Інфляція України за 2012-2017 рр. та її оцінка

Інфляція постійно перебуває в центрі уваги, оскільки вона призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній. Властива вона у певному ступені всім країнам: розвиненим; тим, що розвиваються; країнам з перехідною економікою. Досить серйозною проблемою інфляція залишається і для України. Без зниження рівня інфляції неможливо досягти економічного процвітання країни, оскільки інфляція стримує розвиток банківської системи і фінансових ринків. Як і раніше, актуальним і необхідним залишається завдання побудови такої моделі антиінфляційного регулювання, що дозволить, з одного боку, ефективно управляти грошовою масою, а з іншого – сприяти розвитку вітчизняного виробництва.

Інфляція є однією з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки, головним проявом порушення макроекономічної рівноваги. Вона не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків, а також є причиною деформації інструментів макроекономічного регулювання.

Інфляція – складне багатофакторне явище. Воно є характеристикою макроекономічної нестабільності і негативно впливає на всі сторони життєдіяльності суспільства, держави та економіки. Інфляція зараз так чи інакше охоплює практично всі країни світу. Зниження її рівня або повне знищення вимагає великих сил і матеріальних витрат. Проблема інфляції відіграє одну з головних ролей в економічній науці, оскільки її показники та соціально-економічні наслідки важливі в оцінці економічної безпеки країни і світового господарства

Для будь-якої національної економіки інфляція є небезпечним процесом, який негативно впливає на фінансову і економічну системи. Інфляція – це переповнення сфери обігу надлишковою грошовою масою за відсутності адекватного збільшення товарної маси, що викликає знецінення грошової одиниці. Вона проявляється у формі зростання цін на товари і послуги, яке не зумовлене підвищенням їх якості, тобто відбувається знецінення грошей.

Інфляція властива будь-якій економіці, і ринкової, і перехідної. Суть цього процесу полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземних валют, які зберігають стабільність своєї купівельної здатності. Деякі вчені додають до цього переліку ще й золото, надаючи йому, як і раніше, значення загального еквівалента.

У країнах з розвиненою ринковою економікою повзуча інфляція вважається нормальним явищем, але виступає сильним негативним фактором, що викликає значні соціально-економічні наслідки. Проти них вживають різних заходів антиінфляційної політики, які залежать від теоретичних поглядів тих, хто цю політику проводить.

Причини виникнення інфляційного процесу надзвичайно різноманітні. Часто буває важко визначити, яка саме викликала інфляцію в конкретному випадку. У сучасній економіці інфляція виникає як наслідок цілого комплексу причин, що підтверджує, що інфляція не суто грошове явище, а також економічний та соціально-політичний феномен.

Інфляція є основним дестабілізуючим чинником ринкової економіки. Для будь-якої національної економіки вона є небезпечним процесом, негативно впливаючи на фінансову і економічну системи. Вона відображає не тільки зменшення купівельної спроможності грошових коштів, але й спотворює фінансову «реальність» виробництва і споживання, ускладнює процедуру обліку доходів і витрат населення, оподаткування. Інфляція сприяє перерозподілу доходів між господарюючими суб’єктами, що неможливо контролювати.

Інфляція здійснює негативний вплив на суспільство загалом. Погіршується економічне становище: знижуються обсяги виробництва, оскільки коливання та зростання цін роблять непевними перспективи розвитку виробництва; відбувається перелив капіталу з виробництва в торгівлю та посередницькі операції, де швидший обіг капіталу та більший прибуток, а також легше ухилитися від сплати податків; розширюється спекуляція у результаті різкої зміни цін; обмежуються кредитні операції; зменшуються фінансові ресурси держави. Виникає соціальне напруження в зв’язку з тим, що інфляція перерозподіляє національний дохід не на користь найменш забезпечених верств суспільства. Вона знижує реальні доходи, а отже і загальний рівень життя населення. Особливо важкою є інфляція для осіб з фіксованими доходами. Відбувається також погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить, зокрема, до зниження ділової активності (через інвестиційну складову) [6, с. 196]. Щоб стримати різке падіння життєвого рівня, держава здійснює індексацію доходів та податкових пільг. Розгортання інфляційних процесів призводить до такого загострення економічних та соціальних суперечностей, що держави починають вживати заходів для подолання інфляції та стабілізації грошового обігу.

Інфляція є основним дестабілізуючим чинником ринкової економіки. Для будь-якої національної економіки вона є небезпечним процесом, негативно впливаючи на фінансову і економічну системи. Вона відображає не тільки зменшення купівельної спроможності грошових коштів, але й спотворює фінансову «реальність» виробництва і споживання, ускладнює процедуру обліку доходів і витрат населення, оподаткування. Інфляція сприяє перерозподілу доходів між господарюючими суб’єктами, що неможливо контролювати.

За підсумками 2012 року в Україні спостерігалося зниження споживчих цін на 0,2%. Низькими були показники місячної інфляції, які протягом року становили близько нуля (від 0,3% до 0,3%). Основною причиною низхідної динаміки індексу споживчих цін у 2012 р. було здешевлення продуктів харчування. Високий урожай плодоовочевої продукції у 2011- 2012 роках і поліпшення інфраструктури зберігання та реалізації продовольчих товарів визначили зниження цін на продукти харчування за підсумками року на 2,9%. Крім цього, стабільний обмінний курс і низька інфляція в країнах – торговельних партнерах України сприяли здешевлення імпортованих товарів [2, с. 14]. Позитивний вплив на загальний інфляційний фон в Україні надала стабілізація цін на нафту на світових ринках. В умовах падіння зовнішнього попиту на основну експортну продукцію і зменшення внутрішнього інвестиційного попиту індекс цін виробників у річному обчисленні знижувався протягом всього 2012 р. – до 0,3%.

У січні 2013 року інфляція в Україні склала 0,2%. Цьому сприяло зростання цін на товари і послуги, які регулюються адміністративно – на 0,4%. Істотно сповільнилося зростання цін на продовольчі товари. Річні темпи зростання цін на паливо знизилися на 0,8% в умовах стабілізації світових цін на нафту. Незважаючи на зростання цін у добувній промисловості – на 2,9% за місяць, у січні продовжилася тенденція до зниження цін у річному обчисленні і в добувній, і в переробній промисловості на 4,2 і 0,2% відповідно, що пов’язано з динамікою цін на світових ринках промислових товарів.

Після дворічної тенденції утримання споживчої інфляції на низькому рівні у 2014 році відбувався стрімкий розвиток інфляційних процесів, що супроводжував початок економічних реформ. За підсумками року споживчі ціни зросли на 24,9% унаслідок девальвації гривні, підвищення адміністративно регульованих цін і стрімкого зростання інфляційних очікувань. Істотний вплив на загальний інфляційний фон в Україні мало підвищення цін на товари та послуги, що регулюються адміністративно. Протягом 2014 року вони зросли на 30.4% переважно внаслідок підвищення тарифів у сфері ЖКГ з метою приведення їх до економічно обґрунтованого рівня. Уперше за останні чотири роки відбулося зростання цін на сирі продукти харчування (на 22,3%), зокрема, через подорожчання їхнього імпорту, а також через збільшення витрат на вітчизняне виробництво. Попри значне зниження доларових цін на нафту на світових ринках основний вплив на вартість палива в Україні зумовив курсовий чинник. У результаті ціни на паливо підвищилися протягом року на 60,7% [3, с. 27].

Найбільш часто використовуваним показником інфляції є індекс споживчих цін (ІСЦ) – відношення ціни споживчого кошика за конкретний рік до її ціни в базисному році.

Детальніше з динамікою ІСЦ в Україні можна ознайомитися в таблиці 1.

Таблиця 1 – Індекс споживчих цін в Україні за 2012-2017 рр.

У 2016 році відбулося стрімке зниження споживчої інфляції – до 12.4%, тоді як у 2015 році споживчі ціни зросли на 43.3%. Водночас порівняно з попереднім кварталом споживча інфляція прискорилася (з 7.9% р/р у вересні 2016 року). Динаміка споживчих цін у 2016 році була близькою до прогнозів Національного банку, що публікувалися в Інфляційних звітах протягом року та передбачали зростання споживчих цін на 12% за підсумками року. Таким чином, досягнуто ціль з інфляції на 2016 рік у межах 12% ± 3 в. п., визначену Стратегією монетарної політики на 2016 – 2020 роки. Швидке сповільнення інфляції у 2016 році відбулося насамперед завдяки послабленню інфляційного тиску, зумовленого фундаментальними факторами. Про це свідчило стрімке уповільнення базової інфляції. Також значний вплив мали сприятливі фактори з боку пропозиції сирих продуктів харчування. Водночас основними чинниками зростання цін стало підвищення тарифів, що регулюються адміністративно, та збільшення світових цін на нафту. Дія цих чинників посилилась у IV кварталі, що і вплинуло на прискорення зростання загального ІСЦ.

У 2017 році уповільнення інфляції буде стриманішим насамперед через ефекти підвищення мінімальної заробітної плати.

Національний банк переглянув прогноз інфляції на 2017 рік у бік збільшення до 9.1% переважно як результат двократного підвищення мінімальної заробітної плати. Прогноз на 2018 рік залишився незмінним та становить 6.0%. Прогнози інфляції залишаються в межах оголошених цільових орієнтирів на наступні два роки (8% ±2 в. п. – на 2017 рік та 6% ±2 в. п. – на 2018 рік).

У 2017 році прискоряться базова інфляція (до 6.3%) та інфляція сирих продуктів (до 7.0%). Це буде зумовлено подальшим відновленням внутрішнього попиту, у тому числі через підвищення мінімальної заробітної плати, та вичерпанням дії факторів пропозиції сирих продовольчих товарів, які стримували зростання цін у 2016 році.

Сповільнення адміністративно регульованої інфляції буде ключовим фактором продовження дезінфляційного тренду. Однак це відобразиться на річній зміні ІСЦ лише в ІV кварталі. Тоді як протягом перших трьох кварталів споживча інфляція в річному вимірі залишатиметься двознаковою.

У 2018 році інфляція продовжить уповільнюватися і повернеться до центрального значення цільового діапазону. Проведення виваженої монетарної та фіскальної політики будуть ключовими чинниками збереження тренду на зниження темпів зростання ІСЦ. Базова інфляція стабілізується в межах близько 5% в умовах низької волатильності обмінного курсу і поліпшення інфляційних очікувань. Важливим для зниження загальної споживчої інфляції є той факт, що окремі тарифи вже були підвищені до ринково обґрунтованого рівня [1].

Розглянемо основні методи боротьби з інфляцією. У світі є дві головні концепції антиінфляційних заходів, що спираються на кредитно-грошову та фіскальну політику. Перший метод реалiзується шляхом змiн у системi оподаткування (як правило, пiдвищення податкiв) та введенням жорсткого державного контролю за цiнами та заробітною платою. Другий метод – це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцiї та iн. У сучасних умовах в Україні існують такі методи регулювання інфляції, як: антиінфляційне оподаткування; скорочення податків; регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності; контроль за рухом іноземної валюти та ін. До того ж необхідною є повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функціонування в умовах iнфляцiї. Застосовується також дефляційна політика України, яка базується на методах обмеження грошового попиту через грошово-кредитний та податковий механізми шляхом зниження державних видатків, підвищення відсоткової ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеження грошової маси тощо. Політика доходів України передбачає паралельний контроль над цінами та заробітною платою шляхом повного їх заморожування або встановлення меж їх росту.

Процес виведення країни з кризового стану має відбуватися не хаотично та безсистемно, він має бути належним чином організований та скоординований. Система заходів, яку називають антикризовим управлінням, у випадку їх успішного практичного застосування здатна допомогти зі скрутним становищем. Для подолання кризової ситуації країни розробляється стратегія фінансового оздоровлення. Її завдання – визначити основні напрями антикризових заходів і загальну очікувану ефективність.

Інфляційні процеси могли б бути контрольованими, якби діяла довгострокова антиінфляційна програма, яка б включала заходи, що стримували інфляцію, а саме:

– викорінення структурних перекосів;

– реальна конверсія військово-промислового комплексу;

– ліквідація збиткових підприємств;

– ліквідація дефіциту державного бюджету;

– розвиток ринку платних послуг;

– зниження ліквідності грошових заощаджень населення і їх поточних доходів шляхом підвищення відсотків на депозити;

– активне залучення до ринкового обороту нетрадиційних товарів (нерухомості, цінних паперів).

Також, необхідно здійснити заходи оздоровлення фінансової ситуації в Україні, які можуть дати позитивні результати лише за умов початкового, обов’язкового і суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки – фінанси підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва, продукуючого процесу. Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету та забезпечити передумови для подальшого економічного росту [4].

Для будь-якої національної економіки інфляція є небезпечним процесом, негативно впливаючи на фінансову і економічну системи. Проти неї використовуються різні заходи антиінфляційної політики, які залежать від теоретичних поглядів тих, хто цю політику проводить, а також вибір механізму, за допомогою якого можна домогтися зниження рівня інфляції, строго індивідуальний для кожної країни.

У зв’язку з політичною нестабільністю, наявністю бюджетного дефіциту, низькою продуктивністю праці, питання інфляції в Україні стоїть дуже гостро. Процес боротьби з цим явищем – тривалий і складний, вимагає великих матеріальних витрат. Подолання інфляції залишається однією з головних завдань антикризової стратегії. Основним способом боротьби з інфляцією повинна бути боротьба з її основними причинами, оскільки придушення інфляції за допомогою повного контролю над цінами і доходами без усунення її причин негативно позначається на розвитку ринкових відносин.

Важливе значення у подоланні інфляції в Україні має стати активна структурна політика у сфері власності, інвестицій, доходів та ціноутворення. Її метою має бути створення умов для реального товарного забезпечення грошей, ефективного функціонування саме національних товаровиробничих структур. Інфляція настільки деформувала всі фази відтворення сукупного суспільного продукту в Україні, що нині стала найнебезпечнішою загрозою для збереження державності. Боротьба з інфляцією з метою її зниження чи повного знищення потребує значних сил і матеріальних витрат і може бути приборкана лише в результаті оперативного застосування комплексу заходів в усіх сферах господарського і суспільного життя.

1. Інфляційний звіт за січень 2017 року // [Електронний ресурс]: – Режим доступу: https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=43401297
2. Річний звіт Національного банку України за 2012 р. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Національного банку України. — Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=2150782
3. Річний звіт Національного банку України за 2014 р. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Національного банку України. — Режим доступу : http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=17568764.
4. Сусіденко В. Т. Особливості регулювання інфляції в Україні: стан та перспективи / В. Т. Сусіденко, Ю. В. Сусіденко // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. – 2015. – Вип. 2. – С. 163-170.
5. Сьомченко В. В. Аналіз інфляційних процесів в Україні / В. В. Сьомченко, Ю. Р. Нужна // Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки. – 2015. – № 4. – С. 102-109.
6. Юнтіна Т. В. Інфляційні коливання в період ринкових трансформацій і їх вплив на економіку ринкового типу / Т. В. Юнтіна // Науковий вісник БДФА. Серія: економічні науки: зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Прядко; Мін. фін. Укр., БДФА. – Чернівці : Технодрук, 2009. – Вип. 4. – С.195-199.