Особливості виборів депутатів до КМР

Вибори – це демократичний спосіб формування представницьких органів влади та органів місцевого самоврядування. Вибори можна розглядати як форму управління державними справами, законний спосіб створення системи влади, а також її реформування. В юридичному сенсі акт виборів є актом вручення народом своїм представникам права на здійснення своєї влади.

Місцеві вибори необхідні для формування відповідальної влади у вашому селі, селищі, місті, районі, області, яка виконуватиме обіцянки (бажано, конкретні) зі своїх передвиборних програм про гарні дороги та рівні тротуари, чисті і зелені населені пункти, нові школи і садочки, боротьбу з корупцією, якісні адміністративні послуги населенню, залучення інвестицій та створення нових робочих місць тощо.

Тому питання правового регулювання місцевих виборів, а особливо виборів до Київської міської ради, є актуальним, незважаючи на завершення таких виборів. Це дає підстави для дослідників різних галузей науки, у тому числі й юриспруденції, мати перед собою всю картину виборчого процесу, дослідити її позитивні та негативні сторони.

Мета даної роботи полягає у дослідження особливостей виборів депутатів до Київської міської ради.

При написанні даного реферату використано чинне законодавство, а також праці науковців у дослідженні цієї проблеми.

Київська міськa рада – адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування міста Києва. Депутати Київської міської ради обираються на виборах місцевих органів влади за пропорційною системою голосування. Останні вибори депутатів Київської міської ради відбулися 25 травня 2014 року, в результаті чого обрано120 депутатів до Київської міської ради. Правовий статус Київської міської ради визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в України» від 21.05.1997 р. [2], а також Законом України «Про столицю України – місто-герой Київ» від 15.01.1999 р. [3].

Місцевим радам підвідомчі питання адміністративно-територіального ладу (на основі та в межах закону), структури місцевого самоврядування та вступу в добровільні об’єднання територіальних громад, самостійного вирішення кадрових питань, прийняття актів місцевого самоврядування, прийняття комплексних програм соціально-економічного та культурного розвитку територіальної громади, прийняття та контролю за виконанням місцевих бюджетів, управління комунальною власністю, створення комунальних підприємств, використання земельних та інших природних ресурсів.

В Києві після нещодавнього реформування місцевого самоврядування, з 31 жовтня 2010 року управління здійснюють Київська міська рада, її виконавчий орган – Київська міська державна адміністрація, та знов створені районні в місті Києві державні адміністрації, підпорядковані Київській міській державній адміністрації. Взагалі, сформувалася нова система реалізації Київською міською радою своїх самоврядних функцій. Сталось це внаслідок прийняття на столичному рівні нових нормативно-правових актів. Це, фактично, створює особливу форму здійснення управління комунальною власністю територіальної громади міста, за якої власником комунального майна від імені громади виступає Київрада, а районні в місті Києві державні адміністрації уповноважені нею, через її виконавчий орган, здійснювати управління даним майном [8].

Правовою основою проведення місцевих виборів в України в цілому та виборів до Київської міської ради, зокрема, став новий Закон «Про місцеві вибори» від 14 липня 2015 року. Закон «Про місцеві вибори» запровадив низку нововведень, продиктованих, у тому числі, курсом на побудову європейської моделі місцевого самоврядування. Цьому приділялася увага і в коаліційній угоді парламенту поточного скликання. Серед новацій, які стосуються виборів до КМР слід віднести: вибори до міської ради відбуваються за пропорційною системою; блоки партій у виборах участі не беруть; якщо партія набрала 5% голосів, кількість кандидатів від неї які пройшли, визначається відповідно до кількості голосів, поданих безпосередньо за депутата в окремому окрузі; дата реєстрації партії для участі у виборах не має значення; обов’язковість присутності у списку партії не менше 30% представників однієї статі.

Зупинюся детальніше на характеристиці пропорційної системи виборів, а точніше пропорційна система із преференціями, яка надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити помітку навпроти номеру того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій голос[6].

Ця система не надає можливості виборцю голосувати за окремих кандидатів, що включені до виборчих списків партій, а дозволяє голосувати лише за самі партії. Хоча у виборчому бюлетені вказуватимуться прізвища 1 – 2 кандидатів від певної партії (після її назви), але виборець зможе поставити позначку лише навпроти цієї партії, а не окремих кандидатів від неї. Тобто у нього буде лише один голос, і цей голос можна буде віддати тільки за партію, що фактично свідчить про закриті партійні списки. На виборах 2015 року виборці однією позначкою одночасно голосуватимуть і за 1 партію, і за 1 лідера виборчого списку партії (як правило, керівника осередку), і за 1 кандидата, закріпленого за територіальним виборчим округом. Перший номер у виборчому списку партії гарантовано одержить мандат, якщо його партія подолає п’ятивідсотковий бар’єр і кількість поданих за неї голосів буде більшою за виборчу квоту. Депутатами зможуть стати навіть ті кандидати, які займуть 3 – 4 місця в окрузі (раніше лише 1 місце). Кандидати порівнюються не за кількістю поданих за них голосів, а за відсотками голосів, набраних в територіальному виборчому окрузі.

Особливістю цих виборів також є певна особливість, яка пов’язана з назвами виборчих округів. Так, депутати міських рад обиралися у територіальних виборчих округах, які створюються в межах багатомандатного виборчого округу (міста). Кількість ТВО дорівнює кількості всіх депутатів відповідної ради, які обираються за суто пропорційною системою (за списками партій). Всього є 5 видів округів.

Відповідно до ст.. 35 Закону України «Про місцеві вибори», право висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, в тому числі міст Києва та Севастополя, районної у місті ради реалізується виборцями у відповідних багатомандатних виборчих округах через місцеві організації партій у порядку, передбаченому цим Законом. Особа не може бути висунута кандидатом у депутати у багатомандатному виборчому окрузі більше ніж до однієї місцевої ради відповідного рівня (більше ніж до однієї обласної, однієї районної, однієї міської, однієї районної в місті ради). Особа, яка висунута кандидатом у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови або старости, не може одночасно бути висунута у будь-яких інших одномандатних, єдиних одномандатних виборчих округах з будь-яких місцевих виборів [6].

Відповідно до Закону України «Про місцеві вибори», кандидати у депутати міських рад висуваються виключно через списки місцевих політичних партій. Право на самовисування мають кандидати на посаду сільських, селищних та міських голів, а також кандидати у депутати сільських та селищних рад.

Закон зазначає, що усі списки кандидатів повинен погодити центральний орган партії. За списками політичної партії балотуватися можуть тільки або її члени, або безпартійні громадяни.

У кожному територіальному виборчому окрузі по виборах депутатів міської ради політична партія може висунути не більше, ніж по одному кандидату (може й не висовувати жодного кандидата, тоді виборець голосує лише за партію та зазначеного у бюлетені першого номера – лідера списку).

Кількість кандидатів у депутати, включених до виборчого списку місцевої організації партії, не може перевищувати кількості депутатів відповідної ради плюс один (лідер списку).

При цьому у виборчому списку місцевої організації партії визначається перший номер (має право гарантованого проходження у раду при подоланні партією виборчого бар’єру), інші кандидати розташовуються у виборчому списку в алфавітному порядку (за прізвищем), із зазначенням територіального виборчого округу, за яким закріплюється кандидат.

Особа не може бути висунута кандидатом у депутати у багатомандатному виборчому окрузі більше, ніж до однієї місцевої ради відповідного рівня (більше, ніж до однієї обласної, однієї районної, однієї міської, однієї районної в місті ради) [6, c. 3].

Іншими словами, одна людина може одночасно балотуватися до обласної, районної/міської/сільської рад, а також бути кандидатом на посаду мера/сільського голови. Водночас, одночасне балотування, наприклад, в Київську обласну раду та Житомирську обласну раду заборонене. Також суб’єктом висування кандидата у ради різних рівнів може бути тільки одна політична партія.

Для реєстрації особи кандидатом у депутати сільських і селищних рад або кандидатом на посаду сільського, селищного чи міського голови потрібно подати відповідну заяву з доданими до неї документами до відповідної територіальної виборчої комісії.

Відповідні документи для реєстрації кандидатом особа може подати до виборчої комісії в період з 21 по 30 вересня 2015 року включно. При подачі документів потенційному кандидату територіальна виборча комісія має видати довідку із зазначенням дати і часу їх прийняття та переліку прийнятих документів. Після отримання документів у комісії буде 3 дні, щоб прийняти рішення зареєструвати особу кандидатом чи відмовити їй у такій реєстрації. Зокрема, відповідна ТВК, до якої подано документи на реєстрацію особи кандидатом, не пізніш як на третій день з дня прийняття заяви та доданих до неї необхідних документів, але не пізніш як до 1 жовтня 2015 року включно приймає рішення про реєстрацію кандидата або про відмову в його реєстрації.

Грошова застава вноситься на спеціальний рахунок територіальної виборчої комісії у розмірі, що є пропорційним до кількості виборців відповідних області, району, міста, району в місті. Станом на липень 2015 року розмір місячної мінімальної заробітної плати складає 1218 гривень. Грошова застава повертається тим суб’єктам висування кандидатів, які подолали 5% прохідний бар’єр у відповідних радах, або перемогли на виборах міського голови [8].

Обрання відбувається за пропорційною системою в багатомандатному окрузі за списками місцевих організацій партій. Право на участь у розподілі мандатів отримує партія, яку підтримали понад 5% виборців, які взяли участь у голосуванні (за умови, що кількість отриманих голосів більше виборчої квоти).

Виборча квота обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за партії, що отримали 5% голосів, на число, що дорівнює кількості мандатів у цій раді.

Обраним від партії визнається кандидат, який набрав найбільше голосів виборців відносно інших кандидатів у списку партії (в межах кількості мандатів, які отримала конкретна партія, яка подолала 5%-й бар’єр).

Депутатські мандати у раді між кандидатами, включеними до виборчих списків партій, які мають право на участь у розподілі депутатських мандатів у цьому окрузі, розподіляються пропорційно до кількості голосів виборців, поданих за партії, у такій послідовності:

– кількість голосів виборців, поданих за кожну партію, які набули право на участь у розподілі депутатських мандатів, ділиться на виборчу квоту;

– ціла частина отриманого числа становить кількість депутатських мандатів, що отримали кандидати від цієї партії.

– дробові залишки враховуються при розподілі решти депутатських мандатів, що залишаються після цього нерозподіленими. Партії, які мають більші порівняно з іншими дробові залишки, отримують по одному додатковому депутатському мандату, починаючи з партії, що має найбільший дробовий залишок. Якщо дробові залишки у 2-х чи більше партій однакові, першою додатковий мандат отримує та партія, за яку віддано більшу кількість голосів виборців. Розподіл додаткових мандатів завершується після закінчення загальної кількості мандатів [5, c. 57].

Проілюструємо визначення кількості мандатів кожної партії на прикладі Київської міської ради. У цю раду пройшли 5 партій. Склад ради – 120 депутатів. Розподіл мандатів такий

Наступний крок ТВК – визначити вибраних депутатів ради (за прізвищами). Черговість кандидатів у виборчому списку від партії, яка має право на участь у розподілі мандатів у раді в цьому виборчому списку партії, розташовується в порядку зменшення відсотку голосів виборців, поданих за відповідну партію у ТВО, за якими були закріплені кандидати, від загальної кількості голосів виборців, поданих за всі партії у відповідних ТВО.

Для прикладу візьмемо одну з 5 партій, що пройшли в Київську міську раду – ВО «Свобода», яка отримала 14 мандатів. Вона висувала своїх кандидатів всіх округах районів м. Києва. ТВК на підставі протоколів з ТВО, де висувалися кандидати від ВО «Свобода», встановлює її фінальний виборчий список. Це робиться в два етапи.

Перший з них передбачає сортування кандидатів від ВО «Свобода» за округами із зазначенням кількості поданих за них в окрузі відсотка голосів: І таку саму процедуру ТВК повторює по кожній партії з 5% голосів.

При цьому не має значення, скільки виборців прийде на дільниці і скільки з них проголосує в певному окрузі. Навіть якщо на цих виборах по округу проголосує тільки 1000 виборців, то кандидату для отримання депутатського мандата може бути достатньо 200 – 400 голосів або 5 – 10% від голосів виборців округу, які проголосували за партії/кандидатів.

При цьому цей кандидат може не здобути перемогу в окрузі, посівши 2, 3 чи 4 місце, але отримати мандат, якщо його партія здолає 5% бар’єр і набере голосів більше виборчої квоти. Також може так статися, що з певного округу не буде обрано жодного кандидата, а з іншого – декількох [8].

Правовою основою проведення місцевих виборів в України в цілому та виборів до Київської міської ради, зокрема, став новий Закон «Про місцеві вибори» від 14 липня 2015 р.

Встановлено, що особливостями місцевих виборів, у тому числі й виборів до КМР є наступні: вибори до міської ради відбуваються за пропорційною системою; блоки партій у виборах участі не беруть; якщо партія набрала 5% голосів, кількість кандидатів від неї які пройшли, визначається відповідно до кількості голосів, поданих безпосередньо за депутата в окремому окрузі; дата реєстрації партії для участі у виборах не має значення; обов’язковість присутності у списку партії не менше 30% представників однієї статі.

З’ясовано, що право висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, в тому числі міст Києва та Севастополя, районної у місті ради реалізується виборцями у відповідних багатомандатних виборчих округах через місцеві організації партій.

Зроблено висновок, що право на участь у розподілі мандатів отримує партія, яку підтримали понад 5% виборців, які взяли участь у голосуванні (за умови, що кількість отриманих голосів більше виборчої квоти). Виборча квота обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за партії, що отримали 5% голосів, на число, що дорівнює кількості мандатів у цій раді.

Встановлено, що депутатські мандати у раді між кандидатами, включеними до виборчих списків партій, які мають право на участь у розподілі депутатських мандатів у цьому окрузі, розподіляються пропорційно до кількості голосів виборців, поданих за партії, у такій послідовності: кількість голосів виборців, поданих за кожну партію, які набули право на участь у розподілі депутатських мандатів, ділиться на виборчу квоту; ціла частина отриманого числа становить кількість депутатських мандатів, що отримали кандидати від цієї партії; дробові залишки враховуються при розподілі решти депутатських мандатів, що залишаються після цього нерозподіленими.

В цілому можна зробити висновок, що виборча система за якою відбувалися вибори до КМР (у тому числі) є надзвичайно складною та заплутаною, але найголовніший її недолік у тому, що вона, на мою думку, не відображає реального волевиявлення громадян певної території, не враховує її інтереси, допускаючи при цьому маніпулювання визначення результатів.

1. Конституція України: Закон України від 28.06.2015р. // [Електронний ресурс]: режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0% BA/96-%D0%B2%D1%80.
2. Про місцеве самоврядування в України: Закон України від 21.05.1997 р.  // [Електронний ресурс]: режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80
3. Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15.01.1999 р. // [Електронний ресурс]: режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/401-14.
4. Про місцеві вибори: Закон України від 14.07.2015 р. // [Електронний ресурс]: режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/595-19.
5. Афанасьєва М.В. Призначення дати виборів до органів публічної влади з підстав політичної доцільності // Вісник центральної виборчої комісії. – 2012. – № 3 (24). – С. 56.
6. Вибори-2015: підводні течії // Вечірній Київ від 13 жовтня 2015 року за № 41. – С. 1, 3.
7. Місцеві вибори в Києві 2015. Стаття у Вікіпедії // [Електронний ресурс]: режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1% 96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96_%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96_2015.
8. Місцеві вибори Україна. 2015. Офіційний сайт Центральної виборчої комісії // [Електронний ресурс]: режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/wvm2015/wm001.html.