.
Розподільча функція податків проявляє себе під час розподілу акумульоЦ
ваних коштів у доходній частині бюджету, тобто перерозподілу національногодоходу (ВВП) через бюджет. На цій стадії розподілу розподільча функція тіснопереплітається з регулюючою.
Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири або для розвитЦ
ку, або для згортання виробництва і діяльності. Стимулююча функція полягаєв тому, що податок повинен бути стимулом до праці. При застосуванні механіЦзму податкових пільг або податкового тиску зміни об’єкта або бази оподаткуЦвання, стимулююча (дестимулююча) функція проявляють себе як підвид регуЦлюючої. Застосовуючи податкові пільги, держава заохочує благодійництво,милосердя, створює сприятливий клімат для залучення інвестицій.
Контрольна фунція реалізується в ході оподаткування і здійсненні аналізу
фінансовоЦгосподарської діяльності підприємств і організацій; при контроліза отриманням доходів громадян і використанні ними майна. За допомогоюконтрольної функції здійснюється оцінка раціональності і відповідності поЦдатків, реалізації наміченних цілей в конкретних умовах, збалансованості поЦдаткової системи в цілому.
Реалізація функцій податку безпосередньо пов’язана з тими принципами,
які закладені і реалізуються в конкретних видах податків через прояви їх харакЦтерних особливостей.
Принцип однократності означає, що один і той же об’єкт може обкладаЦ
тися податком одного виду тільки один раз за відповідний період (податковийперіод).
Перелік усіх діючих податків на території України встановлюється ВерЦ
ховною Радою України. Уряд України регулює механізм їх стягнення і розподіЦлу.
Універсалізація податку передбачає рівний підхід до умов оподаткування
будьЦяких суб’єктів незалежно від їх форми власності; формування однаковихумов і рівної частки відрахувань доходів, незалежно від джерела їх отримання,для всіх платників у відповідності до своєї діяльності.
Принцип наукового підходу передбачає застосування новітніх досягнень у
галузі науки для формування побудови системи оподаткування.
При встановленні податків або інших обов’язкових платежів повинні бути
в законодавчому порядку визначені складові частини податкового механізму, асаме: платник податку, об’єкт оподаткування, джерело податку, одиниця обЦкладання, розмір ставки, періодичність та строк сплати податку, пільги приоподаткуванні, особливості розрахунку об’єкта, бюджет, або фонд, куди надЦходять податкові платежі.

325Розділ 15. Бюджет держави
Перелічені елементи податкового механізму відносяться до істотних хаЦ
рактеристик податку, при окремому розгляді яких можна скласти загальне уявЦлення про податок і його сутність.
Платник податку  – це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинЦ
ним законодавством, покладено зобов’язання сплачувати податки та інші обоЦв’язкові платежі. В залежності від постійного місцеперебування, платники поЦдатків поділяються на дві групи:
1.Резиденти – особи, які мають постійне місце проживання або місце
знаходження в Україні кількістю 183 і більше календарних днів на рік, підлягаЦють оподаткуванню з усіх джерел і несуть повну податкову відповідальність.
2.Нерезиденти  – особи, які не мають постійного місця перебування в
Україні і підлягають оподаткуванню тільки з доходів, отриманих на територіїУкраїни, і несуть обмежену податкову відповідальність.
Об’єктом оподаткування є те, що обкладається податком. Такими є приЦ
буток, майно, додана вартість товарів (робіт, послуг), спеціальне використанЦня природних ресурсів, заробітна плата, доходи громадян та інші об’єкти, визЦначені законодавчими актами України.
Від об’єкта слід відрізняти джерело податку, хоч в більшості податків ці
поняття збігаються.
Джерело податків  – це фонд, за рахунок якого здійснюється сплата податЦ
ку, тобто це ті кошти платника (переважно дохід, капітал, майно), які викорисЦтовуються ним для сплати податку.
Об’єкт і джерело податку збігаються в прибутковому податку з громадян
(заробітна плата), в податку на прибуток підприємств (прибуток). На прикладіземельного податку можна побачити різницю між об’єктом і джерелом податЦку, де земельна ділянка — об’єкт оподаткування, а грошові доходи, отримані зкористування цією земельною ділянкою, є джерелом податку.
Одиниця обкладання  – це одиниця виміру об’єкта податку та його частиЦ
на, на яку встановлена податкова ставка. Одиниця обкладання служитьспецифічною характеристикою конкретного об’єкта оподаткування і щодонеї застосовується ставка податку. Наприклад, у земельному податку це 1 газемлі.
Ставка податку  — розмір податку, його кількісне вираження, яке встановЦ
люється на одиницю обкладання. Ставка податку може бути встановлена як утвердій сумі, при цьому розмір податку визначається на кожну одиницю обЦкладання в конкретній фінансовій величині, так і в процентах (податкова квоЦта), при цьому розмір податку встановлюється у відповідному відношенні доодиниці обкладання. Наприклад, ставка податку на прибуток підприємств —30% до оподаткованого прибутку. Ставки податків та інших обов’язкових плаЦтежів встановлюються Верховною Радою України і не можуть змінюватись впроЦдовж бюджетного року.

326Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Строк сплати податку  – встановлена в законі дата, до якої податок повиЦ
нен бути сплаченим. Порушення строку сплати карається накладанням адмінЦістративного штрафу, фінансовими санкціями та нарахуванням пені за кожЦний день прострочення.
Податкові пільги  – це повне або часткове звільнення юридичних і фізичЦ
них осіб, враховуючи їх особливості, від сплати податків. Слід зазначити, щоподаткова пільга – це інститут звільнення саме від сплати, а не від обов’язкусплати. Так, при відстрочці або розстрочці обов’язок сплати податку залишаєтьЦся. Звільнення можливе в двох обсягах: повному — коли платник повністюзвільняється від сплати податку, та частковому – коли відбувається скороченЦня податкового зобов’язання за рахунок зменшення об’єкта оподаткування,розстрочки або відстрочки сплати податку (податковий кредит). Застосуванняподаткових пільг передбачає врахування як суб’єктивних особливостей кожЦного окремого платника, його правового та соціального статусу, так і конкретЦного виду діяльності, яким вони займаються. Наприклад: інваліди І і ІІ груп,підприємства з іноземними інвестиціями, виробництво сільськогосподарськоїпродукції, роботи з благоустрою громадських місць та ін. Пільги можуть надаЦватись у вигляді зменшення оподаткованого доходу, зменшення податковоїставки або повного звільнення від податку.
§ 4. Система оподаткування України
Проведення економічних реформ з метою розвитку ринкових відносин в
Україні стали підвалинами розбудови податкової системи як основного важеляфінансової системи держави. До 1992 р. Україна не мала власних законодавчихактів з питань оподаткування, і в цілому податкова політика формувалась за їїмежами. Довгий час податкова система являла собою спадщину плановоЦрегуЦльованої бюджетної системи колишнього СРСР, об’єднаної з елементами захіЦдних принципів оподаткування. На сучасному етапі податкове законодавстводуже нестабільне і недосконале. Практично щороку змінюються ставки опоЦдаткування, трохи рідше — його об’єкти, вносяться істотні зміни і доповненнядо порядку розрахунку та сплати конкретних видів податків.
Про недосконалість діючої системи оподаткування свідчить хронічне неЦ
виконання доходної частини бюджету, а відтак — відсутність нормальногофінансування бюджетної сфери. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції УкЦраїни система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно заЦконами України.
Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і
внесків до державних цільових фондів, урегулюваних нормами права, що справЦляються на території України у визначеному законами порядку, становить сисЦтему оподаткування.

327Розділ 15. Бюджет держави
Проте для того, щоб скласти повне уявлення про сутність явищ і процесів,
які мають місце у сфері оподаткування, необхідно звернутися до податковоїсистеми. Саме в податковій системі знаходять відображення елементи оподатЦкування такі як:
• принципи, форми і методи побудови податків, зборів та інших обов’язЦ
кових платежів;
• процесуальні відносини з їх встановлення, зміни або відміни;
• заходи, спрямовані на забезпечення їх сплати, контроль та відповіЦ
дальність за порушення податкового законодавства, а також визначення коласуб’єктів уповноважених здійснювати фіскальні функції у державі.
Таким чином, податковою системою України є сукупність податків, зборів
ті інших обов’язкових платежів, урегульованих нормами права і такі, що справЦляються на території України у визначеному законами порядку; принципи,форми і методи їх встановлення, зміни або відміни; заходи спрямовані на заЦбезпечення їх сплати, організацію контролю та визначення суб’єктів уповноЦважених здійснювати фіскальні функції, а також відповідальність за порушенЦня податкового законодавства.
В ст. 3 Закону України від 19 квітня 1997 р. “Про внесення змін і доповЦ
нень до Закону України “Про систему оподаткування” законодавчо визначеніпринципи побудови та призначення системи оподаткування. Серед них на перЦшому місці законодавець виділяє принцип стимулювання підприємницькоївиробничої діяльності та інвестиційної активності, реалізація якого передбаЦчається шляхом введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спряЦмованого на розвиток виробництва. Принципи обов’язковості; рівнозначностіі пропорційності; рівності і недопущення будьЦяких проявів податковоїдискримінації; соціальної справедливості; стабільності — тобто забезпеченнянезмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їхніх ставок, а такожподаткових пільг протягом бюджетного року; економічної обгрунтованості ірівномірності сплати, тобто встановлення конкретних строків сплати виходяЦчи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетудля фінансування витрат; компетенція — встановлення і скасування податків ізборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюється відпоЦвідно до законодавства, спеціальноЦуповноваженими (компетентними) оргаЦнами державної влади, а саме: Верховною Радою України, Верховною РадоюАвтономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами; єдиЦний підхід до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платЦника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джереласплати і податкового періоду, ставок, строків та порядку сплати податку, підставдля надання податкових пільг; доступність — забезпечення дохідливості нормподаткового законодавства.
В Україні справляються:

328Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
• загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі), які повністю
надходять до державного бюджету;
• місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), які повністю надходять до
місцевих бюджетів.
Продовжуючи класифікацію податків, слід зазначити, залежно від каналу
надходжень, податки також поділяються на:
• пропорційні, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюдЦ
жетами у відповідній пропорції;
• позабюджетні обов’язкові платежі — податки, які надходять у відповідні
загальнодержавні цільові фонди.
За формою обкладання податки бувають грошовими і натуральними. На
сьогодні в Україні діють лише грошові податки.
За об’єктом оподаткування розрізняють податки на майно (наприклад:
податок з власників транспортних засобів), і на доходи (наприклад, прибуткоЦвий податок з громадян, податок на прибуток підприємств). Залежно від метоЦду стягнення податки класифікують на прямі і непрямі.
Прямі — податки, які справляються в процесі виробництва і акумуляції
матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта оподаткування (доходи,майно), включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником.Наприклад, податок на прибуток підприємств.
Непрямі — або ж податки на споживання справляються під час витрачанЦ
ня матеріальних благ, визначаються розміром споживання і включаються доціни товару у вигляді надбавки (націнки) і сплачуються споживачем. (НаприкЦлад акцизний збір, податок на додану вартість). При непрямому оподаткуванніформальним платником є продавець товару (робіт, послуг), який виступає поЦсередником між державою і споживачем товару і який несе відповідальність зайого повну і своєчасну сплату до бюджету. Насправді ж реальним платникомподатку є споживач товару. Саме критерій збігу в одній особі формального іреального платника є одним з основних при розмежуванні податків на прямі інепрямі. При прямому оподаткуванні — реальний і формальний платники збігаЦються, при непрямому — ні. Також досить важливим чинником при розмежуЦванні податків на прямі і непрямі є їх участь у формуванні ціни. Якщо пряміподатки закладаються в ціну товару ще на стадії виробництва безпосередньосамим виробником, то непрямі — тільки на стадії реалізації, як надбавка доціни товару.
Основну частку всіх надходжень до доходної частини бюджету становить
саме податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір, прибутЦковий податок з громадян.
Систему оподаткування в Україні умовно можна поділити на три великих
підсистеми, в якій знаходить своє відображення сукупність діючих на територіїУкраїни податків, зборів та інших обов’язкових платежів:

329Розділ 15. Бюджет держави
І. Підсистема оподаткування юридичних осіб (підприємств);
П. Підсистема оподаткування фізичних осіб;Ш. Внески до державних цільових фондів.Юридичні і фізичні особи сплачують як загальнодержавні, так і місцеві
податки і збори (обов’язкові платежі).
Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) встановлюються
Верховною Радою України і стягуються на всій території України. Порядок їхзарахування до Державного бюджету України, бюджету Автономної РеспубліЦки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відпоЦвідно до законів України.
Податки і збори (обов’язкові платежі), зазначені у п. п. 7, 8,10,11,13,14 ст.
14 Закону України від 19 квітня 1997 р. “Про внесення змін та доповнень доЗакону України “Про систему оподаткування” на території Автономної РесЦпубліки Крим встановлюються Верховною Радою Автономної РеспублікиКрим. При цьому ставки податків і зборів (обов’язкових платежів) визначаЦються в межах граничних розмірів ставок, встановлених Законами України покожному конкретному податку.
У вигляді загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів)
юридичні особи сплачують:
1) податок на додану вартість;2) акцизний збір;3) податок на прибуток підприємств;4) мито;5) державне мито;6) податок на нерухоме майно;7) плата за землю;8) рентні платежі;9) податок з власників транспортних засобів;10) податок на промисел;11) збір за геологорозвідувальні роботи;12) збір за спеціальне використання природних ресурсів;13) збір за забруднення навколишнього середовища;14) збір на обов’язкове соціальне страхування.В умовах економічної самостійності та самоврядування актуального значенЦ
ня набуває фінансування заходів по розвитку житловоЦкомунального господарЦства регіонів, благоустрою місць проживання, утримання мережі соціальноЦкульЦтурної сфери, які є основною складовою витрат місцевих бюджетів. У загальнійсумі видатків державного бюджету на соціальну інфраструктуру кошти, які проЦходять через канали місцевих бюджетів, с тановлять переважну частину. Для
зміцнення фінансової бази місцевих Рад необхідно збільшувати доходну частиЦну місцевих бюджетів, максимально використовуючи для цього місцеві податки

330Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
і збори. Відповідно до Конституції України органам місцевого самоврядування
надано право встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відпоЦвідних місцевих бюджетів. Види цих податків і зборів, їх граничні розміри, об’єктита джерела оподаткування визначені законами України. Органи місцевого саЦмоврядування самостійно приймають рішення про введення того чи іншогомісцевих податків і зборів, але відповідно до закону, затверджують положення, вякому визначаються граничні ставки оподаткування і відповідна система пільгпо кожному податку чи збору, визначають порядок сплати і внесення їх до місцеЦвих бюджетів. У законодавчому порядку визначено обов’язкові для встановленЦня місцевими Радами податки і збори при наявності необхідних для цього умов іоб’єктів оподаткування. Такими є: збір за паркування автотранспорту, ринковийзбір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщенняоб’єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак. Ставки на ці обов’язковізбори встановлюються місцевими органами самоврядування в межах граничнихрозмірів ставок, встановлених законами України.
Досвід країн з розвинутою економікою засвідчує значну роль місцевих
податків у процесі розвитку місцевого самоврядування. В цих країнах місцевіподатки є головним джерелом, за рахунок якого формуються фінансові ресурЦси органів місцевого самоврядування. За рахунок місцевих податків у СШАзабезпечується до 65% доходів місцевих бюджетів, у Франції – 60%, ФРН –45%, Великій Британії – 36%.
Практика застосування місцевих податків і зборів в Україні, на відміну від
країн з розвинутою економікою, свідчить, що вони поки що не відіграють істотЦної ролі у формуванні місцевих бюджетів. Це свідчить, про те, що органи місцеЦвого самоврядування не повною мірою використовують свої можливості щодопоповнення місцевих бюджетів. Тільки 30,4% місцевих рад прийняли рішенняпро введення комунального податку, який може стати одним з найстабільніЦших джерел доходів місцевих бюджетів.
Юридичні особи сплачують такі місцеві податки і збори:1) податок з реклами;2) комунальний податок;3) готельний збір;4) збір за паркування автотранспорту;5) ринковий збір;6) збір за участь у бігах на іподромі;7) збір за право використання місцевої символіки;8) збір за право проведення кіноЦ і телезйомок;9) збір за проведення місцевого аукціону;10) збір за проїзд територією прикордонних областей.Щодо оподаткування фізичних осііб, то слід зазначити, що багато з тих
податків і зборів, які зобов’язані сплачувати юридичні особи, сплачують і

331Розділ 15. Бюджет держави
фізичні особи. Хоч при детальному аналізі можна побачити відсутність деяких
з них. На противагу цього встановлюється цілий ряд податків і зборів, сплатаяких є обов’язком виключно фізичних осіб.
Загальнодержавні податки і збори, які сплачують фізичні особи:1) прибутковий податок з громадян;2) податок на землю;3) податок на нерухоме майно;4) податок з власників транспортних засобів;5) податок на промисел;6) мито;7) державне мито;8) внески до Пенсійного фонду;9) плата за забруднення навколишнього середовища;10) плата за торговий патент;11) збір на випадок безробіття.Місцеві податки і збори:1) податок з реклами;2) готельний збір;3) збір за паркування автотранспорту;4) ринковий збір;5) збір на видачу ордера на квартиру;6) курортний збір;7) збір за участь у бігах на іподромі;8) збір за виграш у бігах;9) збір за участь у грі на тоталізаторі;10) збір за право використання місцевої символіки;11) збір за проведення місцевого аукціону;12) збір за проїзд територією прикордонних областей та ін.Як окремі обов’язкові податкові платежі законодавець визначає внески до
державних цільових фондів, а саме:
1) Пенсійний фонд;2) Фонд соціального страхування;3) Фонд здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастЦ
рофи і соціального захисту населення;
4) Фонд сприяння зайнятості населення (на випадок безробіття);5) Державний інноваційний фонд.Єдиним узаконеним державним позабюджетним фондом, до якого в обоЦ
в’язковому порядку вносять платежі (збори, страхові внески) як юридичні, такі фізичні особи — є Пенсійний фонд України. Відповідно до Постанови ВерЦховної Ради України “Про порядок введення до дії Закону України “Про внеЦсення змін і доповнень до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 17

332Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
червня 1993 р. страхові внески до Пенсійного фонду України для працюючих
громадян становлять 1% розміру оплати праці. Для громадян, які займаютьсяпідприємницькою діяльністю, а також адвокатів, приватних нотаріусів та іншихгромадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи івиключно їхній праці – 33,6% розміру оплати їх праці, 33,3% від суми винагород,які сплачуються громадянами за договорами громадськоЦправового характеру.
Законом України від 26 червня 1997 р. “Про збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування” для формування Пенсійного фонду введено збори наобов’язкове державне пенсійне страхування. Для підприємств, установ і органіЦзацій незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузеЦвої належності, об’єднань громадянЦпідприємців, які використовують наймаЦну працю, включаючи всі виплати на оплату праці, встановлена ставка збору32% від об’єкта оподаткування. Для працюючих інвалідів — 4% від об’єкта опоЦдаткування. Слід зазначити, що об’єктом оподаткування є Фонд заробітної плаЦти.
Пенсійний фонд є не тільки централізованим фондом держави, який виЦ
користовується для виплати пенсій, а й відповідно до “Положення про пенсійЦний фонд України”, затвердженого постановою Кабінету Мінистрів Українивід 1 червня 1994 р. є центральним органом державної виконавчої влади, якийздійснює управління фінансами пенсійного забезпечення.
Державні та інші цільові фонди, не передбачені Законом України “Про
систему оподаткування”, поповнюються виключно за рахунок прибуткупідприємств, і відрахування до них здійснюються на добровільних засадах.
Розглянемо і дамо коротку характеристику деяким вищезазначеним поЦ
даткам і зборам.
Податок на прибуток  – обов’язковий платіж до бюджету, який сплачують
усі підприємства, незалежно від форм власності. Стягнення податку здійснюєтьЦся відповідно до Закону України від 22 травня 1997 р. “Про оподаткування приЦбутку підприємств”. Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначаєтьсяшляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визЦначеного згідно з п. 4. 3 цього закону, на: суму валових витрат платника податЦку, визначених ст. 5 закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованихзгідно зі ст. 8, 9 цього закону.
За ставкою 30% до об’єкта оподаткування оподатковується: прибуток платЦ
ників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичЦної особи; виграш особи у лотерею, у казино, в інших гральних місцях (домах)(п. 10. 2); доходи нерезидентів у вигляді страхових внесків, страхових премій(п. 13. 3) та ін.
За ставкою 15% оподатковуються валові доходи нерезидентів, що не
здійснюють підприємницької діяльності в Україні через постійне представницЦтво, отримані з джерел на території України (п. 13.1).

333Розділ 15. Бюджет держави
За ставкою 10% оподатковуються: суми доходів нерезидентів у вигляді страЦ
хових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахуванняризиків на території України.
За ставкою 6% оподатковуються суми доходів нерезидентів, які сплачуЦ
ються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів у джерелаїх виплати за рахунок таких виплат (п. 13.2).
За ставкою 3% оподатковуються валові доходи від страхової діяльності
(крім страхування життя) (п. 7.2.1).
Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогоспоЦ
дарської продукції, сплачують податок на прибуток у порядку і в розмірах, пеЦредбачених законом, за підсумками звітного року (п. 14.1).
Платниками податку є:• з числа резидентів — суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні,
громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюютьдіяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і заїї межами,
• з числа нерезидентів — фізичні та юридичні особи, створені у будьЦякій
організаційноЦправовій формі, які отримують доходи за джерелом їх походженЦня з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичнийстатус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.
Платниками податку на прибуток, одержаний від основної діяльності залізЦ
ничного транспорту, є управління залізниці, від неосновної дільності є підприєЦмства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.
Установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують
працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, яка визЦначена МВС України, на фінансування основної діяльності таких установ тапідприємств з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їхфінансування, затверджених МВС України.
Платники податку, що мають філії, відділення та інші відокремлені підрозЦ
діли без статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податокз урахуванням сум податку, сплаченого відокремленими підрозділами у порядЦку, встановленому центральним податковим органом.
Заява про перехід до сплати консолідованого податку подається платниЦ
ком податковому органу до 1 липня року, що передує року, з початку якого платЦник податку переходить до сплати консолідованого податку.
Від оподаткування податком на прибуток звільняються неприбуткові усЦ
танови і організації (п. 7.11), якими є:
а) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та
створені ними установи і організації, що утримуються за рахунок коштів відпоЦвідних бюджетів;
б) благодійні фонди і благодійні організації;

334Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
в) пенсійні фонди;
г) спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб, створених для предЦ
ставлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таЦких засновників та не здійснюють підприємницької діяльності, за виняткомотримання пасивних доходів;
д) релігійні організації;є) інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутЦ
ку згідно з нормами відповідних законів.
Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, що засновані всеЦ
українськими громадськими організаціями інвалідів та є їх повною власністю,отриманий від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва (за виЦнятком підакцизних товарів, посередницької діяльності, грального бізнесу) (п.7.12.1).
Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від реЦ
алізації на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчуванЦня власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва тазменшення роздрібних цін продуктів, перелік яких встановлюється КабінетомМіністрів України (п. 7.13).
Оподатковується у розмірі 50% від чинної ставки прибуток від реалізації
інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах,створених відповідно до Закону (п. 7.14.1).
Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають
сплаті. Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками першого тадругого місяців кварталу до 20Цго числа другого і третього місяців кварталувідповідно.
Податок на додану вартість  – непрямий податок, який включається до ціни
реалізованого товару і є частиною новоствореної вартості, сплачується до ДерЦжавного бюджету.
Законом України від 3 квітня 1997 р. “Про податок на додану вартість”
встановлено новий підхід при визначенні категорії платників податку на додаЦну вартість, що дає можливість охопити всіх потенційних платників ПДВ. ВідпоЦвідно до закону платником ПДВ є не тільки особа (як юридична,так і фізична)підприємницької діяльності, а й інша юридична особа, що не є суб’єктомпідприємницької діяльності, за умови, що у неї обсяг оподатковуваних опеЦрацій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будьЦякого періоду з останніх12 календарних місяців перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян (на сьогодні це становить 10200 грн.).
Такі обмеження обсягу продажу товарів не стосуються особи, що здійснює
на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку.
Не є платником податку на додану вартість суб’єкт підприємницької діяльЦ
ності без створення юридичної особи (фізична особа), що здійснює торгівлю

335Розділ 15. Бюджет держави
за готівку на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законоЦ
давством.
Категорію платників податку на додану вартість поповнюють особи, які
на митній території України надають послуги, пов’язані з транзитом посажирівабо вантажів через митну територію України.
При ввезенні товарів на митну територію України чи отриманні від нереЦ
зидентів робіт (послуг) для їх використання чи споживання на території УкраїЦни платником податку є будьЦяка особа, що ввозить (отримує) зазначені товаЦри, включаючи і громадян, які імпортують товари в обсягах, що підлягаютьоподаткуванню.
На території України, відповідно до міжнародних норм обкладання ПДВ,
запроваджено спеціальну реєстрацію платників ПДВ у державній податковійінспекції за місцем їх знаходження з метою отримання свідоцтва про реєстраЦцію платника ПДВ та індивідуального номера платника ПДВ, що дасть можЦливість створити єдину базу даних платників податку з метою отримання правана нарахування податку та складання податкової накладної при продажу тоЦварів (робіт, послуг) незалежно від їх походження.
Об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників
податку:
• з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в т. ч. опеЦ
рації з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) іоперації з передачі права власності на об’єкти застави позичальникові (кредиЦтору) для погашення кредиторської заборгованості заставника (п. 3.1.1).
• з ввезення (пересилки) товарів на митну територію України і одержання
робіт (послуг), наданих нерезидентами для їх використання або споживанняна митній території України, у т. ч. операції з ввезення (пересилки) майна задоговорами оренди (лізингу), застави та іпотеки (п. 3.1.2).
• з вивезення (пересилки) товарів за межі митної території України і наЦ
дання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної територіїУкраїни (п. 3.1.3).
Для обчислення податку на додану вартість законом визначено дві ставки
податку – 20% та нульова ставка.
Нульова ставка застосовується у разі продажу товарів (робіт, послуг) на
експорт і означає повне відшкодування ПДВ, сплаченого постачальниками затовари (роботи, послуги), матеріальні ресурси, використані для здійсненнявищезазначених поставок.
Податковим законодавством уперше на території України введено рівноЦ
правну відповідальність як платників за повноту та своєчасність проведення розЦрахунків з бюджетом, так і уряду країни за несвоєчасне повернення коштів. АнаЦлізуючи період від впровадження ПДВ до цього часу, зазначимо, що порядок інарахування ПДВ та його сплати перебувають у постійному русі, змінюються.

336Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Акцизний збір,  як і ПДВ, належить до непрямих податків і встановлюється
на високорентабельні та монопольні товари (продукцію) і включається до ціницих товарів (послуг).
Розмір ставок та перелік товарів (послуг), на які поширюється акцизний
збір, встановлюються постановами Верховної Ради України та КабінетуМіністрів України.
Платниками акцизного збору виступають суб’єкти або замовники підакЦ
цизних товарів, а також ті, що імпортують підакцизні товари громадянам, якізаймаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; гроЦмадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозятьабо пересилають товари на митну територію України.
Порядок обчислення і сплати акцизного збору здійснюється відповідно
до Інструкції щодо порядку стягнення податку на додану вартість та акцизногозбору України №68 від 14 лютого 1997 р.
Об’єктом оподаткування акцизним збором є митна вартість підакцизних
предметів (товарів), які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну теЦриторію України, з урахуванням сум мита і митних зборів. У разі відсутностіпереміщення товару за межі або через митну територію України, об’єктом опоЦдаткування є вартість товару у відпускних цінах.
Особливої уваги заслуговує впровадження на території України Закону УкЦ
раїни від 15.09.95 р. “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”,яким визначено особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справЦляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію УкЦраїни алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Сплата акцизного збору на ці тоЦвари провадиться шляхом придбання акцизної марки встановленого зразка. ПриЦчому наклейка марки акцизного збору на алкогольний напій чи тютюновий вирібє дозволом на їх реалізацію споживачам і є митним оформленням, тобто підтвердЦжує оплату акцизного збору. Забезпечення виготовлення марок акцизного збору,їх зберігання, продаж та організація роботи, яка пов’язана зі здійсненням контроЦлю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках(упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації,покладається на органи Державної податкової служби в Україні.
Не підлягають оподаткуванню акцизним збором при ввезенні (пересилці)
на митну теріторію України: горілчані вироби в кількості 1 літра; вино в кількості2 літрів; тютюнові вироби в кількості 200 сигарет (або 200 грамів цих виробів);реалізація підакцизних товарів на експорт і за іноземну валюту; реалізація легЦкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості якихпровадиться органами соціального забезпечення; реалізація спеціальних легЦкових автомобілів, які мають спеціальне призначення для установ та організаЦцій (швидка медична допомога, міліція та ін.), перелік яких визначається КабЦінетом Міністрів України.

337Розділ 15. Бюджет держави
Перелік підакцизних товарів постійно змінюється, що потребує чіткого
визначення підакцизних товарів і ставок акцизного збору відповідно до одноЦрідних за ціною товарів у твердих сумах і у відсотках від вартості, тобто підакЦцизні товари повинні мати подвійну систему оподаткування:
— нормативну у твердих сумах;— визначену у відсотках чи коефіцієнтах відповідно до вартості товару (наЦ
приклад, легкові автомашини).
При здійсненні реекспорту ПДВ і акцизний збір, якщо вони були сплаЦ
чені до бюджету, підглягають відшкодуванню з відповідних бюджетів органамиДержавної податкової служби.
При реімпорті товарів, особи, які ввозять українські товари, раніше ексЦ
портовані з території України, сплачують податок на додану вартість і акцизЦний збір відповідно до встановленого порядку.
Акцизний збір нараховується у відсотках до вартості товарів у відпускних
цінах, а по імпортних товарах — до митної вартості, до якої додається митнийзбір і мито за ставками, визначеними залежно від виду підакцизного товару.
Ставки акцизного збору є диференційовані в залежності від виду товару.
Постановою Кабінету Міністрів України №526 від 5. 08. 94 р. “Про внесеннязмін у перелік товарів (продукції), на яку встановлюється акцизний збір та ставЦки цього збору” внесено деякі зміни ставок. Наприклад: вина марочні вітчизЦняного виробництва – 40%, імпортні — 200%; тютюнові вироби вітчизняноговиробництва – сигарети з фільтром — 40%, імпортні — 150%.
Розрахунок акцизного збору складається платником самостійно на підставі
даних накопичувальних відомостей і реалізації підакцизних товарів (продукції).
Складовою частиною доходів Державного бюджету є митні платежі, які
бувають двох видів: мито і державне мито, що стягуються митницями на корЦдоні держав.
Мито  – це обов’язковий платіж, який стягується митницею при переЦ
міщенні через митний кордон товарів та інших предметів. Залежно від наЦпрямків переміщення предметів (товарів) мито поділяється на:
а) ввізне;б) вивізне;в) транзитне.Платниками мита є як юридичні, так і фізичні особи, які ввозять або переЦ
силають товари через митний кордон України.
Ставка мита встановлюється або в процентах або в твердій сумі митної варЦ
тості товару єдиною на всій території держави. Залежно від країни походженнятоварів при ввезенні в Україну застосовуються преференційні, пільгові або повніставки ввізного мита, передбаченого єдиним митним тарифом України.
Мито не справляється з предметів, які ввозяться в Україну у рамках гумаЦ
нітарної допомоги, обладнання, матеріалів та іншого майна, призначених для

338Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
внесення до статутного фонду спільного підприємства з боку іноземних учасЦ
ників.
Мито включається в ціну реалізації товару і сплачується в кінцевому реЦ
зультаті за рахунок споживача, контроль правильності сплати мита здійснюєтьсяспеціально уповноваженими державними органами.
Поряд з фіскальною функцією, мито виконує стимулюючу і захисну
функції. Захисна функція мита передбачає створення перешкод до проникненняна територію держави товарів, більш конкурентоспроможних стосовно до наЦціональних, або просто тих, в яких не зацікавлена держава.
Державне мито є платою, яка стягується на території України з юридичЦ
них та фізичних осіб за вчинення в їхніх інтересах юридично значущих дій тавидачу їм відповідних документів, що мають правове значення, спеціально уповЦноваженими на те державними органами.
Державне мито справляється:— з позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах
окремого провадження і скарг на рішення, прийняті щодо релігійних органіЦзацій, з касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набули заЦконної сили, а також за видачу судами копій документів;
— з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаЦ
ються до господарських судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов упорядку нагляду, а також про їх перегляд за нововиявленими обставинами;
— за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і
виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів,а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;
— за реєстрацію актів громадянського стану, а також за видачу громадяЦ
нам повторного свідоцтва про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтву зв’язку зі зміною, доповненням, виправленням записів актів громадянськогостану;
— за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в УкЦ
раїну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цихдокументів; за реєстрацію національних паспортів іноземних громадян або доЦкументів, що їх замінюють; за видачу або продовження посвідок на проживанЦня; за видачу візи до національного паспорта іноземного громадянина або доЦкумента, що його замінює, на право виїзду з України та в’їзду в Україну, а такожіз заяв про прийняття до громадянства України і про вихід з громадянства УкЦраїни;
— за видачу паспорта громадянина України нового зразка, за оформлення
паспорта громадянина України нового зразка для поїздки за кордон, за видачугромадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або проЦдовження строку його дії;
— за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

339Розділ 15. Бюджет держави
— за видачу дозволу на право полювання та рибальства;
— за операції з цінними паперами;— за операції, що здійснюються на товарних, сировинних та інших біржах,
крім валютних;
— за дії, пов’язані з одержанням охоронних документів на об’єкти проЦ
мислової діяльності, підтриманням їх чинності та передачу прав їх власникаЦми.
Відповідно до справляння державного мита можна виділити два способи
визначення ставок.
ПоЦперше, у відсотках до ціни позову, суми договору, вартості майна тощо.ПоЦдруге, в твердих сумах неоподатковуваного мінімуму доходів громаЦ
дян, який діє на день сплати мита.
Особливістю державного мита є можливість його сплати в іноземній ваЦ
люті.
Державне мито сплачується за місцем розгляду й оформленням документів
і зараховується до місцевих бюджетів, крім мита, яке справляється з позовнихзаяв, що подаються до господарського суду, з заяв про перевірку рішень, ухвалта постанов господарських судів у порядку нагляду, а також за дії, пов’язані зодержанням патенту на сорти рослин та підтриманням їх чинності, яке зарахоЦвується до Державного бюджету України. При справленні державного мита,досить широко використовується система наданих пільг, як стосовно юридичЦних, так і фізичних осіб (при поданні позову про стягнення аліментів, засвідЦчення заповітів і договорів дарування майна на користь держави, інваліди І таІІ групи, тощо).
Прибутковий податок  з громадян сплачується громадянами України та осоЦ
бами без громадянства, які проживають на території України і мають самостійніджерела доходів, як правило, за місцем джерела доходу або за місцем прожиЦвання.
Таким чином, платниками прибуткового податку є громадяни України,
іноземні громадяни і особи без громадянства — як ті, що мають, так і ті, що немають постійного місця проживання в Україні.
До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать
громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які прожиЦвають в Україні не менше 183 днів у календарному році.
Об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживанЦ
ня в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що склаЦдається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний ними зрізних джерел як на території України, так і за її межами.
Громадяни, які не проживають в Україні, але мають джерела доходів в УкЦ
раїні, сплачують податок з цих джерел доходів за ставкою 20% без виключеннянеоподатковуваного мінімуму і надання пільг.

340Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Визначення сукупного оподатковуваного доходу при оподаткуванні гроЦ
мадян провадиться з урахуванням доходів, одержаних як у натуральній, так і вгрошовій формах.
У разі виплати заробітної плати в натуральній формі продукцією власного
виробництва її розмір у складі місячного сукупного оподатковуваного доходупрацівника обчислюється за її відпускними цінами стороннім споживачам утому місяці, коли проведено нарахування заробітної плати. Якщо в поточномумісяці така продукція не реалізовувалась, її розмір обчислюється за відпускЦною ціною попереднього місяця. Причому продукція інших виробників у складімісячного сукупного оподатковуваного доходу працівника оцінюється за цінаЦми її придбання.
Таким чином, до сукупного місячного оподатковуваного доходу включаЦ
ються доходи, одержані громадянами у будьЦякій формі і за будьЦяких обстаЦвин, незалежно від джерела, крім переліку доходів, які не включаються до опоЦдатковуваного доходу згідно з рішеннями Верховної Ради або уряду України.
Прибутковий податок з оподатковуваного доходу, одержуваного громадяЦ
нами за місцем основної роботи, утримується підприємствами, установами, орЦганізаціями та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності,з якими громадянин має трудові відносини.
Доходами, одержаними за місцем основної роботи, є доходи, одержані від
суб’єктів господарювання, з якими громадянин має трудові відносини, у якихведеться його трудова книжка і де проводиться відрахування до соціальногострахування.
Сукупний оподатковуваний дохід включає виплати як за основним місцем
роботи, так і за сумісництвом, доходи у вигляді дивідендів за акціями чи відпідприємницької діяльності та інші виплати як у грошовій, так і натуральнійформах.
Громадяни, що мають доходи не лише за місцем основної роботи, зобов’Ц
язані вести їх облік і відображати в декларації, яку повинні до 1 березня наЦступного за звітним року подати до податкового органу за місцем проживання.
Доречно наголосити, що обов’язок підприємств, установ, організацій та
фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які виплачують доходигромадянам не за місцем основної роботи, надсилати не пізніше 30 днів післявиплати податковому органові за місцем проживання таких громадян відомостіпро суму виплачених доходів і суму утриманого податку.
На основі одержаної інформації податкові органи перевіряють отримані
від громадян декларації і обчислення річної суми податку з сукупного оподатЦковуваного доходу, одержаного ними як за основним місцем роботи.
Податок па промисел.  Платниками податку на промисел є громадяни УкЦ
раїни, іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо вони не зареєстроЦвані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше

341Розділ 15. Бюджет держави
чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої
та купленої продукції, речей, товарів.
Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товару за ринковими цінами,
що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податковоїінспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який немає постійного місця проживання в Україні, — за місцем продажу товару.
Не декларується продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві
продукції.
Ставка податку на промисел встановлюється у розмірі 10% вказаної у декЦ
ларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох днів, але неменше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У разі збільшенЦня терміну продажу товарів до семи днів ставка податку подвоюється.
Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового паЦ
тенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платникомсумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористанимпатентом поверненню не підлягає. Мінімальний термін дії одноразового паЦтенту — три, максимальний — сім днів.
Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем придЦ
бання.
На громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових
патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів, незазначених у деклараціях, начальниками державних податкових інспекцій та їхзаступниками накладаються адміністративні штрафи від одного до десятирозмірів встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуЦму доходів громадян на місяць, а за ті самі дії, вчинені повторно протягом рокупісля накладання адміністративного стягнення, — від десяти до двадцятирозмірів встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуЦму доходів громадян на місяць.
Протоколи про адміністративні правопорушення складаються посадовиЦ
ми особами державних податкових інспекцій.
Виконавчі комітети рад народних депутатів інформують населення про
порядок продажу товарів за одноразовими патентами, визначають місця та ствоЦрюють належні умови для його здійснення.
Контроль за додержанням Декрету покладається на державні податкові
інспекції та органи внутрішніх справ.
Податок на нерухомість  є зведеним, загальнодержавним податком, який
складається з нарахованих сум податків на землю, будівлі й споруди.
Потребують розгляду податки, які в сумі складають податок на нерухомість.Податок на будівлі. Об’єктом оподаткування є будівлі, окрім будівель, що
перебувають у власності:
— держави або територіальної громади;

342Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
— релігійних організацій, навіть за умови їх використання як місця проЦ
живання служителя культу та для ведення ним допоміжного господарства;
— установ і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичЦ
ним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України або
її законами.
Не можуть бути об’єктом оподаткування будівлі, що перебувають у зонах
відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначених Законом
України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забрудЦ
нення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та багатоквартирний житловий
фонд, що перебуває на балансі юридичних осіб. Не оподатковуються також
будівлі, які не введено в експлуатацію.
Будівлі оподатковуються за ставкою, що встановлюється законом про дерЦ
жавний бюджет на черговий податковий рік, у розмірах не нижче одного та не
вище трьох відсотків до бази оподаткування.
Кабінет Міністрів України подає на розгляд Верховної Ради України проЦ
позиції щодо розміру ставки податку на черговий податковий рік разом з розЦ
рахунками до проекту закону про Державний бюджет. Ставка податку не може
змінюватися впродовж одного бюджетного року.
Розмір середньої вартості одиниці виміру будівлі, залежно від матеріалу
стін та її розташування, визначається та оприлюднюється у порядку, встановЦ
леному Кабінетом Міністрів України.
Перегляд розміру середньої вартості одиниці виміру будівлі повинен
здійснюватися не рідше одного разу на 5 років, але не частіше одного разу на
три роки. Порядок здійснення оцінки середньої вартості одиниці виміру будіЦ
вель встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розмір середньої поточної
вартості будівлі не може змінюватися протягом одного бюджетного року.
Податок на споруди. Податок на споруди раціоналізує витрати власника
(користувача) споруди та спрощує механізм перерозподілу власності між
юридичними або фізичними особами.
Об’єктом оподаткування є споруда.
Не є об’єктом оподаткування споруди, що перебувають у власності:
а) держави або територіальної громади, включаючи пам’ятки культури й
архітектури, що охороняються державою, крім випадків, коли такі споруди закЦ
ріплено за підприємствами на праві повного господарського відання або переЦ
дано в оренду (спільну діяльність, інші види використання) іншим особам (крім
державного або комунального майна, що передається в оперативне управління
бюджетним установам та організаціям);
б) неприбуткових організацій, у тому числі релігійних, за умови їх викориЦ
стання для ведення неприбуткової діяльності, зокрема релігійної;
в) у власності установ і організацій іноземних держав, які користуються
дипломатичним імунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами
України.

343Розділ 15. Бюджет держави
Не можуть бути об’єктом оподаткування також споруди, які використовуЦ
ються:
а) для будьЦяких цілей, за умови, що такі споруди розташовані у зонах відчуЦ
ження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначених законом УкраїЦни “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забрудненнявнаслідок Чорнобильської катастрофи”;
б) як об’єкти природоохоронного призначення, у тому числі об’єкти з утиЦ
лізації виробничих відходів юридичних осіб та життєдіяльності фізичних осіб;
в) пенітенціарними закладами та їхніми підприємствами відповідно до
встановлених законодавством цілей;
г) для потреб дитячих дошкільних закладів, закладів середньої професійЦ
ної освіти й підвищення кваліфікації працівників, безоплатних пунктів медичЦного обстеження, профілактики та допомоги працівникам (медпункти); як беЦзоплатні спортивні зали і майданчики для фізичного та психологічного оздоЦровлення відтворення працівників (крім будинків відпочинку, туристичних баз),а також об’єкти житловоЦкомунального господарства, що перебувають на баЦлансі й утримуються за рахунок такого платника податку.
Не оподатковуються споруди, виробництво (будівництво) яких не заверЦ
шено, а також споруди, законсервовані за рішенням Кабінету Міністрів УкраїЦни або за рішенням власника споруди у встановленому порядку.
Порядок визначення дати початку експлуатації споруд встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Споруди оподатковуються за ставкою, яка визначається законом про дерЦ
жавний бюджет на черговий податковий рік у розмірах не нижче одного й невище трьох відсотків до бази оподаткування.
Ставка податку не може змінюватися протягом одного бюджетного року.Платниками податку на нерухомість є власники нерухомості або особи,
уповноважені власниками сплачувати податок.
У разі, коли нерухомість перебуває у спільній власності членів сім’ї, платЦ
ником податку є глава сім’ї.
У разі, коли платника податку не виявлено, органи місцевого самоврядуЦ
вання за поданням державних податкових адміністрацій у місячний строк встаЦновлюють власника зазначеної нерухомості або визначають уповноважену осоЦбу, яка має право розпоряджатися зазначеною нерухомістю.
Не включаються до бази оподаткування нежитлові приміщення на території
присадибної ділянки, на якій збудовано індивідуальний будинок — місце постЦійного проживання фізичної особи, — розташований на території громад з насеЦленням менш як 10 тис. постійних жителів, у разі, коли такі нежитлові приміщенЦня використовуються для утримання свійських тварин і птахів, зберігання садоЦвого та іншого господарського інвентаря, для погребів (льохів), інших особистихта сімейних цілей, не пов’язаних з здійсненням підприємницької діяльності.

344Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Нежитлові приміщення будьЦякого призначення, збудовані на території
присадибної ділянки, прилеглої до індивідуального будинку, розташованого натериторії громад з населенням більш як 10 тис. жителів, оподатковуються ускладі загальної площі такого індивідуального будинку.
Податок на будівлі не перераховується і не сплачується у податковому році,
якщо нарахована сума на кожний об’єкт нерухомості не перевищує двох неопоЦдатковуваних мінімумів доходів громадян.
Це правило не поширюється на оподаткування споруд.Податкові періоди.  Податковий період для будівель — податковий рік. ПоЦ
датковий період для споруд — календарний місяць.
Податковий рік  — це період, який починається 1 січня і закінчується 31
грудня одного й того самого року.
Інформація про власність.  БудьЦякі особи, які володіють нерухомістю або
використовують її, мають частку участі, орендують чи управляють нерухоміЦстю, а також будьЦякі юридичні особи, які прямо або побічно здійснюютьпідприємницьку чи іншу діяльність, пов’язану з використанням інформації пронерухомість (у тому числі, але не виключно: нотаріальні контори, банки, бюротехнічної інвентаризації, компанії та біржі з торгівлі нерухомістю, іншіреєстратори нерухомості або прав на неї), зобов’язані надавати інформацію прооподатковувану нерухомість відповідним органам державної податкової служЦби у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За не надання відомостей громадяни, в тому числі посадові особи, несуть
адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуЦваних мінімумів доходів громадян.
Для перевірки наданої інформації про власність посадова особа органу
державної податкової служби має право заходити на землю або у будівлю (споЦруду), що підлягає оподаткуванню, з метою визначення бази оподаткування узручний для власника (користувача) час. Узгодження відбувається шляхом надіЦслання або особистого вручення письмового повідомлення з пропозицією прочас зустрічі, яка має передбачати точний час такої зустрічі у період з 8 год. ранЦку до 19 год. вечора протягом двох визначених податковим органом робочихднів тижня або у період з 8 год. ранку до 17 год. вечора суботи, але не раніше,ніж через 30 календарних днів після надіслання звернення.
Протягом наступних, після дня одержання письмового повідомлення, 10
календарних днів власник (користувач) зобов’язаний сповістити орган державЦної податкової служби про дату огляду. Якщо узгодження такого часу не відбуЦвається протягом 20 календарних днів з моменту першого звернення органудержавної податкової служби, останній має право призначити дату огляду саЦмостійно, про що письмово сповіщає власника (користувача) нерухомості.
Коли час огляду неможливо узгодити у зв’язку з відсутністю власника (коЦ
ристувача), орган державної податкової служби зобов’язаний вивісити письЦ

345Розділ 15. Бюджет держави
мове повідомлення про призначену дату огляду біля входу до об’єкта оподаткуЦ
вання та (або) на спеціальній дошці податкових оголошень, яка встановлюєтьЦ
ся на доступному для огляду місці біля входу у приміщення органу місцевого
самоврядування територіальної громади.
У разі, коли власник (користувач) нерухомості не забезпечив можливості
проведення такого огляду нерухомості, податковий орган має право самостійно
встановити базу оподаткування вікування нерухомості на підставі зовнішньоЦ
го її огляду, а також відомостей, що є в розпорядженні органу державної податЦ
кової служби. При тому зменшення податкової бази не застосовується.
Платник податку зобов’язаний повідомити орган державної податкової
служби про істотні зміни, яких зазнає об’єкт оподаткування, а саме:
— про ліквідацію (знесення, зруйнування) об’єкта оподаткування або його
частини;
—  про збільшення вартості об’єкта ододаткування.
Таке повідомлення платник податку повинен надіслати органові державЦ
ної податкової адміністрації протягом 30 календарних днів після завершення
зміни об’єкта оподаткування.
У разі, якщо платник податку не надіслав такого повідомлення у зазначені
сроки:
— зменшення об’єкта оподаткування не береться до уваги;
— збільшення об’єкта оподаткування вважається здійсненим, починаючи
від дня, що настає за днем останнього огляду (оцінки) нерухомості.
Порядок нарахування, сплати та зарахування податку на нерухомість.
Зобов’язання щодо податку на нерухомість визначаються органами дерЦ
жавної податкової адміністрації на підставі бази оподаткування нерухомості та
ставок на черговий бюджетний рік.
Особи, які користуються податковими пільгами, зобов’язані до 1 лютого
чергового податкового року надіслати органові державної податкової адмініЦ
страції інформацію про склад майна і фізичних осіб, які мають право на одерЦ
жання таких пільг.
У разі несвоєчасного надіслання такої інформації пільги не надаються.
Не пізніше 30 квітня чергового податкового року орган державної податЦ
кової адміністрації надсилає за місцем розташування будівель податкове поЦ
відомлення про річні податкові зобов’язання, розраховані з урахуванням індекЦ
сації податкових баз та вчасно отриманої від платників податку інформації про
право на пільги щодо цього податку.
Податкове повідомлення має містити реєстраційний номер власності, ім’я
власника (якщо воно відоме), відомості про площу землі або будівлі, податкоЦ
ву базу землі або будівлі, суму податку, що підлягає сплаті, строк і порядок сплати
податку.
У разі, коли надіслати таке повідомлення неможливо у зв’язку з тим, що
не визначено власника або відповідальну особу за внесення податку та (або)

346Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
через відсутність технічних умов для вручення даного повідомлення, орган дерЦ
жавної податкової адміністрації зобов’язаний вивісити це повідомлення білявходу до об’єкта оподаткування та (або) на спеціальній дошці податкових огоЦлошень, яка встановлюється на доступному для огляду місці біля входу у приЦміщення органу місцевого самоврядування територіальної громади.
Сплата податку у сумі, визначеній в податковому повідомленні, здійснюється
шляхом перерахування грошей до відповідних бюджетів з банківських рахунківфізичних чи юридичних осіб, або шляхом внесення готівки до банків, уповноваЦжених приймати бюджетні платежі, або шляхом розрахунків замінниками гроЦшей (кредитними чи дебетовими картками, дорожніми або банківськими чекаЦми тощо) в порядку, встановленому Національним банком України.
Сплата податку на будівлі здійснюється двома рівними частинами, перша
— до 31 травня податкового року, друга — до 31 жовтня податкового року.
Сплата податку на споруди здійснюється щомісячно у строки, передбаЦ
чені для сплати податку на прибуток підприємств.
Податок на нерухомість має бути повністю сплачено за весь податковий
період, незалежно від часу володіння такою нерухомістю останнім власникомабо часу користування нею останнім орендарем (користувачем).
Розглянемо сутність деяких місцевих податків і зборів.Готельний збір.  Платниками є особи, які проживають у готелях. ГраничЦ
ний розмір збору не повинен перевищувати 20% вартості найманого житла (бездодаткових послуг). Готельний збір стягується і перераховується до бюджетумісцевого самоврядування адміністрацією готелю.
Збір за парковку автотранспорту.  Платниками збору є юридичні особи й
громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведенихдля цього місцях. Ставка збору встановлюється з розрахунку за 1 годину парЦковки. Граничний розмір не повинен перевищувати трьох відсотків неоподатЦковуваного мінімуму доходів громадян — у спеціально обладнаних місцях і одЦного відсотка — у відведених місцях. Збір за парковку автотранспорту сплаЦчується водіями на місці парковки.
Ринковий збір. Це плата за торговельні місця на ринках, що справляється з
юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську й промисловупродукцію та інші товари. Ринковий збір стягується за щоденну торгівлю. Йогограничний розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної заробітної платидля громадян і трьох мінімальних заробітних плат — для юридичних осіб. РинЦковий збір стягується працівниками ринку до початку реалізації продукції.
Збір за участь у бігах на іподромі.  Стягується з юридичних осіб та громадян,
які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Граничнийрозмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевиЦщувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Збір стягуєтьсяадміністрацією іподрому до початку змагань.

347Розділ 15. Бюджет держави
Збір за виграш на бігах.  Стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виЦ
грали в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничЦний розмір не повинен перевищувати 6% від суми виграшу.
Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.  Стягується у
вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Граничнийрозмір його не повинен перевищувати 5% від суми цієї плати. Суми збору справЦляються адміністрацією іподромів під час продажу квитка на участь у грі.
Податок з реклами.  Об’єкт оподаткування — вартість послуг за встановЦ
лення та розміщення реклами. Податок сплачується з усіх видів оголошень іповідомлень, які подаються з комерційною метою за допомогою засобів масоЦвої інформації, афіш, плакатів, інших технічних засобів, на вулицях, магістраЦлях, майданчиках, будинках, транспорті та інших місцях. Граничний розмірподатку не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноЦразової реклами та 0,5% — за розміщення реклами на тривалий час. Податоксплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
Збір за право на використання місцевої символіки.  Стягується з юридичних
осіб та громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвілна використання місцевої символіки (герб міста, назви чи зображення архітекЦтурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевогосамоврядування. Граничний розмір збору не повинен перевищувати: з юридичЦних осіб 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг звикористанням місцевої символіки; з громадян, що займаються підприємницьЦкою діяльністю, — п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Збір за право проведення кіноК і телезйомок.  Вносять комерційні кіноЦ і теЦ
леорганізації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів дерЦжавної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточенЦня території зйомок тощо). Граничний розмір збору не повинен перевищуватифактичних витрат на проведення зазначених заходів.
Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і
лотерей.  Платники збору — юридичні особи й громадяни, які мають дозвіл на
проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Об’єктом оподаткуЦвання є вартість заявлених до місцевих аукціонів чи конкурсного розпродажутоварів, яку встановлюють, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку виЦпускається лотерея. Збір стягується за три дні до проведення аукціонів або конЦкурсного розпродажу чи під час одержання дозволу на випуск лотереї. ГраничЦний розмір збору — 0,1% вартості заявлених до місцевих аукціонів чи конкурсЦного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея. Граничнийрозмір збору на проведення лотерей з кожного учасника аукціону не повиненперевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Комунальний податок  стягується з юридичних осіб, крім бюджетних установ,
організацій плановоЦдотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граЦ

348Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
ничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, який
обчислюють, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Збір за проїзд по території прикордонних областей з автотранспорту, що пряК
мує за кордон,  стягується з юридичних осіб та громадян України у розмірі до 0,5
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно від марки й потужЦності автомобіля, а з юридичних осіб та громадян інших держав, у тому числісуб’єктів колишнього Союзу РСР, — у розмірі від 5 до 50 доларів США. Збір нестягується з:
— автотранспорту, що перевозить за кордон вантажі за державними замовЦ
леннями і державними контрактами;
— громадян України, які направляються у службові відрядження;— спортсменів, які від’їжджають на міжнародні змагання;— громадян, які від’їжджають у порядку культурного обміну, на лікуванЦ
ня, оздоровлення.
Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов’язані з виЦ
дачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збоЦру не повинен перевищувати 30 % неоподатковуваного мінімуму доходів гроЦмадян на час оформлення ордера на квартиру. Збір сплачується через установибанків до одержання ордера.
Курортний збір.  Платники збору — громадяни, які прибувають у курортну
місцевість. Граничний розмір збору не може перевищувати 10% неоподатковуЦваного мінімуму доходів громадян. Курортний збір справляється адміністраЦцією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибуЦлих; квартирноЦпосередницькими організаціями — при направленні осіб на поЦселення в будинки, що належать громадянам на праві власності. З осіб, якізупиняються в будинках громадян без направлення квартирноЦпосередницьЦких організацій, а також осіб, які проживають у наметах, автомашинах тощо,збір справляється у порядку, визначеному радами народних депутатів, що встаЦновлюють цей збір. Від сплати звільняються:
• діти віком до 16 років;
• інваліди та особи, що їх супроводжують;
• учасники Великої Вітчизняної війни;
• воїниЦінтернаціоналісти;
• учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
• особи, що прибули за путівками до санаторіїв, будинків відпочинку, панЦ
сіонатів;
• особи, що прибули до курортної місцевості у службове відрядження, на
навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;
• чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.
Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.  Це плата за оформЦ
лення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених місцях. СправЦ

349Розділ 15. Бюджет держави
ляється уповноваженими на це організаціями з юридичних осіб та громадян,
які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари.Граничний розмір збору не повинен перевищувати 20 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян для суб’єктів, що постійно здійснюють торгівлю у
спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуЦ
му доходів громадян в день — за одноразову торгівлю.
Як загальнодержавні, так і місцеві податки потребують контролю за їх праЦ
вильним обчисленням, своєчасним нарахуванням. Цю функцію виконують
державні податкові адміністрації.
§ 5. Безпека сфери оподаткування
Основним фіскальним злочином є ухиляння від сплати податків, що вчиЦ
няється з порушенням податкового законодавства. Податкове право дає визЦначення податкових правопорушень як протиправних, винних дій або безЦдіяльність, що відбивається у невиконанні або виконанні неналежним чиномобов’язків, порушенні прав і законних інтересів учасників податкових правоЦвідносин, за що встановлюється юридична відповідальність.
Ухялення від сплати податків в основному зв’язане з приховуванням доЦ
ходів, неподанням фінансової і податкової звітності, незаконним використанЦням податкових пільг, несвоєчасною сплатою податків. Головним критеріємвідмінності ухялення від сплати податків від різноманітних засобів податковоЦго планування є порушення діючого податкового законодавства поза залежніЦстю від того, навмисне або ненавмисно це робиться. З цього погляду зору поЦ
даткове планування припускає надання інформації про об’єкт податкоЦ
обкладання таким чином, щоб передбачені законом податкові пільгивикористовувались в повному обсязі.
Ухиляння від оподаткування становить значну суспільну небезпеку. ПоЦ
перше, держава недоотримує значні бюджетні кошти, в зв’язку з чим скороЦчується фінансування державних програм. ПоЦдруге, неплатники податків виЦ
являються в більш вигідному становищ і  порівняно із законослухняними платЦ
никами з точки зору ринкової конкуренції, можуть провокувати своїми діямиінших суб’єктів економічної активності. ПоЦтретє, при значному поширенніфіскальних злочинів, що ведуть до дефіциту доходної частини бюджету, держаЦва вдається до компенсації нестачі бюджетних надходжень введенням новихподатків, збільшенням ставок діючих податків і зборів. Тому в інтересах і всьоЦ
го суспільства, і кожного платника податків зокрема, щоб податкове законоЦ
давство не зазнавало систематичних порушень.
Стосовно особливостей функціонування економік країн, які перебувають
у фазі спаду або кризи, ухиляння від оподаткування тим не менше може стати
своєрідним протиправним засобом виживання для підприємців. Але і для поЦ

350Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
рівняно благополучних національних економік фіскальні злочини надто поЦ
ширені. Бюджети країн з розвиненою економікою недоотримають у зв’язку зцим до 1/3 призначених податкових зборів.
Серед основних причин ухиляння від сплати податків слід відзначити
відповідну реакцію платників податків на підсилення податкового тягаря, напідвищення податкових ставок (моральний чинник), недосконалість форм ізасобів контролю з боку податкових органів (технічні причини) і порівнянняекономічних наслідків сплати і несплати податків (економічні причини). ЗіставЦлення вигод і переваг від несплати податків з добросовісністю взаємовідносинз бюджетом може розглядатися як головний рушійний мотив до скоєння поЦдаткових правопорушень. Чим вище ставка податку і нижче розмір санкцій,що реально має місце в Україні, тим вище економічний ефект ухиляння відоподаткування.
Стосовно діяльності платників податків (фізичних або юридичних осіб)
можна виділити такі види податкових правопорушень:
1. Правопорушення проти обов’язків по сплаті податків, тобто несплата
або несвоєчасна сплата податку, незаконне використання пільг по даному видуподатку, приховування об’єкта оподаткування.
2. Правопорушення проти контрольної функції податкових органів, поЦ
в’язані з несвоєчасною реєстрацією в державних органах або ухиленням від такоїреєстрації, перешкоджання здійсненню контрольної діяльності, податковимперевіркам, непокорою законним вимогам або розпорядженням податковихорганів, погрозами і образами на адресу співробітників податкових служб.
3. Правопорушення проти ведення бухгалтерського обліку, укладання і
надання бухгалтерської і податкової звітності, такі як порушення правил органіЦзації і порядку ведення бухгалтерського обліку, недостовірність даних фінанЦсової документації, порушення порядку укладання і надання бухгалтерської іподаткової звітності, ухиляння від надання даних звітності.
4. Правопорушення проти системи гарантій виконання обов’язків платЦ
ника податків, зокрема незаконне відкриття банківських рахунків, здійсненнянезаконних розрахунків (зокрема розрахунки готівкою), порушення касовоїдисципліни тощо.
При виявленні випадків порушення податкового законодавства стосовно
до неплатників податків можуть бути застосовані такі санкції:
• Заходи оперативного реагування: зупинення операцій по банківських
рахунках, накладення арешту на фінансові кошти даної фізичної/юридичноїособи в фінансовоЦкредитних установах;
• ФінансовоЦправові санкції: стягнення всієї суми несплаченого податку,
штраф за приховування прибутку, за неподання фінансової і податкової докуЦментації, стягання пені за прострочку податкового платежу, а також можливевилучення всього приховуваного об’єкта оподаткування;

351Розділ 15. Бюджет держави
• Заходи адміністративної відповідальності: штрафи з службових осіб комЦ
паній і з фізичних осіб за порушення податкового законодавства;
• Заходи кримінальної відповідальності: штрафи у встановленому закоЦ
ном розмірі, позбавлення волі, виправні роботи, конфіскація майна неплатЦ
ника податків.
Специфіка України порівняно з країнами з розвиненою економікою, з
точки зору контролю за виконанням платниками податків фінансового закоЦнодавства зумовлена передусім такими чинниками, як: 1) слабка фінансовадисципліна платників податків внаслідок низької податкової культури всуспільстві; 2) недосконалість законодавчої бази, що не дозволяє залучати до
повної відповідальності злісних неплатників; 3) надлишкова фіскальна орієнЦ
тація податкової політики тощо.
За даними Національного банку України, поза банківськими установами
перебувають в обігу 3,65 млрд грн, що перевищує 43 відсотки грошової маси,які обслуговують неоподаткований товарообіг, тобто “тіньову” економіку УкЦраїни. Лібералізація валютного ринку, розширення мережі кореспондентських
відносин українських банків з нерезидентними банківськими установами та
включення їх у систему електронних міжбанківських міжнародних розрахунківбули використані для формування мережі підставних рахунків комерційнихструктур, що займаються незаконною конвертацією безготівкової гривні юриЦдичних осіб різних форм власності у готівкову валюту, створення механізмівпереказу резидентами України валютних коштів на неконтрольовані державою
рахунки у закордонних банках під прикриттям зовнішньоекономічної діяльЦ
ності.
Аналіз порушених кримінальних справ, актів документальних перевірок,
наявної оперативної інформації однозначно засвідчує, що на теперешній часвнаслідок правової неврегульованості та недосконалості чинного законодавЦства існуюча банківська система є головним інструментом і каналом приховуЦ
вання податків ділками тіньової економіки. Ними налагоджена індустрія ствоЦ
рення мережі фіктивних підприємств, основною метою яких є обслуговуваннянесумлінних легальних платників податків з метою укриття об’єктів оподаткуЦвання шляхом взяття на себе їхніх податкових зобов’язань.
Акумульовані на кореспондентських рахунках банківЦнерезидентів значні
суми грошових коштів, з яких майже 35% складають приховані від сплати поЦ
датки, є невикористаним джерелом поповнення державного бюджету України.
§ 6. Бюджетний дефіцит і методи його фінансування
Бюджетний дефіцит — це перевищення витрат бюджету над його доходаЦ
ми. Незважаючи на зростання податків і деяке збільшення неподаткових надЦходжень, Державний бюджет України продовжує залишатися дефіцитним. Цей

352Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
дефіцит повинен бути профінансований за рахунок внутрішніх джерел фінанЦ
сування, включаючи доходи від емісії державних цінних паперів, і через залуЦчення джерел зовнішнього фінансування.
З 1990 р. і до 1995 р. для покриття бюджетного дефіциту в Україні в основЦ
ному використовувалася емісія грошей, що послужило потужним інфляційнимчинником. З 1995 р. емісія грошей як головний чинник для фінансування дефіЦциту бюджету не застосовується. З цією метою використовуються різноманітнідержавні цінні папери — ОВДП з тримісячним, шестимісячним і річним терміЦнами погашення, казначейські зобов’язання (ДО), облігації внутрішньої ваЦлютної державної облігаційної позики, державні ощадні позики, золоті сертиЦфікати.
Зовнішніми джерелами фінансування бюджетного дефіциту служать креЦ
дити міжнародних фінансових організацій, головним чином Міжнародноговалютного фонду (МВФ).
Слід зазначити, що державні бюджети західних країн з розвинутою ринЦ
ковою економікою також хронічно дефіцитні. Проте в умовах фінансової стабіЦлізації та стійкої економічної ситуації бюджетні дефіцити не розглядаються яккатастрофічно негативні фінансові показники. Відомий англійський економістДж. М. Кейнс з метою стимулювання економічного зростання і забезпеченняповної зайнятості населення рекомендував проводити політику дефіцитногофінансування. І в цьому безумовно є раціональне зерно. Слід зазначити, що з1990 р. у розвинутих західних країнах бюджетний дефіцит скорочується. Так, уСША в період 1983Ц1992 р. р. дефіцит державного бюджету в середньому станоЦвив 207 млрд дол. Починаючи з 1992 р. дефіцит державного бюджету знижуєтьЦся щороку, досягнувши в 1999 р. значного профіциту.
Основні завдання політики в галузі фінансування дефіциту державного
бюджету України виявляються в продовженні курсу на його неінфляційне поЦкриття при послідовному скороченні обсягу зовнішніх запозичень.
Необхідно збільшити частку бюджетних запозичень у небанківському секЦ
торі за рахунок залучення коштів населення, підприємств, організацій, іншихінвесторів. Варто розширити коло державних цінних паперів для населення.
Для підтримки збалансованості внутрішнього фінансового ринку повинЦ
на бути забезпечена необхідна координація випуску державних, регіональних імуніципальних позик.
У Законі України ”Про Державний бюджет на 2000 р. ” передбачено безЦ
дефіцитне фінансування Державного бюджету України.

353Розділ 16. Сучасна кредитна система
§ 1. Сутність та структура сучасної кредитної системи
Кредитна система, як одна з складових частин ринку позичкових капіталів,
являє собою сукупність кредитних відносин та системи інститутів, які забезпе)чують функціонування цих відносини. Кредитні відносини виникають з при)воду мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій,
бюджету й населення та використання цих коштів на умовах повернення для
задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.
Головною ланкою кредитної системи є банки. Вони виступають одночас)
но як у ролі покупця, так і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільнихгрошових коштів. Купівля і залучення тимчасово вільних грошових коштів –це пасивні операції банків, а продаж та інвестування – активні. Обидва види
операцій здійснюються банками у відповідності з певними принципами, зас)
тосуванням тих чи інших засобів, методів, форм та іншого інструментарію.
Головним видом активних операцій комерційних банків є кредитування,
що відбувається за такими принципами: строковість, цільовий характер, за)безпеченість та платність кредиту.
Принцип строковості означає, що позика має бути повернута позичаль)
ником банку в наперед визначений строк. Економічною основою строковості
кредиту, наданого позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є три)валість кругообігу оборотних виробничих фондів і обігу. У законодавчому по)рядку встановлені граничні строки кредитування (до 12 місяців) підприємствна вказані цілі. Кредити на технічне переоснащення, розширення діючихпідприємств та їх реконструкцію надаються в межах нормативних строків будів)
ництва, освоєння й окупності об’єкта.
Конкретний строк повернення позички залежить від форми кредитуван)
ня. Наприклад, при використанні в процесі кредитування спеціального позич)кового рахунку повернення коштів, взятих у борг, відбувається щоденно, оскі)льки виручка від реалізації продукції в цьому разі зараховується на цей раху)нок. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички,
стягуючи за це підвищений процент. Від дотримання принципу строковості
кредиту залежить можливість надання нових позичок, оскільки одним з ресурсів

354Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
кредитування є повернуті позички. Порушення цього принципу означає пере)
творення строкової заборгованості по позичках у прострочену. При порушенністроків повернення і наявності прострочених позичок, нові кредити підприє)мствам, як правило, не надаються.
Цільовий характер кредитування припускає вкладення позичкових коштів
в конкретні господарські процеси. У сучасних умовах комерційні банки пере)ходять від кредитування об’єкта до кредитування суб’єкта. Однак цільовий ха)рактер кредитування залишається, оскільки умови надання позичок підприє)мствам на витрати, пов’язані з основною виробничою діяльністю, і капітальнівкладення істотно відрізняються. Крім того, різними є кредитні ресурси, яківикористовуються для короткострокового і довгострокового кредитування; неоднаковий підхід банку і до питання про надання позичок, які мають забезпе)чення і не мають його.
Принцип забезпеченості позичок має на меті захистити інтереси банку і
не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможностіпозичальника. До недавнього часу, коли наша банківська система була пред)ставлена лише державними спеціалізованими банками, цей принцип зводивсядо матеріальної забезпеченості позичок. Це означає, що кредити надавалисяпід товарно)матеріальні цінності і витрати виробництва та забезпечувалися за)ставою цих цінностей або продукцією, яка надходила в заставу у міру її випус)ку. Таким чином, створювалися умови для повернення кредиту.
Перехід економіки до ринкових відносин і створення акціонерно)комер)
ційних і кооперативних банків привели до наповнення цього принципу нови)ми елементами. Зараз у ролі носія гарантії повернення позички можуть бути нетільки матеріальне забезпечення, а й цінні папери: акції, облігації, векселі, стра)хові поліси, гарантії платоспроможних юридичних і фізичних осіб тощо.
Комерційні банки можуть надавати так звані бланкові позички, які не ма)
ють реального матеріального забезпечення. Вони надаються під високий про)цент, бо пов’язані з певним ризиком.
У процесі кредитування підприємств і громадян банк вимагає не тільки
повернення одержаної позички, а й оплати процента за користування нею. Вумовах ринкових відносин процент є об’єктивним супутником кредиту, йогоскладовою ланкою, оскільки кредитна операція – це акт комерційного прода)жу на певний час грошових коштів. Рівень процентних ставок, що встановлю)ються комерційними банками, залежить від строку користування позичкою івід міри ризику, що виникає у зв’язку з кредитною операцією. Чим тривалішийстрок, на який надаються позички і вищий ступінь ризику, тим більша процен)тна ставка за кредит.
За рахунок процентів банки сплачують свої витрати й одержують прибу)
ток. Процент є також одним із засобів управління сукупним грошовим оборо)том. Цим засобом користуються центральні банки (Національний банк Украї)

355Розділ 16. Сучасна кредитна система
ни) під час продажу кредитних ресурсів комерційним банкам. Шляхом
збільшення процентної ставки за свої ресурси центральний банк досяг певноїкредитної рестрикції (скорочення кредитів), а також звуження обсягу грошо)вого обороту. І навпаки, шляхом зниження процентної ставки досягається кре)дитна експансія (розширення кредитів) і, як наслідок, зростання обсягу гро)шового обороту.
Кредитні відносини між банками і клієнтами будуються на грунті кредит)
них договорів, в яких визначаються взаємні зобов’язання й економічна відпо)відальність сторін. Надання банком своїм клієнтам позички обмежується ве)личиною ресурсів, які він має. Банки не дозволяють клієнтам використовуватикредити на покриття тривалих фінансових нестач. Позички надаються креди)тоспроможним підприємствам, які визначаються банком на підставі відповід)них показників діяльності клієнтів. Підприємствам, які постійно одержуютьпозички, банки встановлюють на рік (з розподілом по кварталах) плановийрозмір кредиту.
Кредитування підприємств в оборотні кошти здійснюється за сукупністю
матеріальних запасів і виробничих витрат. При цьому використовуються дваметоди кредитування: по залишку й по обороту матеріальних цінностей вит)рат.
У процесі кредитування по залишку позички надаються лише на покриття
тимчасових наднормативних залишків матеріальних цінностей і невідшкодо)ваних витрат. При кредитуванні по обороту позичка безпосередньо бере участьв оплаті матеріальних цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які нимпровадяться.
Здійснюючи кредитування по залишку, банк визначає суму позички, яку
можна надати, або суму боргу, який необхідно стягнути залежно від того, на)скільки зріс чи зменшився розмір сукупного забезпечення кредиту. Іншимисловами, враховуються не надходження і використання цінностей, чи не наро)щування і зниження виробничих витрат, а кінцевий результат їх руху – наднор)мативний залишок на певну дату.
При кредитуванні по залишку позичка має компенсаційний характер, ос)
кільки придбання матеріальних цінностей і здійснення витрат провадять з роз)рахункового рахунку підприємства, а потім воно одержує в банку позичку. По)зички повертаються у строки і в сумах, які зазначені в кредитному договорі абов строковому зобов’язанні.
При кредитуванні по обороту позичка безпосередньо пов’язана з обігом
матеріальних цінностей і витрат, які кредитуються, і бере участь в оплаті кож)ного розрахункового документа, що надходить за одержані товари і виконаніроботи. Кредит є джерелом формування всіх запасів і витрат і надається приоплаті розрахункових документів (при платежах постачальникам), а повертаєть)ся за рахунок і в міру надходження виручки від реалізації продукції.

356Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Метод кредитування по обороту має обмежену сферу застосування і вико)
ристовується тільки стосовно державних торговельних  організацій, матеріаль)но)технічного постачання і споживчої кооперації.
При обох методах кредитування всі розрахунки щодо наданих та поверну)
тих позичок періодично уточнюються. Це здійснюється раз на місяць за ста)ном на перше число. Банк приводить у відповідність розмір заборгованості запозичками, яка склалася на вказану дату, з вартістю забезпечення цієї заборго)ваності. При цьому розмір позички залежатиме від розміру сукупного забезпе)чення, що має у своєму розпорядженні підприємство (оплаченого залишкуцінностей і витрат, цінних паперів і ліквідних активів). Залежно від методівкредитування розрізняють форми позичкових рахунків. На цих рахунках за)значається надання позичок, їх повернення, залишок заборгованості. Вонивідкриваються в установах банку для кожного підприємства, яке користуєтьсякредитом, причому одне підприємство може мати кілька позичкових рахунків,якщо воно користується кредитом на різні цілі. У практиці кредитування засто)совуються простий позичковий і спеціальний позичковий рахунки.
Основною формою кредитування є простий позичковий рахунок, який
використовується при кредитуванні підприємств по залишку. Спеціальний по)зичковий рахунок застосовується при кредитуванні підприємств по обороту(торговельних підприємств і організацій матеріально)технічного постачання).
Механізми дії простого і спеціального позичкового рахунку по наданню
кредиту схожі. З обох рахунків позички можуть надаватися як шляхом оплатирозрахункових докуметів постачальників за товарно)матеріальні цінності і по)слуги, так і в порядку компенсації — під надлишок забезпечення, визначеногона основі балансу підприємства і відомостей про розміри сукупного об’єктакредитування. Однак якщо для спеціального позичкового рахунку переважнимє режим постійного оперативного задоволення поточних потреб підприємств упозичкових коштах, то для простого позичкового рахунку — періодична ком)пенсація за рахунок кредиту власних коштів підприємств, вкладених раніше.
Отже, з позиції клієнта найзручнішою формою кредитування є спеціаль)
ний позичковий рахунок. Однак комерційна діяльність змушує банки обмежу)вати сферу їх використання, оскільки при цій формі кредитування відсутні чіткістроки користування позичками, від тривалості яких залежить розмір процен)тних ставок.
Механізми дії простого і спеціального позичкового рахунку шодо повер)
нення кредиту істотно відрізняються. Для спеціального позичкового рахункуосновним способом повернення боргу банку є зарахування виручки від реалі)зації продукції на цей рахунок. При недостачі даного джерела стягнення боргуздійснюється з розрахункового рахунку підприємства.
Повернення кредиту, наданого з простого позичкового рахунку проводить)
ся тільки з розрахункового рахунку. Виручка від реалізації продукції може ви)

357Розділ 16. Сучасна кредитна система
користовуватися для цієї мети лише як санкція при застосуванні банком свого
заставного права. Крім того, при використанні спеціального позичкового ра)хунку строки і суми повернення боргу наперед не визначаються, а при застосу)ванні простого рахунку вони обчислюються і фіксуються або в кредитному до)говорі, або в строкових зобов’язаннях (зобов’язаннях)дорученнях).
Банківський кредит класифікується за певними ознаками, згідно з яки)
ми можна виділити його окремі види. Зокрема, відповідно до економічноїсфери застосування він поділяється на внутрішній і міжнародний. В умовахдворівневої банківської системи виділяється кредит центрального банку ікредит комерційних банків. Останній обслуговує різні виробничі потребипідприємств і господарських організацій та споживчих потреб населення.Отже, тут можна вести мову про два види кредиту — як виробничий і спожив)чий.
Кредит комерційних банків надається на поточні і капітальні витрати, в
зв’язку з чим розрізняються кредити в оборотні фонди і фонди обігу, а такожкредити в основні фонди. Залежно від строку користування позички поділя)ються на короткострокові, середньострокові і довгострокові. Виходячи з прак)тики, що склалася, до короткострокових слід відносити ті позички, строк ко)ристування якими не перевищує одного року. Середньострокові позички нада)ються до п’яти років, довгострокові – понад п’ять років.
Виділяються і такі два види кредиту, як забезпечені і незабезпечені. Перші
з них припускають наявність тієї чи іншої застави. Більшість позичок що нада)ються банками, мають забезпечення. Головна причина, виходячи з якої банкивимагають забезпечення, — це ризик мати збитки у разі неспроможності борж)ника повернути позичку в строк. Забезпечення не гарантує повернення позич)ки, але зменшує ризик, бо у разі ліквідації боржника банк стає кредитором,який має переваги перед іншими кредиторами стосовно будь)якого майна, якеслугує забезпеченням банківської позички. Надання незабезпечених позичок— це вияв особливої довіри банку до свого клієнта, яка виникає на грунті гли)бокого знання економічного становища клієнта. Незабезпеченими є кредитибанків, які надаються бюджету на покриття державного боргу, а також недо)стачі фінансових ресурсів окремих господарських комплексів. Кредитна сис)тема включає як банки, так і небанківські фінансово)кредитні інститути. Су)часна банківська система нашої країни представлена двома рівнями банків:перший рівень – центральний банк (Національний банк України) з відповід)ною мережею своїх установ, другий рівень — комерційні банки.
Існують різні види комерційних банків, які відрізняються формою влас)
ності, своїми функціями, організаційною структурою. Відповідно до форм влас)ності банки поділяються на державні, кооперативні, акціонерні, залежно відоперацій, які вони виконують, — на універсальні і спеціалізовані. За організа)ційною структурою розрізняються банки, які мають велику мережу філій, роз)

358Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
ташованих по всій території країни, і безфілійні банки. До перших належать ті,
що були створені на базі колишніх державних банків. Це зокрема, акціонерно)комерційний банк розвитку агропромислового комплексу “Україна”, банк соц)іального розвитку “Укрсоцбанк”, банк розвитку промислово)будівельного ком)плексу “Укрпромбудбанк”, банк заощаджень населення “Укрощадбанк”. Цібанки є універсальними. В Україні функціонує ряд інших універсальних банків,створених на пайових умовах. Деякі з них мають незначну кількість філій абоне мають їх зовсім. Крім того, в країні існують філії комерційних банків іншихдержав.
До небанківських фінансово)кредитних інститутів належать лізингові,
факторингові, інвестиційні, страхові, фінансові компанії, пенсійні фонди, лом)барди, каси взаємної допомоги. Серед цих небанківських інститутів слід виді)лити страхові організації, пенсійні фонди, ломбарди і каси взаємної допомоги,які існують на території нашої країни. Інші установи будуть створюватися вміру розвитку ринкових відносин.
Сучасна розвинута кредитна система, що є основним елементом ринку
позичкових капіталів, складається з таких основних інституційних ланок, абоярусів:
І. Центральний банк, державні і комерційні банки.ІІ. Банківський сектор: комерційні банки, ощадні банки, інвестиційні бан)
ки, іпотечні банки, спеціалізовані торгові банки.
III. Страховий сектор:страхові компанії, пенсійні фонди.IV. Спеціалізовані небанківські кредитно)фінансові інститути: інвес)
тиційні компанії, фінансові компанії, добродійні фонди, трастові відділи ко)мерційних банків, ощадно)позичкові асоціації, кредитні спілки.
Така схема — типова для більшості промислово розвинутих країн — в ос)
новному для США, країн Західної Європи, Японії. Її звичайно називають чо)тириярусною або триярусною (у ряді випадків страховий сектор об’єднують зчетвертим ярусом, що йде під загальною назвою спеціалізованих небанківсь)ких кредитно)фінансових установ).
Проте за ступенем розвинутості тих або інших ланок окремі країни істот)
но відрізняються одна від одної. Найбільше розвинута кредитна система США.Тому на неї орієнтувалися всі промислово розвинуті країни Заходу при форму)ванні кредитної системи в повоєнний період.
У кредитній системі країн Західної Європи набули широкого розвитку бан)
ківський і страховий сектори й меншою мірою — спеціалізований сектор у виг)ляді інвестиційних і фінансових компаній, трастових відділів, добродійнихфондів. Тут сформувалася широка мережа комерційних або державних кредит)них інститутів, яка включає комерційні й ощадні банки, страхові компанії й ін.(Франція, Італія, Іспанія, скандинавські країни).

359Розділ 16. Сучасна кредитна система
Кредитна система країн Західної Європи за своєю структурою наближаєть)
ся до кредитної системи США, проте кожна країна має свої особливості. Так, уНімеччині банківський сектор базується в основному на комерційних, ощад)них і іпотечних банках. Причому на відміну від інших країн інститут іпотечнихбанків (хоча і діє як анахронізм XIX ст.) дуже розвинутий і займає велику пито)му вагу в кредитній системі і на ринку позичкових капіталів Німеччини. У тойж час система інвестиційних банків тут менше розвинута, ніж у США, Англії,Канаді. Це пояснюється тим, що комерційні банки Німеччини виконуютьфункції інвестиційних банків.
Для Франції характерний поділ банківської ланки в основному на депо)
зитні (комерційні) банки, ділові банки, що виконують функції інвестиційних,і ощадні банки.
Сучасна кредитна система Японії сформувалася в повоєнний період в ос)
новному за американським зразком і має триярусну систему: центральний банк,банківський і спеціалізований сектори. Найбільш розвинутий банківський сек)тор, що базується на міських (комерційних) і ощадних банках. В останні рокидіють також інвестиційні банки. У секторі спеціалізованих кредитно)фінансо)вих інститутів набули поширення лише страхові й інвестиційні компанії. Да)ний сектор кредитної системи менш розвинутий, ніж у США, Англії і Канаді, інаближається до аналогічних секторів Німеччини, Франції, Італії.
Відставання в розвитку секторів спеціалізованих інститутів країн Західної
Європи і Японії порівняно зі США, Англією, Канадою пояснюється такимипричинами: національними традиціями розвитку кредитних систем, більш ниж)чим рівнем доходів населення, меншою розвиненістю ринку цінних паперів,організацією державного регулювання кредитної системи.
Кредитні системи країн, що розвиваються, у цілому, за рідкісним винят)
ком, розвинуті слабко (в основному це кредитні системи в країнах Африки,структури яких орієнтовані на кредитні системи колишніх країн)метрополій –Англії, Франції, Португалії). У більшості цих країн існує двоярусна система,представлена національним центральним банком і системою комерційнихбанків. На більш високому рівні перебувають кредитні системи країн Азії і Ла)тинської Америки. Особливо варто виділити ряд азіатських країн: ПівденнуКорею, Сінгапур, Гонконг, Таїланд і Індонезію, Індію, Пакистан, кредитні си)стеми яких досить розвинуті, тому що мають триярусну структуру і наближа)ються за своїм рівнем до кредитних систем країн Західної Європи.
Триярусні кредитні системи має і ряд країн Латинської Америки — Мек)
сика, Бразилія, Венесуела, Аргентина, Перу, де, крім центрального банку і бан)ківського сектора функціонує сектор спеціалізованих небанківських кредит)но)фінансових інститутів.

360Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
§ 2. Механізм функціонування кредитної системи
Сучасна кредитна система  – це сукупність різноманітних кредитно)фінан)
сових інститутів, що діють на ринку позичкових капіталів і здійснюють акуму)
ляцію і мобілізацію грошового капіталу.
Через кредитну систему реалізуються сутність і функції кредиту. Кредит є
рухом позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що віддається в позич)ку на умовах повернення за визначений відсоток.
Кредит виконує такі функції: акумуляцію і мобілізацію грошового капіта)
лу; перерозподіл грошового капіталу; економію витрат; прискорення концен)
трації і централізації капіталу; регулювання економіки.
На ринку реалізуються дві основні форми кредиту: комерційний і банкі)
вський. Вони відрізняються один від одного складом учасників, об’єктом по)зичок, динамікою, розміром відсотка і сферою функціонування.
Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством
іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Знаряддям такого
кредиту є вексель, оплачуваний через комерційний банк. Як правило, об’єктом
комерційного кредиту виступає товарний капітал, що обслуговує кругообігпромислового капіталу, рух товарів зі сфери виробництва в сферу споживання.Особливість комерційного кредиту виявляється в тому, що позичковий капіталтут зливається з промисловим. Головна ціль такого кредиту – прискорити про)цес реалізації товарів і отримання прибутку. Відсоток за комерційним креди)
том, що входить у ціну товару і суму векселя, як правило, нижчий, ніж за банк)
івським. Розміри комерційного кредиту обмежуються розміром резервних ка)піталів, який розташовують промислові і торгові компанії.
Банківський кредит надається банками й іншими кредитно)фінансовими
інститутами юридичним особам (промисловим, транспортним, торговим ком)паніям), населенню, державі, іноземним клієнтам у вигляді грошових позичок.
Банківський кредит перевищує межу комерційного кредиту за напрямком,
терміном, розміром. Він має більш широку сферу застосування. Заміна комер)ційного векселя банківським робить цей кредит більш еластичним, розширюєйого масштаби, підвищує забезпеченість. Різноманітна також динаміка банкі)вського і комерційного кредитів. Так, обсяг комерційного кредиту залежить відзростання і спаду виробництва і товарообігу. Попит на банківський кредит в
основному визначається станом боргів у різноманітних секторах економіки.
Проте він також схильний до циклічних коливань економіки. Банківський кре)дит має двоїстий характер: він може виступати як позичка капіталу для функц)іонуючих підприємств, компаній або у вигляді позички грошей, тобто як плат)іжний засіб при сплаті боргів.
В міру розвитку і розширення кредитної системи збільшуються темпи ро)
сту банківського кредиту.

361Розділ 16. Сучасна кредитна система
В даний час існує кілька форм банківського кредиту.
Споживчий кредит,  як правило, надається торговими компаніями, банка)
ми і спеціалізованими кредитно)фінансовими інститутами для придбання на)селенням товарів і послуг з розстрочкою платежу. Звичайно, за допомогою та)кого кредиту реалізуються товари тривалого користування (автомобілі, холо)дильники, меблі, побутова техніка). Термін кредиту становить 3 роки, відсоток– від 10 до 25. Населення в промислово розвинутих країнах витрачає від 10 до20% своїх щорічних доходів на покриття споживчого кредиту. У разі несплатипо ньому майно вилучається кредитором.
Іпотечний кредит  видається на придбання або будівництво житла, або ку)
півлю землі. Надають його банки (крім інвестиційних) і спеціалізовані кредит)но)фінансові інститути. Найбільш високий рівень розвитку іпотечного креди)ту – у США, Канаді, Англії. Відсоток по кредиту коливається залежно від еко)номічної кон’юнктури — від 15 до 30% і більше.
Державний кредит  варто розділяти на власне державний кредит і держав)
ний борг. У першому випадку кредитні інститути держави (банки й інші кре)дитно)фінансові інститути) кредитують різноманітні сектори економіки. В дру)гому випадку держава позичає кошти в банках і інших кредитно)фінансовихінститутах на ринку капіталів для фінансування бюджетного дефіциту і дер)жавного боргу. При цьому, крім кредитних інститутів, державні облігації купу)ють населення, юридичні особи, тобто різноманітні підприємства і компанії.
Міжнародний кредит  має як приватний, так і державний характер, він
відображає рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних і ва)лютно)фінансових відносин.
Лихварський кредит  зберігається як анахронізм у ряді країн, що розвива)
ються, де слабко розвинута кредитна система. Звичайно, такий кредит вида)ють індивідуальні особи, міняльні контори, деякі банки. Особливість цьогокредиту — надзвичайно високі відсотки (від 30 до 200% і вище).
Сучасна кредитна система включає два основних поняття: сукупність
кредитно)розрахункових і платіжних відносин, що базуються на визначе)них, конкретних формах і методах кредитування; сукупність функціоную)чих кредитно)фінансових інститутів (банків, страхових компаній і ін. ).Перше поняття як правило пов’язане з рухом позичкового капіталу у ви)гляді різноманітних форм кредиту. Друге означає, що кредитна система че)рез свої численні інститути акумулює вільні кошти і спрямовує їх підприє)мствам, населенню, уряду.
Сучасна кредитна система капіталістичних країн у повоєнні роки здійснила
серйозні структурні зміни: знизилася роль банків і зріс вплив інших кредитно)фінансових інститутів (страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційнихкомпаній і ін. ). Це проявилось як у зростанні загального числа нових кредит)но)фінансових інститутів, так і в збільшенні їх питомої ваги в сукупних акти)

362Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
вах усіх кредитно)фінансових інститутів. Такі еволюційні процеси торкнулися
і багатьох країн, що розвиваються.
Важливими процесами в сучасній кредитній системі є: концентрація і цен)
тралізація банківського капіталу; подальше посилення конкуренції між різно)манітними типами (видами) кредитно)фінансових інститутів; продовженнязрощування значних кредитно)фінансових інститутів з потужними промисло)вими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями; інтернаціоналі)зація діяльності кредитно)фінансових інститутів і створення міжнародних бан)ківських об’єднань і груп.
Кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він являє со)
бою, по)перше, систему зв’язків по акумуляції і мобілізації грошового капіталуміж кредитними інститутами і різноманітними секторами економіки, по)дру)ге, відносини, пов’язані з перерозподілом грошового капіталу між самими кре)дитними інститутами в рамках чинного ринку капіталу, по)третє, відносиниміж кредитними інститутами й іноземними клієнтами.
Кредитний механізм включає також всі аспекти позичкової, інвестицій)
ної, засновницької, посередницької, консультативної, акумуляційної, перероз)подільчої діяльності кредитної системи в особі її інститутів.
У повоєнний період кредитна система сприяла забезпеченню умов для
значного зростання виробництва, накопичення капіталу і розвитку науково)технічного прогресу. Завдяки кредиту в різноманітних його формах відбува)ються мобілізація грошового капіталу і величезної концентрації капіталовк)ладень у ключових, технічно найбільш прогресивних галузях економіки.Тільки потужні банки і страхові компанії можуть здійснювати кредитні опе)рації в масштабах, необхідних для фінансування сучасних значних промис)лових, транспортних і інших об’єднань. Державні кошти, що беруть участь уфінансуванні капіталовкладень, також часто надходять у господарство в кре)дитній формі.
Кредитна система відіграє найважливішу роль у підтримці високої норми
народногосподарського накопичення, що характерно для більшості промис)лово розвинутих країн. Проте в США даний показник трохи нижчий, ніж вінших промислово розвинутих країнах. Це пояснюється насамперед тим, щона процеси накопичення грошового капіталу в США впливали такі чинники,як часті коливання кон’юнктури, висока частка військових витрат у національ)ному доході і бюджеті, падіння купівельної спроможності грошей, велика пи)тома вага інвестицій у невиробничу сферу, усталеність ринку цінних паперів докінця 60)х років. Кредит займає важливе місце в розв’язанні проблеми реалі)зації товарів і послуг на ринку. Значне зростання споживчого і житло)іпотеч)ного кредитування населення значною мірою розширив ринок для споживчихтоварів тривалого користування і зіграв помітну роль у швидкому розвиткувідповідних галузей промисловості і будівництва.

363Розділ 16. Сучасна кредитна система
Міжнародні умови відтворення також великою мірою формуються у зв’язку
з розвитком кредитних відносин у різноманітних формах і з діяльністю банківна світовій арені. Ці чинники сприяли зростанню міжнародної торгівлі, що, усвою чергу, підштовхує виробництво.
Кредитно)грошові кризи, що звичайно супроводжують циклічні еко)
номічні кризи і значно їх посилюють, були слабко виражені до кінця 70)х по)чатку 80)х років. Їх найбільш гострі форми — тиск вкладників на банки, масо)ва вимога позичок, банкрутства банків — до зазначеного часу фактично буливідсутні. Це пояснювалося багатьма глибокими змінами в економіці, зокремазбільшенням еластичності кредитно)грошової системи в умовах відсутностізолотого стандарту, змінами в структурі кредитних установ і ринку позичковихкапіталів, державно)монополістичним регулюванням.
Водночас кредитна система в повоєнний період багато в чому сприяла поси)
ленню концентрації і монополізації економіки, поглибленню соціальної і майно)вої прірви між різноманітними прошарками суспільства. Більш конкретно можнавказати на такі чинники. Акціонерна форма організації бізнесу, що є своєрідноюформою кредитної справи, була протягом останніх двох десятиліть джерелом ко)лосального зростання особистих коштів найбільш багатих людей суспільства. Вод)ночас акумуляція кредитною системою заощаджень населення приковувала їх доіснуючої економічної системи і тому часто служила знаряддям додаткової фінан)сової експлуатації. Остання ставала особливо очевидною й ефективною в зв’язку зінфляцією, що безупинно знецінювала заощадження щодо їх реальної купівельноїспроможності, особливо в 70)90 р. Це досить яскраво виявилося і в Україні в 90)тір. Кредитна система експлуатувала трудящих і як боржників, беручи надзвичайновисокі відсотки за споживчими і іпотечними позичками.
Хоча кредитна система не переживала в повоєнний період гострих тради)
ційних криз, як у 1929—1933 рр., кредитна експансія банків, зростання кре)дитної надбудови, розбухання іпотечного і споживчого кредитів потребувалитермінових заходів державного втручання для запобігання кризи в кредитнійсфері, що були тісно пов’язані з кризою міжнародної валютної системи.
При наявності загальних закономірностей розвитку кредитним системам
окремих країн властиві свої особливості. У XIX ст. найбільш розвинутою і роз)галуженою кредитною системою володіла Англія. Зараз таким лідером з бага)тьох поглядів є США. Інші капіталістичні країни нерідко намагаються запози)чити організаційні форми і методи американських кредитно)фінансових уста)нов, особливо інвестиційних і страхових компаній, корпоративних пенсійнихфондів, організацій споживчого кредиту. Водночас для ряду країн Західної Євро)пи характерні державні кредитні установи більш значного масштабу й універ)сального характеру, ніж у США.
Процеси концентрації в банківській сфері, яка багато в чому є визначаль)
ним чинником розвитку кредитної системи, мають у повоєнний період ряд важ)

364Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
ливих особливостей. Значні зміни відбуваються також в операціях банків і, зок)
рема, у формах їх зв’язків з промисловістю. Характерне сполучення тенденційуніверсалізації, тобто розширення і сполучення функцій, і спеціалізації, тобтовиділення особливих видів кредитно)фінансових установ зі своїми специфіч)ними функціями.
Монополістична стадія розвитку індустріального суспільства обумовила
появу нових кредитно)фінансових інститутів, що стали швидко розвиватисяпісля кризи 1929—1933 рр. Відбулося більш повне розмежування функцій міжрізноманітними фінансовими інститутами всередині кредитної системи. Швид)ко виросли і зайняли найважливіші позиції на ринку позичкових капіталів стра)хові компанії (в основному компанії страхування життя), пенсійні фонди, інве)стиційні компанії, ощадно)позичкові асоціації й інші спеціалізовані установи.Вони стали основним джерелом довгострокового капіталу на грошовому рин)ку, потіснивши у цій сфері комерційні банки.
Проте падіння питомої ваги комерційних банків не означає зниження їх
ролі в економіці. Вони продовжують виконувати найважливіші функції кре)дитної системи: розрахункові операції, депозитно)чекову емісію, короткост)рокове і середньострокове фінансування, а також визначену частину довгост)рокового фінансування.
Кредитно)фінансові установи здійснюють свої функції в економіці за трьо)
ма основними напрямками: надання позичкового капіталу промисловості ідержаві; акумуляція вільного грошового капіталу і грошових заощаджень на)селення; володіння фіктивним капіталом. Широка мережа спеціалізованих кре)дитно)фінансових установ дозволила зібрати вільні грошові капітали і зао)щадження і надати їх у розпорядження торгово)промислових корпорацій і дер)жави. Таким чином, розвиток кредитної системи є однією з найважливішихпередумов щодо забезпечення високої норми накопичення капіталу, що спри)яло зростанню виробництва і реалізації науково)технічної революції.
§ 3. Цінова і нецінова конкуренція
Розвиток багатоярусної кредитної системи в капіталістичних країнах
піднімає конкуренцію на новий рівень, змінюючи її форми і методи. Конку)ренцію банків і інших кредитно)фінансових інститутів варто розглядати втісному зв’язку цих установ з угрупованнями фінансових і нефінансових кор)порацій. Боротьба між кредитно)фінансовими інститутами — це в багатьохвипадках боротьба між різноманітними фінансово)промисловими групами.Проте в їх рамках існує суперечність між банківськими монополіями і про)мисловими корпораціями. Кредитно)фінансові інститути, особливо великікомерційні банки і страхові компанії (як монополісти позичкового капіта)лу), мають широку основу для змови між собою. Ця політика проводиться зі

365Розділ 16. Сучасна кредитна система
збитком для дрібних і середніх фірм, а також для широкої маси населення,
що користується іпотечним і споживчим кредитами. Потужні кредитно)фінансові інститути фактично здійснюють кредитну дискримінацію стосов)но частини своєї клієнтури. Нові кредитні інститути виростають і розвива)ються значно пізніше, ніж банківська система. Структурні зміни в кредитнійсистемі загострюють конкурентну боротьбу не тільки між “новими” і “стари)ми” кредитними інститутами, а й у сфері діяльності самих спеціалізованихнебанківських кредитних інститутів.
Одні кредитні інститути вторгаються в традиційні сфери діяльності інших
інститутів, і навпаки. Між усіма кредитно)фінансовими інститутами існує кон)куренція за сфери залучення заощаджень і додаткових капіталів, а також своє)рідна спеціалізація між окремими групами кредитно)фінансових установ. Так,комерційні банки в сфері залучення заощаджень ведуть посилену боротьбу зощадними банками, що виявляється в прагненні перешкоджати їм розширю)вати філіальну мережу. У пенсійних фондів і компаній страхування життя існуєгостра конкуренція за залучення пенсійних заощаджень. Пенсійні фонди вис)тупають як самостійні установи, але керовані за дорученням банків, в останніроки потіснили компанії страхування життя в галузі залучення заощадженьнаселення.
Комерційні банки, страхові компанії конкурують між собою на ринку дов)
гострокових капіталів. Комерційні банки стали частіше надавати кредити натермін до 8—10, а іноді і до 12 років, виходячи, таким чином, за межі звичайно)го середньострокового кредитування. Водночас розвиток і поглиблення інфля)ційних тенденцій в економіці США з початку 70)х років спонукали страховікомпанії скоротити терміни кредитування спочатку до 18—20, а потім і до 10—15 років. Це, з одного боку, призвело до зближення ринків позичкових капі)талів і, отже, до загострення конкуренції між ними, а з другого — підсилилотенденції до співробітництва.
Банки дедалі частіше залучають страхові компанії до участі в позиках кор)
пораціям. У результаті позики діляться між банками (перші 5 років) і страхови)ми компаніями (наступний період) у часі. Страхові компанії залучають ко)мерційні банки до участі в промислових кредитах, коли загальна сума кредитуперевищує можливості даної страхової компанії або групи компаній.
На відміну від європейської практики ні комерційні банки, ні страхові ком)
панії США не створюють синдикатів для надання значних позик, побоюючись,що до них може бути застосоване антитрестове законодавство. Значні позики вСША розміщуються у формі індивідуальної участі банків, страхових компанійта інших фінансових організацій без формального створення синдикату або яко)гось іншого об’єднання.
Страхові компанії США віддають перевагу вступу в прямі взаємовідносин
зі своїми потенційними позичальниками. Тому для них характерні так звані

366Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
прямі, або приватні, розміщення позик і інвестицій. У цій галузі найбільший
вплив мають найпотужніші компанії страхування життя США, що зосереджу)ють у своїх руках переважну масу страхових активів. На початку 90)х років де)сятьом найбільшим компаніям належало 40% всіх активів в американськомустрахуванні життя.
Розвиток конкуренції між різноманітними кредитно)фінансовими інсти)
тутами має певною мірою циклічний характер: якщо в період депресії між нимизагострюється конкурентна боротьба за додаткові позичкові капітали, то в пе)ріод пожвавлення і піднесення збільшується конкуренція за залучення заощад)жень підприємств і населення у вигляді депозитів, страхових і пенсійних внесків.
Між кредитними інститутами повною мірою розвивається як цінова, так і
нецінова конкуренція. Для комерційних банків можливості цінової конкуренціїв галузі залучення депозитів значною мірою обмежені (встановлення ставоквідсотка за терміновими ощадними внесками регулюється законом, а за по)точними рахунками оплата відсотків заборонена), тому серед комерційнихбанків превалює нецінова конкуренція. Водночас ощадні банки мають великуперевагу перед комерційними, оскільки ставки відсотка не контролюються за)конодавством. Це дозволяє виплачувати високі відсотки за внескахми, що даєзначні переваги ощадним банкам у залученні заощаджень населення.
Страхові компанії і пенсійні фонди також широко використовують мето)
ди нецінової конкуренції (наприклад, вигідні умови контрактів, нові види стра)хування і забезпечення, гнучкі умови страхування полісів, спроможні задоволь)нити ті або інші потреби клієнта). Щодо позичок і надання кредитів конкурен)ція між кредитно)фінансовими інститутами має специфічний характер. Убудь)якій групі кредитно)фінансових інститутів процентна ставка за кредита)ми встановлюється так званим шляхом “лідерства в цінах”, тобто визначаєтьсяневеличкою групою банківських монополій.
Великі кредитно)фінансові інститути з метою конкуренції використову)
ють дрібні і середні фірми. Якщо раніше великі банки і страхові компанії май)же не фінансували дрібні фірми, вважаючи це несолідною справою, що підри)ває їхню репутацію, то до кінця 60)х років кредитно)фінансові інститути пере)глянули свою політику і стали розширювати кредитні операції для дрібних фірм.Завдяки такій політиці найбільша монополія в галузі страхування життя “Пру)деншл” різко збільшила операції по фінансуванню дрібного бізнесу й у 1967 р.за своїми активами випередила “Метрополітен”, що вважався багато десятилітьлідером страхового бізнесу. Аналогічні методи використовував “Бенк оф Аме)рика”, що дозволило йому стати лідером комерційних банків США в 60)х ро)ках.
В ряді випадків великі кредитно)фінансові інститути тимчасово йдуть на
збитки з метою підвищення своєї конкурентоспроможності. Потужні кредит)но)фінансові інститути широко використовують у конкурентній боротьбі до)

367Розділ 16. Сучасна кредитна система
сягнення науково)технічної революції, зокрема електронні технології, що доз)
воляє їм значно знизити витрати виробництва й здешевити масові операції (ко)мерційним банкам — чековий обіг, страховим компаніям — опрацювання ра)хунків, актуарні і тарифні розрахунки).
В сучасних умовах величезний потік документів, обумовлений розширен)
ням операцій кредитно)фінансових установ і підвищенням їх економічної ролі(сумарна маса — більше 100 млн тонн), змусив широко використовувати елект)ронні гроші.
§ 4. Державне регулювання
Державне регулювання кредитно)фінансових інститутів – один з найваж)
ливіших елементів розвитку і формування кредитної системи країн.
Основними напрямками державного регулювання є: політика централь)
ного банку стосовно кредитно)фінансових інститутів, особливо банків; подат)кова політика уряду на центральному і місцевому рівні; участь уряду в зміша)них (комерційних) або державних кредитних інститутах; законодавчі заходи ви)конавчої і законодавчої влади, що регулюють діяльність різноманітнихінститутів кредитної системи.
У промислово розвинутих країнах політика центрального банку поши)
рюється головним чином на комерційні й ощадні банки і здійснюється в такихформах: облікова політика; регулювання норми обов’язкових резервів; операціїна відкритому ринку; прямий вплив на кредит.
Облікова політика центрального банку складається в урахуванні і переоб)
ліку комерційних векселів, які надходять від комерційних банків, що у своючергу одержують їх від промислових, торгових і транспортних компаній. Цент)ральний банк видає кредитні ресурси на оплату векселів і встановлює так званудисконтну ставку. Як правило, облікова політика центрального банку спрямо)вана на лімітування переобліку векселів, встановлення граничної суми креди)ту для кожного комерційного банку. У такий спосіб здійснюється вплив на об)сяг позичок. Облікова політика звичайно сполучується з державним регулю)ванням процентних ставок по внесках і кредитах. Хоча банки в основномусамостійно визначають відсоток по вкладах і позичках, проте вони орієнтуютьсяна дисконтну ставку центрального банку — так зване дисконтне вікно. Прицьому необхідно відзначити, що в кожній країні існує своя специфіка обліко)вої політики, обумовлена традиціями, розвитком кредитної системи, роллюдержави і центрального банку в економіці.
Однією з форм регулювання центрального банку є визначення норми обо)
в’язкових резервів для комерційних банків. Зміст цієї форми регулювання по)лягає в тому, що комерційні банки зобов’язані берегти частину своїх кредитнихресурсів на безпроцентному рахунку в центральному банку. Норма резерву може

368Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
зменшуватися або збільшуватися залежно від кон’юнктури на ринку капіталів.
Її збільшення веде до обмеження кредитної експансії комерційних банків і, на)впаки, зниження – до розширення кредитних ресурсів. Норми резервів істот)но різняться по країнах і коливаються в межах від 5 до 20%.
Політика регулювання норми резервів поширюється головним чином на всі
види банків (а в ряді країн і на деякі спеціальні кредитно)фінансові інститути),проте основним її об’єктом є комерційні банки, що визначають процентні став)ки по кредитах. Більшість інших кредитно)фінансових інститутів у процентнійполітиці рухаються за комерційними банками. За допомогою норми резервівцентральний банк впливає в цілому на позичковий відсоток, що, в свою чергу,впливає на прибутковість тих або інших цінних паперів (курс акцій і облігацій).
Ще однією формою регулювання центральним банком кредитної систе)
ми є операції на відкритому ринку з державними облігаціями шляхом їх купівлі)продажу кредитно)фінансовими інститутами. Продаючи державні облігації,центральний банк тим самим зменшує грошові ресурси банків та інших кре)дитно)фінансових інститутів і в такий спосіб сприяє підвищенню процентноїставки на ринку позичкових капіталів. Це змушує кредитні інститути або про)давати цінні папери, або скорочувати кредити. При цьому всі кредитно)фінан)сові інститути відповідно до законодавства зобов’язані купувати визначену ча)стину державних облігацій, фінансуючи в такий спосіб дефіцит бюджету і дер)жавний борг.
Формою регулювання є також прямий державний вплив центрального
банку на кредитну систему шляхом прямих розпоряджень органів контролю уформі інструкцій, директив, застосування санкцій за порушення. У ряді ви)падків центральний банк здійснює контроль за значними кредитами, ліміту)ванням банківських кредитів, вибіркову перевірку кредитних установ. Протеметоди прямого впливу в основному поширюються на комерційні й ощаднібанки і меншою мірою – на інші кредитно)фінансові інститути.
Один з методів регулювання – податкова політика. Вона полягає в зміні
податкових ставок на прибуток, одержуваний різноманітними кредитно)фінан)совими інститутами. Як правило, останні оподатковуються податком з при)бутку, як і всі інші юридичні особи, що діють у визначених економічних умо)вах. Водночас стягування податків істотно різниться по країнах і кредитнихінститутах відповідно до їх функціональної специфіки. Збільшення податківможе сприяти зменшенню кредитно)позичкових операцій і підвищенню про)центних ставок. Навпаки, скорочення податків на прибутки цих установ ведедо розширення таких операцій і може сприяти зниженню процентних ставок.Тому податковий вплив являє собою достатньо ефективне державне регулю)вання діяльності кредитної системи.
В ряді країн на відміну від промислових і торгових компаній кредитно)
фінансові установи мають визначені податкові пільги. Вони звичайно поши)

369Розділ 16. Сучасна кредитна система
рюються на спеціалізовані небанківські кредитно)фінансові установи (стра)
хові, інвестиційні, фінансові компанії, добродійні фонди).
Іншим регулюючим методом кредитної системи є участь держави в діяль)
ності кредитно)фінансових установ. Це виражається в трьох основних напрям)ках: придбання частини кредитних інститутів державою шляхом націоналізації;організація нових установ як доповнення до приватних; пайова участь державишляхом придбання акцій кредитно)фінансових установ і, таким чином, ство)рення змішаних інститутів.
За допомогою даного методу держава робить достатньо ефективний вплив
на функціонування всієї кредитної системи. Метод регулювання шляхом ство)рення державної власності досить поширений у країнах континентальної Євро)пи і в країнах, що розвиваються. Так, у Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Пор)тугалії, Туреччині, скандинавських країнах зберігається досить значний дер)жавний сектор у кредитній системі, незважаючи на розширення процесуприватизації останнім часом. У Франції шляхом націоналізації ряду банків істрахових компаній на початку 80)х років був істотно розширений кредитнийсектор держави. Необхідно відзначити, що в більшості промислово розвину)тих країн державна власність у кредитній системі поширюється і на банківсь)кий сектор. Це дозволяє державі швидше й ефективніше розв’язувати пробле)му державного боргу шляхом продажу урядових цінних паперів своїм кредит)ним інститутам і за рахунок останніх фінансувати значні інвестиційні проектинаціональних масштабів. Крім того, при наявності державних і комерційнихкредитних установ здійснюється вплив на попит і пропозицію позичкового ка)піталу, динаміку його ринку, процентні ставки.
Великий вплив на регулювання кредитної системи здійснюють законодавчі
заходи центрального уряду, місцевих органів, а також законодавчої влади. Вонирозробляють пакети законів та інструкцій, що регламентують різноманітні сферидіяльності кредитно)фінансових інститутів. При цьому основну регулюючу функ)цію виконують центральна виконавча і законодавча влади, що розробляють го)ловні пакети законів  і визначають діяльність кредитно)фінансових інститутів.
У рамках виконавчої влади основними регулюючими органами є централь)
ний банк і міністерство фінансів. У ряді країн створюються додаткові регулю)ючі органи центрального уряду. Звичайно, вони діють у країнах з порівняновисоким рівнем одержавлення кредитної системи. Так, у Франції, крім цент)рального банку і міністерства фінансів, у регулюванні кредитної системи бе)руть участь Національна рада по кредитах, Комісія контролю над банками,Комісія біржових операцій.
Поряд з виконавчими органами  у регулюванні активну участь беруть за)
конодавчі органи (парламенти). У їх структурі діють спеціальні комітети, комісії,підкомісії, що коригують як урядову політику, так і діяльність кредитної систе)ми. Вони можуть бути доповнені іншими органами парламенту. Так, у Конг)

370Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
ресі США тривалий час ефективно працює Комісія з цінних паперів, що регу)
лює інвестиційну діяльність кредитно)фінансових інститутів.
Особливе місце в державному регулюванні займають страхові компанії (особ)
ливо компанії страхування життя) як постачальники довгострокових кредитівна ринку позичкових капіталів. Основним об’єктом їх регулювання є страховітарифи (ставки страхових премій). При цьому головним органом регулювання,як правило, виступає міністерство фінансів (винятком з цього правила є США,де страхові тарифи регулюються виконавчими органами штатів). Особливістьрегулювання кредитної системи за допомогою страхових тарифів полягає в тому,що страхові компанії можуть підвищити ставки, особливо в галузі майнового стра)хування, тому що воно є збитковим. Тому рівень меж страхових тарифів по май)новому страхуванню регулюється досить жорстко як з боку міністерства фінансів,так і місцевих органів влади, якщо вони беруть участь у цьому, як у США.
Таким чином, система державного регулювання кредитної системи в про)
мислово розвинутих країнах являє собою складний, ефективний і досить супе)речливий механізм. Проте він укладався тривалий час, пройшовши етапи при)стосування і структурних змін. Сучасному механізму регулювання кредитноїсистеми значною мірою сприяли такі події, як криза 1929)1933 рр., повоєнневідновлення, валютно)фінансова криза 60)70)х і 90)х років, інфляція і банк)рутства комерційних і ощадних банків у 70)90)х роках.
§ 5. Інвестиційна безпека
Під інвестиційною безпекою держави слід розуміти досягнення рівня інве)
стицій, що дає змогу задовольняти поточні потреби економіки в капітальнихвкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використанняі повернення коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення між роз)мірами іноземних інвестицій у країну і вітчизняних за кордон, підтриманняпозитивного національного платіжного балансу.
Досягнення інвестиційної безпеки має відбуватися з урахуванням різкого
скорочення експорту українського капіталу за межі України, високого ступеняпоєднання міжнародних капіталів, відсутності великих мас вільного іноземно)го капіталу, гострої конкуренції між сферами його вкладання і країнами, якізалучають іноземний капітал. І вже зовсім не слід помилково думати: якщо ін)вестиції потрібні Україні, то вони автоматично потрібні й світовому ринку.
Інвестиційна безпека характеризується і рівнем повернення вкладених
коштів. Так, наприклад, у 1989)1993 рр. інвестиції, вкладені у країни Централь)ної і Східної Європи, повернулися лише на 75%.
Інвестиційна безпека визначається чіткою інвестиційною політикою, роз)
рахованою на тривалу перспективу. Отже, справа за виробленням і впровад)женням такої державної політики.

371Розділ 16. Сучасна кредитна система
Для кількісної та якісної оцінок рівня інвестиційної безпеки держави має
бути розроблена система її індикаторів.
Щоб мати цільовий норматив із залучення іноземних капіталовкладень,
можна і треба орієнтуватися на конкретне значення частки України у світово)му обсязі прямих іноземних інвестицій. Наприклад, у Росії такий норматив усередньотерміновій перспективі визначений на рівні 10%. А результативністьстимулювання інвестиційної діяльності може оцінюватися за обсягами інвес)тицій, що прогнозуються за рахунок усіх джерел фінансування. Необхідно та)кож ефективно використовувати і ті мінімальні обсяги державних інвестицій,які повинні визначатися у процентах від ВВП. Критерієм залучення іноземнихінвестицій має виступати їх питома вага у загальному обсязі капіталовкладень,прогнозні значення яких повинні бути визначені.
Відомо, що для ефективного функціонування економіки й відновлення
основних фондів загальний обсяг інвестицій (внутрішні капітальні вкладеннята іноземні інвестиції) має бути в межах 20)25% від ВВП. В Україні ж цей по)казник на початок 1998 р. становив приблизно 15%, тобто був далеко недос)татнім не те що для ефективного функціонування економіки, а й для простоговідтворення основних фондів.
Частка інвестицій у валовому внутрішньому продукті повинна забезпечу)
вати хоча б просте відтворення. У нас і цього нема. Загальний обсяг капіта)ловкладень за 1991)1996 рр. зменшився більш як на 70%, а в машинобудуванні,легкій промисловості та сільському господарстві цей показник ледве досягає10)15%. З такими коштами розраховувати навіть на просте відтворення не до)водиться. Державні капіталовкладення в загальній сумі витрат бюджетів ос)танніх років становили в середньому 4)5%, а в обсязі ВВП — у межах 1,5)2%. Адля реальних структурних перетворень, за окремими оцінками, необхідно, щобці значення були на рівні 10)12% і 4,5)6%.
Водночас аналіз інвестиційного процесу свідчить, що річний обсяг ін)
вестицій, який може бути освоєний в Україні, становить приблизно 20)25% відїї ВВП. У цьому зв’язку необхідно розраховувати й акселератор — показник,що вимірює зв’язок між прирощенням інвестицій і прирощенням наці)онального доходу, що його викликав, платоспроможного попиту або готовоїпродукції.
При цьому рівень, коли прямі іноземні інвестиції становлять понад 5%
ВВП, розцінюється як досить високий. На початку 90)х років ця частка пере)бувала на рівні 5% у 46 країнах (Франція, Данія, Італія, Німеччина та ін.); 5,1)10% у 24 країнах (США, Іспанія, Греція та ін.). Про нашу країну, на жаль, покищо такого не скажеш. На сьогодні Україна залучила іноземних інвестицій вобсязі 4,4% ВВП.
Своєрідним індикатором є і частка іноземних інвестицій у загальному об)
сязі інвестицій країни. Скажімо, в Росії було намічено підвищити частку іно)

372Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
земних інвестицій у загальному обсязі капітальних вкладень із 3,3% у 1995 р. до
5,2% у 1997 р. Для порівняння: на початку 90)х років ця частка перебувала нарівні 5% у 46 країнах світу (Франція, Данія, Італія, Німеччина та ін.); 5,1)10% у24 країнах (США, Іспанія, Греція та ін.). В Україні цей показник у 1995 р. ста)новив приблизно 5%, що набагато менше, ніж у Китаї, ряді країн Східної Євро)пи. На початок 1998 р. даний показник в Україні вимірювався 28,2%, щосвідчить, по суті, не так про істотне зростання обсягу іноземних інвестицій, якпро дуже обмежені внутрішні інвестиції.
Розмір іноземних інвестицій на душу населення тієї чи іншої країни та)
кож являє собою специфічний індикатор. За показником обсягу іноземних ін)вестицій на душу населення — близько 28 дол. — Україна на початок 1997 р.посідала останнє місце серед східноєвропейських країн. В Угорщині це зна)чення становило $1500, у Чехії — 400, в Естонії — 320.
Експерти зазначають, що повна лібералізація приносить прямі іноземні
інвестиції у розмірі 1,8% ВВП у цей же рік і 6,8% — у довгостроковий період.
Індикатором інвестиційної безпеки може також виступати і частка дер)
жавних бюджетних коштів у вартості інвестиційного проекту. Як переконує досвідкраїн з розвинутою ринковою економікою, ця частка становить близько 35)40%.
Показники
інвестицій –
ної безпеки  Порогові
значення
показни
ків Фактичний
стан на
01.01.98 р. Співвідноше –
ння
фактичного  і
порогового
значень **
Обсяг
інвестицій ,
% до ВВП  25* 15 0,60
Обсяг
прямих
іноземних
інвестицій ,
% до ВВП  не менш
як 5 4,4 0,88

*Показники, офіційно затверджені Радою Безпеки РФ.
** Співвідношення фактичного і порогового значень нормовано щодо по)рогового значення, яке береться за одиницю. При цьому воно розраховуєтьсяяк відношення фактичного значення до порогового, якщо бажане збільшеннявідповідного показника інвестиційної безпеки, і навпаки, якщо бажане його
зниження.

373Розділ 16. Сучасна кредитна система
Окрім того, рівень інвестиційної безпеки може визначатися на основі оцін)
ки ризиків окремих інвестиційних проектів. При цьому експертний метод оці)нки ризиків здійснюється в разі відсутності у інвестора необхідних інфор)мативних або статистичних даних для розрахунків, або якщо проект не маєаналогів. З метою отримання більш розгорнутої характеристики рівня інвести)ційного ризику за проектом слід орієнтуватись на окремі види ризиків, які най)характерніші для даного інвестиційного проекту. Результати оцінки ризиків заокремими інвестиційними проектами дають змогу кількісно оцінити їх рівні. Зцією метою використовують такі критеріальні оцінки:
1. Безризикові інвестиції. Це, як правило, короткострокові державні облі)
гації.
2. Інвестиції з допустимим рівнем ризику. Критерієм рівня допустимого
ризику є можливість втрати всієї суми розрахованого чистого прибутку (гра)ничне значення імовірності ризику фінансових втрат — 0,1).
3. Інвестиції з рівнем критичного ризику. У цьому разі критерієм рівня
ризику є можливість втрати не тільки прибутку, а й усієї суми розрахунковоговалового доходу інвестиційного проекту (граничне значення імовірності ри)зику фінансових втрат — 0,01).
4. Інвестиції з катастрофічним рівнем ризику. Критерієм цього рівня ри)
зику є можливість втрати всіх активів інвестора в результаті банкрутства (гра)ничне значення імовірності ризику фінансових втрат — 0,001).
Одним із специфічних індикаторів інвестиційної привабливості України є
інвестиційний клімат. Інвестиційний клімат — це рівень досягнення потенцій)них можливостей вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб здійсню)вати інвестиції у формі коштів, цільових банківських вкладів, паїв, акцій таінших цінних паперів, рухомого і нерухомого майна, майнових прав, ноу)хау,досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права користування землею таіншими природними ресурсами.
Його характер зумовлений стабільністю чинного законодавства, ефек)
тивністю нинішньої інвестиційної політики держави, окремих секторів і галузейекономіки, регіонів і господарюючих суб’єктів, наявністю дієвої системи управ)ління інвестиціями, розвитком страхування інвестиційних ризиків, характеромінвестиційного співробітництва, наявністю спеціалізованих банківських установ,фондів і трастів, інвестиційних компаній і дилерів, ступенем вирішення питан)ня про приватну власність на земельні ділянки, стабільністю і конвертованістюнаціональної валюти, а також ступенем привабливості інвестиційних проектів.
Причому сила і спрямованість впливу цих численних факторів на інвес)
тиційний клімат далеко не рівнозначна. На жаль, доводиться констатувати, щонегативних впливів на сьогодні більше, ніж позитивних.
Триває погіршення фінансового стану підприємств, що посилюється на)
копиченням на їх складах величезної кількості залишків готової продукції. У

374Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
тому ж дусі на нього може впливати і потенційна нерозв’язаність проблеми ре)
структуризації зовнішніх боргів.
Залишається серйозна шпарина між зобов’язаннями інвесторів із капіта)
ловкладень і фактичною їх реалізацією.
Негативно впливає на інвестиційний клімат і надмірне захоплення (через
безліч відомих причин) зростанням статутних фондів венчурних компаній безрозробки відповідної стратегії інвестиційної діяльності. Навіть більше, далеконе завжди зіставні розмір статутного фонду і рівень ліквідності.
Стримує інвестиційний процес і відсутність або обмеженість необхідної
інформації, а також низький рівень захисту права власності інвестора. Не накористь справі і брак досвіду в багатьох підприємств щодо складання обгрунто)ваних бізнес)планів і проведення емісії цінних паперів.
Триває відплив із нашої країни вільно конвертованої валюти до західних
банків. Украй мало поки що у нас інвестиційних банків і пенсійних фондів —визнаних у світі інституційних інвесторів. В Україні, по суті зовсім немає яктакого інвестиційного менеджменту.
Далеко ще й до оптимального співвідношення між класичним портфелем
інвестицій — невеликим пакетом акцій без участі в управлінні — і прямимиінвестиціями. Не знайшов свого місця на національному ринку торговельнийкапітал, що протискується останнім часом, він досі ще віддає перевагу “пере)починку в тіні” або за кордоном.
Неготовність України до жорсткої конкурентної боротьби за інвестиції на
світових ринках капіталу багато в чому пояснюється не лише політичною й еко)номічною нестабільністю, криміногенною ситуацією, а й відсутністю в країністандартних інститутів і механізмів з приймання цих інвестицій.
Недосконалість чинного законодавства, що регулює довірче управління май)
ном, невизначеність державних органів, покликаних здійснювати контроль за цієюдіяльністю, призвели до грубих порушень, шахрайства і зловживань керівництваряду довірчих товариств, підриву довіри до них як суб’єктів фондового ринку.
Водночас головна вада, яка негативно впливає на інвестиційний клімат в
Україні, полягає у тому, що потреба в інвестиціях поки що з технологічної нетрансформувалася в економічну.
Серед загроз інвестиційній безпеці України слід назвати такі:• загострення платіжної та бюджетної кризи;
• недостатня мотивація до інвестиційної діяльності у різних груп еконо)
мічних агентів;
• зменшення частки прибутку у джерелах фінансування інвестицій;
• обмеженість доступних фінансових коштів;
• підтримання високої дохідності фінансових операцій;
• відсутність ефективних механізмів трансформації заощаджень населення
в інвестиції;

375Розділ 16. Сучасна кредитна система
• збереження високих інвестиційних ризиків;
• недостатній контроль рядом міністерств і відомств виконання галузе)
вими підприємствами зобов’язань з погашення іноземних кредитів, отрима)них під гарантії уряду;
• невміння вітчизняних бізнесменів реально оцінити ринок, розробити
грамотну схему маркетингу, гарантувати повернення затрат, та ще й у короткийстрок;
• відсутність перспективної інвестиційної стратегії;
• нестабільність політичної ситуації;
• ризикованість довгострокових вкладень у реальний сектор;
• значна недооцінка українських акцій.
Оцінюючи наш інвестиційний клімат, можна з великим ступенем
вірогідності охарактеризувати його як більш різкоконтинентальний (з оглядуна граничну нестабільність усіх його складових), ніж помірний. Шукати при)чин, що підтверджують подібний “діагноз”, далеко ходити не доводиться.
Рецептів же стабілізації ситуації й поліпшення інвестиційного клімату може
бути безліч. Так, зокрема, важливим джерелом капітальних вкладень повинностати цілеспрямоване інвестиційне використання коштів від приватизації дер)жавного майна. Хоч доводиться констатувати, що як раніше, так і нині майжевсі кошти, отримані таким чином, ідуть на фінансування бюджетного дефіци)ту, тобто не несуть інвестиційного навантаження.
Активізувати інвестиційний процес можливо за рахунок створення фі)
нансово)промислових груп. Процес фактичного створення ФПГ не отримавнеобхідного розвитку. Хоча ще під час сочинського українсько)російського са)мміту предметом переговорів було і питання про створення спільними зусил)лями 40 подібних структур. А загалом передбачалося, що ще наприкінці 1996 р.у різних галузевих структурах буде сформовано понад 80 ФПГ. Проте замисле)ному так і не судилося здійснитись.
Для підвищення рівня інвестиційної безпеки держави необхідно:• створити банк даних іноземних інвестицій на підприємствах України та
запропонованих їм інвестиційних проектів;
• підключитися до міжнародної комп’ютерної мережі інвестиційної інфор)
мації IPAnet;
• розширювати пошук інвестиційних ресурсів;
• розвивати інформаційне обслуговування іноземних інвесторів і просу)
вання українських проектів і програм за кордоном;
• регулярно проводити за кордоном інвестиційні семінари;
• здійснювати рекламні кампанії у провідних світових засобах масової
інформації, видавати спеціалізовані інформаційні бюлетені;
• створювати у вітчизняній економіці інфраструктуру приймання і під)
тримки інвестицій (організації, що займаються фінансовим проектуванням і

376Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
експертизою проектів підприємств; великі банки, здатні надавати першокласні
гарантії; страхові компанії, які провадять страхування комерційних і некомер)ційних ризиків при реалізації виробничих програм; інформаційно)консалтин)гові фірми; інвестиційні фонди тощо);
• підтягувати інвестиційну діяльність в усіх регіонах України до тих стан)
дартів роботи з інвестиціями, за якими працюють Київ і ряд великих обласнихцентрів;
• подавати методичну допомогу регіонам при створенні необхідної інф)
раструктури сприяння інвестиціям, підготовці бізнес)планів, які відповідаютьвимогам іноземних інвесторів;
• навчати керівників підприємств ділової етики, вміння працювати з іно)
земними партнерами;
• запровадити дієву систему страхування іноземних інвестицій.
Слід зазначити, що комплексне розв’язання проблеми інвестицій в Ук)
раїні передбачає прискіпливу увагу до всіх її аспектів без будь)якого винятку.Тобто попереду важкий шлях до потепління інвестиційного клімату.
Серед критеріїв відбору пріоритетів і проектів, які у першу чергу необхідно
фінансувати й підтримувати, назвемо такі:
• прибуток і строк окупності проектів, а також час досягнення ефекту в
результаті їх реалізації;
• забезпечення зайнятості населення;
• конкурентоспроможність продукції чи послуг.
Особливе місце у гарантуванні інвестиційної безпеки належить страху)
ванню інвестиційних ризиків. При цьому слід зазначити, що іноземний капі)тал значно нервовіше реагує на щонайменшу дестабілізацію в Україні, ніж на)ціональний капітал. Така ситуація зумовлена тим, що поки що існує великарізниця в оцінці ризиків вітчизняним та іноземним капіталами.
За кордоном створені й діють спеціалізовані страхові організації трьох ка)
тегорій: державні (наприклад, Департамент гарантій експортних кредитів уВеликобританії — ECGD, Корпорація зарубіжних приватних інвестицій у США— ОРІС, німецький консорціум “Hermes” — “Treuarbeit”), приватні (Лондонсь)ке страхове товариство “Ллойдс”, страхове товариство “P. A. R. I. S. Pool” таінші), багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (MIGA). Вони надаютьгарантії іноземним компаніям щодо активів, укладених в Україну, щодо актівдержавних, регіональних чи місцевих органів влади, які можуть призвести допозбавлення права на власність, непрямого вилучення капіталовкладень абодо обмеження права розпоряджатися вкладеними ресурсами. Страхування про)вадиться також від громадянських заворушень, страйків, заподіяння навмис)них збитків.
Найавторитетнішою міжнародною організацією, яка починає працювати
в Україні у сфері страхування від некомерційних ризиків, є один із підрозділів

377Розділ 16. Сучасна кредитна система
Світового банку — Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій. Основне
завдання цього агентства — сприяння прямим іноземним інвестиціям у краї)ни, що розвиваються, яке реалізується за двома напрямками: надання гарантійвід некомерційних ризиків і надання технічної підтримки у сфері інвестицій)них проектів. Політичні ризики, що страхуються агентством, поділяються начотири групи: неконвертованість валюти, експропріація, війни і громадянськізаворушення, а також розрив контрактних відносин. Слід зазначити, що такістрахові послуги надають і інші страхові компанії.
Взагалі страхування від неконвертованості валюти захищає інвестора від
втрат, які можуть виникнути у результаті неможливості конвертації коштів угривнях (прибуток, проценти, позики, ліквідація підприємств тощо) у твердувалюту і (або) неможливості переказу валюти за кордон у результаті активнихчи пасивних дій уряду. При цьому розуміється, що інвестор протягом строку,обумовленого у контракті (період затримки), регулярно здійснює спроби з кон)вертації заявленої суми згідно з усіма вимогами чинного українського законо)давства. Девальвація гривні не є предметом покриття.
При настанні страхового випадку страхова компанія виплачує клієнту ком)
пенсацію у валюті в обмін на гривні, які стають власністю компанії, за курсомна дату, обумовлену в контракті.
Покриття експропріації захищає застраховані інвестиції від часткової або
повної втрати власності інвестора у результаті дій уряду (дії, що порушуютьнорми місцевого й міжнародного права, позбавляють інвестора його фунда)ментальних прав), які впливають на володіння, контроль чи право на власність.
Класичне покриття від війн і громадянських заворушень захищає інвес)
тора від втрат у разі збитків, часткового або повного руйнування основнихфондів у результаті війн або громадянських заворушень, включаючи револю)цію, повстання, саботаж і тероризм. Для основних фондів виплачується балан)сова вартість або вартість відновлювальних робіт, до яких входить передбачу)ваний прибуток за цей період.
Для кредитів і гарантій по кредитах виплачується пропорційна частина
кредиту з урахуванням процентів у разі, якщо було завдано збитків основнимфондам, що прямо пов’язані з використанням кредиту.
До інвестиційних ризиків на українському ринку цінних паперів можна
віднести:
• політичний ризик;
• ризик різкого коливання цін на цінні папери;
• інформаційну закритість і відсутність прозорості ринку;
• технологічний ризик;
• правовий ризик.
До комерційних (майнових) видів страхування, які певною мірою убез)
печують інвесторів, входить страхування:

378Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
— засобів наземного транспорту;
— засобів повітряного транспорту;— засобів водного транспорту;— майна підприємств (організацій і установ);— будівельно)монтажних робіт;— ризику неплатежів;— непогашення кредитів;— фінансових ризиків;— відповідальності позичальників перед третіми особами при будівельно)
монтажних роботах;
— відповідальності за шкоду, завдану забрудненням довкілля. Необхідно
наголосити, що, на жаль, іноземні страхові структури розглядають Україну якдержаву з дуже високим ступенем інвестиційного ризику.
Так, наприклад, на думку керуючого Банком Франції Ж.К.Тріше, сьогод)
нішній рівень страхових премій КОФАС робить французькі комерційні кре)дити досить дорогими для нашої країни. Проте він у січні 1998 р. висловив спо)дівання, що вже найближчим часом Україна зможе перейти в класифікації ри)зику з шостої у п’яту категорію.
Світова практика знає і приклади об’єднання зусиль у сфері інвестицій)
ного страхування. Так, було здійснено розробку спільної інвестиційної про)грами Корпорації з приватних інвестицій за кордоном (ОПІК) із Фінляндсь)кою гарантійною радою у спільному страхуванні інвестицій у державах Балтії іпівнічно)східної Росії.
Є спроби об’єднання зусиль у цій сфері і в українській практиці. Так, Ук)
раїна і Світовий банк підписали угоду про зустрічні гарантії за проектом ство)рення фонду підтримки передекспортних гарантій у сільськогосподарськомусекторі на суму 120 млн дол. щорічно.
Метою проекту, розрахованого на 5 років, є створення умов для залучення
в Україну іноземних постачальників матеріально)технічних ресурсів і креди)торів, які будуть застраховані від можливих збитків у разі неможливості кон)вертації і переказу іноземної валюти з території України, скасування чи непо)новлення ліцензій на експорт і імпорт, експропріації майна вітчизняного кон)трактера, арешту товарів іноземного постачальника або введення обмеженняна їх продаж, а також у разі війни і громадських заворушень.
Максимальний розмір гарантії, яка може надаватися одному власникові
страхового полісу, — 20 млн дол., мінімальний — 100 тис. дол. У перший рікпроекту при укладанні гарантійного контракту він повинен виплачувати групіуправління гарантіями 3,25% від суми гарантії.
Для підвищення гарантій з повного й своєчасного страхового відшкоду)
вання збитків інвесторів в Україні слід усіляко (звичайно, з урахуванням на)ціональних інтересів) розвивати перестрахування.

379Розділ 16. Сучасна кредитна система
В Україні гіпотетично існує трирівнева система гарантій захисту інвестицій:
на державному і регіональному рівнях, а також на рівні конкретних господа)рюючих суб’єктів.
Основу гарантій на державному рівні становить українське інвестиційне
законодавство, що забезпечує захист іноземних інвестицій у рамках цивільногота адміністративного права. Слід зазначити, що в окремих країнах правовийаспект гарантування захисту інвестицій доповнюється організаційним. Наприк)лад, у Росії з цією метою було створено Державну комісію із захисту прав інве)сторів на фінансовому і фондовому ринках Росії.
Гарантія захисту інвестицій на регіональному рівні може проявлятися у
розробці регіонами власних інвестиційних програм, наданні податкових пільг,виділенні окремим рядком у своїх бюджетах коштів для страхування інвести)ційних ризиків, створенні заставних і гарантійних фондів, наданні місцевихгарантій, “патронуванні” проектів з іноземною участю.
Одним з шляхів захисту інвестицій є формування у складі державного і
місцевих бюджетів так званого бюджету розвитку, в якому мають акумулюва)тися кошти для підтримки приватних інвестицій у пріоритетні галузі україн)ської економіки.
Гарантувати надійний захист інвестицій здатне, звичайно, далеко не кож)
не підприємство. Проте у деяких випадках одна лише назва підприємства можезабезпечити успіх здійснення угоди.
Можна зробити висновок, що рівень інвестиційної безпеки в Україні поки
що, на жаль, досить низький. Тому необхідно терміново реалізовувати весь ком)плекс практичних заходів щодо його підвищення.
§ 6. Функції центральних банків
Центральний банк — це орган державного грошово)кредитного регулю)
вання економіки, розробки та проведення державної грошово)кредитної полі)тики, наділений монопольним правом емісії банкнот та правом управління гро)шово)кредитною системою країни.
Об’єктивна необхідність виникнення центральних банків історично по)
в’язано з централізацією банкнотної емісії в руках деяких найбільш надійних,що користувалися загальною довірою, комерційних банків, чиї банкноти мог)ли успішно виконувати функцію загального кредитного знаряддя обігу. Такібанки стали називати емісійними.  Держава, видаючи відповідні закони, актив)
но сприяло цьому процесу, банкноти позбавлялися спроможності обігу у разібанкрутства емітентів.
У ХІХ ст. формуються класичні національні банківські системи індустрі)
ального типу: емісійний (державний або акціонерний) банк — провінційні ко)мерціійні банки, з переважанням акціонерних, — банківські контори — інвес)

380Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
тиційні банки — ощадні банки. Наприкінці XIX — початку XX ст. у більшості
країн емісія всіх банкнот була зосереджена в одному емісійному банку, що ставназиватися центральним емісійним, а потім просто центральним банком. У ційназві відбивається роль банку в кредитній системі будь)якої країни. Централь)ний банк служить центром кредитної системи.
Форми організації центрального банку. Процес організації центральних
банків відбувався двома основними методами. Перший — еволюційний — ха)рактерний для Англії. Банк Англії заснований 1694 року як приватна акціонер)на компанія для потреб фінансування війни проти Франції. У винагороду закредитування уряду йому було надано ряд монопольних прав і привілеїв — вве)дено законодавчу заборону на створення банків типу корпорацій, надано пра)во емісії банкнот (у межах Лондона та його округи у 65 миль). У 1884 році наоснові  банківського акта Роберта Пиля була проведена банківська реформа,яка значно розширила емісійну монополію Банку Англії . Вона розшириласьна всю територію Англії і Уельсу. Створені після 1884 року провінційні банкивтрачали права емісії банкнот, а емісійним провінційним банкам забороняло)ся збільшувати випуск власних банкнот. Фактичним правом емісії тепер воло)діли Англійський банк, 72 акціонерних і 207 приватних банків. У 1921 році доБанку Англії остаточно перейшло монопольне право проведення грошової емісіїна території Англії та Уельсу, що  фактично завершило тривалий еволюційнимпроцес формування центрального банку кредитної системи.
Другий метод організації центрального банку був характерний для США.
Утворення його було пов’язане  з прийняттям Конгресом у 1913 році Федераль)ного резервного акта, згідно з яким у країні було створено Федеральну Резерв)ну Систему з 12 банків, які виконують функції центрального банку.
З погляду власності на капітал центральні банки підрозділяються на: дер)
жавні, капітал яких належить державі (наприклад, центральні банки у ВеликійБританії, ФРН, Франції, Канаді, Росії, Україні); акціонерні (наприклад, уСША); змішані — акціонерні товариства, частина капіталу яких належить дер)жаві (у Японії, Бельгії).
Деякі центральні банки були відразу створені як державні (у ФРН, Росії,
Україні); інші створювалися як акціонерні, а потім націоналізувалися (у Ве)ликій Британії, Франції). Але незалежно від того, належить чи не належить ка)пітал центрального банку державі, історично між банком і урядом склалися тіснізв’язки, що особливо посилилися на сучасному етапі. Уряд зацікавлений у над)ійності центрального банку з огляду на особливу роль останнього в кредитнійсистемі країни, у проведенні економічної політики уряду.
Проте тісні зв’язки з державою не означають, що вона може безмежно впли)
вати на політику центрального банку. Незалежно від належності капіталу цент)ральний банк є юридично самостійним. Найчастіше він підзвітний законодав)чому органу, або спеціальній банківській комісії, утвореній парламентом. Керу)

381Розділ 16. Сучасна кредитна система
ючого банку можуть призначати парламент, президент, уряд, монарх, і він не вхо)
дить до складу уряду. Істотний ступінь незалежності центрального банку є необ)хідною умовою ефективності його діяльності, що нерідко вступає в суперечністьз короткостроковими цілями уряду, стурбованого, скажімо, наближенням чер)гових виборів. Це особливо важливо в плані обмеження можливостей уряду ви)користовувати ресурси центрального банку для покриття бюджетного дефіциту.
Водночас незалежність центрального банку від уряду має відносний ха)
рактер у тому сенсі, що економічна політика не може бути успішною без чітко)го узгодження і тісного ув’язування її основних елементів: грошово)кредитноїі фінансової політики. У довгостроковому плані політика центрального банкупрямо визначається пріоритетами макроекономічного курсу уряду. У кінцево)му підсумку будь) який центральний банк тією або іншою мірою сполучає рисибанку і державного органу.
Основними функціями центрального банку, що визначають його місце і
роль у кредитній системі країни, є:
1) проведення єдиної державної політики в сфері грошового обігу, креди)
ту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
2) монопольне право на випуск банкнот в обіг, визначення виду грошової
одиниці, її номіналу, основних ознак і систем захисту;
3) здійснення функцій валютного органу — головного органу, який визна)
чає валютну політику держави;
4) здійснення банківського нагляду, на який покладено контроль за вико)
нанням комерційними банками законодавства з банківської справи, додержан)ня економічних нормативів, банківських резервів тощо;
5)  здійснення функцій “банку банків” з метою дотримання стабільності
банківської системи та розширення її кредитних можливостей кредитуваннякомерційних банків ;
6) організація і здійснення через банківську систему касового обслугову)
вання державного бюджету, проведення операцій з державними цінними папе)рами, надання кредитів уряду;
7) організація міжбанківських розрахунків.За центральним банком як представником держави законодавчо закріп)
лена емісійна монополія тільки щодо банкнот, тобто загальнонаціональних кре)дитних грошей, що є загальновизнаним остаточним засобом погашення бор)гових зобов’язань. У деяких країнах центральний банк монопольно здійснюєтакож емісію монет, але їх карбуванням звичайно займається міністерствофінансів (казначейство). Банкноти становлять незначну частину грошової масипромислово розвинутих країн, тому функції емісійної монополії ЦБ дещо зни)жені, хоча банкнотна емісія, як і раніше, необхідна для платежів у роздрібнійторгівлі і забезпечення ліквідності кредитної системи. Чим вище частка наяв)ного обігу в країні, тим важливіше значення банкнотної емісії.

382Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Центральний банк не має справи безпосередньо з підприємцями і насе)
ленням. Його головною клієнтурою є комерційні банки, що виступають нібипосередниками між економікою і центральним банком. Останній зберігає вільнуготівку комерційних банків, тобто їхні касові резерви. Історично ці резерви по)міщалися комерційними банками в центральний банк як гарантійний фонд дляпогашення депозитів.
У більшості країн комерційні банки зобов’язані зберігати частину своїх
касових резервів у центральному банку відповідно до закону. Такі резерви на)зивають обов’язковими банківськими резервами.  Центральний банк встановлює
мінімальне співвідношення обов’язкових резервів з зобов’язаннями банків подепозитах (норму обов’язкових резервів). Через рахунки, що відкриваютьсякомерційними банками в центральному банку, останній здійснює врегулюван)ня розрахунків між ними. З упровадженням електронних розрахункових сис)тем істотно знизилося значення традиційної для центрального банку функціїрозрахункового центру банківської системи.
Беручи на збереження касові резерви комерційних банків, центральний
банк робить їм кредитну підтримку. Він є для комерційних банків кредиторомостанньої інстанції, тобто кредитором на крайній випадок. Звичайно його кре)дити даються банкам по ставці вищій, ніж ринкова, і тому банки звертаютьсяза підтримкою до центрального банку тільки у разі відсутності іншої можли)вості одержати кредит.
Як відзначалося, незалежно від належності капіталу центральний банк
тісно пов’язаний з державою. Як банкір уряду центральний банк виступає іяк його касир, і кредитор, у ньому відкриті рахунки уряду й урядових відомств.В більшості країн центральний банк здійснює касове виконання державногобюджету. Доходи уряду, що надійшли від податків і позик, зараховуються набезпроцентний рахунок казначейства (міністерства фінансів) в центрально)му банку, з якого покриваються всі урядові витрати. У деяких країнах, на)приклад, у США, більша частина бюджетних коштів поміщається в комерційнібанки.
В умовах хронічного дефіциту державних бюджетів посилюється функція
кредитування держави і управління державним боргом. Під управлінням дер)жавним боргом розуміються операції центрального банку по розміщенню і по)гашенню позик, організації виплат доходів за ними, по проведенню конверсії іконсолідації. Центральний банк використовує різноманітні методи управлін)ня державним боргом: купує або продає державні зобов’язання з метою впливуна їхні курси і прибутковість, змінює умови продажу, різноманітними засоба)ми підвищує принадність державних зобов’язань для приватних інвесторів.
Від імені уряду центральний банк регулює резерви іноземної валюти і зо)
лота, він є традиційним зберігачем державних золотовалютних резервів. Вінздійснює регулювання міжнародних розрахунків, платіжних балансів, бере

383Розділ 16. Сучасна кредитна система
участь в операціях світового ринку позичкових капіталів і золота. Централь)
ний банк, як правило, представляє свою країну в міжнародних і регіональнихвалютно)кредитних організаціях.
Всі функції центрального банку тісно взаємозалежні. Кредитуючи держа)
ву і банки, центральний банк одночасно створює кредитні знаряддя обігу,здійснюючи випуск і погашення урядових зобов’язань, впливає на рівень по)зичкового відсотка. Названі функції центрального банку створюють об’єктивніпередумови для виконання ним функції регулювання всієї грошово)кредитноїсистеми країни і, отже, регулювання економіки. Функція грошово)кредитногорегулювання і банківського нагляду на сучасному етапі є найважливішою фун)кцією центрального банку.
Свої функції центральний банк здійснює через банківські операції — па)
сивні й активні. Пасивними називаються операції, за допомогою яких утворю)
ються банківські ресурси, активними – операції по розміщенню банківських
ресурсів.
Як уже зазначалося, в Україні функціонує дворівнева банківська система.
Перший її рівень представляє Національний банк України, який виконує рольцентрального банку. Разом з управлінням центрального банку Республіки Кримта державними банківськими установами всіх рівнів Національний банк Ук)раїни утворює єдину систему, яка грунтується на спільній грошовій одиниці івиконує функції резервної системи.
Національний банк підзвітний Верховній Раді України. Йому належить
виключне право випуску готівки в обіг та її вилучення з обігу відповідно дофункцій резервної системи. У цьому зв’язку Національний банк України: вста)новлює порядок ведення касових операцій у народному господарстві; органі)зовує виготовлення банкнот і металевих грошей; встановлює правила переве)зення, зберігання та інкасації готівки; забезпечує утворення резервних фондівбанкнот і металевих грошей; визначає прикмети, порядок обліку пошкодже)них банкнот і монет та їх знищення.
Національний банк управляє грошовим обігом у країні. Основними еко)
номічними методами регулювання грошової маси в обігу (готівкової і безготів)кової) є:
• визначення обсягу кредитів, які видаються комерційним банкам;
• купівля та продаж цінних паперів і зарубіжної валюти;
• визначення норм обов’язкових резервів, розміщених комерційними бан)
ками в Національному банку;
• визначення процентних ставок за кредит, які надає Національний банк
комерційним банкам.
Національний банк щорічно розробляє проект Головних напрямів єдиної
державної грошово)кредитної політики, які затверджуються Верховною РадоюУкраїни.

384Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Головні напрями єдиної державної грошово)кредитної політики такі:
• аналіз і прогноз економічної кон’юнктури в поєднанні з показниками
соціального і економічного розвитку країни;
• економічно обгрунтовані максимальні розміри грошової маси в обігу
(готівкової і безготівкової);
• основні напрямки процентної і валютної політики;
• головні методи грошово)кредитного регулювання. З метою регулюван)
ня діяльності комерційних банків Національний банк встановлює їм такі еко)номічні нормативи: мінімальний розмір статутного фонду; граничні співвідно)шення між розміром власних коштів банку і сумою його активів; показникиліквідності балансу; розмір обов’язкових резервів, що розміщуються в Націо)нальному банку (в процентах до всіх зобов’язань банку або до будь)якої їх час)тини); максимальний розмір ризику на одного позичальника; максимальнийрозмір валютного, процентного та курсового ризиків.
Показники ліквідності балансу комерційного банку встановлюються у
вигляді нормативного співвідношення між активами і зобов’язаннями банку зурахуванням строку їх погашення, а також можливості реалізації активів.
Максимальний розмір ризику на одного позичальника визначається в про)
центному відношенні до загальної суми власних коштів банку. У розрахунокризику включається вся сума вкладів і кредитів даному позичальнику, а такожвидані за його дорученням гарантії, доручення та інші зобов’язання.
Максимальні розміри валютного, процентного і курсового ризиків явля)
ють собою максимальну суму незбалансованості різних видів активів і пасивівза їх валютною і процентною структурою. Національний банк здійснює конт)роль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства. Уразі систематичного порушення комерційними банками цієї вимоги Національ)ний банк може:
•  ставити перед засновниками комерційного банку питання про прове)
дення заходів фінансового оздоровлення банку (збільшення власних коштів,зміну структури активів та ін.), про реорганізацію чи ліквідацію банку;
• застосовувати санкції у вигляді: 1) стягнення грошового штрафу в розмірі
додаткового доходу, одержаного внаслідок неправомірних дій банку; 2) підви)щення норми обов’язкових резервів; 3) призначення тимчасової адміністраціїпо управлінню банком на строк, необхідний для його фінансового оздоров)лення; 4) відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій.
Національний банк уповноважений проводити з банками такі операції:• надавати комерційним банкам кредити на строк, узгоджений з позичаль)
ником;
• купувати, продавати, здійснювати інші операції з векселями, які мають
підпис трьох зобов’язаних по них осіб з відомою платоспроможністю, строкомоплати протягом трьох місяців з дати купівлі;

385Розділ 16. Сучасна кредитна система
• купувати, зберігати і продавати державні цінні папери; видавати креди)
ти на строк, який не перевищує трьох місяців, під заставу: 1)векселів, які офор)млені належним чином, у розмірі, що не перевищує 90 % їх номінальної вар)тості; 2)державних цінних паперів у розмірі, що не перевершує 90 % їх вартості;
• купувати і продавати іноземну валюту і платіжні документи в іноземній
валюті, які виставляють вітчизняні та іноземні банки.
Національний банк створює й організує діяльність державної скарбниці
республіки, забезпечує зберігання резервних фондів грошових знаків, дорого)цінних металів і золотих запасів, представляє інтереси України у відносинах зцентральними банками інших держав, у міжнародних банках та  інших фінан)
сово)кредитних організаціях, де міжнародне співробітництво передбачаєтьсяна рівні центральних банків.
Структура Національного банку України така:• центральний апарат, Кримське республіканське, обласні управління,
розрахункові центри при них, регіональні розрахунково)касові центри в містахі районах.
§7. Функції комерційних банків, їх організаційна й
управлінська структура
Базовою ланкою кредитної системи є комерційні банки, які становлять
другий рівень банківської системи. Комерційні банки — це багатопрофільнікредитні установи, які концентрують основну частину кредитних ресурсів,здійснюють у широкому діапазоні банківські операції і фінансові послуги дляюридичних і фізичних осіб. Поява терміну “комерційні банки” пов’язана з тим,що у XVII ст. вони почали свою діяльність з обслуговування торгівлі.
Основними функціями комерційних банків є: мобілізація тимчасово
вільних коштів і перетворення їх у капітал; кредитування підприємств, держа)ви і населення; випуск кредитних грошей; здійснення розрахунків і платежів угосподарстві; емісійно)засновницька функція; консультування, надання еко)номічної і фінансової інформації.
Комерційні банки здійснюють депозитну)кредитну емісію — грошова маса
збільшується, коли банки видають позички своїм клієнтам, і зменшується, колиці позички повертаються. Ці банки є емітентами кредитних знарядь обігу. На)дана клієнту позичка зараховується на його рахунок у банку, тобто банк ство)рює депозит (вклад до запитання), при цьому збільшуються боргові зобов’я)зання банку. Власник депозиту може одержати в банку готівку в розмірі вкладу,внаслідок чого відбувається збільшення кількості грошей в обігу. При наяв)ності попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозволяє роз)ширювати грошову емісію, що підтверджується ростом грошової маси в про)мислово розвинутих країнах. Водночас економіка потребує в необхідній, але

386Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
не надмірній кількості грошей, тому комерційні банки функціонують у рамках
обмежень, встановлюваних центральним банком, за допомогою яких регу)люється процес кредитування і, отже, процес створення грошей.
Виконуючи функцію мобілізації тимчасово вільних коштів і перетворен)
ня їх у капітал, банки акумулюють грошові доходи і заощадження у формівнесків. Вкладник одержує винагороду у вигляді відсотка. Сконцентровані увнесках заощадження перетворюються в позичковий капітал, який викорис)товується банками для надання кредиту підприємствам і підприємцям. Пози)чальники вкладають кошти в розширення виробництва, придбання нерухомостіі споживчих товарів. У кінцевому підсумку за допомогою банків заощадженняперетворюються в капітал.
Важливе економічне значення має функція кредитування підприємств,
держави і населення. Пряме надання в позичку вільних грошових капіталів їхвласниками позичальникам у практичному господарському житті ускладнено.Банк виступає як фінансовий посередник, одержуючи кошти в кінцевих кре)диторів і даючи їх кінцевим позичальникам. За рахунок кредитів банкуздійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі,забезпечується розширення виробництва. Комерційні банки надають позичкиспоживачам на придбання товарів тривалого користування. Оскільки державнівитрати не завжди покриваються прибутками, банки кредитують фінансовудіяльність уряду.
Найважливіша особливість комерційних банків, яка відрізняє їх від інших
інститутів кредитної системи (крім центрального банку), полягає в тім, що вониздійснюють випуск кредитних грошей.
Однією з функцій комерційних банків є забезпечення розрахунково)платі)
жного механізму. Виступаючи як посередник у платежах, банки виконують длясвоїх клієнтів операції, пов’язані з проведенням розрахунків і платежів.
Емісійно)засновницька функція здійснюється комерційними банками
шляхом випуску і розміщення цінних паперів (акцій, облігацій). Виконуючицю функцію, банки стають каналом, що забезпечує додаткові засоби заощад)жень для виробничих цілей. Ринок цінних паперів доповнює систему банкі)вського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, комерційні банки надають по)середникам ринку цінних паперів (компаніям)засновникам) позички дляпідписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам цінні паперидля перепродажу вроздріб. Якщо компанія)засновник, на ім’я якої зареєстро)вані цінні папери, сама продає їх, банк може забезпечувати передплатників навипущені цінні папери. При цьому банк звичайно організує консорціум з роз)міщенню цянних паперів. Зобов’язання на значні суми, випущені великимикомпаніями, можуть бути розміщені банком шляхом продажу своїм клієнтам(в основному інституційним інвесторам), а не за допомогою вільного продажуна фондовій біржі.

387Розділ 16. Сучасна кредитна система
Використовуючи можливість постійно контролювати економічну ситуа)
цію, комерційні банки дають клієнтам консультації з широкого кола проблем(по злиттях і поглинаннях, нових інвестицій і реконструкції підприємств, упо)рядкуванню річних звітів). В даний час зросла роль банків щодо надання клі)єнтам економічної і фінансової інформації.
Сучасні банки здатні надавати широкий спектр додаткових банківських
послуг. Своєю метою вони мають забезпечити максимальне задоволення інди)відуальних потреб клієнтів і таким чином стимулювати вкладення в комерцій)ний банк. Такими послугами є:
• консультування в галузі бухгалтерського обліку і фінансового контро)
лю;
• аналіз кредитоспроможності;
• посередництво в операціях з цінними паперами;
• трастові операції (управління майном за дорученням клієнта).
Серед нових у сфері традиційних банківських послуг необхідно назвати
факторинг; чековий споживчий кредит; кредитні картки.
Комерційні банки розширюють спектр запропонованих клієнтом послуг
за рахунок лізингу. Вони здійснюють на договірних умовах кредитно)розрахун)кове та інше банківське обслуговування юридичних осіб і громадян шляхомздійснення операцій та інших банківських послуг.
Як було сказано вище, комерційні банки відрізняються за призначенням
статутного фонду та способом його формування. У зв’язку з цим вони виступа)ють як акціонерні товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, бан)ки за участю іноземного капіталу, іноземні банки та ін.
За видами здійснюваних операцій банки бувають універсальні та  спеціалі)
зовані, за територією діяльності — міжнародні, республіканські і регіональні.Банки можуть відрізнятися за галузевим призначенням.
Для фінансування республіканських, регіональних та інших програм мо)
жуть створюватися спеціальні комерційні банки.
Комерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадах. Зас)
новниками комерційних банків можуть бути як юридичні, так і фізичі особи,за винятком рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політич)них організацій та спеціалізованих суспільних фондів. Частка будь)якого із за)сновників банку, акціонерів не повинна перевищувати 35 % статутного фондукомерційного банку.
Комерційні банки незалежні від виконавчих та розпорядчих органів дер)
жавної влади та управління в прийнятті рішень, пов’язаних з поточною банкі)вською діяльністю. Працівникам органів державної влади та управління забо)роняється участь, у тому числі шляхом поєднання посад, в органах управліннябанків. Комерційні банки можуть створювати спілки, асоціації та інші об’єднан)ня для власної діяльності та захисту своїх інтересів. Вони здійснюють свою

388Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
діяльність на основі ліцензій на ведення банківських операцій, одержаних від
Національного банку України.
Водночас з видачею ліцензій на проведення банківських операцій Націо)
нальний банк України реєструє комерційні банки у книзі реєстрації.
З метою забезпечення своєї фінансової міцності та захисту інтересів
клієнтів комерційні банки повинні дотримуватися економічних нормативів,встановлених центральним банком, а також створювати страхові та резервніфонди. Комерційні банки приймають і розміщують грошові вклади, здійсню)ють розрахунки за дорученням клієнтів та банків)кореспондентів та їх касовеобслуговування. Крім того, вони можуть виконувати всі або деякі з таких опе)рацій: ведення рахунків клієнтів і банків)кореспондентів; фінансування капі)тальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційнихкоштів; випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акреди)тивів, векселів, акцій, облігацій тощо); купівля, продаж і збереження держав)них платіжних документів, інших цінних паперів; видача доручень, гарантій,інших зобов’язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовійформі; придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, взяттяна себе ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти, купівля і про)даж у держави та за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоціннихкаменів, а також виробів з них; довірчі операції (залучення і розміщення коштів,управління цінними паперами та ін.) за дорученням клієнтів: надання консуль)таційних послуг, пов’язаних з банківською діяльністю.
Комерійні банки зобов’язані виконувати операції по касовому виконан)
ню бюджету за дорученням центрального банку. Їм забороняється вестидіяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінно)стями, а також проводити всі види страхування. Комерційні банки на договір)них умовах можуть залучати та розміщувати один у одного кошти в формі де)позитів, кредитів і здійснювати інші взаємні операції.
При нестачі коштів для кредитування клієнтів і виконання прийнятих зо)
бов’язань комерційні банки можуть звертатися за одержанням кредитів до цен)трального банку (НБУ). Комерційні банки самостійно встановлюють процентніставки по своїх кредитах в комісійне винагородження за послуги.
Відносини між банками та клієнтами мають договірний характер. Клієнти
самостійно вибирають банки для кредитно)розрахункового й касового обслу)говування, можуть обслуговуватися по всіх видах банківських операцій в одно)му чи кількох банках.
Банкам забороняється використовувати свої союзи, асоціації та інші об’єд)
нання для укладання угод, спрямованих на монополізацію ринку банківськихоперацій з питань встановлення процентних ставок та розмірів комісійної ви)нагороди на обмеження конкуренції у банківській справі.

389Розділ 16. Сучасна кредитна система
Комерційні банки публікують річний баланс та рахунок прибутків)збитків
після підтвердження достовірності поданих у них відомостей аудиторськоюорганізацією.
Вищими органами управління в них є Збори і Рада акціонерів. Оператив)
не керівництво роботою банку здійснює Правління разом з центральним апа)ратом. У Республіці Крим і в м.Києві, в кожній області є дирекції відповіднихреспубліканськи банків. Агропромисловий банк “Україна” дирекції в м.Києвіне має. В районах залежно від профілю економіки функціонують відділення(філіали республіканських банків). Велику кількість відділень має система аг)ропромислового банку “Україна”.
В адміністративних районах великих міст функціонують відділення різних
банків. Відділення “Укрощадбанку” мають всі адміністративні районі респуб)ліки. До складу відділення входять ощадні каси. Отже, найбільш широкою ме)режею представлений “Укрощадбанк”.
“Укрзовнішекономбанк”, перетворений в Експортно)імпортний банк
України, не має обласних дирекцій, бо відділення цього банку мають тількидеякі райони і підпорядковані вони безпосередньо центральному апарату. Од)нак у міру становлення України як незалежної держави і розвитку зовнішньое)кономічних зв’язків з іншими державами мережа установ цього банку буде роз)ширюватися. Там, де зараз немає відділень цього банку, обслуговування зовні)шньоекономічної діяльності підприємств здійснюють установи інших банків.
Комерційні банки та їхні установи працюють на принципах комерційного
розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибу)ток, що є узагальненим показником ефективності їхньої діяльності, головнимджерелом розвитку. Прибуток банку обчислюється як різниця між його дохо)дами та витратами. Доходи банку формуються за рахунок одержаних процентівза кредити, прибутків від інвестування коштів в акції, облігації та інші цінніпапери, комісійного винагородження за послуги та інші активні операції. Вит)рати банку включають оплату праці банківських працівників, витрати на екс)плуатацію обладнання, оренду або утримання приміщень, виплати процентівпо депозитах, дивідендів по акціях, оплату послуг, наданих зовні, інші операційнівитрати. Прибуток банку розподіляється у такому порядку: відрахування у ре)зервний фонд банку; виплата податку на прибуток і податку, що регулює вит)рати коштів, які спрямовуються на споживання; відрахування у фонд матері)ального заохочення; відрахування у фонд виробничого та соціального розвит)ку.
Прибутковість банку залежить від ефективності використання його влас)
них і запозичених коштів. Рівень доходів банк може підняти шляхом зміниструктури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиц)ійними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєїкороткострокової заборгованості та депозитних рахунків.

390Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Ефективним засобом управління власними коштами є така політика в га)
лузі дивідендів, яка дає можливість підвищити ринкову вартість акцій банку та
реалізувати додаткові акції за вищими цінами. Ця політика має більший ефект,
ніж утримання частини прибутку для поповнення власного капіталу, за винят)
ком тих випадків, коли швидке збільшення суми депозиту та позичок спонукаєпродавати додаткові акції за будь)якою ціною.
§8. Фінансові послуги комерційних банків. Лізинг
Комерційні банки надають різноманітні послуги, за які стягуються
комісійні винагороди, нарахування і збори, що приносять визначений прибу)
ток. Обсяг і розмаїття банківських послуг за останні роки ростуть, і це стає важ)
ливим джерелом банківського прибутку.
За останніх два десятиліття в діяльності комерційних банків одержало роз)
виток фінансування операцій по оренді, або по лізингу  (від англ. leasing)орен)
да). Банки здають у довгострокову оренду машини, устаткування, транспортні
засоби, споруди виробничого призначення промисловим підприємствам і ук)
ладають з ними лізингові угоди. Таким чином, замість того щоб видавати
підприємству позичку на придбання зазначених коштів, банк сам купує їх і здає
в оренду, зберігаючи за собою право власності. При цьому банк одержує орен)
дну плату (лізингові платежі), а не позичковий відсоток. Для підприємств лізинг
є специфічною формою фінансування інвестицій.
Загальні тенденції економічного розвитку, пов’язані з обмеженістю
ліквідних коштів для розширення виробництва, з одного боку, і необхідністю
оптимізації інвестицій в умовах науково)технічного прогресу, – з другого, зро)
били лізингові операції важливим інструментом економічної діяльності.
По)перше, лізинг надає можливості отримати додаткові інвестиції від іно)
земних партнерів, при цьому не в грошовому вираженні, що в наших кризових
умовах викликає деякі труднощі в їх цільовому використанні, а в машинах та
устаткуванні, які необхідні для виробничої діяльності.
По)друге, за допомогою лізингових операцій з’являється можливість еко)
номічними методами переорієнтувати банківські установи, страхові, акціонерні
та інші підприємницькі структури в Україні на довгострокове кредитне обслу)
говування саме виробничої сфери економіки.
По)третє, лізинг привабливий для українських виробників, які не мають
достатньо капіталу для купівлі устаткування, можливістю отримати його в
лізинг, на умовах більш вигідних, ніж контракти купівлі)продажу.
Лізинг вигідний для лізингодавця, оскільки передбачає повідсоткове по)
криття всіх капітальних та інших витрат і отримання прибутку не меншого,
ніж від інших операцій.
Цей фінансовий інструмент вигідний і для держави, оскільки заборго)
ваність підприємств іноземним лізингодавцям не зараховується, як загальна

391Розділ 16. Сучасна кредитна система
фінансова заборгованість країн)імпортерів, на території яких розташовані
лізингоодержувачі.
Крім ряду переваг для окремих суб’єктів лізингових операцій, лізинговий
бізнес дуже позитивно впливає на економіку держави, оскільки дозволяє фінан)сувати виробничий сектор економіки в кризових умовах перехідного періоду,який характеризується спадом виробництва, нестабільністю фінансового сек)тора, кризою банківської системи. Лізинг може використовуватись як достат)ньо прозорий та ефективний метод детінізації економіки України. Сам механізмздійснення лізингових операцій передбачає використання коштів, що інвесту)ються лише з єдиною метою, а саме: для придбання основних засобів і подаль)шого надання їх лізингоодержувачу. Таким чином не виникає можливостей длянецільового використання та неповернення коштів лізингодавця. Не виникаєумов і для обертання капіталу за межами законного обігу.
Введення в економічний лексикон терміну “лізинг” пов’язують з операці)
ями телефонної компанії “Белл”, яка з 1877 р. прийняла рішення не продаватисвої телефонні апарати, а здавати їх в оренду.
Але на сучасному етапі першу компанію під назвою “Юнайтед стейтс лізинг
корпорейшн”, для якої здійснення лізингових операцій стало основним видомдіяльності, було створено тільки у 1952 р. американцем Генрі Шонфельдом. Усередині 60)х років обсяг лізингових операцій в США становив близько 110млрд дол.
В сучасний період лізинг у США, як і в Західній Європі в цілому, перетво)
рився на один з основних видів економічного бізнесу. Згідно  з експертнимиоцінками, наприкінці 80)х років (а саме на початку 1988 р.) на світовому ринкуза умовами лізингу було реалізовано основних фондів на 250 млрд дол., в тойчас, коли в 1979 р. — лише на 50 млрд дол.
Щодо загальної оцінки капітальних вкладень у машини та устаткування
на частку лізингу припадає: в США – 25)30 %, в Англії, Франції, Швеції – 14%; Норвегії – 10 %, в Японії – 8)10 %.
Широке впровадження лізингу у сучасний ринок послужило підставою для
створення міжнародних лізингових інститутів. Так, Об’єднання Європейськихлізингових товариств охоплює товариства і спілки 17 європейських країн.
У деяких країнах урядові установи використовують лізинг як особливу
форму підтримки малого бізнесу.
В Україні угоди, подібні лізинговим, почали використовувати десь на)
прикінці 70)х — початку 80)х років, коли ще вона була однією з республік ко)лишнього СРСР. Підприємства Радянського Союзу не могли вільно вийти назовнішний ринок і в зв’язку з цим не мали іноземної валюти для оплати імпор)тного устаткування. Існувала державна монополія зовнішньої торгівлі та дер)жавна валютна монополія. Тому лізинг розглядався як одна з форм придбанняабо реалізації устаткування, яка використовувалась лише зовнішньоторговель)

392Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
ними організаціями. Так, відомі факти укладання подібних угод Мінморфло)
том СРСР, зовнішньоторговельним об’єднанням “Радтрансавто”, Аерофлотом.Лізинг фіксувався в угодах радянських партнерів з іноземними як оренда напевний строк, що відповідав строку служби майна (або дещо менший) із виз)нанням права власності за орендодавцем.
З початку 90)х років з отриманням можливості вільного виходу на міжна)
родний ринок суб’єкти підприємницької діяльності в Україні почали спробисамостійного використання лізингових операцій. Законом України “Про бан)ки і банківську діяльність” лізингову діяльність дозволено було здійснюватикомерційним банкам. Але з початком лібералізації цін і негативних інфляцій)них процесів лізинговий бізнес практично не развивався в Україні і тому в цьо)му питанні вона дуже відстала від країн з розвинутою ринковою економікою.Можливо, певна стабілізація економіки, прийняття 16 грудня 1997 року Зако)ном України “Про лізинг” та підвищення зацікавленості у лізингу змінять цюситуацію на краще.
Стаття 1 Закону України “Про лізинг” визначає лізинг як підприємниць)
ку діяльність, що спрямована на інвестування власних або залучених фінансо)вих коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування напевний строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця чи здо)бутого ним у власність за дорученням та погодженням з лізингоодержувачем увідповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодич)них лізингових платежів.
Наведене поняття розкриває певною мірою майже всі притаманні лізингу
ознаки, але, на наш погляд, висвітлює лише економічний підхід до цієї про)блеми. Якщо розглядати лізингові операції як правовідносини, то лізингом єсуспільні відносини, які виникають у зв’язку з інвестуванням лізингодавцемтимчасово вільних або залучених фінансових коштів у заздалегідь визначенелізингоодержувачем майно, що передається йому за договором на певний терміндля використання у підприємницьких цілях з періодичною сплатою його вар)тості.
З погляду правової теорії об’єктом лізингових відносин слід вважати су)
спільні відносини, що виникають між суб’єктами лізингу, а саме — сторонамилізингової угоди. На наш погляд, слід піддати сумніву поширену в присвяченійлізингу спеціальній літературі точку зору, згідно з якою об’єктом лізингу є ру)хоме та нерухоме майно, яке надається у лізинг. Ця точка зору отримала втілен)ня також у прийнятому Законі “Про лізинг”. Ми вважаємо, що майно, яке на)дається у користування відповідно до договора лізингу слід визначити предме)том лізингу, насамперед, що воно є предметом даного договору. Тому надалібудемо використовувати цей термін.
За своєю суттю лізингом є фінансова операція, яка містить кілька етапів,
як)то:

393Розділ 16. Сучасна кредитна система
1) юридична особа звертається до суб’єкта підприємницької діяльності,
який має право здійснювати лізингову діяльність, з проханням придбати длянеї певне майно;
2) лізингодавець здійснює фінансування замовленого майна (залишаючись
власником предметів лізингу) і передає їх за договором лізингу в користуваннялізингоодержувачу;
3) лізингоодержувач використовує отримане в лізинг майно у своїх госпо)
дарчих цілях, а з отриманого прибутку розраховується з лізингодавцем гроши)ма або своєю продукцією;
4) по закінченні строку договору лізингоодержувач повертає майно або
викуповує його по залишковій вартості (якщо це передбачалось договоромлізингу).
Лізинг являє собою цілу сукупність господарчих операцій, до якої входять
як обов’язкові елементи, наприклад купівля)продаж, оренда, так і факульта)тивні: позичка, порука, гарантія, обслуговування, заклад та ін. Вже з початку80)х років лізинг розглядається як нетрадиційна додаткова система перспек)тивного фінансування, в якій застосовані орендні відносини, елементи кре)дитного фінансування під заклад, розрахунки за борговими зобов’язаннями таінші фінансові механізми.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про лізинг” предметом лізингової
діяльності може бути будь)яке нерухоме та рухоме майно, яке може бути відне)сено до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція,вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортнізасоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій) та ін яке незаборонено до вільного обігу на ринку та щодо якого немає обмежень для пе)редачі його в лізинг (оренду).
Масштаби використання лізингових операцій за різними групами машин
та устаткування залежать від строків їх морального зносу, ступеня монополізаціїринків, від конструктивної складності машин та устаткування, від складності їхексплуатації та обслуговування. Наведені вище та ряд інших факторів часто євизначальними при прийнятті потенційних рішень про придбання майна у лізинг.
Прямими суб’єктами лізингової діяльності є:1)лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі банків)
ська або небанківська фінансова установа, що передає в користування предме)ти лізингу.
У ролі лізингодавця може виступати:• установа банку, в статуті якого передбачений цей вид діяльності;
• лізингова фірма або компанія — комерційна організація, яка створюється
в формі акціонерних товариств або інших організаційно)правових формах тавиконує у відповідності з статутними документами, або, якщо потрібно, ліцен)зіями функції лізингодавця;

394Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
• будь)яка фірма або підприємство, для якої лізинг не є профілюючою
сферою підприємництва, але й не заперечена статутом, та яка має фінансовіджерела для проведення лізингових операцій.
2)лізингоодержувач – будь)який суб’єкт підприємницької діяльності (дер)
жавне підприємство (організація), кооператив, мале підприємство, акціонер)не товариство та ін.), що отримує в користування за договором предмет лізин)гу.
3)продавець лізингового майна (постачальник) – суб’єкт підприємниць)
кої діяльності, який виробляє або реалізує майно, що є предметом лізингу.
Також у лізинговій операції можуть брати участь так звані непрямі учас)
ники:
1) банки, які фінансують лізингову операцію в разі нестачі фінансових за)
собів у лізингодавця;
2) брокери (підприємства, які спеціалізуються на посередницьких опера)
ціях), що організують весь комплекс лізингової угоди та є зв’язковою ланкоювсіх її учасників;
3) страхова компанія, що здійснює страхування.Лізингоодержувач за користування предметом лізингу періодично спла)
чує лізингові платежі. Період, за який вноситься лізинговий платіж, встанов)люється в лізинговій угоді і може бути нерівномірним.
Згідно зі ст. 16 Закону України “Про лізинг” лізингові платежі включають:
• суму, що сплачується при кожному платежі, частина вартості предмета
лізингу, яка амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
• суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит
для придбання майна за лізинговою угодою;
• платіж як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;
• оплату страхових платежів по договору страхування предмета лізингу,
якщо він застрахований лізингодавцем;
• інші видатки лізингодавця, передбачені лізинговою угодою.
У зв’язку з різними аспектними особливостями структури лізингу взаємо)
зобов’язання між його суб’єктами мають складний характер. Виробник та лізин)гова компанія, укладаючи договір купівлі)продажу, виступають у ролі продав)ця та покупця. Після придбання майна покупець, надаючи його в тимчасовекористування, виступає вже як учасник інших – лізингових відносин. До тогож учасники цих відносин мають між собою перехресний зв’язок: продавецьмайна, хоч і укладає угоду з лізингодавцем, передає його лізингоодержувачу танесе відповідальність за якість майна перед ним, а не перед стороною угоди зкупівлі) продажу.
На основі договору купівлі)продажу виробник (або ж власник) майна пе)
редає право власності на нього спеціалізованій лізинговій компанії. Але остан)ня не може користуватися цим правом у повному обсязі через те, що не може

395Розділ 16. Сучасна кредитна система
використовувати предмет лізингу на власний розсуд. Точніше, з усіх повнова)
жень власника лізингодавець може реалізувати лише право розпорядженнямайном, і лише певним чином — віддати його в тимчасове користування задоговором лізингу. Це пояснюється тим, що він купує майно саме з такою ме)тою. Обмеження прав власника можливо у разі, якщо він отримує за це якесьвідшкодування. При лізингу таким відшкодуванням є амортизаційні та подат)кові пільги, що надаються лізингодавцю державою.
Щодо опціону на купівлю лізингового майна по закінченню строку догово)
ру лізингу, то в різних країнах існує різний підхід до того, чи є він обов’язковоюумовою договору лізингу. Американське законодавство та практика не вважаютьйого обов’язковим елементом лізингових відносин. Відсутність цієї умови змінюєзагальні характеристики майнових відносин. Але включення або невключенняопціону на купівлю не позбавляє лізинг його особливостей та специфіки.
В той же час французьке, бельгійське та італійське законодавства розгля)
дають опціон на купівлю як один з обов’язкових елементів договору лізингу.Відмінності у вирішенні питання про опціон дали деяким авторам підставу длявиділення відносин по договору лізингу на французьку та англосаксонську си)стеми. Хоч правильніше було б відрізняти їх як романську та американську,тому що, наприклад, в Англії опціон не може бути умовою договору лізингу,інакше він перетворюється на договір оренди)продажу.
У світовій практиці ринок лізингових послуг можна умовно класифікува)
ти згідно з такими ознаками: за ступенем окупності майна; складом учасників;набором послуг; предметом угоди; характером лізингових платежів; секторомринку, в якому здійснються операції; цільовим призначенням.
За ступенем окупності (а також умовами амортизації) майна виділяють так
звані фінансовий та оперативний лізинг. Фінансовим називається лізинг, приякому вартість майна повністю повертається лізингодавцю протягом термінудії договору лізингу (що передбачає збіг терміну повної амортизацій майна ітерміну договору). Для оперативного лізингу характерним є часткове відшко)дування вартості зданого в лізинг майна (термін амортизації довший від термі)ну договору).
Фінансовий лізинг є найбільш поширеним видом лізингу, тому слід виз)
начити його основні характерні риси:
• строк, на який передається майно в тимчасове користування, набли)
жається за тривалістю до строку експлуатації та амортизації всієї або більшоїчастини вартості майна;
• протягом строку договору лізингодавець за рахунок лізингових платежів
повертає собі вартість майна. Як правило, зобов’язання по технічному обслу)говуванню, страхуванню тощо покладені на лізингоодержувача;
• передбачається участь третьої сторони (постачальника або виробника
предмета угоди);

396Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
• не дозволяється розривати договір під час основного терміну оренди,
тобто терміну, необхідного для відшкодування витрат лізингодавця. Проте прак)тично це відбувається і тягне за собою значне зростання вартості операції;
• як правило, висока вартість лізингу.
Для оперативного лізингу характерні такі властивості: лізингодавець не
розраховує відшкодувати всі свої витрати за рахунок надходження лізинговихплатежів від одного лізингоодержувача; лізинговий контракт укладається настрок значно коротший, ніж строк амортизації обладнання і може включатиправо орендаря на дострокове припинення оренди і повернення устаткування.Це надзвичайно важлива умова для лізингоодержувача, оскільки вона підстра)ховує його на випадок морального старіння техніки, а також дозволяє йому своє)часно відмовитись від орендованого майна.
При оперативному лізингу звичайно лізингова компанія купує обладнан)
ня, не знаючи наперед конкретного орендаря. Виходячи з цього, лізингові ком)панії, що займаються оперативним лізингом, повинні досконало знатикон’юнктуру ринку інвестиційних товарів — як нових, так і тих, що вже були укористуванні. Лізингодавці при використанні цього виду лізингу самі страху)ють майно і забезпечують його обслуговування та ремонт, щоб зберегти пред)мет лізингу в задовільному технічному стані. При цьому ставка лізингових пла)тежів, як правило, вища, ніж при фінансовому лізингу. Це пов’язано з тим, щолізингодавець, не маючи повної гарантії окупності витрат, повинен враховува)ти різні комерційні ризики (ризик не знайти орендаря на весь обсяг наявногоустаткування, ризик пошкодження об’єкта угоди, ризик припинення довгост)рокового договору підвищенням вартості послуг та ін.).
Після закінчення строку лізингового договору лізингоодержувач має пра)
во пропонувати строк лізингу на інших, вигідніших умовах; повернути устат)кування лізингодавцю; купити устаткування у лізингодавця за наявності опці)ону на продаж за залишковою чи ринковою вартістю. При цьому не виклю)чається можливість реалізації устаткування третім особам.
Залежно від складу учасників (суб’єктів) угоди розрізняють такі види лізингу:• прямий, при якому власник майна (постачальник) самостійно передає
майно в лізинг (має місце двостороння угода, тому що постачальником і лізин)годавцем є одна особа). У лізинговій операції, в якій беруть участь лише двісторони здійснюється так званий зворотний лізинг, при якому власник продаєналежне йому майно фінансовій установі з одночасним оформленням угодипро довгострокову оренду своєї минулої власності на умовах лізингу (в цьомуразі однією особою є постачальник і лізингоодержувач);
• непрямий, коли передача майна в лізинг здійснюється через посередни)
ка. Цей вид аналогічний класичній лізинговій операції через те, що в ній береучасть постачальник, лізингодавець і лізингоодержувач, які діють окремо тасамостійно;

397Розділ 16. Сучасна кредитна система
• лізинг за участю численних сторін (роздільний лізинг), специфічною
особливістю якого є те, що лізингодавці забезпечують лише частину (близько
20)40 %) суми, необхідної для придбання предмета лізингу. Друга частина кон)
трактної вартості фінансується кредиторами (банками, іншими інвесторами).
• груповий акціонерний лізинг, який відрізняється від інших тим, що як
лізингодавець виступає група учасників (акціонерів), які створюють спеціаль)
ну корпорацію (трастову компанію та ін.) і призначають довірену особу, яка
здійснює в майбутньому всі необхідні операції щодо лізингових відносин.
За набором послуг розрізняють:
• чистий лізинг, якщо повне обслуговування майна, що надається в лізинг,
бере на себе лізингоодержувач. Саме він повинен сплачувати всі податки і збо)
ри, здійснювати страхування і здійснюва будь)які інші витрати, пов’язані з ви)
користанням устаткування;
• лізинг з повним набором послуг (так званий “мокрий” лізинг від англ)
ійського “wet leasing”), при якому зобов’язання щодо повного обслуговування
майна покладаються на лізингодавця. Такий вид лізингу використовують най)
частіше виробники устаткування або великі оптово)торговельні організації. За
вартістю він є одним з найдорожчих;
• лізинг з частковим набором послуг, коли лізингодавець бере на себе лише
окремі функції по обслуговуванню майна (наприклад, він може провести дослід)
ження, що передує придбанню устаткування, здійснити проектування, поставку
необхідних сировинних матеріалів, забезпечити необхідним кваліфікованим
персоналом для роботи з устаткуванням тощо).
За предметом контракту існує:
• лізинг рухомого майна (або машинно)технічний);
• лізинг нерухомості.
Іноді як різновид відокремлюють лізинг майна, яке вже було в експлуа)
тації. У цьому разі предмет лізингу передається в користування по оцінній вар)
тості.
За характером лізингових платежів розрізняють:
• лізинг з грошовим платежем, коли платежі здійснюються в грошовій
формі;
• лізинг з компенсаційним платежем — платежі здійснюються у вигляді
поставки товарів, вироблених на лізингованому устаткування або у вигляді на)
дання зустрічних послуг;
• лізинг зі змішаним платежем, коли поєднуються перелічені у перших
двох випадках форми сплати.
За сектором ринку, в якому здійснюються операції, відокремлюють:
• внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди є представниками однієї краї)
ни;
• зовнішній (міжнародний) лізинг, до якого належать угоди, в яких хоча б
одна з сторін або всі сторони одночасно є представниками різних країн. У свою

398Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
чергу цей вид поділяється на такі: експортний лізинг (до зарубіжної країни на)
лежить лізингоодержувач); імпортний лізинг (нерезидентом є лізингодавець)та транзитний лізинг, при якому лізингодавець фінансує придбання майна водній країні з передачею його в лізинг користувачу в іншій країні.
За цільовим призначенням існує:• фіктивний лізинг, якщо угода укладається виключно з метою отриман)
ня найбільшого прибутку за рахунок використання необгрунтованих податко)вих та амортизаційних пільг;
• справжній лізинг, при якому при проведенні операції вказана вище  мета
не є основною та визначальною.
Крім перелічених, на практиці використовуються й інші специфічні різно)
види лізингових угод, серед яких є такі:
Лізинг, що поновлюється,  – у договорі лізингу передбачається періодична
заміна устаткування на вимогу лізингоодержувача на найновітніші зразки.
Контрактний найм  – спеціальна форма лізингу, згідно з якою лізингоодер)
жувачу надаються в користування комплектні парки машин, сільськогоспо)дарської, дорожнобудівної техніки.
Генеральний лізинг  – лізингоодержувач має право доповнювати список
предметів лізингу без укладання нових контрактів.
Певну подібність до лізингу має прокат засобів побутової техніки. Росій)
ський вчений В.Д.Газман навіть ототожнює ці дві операції. Але, на наш погляд,незважаючи на певну аналогію, між ними є істотні відмінності. По)перше, вонивиявляються в складі суб’єктів та особливостях предметів угоди. У побутовомупрокаті, на відміну від лізингу, майно (йдеться про споживчі товари) надаєтьсяприватним особам. Договір прокату (до речі, правова сторона прокату засобівпобутової техніки та інвентаря регулюється типовими договорами прокату) неперевищує чотирьох місяців. При прокаті також не передбачається можливістьпридбання об’єктів прокату у власність користувача по закінченні строку уго)ди.
Лізинг, як нетрадиційний перспективний метод оновлення матеріальної
бази та модифікації основних засобів підприємств різних форм власності, ви)конує кілька народногосподарських функцій.
Фінансова функція лізингу виражена чіткіше, оскільки лізинг є формою
вкладання коштів в основні фонди. З розвитком технічного прогресу інвес)тиційні потреби народного господарства вже не можуть у повному обсязі задо)вольнитися виключно за рахунок традиційних каналів фінансування, а саме:за рахунок бюджетних засобів, власних засобів підприємств та організацій, дов)гострокового банківського кредиту та інших джерел. При цьому не тільки відбу)вається зміщення пріоритетів у джерелах (в перспективі повинна збільшувати)ся питома вага власних коштів підприємств та організацій), а й з’являютьсяпотреби у принципово нових каналах фінансування.

399Розділ 16. Сучасна кредитна система
В цих умовах лізинг стає доповненням до традиційних джерел коштів для
задоволення інвестиційних потреб підприємств. За своєю економічною сутні)стю лізинг найбільше нагадує довгостроковий банківський кредит. Розширен)ня масштабів лізингового бізнесу в перспективі може, хоч і незначно, звузитисферу використання довгострокового кредитування, але в цілому призведе дозростання частини позичкових коштів у джерелах фінансування та кредиту)вання основних фондів.
У сучасних умовах господарювання фінансова функція виконує у лізингу
головну роль. Підприємство)лізингоодержувач, звертаючись до лізингу, отри)мує можливість користуватися необхідним йому майном, уникаючи мобілізаціївласних засобів або банківського кредиту. Звільнення лізингоодержувача відсплати вартості майна в повному обсязі вказує на лізинг як дуже вигідну аль)тернативу купівлі)продажу. Крім того, лізинг відкриває доступ до необхідногомайна при наявності будь)яких кредитних обмежень або неможливості залу)чення з цією метою позичкових засобів.
Виробнича функція лізингу полягає в оперативному та гнучкому вирішенні
лізингоодержувачем своїх виробничих завдань шляхом тимчасового викорис)тання, а не придбання машин та механізмів у власність. Він ефектніший сто)совно устаткування, що має високу вартість і найбільший ризик моральногостаріння.
Як свідчить світовий досвід, бурхливий розвиток лізингу ініціюється при)
скоренням темпів науково)технічного прогресу. Так, наприкінці 60)х – почат)ку 70)х років лізинговий бум за кордоном був спровокований різким зростан)ням на ринку попиту на електронно)обчислювальну техніку, яка й стала порядз транспортними засобами одним з перших предметів лізингу.
Крім того, лізинг надає можливість лізингоодержувачеві використовувати
у своїй виробничій діяльності не тільки певне устаткування, а й великі укомп)лектовані виробництва. При цьому створюються умови для отримання новітніхтехнологій, їх успішного освоєння і підтримки на високому технічному рівні.При “мокрому” лізингу передача в користування техніки може супроводжува)тись, як уже наголошувалося, придбанням користувачем певного набору різнихпослуг: від технічного обслуговування до послуг, пов’язаних зі страхуванням,маркетингом, забезпеченням сировиною, робітничою силою та ін.
Наступна функція лізингу стосується використання його як додаткового
засобу збуту. Ця функція лізингу має значення лише в тому випадку, коли донього звертаються з метою розширення кола споживачів та завоювання новихринків збуту.
За допомогою лізингу в коло споживачів залучаються такі підприємства,
що або не мають фінансових можливостей придбати устаткування у власність,або через особливості виробничого циклу не потребують їх в постійне користу)вання. В деяких випадках до лізингу одиничного обладнання звертаються пе)

400Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
ред закупівлею його партії з тим, щоб випробувати зразки в конкретних умовах
виробництва.
Функція використання податкових та амортизаційних пільг має деякі особ)
ливості:
1) предмет лізингу відображається на балансі користувача або лізингодав)
ця згідно з угодою між ними;
2) орендна плата відноситься на собівартість виготовлюваної продукції (по)
слуг) і відповідно, зменшує оподаткований прибуток;
3) застосування прискореної амортизації, що обчислюється виходячи із
строку контракту, зменшує оподаткований прибуток і прискорює поновленняматеріально)технічної бази.
Взагалі, наявність податкових та амортизаційних пільг при лізингових опе)
раціях часто є причиною здійснення фінансових зловживань. Важливо відзна)чити, що вже перший досвід на практиці застосування подібних лізингових опе)рацій у ХVI ст. в Великобританії показав, що вони колись використовувались зне зовсім чесною метою. В результаті оперування елементами речового і дого)вірного права, які об’єднує інститут лізингу, з метою приховування дійсногостану справ — хто власник, хто володар, він використовувався як засіб таємноїпередачі власності для введення в оману кредиторів. Тому в 1571 р. було прий)нято законодавчий акт, який забороняв подібні угоди. Дозволялося викорис)товувати лише справжні угоди, згідно з якими в користування передавалосямайно, за що встановлювалась плата на розумних підставах.
Подібні нормативні акти дуже актуальні і в наші часи. Світовій практиці
відомі факти укладання фіктивних лізингових угод, які насправді були замас)кованою умовною куплею)продажу, якій сторони надавали форму лізинговоїугоди лише для того, щоб скористатися згаданими пільгами.
У зв’язку з цим, наприклад, Служба внутрішніх доходів США періодично
публікує правила, якими регулюються ті чи інші питання лізингу. Часто в нихмістяться основні критерії відмінностей між лізинговою угодою і договоромумовної купівлі)продажу.
Так, договір розглядається як купівля)продаж, якщо в ньому передбаче)
ний обов’язковий перехід права власності до лізингоодержувача. Договір небуде розглядатись як лізингова угода, якщо періодичні платежі по ньому знач)но перевищують існуючі справедливі ставки платежів за тимчасове користу)вання певним видом майна. Справедливими вважаються ставки, які викорис)товуються в угодах, що, поза сумнівом, є лізинговими.
Велика кількість лізингових угод містить умову про право лізингоодержу)
вача на придбання майна, що ним використовується, по закінченню строкудоговору. Але для того, щоб лізинг був дійсним, ціна, яку сплачує лізингоодер)жувач за майно, повинна дорівнювати ціні, за яку лізингодавець продав би цемайно будь)якій особі.

401Розділ 16. Сучасна кредитна система
Ці питання є дуже важливими при здійсненні контролю за правомірним
використанням лізингових операцій в економіці України. Недосконалістьлізингового законодавства, невідповідність його деяким існуючим законодав)чим актам (зокрема Закону України “Про оподаткування прибутку під)приємств”), відсутність нормативної бази, стосовно питань оподаткування, об)ліку лізингових операцій створюють як певні складнощі у їх застосуванні, так іумови для використання лізингу зі злочинними намірами. Так, несумліннийлізингоодержувач може спробувати незаконно отримати кошти шляхом про)дажу об’єкта лізингу, отримання кредиту під заставу цього майна та ін. Про мож)ливість використання лізингу для приховування прибутку від оподаткуваннявже йшлося вище.
В той же час пільгове оподаткування лізингової діяльності приводить, як
вже було відзначено, до збільшення кількості укладених лізингових угод і тимсамим до зростання обсягів виробництва на підприємствах)лізингоодержува)чах. Ці підприємства мінімум на період дії лізингової угоди будуть вироблятинові товари, отримувати прибуток від їх реалізації і, безперечно, сплачуватипри цьому нові податки, які багаторазово перевищують кошти, що не надійшлидо бюджету при наданні пільги.
Іншими словами, при створенні сприятливих умов для розвитку лізингу в
Україні він може стати хоч і непрямим, але дуже ефективним засобом попов)нення державного бюджету. Більше того, при достатній насиченості ринкулізинговими операціями створюються умови для прогнозування наповненнядержавного бюджету на період дії лізингової угоди, а якщо по її закінченні пред)мет лізингу буде викуплений лізингоодержувачем і процес виробництва не зу)пинятиметься, то й на більший період.
Комерційні банки є установами, що здійснюють платіжний оборот у мас)
штабах усього господарства. Факторинг  (англ. factoring від factor — агент, посе)
редник) – це порівняно новий вид послуг в галузі організації розрахунків, різно)вид торговельно)комісійних операцій, що сполучаються з кредитуванням обо)ротного капіталу клієнта. Такі операції проводять спеціальні факторинговіфірми, що, як правило, тісно пов’язані з банками або є їх спеціалізованимифіліями і компаніями. У комерційних банках України ці операції здійснюютьфакторингові відділи, що працюють на принципах господарського розрахунку.
Факторингові операції полягають у тому, що банк купує у своїх клієнтів
їхні вимоги до дебіторів, оплачуючи їм від 30 до 90 % вимог у вигляді авансу ісплати частини, що залишається (за відрахуванням відсотка за кредит), у суво)ро обумовлені терміни, незалежно від надходження платежу від дебіторів. Всучасних умовах комерційні банки можуть визначити фінансовий ризик припокупці вимог, тому що вони мають інформацію про фінансове становищебільшості підприємств, у тому числі і закордонних. Це можливо завдяки існу)ванню в промислово розвинутих країнах великої комп’ютерної інформаційної

402Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
мережі потужних банків, що співпрацюють між собою. В рамках даної системи
банки готові надавати своїм клієнтам усіляку бухгалтерську, статистичну й іншуінформацію.
Факторинг є універсальною системою фінансового обслуговування
клієнтів, тому що останні можуть не вести бухгалтерського обліку своїх вимог,не займатися перевіркою платоспроможності своїх покупців і неспроможніакумулювати необхідні їм ліквідні засоби. Банки можуть регулярно інформу)вати клієнтів про платоспроможність покупців, брати на себе гарантії за пла)тежі в закордонних країнах, а також відповідні ризики у разі неплатоспромож)ності покупців. У свою чергу банкам вигідно проводити ці операції через їх ви)соку прибутковість. Вартість факторингових послуг становить в розвинутихпромислових країнах від 0,75 до 3 % річного обігу залежно від розміру акціо)нерного капіталу, фінансового становища клієнта, виду продукції, обсягу ро)боти та ін.
В міру збільшення фінансових активів у промислово розвинутих країнах
комерційні банки розширюють довірчі (трастові, від англ. trast – довіра) опе)
рації. Ці послуги банків пов’язані з відносинами за дорученням. Траст)віддділикомерційних банків діють за дорученням клієнтів на правах довіреної особи іздійснюють операції, пов’язані в основному з управлінням власністю, а такожвиконують інші послуги. Банки проводять довірчі операції для приватних осіб,підприємств і фірм, добродійних компаній (фондів) та інших установ. Довірчіоперації можна розділити на три види: управління спадщиною; виконання опе)рацій за дорученням і в зв’язку з опікою; агентські послуги.
Розпорядження спадщиною  за дорученням приватних осіб припускає ви)
конання виконавцем траст)відділу банку ряду обов’язків. Основні з них поля)гають у тому, щоб відповідно до письмового заповіту або за розпорядженнямсуду зібрати й забезпечити активи спадкоємця, сплатити адміністративні вит)рати, борги і податки, розподілити майно між спадкоємцями і зробити осо)бисті послуги членам сім’ї.
Траст)відділи здійснюють операції, пов’язані з управлінням майном  за до)
рученням окремих осіб у порядку виконання опікунських функцій над непов)нолітніми, недієздатними особами. Найпоширенішими операціями за доручен)ням є операції, пов’язані з управлінням власністю на довірчій основі. Вонивиникають у результаті угоди між довірителем і довіреною особою і пов’язані зпередачею майна довіреній особі, що далі володіє ним і розпоряджається в інте)ресах довірителя, або бенефіциара. При цьому банк може зберігати майно, інве)стувати, розпоряджатися основною сумою і прибутками відповідно до умов уго)ди. Один з головних обов’язків довіреної особи в керуванні власністю — пра)вильне інвестування коштів, що забезпечує визначений прибуток. Інвестуванняздійснюється відповідно до законів країни самим договором або угодою і пол)ітикою траст)відділу.

403Розділ 16. Сучасна кредитна система
Агентські послуги  виконують траст)відділи комерційних банків, беручи на
себе функції агента. Якщо операції пов’язані з власністю, то право власності,як правило, зберігається за власником. Основними послугами є зберігання ірозпорядження активами, управління власністю, юридичне обслуговування йінші агентські операції.
Підприємства і фірми звичайно звертаються за послугами до траст)відділів
своїх комерційних банків, що виконують для них різноманітні операції. Довірчіоперації включають обслуговування облігаційної позики, що супроводжуєтьсяпередачею довіреній особі права розпоряджатися майном, яке служить забез)печенням позики. Акціонерні компанії звертаються до послуг банку, довіряю)чи йому права власності по акціях і облігаціях, управління пенсійними фонда)ми, доручаючи банку реєстрацію акцій, що випускаються на біржу, та ін. Дляфірм банк здійснює платіжні функції: оплату купонів і погашення облігацій,термін яких настав; виплату дивідендів акціонерам компаній. Траст)відділи ви)конують функцію депозитарію — збереження акцій, по яким акціонери пере)дали право голосування уповноваженим представникам (так званий голосую)чий траст).
Банк може тимчасово управляти справами компанії у разі її реорганізації,
ліквідації або банкрутства.
За довірчі операції комерційні банки одержують комісійну винагороду. За
операціями, пов’язаними з управлінням спадщиною, винагорода в ряді країнвстановлюється законодавчим шляхом або судовим рішенням. Комісійні пла)тежі за агентські послуги в більшості випадків визначаються на договірних за)садах, тому що обсяг роботи розрізнений за видами операцій. Комісійна вина)города може складатися з щорічних відрахувань від прибутку трасту, щорічно)го внеску з основної суми і в ряді випадків з основної суми по закінченні термінудії угоди про трасти. Обсяг довірчих операцій повинен бути таким, щоб окупи)ти пов’язані з цими операціями витрати і забезпечити банку одержання при)бутку.

404Розділ 17. Ринок цінних паперів
§1. Структура, функції, операційний механізм
Утворення фіктивного капіталу пов’язано з появою позичкового капіталу.
Проте фіктивний капітал виникає не в результаті грошової форми кругообігупромислового капіталу, а як наслідок придбання цінних паперів, що дають правона одержання визначеного прибутку (відсотка на капітал). Початковою форВмою фіктивного капіталу були облігації державних позик у період домонополіВстичного капіталізму і вільної конкуренції.
Трансформація капіталізму в державноВмонополістичний, що супроводВ
жувалася утворенням і зростанням кількості  акціонерних товариств, сприялапояві нового виду цінних паперів – акцій. Надалі, з розвитком капіталізму акВціонерні суспільства стали перетворюватися в складні монополістичні об’єднанВня (концерни, трести, картелі, консорціуми). Їх функціонування в умовах госВтрої конкурентної боротьби і розвитку науковоВтехнічної революції обумовиВло залучення не тільки акціонерного, але й облігаційного капіталу. Це, у своючергу, викликало випуск і розміщення приватними компаніями і корпораціяВми, крім акцій, облігацій, тобто облігаційних позик. Тому структура фіктивноВго капіталу складається з трьох основних елементів: акцій, облігацій приватноВго сектора і державних облігацій. В умовах сучасного розвинутого ринковогогосподарства приватний сектор і держава дедалі більше залучають капітал шляВхом емісій акцій і облігацій, збільшуючи в такий спосіб фіктивний капітал, щоістотно перевищує реальний капітал, необхідний для капіталістичного відтвоВрення. В умовах спекулятивних угод і масової фетишизації фіктивний капітал,що являє собою цінні папери, набуває самостійної динаміки, що не залежитьвід реального капіталу.
У той же час фіктивний капітал відбиває об’єктивні процеси роздрібненВ
ня, перерозподілу, об’єднання реальних продуктивних капіталів. Якщо на моноВполістичній стадії капіталізму фіктивний капітал концентрувався переважнона фондовій біржі, то в сучасних умовах значна його частка стала обертатисяпоза біржею і концентруватися в основному в банках та інших кредитноВфінанВсових установах. При цьому в самій структурі фіктивного капіталу різко зрослапитома вага державних облігацій, що зумовлено, поВперше, кризою державних

405Розділ 17. Ринок цінних паперів
фінансів (хронічні дефіцити бюджету і зростання державного боргу), а, поВдруге,
посиленням утручання держави в економіку. У країнах Західної Європи та вЯпонії державні позики певною мірою відбивають також розвиток державноївласності. У той же час розбухання фіктивного капіталу за рахунок випуску дерВжавних позик для покриття дефіциту бюджету служить джерелом розгортанняінфляційних процесів, знецінення грошей і як наслідок — валютних потрясінь.
Самостійний рух фіктивного капіталу на ринку призводить до різкого
відриву його ринкової вартості від балансової, до ще більш значного розривуміж реальними матеріальними цінностями і їх фіксованою вартістю, поданоюв цінних паперах.
Подальше збільшення обсягу фіктивного капіталу служить важливим стиВ
мулом розширення фетишизації виробничих відносин сучасного ринковогогосподарства. Джерела одержання прибутків за різноманітними елементамифіктивного капіталу цілком замасковані. В умовах часто мінливої кон’юнктуВри фіктивний капітал – один з найхиткіших показників сучасної економіки.Особливо відчутна реакція фіктивного капіталу на коливання і зміни на ринкупозичкових капіталів, рух і накопичення грошового капіталу, а також на поВтрясіння в кредитноВфінансовій системі. Це з особливою силою відбилося уфінансовій кризі 1997В1998 рр., яка набула глобального характеру, особливогостро вдарила по економіці Росії, мала серйозні негативні наслідки для екоВноміки України. При цьому особливо негативний вплив на тенденції фіктивВного капіталу справляє зростання банківських ставок. Диспропорції між динаВмікою фіктивного капіталу і реального продуктивного капіталу супроводжуВються знеціненням фіктивного капіталу, що, як правило, виражається в падіннікурсів цінних паперів і біржових крахів.
Таким чином, формування і розвиток фіктивного капіталу є породженВ
ням позичкового капіталу, ринку позичкових капіталів, що здійснює регулюВвання і розподіл усіх потоків грошового і фіктивного капіталів.
В даний час у розвинутих країнах існують три основних ринки цінних паВ
перів: первинний (позабіржовий), вторинний (біржовий) і позабіржовий (вуВличний). Два перших ринки обігу цінних паперів являють собою важливий елеВмент сучасного ринкового господарства, особливо його кредитноВфінансовоїнадбудови.
Всі названі ринки деякою мірою протистоять один одному, але водночас
як би взаємно доповнюють один одного. Така суперечність обумовлена тим,що, виконуючи загальну функцію з торгівлі й обігу цінних паперів, вони виВкористовують специфічні методи підбору і реалізації. Первинний оборот, якправило, охоплює лише нові випуски цінних паперів і головним чином розмВіщення облігацій торговоВпромислових корпорацій (останні вступають убезпосередній контакт через інвестиційні банки і банківські будинки з креВдитноВфінансовими інститутами, що одержують ці цінні папери). На біржі

406Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
котируються старі випуски цінних паперів і в основному акції торговоВпроВ
мислових корпорацій. Якщо через первинний оборот здійснюється головнимчином фінансування відтворювального процесу, то на біржі за допомогоюскупки акцій триває формування і перетасування контролю між різноманітВними фінансовими групами. У той же час через біржу також здійснюєтьсявизначена частина фінансування, але зазвичай через дрібного і середньоговкладника.
Особливість біржі виявляється в тому, що значна частина операцій провоВ
диться за допомогою індивідуальних інвесторів, хоча одночасно йде процесмонополізації цих операцій кредитноВфінансовими інститутами. І, навпаки,на первинному ринку діє колективний вкладник в особі значних кредитноВфінансових інститутів, насамперед комерційних банків, страхових компаній,пенсійних і інвестиційних фондів. Тому протягом повоєнного періоду в пракВтиці і теорії досить гостро постало питання співвідношення первинного і біржоВвого оборотів.
У перші повоєнні роки виявлялася явна тенденція до зростання первинВ
ного обороту, оскільки широкий процес відновлення основного капіталу вияВвив величезну потребу в нових емісіях цінних паперів. У цей час біржа не зуміВла відновити свій механізм повною мірою.
Проте процеси злиття, що почалися, поглинань, загальні масштаби центВ
ралізації капіталу в капіталістичних країнах, зумовлені потребами виробництВва, науковоВтехнічної революції і боротьбою різноманітних монополістичнихугруповань після так званого відбудовного періоду, істотно оживили діяльністьфондової біржі. До її операцій став широко залучатися середній і дрібний індиВвідуальний вкладник. Але у зв’язку з активним проникненням великих креВдитноВфінансових інститутів в операції на біржі стало формуватися враженняпро зниження її ролі. Проте фінансовоВпромислові групи використовувалипідконтрольні їй банки та інші кредитноВфінансові інститути для розширеннясвоїх операцій на біржі з метою реорганізації виробничої структури господарВства.
Первинний оборот, як і біржа, має власні методи торгівлі цінними папеВ
рами, в основному облігаціями. У повоєнні роки найбільш поширеними метоВдами розміщення були так звані андеррайтинги, публічне (public offer) і прямерозміщення (direct placement), а також конкурентні торги (competitive bidding),що дозволяли здійснювати прямий зв’язок між емісіонером цінних паперів таїх покупцем. Проте єдиним організуючим посередником тут виступають інвесВтиційні банки. Ці методи позабіржового обороту знайшли широке застосуванВня в США, Канаді, Англії.
Первинний ринок, що володіє власними методами розміщення, являє соВ
бою самостійний, досить складний і розгалужений механізм. Проте цей меВханізм не має власного визначеного місця торгівлі цінними паперами на відміну

407Розділ 17. Ринок цінних паперів
від біржі. Особливість первинного ринку полягає також у тому, що він пропусВ
кає через себе нові випуски акцій і облігацій, які потім при їх наступній купівліі перекуповуванні ідуть на фондову біржу. Але переважна частина нових обВлігацій не повертається на біржу і перебувають в руках (активах) кредитноВфінансових інститутів.
На початку 80Вх років ринкова вартість звичайних акцій становила 1319,9
млрд дол., привілейованих – 29,7 млрд дол. і облігацій – 514,2 млрд дол. ПриВчому основне місце в біржовій торгівлі облігаціями займає НьюВйоркська біржа.Обсяг торгівлі облігаціями на біржах США постійно падає. Якщо в 1940 р. вінстановив 23 % обсягу операцій з акціями, то в 1970 р. – 4,4 %, а у 1983 р. – 1 %.У 1971 – 1983 рр. обсяги угод з облігаціями на біржі НьюВЙорка виросли на 15%, а з акціями — у п’ять разів.
Наприкінці 80Вх і початку 90Вх років тенденція зберігалася.Основна роль первинного ринку пов’язана з торгівлею облігаціями, проте
на ньому продаються й акції. За цих обставин посередництво беруть на себе, якправило, інвестиційні банки, банківські будинки і спеціалізовані брокерськіта дилерські фірми. Обсяг і вартість акцій первинного обороту значно постуВпаються аналогічним показникам біржі, проте спостерігається тенденція до їхзростання. Широкий вихід акцій у США на первинний ринок пов’язаний восновному з особливостями диверсифікаційних процесів і спекулятивних угод,а також зі специфікою створення нових компаній. Крім того, витрати на розмВіщення акцій тут можуть виявитися нижчі, ніж на біржі, де зазвичай діють доВрогі спеціалізовані посередники.
З початку 80Вх років відбувалося нарощування випуску усіх видів цінних
паперів на первинний ринок. Ця тенденція була зумовлена циклічним піднеВсенням і прагненням американського капіталу здійснити заміну виробничогоапарату гострою конкуренцію на світовому ринку з боку Японії і Західної ЄвроВпи. Оцінюючи кількісне і вартісне співвідношення первинного і біржовогоринків, можна висловити таке припущення. У кількісному відношенні первинВний ринок переважає біржовий, оскільки на перший надходить щорічно велиВка кількість випусків цінних паперів. У той же час у вартісному вираженні біржоВвий ринок може бути більшим, ніж первинний, тому що на біржі зосередженобагато дорогих фондових цінностей. Крім того, часті спекуляції, буми й інфляціїпідштовхують до зростання вартості акцій.
Фондова біржа являє собою традиційний і постійний ринок цінних паВ
перів з визначеним місцем і часом продажу і купівлі раніше випущенихцінних паперів. Вона є важливим елементом сучасного економічного мехаВнізму.
В епоху розвинутої ринкової економіки роль біржі в торгівлі цінними паВ
перами дещо знизилася. Основна причина цих змін полягає в утворенні поВтужних кредитноВфінансових інститутів, що сконцентрували переважну часВ

408Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
тину торгівлі цінними паперами без посередництва біржі. У числі інших чинВ
ників варто зазначити також переміщення торгівлі облігаціями майже цілкомна первинний ринок (у США близько 90В95 % угод з облігаціями відбуваєтьсяпоза біржею), збільшення кількості державних облігацій у загальній масі ціннихпаперів, зменшення частки акцій в емісіях корпорацій, встановлення суворогодержавного нагляду за біржовими угодами після кризи 1929В1933 рр.
Частина функцій по розміщенню пакетів акцій і облігацій перейшла від
біржі до ведення інвестиційних і комерційних банків, інвестиційних і страхоВвих компаній. Ці установи самі є членами біржі і виступають від імені численВних індивідуальних власників, що довіряють їм свою політику купівліВпродаВжу цінних паперів. Одночасно кредитноВфінансові установи, які є кредитораВми і співвласниками, проводять свою політику, спрямовану на розширеннябіржових операцій за рахунок додаткового випуску акцій або збільшення числаїх власників.
Іншими важливими чинниками послаблення ролі біржі в 70Вті роки стали
витіснення дрібних інвесторів з біржі кредитноВфінансовими інститутами, атакож втеча індивідуальних вкладників з біржі у результаті зниження курсівакцій під впливом нестабільності економічної кон’юнктури. Як правило,дрібними інвесторами є службовці і робітники, дрібна буржуазія, особи вільнихпрофесій. У останні роки ці прошарки населення дедалі частіше розміщуютьсвої заощадження на ощадних рахунках банків, у компанії страхування життя,пенсійних фондах та інвестиційних компаніях. У результаті припливу грошоВвих фондів даної категорії інвесторів кредитноВфінансові установи дедалі більшеперетворюються у власниківВмонополістівВутримувачів усіх видів цінних паВперів. Це веде до укрупнення розмірів пакетів акцій, що котируються на біржі,до 1000 і більше.
Нові тенденції на біржі негативно відбивалися на її роботі. Заміна дрібних
пакетів акцій великими зменшила кількість угод, негативно позначилася наформуванні реальної ціни акцій, генерувала умови, при яких відбувалися злитВтя одних компаній з іншими.
Концентрація величезних пакетів цінних паперів у кредитноВфінансових
інститутах дозволяє їм здійснювати купівлю і продаж за межами біржі. За останніх15В20 років великого поширення набули прямі угоди між кредитноВфінансовимиустановами по реалізації і придбанню цінних паперів, що дозволило їм заощаджуВвати на комісійних і інших зборах, виплачуваних раніше брокерським фірмам ібіржовому комітету. Розвиток нових форм розміщення цінних паперів сприяв ствоВренню декількох ринків торгівлі фіктивним капіталом, що продовжують активнофункціонувати в даний час і підривати діяльність біржі, зводячи її роль до реєстВрації котувань цінних паперів у позабіржовому обороті. Нині у США існує кілька
ринків цінних паперів, що диференціюються залежно від методів розміщення акційі облігацій, а також від термінів їх випуску.

409Розділ 17. Ринок цінних паперів
Проте послаблення ролі біржі, особливо в останні роки, не усуває її знаВ
чення в операціях з цінними паперами, оскільки існують протидіючі тенденції.До їх числа варто віднести: концентрацію і централізацію капіталу на самійбіржі, посилення комп’ютеризації її операцій, а також форм і методів збору,доставки й опрацювання інформації; пряме державне регулювання операційбіржі; посилення тенденцій до інтернаціоналізації біржових угод.
Подальшій концентрації і централізації капіталу на біржі сприяла хвиля
банкрутств і біржових крахів, зумовлених погіршенням економічної кон’юнкВтури, та великими масштабами спекулятивних угод.
Сформовані тенденції на біржі останнім часом відбивають посилення конВ
куренції на ринку позичкових капіталів. Загострення суперечностей між біржеюі її конкурентами призвело до підриву монопольних позицій біржі як ринкуфіктивного капіталу.
Концентрація могутності торговоВпромислових монополій і кредитноВ
фінансових інститутів призвела до значної залежності брокерських фірм відсвоїх клієнтів і перетворила їх у дочірні компанії. В результаті їх монопольнароль у посередництві знижується, а частина комісійних, одержуваних ними заугоди, зменшується, оскільки кредитноВфінансові інститути безпосередньо зайВмаються угодами з цінними паперами.
Витіснення незалежних брокерів великими брокерськими компаніями,
інвестиційними банками і банківськими будинками, а індивідуальних власниківпакетів цінних паперів колективними означає подальший процес монополіВзації біржі. Якщо в 1963 р. на кредитноВфінансові інститути припадало 35 %вартості обороту цінних паперів НьюВЙоркської фондової біржі, то в 1973 р. —70 %, а на інших біржах — до 90 %. Така тенденція зберігається і в даний час.
Важливою формою володіння фіктивним капіталом є акції, особливо звиВ
чайні, що дають право голосу на зборах акціонерів корпорацій.
Монополізація біржових угод істотно підриває чинність закону попиту і проВ
позиції, порушуючи в такий спосіб механізм конкурентних відносин. Діяльністьфінансових монополій на ринку цінних паперів, їх єдина політика в ролі покупціві продавців сприяють спекулятивним тенденціям і обумовлюють різкі коливаннявартості акцій і облігацій на біржі, що в ряді випадків ускладнює придбання цінних
паперів не тільки індивідуальними особами, а й корпораціями.
Монополізація біржових операцій не усунула цілком конкуренцію, але
ускладнила її механізм. Це сприяло перетворенню фондової біржі в центр чисВленних і досить глибоких суперечностей.
Тенденцію зниження ролі бірж в обороті цінних паперів відзначає ряд заВ
кордонних економістів. Німецький дослідник Е.Роде вважає причиною цьогоскорочення числа бірж порівняно з минулим і перехід ряду виконуваних нимифункцій до великих банків. Водночас відзначається, що фондова біржа проВдовжує виконувати важливу роль у мобілізації тимчасово вільних коштів.

410Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Основними географічними центрами біржової торгівлі і спекуляції в даВ
ний час є НьюВЙорк, Лондон, ФранкфуртВнаВМайні, Париж, Цюріх, Мілан,Токіо.
Панування на біржі великих кредитноВфінансових інститутів значною
мірою сприяло інтернаціоналізації ринків цінних паперів, у тому числі і біржекономічно розвинутих країн, тому що вони, по суті, є транснаціональними. Вданий час центральні біржі головних країн Заходу — за своєю суттю є міжнаВродними ринками. Причому торгівля цінними паперами ведеться в потужнихміжнародних центрах або спеціальних фінансових анклавах невеличких країн.
Так, національна банківська мережа Люксембургу займає незначне місце
на світовому ринку позичкових капіталів. У 1971 р. з 44 банків, що тут діяли,усього 8 були місцевими. Проте Люксембург перетворився в значний міжнаВродний банківський центр, де ведуть операції американські, західнонімецькі,швейцарські, бельгійські і французькі банки.
Те ж можна сказати про люксембурзьку фондову біржу, на якій лише неВ
значна частина цінних паперів належить приватним, урядовим і муніципальВним компаніям країни (у 1972 р. 69 видів з 806 зареєстрованих). Група америВканських європейських банків організувала клірингову палату “СІДЕЛ”, в якійвзяли участь близько 500 банків і брокерських будинків. Люксембург дедалібільше стає світовим центром котування єврооблігацій.
На початку 80Вх років у Японії зріс обсяг ринку іноземних кредитів в ієнах,
помітно виросли число і розмір емісій іноземних облігацій в ієнах у Токіо, розВвинувся доступний для іноземців ринок “Генсаки”. На ньому здійснюються одВночасно купівля (продаж) і перепродаж (перекуповування) конкретних видівцінних паперів у визначені терміни за фіксованими цінами. У результаті учасВники даного ринку виступають або позичальниками, або кредиторами залежВно від типу угоди. Такі операції (депорт і репорт), відомі на фондових біржахряду країн, мають виключно спекулятивний характер. Про масштаби інтернаВціоналізації ринку цінних паперів свідчить не тільки участь у біржовому і позаВбіржовому оборотах іноземних покупців, а й випуск на світовому ринку позичВкових капіталів, зокрема на євроринки, по суті інтернаціональних фондовихцінностей, оборот і вартість яких збільшуються.
§ 2. Система регулювання фондового ринку України
Становлення ринку цінних паперів України, створення його інфраструкВ
тури потребують формування ефективної системи регулювання ринку та контВролю за процесами, що відбуваються в ньому. Це обумовлено багатьма фактоВрами: значною складністю структури ринку, у функціонуванні якого бере участьвелика кількість професійних та непрофесійних учасників; можливістю різкихколивань цін на ринку, що призводить до змін у фінансовому становищі

411Розділ 17. Ринок цінних паперів
суб’єктів ринку і може викликати значні фінансові потоки; конфіденційним
характером значної частини інформації щодо цінних паперів і залежністю реВзультатів діяльності на ринку від володіння нею. Ці особливості фондовогоринку створюють потенційні умови для зловживань, які зменшують довіру інвеВсторів до ринку і можуть призводити до падіння його ефективності.
Регулювання ринку цінних паперів переслідує мету впорядкування всіх
видів діяльності на фондовому ринку з метою узгодження інтересів усіх йогосуб’єктів, тобто встановлення і підтримку чесних правил гри між його професВійними учасниками.
Світовий досвід доводить переваги існування дворівневої системи регуВ
лювання фондового ринку, яка поділяється на державне регулювання і самореВгулювання. Ця система включає в себе органи, які регулюють ринок, законоВдавчі та підзаконні акти, етику фондового ринку, традиції та звичаї. Залежновід співвідношення елементів системи існують національні моделі регулюванВня.
Таким чином, український ринок цінних паперів почав формуватися, коли
в світі вже склалися і були відомі основні його моделі. Розробка концепції розВвитку фондового ринку в Україні (схвалена постановою Верховної Ради УкраїВни від 22 вересня 1995 р.) велася як на державному рівні, так і на рівні самореВгульованих організацій, при цьому враховувались не тільки досвід законодавВства інших країн, а й історикоВнаціональна специфіка нашої країни.
Регулювання фондового ринку повинно забезпечити його цілісність шляВ
хом створення єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фонВдової біржі, систем Національного депозитарію і клірингу по цінних паперах.Але на сьогодні в Україні ще не вдалося створити єдину систему котируванняцінних паперів, оскільки торги відбуваються на різних функціонуючих біржахі в позабіржовому обороті. Національний депозитарій ще тільки починає форВмуватися. І тільки передбачається, що розрахунковим банком у системі депоВзитарію має бути Національний банк, а іншими учасниками — локальні депоВзитарії банків, що вповноважені НБУ, незалежні реєстратори та регіональніцентри сертифікаційних аукціонів.
Зараз в Україні складається дворівнева система регулювання фондового
ринку, але пріоритет належить державі, а не саморегульованим організаціямпрофесійних учасників ринку. Цьому є пояснення:
I. Цей ринок повинен бути масштабним, а тому висуває високі вимоги
до інфраструктури та ресурсів на його будівництво, через ці обставини тількизусилля держави можуть надати йому цивілізованої форми;
II. Цей ринок є ризикованим у фінансовому плані для безпеки країни і
тому вона повинна контролювати його функціонування, особливо зараз, колиринок ще тільки розбудовується, не існує історичних традицій його функціоВнування, а в державі вкрай нестабільна економічна ситуація;

412Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
III.  У країні на цей час ще не має впливових СРО професійних учасників
ринку, які могли б взяти на себе основні повноваження щодо регулювання ринВку.
За 90Вті роки в Україні здійснені значні кроки в напрямку створення необВ
хідної правової бази ринку цінних паперів. Оцінка її стану представлена на рис.12.
Рис.12. Оцінка стану правової бази
В усіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьоВ
ма гілками влади. Створюють спеціальні державні структури, які виконуютьмасштабну роботу щодо:
ІV. Розробки законодавства та підзаконних актів стосовно функціонуванВ
ня ринку цінних паперів і контролю за їх виконанням;
V. Видачі великої кількості ліцензій та спеціальних дозволів;VІ. Організації реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників
ринку;
VІІ. Забезпечення відкритості інформації про емітентів;VІІІ. Захисту інтересів великої кількості інвесторів тощо.Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги,
має винятково складну і суперечливу структуру державних органів, які здійснюВють його регулювання. Ця складність пов’язана , поВперше, з тим, що в Україні

413Розділ 17. Ринок цінних паперів
формується змішана (банківська та небанківська) модель ринку, і тому в ролі
регулюючих організацій поряд з небанківськими державними органами вистуВ
пає Національний банк. А поВдруге, особливістю українського фондового ринку
є те, що першопричиною його формування була необхідність обслуговуваннямасштабних процесів приватизації, в ході якої численні державні підприємВ
ства перетворюються в акціонерні товариства, створюються інвестиційні фонВ
ди, здійснюється у великих масштабах первісне розміщення акцій приватизоВваних підприємств. Усе це вимагає активного втручання в регулювання ринку
цінних паперів Фонду державного майна України. Тому зараз згідно з чинним
законодавством функції державного регулювання фондового ринку розподіВлені між різними міністерствами та відомствами.
Становлення фондового ринку в Україні повинно розглядатись у контексті
із загальним процесом соціальноВекономічних та політичних реформ, які насьогодні тривають. БудьВякі масштабні економічні перетворення залишаться
незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора,
здатного мобілізовувати та надавати реформованій економіці інвестиційні реВсурси.
У Посланні Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє
і зовнішнє становище України у 1996 р.”
1 фондов ий ринок розглядається як важВ
ливий механізм підтримання сприятливого інвестиційного клімату та інтегруВвання українських фондових інструментів у міжнародні фондові ринки. Тобто
питання полягає не в тому, чи повинна держава проводити активну політику щодо
забезпечення розвитку фондового ринку, а в тому, як це робити, які заходи і вякій послідовності необхідно здійснювати для реалізації цієї політики.
Безперечно, що на ефективності цієї політики значною мірою позначаВ
ються методи та форми регулювання фондового ринку, які застосовуються дерВжавою. У розвиток українського фондового ринку вже закладено значне
підгрунтя; за цілим рядом ознак, зокрема, за моделями функціонування та реВ
гулювання він наближається до розвинутих фондових ринків світу. За всієї суВперечливості оцінок результатів приватизації в Україні є очевидним те, що вона
(приватизація) привела до створення такої структури власності на фінансові
активи, яка нагадує собою структуру акціонерного капіталу в економічно розВвинутих країнах.
Досліджуючи процес формування єдиної державної політики на фондоВ
вому ринку в Україні протягом 1991В1999 рр., українські автори виділяють
2 ряд
основоположних принципів, на яких започатковується ця політика. НайголовВ
нішим з них  є принцип першочергової реалізації загальнонаціональних інтересів і
забезпечення гарантій та безпеки інвестиційної діяльності в  економіці України,
_______________
1 Послання Президента України до Верховної Ради України. — К. — Україна, 1997. — 138с.
2 Бурмака М.О.  Регулювання фондового ринку в умовах інтернаціоналізації. —К. — 1998. —
136с.

414Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
який випливає із загальної універсальної регулюючої функції держави щодо
захисту прав, інтересів громадян та учасників ринку і базується на необхідностізабезпечити відтворювальні процеси в економіці країни.
Досвід показує, що фондовий ринок ефективно розвивається тільки тоді,
коли держава зменшує своє безпосереднє втручання у процес залучення приВватних інвестиційних ресурсів та вкладення їх у економіку.
З другого боку, слідом за економічною лібералізацією в Україні стали доВ
сить частими факти зловживань, ошукування, шахрайства, порушень закоВнодавства з боку недобросовісних професійних учасників ринку стосовноінвесторівВгромадян, що вимагає застосування державою більш жорсткихметодів регулювання. З поєднання цих підходів випливає принцип оптималь-
ності державного регулювання,  який означає, що держава здійснює регулюВ
вання діяльності учасників фондового ринку лише у тих випадках, коли цеабсолютно необхідно, у інших випадках вона делегує частину своїх регулюВючих повноважень професійним учасникам ринку, які об’єднуються у самоВрегульовані організації.
Важливим з точки зору прогнозованості розвитку фондового ринку та його
стабільності у довгостроковій перспективі є принцип послідовності державного
регулювання,  який означає послідовність та виваженість державної політики на
ринку з урахуванням тенденцій, які складаються, дотримання обраної моделірозвитку українського ринку,  несуперечність та досконалість законодавчоВнормативної бази регулювання та функціонування.
Принцип орієнтованості на світовий досвід функціонування ринків  означає
урахування інтеграційних тенденцій на фінансових ринках, реалізацію завданьщодо входження українського фондового ринку у міжнародні фондові ринки,які є складовою частиною світового ринку капіталів, та підвищення його конкуВрентоспроможності. Цей принцип передбачає розробку виваженої політики щодоіноземного інвестора та іноземних учасників на українському фондовому ринку,яка запроваджувала б надійний механізм здійснення іноземними інвесторамипортфельних інвестицій в економіку України та водночас забезпечувала б захиствітчизняного інвестора під час здійснення ним операцій з іноземними ціннимипаперами. Необхідною умовою реалізації цього принципу є розвиток контактівта співробітництва з іноземними регулюючими і контролюючими органами нафондовому ринку, використання рекомендацій міжнародних фінансових інстиВтутів з питань раціональної організації національних фондових ринків.
Принцип єдності державного регулювання  означає концентрацію державою
регулюючих та контролюючих зусиль у спеціальному державному органі, наякий покладаються всі повноваження щодо єдиної державної політики у сферівипуску та обігу цінних паперів на ринку, єдність нормативноВправової бази,методів та форм державного регулювання, координацію діяльності інших дерВжавних органів контролю та управління на фондовому ринку в Україні.

415Розділ 17. Ринок цінних паперів
З урахуванням сучасного стану та тенденцій розвитку вітчизняного фонВ
дового ринку в Україні складається відповідна система його законодавчого реВгулювання, яка на сьогодні являє собою багаторівневу ієрархічну структуру. Воснові цієї структури лежить Конституція України, у статті 92 якої вказуєтьсяна те, що “засади створення та функціонування фінансового, грошового, креВдитного та інвестиційного ринків” встановлюються виключно законами УкВраїни. До актів законодавства, за допомогою яких здійснюється законодавчерегулювання фондового ринку, належать ряд кодексів і законів України, указівПрезидента України, постанов Кабінету Міністрів України та цілої низки норВмативних актів міністерств і відомств, які в межах своїх повноважень , визначеВ
них чинним законодавством, здійснюють регулювання, контроль, нагляд та праВвозастосування на ринку.
Цивільний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушенВ
ня, Кримінальний кодекс України регулюють діяльність на ринку, головнимчином, шляхом встановлення правовідносин власності між фізичними та юриВдичними особами, видів та форм цивільноВправових угод з власністю, у томучислі, з цінними паперами, та накладення адміністративних стягнень і провадВження кримінальної відповідальності за порушення законодавства на фондоВвому ринку України. На сьогодні у зв’язку з прийняттям нової Конституції УкВраїни готуються нові редакції зазначених кодексів України, які повинні забезВпечити подальший розвиток відносин власності у ринковій економіці тарегулювання підприємницької діяльності в Україні .
Загальні засади регулювання відносин власності в Україні встановлюютьВ
ся також Законом України “Про власність”, у якому визначені поняття прававласності і його складових — прав володіння, користування і розпорядження,закріплені форми власності — приватна, колективна і державна, продеклароВвані принципи рівності всіх форм власності, гарантії захисту прав та інтересіввласників від неправомірних дій з боку фізичних чи юридичних осіб або дерВжави.
Законодавче регулювання відносин та діяльності на фондовому ринку
України здійснюється спеціальними законами України:
• “Про цінні папери та фондову біржу” (прийнятий у 1991 р.), який виВ
значає види цінних паперів, встановлює порядок випуску та обігу їх на ринку,вимоги щодо реєстрації емітентами випуску акцій та облігацій, інформації проїх випуск у відповідному державному органі, порядок видачі дозволу на проВфесійну діяльність з цінними паперами, закріплює правовий статус та компеВтенцію фондової біржі;
• “Про господарські товариства” (1991 р.), який встановлює порядок ствоВ
рення, функціонування та діяльності господарських товариств, у тому числіакціонерних (АТ), порядок випуску акцій емітентом, визначає особливостідіяльності закритих та відкритих АТ, порядок скликання загальних зборів акВ

416Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
ціонерів, збільшення та зменшення статутного фонду АТ, компетенцію органів
управління АТ тощо;
• “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного
обігу цінних паперів в Україні” (1998 р.), який є правовою основою для функцВіонування та розвитку інфраструктури фондового ринку (реєстраторів, зберіВгачів, депозитаріїв), регламентує форми випусків таперів, впроваджує міжнаВродні стандарти виконання угод з  цінними паперами (“поставка проти платеВжу”), забезпечує безперешкодне обслуговування електронного обігу ціннихпаперів, а також процесів дематеріалізації і знерухомлення цінних паперів, виВпущених у паперовій формі тощо.
Ряд законів України, таких як “Про заставу”, “Про банки і банківську
діяльність”, пакети законів про приватизацію, оподаткування, антимонопольВне законодавство опосередковано здійснюють законодавче регулювання відноВсин на фондовому ринку та діяльності його учасників.
Найважливішим з точки зору визначення правових засад державного реВ
гулювання фондового ринку та державного контролю за випуском і обігомцінних паперів та їх похідних є Закон України “Про державне регулювання ринВку цінних паперів в Україні” (1996 р.). У цьому законі визначаються мета таформи державного регулювання ринку, органи, що здійснюють державне регуВлювання, зокрема Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку(ДКЦПФР), її завдання, повноваження, права, відповідальність та відносиниз іншими державними органами з питань регулювання та контролю на фондоВвому ринку.
З метою упорядкування фондового ринку та його подальшого розвитку
Президентом України був виданий ряд указів, серед яких найбільш вагомимистали укази “Про корпоратизацію” (1993 р.), “Про інвестиційні фонди та інвеВстиційні компанії” (1994 р.), “Про внесення змін та доповнень до Указу ПрезиВдента України від 25 травня 1994 року №247 “Про електронний обіг цінних паВперів та Національний депозитарій” (1996 р.), “Про Державну комісію з ціннихпаперів та фондового ринку” (1997 р.). Для забезпечення проведення фінансоВвої і інвестиційної політики в Україні згідно із законами України і указами ПреВзидента України та для оперативного здійснення відповідних заходів щодо розВвитку фондового ринку Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенціївидає постанови та розпорядження.
Законодавче регулювання фондового ринку в Україні здійснюється також
великою кількістю відомчих нормативних актів відповідних органів, які переВважно реалізують делеговані їм конкретні регулюючі повноваження на фінанВсовому та інвестиційному ринках і у сфері приватизації, визначені чинним заВконодавством України. З прийняттям у 1996 році законів України “Про дерВжавне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про внесення змін доЗакону України “Про цінні папери та фондову біржу” ДКЦПФР розробляє та

417Розділ 17. Ринок цінних паперів
затверджує ряд питань, що належать до її компетенції, акти законодавства про
цінні папери, контролює їх виконання. Іншими державними органами, якіздійснюють контроль та управління на фондовому ринку, є Фонд державногомайна, Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет, Національний банкУкраїни.
Однак цим система законодавчого регулювання фондового ринку в УкВ
раїні не вичерпується. Певні нормативноВрегулятивні функції виконують спеВцифічні акти — концепції, державні програми тощо, які не є актами законоВдавства, тобто не мають сили закону і не обов’язкові для виконання, але відіграВють важливу роль у визначенні державою напрямків та методів регулюванняринку. Зокрема, державні програми сприяють координації зусиль відповіднихдержавних органів у різних соціальноВекономічних сферах. Прикладом такихдокументів можуть бути Концепція функціонування та розвитку фондовогоринку України, схвалена Верховною Радою України 22 вересня 1995 р., програВми діяльності уряду, програми приватизації тощо.
Важливу роль у законодавчому регулюванні національного фондового
ринку відіграють міжнародні правові акти — договори, конвенції, угоди, уклаВдені з міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими інститутаВми у сфері розвитку, функціонування та регулювання ринку. Укладання такихактів сприяє інтеграції України в Європейське Співтовариство, Міжнароднуорганізацію комісій з цінних паперів (IOSCO), встановленню взаємовідносинзі Світовим банком та Міжнародним валютним фондом. Цими міжнароднимиорганізаціями приймаються відповідні рекомендації, резолюції та директивищодо проведення ринкових реформ, стандартизації та зближення національВних законодавств, забезпечення захисту інвесторів та інтеграції національнихринків, у тому числі українського, у світові фінансові ринки. Велике значеннядля розвитку вітчизняного фондового ринку має реалізація рекомендаційміжнародних організацій у сфері регулювання фінансових ринків, діяльностіінститутів спільного інвестування, нагляду за ринком тощо.
Розвиток державного регулювання фондового ринку в Україні відбуваєтьВ
ся одночасно з проведенням ринкових реформ та пошуком оптимальних меВтодів державного регулювання економікою у цілому. Процес становлення дерВжавних органів, які здійснюють регулювання ринку цінних паперів в Україні,визначення їх повноважень та компетенції у цій сфері мав кілька етапів.
Відповідно до Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, прийВ
нятому у 1991 році, Міністерство фінансів України та його фінансові органинаділялись регулятивними та контролюючими повноваженнями на фондовоВму ринку. З початком масової приватизації в Україні певні регулятивні та конВтролюючі функції на фондовому ринку почав виконувати Фонд державногомайна України. У зв’язку з тим, що при створенні акціонерних товариств у проВцесі приватизації державних підприємств та подальшому вторинному обігу

418Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
цінних паперів у деяких інвесторів, насамперед інституційних (інвестиційних
фондів та компаній, довірчих товариств), акумулюються значні пакети акцій,контроль за додержанням норм антимонопольного законодавства та недопуВщенням недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності здійснюєАнтимонопольний комітет країни.
Інші державні органи, зокрема Національний банк, Державна податкова
адміністрація України, здійснюють регулювання та контроль на ринку у межахсвоїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Відсутність спеціального державного органу, який виконував би найважВ
ливіші регулятивні, наглядові та контролюючі функції на фондовому ринку напевному етапі реформування економіки стало однією із головних причин поВвільного розвитку цього ринку в Україні.
Невдалою спробою підвищити ефективність державного регулювання і
контролю за фондовим ринком була Постанова Кабінету Міністрів України“Про заходи щодо державного регулювання і контролю за ринком цінних паВперів” від 23 серпня 1994 р. № 585, згідно з якою утворювалась Комісія з ціннихпаперів як міжвідомчий робочий орган Кабінету Міністрів України у складікерівників та заступників керівників відповідних міністерств та відомств. ЦяКомісія мала обмежені повноваження суто рекомендаційного характеру і пракВтично не діяла.
Першим кроком у формуванні такого спеціального органу став Указ ПреВ
зидента України “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринВку” від 12 червня 1995 р. № 446/95, згідно з яким в Україні утворювалася ДерВжавна комісія з цінних паперів та фондового ринку як центральний орган дерВжавної виконавчої влади. Структура, склад, підпорядкованість, завдання тафункції Комісії мали більш чітке організаційне визначення, хоча повноваженВня її були певною мірою декларативні тому, що не були закріплені законодавВчим актом.
Необхідність створення спеціального державного органу — Комісії з цінних
паперів – з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики на фонВдовому ринку України була також проголошена у Концепції функціонуваннята розвитку фондового ринку, схваленій Радою України 22 вересня 1995 р. Зприйняттям Концепції завершується етап пошуку моделі державного регулюВвання фондового ринку в Україні відповідно до міжнародних стандартів та світоВвого досвіду і розпочинається етап розробки та впровадження системи такогорегулювання.
З метою концентрації регулятивних та контролюючих повноважень щодо
фондового ринку в одному державному органі у 1996 р. вносяться зміни до ЗаВкону України “Про цінні папери та фондову біржу”, видається Указ ПрезиденВта України від 3 березня 1996 р. №160 “Про внесення змін і доповнень до УказуПрезидента України від 25 травня 1994 р. №247 “Про електронний обіг цінних

419Розділ 17. Ринок цінних паперів
паперів і Національний депозитарій”. Згідно з цими актами до ДКЦПФР пеВ
реходять функції регулювання і контролю за ринком, видачі дозволів надіяльність по випуску та обігу цінних паперів, реєстраційну та депозитарнудіяльність з цінними паперами.
І нарешті, Законом України “Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні” встановлюється, що державне регулювання українськогофондового ринку здійснює ДКЦПФР, визначаються її завдання та повноваВження. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасниківринку в межах повноважень, визначених чинним законодавством.
На сьогодні система органів, які в межах своїх повноважень та компетенції
здійснюють регулювання, контроль або інші функції управління щодо фондоВвого ринку та інвестиційної діяльності в Україні, складається з кількох груп.
До першої групи входить Верховна Рада України, Президент та Кабінет
Міністрів України, які шляхом прийняття законодавчих та нормативних актівз питань фондового ринку, визначення напрямків державної політики на ньоВму, призначення складу ДКЦПФР забезпечують загальні засади державногорегулювання фондового ринку в Україні. До цієї групи можна віднестиМіністерство юстиції, яке виконує загальну нормотворчу функцію у державі.
Безпосереднє формування та забезпечення реалізації єдиної політики щодо
розвитку та функціонування фондового ринку в Україні здійснюється ДКЦПФРі системою її органів.
До третьої групи входять державні органи, які в межах своєї компетенції
здійснюють контроль або функції управління на фондовому ринку України.Це Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Національний банк, АнВтимонопольний комітет, Міністерство економіки, Державна податкова адмініВстрація. Певні функції управління інвестиційною діяльністю в Україні здійснюВють Національне агентство з розвитку та європейської інтеграції, Державнаінвестиційна компанія, Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків таторгівлі.
Фонд державного майна діє згідно з Законом “Про приватизацію державВ
ного майна” та тимчасовою постановою ВР “Тимчасова постанова про фонддержавного майна”. Фонд державного майна – державний орган, який здійснюєдержавну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендоВдавцем майнових комплексів, які є загальнодержавною власністю. МіністерВство фінансів забезпечує реалізацію фінансової політики та здійснює загальнекерівництво в сфері державних фінансів.
У межах своїх повноважень Міністерство фінансів організовує виконання
актів законодавства України та здійснює систематичний контроль за їх реаліВзацією. Міністерство узагальнює практику застосування актів законодавства зпитань, які стосуються його компетенції, розробляє пропозиції по його удосВконаленню та виносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

420Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Антимонопольний комітет України є державним органом, який повинен
забезпечувати відповідно до його компетенції державний контроль виконанняантимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачіввід порушень.
Національний банк є центральним банком держави, її емісійним центром,
який здійснює єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, в цілоВму визначає курс грошової одиниці відносно зміцнення грошової одиниці,організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської систеВми та валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошоВвих знаків за рішенням Верховної Ради України.
ДКЦПФР підлегла Президенту України і підзвітна Верховній Раді.
ДКЦПФР щорічно доповідає Президенту України про стан та розвиток фонВдового ринку. ФДМ у своїй діяльності підзвітний і підлеглий Верховній РадіУкраїни. Міністерство фінансів підвідомче Кабінету Міністрів України. АМКстворюється Верховною Радою України та підзвітний їй. У своїй діяльності АМКпідлеглий Кабінету Міністрів України. Голова АМК за вимогою Верховної РадиУкраїни, але не менш як раз на рік, звітує перед Верховною Радою України продіяльність комітету. Національний банк України підлеглий Верховній Раді УкВраїни. Статут НБУ затверджується Президією Верховної Ради України. НБУщорічно у квітні подає Верховній Раді України звіт про свою роботу, баланссвоєї діяльності та зведений баланс банківської системи країни.
Четверту групу складають державні органи, які виконують спеціальні
функції контролю та нагляду за дотриманням законодавства і правозастосуВвання у державі. Ці функції поширюються і на фондовий ринок. До цієї групивходять Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, Служба безВпеки, Вищий господарський суд.
Згідно з Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паВ
перів в Україні” координація діяльності державних органів з питань функціоВнування фондового ринку в Україні покладена на ДКЦПФР. З цією ж метоюстворена Координаційна рада при Президентові України, до складу якої вхоВдять керівники більшості вищезазначених державних органів.
Законодавче закріплення за ДКЦПФР широких повноважень щодо регуВ
лювання, нагляду, контролю та правозастосування на фондовому ринку сталозначним кроком у формуванні цілісної національної системи його регулюванВня. З прийняттям Закону України “Про державне регулювання ринку ціннихпаперів в Україні” склалась якісно нова ситуація — у держави з’явились реВальні можливості контролювати фондовий ринок та ефективно впливати найого розвиток. Вперше в Україні відбулася концентрація владних повноваженьщодо регулювання фондового ринку у спеціалізованому державному органі,забезпечена його незалежність шляхом підпорядкованості Президенту УкраїВни і підзвітності Верховній Раді України, встановлена процедура призначення

421Розділ 17. Ринок цінних паперів
та звільнення голови, членів ДКЦПФР, визначена система цього органу, осВ
новні завдання, функції та повноваження. Небагато країн з перехідною еконоВмікою у Центральній, Східній Європі та СНД мають таку міцну основу для ствоВрення системи регулювання національного фондового ринку.
§ 3. Фінансова безпека фондового ринку
В умовах становлення національного фондового ринку великого значенВ
ня набуває необхідність безумовного підтримання його фінансової безпеки. Прицьому слід наголосити, що безпека фондового ринку безпосередньо пов’язаназ бюджетною, борговою та інвестиційною безпекою держави, особливо з огляВду на недостатньо контрольований розвиток сегмента державних цінних паВперів, а також із фінансовою безпекою численних юридичних і фізичних осіб.
Фінансова безпека фондового ринку  – це оптимальний обсяг його капіталіВ
зації (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівеньліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників,покупців, організаторів торгівлі, торговців, інститутів спільного інвестування,посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачіві держави в цілому .
Оцінюючи безпеку фондового ринку в цілому, треба вести мову про безВ
пеку ринку державних цінних паперів і ринку корпоративних цінних паперів, атакож решти його сегментів: ринків акцій, облігацій, векселів, казначейськихзобов’язань, ощадних сертифікатів тощо, біржового та позабіржового ринків.
Фондові ринки розвинутих країн характеризуються збільшенням обсягів
операцій і значним поширенням нетрадиційних видів фондових цінностей. ДеВдалі більше проявляється тенденція до оформлення майнових прав у виглядіцінних паперів, що дістало назву “сек’юритизація”.
Цінні папери сьогодні випускаються під будьВякі активи: платежі по засВ
тавних, надходження коштів від невиплаченого кредиту, неоплачені рахункиза електроенергію тощо.
Окрім того, сучасному фондовому ринку притаманне вибухове зростання
обігу похідних фінансових інструментів. І, нарешті, набувають поширеннябільш зручні для індивідуального інвестора акції фінансових посередників —інвестиційні фонди.
Наприклад, за повідомленням міністерства фінансів КНР, у Китаї з 20
лютого до 31 жовтня 1998 р. були випущені в обіг вексельні облігації державноїпозики строком на 3 і 5 років (на 75 і 50 млрд юанів). Річні процентні ставки заними становлять відповідно 7,11 і 7,86 %.
У Росії ходять облігації державної ощадної позики (ОДОП), облігації феВ
деральної позики (ОФП) — з високим рівнем дохідності, оскільки їхній власВник отримує не лише процентний купонний дохід, а й значну знижку (дисконт)

422Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
при придбанні цих паперів, облігації державної неринкової позики (ОДНП)
тощо.
У Казахстані в 1998 р. випущені МЕОКАМи (аналоги російських ОФП) зі
строком обігу три роки, купонний дохід за якими буде виплачуватися щокварВтально, а також держпапери, в які буде переоформлений борг уряду КазахстануНацбанку за кредити, надані для погашення дефіциту бюджету в 1996В1997 рр.зі строком їх обігу 10 років, ставка купона — 10% річних.
Нині ведеться робота над випуском державних цінних паперів зі строком
обігу не менш як 5 років, що будуть призначені на продаж пенсійним фондам.
Україна ж, на жаль, поки що не має достатньо потужних інструментів ринВ
ку цінних паперів, а ті, що є, мають короткий термін обігу, часом дуже високудохідність і головне — низький рівень безпеки їх обігу.
Навіть більше, за 1997В1999 рр. в Україні не з’явилося жодного нового фінанВ
сового інструмента. Якщо в Росії для залучення внутрішніх грошових ресурсіввикористовується сім фондових інструментів, то у нас лише один — ОВДП (нерахуючи спроби випуску облігацій внутрішньої державної ощадної позики).
У світовій практиці відомі такі цінні папери для фізичних осіб, як: облігації
цільових, твердопроцентних, процентноВвиграшних позик, короткостроковіказначейські зобов’язання, золоті сертифікати тощо. Емісія подібних ціннихпаперів в Україні дасть змогу залучити вільні кошти населення до державногобюджету і тим самим знизити його напруження.
Вадою вітчизняного ринку державних боргових зобов’язань є його орієнВ
тація переважно на короткострокові інструменти запозичення з високим рівнемдохідності. Механізми функціонування цього ринку працюють на засадах сумВнозвісних фінансових пірамід.
Водночас, скажімо, американські казначейські довгострокові облігації розВ
раховані на 30 років, а їх дохідність на початок січня 1998 р. становила 5,73 %,що є найнижчою позначкою з моменту їх випуску в 1997 р.
У 1998 р. Росія почала розміщувати на світових фондових ринках черговий
транш довгострокових державних єврооблігацій зі строком погашення 7 років.Розглядається питання про введення для них плаваючого курсу, такого, який,наприклад, застосовує Аргентина: перших три роки купонна дохідність підвиВщена, а потім знижується.
Оскільки нині в державі не вистачає власних коштів не лише для розвитку,
а й для утримання наявного господарського комплексу, є необхідність розміВщувати місцеві цінні папери як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.Але цей процес досі законодавчо не врегульований. Спроба будьВщо отриматикошти призводить часом до грубих порушень, ставить під загрозу фінансовубезпеку окремих регіонів і держави в цілому.
Наприклад, Житомирською обладміністрацією у 1997 р. із порушенням
чинного законодавства були авальовані векселі на суму 6,7 млрд дол.

423Розділ 17. Ринок цінних паперів
Згідно з постановою уряду № 1438 від 22 грудня 1997 року “Про дії посаВ
дових осіб Житомирської облдержадміністрації з надання гарантій іноземнимінвесторам і випуску зовнішніх боргових зобов’язань” МЗС було доручено проВінформувати судові інстанції Іспанії й міжнародні фінансові установи про неВвідповідність вексельних та інших боргових зобов’язань, виданих ЖитомирсьВкою обласною держадміністрацією, вимогам законодавства України.
ДКЦПФР, міністерствам фінансів, економіки та юстиції спільно з НацВ
банком і Фондом держмайна доручено вивчити необхідність і доцільність розВробки проектів відповідних законодавчих актів про повноваження місцевихорганів виконавчої влади з надання гарантій іноземним інвесторам і випускузовнішніх боргових зобов’язань.
З метою зниження ризиків дедалі більше уваги приділяється похідним
цінним паперам, які стають стратегічним інструментом хеджування інвестиВційних портфелів.
Проект випуску депозитарних сертифікатів розширить доступ на укВ
раїнський ринок іноземних інвесторів. Він має ряд переваг порівняно з випусВком американських депозитарних розписок, потребує менше часу на підготовВку й набагато дешевший для компаніїВемітента.
Серед факторів, що визначають зростання і глобалізацію фінансових
ринків розвинутих країн, — програми приватизації, які здійснюються повсюВди. Через це набирають сили місцеві фондові ринки, зростає їх капіталізація,збільшуються обсяги міжнародної торгівлі акціями.
Введення спільної валюти – євро – дало змогу зробити цінні папери різних
країн зіставнішими, створило панєвропейську систему розрахунків, що зумоВвить появу єдиного ринку цінних паперів, зіставного за величиною з америВканським, і європейський інвестор зможе придбати фондові цінності, випуВщені будьВякою з країн.
Державні облігації будуть уніфіковані й стануть досяжнішими для інвесВ
торів з інших країн, цей ринок стане конкурентнішим. Посилення конкуренціїпризведе до зниження витрат обігу цінних паперів і до підвищення якості обВслуговування інвесторів.
Слід розрізняти фінансову безпеку емітентів, власників, покупців, оргаВ
нізаторів торгівлі, торговців, посередників (брокерів), консультантів інвестиВційних компаній та фондів, банків, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів. Цедуже важливо, оскільки постійно зростає кількість фінансових посередників,які працюють на ринку цінних паперів. На початок 1999 р., за даними ДКЦПФР,на фондовому ринку України діяли 1600 професійних учасників, серед яких180 інвестиційних фондів та 142 компанії, 878 торговців, 378 незалежних реєВстраторів і 28 зберігачів цінних паперів. А, скажімо, на фондовому ринку Росіїсьогодні працює 1500 компаній і 700 комерційних банків.
Певною мірою безпека фондового ринку для покупців визначається наВ
явністю на ньому пайових інвестиційних фондів, які дають змогу невеликим

424Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
приватним інвесторам дістатися до високодохідного ринку. У нашій країні сьоВ
годні нерозвинуті механізми залучення колективних інвестицій: ані страхові комВпанії, ані пенсійні фонди не відіграють на фондовому ринку належної їм ролі, апайові фонди та об’єднані фонди банківського управління (ОФБУ) перебуваВють у зародковому стані.
У Законі України “Про цінні папери і фондову біржу” з метою гарантуВ
вання мінімального рівня фінансової безпеки для учасників ринку регламенВтується, що дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної) видів діяльВності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають внесений стаВтутний фонд у розмірі не менш як 1000 неоподаткованих мінімумів доходівгромадян, а на здійснення комісійної діяльності з цінними паперами — не меншяк 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Це, звичайно, аж ніякнедостатньо для поступального розвитку фондового ринку. Отже, необхіднопідвищувати цей рівень.
До ліквідності торговців цінними паперами, яка значною мірою визначає
стан їхнього фінансової безпеки, ст. 30 Закону України “Про цінні папери іфондову біржу” ставляться такі вимоги:
1. Вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торВ
говцями цінними паперами, але не виконаних у даний момент (відкриті поВзиції), не може перевищувати п’ятикратного розміру власного статутного фонВду торговця цінними паперами.
2. При здійсненні діяльності з випуску цінних паперів, що проводиться
одночасно з комерційною або комісійною діяльністю щодо цінних паперів,вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцямицінними паперами, але не виконаних на даний момент (відкриті позиції), неможе перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торВговця цінними паперами.
3. Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (реВ
зерві) торговця цінними паперами, який здійснює діяльність з випуску ціннихпаперів або комерційну діяльність щодо цінних паперів, а також вартість відкриВтих позицій, разом узятих, одночасно не можуть перевищувати п’ятВнадцятикратного розміру статутного фонду торговця цінними паперами. ОбВчислення для цього провадяться виходячи з найвищої продажної ціни або ноВмінальної ціни.
ДКЦПФР може зупиняти на термін до одного року укладання угод з окВ
ремих видів діяльності. У разі систематичного порушення вимог щодо лікВвідності торговців цінними паперами ДКЦПФР може виносити попередженВня та застосовувати інші санкції, передбачені чинним законодавством.
Професійні учасники фондового ринку мають великі інсайдерські можВ
ливості порівняно з рештою інвесторів, і це часом ставить під загрозу безпекуінвестицій. При цьому відсутні юридичні механізми для кваліфікації фінансоВ

425Розділ 17. Ринок цінних паперів
вого шахрайства. Практично не регулюється інсайдерська торгівля. Ті, хто воВ
лодіє внутрішньою інформацією підприємства, використовують це для своєїособистої вигоди, завдаючи збитків інвесторам або тим, хто просто купує наринку цінні папери.
Підвищенню безпеки реєстраторів в Україні має сприяти встановлення
достатньої для отримання ліцензії на цей вид діяльності величини власнихкоштів. У Росії, наприклад, для отримання такої ліцензії необхідно мати власнікошти у розмірі 200В400 тис. екю. Крім того, реєстратори повинні мати 20В30% зарезервованих коштів.
Для гарантування безпеки ринку цінних паперів пулові брокерські рахунки,
електронне інвестування, кредити інвесторам з боку брокерських компаній підкупівлю цінних паперів потребують першочергової уваги регулюючих органів.
Великою проблемою у сфері гарантування безпеки українського фондоВ
вого ринку є те, що вітчизняні підприємства не мають справді ринкової варВтості, їх ціна сильно занижена.
Недооцінка акцій, що дуже часто має місце в наших умовах, може відбуВ
ватися внаслідок їх відсутності на фондовому ринку, політики інформаційноїзамкненості й страху керівників багатьох підприємств перед інвестиційноюінтервенцією.
При цьому реальна загроза фінансовій безпеці держави полягає в тому, що
в умовах глибокої бюджетної кризи уряд найближчим часом намагатиметьсяпозбутися конкурентоспроможних підприємств, що залишилися у державнійвласності, аби поповнити скарбницю доходами від їх продажу. А механізм неВбаченого згодом зростання первинно недооцінених паперів мало чимвідрізняється від принципу дії сумновідомих фінансових пірамід.
До хиб розвитку вітчизняного ринку цінних паперів можна віднести дуже
малу частку коштів приватних інвесторів у сумарних активах інституційних інвеВсторів.
Захист прав інвесторів поки що залишається однією з основних неврегуВ
льованих проблем на фондовому ринку.
Не сприяє безпеці фондового ринку й слабкий захист самих цінних паВ
перів. Так, наприклад, за твердженням заступника начальника Головного упВравління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС УкВраїни Сергія Пугачова, векселі Національного диспетчерського центру електВроенергетики України, які випускаються номіналом від 1000 до 20000 гривень,захищені не краще за трамвайний талон.
Протягом останніх років правоохоронні органи виявили цілий ряд злоВ
чинних груп, які спеціалізувалися на підробці й реалізації векселів НДЦ. ЗлоВчинці реєструють підставні фірми і за відпрацьованими схемами запускають вобіг фальшиві векселі. Одна така група встигла реалізувати фальшивих векселівна півмільйона гривень. Більшість акцій українських підприємств і організацій

426Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
також надзвичайно слабко захищені. Комісія з цінних паперів повинна встаВ
новити обов’язкові до виконання вимоги щодо якості захисту цінних паперів іорганізувати їх суворий облік.
Безпека фондового ринку багато в чому залежить і від наявності достоВ
вірної та обгрунтованої фінансової інформації. У цьому плані може стати в наВгоді досвід наших найближчих сусідів. Так, наприклад, ЦБ РФ спільно з АнтиВмонопольним комітетом РФ розробляє єдину систему розкриття інформаціїпро професійних учасників ринку цінних паперів. Новий проект дасть можВливість емітентам цінних паперів мати рівні права з інвесторами на володіннядостовірною інформацією один про одного. Це допоможе, зокрема, захиститипідприємства від недобросовісної купівлі контрольних пакетів їхніх акцій,збільшити прозорість і передбачуваність російського ринку корпоративнихцінних паперів.
ЦБ РФ і Мінфін розробляють також проект створення системи, що дає
змогу акумулювати в єдиному центрі й розкривати інформацію про емітентіврегіонального і муніципального рівня.
Найпоширенішим порушенням цих прав є відмова у наданні повної інфорВ
мації емітентом ( копій ліцензій на право професійної діяльності, інформаціїпро орган, що видав ліцензію, інформації про статутний капітал, про проспекВти емісії, про ціни й котирування цінних паперів).
Низький рівень інформованості, інвестиційної грамотності й розуміння
суті “продукту” – все це потребує додаткових, іноді зовсім не передбачуваних,затрат, що не може не позначатися на рівні фінансової безпеки учасників вітчизВняного фондового ринку.
Підтриманню надійності державних цінних паперів для інвесторів, а відВ
так і підвищенню рівня їх фінансової безпеки сприятиме створення на основіновітніх комп’ютерних технологій державної боргової книги і забезпеченняможливості прямого володіння цінними паперами будьВяким групам інвесторів;непримушення інвесторів брати на себе ризики третіх осіб у зв’язку із зберіганВням і обслуговуванням державних цінних паперів; стимулювання розвитку меВханізмів, що забезпечують доступ якнайширшому колу інвесторів на ринок дерВжавних цінних паперів і передусім усіх форм колективних інвестицій; підтримВка розвитку й використання розрахункових, депозитарних і клірингових систем.
Проте і в інформаційній сфері забезпечення фондового ринку у світі осВ
таннім часом розгортається жорстка конкурентна боротьба, іноді із застосуВванням незаконних методів.
Значущість підтримання безпеки фондового ринку полягає також у тому,
що будьВякі масштабні спекулятивні дії окремих учасників ринку, непродуманірішення регулюючих державних органів, несприятливі зміни складу й інфрасВтруктури ринку можуть призвести до значного збільшення вартості запозиченькредитних ресурсів для держави і, відтак, завдати шкоди бюджету й національВ

427Розділ 17. Ринок цінних паперів
ним інтересам. Треба приділяти особливу увагу всім дестабілізуючим фактоВ
рам, що впливають на регіональні й національний ринки цінних паперів, незаВлежно від їх джерел.
Гальмує розвиток фондового ринку в Україні й недосконалий порядок опоВ
даткування його учасників.
Великою проблемою, зокрема, є оподаткування фізичних осіб із суми доВ
ходу, отримуваного на ринку цінних паперів, а не з реального прибутку.Здійснення угод з акціями трактується таким чином, що затрати на їх придВбання не враховуються і вся вартість реалізації підпадає під оподаткування.
А в США, наприклад, оподатковується тільки різниця між вартістю проВ
дажу цінних паперів і вартістю їх купівлі за вирахуванням комісійних брокеру.При цьому у Вашингтоні дебатується питання про зменшення поточного поВдатку на приріст вартості акцій із 28 до 20 %. Окрім того, у США й ВеликійБританії існують податкові пільги для населення при інвестуванні певного лімітукоштів у цінні папери. На цьому будується пенсійна політика у цих країнах. ВУкраїні, де пенсійна реформа лише проектується, податкові пільги могли б таВкож підвищити увагу населення до ринку акцій.
На відміну від країн із розвинутими фондовими ринками, у нас держава,
проголошуючи необхідність приватних інвестицій, своїми практичними кроВками тільки погіршує умови для цього.
На думку фахівців, система оподаткування доходів від операцій з ОВДП
дискримінує національних інвесторів. А нерезидентам після всіх доповнень тауточнень до закону про оподаткування прибутку підприємств залишили лазівВки для зменшення тиску податків або навіть їх повного уникнення.
При цьому західному інвесторові гарантується валютна дохідність на рівні 21 %
річних за середньостроковими облігаціями, що втричі вище від звичайних ставоксвітового ринку. Це залучення грошей для фінансування поточних бюджетнихпотреб і небажання освоювати й розвивати внутрішні джерела фінансування.
Запровадження з 1 липня 1997 р. податку на прибуток від розміщення
ОВДП на первинних аукціонах обмежує доступ вітчизняних банків на цей сегВмент ринку цінних паперів.
Водночас запроваджено 30 % податок на дивіденди акціонерних товариств,
що спричинює, поВперше, подвійне оподаткування доходів акціонерів, а, поВдруге, істотно гальмує розвиток цієї організаційноВекономічної форми госпоВдарювання.
Введення ж оподаткування коштів, отриманих від випуску корпоративВ
них облігацій і ощадних сертифікатів, унеможливлює ефективний спосіб поВповнення так необхідних для виходу із кризового стану обігових коштів суб’єктівгосподарювання, розвитку інвестиційної діяльності.
ДКЦПФР спільно з представниками Української асоціації інвестиційного
бізнесу розробили проект закону “Про оподаткування операцій на фондовомуринку”.

428Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
А Державна дума у січні 1998 р. прийняла федеральний Закон “Про внеВ
сення доповнень до статті 2 Закону Російської Федерації “Про податок на опеВрації з цінними паперами”.
Згідно з ним з оподатковуваної бази підприємства вилучається, зокрема,
номінальна сума випуску цінних паперів акціонерного товариства, утвореногов результаті реорганізації шляхом злиття, розподілу або відокремлення акВціонерних товариств. Крім того, з оподатковуваної бази вилучається номінальнасума випуску цінних паперів акціонерного товариства при консолідації абоподрібненні розміщених раніше акцій без зміни розміру статутного капіталуакціонерного товариства.
Не підлягають оподаткуванню й номінальна сума випуску цінних паперів
акціонерного товариства при конвертації розміщених раніше акцій одного типув акції іншого типу без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товаВриства, а також номінальна сума випуску цінних паперів акціонерного товариВства у разі зменшення ним свого статутного капіталу шляхом зменшення номВінальної вартості акцій.
Серед потенційних причин обвалу ринку цінних паперів можуть бути:
відсутність достатніх вільних коштів; помилки великих банків у плануванніліквідності; паніка, що охоплює дрібних інвесторів після певного періоду паВдіння курсу акцій; нестабільність на міжнародних фінансових ринках. Протетільки тривале й стійке зниження котирувань може свідчити про реальне наВстання фондової кризи.
Небезпека криється і в тому, що в процесі виходу на ринок більшості
підприємств і великих пропозицій акцій одночасно з цим будуть і великі сканВдали на ринку. Це, безперечно, дуже погано. А скандали неминучі між внутріВшніми, між зовнішніми акціонерами. Боротьба відбувається за контроль. І натлі цієї боротьби виникають усі негативні явища, пов’язані з порушенням правакціонерів, особливо дрібних.
Постає запитання, як на цей процес можна ефективно впливати. Самі сканВ
дали виникають не на стадії процедури емісії цінних паперів, а тоді, коли почиВнається нормальний обіг акцій.
Питання судових розглядів складне. Немає практики у судових органів,
надто довго розглядаються такі позови. А все це позначається на довірі до фонВдового ринку та й до самих цінних паперів.
Одним із способів захисту фінансової безпеки держави є запровадження
обмеження на перепродаж акцій стратегічно важливих підприємств. Так, наВприклад, у грудні 1997 р. президент Татарії М.Шаймієв видав указ “Про особВливий порядок обігу акцій підприємств, які мають стратегічне значення дляекономічної безпеки республіки”, що був прийнятий з метою гарантуванняекономічної безпеки республіки у зв’язку з кризовими явищами на міжнаВродному й російському фондових ринках та їх негативним впливом на стан ринВ

429Розділ 17. Ринок цінних паперів
ку цінних паперів акціонерних товариств Татарії. Згідно з указом подовжується
строк дії обмежень на перепродаж та інше відчуження акцій 21 підприємства,придбаних робітниками під час приватизації на пільгових умовах.
Для дотримання фінансової безпеки фондового ринку великого значення
набуває вдосконалення механізму регулювання біржової торгівлі. Так, на початВку 1998 р. керуючі фондовими біржами США погодилися на проведення найраВдикальнішої реформи механізмів ринкового гальмування, мета яких — стримаВти панічні настрої інвесторів і не допустити біржового краху в умовах кризи.
Віднині зупинка торгів до кінця робочого дня може автоматично відбуВ
ватися лише після того, як індекс ДоуВДжонса впаде на 20 %. Якщо ж падінняцього показника становитиме 10% до 13.00, торгівля цінними паперами призуВпиняється на півгодини.
Досі торгівля припинялася на півгодини при зниженні цього показника
на 350 пунктів і на одну годину при падінні на 550 пунктів.
Нова реформа відповідає реаліям сьогодення. Адже у 1987 р., коли після
біржового краху в США уперше були введені механізми ринкового гальмування,індекс ДоуВДжонса був у чотири рази нижчий, ніж нині. Тоді для першого приВзупинення торгів було необхідно, щоб цей показник упав на 12 %, а для другого— на 19 %. До нинішньої ж реформи гальмування автоматично відбувалося призниженні індекса на 4 %, а потім на 7 %.
Правила італійського фондового ринку взагалі не передбачають загального
призупинення торгів навіть у разі обвального падіння біржі. Передбачаєтьсялише призупинення котирування акцій компаній, курс яких упав (або зріс)більш як на 10 % протягом однієї сесії.
Федеральна комісія з ринку цінних паперів (ФКЦБ) прийняла рішення
про збільшення торговельного коридору від 5 до 7,5 %. Раніше торговельнийкоридор допускав зниження в ході торгів індексу торговельного майданчика небільше як на 5 % порівняно з індексом передторговельного періоду. У разі пеВревищення цієї величини торги необхідно було зупиняти і поновлювати напідставі розпорядження ФКЦБ.
Рівень фінансової безпеки фондового ринку залежить і від стану контВ
рольноВревізійної роботи.
Одним з головних елементів державного регулювання ринку цінних паперів
є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку цінних паперів,фондових бірж та саморегульованих організацій, спрямованих на виявлення йсвоєчасне попередження порушень законодавства на ринку цінних паперів.
У 1997 р. ДКЦПФР перевірила 581 емітента та професійних учасників фонВ
дового ринку, зокрема: 132 реєстратори власників іменних цінних паперів, 63інвестиційні фонди й інвестиційні компанії, 71 торговця цінними паперами, 9бірж та їх філій. Кількість перевірок у 1997 р. порівняно з 1996 р. зросла у 2,5рази.

430Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Аналіз результатів контрольноВревізійної діяльності у 1997В1999 рр. вкаВ
зує на те, що одночасно з розвитком українського фондового ринку, збільшенВням кількості емітентів цінних паперів та професійних учасників ринку зросВтає кількість порушень законодавства про цінні папери.
Найістотніші порушення законодавства про цінні папери виявлені у діВ
яльності емітентів на ринку цінних паперів і стосуються насамперед порушеньправ акціонерів правліннями (виконавчими органами) акціонерних товариств.
Так, згідно зі статтею 38 Закону України “Про господарські товариства”
зростання статутного фонду акціонерного товариства не більш як на 1/3 можебути здійснено за рішенням правління за умови, що це передбачено статутом.Але правління акціонерних товариств часто ігнорують вимоги статті 41 цьогозакону, згідно з якою внесення змін до статуту товариства належить до компеВтенції загальних зборів, а також перевищують свої повноваження під час проВведення передплати на додатковий випуск акцій.
Виявлені численні порушення прав акціонерів у діяльності акціонерних
товариств при розподілі акцій додаткового випуску, здійсненого у зв’язку зіндексацією основних фондів. Акції розподіляються непропорційно до часткиу статутному фонді, що належить кожному акціонерові. Все це обмежує праваакціонерів на участь в управлінні акціонерним товариством.
Досить частими є випадки включення до статутних та інших внутрішніх
документів акціонерного товариства положень, що суперечать законам України“Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондовубіржу” і, як наслідок, порушують права й інтереси акціонерів.
Були випадки, коли незалежні реєстратори неправомірно перешкоджаВ
ли переходу прав власності на іменні цінні папери, вимагаючи додатковихдокументів, не передбачених законодавством. Серед порушень, що їх приВпускаються у своїй діяльності інвестиційні фонди та інвестиційні компанії,найтиповішими є порушення прав та інтересів учасників (інвесторів) фондуабо компанії.
Як свідчить аналіз виявлених порушень, права інвесторів порушуються вже
на першому етапі набуття ними прав власності на акції приватизованихпідприємств. Упродовж тривалого часу громадяни, що придбали акції через меВрежу сертифікатних аукціонів, не отримують документа, який засвідчує їх праВво власності. Звернення на адресу емітентів і реєстраторів щодо видачі акційабо сертифікатів акцій залишаються без відповідей. Незалежні реєстратори, щоведуть реєстри власників іменних цінних паперів, незважаючи на зверненнягромадян, не надають їм витяги з реєстрів власників іменних цінних паперів.
Порушуються права акціонерів щодо управління акціонерними товарисВ
твами у прийнятті рішень, які є визначальними у діяльності товариств. АкціВонерів утримували в інформаційному вакуумі щодо терміну, місця проведеннята порядку денного загальних зборів.

431Розділ 17. Ринок цінних паперів
У ході перевірок звернень громадян щодо захисту їхніх законних прав були
виявлені факти фальсифікації при реєстрації акціонерів та їх представників,що брали участь у загальних зборах, а також при проведенні голосування з пиВтань порядку денного загальних зборів.
Порушуються права акціонерів, що володіють більш як 10 % акцій товаВ
риства, не включаються до порядку денного запропоновані ними питання абочиняться перешкоди щодо скликання позачергових зборів на вимогу акціонерів,які мають понад 20 % акцій товариства.
Мають місце випадки перевищення правліннями акціонерних товариств
своїх повноважень. Зокрема, це стосується питань збільшення статутного фондутовариств.
Статутні та інші внутрішні документи ряду акціонерних товариств не відпоВ
відають вимогам чинного законодавства і містять положення, що обмежуютьправа акціонерів на реалізацію прав власності.
Найтиповішими порушеннями вимог чинного законодавства, які були
допущені суб’єктами фондового ринку, за оцінкою ДКЦПФР, для емітентівцінних паперів є:
• нереєстрація або несвоєчасна реєстрація в Комісії інформації про еміВ
сію акцій;
• відсутність публікацій у пресі інформації про свою діяльність;
• внесення змін до статуту без затвердження такого рішення на загальних
зборах;
• порушення термінів та порядку відкритої передплати на акції;
• викуплені в акціонерів акції протягом року не реалізовуються чи не ануВ
люються.
Найтиповіші порушення для реєстраторів такі:• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів без спеціального
дозволу комісії;
• відсутність необхідної кількості спеціалістів, що мають відповідні кваліВ
фікаційні посвідчення;
• ведення реєстру не відповідає всім вимогам, що пред’являються;
• програмне забезпечення не дає змоги повною мірою відстежувати зміни,
що вносяться;
• несвоєчасне переоформлення прав власності на іменні цінні папери;
приміщення, де знаходиться система реєстрів, не має належної системи захисВту (протипожежної в тому числі);
• система реєстру не передана незалежному реєстратору, якщо кількість
власників іменних цінних паперів перевищує 500.
Найтиповіші порушення для професійних учасників фондового ринку:• несвоєчасне подання звітності або з порушеннями вимог щодо неї;
• порушення обмеження щодо співвідношення портфеля цінних паперів
та ліквідності;

432Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
• введення до складу спостережної ради членів виконавчих органів або
необрання спостережної ради в інвестиційних компаніях;
• відсутність у інвестиційній декларації відомостей про пункт, місце, термін
та порядок виплати дивідендів, що викликає справедливі скарги фізичних іюридичних осіб;
• відсутність інформації, яка підлягає оприлюдненню відповідно до чинВ
ного законодавства.
Порушенням, характерним для всіх учасників ринку цінних паперів, є неВ
подання або несвоєчасне подання звітності до Державної комісії з ціннихпаперів та фондового ринку.
Виконання функцій контролю й нагляду за дотриманням законодавства
на ринку цінних паперів надалі сприятиме становленню прозорого фондовогоринку в Україні, регульованого державою та інтегрованого у світові фондовіринки.
За даними Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД), нині
у парламенті готується понад 30 законодавчих актів, які забезпечуватимуть праВвову підтримку фондовому ринку України.
Попереду велика робота з удосконалення інфраструктури фондового ринку.
Передусім в Україні слід створити єдину депозитарну систему, здатну гарантуВвати безпеку портфельних інвестицій і рівність усіх акціонерів, а також поліпВшити роботу реєстраторів.
Перед тим, як інвестувати кошти в ту чи іншу країну, представники діВ
лових кіл зарубіжжя насамперед цікавляться, як там вирішуються питання зобліком, як забезпечуються права власності.
Через відсутність депозитарної системи (депозитарна діяльність — надання
послуг із зберігання цінних паперів, відкриття й ведення рахунків у цінних паВперах, обслуговування операцій на цих рахунках), за оцінками західних фінанВсових експертів, Україна щорічно недоодержувала 3В4 млрд дол. США. ПравоВву основу й підґрунтя для розвитку такої системи створює Закон “Про НаціоВнальну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперівв Україні”.
Депозитарна система складається з двох рівнів: нижній — це зберігачі, які
ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменнихцінних паперів, а верхній рівень — це Національний депозитарій України і деВпозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахункиза угодами щодо цінних паперів.
До компетенції Національної депозитарної системи входять реальна посВ
тавка чи переміщення з рахунку у цінних паперах з одночасною оплатою коштіввідповідно до розпоряджень клієнтів; акумулювання доходів (дивідендів, проВцентних виплат і виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, узятих наобслуговування системою, їх розподіл за рахунками, інші важливі операції. За

433Розділ 17. Ринок цінних паперів
оцінкою голови ДКЦПФР, цей документ регламентує форми випуску цінних
паперів, підвищує інвестиційні якості вітчизняних цінних паперів, створюєправову основу для розвитку інфраструктури ринку цінних паперів — депозиВтаріїв, реєстраторів, зберігачів Національного депозитарію. Завдяки йому стаєможливим реальне запровадження й безперешкодне обслуговування електронВного обігу цінних паперів.
Закон дозволяє синхронізувати грошові потоки та рух цінних паперів у
режимі “поставка проти платежу”, зробити прозорою діяльність на вторинномуринку цінних паперів. ПоВновому регламентуються обов’язки емітентів. ЗокВрема, у разі здійснення документарної емісії він буде зобов’язаний виготовитисертифікати цінних паперів (або одиничні цінні папери) з дотриманням усіхреквізитних вимог відповідно до чинного законодавства. У разі бездокуменВтарної емісії емітент має оформити спеціальний документ на увесь випуск безВдокументарних цінних паперів – глобальний сертифікат – і передати його назберігання в обраний депозитарій.
Законом також передбачено, що загальні збори або спостережна рада акВ
ціонерного товариства затверджують умови договору на ведення реєстру власВників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутом товариства. Уразі неукладення договору протягом 30 календарних днів Державна комісія зцінних паперів та фондового ринку надсилає товариству розпорядження пронеобхідність його укладення, а в разі невиконання зазначеного розпорядженВня протягом 15 календарних днів притягує посадових осіб товариства до відпоВвідальності відповідно до закону “Про державне регулювання ринку цінних паВперів”. Це положення, звичайно ж, підвищує рівень фінансової безпеки власВників цінних паперів.
Реалізація цього документа також дасть змогу впорядкувати взаємовідноВ
сини між об’єктами фондового ринку. У цілому ж закон забезпечує наближенняукраїнського фондового ринку до стандартів міжнародного ринку та розвинутихзарубіжних фінансових ринків. Таким чином, він заклав міцну основу для ствоВрення привабливого інвестиційного клімату як для вітчизняних, так і зарубіжВних інвесторів, значно підвищив інвестиційні якості вітчизняних цінних паперів.
Для створення нормативної бази функціонування національної депозиВ
тарної системи необхідно прийняти 33 нормативних документа. А на сьогоднівже відпрацьовано тимчасову нормативну базу щодо ведення реєстрів власниВків іменних цінних паперів, ліцензування реєстраторів, зберігачів. На базі відВпрацьованих тимчасових положень на початку 1998 р. проліцензовано 370 реєВстраторів, понад 30 зберігачів цінних паперів. З допомогою зарубіжних партВнерів реалізується п’ять пілотних проектів щодо створення депозитаріїв.
За підрахунками фахівців Державної комісії з цінних паперів і фондового
ринку, на першому етапі створення національної депозитарної системи необхВідний внесок держави у розмірі 25 млн грн.

434Частина 6. Фінансові відносини в процесі економічного відтворення
Один з варіантів вирішення цього питання передбачає внесення як державної
частки мережі сертифікатних аукціонів, що передаються ДКЦПФР згідно із ЗаВконом України “Про національну депозитарну систему і особливості електронВного обігу цінних паперів в Україні”, що набрав чинності 7 січня 1998 р.
Підвищенню рівня фінансової безпеки вітчизняного фондового ринку
сприятиме запровадження у ПФТС з 30 березня 1998 р. інституту маркетВмейВкерів. Основна вимога до них така: безперервне підтримання принаймні двохемітентів двосторонніх котирувань і двох емітентів односторонніх котируваньпершого рівня. При цьому, згідно з торговельними правилами, максимальневідхилення від найкращої ціни купівлі або продажу акцій першого рівня лістингуне може бути більш як 20%.
Інститут маркетмейкерів був створений з ініціативи компаній, що торгують
цінними паперами, які хочуть бачити ліквідний фондовий ринок в Україні.
Практика страхування ризиків облікової системи з права власності на цінні
папери має стати однією з необхідних умов для отримання реєстраторами,трансферВагентами і депозитаріями ліцензій професійного учасника ринку.
Дотримання належної фінансової безпеки фондового ринку неможливе
без збільшення й підвищення капіталізації всіх структур фондового ринку,поліпшення якості професійної діяльності на ньому, підвищення рівня компеВтентності фахівців на ринку цінних паперів, розвитку й посилення системи реВгулювання і нагляду за діяльністю професійних учасників цього ринку, ствоВрення системи збирання й розкриття інформації про професійних учасниківринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності українських проВфесійних учасників ринку цінних паперів порівняно із зарубіжними фінансоВвими інститутами.

Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна
політика держави
§ 1. Розподіл доходів в умовах ринкової економіки
Розподіл – це проміжна стадія між виробництвом і споживанням в проС
цесі суспільного відтворення. Як нам вже відомо, для нормального функціонуСвання економіки необхідною умовою виступає беззалишкове споживання усьоСго виробленого ВНП. Виконання цієї умови передусім залежить від того, яквідбувається розподіл створеної продукції. Не випадково один з основоположСників класичної англійської політекономії Д.Рікардо вважав, що предметом екоСномічної теорії є дослідження проблем пов’язаних із розподілом суспільногопродукту.
Якщо від вартості валового національного продукту відрахувати витрати
на амортизацію, то ми отримаємо величину національного доходу країни. НаСціональний дохід являє собою всі доходи населення та держави взяті разом.Частина державних доходів перетворюється у заробітну плату державних служСбовців та, за допомогою трансфертних платежів, у доходи тих верств населенСня, що не в змозі забезпечити свої нагальні потреби самостійно.
Отже, більша частина національного доходу країни являє собою, врештіС
решт, особисті доходи населення, отримані у приватному секторі економікиабо з державного бюджету. Розгляду основних видів особистих доходів насеСлення та головних принципів їх формування присвячено дану главу.
Складність дослідження розподілу особистих доходів у суспільстві поляС
гає в тому, що цю проблему розглядають не лише з точки зору економічної ефекСтивності, а й з урахуванням моральноСетичного боку справи. Питання про спраСведливість розподілу доходів, і, відповідно, створеного суспільного продуктувиникло набагато раніше, ніж економічна теорія сформувалась як наука. Історіїне відомі приклади державного устрою, при якому б усі верстви населення будьСякої країни були б задоволені існуючими відносинами розподілу. Оглядаючи

436Частина 7. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
всі відомі людству системи розподілу від стародавніх часів до наших днів, можС
на констатувати, що їх поєднує лише одна загальна риса — окремі категоріїнаселення завжди отримували більше за інші. Нерівномірність у розподілі наСбуває вигляду об’єктивного економічного закону. Що ж лежить в основі цьогозакону, які об’єктивні причини обумовлюють його дію?
Людина — це суспільна істота якій притаманне життя у колективі, з розС
поділом функцій та обов’язків між його членами. Історично склалося так, щобільшу частку при розподілі загального продукту отримують ті члени колектиСву, які виконують у ньому найважливіші та найпотрібніші для його життєдіяльСності функції. Епоха матріархату, за часів первіснообщинного ладу свідчить проте, що в умовах коли фізичне виживання племені стає найважливішим на певСному етапі потрібнішою визнавалась функція продовження роду, здатність наСроджувати дітей — нових членів даного колективу (майбутніх мисливців та риСбалок, що зможуть краще годувати плем’я. Зростаючи чисельно, первісні плеСмена розширювали ареал своїх дій, зустрічаючись при цьому із сусіднімиплеменами. Саме тут з’ясувалось, що, пристосувавшись до життя у повномунебезпечному природному середовищі люди зіткнулись із ще більшою небезСпекою – собі подібними, людьми з інших племен. З цього моменту влада налеСжить воїнам, як найбільш фізично міцним членам племені, що здатні за допоСмогою зброї забезпечити його виживання у сутичках за життєвий простір з воСрожими племенами. Відтепер найкраще годуються дорослі чоловіки, а жінкита діти отримують те, що залишиться.
Епохи рабовласництва та феодалізму – це період нескінченних війн за ствоС
рення могутніх централізованих держав. Цілком зрозуміло, що левову часткусуспільного продукту отримували у цих умовах правителіСвоїни із підлеглимиїм вояками, бо від них залежало саме існування держави і життя неозброєноїчастини її населення.
Істотні зміни у розподільчих відносинах відбуваються у процесі переходу
до капіталістичного способу виробництва. Міць держави та успіх її боротьби зіншими державами за місце під сонцем залежать тепер головним чином від стануекономіки. Більш розвинуті промислові країни мають вищий (порівняно зіншими) рівень добробуту населення у мирні часи і краще забезпечену всім неСобхідним армію при потребі ведення воєнних дій. Отже, найбільш корисноюта потрібною суспільству постаттю стає підприємець, що здатен організовуваСти ефективне виробництво матеріальних благ. Відповідно, саме представникивиробничого капіталу починають отримувати відносно більшу частину сукупСного суспільного продукту.
Відстежуючи в попередні часи тенденції в змінах, що відбувались у розпоС
дільчих відносинах, можна дійти висновку про наявність певної закономірностірозподілу сукупного продукту між різними верствами населення. Виконанняфункцій, які стають найважливішими на даному етапі розвитку суспільства,

437Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна політика держави
винагороджується споживанням відносно більшої частки створеного продукту
за рахунок отримання більшого особистого доходу. Виявлення названої закоСномірності робить необхідним пошук відповіді на питання про пропорцію, вякій повинні розподілятись доходи між різними категоріями населення.
Справді, визначаючи особливу роль феодала як захисника підлеглих йому
селян, або підприємця як організатора процесу виробництва матеріальних благ,ми не можемо сказати напевно, яку ж частку від вирощеного врожаю чи виробСленої на підприємстві продукції повинні привласнити феодал та підприємець.Що може вважатись достатнім визнанням виконуваних ними функцій – 10%,50% чи 90% від всієї виробленої продукції? Відповідь на це запитання завждизалежала не стільки від економічно обгрунтованої доцільності тієї чи іншої сисСтеми розподілу, скільки від соціальноСполітичної організації суспільства. Хоча йвважається, що відносини розподілу визначаються відносинами безпосередньоСго виробництва, проте розподіл завжди був досить автономною ланкою процесусуспільного відтворення із значним впливом на неї суб’єктивних чинників. ПроСпорції у розподілі сукупного продукту між різними групами населення великоюмірою визначаються домінуючими у даному суспільстві уявленнями про спраСведливість, пануючою ідеологією в конкретній соціальноСекономічній системі.
В економічній літературі прийнято розрізняти три основні види особистих
доходів населення. Це доходи від праці (заробітна плата), доходи від власності(рента, процент, прибуток) та доходи, отримані у вигляді соціальної допомоги(пенсія, допомога по безробіттю та ін.). Докладно кожен з названих видів доС
ходів буде розглянутий у наступних параграфах. Поки що зробимо кілька заСгальних зауважень щодо співвідношення цих доходів між собою у сучасних екоСномічних системах та тенденцій змін цього співвідношення.
Заробітна плата як основна форма прояву доходу від праці виступає сьоС
годні найпоширенішим джерелом отримання особистих доходів населення. Вкраїнах із розвинутою економікою на заробітну плату припадає 70С80% націоСнального доходу. Хоча історично плата за виконану роботу є формою отриманСня доходу, відомо ще з часів рабовласницької епохи, свого значення як одногоз основних видів доходів населення зарплата набуває лише в умовах становСлення та розвитку капіталістичного способу виробництва з притаманним йомумасовим використанням найманої праці. Поступове зростання питомої вагизаробітної плати в структурі доходів населення з розвитком капіталістичнихкраїн значною мірою пояснюється процесами їх індустріалізації. Зменшеннячастки сільського населення відбувається з відповідним збільшенням кількостіжителів міст, де відсутня можливість ведення натурального господарства і зарСплата часто є єдиним джерелом існування. З другого боку, чинником, що вплиСває на зростання питомої ваги зарплати в особистих доходах є підвищення опСлати високопродуктиної кваліфікованої праці, яка дедалі більше витискує маСлопродуктивну кваліфіковану працю у виробництві.

438Частина 7. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
Друге місце, за питомою вагою, у структурі особистих доходів населення
в умовах ринкової економіки займають доходи від власності. Власники заводів,фабрик, природних ресурсів та значних сум грошей мають можливість отримуСвати доходи не працюючи. Свій дохід вони отримують надаючи свою власністьдіючим підприємцям для використання їх у процесі суспільного виробництва.Статистична частка доходів від власності у сукупних доходах суспільства скоСротилась порівняно з часами рабовласництва, феодалізму та ранніми стадіямикапіталізму.
Проте це не означає, що сучасні власники отримують менші доходи ніж
їхні попередники. Доходи великих власників, як і раніше, значно перевищуСють доходи отримані від праці (навіть висококваліфікованої в останні десятиСріччя), проценте співвідношення між доходами від власності та доходами відпраці залишається сталим, що свідчить про паралельне зростання за абсолютСною величиною.
Третій вид особистих доходів населення — це доходи, отримані у вигляді
соціальної допомоги. Особливістю даного виду доходу є те, що він не пов’яСзаний ані з виконанням роботи, ані з володінням власністю. Тобто даний дохідотримують, як правило, особи, які не працюють з певних причин і не маютьзасобів до існування. Благодійність має давні корені у людському суспільстві,але тільки в епоху капіталізму вона реалізується на державному рівні та нарегулярній основі у вигляді відрахування частини коштів держбюджету на соСціальні програми. Загальна тенденція до збільшення кількості соціальних проСграм та абсолютних розмірів виплачуваної допомоги у розвинутих країнахсвідчить про процес поступової гуманізації суспільних відносин з розвиткомлюдства.
§ 2. Визначення заробітної плати. Заробітна плата на
конкретних ринках праці
Заробітна плата  (ставка заробітної плати) – це ціна, що виплачується за
використання праці. Підхід до визначення заробітної плати саме як ціни “поСслуги праці” є найпоширенішим у сучасній економічній літературі (хоча дехтоз вітчизняних економістів і сьогодні поділяє точку зору Маркса про заробітнуплату як перетворену форму вартості товару, робочої сили). У широкому роСзумінні поняття заробітної плати охоплює не лише фіксовані щомісячні випСлати за відпрацьовані години чи виконаний обсяг робіт, а й премії, гонорари,комісійні та ін. Тобто під заробітною платою розуміють усі види доходів, щоотримані “за працю”, зароблені шляхом витрат фізичної чи розумової енергіїлюдини. Тим самим даний вид доходу відокремлюють від доходів, отриманихбез трудових зусиль — доходів від власності та соціальної допомоги. У зв’язку зцим слід сказати, що заробітна плата виступає і як складова частина загального

439Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна політика держави
доходу підприємцяСвласника. У тому разі, коли володар заводу чи фабрики осоС
бисто виконує функції управляючого менеджера, його дохід складається з двохчастин: заробітної плати (плати за виконання організаційної роботи) та доходувід власності (у формі підприємницького прибутку). Більш докладно це питанСня ми ще розглянемо у наступному параграфі.
Для розуміння суті заробітної плати важливо мати чітке уявлення про різниС
цю між номінальною та реальною зарплатою. Номінальна заробітна плата —це сума грошей, яку виплачено за відпрацьований час (години, тиждень, місяць,рік) або за виконану роботу. Реально заробітна плата — це кількість товарів тапослуг, які можна придбати за номінальну зарплату, інакше кажучи, реальназарплата — це “купівельна спроможність” номінальної заробітної плати. ЗроСзуміло, що в умовах стабільного рівня цін зростання номінальної зарплати озСначатиме відповідне зростання реальної заробітної плати. Але у тому випадку,коли ціни на товари і послуги починають зростати, наприклад, через інфляСцію, підвищення номінальної зарплати може супроводжуватись одночаснимпадінням її реального рівня. В даному разі все залежитиме від співвідношенняміж зростанням номінальної зарплати та темпом росту цін. Якщо п’ятивідсотСкове зростання зарплати відбувається на фоні п’ятивідсоткового зростання цінза цей же період, то це означає, що з точки зору купівельної спроможності отСримувача зарплати нічого не змінилося — він може купувати стільки ж товарівта послуг, як і раніше. Більше того, при 10% інфляції, підвищення номінальноїзаробітної плати на 5% означатиме зменшення реальної заробітної плати на5% (тобто, незважаючи на більшу кількість отриманих грошових знаків реальСна кількість куплених за них товарів і послуг стає меншою). Лише за умов виСпереджаючого зростання номінальної заробітної плати у порівнянні з темпомросту цін реальна зарплата також зростатиме. Отже, в подальшому, розгладаюСчи вплив різних чинників на величину зарплати ми будемо мати на увазі самереальну заробітну плату.
Переходячи до розгляду питання про розмір заробітної плати, слід розмеС
жувати поняття середньої та індивідуальної зарплати. Середній (загальний)рівень зарплати — категорія макроекономічного порядку. Її застосування дозСволяє порівнювати рівень споживання найманих робітників у різних країнахсвіту, бачити відмінності в оплаті праці в окремих галузях виробництва. ІндивіСдуальна зарплата, хоча й формується під впливом середньої (по країні; по гаСлузі), може значно відрізнятись від останньої залежно від дії чинників мікроеСкономічного порядку.
Визначальним чинником щодо середнього (загального) рівня заробітної
плати є обсяг сукупного виробництва (ВНП, національного доходу) в країні надушу населення. Справді, якщо реальна зарплата — це врештіСрешт, реальнітовари і послуги, що купуються та споживаються найманими робітниками, тоїї розмір не може не залежати від обсягу виробництва цих товарів та послуг.

440Частина 7. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
Оскільки ВНП поділений на душу населення, характеризує середній рівень проС
дуктивності праці в країні, ми можемо констатувати наявність в економіці важСливої залежності — середній рівень заробітної плати визначається середньоюпродуктивністю суспільної праці. Цей теоретичний зв’язок повністю підтвердСжується практикою господарювання. Статистика свідчить, що країнам із виСсокою продуктивністю праці зайнятого населення притаманні й високі середнірівні заробітної плати, і навпаки.
Середня продуктивність праці в країні, в свою чергу, залежить від ряду
чинників. До речових чинників, що впливають на загальну продуктивністьпраці, можна віднести такі:
1. Кількість основного капіталу залученого до процесу виробництва. Чим
вища фондоозброєність одного працюючого (кількість засобів виробництва,виражена у грошовій формі на одного робітника), тим більше, за інших рівнихумов, може бути отримано готової продукції за одиницю часу.
2. Рівень забезпеченості країни природними ресурсами, що є необхідниС
ми компонентами процесу виробництва, їх достатня кількість та доступністьможе істотно вплинути на показники продуктивності праці.
3. Застосування новітніх технологій виробництва. Від того, які саме техС
нології використовуються в країні (передові чи застарілі), залежить ефективністьвикористання ресурсів і продуктивність праці в цілому.
Особистим чинником підвищення продуктивності праці виступає сама
праця найманого робітника, якість якої залежить від кваліфікації, рівня підгоСтовки та загального розвитку останнього. Тут має значення також стан здороСв’я працівника та його ставлення до виконуваної роботи.
Ще одним чинником, що має, можливо, вирішальне значення, є система
організації суспільного процесу праці, обраний спосіб поєднання всіх потрібнихчинників виробництва в єдиний процес.
Якщо середній (загальний) рівень заробітної плати залежить від суспільС
ної продуктивності праці, можна зробити висновок про те, що добробут у країніє прямим наслідком сумлінного ставлення до праці її населення – чим кращелюди працюють, тим більше споживають. Але чи спрацьовує це правило намікроекономічному рівні? Чи повністю результати праці відображаються в отСриманій найманим робітником зарплаті? Чи є зарплата окремого робітникагрошовим еквівалентом його індивідуальних трудовитрат? Це складне питанСня на яке різні економісти дають різні відповіді. Прибічники теорії трудовоївартості вважають, що частина праці найманих робітників привласнюєтьсяволодарями засобів виробництва саме шляхом непевної оплати виконаної роСботи. З цієї точки зору, створювана в процесі виробництва працею робітниківнова вартість є значно більшою за вартість, що втілена в отримуваній нимизаробітній платі. Прихильники теорії граничної продуктивності, навпаки, пеСреконані у тому, що в умовах досконалої конкуренції заробітна плата кожного

441Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна політика держави
робітника представляє собою вартість еквівалентну створеній ним у процесі
праці. Відповідно, відпадає питання про ступінь експлуатації (та експлуатаціювзагалі) найманих робітників з боку власників засобів виробництва. Проте, таСкий підхід, хоч і може мати певну теоретичну цінність, навряд чи належить допрактики господарювання, бо досконала конкуренція, сама по собі є теореСтичною абстракцією. Отже, у реальному житті вартість створена в процесі праціокремим робітником, не збігається з вартістю отриманою ним у вигляді заробСітної плати. Внаслідок складних процесів перерозподілу, що відбуваються усуспільстві, хтось отримує менше, ніж заслуговує (з точки зору компенсації затСрат праці), а хтось — більше. Лише Робінзон Крузо міг бути впевненим, що всірезультати його праці належать йому самому (і то тільки до того часу, доки поСруч із ним не з’явився П’ятниця). Отже, розподілу “за працею” ринкова еконоСмічна система не забезпечує.
Водночас, безумовно, існує певний кофеляційний зв’язок між виконаною
роботою і отриманою за це винагородою у вигляді заробітної плати. ІндивідуСальна зарплата робітника може дуже істотно відрізнятись від її середнього рівняі відбивати тим самим індивідуальні витрати праці. На диференціацію оплатипраці впливають три основні причини. ПоСперше, це різні здібності найманихробітників. Відповідно до своїх особистих даних люди обирають конкретні проСфесії, набувають певної кваліфікації, що дозволяє їм виконувати різну за складСністю та обсягом роботу, яка в свою чергу по різному оплачується. Так, не кожСна людина може стали пілотом, хірургом або музикантом. Люди, що маютьвідповідні здібності, можуть отримувати більш високу заробітну плату саме чеСрез недостатню пропозицію робочої сили, потрібної для виконання певної роСботи порівняно із існуючим на неї попитом. ПоСдруге, диференціація в оплатіпраці може бути пов’язана із непривабливістю певних видів робіт або умов, вяких ці роботи ведуться. Так, прибирання сміття, хоча і не є складною робоСтою, повинно включати певну доплату для заохочення її виконання. Такі ж саміза змістом роботи оплачуються вище, коли мова йде про виконання у віддалеСних від постійного міста проживання районах із суворими кліматичними умоСвами. ПоСдруге, диференціація в рівнях заробітної плати може бути наслідкомштучних обмежень на шляху отримання роботи на окремих ринках праці. Так,деякі види діяльності дозволені лише членам певних профспілок, вступ до якихє обмеженим. Іноді, перешкодою для отримання роботи можуть бути:відсутність громадянства даної країни, національність, стать та ін.
Підбиваючи підсумок сказаному, ми можемо дійти висновку, що заробітС
на плата є трудовим видом особистого доходу, розмір якого залежить як від макСроекономічних, так і від мікроекономічних чинників.

442Частина 7. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
§ 3. Доходи від власності
Основними видами доходів від власності є: рента, позичковий процент  та
прибуток.  Відразу слід зауважити, що існуючі сьогодні теоретичні пояснення
ренти, позичкового процента та прибутку залишаються ще досить недосконаСлими. Серед авторитетних спеціалістів існують різні підходи до визначення,пояснення та висновків щодо доходів, які отримуються в процесі реалізації праввласності.
Економічна рента – це ціна, що сплачується за використання землі та інших
природних ресурсів, кількість яких суворо обмежена. У більш широкому тракСтуванні під рентою розуміють і плату за користування будьСякою нерухомістю(житло, виробничі споруди, приміщення для проведення масових заходів таін.).
Земельна рента як економічна категорія виражає відносини привласненС
ня певного доходу власником землі у формі орендної плати за право користуСвання нею, надане іншій особі. Тобто, рента — це певна сума грошей, яку оренСдар сплачує власнику земельної ділянки. Проте рента не тотожна орендній платі.Крім ренти як плати за користування землею орендна плата містить відсоток завкладений у землю капітал (розташовані на даній ділянці приміщення, споруСди, виробниче обладнання тощо).
Існує точка зору, згідно з якою земельна рента буває абсолютною та дефеС
ренційною. Абсолютна рента виникає при наявності приватної власності наземлю і існує у вигляді плати за користування земельною ділянкою будьСякоїродючості. Диференційна рента є результатом використання землі як об’єктагосподарювання і виникає тільки при оренді кращих від інших за родючістю тамісцерозташуванням земельних ділянок.
Стосовно абсолютної ренти слід сказати, що не всі економісти визнають її
існування. У сучасній західній літературі поширеною є думка про те, що оренСдна плата за землю залежить головним чином від співвідношення попиту тапропозиції останньої. При цьому в умовах значного перевищення пропозиціїземлі над попитом на неї можливі ситуації, коли користуватись землею можнабезплатно — отже, абсолютної ренти не існує.
Стосовно диференційної ренти, тут серед економістів більше згоди. Всі
визнають, що розмір ренти може коливатись у досить значних межах. РозрізСняють два види диференційної ренти. Диференційна рента – це дохід, якийодержують в результаті відносно продуктивнішої праці на кращих за родючіСстю і місцезнаходженням землях. Справді, одні й ті ж самі затрати праці моСжуть обернутися різними кінцевими продуктами і прибутками залежно від того,наскільки родючою виявилася орендована ділянка та наскільки зручно вонарозташована щодо ринків збуту продукції і транспортних артерій. Відповіднозмінюється і плата за користування землею — від більш високої за кращі ділянС

443Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна політика держави
ки, до низької за відносно гірші. Диференційна рента ІІ виникає в результаті
підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших заСсобів виробництва, тобто додаткових капіталовкладень у землю, проведені наземельній ділянці іригаційні роботи можуть підняти її родючість, відповідно,збільшити розмір ренти через можливість отримання відтепер більших доходіввід використання даної землі.
Загальним для диференційної ренти І та ІІ є різна оплата за користування
різними за якістю ділянками землі. Різниця між двома видами диференційноїренти полягає в тому, що диференційна рента І виникає внаслідок природнихумов, а диференційна рента ІІ є наслідком штучного поліпшення властивостейземлі, що здається в оренду.
В умовах ринкової економіки земля виступає не тільки об’єктом оренди, а
й купівліСпродажу. У зв’язку з цим виникає питання про ціну землі. Ціна землівизначається як капіталізована рента, тобто грошовий капітал, що забезпечуєйого власникові той самий дохід, але не у формі ренти, а у вигляді суми відсотСка на вкладення в банк.
Ц.з. = Р / Н х 100, де
Ц. з. – ціна землі;
Р – рента;Н – норма позичкового процента.Виходячи з наведеної формули, ціна землі визначається за допомогою поС
рівняння ренти та позичкового процента. Тобто, продавець землі повинен отСримати взамін таку суму грошей, яка, покладена в банк, дає дохід у вигляді проСцента, що дорівнює ренті від даної земельної ділянки.
Оскільки мова зайшла про процент на гроші, розглянемо докладніше, цей
вид доходу від власності. Ставка позичкового процента  – це ціна,що сплачуєтьС
ся за використання грошей. Тобто підприємці що відчувають негайну потребуу грошах, можуть отримати їх на визначений срок, але повинні повернути власСникові грошового капіталу не лише всю позичену суму, а й відсоток від неї,який і виступає платою за використання грошей. Для власника грошей цейвідсоток виступає доходом, що утворюється внаслідок реалізації ним права власСності на грошовий капітал. Слід зауважити, що гроші не вважаються, на відмінувід землі чи засобів виробництва, економічним ресурсом (бо не беруть безпоСсередньої участі у виробництві товарів чи послуг), але вони виступають засоСбом отримання реальних чинників процесу виробництва і саме тому маютьпопит з боку діючих підприємців.
Величина ставки позичкового процента насамперед залежить від існуюС
чих попиту та пропозиції грошей, які міняються в залежності від багатьох чинСників. До таких належать: ступінь ділової активності підприємців, рівень стаС

444Частина 7. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
більності грошового обігу, загальний стан економіки, очікувані зміни ринкоС
вої кон’юнктури та ін.
Як і в ситуації із заробітною платою, через необхідність враховування явиС
ща інфляції, розрізняють номінальну та реальну ставки процента. Номінальнаставка процента – це процентна ставка, виражена у грошах за поточним курСсом валюти. Реальна ставка проценту — процентна ставка, що обчислена з враСхуванням рівня інфляції. Так, при номінальній ставці у 10% річних, реальнаставка дорівнюватиме лише 5% в умовах 5% інфляції за рік.
Якщо середній рівень позичкового процента в даний період у країні визС
начається залежно від макроекономічних чинників, що характеризують стансправ на ринку грошового капіталу, то індивідуальні угоди про позику грошейпередбачають певну диференціацію ставок. Тут головними чинниками вистуСпають міра ризику надання позики та строк її повернення. Чим більший ризиктого, що позику можуть не повернути, та чим більше треба чекати її поверненСня — тим більший розмір ставки позичкового процента і навпаки.
Слід сказати, що рівень процентної ставки не тільки сам залежить від стаС
ну грошового ринку країни, а й може істотно впливати на динаміку економічСних процесів. Так, надто високі ставки проценту гальмують інвестиційні проСекти, а низькі — навпаки, стимулюють капіталовкладення.
Ще одним з основних видів доходів від власності є підприємницький при-
буток.  Необхідно зауважити, що поняття “прибуток” дещо поСрізному розуміС
ється у бухгалтерському обліку і в економічній теорії. З точки зору бухгалтера,прибуток – це залишок від загальної виручки фірми після сплати вартості маСтеріалів, обладнання, праці їх постачальникам. Тобто мова йде про зовнішнівитрати фірми. Відповідно ігноруються внутрішні (приховані) витрати, тобтоплатежі за аналогічні ресурси, якими володіє сама фірма і які сама ж викорисСтовує. Іншими словами, таке трактування прибутку не враховує внутрішні витСрати на заробітну плату, ренту та позичковий процент. З точки зору економічСної теорії, прибуток це те, що залишається після вирахування з загальної виСручки усіх витрат – як явних, так і прихованих. Підприємницький прибутокможе бути як позитивним, так і від’ємним (втрати). Це можна показати на приСкладі. З погляду економіста, фермери, що володіють власною землею та реСмонтом і використовують власну працю, значною мірою завищують прибутки,якщо вони просто вираховують свої платежі зовнішнім постачальникам наСсіння, добрив, палива та ін. з загального доходу. Значна частина (якщо не все) зотриманої таким шляхом суми — це внутрішні витрати на ренту, позичковийпроцент і заробітну плату, від яких відмовляються фермери, приймаючи рішенняпро використання своїх власних ресурсів. Рента чи заробітна плата за працюсамого фермера є не прибутком, а платежами, які необхідно було б здійснюваСти якби постачання цих ресурсів відбувалось ззовні. Отже, підприємницькийприбуток — це залишок від загального доходу після вирахування всіх витрат.

445Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна політика держави
На відміну від ренти чи позичкового процента, підприємницький прибуС
ток є величиною дуже мінливою, важкопередбачуваною і індивідуально дужерізною, навіть для підприємців однієї галузі виробництва. Володарі приблизнооднакового за розміром капіталу, втіленого у функціонуючі засоби виробництСва, підраховуючи наприкінці року свої прибутки, можуть отримати прямо проСтилежні результати — хтось отримає надприбутки (значно вищі ніж можна втриСмати у вигляді ренти чи процента), а хтось зазнає таких втрат, що повинен будевизнати себе банкрутом. Така розбіжність у величині доходів власників виробСничого капіталу примушує економістів розрізняти такі поняття як нормальСний прибуток та економічний (чистий) прибуток.
Поняття нормального прибутку пов’язують із середньою прибутковістю
для даної галузі або народного господарства в цілому. При цьому нормальнийприбуток окремого власника визначають множенням середньої норми прибуткуна загальну величину функціонуючого капіталу. Нормальний прибуток розСглядається як необхідна плата за утримання підприємця у повній галузі виробСництва і включається до витрат виробництва.
Економічний (чистий) прибуток  – це прибуток, отриманий понад нормальС
ний, його одержують далеко не всі власники виробничого капіталу. Цей прибуСток найчастіше трактують як винагороду за вдалі інновації та виправданий риСзик у процесі виробничої діяльності. Окремим випадком прибутку, більшого занормальний, є монопольний прибуток, пов’язаний із концентрацією економСічної влади в руках монополіста і можливістю встановлення ним монопольновисоких цін на свою продукцію. Підбиваючи підсумок сказаному, ще разпідкреслимо, що при всіх особливостях ренти, позичкового процента тапідприємницького прибутку – все це лише різновиди доходів, отриманих шляСхом реалізації права власності, і в цьому їх головна відмінність від заробітноїплати як трудового доходу.
§ 4. Соціальна допомога населенню
Поряд із заробітною платою і доходами від власності, існує ще такий вид
доходів, як соціальна допомога з боку держави. У певні періоди людина буваєпозбавлена можливості заробляти собі на життя власною працею (через вік,стан здоров’я, втрату роботи і т. ін.). Якщо вона при цьому, не має власності,яка б приносила їй дохід, то, фактично, залишається без засобів існування.Навіть якщо така людина отримує певну допомогу від родичів та співчуваюСчих, це ще не означає, що вона може на належному рівні задовольняти своїпотреби в освіті, медичних послугах тощо. Отже, держава повинна подбати проте, щоб кожному члену суспільства було гарантовано хоча б мінімальний рівеньзадоволення всіх необхідних потреб (у тому числі в освіті та медичному обслуСговуванні). Для розв’язання цієї проблеми за рахунок державного бюджету та

446Частина 7. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
благодійної діяльності приватних фірм та осіб, формуються так звані суспільні
фонди споживання. У складі останніх розрізняють фонди для непрацездатнихта фонди спільного задоволення потреб.
Користувачами фондів для непрацездатних є не лише ті, хто досяг похиС
лого віку або втратив працездатність внаслідок хвороби чи каліцтва, а й особи,що втратили працездатність частково, а також ті, хто не досяг зрілого працезСдатного віку, студенти стаціонарного навчання, учні середніх спеціальних таінших навчальних закладів. До цих фондів слід віднести пенсії, допомогу затимчасовою непрацездатністю, оплату відпусток за вагітністю та по догляду задітьми, оплату пільгових годин працюючим підліткам, стипендії студентам таін. Головною відмінністю фондів для непрацездатних від фондів спільного заСдоволення потреб є адресний, індивідуальний характер допомоги, яка убільшості випадків, набуває вигляду персональних грошових виплат.
Головним призначенням фондів спільного задоволення потреб є розвиток
здібностей усього населення, створення сприятливих економічних умов длявідтворення повноцінної робочої сили. Необхідною умовою успішного розвиткусучасної економіки виступає достатньо високий рівень загальної освіти та здоСров’я населення країни в цілому. Кошти з фондів спільного задоволення поСтреб витрачаються безадресно — на забезпечення загальносвітніх програм, всеСзагальну вакцинацію населення та ін.
Основними ознаками даної частини фондів суспільного споживання є:
незалежність кількості одержуваних благ від тривалості попередньої трудовоїдіяльності та розміру раніше отримуваної зарплати; блага розподіляються пеСреважно у вигляді безплатних послуг; матеріальна основа наданих благ залиСшається у суспільній власності; коштами розпоряджається держава або підприєСмство.
Отже, соціальна допомога у вигляді суспільних фондів споживання вистуС
пає в сучасних умовах третім з основних видів доходів населення (поряд із зарСплатою та доходами від власності). Слід зазначити, що одна й та сама людинаможе одночасно отримувати доходи різних видів. Сказане є ще більш ймовірСним щодо окремої родини. Оскільки ж первинною ланкою людського суспільСства вважається не окрема людина, а саме родина, то проблема доходів розгляСдається передусім як проблема сукупного доходу сім’ї.
Як правило, сукупний дохід сім’ї формується за рахунок усіх трьох вищеС
вказаних джерел доходів. Інша річ, що значимість цих джерел для різних сімейтакож різна. В принципі, можна виділяти соціальну групу, основним джереломдоходів якої буде дохід від власності, та групу, що складається з осіб найманоїпраці, для якої основні джерела доходів — заробітна плата та соціальні виплаСти.
Наведена структуризація доходів дозволяє говорити про диференціацію
доходів населення та необхідність її визначення з метою отримання достовірС

447Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна політика держави
ної картини життєвого рівня. З цією метою використовується так звана крива
Лоренца (рис. 13).
Рис. 13. Крива Лоренца
Якщо припустити абсолютну рівність у доходах (10% населення отримуС
ють 10% усіх доходів, 20% населення – 20% усіх доходів та ін.), то графік розпоСділу доходів буде представлений прямою ОА, що ділить прямий кут між вісямикординат навпіл. У реальному житті розподіл виглядає інакше. Наприклад, 10%населення отримують 2% усіх доходів, 50% населення – 25% доходів, 90% наСселення – 75% доходів. У даному разі на графіку ми отримаємо криву Л, яка йзветься кривою Лоренца. Чим далі Л розташована від прямої ОА, тим меншрівномірно розподіляються доходи у даному суспільстві. Кількісно ступінь неСрівномірності визначається через коефіцієнт Джині, що розраховується яквідношення площі сегмента, утвореного прямою ОА та кривою Л, де площатрикутника ОАХ (чим більший коефіцієнт Джині, тим це рівномірніше розпоСділяються доходи).
Розглядаючи питання про рівні доходи населення, слід пам’ятати, що реС
альні доходи — це кількість отриманих за гроші товарів та послуг, а отже, залеСжать від загального рівня цін у країні. Так, якщо ціни на споживчі товари зросСтають швидше за номінальні доходи, то реальні доходи знижуватимуться. Тож

448Частина 7. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
для визначення соціальної політики держави важливого значення набуває
вартість “споживчого кошика”, її визначають як суму цін групи споживчих тоСварів та послуг, що забезпечують повний життєвий рівень. У цьому зв’язку розСрізняють раціональний та мінімальний споживчі кошики, що відповідають раСціональному та мінімальному рівням споживання. Зіставлення вартості споСживчих кошиків із структурою та величиною доходів дозволяє зробити висновкипро життєвий рівень населення. Тих, чиї доходи виявляються меншими завартість мінімального споживчого кошика, відносять до перебуваючих за меСжею бідності. Зміни у вартості споживчих кошиків є основою для корегуванняполітики формування доходів населення.
Існує два підходи в політиці доходів. При першому (соціальному) підході
вважається, що суспільство повинно гарантувати кожному громадянину дохоСди, що не дозволяють йому опуститися нижче межі бідності. При цьому дерСжаві відводиться значна роль у формуванні різноманітних соціальних програмдопомоги малозабезпеченим, особам, що втратили роботу, та ін., як і у встаСновленні високих податків на прибутки та прогресивних податків на доходи.
Інший підхід (ринковий) базується на тому, що держава повинна створити
умови для зростання доходів населення внаслідок його власної економічноїактивності.
Якщо перший підхід опирається на так званий принцип соціальної спраС
ведливості, то другий — на економічну раціональність, оскільки гарантованідоходи знижують економічну активність, що, у свою чергу, призводить до поСгіршення економічної кон’юнктури та втрат для всього населення.
Неможливо однозначно віддати перевагу будьСякому з названих підходів
до політики доходів. Мабуть, тут необхідно шукати ту грань, що дозволяє поСєднувати соціальний спокій зі стійким економічним зростанням.

449ЧАСТИНА 8. СВІТОГОСПОДАРСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ ТА
МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНОяФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ
Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція
національних господарств
§ 1. Інтернаціоналізація економіки як основа формуя
вання всесвітнього господарства
Розмаїття суспільного розвитку дає дуже строкату картину різнорідного і
водночас взаємозалежного світу. Як стійка тенденція світового розвитку виявЦляється посилення впливу наростаючого єднання світу на національноЦдерЦжавну специфіку країн. Однією з найважливіших сфер прояву наростаючої взаєЦмозалежності держав виступають міжнародні економічні відносини. Економічнізв’язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існуЦвали переважно як зовнішньоторгівельні, розв’язуючи проблему забезпеченнянаселення товарами, які національна економіка виробляла неефективно абоне виробляла зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв’язки перерослирамки зовнішньої торгівлі і перетворилися в складну сукупність міжнароднихекономічних відносин, що торкаються інтересів усіх держав світу.
Для України необхідність визначення свого місця у світовій економіці є
одним з найважливіших і дуже складних завдань. Як складова частина радянсьЦкої економіки, українська була орієнтована на частку в міжнародному поділіпраці переважно серед країнЦчленів РЕВ. Особливістю цього інтеграційногоугруповання було плановоЦцентралізоване регулювання зовнішньоекономічЦних зв’язків. Це дозволяло захищати національні економіки від криз світовогоринку, але одночасно позбавляло можливості постійно об’єктивно оцінюватирівень ефективності національного виробництва. Закономірний наслідок таЦких штучних умов існування — відставання від світових інтеграційних процесів,по суті, випадання з системи світогосподарських зв’язків.
Перенесення орієнтирів у зовнішньоекономічній сфері від завдань, що дикЦ
туються державним планом, до вимог і запитів світового ринку при найтяжчійкризі на ринку внутрішньому — завдання надзвичайно складне. Вирішувати його

450Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
доводиться в умовах розпаду старих зовнішньоекономічних зв’язків. Але неЦ
обхідність перебудови шляхів активної взаємодії зі світовим господарством сумЦніву не викликає. Наші труднощі зайвий раз підкреслюють необхідність уважновивчати світовий досвід. Тим більше, що шлях від економіки замкнутої до екоЦноміки відкритої довелося в різний час пройти багатьом країнам світу, включаюЦчи і ті, що нині є лідерами світового економічного розвитку.
Світове співтовариство містить у собі понад 160 національних, формальЦ
но незалежних і самостійних економічних суб’єктів, кожний із яких спроможЦний впливати на напрямки розвитку. Всі країни мають свою історикоЦгеографЦічну, національну, релігійну і соціальноЦполітичну специфіку, що в найрізноЦманітніших формах відбивається в соціальноЦекономічних особливостяхрозвитку даної країни.
Світ поділений на різноманітні соціальноЦекономічні системи, міжнародні
угрупування, що відрізняються один від одного цілями, механізмами функціоЦнування, ефективністю дії цих механізмів. Класифікація країн світового співтоЦвариства провадиться на основі різноманітних критеріїв. Донедавна в нашійлітературі світове співтовариство ділилося на світ соціалізму, світ капіталізму і“третій світ”. Конфронтаційний, по суті, розподіл підтримувався і тезою проосновний зміст епохи як періоду переходу від капіталізму до соціалізму. ВідмоЦва від ідеологізованої диференціації світу, від “боротьби двох систем” не усуваєпроблему різнорідності країн світового співтовариства.
При найзагальнішому підході до класифікації країн світового співтовариЦ
ства можна виділити три групи держав відповідно до специфіки господарськихсистем — країни з розвинутою економікою,країни, в яких розвивається ринЦкова економіка і країни з неринковою економікою; три групи за рівнем розвиЦнутості (низькоЦ, середньоЦ, високорозвинені); нові індустріальні країни (НІК)ПівденноЦСхідної Азії і Латинської Америки; високоприбуткові, нафтоекспорЦтуючі (Саудівська Аравія, Кувейт і ін.); найменш розвинуті країни (НРК), у томучислі найбідніші країни світу (Чад, Бангладеш, Ефіопія); різноманітні регіоЦнальні спілки й інтеграційні угруповання.
90Цті роки характеризувалися поглибленням соціальноЦекономічної дифеЦ
ренціації країн світового співтовариства, насамперед за рівнем розвитку. У відносЦно невеликій групі НІК тривало економічне зростання і їх зближення з рівнем
розвитку промислово розвинутих країн, хоча це зростання уповільнилось. У найЦменш розвинутих країнах Африки, Азії, Латинської Америки зросло відставанЦ
ня навіть від середніх показників для країн, що розвиваються, в цілому. СередЦньодушовий розмір ВНП у країнах НРК (а їх, за теперішньою класифікацієюООН, понад 40 із населенням більш як 400 млн чоловік) у 4 рази менше, ніж всвіті, що розвивається, і в 50 разів менше порівняно з розвинутими країнами.
І все це розмаїття згуртовується в єдність силовим полем взаємної еконоЦ
мічної залежності. Намагання в минулому (наприклад, в умовах тоталітарних

451Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
режимів) штучно ізолюватися від світових економічних процесів, спроби жити
незалежно від світового співтовариства до успіху не приводили, навпаки ізольЦованість країн призводила до гальмування соціальноЦекономічного прогресу.Сьогодні, коли взаємна залежність посилена інтернаціоналізацією господарсьЦких зв’язків, що поглиблюються науковоЦтехнічною революцією, принциповоновою роллю засобів інформації і комунікацій, неможливо ефективне функцЦіонування економіки в умовах автаркії — національної економічної самозабезЦпеченості. У цих умовах тенденції до ізоляціонізму, до національної або групоЦвої автаркії, хоч би якими б яскравими політичними гаслами ці наміри приЦкривалися, безперспективні.
Світогосподарські зв’язки беруть свій початок у світовій торгівлі, що пройЦ
шла шлях від одиничних зовнішньоторговельних операцій до довгостроковоговеликомасштабного торговоЦекономічного співробітництва, коли постачанняздійснюються в рамках виробничої кооперації міжнародними корпораціями.Зовнішньоторговельний обмін товарами — найважливіша складова частинасвітових економічних відносин. Показники, що характеризують зовнішньоторЦговельні обороти, такі як експортна квота (відношення вартості експорту довартості валового внутрішнього продукту – ВВП), обсяг експорту на душу наЦселення тощо., певною мірою характеризують рівень включеності країни всвітогосподарські зв’язки, або ступінь “відкритості” економіки. Зростаннясвітової торгівлі, що випереджає розвиток світового виробництва, в цілому булохарактерним для 90Цх рр.
Світовий ринок на основі гострої конкурентної боротьби визначає в кінцеЦ
вому підсумку структуру і обсязі виробництва й експорту, рівень розвитку міжнаЦ
родного поділу праці, тобто економічні відносини у всесвітньому співтовариствіформуються переважно під впливом ринку.
Водночас бурхливий ріст світогосподарських зв’язків припадає на період,
коли зростає мобільність чинників виробництва – капітал переростає націоЦнальні межі, посилюється міграція робочої сили, пришвидшуються процесиформування міжнародного поділу праці. А це свідчить про те, що інтернаціоЦналізація господарських зв’язків багато в чому зумовлена логікою розвиткупродуктивних сил, які, переростаючи національні рамки, об’єктивно підводятьдо необхідності інтернаціоналізації виробництва.
Світове господарство оформилося як система на рубежі XIX і XX ст. ІстоЦ
рія його становлення невіддільна від історії промислової революції. До машинЦної стадії міжнародний поділ праці базувався на своїй природній основі — розЦходженнях у природноЦкліматичних умовах країни, у їхньому географічномуположенні, ресурсах і енергетичних джерелах. Починаючи з машинної стадіїзалежність спеціалізації і кооперування від природної основи значно зменЦшується. Для стадії індустріального зростання характерна залежність спеціаліЦзації від розвитку власне технологічного чинника.

452Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
З індустріальної стадії починається процес поступового переміщення ценЦ
тру ваги світогосподарських зв’язків із сфери обігу у сферу виробництва. І, якнаслідок, нині важко знайти більшЦменш значну галузь національного госпоЦдарства, яка залежала б від міжнародного поділу праці.
Сфера міжнародного поділу праці безпосередньо охоплює всі структурні
складові суспільного поділу праці. Міжнародний обмін опосредковує загальЦний поділ праці між сферами економіки (промисловість, сільське господарЦство), частковий — між галузями цих сфер, і одиничний, який поглиблює предЦметну, технологічну і подетальну спеціалізацію. Поділ праці на міжнаціональЦному рівні поглиблюється швидше, ніж на національному.
Перехід у 60Ц80Цх рр. розвинутих країн на нову технологічну базу з переЦ
важанням інформаційних технологій супроводжувався бурхливим ростом світоЦгосподарських зв’язків. Посилилася інтернаціоналізація відтворювальних проЦцесів, причому в обох її формах: інтеграційній (через зближення, взаємоприсЦтосування національних господарств), і транснаціональній (через створенняміжнаціональних виробничих комплексів).
Так, в усьому світі спостерігається стійка тенденція до регіональної інтегЦ
рації. У найбільш розвинутому Європейському інтеграційному співтоваристві(ЄС) у найближчому майбутньому передбачається завершити створення єдиноЦго економічного простору капіталів, у рамках якого буде здійснюватися вільнепересування товарів, послуг і робочої сили. На створення північноамерикансьЦкого загального економічного простору націлені США, Канада і Мексика. АнЦдський загальний ринок як перспективу розглядають Болівія, Венесуела, КолумЦбія, Перу. Посилення міждержавної інтеграції характерно для країн ПівденноЦСхідної Азії, арабського світу, Африки і Центральної Америки.
Ще інтенсивніше поглиблюється інтернаціоналізація виробництва внасЦ
лідок приватнокапіталістичних міждержавних інтеграційних тенденцій. На чаЦстку транснаціональних корпорацій у 90Цх рр. припадало більше 1/6 глобальЦного виробництва товарів і послуг. Транснаціональні відтворювальні структуЦри багато в чому сприяють створенню регіональної інтеграції, об’єднуючинаціональні економіки не стільки за географічною ознакою, скільки на основібільш глибоких відтворювальних зв’язків.
Форми світових економічних відносин:
• До числа найважливіших форм світових економічних відносин належать:
• міжнародна торгівля товарами і послугами;
• рух капіталів і закордонних інвестицій;
• міграція робочої сили;
• кооперація виробництва;
• обмін в галузі науки і техніки; валютноЦкредитні відносини.
Характерно, що приблизно в такій же послідовності – від торгівлі до виЦ
возу капіталу, формування міжнародного виробництва і світового фінансового

453Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
ринку — відбувалося становлення всесвітнього господарства. Причому форЦ
ми, що з’явилися раніше за інші, виступають основою для розвитку наступнихі самі змінюються під впливом форм міжнародних економічних відносин, щовиникають у ході еволюції світового господарства. Так, експорт капіталу тепернерідко прокладає шлях для експорту товарів і т.п.
Вивіз капіталуЗ появою машинного виробництва специфіка міжнародного поділу праці
починає відчувати на собі всезростаючий вплив вивозу капіталу як у підприємЦницькій формі (портфельні і прямі інвестиції в підприємства різноманітнихгалузей), так і в позичковій (у вигляді позик). В умовах, коли міжнародна конЦкурентноспроможність багато в чому визначається швидкістю розробки і впроЦвадження технологічних змін, посилюється значення вивозу капіталу. ЗрозуміЦло, що цей період характеризується посиленням боротьби між державами зазалучення іноземного капіталу.
Різноманітні форми вивозу капіталу – прямі приватні інвестиції, державні
позики, кредити міжнародних фінансових організацій – стали найважливішоюрушійною силою, що розвиває і поглиблює світогосподарські зв’язки.
Якщо для першої половини XX ст. традиційними напрямками потоків каЦ
піталу були країни, що розвиваються, то останні десятиліття характеризуютьсяпосиленням взаємного руху капіталів розвинутих країн. Середньорічні темпиросту прямих закордонних інвестицій у розвинутих країнах перевищують темЦпи росту ВНП і товарного експорту. Нині у Франції й Англії за рахунок іноземЦних інвестицій виробляється одна п’ята всієї продукції обробної промисловості,в Італії – чверть, у ФРН – близько однієї третини. Англія і США, що традиційЦно були найбільшими експортерами капіталу, тепер виступають як головні йогоімпортери.
Серед порівняно нових тенденцій, що проявилися у сфері міжнародного
руху капіталу в 90Цх роках, поряд із зростанням притоку інвестицій у розвинутікраїни і відносним їх скороченням у країнах, що, розвиваються, можна відзнаЦчити перетворення ряду розвинутих країн із головних експортерів капіталу вйого імпортерів, перетворення в інвесторів капіталу ряду країн, що розвиваЦються, активізацію закордонних компаній у країнах Європейського співтоваЦриства на передодні виникнення в ньому інтегрованого внутрішнього ринку,збільшення іноземних інвестицій у країни Східної Європи та в Україну.
Стійка тенденція росту вивозу капіталу, поглиблюючи міжнародний поділ
праці, відбиває об’єктивні закономірності розвитку продуктивних сил в умоЦвах НТР. Рамки внутрішніх ринків стають вузькими для ефективного веденнявиробництва. Особливо це стосується технологічно складної наукомісткої проЦдукції передових галузей, ведення яких найчастіше неможливо без міжнародЦної кооперації. Так, швидкий прогрес у сфері виробництва комп’ютерів призвівдо того, що вироби застарівають протягом двохЦтрьох років. Ефективним є

454Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
масове виробництво з урахуванням індивідуальних потреб. Тому стратегія фірм,
що працюють у висококонцентрованих галузях (наприклад, в автомобільнійпромисловості) і в галузях високий технологій, орієнтована не на національніабо регіональні масштаби, а на світовий економічний простір.
Експорт капіталу сприяє появі таких нових форм міжнародних економічЦ
них зв’язків, як довгострокова оренда устаткування (лізинг), субпідрядні конЦтракти на надання інженерноЦбудівельних робіт (інжиніринг), технологічних,фінансових і інших послуг. Нові форми певною мірою відбивають еволюцію взасобах використання іноземних капіталів на території тих чи інших державвід володіння, повного або часткового, до контрактних угод, пов’язаних із пеЦредачею технологій, збутових, інформаційних послуг.
Поглиблення міжнародного поділу праці відбувається на основі гострої
конкурентної боротьби, в якій одним із найважливіших аргументів залишаєтьЦся порівняння наукових потенціалів і технологічних можливостей сторін щоберуть участь у ринку високих технологій. Невипадково в США на наукові досЦлідження надходить 1/5 всіх інвестицій, до 40% виробів всієї обробної промисЦловості виробляється в комплексі наукомістких галузей. Друге місце у світі зарозмірами витрат на наукові дослідження займає Японія.
Сучасний світопорядок багато в чому визначається сформованим поділом
технологічної влади. І, як наслідок, реальністю міжнародної спеціалізації заЦлишається такий поділ праці, коли на експорті наукомістких товарів (на науЦкові дослідження яких витрачаються значні кошти), а також техноємних виЦробів (радіоелетроніка, приладобудування) спеціалізуються розвинуті країни.На експорті ж ресурсоЦ, трудоЦ і капіталоємних товарів, виготовлення яких найЦчастіше забруднює навколишнє середовище, спеціалізуються країни, що розЦвиваються, а окремі з них, як і раніше, залишаються в умовах монокультурноїсировинної спеціалізації.
Досягненням цивілізації можна вважати прогресивні прориви в технології,
що привели до зменшення залежності від традиційних джерел енергії. Це зниЦзило частку аграрноЦсировинних товарів у міжнародному товарообігу. ЗбільшиЦлася відносна різниця в цінах на сировину і готову продукцію, що, у свою черЦгу, скоротило валютні доходи і погіршило економічне становище країн, що траЦдиційно спеціалізуються на вивозі сировини.
§ 2. Формування інтеграційної стратегії України в
умовах глобалізації
Аналіз світового економічного розвитку останніх десятиріч свідчить про
те, що в умовах глобальних трансформацій політичних, економічних і соціальЦ
них відносин різко зростає значення економічних факторів. Економізація розЦ
витку і його інтеграція стали однією із фундаментальних закономірностей суЦ

455Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
часного історичного етапу, під впливом яких формується новітня глобальна
економіка. Світова економіка не лише стає взаємозалежною, вона інтегруєтьЦся в єдине ціле. Різниця між зваємозалежною економікою і економікою глобаЦлізованою — якісна. Системоутворюючою ознакою останньої стає не тількизначне зростання обсягів торгових потоків, а й формування такого світовогоринку, який виглядає як ринок єдиної держави. Знижуючи і знижуючи бар’єриміж суверенними державами, глобалізація спряє значному прискоренню трансЦформації внутрішніх соціальних відносин, жорстко уніфікує все особливе в їхпроявах.
Нові інтегровані в умовах глобалізації міжнародні економічні відносини
дедалі більшою мірою впливають на масштаби, темпи і пропорції як національЦного, так і глобального виробництва, формують кількісну та якісну характериЦстику глобальної економіки ХХІ століття, закладають нові загрози економічЦної безпеки як національного, так і глобального розвитку.
Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процеЦ
сах об’єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також поЦтребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового госпоЦдарства, до якої спричинили односторонній її розвиток у межах військовоЦмоЦбілізаційної економіки СРСР, деформовані зовнішньоекономічна політика тамеханізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинуті товарноЦгрошовівідносини та національні ринки товарів, послуг, праці та капіталу.
Для ефективної і організаційно оформленої інтеграції України в сучасні
світогосподарські зв’язки необхідні такі передумови: політикоЦправо ові, екоЦ
номічні, соціальноЦкультурні та інфраструктурні.
Основні політикоЦправові передумови інтеграції:• політичне визначення України;
• забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної систеЦ
ми національної безпеки;
• безумовне виконання міжнародних зобов’язань, особливо в сфері прав
людини, запровадження прийнятної форми громадянства;
• перегляд існуючої практики політичних зв’язків з державами колишнього
СРСР;
• пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах;
• формування відповідного законодавства і вироблення ефективних меЦ
ханізмів та інструментарію його виконання.
Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам:•  економічному та інституційному забезпеченню суверенітету;
•  оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови;
•  розробленню та реалізації обгрунтованої програми переходу до ринкоЦ
вих відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захиЦсту населення;

456Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
•  оцінці експортного потенціалу, виробленню експортноЦімпортної
стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності;
•  запровадженню національної грошової одиниці з включенням її в сисЦ
тему міжнародних розрахунків;
• розв’язанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів
колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.
До основних соціальноЦкультурних передумов інтеграції належать:• відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціЦ
альноЦкультурної життєздатності народів України;
• формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи наЦ
родної освіти;
• розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України.
Формування інфраструктурних передумов насамперед пов’язане з:•  розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряЦ
них), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (націоЦнальні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації);
•  розвитком сучасних інформаційноЦкомунікаційних систем з вклюЦ
ченням їх до міжнародних систем.
Формуючи інтеграційну стратегію і тактику, слід враховувати особливості
України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань:
•  відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суЦ
веренітету;
•  нерозробленість політикоЦправових регуляторів та інструментів;
•  нерозвиненість ринкових відносин;
•  інерція погіршення економічного стану;
Значний вплив на інтеграційну мотивацію та політику України справляЦ
ють такі чинники:
•  збіг періодів дезінтеграційних та інтеграційних процесів;
•  розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня;
•  конкурентність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи;
•  негативний досвід інтеграції в рамках СРСР і РЕВ.
Інтеграція України в світове господарство можлива різними, але водночас
взаємопов’язаними шляхами:
• через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику; за рахунок
формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвеЦстування та транснаціоналізації високомонополізованих підприємств;
• через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь
у багатосторонніх міжурядових переговорах; за рахунок інтенсифікації східноЦєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в заЦхідноєвропейські інтеграційні структури.

457Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
На процеси включення України до сучасної системи світогосподарських
зв’язків впливають конкретні внутрішньоЦ і зовнішньоекономічні фактори, щоформуються в системі передумов, особливостей і шляхів інтеграції.
Серед внутрішньоекономічних факторів принциповим є перехід України
до ринкової економіки, для чого потрібні розроблення і реалізація відповідноїдовгострокової програми. Така програма має, поЦперше, враховувати сучаснийсоціальноЦекономічний стан та особливості України; поЦдруге, бути адаптоваЦною до еволюціонізуючого зовнішнього ринкового середовища; поЦтретє, спиЦратися на досвід переходу до ринкових відносин інших постсоціалістичнихкраїн.
3 точки зору ринкової організації, в ключових галузях національної екоЦ
номіки Україна перебуває на стадії монополістичного розвитку. При цьомумонополізм формується не природним шляхом еволюції ринкових структурвільної конкуренції, а створюється штучно на основі державної монополії.Відсутність зовнішньої конкуренції може призвести лише до “жорсткої моноЦполії”, що, поЦперше, поглибить структурні деформації, а поЦдруге, призведедо негативних соціальноЦекономічних наслідків, характерних для такого типуорганізації ринкової економіки.
Важливе значення має такий довгостроковий фактор, як структурна переЦ
будова національної економіки, орієнтована на сучасні технікоЦтехнологічні,економічні, екологічні і соціальні стандарти. Деформована структура націоЦнальної економіки не відповідає критеріям суверенного розвитку України як зточки зору оптимальних пропозицій самозабезпечення та зовнішньоекономіЦчної спеціалізації, так і з науковоЦтехнологічних, соціальних і особливо еколоЦгічних позицій. Назвемо найважливіші негативні характеристики структуриекономіки України:
• велика питома вага фізично та морально застарілої техніки в складі осЦ
новних виробничих фондів (понад 60 %), що стала результатом переважанняекстенсивних методів розвитку економіки і насамперед її базових галузей;
• диспропорції в системі самозабезпечення ключових галузей життєдіяльЦ
ності країни (майже повна зовнішня паливноЦенергетична залежність; задовоЦлення потреби в електротехнічних і кабельних виробах, продукції текстильної,целюлозноЦпаперової та медичної промисловості лише наполовину; відсутністьвиробництва каучуків, ряду продуктів органічного синтезу, устаткування длялегкої промисловості, переробних галузей агропромислового комплексу тощо;
• незбалансованість галузевої структури промисловості з погляду її соцЦ
іальної орієнтації (потенціал промисловості на 90% формують важкі галузі; пиЦтома вага виробництва предметів споживання становить близько 30%, тоді як урозвинутих країнах вона досягає 50—60%).
Включення України до будьЦяких інтеграційних угруповань у такому стані,
без чіткого бачення перспектив структурної реорганізації, може призвести не

458Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
лише до консервації, а й до посилення негативних тенденцій у всіх галузях наЦ
ціональної економіки. І навпаки, участь України в інтеграційних процесах заумов цілеспрямованої внутрішньої структурної політики дасть змогу ефективЦніше й швидше виправити деформовану економіку, виходячи з таких пріориЦтетів структурної переорієнтації:
• науковоЦтехнічне та технологічне оновлення виробництва із заЦ
безпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації.Зменшення ресурсомісткості за рахунок ефективного використання власнихпаливноЦсировинних ресурсів;
• підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіЦ
ки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за раЦхунок формування системи власної міжгалузевої кооперації та забезпеченняповних виробничих циклів;
• формування умов для соціально орієнтованого розвитку національної
економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її струкЦтури, з другого — завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходаминаселення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації.
За умов кризового стану і наявності довгострокових негативних тенденцій
у розвитку національної економіки України, а також з урахуванням її виробниЦчоЦресурсного потенціалу та ряду порівняльних переваг очевидною є етапністьу проведенні нової економічної політики в цілому і в реалізації пріоритетівструктурної переорієнтації зокрема.
На першому етапі потрібно досягти фінансової макростабілізації, зупиЦ
нити процес падіння виробництва і створити комплекс умов для виходу еконоЦміки з кризового стану. На другому етапі можлива активізація економічногорозвитку, орієнтована на формування кількісних та якісних позитивних тенЦденцій за рахунок динамічної науковоЦтехнічної та інвестиційної діяльності. Увідносно довгостроковій перспективі (третій етап) можливе створення стабЦільних умов для становлення і саморозвитку ефективної національної економЦіки, внутрішньо збалансованої та глибоко інтегрованої в структуру світовогогосподарства.
Отже, необхідною передумовою проведення ефективної інтеграційної поліЦ
тики України є синхронізація відповідних процесів із масштабами і темпамирозвитку національної економіки під впливом внутрішньоекономічних факЦторів.
Для зовнішньоекономічних факторів інтеграція обумовлена, з одного боку,
станом розвитку форм зовнішньоекономічної діяльності, а з другого — середоЦвищними умовами розвитку.
Зовнішньоторговельна діяльність України в останні роки зберегла негаЦ
тивні довгострокові структурні тенденції в експорті/імпорті товарів і послуг, асаме:

459Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
• переважно сировинна спрямованість експорту, превалювання матеріаЦ
ломісткого обладнання в експорті продукції машинобудування;
• нераціональність товарної структури імпорту;
• деформована географічна структура експорту та імпорту, аж до моноЦ
польної залежності від окремих країн;
• вкрай нерівномірне розміщення експортного потенціалу України.
На зовнішню торгівлю впливали й такі несприятливі фактори:• неконкурентоспроможність більшості підприємств, товарів у якісно
нових умовах зовнішньої торгівлі;
• велика зовнішня заборгованість, в тому числі пов’язана з експортноЦ
імпортною діяльністю останніх років;
• відсутність власної національної валюти і неможливість ефективного
валютного контролю;
• недієва система митного контролю;
• неврегульованість торговельноЦекономічних відносин з країнами ближЦ
нього зарубіжжя, і насамперед з Росією;
• нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності, у тому
числі інформаційної;
• кадрова незабезпеченість на всіх рівнях здійснення і регулювання зовнЦ
ішньоекономічної діяльності.
Відсутність стратегічних орієнтирів, втрата державного контролю за зовнЦ
ішньоекономічною діяльністю призвели до хаотичного вивозу українських тоЦварів; створення криміногенної обстановки навколо експорту та імпорту найеЦфективніших груп товарів (нафта і нафтопродукти, чорні метали, продовольчітовари тощо); втрати країною валютних коштів; невиправданої конкуренції міжукраїнськими учасниками ЗЕД; демпінгової торгівлі.
Серед зовнішньоекономічних факторів інтеграції окремої уваги заслугоЦ
вують також ті, що впливають на умови міжнародної міграції робочої сили, стаЦновлення повноцінних валютних відносин.
Формуючи власну інтеграційну політику, Україна має визначитися з відпоЦ
відними середньоЦ та довгостроковими пріоритетами, виходячи із сучасних умовефективного функціонування національної економіки.
Середньострокові інтеграційні пріоритети перебувають у полі двох різноЦ
спрямованих векторів. З одного боку, обережне ставлення до участі в інтеграцЦійних угрупованнях країн з високим рівнем наднаціонального регулювання,зумовлене особливостями України як самостійного суб’єкта інтеграції. З друЦгого, неможливість тривалого “позаінтеграційного” розвитку в регіоні, де масЦштаби і динаміку економічної інтеграції визначають не лише внутрішні, а йпотужні зовнішні (глобальні)  фактори.
У перспективі на найближчих 10Ц15 років ключове значення для України
матимуть економічні відносини з країнами СНД, які 1993р. підписали угоду

460Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
про створення Економічного союзу (Україна є його асоційованим членом) .
Головними цілями Економічного союзу визначено: формування умов стабільЦного розвитку економік країнЦучасниць; поетапне створення загального(спільного) економічного простору на основі ринкових відносин; забезпеченЦня рівних можливостей для всіх господарських суб’єктів; реалізація спільнихекономічних проектів; вирішення актуальних соціальноЦекономічних завдань.Домовленості країн у межах Економічного союзу СНД зорієнтовані на поетапЦне забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили. ЗокреЦма, перспективним планом інтеграційного розвитку СНД передбачається ствоЦрення зони вільної торгівлі; митного та платіжного союзів. З 1994 р. діє МіждерЦжавний економічний комітет (МЕК), до президії якого ввійшли віцеЦпрем’єрикраїнЦучасниць. Робочим органом МЕК є Колегія з уповноваженими представЦниками від кожної країни. Найбільша інтеграційна динаміка притаманна взаєЦмовідносинам Росії, Білорусі і Казахстану (договір 1994—1995 рр. про вільнуторгівлю і митний союз)  з підключенням Туркменистану та Узбекистану.
Інтеграційна політика щодо східноєвропейських країн має орієнтуватися
на відновлення ефективних традиційних зв’язків у сфері міжнародної спеціаліЦзації та кооперування. Зокрема, ефективними формами інтеграції з цими країЦнами стають субрегіональні угруповання — єврорегіони “Карпати” та “Буг”.Значний вплив на розвиток такої інтеграції можуть справляти спеціальні (вільні)економічні зони різних типів, які доцільно створити у відповідних регіонахУкраїни.
Специфічне місце серед інтеграційних угруповань може зайняти ЧорноЦ
морське економічне співробітництво (ЧЕС), декларацію про створення якого1992 р. підписали керівники Албанії, Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Грузії,Греції, Росії, Румунії, Туреччини, України.
ПоЦперше, ЧЕС як потенційно місткий внутрішній ринок зі значним науЦ
ковоЦтехнічним потенціалом має перспективу стати і ключовим місцем торгівліміж Європою, Близьким Сходом та Азією. Практично створюється трансрегіоЦнальне інтеграційне угруповання.
ПоЦдруге, це перше велике інтеграційне угруповання країн постконфронЦ
таційного етапу розвитку світової економіки, яке може поєднати держави, що доостаннього часу розвивалися, маючи різні політичні та економічні установки.
ПоЦтретє, до ЧЕС
Увійшли новоутворені незалежні країни — колишні ресЦ
публіки СРСР, які вперше роблять спробу інтегруватися на певній органіЦзаційній основі без явного домінування Росії, на відміну, наприклад, від ЕкоЦномічного союзу на основі СНД. Крім того, участь у ЧЕС і Росії  (“старшогобрата”) , і держав—колишніх республік СРСР  (“менших братів і сестер”)  надаєхарактерного колориту взаємовідносинам країнЦучасниць.
ЧЕС лише в одному (якщо виходити з теорії та вдалої практики економічної
інтеграції країн)  відповідає інтеграційним критеріям: це є інтеграція на регіоЦ

461Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
нальній основі з таким об’єднуючим фактором, як Чорне море. Загалом ЧЕС, на
нашу думку, можна розглядати як потенційний феномен. Тут очевидні майже всіключові дезінтеграційні фактори — від політичної нестабільності країнЦучасниць,їх економічної та інфраструктурної несумісності до яскравих соціальноЦкультурЦних відмінностей, глибоких традиційних конфліктів як між країнами, так і всеЦредині деяких із них. І якщо загальну політичну стабілізацію можна розглядатияк справу часу, а інфраструктурної сумісності можна досягти узгодженням дій наперших етапах інтеграції в ЧЕС, то узгодити інтереси країнЦучасниць; що зумовЦлені насамперед загальним станом їх економік, буде досить важко.
У довгостроковому контексті очевидна орієнтація України на європейські
інтеграційні структури, що розвиваються на основі ЄС. Група фахівців ІнстиЦтуту світової економіки та міжнародних відносин НДН України під керівництЦвом В.Сіденка обгрунтовано сформулювала основні завдання зовнішньоекоЦномічної політики України щодо ЄС та країн—членів цієї організації:
• якомога повніша реалізація у відносинах з ЄС та його країнамиЦчленаЦ
ми загальних принципів торговельноЦекономічного співробітництва, викладеЦних в Гельсінському Заключному акті Наради з питань безпеки та співробітЦництва в Європі (НБСЄ), Паризькій хартії для нової Європи, документах МадЦридської та Віденської нарад НБСЄ, Боннської конференції НБСЕ зекономічного співробітництва, Гельсінському документі НБСЄ “Виклик змін”,Європейській енергетичній хартії, Декларації Люцернської конференції(квітень, 1993 р.), а також зафіксованих в Угоді про партнерство і співробітЦництво між європейськими співтовариствами та їх державами—членами і УкЦраїною від 14 червня 1994 р., тимчасовій угоді про торгівлю, та питання, пов’яЦзані з торгівлею, між ЄС і Україною від 1 червня 1995 р.;
• своєчасне і комплексне вжиття економічних та політичних заходів, неЦ
обхідних для початку переговорів з ЄС щодо створення в перспективі зонивільної торгівлі;
• здобуття послідовної підтримки з боку ЄС та його країнЦчленів у пиЦ
танні якнайшвидшого приєднання України до Генеральної угоди про тарифи іторгівлю (ГАТТ), Світової організації торгівлі (СОТ), одержання якнайширЦшого доступу до Загальної системи преференцій ЄС на підставі визнання УкЦраїни країною з перехідною економікою;
• вирішення питань, пов’язаних з можливістю приєднання України до
окремих європейських програм інтеграційного характеру, насамперед у сферахенергетики, транспорту, науки і техніки, інформатики, сільського господарства,окремих галузей промисловості, охорони навколишнього середовища, освіти;
• забезпечення безперешкодного і недискримінаційного доступу основЦ
них експортних товарів і послуг України на ринки ЄС;
• здобуття стабільної фінансової підтримки і технічної допомоги для успішЦ
ного проведення ринкових перетворень в економіці України, насамперед якоЦ

462Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
мога динамічніших і безболісних структурних зрушень і формування міжнаЦ
родної конкурентоспроможної економіки.
Питання про можливе набуття статусу асоційованого члена ЄС (за межаЦ
ми 2000 р.), на думку згаданих фахівців, має розглядатися в майбутньому не яксамостійне завдання, а як можливий альтернативний варіант розвитку відноЦсин з ЄС залежно від досягнутих результатів адаптації до вимог ЄС та ефективЦності розвитку відносин у рамках СНД.
Важливим є розуміння об’єктивно обумовленої етапності в реалізації інтегЦ
раційних пріоритетів України в Західній Європі з відповідною орієнтацією яквнутрішньої, так і зовнішньоекономічної політики. Для органічного входженЦня до європейської економічної системи, що розвивається на основі ЄС, неЦобхідні цілеспрямовані правові та інституційні заходи. З огляду на інтеграційЦну динаміку на Американському континенті та в Азії можлива значна інтенсиЦфікація європейської регіональної інтеграції.
Принципове значення для реалізації ефективної політики України є інтенЦ
сифікація її двоЦ та багатосторонніх зв’язків, активна участь в діяльності міжнаЦродних економічних організацій. У цьому контексті слід згадати такі важливідокументи: Угоду між урядами України і США про гуманітарне і технікоЦекоЦномічне співробітництво (травень, 1992 р.); Протокол між Урядом України таУрядом ФРН про співробітництво в підготовці та підвищенні кваліфікаціїфахівців, керівних кадрів у галузі економіки та управління; Рамкову Угоду міжурядами України і ФРН з питань консультування та співпраці; Меморандумпро взаєморозуміння між Україною та Великою Британією (лютий, 1993 р.);УкраїнськоЦГолландський міжурядовий меморандум про взаєморозуміння (груЦдень, 1992 р.); Рамкову Угоду між Урядом України та Урядом Італії (липень,1992 р.); Угоду про економічне і технічне співробітництво між Урядом Українита Урядом Республіки Індія (квітень, 1994 р.); угоди України з країнами СНД1992Ц1995 рр.; Угоду про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною;Глобальну ініціативу Європейської комісії для України (квітень, 1994 р.); ПроЦтокол про наміри між ЄС та країнами СНД, двосторонні міжурядові договори1995—1996 рр.
Україна стала членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку,
Європейського банку реконструкції та розвитку, а також має статус спостерігаЦча в ГАТТ. З 1994 р. наша держава вирішує практичні питання співпраці в струкЦтурі ГАТТ/СОТ, інтенсифікує свою політику щодо інших впливових міжнародЦних організацій, насамперед Організації економічного співробітництва і розЦвитку (ОЕСР).

463Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
§ 3. Зовнішньоекономічні зв’язки і проблеми макроя
економічної рівноваги
Синонімом процвітання економіки є високий експортний потенціал країЦ
ни, виробництво конкурентоспроможної продукції. Але цілком розумне прагЦнення держави збільшувати експорт, а не імпорт товарів, можна розглядати і як
парадокс – нація свідомо намагається віддавати товари, а не одержувати їх. Чи
не призводить таке прагнення до скорочення внутрішнього споживання? Чивпливають і якою мірою зовнішньоекономічні зв’язки на макроекономічнурівновагу національної економіки?
В умовах відкритої економіки зовнішні чинники: експортЦімпорт, іноземні
інвестиції впливають на виробництво, рівень доходів і зайнятість усередині
країни, і, отже, за допомогою зовнішніх чинників можна впливати на макроЦ
економічну рівновагу. Експортовані товари справді споживають іноземні гроЦмадяни, але експорт дає імпульс зростанню національного виробництва, дохоЦду і зайнятості. Пригадаємо модель Кейнса, в якій рівноважний обсяг виробЦництва визначається сукупними витратами:
ВНП = С+І+Р (1)
Експорт, як ми його зараз описали, діє як складова сукупних витрат поряд
із споживанням (С), інвестиціями (І), державними витратами (Р), тобто вінзбільшує сукупний обіг виробництва. Формула (1) з урахуванням експорту (X)матиме такий вигляд:
ВНП = С+І+Р+X (2)
Більшому обсягу сукупних витрат відповідає більш високий рівень рівноЦ
важного обсягу виробництва. Отже, ріст експорту може збільшувати національЦний прибуток. До того ж ефекту приводять і іноземні інвестиції.
Імпорт у цій моделі розглядається як функція національного прибутку. ІнаЦ
кше кажучи, на товари, що імпортуються, доводиться витрачати частину виЦробленого в країні національного доходу, стимулюючи тим самим виробничуактивність в іншій країні. Таким чином, імпорт, збільшуючи кількість товарів,призводить до скорочення витрат на виробництво усередині країни. Введемоімпорт (М) у формулу (2):
ВНП = С+І+Р+Х — М (3)
На перший погляд, висновки з цих рівнянь для державної політика одноЦ
значні. В умовах спаду виробництва необхідно стримувати імпорт і заохочуваЦ

464Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
ти експорт. Висновок у цілому правильний. Невипадково в повоєнний період у
західноєвропейських країнах було висунуте гасло: “Експортувати або померЦти”. І це було при наявності допомоги за “планом Маршалла”. І в даний часнімці дають оцінку типу розвитку своєї економіки як “спрямованої експорЦтом”. Про експортні експанії Японії і країни НІК ПівденноЦСхідної Азії йшламова в попередньому параграфі.
Проте при цьому не варто забувати, що експорт однієї країни — це імпорт
іншої. Отже, орієнтація всіх країн на експортну експансію, тобто певною міроюна стимулювання власного виробництва за рахунок інших країн, навряд чиздійсненна.
Якщо імпорт країни, відповідно до теорії Кейнса, можна розглядати як
функцію її власного національного доходу, то експорт виступає як функція наЦціонального доходу інших країн. Отже, скорочення або збільшення експортуобумовлено не тільки нашим бажанням збільшувати його або зменшувати, а йскороченням або збільшенням національного доходу інших країн. Крім того,бажання продавати повинно бути підкріплено наявністю конкурентоспроможЦної продукції, необхідно враховувати купівельну спроможність партнерів, їхнєбажання купувати продукцію саме даної країни.
З другого боку, потреба нарощування експорту населенням відчувається
побічно через потребу в імпорті. Державний контроль над імпортом може позЦбавити внутрішній ринок багатьох видів споживчих товарів, знизити загальЦний рівень споживання в країні. В умовах експортної експансії, коли позиціїна зовнішніх ринках тільки завойовуються і конкурентоспроможну продукціюнамагаються експортувати, доводиться часом миритися з переваженням навнутрішньому ринку товарів неконкурентоспроможних національних виробЦництв.
І нарешті, як уже відзначалося, шлях всебічного заохочення експорту може
сприяти піднесенню економіки і підвищенню добробуту населення за умови,що кошти, одержувані від експорту, йдуть не на підтримку відсталих виробЦництв, а на структурну перебудову економіки з урахуванням довгостроковихструктурних зсувів у світовому господарстві з тим, щоб країна могла зайнятибільш гідне місце в системі міжнародного поділу праці і використовувати йогопереваги з більшою вигодою для себе.
При оцінці економічного стану суспільства виникає необхідність у виявЦ
ленні співвідношення між імпортом і експортом країни. Це співвідношеннявизначається при упорядкуванні платіжного балансу країни, складовою часЦтиною якого є торговий баланс. Слід відзначити, що узагальнюючим показниЦком платіжного балансу є його сальдо — різниця між імпортними й експортниЦми його статтями. Перевищення імпорту з інших країн над власним експортомдає негативне сальдо платіжного балансу і може призвести до неприємних екоЦномічних наслідків, наприклад, до зовнішньоторговельного дефіциту. Для опЦ

465Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
лати останнього країна змушена робити борги. Для погашення боргів найчасЦ
тіше усього доводиться зменшувати внутрішнє споживання.
Для визначення різниці між сукупним експортом і сукупним імпортом
країни за рік використовують також поняття чистого експорту товарів і послугабо просто чистий експорт (НХ). З використанням цього показника формула(3) може бути подана у вигляді:
ВНП = С + І + Р + НX (4)
Чистий експорт (НХ) може бути величиною як позитивною, при перевиЦ
щенні експорту над імпортом, так і негативною, якщо витрати на імпорт ізЦзакордону перевищують експорт національних товарів і послуг.
Відповідно, перевищення експорту над імпортом, або позитивний чистий
експорт призводить до зростання сукупних витрат і тим самим і до збільшеннянаціонального продукту. При перевищенні імпорту над експортом і від’ємнимчистим експортом скорочуються сукупні витрати і національний продукт.
Рис. 14. Зміни рівноважного ВНП,
що викликані чистим експортом
Графічна інтепретація впливу експорту й імпорту на рівноважний рівень
національного продукту дана на рис.14. Тут поданий так званий “кейнсіансьЦкий Хрест” – графік, що показує залежність між рівноважним рівнем націоЦнального виробництва і сукупними витратами.
Обсяг виробництва ОЕ – це рівноважний обсяг в умовах закритої економіЦ
ки. Графік показує, що позитивно чистий експорт {НХ1) піднімає вгору кривусукупних витрат і рівновага встановлюється в точці Е1, що відповідає більшвисокому рівноважному рівню національного виробництва, від’ємний (НХ2)діє з протилежним ефектом. Він знижує сукупні витрати, яким відповідає менЦше значення рівноважного національного продукту (Е1).

466Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
Оцінювати рівень рівноважного обсягу виробництва необхідно з урахуванЦ
ням потенційного обсягу, тобто обсягу виробництва при повній зайнятості.Розмір сукупних витрат і відповідний їм рівноважний обсяг виробництва моЦжуть бути менші і більші потенційного обсягу виробництва. У першому випадЦку має місце дефляційний, у другому — інфляційний розрив.
Відповідно, якщо збільшенню сукупних витрат за рахунок чистого ексЦ
порту передував дефляційний розрив, то таке збільшення можна тільки приЦвітати, оскільки за ним відбувається збільшення виробництва, розширення зайЦнятості, тобто скорочення дефляційного розриву. Розширення ж експорту поЦрівняно з імпортом в умовах інфляційного зростання, коли витрати високі ірівноважний національний продукт перевищує потенційний, може посилюваЦти інфляційну напругу в країні. У цьому разі навряд чи з погляду внутрішньоїрівноваги варто оцінювати позитивно експансію експорту.
Як і інші складові сукупних витрат, експорт і імпорт діють із мультиплікаЦ
ційним ефектом. Так, експорт здійснює множинний (мультиплікований) впливна дохід, подібно інвестиціям і державним витратам.
Спочатку експортні замовлення безпосередньо збільшать випуск продукції,
отже, і заробітну плату в галузях, що виконують ці замовлення. А потім прийЦдуть у рух вторинні споживчі витрати. Так, припустимо експортні замовленняна 1 млрд грн розміщені на заводах м.Києва. При граничній схильності до споЦживання, рівній 3/4, робітники заводів, що одержали експортні замовлення,витратять 3/4 своїх доходів на споживчі товари, зроблені на підприємствах тогож Києва. Робітники підприємств, що зробили ці споживчі товари, також витЦратять 3/4 додаткового доходу на споживання, і т.д.
Таким чином, початкова зміна експорту, подібно зміні інвестицій, породЦ
жує ланцюгову реакцію, що, зменшуючись із кожним наступним циклом, даєефект багатократного посилення початкової зміни. Аналогічно мультиплікаЦтору інвестицій мультиплікатор експорту (Мх) обумовлений внутрішніми проЦцесами в сфері споживання і може бути визначений через граничну схильністьдо споживання (МRC) або граничну схильність до заощадження (МRС).
Мх = 1 / МRС = 1 / (1 — МRC) (6)
А вплив збільшення експорту на обсяги виробництва визначено на підставі
формули:
D ВНП = Мр*DХ (7)
У нашому прикладі при граничній схильності до споживання 3/4 мульЦ
типлікатор дорівнює 4. Ефект від експортного замовлення в 1 млрд грн складає4 млрд, із яких 3 млрд грн пов’язані з вторинними споживчими витратами.

467Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
Але міжнародна торгівля — це не тільки експорт, а й імпорт. Згадані вище
робітники Києва, можливо, віддадуть перевагу витратам частині отриманихними 1 млрд грн на споживчі товари, зроблені не в Україні, а в Китаї. Інакшекажучи, якщо частина отриманих експортних доходів йде на імпорт, то внутрішЦня купівельна спроможність скоротиться. Імпорт діє як відплив, аналогічнозаощадженням. Це очевидно і з формули (3), у якій імпорт має від’ємний знак.Ми можемо аналізувати імпорт аналогічно функції заощадження. Введемо поЦняття граничної схильності до імпорту (МRМ) як зміну обсягу імпорту до змінидоходу. І тоді формула мультиплікатора в нас матиме вигляд:
Мр = 1 / (МRС + МRМ) (7)
А вплив зміни експорту з урахуванням імпорту на зміну обсягу виробницЦ
тва можна описати такою формулою:
D ВНП = 1 / (МRС + МRМ) D Х (8)
Припустимо, що в нашому прикладі МRМ дорівнює 1/4. Інакше кажучи,
1/4 кожної гривні додаткового доходу піде на придбання товарів китайськоговиробництва. Мультиплікатор у цьому разі 1 / (1/4 + 1/4) буде дорівнювати 2.Приріст доходу від експортного замовлення в 1 млрд грн буде дорівнювати 2млрд грн, тобто доходи від експорту спричинять до ефекту мультиплікаційногорозширення внаслідок зростання вторинних внутрішніх витрат, але останні буЦдуть меншими, ніж у ситуації з відсутністю імпорту.
Графічна інтепретація мультиплікатора зовнішньої торгівлі може бути дана
на рис. 1. Зміни чистого експорту в бік збільшення (відрізок в
11) і в бік зменЦ
шення (відрізок в1) менші заміни, викликані ними у рівноважному обсязі виЦ
робництва (відрізки а1 і а11).
§ 4. Протекціонізм. Вільна торгівля. Теорія порівнялья
них переваг
Перехід від національної моделі росту до світової ставить перед економЦ
ічною теорією питання про те, якою мірою відповідає національним економЦічним інтересам участь країни у світових економічних відносинах. Виграє чипрограє країна від участі в міжнародному поділі праці? Пошук відповідей назапитання про вигідність зовнішньої торгівлі і міжнародної спеціалізаціївідноситься до числа фундаментальних питань економічної теорії, економічЦної політики.
Серед ранніх економічних доктрин, що аналізують міждержавні економічні
відносини, варто згадати меркантилістів. Їхні ідеї панували протягом майже

468Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
трьох сторіч (кінець XVЦXVIII ст.). Меркантилісти вважали, що держава поЦ
винна якнайбільше продавати на зовнішньому ринку і якнайменше купувати,накопичувати золото як основу багатства і т.п. Сьогодні ці постулати виглядаЦють наївними, проте вони перегукуються з ідеями протекціонізму — однієї здвох основних концепцій сучасних міжнародних економічних відносин. ВченЦня меркантилістів можна назвати докапіталістичним протекціонізмом.
У полеміці з поглядами меркантилістів, які вели класики політичної екоЦ
номії А.Сміт і Д.Рікардо, був обгрунтований протилежний протекціоністськоЦму підхід до оцінки вигод міжнародної торгівлі. Це так звана концепція вільноїторгівлі – фритредерство (англ. frее. trаdе — вільна торгівля).
Історія світових економічних відносин це водночас історія боротьби двох
вищевказаних концепцій у підході до світових зв’язків і, відповідно, двох наЦпрямків у державній зовнішньоекономічній політиці. Прихильники протекціЦонізму обстоюють необхідність державного захисту промисловості своєї країЦни від іноземної конкуренції. Прихильники вільної торгівлі вважають, що відеалі не держава, а ринок здійснює формування структури експорту й імпорту.Сполучення цих підходів у тій або іншій пропорції відрізняє зовнішньоеконоЦмічну політику держав у різні періоди їх розвитку.
Для національних економік велика відкритість, лібералізація торгівлі хаЦ
рактерна для періодів високих темпів економічного зростання, сильного ексЦпортного потенціалу (наприклад, Англія на рубежі XIX і XX ст., США післядругої світової війни). І напроти, у періоди економічного спаду, послабленняекспортних потенціалів, як правило, більш дієві аргументи прихильників проЦтекціонізму. Серед цих аргументів такі, як необхідність захисту нових галузей,захисту від конкуренції більш дешевої іноземної робочої сили, необхідністьдиверсифікацїї економіки, з тим щоб країна не залежала від експорту якоїсьоднієї групи товарів, захист галузей, пов’язаних із національною обороною, і,нарешті, необхідність приймати відповідні заходи, щодо подолання бар’єрів узовнішній торгівлі з боку інших держав.
Хрестоматійним прикладом наслідків росту протекціоністських тенденцій
може служити ситуація перед другою світовою війною. “Велика депресія” 1929Ц1933 рр. стимулювала боротьбу щодо ізоляції ринків. У відомому сенсі ініціюЦвали цю боротьбу США, прийнявши в 1930 р. сумновідоме тарифне законоЦдавство СмутаЦХаулі. Відповіддю було зведення торгових бар’єрів практичновсіма розвинутими країнами. Як наслідок — різке скорочення обсягів світовоїторгівлі.
Період після другої світової війни характеризувався посиленням позицій
прихильників вільної торгівлі. Наприкінці 80Цх — початку 90Цх рр. знову в зовЦнішньоторговельній сфері спостерігався сплеск протекціоністських тенденцій– антидемпінгові закони, збільшення кількості квот і т.п. І все ж основною суЦчасною тенденцією світового господарського розвитку є лібералізація міжнаЦ

469Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
родної торгової політики. Вона відбиває іншу об’єктивну закономірність розЦ
витку світового господарства – його всезростаючу інтернаціоналізацію.
§ 5. Зовнішньоекономічна політика. Інструменти
торгових обмежень
Зовнішньоекономічна політика — це діяльність державних органів, що
регулює економічні відносини країни з іншими державами. Їй належить значЦна роль у забезпеченні ефективного використання зовнішнього чинника в наЦціональній економіці. У міру еволюції міжнародних економічних відносинсформувався потужний інструментарій зовнішньоекономічної політики. Слідзазначити, що формувався він на основі теорії і практики сучасного господарЦства.
Розвиток інструментів регулювання зовнішньоекономічних зв’язків проЦ
ходив як на національному, так і на міждержавному рівні. Міжнародна коорЦдинація в цій сфері припускає встановлення міжнародних режимів, тобто розЦробки економічних механізмів, що визначають норми, правила і процедури,яких зобов’язуються дотримуватися договірні сторони при розв’язанні якихЦнебудь проблем. Міжнародні режими, що містять узвичаєні стандарти і правиЦла, у свою чергу, можуть впливати на національне регулювання. Їх можна виЦкористовувати як орієнтир при реформуванні національної економіки, її заЦконів і норм. Це особливо актуально для України, в якій відбуваєтьсяхворобливий процес входження у світовий економічний простір і пристосуванЦня до універсальної системи правил і обов’язків, що склалися у світовому госЦподарстві.
У сфері торгового обміну міжнародні режими розробляються насампеЦ
ред у рамках Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) — міжнародноїорганізації, яка діє на базі багатостороннього договору, що фіксує принципиі правила світової торгівлі. ГАТТ регулює в даний час близько 90% світовогообсягу торгівлі. Робота, проведена під егідою ГАТТ, покликана протистоятипротекціонізму, що періодично посилюється як на національному, так і нарегіональному рівні, сприяти лібералізації народного торгового обміну, у томучислі і через регламентацію дій урядів з регулювання зовнішньоекономічноїсфери.
Інструменти, що є в розпорядженні держави для регулювання зовнішньоЦ
економічної діяльності, мають споконвічно протекціоністську спрямованість.Держава збільшує або зменшує цю спрямованість залежно від зовнішніх івнутрішніх обставин, що панують у той або інший період уявлень про націоЦнальні інтереси, і чинних міжнародних правил. Це стосується і такої найважЦливішої складової частини державного регулювання зовнішньоекономічноїсфери, як тарифне регулювання.

470Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
До тарифних засобів регулювання зовнішніх зв’язків належить мито – дерЦ
жавні податки, що стягуються за провіз через кордон країни (експортЦімпорт)товарів та інших матеріальних цінностей. Систематизований перелік мита є митЦний тариф. Розрізняють експортний і імпортний тарифи.
З точки зору цільової спрямованості, можна говорити про протекціоніЦ
стський або фіскальний характер тарифів. Протекціоністський характер тарифіввикористовується тоді, коли держава, піднімаючи мито, піднімає тим самимнаціональні ціни на імпортований товар, знижує його конкурентоздатність ізахищає внутрішній ринок. Прихильники вільної торгівлі вказують, що подібнізаходи викликають економічні втрати, зокрема знижується споживання насеЦлення. Але й вони не заперечують необхідність захисту “молодих” галузей, чияпорівняльна перевага у конкурентній боротьбі ще не створена.
Метою фіскального мита є забезпечення державного бюджету податковиЦ
ми надходженнями. Цю функцію звичайно виконує мито на товар, який не виЦробляють у даній країні. Як правило, вони бувають не дуже високими.
Доходи, що держава отримує від зовнішньої торгівлі, приносить мито на
імпорт. При скороченні експорту воно не могло дати якихЦнебудь істотних обЦсягів доходів бюджету. Скорочення імпортного мита держави домагаються шляЦхом тривалих переговорів, у тому числі в рамках ГАТТ.
За формою обкладення розрізняють адвалерні, специфічні і змішані мита.
Адвалерні мита стягуються у відсотках від ціни товару (наприклад, 15% від цінихолодильника), специфічні — у вигляді визначеної грошової суми, стягнутої зобсягу, ваги або одиниці товару (наприклад, 15 дол. із кожної тонни металу). Уваріанті змішаних мит товар одночасно може оподатковуватися й адвалерниЦми, і специфічними митами.
Як правило, митний тариф встановлюється на національному рівні, але
він може бути єдиним і для країн, що об’єдналися в торговоЦекономічні угруЦповання. Наприклад, країни, що входять до ЄС, мають єдину митну територіюз єдиним зовнішнім митним тарифом. Митні тарифи містять у собі звичайнотри види мита: максимальні, мінімальні і преференційні (пільгові). Перші звиЦчайно використовуються в торгівлі з країнами, з якими немає торгових угод;другі — у тих випадках, коли існують торгові угоди про введення режимунайбільшого сприяння; треті — різновид торгового мита (преференційні) —використовується при імпорті товарів із країн, що розвиваються. У рамках ООН(ЮНКТАД) діє загальна система преференцій, куди входять преференційні митарозвинутих країн для товарів країн, що розвиваються.
Не меншу загрозу лібералізації торгівлі можуть нести і нетарифні бар’єри.
До нетарифних бар’єрів належать різноманітні (нараховують понад 2000 різноЦманітних видів) економічні, політичні й адміністративні методи прямого абонепрямого обмеження зовнішньоекономічної діяльності. Серед них найбільЦше поширення має квотування (контингентування), тобто встановлення визЦ

471Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
начених квот на експорт (імпорт) окремих товарів або товарних груп. У рамках
встановлених квот експорт і імпорт здійснюються за ліцензіями, що видаютьуповноважені органи. Як правило, квотується імпорт товарів, і квота виконуєроль, подібну ролі протекціоністського мита, тобто сприяє зниженню конкуЦренції на внутрішньому ринку.
До нетарифних бар’єрів можна віднести також державну монополію як
виключне право держави на здійснення визначених видів зовнішньоЦекономічної діяльності, національні податкові системи, національні стандарЦти і т.п.
Державний вплив поширюється і на регулювання ввозу і вивозу капіталу.
Держава, з одного боку, повинна забезпечити сприятливий інвестиційнийклімат із гарантією від націоналізації іноземної власності, з другого – захистиЦти власні інтереси, наприклад через встановлення максимальної частки іноЦземного капіталу в спільних підприємствах, визначити перелік галузей, досЦтупних для іноземних інвесторів, частки національних кадрів у управлінні, доЦступність інформації і т.п.
До особливої групи заходів, що використовує держава, регулюючи відноЦ
сини країни із світовим господарством, належить так званий активний протекЦціонізм, або різноманітні форми стимулювання експорту. Серед них можнавідзначити: пільгове державне кредитування експорту (зменшення ставок і поЦдовження термінів кредиту), державне страхування експортних кредитів, пряЦме субсидування експорту і різноманітні податкові пільги для експортерів. ВиЦкористовують також різноманітні форми інформаційного й організаційногосприяння експорту продукції національних підприємств, забезпечення торгоЦвоЦекономічною інформацією, організації ярмарків і виставок і т.п.
До форм стимулювання експорту належить і такий напрямок торгової поліЦ
тики, як демпінг – продаж експортованих товарів на якихЦнебудь закордоннихринках за більш дешевими цінами, на інших (звичайно національних). Хочавід демпінгу і виграють споживачі, але збитки, що їх зазнають виробники анаЦлогічних товарів, змушують держави проводити антидемпінгових заходів (наЦприклад, вводити антидемпінгові мита). Застосування таких заходів було санЦкціоновано антидемпінговим законодавством, підписаним більшістю країнЦчленів ГАТТ у 1967 р.
§ 6. Зовнішньоекономічна безпека
В умовах посилення інтеграції економіки України у світову економічну
систему питання зовнішньоекономічної безпеки набуває дедалі більшої ваги.Зовнішньоекономічна безпека полягає в мінімізації збитків держави від дії неЦгативних зовнішніх економічних чинників, створенні сприятливих умов длярозвитку економіки шляхом її активної участі у світовому розподілі праці, відпоЦ

472Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
відності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтереЦ
сам.
Зовнішньоекономічна безпека України повинна грунтуватися на таких
принципах:
• верховенство закону в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності;
• безумовний захист національних економічних інтересів та економічноЦ
го суверенітету України;
• узгодженість економічних інтересів окремих суб’єктів зовнішньоеконоЦ
мічної діяльності та економічних інтересів держави;
• своєчасність та адекватність заходів щодо відвернення та нейтралізації
загроз національним економічним інтересам;
• рівноправність та взаємовигідність відносин між суб’єктами зовнішньоЦ
економічної діяльності;
• системність та еволюційність відкривання національної економіки;
• дотримання загальновизнаних норм і принципів міжнародного права у
зовнішньоекономічній діяльності;
• вирішення торгових спорів шляхом консультацій і переговорів.
Прискорений процес відкривання економіки України, зважаючи на її деЦ
формованість і кризовий стан, може мати деякі негативні наслідки, а саме:
• відведення Україні ролі постачальника сировини і споживача готових
імпортних товарів, посилення деформації товарної структури експорту та імпорту;
• втрата деяких важливих ринків збуту вітчизняної продукції, зокрема
продукції машинобудування;
• посилення процесів деградації вітчизняної промисловості;
• посилення технологічної і фінансової залежності від розвинених країн.
Нині зовнішньоекономічна діяльність значною мірою лібералізована без опаЦ
нування державою відповідних контрольноЦрегулюючих функцій, притаманнихринковій економіці, без урахування специфіки перехідного періоду, що створює серйЦозну загрозу економічній безпеці України.
Процес “відкривання” національної економіки повинен здійснюватися в
результаті її структурної перебудови, поетапно і зважено, з урахуванням особЦливостей України. До того ж слід врахувати, що абсолютно відкритої економіЦки, тобто такої, коли без будьЦяких обмежень через державні кордониздійснюється рух товарів, капіталів і робочої сили не має жодна країна світу.Всюди, виходячи з національних інтересів, уряди відповідних країн регулюютьзовнішньоекономічну діяльність. Процес відкривання повинен відповідатистану конкурентоспроможності національної економіки, інакше під тискомсильних іноземних конкурентів вітчизняні виробники будуть усунуті з внутріЦшнього ринку.
Для гарантування економічної безпеки важливо визначити перелік проЦ
дукції, яка повинна вироблятися в Україні за будьЦякої кон’юнктури на світоЦ

473Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
вих ринках і незалежно від конкурентного середовища на внутрішньому ринку.
Рівень зовнішньоекономічної безпеки характеризується широким спектЦ
ром індикаторів (показників), а саме:
• коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовЦ
нішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту, до ВВП);
• коефіцієнт покриття імпорту експортом;
• відношення обсягу експорту до ВВП;
• відношення обсягу імпорту до ВВП;
• сальдо зовнішньоторговельної діяльності;
• товарна структура експорту та імпорту;
• товарна структура критичного імпорту;
• співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизЦ
няного капіталу;
• співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках;
• енергомісткість та матеріаломісткість експорту;
• співвідношення між обсягами національного виробництва та експорт
певних країн;
• вплив виробництва експортної продукції на екологію;
• питома вага експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі ексЦ
порту;
• питома вага імпорту наукомісткої продукції в загальному обсязі імпорЦ
ту;
• частка експорту на душу населення;
• частка іноземних інвестицій у ВВП;
• співвідношення тарифного і нетарифного регулювання. Надзвичайно
важливо здійснювати постійний моніторинг зазначених основних індикаторівдля визначення рівня гарантування зовнішньоекономічної безпеки.
Що стосується інтеграції країни у світову економіку, то, з одного боку, значЦ
на частка її експорту у світовій торгівлі дає змогу впливати на інші країни, а здругого — проникнення іноземного капіталу в національну економіку посиЦлює вплив на її економічний розвиток ззовні.
Україні в зовнішньоекономічній діяльності особливо слід враховувати геоЦ
графічний фактор. Зокрема, факт надмірної її залежності від Росії, яка є доміЦнуючим постачальником в Україну деяких стратегічних товарів, насампередкритичного імпорту, та споживачем значних обсягів вітчизняної продукції, слідвважати серйозною загрозою національній економічній безпеці.
Те ж саме стосується і необхідності диверсифікації експорту та імпорту.
Висока концентрація торгівлі окремими товарами посилює залежність держаЦ
ви від зовнішнього впливу.
Необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
зумовлюється також значною питомою вагою в національній економіці дерЦ

474Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
жавного сектора і недосконалістю відповідних ринкових механізмів. Державне
регулювання повинно полягати у:
• розробці та реалізації стратегії зовнішньоекономічної діяльності;
• ефективному використанні адміністративного, економічного і валютЦ
ного інструментаріїв зовнішньоекономічної політики держави;
• розробці та реалізації щорічних програм розвитку зовнішньоекономічЦ
ної діяльності України;
• розробці та реалізації Концепції зовнішньоекономічної безпеки України;
• вдосконаленні Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”;
• здійсненні превентивних заходів, спрямованих на зменшення деструкЦ
тивного впливу на національну економіку зовнішніх чинників;
• оптимальному поєднанні державного протекціонізму з режимом вільної
торгівлі;
• податковій підтримці вітчизняного товаровиробника;
• максимальному використанні вигідного географічного положення УкЦ
раїни щодо транзиту через її територію іноземних вантажів та енергоносіїв;
• забезпеченні надійної охорони кордонів, захисті національних економічЦ
них інтересів, істотному поліпшенні роботи митних органів з метою недопуЦщення контрабанди з боку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
• визначенні оптимальної товарної номенклатури зовнішньоекономічної
діяльності;
• вдосконаленні митного валютного контролю;
• припиненні нелегального вивозу з України капіталу;
• вжитті ефективних заходів щодо повернення в Україну валютних коштів
від реалізації експортної продукції;
• активному залученні іноземних інвестицій;
• вдосконаленні методів управління зовнішньоекономічною діяльністю з
урахуванням світового досвіду та національних економічних особливостей;
• дипломатичній та політичній підтримці зовнішньоекономічної діяльЦ
ності;
• здійсненні правового захисту зовнішньоекономічної діяльності;
• забезпеченні у сфері зовнішньоекономічної діяльності гласності, стабЦ
ільності й передбачуваності;
• створенні економічної системи, сумісної із західноєвропейською, що сприяЦ
тиме налагодженню ефективних зв’язків з розвиненими країнами;
• вдосконаленні статистики зовнішньоторговельних операцій та розробці
української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності з урахуванЦням гармонізованої системи опису і кодування товарів;
• розвитку різних форм міжнародної економічної співпраці;
• створенні національної інформаційної системи для забезпечення зовнішЦ
ньоекономічної діяльності всіх її суб’єктів;

475Розділ 19. Міжнародний поділ праці та інтеграція національних господарств
• забезпеченні позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу;
• розробці нового митного кодексу України;
• підвищенні рівня освіти та якості підготовки кадрів для зовнішньоекоЦ
номічної діяльності.
Значної шкоди економічній безпеці України завдає приховування суб’єктаЦ
ми зовнішньоекономічної діяльності валютної виручки за кордоном, а такожекспорт вітчизняних товарів за демпінговими цінами. Ці втрачені кошти сталиб важливим інвестиційним ресурсом для реформування української економіЦки, її структурної перебудови і виключили б необхідність іноземних кредитів,які надаються на жорстких умовах і посилюють боргову залежність України.
З метою гарантування економічної безпеки України доцільно розробляти
і приймати щорічно Державну програму зовнішньоторговельної діяльності.Вона повинна включати: оцінку сучасного стану торговельних відносин УкраїЦни з іншими країнами, прогноз торгового балансу, план експортних кредитів,що надаються під гарантії уряду або з використанням бюджетних коштів, планзовнішніх позичок та обслуговування зовнішнього боргу, перелік заходів дерЦжавного зовнішньоторговельного регулювання; митні ставки та межі їх можЦливих змін, кількісні обмеження експорту та імпорту, перелік заходів щодо заЦхисту внутрішнього ринку, валютного регулювання; щодо захисту торгових інтеЦресів України у випадках дискримінації її суб’єктів зовнішньоекономічноїдіяльності на ринках окремих країн.
Велику увагу з точки зору економічної безпеки слід приділити процесу приЦ
єднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) і вступу до СвітоЦвої організації торгівлі (СОТ), що передбачає відкривання національної економіЦки і гарантування доступу до своїх ринків.
Діяльність СОТ має неабияке значення для розвитку глобальних міждерЦ
жавних зв’язків, а тому важливо провести системний аналіз участі України вцій організації з урахуванням її національних інтересів.
Програма діяльності Кабінету Міністрів України передбачає прискоренЦ
ня процесу гармонізації українського торговельного законодавства відповіднодо вимог системи ГАТТ/СОТ, а також імплементацію до українського законоЦдавства положень угод цієї системи, що регулюють бар’єри в торгівлі, процедуЦри імпортного ліцензування, торговельні аспекти інтелектуальної власності,правила митної оцінки тощо.
Процес приєднання України до угод Уругвайського раунду переговорів в
рамках ГАТТ вимагає виваженості і врахування національних інтересів. ОсобЦливу увагу слід звернути на вимоги щодо приведення у відповідність з нормамиГАТТ/СОТ системи субсидіювання промисловості та сільського господарства,заборони субсидіювання експорту та державної підтримки виробництва імпорЦтозамінної продукції. Виконання зазначених вимог, пов’язаних з відмовою акЦтивної ролі держави в умовах економічної кризи, витіснення вітчизняних тоЦ

476Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
варів з внутрішнього ринку, нераціональної структури експорту, створює загЦ
розу економічній безпеці України. Тому, проводячи переговори щодо приєднанЦня до системи ГАТТ/СОТ, необхідно виявити виваженість, принциповість і наЦполегливість у відстоюванні національних інтересів. Україні необхідно скориЦстатися правом на пільговий період до 10 років, передбачений для країн зперехідною економікою. З метою підтримки національного товаровиробниканасамперед слід визначити чутливі сектори економіки і товарні групи, за якиЦми відповідно до рішень Уругвайського раунду переговорів необхідно провоЦдити гармонізацію рівня ставок мита із застереженнями протягом певного часу.
Лише чітка позиція України з питань тарифного й нетарифного регулюЦ
вання дасть можливість у процесі двосторонніх переговорів насамперед з розЦвинутими країнами домогтися виходу на їхні ринки, захистити внутрішній риЦнок від неякісної продукції та підтримати вітчизняного товаровиробника.
Важливе значення має використання відповідно до норм системи ГАТТ/
СОТ ефективного технічного регулювання, що безпосередньо впливає на стангарантування економічної безпеки. Необхідно рішуче протидіяти тискові окЦремих країн, які спонукають Україну відмовитися від технічного регулюваннясвого ринку з метою забезпечення їм односторонніх переваг у торгівлі, що сприЦятиме заповненню українського ринку неякісною і небезпечною для здоров’ягромадян продукцією. В зв’язку з цим вимагає практичного втілення пропозиЦція Держстандарту України та Українського союзу промисловців і підприємцівщодо створення Національної ради з якості при Президентові України та розЦробки національної програми підвищення конкурентоспроможності та якостіукраїнської продукції.
Гармонізація національного законодавства відповідно до вимог системи
ГАТТ/СОТ потребує кардинального перегляду багатьох законодавчих актів тарозробки й прийняття низки нових законів. Тому дуже важливо, щоб ВерховнаРада України не займала в цьому питанні пасивну позицію, а здійснювала бконтроль за процесом приєднання до системи ГАТТ/СОТ з метою максимальЦного врахування при цьому національних інтересів України.

477Розділ 20. Валютна система і валютні відносини
Грошові одиниці різних країн, кожна з яких має свій національний “мунЄ
дир”, опосередковують процес міжнародного руху товарів, послуг, капіталу іробочої сили і тим самим формують валютну систему.
Валютна система — це сукупність форм грошових розрахунків і фінансоЄ
воЄкредитних інструментів організацій валютних відносин.
Розрізняють національну, світову і регіональну (міждержавну) валютні
системи
1.
Базою світової і регіональної валютних систем є міжнародний поділ праці,
товарне виробництво і зовнішня торгівля.
Національні валютні системи являють собою сукупність економічних
відносин, за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний оборот,формуються і використовуються валютні ресурси, необхідні для процесусуспільного відтворення.
Світова валютна система включає міжнародні кредитноЄфінансові інстиЄ
тути і комплекс міжнародних договірних і державноЄправових норм, що забезЄпечують функціонування валютних інструментів.
Регіональна валютна система створюється в рамках світової валютної сиЄ
стеми промислово розвинутих країн (Європейська валютна система – ЄВС якорганізаційноЄекономічна форма відносин ряду країн ЄС у валютній сфері).
Від ефективності валютного механізму, рівня втручання державних і міжнаЄ
родних валютноЄфінансових організацій у діяльність валютноЄгрошових і зоЄлотих ринків багато в чому залежать економічний розвиток, зовнішньоеконоЄмічна стратегія промислово розвинутих країн.
_______________
1 Елементи національної валютної системи: національна валюта, обсяг і склад валютних реЄ
зервів, валютний паритет і курс національної валюти, умови конвертованості валюти, статуснаціональних органів і установ, що регулюють валютні відносини країни, умови функціонуЄвання національного ринку валюти і золота.Елементи регіональної валютної системи визначені умовами відповідної угоди (наприкладЕВС).Елементи світової валютної системи: визначений набір міжнародних платіжних засобів, ваЄлютні курси і валютні паритети, умови конвертованості, форми міжнародних розрахунків,режим міжнародних ринків валюти і золота, міжнародні і національні банківські установитощо.

478Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
Зростання значення валютної системи змушує промислово розвинуті країЄ
ни удосконалювати старі і шукати нові інструменти і методи державного регуЄлювання валютної сфери на національному рівні.
§1. Світова валютна система і її еволюція
Валютна система промислово розвинутих країн охоплює не тільки гроЄ
шовоЄрозрахункові відносини між ними, а й значною мірою внутрішній гроЄшовий обіг. Світова валютна система, що функціонувала стихійно, поступоЄво ставала цілеспрямовано регульованою. Причому її розвиток повторює – зрозривом у кілька десятиліть — основні етапи історії національних грошовихсистем. Так, у внутрішній економіці грошові системи пройшли еволюцію відзолотомонетного стандарту до золотозливкового і золотодевізного, а від ньоЄго — до паперовоЄкредитного обігу, вирішальна роль перейшла до кредитнихкоштів.
На світовій арені аналогічна ситуація спостерігалася пізніше й у специфЄ
ічних формах. Тут ніколи не було золотомонетного стандарту, золотозливкоЄвий стандарт існував протягом кількох сторіч; поряд з золотом поступово розЄвивалися допоміжні кредитні гроші у вигляді векселів, чеків й інших міжнаЄродних боргових зобов’язань. Проте до початку XX ст. така валютна системаперестала відповідати новим умовам міжнародних економічних відносин.Одна з найбільш характерних рис цього періоду – експорт капіталу – вступиЄла в суперечність з новими формами золотого стандарту світової валютноїсистеми. Крім того, запаси казначейського золота стали зосереджуватися вскарбницях країн, що швидко розвиваються. Знадобилася нова, менш стиЄхійна, більш керована валютна система. У другій половині 30Єх років на змінурізновидам золотого стандарту прийшов паперовоЄкредитний обіг, що даєдержаві можливість використовувати емісійний механізм як інструмент екоЄномічного регулювання.
Друга світова війна призвела до нового перерозподілу золотих запасів:
близько 4/5 усіх державних запасів золота зосередилося в США. Домінуваннядолара у світовій валютній системі означало, що золотодевізний стандарт наЄбув форми золотодоларового.
Ця обставина була офіційно закріплена в липні 1944 р. на конференції ООН
у БреттонЄВудсі (США), де були закладені основи повоєнної світовий валютЄної системи
1. Принципи її полягали в наступному:
• золото визнавалося основою світової валютної системи;
• роль основних валют була відведена долару і фунту стерлінгів;
_______________
1СРСР брав участь в БреттонЄВудській конференції й у виробітку угод про МВФ і МБРР.
Проте згодом він не вступив у фонд і банк.

479Розділ 20. Валютна система і валютні відносини
• встановлювалися тверді паритети всіх валют стосовно долара, а через
нього — до золота і один до одного; ринкові коливання валютних курсів навкоЄло фіксованого доларового паритету допускалися в межах ± 1%;
• для регулювання світової валютної системи був створений МіжнародЄ
ний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку
(МБРР);
• була скасована система валютних обмежень і відновлена конвертованість
національних валют.
Побудована на цій основі повоєнна світова валютна система дозволила
ліквідувати хаос у сфері міжнародних валютноЄфінансових відносин.
Проте суперечливість БреттонЄВудської системи — між стихійноЄринкоЄ
вими засадами (золотом) і цілеспрямовано регулюючим впливом через обігдолара як основної резервної і розрахункової валюти призвела до:
• невідповідності між незмінною ціною золота і цінами товарів та послуг;
• гігантського вивезення капіталу з США (з 1957 по 1971 р. у формі пряЄ
мих інвестицій на суму 54,2 млрд дол.);
• величезним військовим витратам за кордоном;
• збільшення дефіциту платіжного балансу США (з 1953 по 1972 р.  —69 млрд
дол.);
• відриву реального курсу долара від його золотого паритету.
Крім того, у другій половині 60Єх років Західна Європа і Японія вдвічі пеЄ
ревершили США за обсягами золотого запасу й експорту. У результаті перестаЄ
ла існувати навіть та загальноекономічна основа, на якій тримався золотодевіЄ
зний стандарт, що спирається на єдину валюту — долар. Розлад золотодолароЄвого стандарту відбився в масових “скиданнях” долара на валютних ринках уформі валютних лихоманок.
Тому з 1970 р. у рамках МВФ були введені спеціальні права запозиченЄ
ня(СПЗ), що призначалися для поповнення валютних резервів країнЄчленів.
СПЗ виконують ряд функцій світових грошей. Кошти розподіляються пропорЄ
ційно квоті країн у МВФ, тому основна їх частина (від 2/3 до 3/4) припадає напромислово розвинуті країни і 1/4 — на країни, що розвиваються. Спочаткукурс СПЗ визначався за офіційним золотим еквівалентом, прирівняним до доЄлара США, потім за валютним кошиком спочатку 16, а тепер 5 основних націоЄнальних валют. СПЗ поступово перетворюються в головний резервний засіб
світової валютної системи.
У цих умовах США провели дві девальвації долара — у 1971 і 1973 р., у реЄ
зультаті чого офіційна ціна золота зросла до 42,22 дол. за тройську унцію. Доцього часу більшість урядів промислово розвинутих країн зняли з себе відповіЄдальність за підтримку курсу своєї валюти у визначеному співвідношенні з їїдоларовим паритетом і перейшли на режим “плаваючих” курсів. З 1973 р. золоЄ
то продається і купується за цінами, що встановлюються на спеціальних тоЄ

480Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
варних біржах золота, і ціна на золото перестала безпосередньо впливати на
світову валютну систему.
У такій ситуації постало питання про реформування міжнародних валютних
відносин. У січні 1976 р. сесія Тимчасового комітету МВФ затвердила ряд змін у
Статуті МВФ, що означало офіційну реорганізацію світової валютної системи
(Ямайська угода 1976Є1978 рр.) Зміни в механізмі валютних відносин набрали силиз 1 квітня 1978 р. і полягали в наступному: була скасована офіційна ціна золота (1/3 золотого запасу МВФ ліквідувалася шляхом продажу 1/6 цього запасу на відкриЄтих аукціонах і повернення ще 1/6 запасу країнамЄчленам фонду); СПЗ були офіційЄно перетворені в головний резервний актив світової валютної системи.
Узаконювалась система плаваючих курсів валют. КраїниЄчлени могли вираЄ
жати паритети своїх валют у СПЗ або у якійсь іншій іноземній валюті (але тількине в золоті). Була розширена сфера міждержавного валютного регулювання, длячого в рамках МВФ була створена Рада на рівні міністрів країнЄучасниць дляузгодження економічної політики.
Сформована валютна система відповідала положенням світового госпоЄ
дарства у 70Єх роках.
§2. Регіональні валютні системи
Поглиблення процесів західноєвропейської валютної інтеграції, спричиЄ
нило створення Європейської валютної системи (ЄВС), що являє собою регіоЄ
нальну валютну систему й одночасно є елементом сучасної світової валютної
системи.
ЄВС була створена в 1979 р. Основною рисою цієї регіональної валютної
системи був механізм ЕКЮ — спеціальної європейської розрахункової одиниці,заснованої на “кошику” з 10 валют країн Західної Європи на чолі з маркоюФРН (на 1/3). На відміну від СПЗ ЕКЮ застосовувалось й у приватних операЄ
ціях банків і фірм. Квота національних валют — компонентів ЄКЮ — визнаЄ
чалась економічним потенціалом країн (їх часткою у сукупному ВНП і товароЄобігу ЄС) з переглядом кожних п’ять років. При перегляді “кошику” всі активиі пасиви переоцінювались за новим курсом. Останній раз структура ЕКЮ булазафіксована у вересні 1989 р., питома вага валют становила (у %): німецька марка– 30,1; французький франк – 19,0; фунт стерлінгів – 13,0; італійська ліра –
10,0; голландський гульден – 9,4; бельгійський франк – 7,6; іспанська песета –
5,3; інші – 5,45.
У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання чеЄ
рез Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС), що надає центЄральним банкам короткострокові і середньострокові кредити для покриття тимЄчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов’язаних з валютною
інтервенцією.

481Розділ 20. Валютна система і валютні відносини
З 1 січня 1999 року нову європейську валюту — євро запущено у безготівЄ
ковий обіг Бельгії, Голландії, Люксембургу, Німеччини, Франції, Італії, Іспанії,Португалії, Ірландії, Австрії та Фінляндії. Велика Британія, Данія і Швеція покищо утримуються від вступу в Європейський економічний і валютний союз(ЄВС), а Греція, якій, навпаки, дуже хотілося стати повноправним його члеЄном, не змогла задовольнити економічних вимог, що ставляться до економікикраїн — потенційних членів ЄВС.
Матеріалізація євро відбулася 1 січня 2002 року – цього дня єдина валюта
з’явилася у готівковому грошовому обігу.
Очікується, що єдина сильна валюта сприятиме економічному зростанню
країн ЄС та фінансовій стабільності в усьому світі.
30 червня 1998 року у Франкфурті офіційно відкрився Європейський центЄ
ральний банк. Він здійснює курсоутворення євро та контролює рівень процентЄних ставок євровалютного ринку. Водночас Європейська система центральнихбанків (ЕSСВ), яка складається з Європейського центрального банку та націоЄнальних центральних банків, уже визначила всі технічні умови й особливостімеханізму введення євро. Очевидно, що всі проблеми, з якими передусім зіткнутьЄся українські комерційні банки, матимуть теж суто технічний характер.
З огляду на це вважаємо за доцільне детально зупинитися на характеЄ
ристиці ключових складових механізму введення євро. На нашу думку до нихналежать:
• порядок формування обмінних курсів національних валют щодо євро;
• аналіз нових міжнародних джерел ціноутворення на грошових ринках у
межах ЄС;
• клірингові розрахунки в євро за участю міжнародних та національних
платіжних систем;
• деномінація платежів у євро;
• процедура конверсії банківських рахунків у національних валютах в євро.
Порядок формування обмінних курсів національних валют щодо євро визЄ
начається схемою, за якою здійснюється фіксація обмінних курсів між валюЄтами країн — членів ЄВС. Передбачається, що фіксація курсів має запобігатипояві спекулятивних можливостей і не порушувати природної конкуренції.
Обмінні курси фіксуються тільки між євро і національними валютами
країн—членів Європейського економічного і валютного союзу, тобто щодо 1євро і тільки в односторонньому порядку.
Для конвертації суми однієї національної валюти в іншу необхідно буде проЄ
конвертувати цю суму в євро, а потім в іншу національну валюту. Тобто залиЄшиться кросЄкурс для валютних пар країн — учасниць союзу тільки через євро.
Загальний вираз обмінного курсу включає в себе 6 цифр: цифри до десятЄ
кової коми і після, нуль розглядається як до коми, так і після. Наприклад: 1євро = 1906,48 італійських лір.

482Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
Зовнішня вартість євро має відповідати вартості екю, тобто обмінний курс
між ними становитиме один до одного. Євро буде поділена на 100 центів.
З 1 січня 1999 р. на ринку ЄВС торгівля здійснюється тільки в євро.Запровадження у грошовий обіг євро зчинило появу нових міжнародних
джерел ціноутворення на грошових ринках у межах ЄС.
З 1 січня 1999 р. традиційні ставки грошового ринку (PIBOR, FIBOR та
ін.) перестали існувати. На зміну їм прийшли ставки EURIBOR та EURIBID,які замінили вищезгадані ставки національних грошових ринків країн — учасЄниць ЄВС.
Запроваджена така умовна схема утворення ставок EURIBOR, EURIBID:
— 64 провідних банки світу (перелік уточнюється); — 58 банків країн ЄВС (зних 12 німецьких банків); — 3 глобальних банки США; — 2 швейцарських банЄки і 1 японський банк.
Передбачено, що ці банки регулярно надаватимуть інформацію про деЄ
позитні ставки грошового ринку відомим інформаційним агентствам(REUTERS, TELEKURS), які вираховуватимуть середні процентні ставки, щовідповідно представлятимуть ставки EURIBID та EURIBOR. Ці ставки вважаЄються базовими для визначення ставок, які публікуються Європейською сисЄтемою центральних банків (ESCB).
З метою гармонізації правил та звичаїв фінансових ринків передбачається
дотримуватися в ЄВС таких параметрів.
Ринок євровалюти (Euro Money Market):• принцип тривалості фінансового стандартного року: 360 днів; — станЄ
дартний термін поточної угоди — 2 спотЄдні; — робочі дні: операційні дні сисЄтеми TARGET стануть основою для робочих днів з євро.
Ринки облігацій (Bond Markets):• принцип тривалості стандартного фінансового року: 360 днів; — принЄ
цип котирування: перевага десятковим, а не дробовим часткам; — робочі дні:операційні дні системи TARGET стануть основою для робочих днів з євро: —періодичність купонів: довільна; — дні розрахунків: стандарт для міжнароднихторгових операцій з облігаціями, деномінованими в євро, має залишатися в меЄжах циклу Т + 3 робочих дні.
Клірингові розрахунки в євро здійснюються з участю міжнародних і наЄ
ціональних платіжних систем. Запровадження євро не призвело до зникненнякордонів між державами, однак більшість валют, що нині існують в Європі,вийде з обігу. Це відкриє шлях до нових європейських платіжних систем, фунЄкції і завдання яких будуть аналогічні національним платіжним системам.
Для здійснення платежів у Європі, які забезпечать клірингові розрахунки
в євро, існує три альтернативні можливості:
• платіжна система Європейської системи центральних банків — TARGET;
— система клірингових розрахунків у євро Європейської асоціації (ЕВА); —

483Розділ 20. Валютна система і валютні відносини
загальнодержавні національні системи клірингових розрахунків у євро через
прямий чи віддалений доступ (RTGS).
Усі названі види платіжних систем існують сьогодні паралельно, базуюЄ
чись на БРУТТОЄ чи НЕТТОЄсхемі клірингових розрахунків.
До системи клірингових розрахунків БРУТТО (Gross settlement system)
належать системи, які передбачають виконання платежів за наявності досЄтатнього покриття на кореспондентському рахунку для реального переведеннягрошей з рахунку банкуЄвідправника на рахунок банкуЄотримувача. Ця систеЄма відзначається високою надійністю і швидкістю виконання платежів, які непотребують залучення великої кількості ліквідних коштів.
Представниками такого типу платіжних систем є національні платіжні
системи таких країн: СЕП — Україна; TFB — Франція; ELS — Німеччина;BLREL — Італія; ТОР — Нідерланди; TARGET —  Європейський валютнийсоюз; FEDWIER — США.
Система клірингових розрахунків НЕТТО (Net settlement system) базуєтьЄ
ся на взаємозаліку платежів з перерахуванням різниці (сальдо), що виникла водному з контрагентів без покриття платежу.
Представниками такого типу систем є: CHIPS — США, CHAPS — Велика
Британія, EAFЄ2 — Німеччина, ЕВА — Європейський валютний союз.
Крім необхідного для використання євро приведення у відповідність наЄ
ціональних клірингових систем (конверсії валют, подвійної звітності й т.ін.),очікуються деякі інші можливі наслідки для систем Національних кліринговихпослуг:
• приведення у відповідність робочих годин, а також форматів і вимог
звітності;
• загальна можливість віддаленого доступу до локальних платіжних сисЄ
тем чи банків, що розташовані на території ЄВС;
• перерозподіл обсягів платежів і часток ринку;
• гармонізація цінових структур.
Єдина валюта приведе до створення єдиного ринку платіжних послуг. Деякі
ринкові стандарти, наприклад, дата валютування, години роботи та розрахуЄнок процентних ставок будуть за короткий час приведені у відповідність один зодним, тоді як інші, такі, як юридичні вимоги, вимоги до звітності й місцевіформати, існуватимуть і далі, забезпечуючи відокремлене функціонування євроЄпейських ринків.
Спеціальна директива ЄС про здійснення міжнародних платежів потреЄ
бує прозорості цінової політики і строків здійснення міжнародних платежів насуму до 50000 євро. Банки почали виконувати ці вимоги з 01.01.1999 року. РобоЄчим документом Європейського валютного інституту (ЄМІ) «Законодавчі проЄцедури щодо введення євро» передбачено, що ні суд, ні державні органи неможуть своїм рішенням зобов’язати будьЄякий суб’єкт економічної діяльності

484Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові…
використовувати євро. Однак робоча передумова цього ж документа полягає в
тому, що міжбанківський і біржовий ринки іноземних валют уже на початковійстадії перехідного періоду перейдуть до стандартизованого використання євро,тому що Європейська система центральних банків здійснюватиме операціїтільки в євро і при необхідності конвертуватиме платіжні доручення, отриманівід контрагентів, у євро або в національні валюти.
Європейським валютним інститутом на сьогодні вже розроблено детальЄ
ну технічну процедуру з конверсії рахунків у євро, а також передбачено уникЄнення всіх технічних перешкод, які можуть виникнути під час цього процесу.Процедура конвертації включає такі кроки:
1) суми, передбачені для конвертації однієї національної валюти в іншу,
мають бути спочатку проконвертовані в євро;
2) отримані відповідні суми в євро будуть округлені до трьох знаків після
коми;
3) після конвертації сума в євро або в національній валюті має бути окЄ
руглена вгору або вниз до найближчої підодиниці (наприклад, цент, пфеніг)відповідно до традиційної банківської практики;
4) конвертація національної валюти ЄВС у євро відбувається за допомогою
ділення на обмінний курс, а конвертація євро у національну валюту ЄВС відбуЄватиметься за допомогою множення на обмінний курс.
Введення євро значно зменшило всі банківські витрати, пов’язані з опеЄ
раціями у різних валютах, оскільки банкам не доведеться тримати кореспонЄдентських рахунків у них в інших зарубіжних банках.
Отже, інтеграція грошового ринку Європи значно оптимізує міжнародну
систему платежів і зробить її оперативнішою.

485Розділ 21. Міжнародний кредит
§1. Класифікація міжнародного кредиту
Міжнародний кредит являє собою рух позичкового капіталу в сфері міжна)
родних економічних відносин, пов’язаний з наданням товарних і валютнихресурсів.
Наприкінці ХV ст., під впливом географічних відкриттів та стрімкого зро)
стання обсягу міжнародної торгівлі, особливо після освоєння морських шляхівз Європи на Схід, а пізніше в Америку та Індію, виникає міжнародний кредит.
Функціонує такий кредит на принципах повернення, терміновості, плат)
ності, цільового характеру за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел.
Фукнції міжнародного кредиту. Вони виражають особливості руху позич)
кового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, до числа яких вхо)дять:
1) Перерозподіл позичкового капіталу між окремими країнами для забез)
печення попиту на капітал та забезпечення рівноваги глобальних фінансовихринків. Кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній при)буток, збільшуючи його масу;
2) Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків шляхом вико)
ристання комплексу кредитних засобів (тратт, векселів, чеків та ін.), розвиткубезготівкових трансакцій;
3) Прискорення концентрації та централізації капіталу завдяки викорис)
танню міжнародного ринку кредиту;
4) Регулювання міжнародних ринків кредиту;Форми міжнародного кредиту можна класифікувати в такий спосіб:• за видами – товарні (надані експортерами імпортерам), валютні (надані
банками в грошовій формі);
• за джерелами – внутрішнє і зовнішнє кредитування зовнішньої торгівлі;
• за призначенням – комерційні (безпосередньо пов’язані з зовнішньою
торгівлею і послугами), фінансові (на прямі капіталовкладення, будівництвооб’єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості,валютну інтервенцію), проміжні (для обслуговування змішаних форм вивозу

486Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові операції
капіталів, товарів і послуг, наприклад, виконання підрядних робіт – інжині)
ринг);
• за валютними позиками – у валюті країни)боржника, у валюті країни)
кредитора, у валюті третьої країни, у міжнародній рахунковій грошовій оди)
ниці (СПЗ, ЄВРО тощо);
• за термінами – надстрокові (добові, тижневі, до трьох місяців), корот)
кострокові (до одного року), середньострокові (від року до п’яти), довгостро)кові (понад п’ять років). При пролонгації (продовженні) короткострокових ісередньострокових кредитів вони стають довгостроковими, причому з держав)ною гарантією;
• за забезпеченістю – забезпечені (товарними документами, векселями,
цінними паперами, нерухомістю та ін.), бланкові – під зобов’язання боржника(соло)вексель з одним підписом);
• з погляду надання – готівкові (що зараховуються на рахунок і в розпо)
рядження боржника), акцептні, депозитні сертифікати, облігаційні позики,
консорціальні кредити.
§ 2. Міжнародні валютно-кредитні організації
У роки другої світової війни система міжнародної торгівлі та валютних
відносин зазнала фактично повного краху.  Для реформування міжнароднихвалютно)кредитних відносин у 1944 році в м. Бреттон)Вудсі (США) зібраласяміжнародна валютно)фінансова конференція, на якій було утворено міжуря)дову установу при ООН з регулювання валютних відносин — Міжнароднийвалютний фонд (МВФ), були закладені підвалини сучасної міжнародної валют)
но)кредитної системи.
Міжнародні і регіональні валютно)кредитні і фінансові відносини органі)
зацій — це інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулюван)ня міжнародних економічних, у тому числі валютно)кредитних і фінансовихвідносин. До таких організацій належать: Банк міжнародних розрахунків, Міжна)
родний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, а також
регіональні банки розвитку.
Посилення міжнародної координації валютно)кредитної сфери значною
мірою пов’язано з діяльністю Міжнародного валютного фонду (МВФ), якийзгідно зі  своїм статусом регулює валютні курси і платіжні баланси країн)членів,контролює систему їх багатосторонніх платежів і зовнішню заборгованість, надаєкредити країнам)членам  для розв’язання їх валютно)фінансових проблем.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна валютно)кредитна
організація, що має статус спеціалізованої установи ООН. МВФ був створенийна міжнародній валютно)фінансовій конференції в Бреттон)Вудсі (США) у 1944р., але почав функціонувати з березня 1947 р. Правління МВФ знаходиться у

487Розділ 21. Міжнародний кредит
Вашингтоні, а його відділення – у Парижі. Правління складається з п’яти го)
ловних департаментів: для Африки, Європи, Азії, Середнього Сходу і Західноїпівкулі.
Офіційними цілями МВФ є: сприяння розвитку міжнародної торгівлі і ва)
лютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсіві контролю за їх дотриманням, багатосторонньої системи платежів і усунення ва)лютних обмежень; надання державам)членам коштів в іноземній валюті для вирі)внювання платіжних балансів.
Статут МВФ змінювався двічі: у 1968)1969 рр. була внесена перша серія
поправок, викликана введенням СДР, і в 1976)1978 рр. — друга серія поправок,що відбивала заміну Бреттон)Вудської валютної системи новою, Ямайськоювалютною системою.
Капітал МВФ утворюється за рахунок внесків держав)членів відповідно
до встановленої для кожного з них квотою, розмір якої залежить від рівня еко)номічного розвитку країни та її ролі у світовій економіці і міжнародній торгівлі.У 1947 р. у фонд входило 49 країн, і загальна сума квот становила 7,7 млрд дол.До 30 червня 1991 р. учасниками МВФ було вже 155 країн)членів, і капітал (оп)лачений) становив 90 млрд СДР (СДР = 1,2 дол. США). З цієї суми 2/3 нале)жать промислово розвинутим країнам (у тому числі США —1/5), 1/3 —краї)нам, що розвиваються, складовим 4/5 членів фонду.
Виходячи з розмірів квот розподіляються голоси між країнами в керівних
органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100тис. СДР її квоти. 46 % усіх голосів належить США і країнам ЄС, 34% – краї)нам, що розвиваються.
Керівним органом МВФ є Рада керуючих, що збирається раз на рік у складі
представників усіх країн)учасниць. Виконавчим органом є Директорат, що скла)дається з шести членів, призначуваних країнами з найбільшими квотами, і 16членів, що обираються за географічними ознаками. Дорадчим органом є Тим)часовий комітет ради керуючих, до складу якого входять міністри фінансів 22країн.
До статуту МВФ внесені зміни у зв’язку з Ямайською валютною системою.
Вони були ратифіковані більшістю членів Фонду 1 квітня 1978 р. Ч астка США в
капіталі Фонду знизилася за 1947)1987 рр. з 36,2 до 20,1%,у загальній кількостіголосів – з 26,7 до 19,3%, але всі вони зберегли право вето при вирішенні най)важливіших питань. Трохи підвищилася питома вага голосів і квот країн, щорозвиваються, головним чином країн)експортерів нафти.
Кредити МВФ діляться на декілька видів:1) кредити, надані в межах резервної позиції країни в МВФ. Для покриття
дефіциту платіжного балансу країна може одержати кредит у Фонді – позичку віноземній валюті в обмін на національну терміном до трьох)п’яти років. Пога)шення позички провадиться оберненим шлях ом — за допомогою придбання че)

488Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові операції
рез визначений термін національної валюти на вільно конвертовану. У межах 25%
квоти країна одержує кредити без обмежень, а також на суму кредитів в іноземнійвалюті, наданих раніше Фонду. Цей кредит не повинен перевищувати 200% кво)ти;
2) кредити, надані понад резервну частку. Позички видаються після попе)
реднього вивчення Фондом валютно)економічного становища країни і вико)нання вимог МВФ про проведення стабілізаційних заходів.
МВФ відіграє велику роль у міждержавному регулюванні валютно)кредит)
них відносин. Відповідно до Бреттон)Вудської угоди перед Фондом було постав)лено завдання щодо упорядкування валютних курсів, тобто регулювання і підтри)
муванню стабільності паритетів країн)членів (у золоті або доларах). Без санкціїфонду країни не мали права змінювати паритети валют більш як на 10%, а такождопускати при проведенні операцій відхилення від паритету понад ± 1% (з груд)ня 1971 р. — понад ± 2,25%).
Відповідно до Статуту МВФ держави)члени фонду повинні були на базі
фіксованих валютних курсів вводити конвертованість валют по поточних опе)раціях і проводити політику, спрямовану на повне усунення валютних обме)жень. Але на практиці ці положення не могли бути виконані багатьма країна)ми. Наприклад, валютні обмеження були скасовані лише 60 країнами)члена)ми МВФ.
Загострення валютної кризи на початку 70)х років призвело до підриву ос)
новних принципів Бреттон)Вудської валютної системи і, зокрема, до зберіганняфіксованих валютних курсів. У результаті в 1973 р. були скасовані фіксовані па)
ритети і валютні курси, введено режим “плаваючих” валютних курсів, що юри)дично були закріплені Ямайською валютною системою, введеною з квітня 1978р.
Країни)члени МВФ зобов’язані подавати йому інформацію про офіційні
золоті запаси і валютні резерви, стан економіки, платіжного балансу, грошово)го обігу, закордонні інвестиції та ін. Ці дані використовуються приватними бан)ками для визначення платоспроможності країн)позичальників.
Важливо відзначити, що членство країни в МВФ є обов’язковою умовою
при її вступі в Міжнародний банк реконструкції і розвитку, а також для одер)жання пільгових кредитів у його дочірній організації — Міжнародній асоціаціїрозвитку.
Разом з МВФ в регулюванні міжнародних валютно)кредитних відносин
важливу роль відіграє й інша установа з сім’ї бреттон)вудських інститутів —Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Разом з двома своїмифіліями — Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) і Міжнародною асо)ціацією розвитку (МАР) — він входить у структуру Світового банку.
Членами МБРР можуть бути країни)члени МВФ. Основна частина позик
МБРР — це довгострокові кредити, які спрямовуються на реалізацію проектів

489Розділ 21. Міжнародний кредит
і програм, що сприяють структурній перебудові країн)позичальників. У роз)
робці таких програм бере участь потужний апарат МБРР, який складається зфахівців)дослідників та практиків.
Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) — спеціалізована ус)
танова ООН, міждержавний інвестиційний інститут, заснований одночасноз МВФ відповідно до рішень міжнародної валютно)фінансової конференції вБреттон)Вудсі у 1944 р. Положення про МБРР, що є одночасно і його статутом,офіційно набрало чинності у 1945 р., але банк почав функціонувати з 1946 р.Місцезнаходження МБРР – Вашингтон.
Органами МБРР є Рада керуючих і Директорат як виконавчий орган. Очо)
лює банк президент, як правило, представник ділових кіл США. Сесії ради, щоскладається з міністрів фінансів або керуючих центральних банків, проводять)ся раз на рік, разом з МВФ. Членами банку можуть бути тільки члени МВФ,голоси також визначаються квотою країни в капіталі МБРР (85,2 млрд дол.).Хоча членами МБРР є 155 країн, але головне становище належить сімці:
США, Японії, Великій Британії, ФРН, Франції, Канаді й Італії.Джерелами ресурсів банку, крім акціонерного капіталу, є розміщення об)
лігаційних позик, головним чином на американському ринку, і кошти, отри)мані від продажу облігацій.
МБРР надає кредити звичайно на термін до 20 років для розширення ви)
робничих потужностей країн)членів банку. Вони видаються під гарантію урядівкраїн)членів банку. МБРР надає також гарантії за довгостроковими кредитамиінших банків. Як і МВФ, він потребує обов’язкового надання інформації профінансове становище країни)позичальника, що кредитується.
Необхідно підкреслити, що банк покриває своїми кредитами лише 30%
вартості об’єкта, причому найбільша частина кредитів спрямовується в галузіінфраструктури: енергетику, транспорт, зв’язок. З середини 80)х років МБРРзбільшив частку кредитів, що спрямовуються в сільське господарство (до 20%), в охорону здоров’я. У промисловість спрямовується менше 15% кредитівбанку.
В останні роки МБРР займається проблемою врегулювання зовнішнього
боргу країн, що розвиваються: до 1/3 кредитів він видає у формі так званогоспільного фінансування. Банк надає структурні кредити для проведення струк)турної перебудови економіки, оздоровлення платіжного балансу.
На додаток до МБРР були створені такі фінансові інститути:Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Агент)
ство по гарантіях багатосторонніх інвестицій. На початку 90)х р.  до складу членів
цих організацій входило 155 країн. За період свого існування банк та його органі)зації надали понад 5 тис. позик на загальну суму 245 млрд дол. Майже 3/4 усіхпозик припадає на МБРР, тобто приблизно 15 млрд дол. на рік. За ними стя)гається відсоток на рівні ставок фінансового ринку.

490Частина 8. Світогосподарські зв’язки та міжнародні валютно-фінансові операції
Міжнародна асоціація розвитку (MAP) була утворена в 1960 р. з метою
надання пільгових кредитів країнам, що розвиваються (на термін до 50 років зсплатою 0,75% річних). Протягом  року MAP видає кредитів на суму до 5 млрддол.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) створена з ініціативи США в
1956 р. для заохочення розміщення приватного капіталу в промисловість країн,що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватнимпідприємствам, але на відміну від МБРР без гарантії уряду. Кредити видаютьсяна термін до 15 років у розмірі до 20% вартості проекту. Таким чином, МФКсприяє додатковому фінансуванню проектів, розроблених приватним секто)ром.
Агентство по гарантіях багатосторонніх інвестицій здійснює страхування
капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни і зривуконтрактів.
Таким чином, створена група МБРР з єдиними органами управління і пре)
зидентом, яка є головною в сфері міжнародного кредиту.
Банк міжнародних розрахунків (БМР) – перший міждержавний банк –
був організований у 1930 р. у Базелі як міжнародний банк центральних банків.Його організаторами були емісійні банки Англії, Франції, Італії, Німеччини,Бельгії, Японії і група американських банків на чолі з банкірським будинкомМоргана.
Більш як 70 центральних банків зберігають свої резервні валютні кошти
на рахунках БМР. Розроблені в його комітетах та структурах правила держав)ного регулювання та нагляду за банківською діяльністю стали з 1992 року обо)в’язковими для всіх комерційних банків країн)членів Організації економічно)го співробітництва та розвитку (ОЕСР) — однієї із найвпливовіших міжурядо)вих організацій у валютно)фінансовій сфері.
Одним з завдань БМР було полегшити розрахунки по репараційних пла)
тежах Німеччини і воєнних боргах, а також сприяти співробітництву централь)них банків і розрахункам між ними. Свою головну функцію координатора цен)тральних банків головних розвинутих країн БМР зберігає дотепер. Він об’єднуєцентральні банки 30 країн, головним чином європейських. З 1979 р. БМРздійснює розрахунки між країнами)учасницями Європейської валютної сис)теми, виконує функції депозитарію Європейського об’єднання вугілля і сталі(ЄОВС), здійснює операції за дорученнями ОЄСР.
БМР виконує депозитні, позичкові, валютні, фондові операції, купівлю)
продаж і збереження золота, виступає агентом центральних банків. Як захід)ноєвропейський міжнародний банк, БМР здійснює міждержавне регулюваннявалютно)кредитних відносин.
Крім того, у 60)х роках виникли регіональні банки розвитку: у 1949 р. – Міжа)
мериканський банк розвитку (МаБР), у якому представлено 27 учасників країн

491Розділ 21. Міжнародний кредит
регіону, що розвиваються, і 16 представників розвинутих країн; у 1964 р. – Аф)
риканський банк розвитку (АфБР) за участю країн регіону, що розвиваються, ірозвинутих країн (відповідно 50 і 25); у 1966 р. – Азіатський банк розвитку(АзБР) з відповідною участю 31 і 14. Загальними рисами регіональних банків єцілі і методи фінансування, а об’єктами кредитування — галузі інфраструкту)ри: будівництво або модернізація автострад, гаваней, причалів, аеропортів таін., а також видобувна й обробна промисловість.
Основна мета регіональних банків розвитку — це розвиток економічного
співробітництва й інтеграції країн, що розвиваються, подолання зовнішньоїзалежності.
Водночас необхідно сказати про регіональні валютно)кредитні організації
“Європейського союзу”.
Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) був створений у 1958 р. з метою
надання кредитів терміном від 20 до 25 років на освоєння відсталих районів,здійснення міждержавних проектів, модернізацію галузевої структури вироб)ництва.
Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) створений у 1973
р. у рамках Європейської валютної системи. Він надає кредити на покриттядефіциту платіжного балансу країн)членів ЄВС за умови виконання ними про)грам стабілізації економіки. ЄФВС виконує в рамках ЄВС функції кредитно)розрахункового обслуговування країн)членів.
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) утворений відповід)
но до підписаної 29 травня 1990 р. у Парижі угоди для надання сприяння ре)формам у країнах Центральної і Східної Європи в зв’язку з переходом країнцього регіону до ринкової економіки. Засновниками банку є 40 країн — усі краї)ни Європи, крім Албанії, а також США, Канада, Мексика, Венесуела, Марок)ко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Південна Корея, Австралія, Нова Зеландія і двіміжнародні організації — Європейське економічне співтовариство і Європейсь)кий інвестиційний банк. В утворенні банку брав участь і колишній СРСР, чле)ном банку є нині Україна.
ЄБРР почав свою діяльність з квітня 1991 р., його капітал у розмірі 70 млрд
франків розподіляється в такий спосіб: 50% належить Комісії європейськихспівтовариств і 12% — країнам ЄС; 11,3% — іншим європейським країнам; 24%— неєвропейским державам, у тому числі: США — 10% капіталу, Японії — 8,52%,країнам Східної і Центральної Європи — 13,7%.
Мета ЄБРР — зіграти роль стимулятора для залучення капіталів у галузі
інфраструктури країн Центральної і Східної Європи. Надаючи кредити, банкдопомагає підприємцям у створенні ринкової економіки, а це сприятиме як)найшвидшому переходові східноєвропейських країн до економічної стабіль)ності і введення конвертованості своїх валют.