ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА. Практикум: навчальний посібник (ред. О.Калініченко)

А – сума амортизації, грн.

АБ – актив балансу, грн.

Ав – середньорічна кількість автомобілів, од.

Адп – автомобіле-дні у підприємстві

Ат.д – автомобіле-тонно-дні відпрацьовані автопарком

ВВ – виробничі витрати, грн.

Взб – витрати на збут продукції, грн./ц

ВК – власний капітал підприємства, грн.

ВНО – внутрішня норма окупності (прибутковості), %

ВОК – власні оборотні кошти, грн.

ВП – валова продукція підприємства, грн. Впр – приведені витрати за проектом, грн. ВР – виробіток, грн./особу (га, ц)

Вр – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), грн.

ГОз – грошова оцінка землі, грн.

ДЗ – довгострокові зобов’язання, грн.

ЕВ – енерговіддача, грн./МДж

ЕЛ – сукупні витрати електроенергії, кВт-год.

ЕМс – сукупна енергомісткість виробництва продукції, МДж/ц

ЕРср – середньорічна кількість енергетичних ресурсів, к.с.

ЗВ – змінні витрати підприємства, грн.

ЗлВ – залишкова вартість основного засобу, грн.

Зн – фізичний знос основних фондів, грн.

ЗП – заробітна плата, грн.

Кд – коефіцієнт дисконтування грошових потоків

Кее – коефіцієнт енергетичної ефективності

Коб – коефіцієнт обороту оборотного капіталу

Ком – середньосезонна кількість комбайнів у підприємстві, од. Комм.д – відпрацьовано комбайновим парком за сезон машино-днів Комм.з – відпрацьовано комбайновим парком за сезон машино-змін Кс – коефіцієнт спеціалізації

ЛВ – ліквідаційна вартість основного засобу, грн.

ЛЦ – ціна придбання ліцензії, грн.

МВ – матеріальні витрати підприємства, грн.

Мвід – матеріаловіддача, грн. Мміст – матеріаломісткість, грн. На – норма амортизації, %

НВ – норма виробітку

НмА – вартість нематеріальних активів, грн.

НМз – норматив запасу, грн. Нпр – норма прибутку, % НРз – норма запасів, днів

НЧ – норма часу на виробництво одиниці продукції, год. ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн. ОВі – обсяг виробництва і-го виду продукції, ц

Овп – обсяг вантажоперевезень автопарку, т

ОРі – обсяг реалізації і-го виду продукції підприємства, ц

ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн.

Откм – вантажооборот автопарку в тонно-кілометрах

ОТР – загальний обсяг робіт виконаних тракторним парком, ум.ет.га

П – витрати праці усіх працівників за рік, люд.-год.

ПБ – пасив балансу, грн.

Пб – пробіг автомобіля, км;

ПВ – постійні витрати підприємства, грн.

ПЕв – переоцінена вартість основного засобу, грн.

ПЗ – поточні зобов’язання, грн.

ПК – сума позичкового капіталу, грн.

ПЛбн – площа багаторічних насаджень, га

ПЛр – площа ріллі, га

ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га

Пм – розмір премії, грн.

ПогВРХ – поголів’я великої рогатої худоби, гол.

ПогК – поголів’я корів, гол.

ПогСв – поголів’я свиней, гол.

ПП – продуктивність праці, грн./особу

ПрВ – первісна вартість основного засобу, грн. ПРВРХ – приріст великої рогатої худоби, ц ПРСв – приріст свиней, ц

Прч – чистий прибуток підприємства, грн.

Пт – виробнича потужність підприємства, ц (од.)

Р – рівень рентабельності виробництва, %

РВ – ресурсовіддача, грн.

Рл – щорічні відрахування роялті, грн.

РМ – ресурсомісткість, грн.

Рт – рівень товарності продукції, коефіцієнт

РЦ – відрядна розцінка за одиницю продукції, грн./ц РЧ – фактично відпрацьований час працівником, год. Сі – собівартість і-го виду продукції, грн.

СпВ – справедлива вартість основного засобу, грн.

ТБ – точка беззбитковості, ц (грн.)

ТДВ – теперішня дисконтована вартість, грн.

ТМ – трудомісткість виробництва продукції, люд.-год./ц

Тоб – тривалість обороту, днів

Ток – термін окупності інвестицій (вкладень), років

ТП – товарна продукція, грн.

ТР – середньорічна кількість тракторів, од.

Тр.д – середня фактична тривалість робочого дня, год.

ТРм.д – кількість відпрацьованих тракторним парком машино-днів ТРм.з – кількість відпрацьованих тракторним парком машино-змін ТС – годинна тарифна ставка працівника відповідного розряду, грн. Уі – урожайність і-го виду сільськогосподарської культури, ц/га

ФВ – фондовіддача, грн.

Фзаб – фондозабезпеченість виробництва, грн./га

ФМ – фондомісткість, грн.

Фозб – фондоозброєність праці, грн./особу

Ці – ціна реалізації і-го виду продукції, грн./ц

ЧДВ – чиста дисконтована вартість, грн.

ЧДр – чистий дохід від реалізації продукції, грн.

ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб

ЧПспис – спискова чисельність працівників, осіб

ЧсП – чиста продукція підприємства, грн.

СКОРОЧЕННЯ

 

г – грам	млн. – мільйон
га – гектар	од. – одиниць
грн. – гривня	т – тонна
Дж – джоуль	тис. – тисяча
дол. США – долар США	ц – центнер (100 кг)
кВт-год. – кіловат-година	шт. – штук
кг – кілограм	ум. гол. – умовні голови
корм. од. – кормова одиниця	ум.ет.га – умовні еталонні гектари

   УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ У ТАБЛИЦЯХ

 

Тире (–)	– явищ не було
Крапки (…)	– відомості відсутні
Нуль (0; 0,0)	– явища відбулися, але у вимірах, менших за ті, що можуть бути виражені використаними у таблиці розрядами
Символ (х)	– заповнення рубрики за характером побудови таблиці не має сенсу
“у тому числі”, “з них”	– означає, що наведено не всі доданки загальної суми

 

Сучасний стан розвитку економічних відносин в Україні вимагає подальшого опрацювання основних засад функціонування підприємства як первинної ланки національної економіки. Саме на цьому рівні здійснюється виробництво суспільно необхідної продукції та надаються послуги. У підприємстві вирішуються питання ефективного використання ресурсів, впровадження високопродуктивної техніки та технологій, застосування сучасних методів планування, пошуку оптимальних каналів збуту продукції тощо. Вказані завдання можливо виконати лише за умови високого рівня обізнаності спеціалістів у питаннях економічної політики підприємства.

Економіка підприємства як наука і навчальна дисципліна є системою знань про закони, закономірності та правила використання на підприємстві обмежених ресурсів для виробництва продукції та розподілу її серед споживачів.

Фахівці аграрного сектору повинні мати необхідні знання та бути компетентними в питаннях підвищення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу підприємства; мати новітні знання про умови виробництва, нову техніку, прогресивні технології і вміти застосовувати їх на практиці. В умовах ринкової економіки вони мають володіти навичками прийняття складних економічних рішень, вміти обґрунтовувати перспективні шляхи розвитку галузей підприємства, збільшення обсягів виробництва конкретних видів продукції, зниження її собівартості та поліпшення якісних параметрів.

Запропонований навчальний посібник дозволяє поєднати самостійну роботу студента з роботою на лекціях та практичних заняттях. Практикум дає змогу синтезувати теоретичні знання з практичними навичками, що сприяє поглибленому вивченню матеріалу курсу в цілому.

Навчальний посібник містить основні теоретичні підходи, приклади розв’язку задач, практичні завдання та методичні вказівки до їх виконання, словник економічних показників, словник основних термінів, а також список рекомендованої літератури.

У першій частині навчального посібника “Підприємство у сучасній системі господарювання” розглядаються основи створення та функціонування підприємств, визначені чинники зовнішнього впливу, переваги та недоліки існуючих структур управління підприємством.

У другій частині “Ресурсне забезпечення діяльності підприємств” з позицій системної методики розглянуті види та особливості ресурсного забезпечення, визначено його вплив на кінцеві результати функціонування підприємства.

Третя частина “Технічна база, організація і планування виробництва” розкриває сутність та наукові принципи організації виробництва і планування діяльності підприємства.

У четвертій частині “Результати та ефективність виробництва” висвітлені питання витрат, процес ціноутворення, формування чистого прибутку, ефективності та інтенсивності виробництва.

П’ята частина “Антикризова система господарювання” відображає порядок аналізу та розробки антикризової системи управління підприємством.

З метою практичного засвоєння студентами набутих теоретичних знань у навчальному посібнику з кожної теми передбачені практичні завдання, значна частина яких виконується з використанням статистичних звітів підприємств. Це забезпечує самостійність навчання, сприяє глибокому і всебічному вивченню навчальної дисципліни “Економіки підприємства”, дає можливість навчитися швидко й правильно орієнтуватися у вихідній інформації та розраховувати економічні показники виробничо-фінансової діяльності конкретного підприємства.

Даний навчальний посібник буде корисним для аудиторної та самостійної роботи студентів, як при вивченні навчальної дисципліни “Економіка підприємства”, так і для інших фундаментальних та професійно-орієнтованих навчальних дисциплін. Може використовуватись студентами при виконанні курсових, дипломних робіт, а також аспірантами, спеціалістами сільського господарства, науковцями та викладачами аграрних вищих навчальних закладів.

При підготовці навчального посібника використані статистичні дані, аналітичні матеріали аграрних підприємств, а також розробки авторів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЇ ПІДПРИЄМСТВ І ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

Висока мотивація працівників та зацікавленість у результатах праці  Відсутність маркетингових досліджень

Рис. 3.3. Ступінь впливу чинників внутрішнього середовища на ТОВ АФ “Покровська” Машівського району, 2009 р.

Задача 5.

За допомогою SWOT-аналізу визначити сильні та слабкі сторони підприємства. Визначити можливості та загрози.

Таблиця 3.6

Матриця SWOT-аналізу для СБК “Україна” Зіньківського району

 

		Загрози: –       високий рівень інфляції; –       поява нових конкурентів; –       труднощі при укладенні договорів з постачальниками; –       зміни в потребах споживачів; –       несприятлива економічна ситуація в країні; –       соціально-економічна нестабільність в країні
Сильні сторони: – вигідне розташування підприємства; –       наявність стабільних партнерів на певні види продукції; –       позитивні враження про підприємство; –       можливість мобілізації фінансових ресурсів; –       досвід в розробці нових товарів; –       значний досвід; –       існує потенціал для розвитку підприємства	Поле СіМ: –       за рахунок виробництва якісної продукції та наявності стабільних партнерів можна стабілізувати економічний стан підприємства, реалізувавши продукцію за вигідними цінами; –       за рахунок впровадження маркетингового відділу можна виявити нові канали збуту продукції; –       використання нових технологій дає змогу краще задовольнити потреби споживачів	Поле СіЗ: –       втрату партнерів через високий рівень конкуренції можна подолати іміджем виробника високоякісної продукції; –       допомогою при залученні кредитних ресурсів є наявність стабільних партнерів та позитивний імідж; –       оптимізація плану матеріально-технічного забезпечення; –       страхування на випадок форс- мажорних обставин
	Можливості:	Загрози:
Слабкі сторони: –       застаріле обладнання; –       потреба у кредитах; –       відсутність маркетингового відділу та можливості збуту нижче середнього; –       вузький асортимент продукції; –       недостатній імідж на ринку; –       невідповідна збутова мережа; –       недосконала політика управління, розвитку персоналу	Поле СліМ: –       впровадження маркетингової служби; –       кредити; –       наявність висококваліфікованого персоналу; –       оновлення техніки на підприємстві допоможе досягти зростання обсягів виробництва та реалізації продукції, а також зниженню її собівартості, що призведе до підвищення прибутковості діяльності підприємства	Поле СліЗ: –       розробка детальної стратегії функціонування підприємства; –       втілення програми підвищення мотивації персоналу

 

Задачі

Задача 1.

Визначте чинники мікросередовища, що впливають на діяльність підприємства. Заповнити схему.

 

Задача 2.

Розглянути та охарактеризувати середовище непрямого впливу на підприємство. Визначити зовнішні загрози та можливості, що виникають у процесі господарської діяльності підприємства на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні. Заповнити схему.

 

Задача 3.

Власник перукарні “Чародійка” на момент створення підприємства мав достатні фінансові ресурси. Однак через рік роботи підприємство збанкрутувало.

1. Визначити чинники   зовнішнього   середовища,  які    негативно   вплинули   на    діяльність підприємства. Які з них належать до чинників прямої дії, а які – до чинників непрямої дії?
2. Визначити чинники внутрішнього середовища, які вплинули на банкрутство підприємства.

 

Задача 4.

Ви працюєте у приватному виробничому підприємстві, що займається виробництвом і реалізацією в різні регіони України верхнього одягу із хутра норки, соболя, овчини та каракуля.

Власник підприємства дає вам доручення оцінити ризикові чинники в здійсненні цього виду підприємницької діяльності.

1. Зазначити можливі види ризиків для діяльності підприємства. Які методи оцінки ризику ви знаєте?
2. Розробити заходи щодо зниження ступеня ризику.

 

Задача 5.

Проаналізувати показники взаємодії підприємства з кредитними установами.

Таблиця 3.7

Динаміка показників взаємодії                                з кредитними установами, 2007 – 2009 рр.

 

Показники	2007 р.		2008 р.		2009 р.		2009 р. у % до 2007 р.
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
Необоротні активи – всього
у т. ч. основні засоби
довгострокові біологічні активи
Оборотні активи – всього
у т. ч. дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
у т. ч. з бюджетом
за виданими авансами
з нарахованих доходів
із внутрішніх розрахунків
інша поточна заборгованість
Поточні фінансові інвестиції
Всього активів						100,0
Власний капітал – всього
Забезпечення наступних витрат і платежів
Довгострокові зобов’язання
Поточні зобов’язання
Доходи майбутніх періодів
Всього пасивів						100,0

Висновки

Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”.

Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

Показники взаємодії підприємства з кредитними установами

 

Показники	Порядок розрахунку
Необоротні активи – всього	080
у т. ч. основні засоби	031
довгострокові біологічні активи	036
Оборотні активи – всього	260
у т. ч. дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	161
Дебіторська заборгованість за розрахунками:	∑ (170 + … + 200)
у т. ч. з бюджетом	170
за виданими авансами	180
з нарахованих доходів	190
із внутрішніх розрахунків	200
Інша поточна заборгованість	210
Поточні фінансові інвестиції	220
Всього активів	280
Власний капітал – всього	380
Забезпечення наступних витрат і платежів	430
Довгострокові зобов’язання	480
Поточні зобов’язання	620
Доходи майбутніх періодів	630
Всього пасивів	640

 

 

 

Задача 6.

Проаналізувати взаємодію підприємства зі споживачами.

 

Динаміка показників взаємодії                                  із споживачами, 2007 – 2009 рр.

 

Таблиця 3.9

 

 

Вид продукції	Реалізовано продукції, ц				Грошова виручка від реалізації продукції, тис. грн.
	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2007 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2007 р.
Зернові та зернобобові культури
Цукрові буряки
Соняшник
Молоко
М’ясо (усіх видів)
у т. ч. м’ясо великої рогатої худоби
м’ясо свиней

Висновки

Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств” (1. Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції і послуг).

Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10

Методика розрахунку показників взаємодії із споживачами

 

Вид продукції	Реалізовано продукції, ц	Грошова виручка від реалізації продукції, тис. грн.
Зернові та зернобобові культури	гр. 4, 0020	гр. 7, 0020
Цукрові буряки	гр. 4, 0050	гр. 7, 0050
Соняшник	гр. 4, 0040	гр. 7, 0040
Молоко	гр. 4, 0180	гр. 7, 0180
М’ясо (усіх видів)	гр. 4, (0140 + 0150 + 0160 + + 0161 + 0170)	гр. 7, (0140 + 0150 + 0160 + + 0161 + 0170)
у т. ч. м’ясо великої рогатої худоби	гр. 4, 0140	гр. 7, 0140
м’ясо свиней	гр. 4, 0150	гр. 7, 0150

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “середовище підприємства”.
2. Назвіть підходи, які використовуються при вивченні зовнішнього середовища.
3. Поясніть сутність ієрархічної моделі, що використовується для характеристики структури зовнішнього середовища підприємства.
4. Як взаємопов’язані між собою чинники зовнішнього та внутрішнього середовища?
5. Перелічіть складові макросередовища підприємства.
6. Охарактеризуйте вплив макросередовища на діяльність підприємства.
7. Назвіть складові мікросередовища підприємства.
8. Розкрийте особливості впливу мікросередовища на діяльність підприємства.
9. Охарактеризуйте особливості сканування та моніторингу при зборі інформації про зовнішнє середовище.
10. Які засоби та інструменти використовує підприємство для адаптації або впливу на зовнішнє середовище?

 

 

РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

 

Навчальні цілі

1. Визначити поняття та необхідність управління підприємством.
2. Розглянути еволюцію концепцій управління.
3. Охарактеризувати методи управління підприємством.
4. Розглянути типи організаційних структур управління підприємством, визначити їх переваги та недоліки.

 

Основні теоретичні підходи

Розвиток продуктивних сил суспільства супроводжується поглибленням поділу праці, тому виникає об’єктивна необхідність координувати ці процеси в організованих системах (трудовий колектив, підприємство, об’єднання, галузь, національна економіка).

Управління – обов’язковий елемент соціальної форми діяльності людей, а також технічних і технологічних систем. Тобто воно здійснюється там, де необхідно відповідно впливати на об’єкт або систему з метою упорядкування чи переведення її з одного стану в інший.

Управління здійснюється у вигляді функціонування самокерованої системи за замкненим циклом у зв’язку з присутністю в ній прямих (від керуючої системи до керованої) і зворотних (від керованої до керуючої) зв’язків. Ці зв’язки виявляють себе у тому, що будь-яке рішення керуючої підсистеми призводить до певного ефекту, який, у свою чергу, здійснює на неї зворотний вплив. У результаті остання завжди має інформацію не лише щодо компонентів системи, а й ефективності цих дій, що є об’єктивною потребою їхнього відповідного корегування і збереження в такий спосіб динамічної рівноваги системи, її оптимального функціонування.

Кожне підприємство складається з управляючої системи і системи, якою управляють.

Управляюча система (суб’єкт управління) – це сукупність органів управління й працівників з певним масштабом своєї діяльності, компетенцією та специфікою виконуваних функцій, а також сукупність методів управління, за допомогою яких здійснюється управлінський вплив. Вона завжди має кілька рівнів управління, а також може змінювати свій стан під впливом організуючих і дезорганізуючих чинників.

Управляюча система складається з комплексу взаємозв’язаних підсистем: прогнозування, техніко- економічного планування, оперативного управління, обліку і звітності, матеріально технічного постачання і реалізації та ін.

Суб’єкт управління – це суспільні інститути (організації, установи), а також працівники апарату управління підприємств. Діяльність суб’єкта управління пов’язана з процесами, що відбуваються в складних об’єктах з розв’язанням проблемних ситуацій, зумовлених збурювальними діями внутрішніх (вихід з ладу техніки, недисциплінованість виконавців та ін.) і зовнішніх чинників (несприятливі кліматичні умови, порушення договорів постачання техніки і матеріалів тощо).

Об’єктом управління є різноманітні форми суспільних відносин, поведінки і діяльності людей. Проте управління пов’язане не тільки з людьми, а й через них з речовими елементами виробництва. На підприємстві об’єктами управління вважаються всі виробничі ресурси (обладнання, сировина, матеріали, продукція), всі види енергії, процес безперервного руху виробничих засобів (грошової, виробничої і товарної форм). Крім того, управління передбачає регулювання процесів, пов’язаних з організацією технічних і технологічних систем. Причому науково-технічний прогрес постійно підвищує значення управління матеріальними ресурсами, технікою та технологією.

В управлінні ринковою економікою керуються такими принципами:

−  чіткого розподілу праці;

−  додержання дисципліни і порядку;

−  повноваження і відповідальність;

−  використання мотивації високопродуктивної праці;

−  забезпечення справедливості для всіх;

−  впевненість в постійності і стабільності роботи;

−  дотримання взаємовідносин із співробітниками згідно ієрархічного ланцюга;

−  заохочення ініціативи.

Методи управління – способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, що необхідні для досягнення цілей підприємства.

 

Основою методів управління, що використовуються у виробництві продукції (наданні послуг), є закони, закономірності та принципи суспільного виробництва, науково-технічний рівень розвитку підприємства, соціальні, правові й психологічні відносини між людьми.

Методи управління поділяються на: економічні; адміністративно-правові; соціально-психологічні

(рис. 4.1).

 

 

Рис. 4.1. Методи управління підприємством

Усі    ці    методи   повинні   поєднуватися   і    створювати   необхідний   арсенал   засобів   для найефективнішого управління підприємством.

Кожне підприємство є унікальним, тому не існує єдиної моделі управління.

Чинники, що визначають вибір моделі управління:

−  розмір підприємства;

−  особливості продукції, що виробляється;

−  характер внутрішнього середовища.

Система   управління   повинна   бути   простою та гнучкою,    забезпечувати  ефективність і конкурентоспроможність функціонування підприємства. Вона повинна мати такі характеристики:

−  невелику кількість рівнів управління;

−  наявність підрозділів, що мають висококваліфікованих працівників;

−  якість продукції та всі процедури діяльності повинні бути орієнтовані на споживача.

Організаційна структура управління будь-яким суб’єктом господарювання – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

В організаційній структурі управління тим або іншим суб’єктом господарювання кожний її елемент (виробничий або управлінський підрозділ) має певне місце й відповідні зв’язки з іншими елементами. Зв’язки названих елементів системи управління поділяються на лінійні, функціональні та міжфункціональні.

Лінійні зв’язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління. Ці зв’язки з’являються там, де одного керівника підпорядковано іншому.

Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування.

Міжфункціональні зв’язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління.

Теорія та практика управління виробила значну кількість варіантів побудови бюрократичних організаційних структур управління. Наведемо найбільш відомі та часто використовувані типи бюрократичних організаційних структур.

Лінійний тип організаційної структури управління характеризується лінійними формами зв’язку між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення керуючих дій в одній ланці управління.

Сутність лінійного управління полягає в тому, що на чолі кожного виробничого підрозділу знаходиться керівник, який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику. В свою чергу, останній є підзвітним вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого безпосереднього керівника. Вищий керівник не має права віддавати розпорядження працівникам, минаючи їх безпосереднього керівника (рис. 4.2).

 

 

 

 

Рис. 4.2. Лінійний тип організаційної структури управління підприємством

 

У практиці управління лінійна організаційна структура використовується рідко, як правило, в управлінні малими та середніми підприємствами, які здійснюють виробництво однорідної продукції при відсутності широких зв’язків з кооперації. Лінійні організаційні структури управління підприємством мають низку переваг та недоліків.

Переваги лінійних організаційних структур управління:

1. Встановлення чітких та простих зв’язків між підрозділами.
2. Єдність та чіткість розпорядництва.
3. Узгодженість дій виконавців.
4. Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу.
5. Оперативність у прийнятті рішень.
6. Отримання виконавцями пов’язаних між собою розпоряджень та завдань, забезпечених ресурсами.
7. Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

Недоліки лінійних організаційних структур управління:

1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати широкі різносторонні знання та досвід з усіх функцій управління та сфер діяльності, що обмежує можливості керівника ефективно управляти підприємством.
2. Перевантаження інформацією, великий потік документації, обширність контактів з підлеглими.
3. Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління.
4. Невідповідність зростаючим вимогам сучасного виробництва.

Лінійно-штабна організаційна структура. Принципова схема лінійно-штабної структури наведена на рис. 4.3. Вона є різновидом лінійної організаційної структури. За такої структури для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців з різних видів діяльності.

Рис. 4.3. Принципова схема лінійно-штабної організаційної структури управління підприємством

 

Усі виконавці підпорядковуються безпосередньо лінійним керівникам. Повноваження штабних спеціалістів стосуються підготовки порад та рекомендацій лінійним керівникам або видачі вказівок виконавцям за дорученням лінійного керівника.

Функціональний тип організаційної структури управління. Для сучасного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації виробництва та управління і тому реалізація управлінських функцій розподіляється між керівниками й органами, які передають нижчим рівням управління обов’язкові для них завдання. Таким чином, диференціація функцій управління є основою переходу до функціональної структури управління (рис. 4.4).

 

 

Рис. 4.4. Функціональний тип організаційної структури управління підприємством

За даного типу управління передбачається, що кожен орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов’язковим для виробничих підрозділів.

Переваги функціональних організаційних структур управління:

1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій.
2. Розширення можливостей   лінійних    керівників    у    питаннях   стратегічного   управління виробництвом шляхом передачі низки функцій спеціалізованим ланкам.
3. Створює можливість централізованого контролю стратегічних результатів.
4. Тісний взаємозв’язок структури та стратегії.
5. Підвищує ефективність управління там, де завдання є повсякденними та повторюваними.
6. Легко реагує на потреби практики шляхом створення нових функціональних служб.

Недоліки функціональних організаційних структур управління:

1. Труднощі в підтримуванні постійних взаємозв’язків між різними функціональними службами.
2. Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних виробничих підрозділів підприємства.
3. Зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через наявність подвійного підпорядкування.
4. Порушення принципу єдиноначальності.
5. Виникнення проблеми    функціональної   координації,    можливість    міжфункціонального суперництва, конфліктів.
6. Перекладення відповідальності за прибуток на вищі рівні управління.
7. Можливі випадки неправильного визначення пріоритетів організації функціональними спеціалістами.
8. “Функціональна короткозорість” часто працює проти дієвого підприємництва, пристосування до змін.

Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури управління підприємством. Такий тип структури покликаний усунути недоліки лінійного та функціонального типів структур управління: функціональні ланки позбавлені права прямого впливу на виконавців; здійснюють прямий адміністративний вплив на виконавців. Передбачається, що першому (лінійному) керівнику в розробці конкретних питань та підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп, бюро).

Комбіновані структури забезпечують такий розподіл праці, за якого лінійні ланки управління покликані приймати рішення та контролювати, а функціональні – консультувати, інформувати, організовувати, планувати (рис. 4.5).

 

Рис. 4.5. Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури управління підприємством

 

Переваги комбінованих організаційних структур управління:

1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій.
2. Тісний взаємозв’язок структури та стратегії.
3. Поєднання принципу спеціалізації управління з принципом єдності керівництва.

Недоліки комбінованих організаційних структур управління:

1. Не завжди є гнучкими при вирішенні нових завдань.
2. Ускладнена міжфункціональна координація діяльності щодо впровадження нових програм.
3. Ускладнена реалізація внутрішньовиробничих конструкторських, технологічних новинок без залучення керівників вищої ланки.

Дивізіональна структура управління. Передбачає створення в структурі підприємства самостійних господарських підрозділів – виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продукції однієї групи або ж однієї продукції. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень в головному підприємстві за окремими видами або групами продукції та передача їм повноважень з управління виробничими та збутовими дочірніми підприємствами, розташованими в даній країні та за кордоном (рис. 4.6).

 

Рис. 4.6. Дивізіональна структура із продуктовою спеціалізацією відділень Дивізіональній організаційній структурі віддають перевагу великі широко диверсифіковані

підприємства, хоча в кожній з них вказана структура має свої особливості. Вони випливають, перш за все, із рівня диверсифікації продукції та характеру спеціалізації кожного виробничого відділення та кожного дочірнього підприємства. Значну роль відіграє характер продукції, що виробляється, рівень її технологічної складності та унікальності.

Переваги дивізіональних структур управління:

1. Створення логічних та дієвих засобів децентралізації відповідальності менеджерів підрозділів за прибутки (збитки).
2. Здатність швидко реагувати на зміну умов конкуренції, технології, попиту.
3. Покращення координації робіт.
4. Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня.

Недоліки дивізіональних структур управління:

1. Дублювання функцій на рівні корпорації та підрозділу.
2. Збільшення витрат на утримання персоналу.
3. Проблематичність встановлення оптимального рівня децентралізації.
4. Автономія підрозділів може блокувати досягнення вигод для головної компанії.
5. Наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси та увагу корпорації.

Регіональний тип організаційної структури управління. Передбачається, що відповідальність за всю діяльність підприємства на внутрішньому й на зовнішньому ринку розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом та характером діяльності можуть виступати як виробничі відділення і бути центрами прибутку, а можуть організовуватися в формі дочірніх підприємств і бути центрами прибутку та центрами відповідальності.

Регіональна структура управління використовується підприємствами, які виробляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнтовані на широкі ринки збуту (рис. 4.7).

 

 

Рис. 4.7. Регіональний тип організаційної структури управління підприємством

 

Переваги регіональних організаційних структур управління:

1. Створення можливостей пристосування стратегії до потреб кожного ринку.
2. Перенесення відповідальності за прибутки (збитки) на нижчі рівні управління.
3. Покращення координації всередині цільового ринку.

Недоліки регіональних організаційних структур управління:

1. Проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи.
2. Збільшення кількості рівнів управління.
3. Можливість дублювання функцій на стратегічному та місцевому рівнях.
4. Проблематичність формування політики одноманітності.
5. Труднощі в координації діяльності в країні та за продукцією.

Матричний тип організаційної структури. Створюється шляхом суміщення структур двох типів: лінійної та програмно-цільової (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Матричний тип організаційної структури управління підприємством

 

Матричний тип структури використовується підприємствами, продукція яких має відносно короткий життєвий цикл і часто змінюється. Таким підприємствам необхідно мати високу гнучкість у питаннях виробництва та стратегії.

Для забезпечення діяльності в межах матричної структури необхідно провести зміни в організаційній структурі – створити в головному підприємстві спеціальні цільові підрозділи, які б об’єднували провідних спеціалістів для спільної розробки основних ідей програми.

 

У матричній структурі управління керівник програми (проекту) працює з безпосередньо непідпорядкованими йому спеціалістами, які підлеглі лінійним керівникам. Він в основному визначає, що і коли повинно бути виконане не в конкретній програмі. Лінійні керівники вирішують, хто і як буде виконувати ту чи іншу роботу.

Види матричних структур досить різноманітні, що дозволяє вибрати структуру, яка відповідає масштабам та особливостям виробництва. Всі вони орієнтовані на прискорення та ефективне вирішення поставленої мети (завдання).

Переваги матричних організаційних структур управління:

1. Достатня увага кожному зі стратегічних пріоритетів.
2. Можливість одночасного впровадження різних типів стратегічної ініціативи.
3. Створення умов для прийняття рішення за критерієм найбільшої вигоди для підприємства.
4. Заохочення кооперації, координації споріднених видів діяльності.
5. Значна активізація діяльності керівників та працівників управлінського апарату.
6. Розподіл функцій управління між керівниками, відповідальними за забезпечення високих кінцевих результатів (керівники проектних груп), та керівниками, відповідальними за забезпечення повного використання ресурсів (начальники функціональних підрозділів).
7. Забезпечення гнучкості та оперативності маневрування ресурсами при виконанні кількох програм у межах одного підприємства.
8. Скорочення термінів створення нової техніки та технології, зменшення вартості робіт, підвищення якості створюваних технічних систем.

Недоліки матричних організаційних структур управління:

1. Труднощі в утримуванні балансу між двома лініями влади.
2. Можливість нераціональних витрат часу на комунікації.
3. Складність оперативного вирішення проблем через необхідність досягнення спільної думки значною кількістю людей.
4. Сприяння розвитку організаційної бюрократії та послаблення дієвого підприємництва.
5. Громіздкість та складність комунікаційного процесу.

Конгломератний тип організаційної структури управління. Організація набуває форми, яка найкраще підходить до конкретної ситуації. Так, в одному відділенні підприємства може використовуватися продуктова структура, в другому – функціональна структура, а в третьому – матрична.

Така структура використовується в наукомістких галузях, де необхідно швидко переходити на нові види продукції та швидко припиняти виробництво застарілої.

Переваги конгломератних організаційних структур управління:

1. Високий рівень децентралізації влади.
2. Можливість швидкої диверсифікації.
3. Наявність мінімальної залежності між підприємствами, що входять до складу конгломерату.

Недоліки конгломератних організаційних структур управління:

1. Проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи.
2. Автономія підрозділів може блокувати досягнення вигод стратегічного поєднання.

Для вибору типу організаційної структури управління використовують такі основні методи: метод аналогій, експертно-аналітичний метод, метод структуризації цілей, метод організаційного моделювання.

Формування та вдосконалення організаційних структур управління в сучасних умовах господарювання передбачає врахування динамізму зовнішнього середовища та реалізацію нових, нетрадиційних для національних підприємств функцій управління.

 

Основні терміни і поняття

Організаційна структура; виробнича структура; методи управління; лінійні зв’язки; функціональні зв’язки; лінійна структура управління; лінійно-штабна структура; лінійно-функціональна структура; функціональна структура; регіональна структура управління; матрична структура; дивізіональна структура; конгломеративна структура управління.

 

Приклади розв’язку задач

Задача 1.

Удосконалити організаційну (виробничу) структуру підприємства. Зробити висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.9. Існуюча організаційна структура ТОВ “Надія” Великобагачанського району Проектування організаційної структури включає такі етапи:

1. Визначення перспективної мети і параметрів підприємства.

Необхідно обґрунтувати перспективний напрямок спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням тенденцій розвитку агропромислового комплексу України на перспективу, використовуючи принцип “стратегія визначає структуру”.

Таблиця 4.1

Фактичні дані про структуру товарної продукції, посівну площу та поголів’я худоби аграрних підприємств

 

Показники	Структура товарної продукції, %
	І	ІІ	ІІІ	ІV	VI
Зернові та зернобобові	48	32	34	28	31
Цукровий буряк	–	12	16	15	21
Інша продукція	9	8	5	7	8
Разом по рослинництву	57	52	55	50	60
Молоко	22	12	15	24	18
М’ясо великої рогатої худоби	14	27	24	21	16
Інша продукції тваринництва	7	9	6	5	6
Разом по тваринництву	43	48	45	50	40
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Сільськогосподарські культури	Структура посівних площ, %
	І	ІІ	ІІІ	ІV	VI
Зернові та зернобобові	51	46,7	45,2	44,4	49,1
Технічні культури	3	7,3	15,7	12,3	20
Овоче-баштанні культури	–	1,5	1,5	0,9	4,7
Кормові культури	46	44,5	37,6	42,4	26,2
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

 

Продовження таблиці 4.1

 

Види і вікові групи худоби	Структура поголів’я худоби, %
	І	ІІ	ІІІ	ІV	VI
Корови	54,4	12,1	13,0	31,2	39,8
Молодняк великої рогатої худоби і худоба на відгодівлі	45,3	86,7	85,6	65,5	47,6
Свині	–	1,2	0,6	3,3	12,5
Птиця	–	–	0,7	–	–
Коні	0,3	–	0,1	–	0,1
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

2. Визначення раціональної структури виробництва.

На основі обраної цільової програми соціально-економічного розвитку аграрного підприємства, фактичних даних про структуру товарної продукції, посівну площу і поголів’я тварин, а також рекомендацій необхідно зробити оптимізацію параметрів структури виробництва. Ці матеріали необхідні для подальшого визначення розмірів підрозділів і удосконалення форм організації праці.

Таблиця 4.2

Рекомендовані параметри підприємств зерно-м’ясо-молочної спеціалізації для Лісостепової зони України

 

Показники	Норматив	Проект
Структура товарної продукції, %: рослинництво	40
тваринництво	60
у т. ч. молоко	30
м’ясо	30
Структура посівних площ, %: зернові та зернобобові культури	50
технічні культури	10
кормові культури	40
Структура стада (ум. гол.), %: велика рогата худоба	90
у т. ч. корови	45
свині	8
коні	2

3. Проектування спеціалізованих підрозділів у рослинництві.

Розміри первинних виробничих підрозділів у рослинництві можна визначити на основі нормативних параметрів, спеціалізації аграрного підприємства, уточненої структури посівних площ. Для більш точного підрахунку в підприємствах складають технологічні карти виробництва сільськогосподарських культур і на їх основі розраховують обсяг механізованих робіт, структуру машинно-тракторного парку, кількість механізаторів.

Варто врахувати, що для рослинництва характерна неоднакова напруженість робіт і потреба в робочій силі протягом року. Тому при дефіциті робочої сили необхідна чисельність працівників залучається з інших підрозділів підприємства або за рахунок сезонних працівників.

4. Проектування спеціалізованих підрозділів у тваринництві.

Використовуючи дані перспективних обсягів виробництва продукції тваринництва, поголів’я худоби, внутрішньогосподарської спеціалізації, а також нормативи керованості й обслуговування, визначають кількість, розміри і спеціалізацію первинних виробничих підрозділів у тваринництві.

5. Раціоналізація форм організації праці.

У цьому розділі необхідно, по-перше визначити раціональну форму організації праці основного виробництва в аграрному підприємстві, використовуючи попередню аналітичну інформацію, по-друге, необхідно встановити виробничі зв’язки підпорядкованості між окремими підрозділами і визначити оптимальну кількість рівнів виробництва.

 

6. Визначення кількості й розмірів вторинних виробничих підрозділів.

Тип вторинних виробничих підрозділів визначається виходячи з прийнятої форми організаційної структури аграрного підприємства. Кількість відділень, виробничих ділянок, цехів проектують, виходячи з передбачуваної кількості первинних виробничих підрозділів і норми 3 – 6 бригад (ферм) на кожний підрозділ. При галузевій структурі у малих аграрних підприємствах, де все рослинництво розміщене не більш ніж у 4 – 6 бригадах, організовують єдиний цех рослинництва; у більш значних створюють цехи: рільництва, овочівництва та ін. У тваринництві також при наявності більш як 5 – 6 бригад (ферм) створюють спеціалізовані цехи (відгодівлі великої рогатої худоби, свинарства, птахівництва).

7. Визначення кількості та розмірів допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

В основу розрахунків з обґрунтування кількості та розмірів допоміжних і обслуговуючих підрозділів закладається відповідний обсяг робіт. Потім, виходячи із загальної трудомісткості спеціалізованих робіт, встановлюють розміри виробничих колективів відповідних цехів (відділень, бригад) і структуру кадрів за фахом і кваліфікацією.

8. Проектування організаційної структури аграрного підприємства.

На основі попереднього аналізу організаційної структури і отриманих розрахунків необхідно накреслити схему проекту організаційної структури аграрного підприємства (рис. 4.10).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.10. Проектована організаційна структура ТОВ “Надія” Великобагачанського району

9. Розробка положень про внутрішньогосподарські підрозділи.

Заключним етапом проектування організаційної структури є створення нормативно-правових документів, що регламентують виробничу діяльність окремих структурних ланок підприємства (положення про цехи, відділення, бригади, служби, та інші основні, допоміжні та обслуговуючі підрозділи).

Задача 2.

Удосконалити існуючу структуру управління підприємства. Зробити висновки.

 

 

Методика проектування удосконаленої структури управління.

1. Визначення оптимальної кількості рівнів і ланок керування.

Формування внутрішньогосподарських підрозділів залежить в основному від організаційно- технічних умов, тому проектування нових ланок і рівнів управління повинно погоджуватися з наміченими змінами в організаційній структурі аграрного підприємства. При цьому необхідно дотримуватися таких принципів удосконалення структури управління: мінімізації кількості рівнів; економічність; відповідність організаційному ладу аграрного підприємства.

2. Визначення системи супідрядності управлінських функцій.

Насамперед варто звернути увагу на те, що на рівні первинних виробничих підрозділів здійснюється обробіток сільськогосподарських культур і догляд за тваринами; на рівні вторинних виробничих підрозділів – виробництво сільськогосподарської продукції шляхом забезпечення узгодженої взаємодії рослинницьких і тваринницьких бригад (ферм) з обслуговуючими підрозділами аграрного підприємства; на рівні підприємства в цілому відбувається процес відтворення, що відображає постійне поновлення виробництва продукції. Тому необхідно всі організаційно- технологічні функції розподілити між окремими ланками і працівниками управління, здійснити класифікацію запропонованої системи підпорядкованості управлінських функцій. При цьому необхідно забезпечити реалізацію таких принципів аграрного управління: оптимальне співвідношення централізації і децентралізації; чітке розмежування функцій лінійного і функціонального керівництва.

3. Визначення чисельності управлінських працівників на рівнях і ланках.

Необхідно усі виробничі, обслуговуючі та допоміжні підрозділи й служби укомплектувати управлінськими кадрами згідно зі штатним розписом з урахуванням нормативних вимог, можливого скорочення або суміщення посад. При цьому особливу увагу варто приділити реалізації норм керованості і принципам управління: єдиноначальності, персональної відповідальності за доручену справу, виключення подвійного підпорядкування, забезпечення раціонального поділу праці між працівниками управлінського персоналу.

4. Розробка схеми проекту структури управління.

З урахуванням даних аналізу фактичної організаційної структури управління, плану її раціоналізації на перспективу, а також типових моделей – необхідно побудувати проектну схему вдосконаленої структури управління аграрного підприємства. При цьому значну увагу варто приділити реалізації таких принципів управління: економічності; надійності в роботі; гнучкості й орієнтації на постійне удосконалення.

5. Організаційна оцінка проектної структури управління.

Організаційна оцінка структури управління здійснюється за нижченаведеною методикою (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Організаційна оцінка запропонованої структури управління

 

Показники	Існуюча структура	Проектна структура	Абсолютне відхилення (+; –) проектної структури від існуючої
Система супідрядності функцій управління
Кількість рівнів управління
Керованість, осіб:
у керівника підприємства
у керівників вторинних виробничих підрозділів
у головних спеціалістів
у бригадирів рослинницьких бригад
у завідувачів тваринницьких ферм

6. Економічна оцінка ефективності проекту вдосконаленої структури управління.

Економічна ефективність проектної структури управління характеризується трьома типами економічних показників:

• загальні результативні показники;
• показники продуктивності управлінської праці;
• показники економічності роботи управлінського персоналу.

7. Розробка посадових інструкцій адміністративно-управлінського персоналу.

Заключним етапом проектування структури управління є створення нормативно-правових документів, що регламентують діяльність структурних підрозділів та адміністративно-управлінського персоналу.

 

62                                                                                                                  Економіка підприємства. Практикум

 

 

 

Спостережна рада

Загальні збори

Ревізійна комісія

 

 

Правління

 

Голова правління

 

 

Юрисконсульт                       Секретар-машиніст                  Головний економіст                  Головний бухгалтер                                                    Інженер з техніки

безпеки і охорони праці

 

 

 

Керівник цеху тваринництва (головний зоотехнік)

 

Зоотехнік-селекціонер Бригадир МТФ

Завідувач відгодівельною фермою

 

Завідувач свинофермою Ветлікар

Керівник цеху рослинництва (головний агроном)

 

Бригадир тракторно- овочівницької бригади

 

Бригадир рільничої бригади

 

Бригадир садівничої бригади

 

Бригадир кормодобувної бригади

Керівник цеху обслуговуючих та підсобних виробництв (головний інженер)

 

Завідувач ремонтною майстернею, пилорамою

 

Інженер-електрик

 

Завідувач складом і токовим господарством, олійницею

 

Завідувач гаражем

Завідувач будинком культури

 

 

Завідувач їдальнею

 

 

Завідувач дитячим садком

 

Рис. 4.12. Проектована структура управління СВК “Батьківщина” Котелевського району

 

Задача 3.

Проаналізувати показники ефективності управління аграрним підприємством. Зробити висновки.

Таблиця 4.4

Показники ефективності управління у ДП “НДГ “Ювілейний” Полтавського району, 2009 р.

 

Показники	2009 р.	Проект	Абсолютне відхилення, (+; –)
Чисельність працівників апарату управління, осіб	29	24	– 5
Питома вага працівників апарату управління в загальній чисельності працюючих, %	15,5	13,2	– 2,3
Питома вага оплати праці працівників апарату управління в загальному фонді оплати праці, %	15,4	15,2	– 0,2
Припадає основних працівників на одного працівника апарату управління, осіб	7	8	1
Припадає на 1 грн. оплати праці працівників апарату управління оплати праці загальногосподарського фонду, грн.	6,49	6,58	0,09
Валова продукція – всього, грн.	2067900	2171295	103395
на 1 люд.-день в управлінні, грн.	295,9	375,4	79,5
на одного працівника управління, грн.	71306,9	90470,6	19163,7

 

Виходячи з даних, наведених у таблиці 4.4, можна зазначити, що за рахунок організаційно- економічних заходів підвищення ефективності управління, виробництво валової продукції на перспективу – 103,4 тис. грн.

Кількість працівників апарату управління не відповідає нормативному штатному розпису, а тому можна зменшити чисельність апарату управління на 4 особи, внаслідок чого питома вага апарату управління в загальній чисельності працівників зменшиться на 2,3 до 13,2 %.

Одним з головних чинників підвищення ефективності аграрних підприємств є збільшення виробництва продукції при одночасному скороченні витрат робочого часу.

 

Задачі

Задача 1.

Розрахувати нормативну чисельність адміністративно-управлінського персоналу і порівняти з фактичною наявністю у підприємстві.

Таблиця 4.5

Порівняльна оцінка розрахункової і фактичної чисельності

адміністративно-управлінського персоналу в                                , 2009 р.

 

Категорії управлінських працівників	Фактична чисельність, осіб	Нормативна чисельність, осіб	Абсолютне відхилення (+; –), осіб
Загальногосподарське керівництво
Керівники вторинних виробничих підрозділів
Керівники первинних виробничих підрозділів
Планово-економічна служба
Служба бухгалтерського обліку
Агрогідромеліоративна служба
Зооветеринарна служба
Інженерно-будівельна служба
Служба загальногосподарського обслуговування
Група по обслуговуванню управлінського персоналу
Служба допоміжних виробництв і промислів
Служба культурно-побутового обслуговування
Всього управлінського персоналу

Висновки

 

Методика розрахунку.

1. Чисельність працівників загальногосподарського керівництва:

−  керівник аграрного підприємства – один на підприємство;

− заступник керівника з виробництва – один на підприємство, при плані реалізації продукції понад 25 млн. грн.;

− начальник відділу кадрів – один на підприємство, у якому понад 800 середньооблікових працівників (від 500 до 800 працівників – інженер по кадрах і пенсійному забезпеченню; від 200 до 500 працівників – старший інспектор по кадрах; до 200 середньооблікових працівників – інспектор по кадрах);

− старший інженер з охорони праці (ОП), техніки безпеки (ТБ) і протипожежної охорони (ПО) – один на підприємство, у якому понад 500 середньооблікових працівників (від 300 до 500 працівників – інженер з ОП, ТБ і ПО; до 300 працівників – технік з ТБ);

−  юрист-консульт – при плані реалізації продукції більше як 20 млн. грн.;

−  секретар – один на підприємство.

2. Чисельність керівників виробничих підрозділів (лінійний персонал) проектується за кількістю підрозділів підприємства. Чисельність бригадирів відповідає кількості бригад, чисельність керуючих відділеннями (начальників цехів) – кількості відділень (цехів).

Введення посади керівників первинних виробничих підрозділів відбувається при наявності в тракторних, рільничих, тракторно-рільничих бригадах не менше як 25 постійних працівників, а на тваринницьких фермах – не менше як 20 працівників. Посади помічників (заступників) бригадирів тракторних і рослинницьких бригад, що завідують фермами, начальників механізованих загонів та інших підрозділів вводять постійно або на період найбільш напружених робіт, коли чисельність працівників підрозділів перевищує 50 осіб. Помічник бригадира в таких випадках виконує обов’язки обліковця.

Посади керівників вторинних виробничих підрозділів необхідно вводити за наявності не менше як трьох первинних виробничих підрозділів.

3. Чисельність працівників планово-економічної служби приймається, виходячи з плану реалізації продукції й кількості середньооблікових працівників для Лісостепу України (табл. 4.6).

Таблиця 4.6

Нормативи штатної чисельності працівників планово-економічної служби

 

План реалізації продукції, тис. грн.	Нормативна чисельність планово-економічної служби, осіб
	всього	головний економіст	старший економіст	економіст	технік- нормувальник
до 10500	1	–	1	–	–
10500 – 25000	2	1	–	–	1
25000 – 35000	3	1	–	1	1
понад 35500	4	1	1	1	1

Примітка:     посада    техніка-нормувальника    вводиться     у     підприємстві     при    наявності     більше     як 900 середньооблікових працівників

 

4. Чисельність працівників бухгалтерської служби приймається, виходячи із середньооблікової чисельності працівників:

−  головний бухгалтер – один на підприємство;

− заступник      головного    бухгалтера – один   на     підприємство    при     наявності     понад 300 середньооблікових працівників;

−  бухгалтери – одна посада на кожні 70 середньооблікових працівників і одна посада на кожні 2 000 тис. грн. валової продукції;

−  касир – один на підприємство.

При цьому бухгалтерія повинна мати таку чисельність, осіб:

−  до 400 середньооблікових працівників – 5 осіб;

−  від 400 до 700 – 6 осіб;

−  від 700 до 1 000 – 7 осіб;

−  від 1 000 до 1 300 – 8 осіб;

−  від 1 300 до 1 600 – 9 осіб;

−  від 1 600 до 1 900 – 10 осіб.

 

Додатково на кожний виробничий підрозділ встановлюється посада одного облікового працівника: на виробничих відділеннях, у цехах – бухгалтера, у бригадах і на тваринницьких фермах – обліковця (при наявності понад 30 середньооблікових працівників у кожному первинному виробничому підрозділі).

У підсобних і обслуговуючих підрозділах також додатково вводять посади облікового персоналу при наявності в кожному з них більше ніж 40 середньооблікових працівників.

При організації єдиної фінансово-економічної служби із загальної штатної чисельності бухгалтерів-економістів вводять посади начальника фінансово-економічної служби і його заступника.

5. Чисельність працівників агромеліоративної служби визначається виходячи з умовної збиральної площі:

−  головний агроном – один на підприємство при наявності понад 2 000 га умовної збиральної площі;

−  старший агроном – один на підприємство при наявності до 2 000 га умовної збиральної площі;

− галузеві агрономи й агрономи виробничих підрозділів – одна посада на кожні 4 000 га умовної збиральної площі;

− старший інженер агролісомеліоратор – один на підприємство при наявності від 300 до 700 га лісопосадок;

− інженер-гідротехнік – один на підприємство при наявності від 200 до 500 га зрошуваних земель або земель, що осушуються (старший інженер-меліоратор – 500 – 2 000 га; головний інженер-меліоратор – більше як 2 000 га).

Коефіцієнти переведення посівної площі в умовну збиральну площу наведені у таблиці 4.7.

Таблиця 4.7

Коефіцієнти переведення посівної площу в умовну збиральну площу

 

Сільськогосподарські культури	Коефіцієнт переведення
Зернові:
зернові колосові	1,0
зернобобові	2,0
кукурудза на зерно	2,0
Технічні:
соняшник	1,25
цукрові буряки	4,0
картопля	4,0
Овочево-баштанні:
овочі відкритого ґрунту	9,0
баштанні	4,0
Кормові:
кормові коренеплоди	4,0
кукурудза на силос	2,0
трави на корм худобі і культурні пасовища	0,8
Пар	1,0

 

При цьому агрогідромеліоративна служба повинна мати нормативну чисельність (табл. 4.8).

Таблиця 4.8

Нормативи штатної чисельності працівників агрогідромеліоративної служби

 

Умовна збиральна площа, га	Чисельність агрономічного персоналу, осіб
до 5000	1
5000 – 8000	2
8000 – 11000	3
11000 – 14000	4
14000 – 17000	5
понад 17000	6

 

6. Чисельність працівників зооветеринарної служби визначається, виходячи з умовного поголів’я худоби (табл. 4.9).

 

Таблиця 4.9

Нормативи штатної чисельності працівників зоотехнічної служби

 

Умовне поголів’я тварин, гол.	Нормативна чисельність зоотехнічної служби, осіб
	всього	головний зоотехнік	старший зоотехнік	зоотехніки
від 800	1	–	1	–
800 – 1600	2	1	–	1
1600 – 2400	3	1	–	2
2400 – 3100	4	1	–	3
3100 – 3800	5	1	–	4
понад 3800	6	1	–	5

 

 

Нормативи штатної чисельності ветеринарної служби наведені у таблиці 4.10.

 

Нормативи штатної чисельності працівників ветеринарної служби

Таблиця 4.10

 

 

Умовне поголів’я тварин, гол.	Нормативна чисельність зоотехнічної служби, осіб
	всього	головний ветлікар	старший ветлікар	ветлікарі	ветфельдшери
від 800	1	–	1	–	–
800 – 1400	2	1	–	–	1
1400 – 2000	3	1	–	–	2
2000 – 2600	4	1	–	–	3
2600 – 3200	5	1	–	1	3
3200 – 3600	6	1	–	1	4
понад 3600	7	1	–	2	4

7. Чисельність працівників інженерно-технічної служби визначається, виходячи з наявності у підприємстві тракторів, комбайнів, іншої сільськогосподарської техніки з двигунами, а також автомобілів по приведених нижче нормативах.

Головний інженер – один на підприємство, що має понад 50 фізичних тракторів, автомобілів і комбайнів; старший інженер – один на підприємство, що має від 20 до 50 фізичних тракторів, автомобілів і комбайнів; інженери-механіки з експлуатації машинно-тракторного парку (МТП) – 1 посада на кожні 27 фізичних тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки із двигунами (при наявності в підприємстві до 79 сільськогосподарських машин) і одна посада на кожні 33 сільськогосподарські машини (при наявності на підприємстві від 80 до 160 сільськогосподарських машин); інженер по механізації трудомістких процесів у тваринництві – один на підприємство, що має понад 1 500 умовних голів худоби; технік з механізації трудомістких процесів у тваринництві (замість інженера) – один на підприємство, що має від 800 до 1 500 умовних голів худоби.

Нормативи штатної чисельності працівників автогаражної служби наведені у таблиці 4.11.

Таблиця 4.11

Нормативи штатної чисельності працівників автогаражної служби

 

Кількість автомобілів усіх марок, од.	Нормативна чисельність, осіб
	всього	завідувач гаражем	інженер- автомеханік	технік- автомеханік	диспетчер
10 – 15	1	–	–	1	–
16 – 40	2	1	–	1	–
41 – 65	3	1	1	–	1
понад 65	4	1	1	1	1

Нормативи штатної чисельності працівників з обслуговування ремонтних майстерень: завідувач ремонтної майстерні – одна посада на підприємство при наявності центральної ремонтної майстерні; інженер-контролер – один на підприємство, що має понад 100 фізичних тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин із двигунами; технік-нормувальник – один на центральну ремонтну майстерню.

 

Посаду завідуючого автотракторним парком уводять при необхідності за рахунок загальної чисельності інженерно-технічної служби.

Нормативи штатної чисельності інженерів-електриків наведено у таблиці 4.12.

Таблиця 4.12

Нормативи штатної чисельності інженерів-електриків

 

Кількість умовних одиниць електротехнічного устаткування	Нормативна чисельність, осіб
	всього	головний енергетик	старший інженер- електрик	інженер- електрик	технік- електрик
100 – 250	1	–	–	–	1
251 – 500	1	–	–	1	–
501 – 1500	1	–	1	–	–
1501 – 2500	1	1	–	–	–
понад 2500	2	1	–	–	1

8. Чисельність працівників інженерно-будівельної служби визначається виходячи з обсягу будівельних і ремонтних робіт, що виконується господарським способом (табл. 4.13).

Таблиця 4.13

Нормативи штатної чисельності інженерів-будівельників

 

Обсяг будівельних і ремонтних робіт, що виконуються господарським способом, тис. грн.	Нормативна чисельність, осіб
	всього	головний інженер- будівельник	старший інженер- будівельник	інженери- будівельники	техніки, майстри, бригадири будівельних бригад
до 100	1	–	–	–	1
101 – 300	2	–	–	1	1
301 – 500	3	–	1	–	2
501 – 700	4	1	1	1	1
701 – 900	5	1	–	1	3
понад 900	6	1	–	1	4

9. Чисельність служби загальногосподарського обслуговування (завідувач господарством, експедитори-постачальники, завідувач складами, завідувач нафтогосподарством, завідувач зернотоком, прибиральниця, сторожі контори і об’єктів господарського призначення) визначається, виходячи з плану реалізації продукції підприємства. При цьому посада завідувача господарською частиною вводиться в підприємстві, що має не менше 600 середньооблікових працівників (коли у підприємстві понад 600 середньооблікових працівників, за штатними нормативами призначається посада заступника керівника по господарській частині та збуту). Нижче приведені нормативні дані для Лісостепової зони України (табл. 4.14).

Таблиця 4.14

Нормативна чисельність працівників з господарського обслуговування

 

План реалізації продукції, млн. грн.	Нормативна чисельність, осіб
до 15	8
15 – 21	9
21 – 27	10
27 – 34	11
34 – 42	12
42 – 51	13
понад 51	15

Примітка: при плані реалізації продукції понад 25 млн. грн. на підприємстві може організовуватися самостійна служба матеріально-технічного постачання і збуту продукції (посади заступника керівника господарства з матеріально-технічного постачання і збуту продукції, товарознавця, експедитора)

 

10. Чисельність працівників з обслуговування управлінського персоналу (секретар-друкарка, оператори диспетчерської служби, зв’язківці, водії легкових автомобілів) визначається виходячи з плану реалізації продукції.

Таблиця 4.15

Нормативна чисельність працівників з обслуговування управлінського персоналу

 

План реалізації продукції, млн. грн.	Нормативна чисельність, осіб
до 10	4
10 – 25	5
25 – 33	6
понад 33	7

11. Чисельність управлінських працівників допоміжних виробничих підрозділів визначається в залежності від кількості об’єктів допоміжного виробництва.
12. Чисельність працівників культурно-побутового обслуговування підприємство встановлює за узгодженням з трудовим колективом, громадськими організаціями та фінансовими можливостями підприємства.

Задача 2.

Керуючись вихідними даними бухгалтерських звітів підприємства:

1. Побудувати організаційну структуру управління, що відповідає місії та цілям підприємства.
2. Розділити завдання та функції між функціональними підрозділами апарату управління, використовуючи наступну таблицю.

Таблиця 4.16

Завдання та функції підрозділів апарату управління у                                     

 

Назва підрозділу	Основні завдання та функції підрозділів

Висновки

Задача 3.

Розрахувати показники ефективності управління підприємства.

Вихідна інформація. Форма № 1-ПВ “Звіт з праці”, форма № 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”, довідково: валова продукція підприємства.

Таблиця 4.17

Показники ефективності системи управління у                                      , 2007 – 2009 рр.

 

Показники	Роки			Абсолютне відхилення 2009 р. від 2007 р., (+; –)
	2007	2008	2009
Чисельність працівників апарату управління, осіб
Питома вага працівників апарату управління в загальній чисельності працюючих, %
Питома вага оплати праці працівників апарату управління в загальному фонді оплати праці, %
Припадає основних працівників на одного працівника апарату управління, осіб
Припадає на 1 грн. оплати праці працівників апарату управління оплати праці загальногосподарського фонду, грн.
Валова продукція – всього, грн.
на 1 людино-день в управлінні, грн.
на одного працівника апарату управління, грн.

Висновки

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність та організація управління діяльністю підприємства?
2. Перелічіть принципи управління діяльністю підприємства.
3. Які показники визначають структуру підприємства?
4. Які ознаки раціональної структури підприємства?
5. Назвіть ознаки раціональної структури підприємства?
6. Охарактеризуйте структуру підприємства з повною, неповною та частковою централізацією структурних ланок управління.
7. Які є типи організаційної структури? Розкрийте їх сутність.
8. Дайте загальну характеристику виробничої структури підприємства. Назвіть основні шляхи її удосконалення.
9. Охарактеризуйте види організаційних структур управління підприємством.
10. Обґрунтуйте шляхи вдосконалення управління підприємством.

 

 

РОЗДІЛ 5. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

 

Навчальні цілі

1. Визначити сутність та види зовнішньоекономічної діяльності.
2. Розглянути класифікацію зовнішньоекономічних зв’язків.
3. Охарактеризувати методи управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.
4. Проаналізувати показники, що характеризують економічну ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

 

Основні теоретичні підходи

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність охоплює міжнародні господарські і торгівельні відносини, до сфери яких входять: обмін товарами, спеціалізація і кооперація виробництва, науково-технічне співробітництво, надання економічної і технічної допомоги, створення спільних підприємств та інші форми економічного співробітництва.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (ЗЕД) – одна зі сфер його господарської діяльності, пов’язана з виходом на зовнішні ринки і функціонуванням на цих ринках.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах партнерства у зовнішньоекономічних відносинах, здійснення їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

До зовнішньоекономічної діяльності належать:

−  експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

− надання послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, агентських, консигнаційних, управлінських та інших;

− наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;

−  міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

− кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

−  створення банківських, кредитних та страхових установ на території України і за її межами;

− спільна підприємницька діяльність, що охоплює створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

− підприємницька діяльність пов’язана з наданням ліцензій, патентів, “ноу-хау”, торгівельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності;

− організація та здійснення діяльності, пов’язаної з проведенням виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі з участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

− організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту;

−  орендні, у тому числі лізингові операції;

−  операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах і біржах та на міжбанківському валютному ринку;

−  інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Суб’єктами ЗЕД є суб’єкти господарської діяльності, що відносяться до усіх форм власності, самостійно здійснюючи зовнішньоекономічні операції із закордонними партнерами.

Відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” суб’єкти господарської діяльності мають право здійснювати наступні види зовнішньоекономічної діяльності:

−  торгівлю товарами, послугами і результатами творчої діяльності;

−  інвестування;

−  кооперування;

 

−  кредитні і розрахункові операції;

−  організацію і проведення виставок, ярмарків, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів;

−  спільну підприємницьку діяльність із іноземним партнером;

−  купівлю-продаж іноземної валюти та цінних паперів;

−  інші види господарської діяльності, не заборонені прямо та у винятковій формі законами України.

Суб’єкти господарської діяльності України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

−  суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

−  свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

−  юридичної рівності і недискримінації;

−  верховенства закону;

−  захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

− еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні регулюється законами і нормативними актами,

ухваленими Верховною Радою України, Указами Президента та Декретами Кабінету Міністрів України.

Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних підприємств ототожнюється, передусім, зі здійсненням експортно-імпортних операцій, які можуть мати різні прояви і тенденції. У цьому зв’язку слід розрізняти поняття виду та форми зовнішньоекономічних зв’язків, які здійснює підприємство.

Вид зовнішньоекономічних зв’язків – це сукупність зв’язків, об’єднаних однією ознакою, наприклад, напрямком товарного потоку і структурною ознакою. Класифікаційна ознака, пов’язана з напрямком товарного потоку, визначає рух товарів (надання послуг, виконання робіт). За цією ознакою зовнішньоекономічні зв’язки поділяються на:

−  експортні;

−  імпортні.

Структурна ознака класифікації зовнішньоекономічних зв’язків визначає їх груповий склад, який відтворює сферу економічних інтересів і основну мету зовнішньоекономічної діяльності як господарюючих одиниць, так і держави в цілому. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв’язки поділяються на:

−  зовнішньоторгівельні;

−  фінансові;

−  виробничі;

−  інвестиційні.

Форма зв’язку – це засіб існування певного виду зв’язку, зовнішній прояв сутності будь-якого конкретного зв’язку. До форм зовнішньоекономічних зв’язків відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо.

Близько 80 % зовнішньоекономічних операцій припадає на здійснення торгівельних операцій.

Зовнішня торгівля – частина міжнародної торгівлі, яка становить специфічну форму обміну товарами між продавцями і покупцями різних країн.

На сучасному етапі у сфері міжнародної торгівлі як організаційну форму експорту та імпорту використовують торгівлю такими видами товарів:

• готова продукція;
• продукція у демонтованому вигляді;
• комплектне обладнання;
• сировинні товари;
• кооперована продукція.

Торгівля готовою продукцією орієнтується на кінцевого споживача і здійснюється за допомогою укладення контрактів безпосередньо між її виробниками і споживачами. До операції можуть залучатися і посередники, які виконують передпродажний сервіс і передпродажне доведення продукції до експлуатаційних вимог. Щодо машинотехнічних товарів має місце технічне обслуговування протягом періоду експлуатації. Передпродажний сервіс не впливає на технічні характеристики товарів і, як правило, передбачає комплекс робіт з розконсервації товарів після транспортування та надання їм товарного вигляду. Мета передпродажного сервісу полягає у поліпшенні якості товарів, які реалізуються, з урахуванням потреб і смаків споживачів, що зрештою сприяє підвищенню конкурентоспроможності цих товарів.

Торгівля продукцією у демонтованому вигляді у сфері міжнародних економічних зв’язків відбувається з урахуванням низки чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Наприклад, демонтовані товари дешевше і безпечніше транспортувати на великі відстані, ніж

 

змонтовані. Часто такий метод доцільний для входу на ринки тих країн, які забороняють ввіз відповідної готової продукції, намагаючись захистити свій ринок від впливу іноземної конкуренції.

Торгівля комплектним обладнанням охоплює оснащення промислового підприємства, що становить єдиний закінчений технологічний комплекс. Така торгівля, зокрема, має місце у разі будівництва “під ключ”. Воно передбачає проектування підприємств, їх спорудження, оснащення обладнанням, навчання місцевих працівників, забезпечення експлуатації об’єкта протягом обумовленого гарантійного терміну.

Торгівля сировинними товарами поширюється на торгівлю мінеральною сировиною, продуктами її переробки та збагачення, сільськогосподарською сировиною тваринного і рослинного походження, продуктами переробки цієї сировини, хімічними та продовольчими товарами.

Торгівля кооперованою продукцією поширюється на продукцію, що виробляється у кооперації з іншими суб’єктами господарювання. Двома основними видами кооперації є виробнича і збутова. За першої продукція виробляється не для ринкового продажу, а за замовленням окремих суб’єктів. За другої – суб’єкти господарювання утворюють спільне підприємство для збуту продукції, виробленої на їх підприємствах.

У сфері міжнародної торгівлі використовуються такі її методи:

• зустрічна торгівля;
• міжнародні торги;
• лізинг.

Зустрічна торгівля – це торгівельні угоди, при яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг. Основними формами зустрічної торгівлі є: бартерні угоди; зустрічні закупівлі товарів за рахунок вартості поставлених товарів; комплектація імпортного устаткування частинами і деталями виробництва країни-імпортера; компенсаційні угоди; операції з давальницькою сировиною; викуп застарілої продукції.

Міжнародні торги (тендери) є методом міжнародної торгівлі, що відбувається на конкурсних засадах. Тендери влаштовуються з метою найвигіднішого продажу якогось товару. Конкурс для продавців оголошує покупець, він же встановлює технічні та економічні характеристики товару.

Лізинг – форма довгострокової оренди, пов’язана з передачею у використання обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого й нерухомого майна, окрім земельних ділянок та інших природних об’єктів.

Серед зовнішньоекономічних послуг виділяють: туристичні, інжинірингові, реінжинірингові, послуги зв’язку і транспортного обслуговування.

Туризм – тимчасові виїзди (подорожі) громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства з тривалого місця проживання в оздоровчих, професійно-ділових, спортивних, релігійних, науково-пізнавальних та інших цілях без здійснення оплати в країні тимчасового перебування.

Інжиніринг – інженерно-консультаційні послуги з метою створення підприємств та інших об’єктів. Повний цикл інжинірингу складається з таких етапів:

−  дослідження маркетингової доцільності проекту;

− вивчення технічних можливостей реалізації проекту, його техніко-економічна оптимізація та упорядкування;

−  оцінка пропозицій, що надійшли;

−  упорядкування проектів під обране устаткування;

− підготування торгів на необхідні роботи й одночасний нагляд за виробництвом устаткування, його випробуванням;

−  координація відповідних робіт, постачань і монтажу;

−  допомога у підготовці обслуговуючого персоналу;

−  здача підприємства замовнику “під ключ” і пуск його в експлуатацію;

−  спостереження і консультації під час експлуатації об’єкта після здачі.

Реінжиніринг – це інженерно-консультаційні послуги з перебудови системи організації й управління виробничо-торгівельними та інвестиційними процесами господарюючого суб’єкта з метою підвищення його конкурентоспроможності та фінансової стабільності.

Міжнародний інформаційний обмін – це надання й отримання послуг однією країною через державний кордон іншої країни.

Транспортні послуги – це специфічний товар міжнародної торгівлі, який забезпечує переміщення товарів і людей.

Франчайзинг – система безпосередньої передачі або продажу ліцензії на технологію або товарний знак. Франчайзинг є заходом мобілізації капіталу, який залучає капіталовкладення від інвесторів, що прагнуть стати співвласниками будь-якого комерційного проекту, при цьому загальна сума капіталовкладень набагато перевищує суму, яка б могла бути отримана з традиційних джерел, акціонерного або залученого капіталу.

Консалтинг – консультаційна діяльність, спрямована на підвищення економічної ефективності здійснення підприємством певної зовнішньоекономічної операції.

Методи управління зовнішньоекономічною діяльністю:

1. Метод організаційно-стабілізуючого впливу використовується для створення організаційної основи спільної діяльності людей у підприємстві:
   • регламентація – порядок виконання управлінських рішень, розподілу управлінських завдань між виконавцями та відповідальності конкретної особи;
   • організаційне нормування включає нормативи і норми, за посередництвом яких визначається абсолютна або відносна величина допустимої втрати ресурсів;
   • оргпроектування – процес розробки і впровадження проектів раціоналізації управлінської праці, що здійснюється на основі сучасної техніки для підвищення ефективності роботи персоналу сфери управління.
2. Метод організаційно-технологічного впливу застосовується для встановлення раціональної технології взаємодії відділів, служб, функціональних підрозділів.
3. Метод організаційно-розпорядчого впливу – призначений для додаткового управлінського впливу на виконавців, встановленого методами: організаційно-стабілізуючого та організаційно- технологічного впливу.
4. Соціально-психологічний – використовується менеджерами для управління соціально- психологічними процесами, враховуючи особливості взаємодії людей, форм спілкування, діючих норм і цінностей.

Економічне обґрунтування діяльності підприємств, які пов’язані із зовнішньоекономічною сферою господарювання, здійснюється на підставі аналізу показників економічної ефективності (рис. 5.1).

Будь-яка зовнішньоторговельна операція підприємства починається з вибору іноземного партнера- контрагента. Правильний вибір контрагентів багато в чому залежить від знання фірмової структури конкретної галузі, ролі провідних підприємств на світовому і національному товарних ринках, організаційних і правових форм діяльності зарубіжних підприємств, методів їх збутової діяльності, фінансових і виробничих можливостей та низки інших чинників.

У країнах з розвинутою ринковою економікою відпрацьована чітка система класифікації підприємств за такими критеріями:

− за видом господарської діяльності і характером операцій: промислові, сільськогосподарські та агропромислові, торгівельні, будівельні, транспортні, страхові, інжинірингові, лізингові та інші;

−  за характером власності: державні, державно-приватні, приватні;

−  за належністю капіталу підприємства: національні, змішані, міжнародні.

Усі ділові переговори проводяться тільки з дозволу і, як правило, за прямою вказівкою керівництва. В організації проведення комерційних переговорів можна виокремити три стадії: початкову, попередню й основну.

На початковій стадії розробляють план майбутніх переговорів й обумовлюються технічні умови їх проведення.

На попередній стадії визначаються конкретні учасники.

Результатом основної стадії переговорів є підписання контракту між контрагентами.

Під зовнішньоекономічним договором розуміють матеріально оформлену угоду двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

За своїм змістом зовнішньоекономічний контракт має бути складений за схемою (структурою), яка визначена Положенням про форму зовнішньоекономічного договору (контракту), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р.

№ 201. У договорі (контракті) мають зазначатися: назва, номер договору, дата і місце його укладення, преамбула із зазначенням повного і скороченого найменування сторін та вказівка на статутні документи, якими керуються сторони під час укладання договору, предмет договору; кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг), базисні умови здійснення постачання товарів, приймання та здавання виконаних робіт або послуг, у тому числі з використанням Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 2000 p.; ціна та загальна вартість договору; умови платежів; упакування та маркування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; арбітражне застереження; юридичні адреси; поштові та платіжні реквізити сторін. Крім того, за домовленістю сторін у договорі можуть визначатися й додаткові умови (наприклад, про страхування, порядок сплати податків, зборів тощо).

 

Індекси динаміки Індекс вартості Індекс фізичного обсягу Індекс ціни Індекс кількості Індекс структури

Важливим елементом зовнішньоекономічної діяльності підприємства є вивчення кон’юнктури світового ринку.

Кон’юнктура світових товарних ринків – результат взаємодії економічних, соціальних, природних чинників, які впливають у даний момент на становище підприємства на конкретних світових товарних ринках і визначають напрямок, хід і результати його комерційної діяльності на цих ринках.

Між кон’юнктурою світових товарних ринків і конкретною зовнішньоекономічною діяльністю підприємства існує безпосередній зв’язок. Для того, щоб одержати від зовнішньоекономічних операцій максимальний економічний ефект, тобто більшу валютну виручку при експорті і валютну економію при імпорті, необхідно знати, у який момент і на якому ринку найкраще бути експортером чи імпортером того чи іншого товару. З цією метою потрібно вивчати загальноекономічний стан різних країн і ситуацію в окремих галузях економіки, на окремих товарних ринках. Необхідно з’ясувати причини, під впливом яких відбуваються зміни в обсязі виробництва, зовнішній торгівлі або цінах на той чи інший товар.

Кон’юнктуру товарного ринку вивчають за допомогою показників, які дають змогу кількісно оцінити зміни, що відбуваються на ньому і визначити тенденції їх розвитку.

Показники кон’юнктури систематизуються за такими групами.

1. Виробництво. Показники цієї групи містять інформацію про динаміку виробництва, основні підприємства-продуценти, про появу нових товарів і вдосконалення існуючих та інші.
2. Попит і споживання. Ці показники охоплюють дані про динаміку і структуру споживання, вимоги до характеристик товару, про динаміку оптової та роздрібної торгівлі, розміри реалізації в кредит, про рух товарних запасів тощо.
3. Торгівельно-економічні показники, у тому числі міжнародної торгівлі. Містять дані про динаміку торгівлі, основні країни-експортери й імпортери, нові форми і методи торгівлі та інші.
4. Ціни. Показники цієї групи відображають динаміку оптових цін у провідних країнах- виробниках і споживачах певного товару, динаміку експортних цін, вплив на ціни інфляції, зміну курсів валют, зміну цін на сировину та напівфабрикати, про вплив монополій та олігополій на рівень ринкових цін тощо.
5. Місткість ринку – обсяг реалізованого на ринку конкретного товару протягом певного періоду (як правило, за рік).

За результатами дослідження зовнішні ринки можуть поділятися на перспективні, менш перспективні та важкі або закриті для конкретного товару певного регіону.

Знати кон’юнктуру ринку – це значить продавати і купувати товар за найвигіднішими цінами, раціонально використовувати наявні ресурси, оперативно змінювати обсяг виробництва продукції відповідно до ситуації, яка очікується на ринку.

Основні терміни і поняття

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства; суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності; зовнішня торгівля; інжиніринг; транспортні послуги; франчайзинг; лізинг; економічні регулятори; організаційно-правові та адміністративні регулятори; показники ефекту; показники ефективності; зовнішньоекономічний договір.

Приклади розв’язку задач

Задача 1.

Проілюструвати графічно динаміку експорту озимого ріпаку в підприємстві. Зробити висновки.

Таблиця 5.1

Динаміка експорту озимого ріпаку в СТОВ “Воскобійники” Шишацького району, 2005 – 2009 рр.

 

Показники	Роки					2009 р. у % до 2005 р.
	2005	2006	2007	2008	2009
Обсяг експорту, ц	3367	3270	10090	11220	10109	300,2
Виручка від реалізації, тис. грн.	455,6	470,1	1785,9	2942,6	2843,7	624,2

 

Розв’язок

Побудуємо стовпчикову діаграму для відображення динаміки експорту озимого ріпаку (рис. 5.2).

 

 

12000

10000

8000

6000

4000

2000

0

3500

3000

2500

2000

1500

1000

500

0

2005          2006          2007          2008          2009 Роки

Обсяг експорту, ц           Виручка від реалізації, тис. грн.

 

Рис. 5.2. Динаміка експорту озимого ріпаку в СТОВ “Воскобійники” Шишацького району, 2005 – 2009 рр., ц (тис. грн.)

 

Як свідчать дані рис. 5.2, обсяг експорту озимого ріпаку у СТОВ “Воскобійники” за досліджуваний період збільшився на 6 742 ц або у 3 рази. При цьому виручка від реалізації зросла у 6,2 рази і становила 2 843,7 тис. грн., що зумовлено підвищенням ціни.

 

Задача 2.

Проаналізувати виконання контрактних зобов’язань та динаміку експорту. Зробити висновки.

Таблиця 5.2

Динаміка експорту ЗАТ “ЛТД” Полтавського району, 2007, 2009 рр.

 

Продукція	2007 р.			2009 р.
	кількість, м3	ціна, євро	вартість, євро	кількість, м3	ціна, євро	вартість, євро
Згідно з контрактом
Палетні заготовки	2000	55	110000	2200	53	116600
Пиловник дуба	250	60	15000	250	58	14500
Всього	2250	х	125000	2450	х	131100
Фактично
Палетні заготовки	1842	53	239460	1676	50	83800
Пиловник дуба	64	61	7360	60	58	3480
Всього	1906	х	246820	1736	х	87280

 

Розв’язок

Проаналізуємо виконання контрактних зобов’язань. Для цього використаємо наступні формули:

n

ф × Цф

åОР_{і      і}

Кв           =  і=1                    ,

вик.зоб      n        пл × Цпл

åОР_{і        і} i=1

 

де К

в вик.зоб

– коефіцієнт виконання контрактних зобов’язань за вартістю;

 

ОР ф , ОРпл – обсяг реалізації і-го виду експортної продукції фактично і за планом відповідно, м³;

і            і

Ц^ф , Ц^пл – ціна реалізації і-го виду продукції фактично і за планом відповідно, грн.;

і          і

n – кількість товарів.

Коефіцієнт виконання зобов’язань з експорту продукції за фізичним обсягом:

 

 

n

ф × Цпл

åОР_{і      і}

Кфіз.обс =  і=1                    ,

вик.зоб      n        пл × Цпл

åОР_{і        і} i=1

вик.зоб

де Кфіз.обс – коефіцієнт виконання зобов’язань з експорту продукції за фізичним обсягом;

ОР ф , ОРпл – обсяг реалізації і-го виду експортної продукції фактично і за планом відповідно, м³;

і            і

і

Ц^пл – планова ціна реалізації і-го виду продукції, грн.; n – кількість товарів.

Коефіцієнт виконання зобов’язань по експорту продукції за ціною:

n

ф × Цф

åОР_{і      і}

Кц          =  і=1                    ,

вик.зоб      n        ф × Цпл

åОР_{і      і} i=1

 

де К

ц вик.зоб

– коефіцієнт виконання зобов’язань по експорту продукції;

 

і

ОР ф – фактичний обсяг реалізації і-го виду експортної продукції фактично і за планом відповідно, м³;

Ц^ф , Ц^пл – ціна реалізації і-го виду продукції фактично і за планом відповідно, грн.;

і          і

 

n – кількість товарів.

Результати розрахунків за наведеними вище формулами занесемо до таблиці 5.3.

 

Виконання контрактних зобов’язань підприємства по експорту ЗАТ “ЛТД” Полтавського району, 2007, 2009 рр.

 

Таблиця 5.3

 

 

Показники	2007 р.	2009 р.
Коефіцієнт виконання зобов’язань за вартістю	0,888	0,745
Коефіцієнт виконання зобов’язань за фізичним обсягом	0,916	0,784
Коефіцієнт виконання зобов’язань за ціною	0,970	0,951

 

Як показують розрахунки, наведені у таблиці 5.3, контракти не були виконані у 2007 р. майже на 12 %, а у 2009 р. майже на 25 %. Недовиконання зобов’язань у 2007 р. відбулося за рахунок невиконання за фізичним обсягом на 8,4 % та недовиконання за ціною на 3 %. У 2009 р. недовиконання контрактних зобов’язань відбулося за рахунок недовиконання зобов’язань за фізичним обсягом на 22 % та за ціною на 5 %.

 

Задача 3.

Вітчизняне підприємство ТОВ “Лісогор” уклало контракт на продаж іноземному підприємству 1000 м³ дубових пиломатеріалів на суму 220 тис. дол. США. Основне перевезення здійснюється морським транспортом. Інші витрати (у перерахунку у долари США за офіційним курсом) для перевезень продукції наведені у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4

Витрати на експорт дубових пиломатеріалів ТОВ “Лісогор” Решетилівського району, 2009 р.

 

Показники	Сума, тис. дол. США
Збори за митне оформлення і мито	1,3
Експортна ліцензія	1,0
Транспортні витрати до порту експортера	1,5
Фрахтування судна	15,6
Навантажувально-розвантажувальні роботи	2,0
Страхування перевезення	4,0

 

Визначити накладні витрати на експорт та ціни експортованої продукції на умовах EXW, FOB, CIF. Зробити висновки.

 

Розв’язок

Визначення цін можна представити у формі таблиці 5.5.

Таблиця 5.5

Ціна експортованої продукції ТОВ “Лісогор” Решетилівського району, тис. дол. США

 

Показники	Умови постачання
	EXW	FOB	CIF
Вартість товару	220,0	220,0	220,0
Збори за митне оформлення і мито	–	1,3	1,3
Експортна ліцензія	–	1,0	1,0
Транспортні витрати до порту експортера	–	1,5	1,5
Фрахтування судна	–	–	15,6
Навантажувально-розвантажувальні роботи	–	2,0	2,0
Страхування перевезення	–	–	4,0
Всього	220,0	225,8	245,4
Ціна	220,0	225,8	245,4

 

Виходячи з даних таблиці 5.5, можна зазначати, що ціна становитиме: EXW – 220 дол. США; FOB – 225,8 дол. США; CIF – 245,4 дол. США. Відповідно накладні витрати на умовах FOB становитимуть більше 11,4 %, а на умовах CIF – 18,5 % від ціни експортованої продукції.

 

Задача 4.

ТОВ “Маяк” уклало контракт з одним із підприємств Німеччини на 10 000 євро. Курс гривні до євро – 10 грн./євро.

Якщо курс гривні знизиться до 10,5 грн./євро, що матиме ТОВ “Маяк” – валютну економію чи збиток?

 

Розв’язок

За курсу 10 грн./євро потрібно 100 000 грн. (10,0 ∙ 10 000) для виконання умов контракту, а за курсу 10,5 грн./євро – 105 000 грн.

Для виконання умов контракту буде додатково потрібно:

105 000 – 100 000 = 5 000 грн.

 

Задача 5.

Обмінний курс гривні до долара на початку 2008 р. становив 5,3 грн./дол. США. На початку 2009 р. рівень цін у США зріс на 5 %, а в Україні – на 20 %.

Яким має бути на початку 2009 р. номінальний курс гривні до долара, щоб реальний курс залишився без змін?

 

Розв’язок

Оскільки реальні умови обміну не змінюються, то номінальний курс гривні становить:

 

КРн

= КРоб × (1 + DЦУкр ) , 1 + DЦСША

 

де КРн – номінальний курс гривні, грн./дол. США;

КРоб – обмінний курс гривні на початок періоду, грн./дол. США; ΔЦУкр – відносна зміна рівня цін в Україні, коефіцієнт;

ΔЦСША – відносна зміна рівня цін в Україні, коефіцієнт.

 

КРн

= 5,3×1,2 = 6,06 1,05

грн./дол. США.

 

 

Задача 6.

Митна вартість товару, включаючи фрахт на страховку, становить 120 тис. дол. США. Курс долара на дату заповнення вантажної митної декларації – 8,0 грн. за 1 дол. США. Ставка ввізного мита 25 %, митний збір – 1,0 тис. дол. США, ставка акцизного збору 30 %, податок на додану вартість – 20 %.

Визначити повну вартість підакцизного митного товару.

 

Розв’язок

1. Вартість контракту становить:

Вк = Вмт ∙ КРд,

де Вк – вартість контракту у національній валюті, грн.;

Вмт – митна вартість товару, включаючи фрахт на страховку, дол. США; КРд – курс долара, грн./дол. США.

Вк = 120 000 ∙ 8 = 960 000 грн.

2. Митний збір у національній валюті:

Збмт = 1 000 ∙ 8 = 8 000 грн.

 

3. Величина ввізного мита:

 

де МТ – сума ввізного мита, грн.; Вк – вартість контракту, грн.;

СтМТ – ставка ввізного мита, коефіцієнт.

 

МТ = Вк ∙ СтМТ,

 

 

4. Сума акцизного збору:

МТ = 960 000 ∙ 0,25 = 240000 грн.

 

АЗ = (Вк + Збмт + МТ) ∙ СтАЗ,

 

де АЗ – сума акцизного збору, грн.; Вк – вартість контракту, грн.;

Збмт – митний збір, грн.;

МТ – сума ввізного мита, грн.;

СтАЗ – ставка акцизного збору, коефіцієнт.

АЗ = (960 000 + 8 000 + 240 000) ∙ 0,3 = 362 400 грн.

5. Податок на додану вартість становитиме:

ПДВ = (Вк + Збмт + МТ + АЗ) ∙ СтПДВ,

де ПДВ – сума податку на додану вартість, грн.; Вк – вартість контракту, грн.;

Збмт – митний збір, грн.;

МТ – сума ввізного мита, грн.; АЗ – сума акцизного збору, грн.;

СтПДВ – ставка податку на додану вартість, коефіцієнт;

ПДВ = (960 000 + 8 000 + 240 000 + 362 400) ∙ 0,2 = 314 080 грн.

6. Повна вартість підакцизного імпортного товару становить:

Вк(п) = Вк + Збмт + МТ + АЗ +ПДВ,

де Вк(п) – повна вартість підакцизного імпортного товару, грн.; Вк – вартість контракту, грн.;

Збмт – митний збір, грн.;

МТ – сума ввізного мита, грн.; АЗ – сума акцизного збору, грн.;

ПДВ – сума податку на додану вартість, грн.

Вк(п) = 960 000 + 8 000 + 240 000 + 362 400 + 314 080 = 1 884 480 грн.

 

Задача 7.

Проілюструвати графічно динаміку експорту та зовнішньоторгівельного сальдо у сільському господарстві України. Зробити висновки.

Таблиця 5.6

Динаміка експорту сільськогосподарської продукції та зовнішньоторгівельного сальдо підприємств України, 2006 – 2008 рр., млн. дол. США

 

Показники	Роки
	2006	2007	2008
Експорт	5154	6798	11285
Імпорт	3370	4353	6759
Зовнішньоторгівельне сальдо	1784	2445	4526
Зовнішньоторгівельний обіг	8524	11151	18045

 

Розв’язок

Побудуємо на основі даних таблиці 5.6 рисунок, що відображує динаміку експорту, імпорту, зовнішньоторгівельного сальдо та обігу (рис. 5.3).

20000

 

15000

 

10000

 

5000

 

0

2006                           2007                          2008          Роки

Експорт                                              Імпорт

Зовнішньоторгівельне сальдо          Зовнішньоторгівельний обіг

Рис. 5.3. Динаміка зовнішньоторгівельного сальдо сільськогосподарської продукції аграрних підприємств України, 2006 – 2008 рр., млн. дол. США

 

Дані рис. 5.3 свідчать, що за 2006 – 2008 рр. експорт сільськогосподарської продукції збільшився на 6 131 ц або у 2,2 рази і становив 11 285 млн. дол. США, імпорт зріс до 6 759 млн. дол. США. Оскільки вартість експорту перевищувала імпорт продукції, зовнішньоторгівельне сальдо за досліджуваний період було позитивним і збільшилося з 1 784 до 4 526 млн. дол. США. При цьому зовнішньоторгівельний обіг також зріс у 2,1 рази і становив 18 045 млн. дол. США.

 

Задача 8.

Проаналізувати частку України у світовому експорті зернових культур. Зробити висновки.

 

Розв’язок

Побудуємо діаграму динаміки питомої участі України у світовому експорті зернових культур (рис. 5.4).

 

35

30

25

 

20

15

10

5

0

2004/05    2005/06    2006/07    2007/08 2008/2009  2009/10

прогноз

Пшениця  Ячмінь

Кукурудза на зерно  Жито

 

Маркетингові роки

Рис. 5.4. Частка України у світовому експорті зернових культур, 2005 – 2009 рр., %

Як свідчать дані рис. 5.4, у структурі експорту зернових найбільшу питому вагу займає ячмінь – 26 %, збільшується експорт кукурудзи на зерно (з 3 % у 2004 р. до 7 % у 2008 р.) та пшениці (з 3 % до 9,2 %), а жита – зменшується.

У 2009/2010 маркетинговому році прогнозується зменшення частки України у світовому експорті зернових культур: пшениця – 4,8 %, ячмінь – 26 %, кукурудза на зерно – 4,3 %, жито – 2,2 %.

 

Задача 9.

Проаналізувати динаміку обсягів та товарну структуру агропродовольчого експорту й імпорту України. Зробити висновки.

 

Таблиця 5.7

Обсяги і товарна структура агропродовольчого експорту та імпорту України у 1994 – 2009 рр., млн. дол. США

 

Товарні групи	Роки
	1994	1999	2000	2006	2007	2008	2009
Агропродовольчий експорт – всього	1038,0	1418,5	1377,4	4172,6	6287,0	10838	9514,9
у т. ч. живі тварини, продукти тваринного походження	340,1	274,1	366,3	396,5	747,2	796,3	596,0
продукти рослинного походження	81,9	723,2	367,9	1950,5	1726,5	5577,4	5034,9
жири та олії тваринного або рослинного походження	55,6	113,3	240,1	971,4	1718,0	1945,7	1796,0
готові харчові продукти	560,4	307,9	403,1	1394,4	2056,2	2518,2	2088,0
Частка агропродовольчого експорту в загальних обсягах експорту, %	10,7	12,2	9,5	12,3	12,7	16,2	24,0
Агропродовольчий імпорт – всього	325,6	901,7	908,0	3166,5	4111,5	6456,6	4936,0
у т. ч. живі тварини, продукти тваринного походження	61,1	194,3	104,4	648,9	771,3	1702,0	1267,5
продукти рослинного походження	94,9	187,6	302,8	671,7	860,8	1462,5	1259,9
жири та олії тваринного або рослинного походження	5,0	76,0	61,1	191,1	388,2	612,9	374,3
готові харчові продукти	164,6	443,8	439,7	1654,5	2091,2	2679,2	2034,3
Частка агропродовольчого імпорту в загальних обсягах імпорту, %	3,3	7,6	6,5	7,0	6,8	7,5	10,9

 

Виходячи з даних таблиці 5.7, можна зазначити, що агропродовольчий експорт відіграє суттєву роль у поліпшенні платіжного балансу України. Частка такого експорту в загальному експорті країни протягом 1994 – 2009 рр. у середньому становила 13,5 %, у тому числі у 2009 р. – 24 %, а в першому кварталі 2010 р. – 20,8 %. Водночас у зазначеному періоді спостерігається поступове збільшення й агропродовольчого імпорту.

Лише протягом 1999 – 2008 рр. вартість імпорту м’яса і м’ясних продуктів зросла майже у дев’ять разів. При цьому основне зростання відбулося у 2008 р., коли фізичні обсяги імпорту, наприклад, свинини збільшилися відносно попереднього року майже в три рази, субпродуктів – у п’ять разів, м’яса птиці – майже вдвічі.

Така ситуація спричинила зростання частки імпорту у внутрішньому споживанні м’яса до небезпечних з огляду на продовольчу безпеку майже 24 % (у 1999 р. – 6 %). Стрімке розширення у 2008 р. імпортних поставок відбувалося на основі скорочення внутрішнього виробництва м’яса.

У 2009 р. виробництво порівняно з 2008 р. збільшилося на 0,4 %, а у першому кварталі 2010 р. збільшилося на 8 % відносно відповідного періоду 2009 р.

 

Задача 10.

Проаналізувати структуру експорту сільськогосподарської продукції в Україні. Проілюструвати графічно. Зробити висновки.

 

Розв’язок

Побудуємо стовпчикову діаграму структури експорту сільськогосподарської продукції в Україні (рис. 5.5).

Дані рис. 5.5 свідчать, що експорт сільськогосподарської продукції в Україні у 2009 р. порівняно із 2008 р. збільшився на 4 551 млн. дол. США (72,4 %) та становив 10 837 млн. дол. США. Зокрема, експорт зернових культур збільшився на 2 940 млн. дол. США (у 4,8 рази), жири і олії тваринного та рослинного походження – на 228 млн. дол. США (13,3 %), насіння і плоди олійних рослин – на 257 млн. дол. США (21,8 %), молоко і молочні продукти, яйця, мед – на 67 млн. дол. США (10,8 %), напої алкогольні та безалкогольні, оцет – на 27 млн. дол. США (5 %), какао та продукти з нього – на 151 млн. дол. США (42,8 %), а експорт м’яса та субпродуктів зменшився на 30 млн. дол. США (28,6 %).

 

 

 

 

12000

 

10000

 

8000

 

6000

 

4000

 

2000

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2008                                2009             Роки

М’ясо та субпродукти

 

Залишки і відходи харчової промисловості, корми для тварин

Какао та продукти з

нього

Напої алкогольні та безалкогольні, оцет

Молоко і молочні продукти; яйця; мед

Насіння і плоди олійних рослин

Інша продукція

 

Жири і олії тваринного та рослинного походження

Зернові культури

 

 

 

Рис. 5.5. Структура експорту сільськогосподарської продукції в Україні, 2008 – 2009 рр., млн. дол. США

У структурі експорту сільськогосподарської продукції найбільшу питому вагу займають зернові культури – 34,2 %, жири і олії тваринного та рослинного походження – 18 %, насіння і плоди олійних рослин – 13,2 %, молоко і молочні продукти, яйця, мед – 6,4 %, інша продукція – 13,3 %.

 

Задачі

Задача 1.

Розрахувати курс мексиканського песо по відношенню до єни в Токіо і курс японської єни щодо мексиканського песо у Мехіко, якщо 10.03 цього року курс американського долара в Токіо складав 132 єни, а в Мехіко – 3,045 песо. Зробити висновки.

Задача 2.

Англійська компанія “World”, що виготовляє кондитерські вироби, закупила в американської компанії “Rezalt” 20 т малинового джему за ціною 1,50 фунтів стерлінгів за 1 кг. Курс фунта стерлінгів збільшився з 2,00 до 2,20 дол. за 1 фунт.

Для кого буде вигідним таке підвищення курсу англійської валюти? Обґрунтуйте відповідь.

Задача 3.

ТОВ “Меркурій” 1 жовтня поточного року ввезло в Україну імпортний підакцизний товар з Польщі, митна вартість якого склала 7 000 дол. США. Мито, сплачене при ввезенні товару, склало 3 %, митні збори – 0,2 %. Акцизний збір становить 30 % від митної вартості товару. Курс НБУ на цю дату – 7,98 грн. за долар США.

Провести розрахунків платежів, що сплачено на митниці.

Задача 4.

Англійська компанія має дочірнє підприємство зі статутним капіталом 400 тис. фунтів стерлінгів у Франції. На 01.01 курс євро до англійського фунта стерлінгів становив 9,65 євро, а на 31.12 – 10,00 євро за 1 фунт стерлінг.

На скільки знизиться вартість активів дочірнього підприємства через виникнення трансляційного ризику? Обґрунтуйте відповідь.

Задача 5.

Американська компанія експортує товар до Швеції. Вартість товару 115 шведських крон за одиницю. Кількість товару – 1 350 од. Курс долара у минулому році становив 4 крони, у поточному – 3,8 крони.

Визначте валютний прибуток експортера за рахунок зниження курсу національної валюти.

Зробити висновки.

 

Задача 6.

Проаналізувати прогнозні показники експорту основних видів сільськогосподарської продукції у аграрних підприємствах України. Проілюструвати графічно. Зробити висновки.

Таблиця 5.8

Прогноз експорту сільськогосподарської продукції аграрними підприємствами України на 2015, 2020 рр., тис. т

 

Продукція		Роки
		1995	2000	2006	2007	2008	2015	2020
М’ясо	експорт	184	163	29	45	28	260	1215
	імпорт	19	38	278	245	550	71	50
Молоко та молочні продукти	експорт	1420	1100	950	939	1140	1784	44067
	імпорт	58	50	150	199	234	100	100
Зернові та зернобобові культури	експорт	814	1330	11168	4490	16668	16000	3500
	імпорт	200	1010	235	343	222	250	300

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність та значення зовнішньоекономічної діяльності підприємства?
2. Назвіть, які види діяльності належать до зовнішньоекономічних?
3. Якими принципами керуються суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України?
4. Якими законами і нормативними актами України регулюється зовнішньоекономічна діяльність?
5. Охарактеризуйте види правових форм іноземних підприємств та їх основні риси.
6. Якими основними показниками оцінюють ефективність здійснення зовнішньоекономічної діяльності?
7. Назвіть основні стадії організації проведення переговорів.
8. Що розуміють під зовнішньоекономічним договором і яким загальним вимогам він має відповідати?
9. Дайте визначення поняття “кон’юнктура світового ринку”.
10. Які показники характеризують кон’юнктуру товарного ринку?

 

РОЗДІЛ 6. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

Навчальні цілі
1. Визначити особливості земельних ресурсів як головного засобу виробництва.
2. Розглянути методику грошової оцінки землі.
3. З’ясувати поняття “земельний кадастр” та “бонітування”.
4. Охарактеризувати показники інтенсивності та ефективності використання землі.

Основні теоретичні підходи
Україна має 60 % площі чорноземів, які за своєю родючістю є одними з кращих у світі. Сільське господарство має сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, які використовуються незадовільно, що пов’язано з багатьма об’єктивними й суб’єктивними чинниками, головними з яких є: відсутність зваженої економічної політики держави, відсутність економічного механізму формування фінансово- кредитної та податкової систем, регулювання ціноутворення, фізично та морально зношена техніко- технологічна база галузі, руйнація виробничої й соціальної інфраструктури та демографічна криза у сільській місцевості.
У сільськогосподарське виробництво в Україні залучено майже 70 % земель (орні землі складають 54,7 %), тоді як в США – 53 % (19,8 %), у Російській Федерації цей показник становить 12 % (7,6 %).
У сільському господарстві земля – головний засіб виробництва, що функціонує одночасно як предмет праці та як засіб праці. Предмети праці – це те, на що спрямована праця людини. Піддаючи обробці землю, люди забезпечують умови для зростання і розвитку сільськогосподарських культур. За допомогою засобів праці впливають на предмети праці. Земля з її механічними, фізичними, хімічними та біологічними властивостями впливає на рослини. Отже, в першому випадку земля виступає як предмет праці, в другому – як засіб праці.
Земля як засіб виробництва відрізняється від інших засобів виробництва низкою специфічних особливостей.
1. Земля є продуктом природи, у той час як інші засоби виробництва – результат праці людини.
2. Земля територіально обмежена.
3. Земля не може бути замінена ніякими іншими засобами.
4. Земля якісно неоднорідна, внаслідок чого за рівних капіталовкладень в одиницю площі кількість отримуваної продукції може бути різною.
5. Результати сільськогосподарського виробництва залежать від місцерозташування, розмірів і рельєфу ділянки.
6. Земля має територіальну протяжність і постійне розташування ділянок, що дозволяє широко застосовувати в сільському господарстві машини та знаряддя.
7. Характер використання землі в сільськогосподарському виробництві багатоплановий (вирощуються різні види сільськогосподарських культур).
8. Земля за умов раціонального використання не зношується, не погіршується її якість, а, навпаки, покращуються її властивості, тоді як інші засоби виробництва зношуються морально та фізично, замінюються новими в процесі праці. Ця особливість землі обумовлена її цінною властивістю – родючістю ґрунту.
Під родючістю ґрунту розуміють властивість землі віддавати рослинам необхідні поживні речовини для отримання врожаю. Розрізняють три види родючості: природна, штучна та економічна.
Природна родючість ґрунту характеризується комплексом взаємопов’язаних механічних, фізичних, хімічних, фізико-хімічних i біологічних властивостей, які обумовлюють життєдіяльність рослинних організмів.

Штучна родючість ґрунту. Людина господарською діяльністю (обробітком та іншими технологічними процесами) впливає на розвиток i зміну родючості ґрунту; його родючість проявляється у величині врожаю культурних рослин. Цю категорію виділяють як штучну родючість. Її рівень залежить не лише від природної родючості ґрунту, але й, більшою мірою, від процесу i характеру сільськогосподарського використання та культури землеробства.
Економічна родючість – це, зумовлена соціально-економічними чинниками, здатність землеробства використовувати i підвищувати природну родючість ґрунту. З розвитком науково- технічного прогресу i виробничих сил суспільства створюються умови правильного використання земельних ресурсів i підвищення природної та економічної родючості ґрунту.
Відповідно до основного цільового призначення земельний фонд України поділяють на землі:
− сільськогосподарського призначення;
− населених пунктів (міст, селищ і сільських населених пунктів);
− промисловості, транспорту, зв’язку, радіомовлення, телебачення, інформатики і космічного забезпечення, енергетики, оборони, іншого призначення;
− природоохоронного, природозаповідного та історико-культурного призначення;
− лісового фонду;
− водного фонду;
− запасу.
За типом господарського використання землі поділяють на сільськогосподарські й
несільськогосподарські.
Сільськогосподарські угіддя – землі, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції. Вони включають ріллю, перелоги, багаторічні насадження, сінокоси та пасовища.
Рілля – землі, які систематично обробляють і використовують під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць.
Багаторічні насадження – землі, що використовуються під штучно створеними деревними, чагарниковими або трав’янистими багаторічними насадженнями, призначеними для одержання врожаю плодово-ягідних, технічних, лікарських культур, а також для декоративного оформлення територій (сади, виноградники, ягідники, путівники, хмільники, насадження ефіроолійних культур, розсадники плодових культур, лікарські багаторічні насадження тощо).
Сіножаті – землі, які систематично використовуються для сінокосіння.
Пасовища – землі, які систематично використовують для випасання худоби.
Структура сільськогосподарських угідь є відсотковим співвідношенням окремих видів угідь у загальній їх площі. Структура сільськогосподарських угідь залежить від зональних особливостей і має значні відмінності в економічних районах. Значною мірою структура сільськогосподарських угідь залежить також від спеціалізації підприємств.
Основні напрями раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони:
− збереження природного середовища шляхом створення систем, здатних підтримувати екологічний баланс;
− запобігання деградації земель;
− відновлення, втрачених унаслідок нераціональної господарської діяльності й деградації, первинних властивостей та якостей земельних угідь, у відповідності до навколишніх природних умов;
− перехід на енерго- та ресурсозберігаючі технології та системи господарського використання земель.
Земельний кадастр – певна система достовірних відомостей і документів про правовий стан, кількість, якість і оцінку земель. Земельний кадастр формується шляхом проведення спеціальних державних заходів щодо обліку, опису та оцінки земель.
Державний земельний кадастр ведуть з метою забезпечення раціонального використання та охорони земель, захисту прав власників, землекористувачів і орендарів та створення об’єктивної основи для встановлення ціни на землю, земельного податку, орендної плати.
У процесі формування кадастру земель сільськогосподарського призначення здійснюються наступні операції:
− державна реєстрація землекористування;
− кількісний та якісний облік земель;
− оцінка земель, яка включає бонітування і економічну оцінку.
Землі сільськогосподарського призначення оцінюють з урахуванням їх продуктивної спроможності, місцерозташування та інших властивостей.

Бонітування – це порівняльна оцінка ґрунтів за родючістю, що проводиться при зіставних рівнях агротехніки й інтенсивності землеробства. Показниками при проведенні бонітування є: урожайність сільськогосподарських культур, вміст фізичної глини, гумусу, кислотність, змитість та інші. У результаті розраховують сукупний бал оцінюваних груп ґрунтів.
Земельні відносини включають відносини власності на землю і відносини, що виникають внаслідок її обороту, а також у процесі стягування, розподілу і використання плати за землю. Земельні відносини в Україні набувають ринкового характеру. Однак його розвитку на даний час протидіють законодавчі обмеження.
Плата за землю здійснюється в трьох формах: земельний податок, орендна плата, нормативна ціна землі. Щорічним земельним податком обкладаються власники землі, землевласники і землекористувачі,
окрім орендарів. На сільськогосподарські угіддя цей податок встановлюється з урахуванням їх складу, якості й місцерозташування.
Орендна плата стягується за землі, передані в оренду. Розмір орендної плати встановлюється договором.
Виходячи з необхідності вартісної оцінки землі, в Україні розроблено Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасова), яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213. За згаданою методикою у липні 1995 р. здійснено грошову оцінку сільськогосподарських угідь в Автономній Республіці Крим, областях, адміністративних районах і аграрних підприємствах країни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 843 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” змінено назву Методики та знято слово “тимчасова”. Нині цей документ зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України, має назву “Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”. Сутність положень Методики залишена без змін.
Нормативна грошова оцінка земель необхідна для регулювання земельних відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу з метою одержання банківського кредиту, при даруванні, оренді, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску при створенні акціонерних товариств, об’єднань, кооперативів.
Ціна землі – це капіталізована річна земельна рента, яка розраховується за формулою:

де Цз.д – ціна земельної ділянки, грн.; Рн – сума земельної ренти, грн.;

Цз.д

 Рн, i

(6.1)

і – ставка позикового відсотку, коефіцієнт.
Матеріальною основою ціни землі, земельного податку, орендної плати слугує земельна рента, яка є доходом, економічною формою реалізації земельної власності у сільському господарстві. Земельний дохід ділиться на дві частини: прибуток підприємця (орендаря) і рента (дохід землевласника).
Утворюються дві форми земельної ренти: абсолютна і диференціальна. У свою чергу, диференціальна рента існує двох видів: диференціальна рента I і диференціальна рента ІІ.
Диференціальна рента I виникає внаслідок відмінностей земельних ділянок за родючістю і місцерозташуванням щодо ринків збуту. Задоволення попиту на сільськогосподарську продукцію здійснюється за рахунок обробітку не тільки кращих земель, але й гірших за родючістю і місцерозташуванням. Ринкова ціна на сільськогосподарську продукцію встановлюється на такому рівні, який забезпечує рентабельне виробництво на гірших землях. Отже, диференціальна рента утворюється в результаті перевищення ринкової ціни над нижчими індивідуальними витратами на ділянках з кращими і середніми умовами виробництва.
Диференціальна рента II виникає за послідовних економічних вкладень в одну й ту ж ділянку землі в процесі інтенсифікації виробництва. Заходи, спрямовані на інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва, збільшують земельний дохід. Спочатку додатковий дохід від інтенсифікації отримує орендар. Але після закінчення орендного договору власники підвищують орендну плату у відповідності до збільшеної прибутковості землі. Дохід можна отримати і на гірших за родючістю ділянках землі, якщо використовувати передові технології виробництва.
Абсолютну ренту отримують земельні власники у формі орендної плати, яка стягується землевласником з будь-якої, навіть гіршої ділянки землі.
Грошова оцінка землі – це розрахункова величина, яку не можна ототожнювати з поняттям “ціни землі”. Ціна землі визначається в процесі купівлі-продажу земельних ділянок з урахуванням на них попиту і пропозиції, місцеположення, бонітету тощо. У світовій практиці існують різні підходи до грошової оцінки землі. У більшості випадків така оцінка зводиться до капіталізації земельної ренти. Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення здійснюється за одержаним сукупним рентним доходом, що є сумою диференціального і абсолютного рентного доходу.
Диференціальний рентний дохід розраховується за формулою:
У  Ц  ВВ1га  ВВ1га  Кр

Др.д  Ц ,
де Др.д – диференціальний рентний дохід, грн.; Уз – урожайність зернових з 1 га, ц;
Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.; ВВ1га – виробничі витрати на 1 га, грн.;

(6.2)

Кр – коефіцієнт рентабельності, що береться на рівні 0,35.
Для оцінки орних земель диференціальний рентний дохід розраховується лише по зернових культурах. Це зумовлено необхідністю забезпечення однакового підходу до оцінки земель у різних зонах України. Такій вимозі найбільше відповідають саме зернові культури, оскільки вони займають до 50 % у структурі посівних площ і вирощуються в усіх регіонах країни.
Грошова оцінка сільськогосподарських земель (орних, багаторічних насаджень, сінокосів і пасовищ) з урахуванням чинника капіталізації рентного доходу розраховується за формулою:
ГОс.у = (Др.д + Ар.д) · Тк • Ц, (6.3) де ГОс.у – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, грн.;
Ар.д – абсолютний рентний дохід (постійна величина 1,6 ц/га);
Тк – термін капіталізації рентного доходу, встановлений з урахуванням світового досвіду (становить 33 роки);
Ц – фактична ціна 1 ц зерна, грн.
Економічна ефективність використання землі як засобу виробництва визначається шляхом зіставлення результатів виробництва з площею або вартістю землі. Економічна ефективність використання землі характеризується системою показників, основними з яких є вартісні, а саме землевіддача, землемісткість.
Землевіддача розраховується за формулою:

де ЗМвід – землевіддача, грн.;

ЗМвід

 ВП ,
ГОз

(6.4)

ВП – вартість валової продукції підприємства, грн.;
ГОз – грошова оцінка земельних угідь підприємства, грн.
За відсутності грошової оцінки, можна використовувати нормативну ціну землі.
Землемісткість – це обернений показник до землевіддачі:

де ЗМміст – землемісткість, грн.;

ЗМміст

 ГОз , ВП

(6.5)

ГОз – грошова оцінка земельних угідь підприємства, грн.; ВП – вартість валової продукції підприємства, грн.
Для порівняльної характеристики ефективності використання землі можуть застосовуватися непрямі показники: натуральні й відносні.
Натуральні показники ефективності використання землі:
− врожайність сільськогосподарських культур;
− виробництво основних видів продукції рослинництва (зерна, цукрових буряків, соняшника, картоплі, овочів) у розрахунку на 100 га ріллі, ц;
− виробництво молока, м’яса великої рогатої худоби та овець в живій вазі, шерсть у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, ц;
− виробництво м’яса свиней у живій вазі на 100 га ріллі, ц;
− виробництво м’яса птиці (ц) і яєць (тис. шт.) у розрахунку на 100 га посівів зернових культур.
Відносні показники ефективності використання землі:
− частка сільськогосподарських угідь у загальній земельній площі;
− розораність сільськогосподарських угідь (частка ріллі у структурі сільськогосподарських угідь);
− частка інтенсивних культур (просапних, технічних) у структурі посівів;
− частка зрошуваних земель у площі сільськогосподарських угідь.

При визначенні економічної ефективності використання землі необхідно враховувати структуру та якість сільськогосподарських угідь. Це дозволяє об’єктивно оцінювати результати господарської діяльності аграрних товаровиробників.
Заходи, що сприяють ефективнішому використанню земельних ресурсів, можна об’єднати в такі групи.
1. Включення у виробниче використання кожного гектара закріпленої за підприємством землі. Не можна допускати, щоб земля випадала з господарського обороту.
2. Підвищення економічної родючості ґрунтів. Це зрошування та осушення, хімічна меліорація, застосування добрив, освоєння сівозмін, поліпшення лугів і пасовищ.
3. Збереження родючості та охорона ґрунтів: полезахисне лісорозведення, ґрунтозахисні технології й сівозміни, система заходів боротьби з водною та вітровою ерозією.
4. Раціональне використання економічної родючості ґрунтів: застосування найбільш урожайних сортів, вдосконалення схем розміщення рослин, дотримання оптимальних термінів проведення сільськогосподарських робіт і виконання їх з високою якістю, боротьба з хворобами рослин, шкідниками і бур’янами. Заходи цієї групи безпосередньо не впливають на агрохімічні властивості ґрунту, але сприяють кращому використанню рослинами поживних речовин.
5. Організаційно-економічні заходи: вдосконалення структури посівних площ з урахуванням кон’юнктури ринку, поглиблення спеціалізації, застосування прогресивних форм організації й оплати праці, вдосконалення форм господарювання тощо.

Основні терміни і поняття
Сільськогосподарські угіддя; рілля; багаторічні насадження; сіножаті; пасовища; структура сільськогосподарських угідь; родючість; земельний кадастр; бонітування; орендна плата; ціна землі; грошова оцінка землі; диференціальна рента І; диференціальна рента ІІ; диференціальний рентний дохід; абсолютний рентний дохід; землевіддача; землемісткість.

Приклади розв’язку задач
Задача 1.
У підприємстві 5 000 га землі, у тому числі площа сільськогосподарських угідь – 4 000 га, площа ріллі – 3 600 га, площа посіву зернових – 1 800 га, пасовищ – 180 га.
Визначити ступінь господарського використання землі, рівень розораності земель, питому вагу зернових і пасовищ.
Розв’язок
1. Ступінь господарського використання землі:

Cг.в

 ПЛс.у 100 %, ПЛз

де Сг.в – ступінь господарського використання землі, %; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га;
ПЛз – загальна земельна площа підприємства, га.

2. Рівень розораності земель:

Сг.в

 4 000 100  80 %.
5 000

де Рроз – рівень розораності земель, %; ПЛр – площа ріллі, га;

Рроз 

ПЛр ПЛс.у

100 %,

ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

Рроз

 3 600 100  90 %.
4 000

3. Питома вага посівів зернових культур у структурі ріллі:

з.к

 ПЛп.з 100 %, ПЛр

де πз.к – питома вага посівів зернових у площі ріллі, %;

ПЛп.з – площа посіву зернових культур, га; ПЛр – площа ріллі, га.

з.к

 1800 100  50 %.
3 600

4. Питома вага пасовищ у структурі сільськогосподарських угідь:

пас

 ПЛпас 100 %, ПЛс.у

де πпас – питома вага пасовищ у структурі сільськогосподарських угідь, %; ПЛпас – площа пасовищ, га;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

пас 

180

4 000

100  4,5 %.

Задача 2.
Підприємство має 5 000 га сільськогосподарських угідь, у тому числі площа ріллі – 4 000 га, сінокосів – 200 га, пасовищ – 400 га. Площа кормових культур – 1 500 га, зернових культур – 2 000 га, у тому числі озимої пшениці і жита – 1 100 га, проса – 50 га, гречки – 20 га.
Розрахувати загальну кормову площу.

Розв’язок
Загальна кормова площа:
ПЛз.корм = ПЛс + ПЛпас + ПЛкорм + (ПЛз.к – ПЛпш – ПЛпр – ПЛгр), де ПЛз.корм – загальна кормова площа підприємства, га;
ПЛс – площа сінокосів, га; ПЛпас – площа пасовищ, га;
ПЛкорм – площа кормових культур, га; ПЛз.к – площа посіву зернових культур, га;
ПЛпш – посівна площа озимої пшениці та жита, га; ПЛпр – площа посіву проса, га;
ПЛгр – площа посіву гречки, га.
ПЛз.корм = 200 + 400 + 1 500 + (2 000 – 1 100 – 50 – 20) = 2 930 га.

Задача 3.
Визначити структуру сільськогосподарських угідь, якщо сінокосів у підприємстві – 200 га, пасовищ – 500 га, ріллі – 4 200 га, зернових культур – 2 100 га, кормових культур – 1 600 га, багаторічних насаджень – 100 га, загальна кормова площа – 2 400 га.

Розв’язок
Всього сільськогосподарських угідь:
ПЛс.у = ПЛс + ПЛпас + ПЛр + ПЛб.н, де ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га;
ПЛс – площа сінокосів, га; ПЛпас – площа пасовищ, га; ПЛр – площа ріллі, га;
ПЛб.н – площа багаторічних насаджень, га.
ПЛс.у = 200 + 500 + 4 200 + 100 = 5 000 га;

питома вага ріллі:

р 

ПЛр ПЛс.у

100 %,

де πр – питома вага ріллі у структурі сільськогосподарських угідь, %; ПЛр – площа ріллі, га;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
  4 200 100  84 %;
р 5 000

питома вага сінокосів:

с 

ПЛс ПЛс.у

100 %,

де πс – питома вага сінокосів у структурі сільськогосподарських угідь, %; ПЛс – площа сінокосів, га;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

питома вага пасовищ:

с 

200

5 000

100  4 %;

пас

 ПЛпас 100 %, ПЛс.у

де πпас – питома вага пасовищ у структурі сільськогосподарських угідь, %; ПЛпас – площа пасовищ, га;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

питома вага багаторічних насаджень:

пас

 500
5 000

100  10 %;

б.н

 ПЛб.н 100 %, ПЛс.у

де πб.н – питома вага багаторічних насаджень у структурі сільськогосподарських угідь, %; ПЛб.н – площа багаторічних насаджень, га;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

б.н

 100
5 000

100  2 %.

Задача 4.
У підприємстві 4 000 га сільськогосподарських угідь, у тому числі площа ріллі – 3 500 га, площа зернових культур – 1 750 га. Вироблено озимої пшениці – 52 500 ц, цукрових буряків – 87 500 ц,
соняшнику – 4 500 ц, молока – 40 000 ц, м’яса великої рогатої худоби – 8 000 ц, свинини – 3 500 ц,
яєць – 875 000 шт.
Визначити показники ефективності використання земельних ресурсів.

Розв’язок
1. Вироблено на 100 га ріллі: зерна:

 

ОВ100га  ОВз 100,

з

де ОВ100га – вироблено зерна на 100 га ріллі, ц; ОВз – обсяг виробництва зерна, ц;
ПЛр – площа ріллі, га.

ПЛр

ОВ100га  52 500 100 1500 ц;

цукрових буряків:

з 3500

ОВ100га  ОВцб 100,

цб ПЛр
де ОВ100га – вироблено цукрових буряків на 100 га ріллі, ц; ОВцб – обсяг виробництва цукрових буряків, ц;
ПЛр – площа ріллі, га.
ОВ100га  87 500 100  2 500 ц;
цб 3 500

соняшнику:

ОВ100га  ОВс 100,

с ПЛ
де ОВ100га – вироблено соняшнику на 100 га ріллі, ц; ОВс – обсяг виробництва соняшнику, ц;
ПЛр – площа ріллі, га.
ОВ100га  4 500 100 128,6 ц;

свинини:

с 3 500

ОВ100га  ОВСв 100,

Св ПЛр
де ОВ100га – вироблено м’яса свиней на 100 га ріллі, ц; ОВСв – обсяг виробництва м’яса свиней, ц;
ПЛр – площа ріллі, га.
ОВ100га  3 500 100  100 ц.
Св 3 500
2. Вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь: молока:

ОВ100га 

ОВм ПЛ

100,

с.у
де ОВ100га – вироблено молока на 100 га сільськогосподарських угідь, ц; ОВм – обсяг виробництва молока, ц;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
ОВ100га  40 000 100  1000 ц;
м 4 000
м’яса великої рогатої худоби:
ОВ100га  ОВВРХ 100,

ВРХ

ПЛс.у

де ОВ100га – вироблено м’яса великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь, ц; ОВВРХ – обсяг виробництва м’яса великої рогатої худоби, ц;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
ОВ100га  8 000 100  200 ц.

ВРХ

4 000

3. На 100 га посівів зернових вироблено яєць:
ОВ100га 

ОВя ПЛп.з

100,

де ОВ100га – вироблено яєць на 100 га посіву зернових культур, шт.; ОВя – обсяг виробництва яєць, тис. шт.;
ПЛп.з – площа посіву зернових культур, га.
ОВ100га  875 000 100  50 000 шт.
я 1750

Задача 5.
Визначити грошову оцінку 1 га ріллі, якщо диференціальний рентний дохід складає 7,4 ц/га, абсолютний рентний дохід – 1,6 ц/га, ціна реалізації 1 ц зерна – 60 грн., термін капіталізації – 33 роки.
Розв’язок
1. Сумарний рентний прибуток з 1 га ріллі:
Пррен = Ар.д + Др.д,
де Пррен – рентний прибуток, ц/га;

Ар.д – абсолютний рентний дохід, ц/га;
Др.д – диференціальний рентний дохід, ц/га.
Пррен = 5,4 + 1,6 = 7,0 ц.

2. Ціна 1 га ріллі складе:

де Ц1га – ціна 1 га ріллі, грн.; Пррен – рентний прибуток, ц/га;

Ц1га  Пррен  Цз  Тк ,

Цз – ціна реалізації зернових культур, грн./ц; Тк – термін капіталізації землі, років.
Ц1га  7  60  33  13 860 грн.

Задача 6.
Проаналізувати динаміку землекористування підприємства. Зробити висновки.

Динаміка та структура сільськогосподарських угідь ПАФ “Подоляка” Диканського району, 2007 – 2009 рр.

Таблиця 6.1

Земельні угіддя Роки 2009 р. до 2007 р.

2007
2008
2009 абсолютне
відхилення, (+; –) відносне відхилення,
%
Всього сільськогосподарських угідь, га 12798 12421 12260 – 538 – 4,2
у т. ч. рілля 12006 11482 11468 – 538 – 4,5
сінокоси 444 591 444 0 0,0
пасовища 313 313 313 0 0,0
Структура сільськогосподарських угідь, %:
рілля
93,8
92,4
93,5
– 0,3
х
сінокоси 3,5 4,8 3,6 0,1 х
пасовища 2,4 2,5 2,6 0,2 х
Як свідчать дані таблиці 6.1, за досліджуваний період сільськогосподарські угіддя ПАФ “Подоляка” зменшилися на 538 га (4,2 %) і становили у 2009 р. 12 260 га. При цьому площа ріллі зросла на 538 га до 11 468 га, а її питома вага у структурі угідь зменшилася з 93,8 % до 93,5 %.
У 2009 р. порівняно з 2007 р. площа сінокосів та пасовищ залишалася незмінною – 444 га та 313 га відповідно, а їх питома вага знаходилася на рівні 3,6 % та 2,6 %.

Задача 7.
Проілюструвати графічно динаміку посівних площ технічних і зернобобових культур та визначити, яким культурам підприємство надає перевагу. Зробити висновки.
900

800
700
600
500
400
300
200
100
0

2005 2006 2007 2008 2009 Роки

Зернові і зернобобові Технічні

Як свідчать дані , у ТОВ “Світанок” у структурі посівних площ переважають технічні культури, а саме соняшник і цукрові буряки, причому можна відмітити тенденцію щодо їх збільшення в 2009 р. порівняно з 2005 р. на 147,5 га (27,1 %).
Площа посіву зернових і зернобобових культур збільшилась на 23,4 га (2,8 %). Збільшення загальної площі посіву підприємства пояснюється збільшенням площі ріллі в результаті залучення орендованих земель.
Задача 8.
Проаналізувати динаміку показників ефективності використання сільськогосподарських угідь підприємства. Зробити висновки.
Таблиця 6.2
Показники ефективності використання земельних ресурсів у ТОВ АФ “Джерело” Полтавського району, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки У середньому по підприємствах району у 2009 р. 2009 р. у % до

2007

2008

2009

2007 р.
середньо- районних показників
Рівень розораності, % 86,7 92,4 93,5 89,2 х х
Припадає на одного середньорічного
працівника ріллі, га 23,0 27,0 24,8 22,2 107,8 111,7
Щільність худоби, гол:
велика рогата худоба 38 40 41 33 107,9 124,2
свиней 33 28 25 17 75,8 147,1
Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.:
валової продукції
193,7
198,1
192,2
148,8
99,2
129,2
прибутку 32,7 95,5 87,1 42,6 266,4 204,5
Вироблено на 100 га
сільськогосподарських угідь, ц: молока
515,4
521,9
576,0
419,6
111,8
137,3
приросту великої рогатої худоби 44,2 49,5 56,8 37,4 128,5 151,9
Вироблено на 100 га ріллі, ц:
зернових та зернобобових культур 2068,4 1881,4 1359,3 1281,7 65,7 106,1
цукрових буряків 2647,4 1650,8 2315,0 1871,4 87,4 123,7
соняшнику 209,8 229,1 208,2 236,7 99,2 88,0
приросту свиней 29,7 32,8 29,2 15,6 98,3 187,2

Аналіз даних таблиці 6.2 свідчить, що за рівень розораності земель у ТОВ АФ “Джерело” збільшився і у 2009 р. становив 93,5 %, тоді як в середньому по підприємствах району цей показник не перевищував 89,2 %. Вартість валової продукції, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь у 2009 р. порівняно з 2007 р. практично не змінилася і становила 192,2 тис. грн., що на 29,2 % більше порівняно з середньорайонним показником, а сума прибутку підприємства на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилася на 54,4 тис. грн. до 87,1 тис. грн.
Виробництво молока та приросту великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь має тенденцію до зростання як в цілому по району, так і у підприємстві. Зокрема, у ТОВ АФ “Джерело” у 2009 р. виробництво молока на 100 га угідь знаходилося на рівні 576 ц, що на 11,8 % більше порівняно з 2007 р., а виробництво приросту великої рогатої худоби збільшилося до 56,8 ц на 100 га сільськогосподарських угідь.
Ефективність використання ріллі зменшилася, однак лишається на рівні вищому за середньорайонні показники. Так, виробництво зерна на 100 га ріллі у 2009 р. порівняно з 2007 р. зменшилося на 709,1 ц (34,3 %) до 1 359,3 ц.

Задача 9.
Проаналізувати обсяги внесення добрив під технічні культури у аграрних підприємствах Полтавської області. Зробити висновки.

Таблиця 6.3
Внесення добрив під сільськогосподарські культури у аграрних підприємствах Полтавської області, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. у % до
2007 2008 2009 2007 р. 2008 р.
Всього внесено мінеральних добрив в
поживних речовинах, тис. т 67,4 95,9 68,0 100,9 70,9
Внесено мінеральних добрив в поживних
речовинах на 1 га посівної площі, кг 55 75 53 96,4 70,7
у т. ч. технічні культури 83 95 65 78,3 68,4
Всього внесено органічних
добрив, тис. т 1320,0 1495,6 1837,8 139,2 122,9
Внесено органічних добрив на 1 га посівної
площі, т 1,1 1,2 1,4 127,3 116,7
у т. ч. технічні культури 1,2 1,4 0,9 75,0 64,3
Аналіз даних таблиці 6.3 показує, що внесення мінеральних добрив за досліджуваний період збільшилося і у 2009 р. становило 68 тис. т, у тому числі на 1 га посіву – 53 кг діючої речовини.
Внесення мінеральних добрив на 1 га посіву технічних культур за 2007 – 2009 рр. зменшилося на 18 кг (21,7 %), а порівняно з 2008 р. зменшилося на 31,6 % і дорівнює 65 кг діючої речовини. При цьому внесення органічних добрив за досліджуваний період збільшилося на 0,3 т (27,3 %) і дорівнює 1,4 т у 2009 р., однак даний обсяг не достатній для підвищення рівня родючості ріллі та урожайності сільськогосподарських культур.
Задача 10.
Оцінити вплив чинників на ефективність виробництва у аграрних підприємствах. Зробити висновки.
Таблиця 6.4
Оцінка рівня виробництва та впливу чинників у
ТОВ “АФ “Маяк” та СВК “Дружба” Котелевського району, 2009 р.

Показники У середньому по підприємствах району ТОВ “АФ “Маяк” СВК “Дружба”

абсолютні показники
абсолютне відхилення, (+; –)
абсолютні показники абсолютне
відхилення, (+; –) від середнього рівня від ТОВ “АФ
“Маяк”
Вартість продукції на 100 га
сільськогосподарських угідь, тис. грн. 245,0 300,0 55,0 250 5,0 – 50,0
Умовний показник виробництва
продукції на 100 га угідь, тис. грн. х 276,0 х 249,0 х х
Загальне відхилення виробництва
продукції на 100 га (+; –), тис. грн. х х 55,0 х 5,0 – 50,0
у т. ч. за рахунок: розмірів галузей та їх
співвідношення х х 31,0 х 4,0 – 27,0
продуктивності галузей х х 24,0 х 1,0 – 23,0
Відносна оцінка:
коефіцієнт рівня інтенсивності
виробництва х 1,224 0,224 1,020 0,020 – 0,204
коефіцієнт галузевої структури х 1,126 0,126 1,016 0,016 – 0,110
коефіцієнт продуктивності підприємства х 1,087 0,087 1,004 0,004 – 0,083

Як свідчать дані таблиці 6.4, СВК “Дружба” за показниками рівня виробництва хоч і перевищувало середньо районні показники, однак помітно відставало від передового підприємства. Так, порівняно з ТОВ “АФ “Маяк” виробництво валової продукції у СВК “Дружба” з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь було нижче на 50 тис. грн.

Згідно з відхиленнями в коефіцієнтах, загальний рівень інтенсивності виробництва був нижчий на 20,4 %. Галузева структура і рівень продуктивності, що склались у підприємстві, зумовили зменшення виробництва продукції на 11 і 8,3 % відповідно.

Задача 11.
Проаналізувати загальну та орну площу землі в окремих країнах світу та Україні. Представити рішення графічно. Зробити висновки.
Млн. га %
1800 60

1600
50
1400

1200 40

1000
30
800

600 20

400
10
200

0 0

За даними  можна зазначити, що найбільшу розораність території серед країн світу має Україна – 54,7 %, Індія – 50,6 %, Франція – 33 %, Нігерія – 32,4 %. Землеробство України в минулому столітті було орієнтоване на інтенсифікацію з порушенням екологічних обмежень застосування агрохімікатів.
Екологічно необґрунтоване інтенсивне землеробство на фоні надмірної частки ріллі призвело в Україні до стану екологічної кризи. Сільськогосподарські угіддя займають 72,2 % всієї території країни, у тому числі рілля – 54,7 % замість екологічної норми 40 %. Водна ерозія поширена нині на 32 % ріллі, вітрова – 20 %, кислі ґрунти займають 25,8 %, засолені – 4,1 %, солонцюваті – 5,4 %.

Задача 12.
Проаналізувати динаміку та структуру землекористування аграрних підприємств України.
Проілюструвати графічно. Зробити висновки.
Таблиця 6.5
Земельні ресурси аграрних підприємств України, 2002 – 2008 рр.

Показники Сільськогосподарські угіддя – всього, тис. га Взято в оренду, %
2002 р. 2003 р. 2004 р. 2006 р. 2008 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2006 р. 2008 р.
Аграрні
підприємства 21815 18949 17698 15555 18167 90,1 90,1 91,2 90,8 94,2
із них:
Господарські
товариства 12572 10918 10293 9334 10605 92,6 93,4 94,4 93,8 97,8
Приватні
підприємства 4403 4046 3981 3578 4838 96,7 96,9 98,2 97,9 97,6
Сільського- сподарські виробничі
кооперативи
3281
2631
2141
1537
1145
95,9
93,3
94,6
95,3
96,7
Державні
підприємства 908 796 757 701 635 4,0 3,0 4,4 3,6 3,1

Як свідчать дані таблиці 6.5, сільськогосподарські угіддя аграрних підприємств України за 2002 – 2008 рр. зменшилися на 3 648 тис. га (16,7 %) і становили 18 167 тис. га, у тому числі 94,2 % взято в оренду.
Площа землекористування господарських товариств зменшилася на 15,6 % і становила 10 605 тис. га, сільськогосподарських виробничих кооперативів – на 65,1 % до 1 145 тис. га, державних підприємств – на 30,1 % до 635 тис. га. За досліджуваний період площа сільськогосподарських угідь приватних підприємств збільшилася на 435 тис. га (9,9 %). Понад 90 % сільськогосподарських угідь, задіяних аграрними підприємствами у виробничому процесі, становлять орендовані землі.
Розглянемо структуру землекористування аграрних підприємств за організаційно-правовими формами господарювання 2002 р.

Господарські товариства Приватні підприємства 2008 р.
Виробничі кооперативи Державні підприємства

Рис. 6.3. Структура сільськогосподарських угідь за організаційно-правовими формами господарювання, 2002, 2008 рр., %
Виходячи з даних, наведених на рис. 6.3, найбільшу питому вагу у структурі землекористування займають господарські товариства – 61,6 %, приватні підприємства – 28,1 % у 2008 р., що на 7,3 % більше порівняно з 2002 р. За досліджуваний період питома вага землекористування сільськогосподарських виробничих кооперативів зменшилася з 15,5 % до 6,6 %, а державних підприємств – з 4,3 % до 3,7 %.

Задача 13.
Проаналізувати структуру посівних площ сільськогосподарських культур у аграрних підприємствах. Зробити висновки.
Таблиця 6.6
Структура посівних площ сільськогосподарських культур у аграрних підприємствах України, 1990, 2008 – 2009 рр.

Показники 1990 р. 2008 р. 2009 р.
площа,
тис. га питома
вага, % площа,
тис. га питома
вага, % площа,
тис. га питома
вага, %
Посівна площа – всього 32406,0 100,0 26987,4 100,0 26876,8 100,0
Зернові і зернобобові – всього 14583,4 45,0 15650,5 58,0 15856,0 59,0
у т. ч. озимі на зерно 8452,5 26,0 8123,5 30,1 8315,4 30,9
ярі зернові та зернобобові 6130,9 18,9 7517,9 27,8 7540,6 28,0
Технічні культури – всього 3751,3 11,6 6704,0 24,8 6519,3 24,2
у т. ч. цукрові буряки 1607,2 4,9 389,9 1,4 327,3 1,2
соняшник 1635,9 5,0 4221,5 15,6 4166,0 15,5
ріпак озимий 84,2 0,3 1366,7 5,1 1075,8 4,0
соя 92,6 0,3 557,2 2,1 640,1 2,4
Картопля та овочі – всього 2072,5 6,4 1962,2 7,3 1939,1 7,2
з них: картопля 1432,7 4,4 1413,1 5,2 1408,1 5,2
Кормові культури – всього 11998,8 37,0 2670,7 9,9 2562,4 9,5
у т. ч. кукурудза на силос і
зелений корм 4730,2 14,6 468,4 1,7 428,5 1,6

Аналіз даних таблиці 6.6 показує, що за 1990 – 2009 рр. у структурі посівної площі сільськогосподарських культур відбулися значні зміни. Зокрема, питома вага зернових і зернобобових

культур збільшилася на 14 % до 59 %, у тому числі озимі на зерно – 30,9 %, ярі зернові та зернобобові – 28 %. Питома вага технічних культур зросла з 11,6 % до 24,2 %, у тому числі цукрові буряки – 1,2 %, соняшник – 15,5 %, ріпак озимий – 4 %. Посівна площа картоплі та овочів за досліджуваний період зменшилася на 133,4 тис. га (6,4 %), однак їх питома вага збільшилася до 7,2 %. Скорочення галузі тваринництва обумовило зменшення посівів кормових культур на 76,8 % до 2 562,4 тис. га або 9,5 % посівної площі.
Таким чином, структурні зміни посівної площі за досліджуваний період відбулися у сторону збільшення питомої ваги технічних та зернових культур, що зумовлює порушення сівозмін, а, отже, сприяє зниженню ефективності використання земельних ресурсів.

Задача 14.
Проаналізувати ефективність використання сільськогосподарських угідь аграрними підприємствами України. Зробити висновки.
Таблиця 6.7
Ефективність використання сільськогосподарських угідь аграрними підприємствами України, 2006 – 2008 рр.

Показники Роки 2008 р. до 2006 р.
2006 2007 2008 абсолютне відхилення,
(+; –) відносне відхилення,
%
Площа сільськогосподарських угідь, тис. га 21199 21047 21019 – 180 – 0,8
Площа ріллі, тис. га 19354 19398 19512 158 0,8
Рівень розораності, % 91,3 92,2 92,8 1,5 х
Грошова оцінка 1 га ріллі, грн. 9527 9794 11282 1755 18,4
Урожайність, ц/га:
зернові та зернобобові культури 24,1 21,8 34,6 10,5 43,6
цукрові буряки 285 294,0 356 71,0 24,9
соняшник 13,6 12,2 15,3 1,7 12,5
Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.:
валової продукції

174,6

168,4

227,7

53,1

30,4
чистого прибутку 3,0 19,8 26,0 23,0 766,7
Рівень рентабельності, % 2,8 15,6 13,4 10,6 х

Як свідчать дані таблиці 6.7, рівень розораності сільськогосподарських угідь збільшився на 1,5 % і склав 92,8 %. Середня грошова оцінка ріллі у 2009 р. становила 11 282 грн.
Ефективність використання сільськогосподарських угідь підприємствами мала тенденцію до зростання як за натуральними, так і за вартісними показниками. Зокрема, за 2006 – 2008 рр. урожайність зернових культур збільшилася на 10,5 ц/га (43,6 %) і становила 34,6 ц/га, цукрових буряків – на 24,9 % (356 ц/га), соняшнику – на 12,5 % (15,3 ц/га).
Вартість валової продукції, одержаної на 100 га сільськогосподарських угідь, у 2008 р. порівняно з 2006 р. збільшилася на 53,1 тис. грн. (30,4 %), а прибуток – на 23 тис. грн. (у 7,7 рази) і становив 26 тис. грн. Рівень рентабельності аграрних підприємств у 2008 р. зріс з 2,8 % до 13,4 %, що свідчить про підвищення ефективності використання виробничих ресурсів підприємств, у тому числі і земельних.

Задача 15.
Розрахувати рентний дохід на орних землях України. Зробити висновки.
Виходячи з даних таблиці 6.8 можна зазначити, що розрахунки диференціального рентного доходу за 2000 – 2008 рр. на основі фактичних даних про врожайність зернових культур без кукурудзи, витрати на їх вирощування й ціни реалізації показують, що найбільші зміни відбулися у виробничих витратах (у 2008 р. порівняно з 2000 р. вони зросли у 4 рази). За цей період у 2,2 рази підвищилися також середні ціни реалізації 1 ц зерна. Водночас спостерігалися значні коливання урожайності зернових культур. Тому величина диференціального рентного доходу по Україні коливалася від 176,5 грн. у 2000 р. до 633,1 грн. у 2008 р.

Таблиця 6.8
Динаміка рентного доходу на орних землях України, 2000 – 2008 рр.

Показники Роки
2000 2004 2005 2006 2007 2008
Урожайність зернових культур, ц/га 19,3 26,4 24,0 22,1 19,3 32,9
Середня ціна реалізації 1 ц зерна, грн. 44,1 45,3 41,6 52,0 83,6 96,8
Валова продукція з 1 га, грн. 851,1 1195,9 998,4 1149,2 1613,5 3184,7
Виробничі витрати на 1 га, грн. 477,4 632,3 637,0 677,2 914,0 1890,1
Нормативний прибуток (35 %) 160,5 221,3 223,0 237,0 319,9 661,5
Сума витрат і прибутку, грн. 619,0 853,6 860,0 914,2 1233,9 2551,6
Диференціальний рентний дохід, грн. 176,5 342,3 138,5 235,0 379,6 633,1
Диференціальний рентний дохід, ц 3,9 7,6 3,3 4,5 4,5 6,5
Абсолютний рентний дохід, ц 1,6 1,6 1,6 1,6 1,6 1,6
Загальний рентний дохід, ц 5,5 9,2 4,9 6,1 6,1 8,1
Задача 16.
Визначити залежність землемісткості продукції від розміру посівних площ в Україні.
Зробити висновки.
Таблиця 6.9
Вплив розміру посівних площ на землемісткість продукції в Україні, 2008 р.

Групи підприємств із посівною площею, га Землемісткість, га/т
зернові та зернобо-
бові пшениця озима кукурудза на зерно ячмінь ярий соняшник цукрові буряки
до 50 0,85 0,63 0,40 1,01 1,20 0,04
50 – 100 0,75 0,56 0,33 0,85 0,95 0,044
100 – 250 0,68 0,48 0,30 0,74 0,83 0,03
250 – 500 0,59 0,41 0,28 0,66 0,75 0,03
500 – 1000 0,49 0,39 0,23 0,64 0,71 0,03
1000 – 2000 0,43 0,37 0,20 0,57 0,72 0,03
2000 – 3000 0,37 0,35 0,18 0,55 0,70 0,03
більше 3000 0,31 0,36 0,20 – 0,69 –
У середньому по галузі 0,45 0,41 0,24 0,70 0,78 0,03
Аналіз даних таблиці 6.9 показує, що у зерновиробництві лише з шостої групи, тобто при площі понад 1 000 га, землемісткість менша за середній рівень. При цьому вона найменша, коли посівна площа становить понад 3 000 га. Зокрема, землемісткість виробництва зернових та зернобобових на площі до 50 га становить 0,85 га/т, а на площі більше 3 000 га – 0,31 га/т, тобто на 63,5 % менше порівняно з першою групою, землемісткість виробництва соняшнику за цих умов зменшиться на 42,5 %, цукрових буряків – на 25 %. Найбільшою землемісткістю характеризуються такі культури як соняшник (0,78 га/т), ярий ячмінь (0,7 га/т), найменшою – цукрові буряки (0,03 га/т).
Таким чином, у середньому для зерновиробництва оптимальними розмірами є посівні площі понад 1 000 га. Для інших культур: кукурудза на зерно і пшениця – понад 500 га, ячмінь, соняшник і цукрові буряки – більше 250 га.

Задача 17.
Визначити резерв збільшення виробництва продукції рослинництва підприємства за рахунок оптимізації посівних площ. Зробити висновки.
Як свідчать дані таблиці 6.10, оптимальна площа посіву озимої пшениці становить 1 100 га або 58,2 % посівної площі, ячменю – 200 га (10,5 %), гречки – 200 га (10,5 %), соняшнику – 390 га (20,6 %). Дана структура посівів є оптимальною, оскільки забезпечить підприємству отримання прибутку у розмірі 1 299,5 тис. грн. У результаті удосконалення структури посівних площ ТОВ “Говтва”
додатково отримає 3 223,7 тис. грн. виручки від реалізації.

Таблиця 6.10
Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва за рахунок оптимізації посівних площ у ТОВ “Говтва” Диканського району на 2011 р.

 

Сільськогоспо- дарські культури Посівна площа, га Структура посівних площ,
%
Урожайність, ц/га
Ціна реалізації 1 ц, грн. Резерви збільшення (+) або зменшення (–) обсягів виробництва продукції

оптимальна
фактична
оптимальна
фактична
у натураль- ному виразі, ц
виручки від реалізації, грн.
Озима пшениця 1100 757 58,2 47,8 40,5 72,31 29558,5 2137375
Гречка 200 66 10,5 4,1 11,8 133,50 578,8 77269,8
Ячмінь 200 392 10,5 24,8 24,9 65,10 – 9560,8 – 622408
Соняшник 390 367 20,6 23,8 25,8 179,70 9078,6 1631424
Всього 1890 1582 100,0 100,0 х х х 3223661

Задача 18.
Розрахувати резерв збільшення виробництва основних сільськогосподарських культур за рахунок впровадження районованих сортів на плановий рік. Зробити висновки.
Таблиця 6.11
Резерв збільшення виробництва сільськогосподарських культур за рахунок впровадження районованих сортів у ВАТ “Авангард” Полтавського району на 2011 р.

Сорти та гібриди Площа, га Урожайність, ц/га
Сорти та гібриди озимої пшениці
Промінь 377 37,6
Левада 377 51,2
Відхилення урожайності, ц х 13,6
Недоотримання продукції, ц х 5127,2
Сорти та гібриди кукурудзи на зерно
Колективний 95 М 577 47,8
Луч 170 МВ 577 51,9
Відхилення урожайності, ц х 4,1
Недоотримання продукції, ц х 2365,7
Сорти та гібриди ячменю
Казковий 587 20,7
Вакула 587 36,4
Відхилення урожайності, ц х 12,7
Недоотримання продукції, ц х 7454,9
Сорти та гібриди соняшнику
Український скоростиглий 319 14,8
ПСФ 4639 319 22,1
Відхилення урожайності, ц х 7,3
Недоотримання продукції, ц х 2328,7
Сорти та гібриди цукрового буряка
Слов’янський 4С94 150 202,7
Хорол 150 320,0
Відхилення урожайності, ц х 117,3
Недоотримання продукції, ц х 17595,0

Аналіз даних таблиці 6.11 показує, що за рахунок впровадження районованих сортів підприємство може отримати додатковий резерв виробництва продукції озимої пшениці на 5 353,4 ц більше,

кукурудзи на зерно – на 5 539,2 ц, ячменю – на 6 809,2 ц, овесу – на 643,8 ц, соняшнику – на 3 126,2 ц, а цукрового буряку – на 24 000 ц більше, що позитивно впливає на підвищення ефективності використання земельних ресурсів.
Задача 19.
Розрахувати резерв підвищення рівня рентабельності виробництва сільськогосподарських культур за рахунок застосування хімічного способу боротьби з бур’янами. Зробити висновки.
Таблиця 6.12
Резерви підвищення рівня рентабельності виробництва сільськогосподарських культур за рахунок застосування хімічного способу боротьби з бур’янами у ТОВ “Здобуток” Кобеляцького району на 2011 р.

Показник Спосіб боротьби з бур’янами Абсолютне відхилення, (+; –)
механічний хімічний
Зернові культури
Площа посіву, га 1636 1636 0
Урожайність, ц/га 33,7 41,6 7,9
Валовий збір, ц 55111,0 68057,6 12946,6
Вартість гербіцидів, грн. – 443356,0 443356,0
Повна собівартість, тис. грн. 4582,3 4552,9 29,4
Собівартість 1 ц, грн. 83,1 66,9 – 16,2
Ціна реалізації, грн. 80,3 80,3 0
Виручка від реалізації, тис. грн. 4425,4 5465,0 1039,6
Прибуток (збиток), грн. – 156,9 912,1 1069,0
Рівень рентабельності (збитковості), % – 3,4 20,0 23,4
Соняшник
Площа посіву, га 319,0 319,0 0
Урожайність, ц/га 14,8 19,8 5,0
Валовий збір, ц 4711,0 6316,2 1605,2
Вартість гербіцидів, грн. – 95700 95700
Повна собівартість, тис. грн. 1177,8 1147,7 30,1
Собівартість 1 ц, грн. 250,0 181,7 68,3
Ціна реалізації, грн. 382,8 382,8 0
Виручка від реалізації, грн. 1803,4 2417,8 614,4
Прибуток, грн. 625,6 1270,1 644,5
Рівень рентабельності, % 53,1 110,7 57,6
Цукрові буряки
Площа посіву, га 150,0 150,0 0
Урожайність, ц/га 202,8 220,6 17,8
Валовий збір, ц 30400 33090 2690
Вартість гербіцидів, грн. – 43500 43500
Повна собівартість, грн. 842,4 832,2 10,2
Собівартість 1 ц, грн. 27,7 25,1 2,6
Ціна реалізації, грн. 25,8 25,8 0
Виручка від реалізації, грн. 784,3 853,7 69,4
Прибуток (збиток), грн. – 58,1 21,5 79,6
Рівень рентабельності (збитковості), % – 6,9 2,6 9,5
Виходячи з даних, наведених у таблиці 6.12, можна зазначити, що замінивши механічний обробіток ґрунту на хімічний, ТОВ “Здобуток” скоротить витрати на проведення боротьби з бур’янами по зернових культурах на 29,4 тис. грн., соняшнику – на 30,1 тис. грн., цукрових буряках – на 10,2 тис. грн., при цьому рівень рентабельності виробництва збільшиться відповідно по зернових культурах на 23,4 %, соняшнику – на 57,6 %, цукрових буряках – на 9,5 %.

Задача 20.
Розрахувати резерв збільшення виробництва основних видів сільськогосподарських культур за рахунок збільшення внесення органічних добрив на плановий рік. Зробити висновки.
Таблиця 6.13
Резерв збільшення виробництва культур за рахунок збільшення внесення добрив у ТОВ ім. Щорса Гадяцького району на 2011 р.

Сільськогоспо- дарські культури

Площа, га Урожайність, ц/га
Відхилення урожайності, ц/га
Резерв виробництва продукції, ц
внесено 10 т гною та
N45P45K45
на 1 га внесено 30 т гною N80P80K80
на 1 га
Озима пшениця 377 47,2 51,2 4,0 1508,0
Гречка 8 12,5 14,5 2,0 16,0
Кукурудза на зерно 577 48,3 51,9 3,6 1677,2
Ячмінь 587 34,6 38,4 3,8 1730,6
Овес 87 28,7 32,4 3,7 321,9
Соняшник 319 18,2 22,1 3,9 1244,1
Цукрові буряки 150 275,0 320,0 45,0 6750,0
Виходячи з даних, наведених у таблиці 6.12, можна зазначити, що збільшення внесення норми добрив до 30 т/га, а мінеральних добрив до 80 кг д.р. дозволить додатково отримати 1 508,0 ц озимої пшениці, гречки – 16,0 ц, кукурудзи – 1 677,2 ц, ячменю – 1 730,6 ц, овесу – 321,9 ц, соняшнику – 1 244,1 ц, а цукрового буряку – 6 750 ц.

Задачі
Задача 1.
Розрахувати грошову орендну плату за земельні ресурси за наступних умов: грошова оцінка ріллі – 11 780 грн., фіксована орендна плата – 3 % грошової оцінки землі, індекс зерна, що вирощується на орендованій землі дорівнює 1,114, індекс урожайності – 1,253.

Задача 2.
У підприємстві 1 га ріллі за окупністю витрат оцінений в 66,54 грн., в середньому по країні – 60,32 грн. Середня грошова оцінка 1 га ріллі в країні становить 11 500 грн.
Визначити вартісну оцінку 1 га ріллі з урахуванням її якості.

Задача 3.
Визначити грошову оцінку 1 га ріллі, якщо диференціальний рентний дохід складає 4,7 ц/га, абсолютний рентний дохід – 1,6 ц/га, ціна реалізації 1 ц зерна – 65,74 грн., термін капіталізації – 33 роки.

Задача 4.
Розрахувати вартість землі за роками методом капіталізації при ставці відсотка – 15 %.
Таблиця 6.14
Розрахунок вартості землі СТОВ “Промінь” Миргородського району, 2005 – 2009 рр.

Показник Роки
2005 2006 2007 2008 2009
1. Відсоток за довгостроковими кредитами, % 15 15 15 15 15
2. Зростання вартості землі, % 4 5 6 7 8
3. Чистий дохід, грн. 3320 3320 3320 3320 3320
4. Капіталізація землі, % (п.1 – п.2)
5. Вартість землі – всього, грн.
(п. 3 : п. 4) • 100 %
Висновки

Задача 5.
Визначити структуру сільськогосподарських угідь, якщо сінокосів у підприємстві – 120 га, пасовищ – 65 га, ріллі – 3 900 га, зернових культур – 1 400 га, кормових культур – 600 га, багаторічних насаджень – 55 га, загальна кормова площа – 1 300 га.
Задача 6.
У підприємстві 3 600 га землі, у тому числі площа сільськогосподарських угідь – 3 271 га, площа ріллі – 3 166 га, площа посіву зернових – 965 га, пасовищ – 50 га.
Визначити ступінь господарського використання землі, рівень розораності земель, питому вагу зернових і пасовищ.
Задача 7.
У підприємстві 5 740 га сільськогосподарських угідь, у тому числі площа ріллі – 5 107 га, площа зернових – 2 305 га. Вироблено озимої пшениці – 94 650 ц, цукрових буряків – 143 394 ц, соняшнику – 22 120 ц, молока – 48 400 ц, м’яса великої рогатої худоби – 3 670 ц, свинини – 1 206 ц, яєць – 542 000 шт.
Розрахувати показники ефективності використання земельних ресурсів.
Задача 8.
Проаналізувати склад і структуру сільськогосподарських угідь підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств” (4. Землекористування протягом року).
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 6.15.
Таблиця 6.15
Склад і структура сільськогосподарських угідь у , 2007 – 2009 рр.

Вид земельних угідь
Код рядка Роки 2009 р. до 2007 р.
2007 2008 2009 абсолютне відхилення,
(+; –) відносне відхилення,
%
А Б 1 2 3 4 = 3 – 1 5 = 4 : 1 ∙ 100
1. Всього сільськогосподарських угідь, га 0450
а) у т. ч. рілля 0451
б) сінокоси 0452
в) пасовища 0453
г) багаторічні насадження 0454
2. Структура сільськогосподарських угідь, %:
а) рілля (п.1а : п.1 • 100)
б) сінокоси (п.1б : п.1 • 100)
в) пасовища (п.1в : п.1 • 100)
г) багаторічні насадження (п.1г : п.1 • 100)
Висновки
Задача 9.
Використовуючи ряди динаміки, проаналізувати динаміку посівної площі підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”.
Методика розрахунку.
Абсолютне зростання посівної площі:
А = ПЛп1 – ПЛп0,
де А – абсолютне зростання посівної площі підприємства, га; ПЛп1 – посівна площа звітного року, га;
ПЛп0 – посівна площа базового року, га.
Середньорічне абсолютне зростання посівної площі становить:
А  ПЛпn  ПЛп1 ,
n  1
де А – середньорічне абсолютне зростання посівної площі становить, га;

ПЛп1 і ПЛпn – посівна площа в першому і останньому роках періоду, га; n – кількість років (період дослідження).
Середньорічний темп зростання:

Тзр

 n 1 ПЛпn
ПЛп1

100 %,

де Тзр – середньорічний темп зростання посівної площі підприємства, %;
ПЛп1 і ПЛпn – посівна площа в першому і останньому роках періоду, га; n – кількість років (період дослідження).
Темп приросту дорівнює:

Тпр  Тзр  100 %,

де Тпр – середньорічний темп приросту посівної площі підприємства, %;

Тзр – середньорічний темп зростання посівної площі підприємства, %.
Результати розрахунків занести у таблицю 6.16.
Таблиця 6.16
Показники динаміки посівної площі у , 2005 – 2009 рр.

Роки Посівна площа, га Порівняно з 2005 р.
абсолютний приріст, га темпи, %
зростання приросту
2005 − − −
2006
2007
2008
2009
Висновки

Задача 10.
Проаналізувати структуру посівної площі підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 29-сг “Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур” (1. Сільськогосподарські культури, графа 1).
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена в таблиці 6.17.
Таблиця 6.17
Структура посівної площі у , 2007 – 2009 рр.

Сільськогосподарські культури
Код рядка 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р.
у % до 2007 р.
площа,
га питома
вага, % площа,
га питома
вага, % площа,
га питома
вага, %
Зернові і зернобобові
культури (без кукурудзи) 1140 – 1117
Кукурудза на зерно 1117
Цукрові буряки 1214
Соя 1221
Соняшник 1218
Картопля 1301
Овочі відкритого ґрунту 1302
Кормові коренеплоди 1401
Багаторічні трави 1417 + 1421 + 1426
Однорічні трави 1411
Кукурудза на силос і
зелений корм 1406
Загальна посівна
площа сума 100,0 100,0 100,0
Висновки

Задача 11.
Визначити вплив зміни структури посівної площі та урожайності на валовий збір зернових культур.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств” (1. Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції), форма № 29-сг “Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур”.
Методика розрахунку. Вихідні дані для проведення індексного аналізу наведені у таблиці 6.18.
Таблиця 6.18
Вихідні дані для проведення індексного аналізу валового збору зернових культур у , 2007, 2009 рр.

Сільськогосподарські культури Площа посіву, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц
2007 р. 2009 р. 2007 р. 2009 р. 2007 р. 2009 р. умовний
ПЛ0 ПЛ1 У0 У1 ПЛ0 ∙ У0 ПЛ1 ∙ У1 ПЛ1 ∙ У0
Пшениця
Кукурудза на зерно
Ячмінь
Гречка
Овес
Інші зернові
Всього
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Якщо вивчаються зміни валового збору по групі однорідних культур, то розраховують загальний агрегатний індекс розміру посівної площі і середньої урожайностіІвз

 ПЛ1  У1  І
ПЛ0  У0 у

 Іпл

 Істр.

Середній індекс урожайності можна визначити за формулою агрегатного індексу:
І  ПЛ1  У1 : ПЛ1  ПЛ1  У1 : ПЛ1  У0  У1 .

у ПЛ1  У0

ПЛ1

ПЛ1

ПЛ1

Уум

За допомогою агрегатного індексу розраховують, крім відносних змін урожайності, показник абсолютного приросту валового збору за рахунок урожайності сільськогосподарських культур:
ВЗу  ПЛ1  У1  ПЛ1  У0.
Індекс структури посівів обчислюють діленням індексу розміру і структури посівів на індекс розміру посівів:

І  ПЛ1  У0 : ПЛ1  ПЛ1  У0  ПЛ0  У0  Уум .

стр

ПЛ0  У0

ПЛ0

ПЛ1

ПЛ0 У0

Зміни валового збору зернових в абсолютному виразі внаслідок зміни розмірів посівів становлять:
ВЗпл  (ПЛ1  ПЛ0)  У0.
За рахунок структури посівів:
ВЗ стр   ПЛ 1  (Уум  У0 ).

Задача 12.
Провести характеристику напрямів використання сільськогосподарських угідь підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, форма № 29-сг “Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур”, довідково: бал бонітування, бал економічної оцінки земель.
Методика розрахунку.
Інтегральний коефіцієнт ерозійної небезпеки сівозмін розраховується за формулою:
n
ПЛпi  Ki
Кер  і1 ,
ПЛп
де Кер – інтегральний коефіцієнт ерозійної небезпеки сівозмін;

ПЛпi – посівна площа і-тої культури, га;
ПЛп – площа сівозмін (загальна площа посіву), га; Ki – коефіцієнт ерозійної небезпеки і-тої культури.
Коефіцієнти ерозійної безпеки для сільськогосподарських культур: озимі зернові – 0,30; ярі зернові – 0,40; зернобобові – 0,35; соняшник – 0,80; цукрові буряки та коренеплоди – 0,90; картопля, овочі – 0,75; кукурудза на силос і зелений корм – 0,60; однорічні трави – 0,50; багаторічні трави – 0,08; чистий пар – 1.
Таблиця 6.19
Показники використання сільськогосподарських угідь у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. у % до
2007 2008 2009 2007 р. 2008 р.
Питома вага, %:
сільськогосподарських угідь в земельній площі
ріллі у загальній земельній площі
ріллі у площі сільськогосподарських угідь
природних кормових угідь (сінокосів і пасовищ) в
площі сільськогосподарських угідь
посівних площ у площі ріллі
основних, післяжнивних і проміжних посівів у площі
ріллі (за мінусом чистого пару)
поліпшених сінокосів у площі сінокосів
культурних пасовищ у площі пасовищ
Бал бонітування ґрунтів
Бал економічної оцінки сільськогосподарських угідь
у т. ч. ріллі
Питома вага деградованих земель в площі
сільськогосподарських угідь, %: еродованих
кислих
засолених і солонцюватих
перезволожених і заболочених
Питома вага в посівній площі, %:
просапних культур
багаторічних трав
Інтегральний коефіцієнт ерозійної небезпеки сівозмін
Питома вага в загальній земельній площі, %:
лісів
полезахисних лісосмуг
Висновки

Задача 13.
Проаналізувати динаміку вартісних показників економічної ефективності використання земельних ресурсів.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, довідково: валова продукція рослинництва, грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 6.20. Грошова оцінка сільськогосподарських угідь визначається за формулою:
n
ГОс.у  ГОі  ПЛс.у ,
i1
де ГОс.у – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, грн.; ГОі – грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь, грн./га; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

Таблиця 6.20
Вартісні показники економічної ефективності використання земельних ресурсів у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. до 2007 р.
2007 2008 2009 абсолютне відхилення,
(+; –) відносне відхилення,
%
Землевіддача, грн.
Землемісткість, грн.
Одержано на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.:
валової продукції рослинництва
валового доходу
прибутку, грн.
Висновки

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про проведення індексації грошової оцінки земель”, грошова оцінка сільськогосподарських угідь станом на 01.07.95 р. підлягає індексації станом на 01.01.2010 р. на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації у 1996 р. – 1,703, у 1997 р. – 1,059, у 1998 р. – 1,006, у 1999 р. – 1,127, у 2000 р. – 1,182, у 2001 р. – 1,02,
у 2005 р. – 1,035, у 2007 р. – 1,028, у 2008 р. – 1,152, у 2009 р. – 1,059. Нормативна грошова оцінка земель за 2002 – 2006 рр. не індексувалася.
Таблиця 6.21
Вартісні показники економічної ефективності використання земельних ресурсів

Показники Методика розрахунку

Землевіддача (ЗМвід), грн. ЗМвід  ВП ,
ГОс.у
де ВП – валова продукція підприємства, грн.;
ГОс.у – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, грн.

Землемісткість (ЗМміст), грн. ГОс.у ЗМміст  ВП ,
де ГОс.у – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, грн.; ВП – валова продукція підприємства, грн.
Одержано на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.:
валової продукції рослинництва ( ВП1га )
рос ВП рос
ВП1га  ,
рос ПЛ с.у
де ВПрос – валова продукція рослинництва, грн.; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

валового доходу рослинництва ( ВД1га )
рос ВД1га  ВД рос ,
рос ПЛ с.у
де ВДрос – валовий дохід галузі рослинництва, грн.; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

чистого прибутку галузі рослинництва ( Пр1га )
рос Пр1га  Пр рос ,
рос ПЛ с.у
де Прч – прибуток від реалізації продукції галузі рослинництва, грн.;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

Задача 14.
Визначити показники інтенсифікації та економічну ефективність використання сільськогосподарських угідь.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, довідково: валова продукція підприємства (у співставних цінах 2005 р.).

Таблиця 6.22
Ефективність використання земельних угідь у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. до 2007 р.
2007 2008 2009 абсолютне
відхилення, (+; –) відносне відхилення,
%
Показники інтенсифікації:
Розораність площі сільськогосподарських угідь, %
Питома вага інтенсивних культур, %
Припадає ріллі на одного середньооблікового
працівника, га
Щільність худоби, гол.:
велика рогата худоба
у т. ч. корів
свиней
Показники ефективності:
Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.:
валової продукції
товарної продукції
прибутку
Вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь, ц:
молока
м’яса (усіх видів)
у т. ч. приросту великої рогатої худоби
Вироблено на 100 га ріллі, ц:
зернових та зернобобових
цукрових буряків
картоплі
приросту свиней
Вироблено на 100 га посіву зернових культур:
яєць, тис. шт.
м’яса птиці, ц
Висновки

Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена в таблиці 6.23.
Таблиця 6.23
Ефективність використання земельних угідь

Показники Методика розрахунку Порядок розрахунку за
даними форми № 50-сг

Розораність площі сільськогосподарських угідь (Рз), % ПЛ р  ПЛ б.н
Рз  ПЛ 100 %,
с.у
де ПЛр – площа ріллі, га;
ПЛбн – площа багаторічних насаджень, га; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
0451  0454

0450

Питома вага інтенсивних культур (πінт.к), % інт.к  ПЛінт.к 100 %,
ПЛ п
де ПЛінт.к – площа інтенсивних культур, га; ПЛп – посівна площа, га. гр.1,
 (0040  …  0075 , 0105 ) 100 гр.1,  (0025  …  0105 )

Припадає ріллі на одного середньооблікового працівника (Нр), га ПЛр
Нр  ЧП ,
с.о
де ПЛр – площа ріллі, га;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.
0451

0400

Продовження таблиці 6.23

Показники Методика розрахунку Порядок розрахунку за
даними форми № 50-сг
Щільність худоби, гол.: велика рогата
худоба (ЩВРХ) ЩВРХ  Пог ВРХ 100,
ПЛс.у
де ПогВРХ – поголів’я великої рогатої худоби, гол.; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
гр.1 (0140 ) 100 0450

у т. ч. корів (ЩК) ЩК  Пог К 100,
ПЛ с.у
де ПогК – поголів’я корів, гол.;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
гр.1 (0180 ) 100 0450

свиней (ЩСв) ЩCв  Пог Cв 100,
ПЛ р
де ПогСв – поголів’я свиней, гол.; ПЛр – площа ріллі, га.
гр.1 (0150 ) 100 0451
Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.:
валової продукції (ВП100га) ВП100га  ВП 100,
ПЛ с.у
де ВП – валова продукція, тис. грн.;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
ВП 100 0450

товарної
продукції ( ТП100га ) ТП100га  ТП 100,
ПЛ с.у
де ТП – товарна продукція, тис. грн.;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
ф.№2 (035) 100 0450

прибутку ( Пр100га )
ч Пр100га  Пр ч 100,
ч ПЛ с.у
де Прч – чистий прибуток, тис. грн.;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
ф.№2 (220) 100 0450
Вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь, ц:
молока ( ОВ100га )
м ОВ100га  ОВм 100,
м ПЛ с.у
де ОВм – виробництво молока, ц;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
гр.2 (0180 ) 100 0450

м’яса (усіх видів) ( ОВ100га)
м’яса ОВ100га  ОВм’яса 100,
м’яса ПЛ с.у
де ОВм’яса – виробництво м’яса, ц;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га. гр.2,
(0140  …  0170 ) 100
0450

у т. ч. приросту великої рогатої худоби ( ОВ100га )
ВРХ ОВ100га  ОВВРХ 100,
ВРХ ПЛ с.у
де ОВВРХ – виробництво приросту великої рогатої худоби, ц;
ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
гр.2 (0140 ) 100 0450

Вироблено на 100 га ріллі, ц: зернових і зернобобових
культур ( ОВ100га )
з ОВ100га  ОВз 100,
з ПЛ р
де ОВз – виробництво зернових і зернобобових культур, ц;
ПЛр – площа ріллі, га.
гр.2 (0020 ) 100 0451

цукрових буряків ( ОВ100га )
цб ОВ100га  ОВцб 100,
цб ПЛ р
де ОВцб – виробництво цукрових буряків, ц; ПЛр – площа ріллі, га.
гр.2 (0050 ) 100 0451

картоплі ( ОВ100га )
к ОВ100га  ОВк 100,
к ПЛ р
де ОВк – виробництво картоплі, ц; ПЛр – площа ріллі, га.
гр.2 (0060 ) 100 0451

Продовження таблиці 6.23

Показники Методика розрахунку Порядок розрахунку за
даними форми № 50-сг

приросту свиней ( ОВ100га )
Св ОВ100га  ОВСв 100,
Св ПЛ р
де ОВСв – виробництво приросту свиней, ц; ПЛр – площа ріллі, га.
гр.2 (0150 ) 100 0451
Вироблено на 100 га посіву зернових культур:
яєць ( ОВ100га ), тис. шт.
я ОВ100га  ОВ я 100,
я ПЛ п.з
де ОВя – виробництво яєць, тис. шт.
ПЛп.з – посівна площа зернових культур, га.
гр.2 (0200 ) 100 гр.1 (0020 )

м’яса птиці ( ОВ100га ), ц
м.п ОВ100га  ОВм.п 100,
м.п ПЛ п.з
де ОВм.п – виробництво м’яса птиці, ц; ПЛп.з – площа посіву зернових культур, га.
гр.2 (0170 ) 100 гр.1 (0020 )

Задача 15.
Проаналізувати динаміку площі сільськогосподарських угідь за категоріями землекористувачів області.
Вихідна інформація. Статистичний збірник по області.
Таблиця 6.24
Площа сільськогосподарських угідь за категоріями землекористувачів
області, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. до 2007 р.

2007
2008
2009 абсолютне відхилення,
(+; –) відносне відхилення,
%
Аграрні підприємства
Недержавні
Державні
Громадяни
у т. ч. особисті селянські господарства
товарне виробництво
колективні та індивідуальні сади
ділянки для сінокосіння та випасу худоби
Висновки

Задача 16.
Проілюструвати графічно структуру укладених договорів оренди земель в Україні.

Структура укладених договорів оренди земель в Україні, 2002, 2007 – 2008 рр., %

Таблиця 6.25

Укладено договорів Роки
2002 2007 2008
З підприємствами, із земель яких виділено земельний
пай, або їх правонаступниками 64,3 53,6 43,7
З фермерськими господарствами 9,4 12,2 13,6
З іншими суб’єктами господарювання 26,3 34,2 42,7
Висновки

Задача 17.
Проаналізувати показники перспективного використання ґрунтів у аграрних підприємствах України.

Таблиця 6.26
Показники перспективного використання основних типів ґрунтів аграрними підприємствами України, 2005, 2007, 2015 рр.

 

Показники Роки У т. ч. за основними типами ґрунтів

2005

2007

2015
чорнозем типовий
чорнозем опідзолений
опідзоленіі та лісові лучно- типово- чорноземні
дерново- опідзолені
Валова продукція рослинництва (в співставних цінах 2005 р.), млн. грн.
1469,2
1335,3
2674,5
1587,1
285,4
70,0
679,4
522,6
Площа сільськогоспо-
дарських угідь, тис. га 1192,4 1085,5 1129,3 688,3 109,0 28,6 289,6 13,8
Площа ріллі, тис. га 1051,5 994,5 983,0 600,0 94,9 24,0 252,0 12,1
Вироблено валової продукції рослинництва на 100 га сільського- сподарських угідь,
тис. грн.
123,2
123,0
236,8
230,6
261,8
244,8
234,6
381,2
Виробництво на 100 га ріллі, ц:
зернових і зернобобових культур
1826,5
1622,8
2790,8
2645,2
2647,2
2420,4
3292,9
1417,4
цукрових буряків 1074,4 1062,2 1728,7 2271,4 473,8 – 509,9 13467,8
Висновки
Задача 18.
Розрахувати резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок уникнення порушень оптимальної структури посівних площ.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, форма № 29-сг “Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур”, довідково: оптимальна (планова) посівна площа.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 6.27.
Таблиця 6.27
Резерви збільшення виробництва продукції за рахунок уникнення порушень оптимальної (планової) структури посівних площ у на 2011 р.

 

Сільськогосподарські культури Посівна площа, га Структура посівних
площ, %
Урожайність, ц/га
Співставна ціна 1 ц, грн. Резерви збільшення (+) або зменшення (–) обсягів
виробництва продукції
оптимальна (планова)
фактична
оптимальна
фактична
у натураль- ному виразі, ц
валової продукції, грн.
А 1 2 3 4 5 6 7 = (1 – 3) ∙ 5 8 = 7 ∙ 6
Пшениця озима
Ячмінь
Кукурудза на зерно
Горох
Соняшник
Цукрові буряки
Картопля
Овочі
Всього
Висновки

Задача 19.
Розрахувати резерви збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок впровадження нових сортів сільськогосподарських культур.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, довідково: урожайність нових сортів.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 6.28.
Таблиця 6.28
Резерви збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок впровадження нових сортів сільськогосподарських культур у на 2011 р.

Сільськогосподарські культури Площа, яка засіяна насінням традиційних сортів, га Урожайність, ц/га
Порівняльна ціна 1 ц, грн. Резерви збільшення обсягів
виробництва продукції

з 1 га, ц з усієї площі
на площі з традиційними сортами
на площі з новими сортами
у натуральному виразі, ц
валової продукції, грн.
А 1 2 3 4 5 = 3 – 2 6 = 5 · 1 7 = 6 · 4
Пшениця озима
Ячмінь
Кукурудза на зерно
Горох
Соняшник
Цукрові буряки
Соя
Всього
Висновки

Задача 20.
Розрахувати вплив структури сортів на середню урожайність озимої пшениці.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 6.29.
Таблиця 6.29
Розрахунок впливу структури сортів на середню урожайність пшениці у , 2007 – 2009 рр.

Сорти та гібриди Посівна площа, га Питома вага сортів, % Урожай- ність у 2009 р.,
ц/га Зміна середнього рівня урожайності,
ц/га

2007 р.
2008 р.
2009 р.
2007 р.
2008 р.
2009 р. відхиле- ння, (+; –)
А 1 2 3 4 5 6 7 = 6 – 9 8 9 = 7 · 8 : 100
Дріада 1
Донецька 48
Одеська 287
Левада
Всього 100,0 100,0 100,0 х х
Висновки

Задача 21.
Розрахувати резерви збільшення виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок додаткового внесення добрив.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 6.30.

Таблиця 6.30
Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва за рахунок додаткового внесення добрив у на 2011 р.

Показники Пшениця
озима Кукурудза
на зерно Цукрові
буряки Соняшник Картопля
1. Додаткова кількість добрив, ц NPK
2. Фактична окупність 1 ц NPK, ц
3. Резерв збільшення виробництва
продукції, ц (п. 1 ∙ п. 2)
Висновки

Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте земельні ресурси України.
2. Поясніть основи Земельного кодексу України.
3. Проаналізуйте склад і структуру сільськогосподарських угідь України.
4. Визначте основних землевласників і землекористувачів сільськогосподарських угідь, їх права та обов’язки.
5. Охарактеризуйте показники економічної оцінки використання землі.
6. Розкрийте сутність та особливості оренди землі в Україні.
7. Поясніть основи земельного кадастру і використання його даних для регулювання земельних відносин.
8. Поясніть переваги та недоліки нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.
9. Дослідіть стан орендних відносин в Україні.
10. Поясніть основні проблеми формування ринку землі в Україні.

РОЗДІЛ 7. ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Навчальні цілі
1. Розглянути класифікацію персоналу підприємства.
2. Проаналізувати кількісні та якісні показники використання персоналу.
3. Визначити забезпеченість підприємств персоналом та розрахунок додаткової потреби у найманій праці.
4. Розглянути показники руху та ефективності використання персоналу.

Основні теоретичні підходи
Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях національної економіки, – це цілеспрямована діяльність людини, спрямована на видозміну і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, в роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи.
Згідно з Державним класифікатором професій (класифікатор професій ДК 003-05) персонал поділяється на п’ять категорій: керівники; професіонали; фахівці; технічні службовці; робітники.
Керівники – це працівники, що обіймають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів.
Професіоналами вважаються працівники, які займаються економічними, інженерно-технічними та іншими роботами, а також розробляють варіанти вирішення окремих виробничих і управлінських проблем, остаточне розв’язання яких входить до компетенції керівників.
Професійні завдання фахівців полягають у виконанні спеціальних робіт, пов’язаних із застосуванням положень і використанням методів відповідних наук (бухгалтери, касири-експерти, техніки на виробництві, фахівці а галузі обчислювальної техніки, інспектори з кадрів).
До службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль (наприклад, касири, діловоди, коменданти, секретарі).
Робітники безпосередньо створюють матеріальні цінності або надають послуги виробничого характеру, керують машинами та механізмами, ремонтують, налагоджують і обслуговують обладнання. Робітники, в залежності від відношення до процесу виробництва продукції, поділяються на основні, які безпосередньо беруть участь в процесі виробництва продукції та допоміжні, які виконують функції обслуговування основного виробництва).
Залежно від умов найму працівників (без визначення або з визначенням терміну їх зарахування до складу трудового колективу) їх класифікують за такими категоріями:
1. Постійні працівники – ті, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення. Засновники (учасники) приватних підприємств – сільськогосподарських виробничих кооперативів, товариств з обмеженою відповідальністю, фермерських господарств, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю виступають членами цих підприємств.
2. Тимчасові працівники – ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.
3. Сезонні працівники – ті, яких зараховують до складу трудового колективу на термін від двох до шести місяців для виконання сезонних робіт.
Cередньооблікову чисельність працівників за місяць визначають підсумовуванням облікового складу працівників за всі дні місяця і діленням одержаного результату на кількість календарних днів у місяці. При цьому показники за вихідні й святкові дні прирівнюються до показників попередніх робочих днів.
Середньооблікову чисельність працівників за рік розраховують як середньоарифметичну величину від суми показників середньооблікової чисельності за всі місяці року, поділеної на 12.
Виконання трудових функцій на тій чи іншій посаді вимагає від працівника відповідної професії і кваліфікації.

Професія – це комплекс спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, що набуваються людиною в результаті спеціальної професійної підготовки та досвіду роботи в певній галузі і дають змогу здійснювати відповідний вид діяльності (наприклад, професія економіста, лікаря, інженера, токаря тощо).
У межах кожної професії в результаті поділу праці виділяються спеціальності – різновиди трудової діяльності (наприклад, професія економіста охоплює спеціальності менеджера, фінансиста, бухгалтера, маркетолога та ін.).
Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань і навиків, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані й некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку (табл. 7.1).
Таблиця 7.1
Групи робітників за рівнем кваліфікації, виконувані ними роботи й терміни їх підготовки

Кваліфікаційні групи
робітників Основні виконувані роботи Термін підготовки
стажування, досвід

Висококваліфіковані Особливо складні та відповідальні роботи (ремонт і наладка складного обладнання, виробництва меблів тощо) Понад 2 – 3 роки, періодичне стажування, великий практичний досвід роботи
Кваліфіковані Складні роботи (метало- та деревообробні, ремонтні, слюсарні, будівельні тощо) 1 – 2 роки, чималий досвід роботи
Малокваліфіковані Нескладні роботи (апаратурні, деякі складальні, технічний нагляд тощо) Кілька тижнів, певний досвід роботи
Некваліфіковані Допоміжні та обслуговуючі (вантажники, гардеробники, прибиральники тощо) Не потребують спеціальної підготовки
Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників. Рівень кваліфікації робітників визначається розрядами, які присвоюються їм залежно від теоретичної та практичної підготовки.
Названим категоріям працівників на підприємстві надається відповідна посада згідно із штатним розписом.
Штатний розпис – це внутрішній нормативний документ підприємства, в якому зазначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів.
Усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприємства на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, становлять його трудовий колектив.
Склад і кількісне співвідношення окремих категорій працівників характеризують структуру персоналу.
Персонал і його кількісні та якісні показники не є сталими величинами. Постійно відбувається рух персоналу, пов’язаний з набором нових і звільненням працівників, а також з переміщеннями всередині аграрного підприємства. Процес оновлення колективу в результаті руху персоналу називається змінністю (оборотом) кадрів. Вибуття обумовлюється як об’єктивними (скорочення виробництва, досягнення пенсійного віку, призов на військову службу, вступ до навчального закладу), так і суб’єктивними причинами (перехід на роботу, що краще задовольняє потреби працівника; особисті чи сімейні обставини).
Мобільність – це здатність і готовність працівників до професійних і територіальних переміщень. Професійна мобільність передбачає готовність працівника у разі необхідності змінити місце роботи і навіть освоїти нову для себе професію. На рівні підприємства розрізняють внутрішню і зовнішню мобільність.
Підприємство, прагнучи до підвищення продуктивності праці, зацікавлене в стабільному колективі і вживає заходи щодо обмеження числа небажаних звільнень.
Будь-яке аграрне підприємство є відкритою системою, і його персонал перебуває у постійному русі. Має місце плинність кадрів – зміна працівників у результаті звільнень за їх власною ініціативою або в результаті розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації. Постійно відбувається демографічний рух кадрів – переміщення працівників, зумовлені віковими змінами.

Чинники, що викликають рух персоналу, мають різні джерела, ступінь впливу, мінливі та найчастіше складно піддаються кількісній оцінці.
За рівнем керованості ці чинники можуть бути розділені на три групи:
1. Чинники, що виникають у самому аграрному підприємстві (розмір заробітної плати, умови праці, рівень автоматизації праці, перспективи професійного зростання тощо).
2. Особистісні чинники (вік працівників, рівень їх освіти, досвід роботи, професійна придатність, вимоги до місця роботи тощо).
3. Чинники зовнішні стосовно аграрного підприємства (економічна ситуація в регіоні, сімейні обставини, поява нових підприємств).
Рух персоналу характеризується абсолютними і відносними показниками обороту і плинності.
Розглянемо абсолютні показники руху персоналу за допомогою таблиці 7.2.
Таблиця 7.2
Абсолютні показники руху персоналу підприємства

Абсолютні Характеризують рух співробітників
в абсолютному виразі, осіб
Оборот із прийняття Загальна чисельність працівників, зарахованих на роботу на підприємство за
певний період
Оборот зі звільнення: Загальна чисельність працівників, що звільнилися з роботи на даному
підприємстві за певний період
необхідний оборот зі
звільнення Загальна чисельність працівників, що звільнилися з роботи на даному
підприємстві за певний період з об’єктивних причин
надлишковий оборот зі звільнення, або плинність
кадрів Загальна чисельність працівників, що звільнилися з роботи на даному підприємстві за певний період за власним бажанням і звільнені за порушення
трудової дисципліни
Чисельність працівників, що
змінилися Менша величина з чисельності прийнятих і звільнених
Чисельність працівників, що
працювали весь період Різниця між обліковою чисельністю на початок періоду і кількістю звільнених з
числа тих, що працювали на початок періоду
Рух персоналу характеризується такими відносними показниками:
Рівень плинності кадрів оцінюється співвідношенням чисельності працівників, які звільнилися з підприємства за власним бажанням або з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, та середньооблікової чисельності працівників, у відсотках. Нормальним вважається рівень плинності кадрів до 5 % за рік. У великих підприємствах таке співвідношення може бути визначене для підприємства в цілому і для окремих категорій працівників або окремих підрозділів:
ЧПтр.д

де ПК – рівень плинності кадрів, %;

ПК 

зв 100 %, ЧПс.о

(7.1)

тр.д зв

– чисельність працівників, які звільнилися з підприємства за власним бажанням або з

ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, осіб;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників підприємства, осіб.
Інтенсивність обороту із прийняття – це співвідношення загальної чисельності працівників, прийнятих за певний період, та середньооблікової чисельності працівників за цей період:

Іпр

 ЧПпр 100 %, ЧПс.о

(7.2)

де Іпр – інтенсивність обороту із прийняття, %;
ЧПпр – чисельність працівників, прийнятих на підприємство за певний період, осіб; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників підприємства, осіб.
Інтенсивність обороту зі звільнення – співвідношення загальної чисельності працівників, звільнених за певний період, та середньооблікової чисельності працівників за цей період:

Ізв

 ЧПзв ЧПс.о

100 %,

(7.3)

де Ізв – інтенсивність обороту зі звільнення, %;
ЧПзв – чисельності працівників, звільнених за певний період, осіб; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників підприємства, осіб.

Коефіцієнт сталості – відношення чисельності працівників, що пропрацювали весь період, до середньооблікової чисельності працівників за цей період:

де Кст – коефіцієнт сталості;

Кст

 ЧПст , ЧПс.о

(7.4)

ЧПст – чисельність працівників, що пропрацювали весь період, осіб;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників підприємства за цей період, осіб.
Стабільність персоналу показує середній стаж роботи на даному підприємстві, який розраховується як відношення загальної суми років роботи на даному підприємстві всіх працівників до чисельності персоналу:

де Стбп – стабільність персоналу, років;

Стбп

 Р , ЧПс.о

(7.5)

ΣР – загальна сума років роботи на даному підприємстві всіх працівників; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників підприємства, осіб.
Рух персоналу відображається в балансі кадрів, який містить відомості про зміну їх чисельності і структури. Баланси складаються за місяць, квартал, рік, у тому числі за окремими спеціальностями, професіями, категоріями. У них відображаються дані про чисельність працівників на початок і кінець періоду, про кількість прийнятих та звільнених за період з відмітками про джерела набору і причини звільнення.
Для вимірювання сезонності сільськогосподарського виробництва використовують такі показники:
1. Помісячний розподіл затрат праці у відсотках до річних затрат. На основі календарного графіка робіт визначають плановий помісячний розподіл праці, а за кінцевими результатами року – фактичний. Їх порівняння дає можливість оцінити хід виробничого процесу і планувати потребу в найманих працівниках.
2. Розмах сезонності. Визначається діленням відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних затрат на відпрацьовані людино-години в місяці мінімальних затрат:
Пmax

де Рсез – розмах сезонності, коефіцієнт;

Рсез  Пmin ,

(7.6)

Пmax – відпрацьовані людино-години у місяці їх максимальних витрат середньообліковими працівниками аграрного підприємства;
Пmin – відпрацьовані людино-години у місяці їх мінімальних витрат середньообліковими працівниками аграрного підприємства.
Чим більше кількісне значення має цей показник, тим більша сезонність виробництва на аграрному підприємстві і тим складніше йому вирішувати виробничі завдання, що стоять перед ним.
3. Сезонне навантаження розраховують діленням відпрацьованих людино-годин у місяці їх максимальних затрат на середньомісячну кількість відпрацьованих людино-годин:
Пmax

Нсез  П ,
де Нсез – сезонне навантаження, коефіцієнт;

(7.7)

Пmax – відпрацьовані людино-години у місяці їх максимальних витрат середньообліковими працівниками аграрного підприємства;

П – середньомісячна кількість відпрацьованих людино-годин середньообліковими працівниками аграрного підприємства.
Аналіз раціональності використання персоналу на аграрному підприємстві здійснюють і за такими показниками.
Коефіцієнт використання запасу праці розраховується діленням фактичної кількості часу, відпрацьованого постійними працівниками у цілому по підприємству на запас праці:

КЗп

 П , Зп

(7.8)

де КЗп – коефіцієнт використання запасу праці;
П – фактичні витрати праці постійних працівників аграрного підприємства, люд.-год.; Зп – запас праці постійних працівників аграрного підприємства, люд.-год.

У свою чергу, запас праці визначають з урахуванням ефективного річного фонду робочого часу одного працівника:
Зп = ФРЧеф • ЧПп, (7.9)
де Зп – запас праці постійних працівників аграрного підприємства, люд.-год.; ФРЧеф – ефективний фонд робочого часу працівника, люд.-год./рік;
ЧПп – чисельність постійних працівників аграрного підприємства, осіб.
За раціонального використання персоналу коефіцієнт використання запасу праці може дорівнювати одиниці.
Показник трудової активності працівників розраховують діленням відпрацьованих по підприємству постійними працівниками людино-годин на їх кількість:
Пп

Пак  ЧП ,

(7.10)

де Пак – показник трудової активності працівників, год.; Пп – витрати праці постійних працівників, люд.-год.;
ЧПп – чисельність постійних працівників аграрного підприємства, осіб.
Із зростанням даного показника підвищується також коефіцієнт використання запасу праці, і навпаки.
Коефіцієнт (ступінь) виконання норм виробітку розраховується як частка від ділення фактичного обсягу виконаних робіт (виробленої продукції) на змінну норму виробітку. Його розраховують по окремих технологічних операціях для характеристики ступеня раціонального використання робочої сили за умови забезпечення необхідної якості виконуваних робіт.
Коефіцієнт виконання норм виробітку можна визначити і в цілому по підприємству, враховуючи при цьому сукупність усіх технологічних операцій:

Кн.в

 Пн зм , Плюд. зм

(7.11)

де Кн.в – коефіцієнт виконання норм виробітку;
Пн-зм – відпрацьовані на технологічних операціях нормо-зміни;
Плюд.-зм – відпрацьовані людино-зміни, які визначають діленням фактично відпрацьованих людино- годин при виконанні технологічних операцій на тривалість зміни в годинах.
Якщо Кн.в = 1 або Кн.в > 1, то це свідчить про раціональне використання персоналу на підприємстві. Різниця між коефіцієнтом виконання норм виробітку та одиницею, помноженою на 100, свідчить, на скільки відсотків перевиконуються (знак “+”) або не виконуються (знак “–”) норми виробітку на окремій технологічній операції або в цілому за їх сукупністю.
Ступінь виконання норм виробітку значною мірою залежить від коефіцієнта використання робочого часу зміни, що визначається як частка від ділення фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах:

ф
Кр.зм  зм зм

(7.12)

де Кр.зм – коефіцієнт використання робочого часу зміни;
Тф , Тн – фактична та нормативна тривалість робочої зміни відповідно, год.
зм зм
З підвищенням рівня цього показника до науково обґрунтованих меж зростатиме (за інших однакових умов) коефіцієнт виконання норми виробітку, і навпаки.

Основні терміни і поняття
Персонал підприємства; керівники; професіонали; фахівці; технічні службовці; робітники; середньооблікова чисельність працівників; постійні працівники; сезонні працівники; тимчасові працівники; професія; спеціальність; кваліфікація; штатний розпис; трудовий колектив; структура персоналу; плинність кадрів.

Приклади розв’язку задач
Задача 1.
Вивчити наявність та склад персоналу підприємства. Зробити висновки.

Таблиця 7.3
Віковий та якісний склад персоналу СТОВ “Здобуток” Кобеляцького району, 2007 – 2009 рр., осіб

Показники Роки 2009 р. у %
до 2007 р.
2007 2008 2009
Облікова чисельність штатних працівників 69 71 72 104,4
Чисельність працівників у віці:
15 – 34 років 8 13 16 200
з них 15 – 24 років 2 3 5 250
50 – 54 років 9 12 13 144,4
55 – 59 років 13 11 9 69,2
Чисельність працівників, які закінчили вищі
заклади освіти:
1 – 2 рівнів акредитації 4 4 3 75
3 – 4 рівнів акредитації 11 11 12 109,1

Виходячи з даних таблиці 7.3, слід зазначити, що у СТОВ “Здобуток” у 2009 р. порівняно з 2007 р. облікова чисельність штатних працівників збільшилась на 3 особи (4,4 %) і становила 72 особи. Позитивним є те, що зменшилась чисельність осіб пенсійного віку на 4 особи (30,8 %).
Зменшилась чисельність працівників, які закінчили вищі заклади освіти 1 – 2 рівнів акредитації на 1 особу (25 %), а 3 – 4 рівнів акредитації – збільшилась на 1 особу (9,1 %).
Таким чином, у підприємстві спостерігається позитивна тенденція щодо омолодження персоналу та підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня, що сприяє зростанню продуктивності праці.

Задача 2.
Проілюструвати графічно динаміку середньооблікової чисельності працівників підприємства.
Зробити висновки.

2009
2008
2007
2006
2005

0 10 20 30 40 50 60 Осіб

Рис. 7.1. Динаміка середньооблікової чисельності працівників, зайнятих
у сільському господарстві ТОВ “Нива” Кобеляцького району, 2005 – 2009 рр., осіб

Проаналізувавши дані рис. 7.1, можна зазначити, що за 2005 – 2009 рр. чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві ТОВ “Нива”, зменшилась на 1 особу (2 %). Збільшення працівників підприємства у 2007 р. відбулось за рахунок сезонних найманих працівників на період збору врожаю.

Задача 3.
Проаналізувати вікову структуру персоналу підприємства. Зробити висновки.
Як свідчать дані таблиці 7.4, середньооблікова чисельність працівників за досліджуваний період збільшилася на 12 осіб (6,6 %) і становила 193 особи, у тому числі чоловіки – 127 осіб (65,8 %), жінки – 66 осіб або 34,2 % середньооблікового складу.
Працівники за віком зазнали певних змін. Зокрема, збільшилася чисельність працюючої молоді з 12 до 16 осіб, однак категорія від 51 до 54 та 55 – 59 років збільшується вищими темпами, відповідно на 6 та 4 осіб. Це пояснюється насамперед тим, що працівники передпенсійного віку не мають перспективи розвитку.

Таблиця 7.4
Якісний склад працівників ДП СП “Ювілейний” Полтавського району, 2005 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. у %
до 2007 р.
2007 2008 2009
Середньооблікова чисельність працівників, осіб 181 190 193 106,6
за статтю:
чоловіки 94 125 127 135,1
жінки 87 65 66 75,9
за віком:
до 28 років 12 15 16 133,3
29 – 50 років 133 128 131 98,5
51 – 54 років 19 25 25 131,6
55 – 59 років 17 22 21 123,5

Задача 4.
Проаналізувати показники руху персоналу підприємства. Зробити висновки.

Динаміка показників руху персоналу ТОВ “Елеватор “Чиста криниця” Машівського району, 2007 – 2009 рр.

Таблиця 7.5

Показники Роки Абсолютне відхилення (+; –)
2009 р. від 2007 р.
2007 2008 2009
Середньооблікова чисельність працівників, осіб 385 367 304 – 81
Чисельність працівників на початок звітного
року, осіб 387 372 305 – 82
Чисельність працівників, яких прийнято
протягом року, осіб 7 8 15 8
Чисельність працівників, які вибули протягом
року, осіб 12 19 17 5
у т. ч. за суб’єктивними причинами 2 1 3 1
Чисельність працівників на кінець звітного
року, осіб 382 361 303 – 79
Коефіцієнт обороту з прийому персоналу 0,018 0,022 0,049 0,031
Коефіцієнт обороту зі звільнення персоналу 0,031 0,052 0,056 0,025
Коефіцієнт плинності персоналу 0,005 0,003 0,010 0,005
Коефіцієнт загального обороту 0,049 0,074 0,405 0,056
Коефіцієнт стабільності персоналу 0,98 0,96 0,95 – 0,03
Коефіцієнт сталості 6,8 7,2 7,5 0,7

Аналіз даних таблиці 7.5 показує, що частка прийнятих на роботу працівників протягом року у їх загальній середньообліковій чисельності до 2009 р. збільшувалась і рівень обороту по прийому свідчить про зростання цього показника з 1,8 % у 2007 р. до 4,9 % у 2009 р.
За досліджуваний період збільшилося також і звільнення працівників з 1,3 % до 5,6 %. Негативним є звільнення за суб’єктивними причинами, що зумовлює плинність кадрів. Значення рівня плинності кадрів у 2008 р. на рівні 1 % є невисоким порівняно з його нормативним значенням – до 5 %. Загальний оборот працівників у 2009 р. становить 10,5 %.
Зростання коефіцієнта сталості свідчить про збільшення стажу роботи середньооблікового працівника за аналізований період на 0,7 років. Рівень стабільності зменшився на 3 відсоткових пункти за рахунок скорочення працівників.

Задача 5.
Розрахувати показники руху персоналу, якщо відомо, що середньооблікова чисельність працюючих становить 230 осіб. Прийнято на роботу 4 осіб, звільнено 6 осіб.

Розв’язок
1. Коефіцієнт загального обороту:

Кз.об

 ЧПпр  ЧПзв 100 %, ЧПс.о

де Кз.об – коефіцієнт загального обороту персоналу, %;
ЧПпр – чисельність працівників, які прийняті на підприємство, осіб; ЧПзв – чисельність працівників, які звільнені з підприємства, осіб; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

2. Коефіцієнт обороту по прийому:

Кз.об

 

К

 4  6 100  4,4 %.
230

 ЧПпр 100 %,

пр

де Кпр – коефіцієнт обороту по прийому, %;

ЧПс.о

ЧПпр – чисельність працівників, які прийняті на підприємство, осіб; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

3. Коефіцієнт обороту по вибуттю:

Кпр

 4
230

100 1,7 %.

Квиб

 ЧПзв ЧПс.о

100 %,

де Квиб – коефіцієнт обороту по вибуттю, %;
ЧПзв – чисельність працівників, які звільнені з підприємства, осіб; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Квиб

 6
230

100 %  2,6 %.

Задача 6.
У підприємстві – 1 000 корів. Механізація роздачі кормів застосовується на 800 ското-місцях, збирання гною – 950, напування – 1 000, доїння – 600 корів.
Визначити рівень механізації процесів роздачі кормів, збирання гною, напування, доїння корів і рівень комплексної механізації.

Розв’язок
1. Рівень механізації роздачі кормів:

 

Рмкорм

 Мх корм 100 %, Пог К

де Рмкорм – рівень механізації роздачі кормів, %; Мхкорм – механізована роздача кормів, гол.; ПогК – поголів’я корів, гол.

2. Збирання гною:

Рмкорм

 800
1000

100  80 %.

Рмгн

 Мхгн 100 %, ПогК

де Рмгн – рівень механізації збирання гною, %; Мхгн – механізоване збирання гною, гол.; ПогК – поголів’я корів, гол.

Рмгн

 950
1000

100  95 %.

3. Напування:

Рмнап

 Мхнап 100 %, ПогК

де Рмнап – рівень механізації напування корів, %; Мхнап – механізоване напування, гол.;
ПогК – поголів’я корів, гол.

4. Доїння корів:

Рмнап

 1000 100 100 %.
1000

Рмд
де Рмд – рівень механізації доїння корів, %; Мхд – механізоване доїння, гол.;
ПогК – поголів’я корів, гол.

 Мх д ПогК

100 %,

Рмд

 600
1000

100  60 %.

Рівень комплексної механізації визначається за найменшим рівнем механізації виробничих процесів і становить 60 %.

Задача 7.
На фермі 600 корів, їх обслуговують 28 доярок, 15 скотарів, 2 трактористи, 2 слюсарі, інших працівників – 3 особи.
Визначити навантаження корів на робітників кожної професії і середнє навантаження на працюючого.

Розв’язок
1. Навантаження корів на доярку:  Ндояр 

Пог К , ЧПдояр

де Ндояр – навантаження корів на одну доярку, гол.; ПогК – поголів’я корів, гол.;
ЧПдояр – чисельність доярок, осіб.
Ндояр  600  21 гол.;

на скотаря:

К 28
Нск  ПогК ,

К ЧПск
де Нск – навантаження корів на одного скотаря, гол.; ПогК – поголів’я корів, гол.;
ЧПск – чисельність скотарів, осіб.
Нск  600  40 гол.;

на тракториста:

К 15
Нтр  Пог К ,

К ЧПтр
де Нтр – навантаження корів на одного тракториста, гол.; ПогК – поголів’я корів, гол.;
ЧПтр – чисельність трактористів, осіб.
Нтр  600  300 гол.;
К 2

на слюсаря:

Нсл  ПогК ,

К ЧПсл
де Нсл – навантаження корів на одного слюсаря, гол.; ПогК – поголів’я корів, гол.;
ЧПсл – чисельність слюсарів, осіб.
Нсл  600  300 гол.;
К 2
на інших робітників:

Нін.р 

Пог К , ЧПін.р

де Нін.р – навантаження корів на інших робітників обслуговуючого персоналу, гол.; ПогК – поголів’я корів, гол.;
ЧПін.р – чисельність інших робітників, осіб.
Нін.р  600  200 гол.
К 3
Всього працюючих на фермі:
ЧПфер = ЧПдояр + ЧПск + ЧПтр + ЧПсл + ЧПін.р, де ЧПфер – чисельність обслуговуючого персоналу ферми, осіб;
ЧПдояр – чисельність доярок, осіб; ЧПск – чисельність скотарів, осіб; ЧПтр – чисельність трактористів, осіб; ЧПсл – чисельність слюсарів, осіб;
ЧПін.р – чисельність інших робітників, осіб.
ЧПфер = 28 + 15 + 2 + 2 + 3 = 50 осіб.
2. Середнє навантаження на працюючого:

Нср 

Пог К , ЧПфер

де Нср – середнє навантаження корів на одного працюючого, гол.; ПогК – поголів’я корів, гол.;
ЧПфер – чисельність обслуговуючого персоналу ферми, осіб.
Нср  600  12 гол.
К 50
Задача 8.
Розробити план підготовки та підвищення кваліфікації кадрів підприємства. Зробити висновки.
Таблиця 7.6
План підготовки і підвищення кваліфікації кадрів ТОВ “Украгросоюз КСМ” Зіньківського району, 2007 – 2012 рр., осіб

Показники Роки
2007 – 2009 2010 2011 2012
Підготовка працівників апарату управління у вищих навчальних закладах:
І – ІІ рівнів акредитації
4
1
1
2
ІІІ – ІV рівнів акредитації 6 2 1 3
Підвищення кваліфікації – всього 31 9 10 12
у т. ч. керівників підприємства 1 1 – –
заступники і головні спеціалісти, керуючі
підрозділами 10 2 3 5
працівники планової та бухгалтерської служб 8 2 4 2
Інженерно-технічні працівники 12 4 3 5

Як свідчать дані таблиці 7.6, у підприємстві за 2010 – 2012 рр. планується підготувати працівників апарату управління у вищих навчальних закладах І – ІІ рівня акредитації 4 особи, а ІІІ – ІV рівня акредитації – 6 осіб.
За цей же період мають підвищити кваліфікацію 31 осіб, зокрема директор підприємства, а також заступник директора, головні спеціалісти та керівники підрозділів – 10 осіб, 8 осіб працівників планової та бухгалтерської служб та 12 осіб інженерно-технічних працівників.

Задача 9.
Визначити економію чисельності робітників за рахунок механізації виробничого процесу та підвищення продуктивності праці.

Вихідні дані для обчислення росту продуктивності праці у СК “Іскра” Кременчуцького району, 2007 – 2009 рр.

Таблиця 7.7

Показники Роки
2007 2008 2009
Трудомісткість виробництва продукції, люд.-год./ц 30 27 25
Виробництво продукції, ц 1650 1590 1650
Ефективний фонд часу одного працівника, год./рік 1860 1860 1860
Коефіцієнт виконання норм виробітку 1,15 1,13 1,20

Розв’язок
1. Чисельність працівників у 2007 р.:

 

ЧПб

 ОВб  ТМб , ФРЧеф  Кв.нв

де ЧПб – базова чисельність працівників, осіб; ОВб – базовий обсяг виробництва продукції, ц;
ТМб – базова трудомісткість виробництва, люд.-год./ц;
ФРЧеф – ефективний фонд робочого часу працівника за рік, год.; Кв.нв – коефіцієнт виконання норм виробітку.

ЧПб
2. Економія чисельності працівників:

 1 650  30
1860 1,15

 23 особи.

ЧП  (ТМзв  ТМб )  ОВб ,

ФРЧеф
де ΔЧП – економія чисельності працівників, осіб;

зв в.нв

ТМб, ТМзв – трудомісткість виробництва відповідно у базисному та звітному періодах, люд.-год./ц; ОВб – базовий обсяг виробництва продукції, ц;
ФРЧеф – ефективний фонд робочого часу працівника за рік, год.;

зв в.нв

– коефіцієнт виконання норм виробітку у звітному періоді.
ЧП  (25  30) 1 650  3,6 особи.
1860 1,2

3. Ріст продуктивності праці:

ПП%

 ЧП ЧПб  ЧП

100 %,

де ΔПП% – відносна зміна продуктивності праці, %; ΔЧП – економія чисельності працівників, осіб;
ЧПб – базова чисельність працівників, осіб.

ПП%

 3,6
23  3,6

100  18,6 %.

Задача 10.
На підприємстві передбачається реалізувати проект структурної перебудови управлінських структур. При цьому планується скорочення чисельність управлінського персоналу на 35 %. Середня зарплата одного керівного працівника 1 850 грн., чисельність керівного персоналу 85 осіб. Додаткові витрати складуть 1 200 тис. грн. Норма амортизації – 15 %.
За рахунок підвищення оперативності прийняття управлінських рішень керівниками собівартість продукції зменшиться на 10 %. Собівартість одиниці продукції базового рівня складала 1 200 грн./т. Обсяг виробництва базового рівня становив 12 500 т.
Після удосконалення системи управління виробництвом продукції збільшиться на 12 %. Ціна одиниці продукції становить 1 440 грн. Працівникам, які були звільнені, виплачується компенсація у розмірі 12 місячних посадових окладів.
Розв’язок
Обґрунтуємо доцільність удосконалення структури управління за допомогою наступних розрахунків.
1. Скорочення чисельності персоналу за проектом:
∆ЧП = ЧПб ∙ ∆ЧП%,
де ∆ЧП – абсолютне скорочення чисельності працівників управління за проектом, осіб; ЧПб – базова чисельність працівників, осіб;
∆ЧП% – відносне скорочення чисельності за проектом, коефіцієнт.
∆ЧП = 85 ∙ 0,35 = 30 осіб.
2. Економія заробітної плати за рахунок скорочення працівників управління:
∆ЗП = ЗПм ∙ ∆ЧП ∙ Км, де ∆ЗП – річна економія заробітної плати, грн.;
ЗПм – середньомісячна зарплата одного працівника, грн.;
∆ЧП – абсолютне скорочення чисельності працівників управління за проектом, осіб; Км – кількість місяців у році.
∆ЗП = 1 850 ∙ 30 ∙ 12 = 666 тис. грн.
3. Економія за рахунок скорочення нарахувань на зарплату:
∆Нзп = ∆ЗП ∙ Кнар, де ∆Нзп – економія нарахувань на зарплату, грн.;
∆ЗП – річна економія заробітної плати, грн.;
Кнар – коефіцієнт нарахувань на фонд заробітної плати.
∆Нзп = 666 ∙ 0,37 = 246,42 тис. грн.
4. Собівартість одиниці продукції за проектом:
Спр = Сб – Сб ∙ ∆С,
де Спр, Сб – собівартість продукції відповідно за проектом і базова, грн.;
∆С – зниження собівартості за проектом, коефіцієнт.
Спр = 1 200 – (1 200 ∙ 0,1) = 1 080 грн.
5. Додатковий прибуток за рахунок зниження собівартості продукції:
∆Пр1 = (Сб – Спр) ∙ ОВб ∙ ∆ОВпр,
де ΔПр1 – додатковий прибуток за рахунок зниження собівартості продукції, грн.; Спр, Сб – собівартість продукції відповідно за проектом і базова, грн.;
ОВб – базовий обсяг виробництва продукції, т;
∆ОВпр% – відносне збільшення обсягів виробництва за проектом, коефіцієнт.
∆Пр1 = (1 200 – 1 080) ∙ 12000 ∙ 1,12 = 1,61 млн. грн.
6. Додатковий прибуток за рахунок збільшення обсягів виробництва:
∆Пр2 = (Ц – Сб) ∙ ∆ОВпр,
де ΔПр2 – додатковий прибуток за рахунок збільшення обсягів виробництва, грн.; Ц – ціна реалізації одиниці продукції, грн.;
Сб – базова собівартість продукції, грн./т;
ΔОВпр – абсолютне збільшення обсягів виробництва за проектом, ц.
∆Пр2 = (1 440 – 1 200) ∙ (12 000 ∙ 1,12 – 12 000) = 316,8 тис. грн.
7. Загальний додатковий прибуток:
∆Прз = ∆ЗП + ∆Нзп + ∆Пр1 + ∆Пр2, де ∆Прз – загальний додатковий прибуток від реалізації проекту, грн.;
∆ЗП – річна економія заробітної плати, грн.;
∆Нзп – економія нарахувань на зарплату, грн.;

ΔПр1 – додатковий прибуток за рахунок зниження собівартості продукції, грн.; ΔПр2 – додатковий прибуток за рахунок збільшення обсягів виробництва, грн.
∆Прз = 666 + 246,42 + 1 610 + 316,8 = 2,84 млн. грн.
8. Додаткові витрати на виплату заробітної плати звільненим працівникам:
∆Взп = ∆ЗП + ∆Нзп,
де ∆Взп – додаткові витрати на виплату заробітної плати звільненим працівникам, грн.;
∆ЗП – річна економія заробітної плати, грн.;
∆Нзп – економія нарахувань на зарплату, грн.
∆Взп = 666 + 246,42 = 912,42 тис. грн.
9. Додатковий чистий прибуток:
∆Прч = ∆Прз ∙ (1 – ПдПр) – ∆Взп, де ∆Прч – додатковий чистий прибуток від реалізації проекту, грн.;
∆Прз – загальний додатковий прибуток від реалізації проекту, грн.; ПдПр – податок на прибуток (25 %), коефіцієнт;
∆Взп – додаткові витрати на виплату заробітної плати звільненим працівникам, грн.
∆Прч = 2 840 ∙ 0,75 – 912,42 = 1 217,58 тис. грн.,
10. Чистий грошовий потік за проектом:
∆ГПч = ∆Прч + ΔА, де ∆ГПч – чистий грошовий потік за проектом, грн.;
∆Прч – додатковий чистий прибуток від реалізації проекту, грн.; ΔА – додаткова сума амортизації, грн.
∆ГПч = 1 217,58 + 1 200 ∙ 0,15 = 1 397,58 тис. грн.
11. Термін окупності витрат за проектом:
Т  КВ ,
ок ГПч
де Ток – термін окупності витрат за проектом, грн.; КВ – капітальні витрати, грн.;
∆ГПч – чистий грошовий потік за проектом, грн.

Ток

 1 200
1 397,58

 0,86 року.

Задача 11.
Розрахувати скорочення чисельності працівників за рахунок зменшення втрат робочого часу та підвищення продуктивності праці. Одним працівником відпрацьовано в середньому 2 052 год. Чисельність працівників – 190 осіб. Середньомісячний розмір заробітної плати одного працівника становить 1 400 грн. Зробити висновки.
Таблиця 7.8
Втрати робочого часу у відсотках до відпрацьованого часу у СТОВ “Воскобійники” Шишацького району

Втрати робочого часу 2009 р. План (2011 р.)
Прогули 0,42 –
Добові простої 0,05 0,01
Внутрішньозмінні простої 0,60 0,40
Невиходи з дозволу адміністрації 0,72 0,40
Всього 1,79 0,8
Розв’язок
1. Втрати робочого часу одного працівника у 2009 р.:

Пзв 

зв вт%

 ФРЧ ,

вт 100
де Пзв – втрати робочого часу одного працівника у звітному періоді, год.;

зв вт%

– втрати робочого часу у відсотках до відпрацьованого часу, %;

ФРЧ – фонд робочого часу одного працівника, год.

Пзв  1,79  2 052  36,73 год.
вт 100
2. Загальні втрати робочого часу працівниками підприємства:
Пзв  Пзв  ЧП ,
вт вт б
де Пзаг – загальні втрати робочого часу працівниками підприємства у звітному періоді, год.;
зв – втрати робочого часу одного працівника у звітному періоді, год.;
ЧПб – базова чисельність працівників підприємства, осіб.
Пзв  36,73 190  6 978,7 год.
3. Загальні втрати робочого часу за проектом:

Ппл 

пл вт%

 ФРЧ  ЧП, 100

де Ппл – загальні втрати робочого часу працівниками підприємства у плановому періоді, год.
Ппл  0,81 2052 190  3158 год.

вт
4. Скорочення втрат робочого часу:
П

100

 Пзв  Ппл,

вт вт вт
де ΔПвт – скорочення втрат робочого часу, год.;
Пзаг – загальні втрати робочого часу працівниками підприємства у звітному періоді, год.;
Ппл – загальні втрати робочого часу працівниками підприємства у плановому періоді, год.
ΔПвт = 6 979 – 3 158 = 3 821 год.
5. Скорочення чисельності працівників за рахунок зменшення втрат робочого часу:
ЧП  Пвт ,
ФРЧ
де ΔЧП – абсолютне скорочення чисельності працівників за рахунок зменшення втрат робочого часу, осіб;
ΔПвт – скорочення втрат робочого часу, год.;
ФРЧ – фонд робочого часу одного працівника, год.
ЧП  3821  2 особи.
2052
6. Підвищення продуктивності праці за рахунок зменшення втрат робочого часу:

ПП%

 ЧП 100 %, ЧПб

де ΔПП% – відносна зміна продуктивності праці на підприємстві, %;
ΔЧП – абсолютне скорочення чисельності працівників за рахунок зменшення втрат робочого часу, осіб;
ЧПб – базова чисельність працівників підприємства, осіб.

7. Чисельність працівників за планом:

ПП 

2

190

100  1,1 %.

∆ЧПпл = ЧПб – ∆ЧП,
де ΔЧПпл – планова чисельність працівників підприємства, осіб; ЧПб – базова чисельність працівників підприємства, осіб;
ΔЧП – абсолютне скорочення чисельності працівників, осіб.
∆ЧПпл = 190 – 2 = 188 осіб.
8. Економія заробітної плати за рік становитиме:
ΔФОП = ΔЧП ∙ ЗПм ∙ 12,
де ΔФОП – економія заробітної плати за рік, грн.;
ΔЧП – абсолютне скорочення чисельності працівників за рахунок зменшення втрат робочого часу, осіб;
ЗПм – місячний розмір заробітної плати, грн.
ФОП = 2 • 1 400 • 12 = 33600 грн.

Таким чином, скорочення втрат робочого часу на підприємстві дозволить зменшити чисельність працівників на 2 особи, підвищити продуктивність праці на 1,1 % і зекономити кошти в розмірі 33 600 грн.

Задача 12.
Визначити ефективність витрат на удосконалення організації праці працівників дільниці за даними: річний виробіток одного працівника – 34 тис. грн.; чисельність працівників дільниці – 15 осіб; нормативний прибуток – 20 %; ставка дисконту – 18 %; витрати на впровадження заходів – 75 тис. грн.; річна норма амортизації – 15 %; економія витрат часу зміни – 70 хв.; оперативний час за фотографією робочого дня – 330 хв. Тривалість реалізації проекту становить 5 років.

Розв’язок
1. Підвищення продуктивності праці:

 

ПП%

 Тзм 100 %, Топ

де ΔПП% – відносна зміна продуктивності праці, %; ΔТзм – економія витрат часу зміни, хв.;
Топ – оперативний час зміни, хв.

2. Продуктивність праці за проектом:

ПП%

 70
330

100  21,2 %.

ППпр = ППф • Кпп,
де ППпр, ППф – продуктивність праці відповідно за проектом і фактично, грн.; Кпп – коефіцієнт підвищення продуктивності праці.
ППпр = 34 • 1,212 = 41,21 тис. грн.
3. Збільшення виробітку працівника за рахунок підвищення продуктивності праці:
∆ВР = ППпр – ППф, де ∆ВР – абсолютна зміна виробітку одного працівника, грн.;
ППпр, ППф – продуктивність праці відповідно за проектом і фактично, грн.
∆ВР = 41,21 – 34 = 7,21 тис. грн.
4. Збільшення виробництва продукції дільниці:
∆ВП = ∆ВР ∙ ЧП,
де ΔВП – абсолютна зміна валової продукції дільниці, грн.; ΔВР – абсолютна зміна виробітку одного працівника, грн.; ЧП – чисельність працівників дільниці, осіб.
∆ВП = 7,21 • 15 = 108,15 тис. грн.
5. Додатковий прибуток за рахунок збільшення виробництва продукції:
∆Пр = ΔВП ∙ ЧПр,
де ∆Пр – додатковий прибуток за рахунок збільшення виробництва продукції, грн.; ΔВП – абсолютна зміна валової продукції дільниці, грн.;
ЧПр – частка нормативного прибутку, коефіцієнт.
∆Пр = 108,15 • 0,2 = 21,63 тис. грн.
6. Додатковий грошовий потік:
∆ГП = ∆Пр + ∆А,
де ΔГП – додатковий грошовий потік від реалізації проекту, грн.;
∆Пр – додатковий прибуток за рахунок збільшення виробництва продукції, грн.; ΔА – додаткова амортизація, грн.
∆ГП = 21,63 + 75 • 0,15 = 32,88 тис. грн.
7. Дисконтування додаткового грошового потоку наведено у таблиці 7.9.

ТВгп 

ГП ,
(1  і) n

де ТВгп – теперішня вартість грошового потоку, грн.;
ΔГП – додатковий грошовий потік від реалізації проекту, грн.;
і – ставка дисконту, коефіцієнт; n – число періодів.

Таблиця 7.9
Дисконтування додаткового грошового потоку відділку за ставки дисконту 18 %

Роки Грошовий
потік, тис. грн. Коефіцієнт
дисконтування Теперішня вартість
грошового потоку, тис. грн.
2005 32,88 0,847 27,85
2006 32,88 0,718 23,61
2007 32,88 0,609 20,02
2008 32,88 0,516 16,97
2009 32,88 0,437 14,37
Всього х х 102,82
8. Чиста теперішня вартість додаткового грошового потоку:
ЧДВ = ТДВ – КВ,
де ЧДВ – чиста теперішня вартість грошового потоку, грн.; ТДВ – теперішня вартість грошового потоку, грн.;
КВ – капітальні витрати, грн.
ЧДВ = 102,82 – 75 = 27,82 тис. грн.
9. Індекс прибутковості:

Іпр

 ТДВ , КВ

де Іпр – індекс прибутковості проекту, коефіцієнт; ТДВ – теперішня вартість грошового потоку, грн.; КВ – капітальні витрати, грн.

Іпр

 102,82  1,371.
75

Задача 13.
Проаналізувати динаміку зайнятості сільського населення Диканського району за віковими групами. Зробити висновки.

60 – 70 років

50 – 59 років

40 – 49 років

30 – 39 років

25 – 29 років

15 – 24 років

0 400 600 800 1000

2009 р.
2008 р.
2007 р.

Осіб

Рис. 7.3. Динаміка зайнятості сільського населення Диканського району за віковими групами, 2007 – 2009 рр., осіб

Аналіз даних рис. 7.3 показує, що зайнятість сільського населення Диканського району за 2007 – 2009 рр. зменшилася на 604 особи (22,9 %) і становила 2 033 осіб.
Чисельність зайнятого сільського населення у віці 15 – 24 років зменшилася на 34,6 % або 10,4 % сільського населення, у віці 30 – 39 років – на 9,5 % (24,7 %), 40 – 49 років – на 35,6 % (26,2 %),
50 – 59 років – на 4,4 % (20,4 %).

Задача 14.
Проаналізувати чисельність і склад керівників і спеціалістів у сільському господарстві України.
Зробити висновки.

Таблиця 7.10
Чисельність і склад працівників, які займають посади керівників та спеціалістів у сільському господарстві України, 2006 – 2008 рр.

Роки Передбачено штатним розписом Всього працівників у тому числі
до 30 років 50 років і
старше мають вищу
освіту середню
спеціальну
2006 178577 171610 20252 59191 76530 80629
2007 173885 168193 19555 57774 77809 75777
2008 161781 156434 18166 54739 74075 68887
Як свідчать дані таблиці 7.10, чисельність працівників-спеціалістів і керівників у сільському господарстві України у 2008 р. порівняно з 2006 р. зменшилася на 15 176 осіб (8,8 %), у тому числі серед спеціалісті віком до 30 років на 2 086 осіб (10,3 %) і старших 50 років – на 4 452 осіб (7,5 %).
Питома вага спеціалістів і керівників, які мають вищу освіту серед працівників керівного складу, за досліджуваний період збільшилася з 44,6 % до 47,3 %, що позитивно впливає на ефективність управлінської діяльності.
Задача 15.
Проаналізувати показники економічної активності осіб працездатного віку в сільської місцевості України. Зробити висновки.
Таблиця 7.11
Динаміка економічної активності осіб працездатного віку в сільській місцевості України, 2000 – 2008 рр., тис. осіб

Показники Роки 2008 р. у % до 2000 р.
2000 2005 2008
Економічно активне населення 6132,8 6071,0 6091,8 99,3
Зайняті 5670,0 5671,4 5694,2 100,4
Безробітні:
за методологією Міжнародної організації праці 462,8 399,6 397,6 85,9
зареєстровані у державній службі зайнятості 274,2 433,4 307,1 112,0
Економічно неактивне населення 2222,1 2385,7 2310,9 104,0
Рівень економічної активності, % 73,4 71,8 72,5 х
Рівень зайнятості, % 67,9 67,1 67,8 х
Рівень безробіття, %:
за методологією МОП 7,5 6,6 6,5 х
за даними державної служби зайнятості 4,5 7,1 5,0 х
Як свідчать дані таблиці 7.11, чисельність економічно активного сільського населення працездатного віку в Україні у 2008 р. становила 6 091,8 тис. осіб, що на 41 тис. осіб (0,7 %) менше порівняно з 2000 р. Рівень зайнятості при цьому був стабільним – 67,8 % (5 694,2 тис. осіб).
Зменшення економічного активного населення працездатного віку відбулося лише в результаті зменшення безробітних на 65,2 тис. осіб (14,1 %). Чисельність безробітних, що офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості, за 2000 – 2008 рр. збільшилася на 32,9 тис. осіб (12 %) і становила 307,1 тис. осіб у 2008 р.
Виходячи з рівня зайнятості сільського населення працездатного віку, чисельність працездатних чоловіків і жінок, які не зайняті економічною діяльністю, у сільській місцевості в 2008 р. становила 574 тис. осіб. Внаслідок незайнятості такої чисельності селян, за такого рівня продуктивності праці аграрні підприємства недоотримали 50 млрд. грн. валової продукції.

Задачі
Задача 1.
Підприємство почало працювати у січні. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила: у січні – 124 особи, у лютому – 135 осіб, у березні – 148 осіб, у квітні – 142 особи, у травні – 130 осіб.

Визначити середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу з початку року до звітного місяця.

Задача 2.
Розрахувати показники руху персоналу підприємства, якщо відомо, що середньооблікова чисельність працівників складає 324 осіб. Прийнято на роботу 18 осіб, звільнено 24 осіб.

Задача 3.
У підприємстві – 1 200 корів. Механізація роздачі кормів застосовується на 900 ското-місцях, збирання гною – 980, напування – 1 200, доїння – 800 корів.
Визначити рівень механізації процесів роздачі кормів, збирання гною, напування, доїння корів і рівень комплексної механізації.

Задача 4.
На фермі 800 корів, їх обслуговують 26 доярок, 15 скотарів, 3 тракториста, 2 слюсарі, інших працівників – 4 особи.
Визначити навантаження корів на робітників кожної професії і середнє навантаження на працюючого.

Задача 5.
Проаналізувати динаміку зайнятості по галузях сільського господарства в аграрному підприємстві.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств” (3. Вартість активів і середньооблікова чисельність працівників).
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 7.12.
Таблиця 7.12
Середньооблікова чисельність працівників у , 2007 – 2009 рр., осіб

Показники Код рядка Роки 2009 р. у %
до 2007 р.
2007 2008 2009
Середньооблікова чисельність працівників,
зайнятих у сільському господарстві 0400
у т. ч в рослинництві 0410
тваринництві 0420
Висновки
Задача 6.
Проаналізувати наявність та склад персоналу підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 6-ПВ “Звіт про кількість працівників, їх якісний склад та професійне навчання”.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 7.13.
Таблиця 7.13
Наявність та склад персоналу у , 2007 – 2009 рр., осіб

Показники Код рядка Роки 2009 р. у %
до 2007 р.
2007 2008 2009
Середньооблікова чисельність штатних
працівників 12010
Кількість працюючих у віці:
15 – 28 років 12030
50 – 54 років 12050
55 – 59 років 12060
Чисельність працівників, які закінчили вищі заклади освіти:
1 – 2 рівнів акредитації
12070
3 – 4 рівнів акредитації 12080
Висновки

Задача 7.
Проаналізувати показники руху робочої сили у підприємстві.
Вихідна інформація. Форма № 1-ПВ “Звіт з праці”, форма № 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”.
Таблиця 7.14
Показники руху робочої сили
у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки Абсолютне відхилення
(+; –) 2009 р. від
2007 2008 2009 2007 р. 2008 р.
Середньооблікова чисельність працівників, осіб
Загальний оборот робочої сили, осіб
у т. ч. прийнято на роботу
звільнено з роботи
з них: за власним бажанням
за порушення трудової дисципліни
Коефіцієнт загального обороту, %
Коефіцієнт обороту по прийому, %
Коефіцієнт обороту по вибуттю, %
Коефіцієнт плинності кадрів, %
Висновки

Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена в таблиці 7.15.
Таблиця 7.15
Показники руху робочої сили

Показники Методика розрахунку

Коефіцієнт загального обороту (Кз.об), % ЧП пр  ЧП зв
Кз.об  ЧП 100 %,
с.о
де ЧПпр – прийнято працівників на підприємство, осіб;
ЧПзв – чисельність працівників, що вибула з підприємства, осіб; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Коефіцієнт обороту по прийому (Кпр) ЧП пр
Кпр  ,
ЧП с.о
де ЧПпр – прийнято працівників на підприємство, осіб; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Коефіцієнт обороту по вибуттю (Квиб) Квиб  ЧП зв ,
ЧП с.о
де ЧПзв – чисельність працівників, що вибула з підприємства, осіб; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

 

Коефіцієнт плинності кадрів (ПК), % ПК  ЧП вл.б  ЧП тр.д ,
зв зв

ЧП с.о
де ЧПвл.б – чисельність працівників, які звільнені за власним
зв
бажанням, осіб;
ЧПтр.д – чисельність працівників, які звільнені за порушення
зв
трудової дисципліни, осіб;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Задача 8.
Проаналізувати використання персоналу підприємства протягом року.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 7.16.

Таблиця 7.16
Досягнутий рівень використання персоналу в , 2009 р.

 

Місяці Середньоспискова
чисельність Відпрацьовано днів
одним працівником Відпрацьовано годин
одним працівником

Невикористаний резерв робочого часу, год.

план фактично

% забезпеченості план фактично
у % до середньо- місячних даних
план
фактично у % до середньо- місячних даних
А 1 2 3 = 2 : 1 • 100 4 5 6 7 8 9 10 = 8 – 7
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Середньо-
місячні дані 100,0 100,0
Висновки

Задача 9
Розрахувати показники рівня використання робочого часу за допомогою таблиці 7.17.
Вихідна інформація. Форма № 1-ПВ “Звіт з праці”, форма № 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”.
Таблиця 7.17
Показники рівня використання робочого часу у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. до 2007 р.
2007 2008 2009 абсолютне
відхилення, (+; –) відносне відхилення,
%
Середньооблікова чисельність працівників, осіб
Відпрацьовано всіма працівниками за рік:
людино-днів
людино-годин
Номінальний фонд робочого часу, днів
Нормативна тривалість робочого дня, год.
Кількість днів відпрацьованих одним
середньообліковим працівником за рік
Середня фактична тривалість дня, год.
Коефіцієнт використання тривалості робочого періоду, % х
Коефіцієнт використання тривалості робочого дня, % х
Загальний коефіцієнт використання робочого часу, % х
Висновки
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 7.18.

Таблиця 7.18
Показники рівня використання робочого часу

Показники Методика розрахунку
Кількість днів відпрацьованих одним середньообліковим працівником за рік (ВД) ВД  ФРЧ ,
ЧП с.о
де ФРЧ – витрати праці усіх працівників, люд.-год.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Середня фактична тривалість дня (ТД), год. ТД  ФРЧ ,
ЧП с.о  Д1
пр
де ФРЧ – витрати праці усіх працівників, люд.-год.; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб;
Д1 – відпрацьовано днів одним працівником.
пр

Коефіцієнт використання тривалості робочого періоду (Кр.д), % Д1
Кр.д  пр 100 %,
ФРЧ н
де Д1 – відпрацьовано днів одним працівником;
пр
ФРЧн – номінальний фонд робочого часу одного працівника, днів.

Коефіцієнт використання тривалості робочого дня (Кр.г), % ТДф
Кр.г  Т 100 %,
Дн
де ТДф – фактична тривалість робочого дня, год.;
ТДн – нормативна тривалість робочого дня, год.
Загальний коефіцієнт використання робочого часу ( Кр.ч )
з Кр.д  Кр.г
Кр.ч  ,
з 100
де Кр.д – коефіцієнт використання тривалості робочого періоду, %; Кр.г – коефіцієнт використання тривалості робочого дня, %.
Задача 10.
Проаналізувати динаміку використання робочого часу в аграрних підприємствах області.
Вихідна інформація. Статистичний збірник по області.
Таблиця 7.19
Показники використання робочого часу в аграрних підприємствах
області, 2007 – 2009 рр., люд.-год.

Показники Роки 2009 р. у % до 2007 р.
2007 2008 2009
Фонд робочого часу – всього
Відпрацьовано – всього
з них: надурочно
Не відпрацьовано – всього
у т. ч.: щорічні відпустки
тимчасова непрацездатність
навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством
неявки в зв’язку з тимчасовим переведенням для роботи в іншому підприємстві
неявки з дозволу адміністрації
відпустки за ініціативою адміністрації
з них: тривалістю понад 3 міс.
неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день, тиждень
простої
масові невиходи на роботу
прогули
Висновки

Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте категорії персоналу.
2. Розкрийте сутність категорій “професія”, “спеціальність”, “кваліфікація”.
3. Які існують групи робітників за рівнем кваліфікації, виконуваних ними робіт та термінів їх підготовки?
4. Дайте загальну характеристику штатного розпису.
5. Що таке мобільність персоналу?
6. Охарактеризуйте показники руху персоналу підприємства.
7. Які показники використовують для вимірювання сезонності сільськогосподарського виробництва?
8. Перелічіть складові кадрової політики підприємства.
9. Розкрийте особливості формування системи управління персоналом підприємства в сучасних умовах господарювання.
10. Обґрунтуйте напрями ефективного використання персоналу.

РОЗДІЛ 8. ПРОДУКТИВНІСТЬ І ОПЛАТА ПРАЦІ

Навчальні цілі
1. Охарактеризувати поняття продуктивності праці та методику її визначення в сільському господарстві.
2. Розглянути методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці на підприємстві.
3. Визначити чинники підвищення продуктивності праці.
4. Пояснити форми та системи оплати праці, визначити їх переваги та недоліки.

Основні теоретичні підходи
Продуктивність праці – це показник економічної ефективності трудової діяльності працівників підприємства, який визначається як відношення обсягу виробленої продукції (робіт, послуг) до витрат праці. Рівень продуктивності праці характеризується показником “виробітку”, що показує, яка кількість продукції вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник “трудомісткості”.
Існує три методи визначення виробітку: натуральний, вартісний і трудовий.
Натуральний метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції у натуральних одиницях на кількість витраченого часу (нормо-год.).
Вартісний метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції (грн.) на витрати часу, які можуть бути виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості людино-днів (люд.-год.).
Трудовий метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції у витратах робочого часу (нормо-год.) на кількість працівників, які беруть участь у її виробництві.
Планування продуктивності праці здійснюється методами прямого розрахунку та пофакторним.
Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці діленням запланованого обсягу виробництва продукції (у вартісному вираженні) на планову чисельність виробничого персоналу:

ППпл

 ВПпл , ЧПпл

(8.1)

де ППпл – планова продуктивність праці, грн./особу;
ВПпл – плановий обсяг виробництва у вартісному вираженні (валова продукція), грн.; ЧПпл – планова чисельність виробничого персоналу, осіб.
Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці у результаті економії чисельності працюючих або економію робочого часу за всіма чинниками приросту продуктивності праці згідно з їх типовою класифікацією.
Продуктивність праці у сільському господарстві знаходиться під впливом природних і економічних чинників. Чинники зростання продуктивності праці – це рушійні сили або причини, під впливом яких змінюється її рівень. Всі чинники зростання продуктивності праці у сільському господарстві можна об’єднати у три групи:
1. Організаційно-економічні: поглиблення спеціалізації і розвиток кооперації; удосконалення організації виробництва і праці; удосконалення нормування праці; ліквідація простоїв по організаційним причинам; скорочення чисельності обслуговуючого персоналу.
2. Соціально-економічні: удосконалення матеріального і морального стимулювання праці; дотримання трудової дисципліни; підвищення кваліфікації працівників; зменшення плинності кадрів; покращення умов праці; побуту і відпочинку працівників.
3. Природні: клімат, родючість ґрунту, продуктивність тварин. У сільському господарстві результати праці у більшій мірі залежить від природних умов, ніж в інших галузях матеріального виробництва.
Одним із основних соціально-економічних чинників, які визначають ефективність використання персоналу, є мотивація праці. Система мотивації характеризує сукупність взаємопов’язаних заходів, що стимулюють окремого працівника або трудовий колектив до досягнення цілей діяльності підприємства.

Система мотивації на рівні підприємства базується на дотриманні певних принципів:
− надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;
− узгодження рівня оплати праці з її результатами, тобто справедливий розподіл доходів залежно від результатів;
− створення належних умов для захисту здоров’я і безпеки праці;
− забезпечення можливостей професійного зростання, підвищення кваліфікації працівників.
Методи мотивації поділяються на:
− економічні (прямі) – відрядна та погодинна оплата праці, премії за раціоналізаторство, участь у прибутках;
− економічні (непрямі) – пільгове харчування, доплати за стаж роботи, пільгове користування об’єктами соціальної інфраструктури, транспортом тощо;
− негрошові – змістовність праці, гнучкий робочий графік, можливість кар’єрного росту тощо.
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно- ділових якостей працівника, результатів його праці та виробничо-фінансової діяльності підприємства.
Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно із встановленими нормам праці (часу, виробітку, обслуговування) у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців у розмірах, що не перевищують встановлені чинним законодавством.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові досягнення, винахідливість, складні умови праці. До неї входять передбачені чинним законодавством доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До основних функцій заробітної плати належать такі:
1) відтворювальна – встановлює норми оплати праці на такому рівні, який забезпечує просте відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;
2) стимулююча – спонукає працівників до ефективної роботи на робочих місцях;
3) регулююча – реалізує принципи диференціації рівня заробітку за фахом і відповідною кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;
4) соціальна – забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.
Деталізація і конкретна реалізація політики заробітної плати здійснюються на основі договірного регулювання оплати праці найманих працівників підприємств, тобто згідно з укладеними тарифними угодами.
Тарифна угода – це договір між наймачем та виконавцем робіт з питань оплати праці й соціальних гарантій.
Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка містить тарифну сітку, тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційні довідники і схеми посадових окладів.
Тарифна сітка встановлює певні співвідношення оплати праці працівників різної кваліфікації і містить перелік тарифних розрядів та відповідних тарифних коефіцієнтів. Розмір тарифної ставки першого розряду встановлюється виходячи зі встановленого державою мінімального розміру заробітної плати. Тарифні ставки інших розрядів визначають множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.
Тарифна ставка – це розмір заробітної плати за одну годину робочого часу працівника певної кваліфікації. Розмір тарифної ставки першого розряду визначається виходячи з рівня мінімальної заробітної плати, встановленої державою. Тарифні ставки старших розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.
Тарифно-кваліфікаційні довідники містять нормативні акти кваліфікаційних характеристик робіт і професій, згрупованих за виробництвами та видами робіт.
Схема посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці за певною професією і кваліфікацією. У ній зазначаються посадові обов’язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня та профілю підготовки керівників, спеціалістів, службовців.
На підприємствах найпоширеніші дві форми оплати праці: погодинна і відрядна.
Погодинна форма оплати праці передбачає визначення розміру заробітку залежно від відпрацьованого часу з урахуванням рівня кваліфікації. Існує кілька різновидів погодинної форми оплати праці.

1. Проста погодинна оплата праці. Заробіток працівника розраховується за формулою:
ЗПп.п = ТС • РЧф, (8.2)
де ЗПп.п – проста погодинна оплата праці, грн.;
ТС – годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн.; РЧф – кількість відпрацьованого часу працівником, год.
Ця система оплати праці недостатньою мірою пов’язана з кінцевими результатами діяльності колективу працівників і не сприяє прояву ініціативи та творчості. Тому дану форму оплати праці застосовують лише у окремих випадках, здебільшого для визначення тарифних заробітків при бригадній оплаті праці.
2. Погодинно-преміальна оплата праці. Заробіток працівника розраховується за попередньою формулою з нарахуванням премії – додаткової суми до окладу за досягнення певних кількісних і якісних показників:
ЗПп-прем = ТС • РЧф + Пм, (8.3)
де ЗПп-прем – погодинно-преміальна оплата праці, грн.; ТС – годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн.; РЧф – кількість відпрацьованого часу працівником, год.; Пм – розмір премії, грн.
Різновидом погодинно-преміальної системи вважається система оплати праці за посадовими окладами. Згідно з цією системою оплата праці працівників має сталий характер, за умови незмінного розміру відпрацьованого часу.
Відрядна форма оплати праці передбачає визначення розміру заробітку за кількість виробленої продукції за одиницю часу відповідно до встановлених тарифних ставок і норм виробітку. Застосовують цю форму на робочих місцях, де можливий облік колективної або індивідуальної праці й кінцевий результат можна розрахувати в натуральних одиницях. Залежно від особливостей, організаційно-економічних умов і завдань певної виробничої ділянки застосовують ті чи інші різновиди цієї системи оплати праці.
1. Пряма відрядна система оплати праці визначається кількістю виробленої продукції і розцінкою за її одиницю за тарифною ставкою, що відповідає певному розряду робіт та нормі часу або нормі виробітку. Заробіток працівника за цією системою визначають за формулою:
ЗПп.вд = РЦ • ОВ, (8.4)
де ЗПп.вд – пряма відрядна система оплати праці, грн.; РЦ – відрядна розцінка за одиницю продукції, грн./ц; ОВ – обсяг виробництва продукції, ц.
Відрядну розцінку встановлюють:

де РЦ – відрядна розцінка, грн./ц;

РЦ = ТС • НЧ або РЦ =

ТС , НВ

(8.5)

ТС – тарифна ставка працівника відповідного розряду, грн.;
НЧ – норма часу на виробництво одиниці продукції, люд.-год./ц; НВ – норма виробітку продукції за одиницю часу, ц.
Пряму відрядну систему оплати праці використовують у тих випадках, коли технологічну операцію виконує один працівник. Проте ця система недостатньо стимулює працівників до досягнення високих колективних показників, а також не пов’язана з якістю продукції, що виробляється.
2. Відрядно-преміальна система оплати праці усуває недолік попередньої системи. Заробіток за цією системою обчислюється так, як і в попередній системі, але з додатковим нарахуванням премії за досягнення певних якісних і кількісних показників:
ЗПвд-прем = РЦ • ОВ + Пм, (8.6)
де ЗПвд-прем – відрядно-преміальна система оплати, грн.; РЦ – відрядна розцінка, грн./ц;
ОВ – обсяг виробництва продукції, ц; Пм – розмір премії, грн.
3. Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає оплату виробленої продукції в межах плану за прямою відрядною системою, а оплату виробленої продукції понад план – за підвищеною розцінкою. Ступінь підвищення регламентується спеціальною шкалою, у якій зазначений відсоток збільшення основної розцінки залежить від результатів перевиконання основного завдання. Заробіток за цією системою обчислюють за формулою:
ЗПвд-прог = РЦ • ОВ + РЦпр ∙ ОВпр, (8.7) де ЗПвд-прог – відрядно-прогресивна система оплати праці, грн.;

РЦ, РЦпр – звичайна розцінка та збільшена розцінка за прогресивною шкалою відповідно, грн.; ОВ, ОВпр – обсяг продукції, виробленої за планом та понад план відповідно, ц.
Відрядно-прогресивна система більше стимулює працівників до підвищення продуктивності праці, ніж проста відрядна система, але призводить до випереджаючого зростання заробітної плати порівняно з виробітком. Тому застосовують її у короткотерміновому періоді на виробничих ділянках, де спостерігається низький рівень продуктивності праці.
4. Непряму відрядну систему оплати праці використовують для окремих категорій допоміжних працівників, які безпосередньо не виробляють продукцію, а обслуговують основних працівників- відрядників. Це наладчики, ремонтники, кранівники та робітники деяких інших категорій, праця яких не піддається нормуванню й обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних працівників. Заробітна плата за цією системою обчислюється так:
ЗПн.вд = ТС ∙ РЧ ∙ Кв.н, (8.8)
де ЗПн.вд – непряма відрядна систему оплати праці, грн.; ТС – погодинна тарифна ставка, грн.;
РЧ – фактично відпрацьований час, год.;
Кв.н – коефіцієнт виконання норм виробітку основними працівниками.
5. Акордну систему оплати праці застосовують тоді, коли необхідно підвищити матеріальну та моральну зацікавленість працівників у скороченні термінів виконання робіт, у довгостроковій здачі об’єктів в експлуатацію. З цією метою встановлюється фонд оплати на весь обсяг робіт:
ЗПакор = ТСІнд ∙ РЧпл + ТСпід ∙ (РЧпл – РЧф), (8.9) де ЗПакор – акордна система оплати праці, грн.;
ТСінд – індивідуальна погодинна тарифна ставка, грн.; РЧпл – плановий час виконання робіт, год.;
ТСпід – підвищена тарифна ставка, грн.; РЧф – фактичний час виконання робіт, год.
Щомісяця працюючим виплачується аванс, а остаточний розрахунок здійснюється після здачі об’єкта. Акордна система оплати праці може бути простою, акордною і акордно-преміальною.
6. Колективна система оплати праці (бригадна). У разі використання цієї системи спочатку розраховується заробіток бригади як при прямій відрядній системі за бригадною розцінкою. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з наведених далі методів.
Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли члени бригади працюють в однакових умовах. Спочатку визначають загальну кількість відпрацьованих бригадою годино-коефіцієнтів:
m

ГК  РЧі  Кі ,
i1
де ГК – кількість відпрацьованих бригадою годино-коефіцієнтів; РЧі – кількість годин, фактично відпрацьованих і-м працівником; Кі – тарифний коефіцієнт за розрядом і-го працівника;
m – чисельність працівників у бригаді.
Потім розраховують бригадний заробіток, що припадає на один годино-коефіцієнт:

(8.10)

ЦГК

 ЗПбр , ГК

(8.11)

де ЦГК – бригадний заробіток, що припадає на один годино-коефіцієнт, грн.; ЗПбр – заробітна плата бригади, грн.;
ГК – кількість відпрацьованих бригадою годино-коефіцієнтів. Після цього обчислюють заробіток і-го працівника:
ЗПі = РЧі • Кі • ЦГК, (8.12)
де ЗПі – заробіток і-го працівника, грн.;
РЧі – кількість годин, фактично відпрацьованих і-м працівником; Кі – тарифний коефіцієнт за розрядом і-го працівника;
ЦГК – бригадний заробіток, що припадає на один годино-коефіцієнт, грн.
Метод коефіцієнта виконання норм. Використовується тоді, коли члени бригади працюють у різних умовах. При цьому загальна сума заробітку встановлюється наперед. Спочатку визначають заробіток бригади у випадку повного виконання норми виробітку:
m

ЗПбр100%  РЧді  ТСі ,
i1
де ЗПбp100 % – заробіток бригади у випадку повного виконання норми виробітку, грн.; РЧді – дійсний фонд часу і-го працівника, год.;
ТСi – годинна тарифна ставка і-го працівника, грн.

(8.13)

Потім розраховують коефіцієнт виконання норм виробітку:

Кв.н

 ЗПбр , ЗПбр100%

(8.14)

де Кв.н – коефіцієнт виконання норм виробітку; ЗПбр – фактичний заробіток бригади, грн.;
ЗПбp100 % – заробіток бригади у випадку повного виконання норми виробітку, грн. Після цього розраховують заробітну плату і-го робітника бригади:
ЗПі = РЧді ∙ ТСі ∙ Кв.н, (8.15)
де ЗПі – заробітна плата і-го робітника бригади, грн.; РЧді – дійсний фонд часу і-го працівника, год.;
ТСi – годинна тарифна ставка і-го працівника, грн.; Кв.н – коефіцієнт виконання норм виробітку.
В умовах ринкових відносин на підприємствах поширюється безтарифна система оплати праці. Вважається, наприклад, що фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою фонду оплати праці колективу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта трудової участі і фактично відпрацьованого часу.
Кваліфікаційний рівень і коефіцієнт трудової участі встановлюють для всіх членів трудового колективу залежно від виконуваних ними функцій і рівня кваліфікації. Окрім того, коефіцієнт трудової участі затверджує рада трудового колективу.
Заробітну плату працівників за цією системою розраховують у такій послідовності:
1. Визначають кількість балів, зароблених кожним і-м працівником:
Бі = Кві ∙ РЧдн і ∙ КТУі, (8.16)
де Бі – кількість балів, зароблених кожним і-м працівником; Кві – кваліфікаційний рівень і-го працівника, розряд;
РЧдн і – кількість днів, фактично відпрацьованих і-м працівником;

КТУі – коефіцієнт трудової участі і-го працівника.
2. Підсумовують бали, зароблені всіма працівниками:
m
Б  Бі.
i1
3. Обчислюють частку фонду оплати праці, що припадає на один бал:

(8.17)

де ЦБ – ціна балу, грн.;

Ц  ФОП ,
Б  Б

(8.18)

ФОП – фонд заробітної плати бригади, грн.;
∑Б – сума балів, зароблених всіма працівниками бригади.
4. Розраховують заробітну плату і-го робітника:
ЗПi = ЦБ ∙ Бi, (8.19)
де ЗПі – заробітна плата і-го робітника бригади, грн.; ЦБ – ціна балу, грн.;
Бі – кількість балів, зароблених і-тим працівником.
Контрактна система оплати праці передбачає укладення договору між наймачем і виконавцем роботи, де обумовлюються режим роботи і умови праці працівників, права та обов’язки сторін, рівень оплати праці тощо. Згідно з цим договором може бути оплачений або час перебування виконавця на підприємстві, або конкретне виконане ним завдання.
Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може здійснюватись як у формі грошових виплат, так і через розповсюдження акцій підприємства. Виплати прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, рівня цін, фінансового стану підприємства загалом. Розміри виплат визначаються при укладенні тарифних угод між відповідними сторонами.
Системи участі у прибутках диференціюються залежно від показників і засобів мотивації: оцінки досягнень, преміальних виплат, колективного стимулювання, участі у прибутках за рівнем продуктивності праці тощо.
Загальний фонд заробітної плати підприємства визначається як сума фондів заробітної плати виробничого та невиробничого персоналу.

Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців встановлюється окремо за кожною категорією множенням посадових окладів на кількість працюючих за певною категорією з урахуванням доплат і премій згідно з чинним трудовим законодавством.
Фонд заробітної плати невиробничого персоналу розраховується на основі фонду заробітної плати виробничого персоналу і залежить від результатів роботи останнього. Визначений у такий спосіб загальний фонд заробітної плати є складовою витрат підприємства, що входить у собівартість продукції.
Якщо до фонду заробітної плати підприємства додати розміри премій, які виплачуються з прибутків, що залишились у розпорядженні підприємства, то отримаємо фонд оплати праці підприємства.
Державна політика оплати праці реалізується через механізм її регулювання. Складовими цього механізму є оплата праці та соціальний захист. Встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних підприємствах (організаціях) тощо регулюються державою. Бюджетне фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я і фізичної культури, формування фондів соціального страхування (пенсійного, медичної допомоги, допомоги на випадок безробіття), обмежене дотування цін на товари, що перебувають під державним контролем, запровадження допомоги сім’ям з низькими доходами, застосування різних форм компенсації підвищення цін для найуразливіших верств населення, створення дієвої системи працевлаштування та допомоги непрацюючим є складовими соціальної політики держави.

Основні терміни і поняття
Продуктивність праці; трудомісткість виробництва; методи визначення продуктивності праці; заробітна плата; основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; функції заробітної плати; тарифна сітка; тарифна ставка; тарифно-кваліфікаційні довідники; схема посадових окладів; погодинна форма оплати праці; відрядна форма оплати праці; коефіцієнт трудової участі; державна політика оплати праці.

Приклади розв’язку задач
Задача 1.
Визначити зростання продуктивності праці за даними, наведеними в таблиці 8.1. Чисельність працівників не змінюється.
Таблиця 8.1
Трудомісткість виробництва сільськогосподарської продукції у ПСГ “Нове життя” Машівського району, 2009 р.

Продукція Виробництво продукції, ц Витрати праці на одиницю продукції, нормо-год.
план фактично
Соняшник 100 120 20
Соя 250 225 15
Ріпак озимий 760 820 5
Розв’язок
За одиницю виміру (умовну одиницю) слід брати продукцію з мінімальною трудомісткістю. Тоді в умовно-натуральному виразі показники виробітку будуть наступні:
1. Виробіток по плану:
n ОВ  ТМ
ВР  і і ,

де ВР – виробіток, ц;

і1 ТМmin

ОВі – обсяг виробництва і-го виду продукції, ц;
ТМі – трудомісткість виробництва і-го виду продукції, нормо-год.; ТМmin – мінімальна трудомісткість продукції, нормо-год.
ВР  100  20  250 15  760  5 1910 ц.
пл 5 5 5

2. Виробіток фактичний:
ВР  120  20  225 15  820  5 1975 ц.
ф 5 5 5
Зростання продуктивності праці (виробітку) становить:

ВР%
де ΔВР% – відносна зміна виробітку, %;

 ВРф  ВРпл 100 %, ВРпл

ВРф, ВРпл – виробіток відповідно фактичний і плановий, ц.

ВР%

 1975 1910 100  3,4 %.
1910

Задача 2.
На обробку деталі затрачалось 18 хв. Після перегляду норм часу на дану деталь була встановлена норма 15 хв.
Розрахувати, на скільки відсотків знизилась трудомісткість роботи і зросла продуктивність праці, якщо тривалість зміни становить 8 год.

Розв’язок
Трудомісткість зменшилася на:

ТМ%

 ТМб  ТМпл 100 %, ТМб

де ΔТМ% – відносна зміна трудомісткості, %;
ТМб, ТМпл – трудомісткість виробництва відповідно базова та планова, хв./од.

Продуктивність праці зросла на:

ТМ%

 18 15 100 16,7 %.
18

ПП%

 100 100  ТМ%

100 %,

де ΔПП% – відносна зміна продуктивності праці, %; ΔТМ% – відносна зміна трудомісткості, %.

ПП%

 100
100  16,7

100  20 %.

Задача 3.
Проаналізувати динаміку трудомісткості виробництва сільськогосподарської продукції на підприємстві. Зробити висновки.
Таблиця 8.2
Трудомісткість виробництва сільськогосподарської продукції у СТОВ “Воскобійники” Шишацького району, 2007 – 2009 рр., люд.-год./ц

Вид продукції Роки У середньому по підприємствах району у 2009 р. 2009 р. у % до
2007 2008 2009 2007 р. середньо- районних
показників
Зернові та зернобобові 0,72 1,04 1,52 1,11 211,1 136,9
Кукурудза на зерно 0,50 0,76 0,96 1,16 192,0 82,8
Соняшник 1,46 2,32 1,38 1,54 94,5 89,6
Цукрові буряки 0,82 0,52 0,32 0,46 39,0 69,6
Картопля 3,13 2,63 5,17 6,24 165,2 82,9
Овочі відкритого ґрунту 7,22 16,29 12,86 12,64 178,1 101,7
Молоко 4,93 4,09 3,92 5,38 79,5 72,9
Приріст великої рогатої худоби 55,97 50,45 46,52 46,96 83,1 99,1
Приріст свиней 42,79 32,37 39,09 50,89 91,4 76,8
Яйця курячі, тис. шт. 57,14 4,09 36,04 38,35 63,1 94,0

Як свідчать дані таблиці 8.2, в цілому у СТОВ “Воскобійники” у 2009 р. порівняно з 2007 р. продуктивність праці зросла, оскільки трудомісткість виробництва продукції знижувалася і знаходилася на рівні нижче за середньорайонні показники. Однак, трудомісткість виробництва зернових та зернобобових у звітному році порівняно з 2007 р. збільшилася вдвічі і становила 1,52 люд.-год./ц, тоді як у підприємствах району вона не перевищувала 1,11 люд.-год./ц. Це пов’язано зі зниженням урожайності внаслідок несприятливих природнокліматичних умов.
Також спостерігалося підвищення трудомісткості виробництва кукурудзи, соняшнику та овочів, але її рівень не перевищував середнього по району.
Таким чином, зниження трудомісткості виробництва продукції у підприємстві свідчить про підвищення ефективності його функціонування, що позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства.
Задача 4.
Трудомісткість виробництва одиниці продукції становить 2,4 нормо-год. Річний обсяг виробництва продукції становитиме 94 тис. одиниць.
Розрахувати необхідну чисельність працівників-відрядників, якщо корисний фонд робочого часу за рік становить 1 860 год., а плановий відсоток виконання норм виробітку 105 %.
Розв’язок
1. Трудомісткість виробничої програми:
ТМв.пр = ТМ • ОВ,
де ТМв.пр – трудомісткість виробничої програми, люд.-год.;
ТМ – трудомісткість виробництва одиниці продукції, люд.-год.; ОВ – обсяг виробництва продукції, од.
ТМв.пр = 2,4 ∙ 94 = 225,6 тис. нормо-год.
2. Визначимо необхідну чисельність відрядників:

ЧПвд

 ТМв.пр , РЧпл  Кв.н

де ЧПвд – планова чисельність працівників-відрядників, осіб; ТМв.пр – трудомісткість виробничої програми, люд.-год.;
РЧпл – плановий корисний фонд робочого часу одного працівника, нормо-год.; Кв.н – коефіцієнт виконання норм виробітку.

ЧПвд

 225600
1860 1,05

116 осіб.

Задача 5.
На молочній фермі підприємства вироблено 67 500 ц молока, витрати праці – 375 000 люд.-год. Валова продукція підприємства становить 4 800 000 грн., середньооблікова чисельність працівників – 600 осіб.
Визначити продуктивність праці у молочному скотарстві і по підприємству в цілому.

Розв’язок
1. Витрати праці на 1 ц молока:

ТМм

 Пм , ОВм

де ТМм – трудомісткість виробництва молока, люд.-год./ц; Пм – витрати праці на виробництво молока, люд.-год.; ОВм – обсяг виробництва молока, ц.

ТМм
2. Вироблено молока на 1 люд.-год.:

 375 000  5,6 люд.-год./ц.
675 000

де ПРм – вироблено молока на 1 люд.-год.; ОВм – обсяг виробництва молока, ц;

ПРм

 ОВм , Пм

Пм – витрати праці на виробництво молока, люд.-год.

ПРм
3. Продуктивність праці по підприємству:

 67 500
375 000

 0,18 ц.

ППп

 ВП ,
ЧПс.о

де ППп – продуктивність праці по підприємству, грн./особу; ВП – валова продукція підприємства, грн.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

ППп

 4 800 000  8 000 грн.
600

Задача 6.
У 2009 р. обсяг виробництва продукції у підприємстві склав 22 000 тис. грн., а трудомісткість виробничої програми у цьому році порівняно з 2008 р. знизилась на 950 людино-днів. Річний виробіток у 2008 р. становив 120 тис. грн./особу.
Розрахувати виробіток на одного працівника у звітному році і його відносне зростання, якщо відомо, що у звітному році було 238 робочих днів.

Розв’язок
1. Чисельність працівників у 2009 р. становить:
ЧПзв

 ВПзв , ВРб

де ЧПзв – чисельність працівників у звітному періоді, осіб; ВПзв – виробництво валової продукції у звітному періоді, грн.; ВРб – виробіток у базовому періоді, грн./особу.

ЧП
2. Економія чисельності працівників:

2009

 22 000  183 осіб.
120

ЧП  ТМв.пр ,
Дзв
де ΔЧП – економія чисельності працівників підприємства, осіб; ΔТМв.пр – зниження трудомісткості виробничої програми, люд.-днів; Дзв – кількість робочих днів у звітному періоді.
ЧП  950  4 особи.
238
3. Приріст продуктивності праці становить:

ПП%

 ЧП ЧПзв  ЧП

100 %,

де ΔПП% – відносна зміна продуктивності праці, %;
ΔЧП – економія чисельності працівників підприємства, осіб; ЧПзв – чисельність працівників у звітному періоді, осіб.

ПП%

 4
183  4

100  2,2 %.

4. Виробіток на одного працюючого у 2009 р. становить:
ВР зв  ВР б  (1  ПП % ),
де ВРзв – виробіток у звітному періоді, грн./особу; ВРб – виробіток у базовому періоді, грн./особу;
ΔПП% – відносна зміна продуктивності праці, коефіцієнт.
ВР2009 = 120 ∙ (1 + 0,022) = 122,64 тис. грн./особу.
Задача 7.
Виробництво продукції за планом становить 12 млн. грн., чисельність персоналу – 200 осіб.
За проектом виробництво продукції збільшиться на 12 %.
Розрахувати продуктивність праці за планом і проектом та відносне скорочення чисельності персоналу.

Розв’язок
1. Продуктивність праці за планом:

 

ППпл

 ВПпл , ЧПпл

де ППпл – планова продуктивність праці, грн./особу; ВПпл – планове виробництво валової продукції, грн.; ЧПпл – планова чисельність працівників, осіб.

ППпл

 12000  60 тис. грн.
200

2. Фактичне виробництво продукції:
ВПпр = ВПпл • Кпр,
де ВПпл, ВПпр – обсяги виробництва відповідно у плановому періоді та за проектом, грн.; Кпр – коефіцієнт приросту обсягів виробництва.
ВПпр = 12 • 1,12 = 13,44 млн. грн.
3. Продуктивність праці за проектом:

ППпр

 ВПпр , ЧПпл

де ППпр – продуктивність праці за проектом, грн./особу; ВПпр – виробництво валової продукції за проектом, грн.; ЧПпл – планова чисельність працівників, осіб.

ППпр

 13 440  67 тис. грн./особу.
200

4. Додаткове виробництво продукції за рахунок підвищення продуктивності праці:
ОВпп  ВПпр  ВПпл ,
де ΔОВпп – абсолютна зміна виробництва валової продукції підприємства за рахунок підвищення продуктивності праці, грн.;
ВПпл, ВПпр – обсяги виробництва відповідно у плановому періоді та за проектом, грн.
ΔОВпп = 13,44 – 12 = 1,44 млн. грн.
5. Абсолютне зменшення чисельності працівників підприємства:

ЧП 

ОВпп
,
ППпл

де ΔЧП – абсолютне зменшення чисельності працівників підприємства за рахунок реалізації проекту, осіб;
ΔОВпп – абсолютна зміна виробництва валової продукції підприємства за рахунок підвищення продуктивності праці, грн.;
ППпл – планова продуктивність праці, грн./особу.
ЧП  1440  24 особи.
60
Задача 8.
Визначити виробіток на одного працівника у плановому році і його зростання у відсотках до базового року, якщо у плановому році 250 робочих днів, річний виробіток у базовому періоді становив 18,6 тис. грн./особу. За планом виробництво валової продукції становитиме 3 688 тис. грн., а зниження трудомісткості виробничої програми – 2 000 люд.-днів.

Розв’язок
1. Економія чисельності працівників на підприємстві:
ЧП  ТМ ,
РЧпл
де ΔЧП – абсолютне зменшення чисельності працівників, осіб;
ΔТМ – зниження трудомісткості виробничої програми підприємства, людино-днів; РЧпл – плановий робочий час одного працівника, днів.
ЧП  2000  8 осіб.
250

2. Відсоток зростання продуктивності праці:

ПП%

 ЧП ЧПб  ЧП

100 %,

де ΔПП% – відносна зміна продуктивності праці, %; ЧПб – чисельність працівників у базовому періоді, осіб;
ΔЧП – абсолютне зменшення чисельності працівників, осіб. При цьому:

ЧПб

 ВПпл , ВРб

де ЧПб – чисельність працівників у базовому періоді, осіб; ВПпл – виробництво валової продукції за планом, грн.; ВРб – виробіток у базовому періоді, грн./особу.

Тоді:

ЧПб

 3688  199 осіб.
18,6

ВР%

 8
199  8

100  4,2 %.

3. Виробіток на одного працівника в плановому році:
ВРпл = ВРб • Кпп, де ВРпл – виробіток у плановому періоді, грн./особу;
ВРб – виробіток у базисному періоді, грн./особу; Кпп – коефіцієнт зростання продуктивності праці. При цьому:

Кпп

 100  ПП% , 100

де Кпп – коефіцієнт зростання продуктивності праці; ΔПП% – відносна зміна продуктивності праці, %.

Кпп

 100  4,2  1,042.
100

Виробіток на одного працівника в плановому році:
ВРпл = 18,6 • 1,042 = 19,38 тис. грн./особу.

Задача 9.
Проаналізувати вартісні показники продуктивності праці підприємства. Зробити висновки.
Таблиця 8.3
Динаміка вартісних показників продуктивності праці у АФ “Перше травня” Лохвицького району, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. у % до 2007 р.
2007 2008 2009
Вироблено валової продукції:
на одного середньооблікового працівника, тис. грн.
43,8
52,1
71,0
162,0
на 1 люд.-год., грн. 13,7 19,7 25,9 118,7
Одержано товарної продукції:
на одного середньооблікового працівника, тис. грн.
62,8
27,7
66,5
106,0
на 1 люд.-год., грн. 19,7 10,5 24,3 123,5
Одержано чистого прибутку:
на одного середньооблікового працівника, тис. грн.
25,3
2,0
25,1
99,5
на 1 люд.-год., грн. 7,9 0,7 9,2 115,9

Як свідчать дані таблиці 8.3, у 2009 р. порівняно з 2007 р. вартість виробленої валової продукції на середньооблікового працівника збільшилась на 27,2 тис. грн. (62 %), на 1 люд.-год. – на 12,2 грн. (18,7 %). Також збільшилась вартість товарної продукції на одного працівника на 3,7 тис. грн. (6 %), на 1 люд.-год. – на 4,6 грн. (23,5 %).

За досліджуваний період спостерігається збільшення величини чистого прибутку на 1 люд.-год. на 1,3 грн. (15,9 %), однак величина чистого прибутку на середньооблікового працівника у 2009 р. порівняно з 2007 р. зменшилася на 0,2 тис. грн. (0,5 %) і становила 25,1 тис. грн.
Таким чином, збільшення вартісних показників виробітку свідчить про підвищення продуктивності праці та зростання ефективності діяльності підприємства в цілому.
Задача 10.
Розрахувати вплив галузевої структури виробництва на зміну середньогодинного виробітку.
Зробити висновки.
Таблиця 8.4
Вплив галузевої структури виробництва на середньогодинний виробіток у АФ “Жовтень” Семенівського району, 2009 р.

Галузь Середньогодинний виробіток, грн. Структура галузей виробництва, % Зміна середньогодинного виробітку, грн.
план фактично абсолютне
відхилення, (+; –)
Рослинництво 450 45 48 3 13,50
Тваринництво 668 55 52 – 3 – 20,04
Всього 570,3 100,0 100,0 х – 6,54
Виходячи з даних таблиці 8.4, можна зазначити, що у зв’язку зі збільшенням питомої ваги галузі рослинництва у АФ “Жовтень” на 3 %, середньогодинний виробіток зменшився на 6,54 грн.
Задача 11.
Підсобний працівник обслуговує трьох основних працівників. Його годинна тарифна ставка 12 грн. при 8-годинному робочому дні. Змінна норма виробітку кожного із основних працівників становить 50 шт./зм, а фактичне виконання цієї норми за зміну становило: першим робітником – 98,5 %; другим – 118,4 %; третім – 110 %. Визначити фактичний денний заробіток працівника- підсобника.
Розв’язок
1. Система оплати праці підсобника – непряма відрядна. Непряма відрядна розцінка:

РЦн.в
де РЦн.в – розцінка непряма відрядна, грн.; Тг – тривалість робочого дня, год.;

 Тг  ТСг , ЧПосн  НВзм

ТСг – годинна тарифна ставка працівника, грн.;
ЧПосн – чисельність основних працівників, яких обслуговує підсобний працівник, осіб; НВзм – змінна норма виробітку, шт./зм.

РЦн.в

 8 12  0,64 грн. 3  50

2. Фактичний заробіток підсобника за день становитиме:

д н.в

= РЦн.в ∙ (НВзм ∙ Внв1% + НВзм ∙ Внв2% + НВзм ∙ Внв3%),

де ЗПд – заробітна плата працівника-підсобника за день, грн.;
РЦн.в – розцінка непряма відрядна, грн.; НВзм – змінна норма виробітку, шт./зм;
Внв1%, Внв2%, Внв3% – виконання норми виробітку відповідно першим, другим, третім основним робітником, коефіцієнт.

Задача 12.

д н.в

= 0,64 • (50 • 0,985 + 50 • 1,184 + 50 • 1,1) = 104,6 грн.

Місячний оклад економіста 1 500 грн. при тривалості робочого дня 8,2 год. За графіком ним має бути відпрацьовано 22 дні, один з яких святковий, що не співпадає з вихідним, тривалість передсвяткового робочого дня – 7,2 год. Фактично йому був наданий лист непрацездатності на 4 дні, один з яких передсвятковий. З фонду матеріального заохочення економісту нарахована премія в розмірі 20 % фактичного заробітку.
Розрахувати заробітну плату економіста за місяць.

Розв’язок
1. Номінальна кількість годин, яку мав відпрацювати економіст протягом місяця:

РЧн

= Др ∙ Тг + Тп.св,

де РЧн

– номінальна кількість годин за місяць, яку має відпрацювати економіст, год.;

Др – кількість робочих днів у місяці (за мінусом святкового); Тг – тривалість робочого дня, год.;
Тп.св – тривалість передсвяткового робочого дня, год.

РЧн

= 20 • 8,2 + 7,2 = 171,2 год.

2. Кількість годин, які економіст не відпрацював у зв’язку із хворобою:
Тхв = Дхв ∙ Тг + Тп.св,
де Тхв – кількість годин, які економіст не відпрацював у зв’язку із хворобою; Дхв – кількість днів непрацездатності за мінусом передсвяткового;
Тг – тривалість робочого дня, год.;
Тп.св – тривалість передсвяткового робочого дня, год.
Тхв = 3 • 8,2 + 7,2 = 31,8 год.
3. Фактично відпрацьована кількість годин становить:
РЧф  РЧн  Т ,
м м хв
де РЧф – фактично відпрацьована кількість годин за місяць;

РЧн

– номінальна кількість годин за місяць, яку має відпрацювати економіст, год.;

Тхв – кількість годин, які економіст не відпрацював у зв’язку із хворобою.
РЧф = 171,2 – 31,8 = 139,4 год.

4. Годинна ставка економіста:

ТСг

 ЗПок , РЧн

де ТСг – годинна тарифна ставка економіста, грн.; ЗПок – посадовий оклад економіста, грн.;

РЧн

– номінальна кількість годин за місяць, яку має відпрацювати економіст, год.

ТСг
5. Тарифна заробітна плата економіста:

 1 500  8,76 грн.
171,2

ЗПосн

 ТСг

 РЧф,

де ЗПосн – основна заробітна плата економіста, грн.; ТСг – годинна тарифна ставка, грн.;
РЧф – фактично відпрацьована кількість годин за місяць.

6. Преміальні доплати:

ЗПосн = 8,76 • 139,4 = 1 221,14 грн.
Пм = ЗПосн ∙ Пм%,

де Пм – преміальні доплати, грн.;
ЗПосн – основна заробітна плата економіста, грн.;
Пм% – відсоток премії у розмірі до фактичної заробітної плати, коефіцієнт.
Пм = 1 221,4 • 0,2 = 244,23 грн.
7. Місячна заробітна плата економіста становить:
ЗПм = ЗПосн + Пм, де ЗПм – місячна заробітна плата економіста, грн.;
ЗПосн – основна заробітна плата економіста, грн.; Пм – преміальні доплати, грн.
ЗПм = 1 221,14 + 244,23 = 1 465,37 грн.
Задача 13.
Тарифний фонд оплати праці підприємства у плановому році повинен становити 400 тис. грн. Крім того передбачено низку доплат: по преміальних системах – 42 тис. грн.; за роботу в нічні зміни – 1,2 тис. грн.; бригадирам за керівництво бригадою – 0,82 тис. грн.; щорічні основні та додаткові відпустки – 38 тис. грн.; виконання громадських обов’язків – 0,7 тис. грн.
Визначити годинний і річний фонди оплати праці по підприємству.

Розв’язок
1. Годинний фонд оплати праці:
ФОПг = ФОПосн + Пм + ДПн.зм + ДПкер, де ФОПг – годинний фонд оплати праці, грн.;
ФОПосн – тарифний фонд оплати праці підприємства, грн.; Пм – преміальні виплати, грн.;
ДПн.зм – доплати за роботу в нічні зміни, грн.; ДПкер – доплати за керівництво бригадою, грн.
ФОПг = 400 + 42 + 1,2 + 0,82 = 444,02 тис. грн.
2. Річний фонд оплати праці:
ФОПр = ФОПг + ВДщ + ДПгр.об, де ФОПр – річний фонд оплати праці, грн.;
ВДщ – щорічні відпустки, грн.;
ДПгр.об – доплати за виконання громадських обов’язків, грн.
ФОПр = 444,02 + 38 + 0,7 = 482,72 тис. грн.

Задача 14.
Визначити місячну заробітну плату працівника з годинною тарифною ставкою 10,70 грн., якщо за місяць він відпрацював 168,9 год. і йому встановлено доплату за умови праці 8 % тарифної ставки і нарахована премія в розмірі 40 % основного заробітку.

Розв’язок
1. Основний заробітна плата працівника:
ЗПосн = ТСг ∙ РЧм,
де ЗПосн – основна заробітна плата працівника за місяць, грн.; ТСг – годинна тарифна ставка, грн.;
РЧм – фактично відпрацьований час працівником за місяць, год.
ЗПосн = 10,70 • 168,9 = 1 807,23 грн.
2. Доплата за умови праці:
ДПум.пр = ЗПосн ∙ КДП,
де ДПум.пр – доплата за умови праці, грн.;
ЗПосн – основна заробітна плата працівника за місяць, грн.; КДП – коефіцієнт доплати за умови праці.
ДПум.пр = 1 807,23 • 0,08 = 144,58 грн.

3. Сума премії:

Пм  (ЗПосн  ДП ум.пр )  Пм% ,
100 %

де Пм – сума преміальних виплат, грн.;
ЗПосн – основна заробітна плата працівника за місяць, грн.; ДПум.пр – доплата за умови праці, грн.;
Пм% – відсоток премії у розмірі до основної заробітної плати, грн.
Пм  (1807,23  144,58)  40  780,72 грн.
100
4. Місячна заробітна плата працівника:
ЗПм = ЗПосн + ДПум.пр + Пм, де ЗПм – місячна заробітна плата працівника, грн.;
ЗПосн – основна заробітна плата працівника за місяць, грн.; ДПум.пр – доплата за умови праці, грн.;
Пм – сума преміальних виплат, грн.
ЗПм = 1 807,23 + 144,58 + 780,72 = 2 732,53 грн.

Задача 15.
Робітник 4-го розряду виробив за місяць 65 одиниць продукції. Визначити його відрядну заробітну плату, якщо норма часу на виробництво одиниці продукції становить 2,7 год., годинна тарифна ставка працівника першого розряду – 10,5 грн., тарифний коефіцієнт працівника 4-го розряду – 1,3.

Розв’язок
1. Годинна тарифна ставка робітника 4-го розряду:
ТС4 = ТС1 • К4,
де ТС4 – тарифна ставка робітника 4-го розряду, грн.; ТС1 – тарифна ставка робітника 1-го розряду, грн.; К4 – тарифний коефіцієнт робітника 4-го розряду.
ТСІV = 10,5 • 1,3 = 13,65 грн.
2. Відрядна розцінка за виробництво однієї одиниці продукції:
РЦ = ТС4 • НЧ,
де РЦвд – відрядна розцінка, грн./од.;
ТС4 – тарифна ставка робітника 4-го розряду, грн.;
НЧ – норма часу на виробництво одиниці продукції, год.
РЦ = 13,65 • 2,7 = 36,86 грн.
3. Тарифна заробітна плата робітника-відрядника:
ЗПвд = ОВф • РЦ,
де ЗПвд – відрядна заробітна плата, грн.; ОВф – фактичний обсяг виробництва, од.; РЦ – відрядна розцінка, грн./од.
ЗПвд = 65 • 36,86 = 2 395,9 грн.
Задача 16.
Місячний оклад працівника становить 1 670 грн. Протягом місяця він відпрацював 24 днів по 8 год. Наприкінці місяця за високу якість роботи йому нарахована премія у розмірі 15 % тарифного заробітку.
Визначити за погодинно-преміальною системою суму заробітної плати працівника за місяць.

Розв’язок
1. Годинна тарифна ставка працівника:

ТCг

 ЗПок , РЧм

де ТСг – годинна тарифна ставка працівника, грн.; ЗПок – місячний оклад працівника, грн.
РЧм – робочий час працівника за місяць, год.

2. Тарифна заробітна плата:

ТСг

 1670  8,70 год.
24  8

ЗПп.п = РЧм ∙ ТСг, де ЗПп.п – проста погодинна заробітна плата, грн.;
РЧм – робочий час працівника за місяць, год.; ТСг – годинна тарифна ставка, грн.
ЗПп.п = 24 ∙ 8 ∙ 8,70 = 1 670,4 грн.

3. Сума премії:

де Пм – розмір премії, грн.;

Пм  ЗПп.п  Пм% ,
100 %

ЗПп.п – проста погодинна заробітна плата, грн.;
Пм% – розмір премії у відсотках до простої погодинної заробітної плати, %.
Пм  1 670,4  0,15  250,56 грн.
100
4. Погодинно-преміальна заробітна плата:
ЗПп-прем = ЗПп.п + Пм,
ЗПп-прем = 1 670,4 + 250,56 = 1 920,96 грн.
Задача 17.
Бригада робітників виконала будівельно-монтажні роботи за 21 день замість 24 днів згідно завдання. Відрядна заробітна плата бригади склав 12 500 грн. При цьому було зекономлено будівельних матеріалів на суму 1 200 грн.

Розрахувати загальний заробіток бригади, якщо за умовами преміювання за 100 % виконання завдання передбачалась премія в розмірі 10 %, а за кожен відсоток перевиконання завдання – по 1 % відрядного заробітку. За економію матеріалів виплачується 20 % фактичної економії.

Розв’язок
1. Відсоток перевиконання завдання:
РЧпер%

 РЧпл  РЧф 100 %, РЧпр

де ΔРЧпер% – відсоток перевиконання планового завдання за термінами, %;
РЧпл, РЧф – робочий час бригади на виконання будівельно-монтажних робіт відповідно за планом і фактично, днів.

РЧпер%
2. Премія за 100 % виконання завдання:

 24  21 100 12,5 %.
24

Пмвик.з = ЗПвд ∙ Пмвик.з%, де Пмвик.з – премія за 100 % виконання завдання, грн.;
ЗПвд – відрядна заробітна плата бригади, грн.;
Пмвик.з% – відсоток премії за повне виконання завдання, коефіцієнт.
Пмвик.з = 12 500 • 0,1 = 1 250 грн.

3. Премія за перевиконання:

Пмпер.з

 РЧпер%  (ЗПвд 1 %), 100 %

де Пмпер.з – премія за перевиконання завдання, грн.;
ΔРЧпер% – відсоток перевиконання планового завдання за термінами, %; ЗПвд – відрядна заробітна плата бригади, грн.

Пмпер.з

 12,5  (12 500 1) 1562,5 грн.
100

4. Премія за економію матеріалів:
ПмЕм = ΔЕм ∙ Пмек.м%,
де ПмЕм – премія за економію будівельних матеріалів, грн.; ΔЕм – сума економії будівельних матеріалів, грн.;
Пмек.м% – відсоток премії за економію матеріалів від фактичної економії, коефіцієнт.
ПмЕм = 1 200 • 0,2 = 240 грн.
5. Загальний заробіток бригади:
ЗПбр = ЗПвд + Пмвик.з + Пмпер.з + ПмЕм,
де ЗПбр – загальний заробіток бригади за виконання будівельно-монтажних робіт, грн.; ЗПвд – відрядна заробітна плата бригади, грн.;
Пмвик.з – премія за 100 % виконання завдання, грн.; Пмпер.з – премія за перевиконання завдання, грн.;
ПмЕм – премія за економію будівельних матеріалів, грн.
ЗПбр = 12 500 + 1 250 + 1 562,5 + 240 = 15 552,5 грн.
Задача 18.
Визначити:
1. Тарифну заробітну плату членів бригади.
2. Загальну заробітну плату кожного члена бригади з урахуванням преміальних виплат. Розмір премії становить 900 грн.
Таблиця 8.5
Вихідні дані для розрахунку безтарифної оплати праці працівників ТОВ ім. Шевченка Лохвицького району, 2009 р.

Прізвище працівника Розряд Годинна тарифна
ставка, грн. Відпрацьовано
годин Коефіцієнт трудової
участі (КТУ)
Плотник Д. І. V 11,6 170 1,0
Костюк К. І. ІV 11,5 175 0,8
Дивнич А. В. III 11,25 170 1,2
Стрілець Н. О. I 11,15 160 1,1

Розв’язок
1. Тарифний заробіток кожного з членів бригади:
ЗПп.п = ТСг ∙ РЧ, де ЗПп.п – заробітна плата проста погодинна, грн.;
ТСг – годинна тарифна ставка, грн.;
РЧ – відпрацьований робочий час за місяць, год. Плотник Д. І.:

Костюк К. І.: Дивнич А. В.: Стрілець Н. О.:

11,6 ∙ 170 = 1 972 грн.

11,5 ∙ 175 = 2 012,5 грн.

11,25 ∙ 170 = 1 912,5 грн.

11,15 ∙ 160 = 1 784 грн.

2. Фонд заробітної плати працівників бригади:
n
ФОПбр  ЗПі ,
і1
де ФОПбр – фонд заробітної плати працівників бригади, грн.; ЗПі – заробітна плата і-го члена бригади, грн.;
n – кількість членів бригади.
ФОПбр = 1 972 + 2 012,5 + 1 912,5 + 1 784 = 7 681 грн.
2. Сума коефіцієнтів трудової участі:
n
КТУбр  КТУі ,
і1
де КТУбр – коефіцієнт трудової участі бригади;
КТУі – коефіцієнт трудової участі і-го члена бригади; n – кількість членів бригади.
КТУбр = 1 + 0,8 + 1,2 + 1,1 = 4,1.
3. Сума премії, що припадає на один коефіцієнт трудової участі:

ЦКТ У 

Пмбр

n
КТУ
і1

де ЦКТУ – ціна коефіцієнта трудової участі, грн.; Пмбр – сума премії бригади, грн.;
КТУбр – коефіцієнт трудової участі бригади.

ЦКТ У

 900  219,51 грн.
4,1

4. Заробітна плата кожного члена бригади з урахуванням премії:
ЗПп-прем = ЗПп.п + ЦКТУ ∙ КТУi,
де ЗПп-прем – погодинно-преміальна заробітна плата і-го працівника бригади, грн.; ЗПп.п – заробітна плата проста погодинна, грн.;
ЦКТУ – ціна коефіцієнта трудової участі, грн.; КТУі – коефіцієнт трудової участі і-го працівника. Плотник Д. І.:

Костюк К. І.: Дивнич А. В.: Стрілець Н. О.:

1 972 + 219,51 ∙ 1,0 = 2 191,51 грн.

2 012,5 + 219,51 ∙ 0,8 = 2 188,11 грн.

1 912,5 + 219,51 ∙ 1,2 = 2 175,91 грн.

1 784 + 219,51 ∙ 1,1 = 2 025,46 грн.

Задача 19.
Проаналізувати склад фонду оплати праці підприємства. Зробити висновки.

Таблиця 8.6
Склад фонду оплати праці ТОВ “Дружба” Диканського району, 2007 – 2009 рр.

Показники 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р.
у % до 2007 р.
сума,
тис. грн. питома
вага, % сума,
тис. грн. питома
вага, % сума,
тис. грн. питома
вага, %
Фонд оплати праці штатних
працівників – всього 575,2 100,0 708,6 100,0 923,6 100,0 160,6
у т. ч. фонд основної заробітної
плати 548,1 95,3 643,3 90,8 818,1 88,6 149,3
фонд додаткової заробітної плати 27,1 4,7 65,3 9,2 105,5 11,4 389,3
з нього: надбавка та доплати до тарифних ставок та посадових
окладів
18,7
3,3
28,2
4,0
35,9
3,9
192,0
Оплата за невідпрацьований час 8,4 1,5 37,1 5,2 69,6 7,5 828,6

Аналіз даних таблиці 8.6 показує, що фонд оплати праці ТОВ “Дружба” у 2009 р. порівняно з 2007 р. збільшився на 348,4 тис. грн. (60,6 %), у тому числі фонд основної заробітної плати – на 49,3 %. Однак, за даний період не виплачувалися премії, що мають систематичний характер. Надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів зросли майже вдвічі і становили 35,9 тис. грн.
Оплата працівникам за невідпрацьований час у 2008 р. становила 69,6 тис. грн. або 7,5 % фонду заробітної плати, що на 61,4 тис. грн. більше порівняно з 2007 р.

Задача 20.
Подати графічну ілюстрацію структуру фонду оплати праці підприємства. Зробити висновки.

3000
2500
2000
1500
1000
500
0
2005 2006 2007 2008 2009 Роки

Фонд додаткової заробітної плати Фонд основної заробітної плати
Рис. 8.1. Структура фонду заробітної плати ТОВ “Стожари” Кобеляцького району, 2005 – 2009 рр., тис. грн.

Як свідчать дані рис. 8.1, за досліджуваний період загальний фонд оплати праці підприємства зріс у 2,4 рази і становив 2 537,4 тис. грн. При цьому питома вага додаткової заробітної плати у фонді оплати праці зменшилася з 19,5 % у 2005 р. до 19 % в 2009 р., а у 2007 р. не перевищувала 8,9 %, що свідчить про низький рівень матеріального стимулювання працівників.

Задача 21.
Проаналізувати динаміку продуктивності праці та заробітної плати підприємства.
Зробити висновки. Проілюструвати рішення графічно.
Як свідчать дані таблиці 8.7, річна продуктивність праці у 2009 р. порівняно з 2007 р. зменшилася на 970,22 грн. (3 %) і становила 31 775,97 грн. Середньорічна номінальна заробітна плата одного працівника збільшилась на 12,1 % і становила 12 474,19 грн., а реальна – 11 433,72 грн.
Слід відмітити, що реальна заробітна плата у СТОВ “СС “Тростянець” зростає вищими темпами порівняно з продуктивністю праці, що призводить до підвищення собівартості продукції і негативно впливає на фінансові результати діяльності підприємства.

Таблиця 8.7
Динаміка продуктивності праці і заробітної плати у СТОВ “CC “Тростянець” Полтавського району, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки Індекс Темп приросту
2007 2008 2009
Валова продукція, тис. грн. 4387,99 4407,26 3940,22 0,898 –10,2
Середньооблікова чисельність
працівників, осіб 134 129 124 0,925 – 7,5
Фонд оплати праці, тис. грн. 1490,7 1506,6 1546,8 1,038 3,8
Річний індекс інфляції, коефіцієнт 1,223 1,123 1,091 0,892 – 10,8
Річна продуктивність праці, грн./особу 32746,19 34164,81 31775,97 0,970 – 3,0
Середньорічна номінальна заробітна плата
одного працівника, грн. 11124,63 11679,07 12474,19 1,121 12,1
Середньорічна реальна заробітна плата
одного працівника, грн. 9096,18 10399,88 11433,72 1,257 25,7
Проілюструємо графічно динаміку оплати праці та продуктивності у підприємстві.
40
35
30

25
20
15
10
5
0
2007 2008 2009

 

 

 

Роки

Продуктивність праці
Середньорічна заробітна плата

Рис. 8.2. Динаміка оплати та продуктивності праці
у ДП ДГ “Степне” Полтавського району, 2005 – 2009 рр., тис. грн.
Задача 22.
Проаналізувати показники ефективності системи управління в галузі рослинництва підприємства.
Зробити висновки.
Таблиця 8.8
Ефективність системи управління виробництвом продукції рослинництва у ДП “ДГ ім. Декабристів” Миргородського району, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. у %
до 2007 р.
2007 2008 2009
Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих в
рослинництві, осіб 66 82 74 112,1
Чисельність працівників управлінського апарату, осіб 18 18 17 94,4
Валова продукція рослинництва, тис. грн. 5386,2 5385 5747 106,7
Товарна продукція галузі рослинництва, тис. грн. 2804,7 3462,8 5487,6 195,7
Прибуток галузі рослинництва, тис. грн. 2565,4 1395 1286 50,1
Вироблено валової продукції рослинництва, тис. грн.:
на одного середньооблікового працівника 81,6 65,7 77,7 95,2
на одного працівника апарату управління 299,2 299,2 338,1 113,0
Одержано товарної продукції, тис. грн.:
на одного середньооблікового працівника 42,5 42,2 74,2 174,6
на одного працівника апарату управління 155,8 192,4 322,8 207,2
Одержано прибутку, тис. грн.:
на одного середньооблікового працівника 38,9 17,0 17,4 44,7
на одного працівника апарату управління 142,5 77,5 75,6 53,1
Рівень рентабельності, % 2,1 5,4 1,8 х

Як свідчать дані таблиці 8.8, у ДП “ДГ ім. Декабристів” спостерігається тенденція до збільшення розміру основних показників ефективності управління виробництвом продукції рослинництва. Так, при збільшенні середньооблікової чисельності працівників, зайнятих у галузі рослинництва, на 8 осіб (12,1 %), спостерігається збільшення валової продукції рослинництва у поточних цінах реалізації – на 360,8 тис. грн. (6,7 %), товарної продукції – на 2 682,9 тис. грн. (2 рази), однак прибуток від реалізації продукції рослинництва зменшився на 1 279,4 тис. грн. (49,9 %), що зумовило зниження показників продуктивності. При цьому виробництво валової продукції рослинництва в розрахунку на одного середньооблікового працівника зменшилося на 3,9 тис. грн. (4,8 %), на одного працівника апарату управління – збільшилось на 38,9 тис. грн. (13 %).
За досліджуваний період у підприємстві прибуток на одного працівника апарату управління зменшився на 66,9 тис. грн. (46,9 %) і становив 75,6 тис. грн., що свідчить про зниження ефективності системи управління галуззю рослинництва.
Задача 23.
Подати графічну ілюстрацію динаміки середньомісячної заробітної плати у сільському господарстві України. Зробити висновки.
1200

1000

800

600

400

200

0

 

 

 

 

 

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Роки
Середньомісячна заробітна плата Мінімальна заробітна плата

Рис. 8.3. Середньомісячна, мінімальна заробітна плата у сільському господарстві України, 2000 – 2008 рр., грн.
За даними рис. 8.3 можна зазначити, що за 2000 – 2008 рр. спостерігається тенденція до зростання середньомісячної заробітної плати у сільському господарстві України з 111 грн. у 2000 р. до 1 076 грн. (9,7 рази) у 2008 р. Це зумовлено поетапним підвищенням рівня мінімальної заробітної плати з 90 грн. у 2000 р. до 744 грн. у 2008 р. та зростанням рівня продуктивності праці в результаті інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.
Задача 24.
Провести порівняльний аналіз рівнів заробітних плат по роках і галузях національної економіки України. Зробити висновки.
Таблиця 8.9
Динаміка середньомісячної номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності, 2000, 2006 – 2008 рр., грн.

Галузі національної економіки Роки 2008 р. у % до
2000 2006 2007 2008 2000 р. 2006 р.
А 1 2 3 4 5 6
Сільське господарство, мисливство та
пов’язані з ним послуги 111 563 709 1101 989,0 195,4
Промисловість 368 1289 1564 2017 548,8 156,4
Добувна промисловість 116 947 1324 2681 2311,4 283,2
Переробна промисловість 352 1183 1408 2681 761,4 226,6
Виробництво та розподілення
електроенергії, газу та води 449 1603 1991 2111 470,2 131,7
Будівництво 237 1060 1501 1832 774,2 172,8
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку 195 735 917 1514 776,0 206,1

Продовження таблиці 8.9

А 1 2 3 4 5 6
Діяльність готелів та ресторанів 183 605 864 1221 667,8 202,0
Діяльність транспорту та зв’язку 381 1294 1498 2207 579,8 170,6
Фінансова діяльність 354 1447 2019 3747 1057,2 258,9
Операції з нерухомим майном, оренда,
інжиніринг та надання послуг підприємцям 220 820 1060 2085 949,7 254,2
Державне управління 303 1329 1567 2581 852,0 194,2
Освіта 148 750 994 1448 976,9 193,0
Охорона здоров’я 134 666 867 1177 880,9 176,6
Діяльність у сфері культури та спорту 169 618 812 1511 895,6 244,6
Всього 227 955 1202 1806 794,2 189,2
Як свідчать дані таблиці 8.9, у аграрних підприємствах України оплата праці у 2008 р. становила 1 101 грн. на місяць, тоді як у цілому по галузях національної економіки – 1 806 грн., або у 1,63 рази більше. У промисловості оплата праці у 1,83 рази перевищувала оплату праці у сільському господарстві і становила 2 017 грн.

Задачі
Задача 1.
Трудомісткість виробництва одиниці продукції становить 1,8 нормо-год. Річна програма виробництва продукції підприємства становить 105 000 ц. Визначити необхідну чисельність робітників- відрядників, якщо корисний фонд робочого часу за рік становить 2 002 год., а плановий відсоток виконання норм виробітку 107 %.
Задача 2.
У 2009 р. обсяг виробництва продукції у підприємстві склав 24 800 тис. грн., а трудомісткість виробничої програми у цьому році порівняно з 2008 р. знизилась на 1 300 людино-днів. Річний виробіток у 2008 р. становив 135 тис. грн./особу.
Розрахувати виробіток на одного працівника у звітному році і його відносне зростання, якщо відомо, що у звітному році було 247 робочих днів.
Задача 3.
Проаналізувати ефективність використання трудових ресурсів у підприємстві.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, форма № 1-ПВ “Звіт з праці”.
Таблиця 8.10
Ефективність використання персоналу у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. у % до
2007 2008 2009 2007 р. 2008 р.
Середньооблікова чисельність працівників, осіб
у т. ч. в рослинництві
тваринництві
Ними відпрацьовано за рік, тис. люд.-год.
у т. ч. в рослинництві
тваринництві
Відпрацьовано на одного працівника за рік, днів
у т. ч. в рослинництві
тваринництві
Коефіцієнт використання запасу праці
Навантаження на одного працівника: ріллі, га
умовної худоби, гол.
Висновки

Задача 4.
Провести факторний аналіз трудомісткості виробництва продукції.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, довідково: витрати праці на виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 8.11.
Таблиця 8.11
Вплив чинників на трудомісткість виробництва продукції у , 2007, 2009 рр.

 

 

Продукція Витрати праці на 1 га (1 гол.),
люд.-год. Урожайність (продуктивність, ц), ц/га Витрати праці на 1 ц продукції, люд.-год. Абсолютне відхилення (+; –) трудомісткості
2009 р. від 2007 р., люд.-год./ц

2007 р.

2009 р.

2007 р.

2009 р.

2007 р.

2009 р.
загальне у т. ч. за рахунок

затрат праці
урожайності (продуктивності)
Зернові та
зернобобові культури
Цукрові буряки
Соняшник
Молоко
Приріст: великої рогатої
худоби
свиней
Яйця, тис. шт.
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Загальний індекс трудомісткості розчленовується на два часткові індекси:
ТМ0  П0 : У0  П0 : У0  П1 : У0 ,
ТМ1 П1 : У1 П1 : У1 П1 : У1
де ТМ0, ТМ1 – трудомісткість виробництва у базисному і звітному році, люд.-год./ц;
П0, П1 – витрати праці на 1 га посіву (1 гол.) у базисному і звітному році відповідно, люд.-год./га; У0, У1 – урожайність з 1 га, ц (продуктивність 1 гол., ц) у базисному і звітному році відповідно. За допомогою часткових індексів визначається кількісний вплив на трудомісткість:
1) прямих затрат живої праці:
ТМ  П1  П0 .
П У0 У0
2) урожайності культур (продуктивності тварин):
ТМ  П1  П1 .
У У1 У0
Перевірка розрахунку:
∆ТМ = ТМП + ТМУ.
Задача 5.
Проаналізувати динаміку вартісних показників продуктивності праці у підприємстві.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, форма № 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”, довідково: валова продукція підприємства.

Таблиця 8.12
Вартісні показники продуктивності праці у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. у % до
2007 2008 2009 2007 р. 2008 р.
Вироблено валової продукції, тис. грн.:
на одного середньооблікового працівника
на 1 люд.-год., грн.
Одержано товарної продукції, тис. грн.:
на одного середньооблікового працівника
на 1 люд.-год., грн.
Одержано чистого прибутку, тис. грн.:
на одного середньооблікового працівника
на 1 люд.-год.
Висновки

Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 8.13.
Таблиця 8.13
Вартісні показники продуктивності праці

Показники Методика розрахунку Порядок
розрахунку
Вироблено валової
продукції (ВП), тис. грн.: ВП −
на одного середньооблікового працівника (ПП) ПП  ВП ,
ЧП с.о
де ВП – валова продукція підприємства, грн.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.
ВП

ф.№50  сг (0400 )

на 1 люд.-год. (ВПП), грн. ВП П  ВП ,
Пф
де ВП – валова продукція підприємства, грн.; Пф – фактичні витрати праці, люд.-год.
ВП

ф.№3  ПВ (3020 )
Одержано товарної
продукції (ТП), тис. грн.: ТП ф.№ 2, 035
на одного середньооблікового працівника (ТПЧП) ТПЧП  ТП ,
ЧПс.о
де ТП – товарна продукція підприємства, грн.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.
ф.№2 (035)

ф.№50  сг (0400 )

на 1 люд.-год. (ТПП), грн. ТП П  ТП ,
Пф
де ТП – товарна продукція підприємства, грн.; Пф – фактичні витрати праці, люд.-год.
ф.№2 (035) ф.№3  ПВ (3020 )
Одержано чистого
прибутку (Прч), тис. грн.: Прч ф.№ 2 (220)
на одного середньооблікового
працівника ( Пр ЧП )
ч Пр ЧП  Пр ч ,
ч ЧП с.о
де Прч – чистий прибуток підприємства, грн.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.
ф.№2 (220)

ф.№50  сг (0400 )

на 1 люд.-год.( Пр П ), грн.
ч Пр П  Пр ч ,
ч Пф
де Прч – чистий прибуток підприємства, грн.; Пф – фактичні витрати праці, люд.-год.
ф.№2 (220 ) ф.№3  ПВ(3020 )

Задача 6.
Проаналізувати динаміку продуктивності праці на підприємстві.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, форма № 1-ПВ “Звіт з праці”, довідково: валова продукція підприємства.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 8.14.
Таблиця 8.14
Динаміка показників продуктивності праці у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки
2007 2008 2009
1. Валова продукція (у співставних цінах 2005 р.), тис. грн.
а) темп зростання х
б) темп приросту, % х
2. Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у
сільському господарстві, осіб
а) темп зростання х
б) темп приросту, % х
3. Фонд оплати праці, тис. грн.
а) темп зростання х
б) темп приросту, % х
4. Продуктивність праці, тис. грн./особу (п.1 : п.2) ∙ 1000
а) темп зростання х
б) темп приросту, % х
5. Середньорічна номінальна заробітна плата одного
працівника, грн. (п.3 : п.2)
а) темп зростання х
б) темп приросту, % х
6. Річний індекс інфляції, коефіцієнт х
7. Середньорічна реальна заробітна плата одного працівника,
грн. (п.5 : п.6)
а) темп зростання х
б) темп приросту, % х
Висновки

Темп зростання визначається за формулою:

Тзр

 А1 , А0

де Тзр – темп зростання показника, коефіцієнт; А1 – значення показника у звітному році;
А0 – значення показника у попередньому році. Темп приросту визначається за формулою:

Тпр

 А1  А0 100 %  Т А0 зр

100 100.

Задача 7.
Провести факторний аналіз продуктивності праці і розрахувати резерви збільшення виробництва валової продукції підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, форма № 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”, довідково: валова продукція підприємства; відпрацьовано всіма працівниками днів.
Методика розрахунку. Вихідна інформація для проведення факторного аналізу наведена у таблиці 8.15.

Таблиця 8.15
Вихідні дані для факторного аналізу продуктивності праці у , 2007 – 2009 рр.

Показники
Умовні позначення Роки 2009 р. до 2007 р.
2007 2008 2009 абсолютне
відхилення, (+; –) відносне відхилення,
%
1. Валова продукція (у співставних цінах
2005 р.), тис. грн. ВП
2. Середньооблікова чисельність
працівників, осіб ЧП
3. Відпрацьовано за рік працівниками, зайнятими у сільському господарстві:
а) тисяч днів

∑Д
б) тисяч годин ∑Г
4. Продуктивність праці, грн.
(п.1 : п.2) • 1000 ПП
5. Кількість днів, відпрацьованих одним
працівником за рік (п.3а • 1000 : п.2) Д
6. Середня тривалість робочого дня, год.
(п.3б • 1000 : п.2 • п.5) Г
7. Середньогодинний обсяг виробництва
валової продукції, грн. (п.1 : п.3б) ВРг
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Загальна зміна обсягу виробництва валової продукції сільського господарства на одного середньооблікового працівника, грн.:
ΔПП = ПП1 – ПП0.
У тому числі за рахунок чинників:
1) кількість днів, відпрацьованих одним середньообліковим працівником за рік:
ПП Д  (Д1  Д0 )  Г0  ВР г ;
2) середньої тривалості робочого дня:
ППГ  Д1  (Г1  Г0 )  ВРг ;
3) годинної продуктивності праці:
ПП Г  Д1  Г1  (ВР г  ВР г).
ПП 1 0
Перевірка розрахунку:
ΔПП = ΔППД + ΔППГ + ΔПП г.
2. Розрахунок впливу чинників на зміну обсягу виробництва валової продукції. Загальна зміна обсягу виробництва валової продукції, тис. грн.:
ΔВП = ВП1 – ВП0.
У тому числі за рахунок чинників:
1) середньооблікової чисельності працівників:
ΔВПЧП = (ЧП1 – ЧП0) ∙ ПП0;

2) продуктивності праці:

З нього:

ΔВППП = (ПП1 – ПП0) ∙ ЧП1.

1) кількість днів, відпрацьованих одним середньообліковим працівником за рік:
ΔВПД = ΔППД ∙ ЧП1;
2) середньої тривалості робочого дня:
ΔВПГ = ΔППГ ∙ ЧП1;
3) годинної продуктивності:
ВПВРг  ППВРг  ЧП1.
Перевірка розрахунку:
ΔВП = ΔВПЧП + ΔВППП = ΔВПЧП + ΔВПД + ΔВПГ + ВПВР г .

3. Розрахунок резервів збільшення обсягу виробництва валової продукції.
При розрахунку резервів необхідно обґрунтувати можливі значення факторних показників: Дпл = 250;
Гпл = 8;
г  ВРг 1,05 .
Примітка: показники з позначкою 1 – фактичні, пл – планові. Резерви збільшення обсягу виробництва валової продукції, грн.:
1) за рахунок скорочення щоденних втрат робочого часу:
ВП Д  ЧП1  (Дпл  Д1)  Г1  ВР г ;
2) за рахунок скорочення внутрішніх простоїв:
ВПГ  ЧП1  Дпл  (Гпл  Г1)  ВРг ;
3) за рахунок підвищення продуктивності праці:
ВП ВР г  ЧП1  Дпл  Гпл  (ВР г  ВР г).

Загальна величина резервів збільшення виробництва валової продукції:
ВП  ВПД  ВПГ  ВПВРг .
Результати факторного аналізу продуктивності праці і обсягу виробництва валової продукції

Таблиця 8.16

Чинники Зміна продуктивності
праці, тис. грн. Зміна обсягу виробництва
валової продукції, тис. грн.
Першого рівня
Середньооблікова чисельність працівників х
Продуктивність праці х
Всього х
Другого рівня
Кількість днів, відпрацьованих одним
працівником
Середня тривалість робочого дня
Годинна продуктивність праці
Всього
Висновки
Задача 8.
Визначити вплив галузевої структури виробництва на зміну середньогодинного виробітку.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”.
Методика розрахунку. Розрахунок можна провести способом абсолютних різниць:
n (ПВф  пл)  пл
 і ПВі ВРі
ВРг  і1 ,
100
де ΔВРг – абсолютна зміна середньогодинного виробітку, грн.;
ПВф , ПВпл – питома вага і-ої галузі відповідно фактично та у плановому періоді, %;
і і
ВРпл – середньогодинний виробіток у і-й галузі у плановому періоді, грн./год.
Таблиця 8.17
Вплив галузевої структури виробництва на середньогодинний виробіток у , 2009 р.

Галузь Середньогодинний виробіток, грн. Структура галузей виробництва, % Зміна середньогодинного виробітку, грн.
план фактично абсолютне
відхилення, (+; –)
Рослинництво
Тваринництво
Всього
Висновки

Задача 9.
Розрахувати вплив чинників на рентабельність персоналу.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”.
Методика розрахунку. Вихідна інформація для проведення факторного аналізу наведена у таблиці 8.18.
Таблиця 8.18
Вихідні дані для проведення факторного аналізу рентабельності персоналу в , 2007 – 2009 рр.

Показники
Умовні позначення Роки Абсолютне відхилення (+; –) 2009 р. від
2007 р.
2007 2008 2009
Прибуток від реалізації продукції, тис. грн. Пр
Валова продукція у поточних цінах, тис. грн. ВП
Виручка від реалізації продукції, тис. грн. Вр
Середньооблікова чисельність
працівників, осіб ЧПс.о
Рівень рентабельності продажу, коефіцієнт Рпр
Рівень товарності, коефіцієнт Рт
Річний виробіток на одного
працівника, тис. грн./особу ВР
Прибуток на одного працівника, тис. грн./особу Пр1

Зв’язок отриманого прибутку на одного працівника з рівнем продуктивності праці можна представити наступним чином:
Пр  Пр  Вр  ВП  Р  Рт ВР,
ЧПс.о Вр ВП ЧПс.о пр
де Пр – прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції, грн.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, осіб;
Вр – виручка від реалізації продукції, грн.;
ВП – валова продукція підприємства у поточних цінах, грн.; Рпр – рівень рентабельності продажу, коефіцієнт;
Рт – рівень товарності продукції, коефіцієнт; ВР – середньорічний виробіток, грн./особу.
Проведемо розрахунок впливу чинників на зміну розміру прибутку за допомогою наступної таблиці 8.19.
Таблиця 8.19
Розрахунок впливу чинників на зміну розміру прибутку на одного працівника

Чинники Розрахунок впливу Розмір впливу, тис. грн.
Рівіень рентабельності продажу ΔРпр • Ртф • ВРф
Рівень товарності ΔРт ∙ ВРф ∙ Рпр.пл
Річний виробіток працівника ΔВР • Ртпл • Рпр.пл
у т. ч. за рахунок:
питомої ваги працівників
ΔВРпв ∙ Ртпл • Рпр.пл
кількості відпрацьованих днів одним працівником ΔВРд ∙ Ртпл ∙ Рпр.пл
тривалості робочого дня ΔВРт ∙ Ртпл • Рпр.пл
середньогодинного виробітку ΔВРгв ∙ Ртпл • Рпр.пл
індексу цін ΔВРц ∙ Ртпл Рпр.пл
Всього ∑
Висновки

Задача 10.
Проаналізувати динаміку та структуру фонду оплати праці підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 1-ПВ “Звіт з праці”.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 8.20.
Таблиця 8.20
Показники складу фонду оплати праці у , 2007 – 2009 рр.

 

Показники

Код рядка 2007 р. 2008 р. 2009 р.
2009 р.
у % до 2007 р.
сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, %
Фонд оплати праці штатних працівників 4010
у т. ч. фонд основної заробітної плати 4020
фонд додаткової заробітної плати 4030
з нього: надбавки та доплати до
тарифних ставок та посадових окладів 4040
премії та винагороди, що носять
систематичний характер 4050
виплати в порядку компенсації втрати
заробітної плати 4060 + 4070
заохочувальні та компенсаційні виплати 4080
з них: матеріальна допомога 4090
соціальні пільги, що носять
індивідуальний характер 4100
Оплата за невідпрацьований час 4110
Натуральна оплата праці 4120
Висновки

Задача 11.
Робітник 3-го розряду виробив за місяць 135 шт. продукції. Визначити його відрядну заробітну плату, якщо норма часу на виробництво одиниці продукції становить 1,4 год., годинна тарифна ставка працівника першого розряду – 13,35 грн., тарифний коефіцієнт працівника 3-го розряду – 1,3.

Задача 12.
Підсобний працівник обслуговує трьох основних працівників. Його годинна тарифна ставка 11,66 грн. при 8-годинному робочому дні. Змінна норма виробітку кожного із основних працівників становить 70 шт./зм, а фактичне виконання цієї норми за зміну становило: першим робітником – 100,5 %; другим – 98,1 %; третім – 97,6 %. Визначити фактичний денний заробіток працівника- підсобника.

Задача 13.
Місячний оклад економіста 1 750 грн. при тривалості робочого дня 8 год. За графіком ним має бути відпрацьовано 24 дні, один з яких святковий, що не співпадає з вихідним, тривалість передсвяткового робочого дня – 7,2 год. Фактично йому був наданий лист непрацездатності на 5 днів. З фонду матеріального заохочення економісту нарахована премія в розмірі 20 % фактичного заробітку.
Розрахувати місячну заробітну плату економіста.

Задача 14.
За допомогою способу абсолютних різниць визначити вплив чинників на зміну фонду оплати праці.
Вихідна інформація. Форма № 1-ПВ “Звіт з праці”, форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, довідково: валова продукція підприємства.
Методика розрахунку. Вихідна інформація для проведення факторного аналізу наведена у таблиці 8.21.

Таблиця 8.21
Вихідні дані для факторного аналізу фонду оплати праці у , 2007 – 2009 рр.

Показники Умовні позначення Роки 2009 р. у %
до 2007 р.
2007 2008 2009
1. Валова продукція (у поточних цінах), тис. грн. ВП
2. Середньооблікова чисельність працівників, осіб ЧП
3. Фонд оплати праці, тис. грн. ФОП
4. Середньорічна зарплата одного працівника, грн.
(п.3 : п.2 ∙ 1000) ЗП
5. Зарплатомісткість, грн. (п.3 : п.1) ЗМ
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Перший спосіб факторного аналізу.
Модель факторного аналізу фонду оплати праці має вигляд:
ФОП = ЧП ∙ ЗП,
де ФОП – фонд оплати праці працівників підприємства, грн.; ЧП – чисельність працівників підприємства, осіб;
ЗП – середньорічна заробітна плата одного працівника, грн. Загальна зміна фонду оплати праці, тис. грн.:
ФОП = ФОП1 – ФОП0.
У тому числі за рахунок чинників:
1) середньооблікової чисельності працівників:
ФОПЧП = (ЧП1 – ЧП0) ∙ ЗП0;
2) середньорічної заробітної плати одного працівника:
ФОПЗП = (ЗП1 – ЗП0) ∙ ЧП1.
Другий спосіб факторного аналізу фонду оплати праці. Модель факторного аналізу фонду оплати праці:
ФОП = ВП ∙ ЗМ.
Загальна зміна фонду оплати праці:
ФОП = ФОП1 – ФОП0.
У тому числі за рахунок чинників:
1) вартості виробленої продукції (у поточних цінах):
ФОПВП = (ВП1 – ВП0) ∙ ЗМ0;

2) зарплатомісткості: Перевірка розрахунку:

ФОПЗМ = (ЗМ1 – ЗМ0) ∙ ВП1;

ФОП = ФОПВП + ФОПЗМ.

Задача 15.
Проаналізувати динаміку продуктивності праці і реальної заробітної плати.
Вихідна інформація. Форма № 1-ПВ “Звіт з праці”, довідково: валова продукція підприємства; річний індекс інфляції.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 8.22.
1. Розрахунок коефіцієнта співвідношення темпів приросту (зменшення) показників реальної зарплати і продуктивності праці проводиться з використанням даних таблиці 8.22 за формулою:

Ксп

 ТРПЗ , ТРПП

де Ксп – коефіцієнт співвідношення темпів приросту (зменшення) показників реальної зарплати і продуктивності праці;
ТРПЗ – темп приросту (зменшення) середньорічної реальної зарплати одного працівника, %; ТРПП – темп приросту (зменшення) річної продуктивності праці, %.
Коефіцієнт співвідношення показує відсоток приросту (зменшення) реальної зарплати на 1 % приросту (зменшення) продуктивності праці.

2. Величина економії (перевитрат) фонду оплати праці у звітному році за формулою:

Е(П)

ФОП

 ФОП1

 ІРЗП  ІРПП , ІРЗП

де ΔЕ(П)ФОП – економія (−) або перевитрата (+) фонду оплати праці у звітному році як результат випереджання (відставання) темпу приросту продуктивності праці порівняно з темпом приросту реальної заробітної плати, тис. грн.;
ФОП1 – фонд оплати праці у звітному році, тис. грн.; ІРЗП – індекс реальної зарплати, коефіцієнт;
ІРПП – індекс річної продуктивності праці, коефіцієнт.
Таблиця 8.22
Динаміка продуктивності праці і заробітної плати у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки Індекс Темп приросту
2007 2008 2009
А 1 2 3 4 = 3 : 1 5 = 4 ∙ 100 – 100
1. Валова продукція (у співставних цінах 2005 р.),
тис. грн.
2. Середньооблікова чисельність працівників, осіб
3. Фонд оплати праці, тис. грн.
4. Річний індекс інфляції, коефіцієнт х х
5. Річна продуктивність праці, грн. (п.1 : п.2 • 1000)
6. Середньорічна номінальна заробітна плата одного
працівника, грн. (п.3 : п.2 ∙ 1000)
7. Середньорічна реальна зарплата одного
працівника, грн. (п.6 : п.4)
Висновки

Питання для самоконтролю
1. Розкрийте зміст поняття “продуктивність праці”.
2. Якими основними методами здійснюють вимірювання продуктивності праці на підприємстві.
3. Які показники характеризують ефективність використання персоналу підприємства?
4. Назвіть чинники зростання продуктивності праці у підприємстві.
5. Здійсніть порівняльну оцінку різних моделей мотивації трудової діяльності.
6. Охарактеризуйте основні функції та принципи оплати праці.
7. У чому полягає сутність відрядної форми оплати праці?
8. Охарактеризуйте погодинну форму нарахування заробітної плати.
9. Як здійснюється нарахування заробітної плати керівникам, спеціалістам і службовцям підприємства?
10. Які види доплат і надбавок до заробітної плати використовують для різних категорій персоналу у аграрних підприємствах України?

РОЗДІЛ 9. ОСНОВНІ ФОНДИ

Навчальні цілі
1. Розглянути класифікацію та структуру основного капіталу.
2. Охарактеризувати види грошової оцінки основних фондів.
3. З’ясувати зміст амортизації основних фондів та методи її визначення.
3. Визначити показники ефективності використання основних виробничих фондів.

Основні теоретичні підходи
Процес виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється за умови взаємодії робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони є виробничими фондами підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час (більше одного виробничого циклу) у своїй незмінній фізичній формі, а їх вартість переноситься
конкретною працею на продукцію, що виробляється частинами в міру зносу.
До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва впродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість частинами на вартість виробленої продукції.
Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом їх відтворення є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих фондів належать фонди житлово- комунальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, об’єкти соціально-побутового призначення.
Основні фонди неоднорідні і відрізняються натурально-речовим складом, термінами служби, призначенням і роллю у процесі виробництва.
Класифікують основні фонди за видами, функціональною ознакою, галузевою належністю, віковим складом.
Видова класифікація основних фондів, що застосовується в бухгалтерському обліку, така:
− земельні ділянки;
− капітальні витрати на поліпшення земель;
− будинки, споруди та передавальні пристрої;
− машини та обладнання;
− транспортні засоби;
− інструменти, прилади, інвентар (меблі);
− робоча і продуктивна худоба;
− багаторічні насадження;
− інші основні фонди.
Відповідно до податкового обліку основні фонди класифікують за функціональним призначенням на три групи.
До першої групи відносять будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.
До другої групи належать транспортні засоби, меблі, офісне обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно- обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації.
До третьої групи відносять решту основних фондів, що не увійшли до першої та другої груп, включаючи сільськогосподарські машини й знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження.
В залежності від участі основних фондів у процесі виробництва, розрізняють активну та пасивну частини.
До активної частини відносять основні фонди, що беруть безпосередню участь у процесі виробництва. Це машини та устаткування, інструменти, прилади та пристрої для вимірювання тощо. До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують безперервне функціонування виробничого процесу, створюють умови для цього.
Галузева структура основних фондів – це співвідношення питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів – це співвідношення різних вікових груп основних фондів у їх загальній вартості.
Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формі.
Натуральні показники основних фондів (площа, потужність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, удосконалення складу фондів тощо.
Вартісні показники основних фондів дають можливість визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію, розраховувати собівартість продукції, рівень рентабельності підприємства.
Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове вираження їхньої вартості. Вона необхідна для визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури та розрахунку економічних показників діяльності підприємства. Існують різні види оцінки основних фондів: залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів – за повною або залишковою вартістю.
Первісна вартість основних фондів – це фактична собівартість основних фондів, сплачена (передана) на дату їх придбання (створення). Первісна вартість складається з таких витрат:
− суми, що сплачують постачальникам засобів праці (продавцям) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;
− реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкти основних фондів;
− суми ввізного мита;
− суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
− витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;
− витрати на установлення, монтаж, налагодження основних фондів;
− інші витрати, безпосередньо пов’язані з приведенням основних фондів до стану, у якому вони можуть використовуватися із запланованою метою.
Первісна вартість основних фондів, придбана в обмін, дорівнює їх справедливій вартості.
Справедлива (реальна) вартість об’єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою може бути здійснений обмін цього об’єкта в результаті операції між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних фондів визначається також при їхній переоцінці.
Відновна вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за поточними цінами. Тобто сума коштів або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити на придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складання звітності, називається відновленою вартістю.
Залишкова вартість основних фондів – це реальна їх вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фондів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних із реалізацією (ліквідацією).
Балансова вартість – це сума, за якою об’єкт основних фондів включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації. Балансова вартість основних фондів при їхньому введенні в експлуатацію тотожна первісній вартості. У міру зношення основних засобів їх балансова вартість (залишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.
Основні фонди в процесі експлуатації піддаються зносу.
Знос основних фондів – це втрата ними своєї вартості. Розрізняють два види зносу – фізичний
та моральний.
Фізичний знос – це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Унаслідок фізичного зносу основних фондів погіршуються їх техніко- економічні та соціальні характеристики: знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Рівень зносу основних фондів та оцінку їхньої придатності визначають під час інвентаризації та переоцінки основних фондів. Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу, який обраховується за формулою:

К  А

або К

 Вк.р ,

(9.1)

де Кф.з – коефіцієнт фізичного зносу;

ф.з

ОсФПрВ

ф.з

ОсФПрВ

А – сума амортизаційних відрахувань від початку експлуатації основних фондів, грн.; ОсФПрВ – первісна вартість основних фондів, грн.;
Вк.р – витрати на капітальний ремонт основних фондів від початку їх експлуатації, грн. Відсоток фізичного зносу обраховують за формулою:

де Кф.з – коефіцієнт фізичного зносу;

Кф.з

 Тф (100 %  ЛВ),
Тн

(9.2)

Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний термін служби основних фондів, роки; ЛВ – ліквідаційна вартість основних фондів, %.
Моральний знос – це зменшення вартості основних фондів внаслідок підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації.
Амортизація – це економічний процес, що кількісно відображає втрату основними засобами своєї вартості, яка амортизується, та її систематичний розподіл (перенесення) на заново створену продукцію (роботу, послуги) протягом терміну їх корисного використання. При цьому під вартістю, що амортизується, розуміють первісну або переоцінену вартість основного засобу за вирахуванням його ліквідаційної вартості. Амортизація основних засобів (економічна амортизація) нараховується, згідно з П(С)БО 7, із застосуванням таких методів:
1. Прямолінійного. Річна сума амортизації цим методом визначається за формулою:

де Ар – річна сума амортизації, грн.; ВА – вартість, що амортизується, грн.;

Ар =

ВА , Т

(9.3)

Т – очікуваний термін корисного використання основного засобу, років.
Частка щорічного погашення вартості, яка амортизується, називається нормою амортизації. Її можна визначити за формулою:

де На – норма амортизації, %;

Н  1 100 %,
а Т

(9.4)

Т – очікуваний термін корисного використання основного засобу, років.
Величина норми амортизації залежить від встановленого терміну корисного використання основних фондів і вибраного методу нарахування амортизації. За прямолінійного методу вартість, що амортизується, переноситься щорічно на заново вироблену продукцію (роботи, послуги) однаковими частками протягом усього терміну корисного використання основних фондів.
2. Методу зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації, згідно з цим методом, розраховується за формулою:

А(З)

 
= ОсФЗлВ 1  ,
 
 

(9.5)

де А(З) – сума амортизації, розрахована методом зменшення залишкової вартості, грн.; ОсФЗлВ – залишкова вартість основного засобу на початок звітного періоду, грн.; ОсФЛВ – ліквідаційна вартість основного засобу, грн.;
ОсФПрВ – первісна вартість основного засобу, грн.

Вираз


1 




 – це річна норма амортизації, що розраховується згідно з вимогами



даного методу.

3. Методу прискореного зменшення залишкової вартості основного засобу. Річна сума амортизації, за даним методом, розраховується за формулою:
А(П) = ОсФЗлВ • На • Кпр, (9.6)
де А(П) – сума амортизації, розрахована методом прискореного зменшення залишкової вартості основного засобу, грн.;
ОсФЗлВ – залишкова вартість основного засобу на початок звітного періоду, грн.; На – річна норма амортизації, розрахована прямолінійним методом, коефіцієнт; Кпр – коефіцієнт прискорення, який дорівнює двом.
4. Кумулятивний метод. Річна сума амортизації за цим методом розраховується за формулою:

АК  ВА  Т  1  і ,
Кч
де А(К) – сума амортизації, розрахована за кумулятивним методом, грн.;
і – рік, на який нараховується амортизація;

(9.7)

Кч – кумулятивне число, що розраховується як сума натурального ряду чисел корисного терміну використання основного засобу;
ВА – вартість основного засобу, що амортизується, грн.
5. Виробничий метод. Ним передбачається розрахунок місячної суми амортизації:

А(В)  ОВф

 ВА ,
ОВз

(9.8)

де А(В) – місячна сума амортизації, розрахована за виробничим методом, грн.; ОВф – фактичний місячний обсяг продукції, вироблений основним засобом, грн.;
ОВз – загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням основного засобу, грн.
У таблиці 9.1 наведено переваги та недоліки методів амортизації в фінансовому обліку.
Таблиця 9.1
Переваги та недоліки методів нарахування амортизації

Метод амортизації Переваги методу Недоліки методу

Прямолінійного списання Простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком від його реалізації Не враховує моральний знос, розходження у використанні виробничої потужності основних засобів у різні роки їхньої експлуатації
і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби

Виробничий Він забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизаційної вартості на вироблену продукцію. Застосовується насамперед, для амортизації основного
технологічного устаткування
Складно визначити сумарний виробіток об’єкта

Зменшення залишкової вартості (або зниження залишку)
Економічно обґрунтоване нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об’єкта і поступове її зменшення надалі Норма амортизації значно вище, ніж при прямолінійному, її значення залишається незмінним протягом усього терміну використання об’єкта. База для нарахування амортизації при цьому методі постійно (рік від року)
змінюється

Прискореного зменшення залишкової вартості Накопичуються кошти для заміни об’єкта, що амортизується, у разі його швидкого морально старіння та інфляції. Забезпечується можливість збільшення частки витрат на ремонт об’єктів, які амортизуються, що припадає на останні роки використання їх, без відповідного збільшення витрат виробництва Норма амортизації при цьому методі значно вище, ніж при прямолінійному, її значення залишається незмінним протягом усього терміну використання об’єкта. База для нарахування амортизації постійно змінюється, що забезпечує швидку амортизацію об’єкта протягом перших років його
експлуатації

Кумулятивний Ефект від використання цього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишкової вартості Зменшення залишкової вартості відбувається повільніше, ніж у методі зменшення залишкової вартості та
прискореного зменшення залишкової вартості

Підприємства самостійно обирають метод амортизації, беручи при цьому до уваги очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання основного засобу, а також об’єктивні закономірності руху його вартості та споживної вартості.
Для характеристики руху основних фондів використовують такі показники:
− коефіцієнт вибуття – відношення вартості основних фондів, що вибули, до суми основних фондів на початок року:

де Квиб – коефіцієнт вибуття;

Квиб

 ОсФвиб , ОсФп

(9.9)

ОсФвиб – вартість основних фондів, що вибули з підприємства, грн.; ОсФп – вартість основних фондів на початок року, грн.
− коефіцієнт оновлення (Кон) – відношення основних фондів, що надійшли протягом року, до вартості основних фондів на кінець року:

де Кон – коефіцієнт оновлення;

Кон

 ОсФнад , ОсФк

(9.10)

ОсФнад – вартість основних фондів, що надійшли, грн.; ОсФк – вартість основних фондів на кінець року, грн.
Показники, що характеризують якісний стан основних фондів:
− коефіцієнт зносу – відношення суми зносу до вартості основних фондів:

де Кзн – коефіцієнт зносу;

К зн

 Зн , ОсФср

(9.11)

Зн – сума зносу вартості основних фондів, грн.; ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн.
− коефіцієнт придатності – відношення первісної вартості засобів за мінусом усієї суми зносу на їх первісну вартість:
Кприд = 1 – Кзн, (9.12)
де Кприд – коефіцієнт придатності; Кзн – коефіцієнт зносу.
Чим вищий коефіцієнт придатності і менший коефіцієнт зносу, тим кращі умови має підприємство для більш раціонального використання основних фондів.
Забезпеченість підприємства основними фондами характеризують такі показники, як фондозабезпеченість та фондоозброєність.
Фондозабезпеченість розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів до площі сільськогосподарських угідь:

Фзаб

 ОсФср , ПЛс.у

(9.13)

де Фзаб – фондозабезпеченість підприємства, грн./га;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
Фондоозброєність праці розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві:

Фозб

 ОсФср , ЧПс.о

(9.14)

де Фозб – фондоозброєність праці, грн./особу;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, осіб.
Основними показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача, фондомісткість, умовний термін окупності.

Фондовіддача відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих фондів і розраховується як відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення:

де ФВ – фондовіддача, грн.;

ФВ 

ВП ,
ОсФср

(9.15)

ВП – валова продукція підприємства (у співставних цінах), грн.; ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.
Фондомісткість – це обернений показник до фондовіддачі, який показує скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції:

де ФМ – фондомісткість, грн.;

ФМ  ОсФср ,
ВП

(9.16)

ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; ВП – валова продукція підприємства (у співставних цінах), грн.
Умовний термін окупності визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до операційного прибутку підприємства, одержаного від основної діяльності:

Ток

 ОсФср , Проп

(9.17)

де Ток – умовний термін окупності основних фондів, років;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; Проп – операційний прибуток підприємства, грн.
Чим менший даний показник, тим вищою є ефективність використання основних фондів.

Основні терміни і поняття
Основні фонди; основні виробничі фонди; невиробничі фонди; активна частина основних фондів; пасивна частина основних фондів; первісна вартість; справедлива вартість; відновна вартість; залишкова вартість; ліквідаційна вартість; балансова вартість; фізичний знос; моральний знос; амортизація; норма амортизації; фондозабезпеченість; фондоозброєність праці; фондовіддача; фондомісткість; умовний термін окупності.

Приклади розв’язку задач
Задача 1.
Визначте середньорічну вартість основних виробничих фондів підприємства. Вартість основних фондів на початок року становила 14 230 тис. грн., з 1.03 планового року вибувають засоби вартістю 825 тис. грн., а 1.06 планового року вводяться нові фонди вартістю 377 тис. грн.

Розв’язок
Середньорічна вартість основних виробничих фондів розраховується за формулою:
ОсФ  ОсФ  ОсФвиб  Тм  ОсФнад  Тм ,
ср п 12 12
де ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; ОсФп – основні фонди на початок року, грн.;
ОсФвиб – вартість основних фондів, що вибула, грн.; ОсФнад – вартість основних фондів, що надійшла, грн.;
Тм – термін експлуатації відповідних фондів протягом року, місяці.
ОсФ  14 230  825  2  377  7  14312,5 тис. грн.
ср 12 12
Задача 2.
Проаналізувати склад і структуру основних фондів підприємства. Зробити висновки.

Таблиця 9.2
Склад і структура основних фондів у ПСП “Надія” Семенівського району, 2007 – 2009 рр.

Групи основних засобів 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р. у
% до 2007 р.
сума,
тис. грн. питома
вага, % сума,
тис. грн. питома
вага, % сума,
тис. грн. питома
вага, %
Будинки, споруди та
передавальні пристрої 6905 28,1 7302 23,9 12383 29,1 179,3
Машини та обладнання 13985 57,0 18470 60,4 23898 56,2 170,9
Транспортні засоби 1426 5,8 1735 5,7 2216 6,2 155,4
Інструменти, прилади 651 2,7 819 2,7 988 2,3 151,8
Робоча і продуктивна
худоба 1360 5,5 1874 6,1 2416 5,7 177,6
Багаторічні насадження 35 0,1 36 0,1 36 0,1 102,9
Малоцінні необоротні
матеріальні активи 178 0,7 255 0,8 469 1,1 264,1
Капітальні витрати на
поліпшення земель 18 0,1 80 0,3 149 0,3 827,8
Всього 24558 100,0 30571 100,0 42555 100,0 173,3
Як свідчать дані таблиці 9.2, за досліджуваний період основні фонди ПСП “Надія” збільшилися на 17 997 тис. грн. (73,3 %) і становили 42 555 тис. грн. у 2009 р. Таке зростання відбулося за рахунок придбання та будівництва основних фондів.
Найбільшу питому вагу у структурі основних фондів підприємства займають машини та обладнання – 56,2 % вартості основних фондів, друге місце будинки, споруди – 29,1 %, третє робоча і продуктивна худоба – 5,7 %, четверте транспортні засоби – 5,2 %, що на 0,6 % менше порівняно з 2007 р.
Збільшення вартості по всіх групах основних фондів зумовлює підвищення рівня фондозабезпеченості та фондоозброєності праці, що сприяє підвищенню продуктивності праці.
Задача 3.
Розрахувати показники руху основних фондів, якщо їх вартість на початок року становить 10 144 тис. грн., надійшло основних фондів – 2 143 тис. грн., вибуло – 894 тис. грн.

Розв’язок
1. Наявність основних фондів на кінець року:
ОсФк = ОсФп + ОсФнад – ОсФвиб, де ОсФк – вартість основних фондів на кінець року, грн.;
ОсФп – вартість основних фондів на початок року, грн.;
ОсФнад – вартість основних фондів, що надійшла протягом року, грн.; ОсФвиб – вартість основних фондів, що вибула протягом року, грн.
ОсФк = 10 144 + 2 143 – 894 = 11 393 тис. грн.
2. Річний приріст:
ΔОсФ = ОсФк – ОсФп,
де ΔОсФ – річний приріст основних фондів, грн.; ОсФк – вартість основних фондів на кінець року, грн.; ОсФп – вартість основних фондів на початок року, грн.
ΔОсФ = 11 393 – 10 144 = 1 249 тис. грн.
3. Коефіцієнт зростання основних фондів:

Кзр

 ОсФк 100 %, ОсФп

де Кзр – коефіцієнт зростання основних фондів, %; ОсФк – вартість основних фондів на кінець року, грн.; ОсФп – вартість основних фондів на початок року, грн.

Кзр

 11 393 100 112,3 %.
10 144

4. Темп приросту основних фондів:

Тпр

 ОсФ 100 %, ОсФп

де Тпр – темп приросту основних фондів, %; ΔОсФ – річний приріст основних фондів, грн.;
ОсФп – вартість основних фондів на початок року, грн.

Тпр

 1249
10 144

100 12,3 %.

5. Коефіцієнт відновлення основних фондів:

Квід

 ОсФнад 100 %, ОсФк

де Квід – коефіцієнт відновлення основних фондів, %;
ОсФнад – вартість основних фондів, що надійшла протягом року, грн.; ОсФк – вартість основних фондів на кінець року, грн.;

Квід

 2143
11 393

100  18,8 %.

6. Коефіцієнт вибуття основних фондів:
К

 

виб

 ОсФвиб 100 %, ОсФп

де Квиб – коефіцієнт вибуття основних фондів, %;
ОсФвиб – вартість основних фондів, що вибула протягом року, грн.; ОсФп – вартість основних фондів на початок року, грн.

К
7. Термін оновлення основних фондів:

виб

 894
10 144

100  8,8 %.

Тон 

100 ,
Квід  Квиб

де Тон – термін оновлення основних фондів, років; Квід – коефіцієнт відновлення основних фондів, %; Квиб – коефіцієнт вибуття основних фондів, %.

Тон

 100
18,8  8,8

 10 років.

8. Коефіцієнт заміни (простого відтворення) основних фондів:

Кпр.он

 ОсФвиб 100 %, ОсФнад

де Кпр.он – коефіцієнт заміни (простого відтворення) основних фондів, %; ОсФвиб – вартість основних фондів, що вибули протягом року, грн.; ОсФнад – вартість основних фондів, що надійшли протягом року, грн.

Кпр.он 

894

2143

100  41,7 %.

9. Коефіцієнт розширеного відтворення основних фондів:

Кроз.он 

ОсФ , ОсФнад

де Кроз.он – коефіцієнт розширеного відтворення основних фондів, %; ΔОсФ – річний приріст основних фондів, грн.;
ОсФнад – вартість основних фондів, що надійшла протягом року, грн.

Кроз.он

 1249 100  58,3 %.
2143

Задача 4.
Проаналізувати показники руху та якісного стану основних фондів підприємства.
Зробити висновки.

Таблиця 9.3
Показники руху та якісного стану основних фондів
у ВАТ “Агроцентр” Великобагачанського району, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки Абсолютне
відхилення (+; –) 2009 р. від 2007 р.
2007 2008 2009
Наявність основних фондів на початок року, тис. грн. 2275,2 2440,7 2477,6 202,4
Надійшло (введено) за рік, тис. грн. 1102,1 52,6 162,1 – 940
Вибуло за рік, тис. грн. 12,5 15,7 6,8 – 5,7
Наявність основних фондів на кінець року, тис. грн. 2440,7 2477,6 2632,9 192,2
Амортизація, тис. грн. 119,4 125,4 121,5 2,1
Знос основних фондів, тис. грн.:
на початок року 1102,1 1209,2 1332,7 230,6
на кінець року 1209,2 1332,7 1448,1 238,9
Річний приріст, тис. грн. 165,5 36,9 155,3 – 10,2
Коефіцієнт зростання 1,073 1,015 1,063 – 0,01
Темп приросту, % 7,3 1,5 6,3 – 1,0
Коефіцієнт відновлення 0,452 0,021 0,062 – 0,39
Коефіцієнт вибуття 0,005 0,006 0,003 – 0,003
Термін оновлення, роки 2,2 66,7 16,9 14,7
Коефіцієнт заміни, % 1,1 29,8 4,2 3,1
Коефіцієнт фізичного зносу:
на початок року 0,484 0,495 0,538 0,054
на кінець року 0,495 0,538 0,550 0,055
Коефіцієнт придатності, %:
на початок року 51,6 50,5 46,2 – 5,4
на кінець року 50,5 46,2 45,0 – 5,5
Виходячи з даних таблиці 9.3, можна зазначити, що річний приріст основних фондів ВАТ “Агроцентр” за 2007 – 2009 рр. зменшився на 10,2 тис. грн. (6,2 %). Темп приросту у 2009 р. становив 6,3 %, що на 1 % менше порівняно з 2007 р. Зниження темпів приросту основних фондів негативно вплинуло на виробничі потужності підприємства.
Коефіцієнт відновлення основних фондів у 2007 р. становив 0,452, а у 2009 р. зменшився до 0,062. При цьому коефіцієнт вибуття за досліджуваний період зменшився на 60 % до 0,003. У результаті термін оновлення основних фондів збільшився у 6,7 рази і становив 16,9 років. Коефіцієнт заміни за досліджуваний період збільшився на 3,1 %, однак залишається на низькому рівні – 4,2 %.
У ВАТ “Агроцентр” спостерігається високий рівень зношеності основних фондів. Зокрема, у 2009 р. коефіцієнт придатності основних фондів складає лише 45 %, що на 5,5 % менше порівняно з 2007 р.
Таким чином, за досліджуваний період у підприємстві зросла вартість основних фондів, однак їх якісний стан є незадовільним, що негативно впливає на ефективність функціонування підприємства.
Задача 5.
Розрахувати коефіцієнт вибуття, коефіцієнт росту, коефіцієнт відновлення основних фондів, якщо їх вартість на початок року становить 10 000 тис. грн., на кінець року – 10 400 тис. грн., надійшло – 1 000 тис. грн., вибуло – 600 тис. грн.

Розв’язок
1. Коефіцієнт вибуття основних фондів:
К

 

виб

 ОсФвиб 100 %, ОсФп

де Квиб – коефіцієнт вибуття основних фондів, %;
ОсФвиб – вартість основних фондів, що вибули протягом року, грн.; ОсФп – вартість основних фондів на початок року, грн.

Квиб

 600
10 000

100  6 %.

2. Коефіцієнт росту основних фондів:

К  ОсФк 100 %,
р ОсФп

де Кр – коефіцієнт росту основних фондів, %;
ОсФк – вартість основних фондів на кінець року, грн.; ОсФп – вартість основних фондів на початок року, грн.
К  10 400 100  104 %.
р 10 000
3. Коефіцієнт відновлення основних фондів:

Квід

 ОсФнад 100 %, ОсФк

де Квід – коефіцієнт відновлення основних фондів, %;
ОсФнад – вартість основних фондів, що надійшла протягом року, грн.; ОсФк – вартість основних фондів на кінець року, грн.

Квід

 1000
10 400

100  9,6 %.

Задача 6.
У підприємстві 5 000 га сільськогосподарських угідь, середньорічна вартість основних фондів – 7 000 тис. грн., оборотних фондів – 5 000 тис. грн., прибуток – 360 тис. грн., валова продукція – 5 000 тис. грн., середньооблікова чисельність працівників – 500 осіб.
Розрахувати фондовіддачу, фондомісткість, фондозабезпеченість, фондоозброєність, норму прибутку.

Розв’язок
1. Фондовіддача:

ФВ 

ВП ,
ОсФср

де ФВ – фондовіддача основних фондів, грн.; ВП – валова продукція підприємства, грн.;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.
ФВ  5 000  0,71 грн.
7 000
2. Фондомісткість (обернений показник до фондовіддачі):
ФМ  ОсФср ,
ВП
де ФМ – фондомісткість основних фондів, грн.;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; ВП – валова продукція підприємства, грн.
ФМ  7 000  1,4 грн.
5 000

3. Фондозабезпеченість:

Фзаб

 ОсФср , ПЛс.у

де Фзаб – фондозабезпеченість підприємства, грн./га;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.

4. Фондоозброєність праці:

Фзаб

 7 000  1400 грн./га.
5 000

Фозб

 ОсФср , ЧПс.о

де Фозб – фондоозброєність праці, грн./особу;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, осіб.

5. Норма прибутку:

Фозб

 7 000  14 тис. грн./особу.
500

Нпр

 Прч
ОсФср  ОбФср

100 %,

де Нпр – норма прибутку підприємства, %;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; ОбФср – середньорічна вартість оборотних фондів підприємства, грн.

Нпр

 360
7 000  5 000

100  3 %.

Задача 7.
Визначити основні показники ефективності використання основних виробничих фондів (прибуток, валову продукцію, фондовіддачу, фондомісткість, рівень рентабельності фондів, термін окупності капіталовкладень) за такими даними: повна собівартість продукції – 3 000 тис. грн.; рівень рентабельності – 50 %; вартість основних виробничих фондів – 10 000 тис. грн.

Розв’язок
1. Прибуток:

де Пр – прибуток підприємства, грн.;

Пр  ПС Р ,
100 %

ПС – повна собівартість продукції підприємства, грн.; Р – рівень рентабельності підприємства, %.
Пр  3 000  50  1500 тис. грн.
100
2. Валова продукція:
ВП = ПС + Пр,
де ВП – валова продукція підприємства, грн.;
ПС – повна собівартість продукції підприємства, грн.; Пр – прибуток підприємства, грн.
ВП = 3 000 + 1 500 = 4 500 тис. грн.

3. Фондовіддача:

ФВ 

ВП ,
ОсФср

де ФВ – фондовіддача основних фондів, грн.; ВП – валова продукція підприємства, грн.;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

4. Фондомісткість:

ФВ 

4 500

10 000

 0,45 грн.

ФМ  ОсФср ,
ВП
де ФМ – фондомісткість основних фондів, грн.;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; ВП – валова продукція підприємства, грн.

5. Рівень рентабельності фондів:

ФМ  10 000  2,2 грн.
4 500

Рф

де Рф – рівень рентабельності фондів, %; Пр – прибуток підприємства, грн.;

 Пр ОсФср

100 %,

ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Рф 

1500

10 000

100 %  15 %.

6. Термін окупності капіталовкладень:

Ток

 ОсФср , Пр

де Ток – термін окупності капіталовкладень, років;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.; Пр – прибуток підприємства, грн.

Ток

 10 000  6,7 років.
1500

Задача 8.
Проаналізувати забезпеченість підприємства основними фондами та ефективність їх використання і порівняти її з середньорайонними показниками. Зробити висновки.
Таблиця 9.4
Забезпеченість основними фондами у ТОВ “Багачанське” Хорольського району, 2007 – 2009 рр.

 

Показники Роки У середньому по підприємствах району у 2009 р. 2009 р. у % до

2007

2008

2009

2007 р.
середньо- районних показників
Фондозабезпеченість, тис. грн./га 1,57 2,43 3,47 3,04 221,0 114,1
Фондоозброєність, тис. грн./особу 42,35 71,76 91,91 75,85 217,0 121,2
Фондовіддача, грн. 0,82 0,80 0,54 0,49 65,9 110,2
Фондомісткість, грн. 1,21 1,24 1,84 2,05 152,1 89,8
Одержано на 100 грн. вартості
основних фондів, грн.: товарної продукції
91,19
86,60
63,16
59,29
69,3
106,5
прибутку 38,71 38,40 25,09 14,00 64,8 179,2
Умовний термін окупності основних
фондів, років 2,6 2,6 2,9 2,6 111,5 111,5

Аналіз даних таблиці 9.4 показує, що за досліджуваний період забезпеченість ТОВ “Багачанське” основними фондами зростала, але ефективність їх використання поступово знижувалася. Зокрема, за 2007 – 2009 рр. фондозабезпеченість підприємства зросла в 2,2 рази до 3,47 тис. грн., а порівняно з районним показником – на 0,43 тис. грн. (14,1 %). Також збільшилася і фондоозброєність праці, яка у 2009 р. знаходилася на рівні 91,91 тис. грн., що на 21,2 % більше, ніж у середньому по підприємствах району. Показник фондовіддачі за аналізований період зменшився на 0,28 грн. (34,1 %) до 0,54 грн., а фондомісткість відповідно зросла на 52,1 % до 1,84 грн.
Вартість товарної продукції, одержаної на 100 грн. вартості основних фондів зменшилася на 30,7 % до 63,16 грн., тоді як у підприємствах району вона становила 59,29 грн. Відповідно сума прибутку на 100 грн. вартості основних фондів зменшилася з 38,71 грн. до 25,09 грн.

Умовний термін окупності збільшився з 2,6 до 2,9 років. Це пов’язано з тим, що витрати на утримання основних фондів зростають швидшими темпами, ніж прибуток підприємства.

Задача 9.
Кількість умовних ремонтів за рік – 25, виробнича площа – 150 м2, середньооблікова чисельність працівників – 12 осіб, вартість ремонтних робіт за рік – 240 тис. грн., виробничі витрати за рік – 200 тис. грн., вартість основних фондів – 270 тис. грн., прибуток – 40 тис. грн.
Визначити фондозабезпеченість ремонтної майстерні, фондоозброєність, фондовіддачу, продуктивність праці, ефективність використання виробничої площі, прибуток на одного працівника і на 1 м2 виробничої площі, собівартість одного умовного ремонту, рівень рентабельності ремонтних робіт.

Розв’язок
1. Фондозабезпеченість:

 

Фзаб

 ОсФ, ПЛв

де Фзаб – фондозабезпеченість підприємства, грн./м2; ОсФ – вартість основних фондів підприємства, грн.; ПЛв – виробнича площа підприємства, м2.

2. Фондоозброєність:

Фзаб

 270 000  1800 грн./м2.
150

Фозб

 ОсФ , ЧПс.о

де Фозб – фондоозброєність праці, грн./особу;
ОсФср – вартість основних фондів підприємства, грн.; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

3. Фондовіддача:

Фозб

 270 000  22 500 грн.
12

ФВ 
де ФВ – фондовіддача основних фондів, грн.; ВП – вартість ремонтних робіт за рік, грн.;

ВП ,
ОсФ

ОсФср – вартість основних фондів підприємства, грн.
ФВ  240  0,89.
270

4. Продуктивність праці:

де ПП – продуктивність праці, грн./особу; ВП – вартість ремонтних робіт за рік, грн.;

ПП 

ВП ,
ЧПс.о

ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.
ПП  240  20 тис. грн./особу.
12
5. Ефективність використання продуктивної площі:

Ефпл 

ВП ,
ПЛ

в
де Ефпл – ефективність використання продуктивної площі, грн./м2; ВП – вартість ремонтних робіт за рік, грн.;
ПЛв – виробнича площа підприємства, м2.

Ефпл
6. Прибуток на одного працівника:

 240 000 1 600 грн./м2.
150

ПрЧП 

Пр , ЧПс.о

де ПрЧП – прибуток на одного працівника, грн./особу; Пр – прибуток підприємства, грн.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

ПрЧП
7. Прибуток на 1 м2 продуктивної площі:

 40 000  3 333 грн.
12

ПрПЛ

 Пр , ПЛв

де ПрПЛ – прибуток на 1 м2 продуктивної площі, грн.; Пр – прибуток підприємства, грн.;
ПЛв – виробнича площа підприємства, м2.

ПрПЛ

 40 000  267 грн.
150

8. Собівартість одного умовного ремонту:

Сум.р

 ВВ ,
Кум.р

де Сум.р – собівартість одного умовного ремонту, грн.; ВВ – виробничі витрати, грн.;
Кум.р – кількість умовних ремонтів за рік.

Сум.р

 200  8 тис. грн.
25

9. Рівень рентабельності ремонтних робіт:
Ррем.р

 Пр 100 %, ВВ

де Ррем.р – рівень рентабельності ремонтних робіт, %; Пр – прибуток підприємства, грн.;
ВВ – виробничі витрати підприємства, грн.

Ррем.р

 40
200

100  20 %.

Задача 10.
Визначити загальний коефіцієнт зносу трактора, введеного у дію 2004 р., якщо його початкова вартість становить 30 тис. грн., вартість капітального ремонту – 12 тис. грн., середньорічний приріст продуктивності праці у країні – 4 %.

Розв’язок
1. Коефіцієнт фізичного зносу трактора:

 

Кф.зн

 РМкап , ПрВ

де Кф.зн – коефіцієнт фізичного зносу трактора; РМкап – вартість капітального ремонту, грн.;
ПрВ – первісна (початкова) вартість трактора, грн.

К
2. Коефіцієнт морального зносу трактора:

ф.зн

 12  0,4.
30

Км.зн

 ПрВ  ВдВ, ПрВ

де Км.зн – коефіцієнт морального зносу трактора;

ПрВ – первісна вартість трактора, грн.; ВдВ – відновна вартість трактора, грн. При цьому:

 

ВдВ 

 

ПрВ , (1  ПП% )Т
100

де ВдВ – відновна вартість трактора, грн.;
ПрВ – первісна (початкова) вартість трактора, грн.;
ΔПП% – відносний приріст продуктивності праці в країні, %; Т – термін корисного використання трактора, років.
ВдВ  30 000  25 644,13 грн.

1 

4 4


 100 
Тоді:

Км.зн

 30 000  25 644,13  0,145.
30 000

3. Загальний коефіцієнт зносу трактора:
Кзаг.зн = 1 – (1 – Кф.зн) • (1 – Км.зн), де Кзаг.зн – загальний коефіцієнт зносу трактора;
Кф.зн – коефіцієнт фізичного зносу трактора; Км.зн – коефіцієнт морального зносу трактора.
Кзаг.зн = 1 – (1 – 0,4) • (1 – 0,145) = 0,487.
Задача 11.
Три роки тому підприємство придбало та ввело у дію обладнання початковою вартістю 75 тис. грн. Середньорічний темп приросту продуктивності праці по підприємству становить 1,9 %, сума щорічного зносу обладнання – 11,25 тис. грн.
Визначити відновну вартість діючого обладнання з урахуванням його зносу.

Розв’язок
1. Відновна вартість діючого обладнання без урахування зносу:

ВдВ 

ПрВ ,
 ПП Т

1  % 

 де ВдВ – відновна вартість обладнання, грн.; ПрВ – первісна вартість обладнання, грн.;

100 

ΔПП% – відносний приріст продуктивності праці, %; Т – термін експлуатації обладнання, років.

ВдВ 


75 000
1,9 3

 70 881,77 грн.

1  
 100
2. Відновна вартість діючого обладнання з урахуванням зносу:
ВдВзн  ВдВ (А  Т),
де ВдВзн – відновна вартість діючого обладнання з урахуванням зносу, грн.; ВдВ – відновна вартість обладнання, грн.;
А – сума амортизації, грн.;
Т – термін експлуатації обладнання, років.
ВдВзн  70 881,77  (11 250  2)  37 131,77 грн.

Задача 12.
Початкова вартість автомобіля – 30 тис. грн. Здійснити дооцінку (уцінку) вартості автомобіля, якщо станом на 1 січня 2009 р. залишкова вартість автомобіля становила 18 тис. грн., а його справедлива вартість – 24 тис. грн.

Розв’язок
1. Індекс переоцінки:

І  СпВ ,
п ЗлВ

де Іп – індекс переоцінки автомобіля, коефіцієнт; СпВ – справедлива вартість автомобіля, грн.; ЗлВ – залишкова вартість автомобіля, грн.
І  24  1,3.
п 18
2. Переоцінена початкова вартість автомобіля:
ПЕв  ПрВ  Іп , де ПЕв – переоцінена початкова вартість автомобіля, грн.; ПрВ – первісна вартість автомобіля, грн.;
Іп – індекс переоцінки автомобіля, коефіцієнт.
ПЕв = 30 ∙ 1,3 = 39 тис. грн.

3. Сума зносу автомобіля:

де Зн – сума зносу автомобіля, грн.;
ПрВ – первісна вартість автомобіля, грн.;

Зн = ПрВ – ЗлВ,

ЗлВ – залишкова вартість автомобіля, грн.
Зн = 30 – 18 = 12 тис. грн.

4. Переоцінка суми зносу:

де Знп – переоцінена сума зносу, грн.; Зн – сума зносу автомобіля, грн.;

Знп = Зн ∙ Іп,

Іп – індекс переоцінки автомобіля, коефіцієнт.
Знп = 12 ∙ 1,3 = 15,6 тис. грн.
5. Залишкова вартість автомобіля після дооцінки:
ЗлВд = ПЕв – Знп,
де ЗлВд – залишкова вартість автомобіля після дооцінки, грн.; ПЕв – переоцінена початкова вартість автомобіля, грн.;
Знп – переоцінена сума зносу, грн.
ЗлВд = 39 – 15,6 = 23,4 тис. грн.

Задача 13.
На підприємстві використовують обладнання, що було придбане 2 роки тому за ціною 1 350 тис. грн. З урахуванням технологічних особливостей та режиму роботи підприємства очікується, що обладнання такого класу має працювати 5 років (очікуваний термін служби). На теперішній час ціна такого обладнання становить 1 100 тис. грн.
Визначити ступінь зносу обладнання підприємства.

Розв’язок
1. Ступінь фізичного зносу:

 

Кф.зн

 

 Тф Тк.в

 

100 %,

де Кф.зн – коефіцієнт фізичного зносу обладнання;
Тф – фактичний термін використання обладнання, років; Тк.в – термін корисного використання обладнання, років.

Кф.зн

 2 100  40 %.
5

Таким чином, за два роки експлуатації виробничий потенціал обладнання зменшився на 40 %.
2. Ступінь морального зносу обладнання визначимо за формулою:

Км.зн

 ПрВ  ВдВ 100 %, ПрВ

де Км.зн – коефіцієнт морального зносу;

ПрВ – первісна вартість обладнання, грн.; ВдВ – відновна вартість обладнання, грн.

Км.зн

 1350  1100 100  18,5 %.
1350

Задача 14.
Проаналізувати динаміку основних фондів аграрних підприємств України. Зробити висновки.
Подати графічну ілюстрацію індексу вартості основних фондів сільського господарства.
Таблиця 9.5
Основні фонди аграрних підприємств України та інвестиції в їх формування, 1996 – 2008 рр.

Показники Роки
1996 1998 2000 2002 2004 2006 2008
Будівлі, споруди, передавальні пристрої
Індекс вартості в доларах США до
1996 р., % 100,0 50,6 20,6 12,2 8,7 7,4 6,5
Індекс вартості в гривнях до
попереднього року, % – 94,2 68,2 79,5 86,4 87,7 131,75
Індекс цін на будівельні
матеріали, спожиті в сільському господарстві
122,0
126,2
120,2
99,6
117,8
128,1
125,4
Машини та обладнання
Індекс вартості в доларах США до
1996 р., % 100,0 49,4 21,0 16,3 16,4 22,6 26,0
Індекс вартості в гривнях до
попереднього року, % – 94,8 73,0 91,6 106,9 113,7 146,7
Індекс цін на будівельні
матеріали, спожиті в сільському господарстві
135,9
122,2
116,8
99,8
118,6
110,9
127,7
Транспортні засоби
Індекс вартості в доларах США до
1996 р., % 100,0 48,0 20,3 17,5 16,8 19,9 19,6
Індекс вартості в гривнях до
попереднього року, % – 93,9 72,9 87,5 100,6 98,2 137,2
Індекс цін на будівельні
матеріали, спожиті в сільському господарстві
125,5
112,0
126,6
93,5
120,0
102,4
123,8
Основні засоби сільськогосподарського призначення
Індекс вартості в доларах США до
1996 р., % 100,0 50,8 20,9 13,9 11,0 11,2 14,9
Індекс вартості в гривнях до
попереднього року, % – 94,3 68,5 82,1 91,5 95,7 110,9
Індекс цін на будівельні
матеріали, спожиті в сільському господарстві
130,5
131,7
132,7
106,1
120,2
113,2
111,3
Інвестиції в основний капітал сільського господарства
Індекс до попереднього року – 76,2 91,4 119,4 157,9 145,7 177,4

Аналіз даних таблиці 9.5 показує, що у аграрних підприємствах України вартість основних фондів протягом 1996 – 2007 рр. зменшувалася, лише у 2008 р. порівняно з 2007 р. вартість основних засобів у гривнях збільшилася на 10,9 %, а у доларах США вартість у 2008 р. порівняно з 1996 р. зменшилася до 14,9 %. При цьому інвестиції в основний капітал сільського господарства за досліджуваний період постійно зросли, однак їх обсяг недостатній для розширеного відтворення основних засобів.
Проілюструємо графічно індекси вартості основних фондів у розрізі їх груп за допомогою рис. 9.1.

160
140
120
100
80
60
40
20
0

1998 2000 2002 2004 2006 2008 Роки

 

Будівлі, соруди та передавальні
пристрої Машини та
обладнання
Транспортні засоби

Рис. 9.1. Динаміка індексів вартості основних фондів сільського господарства України, 1998 – 2008 рр., %
Як свідчать дані рис. 9.1, у 2000 р. порівняно з 1998 р. індекси вартості по всіх групах основних фондів сільського господарства зменшилися у середньому на 30 %, однак, починаючи з 2004 р., їх вартість мала тенденцію до збільшення. Це обумовлено як розвитком інфляційних процесів, так і зростаючим диспаритетом цін на промислову та сільськогосподарську продукцію.

Задачі
Задача 1.
Розрахувати середньорічну вартість основних виробничих фондів підприємства. Вартість основних фондів на початок року становила 27 600 тис. грн., з 01.07 планового року вибувають фонди вартістю 1 200 тис. грн., а 01.09 планового року вводяться нові фонди вартістю 850 тис. грн.
Задача 2.
Проаналізувати склад та структуру основних фондів підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” (2. Основні засоби).
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 9.6.
Таблиця 9.6
Показники складу і структури основних фондів у , 2007 – 2009 рр.

Групи основних засобів Код рядка 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р. у
% до 2007 р.
сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, %
Капітальні витрати на поліпшення земель 110
Будинки, споруди та
передавальні пристрої 120
Машини та обладнання 130
Транспортні засоби 140
Інструменти, прилади 150
Робоча і продуктивна худоба 160
Багаторічні насадження 170
Малоцінні необоротні матеріальні активи 200
Всього ∑
Висновки
Задача 3.
Розрахувати показники руху основних фондів, користуючись такими даними: вартість основних фондів на початок року – 17 455 тис. грн.; надійшло протягом року – 2 825 тис. грн.; вибуло основних фондів – 425 тис. грн.

Задача 4.
Проаналізувати показники руху та якісного стану основних фондів підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” (2. Основні засоби).
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 9.7.
Таблиця 9.7
Показники руху та якісного стану основних фондів у , 2007 – 2009 рр.

Показники
Спосіб розрахунку
Роки Абсолютне відхилення 2009 р.
(+; –) від
2007 2008 2009 2007 р. 2008 р.
1. Наявність основних фондів на початок
року, тис. грн. гр.3 (260)
2. Надійшло (введено) за рік, тис. грн. гр.5 (260)
3. Вибуло за рік, тис. грн. гр.8 (260)
4. Наявність основних фондів на кінець
року, тис. грн. гр.14 (260)
5. Амортизація, тис. грн. гр.10 (260)
6. Знос основних фондів, тис. грн.:
а) на початок року гр.4 (260)
б) на кінець року гр.15 (260)
7. Річний приріст (зменшення), тис. грн. п.4 – п.1
8. Коефіцієнт зростання п.4 : п.1
9. Темп приросту, % п.7 : п.1 ∙ 100
10. Коефіцієнт відновлення п.2 : п.4
11. Коефіцієнт вибуття п.3 : п.1
12. Термін оновлення, роки 1 : (п.10 – п.11)
13. Коефіцієнт заміни (простого
відновлення), % п.3 : п.2 ∙ 100
14. Коефіцієнт розширеного відтворення п.7 : п.2
15. Коефіцієнт фізичного зносу:
а) на початок року п.6а : п.1
б) на кінець року п.6б : п.4
16. Коефіцієнт придатності:
а) на початок року 1 – п.15а
б) на кінець року 1 – п.15б
Висновки

Задача 5.
Визначити основні показники ефективності використання основних виробничих фондів за такими даними: загальна сума поточних витрат – 16 200 тис. грн.; рівень рентабельності – 30 %; вартість основних виробничих фондів – 42 700 тис. грн.

Задача 6.
У підприємстві 3 500 га сільськогосподарських угідь, основних фондів – 7700 тис. грн., оборотного капіталу – 4800 тис. грн., прибуток – 420 тис. грн., валова продукція – 4 090 тис. грн., середньооблікова чисельність працівників – 312 осіб.
Розрахувати показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів підприємства.

Задача 7.
Проаналізувати забезпеченість підприємства основними виробничими фондами.
Вихідна інформація. Форма № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” (2. Основні засоби), форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, довідково: валова продукція підприємства.

Таблиця 9.8
Показники забезпеченості основними виробничими фондами та ефективність їх використання у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. до 2007 р.

2007
2008
2009 абсолютне відхилення,
(+; –) відносне відхилення,
%
Фондозабезпеченість, тис. грн./га
Фондоозброєність, тис. грн./особу
Фондомісткість, грн.
Фондовіддача, грн.
Одержано на 100 грн. вартості основних фондів, грн.:
товарної продукції
прибутку
Умовний термін окупності, років
Висновки

Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 9.9.
Таблиця 9.9
Показники забезпеченості основними виробничими фондами та ефективність їх використання

Показники Методика розрахунку Порядок розрахунку

Фондозабезпеченість (Фзаб), грн./га ОсФ ср Фзаб  ПЛ ,
с.у
де ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн.; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га. ф.№5 (260 )
[гр.3  гр.14] : 2

ф.№50  сг (0450 )

Фондоозброєність (Фозб), грн./особу ОсФср Фозб  ЧП ,
с.о
де ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн.; ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників, осіб. ф.№5 (260 )
[гр.3  гр.14] : 2

ф.№50  сг (0400 )

Фондомісткість (ФМ), грн. ОсФср
ФМ  ,
ВП
де ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн.; ВП – валова продукція, грн. ô.¹ 5 (260 )
[ãð.3  ãð.14) : 2 ÂÏ

Фондовіддача (ФВ), грн. ФВ  ВП ,
ОсФср
де ВП – валова продукція, грн.;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн. ВП ф.№5 (260 )
[гр.3  гр.14] : 2
Одержано на 100 грн. вартості основних фондів, грн.: товарної продукції (ТПОсФ) ТП ОсФ  ТП 100,
ОсФср
де ТП – товарна продукція, грн.;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн. ф.№2 (035) 100 ф.№5 (260 )
[гр.3  гр.14] : 2

прибутку ( Пр ОсФ )
ч Пр ОсФ  Пр ч 100,
ч ОсФср
де Прч – чистий прибуток, грн.;
ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн. ф.№2 (220 ) 100 ф.№5 (260 )
[гр.3  гр.14] : 2

Умовний термін окупності основних фондів (Ток), років ОсФср
Ток  Пр ,
ч
де ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн.; Прч – чистий прибуток, грн. ф.№5 (260 )
[гр.3  гр.14] : 2

ф.№2 (220 )

Задача 8.
Провести факторний аналіз фондовіддачі підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” (2. Основні засоби), форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, довідково: валова продукція підприємства (у поточних цінах).
Таблиця 9.10
Вихідні дані для факторного аналізу фондовіддачі у , 2007 – 2009 рр.

Показники
Умовні позначення Роки 2009 р. до 2007 р.

2006
2007
2008 абсолютне відхилення,
(+; –) відносне відхилення,
%
1. Валова продукція (у поточних
цінах), тис. грн. ВП
2. Середньорічна вартість основних
фондів, тис. грн. ОсФ
3. Середньооблікова чисельність
працівників, осіб ЧП
4. Фондовіддача, грн. (п.1 : п.2) ФВ
5. Продуктивність праці, грн.
(п.1 : п.3 ∙ 1000) ПП
6. Фондоозброєність праці, грн.
(п.2 : п.3 • 1000) Фозб
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Методика розрахунку. Вихідна інформація для проведення факторного аналізу наведена у таблиці 9.10.
1. Розрахунок впливу чинників (обсягу виробництва валової продукції та середньорічної вартості основних фондів) на зміну фондовіддачі.
Загальна зміна фондовіддачі становить:

У тому числі за рахунок зміни:
1) вартості валової продукції:

ΔФВ = ФВ1 – ФВ0.

ΔФВВП = ФВум – ФВ0;

2) вартості основних фондів:

ФВум =

ВП1 ;
ОсФ0

ΔФВОсФ = ФВ1 – Фвум.
2. Розрахунок впливу чинників (продуктивності праці та фондоозброєності) на зміну фондовіддачі.
Загальна зміна фондовіддачі становить:

У тому числі за рахунок зміни:
1) продуктивності праці:

2) фондоозброєності: Перевірка розрахунку:

ΔФВ = ФВ1 – ФВ0.

ΔФВПП = ФВум – ФВ0; ΔФВФозб = ФВ1 – ФВум. ΔФВ = ΔФВПП + ΔФВФозб.

Задача 9.
Визначити норму амортизації, якщо балансова вартість об’єкту – 7 660 тис. грн., ліквідаційна – 12 тис. грн., термін використання – 4 роки.

Задача 10.
Кількість умовних ремонтів за рік – 22, виробнича площа – 130 м2, середньооблікова чисельність працівників – 10 осіб, вартість ремонтних робіт за рік – 180 тис. грн., виробничі витрати за рік – 150 тис. грн., вартість основних фондів – 230 тис. грн., прибуток – 85 тис. грн.
Визначити фондозабезпеченість ремонтної майстерні, фондоозброєність, фондовіддачу, продуктивність праці, ефективність використання виробничої площі, прибуток на одного працівника і на 1 м2 виробничої площі, собівартість одного умовного ремонту, рівень рентабельності ремонтних робіт.

Питання для самоконтролю
1. Обґрунтуйте роль виробничих фондів у здійсненні процесу виробництва.
2. За якими основними ознаками класифікують основні фонди підприємства?
3. Що розуміють під галузевою та віковою структурою основних фондів підприємства?
4. Охарактеризуйте форми фізичного і морального зносу основних фондів та обґрунтуйте необхідність їх відновлення.
5. Які показники використовують для оцінки вартості основних фондів?
6. Які показники характеризують стан та ефективність використання основних фондів підприємства?
7. Розкрийте сутність амортизації.
8. Назвіть види відтворення основних фондів.
9. У чому полягають сутність та призначення ремонту основних фондів? Які види ремонту здійснюють у підприємствах?
10. Обґрунтуйте основні напрямки підвищення ефективності використання основних фондів у аграрних підприємствах.

РОЗДІЛ 10. ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ

Навчальні цілі
1. Визначити сутність оборотного капіталу підприємства.
2. Розглянути структуру оборотного капіталу і оцінку запасів при їх виробничому споживанні.
3. Охарактеризувати методику визначення ефективності використання оборотного капіталу.
4. З’ясувати чинники поліпшення використання оборотного капіталу підприємства.

Основні теоретичні підходи
Оборотний капітал – частина виробничого капіталу, яка переносить свою вартість на знову створену продукцію повністю і повертається до виробника у грошовій формі після кожного оберту капіталу.
У практиці обліку, аналізу та планування оборотний капітал класифікується за такими ознаками:
1. За функціональним призначенням у процесі виробництва: оборотні фонди та фонди обігу. До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу – це готова продукція, товари, гроші та їх еквіваленти, розрахунки з підприємствами та організаціями. Такий поділ оборотного капіталу необхідний для окремого аналізу часу перебування оборотного капіталу в процесі виробництва та обігу.
2. За практикою контролю, планування та управління: нормовані та ненормовані оборотні кошти. До нормованих входять ті, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та запаси готової продукції. Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу, за винятком готової продукції на складі.
3. За джерелом формування оборотного капіталу: власний і позичковий оборотний капітал. Величина власного оборотного капіталу визначається як різниця між другим розділом активу балансу “Оборотні активи” і четвертим розділом пасиву “Поточні зобов’язання”. Позичковий оборотний капітал формується у формі банківських кредитів, а також кредиторської заборгованості.
4. За ліквідністю (швидкістю перетворення на гроші): найбільш ліквідні активи, активи, що швидко реалізуються, активи, що реалізуються повільно, активи, що складно реалізувати.
5. За рівнем ризику вкладення капіталу: оборотний капітал з мінімальним, невеликим, середнім та високим ризиком вкладення. Оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладення – це кошти, короткострокові фінансові вкладення. Оборотний капітал з невеликим ризиком – дебіторська заборгованість (крім сумнівної), виробничі запаси (крім залежалих), залишки готової продукції і товарів (крім тих, що не користуються попитом). Оборотний капітал із середнім ризиком – малоцінні швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Оборотний капітал з високим ризиком – сумнівна дебіторська заборгованість, виробничі запаси на складах, готова продукція і товари, що не користуються попитом.
6. За матеріально-майновим станом: предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо), готова продукція, товари, гроші та кошти в розрахунках.
Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.
У різних галузях національної економіки співвідношення оборотних коштів має свою специфіку. Це пояснюється особливостями організації виробництва, постачання, збуту та системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації виготовленої продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на аграрних підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72 % (у тому числі на виробничі запаси та незавершене виробництво припадає відповідно 48 і 20 %), а у сфері обігу – 28 % (з них близько 17 % – вартість готової продукції, а 6 % – грошові кошти).
Основні джерела формування оборотних коштів:
1. Власні джерела, які включають: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування.
2. Позичкові кошти, до яких відносять довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими

зобов’язаннями. Через вплив зовнішніх і внутрішніх чинників (інфляція, збільшення інвестицій, зростання обсягів виробництва та товарообігу) у підприємства завжди виникає додаткова потреба в оборотних коштах, тому воно використовує позичкові кошти: банківські та комерційні кредити, облігаційні позики. Поряд із банківськими кредитами джерелами фінансування оборотних коштів можуть бути також комерційні кредити інших підприємств і організацій, котрі оформляються як позики, векселі, товарні кредити, авансові платежі. Підприємства користуються також і інвестиційними податковими кредитами, тобто тимчасово відстроченими податковими зобов’язаннями. Для одержання інвестиційного податкового кредиту підприємство укладає договір з податковою адміністрацією.
3. Додатково залучені джерела, які включають: кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобов’язання щодо отриманих авансів, розрахунків з бюджетом, позабюджетних платежів, розрахунків зі страхування, з оплати праці, з учасниками, за іншими поточними зобов’язаннями, резервів за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження.
Ефективне функціонування підприємства передбачає досягнення максимального результату при мінімальних витратах. Мінімізація витрат на підприємстві вимагає оптимізації структури джерел формування оборотного капіталу, тобто раціональне поєднання власних та позикових коштів.
Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, необхідно визначати їхнім нормуванням.
Існують три методи обрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і прямого рахунку.
Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових.
Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.
Метод прямого рахунку – це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничими запасами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів, залишкам готової продукції). У практиці господарювання він є основним, інші методи використовуються здебільшого як допоміжні.
Забезпеченість підприємства оборотними фондами визначається за такими показниками.
Фондозабезпеченість виробництва, що визначається діленням середньорічної вартості оборотних фондів на площу сільськогосподарських угідь підприємства:

Фзаб

 ОАср , ПЛс.у

(10.1)

де Фзаб – фондозабезпеченість виробництва, грн./га; ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
Ступінь забезпеченості підприємства оборотними фондами, що обраховується як частка від ділення його фактичної наявності на кінець року на сукупний норматив цих фондів:
ОАк

оа заб

ф , ОАн

(10.2)

оа заб

– ступінь забезпеченості підприємства оборотним капіталом, коефіцієнт;

ОАк – фактична наявність оборотного капіталу на кінець року, грн.;
ОАн – норматив оборотного капіталу, грн.
Забезпеченість основних фондів оборотними, яка обраховується діленням середньорічної вартості оборотних фондів на середньорічну вартість основних виробничих фондів:

Забоа 

ОАср , ОсФср

(10.3)

де Забоа – забезпеченість основного капіталу оборотним, грн.; ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.; ОсФср – середньорічна вартість основних фондів, грн.
За даними форми № 1 “Баланс”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати” визначаються й аналізуються такі показники оборотності оборотних фондів:

1. Середній залишок оборотних коштів обраховується за формулою середньої хронологічної. Для цього беруть підсумки залишків другого розділу активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньорічний залишок.
2. Коефіцієнт оборотності – це кількість оборотів, що їх здійснює оборотний капітал за період, який аналізується:

Коб 

Вр , ОАср

(10.4)

де Коб – коефіцієнт обороту оборотного капіталу;
Вр – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), грн.; ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.
3. Тривалість одного обороту характеризує період, протягом якого оборотний капітал повертаються у вигляді виручки і обраховується за формулою:

Тоб 

Д ,
Коб

(10.5)

де Тоб – тривалість одного обороту оборотного капіталу, днів; Д – кількість днів періоду, що аналізується (90, 360 днів);
Коб – коефіцієнт оборотності оборотного капіталу.
4. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті визначає суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн. виручки від реалізації, і визначається за формулою:

Кзав

 Зоб , Вр

(10.6)

де Кзав – коефіцієнт завантаження коштів в обороті; Зоб – середній залишок оборотних коштів, грн.;
Вр – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), грн.
5. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті – величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів. Чим менший коефіцієнт завантаження коштів, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.
Ефективність використання оборотних фондів обраховується за такими показниками, як фондовіддача, фондомісткість, матеріаловіддача, матеріаломісткість.
6. Фондовіддача оборотних фондів характеризує вартість валової продукції, що припадає на 1 грн. оборотних фондів і розраховується за формулою:

ФВоб 

ВП ,
ОАср

(10.7)

де ФВоб – фондовіддача оборотного капіталу, грн.; ВП – валова продукція підприємства, грн.;
ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу підприємства, грн.
7. Фондомісткість – це обернений показник до фондовіддачі:

ФМ об

 ОАср , ВП

(10.8)

де ФМ – фондомісткість оборотного капіталу, грн.;
ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу підприємства, грн.; ВП – валова продукція підприємства, грн.
8. Матеріаловіддача розрахується як відношення валової продукції підприємства до матеріальних витрат:

де Мвід – матеріаловіддача, грн.;

Мвід

 ВП , МВ

(10.9)

ВП – валова продукція підприємства, грн.; МВ – матеріальні витрати підприємства, грн.
Методика аналізу оборотності оборотних фондів полягає в порівнянні показників оборотності підприємства за звітний період з аналогічними показниками за минулий або базовий період. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршення показників функціонування підприємства.
У процесі нормування на підприємстві встановлюються нормативи щодо окремих елементів оборотних фондів у днях, а також у грошовому виразі.

Індивідуальний норматив оборотних фондів – це мінімальна потреба в його окремому виді (елементі) оборотних фондів, що забезпечує безперервну діяльність підприємства.
Сукупний норматив оборотних фондів по підприємству обраховується як сума індивідуальних нормативів, що відображає загальну потребу підприємства в цьому ресурсі.
При нормуванні виробничих запасів враховується обсяг виробничого споживання їх відповідного елемента (добрив, отрутохімікатів, пального тощо) і часу знаходження (завантаження) фондів в обороті. Норму запасів на ці види матеріальних цінностей визначають за формулою:
НРз = Тоб • Кнар, (10.10)
де НРз – норма запасів оборотних засобів, днів; Тоб – тривалість обороту виробничих запасів, днів;
Кнар – коефіцієнт наростання споживання кожного виду запасів.
Час знаходження оборотних засобів (відповідного виду запасів) в обороті розраховується за формулою:

Тоб

 Звр , Сз

(10.11)

де Тоб – тривалість обороту виробничих запасів, днів;
Звр – річна завантаженість оборотних засобів в обороті. Щоб її визначити, необхідно спожитий у кожному кварталі ресурс помножити на дні його знаходження в обороті й одержані результати по всіх кварталах підсумувати;
Сз – загальна вартість спожитого оборотного засобу за рік, грн.
Коефіцієнт наростання споживання оборотного засобу розраховується за формулою:

Кнар

 Звр , Звк

(10.12)

де Кнар – коефіцієнт наростання споживання оборотного засобу; Звр – річна завантаженість оборотних засобів в обороті, грн.;
Звк – календарна завантаженість оборотних засобів в обороті, яка дорівнює добутку вартості спожитого засобу за рік на 365, грн.
Норматив на кожний вид виробничих запасів розраховують за формулою:
n

НМі  Сі  НРз ,
і1
де НМі – норматив на і-ий вид виробничих запасів, грн.;

(10.13)

∑Сі – сума середньоденного споживання і-го оборотного засобу, що розраховується діленням вартості спожитого ресурсу за рік на 365, грн.;
НРз – норма запасів оборотних засобів, днів.
За наведеними формулами нормативи розраховуються на перший плановий рік, а на наступні роки їх можна встановити у відсотках до річного обсягу виробничого споживання за формулою:

НМз%

 НМі 100 %, Сз

(10.14)

де НМз% – норматив запасу у відсотках до річного обсягу виробничого споживання, %; НМі – норматив і-го оборотного засобу, грн.;
Сз – споживання оборотного засобу протягом року, грн.
Внаслідок прискорення оборотності оборотного капіталу частина його вивільняється з обороту, а при сповільненні в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотного капіталу завдяки прискоренню їх оборотності може бути абсолютним і відносним.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотного капіталу порівняно з їх нормативом (або із залишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягів реалізації продукції за розрахунковий період.
Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту характеризує стабільність або зростання оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягів реалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів.

Основні терміни і поняття
Оборотний капітал; оборотні фонди; фонди обігу; виробничі запаси; незавершене виробництво; готова продукція; дебіторська заборгованість; коефіцієнт обороту оборотного капіталу; коефіцієнт завантаженості; тривалість одного обороту; матеріаловіддача; матеріаломісткість; нормування виробничих запасів.

Приклади розв’язку задач
Задача 1.
Розрахувати норматив оборотних фондів у незавершеному виробництві, якщо протягом року планується виробити 1 000 ц продукції, собівартість якої становить 183 грн./ц. Тривалість циклу виробництва 9 днів, на його початку витрачається 405 грн.

Розв’язок
1. Коефіцієнт наростання витрат становить:
Кнар.в

 ВВп  0,5  С , ВВп  С

де Кнар.в – коефіцієнт наростання витрат;
ВВп – виробничі витрати на початку циклу виробництва, грн.; С – собівартість виробництва продукції, грн./ц;
0,5 – коефіцієнт перерахунку незавершеного виробництва у готову продукцію.

Кнар.в

 405  0,5 183  0,844.
405  183

2. Норматив оборотних фондів у незавершеному виробництві становить:

НМн.в

 ОВ С  Тв.ц  Кнар.в , Тк

де НМн.в – норматив оборотних фондів у незавершеному виробництві, грн.; ОВ – обсяг виробництва продукції за рік, ц;
С – собівартість продукції, грн./ц;
Тв.ц – тривалість виробничого циклу, днів; Кнар.в – коефіцієнт наростання витрат;
Тк – календарна тривалість періоду (рік), днів.

НМн.в

 1 000 183  9  0,84  3 843 грн.
360

Задача 2.
Визначити потребу у виробничих запасах за даними таблиці 10.1.

Вихідні дані для розрахунку потреби в нафтопродуктах у СВК “Зоря” Хорольського району, 2009 р.

Таблиця 10.1

Показники Квартал Всього
І ІІ ІІІ ІV
Спожито нафтопродуктів, грн. 4301 51255 97000 64906 217462
Дні в обороті 334 245 153 61 х
Розв’язок
1. Календарна завантаженість нафтопродуктів в обороті:
Звк = Сз ∙ Тк,
де Звк – календарна завантаженість нафтопродуктів (запасів) в обороті, грн.; Сз – споживання нафтопродуктів (запасів) протягом року, грн.;
Тк – календарна тривалість періоду (рік), днів.
Звк = 217 462 • 365 = 79 373 630 грн.
2. Річна завантаженість нафтопродуктів в обороті:

Звр 

n
Cзі
і1

Добі ,

де Зр – річна завантаженість нафтопродуктів в обороті, грн.;
Сзі – споживання нафтопродуктів у і-му кварталі, грн.;
Добі – дні в обороті нафтопродуктів у і-му кварталі.

Звр = 4 301 • 334 + 51 255 • 245 + 97 000 • 153 + 64 906 • 61 = 32 794 275 грн.
3. Коефіцієнт наростання споживання запасів:

Кнар.з 

р з ,
Звк

де Кнар.з – коефіцієнт наростання споживання запасів;

р з
Звк

– річна завантаженість нафтопродуктів в обороті, грн.;
– календарна завантаженість нафтопродуктів в обороті, грн.

К
4. Час знаходження запасів в обороті:

нар.з

 32 794 275  0,413.
79 373 630

Зр

де Тоб – тривалість обороту запасів, днів;

Тоб  з ,
Сз

р – річна завантаженість нафтопродуктів в обороті, грн.;
Сз – споживання нафтопродуктів (запасів) протягом року, грн.

5. Норма запасів:

Тоб

 32 794 275 151 днів.
217 462

НРз = Тоб ∙ Кнар.з,

де НРз – норма запасів нафтопродуктів, днів; Тоб – тривалість обороту запасів, днів;
Кнар.з – коефіцієнт наростання споживання запасів;
НРз = 151 • 0,413 = 62,4 днів.
6. Середньоденне споживання запасів:
С  Сз ,
д 365
де Сд – середньоденне споживання запасів нафтопродуктів, грн.; Сз – споживання нафтопродуктів протягом року, грн.

7. Норматив виробничого запасу:

С  217 462  596 грн.
д 365
НМз = Сд ∙ НРз,

де НМз – норматив запасу нафтопродуктів, грн.;
Сд – середньоденне споживання запасів нафтопродуктів, грн.; НРз – норма запасів нафтопродуктів, днів.
НМз = 596 • 62,3 = 37 131 грн.
8. Норматив на наступні роки у відсотках до річного обсягу виробничого споживання:

НМз%

 НМз 100 %, Сз

де НМз% – норматив запасу нафтопродуктів у відсотках до річного обсягу виробничого споживання, %;
НМз – норматив запасу нафтопродуктів, грн.;
Сз – споживання нафтопродуктів протягом року, грн.

НМз%

 37 131
217 462

100  17,1 %.

Задача 3.
У плановому періоді внаслідок впровадження організаційно-технічних заходів час одного обороту оборотних активів зменшиться до 58 днів. У базовому періоді обсяг реалізованої продукції становив 32 млн. грн., а середньорічний залишок нормованих оборотних активів – 5,5 млн. грн.
Визначити, на скільки днів скоротиться період обороту оборотних активів та абсолютну суму вивільнених оборотних активів.

Розв’язок
1. Середньорічний залишок нормованих оборотних активів за умови, що обсяг реалізованої продукції не змінився:

Зпл 

Тпл  Врпл , 360

де Зпл – середньорічний залишок нормованих оборотних активів, грн.;
Тпл – тривалість одного обороту оборотних активів у плановому періоді, днів; Врпл – виручка від реалізації продукції у плановому періоді, грн.

Зпл

 58  32  5,15 млн. грн.
360

2. Період обороту оборотних активів у базовому періоді:

б  360  Зб ,
об Врб
де Тб – тривалість одного обороту оборотних активів у базовому періоді, днів;

Зб – середньорічний залишок нормованих оборотних активів у базовому періоді, грн.;
Врб – виручка від реалізації продукції у базовому періоді, грн.
б  360  5,5  62 дні.
об 32
3. Період обороту оборотних активів скоротиться на:
Тоб  Тб  Тпл,
де ΔТоб – абсолютне скорочення обороту оборотних активів, днів;
б , Тпл – тривалість одного обороту оборотних активів відповідно у базовому та плановому
періодах, днів.
Тоб  62  58  4 дні.
4. Сума вивільнених нормованих оборотних активів:
З  Зб  Зпл,
де ΔЗ – сума вивільнених нормованих оборотних активів, грн.;
Зб , Зпл – середньорічний залишок нормованих оборотних активів відповідно у базовому та плановому періодах, грн.;
ΔЗ = 5,5 – 5,15 = 0,35 млн. грн.

Задача 4.
Проаналізувати склад і структуру оборотного капіталу підприємства. Зробити висновки.
Таблиця 10.2
Склад і структура оборотного капіталу СБК “Україна” Зіньківського району, 2007 – 2009 рр.

Групи оборотного капіталу 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р.
у % до 2007 р.
сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, %
Виробничі запаси 1451,5 30,8 1431,2 34,5 1462,3 31,7 100,7
Тварини на вирощуванні і
відгодівлі 1858,0 39,5 1403,2 33,8 1304,2 28,2 70,2
Незавершене виробництво 563,5 12,0 524,8 12,6 575,4 12,5 102,1
Всього оборотних фондів 3873 82,3 3359,2 80,9 3341,9 72,4 86,3
Готова продукція 607,8 12,9 387,6 9,3 359,6 7,8 59,2
Поточна дебіторська
заборгованість 207,5 4,4 389,3 9,4 901,8 19,5 434,6
Грошові кошти та їх еквіваленти 18,1 0,4 16,9 0,4 14,5 0,3 80,1
Всього фондів обігу 833,4 17,7 793,8 19,1 1275,9 27,6 153,1
Оборотний капітал підприємства 4706,4 100,0 4153,0 100,0 4617,8 100,0 98,1

Аналіз даних таблиці 10.2 показує, що у 2009 р. порівно з 2007 р. оборотний капітал у СБК “Україна” зменшився на 88,6 тис. грн. (1,9 %) і становив 4 617,8 тис. грн.
Вартість оборотних фондів зменшилася на 531,1 тис. грн. (13,7 %), а їх питома вага у структурі оборотного капіталу зменшилася на 9,9 % до 72,4 %. При цьому фонди обігу збільшилися на 442,5 тис. грн. (53,1 %), а їх питома вага у структурі оборотного капіталу зросла до 27,6 %. Серед фондів обігу значно зросла поточна дебіторська заборгованість – у 4,3 рази, що негативно впливає на швидкість обороту фондів та фінансові результати підприємства.

Задача 5.
Визначити суму обороту, коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, тривалість одного обороту, якщо виручка від реалізації продукції 10 000 тис. грн., вартість переведеного в основне стадо молодняка – 400 тис. грн., вартість тварин, вибракуваних з основного стада – 360 тис. грн., середньорічна вартість оборотного капіталу – 8 000 тис. грн.

Розв’язок
1. Сума обороту оборотного капіталу:
СО = Вр + ТВнад – ТВвиб, де СО – сума обороту оборотного капіталу, грн.;
Вр – виручка від реалізації продукції, грн.;
ТВнад – вартість переведеного в основне стадо молодняка, грн.; ТВвиб – вартість тварин, вибракуваних з основного стада, грн.
СО = 10 000 + 400 – 360 = 10 040 тис. грн.
2. Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу:

Коб 

СО ,
ОАср

де Коб – коефіцієнт оборотності оборотного капіталу; СО – сума обороту оборотного капіталу, грн.;
ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.

Коб

 10 040  1,255.
8 000

3. Тривалість одного обороту оборотного капіталу:

Тоб

 360 ,
Коб

де Тоб – тривалість одного обороту оборотного капіталу, днів; Коб – коефіцієнт обороту оборотного капіталу.

Тоб

 360
1,255

 287 днів.

Задача 6.
Визначити показники використання оборотного капіталу (коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість обороту, рівень рентабельності оборотного капіталу), якщо виручка підприємства від реалізації продукції становила 4 400 тис. грн., вартість середньорічного залишку оборотних фондів – 550 тис. грн., прибуток підприємства – 480 тис. грн.

Розв’язок
1. Коефіцієнт обороту оборотного капіталу:
Коб 

Вр , ОАср

де Коб – коефіцієнт обороту оборотного капіталу; Вр – виручка від реалізації продукції, грн.;
ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.

Коб

 4 400  8 обертів.
550

2. Коефіцієнт завантаження оборотного капіталу:

Кзав

 ОАср , Вр

де Кзав – коефіцієнт завантаження оборотного капіталу; ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.; Вр – виручка від реалізації продукції, грн.

3. Тривалість одного обороту:

Кзав

 550
4400

 0,125.

Тоб 

Дк , Коб

Тоб – тривалість одного обороту оборотного капіталу, днів; Дк – календарна кількість днів у періоді;
Коб – коефіцієнт оборотності оборотного капіталу.

Тоб

 360  45 днів.
8

4. Рівень рентабельності використання оборотного капіталу:

РОА

 Прч ОАср

100 %,

де РОА – рівень рентабельності використання оборотного капіталу, %; Прч – чистий прибуток підприємства, грн.;
ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.

РОА

 480 100  87,3 %.
550

Задача 7.
Проаналізувати забезпеченість та ефективність використання оборотного капіталу підприємства.
Зробити висновки.
Таблиця 10.3
Показники забезпеченості та ефективності використання оборотного капіталу СТОВ “Вітчизна” Карлівського району, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2007 р. до 2009 р.

2007
2008
2009 абсолютне відхилення,
(+; –) відносне відхилення,
%
Питома вага власних оборотних фондів, % 54,5 57,1 60,1 5,6 х
Фондозабезпеченість, тис. грн. 1,00 1,24 1,48 0,48 48,0
Фондоозброєність, тис. грн. 22,52 30,47 36,86 14,34 63,7
Коефіцієнт оборотності 1,317 1,386 1,220 – 0,097 х
Тривалість одного обороту, днів 273 260 299 26 9,5
Матеріаловіддача, грн. 1,458 1,221 1,005 – 0,453 – 31,1
Матеріаломісткість, грн. 0,686 0,819 0,995 0,309 45,0

Як свідчать дані таблиці 10.3, за 2007 – 2009 рр. питома вага власних оборотних фондів у загальній сумі збільшилася з 54,5 % до 60,1 %. Показники фондозабезпеченості та фондоозброєності мали тенденцію до зростання і у 2009 р. становили 1,48 тис. грн. та 36,86 тис. грн. відповідно. У зв’язку зі зниженням коефіцієнта оборотності на 0,097 до 1,22, тривалість одного обороту оборотних фондів у СТОВ “Вітчизна” збільшилася на 26 до 299 днів. Показник матеріаловіддачі у 2009 р. зменшився на 31,1 % і становив 1,005 грн., що зумовлено зростанням цін на матеріальні ресурси. Відповідно матеріаломісткість збільшилася на 0,309 до 0,995 грн.
Таким чином, за досліджуваний період у СТОВ “Вітчизна” спостерігається зростання забезпеченості оборотними фондами, однак ефективність їх використання знижується.

Задача 8.
У звітному році підприємство реалізувало продукції на 10 500 тис. грн., витрати на виробництво становили 7 800 тис. грн., середньорічна вартість нормованих оборотних активів підприємства – 450 тис. грн.
У плановому році планується збільшення обсягів реалізації на 12 % і зменшення середньооблікових залишків нормованих оборотних активів підприємства на 1,5 %.
Визначити, на скільки відсотків має збільшитися прибуток підприємства у плановому році за рахунок прискорення оборотності оборотних активів.
Розв’язок
1. Прибуток, одержаний підприємством у базовому році:
Прб = Врб – ПСб, де Прб – прибуток підприємства у базовому періоді, грн.;
Врб – виручка від реалізації продукції у базовому періоді, грн.;
ПСб – повна собівартість реалізованої продукції у базовому періоді, грн.
Прб = 10 500 – 7 800 = 2 700 тис. грн.
2. Виручка від реалізації продукції у плановому періоді:
Врпл = Врб ∙ (1 + Квр),
де Врпл – виручка від реалізації продукції у плановому періоді, грн.; Врб – виручка від реалізації продукції у базовому періоді, грн.;
Квр – коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції у плановому періоді.
Врпл = 10 500 • (1 + 0,12) = 11 760 млн. грн.
3. Величина середньорічного залишку нормованих оборотних активів у плановому році:
Зпл  Зб  (1 Кз ),
де Зпл – середньорічний залишок нормованих оборотних активів у плановому році, грн.;
Зб – середньорічний залишок нормованих оборотних активів у базовому році, грн.;
Кз – коефіцієнт зміни залишку нормованих оборотних активів.
Зпл = 450 ∙ (1 – 0,015) = 443,25 тис. грн.
4. Абсолютний приріст прибутку, одержаного внаслідок зміни оборотності оборотних активів підприємства:
Пр  Пр  Врпл  ОАб  Пр ,
б Врб ОАпл б
де ΔПр – абсолютна зміна розміру прибутку, грн.;
Прб – прибуток підприємства у базовому періоді, грн.;
Врб, Врпл – виручка від реалізації продукції відповідно у базовому та плановому періодах, грн.;
ОАб, ОАпл – середньорічна вартість оборотного капіталу відповідно у базовому та плановому періодах, грн.

Пр  2700  11760 
10500

450

443,25

 2700  354,24 тис. грн.

5. Відносний приріст прибутку підприємства за рахунок зміни оборотності оборотного капіталу:

Пр%

 Пр 100 %, Прб

де ΔПр% – відносний приріст прибутку підприємства за рахунок зміни оборотності оборотного капіталу, %;
ΔПр – абсолютна зміна розміру прибутку, грн.;
Прб – прибуток підприємства у базовому періоді, грн.

Пр%

 354,24 100  13,1 %.
2700

Задача 9.
Розрахувати норматив оборотних фондів підприємства у виробничих запасах, якщо протягом 30 днів для виробництва продукції у підприємстві споживається пального у кількості 6 т за ціною 56 тис. грн. Період часу між двома черговими поставками пального становить 7 днів. Час на підготовку пального до виробничого споживання – 0,2 дня, час від моменту перерахування коштів постачальнику до отримання від нього пального на підприємстві – 3 дні.

Розв’язок
1. Середньодобова потреба підприємства у пальному:
З  НРм ,
д Дк
де Зд – середньодобова потреба підприємства у пальному, т; НРм – місячна норма споживання пального, т;
Дк – кількість днів у періоді.
Зд  30  0,2 т.
2. Норма страхового запасу пального:
Дстр = Зд • Дпост, де Дстр – норма страхового запасу пального, днів;
Зд – середньодобова потреба підприємства у пальному, т;
Дпост – період часу між двома черговими поставками пального, днів.
Дстр = 0,2 • 7 = 1,4 дня.
3. Загальна норма запасу пального:
Дз = Дтр + Дпідг + Дпост + Дстр,
де Дз – загальна норма запасу пального, днів; Дтр – транспортний запас, днів;
Дпідг – час на підготовку пального, днів;
Дпост – період часу між двома черговими поставками пального, днів; Дстр – норма страхового запасу пального, днів.
Дз = 3 + 0,2 + 7 + 1,4 = 11,6 днів.
4. Величина необхідного запасу пального у натуральному виразі:
Зmin = Зд ∙ Дз, де Зmin – необхідний (мінімальний) запас пального, т;
Зд – середньодобова потреба підприємства у пальному, т; Дз – загальна норма запасу пального, днів.
Зmin = 0,2 • 11,6 = 2,32 т.
5. Обчислимо норматив оборотних фондів у виробничих запасах:
НМз = Зд ∙ Цп ∙ Дз,
де НМз – норматив оборотних фондів у виробничих запасах, грн.; Цп – ціна пального, грн.;
Дз – загальна норма запасу пального, днів.
НМз = 0,2 ∙ 56 ∙ 11,6 = 129,92 тис. грн.
Задача 10.
Визначити норматив оборотних фондів у незавершеному виробництві, якщо відомо, що виробнича собівартість продукції за плановою калькуляцією становить 780 грн., у тому числі витрати на сировину та матеріали – 470 грн.; тривалість виробничого циклу – 6 днів, квартальний план виробництва продукції – 1 200 т.
Розв’язок
1. Середньоденний обсяг виробництва товарної продукції за виробничою собівартістю:

ТПд

 ТПкв , Тк

де ТПд – середньоденний обсяг виробництва товарної продукції за виробничою собівартістю, грн.; ТПкв – товарна продукція за квартал, грн.;
Тк – календарна тривалість періоду, днів.

ТПд

 1 200  780 10 400 грн.
90

2. Коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві:

Кнар.в

 МВ  0,5  (Спл  См ) , Спл

де Кнар.в – коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві; МВ – витрати на сировину та матеріали, грн.;

Спл – собівартість продукції за плановою калькуляцією, грн.;
См – витрати на сировину та матеріали у плановій собівартості продукції, грн.

Кнар.в

 470  0,5  (780  470)  0,801.
780

3. Норматив оборотних фондів у незавершеному виробництві:
НМн.в = ТПд ∙ Тв.ц ∙ Кнар.в,
де НМн.в – норматив оборотних фондів у незавершеному виробництві, грн.;
ТПд – середньоденний обсяг виробництва товарної продукції за виробничою собівартістю, грн.; Тв.ц – тривалість виробничого циклу, днів;
Кнар.в – коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві.
НМн.в = 10 400 ∙ 6 ∙ 0,801 = 49 982,4 грн.
Задача 11.
Річна потреба підприємства у сировині становить 980 тис. грн., ціна сировини – 560 грн./т, середньорічні витрати на зберігання одиниці матеріальних ресурсів – 25 грн./т, середня вартість розміщення одного замовлення – 39 грн.
Визначити оптимальний обсяг замовлення протягом року, період між черговими поставками, середній розмір поточного запасу та витрати підприємства, пов’язані з його зберіганням та розміщенням замовлень на постачання сировини в цілому.

Розв’язок
1. Оптимальний обсяг замовлення сировини:
Р
п.опт

де Рп.опт – оптимальний обсяг замовлення сировини, т; Ср – річна потреба у сировині, грн.;
Вр.з1 – вартість розміщення одного замовлення, грн.; Цм – ціна сировини, грн./т;
Вз.м1 – витрати на зберігання одиниці матеріальних ресурсів, грн./т.

Рп.опт



 74 т.

У вартісному виразі оптимальний розмір замовлення становитиме:

в п.опт

 Рп.опт

 Цс,

в п.опт

– оптимальний розмір замовлення у вартісному виразі, грн.;

Рп.опт – оптимальний обсяг замовлення сировини, т; Цс – ціна сировини, грн./т.

в п.опт

= 74 • 560 = 41 440 грн.

2. Оптимальна кількість замовлень на поставку сировини протягом року:
n  Ср ,
опт Рп.опт
де nопт – оптимальна кількість замовлень на поставку сировини протягом року; Ср – річна потреба у сировині, грн.;

в п.опт

– оптимальний розмір замовлення у вартісному виразі, грн.

3. Інтервал між двома поставками:

nопт

 980000  24 замовлень.
41440

Топт 

Тк , nопт

де Топт – інтервал між двома поставками, днів; Тк – календарна тривалість періоду, днів;
nопт – оптимальна кількість замовлень на поставку сировини протягом року.

Топт

 365  15,2
24

днів.

4. Середній розмір поточного запасу сировини у підприємстві:
З  Рп.опт ,
п 2
де Зп – середній розмір поточного запасу сировини, т; Рп.опт – оптимальний обсяг замовлення сировини, т.
З  74  37 т.
п 2
5. Річні витрати підприємства, пов’язані з розміщенням замовлень на постачання сировини:
В  Рп.опт  В1 ,
зам 2 зб
де Взам – витрати підприємства, пов’язані з розміщенням замовлень на постачання сировини, грн.; Рп.опт – оптимальний обсяг замовлення сировини, т;
1 – середньорічні витрати на зберігання одиниці матеріальних ресурсів, грн./т.

Взам

 74  25  925 грн.
2

6. Річні витрати підприємства, що пов’язані з розміщенням замовлень на постачання сировини:

Вр.з

 nопт

1
р.з

де Вр.з – витрати підприємства, що пов’язані з розміщенням замовлень на постачання сировини, грн.; nопт – оптимальна кількість замовлень на поставку сировини протягом року;

1
р.з

– середня вартість розміщення одного замовлення, грн./т.
Вр.з = 24 ∙ 39 = 936 грн.

7. Загальні витрати підприємства на зберігання запасу та розміщення замовлень:
Взаг = Взам + Вр.з,
де Взаг – загальні витрати підприємства на зберігання запасу та розміщення замовлень, грн.; Взам – витрати підприємства, пов’язані з розміщенням замовлень на постачання сировини, грн.;
Вр.з – витрати підприємства, що пов’язані з розміщенням замовлень на постачання сировини, грн.
Взаг = 925 + 936 = 1 861 грн.
Задача 12.
Проаналізувати структуру оборотного капіталу аграрних підприємств Полтавської області.
Проілюструвати графічно. Зробити висновки.

Інші оборотні активи;

Грошові кошти; 8,3 %

3,8 %

Поточні фінансові
інвестиції; 5,1 %
Інша дебіторська
заборгованість; 4,3 %
Внутрішні розрахунки; 2,8 %
Видані аванси; 5,9 %
Заборгованість з бюджету;
2,7 %
Резерв сумнівних боргів;

2,2 %

Дебіторська заборгованість за
товари; Товари;
5,2 % 6 %

Готова продукція; 4,1 %

Незавершене виробництво; 19,2 %

Рис. 10.1. Структура оборотного капіталу аграрних підприємств Полтавської області, 2008 р.

Як свідчать дані рис. 10.1, найбільшу питому вагу у структурі оборотного капіталу аграрних підприємств Полтавської області у 2008 р. займають виробничі запаси – 30,4 %, незавершене

виробництво – 19,2 %, грошові кошти – 8,3 %, товари – 6 %, видані аванси – 5,9 %, дебіторська заборгованість за товари – 5,2 %.
Таким чином, у структурі оборотного капіталу аграрних підприємств більшу питому вагу займають фонди обігу – 50,4 %, а на оборотні фонди припадає 49,6 %.

Задачі
Задача 1.
Проаналізувати склад і структуру оборотного капіталу підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”.
Таблиця 10.4
Склад і структура оборотного капіталу в , 2007 – 2009 рр.

 

Показники 2007 р. 2008 р. 2009 р.
2009 р. у
% до 2007 р.

сума, тис. грн. питома вага, %
сума, тис. грн. питома вага, %
сума, тис. грн. питома вага, %
Виробничі запаси
Тварини на вирощуванні та відгодівлі
Незавершене виробництво
Всього оборотних фондів
Готова продукція
Товари
Поточна дебіторська заборгованість
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти
Інші оборотні активи
Всього фондів обігу
Оборотний капітал
Висновки

Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 10.5.
Таблиця 10.5
Склад і структура оборотного капіталу

Показники Код рядка
Виробничі запаси 100
Тварини на вирощуванні та відгодівлі 110
Незавершене виробництво 120
Всього оборотних фондів ∑ (100 +…+ 120)
Готова продукція 130
Товари 140
Поточна дебіторська заборгованість ∑ (150 +…+ 210, без 161, 162)
Поточні фінансові інвестиції 220
Грошові кошти та їх еквіваленти 230 + 240
Інші оборотні активи 250
Всього фондів обігу ∑ (130 +…+ 250, без 161, 162)
Оборотний капітал 260
Задача 2.
Визначити структуру оборотного капіталу підприємства за наступними даними: виробничі запаси – 1 500 тис. грн., товари – 40 тис. грн., дебіторська заборгованість – 40 тис. грн., поточні зобов’язання – 1 300 тис. грн., грошові кошти – 100 тис. грн.

Задача 3.
Визначити структуру фондів обігу підприємства за наступними даними: готова продукція – 920 тис. грн., товари – 72 тис. грн., виробничі запаси – 3 695 тис. грн., векселі одержані – 99,6 тис. грн.

Задача 4.
Розрахувати норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві, якщо протягом року планується виробити 3 000 ц продукції, собівартість якої становить 75 грн./ц. Тривалість циклу виробництва 27 днів, на його початку витрачається 1 500 грн.

Задача 5.
Проаналізувати стан виробничих запасів у підприємстві.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 10.6.
Таблиця 10.6
Показники стану виробничих запасів у , 2009 р.

 

Вид запасів Маса, т Ціна, грн. Залишок запасів,
тис. грн. Зміна суми запасів, тис. грн.
на початок року на кінець року на початок року на кінець року
на початок року
на кінець року

всього у т. ч. за рахунок

кількості
вартості
А 1 2 3 4 5 = 1 • 3 6 = 2 ∙ 4 7 = 6 – 5 8 = 2 • 3 – 5 9 = 6 – 2 • 3
Бензин
Мастило
Насіння
Мінеральні
добрива
Всього х х х х
Висновки

Задача 6.
Визначити показники забезпеченості та ефективності використання оборотного капіталу.
Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, форма
№ 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, довідково: валова продукція підприємства.
Таблиця 10.7
Показники забезпеченості та ефективності використання оборотного капіталу в , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. до 2007 р.
2007 2008 2009 абсолютне
відхилення, (+; –) відносне відхилення,
%
Середньорічна вартість оборотного капіталу, тис. грн.
Фондозабезпеченість виробництва, тис. грн./га
Забезпеченість основного капіталу оборотним, грн.
Коефіцієнт обороту оборотного капіталу
Тривалість одного обороту, днів
Фондовіддача оборотного капіталу, грн.
Фондомісткість оборотного капіталу, грн.
Матеріаловіддача, грн.
Матеріаломісткість, грн.
Висновки

Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 10.8.

Таблиця 10.8
Показники забезпеченості та ефективності використання оборотного капіталу

Показники Методика розрахунку Порядок розрахунку

Середньорічна вартість оборотного
капіталу (ОАср), тис. грн. ОА ср  ОАп  ОАк ,
2
де ОАп – вартість оборотного капіталу на початок року, грн.;
ОАк – вартість оборотного капіталу на кінець року, грн.

ф.№ 1 (260)
[гр.3 + гр.4] : 2

Фондозабезпеченість виробництва (Фзаб), тис. грн./га ОА ср
Фзаб  ПЛ ,
с.у
де ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.;
Пс.у – площа сільськогосподарських угідь, га.
ф.№ 1 (260 )
[гр.3  гр.4]: 2 ф.№ 50  сг (0450 )

Забезпеченість основного капіталу оборотним ( Забоа ), грн. Забоа  ОАср ,
ОсФср
де ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.;
ОсФср – середньорічна вартість основного капіталу, грн.
ф.№ 1 (260 )
[гр.3  гр.4] : 2
ф.№ 1 (030 )
[гр.3  гр.4] : 2

Коефіцієнт обороту оборотного капіталу (Коб) Коб  ТП ,
ОА ср
де ТП – товарна продукція, грн.;
ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.
ф.№ 2 (035)

ф.№ 1 (260 )
[гр.3  гр.4] : 2
Тривалість одного обороту (Тоб), днів Тоб  360 ,
Коб
де Коб – коефіцієнт обороту оборотного капіталу. 360

Коб

Фондовіддача оборотного капіталу (ФВ), грн. ФВ  ВП ,
ОА ср
де ВП – валова продукція, грн.;
ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн. ВП ф.№ 1 (260 )
[гр.3  гр.4] : 2

Фондомісткість оборотного капіталу (ФМ), грн. ОАср
ФМ  ,
ВП
де ОАср – середньорічна вартість оборотного капіталу, грн.;
ВП – валова продукція, грн. ф.№ 1 (260)
[гр.3  гр.4] : 2 ВП

Матеріаловіддача (Мвід), грн. Мвід  ВП ,
МВ
де ВП – валова продукція, грн.;
МВ – матеріальні витрати на виробництво, грн. ВП ф.№ 2 (230)

Матеріаломісткість (Мміст), грн. Мміст  МВ ,
ВП
де МВ – матеріальні витрати на виробництво, грн.;
ВП – валова продукція, грн.
ф.№ 2 (230) ВП
Задача 7.
Визначити суму обороту, коефіцієнт оборотності оборотних фондів, тривалість одного обороту, якщо виручка від реалізації продукції 6 000 тис. грн., вартість переведеного в основне стадо молодняку – 300 тис. грн., вартість тварин, вибракуваних з основного стада – 240 тис. грн., середньорічна вартість оборотного капіталу – 5 500 тис. грн.

Задача 8.
Підприємство має оборотний капітал у розмірі 4 300 тис. грн., за рік отримано 210 тис. грн. прибутку. Визначити:

1. Як зміниться сума прибутку, якщо швидкість обороту капіталу зросте у два рази?
2. Які кошти необхідно авансувати у виробництво, щоб одержати такий прибуток за початкової швидкості обороту капіталу?
Задача 9.
Визначити забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом.
Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 10.9.
Таблиця 10.9
Розрахунок забезпеченості власним оборотним капіталом у , 2007 – 2009 рр., тис. грн.

Показники Роки 2009 р. до 2007 р.
2007 2008 2009 абсолютне
відхилення, (+; –) відносне відхилення,
%
1. Наявність оборотного капіталу
2. Наявність власного оборотного капіталу
3. Норматив власного оборотного капіталу
4. Нестача (надлишок) власного оборотного
капіталу (п.2 – п.3)
5. Рівень забезпеченості власним оборотним
капіталом, % (п.2 : п.3 ∙ 100 %)
6. Питома вага власного оборотного капіталу у загальній сумі оборотного капіталу, %
(п.2 : п.1 ∙ 100)
Висновки
Задача 10.
Проаналізувати показники раціонального використання оборотного капіталу підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 10.10.
Таблиця 10.10
Показники раціонального використання оборотного капіталу у , 2007 – 2009 рр.

Показники Роки 2009 р. до 2007 р.
2007 2008 2009 абсолютне відхилення,
(+; –) відносне відхилення,
%
1. Наявність оборотного капіталу на початок
року, тис. грн.
2. Наявність оборотного капіталу на кінець
року, тис. грн.
3. Середньорічний вартість оборотного
капіталу, тис. грн. (п.1 + п.2) : 2
4. Виручка від реалізації продукції (робіт,
ослуг), тис. грн.
5. Вартість молодняку, який переведено в
основне стадо, тис. грн.
6. Вартість тварин, які вибракувані з
основного стада, тис. грн.
7. Сума обороту оборотного капіталу, тис. грн.
(п.4 + п.5 – п.6)
8. Коефіцієнт оборотності (п.7 : п.3)
9. Коефіцієнт завантаження (п.3 : п.7)
10. Тривалість обороту, днів (360 : п.8)
11. Вивільнення (потреба) коштів внаслідок
прискорення(сповільнення) оборотності, тис. грн.
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Величина відносного вивільнення з обороту або додаткового залучення в оборот оборотного капіталу визначається за формулою:
ОА  Вр1  (Т  Т ),
вив 360 1 0
де ОАвив – вивільнення з обороту (–) або додаткове залучення в оборот (+) оборотних активів в результаті зміни їх оборотності у звітному році порівняно з базисним роком, тис. грн.;
Вр1 – виручка від реалізації продукції у звітному періоді, тис. грн.;
Т1 та Т0 – тривалість одного обороту оборотних активів у звітному та базисному періоді відповідно, днів.
За даними таблиці 10.9 проводять факторний аналіз умовного показника тривалості одного обороту оборотного капіталу, днів:

Тум

 360  ОА1 ,
Вр0

де Тум – умовний показник тривалості одного обороту оборотного капіталу, днів; ОА1 – вартість оборотного капіталу підприємства у звітному періоді, грн.;
Вр0 – виручка від реалізації продукції підприємства у базовому році, грн. Загальна зміна тривалості одного обороту оборотного капіталу, днів:
Т = Т1 – Т0.
У тому числі за рахунок чинників:
1) середньорічної вартості оборотного капіталу:
ТОА = Тум – Т0;

2) виручки від реалізації продукції: Перевірка розрахунку:
Задача 11.

ТВр = Т1 – Тум.
Т = ТОА + ТВр.

Визначити вплив чинників на зміну тривалості обороту оборотного капіталу.
Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”.
Методика розрахунку. Вихідна інформація для проведення факторного аналізу наведена у таблиці 10.11.
Таблиця 10.11
Вихідні дані для визначення впливу чинників на зміну тривалості обороту оборотного капіталу в , 2007 – 2009 рр.

Показники Умовні позначення Роки
2007 2008 2009
Середньорічна вартість оборотного капіталу, тис. грн. ОА
Сума обороту оборотного капіталу, тис. грн. СО
Тривалість одного обороту, днів Т
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Загальна зміна тривалості одного обороту оборотного капіталу, днів:
ΔТ = Т1 – Т0.
У тому числі за рахунок зміни:
1) середньорічної вартості оборотного капіталу:
ΔТОА = ΔТум – ΔТ0;

2) суми обороту оборотного капіталу:

Тум

 360  ОА1 ; СО0

ΔТСО = Т1 – ΔТум.
Задача 12.
Визначити вплив чинників на матеріаломісткість виробництва сільськогосподарської продукції.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, № 2 “Звіт про фінансові результати”, довідково: кількість матеріалів витрачених на виробництво, ц; вартість матеріалів, грн.

Методика розрахунку. Вихідна інформація для проведення факторного аналізу наведена у таблиці 10.12.
Таблиця 10.12
Вихідні дані для факторного аналізу матеріаломісткості продукції у , 2007 – 2009 рр.

Показники Умовні позначе- ння Роки 2009 р. до 2007 р.
2007 2008 2009 абсолютне відхилення,
(+; –) відносне відхилення,
%
Обсяг виробництва продукції, ц ОВ
Вартість продукції, грн. ВП
Кількість матеріалів (сировини) витрачених
на виробництво продукції, ц М
Вартість матеріалів (сировини), грн. ВМ
Матеріаломісткість продукції, грн. ММ
Питомі витрати матеріалів на одиницю
продукції, натур. од. πм
Вартість одиниці матеріалів, грн. Цм
Вартість одиниці продукції, грн. Цпр
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Загальна зміна матеріаломісткості продукції, грн.:
ΔММ = ММ1 – ММ0.
У тому числі за рахунок чинників:
1) питомої витрати матеріалів (сировини) на одиницю продукції:
м  Цм м  Цм

ΔММπ = ММум1 – ММ0 =

2) вартості одиниці матеріалів (сировини):

1 0 0 0
пр пр
0 0

м  Цм м  Цм

ΔММ м = ММ

3) вартість одиниці продукції:

ум2

– ММ

ум1 =

1 1 1 0
пр пр
0 0

м  Цм м  Цм

ΔММ пр = ММ1

– ММ

ум2 =

1 1 1 1
пр пр
1 0

Задача 13.
Визначити вплив матеріаловіддачі на вартість валової продукції підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”.
Методика розрахунку. Вихідна інформація для проведення факторного аналізу наведена у таблиці 10.13.
Таблиця 10.13
Вихідна інформація для проведення факторного аналізу валової продукції , 2007 – 2009 рр.

Показники Умовні позначення Роки
2007 2008 2009
1. Виробництво валової продукції, тис. грн. ВП
2. Матеріальні витрати, тис. грн. МВ
3. Матеріаловіддача, грн. (п.1 : п.2) Мвід
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Загальна зміна обсягу виробництва валової продукції, тис. грн.:
ΔВП = ВП1 – ВП0.

У тому числі за рахунок чинників:
1) матеріальних витрат:

2) матеріаловіддачі:

ΔВПМВ = (МВ1 – МВ0) ∙ Мвід0;

Перевірка розрахунку:

ΔВПМвід = (Мвід1 – Мвід0) · МВ1.

ΔВП = ΔВПМВ + ΔВПМвід.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність та значення оборотного капіталу підприємства?
2. Охарактеризуйте основні елементи оборотних фондів.
3. Дайте загальну характеристику складових фондів обігу.
4. Які чинники впливають на структуру оборотного капіталу?
5. У чому полягає сутність методики визначення забезпеченості підприємств оборотним капіталом та його кругообіг?
6. Які показники характеризують ефективність використання оборотного капіталу?
7. Чим обумовлена необхідність нормування оборотного капіталу?
8. Назвіть методи нормування оборотних коштів підприємства.
9. Дайте оцінку сучасного рівня забезпечення аграрних підприємств необхідними оборотними коштами.
10. Обґрунтуйте шляхи підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства.

РОЗДІЛ 11. АВАНСОВАНИЙ І ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Навчальні цілі
1. Розкрити зміст авансованого капіталу та його структуру.
2. Розглянути джерела формування авансованого капіталу.
3. Пояснити відмінність авансованого капіталу від категорії виробничий потенціал.
4. Визначити показники ефективності використання авансованого капіталу.

Основні теоретичні підходи
Авансований капітал підприємств – це сукупність авансованих взаємопов’язаних ресурсів, що перебувають на всіх стадіях їх кругообігу, що забезпечують функціонування підприємства.
Авансований капітал підприємства представлений його активами, що відображаються у формі
№ 1 “Баланс”.
Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, забезпечить отримання в майбутньому економічних вигод.
Авансований капітал підприємства поділяється на необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів.
Необоротні активи – це матеріальні активи, якими володіє підприємство з метою подальшого використання у процесі виробництва або поставки товарів і надання послуг, надання в оренду іншим особам, чи з метою управління, і які, як передбачається, будуть використовуватися протягом більш одного звітного періоду.
Необоротні активи підрозділяються на три групи:
1) земельне майно – земельна ділянка, якою володіє та яку використовує підприємство у своїй діяльності; не підлягає нарахуванню зносу;
2) будівлі, споруди, обладнання та меблі; знос нараховується;
3) природні ресурси; визначається у сумі витрат.
Термін корисного використання операційних активів, які належать підприємству, варіюється від 2 років до 5, 10, 20 та більше.
Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом року.
Витрати майбутніх періодів – це витрати, оплачені у звітному періоді, які відносяться до наступного (наступних) облікового періоду, наприклад, наперед сплачені орендна плата, страхові платежі, рекламні послуги тощо.
Ресурси, що входять до складу авансованого капіталу, відображаються за активом балансу річних звітів аграрних підприємств (крім земельних ресурсів та зрошувальної води). Проте, якщо основні фонди, оборотні фонди і фонди обігу представлені в активах окремими елементами, ресурс праці окремо не виділяється. Він відображається в авансованому капіталі через авансований фонд оплати праці, який частково представлений сумою середньорічних залишків коштів на заробітну плату в складі незавершеного виробництва, молодняку тварин і тварин на відгодівлі та готової продукції.
Потенціал підприємства – це здатність підприємства забезпечувати очікуваний результат або вирішувати поставлені завдання в існуючій системі внутрішніх і зовнішніх обмежень з урахуванням здатності носія до розвитку. З визначення випливає необхідність виділяти окремо носій, як сукупність наявних ресурсів, як матеріальних, так і нематеріальних, та його потенціал, як властивості цієї сукупності.
Носій потенціалу – це об’єкт, якому притаманні властивості, структура, риси, що проявляються при взаємодії із зовнішнім середовищем, як здатність створювати економічні блага або послуги. За такого підходу, ми не можемо безпосередньо змінювати потенціал об’єкту, а лише регулювати зовнішні впливи на рівень його використання чи втілення, або змінити сам носій, його складові елементи чи їх структуру.
Елемент носія – самостійна структурна частина носія з певними функціями, властивостями, що не суперечать носію потенціалу і яка має свій власний потенціал. Елемент носія може бути відокремлений від об’єкта і стати самостійним об’єктом, який може оцінюватися, діагностуватися на предмет подальшого самостійного використання чи у складі нового носія.

Виділяють чотири рівні потенціалу аграрного підприємства: ресурсний, виробничий, ринковий та економічний.

Економічний потенціал – це властивість підприємства забезпечити отримання стабільного прибутку за певний період на основі задоволення потреб споживачів
Ринковий потенціал забезпечує зв’язок підприємства із зовнішнім середовищем, а також відображає здатність приносити власнику прибуток від продажу за рахунок отримання максимальної ціни продажу
Виробничий потенціал – це здатність підприємства забезпечити виробництво максимального обсягу продукції певної номенклатури та асортименту з метою задоволення платоспроможного попиту за наявного ресурсного потенціалу

 

Рис. 11.1. Модель потенціалу аграрного підприємства

На першому рівні знаходиться ресурсний потенціал, який визначається кількістю, якістю і збалансованістю природних, біологічних, матеріальних і трудових ресурсів. Виробничий потенціал відображає виробничий рівень підприємства і базується на ресурсному потенціалі. Його характерними ознаками є застосовувана техніка, технологія, здібності та кваліфікація персоналу.
Ринковий потенціал відображає господарський рівень підприємства, його основою є дослідження маркетингового середовища, пошук оптимальних каналів збуту виробленої продукції, вивчення ділової активності. Взаємодія ринкового та виробничого потенціалів має два аспекти. Перший аспект пов’язаний з передачею виробленої продукції для її подальшої реалізації та отримання доходу. Другий – пов’язаний з необхідністю ринкового потенціалу надавати виробничому потенціалу інформацію про потреби і запити споживачів продукції, ціни реалізації, місткість, кон’юнктуру ринку для того, щоб виробничий потенціал зміг перебудувати свою діяльність у відповідності з вимогами ринку.
Економічний потенціал відображає інституціональний рівень підприємства. На цьому рівні відбувається формування і розподіл прибутку, здійснюється інвестиційна та фінансова діяльність, а також управління постачанням ресурсів, виробництвом та збутом продукції.
Економічний потенціал підприємства – це спроможність підприємства забезпечити отримання стабільного прибутку на основі задоволення потреб споживачів, за зовнішніх та внутрішніх обмежень з урахуванням здатності підприємства до розвитку. Підприємства використовують власний економічний потенціал як інструмент адаптаційного процесу, завдяки якому можливо вчасно відреагувати на негативний вплив середовища. Особливий акцент варто зробити на понятті “активне пристосування”, з тієї причини, що ефективно працювати у мінливому середовищі можливо лише обравши тактику інтенсивного розвитку, а не тактику виживання.
Річний економічний потенціал аграрного підприємства визначається за формулу:
РЕП = k1 · ОР + k2 · А + k3 · МВ + k4 · ФОП, (11.1)
де РЕП – річний економічний потенціал аграрного підприємства, грн.;
ОР – розмір річної орендної плати (3 % грошової оцінки сільськогосподарських угідь), грн.; А – річна сума амортизації основних фондів, грн.;
МВ – річні матеріальні витрати, грн.;
ФОП – річний фонд оплати праці працівників, грн.; k1, k2, k3, k4 – коефіцієнти значимості ресурсів.
Пасив балансу відображає власний капітал і зобов’язання.
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов’язань:
ВК = АБ – ПК, (11.2)
де ВК – власний капітал підприємства, грн.; АБ – активи підприємства, грн.;
ПК – позичковий капітал, грн.

Власний капітал – це внутрішня заборгованість суб’єкта господарювання перед його власниками. Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності підприємства і виконує наступні функції:
– довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства необмежений час;
– фінансування ризику – власний капітал підприємства використовується для фінансування ризикованих інвестицій;
– самостійності та влади – розмір власного капіталу підприємства визначає ступінь фінансової незалежності та впливу його власника;
– розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна в результаті ліквідації підприємства.
Власний капітал, відповідно до П(С)БО 1 “Баланс”, відображається в першому розділі пасиву балансу річних фінансових звітів підприємств усіх форм власності. Складові цього капіталу:
− статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;
− пайовий капітал – сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. Ця складова власного капіталу характерна для виробничих сільськогосподарських кооперативів. У даних підприємствах джерелом пайового капіталу є пайові внески членів і асоційованих членів кооперативу;
− додатковий вкладений капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Ця складова власного капіталу відображається у звітності акціонерних товариств;
− інший додатковий капітал – це сума дооцінки необоротних активів, а також вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних чи фізичних осіб;
− резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок прибутку підприємства. Резервний капітал є обов’язковою складовою власного капіталу всіх видів господарських товариств, які зобов’язані створювати резервний фонд. Такий фонд можуть створювати й інші типи підприємств. Використовується резервний капітал для покриття збитків, непередбачених витрат тощо;
− нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку. Це, по суті, прибуток, що залишається після виплати доходів власникам (дивіденди) та відрахувань на поповнення резервного капіталу. Непокритий збиток відображається в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу;
− неоплачений капітал – це заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Сума такої заборгованості наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу;
− вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії акціонерних товариств або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні величини власного капіталу.
Позичковий капітал – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення авансованого капіталу підприємства, що втілює у собі економічні вигоди. Позичковий капітал – це зовнішня заборгованість суб’єкта господарювання, тобто зобов’язання перед банками, державою, постачальниками та працівниками. Погашення зобов’язання може здійснюватися:
– сплатою грошових коштів;
– переданням інших активів;
– наданням послуг;
– заміною цього зобов’язання іншим;
– перетворенням зобов’язання на капітал;
– анулюванням боргу.
Залежно від терміну погашення зобов’язання поділяють на поточні та довгострокові. Зобов’язання класифікується як поточне, якщо воно буде погашене протягом операційного циклу підприємства, або двадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов’язання є довгостроковими.
У господарській діяльності підприємства можуть виникати умовні (потенційні) зобов’язання, щодо яких сума і час майбутніх платежів не визначені (оплата відпустки працівникам, здійснення гарантійного ремонту випущених товарів тощо). Однак перетворення цих умовних зобов’язань на дійсні залежить від того, чи відбудуться у майбутньому певні події або операції. Величина цих зобов’язань визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних оцінок. Такі зобов’язання називаються забезпеченнями наступних витрат і платежів.

До складу V розділу пасиву балансу “Доходи майбутніх періодів” включаються суми податків, отриманих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які будуть визнані у наступних звітних періодах, наприклад, нараховані відсотки за інвестиціями, які відносяться як до звітного, так і до майбутнього облікового періоду.
Показники, що характеризують ефективність використання капіталу поділяють на чотири групи:
1. Показники прибутковості (рівень рентабельності) витрат:
− рівень рентабельності виробничих витрат;
− рівень рентабельності продажу;
− рівень рентабельності виручки від операційної діяльності;
− загальна (чиста) рентабельність звичайної діяльності;
− загальна (чиста) рентабельність господарської діяльності.
2. Показники прибутковості (рентабельності) капіталу:
− загальна (чиста) рентабельність капіталу;
− загальна (чиста) рентабельність власного капіталу;
− загальна (чиста) рентабельність виробничих фондів.
3. Показники окупності витрат і капіталу:
− коефіцієнт окупності виробничих витрат;
− коефіцієнт окупності операційної діяльності;
− коефіцієнт окупності адміністративних витрат;
− коефіцієнт окупності витрат на збут;
− коефіцієнт окупності капіталу;
− коефіцієнт окупності власного капіталу;
− період окупності капіталу (власного капіталу).
4. Показники ефективності додаткових вкладень у виробничі ресурси дають можливість визначити, наскільки вигідними підприємству були додаткові вкладення у збільшення окремих складових авансованого капіталу:
− коефіцієнт ефективності додаткових вкладень в авансований капітал:

К  ΒП  ΒП  ВП ,

(11.3)

ΑК ΑК  ΑК АК
де КАК – коефіцієнт ефективності додаткових вкладень в авансований капітал;
ВП1 і ВП0 – середньорічні обсяги виробництва валової продукції з 1 га сільськогосподарських угідь відповідно у звітному та базовому періодах (середньорічні дані доцільно обраховувати за періодами 3 – 5 років), грн.;
АК1 і АК0 – середньорічна величина авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь відповідно у звітному та базовому періодах, грн.
За аналогічною методикою визначається ефективність додаткових вкладень в основний і оборотний капітал:
− коефіцієнт ефективності додаткових поточних виробничих витрат:

К  ВП ,
ВВ ВВ

(11.4)

де КВВ – коефіцієнт ефективності додаткових поточних виробничих витрат;
ΔВП – додаткова валова продукція, одержана в результаті додаткових поточних виробничих витрат, грн.;
ΔВВ – додаткові поточні витрати у виробництво, грн.
− коефіцієнт окупності прибутком додаткових поточних витрат:

Пр  Пр
ВВ ВВ
де КПр – коефіцієнт окупності прибутком додаткових поточних витрат;

(11.5)

ΔПр – додатковий прибуток підприємства, одержаний у результаті додаткових поточних виробничих витрат, грн.;
ΔВВ – додаткові поточні витрати у виробництво, грн.
− норма прибутку на авансований капітал, в якому відображаються всі розглянуті часткові показники:

Нпр

 Прч 100 %, АК

(11.6)

де Нпр – норма прибутку на авансований капітал, %;

Прч – чистий прибуток підприємства, грн.;
АК – авансований капітал (активи) підприємства, грн.
Цей показник називають ще рентабельністю авансованого капіталу.

Основні терміни і поняття
Авансований капітал; необоротні активи; оборотні активи; витрати майбутніх періодів; виробничий потенціал; економічний потенціал; позичковий капітал; власний капітал; показники прибутковості (рівень рентабельності) капіталу; показники окупності витрат і капіталу; показники окупності додаткових вкладень у виробничі ресурси; рентабельність авансованого капіталу.

Приклади розв’язку задач
Задача 1.
Власний капітал підприємства становить 34 126 тис. грн., необоротні активи – 31 122 тис. грн., оборотні активи – 4 483 тис. грн. та витрати майбутніх періодів – 5 тис. грн.
Визначити структуру авансованого капіталу.
Розв’язок
1. Сума авансованого капіталу дорівнює:
АК = НОА + ОА + ВМП,
де АК – сума авансованого капіталу підприємства, грн.; НОА – необоротні активи, грн.;
ОА – оборотні активи, грн.;
ВМП – витрати майбутніх періодів, грн.
АК = 31 122 + 4 483 + 5 = 35 610 грн.
2. Питома вага необоротних активів:

ноа

 НОА 100 %, АК

де πноа – питома вага необоротних активів у структурі авансованого капіталу підприємства, %; НОА – необоротні активи, грн.;
АК – сума авансованого капіталу підприємства, грн.

3. Питома вага оборотних активів:

ноа

 



 31122  87,4 %.
35 610

 ОА 100 %,

оа АК
де πоа – питома вага оборотних активів у структурі авансованого капіталу підприємства, %; ОА – оборотні активи, грн.;
АК – сума авансованого капіталу підприємства, грн.

оа

 4 483
35 610

12,6 %.

Задача 2.
Розрахувати розмір та структуру виробничого потенціалу підприємства за наступними даними: вартість основних засобів – 34 560 тис. грн., оборотні фонди – 6 941 тис. грн., грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь – 8 353 грн., річний фонд оплати праці одного працівника – 7 905 грн., площа сільськогосподарських угідь – 2 486 га, середньооблікова чисельність працівників – 101 особи.
Розв’язок
1. Виробничий потенціал аграрного підприємства розраховується за формулою:
ПТвир = ОсФ + ОА + ГОс.у + ПТтр, де ПТвир – виробничий потенціал аграрного підприємства, грн.; ОсФ – вартість основних фондів, грн.;
ОА – вартість оборотного капіталу, грн.;
ГОс.у – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, грн.; ПТтр – трудовий потенціал, грн.

2. Грошова оцінка земельних ресурсів:
ГОс.у = ПЛс.у ∙ ГО1га,
де ГОс.у – грошова оцінка сільськогосподарських угідь підприємства, грн.; ПЛс.у – площа сільськогосподарських угідь, га;
ГО1га – грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь, грн.
ГОс.у = 8 353 ∙ 2 486 = 20 765,6 тис. грн.
3. Трудовий потенціал підприємства:
ПТтр = ЧПс.о ∙ ФОП1 ,
де ПТтр – трудовий потенціал підприємства, грн.;
ЧПс.о – середньооблікова чисельність працівників підприємства, грн.;
ФОП1 – річний фонд оплати праці одного працівника, грн.
ПТтр = 7 905 ∙ 101 = 798,4 тис. грн.
4. Сума виробничого потенціалу:
ПТвир = 34 560 + 6 941 + 20 765,6 + 798,4 = 63 065 тис. грн.
5. Структура виробничого потенціалу:

ОсФ 

ОсФ ПТвир

100 %,

де πОсФ – питома вага основних фондів у структурі виробничого потенціалу аграрного підприємства, %;
ОсФ – вартість основних фондів, грн.;
ПТвир – виробничий потенціал аграрного підприємства, грн.

ОсФ

 34 560 100  54,8 %.
63 065

ОА 

ОА
ПТвир

100 %,

де πОА – питома вага оборотних активів у структурі виробничого потенціалу аграрного підприємства, %;
ОА – вартість оборотного капіталу, грн.;
ПТвир – виробничий потенціал аграрного підприємства, грн.

ОА

 6 941
63 065

100  11 %.

ГОс.у

 ГОс.у ПТвир

100 %,

де πГОс.у – питома вага земельних ресурсів у структурі виробничого потенціалу аграрного підприємства, %;
ГОс.у – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, грн.; ПТвир – виробничий потенціал аграрного підприємства, грн.

ГОс.у

 20 765,6 100  32,9 %.
63 065

ПТ тр 

ПТтр ПТвир

100 %,

де πПТтр – питома вага трудового потенціалу у структурі виробничого потенціалу аграрного підприємства, %;
ПТтр – трудовий потенціал, грн.;
ПТвир – виробничий потенціал аграрного підприємства, грн.

ПТтр

 798,4 100  1,3 %.
63 065

Задача 3.
Визначити структуру власного капіталу підприємства за наступними даними: статутний капітал – 10 978 тис. грн., пайовий капітал – 6 500 тис. грн., інший додатковий капітал – 22 007 тис. грн., резервний капітал – 1 141 тис. грн., довгострокові зобов’язання – 148 тис. грн.

Розв’язок
1. Власний капітал підприємства розраховується за формулою:
ВК = СтК + ПК + ДК + РК,
де ВК – власний капітал підприємства, грн.; СтК – статутний капітал, грн.;
ПК – пайовий капітал, грн.;
ДК – інший додатковий капітал, грн.; РК – резервний капітал, грн.
ВК = 10 978 + 6 500 + 22 007 + 1 141 = 40 626 тис. грн.
2. Структура власного капіталу:

СтК

 СтК 100 %, ВК

де πСтК – питома вага статутного капіталу в структурі власного капіталу підприємства, %; СтК – статутний капітал, грн.;
ВК – власний капітал підприємства, грн.

СтК

 10 978 100  27 %.
40 626

ПК

 ПК 100 %, ВК

де πПК – питома вага пайового капіталу в структурі власного капіталу підприємства, %; ПК – пайовий капітал, грн.;
ВК – власний капітал підприємства, грн.

ПК

 6 500
40 626

100 16 %.

ДК

 ДК 100 %, ВК

де πДК – питома вага іншого додаткового капіталу в структурі власного капіталу підприємства, %; ДК – інший додатковий капітал, грн.;
ВК – власний капітал підприємства, грн.

ДК

 22 007 100  54,2 %.
40 626

РК

 РК 100 %, ВК

де πРК – питома вага резервного капіталу в структурі власного капіталу підприємства, %; РК – резервний капітал, грн.;
ВК – власний капітал підприємства, грн.

РК 

1141

40 626

100  2,8 %.

Задача 4.
Підприємство, власний капітал якого становить 1 360 тис. грн., взяло кредит для розширення потужностей виробництва. Сума відсотків, виплачених за кредит становить 200 тис. грн., а операційний прибуток підприємства – 785 тис. грн.
Визначте доцільність залучення позичкового капіталу за критерієм норми прибутку на власний капітал.
Розв’язок
Норма прибутку на власний капітал визначається за формулою:
Нвк  Проп  Кр% ,

де Нвк

пр ВК
– норма прибутку на власний капітал, %;

Проп – операційний прибуток, грн.; Кр% – сума відсотків за кредит, грн.;
ВК – власний капітал підприємства, грн.
Нвк  785  200 100 %  43 %.
пр 1360

Задача 5.
Підприємство планує інтенсифікувати вирощування зернових культур. Відповідно величина авансованого капіталу на 1 га посіву зернових культур збільшилася на 350 грн., а вартість валової продукції збільшилася з 1 420 грн./га до 1 755 грн./га.
Визначити ефективність додаткових капіталовкладень.

Розв’язок
Ефективність додаткових капіталовкладень:
К

 ВП ,
АК АК

де КАК – коефіцієнт ефективності додаткових вкладень в авансований капітал; ΔВП – приріст валової продукції, грн.;
ΔАК – приріст авансованого капіталу, грн.

 

Задача 6.

КАК

 335  0,957.
350

Проаналізувати структуру майна підприємства. Зробити висновки.
Динаміка та структура майна ТОВ ім. Фисуна Карлівського району, 2007 – 2009 рр. (станом на кінець року)

Таблиця 11.1

Види активів 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р.
у % до 2007 р.
сума,
тис. грн. питома
вага, % сума,
тис. грн. питома
вага, % сума,
тис. грн. питома
вага, %
Майно – всього 36028 100,0 45494 100,0 61774,1 100,0 171,5
Необоротні активи 21630 60,0 28572 62,8 39935,7 64,7 184,6
з них основні фонди 21399 59,4 23549 51,8 39449,7 63,9 184,4
Оборотні активи 14395 40,0 16849 37,0 21758,8 35,2 151,2
у т. ч. оборотні виробничі фонди 7955 22,1 9373 20,6 12399,5 20,1 155,9
з них виробничі запаси 1790 5,0 1317 2,9 1511,3 2,4 84,4
Фонди обігу 6440 17,9 7476 16,4 9359,3 15,2 145,3
у т. ч. готова продукція і товари 4943 13,7 5443 12,0 4651,9 7,5 94,1
поточна дебіторська
заборгованість 1448 4,0 1727 3,8 4210,3 6,8 290,8
грошові кошти 49 0,1 76 0,2 123,4 0,2 251,8
інші оборотні активи – – 213 0,5 373,8 0,6 х
Витрати майбутніх періодів 3 0,0 73 0,2 79,6 0,1 2653,3
Аналіз даних таблиці 11.1 показує, що у 2009 р. порівняно з 2007 р. вартість майна ТОВ ім. Фисуна збільшилася на 25 746,1 тис. грн. (71,5 %) і становила 61 774,1 тис. грн. При цьому необоротні активи зросли на 18 305,7 тис. грн. (84,6 %), а оборотні активи – на 7 363,8 тис. грн. (51,2 %). Питома вага необоротних активів у майні збільшилася на 4,7 % до 64,7 %, а оборотних активів відповідно зменшилася до 35,2 %.
Необоротні активи підприємства представлені, насамперед, основними фондами, вартість яких збільшилася на 18 050,7 тис. грн. (84,4 %) і складала 39 449,7 тис. грн. у 2009 р. Темп приросту основних фондів більший від темпу приросту майна в цілому.
Збільшення оборотних активів пояснюється зростанням як оборотних виробничих фондів на 55,9 % до 12 399,5 тис. грн., так і фондів обігу на 2 913,3 тис. грн. до 9359,3 тис. грн. Питома вага виробничих запасів за досліджуваний період зменшилася до 2,4 %, що зумовлено зменшенням їх наявності на 15,6 %. Поточна дебіторська заборгованість підприємства зросла майже у 3 рази і в 2009 р. складала 4 210,2 тис. грн., що негативно впливає на тривалість обороту активів. Залишок грошових коштів збільшився на 74,4 тис. грн. (51,8 %), а їх питома вага у майні на кінець 2009 р. становила лише 0,2 % або 123,4 тис. грн.
Задача 7.
Проаналізувати показники ефективності використання капіталу підприємства. Зробити висновки.

Таблиця 11.2
Показники ефективності використання капіталу ТОВ ім. Ватутіна Гадяцького району, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки Абсолютне відхилення (+; –)
2009 р. від 2007 р.
2007 2008 2009
Рівень рентабельності виробничих витрат 100,6 66,2 58,3 ٕ ٕ – 42,3
Рівень рентабельності продажу 50,2 39,8 36,8 – 13,4
Рівень рентабельності операційної діяльності 90,8 64,3 57,1 – 33,7
Чиста рентабельність звичайної діяльності 76,3 59,4 50,3 – 26,0
Чиста рентабельність господарської діяльності 76,1 59,4 49,9 – 26,2
Загальна рентабельність капіталу 35,3 29,1 19,9 – 15,4
Чиста рентабельність власного капіталу 41,2 32,5 22,2 – 19,0
Чиста рентабельність виробничих фондів 44,3 38,1 25,2 – 19,1
Коефіцієнт окупності виробничих витрат 2,006 1,662 1,583 – 0,423
Коефіцієнт окупності витрат операційної діяльності 1,908 1,643 1,571 – 0,337
Коефіцієнт окупності капіталу 0,692 0,649 0,501 – 0,191
Коефіцієнт окупності власного капіталу 0,809 0,724 0,560 – 0,249
Термін окупності капіталу, років 2,8 3,4 5,0 2,2
Термін окупності власного капіталу, років 2,4 3,1 4,5 2,1

Як свідчать дані таблиці 11.2, у ТОВ ім. Ватутіна спостерігається тенденція до погіршення показників ефективності використання капіталу. Так, у 2009 р. на 1 грн. собівартості реалізованої продукції і 1 грн. чистого доходу було одержано відповідно 58,3 коп. і 36,8 коп. валового прибутку, що на 42,3 % та 13,4 % менше порівняно з 2007 р.
Спостерігається також тенденція до зниження показників, що характеризують прибутковість операційної, звичайної та у цілому господарської діяльності підприємства. Так, якщо у 2007 р. на 1 грн. витрат господарської діяльності було одержано 76,1 коп. чистого прибутку, то у звітному році даний показник зменшився до 49,9 коп.
Негативною тенденцією відзначаються і показники ефективності використання капіталу в цілому, власного капіталу і виробничих фондів. Зокрема, загальна рентабельність капіталу у 2009 р. порівняно з 2007 р. зменшилася на 15,4 % до 19,9 %, а чиста рентабельність виробничих фондів зменшилася до 25,2 %. Значення показників окупності витрат і капіталу вказують на зниження їх рівня. Період окупності капіталу за досліджуваний період збільшився з 2,8 до 5 років, а власного капіталу – з 2,4 до 4,5 років.

Задача 8.
Визначити вплив чинників першого порядку на зміну рівня рентабельності капіталу. Зробити висновки. Вихідна інформація для проведення факторного аналізу і розрахунки наведені у таблиці 11.3.
Розв’язок
Розрахунок впливу чинників першого порядку на зміну рівня рентабельності капіталу визначають методом абсолютних різниць:
1) за рахунок коефіцієнта оборотності:
ΔРOA = ΔКоб ∙ Рпр0,
де ΔРОА – зміна рентабельності капіталу за рахунок зміни коефіцієнта оборотності, %; ΔКоб – абсолютна зміна коефіцієнта оборотності капіталу;
Рпр0 – рівень рентабельності продажу продукції у базисному періоді, %.
2) за рахунок рентабельності продаж:
ΔРРпр = Коб1 ∙ ΔРпр,
де ΔРРпр – зміна рентабельності капіталу за рахунок зміни рентабельності продажу продукції, %; Коб1 – коефіцієнт оборотності капіталу у звітному періоді;
ΔРпр – абсолютна зміна рентабельності продажу, %.
Проведемо розрахунки впливу чинників першого порядку на рентабельність капіталу за допомогою таблиці 11.3.

Таблиця 11.3
Показники ефективності використання капіталу ТОВ АФ “Джерело” Полтавського району, 2007, 2009 рр.

Показники 2007 р. 2009 р.
Балансовий прибуток підприємства, тис. грн. 110 155
Чистий дохід від реалізації, тис. грн. 350 500
Середньорічна сума активів, тис. грн. 375 549,5
Рівень рентабельності активів, % 29,3 28,2
Рівень рентабельності продажу, % 31,4 31,0
Коефіцієнт оборотності капіталу 0,933 0,9100
Зміна рівня рентабельності капіталу, %
за рахунок:
коефіцієнта оборотності (0,91 – 0,933) • 31,4 = – 0,74
рентабельності продажу (31,0 – 31,4) • 0,91 = – 0,36
Всього – 1,1

Дані, наведені у таблиці 11.3 свідчать, що дохідність капіталу у 2009 р. порівняно з 2007 р. зменшилася на 1,1 %, у тому числі за рахунок зниження оборотності капіталу – на 0,74 % і за рахунок зниження рівня рентабельності продажу – на 0,36 %.
Задача 9.
Проаналізувати вплив чинників на рівень рентабельності капіталу підприємства. Зробити висновки.
Таблиця 11.4
Вихідні дані для проведення факторного аналізу рентабельності капіталу ТОВ “Бурат-Агро” Решетилівського району, 2007 – 2009 рр.

Показники Умовні позначення Роки
2007 2008 2009
Чистий прибуток, тис. грн. Прч 11349 10876 10679
Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн. Вр 22276,4 24560 26880,1
Середньорічна вартість необоротних активів, тис. грн. НА 19254 30123 34253,9
Середньорічна вартість оборотного капіталу, тис. грн. ОА 12933,5 17540 19380,2
Середньорічна вартість капіталу, тис. грн. А 32187,5 48946 53634,1
Коефіцієнт фондомісткості продукції, % КФМ 86,43 122,65 127,43
Коефіцієнт завантаження оборотного капіталу, % КОА 58,06 71,4 72,10
Прибуток на 1 грн. реалізованої продукції, коп. ПрВр 50,95 44,28 39,73
Рівень рентабельності капіталу (активів), % РА 35,3 22,2 19,9
Примітка: показники з позначкою 0 – базові (2007 р.), 1 – фактичні (2009 р.)

Розв’язок
1. Вплив зміни суми прибутку на 1 грн. реалізованої продукції:
Р Пр  РА  РА,
де ΔРПр – зміна рентабельності капіталу підприємства за рахунок зміни суми прибутку на 1 грн. реалізованої продукції, %;

А
ум1

– перша умовна рентабельність капіталу підприємства, %;

А – рентабельність капіталу підприємства у базовому періоді, %.
ПрВр
А  1 100 %;
ум1 КФМ  КОА

А
ум1

0
39,73
86,43  58,06

0
100  27,5 %;

ΔРПр = 27,5 – 35,3 = – 7,8 %.

2. Вплив зміни фондомісткості основних виробничих фондів:

Р ФМ

А
ум1

А
ум2

де ΔРФМ – зміна рентабельності капіталу підприємства за рахунок зміни фондомісткості основних виробничих фондів, %;

А
ум1
А
ум2

– перша умовна рентабельність капіталу підприємства, %;
– друга умовна рентабельність капіталу підприємства, %.
ПрВр

А  1 100 %;
ум2 КФМ  КОА

РА 

1
39,73

0
100  21,4 %;

ум2 127,43  58,06
ΔРФМ = 21,4 – 27,5 = – 6,1 %.
3. Зміна коефіцієнта закріплення матеріальних оборотних коштів:
Р ОА  РА  РА ;
1 ум2
ΔРОА = 19,9 – 21,4= – 1,5 %.
Таким чином, внаслідок зменшення прибутку на 1 грн. реалізованої продукції з 50,95 до 39,73 коп. рівень рентабельності капіталу зменшився на 7,8 %. За рахунок збільшення фондомісткості виробництва рівень рентабельності зменшився на 6,1 %, а збільшення коефіцієнта завантаження з 0,581 до 0,721 зумовило зниження рівня рентабельності капіталу на 1,5 %.

Задача 10.
Проаналізувати суми виплат за кредит при рівновеликих принципових платежах і рівновеликих загальних сумах сплати за такими даними: сума кредиту – 10 тис. грн., термін виплати кредиту – 5 років. Зробити висновки.
Таблиця 11.5
Розрахунок виплат за кредит при рівновеликих принципових платежах у СТОВ АФ “Шишацька” Шишацького району, грн.

Термін виплати
кредиту Початковий
баланс Принципові
платежі Відсоток за
позику Всього
виплат Кінцевий
баланс
01.2004 р. х х х х 10000
01.2005 р. 10000 2000 1000 3000 8000
01.2006 р. 8000 2000 800 2800 6000
01.2007 р. 6000 2000 600 2600 4000
01.2008 р. 4000 2000 400 2400 2000
01.2009 р. 2000 2000 200 2200 0
Всього х 10000 3000 13000 х

Розрахунок виплат за кредит при рівновеликих загальних сумах сплати кредиту за п’ять років наведено у таблиці 11.6.
Таблиця 11.6
Розрахунок виплат за кредит при рівновеликих загальних сумах сплати у СТОВ АФ“Шишацька” Шишацького району, грн.

Строк виплати
кредиту Початковий
баланс Принципові
платежі Відсоток за
позику Всього
виплат Кінцевий
баланс
01.2004 р. х х х х 10000
01.2005 р. 10000 1600 1000 2600 9000
01.2006 р. 9000 1700 900 2600 6400
01.2007 р. 6400 1960 640 2600 3800
01.2008 р. 3800 2220 380 2600 1200
01.2009 р. 1200 2480 120 2600 0
Всього х 9960 3040 13000 х

Як свідчать дані таблиці 11.5 та 11.6, при виплаті кредиту рівновеликими принциповими платежами сума виплат протягом п’яти років зменшувалася з 3 000 грн. у 2004 р. до 2 200 грн. у 2009 р., а при рівновеликих сума сплати, виплати по кредиту становили 2 600 грн.
Задача 11.
Оптимізувати структуру капіталу підприємства за допомогою даних таблиці 11.7. Зробити висновки.
Таблиця 11.7
Коефіцієнт фінансової рентабельності ДП АФ “Оріон” Хорольського району при різних значеннях коефіцієнта фінансового лівериджу

Показники Варіанти рішень
1 2 3 4 5 6 7
Сума власного капіталу,
тис. грн. 53541 53541 53541 53541 53541 53541 53541
Можлива сума позичкового
капіталу, тис. грн. – 5354,1 8049,2 10708,2 13385,3 16062,3 21416,4
Загальна сума капіталу, тис. грн. 53541 5885,1 61590,2 64249,2 66926,3 69603,3 74957,4
Коефіцієнт фінансового
лівериджу – 0,1 0,15 0,2 0,25 0,3 0,4
Коефіцієнт валової
рентабельності капіталу, % 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0 20,0
Ставка відсотку за кредит
без ризику, % 17,0 17,0 17,0 17,0 17,0 17,0 17,0
Премія за ризик, % – – 0,5 1,0 1,5 2,0 3,0
Ставка відсотку за кредит з
урахуванням ризику, % 17,0 17,0 17,5 18,0 18,5 19,0 20,0
Сума валового прибутку без
відсотків за кредит, тис. грн. 10708,2 11779 12318 12849,8 13385,3 13920,7 14991,5
Сума сплачених відсотків за
кредит, тис. грн. – 910,2 1408,6 1927,5 2476,3 3051,8 4283,3
Сума валового прибутку без
врахування виплати відсотків за кредит, тис. грн. 10708,2 10868,8 10909,4 10922,3 10909 10868,9 10708,2
Коефіцієнт рентабельності
власного капіталу, % 20,0 20,3 20,38 20,4 20,38 20,3 20,0

Для ДП АФ “Оріон” найбільш вигідним є четвертий варіант, за умови залучення 20 % позичкового капіталу, що забезпечить рівень рентабельності власного капіталу в розмірі 20,4 %. Виходячи з даних таблиці 11.5, збільшення позичкового капіталу до 40 % у структурі капіталу підприємства зумовлює зменшення рентабельності власного капіталу до 20 %.

Задачі
Задача 1.
Визначити структуру авансованого капіталу, якщо власний капітал підприємства становить 50 тис. грн., необоротні активи – 30 тис. грн., оборотні активи – 35 тис. грн. та витрати майбутніх періодів – 3 тис. грн.

Задача 2.
Розрахувати структуру власного капіталу підприємства за наступними даними: статутний капітал – 15 тис. грн., пайовий капітал – 7 тис. грн., інший додатковий капітал – 26 тис. грн., резервний капітал – 6 тис. грн., довгострокові зобов’язання – 9 тис. грн.

Задача 3.
Визначити розмір та структуру виробничого потенціалу підприємства за наступними даними: вартість основних фондів – 18 тис. грн., оборотний капітал – 15 тис. грн., грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь – 11 тис. грн., площа угідь – 2 200 га, річний фонд оплати праці одного працівника – 18,6 тис. грн., середньооблікова чисельність працівників – 84 осіб.

Задача 4.
Розрахувати рентабельність використання капіталу та показники його окупності за такими даними: середньорічна вартість активів – 3 536 тис. грн., у тому числі власний капітал – 3 372 тис. грн., прибуток від господарської діяльності – 412 тис. грн., чистий прибуток – 367 тис. грн.

Задача 5.
Підприємство, власний капітал якого становить 2 860 тис. грн. взяло кредит для розширення потужностей виробництва. Витрати на виплату кредиту становить 300 тис. грн., а операційний прибуток підприємства – 900 тис. грн.
Визначте доцільність залучення позикового капіталу за критерієм норми прибутку на власний капітал.

Задача 6.
Проаналізувати структура майна підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”.

Показники структури майна у , 2007 – 2009 рр.

 

Таблиця 11.8

Види активів 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р.
у % до 2007 р.
сума,
тис. грн. питома
вага, % сума,
тис. грн. питома
вага, % сума,
тис. грн. питома
вага, %
Майно – всього
Необоротні активи
з них основні фонди
Оборотні активи
у т. ч. оборотні виробничі фонди
з них виробничі запаси
Фонди обігу
у т. ч. готова продукція і товари
поточна дебіторська заборгованість
грошові кошти
інші оборотні активи
Витрати майбутніх періодів
Висновки

Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 11.9.
Таблиця 11.9
Методика розрахунку розміру майна

Види активів Порядок розрахунку
Майно – всього 280
Необоротні активи 080
з них основні засоби 030
Оборотні активи 260
у т. ч. оборотні виробничі фонди 100 + 110 + 120
з них виробничі запаси 100
Фонди обігу ∑ (130 + … + 250, без 161, 162)
у т. ч. готова продукція і товари 130 + 140
поточна дебіторська заборгованість ∑ (150 + … + 210, без 161, 162)
грошові кошти 230 + 240
інші оборотні активи 250
Витрати майбутніх періодів 270

Задача 7.
Проаналізувати джерела формування капіталу підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”.

Таблиця 11.10
Показники джерел формування капіталу у , 2007 – 2009 рр.

Види активів 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р.
у % до 2007 р.
сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, % сума, тис. грн. питома вага, %
Джерела формування майна
Власний капітал
у т. ч. статутний капітал
Зобов’язання
з них: забезпечення наступних витрат і платежів
довгострокові зобов’язання
поточні зобов’язання
у т. ч. кредиторська заборгованість
Доходи майбутніх періодів
Висновки
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена в таблиці 11.11.
Таблиця 11.11
Методика розрахунку джерел формування капіталу підприємства

Види пасивів Порядок розрахунку за даними форми № 1
Джерела формування майна – всього 640
Власний капітал 380
у т. ч статутний капітал 300 (310)
Зобов’язання 430 + 480 + 620
з них: забезпечення наступних витрат і платежів 430
довгострокові зобов’язання 480
поточні зобов’язання 620
у т. ч кредиторська заборгованість ∑ (520 + … + 600)
Доходи майбутніх періодів 630
Задача 8.
Проаналізувати динаміку показників ефективності використання капіталу підприємства за допомогою таблиці 11.12.
Таблиця 11.12
Показники ефективності використання капіталу у , 2007 – 2009 рр., %

Показники Роки Абсолютне
відхилення (+; –) 2009 р. від 2007 р.
2007 2008 2009
А 1 2 3 4
Рівень рентабельності виробничих витрат
Рівень рентабельності реалізації
Рівень рентабельності операційної діяльності
Рівень рентабельності виручки від операційної
діяльності
Загальна рентабельність звичайної діяльності
Чиста рентабельність звичайної діяльності
Загальна рентабельність господарської діяльності
Чиста рентабельність господарської діяльності
Загальна рентабельність капіталу (активів)
Чиста рентабельність капіталу (активів)

А 1 2 3 4
Загальна рентабельність власного капіталу
Чиста рентабельність власного капіталу
Загальна рентабельність виробничих фондів
Чиста рентабельність виробничих фондів
Коефіцієнт окупності виробничих витрат
Коефіцієнт окупності витрат операційної діяльності
Коефіцієнт окупності адміністративних витрат
Коефіцієнт окупності витрат на збут
Коефіцієнт окупності капіталу
Коефіцієнт окупності власного капіталу
Термін окупності капіталу, років
Термін окупності власного капіталу, років
Висновки
Вихідна інформація. Форма № 2 “Звіт про фінансові результати”.
Методика розрахунку. Методика розрахунку показників рентабельності витрат наведена у таблиці 11.13.
Таблиця 11.13
Методика розрахунку показників рентабельності витрат

Показники Методика розрахунку Порядок розрахунку

Рівень рентабельності виробничих витрат (РВВ), % Р  Прв 100 %,
ВВ Ср.пр
де Прв – валовий прибуток, грн.;
Ср.пр – собівартість реалізованої продукції, грн.
050(055) 100 %
040

Рівень рентабельності реалізації (Рпр), % Р  Прв 100 %,
пр ЧД р
де Прв – валовий прибуток, грн.;
ЧДр – чистий дохід від реалізації продукції, грн.
050(055) 100 %
035
Рівень рентабельності операційної діяльності (Роп), % Р  Проп 100 %,
оп Воп
де Проп – прибуток від операційної діяльності, грн.; Воп – операційні витрати, грн.
100(105) 100 %
040  070  080  090
Рівень рентабельності виручки від операційної діяльності (Рвр.оп), % Р  Проп 100 %,
вр.оп ЧД оп
де Проп – прибуток від операційної діяльності, грн.; ЧДоп – чистий дохід від операційної діяльності, грн.
100(105) 100 %
035  060
Загальна рентабельність звичайної діяльності ( Рз ),
зв
% Рз  Прзв 100 %,
зв Взв
де Прзв – прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, грн.;
Взв – витрати звичайної діяльності, грн.
170(175) 100 %
040  070  080 
 090 140 150 160

Чиста рентабельність звичайної
діяльності ( Рч ), %
зв Проп
Рч  зв 100 %,
зв Взв
де Проп – прибуток від звичайної діяльності після
зв
оподаткування, грн.;
Взв – витрати звичайної діяльності, грн.
190(195) 100 %
040  070  080 
 090 140 150 160
Загальна рентабельність господарської
діяльності ( Рз ), %
гд Рз  Пргд 100 %,
гд Вгд
де Пргд – прибуток від господарської діяльності, грн.; Вгд – витрати від господарської діяльності, грн. 170(175)  200  205 100 % 040  070  080  090 
 140  150  160  205
Чиста рентабельність господарської
діяльності ( Рч ), %
гд Рч  Прч 100 %,
гд Вгд
де Прч – чистий прибуток, грн.;
Вгд – витрати від господарської діяльності, грн. 220(225) 100 %
040  070  080  090 
 140  150  160  205

Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”.
Методика розрахунку. Методика розрахунку показників прибутковості капіталу в наведена у таблиці 11.14.
Таблиця 11.14
Методика розрахунку показників прибутковості капіталу

Показники Методика розрахунку Порядок розрахунку
Загальна рентабельність
капіталу ( Рз ), %
А Рз  Пргд 100 %,
А АБ
ср
де Пргд – прибуток від господарської діяльності, грн.; АБср – середньорічна вартість капіталу (активів), грн. ф.№2
(170(175)  200  205) 100 %
ф.№1
(640, гр.3  640, гр.4) : 2
Чиста рентабельність
капіталу ( Рч ), %
А Рч  Прч 100 %,
А АБ
ср
де Прч – чистий прибуток підприємства, грн.;
АБср – середньорічна вартість капіталу (активів), грн. ф.№2 (220(225)) 100 %
ф.№1
(640, гр.3  640, гр.4) : 2
Загальна рентабельність власного
капіталу ( Рз ), %
ВК Рз  Пргд 100 %,
ВК ВК
ср
де Пргд – прибуток від господарської діяльності, грн.; ВКср – середньорічна вартість власного капіталу, грн. ф.№2
(170(175)  200  205) 100 %
ф.№1
(380, гр.3  380, гр.4) : 2
Чиста рентабельність власного капіталу
( Рч ), %
ВК ВКч  Прч 100 %,
ВК ВК ср
де Прч – чистий прибуток підприємства, грн.;
ВКср – середньорічна вартість власного капіталу, грн. ф.№2 (220(225)) 100 %
ф.№1
(380, гр.3  380, гр.4) : 2
Загальна рентабельність виробничих
фондів ( Рз ), %
Ф Рз  Пргд 100 %,
Ф Ф
ср
де Пргд – прибуток від господарської діяльності, грн.; Фср – середньорічна вартість виробничих фондів, грн. ф.№2
(170(175)  200  205) 100 %
ф.№1
((030  100  110  120), гр.3 
 (030  100  110  120), гр.4) : 2
Чиста рентабельність виробничих
фондів ( Рч ), %
Ф Рч  Прч 100 %,
Ф Ф
ср
де Прч – чистий прибуток підприємства, грн.;
Фср – середньорічна вартість виробничих фондів, грн. ф.№2 (220(225)) 100 %
ф.№ 1
((030  100  110  120), гр.3 
 (030  100  110  120), гр.4) : 2
Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”.
Методика розрахунку. Методика розрахунку показників окупності витрат і капіталу наведена у таблиці 11.15.
Таблиця 11.15
Методика розрахунку показників окупності витрат і капіталу

Показники Методика розрахунку Порядок розрахунку
Коефіцієнт окупності виробничих витрат ( Квв )
ок ЧД р
Квв  ,
ок Ср.пр
де ЧДр – чистий дохід від реалізації, грн.;
Ср.пр – собівартість реалізованої продукції, грн.
ф.№2 (035)

ф.№2 (040)
Коефіцієнт окупності витрат операційної
діяльності ( Коп )
ок Коп  ЧД оп ,
ок Воп
де ЧДоп – чистий дохід від операційної діяльності, грн.; Воп – операційної діяльності, грн.
ф.№2 (035  060)

ф.№2 (040  070  080  090)
Коефіцієнт окупності адміністративних
витрат ( Кадм )
ок ЧДр
Кадм  ,
ок Вадм
де ЧДр – чистий дохід від реалізації, грн.; Вадм – адміністративні витрати, грн.
ф.№2 (035)

ф.№2 (070)
Коефіцієнт окупності витрат на збут ( Кзб )
ок ЧДр
Кзб  ,
ок Взб
де ЧДр – чистий дохід від реалізації, грн.; Взб – витрати на збут, грн.
ф.№2 (035)

ф.№2 (080)

Показники Методика розрахунку Порядок розрахунку
Коефіцієнт окупності капіталу ( КА )
ок ЧД р
КА  ,
ок АБср
де ЧДр – чистий дохід від реалізації, грн.;
АБср – середньорічна вартість капіталу (активів), грн.
ф.№2 (035)

ф.№1 (640, гр.3  640, гр.4) : 2
Коефіцієнт окупності власного капіталу ( КВК )
ок ЧД р
КВК  ,
ок ВК ср
де ЧДр – чистий дохід від реалізації, грн.;
ВКср – середньорічна вартість власного капіталу, грн.
ф.№2 (035)

ф.№1 (380, гр.3  380, гр.4) : 2
Термін окупності капіталу ( ТА ), років
ок АБср
ТА  ,
ок Прч
де АБср – середньорічна вартість капіталу (активів), грн.; Прч – чистий прибуток, грн. ф.№1 (640, гр.3  640, гр.4) : 2

ф.№2 (220)
Термін окупності власного капіталу ( ТВК ), років
ок ВК ср
ТВК  ,
ок Прч
де ВКср – середньорічна вартість власного капіталу, грн.; Прч – чистий прибуток, грн.
ф.№1 (380, гр.3  380, гр.4) : 2 ф.№2 (220)
Задача 9.
Оптимізувати структуру капіталу підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 1 “Баланс”, форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, довідково: ставка відсотку за кредит, премія за ризик.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 11.16.
Таблиця 11.16
Коефіцієнт фінансової рентабельності при різних значеннях коефіцієнта фінансового лівериджу

Показники Варіанти рішень
1 2 3 4 5 6
1. Сума власного капіталу, тис. грн.
2. Можлива сума позичкового капіталу,
тис. грн. (п.1 ∙ п.4)
3. Загальна сума капіталу, тис. грн. (п.1 + п.2)
4. Коефіцієнт фінансового лівериджу (п.2 : п.1)
5. Коефіцієнт валової рентабельності капіталу, %
(Пргд : АБср)
6. Ставка відсотку за кредит без ризику, %
7. Премія за ризик, %
8. Ставка відсотку за кредит з урахуванням ризику, % (п.6 + п.7)
9. Сума валового прибутку без відсотків за
кредит, тис. грн. (п.3 ∙ п.5)
10. Сума сплачених відсотків за кредит,
тис. грн. (п.2 ∙ п.8)
11. Сума валового прибутку без врахування
виплати відсотків за кредит, тис. грн. (п.9 – п.10)
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу, %
(п.11 : п.1)
Висновки

Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте сутність та джерела формування авансованого капіталу аграрних підприємств.
2. Обґрунтувати критерії доцільності залучення позичкового капіталу підприємствами для розширення масштабів виробництва.

3. Дайте оцінку авансованого капіталу за ринковою вартістю і на основі витрат.
4. Охарактеризуйте структуру власного капіталу підприємства.
5. Назвіть складові позичкового капіталу підприємства.
6. Які показники характеризують ефективність використання авансованого капіталу підприємства.
7. У чому полягає сутність потенціалу підприємства.
8. Чим відрізняється виробничий та економічний потенціали підприємства.
9. Якими методами оцінюють розмір потенціалу підприємства?
10. Якими шляхами в сучасних умовах можливо підвищити ефективність використання авансованого капіталу підприємства?

РОЗДІЛ 12. НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ

Навчальні цілі
1. З’ясувати поняття і види нематеріальних активів.
2. Розглянути вартісну оцінку нематеріальних активів.
3. Пояснити методику визначення амортизації нематеріальних активів.
4. Охарактеризувати методичні підходи до визначення ринкової вартості нематеріальних активів.

Основні теоретичні підходи
Успішне функціонування підприємства потребує використання у своїй господарській діяльності не лише матеріальних, трудових та фінансово-кредитних ресурсів, а й нематеріальних активів.
Нематеріальні активи є одним із видів необоротних активів, що є засобами тривалого використання, які не мають матеріальної (фізичної, натуральної) форми. У більшості випадків нематеріальні активи є легалізацією прав власників або підтримкою переваг, які випливають із прав власності.
Основними ознаками нематеріальних активів є:
− відсутність матеріально-речової структури;
− використання протягом тривалого часу (понад один рік);
− здатність бути корисними підприємству;
− високий ступінь невизначеності розмірів можливого у майбутньому прибутку завдяки їх використанню.
Згідно з бухгалтерським обліком нематеріальні ресурси (активи) – це немонетарні засоби, які не мають фізичної форми, можуть бути ідентифіковані й утримуються з метою використання більше року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративною метою або надання в оренду іншим юридичним та фізичним особам.
У складі об’єктів інтелектуальної власності виокремлюють:
1) об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, зазначення походження товарів, способи захисту від недобросовісної конкуренції);
2) об’єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами (товари в галузі науки, літератури та мистецтва, комп’ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем, права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення);
3) інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності (раціоналізаторські пропозиції, “ноу-хау”, комерційні таємниці).
Винахід – позначене істотною новизною вирішення технічного або технологічного завдання, яке дає позитивний ефект і відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).
Корисна модель – це нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна до промислового виробництва. Предметом технічного рішення тут є лише конструкція виробу, його форма.
Промисловий зразок – це нове, придатне до здійснення промисловим способом художнє вирішення конкретної форми виробу, в якому досягається єдність технічних та естетичних властивостей і яке забезпечується правовою охороною за умов його новизни, оригінальності та придатності до промислового виробництва.
Товарний знак – це оригінальна позначка, яка має правовий захист і призначена для виділення конкретного товару серед інших подібних.
Бренд – відома торгова марка (товарний знак), синонім якості, якій споживачі беззаперечно довіряють.
Зазначення походження товару – це категорія, що визначає просте зазначення походження товару.
Нематеріальні ресурси відображаються за активом балансу підприємств. Вони володіють, на свій розсуд розпоряджаються і користуються ними як будь-яким іншим об’єктом власності за умови, що ці дії не суперечать чинному законодавству. До них, як правило, відносять різні права підприємства, наприклад, право користування землею, виробничою площею, патенти (право на винахідництво), торгові марки, товарні знаки, авторські права.

Незважаючи на різноманітний склад нематеріальних ресурсів, усі вони мають спільні властивості, що об’єднують їх у це поняття. Найхарактернішою з них є те, що цей вид ресурсів не має матеріально- речової форми. Вони безтілесні, недотичні, непомітні. Крім того, нематеріальні ресурси подібно до основних виробничих фондів можуть використовуватися тривалий час, не втрачаючи при цьому своєї споживчої вартості. При цьому не завжди їх окремі види можуть бути відчужені від підприємства, а значить, є неспроможними до реалізації як самостійний об’єкт (наприклад, ділова репутація підприємства), але і в такому випадку вони приносять додатковий дохід, тобто активно впливають на кінцеві результати виробництва, а тому за ефектом дії справедливо розглядаються як ресурси, що збільшують активи підприємства.
Спільною рисою нематеріальних активів є також те, що вони через специфічний характер своєї дії на виробничий процес і вплив чинників зовнішнього середовища не дають змоги точно визначити на перспективу суму прибутку, що може бути одержана від їх застосування. Проте незаперечною залишається їх спроможність приносити користь підприємству.
Для отримання свідоцтва на об’єкти інтелектуальної власності юридична або фізична особа повинна подати до департаменту заявку на реєстрацію. Департамент проводить експертизу заявки і на основі рішення про реєстрацію об’єкта, за умов сплати реєстраційного збору за видачу свідоцтва, в офіційних бюлетенях “Промислова власність” (видається з 1993 р.), “Авторське право і суміжні права” (видається з 2002 р.) публікує відомості про видачу охоронного документа. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва здійснюється державна реєстрація об’єкта – вносяться відомості до Державного реєстру України. Видача свідоцтва здійснюється у місячний термін після державної реєстрації.
Класифікація та облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:
1. Право користування природними ресурсами – право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища тощо.
2. Право користування майном – право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, спорудою, право на оренду приміщень.
Право на користування земельними ділянками, іншими природними ресурсами (водою, лісом), виробничими приміщеннями – це право їх власників на відповідне виробниче або інше їх використання. Якщо власник зазначених ресурсів передає своє право користування ними іншому підприємству, це не означає, що останнє стає їх власником: воно лише може використовувати цю землю, інші природні ресурси без права їх продажу. При створенні спільних підприємств в Україні вітчизняний учасник може вносити до статутного фонду своє право користування земельною ділянкою, яка є його власністю. За домовленістю це право оцінюється, виходячи з цін світового ринку.
3. Право на знаки для товарів і послуг – право на товарні знаки і торгові марки, право на фірмові назви тощо.
Право на використання товарних знаків – це виключне право їх використання власником для позначення (у вигляді слів, малюнків тощо) власної продукції з метою надання їм відмінних рис від однорідної продукції інших підприємств. Товарні знаки охороняються законом через реєстрацію їх у патентних органах. Підприємства розміщують товарні знаки безпосередньо на товарах, упаковці, проспектах, документах, ярликах тощо.
4. Право на об’єкти промислової власності – право на винаходи і корисні моделі, право на промислові зразки, право на нові сорти рослин, породи і лінії тварин, “ноу-хау” та інші.
Право на винахід – це право користування технічним, технологічним та іншим рішенням, закріплене за власником і оформлене патентом. Завдяки патентуванню здійснюється охорона винахідництва і передача права користування патентом за відповідну плату іншим юридичним та фізичним особам.
Право на промислові зразки – це право на використання художньо-конструкторських рішень, що надають товарам специфічний зовнішній вигляд, завдяки якому вони можуть користуватися підвищеним попитом у покупців. Промислові зразки у вигляді об’ємних моделей (наприклад, модель гончарного посуду, меблів, автомобіля) і промислових малюнків (малюнків одягу, тканин, харчових продуктів), які використовуються підприємствами в маркетинговій діяльності для збільшення обсягу реалізації товарів і підвищення їх конкурентоспроможності. Підприємство – власник певних промислових зразків може передати право користування ними іншим суб’єктам господарювання, завдяки чому одержувати відповідний дохід.
“Ноу-хау” – це право на набутий виробничий і організаційно-господарський досвід, технологічні рішення, технічну інформацію, що дають економічну вигоду підприємству. “Ноу-хау” відрізняється від права на винахід, оскільки, як правило, не патентується і не підтверджується іншими юридичними документами, проте воно є комерційною таємницею підприємства і підлягає охороні.

За природою свого виникнення “ноу-хау” не має початкової вартості, проте підприємство-власник “ноу-хау” при заснуванні разом з іншими учасниками спільного підприємства може вносити його в рахунок свого вкладу в статутний фонд останнього. За взаємною погодженістю сторін визначається вартість “ноу-хау” і здійснюється відповідний запис в установчих документах про прийняття цього виду нематеріальних активів на баланс створюваного підприємства.
5. Авторські та суміжні з ним права – право на наукові, художні та музичні твори, програми для ЕОМ, право на різні бази даних тощо.
Авторські права – це виняткове право юридичної або фізичної особи на видання наукових чи художніх творів, їх використання, публічне виконання, реалізацію тощо. В кожній країні існує законодавство, яким передбачаються умови визначення авторських прав юридичної та фізичної особи.
Програмне забезпечення ЕОМ включає в себе програми на технічних носіях з відповідною документацією, що використовуються підприємством для вирішення за допомогою ЕОМ різних господарських завдань і машинної обробки інформації. Вартість програмного забезпечення залежить від того, замовним воно є або стандартним, покупним чи розробленим на самому підприємстві. Власники більш досконалого програмного забезпечення, за однакових умов, досягають кращих результатів господарювання завдяки більш оперативному і точному вирішенню господарських завдань, що стоять перед підприємством. Цей вид нематеріального ресурсу може тиражуватися і реалізовуватися іншим підприємствам, даючи економічну вигоду їх власникові.
6. Гудвіл (англ. Good will) – це ділова репутація або ціна підприємства. Іншими словами, гудвіл – це різниця між ринковою та балансовою вартостями підприємства. Дата придбання – це дата, на яку контроль за чистими активами і діяльністю підприємства, що купується, переходить до покупця. Додатній гудвіл означає, що вартість підприємства перевищує сукупну вартість його активів та зобов’язань, а від’ємний вказує на занижену ціну підприємства.
7. Інші нематеріальні ресурси, наприклад, право на провадження певної діяльності.
Підприємства мають можливість придбати нематеріальні активи різними способами:
− купити за рахунок власних коштів і кредитів банку (право на винахід, “ноу-хау”, програмне забезпечення ЕОМ, товарних знаків);
− одержати як внесок національного або іноземного учасника до статутного фонду спільного підприємства (право користування землею, іншими природними ресурсами, “ноу-хау”, технології тощо);
− шляхом надходження в результаті поглинання, об’єднання, злиття з іншими підприємствами (гудвіл, товарні знаки, “ноу-хау”, право на промислові зразки тощо);
− завдяки безкоштовній передачі нематеріальних активів іншими юридичними та фізичними особами.
Підприємство може самостійно розробити нематеріальний актив. Але відображатиметься він у балансі підприємства лише тоді, коли воно матиме необхідні ресурси та технічну можливість для доведення створеного нематеріального ресурсу до стану, придатного для використання або реалізації, необхідну інформацію для достовірного визначення витрат на його розробку, а також коли є реальна можливість отримання від такого нематеріального активу майбутньої економічної вигоди. Якщо створений нематеріальний актив не відповідає хоча б одному з цих критеріїв визнання, то витрати на його розробку відносять до витрат звітного періоду, а сам нематеріальний актив на баланс підприємства не береться.
Спосіб придбання нематеріальних активів безпосередньо впливає на грошову оцінку, за якою вони відображаються в балансі підприємства. Так, куповані нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю, яка складається з ціни придбання з додаванням витрат на приведення їх до стану, придатного для практичного використання (витрати на одержання консультацій; витрат, пов’язаних з захистом певних прав; інші витрати, що можуть виникнути при впровадженні; витрати на сплату мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню). Якщо нематеріальний актив створений чи придбаний повністю або частково за рахунок кредиту банку, то витрати на сплату відсотків до його первісної вартості не включаються.
Оцінка нематеріальних активів, що вносяться до статутного фонду як внесок одного із засновників, здійснюється експертним шляхом за домовленістю сторін з орієнтацією на справедливу вартість. Безкоштовно передані нематеріальні активи оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням терміну їх функціонування до моменту такої передачі.
Нематеріальний актив може бути придбаний підприємством і в результаті обміну на подібний об’єкт. У такому разі його первісна вартість дорівнюватиме залишковій вартості переданого в обмін нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю отриманого нематеріального активу буде його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду (рис. 12.1).

Рис. 12.1. Формування первісної вартості нематеріальних активів

Первісною вартістю нематеріальних активів, отриманих у результаті об’єднання підприємств, є їх справедлива вартість.
Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, формується із прямих нематеріальних витрат, пов’язаних з розробкою і приведенням матеріального активу до стану, придатного для використання.
За необхідності підприємство може здійснювати переоцінку нематеріальних активів за їх справедливою вартістю. Проте така переоцінка можлива лише по тих нематеріальних активах, по яких існує активний ринок. Для нього характерні такі риси: в будь-який час можна знайти зацікавлених суб’єктів ринку – продавців і покупців; інформація про ринкові ціни на такому ринку є загальнодоступною, а товари, що продаються й купуються, – однорідні.
Переоцінена вартість нематеріального активу визначається з виразу:

ПЕв  ПрВна

 СпВна , ЗлВна

(12.1)

де ПЕв – переоцінена вартість нематеріального активу, грн.; ПрВна – первісна вартість нематеріального активу, грн.; СпВна – справедлива вартість нематеріального активу, грн.; ЗлВна – залишкова вартість нематеріального активу, грн.

Вираз

СпВна ЗлВна

називають коефіцієнтом індексації нематеріального активу.

На цей коефіцієнт коригується і знос даного ресурсу. Як і по основних фондах, сума дооцінки залишкової вартості відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки відноситься на витрати звітного періоду.
Нематеріальні активи за характером функціонування і дією на кінцеві результати виробництва ідентичні основним виробничим фондам. Вони споживаються і використовуються тривалий час з метою одержання додаткового доходу в перспективі.
Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років. Кожне підприємство самостійно визначає цей термін, враховуючи при цьому моральний знос нематеріальних активів, правові обмеження щодо тривалості використання, а також можуть братися до уваги терміни корисного використання подібних нематеріальних активів. В окремих країнах установлена верхня межа терміну нарахування спрацювання: у США і Канаді – 40 років, в Австралії – 20, у Швеції і Голландії – 10, в Японії – 5 років. Законодавством США, Канади та Японії забороняється негайне списання вартості ділової репутації (ціни) підприємства.
Особливістю визначення вартості нематеріального активу, яка амортизується, є те, що ліквідаційна вартість, як правило, не передбачається. Отже, вартість, що амортизується по даному ресурсу, дорівнює первісній або переоціненій вартості. Підприємства самостійно обирають метод нарахування амортизації на нематеріальні активи, враховуючи при цьому динаміку одержання економічної вигоди по роках терміну їх корисного використання.

В процесі використання нематеріального активу можливе зменшення його корисності. У цьому випадку втрати від такого зменшення включаються до складу витрат звітного року з одночасним збільшенням у балансі суми зносу такого нематеріального активу.
Амортизація на нематеріальні активи нараховується лінійним методом протягом терміну їх корисного використання, але не більше 10 років безперервної експлуатації або терміну діяльності підприємства.
Реалізація права власності на нематеріальні активи можлива шляхом використання їх самим власником або наданням з його дозволу такого права іншій зацікавленій стороні. Передання права на користування здійснюється у формі ліцензійної угоди (ліцензії).
Ліцензія – це дозвіл на використання винаходу або іншого нематеріального активу протягом певного терміну за визначену винагороду.
Розрізняють кілька видів ліцензій:
− звичайна ліцензія залишає ліцензіару право особистої експлуатації нематеріального активу і можливість укладати аналогічні угоди з іншими зацікавленими особами;
− виключна ліцензія надає право виключного користування об’єктом ліцензії ліцензіату, але при цьому ліцензіар зберігає за собою право користування нематеріальним активом;
− повна ліцензія передбачає перехід усіх прав на вказаний в угоді термін до ліцензіата, при цьому ліцензіар сам позбавляється права користування нематеріальним активом протягом зазначеного у ліцензійному договорі терміну.
Існують випадки, коли передаючи права на користування товарним знаком, підприємство- ліцензіар вимагає від ліцензіата дотримання умов і стандартів ведення підприємницької діяльності під цією торговою маркою. У цьому разі здійснюється передання прав не лише на товарний знак, а й на здійснення діяльності з його використанням, тобто має місце франчайзингова схема ведення підприємницької діяльності.
Франчайзинг – це форма організації підприємницької діяльності, за якої одне підприємство зобов’язується продавати продукцію або послуги за заздалегідь встановленими для нього законами й правилами ведення підприємницької діяльності іншим підприємством. Підприємство, яке передає право на продаж продукції, називається франчайзер. Підприємство, що купує ці права, отримує дозвіл використати ім’я підприємства-франчайзера, його репутацію, продукцію та послуги, маркетингові технології, експертизу за будь-якої підтримки головного підприємства, має назву франчайза.
Франшиза – це повна бізнес-система, яку франчайзер продає підприємству-франчайзоодержувачу.
За використання нематеріальних активів суб’єкту ліцензійної угоди – ліцензіару – сплачується певна винагорода. Існує декілька видів можливих розрахунків за користування нематеріальними активами:
− роялті – періодичні платежі (у вигляді фіксованих ставок від обсягу реалізованої продукції, величини отриманого прибутку або інших показників) власнику нематеріального ресурсу за використання або надання дозволу на використання прав на об’єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, інших аналогічних майнових прав, які визнаються об’єктом права інтелектуальної власності суб’єкта господарювання. Винагорода повинна сплачуватися автору відповідно до договору, але не пізніше трьох місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції;
− паушальний платіж – фіксована, заздалегідь визначена сума винагороди за надання права на використання нематеріальних ресурсів незалежно від фактичних обсягів, результатів діяльності підприємства з використанням цього об’єкта. Зазначений вид платежу може застосовуватись як одноразово, так і протягом певного терміну;
− кост-плюс – виплати за додаткові послуги за погодженими розцінками понад домовлену суму;
− комбіновані платежі – це схема виплат, за якою частина винагороди (10 – 15 %) сплачується у вигляді паушального платежу, а сума, що залишилася, – у вигляді роялті.
Таким чином, в умовах ринкової економіки інтелектуальна власність стає одним із найцінніших активів підприємств та визначає стратегію їх подальшого розвитку. В Україні досить всебічно розроблена нормативно-законодавча база щодо створення, виробничого використання, відображення у бухгалтерському обліку та системі оподаткування прав на об’єкти інтелектуальної власності як нематеріальних активів. Причому в останній час спостерігається адаптація чинного законодавства до міжнародних стандартів та вимог.

Основні терміни і поняття
Нематеріальні активи; об’єкти інтелектуальної власності; “ноу-хау”; право користування природними ресурсами; право користування майном; право на знаки для товарів і послуг; право на об’єкти промислової власності; авторські та суміжні з ним права; гудвіл; переоцінена вартість нематеріального активу; амортизація нематеріальних активів.

Приклади розв’язку задач
Задача 1.
Виробничі потужності за ліцензією дають можливість виробити 7 000 ц продукції за ціною 45 грн./ц з розрахунковим рівнем рентабельності 36 %. Оскільки ця технологія не може бути використана іншими суб’єктами господарювання, бо ліцензія є виключною, то частка ліцензіара в прибутку ліцензіата становить 16 %.
Визначте ціну ліцензії у формі щорічних відрахувань (роялті) від вартості виробленої продукції по ліцензії із застосуванням “ноу-хау”.

Розв’язок
1. Ставка роялті:

де СтРЛ – ставка роялті, %;

 

СтРЛ

 P  Члц 100 %, 1  Р

Р – рівень рентабельності виробництва продукції з використанням “ноу-хау”, коефіцієнт; Члц – частка ліцензіара в прибутку ліцензіата, коефіцієнт.

СтРЛ

 0,36  0,16 100  4,2 %.
1  0,36

2. Прибуток ліцензіата від застосування “ноу-хау”:
Пр = (Ц – С) • ОВ,
де Пр – прибуток ліцензіата від застосування “ноу-хау”, грн.; Ц – ціна реалізації продукції, грн./ц;
С – повна собівартість реалізованої продукції, грн./ц; ОВ – обсяг виробництва продукції за ліцензією, ц.
3. Собівартість реалізованої продукції:
C  Ц ,
1  Р
де С – повна собівартість реалізованої продукції, грн./ц; Ц – ціна реалізації продукції, грн./ц;
Р – рівень рентабельності виробництва, коефіцієнт.

C 
Тоді прибуток ліцензіата становитиме:

45
1  0,36

 33,09 грн./ц.

Пр = (45 – 33,09) • 7 000 = 83 370 грн.
4. Розмір щорічних відрахувань роялті на користь ліцензіара становить:
РЛ = СтРЛ ∙ Пр,
де РЛ – щорічні відрахування роялті, грн.; СтРЛ – ставка роялті, коефіцієнт;
Пр – прибуток ліцензіата від застосування “ноу-хау”, грн.
РЛ = 0,042 ∙ 83 370 = 3 501,54 грн.
Задача 2.
Підприємство проводить аналіз доцільності придбання ліцензії на право використання нової технології при виробництві продукції. Прогнозований річний обсяг виробництва продукції – 4 500 одиниць. Очікувана собівартість продукції, виробленої за власною технологією – 1 520 грн., а виробу, виробленої на основі ліцензії – менше на 22,5 %. Нормативна рентабельність виробленої підприємством продукції становить 18 %.
Визначити ціну придбання ліцензії за умови, що вона не перевищуватиме 43 % річного валового прибутку підприємства від виробництва продукції за такою ліцензією.

Розв’язок
1. Собівартість продукції, виробленої за ліцензією:

Слц

 Свл  (100  С) , 100

де Слц – собівартість продукції, виробленої за ліцензією, грн./од.;
Свл – собівартість продукції, виробленої за власною технологією, грн./од.;
ΔС – відносна зміна собівартості продукції, собівартість продукції, виробленої за власною технологією, %.

Слц

 1520  (100  22,5) 1178 грн./ од.
100

2. Ціна реалізації одиниці продукції виробленої за ліцензією:
Цлц = Слц ∙ (1 + Р),
де Цлц – ціна реалізації одиниці продукції виробленої за ліцензією, грн./од.; Слц – собівартість продукції, виробленої за ліцензією, грн./од.;
Р – нормативна рентабельність продукції, коефіцієнт.
Цлц = 1 178 ∙ (1 + 0,18) = 1390 грн./од.
3. Валовий прибуток від реалізації продукції, виробленої за ліцензією:
Прлц = (Цлц – Слц) ∙ ОВпл,
Прлц – валовий прибуток від реалізації продукції, виробленої за ліцензією, грн.; Цлц – ціна реалізації одиниці продукції виробленої за ліцензією, грн./од.; Слц – собівартість продукції, виробленої за ліцензією, грн./од.;
ОВпл – прогнозований обсяг виробництва продукції, ц.
Прлц = (1 390 – 1 178) ∙ 4 500 = 954 000 грн.

4. Ціна придбання ліцензії:

де ЛЦ – ціна придбання ліцензії, грн.;

ЛЦ  Прлц  Члц ,
100

Прлц – валовий прибуток від реалізації продукції, виробленої за ліцензією, грн.;
Члц – частка ціни ліцензії у відсотках до валового прибутку підприємства від реалізації продукції, виробленої за ліцензією, %.
ЛЦ  954 000  43  410 220 грн.
100
Задача 3.
Науково-виробниче підприємство мало власні нематеріальні активи, балансова вартість яких на початок року становила 348 750 грн.
У поточному році планується розробити і продавати 370 примірників навчальної комп’ютерної програми для вищих навчальних закладів України. Орієнтована вартість одного примірника становитиме 4 550 грн.
Виробниче підприємство зі США запропонувало підприємству придбати право на користування її товарним знаком, що має високий попит на ринку. Комерційна вартість товарного знаку – 17 тис. дол. США. Курс долара на момент придбання товарного знаку прогнозується на рівні 8,14 грн.
Підприємство також прийняло рішення придбати “ноу-хау” у сфері виробництва ексклюзивного комплектуючого виробу у спорідненого підприємства з Канади. Вартість ліцензії на використання “ноу-хау” становить 21 % від рівня обсягу продажу продукції з використанням ліцензії, який у поточному році очікується на рівні 290 тис. грн.
Визначити балансову вартість накопичених підприємством нематеріальних активів на кінець поточного року.
Розв’язок
1. Сума виручки від реалізації навчальної програми:
Врн.пр = Цн.пр ∙ Кпр,
де Врн.пр – сума виручки від реалізації навчальної програми, грн.; Цн.пр – ціна одного примірника навчальної програми, грн.;
Кпр – кількість примірників навчальної програми, од.
Врн.пр = 4 550 • 370 = 1 683 500 грн.
2. Вартість придбаного товарного знаку:
Вт.зн = 8,14 • 17 000 = 138380 грн.

3. Вартість ліцензії на право використання “ноу-хау”:
ЛЦ  Врлц  Ч лц ,
100
де ЛЦ – вартість ліцензії на право використання “ноу-хау”, грн.;
Врлц – виручка від продажу продукції, виробленої з використанням ліцензії, грн.;
Члц – частка ціни ліцензії у відсотках до виручки від реалізації продукції, виробленої за ліцензією, грн.
ЛЦ  290  21  60 900 грн.
100
4. Балансова вартість накопичених підприємством нематеріальних активів на кінець поточного року:
НмАк = НмАп + Врн.пр + Вт.зн + ЛЦ, де НмАк – нематеріальні активи підприємства на кінець року, грн.; НмАп – нематеріальні активи підприємства на початок року, грн.; Врн.пр – сума виручки від реалізації навчальної програми, грн.; Вт.зн – вартість придбаного товарного знаку, грн.;
ЛЦ – вартість ліцензії на право використання “ноу-хау”, грн.
НмАк = 348 750 + 1 683 500 + 138 380 + 60 900 = 2 231 530 грн.

Задача 4.
Використовуючи дані таблиці 12.1, визначити, який із двох об’єктів інтелектуальної власності має більшу прибутковість.
Таблиця 12.1
Показники оцінки об’єктів інтелектуальної власності ВАТ “Веселоподільський цукрозавод”

Показники Об’єкт А Об’єкт Б
Прогнозований обсяг виробництва продукції, тис. т 175 184
Розрахункова ціна одиниці продукції з використанням об’єкту
інтелектуальної власності, грн. 1245 1164
Розрахункова собівартість одиниці продукції з використанням об’єкту
інтелектуальної власності, грн. 820 750
Питома вага прибутку від реалізації, що припадає на об’єкт
інтелектуальної власності, % 18,6 19,1

Термін використання об’єкту А – 6 років, ставка дисконту – 4 %; об’єкту Б – 5 років і 6 % відповідно. Коефіцієнт дисконтування визначається за фінансовими таблицями і становить 5,2421 та 4,8033 відповідно.

Розв’язок
Прибутковість об’єкту визначається за формулою:
Пр  К  ЧПр  ОВ  (Ц  С),
і д 100 пр
де Прі – прибутковість і-го об’єкту інтелектуальної власності, грн.; Кд – коефіцієнт дисконтування;
ЧПр – частка прибутку від реалізації, що припадає на об’єкт інтелектуальної власності, %; ОВпр – прогнозований обсяг виробництва продукції, т;
Ц – розрахункова ціна одиниці продукції з використанням об’єкту інтелектуальної власності, грн./т;
С – розрахункова собівартість одиниці продукції з використанням об’єкту інтелектуальної власності, грн./т.
Прибутковість об’єкту А:
ПрА = 5,2421  18,6 175  (1 245  820)  72 517,9 тис. грн.
100
Прибутковість об’єкту Б:
ПрБ = 4,8033  19,1 184  (1164  750)  69 886,17 тис. грн.
100
Об’єкт А забезпечує більшу прибутковість, отже, інвестування у нього є більш доцільним.

Задача 5.
Первісна вартість нематеріального активу – програмного забезпечення “1С: Підприємство”, що знаходиться на балансі підприємства, становить 26 тис. грн., зношення на дату переоцінки – 6 тис. грн., справедлива вартість на дату переоцінки – 30 тис. грн.
Здійсніть переоцінку нематеріального активу.

Розв’язок
1. Залишкова вартість до переоцінки:
ЗлВ = ПрВ – Зн,
де ЗлВ – залишкова вартість нематеріального активу до переоцінки, грн.; ПрВ – первісна вартість нематеріального активу, грн.;
Зн – сума зносу нематеріального активу, грн.
ЗлВ = 26 – 6 = 20 тис. грн.
2. Залишкова вартість після переоцінки дорівнює справедливій вартості на дату переоцінки – 30 тис. грн.
3. Індекс переоцінки:

де Іп – індекс переоцінки, коефіцієнт;

Іп 

ЗлВп
,
ЗлВ

ЗлВп – залишкова вартість після переоцінки, грн.;
ЗлВ – залишкова вартість нематеріального активу до переоцінки, грн.

4. Переоцінена вартість:

І  30  1,5.
п 20

ПЕв = ПрВ ∙ Іп,
де ПЕв – переоцінена вартість нематеріального активу, грн.; ПрВ – первісна вартість нематеріального активу, грн.;
Іп – індекс переоцінки, коефіцієнт.
ПЕв = 26 ∙ 1,5 = 39 тис. грн.

Задача 6.
Підприємство придбало нематеріальний актив вартістю 45 тис. грн. (без ПДВ). Термін експлуатації активу згідно зі встановленою обліковою політикою підприємства – 5 років.
Розрахувати річну та місячну суму амортизаційних відрахувань.

Розв’язок
Річна сума амортизаційних відрахувань:

де Ар – річна сума амортизації, грн.; ВА – вартість, що амортизується, грн.;

А  ВА ,
р Т

Т – очікуваний термін корисного використання основного засобу, років.
А  45  9 тис. грн.
р 5

Сума щомісячних амортизаційних відрахувань:
Аміс

 Ар ,
12

де Аміс – сума щомісячних амортизаційних відрахувань, грн.; Ар – річна сума амортизації, грн.

Аміс

 9 000  750 грн.
12

Задачі
Задача 1.
Первісна вартість нематеріальних активів підприємства становить 434 тис. грн., а справедлива вартість – 458 тис. грн.
Визначте переоцінену вартість нематеріальних ресурсів, якщо їх залишкова вартість дорівнює 387 тис. грн.

Задача 2.
Майно м’ясопереробного підприємства становить 155 млн. грн., при цьому його боргові зобов’язання становить 25 млн. грн. Потенційні покупці готові заплатити за підприємство 160 млн. грн.
Розрахувати вартість гудвілу підприємства.

Задача 3.
Проаналізувати динаміку вартості нематеріальних активів підприємства.

Динаміка та структура нематеріальних активів у , 2007 – 2009 рр., грн.

Таблиця 12.2

Показники 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р.
у % до 2007 р.
сума,
грн. питома
вага, % сума,
грн. питома
вага, % сума,
грн. питома
вага, %
Права користування природними
ресурсами
Права користування майном
Права на знаки для товарів і послуг
Права на об’єкти інтелектуальної
власності
Авторські та суміжні з ними права
Гудвіл
Інші нематеріальні активи
Всього 100,0 100,0 100,0
Висновки
Задача 4.
Вітчизняне виробниче підприємство ВАТ “Лан” з’ясовує доцільність придбання ліцензії на право використання конструкції і технології виробництва нової продукції замість її виробництва на основі власних науково-технічних розробок
Прогнозований річний обсяг виробництва продукції – 2 000 од Очікувана собівартість власного виробу має становити 1 300 грн а виробу виробленого на основі ліцензії – менша на 30 % Нормативна рентабельність продукції що виробляє підприємство становить 20 %
Визначити граничну ціну ліцензії за умови що вона не може перевищувати 75 % річного валового прибутку одержуваного від виробництва продукції на основі дозвільної ліцензії
Задача 5.
За даними балансу нематеріальні активи підприємства становлять 37 600 грн у тому числі вартість навчальної програми – 15 000 грн програмного забезпечення – 19 600 грн придбаної ліцензії – 3 000 грн З метою наближення балансової величини нематеріальних активів до ринкової їх вартості провідні фахівці підприємства вважають що необхідно провести переоцінку окремих елементів цих активів за такими вихідними даними
1. Навчальну програму розроблено спеціалістами підприємства використовується вона для підвищення кваліфікації та перенавчання працівників інших підприємств галузі на комерційних засадах Вартість навчання за програмою одного слухача становить 1 500 грн Слухачі навчаються в групах по 25 осіб Тривалість одного навчального циклу 4 місяці Прибутковість навчального процесу – 10 % Термін використання програми – 2 роки

2. Витрати на створення програмного забезпечення включають заробітну плату з нарахуваннями – 1 500 грн матеріальні витрати – 800 грн амортизацію обладнання та інші витрати – 500 грн Ринкова ціна програмного забезпечення на 27 % перевищує витрати на його створення
3. Ліцензія на виробництво окремого вузла що є комплектуючою одиницею продукції, що виробляється підприємствами придбана за 7 800 грн За умовою угоди між ліцензіаром і ліцензіатом підприємство має сплачувати роялті розміром 1 900 грн протягом чотирьох років
4. Застосовувана в розрахунках дисконтна ставка становить 24 %. Визначити ринкову вартість нематеріальних активів підприємства
Задача 6.
Науково-виробничий концерн “Агроінком” протягом останніх двох років істотно збільшив власні нематеріальні активи На початок поточного року їх балансова вартість становила 234,7 тис. грн
Визначити на кінець розрахункового року накопичену балансову вартість нематеріальних активів і щорічну суму амортизаційних відрахувань згідно з чинним законодавством за такими вихідними даними:
1. Науково-виробничий концерн розробив і має намір продати в поточному році близько 2 000 примірників навчальної комп’ютерної програми для навчальних закладів Орієнтовно ціна продажу одного примірника програми становитиме 2 500 грн
2. Іноземне підприємство спорідненої галузі запропонувала концерну придбати право на користування її товарним знаком що має високий попит на українському ринку Концерн “Агроінком” після відповідних економічних розрахунків погодився придбати товарний знак з 1 липня поточного року Комерційна ціна товарного знака – 15 тис. дол. США На середину розрахункового року офіційний курс 1 дол. США прогнозується на рівні 8,05 грн
3. Концерн прийняв рішення купити “ноу-хау” у сфері виробництва важливого конструкційного вузла конкретного для виробництва продукції в іноземного підприємства аналогічного науково- виробничого профілю Відповідна ліцензійна угода має бути підписана до 1 квітня поточного року Вартість ліцензії на право використання “ноу-хау” становить 25 % від річного обсягу продажу продукції що має досягти у грудні поточного року 280 тис. грн

Питання для самоконтролю
1. Визначити значення нематеріальних активів для сучасної системи господарювання і підвищення ефективності виробництва.
2. Охарактеризувати види нематеріальних активів.
3. Перелічіть об’єкти, що відносяться до інтелектуальної власності?
4. Що включається до об’єктів промислової власності?
5. Які об’єкти охороняються авторським правом?
6. Поясніть способи та джерела придбання нематеріальних активів та їх грошову оцінку.
7. Охарактеризуйте особливості використання окремих об’єктів промислової власності.
8. Визначте змістовну характеристику об’єктів інтелектуальної власності, що охороняються авторськими і суміжними правами.
9. Розкрийте сутність та ефективність використання “ноу-хау” в діяльності підприємств.
10. Назвіть види патентно-ліцензійної діяльності підприємств за ринкових умов господарювання.

РОЗДІЛ 13. ІНВЕСТИЦІЇ

Навчальні цілі
1. З’ясувати зміст інвестицій та інвестиційної політики.
2. Охарактеризувати джерела інвестицій.
3. Визначити напрями капіталовкладень підприємств.
4. Розглянути методи зіставлення інвестицій у часі.
5. Пояснити методику оцінки ефективності проекту за методом чистої теперішньої вартості.

Основні теоретичні підходи
Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої отримують прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
− кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
− рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
− майнові права інтелектуальної власності;
− сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);
− права користування земельними та водними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
− інші цінності.
Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
Об’єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об’єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від юридичних та фізичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об’єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безвідсоткових (цільових) облігацій.
Суб’єктами інвестиційної діяльності в Україні є:
1. Громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
2. Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які вирішують про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
3. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути юридичні та фізичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Інвестиції поділяються на різні види залежно від ознак класифікації (рис. 13.1). Розрізняють фінансові (портфельні) і реальні інвестиції.
Фінансові інвестиції – це купівля акцій, облігацій та інших цінних паперів, вкладення грошей на депозитні рахунки в банки під відсотки.
Реальні інвестиції – вкладення грошових коштів у капітальне будівництво, розширення і розвиток виробництва. Реальні інвестиції – це капітальні вкладення в галузі національної економіки. Капітальні вкладення – це не лише витрати на створення нових, але і на розширення, реконструкцію та модернізацію діючих об’єктів.
За напрямами використання капітальні вкладення класифікують як виробничі і невиробничі.
Виробничі капітальні вкладення спрямовуються на розширення виробництва продукції,
невиробничі – на розвиток соціальної сфери.

За об’єктами вкладення За регіональ- ною ознакою За періодом інвестування За джерелами фінансування За можливістю управління

 

 

 

Рис. 13.1. Класифікаційні ознаки та види інвестицій

Основні напрями використання капітальних вкладень у сільське господарство наступні:
− будівництво об’єктів виробничого і невиробничого призначення;
− купівля техніки (сільськогосподарських машин, тракторів), обладнання і транспортних засобів;
− закладання та вирощування багаторічних насаджень;
− формування основного стада продуктивної та робочої худоби;
− покращення земельних ресурсів (без споруд).
За формами відтворення основних фондів розрізняють капітальні вкладення на нове будівництво, реконструкцію і технічне переозброєння діючих об’єктів, розширення діючих об’єктів, модернізацію обладнання.
Ефективність використання капітальних вкладень в значній мірі залежить від їх структури, яка може бути технологічною, відтворювальною, галузевою або територіальною.
Під технологічною структурою капітальних вкладень розуміють частку окремих витрат (будівельно-монтажні роботи, купівля машин і обладнання, проектні роботи тощо) у кошторисній вартості. По суті технологічна структура капітальних вкладень формує співвідношення між активною і пасивною частинами основних виробничих фондів.
Відтворювальна структура капітальних вкладень – це частка за різними напрямами їх використання – нове будівництво, реконструкція і технічне переозброєння виробництва, розширення діючого виробництва. Реконструкція і технічне переозброєння більш вигідні, ніж нове будівництво, оскільки скорочується термін введення в дію виробничих потужностей і зменшуються питомі капітальні вкладення.
Під галузевою структурою капітальних вкладень розуміють співвідношення у різних галузях сільського господарства і національної економіки в цілому. В умовах економічної кризи перевагу необхідно надавати тим галузям, в яких найменший термін окупності капітальних вкладень і наявні можливості швидкого нарощування обсягів виробництва продукції (птахівництво, свинарство).
Територіальна структура капітальних вкладень – це їх співвідношення по окремих економічних районах, областях.
З поглибленням ринкових відносин змінюються джерела і способи фінансування капітальних вкладень. Інвестиції фінансуються за рахунок:
− власних фінансових ресурсів і внутрігосподарських резервів інвесторів (прибутку, амортизаційних відрахувань, заощаджень юридичних та фізичних осіб; коштів, що виплачуються органами страхування у вигляді покриття збитків від стихійних лих, аварій);
− позичкових фінансових засобів інвесторів (банківських і бюджетних кредитів);
− залучених фінансових коштів (отриманих від продажу акцій, паїв та інших внесків членів трудових колективів, юридичних і фізичних осіб);
− інвестиційні асигнування із державного бюджету, місцевих бюджетів і позабюджетних фондів.
В умовах ринкової економіки основним джерелом фінансування капітальних вкладень у сільське господарство є власні кошти – прибуток та амортизаційні відрахування. Як правило, амортизаційні відрахування забезпечують просте, а прибуток – розширене відтворення основних фондів.
Економічна ефективність капітальних вкладень визначається шляхом зіставлення отриманого ефекту від їх застосування з величиною вкладень. В залежності від цілей аналізу визначають загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність капітальних вкладень.

Загальну економічну ефективність капітальних вкладень розраховують при визначенні доцільності їх здійснення. Її показниками є: коефіцієнт загальної економічної ефективності капітальних вкладень, термін їх окупності, будівельний лаг і лаг освоєння.
Коефіцієнт загальної економічної ефективності капіталовкладень (капіталовіддача) розраховується як співвідношення приросту прибутку (чистого доходу) до капіталовкладень, що зумовили цей приріст:

ККВ

 Пр (ЧД) , КВ

(13.1)

де ККВ – коефіцієнт загальної економічної ефективності капіталовкладень; ΔПр (ЧД) – приріст прибутку (чистого доходу), грн.;
КВ – капітальні вкладення, грн.
Термін окупності капітальних вкладень – обернений показник до коефіцієнта загальної економічної ефективності капіталовкладень, розраховується за формулою:

Т  КВ ,

(13.2)

ок Пр (ЧД)
де Ток – термін окупності капітальних вкладень, років.
Для збиткових галузей і підприємств коефіцієнт загальної економічної ефективності капіталовкладень розраховується за формулою:

ККВ

 (С1  С2 )  ОВ1 , КВ

(13.3)

де ККВ – коефіцієнт загальної економічної ефективності капіталовкладень; С1, С2 – собівартість одиниці продукції до і після вкладення інвестицій, грн.;
ОВ1 – обсяг виробництва продукції після використання капітальних вкладень, ц (шт.).
Термін окупності у даному випадку розраховується за формулою, років:

Ток 

КВ .
(С1  С2 )  ОВ1

(13.4)

Капітальні вкладення в економічному плані обґрунтовані у тому випадку, якщо коефіцієнт загальної економічної ефективності капіталовкладень дорівнює або перевищує значення нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень.
Показником порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень є приведені витрати. Приведені витрати – це сума поточних виробничих витрат (собівартості) і капітальних вкладень, приведених до однієї розмірності через нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності:

де Впр – приведені витрати, грн.;

Впр  Сі  Ен  КВ  min,

(13.5)

Сі – поточні витрати (собівартість продукції) за і-тим варіантом, грн.; Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень; πКВі – питомі капітальні вкладення за і-тим варіантом, грн.
Економічно доцільним вважається варіант, який забезпечує мінімум приведених витрат.
Для співставлення наявних грошей з грошима у майбутньому використовують дисконтування.
Оцінку майбутніх доходів у теперішньому часі називають теперішньою дисконтованою вартістю:

ТДВ 

Дм , (1  і)n

(13.6)

де ТДВ – теперішня дисконтована вартість доходів, грн.; Дм – майбутня вартість доходу, грн.;
і – ставка відсотку, коефіцієнт;
n – час, через який буде отриманий дохід.

Множник

1
(1 і)n

, або (1  і)n , з допомогою якого порівнюються теперішні та майбутні вартості,

називають коефіцієнтом дисконтування.
Основні показники оцінки економічної ефективності інвестицій базуються на основі обрахунку чистої дисконтованої вартості.
Чиста дисконтована вартість – це співставлення величини вихідних інвестицій з загальною сумою дисконтованих грошових надходжень від них розраховують за формулою:

ЧДВ  ТДВ(Дn )  Iв,
де ЧДВ – чиста дисконтована вартість, грн.;

(13.7)

ТДВ(Дn) – теперішня дисконтована вартість доходів від інвестицій за n років, грн.; Ів – вихідні (початкові) інвестиції, грн.
Якщо ЧДВ > 0, то інвестиції забезпечать отримання економічного ефекту, якщо ЧДВ ≤ 0 – вкладення інвестицій є економічно недоцільним.
При порівнянні різних варіантів інвестицій вища економічна ефективність у варіанта з більш високою чистою дисконтованою вартістю.
Якщо проект передбачає здійснення інвестицій протягом декількох років, необхідно дисконтувати також і величину інвестицій, тоді чиста дисконтована вартість розраховується за формулою:

ЧДВ  ТДВ(Дn )  ТДВ(Iвn ),
де ЧДВ – чиста дисконтована вартість, грн.;
ТДВ(Дn) – теперішня дисконтована вартість доходів від інвестицій за n років, грн.; ТДВ(Iвn) – теперішня дисконтована вартість інвестицій, здійснених протягом n років, грн.

(13.8)

Зазвичай, у перші роки функціонування, проект приносить збитки (по технологічним причинам, із-за браку досвіду). При визначенні ЧДВ ці збитки також необхідно дисконтувати.
Внутрішня норма рентабельності (окупності) – це норма дисконту, за якої отримувані від проекту доходи дорівнюють витратам на нього. Її визначають як ставку відсотка, за якої чиста дисконтована вартість дорівнює нулю:
ВНР = і (%), за якої ЧДВ = 0,
Якщо ВНР > НАК (норма прибутку на авансований капітал), то інвестиції ефективні. Для фінансування проектів можна використовувати більш “дорогі” джерела, ніж ті, якими підприємство зазвичай користується. Верхня допустима межа для конкретного проекту визначається величиною ВНР;
Якщо ВНР < НАК – ефект може бути отриманий лише при дешевому кредиті. Ці інвестиції не можуть бути визнані ефективними, оскільки практично неможливо отримати кошти під відсоток нижче звичайного.
Рівень рентабельності інвестицій визначається як співвідношення між дисконтованими доходами від проекту і усіма дисконтованими витратами на проект:

P  ТДВ(Дn ) ,
I ТДВ(Iв)

(13.9)

де РІ – рівень рентабельності інвестицій, коефіцієнт;
ТДВ(Дn) – теперішня дисконтована вартість доходів від інвестицій за n років, грн.; ТДВ(Iв) – теперішня дисконтована вартість інвестицій, здійснених протягом n років, грн.
Якщо РІ > 1, то інвестиції у майбутньому окупляться з нормою рентабельності рівною РІ; якщо РІ < 1, то вкладати кошти неефективно.
Термін окупності інвестицій. Алгоритм розрахунку терміну окупності залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестицій. Якщо отримуваний дохід розподілений у часі рівномірно, то термін окупності обраховується діленням одночасних капітальних вкладень на величину річного доходу. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, термін окупності розраховується прямим додаванням кількості років, протягом яких сума отримуваних доходів (кумулятивним методом) перевищить вихідні капітальні вкладення.
На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає ряд організаційно-економічних чинників (рис. 13.2).

Рис. 13.2. Основні організаційно-економічні чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень

Підвищення ефективності капітальних вкладень у сільське господарство може бути досягнуто за рахунок:
− широкого використання типових проектів, які виправдали себе на практиці. Це дозволяє знизити витрати і терміни на проектування об’єкта, а також зменшити ризик вибору неефективного проекту;
− скорочення термінів будівництва і освоєння об’єкта, що сприяє зменшенню незавершеного будівництва, а також скорочення часу між вкладенням інвестицій і отриманням економічного ефекту;
− забезпечення комплексності вкладень, наприклад, у тваринництві необхідно досягти оптимального поєднання вкладень коштів у будівництво тваринницьких приміщень, кормоцехів і формування основного стада;
− пріоритетного вкладення коштів з урахуванням ефективності їх використання. Доцільно, у першу чергу, направляти інвестиції на реконструкцію діючих об’єктів. Вони окупляться у 2 – 3 рази швидше, ніж інвестиції у нове будівництво;
− недопущення розпорошення капітальних вкладень по багатьох об’єктах. Концентрація інвестицій на будівництві окремих об’єктів дозволяє вести його безперервно і скоротити терміни введення об’єктів у експлуатацію;
− дотримання режиму економії, використання досягнень науки і техніки.
Низька економічна ефективність капітальних вкладень у сільське господарство у значній мірі визначається чинниками другої групи: інфляцією, диспаритетом цін, високими відсотковими ставками за кредит, неефективною податковою політикою.
Держава приймає заходи щодо збільшення обсягів інвестицій у виробництво. Так, при обчисленні податку на прибуток всі підприємства отримують право знизити величину оподатковуваного прибутку на суму, яка була направлена на фінансування капітальних вкладень виробничого та невиробничого призначення. Пільга надається за умови повного використання підприємством суми нарахованої амортизації.
Таким чином, застосування пільгового кредитування капітальних вкладень у сільське господарство сприятиме активізації інвестиційної діяльності та підвищенню економічної ефективності інвестицій.

Основні терміни і поняття
Інвестиції; інвестиційна діяльність; суб’єкти інвестиційної діяльності; фінансові інвестиції; реальні інвестиції; капітальні вкладення; приведені витрати; теперішня дисконтована вартість; чиста дисконтована вартість; внутрішня норма рентабельності; рівень рентабельності інвестицій; термін окупності інвестицій.

Приклади розв’язку задач
Задача 1.
Визначити річний економічний ефект від реконструкції ферми на 1 000 корів, якщо у першому варіанті виробнича собівартість 1 ц молока становить 106 грн./ц, у другому – 94 грн./ц, питомі капіталовкладення на 1 ц молока – відповідно 100 і 140 грн., річний обсяг виробництва молока у другому варіанті – 40 000 ц.

Розв’язок
1. Річний економічний ефект від реалізації капітальних вкладень розраховується за формулою:
ЕФр  [(С1  Ен  КВ )  (С2  Ен  КВ )]  ОВ2 ,
де ЕФр – річний економічний ефект від реалізації капітальних вкладень (додатковий прибуток за рік), грн.;
С1, С2 – витрати на 1 ц молока у першому та другому варіанті капіталовкладень відповідно, грн.;

КВ , КВ

– питомі капіталовкладення на 1 ц першому та другому варіанті відповідно, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, що дорівнює 0,15; ОВ2 – обсяг виробництва молока після капітальних вкладень, ц.
ЕФр = [(106,0 + 0,15 • 100) – (94,0 + 0,15 • 140)] • 40 000 = 240 000 грн.
2. Приріст питомих капітальних вкладення на 1 ц молока:

ΔπКВ = КВ – КВ ,
ΔπКВ – приріст питомих капітальних вкладення на 1 ц молока, грн.;

КВ , КВ

– питомі капіталовкладення на 1 ц першому та другому варіанті відповідно, грн.
ΔπКВ = 140 – 100 = 40 грн.

4. Сума додаткових капітальних вкладень:
ΔКВ = ΔπКВ ∙ ОВ2,
де ΔКВ – додаткові капітальні вкладення, грн.;
ΔπКВ – приріст питомих капітальних вкладення на 1 ц молока, грн.; ОВ2 – обсяг виробництва молока після капітальних вкладень, ц.
ΔКВ = 40 • 40 000 = 1 600000 грн.
5. Термін окупності капіталовкладень:

Ток

 КВ , ЕФр

де Ток – термін окупності капіталовкладень, років; ΔКВ – приріст капітальних вкладень, грн.;
ЕФр – річний економічний ефект від реалізації капітальних вкладень, грн.

Ток

 1600 000  6,7 років.
240 000

Задача 2.
Визначити термін окупності капітальних вкладень, якщо внаслідок освоєння коштів на суму 10 500 тис. грн. одержано додатково 1 312 тис. грн. прибутку.

Розв’язок
Термін окупності капітальних вкладень:
Т  КВ ,
ок Пр
де Ток – термін окупності капіталовкладень, років; ΔКВ – приріст капітальних вкладень, грн.;
ΔПр – приріст прибутку за рахунок додаткових капітальних вкладень (економічний ефект), грн.

Ток

 10 500  8 років.
1312

Задача 3.
Визначити і проаналізувати рівень прибутковості підприємства, якщо сукупний обсяг інвестицій у підприємство склав 3,6 млн. грн., прибуток від реалізації – 850 тис. грн., позареалізаційний прибуток – 240 тис. грн. Сума капіталу підприємства становить 4,5 млн. грн.
Сума податків становить 320 тис. грн. Відсоток за державними облігаціями – 11 %, а відсоткова ставка за довгостроковими кредитами – 16 %. Середньогалузевий рівень прибутковості становить 20,4 %.

Розв’язок
1. Прибутковість інвестицій у підприємство:
ПрІ

 Прч 100 %, І

де ПрІ – прибутковість інвестицій підприємства, %; Прч – чистий прибуток підприємства, грн.;
І – загальний обсяг інвестицій у підприємство, грн.

ПрІ

 850  240  320 100  21,3 %.
3 600

Рівень прибутковості інвестицій є досить високим. Порівняння прибутковості даних інвестицій з їх доходністю при альтернативному використанні капіталу (наприклад, купівля державних облігацій, які дають 11 % прибутку) свідчить на користь інвестування у підприємство.
Якщо порівняти рівень прибутковості з аналогічними показниками по галузі (20,4 %), то прибутковість вкладень в дане підприємство на 0,9 % (21,3 – 20,4) є вищою, ніж у середньому по галузі.

2. Прибутковість активів підприємства:

ПрАБ

 Прч 100 %, АБ

де ПрАБ – прибутковість активів підприємства, %; Прч – чистий прибуток підприємства, грн.;
АБ – вартість активів підприємства, грн.

ПрАБ 

770

4 500

100  17,1 %.

Розрахований коефіцієнт прибутковості активів підприємства є на 1,1 % (17,1 – 16) вищим, ніж відсоткова ставка по довгострокових кредитах.
Задача 4.
Визначити термін окупності всього обсягу капітальних вкладень і додаткових капітальних вкладень у виробництво продукції підвищеної якості.
Таблиця 13.1
Вихідні дані для оцінки ефективності капітальних вкладень у КП “Маслосирбаза”

Показники Базовий варіант Новий варіант
Собівартість одиниці продукції, грн. 12 11
Оптова ціна одиниці продукції, грн. 14 14
Річний обсяг виробництва, ц 6000 6000
Сукупні капітальні вкладення, тис. грн. 20 34
Розв’язок
1. Термін окупності додаткових капіталовкладень:
Т  КВ ,
ок Пр
де Ток – термін окупності капіталовкладень, років; ΔКВ – приріст капітальних вкладень, грн.;
ΔПр – приріст прибутку за рахунок додаткових капітальних вкладень (економічний ефект), грн.
2. Прибуток за базовим та новим варіантом технологій за рік:
Пр = (Ц – С) • ОВ,
Де Пр – прибуток від реалізації продукції, грн.; Ц – ціна реалізації одиниці продукції, грн.;
С – собівартість виробництва одиниці продукції, грн.; ОВ – річний обсяг виробництва продукції, ц.
Прб = (14 – 12) • 6 000 = 12 000 грн.;
Прн = (14 – 11) • 6 000 = 18 000 грн.
3. Приріст прибутку за рахунок додаткових капітальних вкладень:
ΔПр = Прн – Прб,
де ΔПр – приріст прибутку за рахунок додаткових капітальних вкладень, грн.; Прн – прибуток за новим варіантом технології, грн.;
Прб – прибуток за базовим варіантом технології, грн.
ΔПр = 18 000 – 12 000 = 6000 грн.
Тоді термін окупності додаткових капітальних вкладень дорівнюватиме:

Ток

 34 000  20 000  2,3 роки.
6 000

2. Термін окупності сукупного обсягу капітальних вкладень за новим варіантом технології:
Т  КВн ,
окн Прн
де Токн – термін окупності обсягу капітальних вкладень за новим варіантом тхнології, років; КВн – капітальні вкладення при новому варіанті, грн.;
Прн – прибуток за новим варіантом технології, грн.

Токс

 34000 1,9
18000

роки.

Задача 5.
Підприємство розглядає три варіанти вкладення коштів у виробництво, наведені у таблиці 13.2.
Таблиця 13.2
Вихідні дані для оцінки капітальних вкладень у КП “Полтавський м’ясокомбінат”

Показники Проект А Проект Б Проект В
Початкові інвестиції, тис. грн. 350 380 340
Доходи:
1-й рік 120 130 110
2-й рік 90 110 95
3-й рік 75 85 80
4-й рік 85 80 90
5-й рік 80 70 65

Визначити, який проект для підприємства найбільш вигідний, при ставці дисконту 9 %.

Розв’язок
Чиста дисконтована вартість проекту розраховується за формулою:
ЧДВ  ТДВ(Дn )  Iв,
де ЧДВ – чиста дисконтована вартість проекту, грн.;
ТДВ(Дn) – теперішня дисконтована вартість доходів від інвестицій за n років, грн.; Ів – вихідні (початкові) інвестиції, грн.
Теперішня дисконтована вартість розраховується за формулою:
n

ТДВ(Дn) =

Ді  Кді ,
і1

де ТДВ(Дn) – теперішня дисконтована вартість доходів, грн.; Ді – дохід від реалізації інвестицій за і-тий рік, грн.;
Кді – коефіцієнт дисконтуваннят за і-тий рік. Коефіцієнт дисконтування розраховується за формулою:

де Кд – коефіцієнт дисконтування;
і – ставка дисконту НБУ;
n – рік, за який здійснюються розрахунки.

Кд 

1 ,
(1  і)n

Чиста дисконтована вартість для об’єкта А:
ЧДВA = 120 • 0,9174 + 90 • 0,8417 + 75 • 0,7722 + 85 • 0,7084 + 80 • 0,6499 – 350 = 5 962 грн.
Чиста теперішня вартість для об’єкта Б:
ЧДВБ = 130 • 0,9174 + 110 • 0,8417 + 85 • 0,7722 + 80 • 0,7084 + 70 • 0,6499 – 380 = – 349 грн.
Чиста теперішня вартість для об’єкта В:
ЧДВВ = 110 • 0,9174 + 95 • 0,8417 + 80 • 0,7722 + 90 • 0,7084 + 65 • 0,6499 – 340 = 8 651 грн.
Проект В більш вигідний, ніж А і Б, оскільки він передбачає отримання більшої теперішньої вартості у розмірі 8 651 тис. грн.

Задача 6.
Підприємство розглядає можливість реалізації проекту будівництва свиновідгодівельного комплексу, розрахованого на дев’ять років. Без реалізації проекту доходи підприємства становлять 18 млн. грн., а витрати – 4 млн. грн. У разі реалізації проекту доходи протягом кожного наступного року зростатимуть на 10 %, а починаючи з третього – на 25 %. Витрати за проектом у перші два роки зростатимуть на 20 %, а починаючи з третього року – на 15 %.
Обґрунтувати доцільність впровадження проекту.

Розв’язок
Для обґрунтування доцільності впровадження проекту необхідно застосувати метод моделювання “з проектом” і “без проекту”.
З проектом:

Розрахуємо доходи за 9 років: Дохід за 1 – 2-й рік:

Дохід за 3 – 9-й роки:

Д1-2 = (18 + 18 • 0,1) • 2 = 39,6 млн. грн.

Д3-9 = (18 + 18 • 0,1) • 7 = 157,5 млн. грн.
Розрахуємо сукупний дохід за 9 років:
∑Дпр = 39,6 + 157,5 = 197,1 млн. грн.

Розрахуємо витрати за 9 років: Витрати за 1 – 2-й рік:
Витрати за 3 – 9-й роки:

В1-2 = (4 + 4 • 0,2) • 2 = 9,6 млн. грн.
В3-9 = (4 + 4 • 0,2) • 7 = 32,2 млн. грн.

Сукупні витрати згідно проекту:
∑Впр = 9,6 + 32,2 = 41,8 млн. грн.
Прибуток за проектом:
Прпр = ∑Дпр – ∑Впр,
де Прпр – прибуток від реалізації проекту, грн.;
∑Дпр – сукупні доходи за проектом, грн.;
∑Впр – сукупні витрати на проект, грн.
Прпр = 197,1 – 41,8 = 155,3 млн. грн.
Без проекту:
Прибуток без проекту:
Пр0 = (Д0 – В0) ∙ Тпр,
де Пр0 – прибуток підприємства без реалізації проекту, грн.; Д0 – доходи підприємства без реалізації проекту, грн.;
В0 – витрати підприємства без реалізації проекту, грн.; Тпр – кількість років функціонування проекту.
Пр0 = (18 – 4) • 9 = 126 млн. грн.
Порівнюючи прибуток, який очікується у разі реалізації проекту та без нього, можна зробити висновок, що впроваджувати проект є економічно доцільним.
Задача 7.
Підприємство планує побудувати ковбасний цех. Витрати на його впровадження 12 500 тис. грн., життєвий цикл 10 років. Згідно проекту буде застосовуватися лінійна амортизація до нульової залишкової вартості. Необхідна ставка прибутковості становить 10 %. Прогнозований обсяг продажу ковбасних виробів 200 т/рік. Ціна реалізації продукції становить 65 грн./кг, питомі змінні витрати 49 грн., валові постійні витрати 600 тис. грн./рік. Ціна реалізації, змінні та постійні витрати визначені з точністю до 10 %.
Розрахувати показники чистої теперішньої вартості: до первісних даних; для оптимістичного та песимістичного сценаріїв.
Розв’язок
Прибуток за первісних даних за рік становитиме:
Пр0 = ОР ∙ (Ц0 – ЗВ0) – ПВ0,
де Пр0 – прибуток за первісних даних за рік, грн.; ОР – обсяг реалізації продукції, кг;
Ц0 – ціна реалізації продукції за первісних даних, грн./кг;
ЗВ0 – змінні витрати на одиницю продукції за первісних даних, грн./кг; ПВ0 – постійні витрати виробництва за первісних даних, грн.
Пр0 = 200 000 • (65 – 59) – 600 000 = 2 600 тис. грн.
Значення чинника теперішньої вартості при 10 % ставці дисконту, сума за 10 років становить:

і  1
(1  0,1) 1

 1
(1  0,1)2

 1
(1  0,1)3

 … 

1 ;
(1  0,1)10

і = 0,909 + 0,826 +0,751 + 0,683 + 0,621 + 0,564 + 0,153 + 0,467 + + 0,424 + 0,386 = 6,14.
Теперішня дисконтована вартість за проектом становить:
ТДВ0 = Пр0 ∙ і,
де ТДВ0 – дисконтований грошовий потік функціонування проекту за первісних даних, грн.;

Пр0 – прибуток за первісних даних за рік, грн.;
і – значення чинника теперішньої вартості за період функціонування проекту, коефіцієнт.
ТДВ0 = 2 600 • 6,14 = 15 964 тис. грн.
Чиста дискотована вартість становить:
ЧДВ0 = ТДВ0 – Ів,
де ЧТВ0 – чиста дисконтована вартість проекту за первісних даних, грн.;
ТДВ0 – дисконтований грошовий потік функціонування проекту за первісних даних, грн.; Ів – інвестиційні витрати на реалізацію проекту, грн.
ЧДВ = 15 964 – 12 500 = 3 464 тис. грн.
Отже, даний проект доцільно реалізувати.
Прибуток за оптимістичного сценарію (ціна реалізації одиниці продукції збільшиться на 10 %, а витрати зменшаться на 10 %) реалізації проекту за рік становитиме:
Пропт = ОР ∙ (Цопт – ЗВопт) – ПВопт, де Пропт – прибуток за оптимістичного сценарію, грн.;
ОР – обсяг реалізації продукції, кг;
Цопт – ціна реалізації продукції за оптимістичного варіанту (ціна збільшиться на 10 %), грн./кг; ЗВопт – змінні витрати на одиницю продукції за оптимістичного варіанту (витрати зменшиться на
10 %), грн./кг;
ПВопт – постійні витрати ковбасного цеху за оптимістичного варіанту, грн. (витрати зменшаться на 10 %).
Пропт = 200 000 • (71,5 – 44,1) – 540 000 = 4 940 тис. грн.
Враховуючи, що значення чинника теперішньої вартості при 10 % ставці дисконту (сума за десять років) дорівнює 6,14, теперішня дисконтована вартість за проектом становитиме:
ТДВопт = 4 940 • 6,14 = 30331,6 тис. грн.
Чиста дисконтована вартість становитиме:
ЧДВопт = 30 331,6 – 12 500 = 17 831,6 тис. грн.
Прибуток для песимістичного сценарію (ціна реалізації одиниці продукції зменшиться на 10 %, а витрати збільшаться на 10 %) реалізації проекту за рік становитиме:
Прпес = ОР ∙ (Цпес – ЗВпес) – ПВпес, де Прпес – прибуток за песимістичного сценарію, грн.;
ОР – обсяг реалізації продукції, кг;
Цпес – ціна реалізації продукції за песимістичного варіанту (ціна зменшиться на 10 %), грн./кг;
ЗВпес – змінні витрати на одиницю продукції за песимістичного варіанту (витрати збільшиться на 10 %), грн./кг;
ПВпес – постійні витрати ковбасного цеху за песимістичного варіанту, грн. (витрати збільшаться на 10 %).
Прпес = 200 000 • (58,5 – 53,9) – 600 000 = 320 тис. грн.
Теперішня дисконтована вартість за проектом становитиме:
ТДВпес = 320 • 6,14 = 1 964,8 тис. грн.
Чиста дисконтована вартість становитиме:
ЧДВпес = 1 964,8 – 12 500 = – 10 535,2 тис. грн.
Таким чином, реалізація проекту є доцільною за первісних даних та оптимістичного розвитку сценарію, однак за песимістичного сценарію будівництво ковбасного цеху є недоцільним.
Задача 8.
Обґрунтувати кращий з двох варіантів капіталовкладень на удосконалення технології виробництва 1 000 ц продукції та обґрунтувати доцільність її проведення за даними таблиці 13.3, якщо коефіцієнт ефективності капітальних вкладень становить 0,15.
Таблиця 13.3
Вихідні дані для оцінки капітальних вкладень у ТОВ “Агротехнології” Козельщанського району

Показники Діючий варіант Варіанти
А Б
Собівартість продукції, грн./ц 1500 1800 1200
Капітальні вкладення, млн. грн. 3,0 2,5 3,5
Розв’язок
1. Приведені витрати для обох варіантів капіталовкладень, грн./ц:
Впрі  Сі  Ен  КВі ,
де Впрі – приведені витрати для і-го варіанту капіталовкладень, грн./ц;

Сі – собівартість продукції за і-тим варіантом, грн./ц;
Ен – коефіцієнт ефективності використання капітальних вкладень;
КВ – питомі капітальні витрати за і-тим варіантом капітальних вкладень, грн.

ВпрА

1800  0,15  2 500 000  2175 грн./ ц;
1 000

Отже, кращим є варіант Б.

ВпрБ

1 200  0,15  3 500 000 1 725 грн./ ц.
1 000

2. Річний економічний ефект від удосконалення технології виробництва. Приведені витрати за діючим варіантом:

Впрд

1500  0,15  3 000 000  1950 грн./ ц.
1 000

Річний економічний ефект становитиме:
ЕФр = (Впрд – ВпрБ) • ОВ, де ЕФр – річний економічний ефект від капіталовкладень, грн.; Впрд – приведені витрати за діючим варіантом, грн./ц;
ВпрБ – приведені витрати за варіантом Б, грн./ц; ОВ – обсяг виробництва продукції, ц.
ЕФр = (1 950 – 1 725) • 1 000 = 225 тис. грн.
3. Термін окупності додаткових капітальних вкладень:

Ток

 КВБ  КВд ,
ЕФр

де Ток – термін окупності додаткових капітальних вкладень, років; КВБ – капітальні вкладення за варіантом Б, грн.;
КВд – капітальні вкладення за діючим варіантом, грн.;
ЕФр – річний економічний ефект від капіталовкладень, грн.

Ток

 3500  3 000  2,2 роки.
225

Кращим є варіант Б, оскільки термін окупності додаткових капіталовкладень становитиме 2,2 роки, що менше від нормативного 6,7 років.
Задача 9.
Визначити підвищення продуктивності праці, додатковий прибуток, рівень рентабельності інвестицій, чисту теперішню вартість, термін окупності інвестицій. ЗАТ “Гадяцький м’ясокомбінат” планує впровадити у виробничих цехах комплексно-механізованих ліній, якщо: фактичне виробництво продукції – 80 000 т; виробництво продукції за проектом – 80 000 т; базова чисельність працівників – 31 особа; чисельність працівників за проектом – 21 особа; базова трудомісткість – 146 люд.-год./т; проектна трудомісткість продукції – 120 люд.-год./т; оплата праці за 1 люд.-год. – 1,5 грн.; нарахування на фонд зарплати – 37 %; податок на прибуток – 25 %; заходи скорочують відходи виробництва з 10 грн./т до 6,5 грн./т; капітальні витрати – 3 626 тис. грн.; амортизація обладнання – 14,8 %; додаткові витрати електроенергії – 1 200 тис. кВт-год., тариф – 0,156 грн.; ставка дисконту – 22 %.
Розв’язок
1. Зниження трудомісткості продукції за проектом:
∆ТМпр = (ТМб – ТМпр) ∙ ОВ,
де ΔТМпр – зниження трудомісткості продукції за проектом, люд.-год.; ТМб, ТМпр – трудомісткість базова та проектна відповідно, люд.-год./т; ОВ – обсяг виробництва продукції, т.
∆ТМпр = (146 – 120) ∙ 80 000 = 2 080 тис. люд.-год.,
де ТМб, ТМпр – базова і проектна трудомісткість одиниці продукції, люд.-год.; ОВ – обсяг виробництва продукції, т.
2. Економія фонду заробітної плати з нарахуваннями:
∆ФОП = ∆ТМпр ∙ ЗП1 + ∆ТМпр ∙ ЗП1 ∙ 0,37, де ∆ФОП – економія фонду оплати праці з нарахуваннями, грн.;
ЗП1 – оплата праці 1 люд.-год., грн.;
0,37 – коефіцієнт нарахування на фонд оплати праці.
∆ФОП = 2 080 ∙ 1,5 + 3 120 ∙ 0,37 = 4 274,4 тис. грн.

3. Економія за рахунок зменшення відходів виробництва:
∆ЕВд = (Вдб – Вдпр) ∙ ОВ,
де ∆ЕВд – економія за рахунок зменшення відходів виробництва, грн.; Вдб, Вдпр – відходи базові та за проектом відповідно, грн./т;
ОВ – обсяг виробництва продукції, т.
∆ЕВд = (10 – 6,5) ∙ 80 000 = 280 тис. грн.
4. Річна амортизація нового обладнання:
Ар = КВ ∙ Нa, де Ар – річна амортизація нового обладнання, грн.;
КВ – капітальні витрати, грн.;
На – норма амортизації обладнання, коефіцієнт.
Ар = 3 626 ∙ 0,148 = 536,65 тис. грн.
5. Загальний додатковий прибуток:
∆Прз = ∆ФОП + ∆ЕВд – ∆Велек – Ар, де ∆Прз – загальний додатковий прибуток, грн.;
∆ФОП – економія фонду оплати праці з нарахуваннями, грн.;
∆ЕВд – економія за рахунок зменшення відходів виробництва, грн.;
∆Велек – додаткові витрати на електроенергію, грн.; Ар – річна амортизація нового обладнання, грн.
∆Прз = 4 274,4 + 280 – 187,2 – 536,65 = 3 830,6 тис. грн.
6. Додатковий чистий прибуток:
∆Прч = ∆Прз ∙ (1 – КПд),
де ∆Прч – додатковий чистий прибуток від реалізації проекту, грн.; ΔПрз – загальний додатковий прибуток, грн.;
КПд – коефіцієнт податкових нарахувань.
∆Прч = 3 830,6 ∙ 0,75 = 2 872,95 тис. грн.
7. Додатковий чистий грошовий потік:
∆ГП = ∆Прч + Ар,
де ∆ГП – додатковий чистий грошовий потік від реалізації проекту, грн.;
∆Прч – додатковий чистий прибуток від реалізації проекту, грн.; Ар – річна амортизація нового обладнання, грн.
∆ГП = 2 872,95 + 536,65 = 3 409,6 тис. грн.
8. Продисконтуємо додатковий грошовий потік підприємства за допомогою таблиці 13.4.
Таблиця 13.4
Дисконтування додаткового чистого грошового потоку у ЗАТ “Гадяцький м’ясокомбінат”, 2005 – 2009 рр.

Роки Додатковий грошовий потік,
тис. грн. Коефіцієнт
дисконту Теперішня вартість грошового
потоку, тис. грн.
n ΔГП Кд ТДВ = ΔГП • Кд
2005 3409,6 0,8197 2794,75
2006 3409,6 0,6719 2290,78
2007 3409,6 0,5507 1877,69
2008 3409,6 0,4514 1539,09
2009 3409,6 0,3700 1261,55
Всього 17048 х 9763,87
Примітка: Коефіцієнти дисконту розраховуються за формулою складних відсотків:

де і – ставка дисконту НБУ;
n – рік, за який здійснюються розрахунки.
9. Чиста дисконтована вартість проекту:

Кд 

1 ,
(1  і)n

ЧДВ = ТДВ – КВ ≥ 0,
де ЧДВ – чиста дисконтована проекту, грн.;
ТДВ – теперішня дисконтована вартість грошового потоку, грн.; КВ – капітальні вкладення, грн.
ЧДВ = 9 763,87 – 3 626 = 6 137,87 тис. грн.

10. Рівень рентабельності інвестицій:

Р  ТДВ  1,
I КВ

де РІ – рівень рентабельності інвестицій, коефіцієнт.
Р  9763,87  2,693.
І 3626

11. Термін окупності капітальних вкладень:
Т

 КВ ,

ок ГП де Ток – термін окупності капітальних вкладень, років; КВ – капітальні вкладення, грн.;
∆ГП – додатковий чистий грошовий потік від реалізації проекту, грн.

Ток 

3 626

3 409,6

 1,06

року.

12. Підвищення продуктивності праці у цеху:
ПП  ЧПб  ЧПпр 100 %  100 %,
ЧПпр
де ΔПП – підвищення продуктивності праці, %;
ЧПб, ЧПпр – чисельність працівників базова і за проектом відповідно, осіб.
ПП  31  21 100 100  67,7 %.
31
Задача 10.
Визначити ефективність витрат на удосконалення організації праці працівників підрозділу за такими даними: річний виробіток одного працівника – 34 тис. грн.; чисельність працівників підрозділу – 15 осіб; нормативний прибуток – 20 %; ставка дисконту – 18 %; витрати на впровадження заходів – 75 тис. грн.; норма амортизації – 15 %; економія витрат часу зміни – 70 хв.; оперативний час за фотографією робочого дня – 330 хв. Термін реалізації проекту 4 роки.
Розв’язок
1. Підвищення продуктивності праці:
ПП  Тзм 100 %,
Топ
де ΔПП – підвищення продуктивності праці, %; ΔТзм – економія витрат часу зміни, хв.;
Топ – оперативний час зміни, хв.

ПП 

70

330

100  21,2 %.

2. Виробіток одного працівника за проектом:
ВРпр = ВРф • Кп, де ВРпр – виробіток одного працівника за проектом, грн.; ВРф – фактичний виробіток працівника, грн.;
Кп – коефіцієнт підвищення продуктивності праці.
ВРпр = 34 • 1,212 = 41,208 тис. грн.
3. Збільшення виробітку працівника за рахунок підвищення продуктивності праці:
∆ВР = ВРпр – ВРф, де ∆ВР – абсолютне збільшення виробітку працівника, грн.; ВРпр – виробіток одного працівника за проектом, грн.;
ВРф – фактичний виробіток працівника, грн.
∆ВР = 41,21 – 34 = 7,208 тис. грн.
4. Збільшення виробництва продукції підрозділом:
ΔОВ = ΔВР ∙ ЧП,
де ΔОВ – збільшення виробництва продукції підрозділом, грн.;
∆ВР – абсолютне збільшення виробітку працівника, грн.; ЧП – чисельність працівників підрозділу, грн.
∆ОВ = 7,208 • 15 = 108,12 тис. грн.

5. Додатковий прибуток:
де ΔПр – додатковий прибуток, грн.;

ΔПр = ∆ОВ ∙ ЧПр,

ΔОВ – збільшення виробництва продукції підрозділом, грн.; ЧПр – нормативний прибуток, коефіцієнт.
∆Пр = 108,12 • 0,2 = 21,624 тис. грн.
6. Додатковий грошовий потік:
∆ГП = ∆Пр + ∆А,
де ∆ГП – додатковий грошовий потік, грн.; ΔПр – додатковий прибуток, грн.;
∆А – сума амортизації, грн.
∆ГП = 51 + 75 • 0,15 = 32,874 тис. грн.
7. Продисконтуємо додатковий грошовий потік за допомогою таблиці 13.5.
Таблиця 13.5
Дисконтування додаткового грошового потоку підрозділу за ставки дисконту 18 %

Роки Грошовий потік, тис. грн. Коефіцієнт дисконту Теперішня вартість грошового
потоку, тис. грн.
2006 32,874 0,8475 27,86
2007 32,874 0,7182 23,61
2008 32,874 0,6086 20,01
2009 32,874 0,5158 16,96
Всього 131,496 х 88,43
8. Чиста дисконтована вартість проекту:
ЧДВ = ТДВ – КВ,
де ЧДВ – чиста дисконтована вартість проекту, грн.;
ТДВ – теперішня дисконтована вартість грошового потоку, грн.; КВ – капітальні вкладення, грн.
ЧДВ = 88,43 – 75 = 13,43 тис. грн.
9. Індекс прибутковості:

де Іпр – індекс прибутковості, коефіцієнт;

Іпр

 ТДВ, КВ

ТДВ – теперішня дисконтована вартість грошового потоку, грн.; КВ – капітальні вкладення, грн.

Іпр

 88,43  1,179.
75,0

Задача 11.
Визначити чисту дисконтовану вартість проекту, вигоди та витрати якого розподіляють за роками, якщо ставка дисконту становить 10 %. Вихідні дані наведені у таблиці 13.6.
Таблиця 13.6
Витрати та вигоди від реалізації проекту у ТОВ “Карлівський цукровий завод”

Роки Витрати, тис. грн. Вигоди, тис. грн.
n Вn Дn
2001 1,09 0
2002 4,83 0
2003 5,68 0
2004 4,50 0
2005 1,99 0
2006 0,67 1,67
2007 0,97 3,34
2008 1,30 5,00
2009 1,62 6,68
2010 – 2030 1,95 8,38

Розв’язок
Розрахунок чистої дисконтованої вартості проекту наведено у таблиці 13.7.
Таблиця 13.7
Розрахунок чистої теперішньої вартості проекту у ТОВ “Карлівський цукровий завод”

Роки Витрати,
тис. грн. Вигоди,
тис. грн. Чисті вигоди,
тис. грн. Коефіцієнт
дисконтування Дисконтовані чисті
вигоди, тис. грн.
n Ві Ді Ді – Ві Кд = 1 : (1 + i)n ЧДВ = (Ді – Ві) ∙ Кд
2001 1,09 0 – 1,09 0,909 – 0,99
2002 4,83 0 – 4,83 0,826 – 3,99
2003 5,68 0 – 5,68 0,751 – 4,27
2004 4,50 0 – 4,50 0,636 – 2,86
2005 1,99 0 – 1,99 0,621 – 1,24
2006 0,67 1,67 1,00 0,565 0,57
2007 0,97 3,34 2,37 0,513 1,22
2008 1,30 5,00 3,70 0,467 1,73
2009 1,62 6,68 5,06 0,424 2,15
2010 – 2030 1,95 8,38 6,43 3,283 21,11
Чиста дисконтована вартість (ЧДВ) 13,42

Чиста дисконтована вартість визначається за формулою:

ЧДВ 

n Дi  Вi ,
i1

де ЧДВ – чиста дисконтована вартість проекту, грн.;
Ді – доходи (вигоди) від реалізації проекту за і-тий рік, грн.; Ві – витрати на реалізацію проекту за і-тий рік, грн.;
i – ставка дисконту, коефіцієнт; n – тривалість проекту, років.

Задача 12.
Виробнича потужність підприємства розрахована на виробництво 10 000 т борошна. На плановий рік очікується ринковий попит на борошно на рівні 9 000 т. Капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності – 16,0 грн. Коефіцієнт використання потужності – 0,8.
Визначити загальну суму необхідних капітальних вкладень у виробничу базу підприємства, якщо коефіцієнт перерахунку середньорічної потужності 0,5.

Розв’язок
1. Середньорічна виробнича потужність підприємства, необхідна для задоволення ринкового попиту:

Птпл

 ОВп , Кв.п

де Птпл – середньорічна виробнича потужність підприємства, необхідна для задоволення ринкового попиту, т;
ОВп – ринковий попит на муку, т;
Кв.п – коефіцієнт використання потужностей.

Птпл

 9 000  11 250 т.
0,8

2. Різниця між необхідною та фактичною середньорічною потужністю:
Пт  Птпл  Птф ,
де ΔПт – абсолютна різниця між необхідною та фактичною середньорічною потужністю, т;
Птпл – середньорічна виробнича потужність підприємства, необхідна для задоволення ринкового попиту, т;
Птф – фактична виробнича потужність підприємства, т.
Пт 11 250 10 000 1250 т.

3. Абсолютна величина необхідних додаткових виробничих потужностей для задоволення ринкового попиту:

Пт

дод

 Пт , Кп

де ΔПтдод – абсолютна величина необхідних додаткових виробничих потужностей, т; ΔПт – абсолютна різниця між необхідною та фактичною середньорічною потужністю, т; Кп – коефіцієнт перерахунку середньорічної потужності.

Пт
4. Загальна сума необхідних вкладень:

дод

 1 250  2 500 т.
0,5

КВз = КВ1 • ∆Птдод, де КВз – загальна сума необхідних вкладень, грн.;
КВ1 – капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності, грн.; ΔПтдод – абсолютна величина необхідних додаткових виробничих потужностей, т.
КВз = 16 ∙ 2 500 = 40 тис. грн.
Задача 13.
За привілейованою акцією щорічно сплачується дивіденд 20 грн. Визначте реальну ціну акції, якщо дисконтна ставка для аналогічних акцій на ринку: 1) 10 %; 2) 13 %.

Розв’язок
Реальна вартість акції:

де Рпр.а – реальна вартість акції, грн.;
Д – дивіденд (дохід на одну акцію), грн.;
і – дисконтна ставка, коефіцієнт.

 

Рпр.а

 Д , і

1) Р

пр.а

 20  200 грн.;
0,1

2) Р

пр.а

 20
0,13

 153,85 грн.

Задача 14.
Проаналізувати ефективність використання довгострокових фінансових вкладень за даними таблиці 13.8.
Таблиця 13.8
Показники ефективності використання довгострокових фінансових вкладень у СТОВ “Україна” Гребінківського району, 2007 – 2009 рр.

Показники Роки Абсолютне відхилення (+; –)
2009 р. від 2007 р.
2007 2008 2009
Сума довгострокових фінансових вкладень, тис. грн. 8500 8600 8800 300
у т. ч. в акції спільного підприємства 5500 5500 5500 0
облігації державного займу 3000 3100 3300 300
Частка в загальній сумі довгострокових фінансових
інвестицій, %:
акцій спільного підприємства 64,7 64,0 62,5 – 2,2
облігацій державного займу 35,3 36,0 37,5 2,2
Дохід від довгострокових фінансових
вкладень, тис. грн. 2500 3400 5300 2800
у т. ч. акцій 1600 2300 3980 2380
облігацій 900 1100 1320 420
Дохідність довгострокових фінансових вкладень, % 29,4 39,5 60,2 30,8
у т. ч. акцій 29,1 41,8 72,3 43,2
облігацій 30,0 35,5 40,0 10,0

Дані таблиці 13.8 свідчать, що дохідність фінансових вкладень за 2009 р. збільшилася на 30,8 %, у тому числі за рахунок зміни:
1) структури фінансових вкладень:
ДФВ   2,2  29,1  2,2  30  0,02 %;

стр
2) рівня дохідності окремих видів інвестицій:

100

ДФВ  62,5  43,2  37,5 10  30,8 %.
і 100

Задача 15.
По облігації номінальною вартістю 1 000 грн. щорічно одноразово сплачуються відсотки у розмірі 10 % від номіналу.
Визначити реальну вартість та дохідність цієї облігації, якщо вона буде погашена через 3 роки, а дисконтна ставка становить: 1) 12 %; 2) 9 %.

Розв’язок
1. Щорічний дохід від облігації:

де Дt – щорічний дохід від облігації, грн.;
і – відсоток по облігації, коефіцієнт; Н – номінальна вартість облігації, грн.

Дt = і • H,

Дt = 0,1 ∙ 1 000 = 100 грн.
2. Реальна вартість облігації:
Р  n Дt  H ,

обл

де Робл – реальна вартість облігації, грн.; Дt – щорічний дохід від облігації, грн.; Н – номінальна вартість облігації, грн.; і – дисконтна ставка, коефіцієнт;
n – кількість років погашення облігації.

 (1  і)t

(1  і)n

1. Р

2. Р

обл 

обл 

100

(1  0,12)1
100

(1  0,09)1

 100
(1  0,12)2
 100
(1  0,09)2

 100
(1  0,12)3
 100
(1  0,09)3

 1 000
(1  0,12)3
 1 000
(1  0,09)3

 951,96 грн.;

 1 025,31 грн.

Дохід від інвестицій:

де ДІ – дохід від інвестицій, грн.;
Робл – реальна вартість облігації, грн.; Н – номінальна вартість облігації, грн.
1. ДІ = 951,96 – 1 000 = – 48,04 грн.;
2. ДІ = 1025,31 – 1 000 = 25,31 грн.

ДІ = Pобл – Н,

У першому випадку інвестиції в облігацію принесуть інвестору збитки в розмірі 48,04 грн. Це пояснюється тим, що 10 % річний дохід знецінювався щорічно на 12 %.
Якщо щорічний темп інфляції буде на рівні 9 %, то інвестор матиме дохід у розмірі 25,31 грн.
Дохідність вкладень становитиме:

де ДІ% – дохідність інвестицій, %; ДІ – дохід від інвестицій, грн.;
Н – номінальна вартість облігації, грн.

ДІ%

 ДІ 100 %, H

ДІ%

 25,31 100 %  2,53 %. 1 000

Задача 16.
Провести порівняльний аналіз ефективності лізингу і банківського кредитування купівлі основних засобів за допомогою таблиці 13.9.
Таблиця 13.9
Порівняльний аналіз ефективності лізингу і банківського кредиту при купівлі основних засобів у ПСП “Світанок”, 2005 – 2009 рр.

Показники Роки Всього
2005 2006 2007 2008 2009
Варіант 1
Лізинговий платіж 100 100 100 100 100 500
Податкова пільга по лізингу – 30 – 30 – 30 – 30 – 30 – 150
Післяподаткова вартість лізингу 70 70 70 70 70 350
Коефіцієнт дисконтування
Дисконтована вартість лізингових
платежів (і = 0,1) 63,6 57,8 52,6 47,8 43,5 265,4
Варіант 2
Повернення кредиту 80 80 80 80 80 400
Залишок кредиту 320 240 160 80 – –
Відсотки за кредит 40 32 24 16 8 120
Загальна сума платежу 120 112 104 96 88 520
Податкова пільга по відсоткам за кредит – 12 – 9,6 – 7,2 – 4,8 – 2,4 – 36
Післяподаткова вартість кредиту 108 102,4 96,8 91,2 85,6 481
Амортизація (5 років) 80 80 80 80 80 400
Податкова пільга на амортизацію – 24 – 24 – 24 – 24 – 24 – 120
Післяподаткова вартість об’єкту 84 78,4 72,8 67,2 61,6 364
Дисконтована вартість об’єкту 76,4 64,8 54,7 45,9 38,2 280

Як свідчать дані таблиці 13.9, більш вигідним є лізинг обладнання, оскільки він дозволяє знизити його вартість на 14,6 тис. грн.

Задача 17.
Проаналізувати динаміку обсягів та показників ефективності інвестицій у аграрних підприємствах Полтавської області. Проілюструвати графічно. Зробити висновки.
Таблиця 13.10
Показники ефективності інвестицій аграрних підприємств Полтавської області, 2004 – 2008 рр.

Показники Роки 2008 р. у %
до 2004 р.
2004 2005 2006 2007 2008
Обсяг інвестицій у сільське
господарство, млн. грн. 246,6 272,9 404,8 514,6 772,9 313,4
Основні засоби сільського
господарства, млн. грн. 3745 3753 3751 3500 4990 133,2
Основні засоби сільського
господарства на 1 грн. інвестицій, грн. 15,2 13,8 9,3 6,8 6,5 42,8
Валова продукція сільського
господарства на 1 грн. інвестицій, грн. 18,6 17,6 12,3 9,9 7,4 39,8
Прибуток від реалізації продукції сільського господарства на 1 грн.
інвестицій, грн. 0,4 0,3 – 0,01 1,0 0,4 100,0
Виходячи з даних, наведених у таблиці 13.10, можна відмітити, що за 2004 – 2008 рр. обсяг інвестицій у сільське господарство у Полтавській області зріс у 3,1 рази і становив 772,9 млн. грн. При цьому спостерігається зниження ефективності використання виробничих інвестицій. Зокрема, сума валової продукції на 1 грн. інвестицій зменшилася з 18,6 до 7,4 грн.

Тенденція випереджаючого спаду показників, розрахованих на 1 грн. інвестицій має місце у підприємствах усіх форм власності і господарювання. Внаслідок цього сформований раніше ресурсний потенціал з року в рік зменшується.
Графічно проілюструємо ефективність використання інвестицій у аграрних підприємствах Полтавської області (рис. 13.3).

2000
1800
1600
1400
1200
1000
800
600
400
200
0
-200

 

 

 

 

 

 

2004 2005 2006 2007 2008
Роки

Валова продукція на 100 грн. інвестицій

 

Прибуток на 100 грн. інвестицій

Рис. 13.3. Динаміка ефективності використання інвестицій аграрних підприємств Полтавської області, 2004 – 2008 рр., грн.
Задача 18.
Проаналізувати показники виробничої та інвестиційної діяльності у сільському господарстві України. Зробити висновки.
Таблиця 13.11
Показники виробничої та інвестиційної діяльності у сільському господарстві, мисливстві і лісовому господарстві України, 2004 – 2008 рр.

Показники Роки 2008 р. у %
до 2004 р.
2004 2005 2006 2007 2008
Валова продукція сільського господарства (у співставних цінах
2005 р.), млн. грн. 92531 92586 94895 88769 103769 112,1
у т. ч. аграрні підприємства 32914 33802 37008 35440 47865 145,4
Індекс валової продукції, % до попереднього року 119,7 100,1 102,5 93,5 117,1 х
у т. ч. аграрні підприємства 140,4 102,7 109,5 95,8 135,1 х
Інвестиції в основний капітал –
усього по економіці, млн. грн. 75714 93096 125254 188486 233081 307,8
у т. ч. у сільське господарство,
мисливство, лісове господарство 3381 5016 7309 9519 16890 499,6
у % до загального підсумку 4,5 5,4 5,8 5,1 7,2 х
Валова додана вартість сільського господарства, мисливства та
лісового господарства в структурі ВВП, %
11,9
10,4
8,6
7,6
7,8
х
Як свідчать дані таблиці 13.11, валова продукція аграрних підприємств за 2004 – 2008 рр. збільшилася на 45,4 %, а порівняно з 2007 р. – на 35,1 %. При цьому інвестиції в основний капітал сільського господарства, мисливства, лісового господарства за досліджуваний період зросли у 5 раз, а їх питома вага у загальній сумі інвестицій збільшилася з 4,5 % до 7,2 %.
Незважаючи на збільшення інвестицій у сільське господарство, їх обсяг лишається недостатнім, оскільки валова додана вартість сільського господарства, мисливства та лісового господарства у структурі ВВП зменшилася з 11,9 % до 7,8 %.
Задача 19.
Проаналізувати структуру інвестицій в основний капітал сільського господарства України за джерелами фінансування. Проілюструвати графічно. Зробити висновки.

12 % 7 %
9 %

8 % 64 %

Власні кошти Кредит
Кошти іноземних інвесторів
8 % 4 % 6 %

 

33 %
49 %
Кошти підприємств інших галузей Кошти держбюджету
2000 р. 2008 р.

Рис. 13.4. Структура інвестицій в основний капітал сільського господарства України за джерелами фінансування, 2000, 2008 рр., %

Аналіз даних рис. 13.4 показує, що у 2008 р. порівняно з 2000 р. питома вага власних коштів у структурі джерел фінансування зменшилася з 64 % до 49 %, а питома вага кредитів збільшилася з 8 % до 33 %.

Задачі
Задача 1.
Визначити період окупності капітальних вкладень, якщо внаслідок вкладення коштів у сумі 750 тис. грн. одержано додатково 150 тис. грн. прибутку.

Задача 2.
Визначити рівень прибутковості підприємства, якщо загальний обсяг інвестицій у підприємство склав 1,8 млн. грн., прибуток від реалізації – 440 тис. грн., позареалізаційний прибуток – 80 тис. грн. Сума активів підприємства за балансом становить 6,5 млн. грн.
Сума податків становила 132 тис. грн. Відсоток за державними облігаціями – 12 %, а відсоткова ставка за довгостроковими кредитами – 23 %. Середньогалузевий рівень прибутковості дорівнює 25 %.

Задача 3.
Підприємство розглядає можливість реалізації інвестиційного проекту який потребує таких інвестицій у 2007 р. – 300 тис грн. 2008 р – 100 тис грн. у 2009 р – 100 тис грн. Починаючи з 2009 р., підприємство планує отримувати на протязі 8 років прибуток від реалізації проекту на суму 150 тис грн. щорічно Амортизація по проекту складає 30 тис грн. щорічно Податок на прибуток 30 % Рік початку реалізації проекту 2010 р Дисконтна ставка по проекту 10 %
Обґрунтувати доцільність реалізації проекту обрахувавши такі показники чисту теперішню вартість індекс дохідності термін окупності
Задача 4.
Підприємство планує реалізувати проект вартістю 100 тис грн. практичне здійснення якого спрямовано на організацію виробництва нового виду продукції Фінансування проекту здійснюватиметься на початок першого року його реалізації Очікуються такі грошові потоки на кінець року 2007 р. – 50 тис грн. 2008 р. – 40 тис грн. 2009 р. – 50 тис грн. За розрахунковий період береться початок 2010 р
Визначити чисту теперішню вартість проекту за дисконтної ставки 4 і 25 %, індекс дохідності, внутрішню норму рентабельності проекту, термін окупності
Задача 5.
Визначити річний економічний ефект від реконструкції ферми на 600 корів, якщо у першому варіанті собівартість 1 ц молока становить 126 грн./ц, у другому – 118 грн./ц, питомі капіталовкладення на 1 ц молока – відповідно 110 і 130 грн., річний обсяг виробництва молока у другому варіанті – 27 000 ц.

Задача 6.
Розроблено два інвестиційних проекти. Ставка дисконту становить 15 %. Визначити показники ефективності інвестиційних проектів за даними таблиці 13.12.
Таблиця 13.12
Вихідні дані для оцінки економічної ефективності здійснення інвестиційних проектів у СТОВ “Денисівка” Оржицького району, 2005 – 2009 рр.

Показники Роки
2005 2006 2007 2008 2009
Інвестиції (проект А) 1200 – – – –
Інвестиції (проект Б) 1200 – – – –
Грошові потоки (проект А) – 850 450 – –
Грошові потоки (проект Б) – 450 450 350 350
Висновки
Задача 7.
Представлено три варіанти будівництва нового підприємства з такими економічними показниками (табл. 13.13). Визначити, який варіант будівництва є найбільш економічно ефективним
Таблиця 13.13
Вихідні дані оцінки альтернативної вартості будівництва нового підприємства

Показники Проектні варіанти будівництва
А Б В
Кошторисна вартість будівництва тис грн. 128 136 140
Собівартість одиниці продукції грн./шт. 116 112 110
Обсяг річного виробництва продукції тис шт. 4,2 4,1 3,9
Нормативний коефіцієнт ефективності 0,2 0,2 0,2
Висновки
Задача 8.
Визначити, у який спосіб підприємству доцільно збільшити обсяг виробництва продукції: будівництво нового цеху чи реконструкції діючого? Вихідні дані наведені у таблиці 13.14.
Таблиця 13.14
Вихідні дані для оцінки альтернативних інвестиційних проектів у Полтавське МКСП “Комбікормовий завод”

Показники Діюче
виробництво Реконструкція Нове
будівництво
Обсяг виробництва продукції, тис. шт. 320 358 192
Собівартість одиниці продукції, грн. 2,0 1,95 2,05
Питомі капіталовкладення, грн. 1,5 2,2 2,25
Вартість вивільнених основних фондів, тис. грн. – 30 –
Висновки
Задача 9.
Визначити економічну ефективність капітальних вкладень при впровадженні комплексної механізації виробництва цукрового буряку (у розрахунку на 100 га).
Таблиця 13.15
Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень у виробництво цукрового буряку в ТОВ “Інтерагросервіс” Диканського району

Показники До впровадження
комплексної механізації Після впровадження
комплексної механізації
Сума додаткових капітальних вкладень для
впровадження комплексної механізації, грн. – 42000
Урожайність, ц/га 300 375
Отримано валової продукції, ц 30000 37500
Витрати праці на 1 га, люд.-год. 240 150
Виробничі витрати на 100 га посівної площі, тис. грн. 576 480

Ціна 1 ц цукрових буряків – 26 грн./ц.
Розрахувати економію витрат живої праці на 1 га, 1 ц продукції, економію виробничих витрат, термін окупності та коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Задача 10.
Проаналізувати виконання плану з придбання основних засобів.
Методика розрахунку. Методика розрахунку економічних показників наведена у таблиці 13.16.
Таблиця 13.16
Аналіз виконання плану придбання основних засобів у , 2009 р.

 

Вид основних засобів Кількість, од. Середня ціна одиниці, грн. Вартість основних засобів, грн. Відхилення від плану

план
фактично
план
фактично план умовна
фактично
всього у т. ч. за рахунок

кількості
ціни

А
1
2
3
4 5 = 1 • 3 6 = 2 • 3
7 = 2 • 4
8 = 7 – 5
8 = 6 – 5
9 = 7 – 6
Трактори
Зернозбиральні
комбайни
Грузові машини
Всього х х х х
Висновки

Задача 11.
Проаналізувати капітальні інвестиції підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 2-інвестиції “Звіт про капітальні інвестиції”.
Таблиця 13.17
Капітальні інвестиції у , 2007 – 2009 рр., тис. грн.

Показники Код рядка Роки 2009 р. у %
до 2007 р.
2007 2008 2009
Капітальні інвестиції – всього 110
у т. ч. інвестиції в основний капітал 111
з них: у капітальне будівництво 112
придбання машин та обладнання 113
витрати на інші необоротні матеріальні активи 114
витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта 115
з них: будівель і споруд 116
інвестиції в нематеріальні активи 117
витрати на формування основного стада 118
витрати на здійснення будівельних та монтажних робіт 120
Капітальні інвестиції в придбання будівель, споруд, їх
окремих частин та об’єктів незавершеного будівництва 128
Висновки

Задача 12.
Проаналізувати фінансові інвестиції підприємства.
Вихідна інформація. Форма № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” (ІV. Фінансові інвестиції).

Таблиця 13.18
Фінансові інвестиції у , 2007 – 2009 рр., грн.

Показники Роки 2009 р. у % до 2007 р.
2007 2008 2009
Фінансові інвестиції за методом участі у капіталі в:
асоційовані підприємства
дочірні підприємства
спільну діяльність
інші фінансові інвестиції в: частки і паї у капіталі
інших підприємств
акції
облігації
Всього
Висновки

Питання для самоконтролю
1. Поясніть сутність поняття “інвестиція”.
2. Охарактеризуйте види інвестицій за їх класифікаційними ознаками.
3. Назвіть джерела фінансування інвестицій.
4. Дайте визначення технологічної, відтворювальної та галузевої структури капітальних вкладень.
5. Чим відрізняються інвестиції від капітальних вкладень?
6. У чому полягає сутність поняття “дисконтування”?
7. Охарактеризуйте показники, які характеризують ефективність капітальних вкладень. Як вони розраховуються?
8. Якими основними методами оцінюють ефективність альтернативних інвестиційних проектів?
9. Обґрунтуйте основні шляхи підвищення економічної ефективності капітальних вкладень у сільське господарство?
10. Як здійснюється процес управління інвестиційною діяльністю у підприємстві?