Книги Реферати

Податковий аналіз та його методи на різних рівнях податкового менеджменту

Вступ

Однією з найсуттєвіших і водночас складних проблем у процесі становлення української економіки в ринкових умовах господарювання є вдосконалення взаємовідносин між платниками податків і державою. Це зумовлено тим, що зовсім іншими стали мета підприємництва. засоби її досягнення, економічна основа суспільства. Інтереси власників підприємства, його акціонерів, пайовиків, трудового колективу є визначальними у діяльності підприємства. Змінилися шляхи і форми досягнення мети виробництва, засоби забезпечення. Зростає також значення ефективних управлінських рішень у сфері оподаткування, підвищується відповідальність за їх соціально-економічні наслідки.

Серед численних економічних проблем, що постали перед Україною в сучасних умовах ведення господарства, одне з чільних місць посідає проблема розбудови ефективного державного податкового менеджменту, розв’язання якої має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення існуючої в Україні законодавчої бази і накопиченого у світі досвіду у сфері оподаткування та з врахуванням положень прийнятого в Україні Податкового кодексу.

Врахування існуючого зарубіжного досвіду у сфері податкового менеджменту та вітчизняних засад оподаткування дає змогу розглядати податковий менеджмент як науку; практику; мистецтво управління фінансами, що ґрунтується на свободі суспільного економічного вибору і передбачає пошук можливих варіантів рішень, їхню оцінку з позицій раціоналізму та оптимальності, а також визначають міру відповідальності за порушення податкового законодавства.

Метою виконання даної роботи є дослідження актуальних проблемних питань податкового менеджменту на вітчизняних підприємствах.

 

 

1. Податковий календар підприємства та його сутність

Оскільки податок – це примусове вилучення в дохід держави певних коштів, цілком природно, що платник податків, оцінивши усі законні способи, має право вибрати той із них, який дозволить зменшити збитки. Буває, хоча й не часто, що підприємство не користується пільгами, прямо передбаченими податковим законодавством [6, с.47].

Інколи пільги або інші послаблення в законодавстві, непомітні з першого погляду. Використати усі легальні можливості зменшення податкового тиску – законно і, що більше, розумно. Часто завдяки грамотному застосуванню норм законодавства сума податків значно зменшується.

Податкове планування – це діяльність з розробки та практичного застосування схем, які дозволяють знизити податковий тиск, це методи і заходи, спрямовані на збільшення коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати належних податків [4, с.90].

При цьому податкове планування повинне спиратися не лише на аналіз поточного законодавства, а й на загальну принципову позицію фіскальних органів з питань оподаткування та перспективне законодавство для уникнення в майбутньому додаткових податкових витрат при ухваленні тих чи інших законів.

При цьому податкове планування повинне спиратися не лише на аналіз поточного законодавства, а й на загальну принципову позицію фіскальних органів з питань оподаткування та перспективне законодавство для уникнення в майбутньому додаткових податкових витрат при ухваленні тих чи інших законів.

Обґрунтована система податкового планування підприємства здатна достатньою мірою мінімізувати ризики, що виникають у зв’язку з оподаткуванням господарської діяльності. А при прийнятті управлінських рішень податкове планування є обов’язковим інструментом керівництва підприємства. Однак окремі заходи щодо оптимізації оподаткування не стануть повноцінною системою податкового планування підприємства доти, доки вони не будуть здійснюватись у рамках єдиного стратегічного плану розвитку й діяльності підприємства. Без наявності принципових положень, методів і способів розробки (застосування) окремих податково-оптимізаційних заходів і схем податкове планування не може бути реалізоване за призначенням, а виступатиме лише в ролі інструмента мінімізації податкових платежів у короткостроковому періоді – без планування діяльності підприємства й розвитку бізнесу на довгострокову перспективу [9, с.48].

В системі податкового планування підприємства важливе значення відводиться податковому календарю.

Податковий календар призначений для контролю і прогнозування правильності обчислення термінів сплати до бюджету податкових платежів. Податковий платіжний календар є складовою платіжного календаря підприємства і використовується у системі оперативного управління грошовими потоками з операційної діяльності підприємства.

Цей плановий документ розробляють на підприємстві в цілому, і містить він, як правило, тільки один розділ – “графік податкових платежів”. У ньому відображають усі види податків, зборів та обов’язкових платежів, які перераховуються підприємством до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних цільових фондів.

Податковий календар бухгалтера містить інформацію про граничні терміни сплати податків, внесків, обов’язкових платежів та подання звітів (фінансових, податкових, статистичних тощо), які є обов’язковими для підприємств (підприємців) згідно з чинним законодавством [7, с.33].

Розглянемо приклад податкового календаря бухгалтера на лютий 2017 року (табл. 1).

Таблиця 1 – Податковий календар бухгалтера на лютий 2017 року [1, с.98]

Дата Останній день сплати податку, збору (платежу) Останній день подання звітності
09.02.2017 єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами – підприємцями (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) за 2016 рік (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
(далі – Закон № 2464)) 		 – звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту за січень 2017 року (п. 3 розд. I Порядку заповнення форми звіту № 1-РС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.02.2016 № 49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення» (далі – Наказ № 49));

– звіту про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за січень 2017 року (п. 3 розд. I Порядку заповнення форми звіту
№ 2-РС, затвердженого Наказом № 49);

– звіту про обсяги виробництва та реалізації тютюнових виробів за січень 2017 року (п. 3 розд. I Порядку заповнення форми звіту
№ 3-РС, затвердженого Наказом № 49);

– звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за січень 2017 року (п. 6 розд. I Порядку заповнення форми звіту № 1-ОА, затвердженого Наказом № 49);

– звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за січень 2017 року (п. 8 розд. I Порядку заповнення форми звіту № 1-ОТ, затвердженого Наказом № 49);

– звіт про суми податкових пільг за IV квартал 2016 року (п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233 «Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг»);

– податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік платниками, у яких податковий період дорівнює календарному кварталу (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс));

– розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності (державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями), за 2016 рік (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу; п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2010 року № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями (далі – Постанова № 138));

– розрахунку податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, на підставі складення окремого балансу фінансово-господарської діяльності, за 2016 рік платниками, у яких податковий період дорівнює календарному кварталу (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу);

– розрахунку податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7, за 2016 рік платниками, у яких податковий період дорівнює календарному кварталу (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу);

– фінансової звітності за 2016 рік до органів ДФС платниками податку на прибуток, у яких звітний період дорівнює календарному кварталу (п. 46.2 ст. 46 Кодексу, п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від  28 лютого 2000 року № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності»);

– декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України, у т. ч. спільному підприємству з іноземними інвестиціями, і знаходяться за її межами, за IV квартал 2016 рік (п. 3 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами»);

– податкової декларації з податку на додану вартість за IV квартал 2016 року платниками, у яких податковий період дорівнює календарному кварталу (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п. 202.2 ст. 202 Кодексу);

– заяви про вибір квартального звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість у 2017 році (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п. 202.2 ст. 202 Кодексу);

– податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2016 року (форма № 1ДФ) (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу);

– податкової декларації про майновий стан і доходи, отримані фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, за 2016 рік (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п. 177.11 ст. 177 Кодексу);

– податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за 2016 рік платниками, віднесеними до 3 групи (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п. 296.3 ст. 296 Кодексу);

– податкової декларації платника єдиного податку – юридичної особи за 2016 рік платниками, віднесеними до 3 групи (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п. 296.3 ст. 296 Кодексу);

– податкової декларації екологічного податку за IV квартал 2016 року (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п. 250.2 ст. 250 Кодексу);

– податкової декларації з рентної плати за IV квартал 2016 року з розрахунком:

рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин без рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводної сировини (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 253.6 ст. 253 та п. 257.1 ст. 257 Кодексу);

рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 253.6 ст. 253 та п. 257.1 ст. 257 Кодексу);

рентної плати за спеціальне використання води (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 255.11.16 п. 255.11 ст. 255 та п. 257.1 ст. 257 Кодексу);

рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за IV квартал 2016 року (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 256.12 ст. 256 та п. 257.1 ст. 257 Кодексу);

– податкової декларації збору за місця для паркування транспортних засобів за 2016 рік (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п. 2681.5 ст. 268 Кодексу);

– податкової декларації туристичного збору за 2016 рік (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п. 268.7 ст. 268 Кодексу);

– звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток Д5) фізичними особами – підприємцями, в тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, за 2016 рік (п. 2 розд. III наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
(далі – Наказ № 435))
15.02.2017 – звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма № ЗВР-1) за січень 2017 року (п. 7 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами (далі – Закон № 265/95-ВР));

– довідки про використані розрахункові книжки за січень 2017 року (п. 7 ст. 3 Закону
№ 265/95-ВР)
17.02.2017 – податку на прибуток підприємства за IV квартал 2016 року (п. 57.1 ст. 57 Кодексу);

– частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності за IV квартал 2016 року (п. 2 Постанови № 138 та п. 57.1 ст. 57 Кодексу);

– податку на додану вартість за IV квартал 2016 року (п. 57.1 ст. 57 Кодексу);

– екологічного податку за IV квартал 2016 року (п. 57.1 ст.57 Кодексу);

– рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин без рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводної сировини за IV квартал 2016 року (п. 57.1 ст. 57 Кодексу);

– рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, за IV квартал 2016 року (п. 57.1 ст. 57 Кодексу);

– рентної плати за спеціальне використання води за IV квартал 2016 року (п. 57.1 ст. 57 Кодексу);

– рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за IV квартал 2016 року (п. 57.1 ст. 57 Кодексу);

– збору за місця для паркування транспортних засобів за IV квартал 2016 року (п. 57.1 ст.57 та п. 2681.5 ст. 2681 Кодексу);

– туристичного збору за IV квартал 2016 року (п. 57.1 ст. 57 та п.п. 268.7.1 п. 268.7 ст. 268 Кодексу);

– єдиного податку з сум доходів, що оподатковуються за ставкою 15 % та задекларовані в IV кварталі 2016 року платниками єдиного податку 1 та 2 групи (п. 295.7 ст. 295 Кодексу);

– єдиного податку за IV квартал 2016 року платниками – юридичними та фізичними особами, віднесеними до 3 групи (п. 295.3 ст. 295 Кодексу);

– податкових зобов’язань, визначених у податковий декларації про майновий стан і доходи фізичними особами – підприємцями, які застосовують загальну систему оподаткування за результатами 2016 року (п. 168.4 ст. 168 Кодексу)
20.02.2017 – авансового внеску з єдиного податку за лютий 2017 року платниками єдиного податку 1 та 2 групи  (п. 295.1 ст. 295 Кодексу);

– єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за січень 2017 року, крім гірничих підприємств (абзац перший частини восьмої ст. 9 Закону № 2464; п.п. 6 п. 3 розд. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Наказ № 449))

 

 – податкової декларації з єдиного податку на 2017 рік та розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік для набуття або підтвердження статусу платника податку 4 групи (п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу);

– податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2017 рік (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Кодексу);

– податкової декларації з транспортного податку на 2017 рік (п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 Кодексу);

– податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року платниками, у яких податковий період дорівнює календарному місяцю (п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Кодексу);

– податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (крім громадян) на 2017 рік (п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 286.3 ст. 286 Кодексу);

– податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (крім громадян) за січень 2017 року у разі неподання податкової декларації на 2017 рік (п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 286.3 ст. 286 Кодексу);

– звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма № Д4 (місячна)) за січень 2017 року (п. 1 розд. III Наказу № 435);

– податкової декларації з рентної плати за січень 2017 року з розрахунком:

рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;

рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини;

рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами;

рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України (п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та ст. 257 Кодексу);

– декларації акцизного податку за січень 2017 року (п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 223.2 ст. 223 Кодексу)*

 

*Увага! Суми податку з урахуванням мінімального акцизного податкового зобов’язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби та ставок податку, діючих відповідно до норм Кодексу, виробниками тютюнових виробів сплачуються до бюджету протягом п’яти робочих днів після отримання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання податкової декларації (п.п. 222.1.2 п. 222.1 ст. 222 Кодексу)
28.02.2017 єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування гірничими підприємствами за січень 2017 року (абзац перший частини восьмої ст. 9 Закону № 2464; п.п. 6 п. 3 розд. IV Наказу № 449)

2. Податкові пільги, які може отримати підприємство, та їх види

Важливою є система податкових пільг, що веде до зменшення рівня оподаткування. Вона має різноманітні форми і будується для кожного податку з урахуванням пріоритетів національної фіскальної політики.

Пільги є наданням переваги, частковим або повним звільненням від виконання встановлених правил, обов’язків або полегшення умов їх виконання. Податкові пільги – це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і переслідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та інструкціями Міністерства фінансів України про порядок нарахування і сплати тих чи інших податків [2, с.226].

Політика України має стимулювати вітчизняне виробництво з метою підвищення купівельного попиту і конкурентоспроможності окремих видів товарів (продукції) на внутрішньому ринку. Одним з аспектів такого стимулювання при оподаткуванні є надання пільг та інших заохочень. Під час надання пільг оподаткування розглядається не як бар’єр на шляху розвитку і не як безповоротна втрата більшої частки доходів, а як усвідомлена необхідність відрахувань на розвиток охорони здоров’я, страхування, соціальне забезпечення власне платників податків.

Законодавством України передбачено особливі пільги, які можна поділити на дві групи [4, с.133]:

1) звільнення від податку незалежно від обставин, наприклад від сплати податку окремих груп платників;

2) звільнення від податку, яке характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних об’єктів.

Найбільш поширені є такі види податкових пільг: повне або часткове звільнення від сплати деяких податків; неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків; – виключення з оподатковування деяких доходів;  повернення раніше сплачених податків.

Податкові пільги завжди були і залишаються об’єктом особливої уваги та зацікавленості всіх платників податку, оскільки наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов’язкових платежів. В умовах ринкових відносин вони є необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва тощо. Передбачені законодавством пільги надаються залежно від об’єктів та суб’єктів оподаткування і значення їх для розвитку народного господарства країни. Пільги мають бути постійними, сталими і не бути амністією для неплатників податків.

Податки мають сплачувати всі, у кого виникає об’єкт оподаткування. Пільги повинні мати цілеспрямований характер – стимулювати інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяти виконанню загальнодержавних програм. Одночасно з наданням пільг має вирішуватися питання про компенсаційні заходи щодо дохідної частини бюджету.

Пільги мають установлюватися лише стосовно об’єкта, а не суб’єкта оподаткування.

Податкова пільга надається шляхом [5]:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Залежно від того, на зміни якого з елементів структури податку – об’єкта оподаткування, податкової бази чи ставки податку – спрямована пільга, пільги поділяють на чотири групи [5]: звільнення;  вилучення;  знижки;  податкові кредити.

Звільнення від податку – це законодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звільнених від сплати певних видів податків.

Вилучення – податкові пільги, спрямовані на виключення з оподатковуваного доходу окремих предметів (об’єктів оподаткування). Вони можуть надаватись як усім платникам податку, так і окремим їх категоріям, як постійно, так і на визначений строк.

Знижки – пільги, спрямовані на скорочення податкової бази і пов’язані не з доходами платника податків, а з видатками. Так, платник податків має право зменшувати оподатковуваний прибуток на суму перерахованих ним коштів у благодійні фонди, підприємствам освіти, охорони здоров’я, культури тощо.

Податкові кредити – пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки або податкового окладу. Об’єктом у такому випадку є обчислена сума податку, а не доходи або видатки платника.

Існують інші підходи до їх класифікації податкових пільг:

  1. Напрями державної фіскально-економічної політики:  економічні;  соціальні.
  1. Функціональне призначення: стимулювальні;  протекціоністські.
  1. Цільове використання звільнених від оподаткування коштів:  цільові;  нецільові.
  1. Суб’єкт пільгового стимулювання:  звільнення від оподаткування носія податків;  звільнення від оподаткування платників на різних стадіях товаропросування.
  1. Період дії:  безтермінові; тимчасові.
  1. Рівень встановлення:  загальнодержавні;  місцеві.
  1. У розрізі елементів податку:  звільнення від оподаткування окремих категорій платників;  зменшення об’єкта оподаткування;  обмеження величини податкової бази;  зниження ставок податку;  застосування спеціальної методології податкового обліку;  продовження термінів податкового періоду;  зменшення обчисленої до сплати суми податкового зобов’язання;  розстрочка та відстрочка сплати податків;  податковий кредит.

На сьогодні податкові пільги вважаються суперечливим інструментом державного регулювання економіки, користуватися яким треба дуже обережно, так як вони викликають негативні наслідки,такі як [5]:  викривлення у розподілі ресурсів, створюючи переваги для одних видів економічної діяльності перед іншими і впливаючи тим самим на відносні ціни;  призводять до ускладнення податкового законодавства; спричиняють збільшення адміністративних витрат, пов’язаних із контролем за дотриманням податкового законодавства;  спричиняють нерівномірний розподіл податкового тягаря і посилюють, таким чином, несправедливість в оподаткуванні;  надають отримувачам пільг незалежно від ефективності їх господарської діяльності переваги у конкурентній боротьбі та спонукають тих суб’єктів господарювання, які позбавлені пільг, шукати інші способи зменшення податкових зобов’язань чи ухилятися від податків як єдиного способу покращення своїх конкурентних позицій.

Звідси, сприяють ухиленню від сплати податків; породжують ланцюгову реакцію боротьби інших галузей і суб’єктів господарювання за пільги, спонукаючи останніх використовувати наявні ресурси не на підвищення ефективності господарювання, а на лобіювання своїх інтересів в уряді і парламенті з метою отримання податкових пільг; мають низьку адресність і виходять за межі початкових цілей їх надання.

Але їх вміле використання незважаючи на недоліки, за певних умов можуть бути корисними. Потрібно розуміти для чого саме вони впроваджуються. Пільгами можна вплинути на економічний, матеріальний та фінансовий стан платника податку, соціальний стан громадян, стан охорони навколишнього середовища, надати їх платнику через особливі заслуги перед державою, стимулювати розвиток окремих сфер діяльності, окремих галузей, регіонів країни або виробництва, захистити вітчизняного виробника за рахунок стримування імпорту окремих товарів та ін. [7, с.6].

3. Внутрішній податковий контроль і методи його здійснення на підприємстві

У системі податкового менеджменту важливе місце посідає контроль, який поділяється на внутрішній та зовнішній.

Необхідність податкового контролю визначається об’єктивними та суб’єктивними причинами.

До об’єктивних належать [6, с.226]:

– нестабільне податкове законодавство;

– нечітке формулювання чинного податкового законодавства, через що багато методичних вказівок вступають у суперечність із законами, що не дає змоги однозначно прийняти рішення щодо розрахунку податку.

До суб’єктивних належать [1, с.99]:

– ненавмисні помилки платників податків при розрахунку сум платежів (найчастіше це пов’язано зі змінами в законодавстві й невчасним реагуванням на них);

– низька податкова дисципліна платників податків, які навмисно йдуть на порушення податкового законодавства з метою отримання (здебільшого тимчасової) користі;

– некомпетентність працівників як підприємств (податкові менеджери, бухгалтери), так і податкових органів.

Система внутрішнього податкового контролю – це складова система податкового менеджменту, призначена для збалансування інтересів учасників корпоративних взаємовідносин у процесі їх участі в корпоративній діяльності, основними підсистемами якої виступають системи зовнішнього та внутрішнього контролю, включаючи підзвітність та комунікації.

Внутрішній податковий контроль – це систематична діяльність, спрямована на організацію достовірного податкового обліку на підприємстві, самоконтролю за достовірністю податкових розрахунків, а також виявлення і усунення податкових помилок до перевірки податковими органами.

Внутрішній контроль організації передбачає визначення фактичного стану об`єкта контролю, порівняння фактичних даних із запланованими, оцінку виявлених відхилень та ступеню їх впливу на функціонування організації; виявлення причин зафіксованих відхилень; створення інформаційної бази для прийняття корегуючих рішень.

Внутрішній податковий контроль проводиться силами самого підприємства. Він являє собою процес перевірки порядку нарахування, строків сплати податків, обов’язкових платежів і зборів, який організовується безпосередньо на підприємстві з метою запобігання порушенням і втратам від сплати штрафних санкцій.

Особливістю внутрішнього податкового контролю вважаємо його двоїсту роль в процесі управління організацією, а саме, що в результаті глибокої інтеграції контролю та інших елементів процесу управління на практиці неможливо визначити коло діяльності для робітника таким чином, щоб він відносився лише до одного елемента управління без його взаємозв`язку та взаємодії з контролем. Тому всі управлінські функції інтегровані з контрольною і елемент контролю присутній на кожній стадії управління.

Цей контроль здійснюється в різних формах [1, с.99]:

  1. Перевірка правильності нарахування податкових платежів. Тобто після проведення первинних розрахунків проводиться повторна перевірка, і бажано, щоб її здійснював працівник, який не брав участі в перших розрахунках і має інші підходи.
  2. Проведення комплексного внутрішнього контролю за сплатою всіх податків, дотриманням порядку та строків їх сплати. Як правило, такі перевірки відбуваються наприкінці звітного періоду або при виявленні недоліків зовнішнім контролем.

Загалом податковий контроль пронизує як по горизонталі, так і по вертикалі всю податкову систему на всіх рівнях. Головною вимогою є те, що грошові засоби, які він приносить державі, повинні бути значно більшими, ніж витрати на його проведення. Здебільшого усе навпаки: ефект незначний, а на перевірки витрачаються значні кошти, вилучення яких є проблемою податкових адміністрацій.

Сплата податків передбачає охоплення всієї фінансово-господарської діяльності підприємства. Тому під контроль підпадають кількісні та якісні показники діяльності підприємства на всіх напрямах.

З погляду комплексного проведення внутрішнього податкового контролю виділяють сім сфер діяльності [3, с.87]:

  1. Реалізація товарів, виконання робіт, надання послуг.
  2. Сфера обігу та система ціноутворення.
  3. Розрахунково-платіжна сфера.
  4. Дотримання пропорцій відтворення ресурсів.
  5. Використання майна, амортизація основних засобів, нематеріальних активів, швидкозношуваних предметів і стан обігових коштів.
  6. Матеріальне стимулювання праці робітників.
  7. Прибуток і позареалізаційні фінансові операції.

При здійсненні податкового аналізу кожна з них має свої методи, нормативи, порядок проведення, коло показників і параметрів. При цьому проводиться не тільки документальна перевірка бухгалтерської звітності та різних показників, а й огляд приміщень, виробничого процесу, опитування платників податків та інших осіб, огляд територій, де розташовані виробничі та інші приміщення.

Проведення внутрішнього податкового контролю підлягають тим же вимогам, що і податковий контроль у цілому. Разом з тим йому властиві особливі принципові вимоги як до інформаційного забезпечення, так і до процедури проведення.

До таких організаційно-економічних принципів відносяться [3, с.88]:

– дотримання інтересів держави й економічних контрагентів;

– приступність результатів внутрішнього податкового контролю для їхнього аналізу з боку державних податкових і митних адміністрацій і банків;

– аналітичність і змістовність звіту по внутрішньому податковому контролю для встановлення закономірностей потоку коштів;

– простота і доступність висновків для комп’ютерної обробки даних.

Податковий менеджер підприємства, займаючись пошуком способів оптимізації податкових платежів (податковим плануванням), одночасно здійснює і контрольні дії.

Відомий цілий арсенал методів внутрішнього контролю, застосовуваних у системі бухгалтерського обліку. Ці методи в однаковій мірі можуть бути використані в податковому менеджменті. До них відносяться [7, с.5]:

– контроль витрат підприємства;

– контроль за ходом виконання плану і погашення боргових зобов’язань;

– контроль за оподатковуваною базою, термінами погашення податкових заборгованостей;

– контроль за використанням нових платіжних засобів;

– контроль за валютними й експортними операціями.

Мета внутрішнього податкового контролю в основному така ж, що і для фінансового контролю в цілому:

– акуратне ведення фінансових документів;

– своєчасне і належне заповнення всіх регістрів податкової звітності (декларацій і проміжних розрахунків податкових платежів, книг покупок-продажів для розрахунків податку на додану вартість, довідок по авансових платежах податку на прибуток і т.п.);

– захищеність активів підприємства від розтрат і розкрадань;

– забезпечення вірогідності бухгалтерського обліку.

У такий спосіб внутрішній податковий контроль дозволяє відслідковувати мультикаційний ефект не тільки від інвестиційних вкладень, але і від зміни податкових зобов’язань. Несвоєчасна сплата податків у бюджет не тільки сполучена зі штрафними санкціями. Вона перетворює боргові зобов’язання в некерований об’єкт, росте сама сума податкового зобов’язання, ростуть і суми пені і штрафів.

Висновки

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновки:

  1. В системі податкового планування підприємства важливе значення відводиться податковому календарю. Податковий календар призначений для контролю і прогнозування правильності обчислення термінів сплати до бюджету податкових платежів. Податковий платіжний календар є складовою платіжного календаря підприємства і використовується у системі оперативного управління грошовими потоками з операційної діяльності.
  2. Податковий календар розробляють на підприємстві в цілому, і містить він, як правило, тільки один розділ – “графік податкових платежів”. У ньому відображають усі види податків, зборів та обов’язкових платежів, які перераховуються підприємством до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних цільових фондів.
  3. Податкові пільги завжди були і залишаються об’єктом особливої уваги та зацікавленості всіх платників податку, оскільки наявність комплексу податкових пільг означає повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від обов’язкових платежів. Передбачені законодавством пільги надаються залежно від об’єктів та суб’єктів оподаткування і значення їх для розвитку народного господарства країни. Пільги мають бути постійними, сталими і не бути амністією для неплатників податків.
  4. Система внутрішнього податкового контролю – це складова система податкового менеджменту, призначена для збалансування інтересів учасників корпоративних взаємовідносин у процесі їх участі в корпоративній діяльності, основними підсистемами якої виступають системи зовнішнього та внутрішнього контролю, включаючи підзвітність та комунікації.
  5. Внутрішній податковий контроль – це систематична діяльність, спрямована на організацію достовірного податкового обліку на підприємстві, самоконтролю за достовірністю податкових розрахунків, а також виявлення і усунення податкових помилок до перевірки податковими органами.

Список використаної літератури

  1. Андрущенко В. Л. Синергійні елементи та ефекти податкового менеджменту / В. Л. Андрущенко // Фінанси України. – 2016. – № 10. – С. 97-101.
  2. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2013. – 316 с.
  3. Єлісєєв А. В. Податкове планування. Мінімізація оподаткування законними способами / А. В. Єлісєєв, М. П. Підлужний. – Л. : Ліга-Прес, 2013. – 274 с.
  4. Загородній А. Г. Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємства / А. Г. Загородній, А. В. Єлісєєв // Фінанси України. – 2015. – № 8. – С. 131-134.
  5. Іванчук Ю.В., Волощук Р.В., Абрамова А.С. Податкові пільги в системі оподаткування / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/ ivanchuk-yu-v-voloschuk-r-v-abramova-a-s-podatkovi-pilgi-v-sistemi-opodatkuvannya/
  6. Крисоватий А. І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні : [монографія] / А. І. Крисоватий. – Тернопіль : Карт-бланш, 2015. – 371 с.
  7. Маринець В. П. Податковий менеджмент у системі управління фінансами на сучасному підприємстві / В. П. Маринець // Вісник податкової служби України. – 2016. – № 1. – C. 4-11.
  8. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., №2755-VI / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
  9. Суторміна В. М. Держава – податки – бізнес: (із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки) : [монографія] / Суторміна В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. – К. : Либідь, 2013. – 382 с.

Дізнайся вартість написання своєї роботи