Постіндустріальне суспільство і соціальні наслідки інформаційних технологій

Сучасний етап розвитку світової цивілізації визначається як перехід від індустріального, постіндустріального суспільства до інформаційного, появу якого пов’язують з інформаційною революцією, розвитком інформаційних технологій, що радикально змінюють суспільне життя.

Поняття «інформаційне суспільство» нині використовують для визначення суспільства, в якому економіка, політика та культура залежать від створення, збереження та доступності інформації у національному і світовому масштабах.

У науковому середовищі відбувається активний процес дослідження багатьох різних, іноді суперечливих концепцій щодо існуючого і наступного типів суспільства, найбільш впливовими і перспективними з яких виявилися концепції інформаційного суспільства та суспільства знань.

Відносною вузькістю та недосконалістю теоретико-методологічної бази дослідження концепцій інформаційного суспільства визначено мету цієї статті, яка полягає в аналізуванні основних положень теорії постіндустріального суспільства Деніела Белла та доведенні, що саме остання становить методологічну базу зародження і розвитку багатьох концепцій існуючого і майбутнього суспільств, зокрема інформаційного.

Сучасний етап розвитку постіндустріального суспільства характеризується зростаючою роллю інформаційних технологій. Вони активно впливають на стан політичної, економічної, оборонної та інших складових безпеки держави. Необхідність використання інформаційних технологій вже не викликає ніяких сумнівів, оскільки технологія – це одна з найбільш динамічно розвинутих областей сучасного життя. Використання нових інформаційних технологій дозволяє підвищити ефективність процесу навчання, сприяє здійсненню переходу до неперервної освіти, вирішує проблему доступу до нових джерел різноманітної за складом і формами представлення інформації [1, с. 42].

Аналіз останніх джерел і публікацій свідчить про те, що проблемам зародження і розвитку інформаційного суспільства та його концепцій присвячено низку робіт зарубіжних авторів, більша частина яких написана в руслі концепцій постіндустріалізму. Серед них слід відзначити роботи Д.Белла, Е. Тьоффлера, Й. Масуди, М. Пората, А. Туренна, Дж. Гелбрейта, РАрона, П. Дракера, Т Стоуньєра, М. Маклюена, Е. Гідденса, М. Кастельса, Ф.Уебстера.

В Україні предметне поле досліджень у рамках проблематики «постіндустріальне суспільство» – «інформаційне суспільство» тільки формується. Серед вітчизняних науковців дослідженням цієї проблематики займалися О. Данильян, О. Дзьобань, В. Лях, О. Маруховський, В. Щербина та ін. Проте питання впливу теорії постіндустріального суспільства Д. Белла на інші концепції, присвячені дослідженню проблем становлення нового типу суспільства, зокрема інформаційного, залишаються ще недостатньо вивченими.

Питання впливу небезпек на суспільство в умовах розвитку інформаційних технологій досліджувалися такими вченими, як В. Васенін, С.Вікторов, М. Дзюба, Я. Жарков, І. Ольховой, М. Онищук, В. Толубко, Д.Дейнінг, С. Хілдрет та ін.

Даний реферат присвячений вивченню співвідношенню постіндустріального суспільства й інформаційних технологій у контексті соціальних наслідків останніх.

Традиційно вважається, що власне термін «постіндустріальне суспільство» вперше було введено у науковий обіг у 1958 р. американським соціологом і юристом Девідом Рісменом [18, р. 363-385]. У 1960-ті роки це поняття почало поширюватися, а до початку 1970-х років постіндустріальна проблематика стала однією з провідних у західній соціології і політології. Але, на думку дослідника з цієї проблематики В. Іноземцева, «розуміння Д.Рісменом нового суспільства як «суспільства дозвілля» («leisure society») не дозволяє визнати його справжнім автором терміна “постіндустріалізм”» [5].

Ретроспективний аналіз свідчить про те, що вперше поняття «постін- дустріалізм» зустрічається у роботі індійського дослідника А. Кумарасвамі, який на початку XX ст. досліджував проблеми доіндустріального розвитку азійських країн [15]. А. Пенті, відомий теоретик англійського соціалізму, продовжує використовувати цей термін і вводить у науковий обіг поняття «постіндустріальна держава» [16], «постіндустріалізм» [17].

Початок систематичної роботи у цьому напрямку можна віднести до 1965 р., коли у США було створено футурологічну комісію. Прогнози до 2000 року, сформульовані комісією, було опубліковано в журналі «Дедалус» і в спеціальній збірці [19], де концепція постіндустріального суспільства була репрезентована як базисна для вивчення перспектив подальшого розвитку. Керівником цієї комісії був Деніел Белл, віце-президент американської академії мистецтв і наук, професор соціології Колумбійського та Гарвардського університетів.

Д.Белл стверджував, що завдяки масовому перетворенню машинної технології на інтелектуальну відбуваються зміни і в американській політичній системі. З цими процесами пов’язані й тенденції перетворення економічної системи на постіндустріальне суспільство, де центр тяжіння переміщується у сферу послуг, а джерела розвитку зосереджуються в основному в університетах і науково-дослідних установах, а не в колишніх індустріальних корпораціях [14, р. 22-35]. У міжнародному плані прогнозувалася актуалізація таких проблем, як подолання розриву між багатими і бідними країнами, інтенсифікації комунікацій, що сприяють оновленню традиційних поглядів і уявлень.

Новий етап у розвитку концепції постіндустріалізму пов’язується з виходом у 1973 р. книги Белла «Прийдешнє постіндустріальне суспільство» [12], яка ще більш підсилила інтерес до цієї проблематики і спричинила появу багатьох футурологічних концепцій у західній соціології 1970-х років. Починаючи з цього періоду, з’являються численні роботи, присвячені осмисленню історичного рубежу, на якому опинилося людство.

Постіндустріальне суспільство Д.Белл визначає як суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя; в якому клас технічних фахівців став основною професійною групою і, що найважливіше, в якому впровадження нововведень все більшою мірою стало залежати від досягнень теоретичного знання. Постіндустріальне суспільство припускає виникнення нового класу, представники котрого на політичному рівні виступають як консультанти, експерти або технократи [4, с. 92].

Розділяючи історію людського суспільства на три стадії – аграрну, індустріальну і постіндустріальну, Д.Белл прагнув зобразити контури постіндустріального суспільства, багато в чому відштовхуючись від характеристик індустріальної стадії. Подібно до інших теоретиків індустріалізму він тлумачить індустріальне суспільство як організоване довкола виробництва речей і машин для виробництва речей. На думку Белла, зміни в соціальній структурі, які відбуваються у середині XX ст., свідчать про те, що індустріальне суспільство еволюціонує до постіндустріального, яке і повинно стати визначальною соціальною формою XXI ст. [4, с. 156].

Якщо індустріальне суспільство є організацією машин і людей для виробництва речей, то центральне місце в постіндустріальному суспільстві, за Д.Беллом, посідає знання, і притому знання теоретичне. У роботі «Прийдешнє постіндустріальне суспільство» він зазначав: «Дійсно, знання необхідне для функціонування будь-якого суспільства. Але відмінною рисою постіндустріального суспільства є особливий характер знання. Найважливіше значення для організації рішень і напрямку змін набуває центральна роль теоретичного знання, що передбачає першість теорії над емпіризмом і кодифікування знань в абстрактних системах символів, які можуть використовуватися для інтерпретації різних сфер досвіду, що змінюються. Будь-яке сучасне суспільство живе за рахунок інновацій і соціального контролю за змінами, воно намагається передбачати майбутнє і здійснювати планерування. Саме зміна в усвідомленні природи інновацій робить вирішальним теоретичне знання» [12].

Найважливішу складову процесу перетворення теоретичного знання на джерело інновацій Д.Белл убачав у виникненні наукоємких галузей промисловості, таких як хімічна промисловість, обчислювальна техніка, електроніка, оптика.

Істотною характеристикою постіндустріального суспільства, вважав Д.Белл, стане інтелектуальна технологія, яка використовується в ухваленні управлінських рішень. На його думку, до кінця XX ст. нова інтелектуальна технологія відіграватиме настільки ж значну роль у людських справах, яку відіграла машинна технологія в минулі півтора століття. Інтелектуальна технологія, в інтерпретації Белла, передбачає використання алгоритмів як правил розв’язання проблем замість інтуїтивних думок. Ці алгоритми можуть бути реалізовані в автоматичній машині, комп’ютерній програмі або наборі інструкцій, заснованих на деяких математичних формулах. Саме комп’ютери, що дозволяють виконувати значне число операцій протягом короткого інтервалу часу, роблять можливим розвиток інтелектуальної технології.

Центральна роль теоретичного знання в постіндустріальному суспільстві визначить, на думку Д.Белла, і статус ученого як центральної фігури такого суспільства. Якщо в останню сотню років основним інститутом був завод або подібне до нього підприємство, то в постіндустріальному суспільстві на перше місце висувається університет з його орієнтованістю на знання.

Для постіндустріального суспільства буде характерна нова еліта, заснована на кваліфікації, що отримується індивідами завдяки освіті, а не на володінні власністю, що є успадкованою або здобувається за рахунок підприємницьких здібностей, і не на політичній позиції, що досягається за підтримки партій і груп.

Концепція постіндустріалізму, репрезентована в роботах Д.Белла, є досить глибокою в теоретичному відношенні, спровокувала безліч всіляких тлумачень та інтерпретацій постіндустріального суспільства.

Поняття «постіндустріальне суспільство» широко вживається в сучасній літературі, і майже кожен автор наділяє його своїми, особливими якостями. Ця ситуація не в останню чергу пов’язана з тією обставиною, що само по собі слово «постіндустріальне» вказує лише на становище суспільства в тимчасовій послідовності стадій розвитку – «післяіндустріального», а не на його власні характеристики.

Термін «інформаційне суспільство» у Д.Белла – це нова назва для постіндустріального суспільства, термін, який підкреслює основу його соціальної структури – інформацію. Цей термін Д.Белл уводить у своїй праці «Соціальні рамки інформаційного суспільства» [13]. Хоча з позицій сьогодення, більш коректним і перспективним було б поняття «суспільство знань».

Інформація для Д.Белла пов’язана перш за все з науковим, теоретичним знанням. Інформаційне суспільство в його тлумаченні володіє всіма основними характеристиками постіндустріального суспільства (економіка послуг, центральна роль теоретичного знання, орієнтованість у майбутнє і зумовлене нею управління технологіями, розвиток нової інтелектуальної технології).

У столітті, що настає, стверджував Д.Белл, вирішального значення для економічного і соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становлення нового соціального устрою, заснованого на телекомунікаціях. Це спричинить появу єдиного простору, у тому числі економічного: «Кордони між країнами практично повністю зникнуть. Капітал прямує туди, де (за наявності політичної стабільності) є найбільша віддача від інвестицій або додаткової вартості» [12].

Інформаційна технологія – це процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, накопичення, обробки і передачі даних (первинної інформації) для отримання оновлених даних про стан об’єкта, процесу або явища (інформаційного продукту). Цей процес складається з чітко регламентованої послідовності виконання операцій, дій, етапів різного ступеня складності з даними, які зберігаються на комп’ютерах. Основною метою інформаційної технології є обробка первинної інформації з допомогою цілеспрямованих дій та отримання необхідної користувацької інформації, а також отримання та обробка даних для їх подальшого аналізу і прийняття рішень про виконання певної дії [1, с. 43].

Інформаційні технології (ІТ, англ. Information technology, IT) – широкий клас дисциплін та галузей діяльності, що відносяться до технології управління, накопичення, обробки і передачі інформації.

Ще під інформаційними технологіями розуміються сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує збір, обробку, зберігання, передачу і відображення інформації.

Мета функціонування цього ланцюжка, тобто інформаційної технології – це зниження трудомісткості процесів використання інформаційного ресурсу та підвищення їх надійності і оперативності.

Ефективність інформаційної технології визначається, в кінцевому підсумку, кваліфікацією суб’єктів процесів інформатизації. При цьому технології повинні бути максимально доступні споживачам. Інформаційні технології можна розділити на інформаційні технології забезпечення (ІТЗ) та функціональні інформаційні технології (ФІТ).

Інформаційні технології забезпечення (ІТЗ) – це технології обробки інформації, які можуть використовуватися, як інструментарій у різних предметних сферах. При цьому вони можуть забезпечувати вирішення завдань різного характеру і різного ступеня складності. ІТЗ можуть бути розділені за класами завдань, залежно від яких використовують різні види компонентів і програмних засобів. При об’єднанні ІТЗ за предметною ознакою виникає проблема системної інтеграції, тобто приведення різних технологій до єдиного стандартного інтерфейсу.

Функціональні інформаційні технології (ФІТ) – це модифікація технологій забезпечення для задач певної предметної області, тобто реалізація предметної технології.

В основному під інформаційними технологіями розуміють комп’ютерні технології. Зокрема, інформаційні технології мають справу з використанням комп’ютерів і програмного забезпечення для зберігання, перетворення, захисту, обробки, передачі і отримання інформації. Тому фахівців із комп’ютерних наук часто називають ІТ-спеціалістами. Компонентами технологій        для виробництва продуктів є апаратне (технічні засоби), програмне (інструментальні засоби), математичне та інформаційне забезпечення цього процесу.

Інформаційні технології – це комплекс взаємопов’язаних наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробкою і зберіганням інформації: обчислювальна техніка і методи організації; взаємодії з людьми і виробничі устаткування; практичні додатки; соціальні, економічні та культурні проблеми.

Самі інформаційні технології вимагають завчасної складної підготовки, великих початкових витрат і наукомісткої техніки. Їх запровадження має починатися зі створення математичного забезпечення, моделювання, формування інформаційних сховищ для проміжних даних і рішень. Галузь інформаційних технологій займається створенням, розвитком та експлуатацією інформаційних систем.

Інформаційні технології мають, ґрунтуватись і раціонально використовувати     сучасні досягнення в галузі комп’ютерної техніки та інших високих технологій, новітніх засобів комунікації, програмного забезпечення і практичного досвіду. Вирішувати завдання щодо ефективної організації інформаційного процесу для зниження витрат часу, праці, енергії і матеріальних ресурсів у всіх сферах людського життя і сучасного суспільства. Інформаційні технології взаємодіють, і нерідко входять до сфери послуг, галузі управління, промислового виробництва, соціальних процесів.

Інформаційні технології охоплюють всі ресурси, необхідні для управління інформацією. Невід’ємним елементом інформаційних технологій є комп’ютери, програмне забезпечення та мережі, які необхідні для створення, зберігання, управління, передачі і пошуку інформації. Інформаційні технології можуть бути згруповані таким чином:

• Мережі;
• Термінали;
• Послуги.

Під мережами розуміють – різновид зв’язку, спосіб передачі інформації за допомогою електромагнітних сигналів, наприклад, по проводах, волоконно-оптичному кабелю або по радіо [1, с. 45].

Впровадження персонального комп’ютера в інформаційну сферу й застосування телекомунікаційних засобів зв’язку визначили новий етап розвитку інформаційної технології. Нова інформаційна технологія – це інформаційна технологія з «дружнім» інтерфейсом роботи користувача, що використовує персональні комп’ютери і телекомунікаційні засоби. Нова інформаційна технологія базується на таких основних принципах: Інтерактивний (діалоговий) режим роботи з комп’ютером; інтегрованість з іншими програмними продуктами; гнучкість процесу зміни даних і постановок завдань.

В якості інструментарію інформаційної технології використовуються поширені види програмних продуктів:        текстові процесори, видавничі системи, електронні таблиці, системи управління базами даних, електронні календарі, інформаційні системи функціонального призначення.

До основних видів інформаційних технологій відносяться наступні:

Інформаційна технологія обробки даних – призначена для вирішення структурованих задач, алгоритми рішення яких відомі і для вирішення яких є всі необхідні вхідні дані. Вона застосовується на рівні виконавчої діяльності персоналу невисокої кваліфікації з метою автоматизації деяких рутинних, постійно повторюваних операцій управлінської діяльності.

Інформаційна технологія управління – ця технологія призначена для інформаційного обслуговування всіх працівників підприємства, пов’язаних із прийняттям управлінських рішень. Тут інформація зазвичай постає у вигляді регулярних або спеціальних управлінських звітів і містить відомості про минуле, сьогодення і можливе майбутнє підприємства.

Інформаційна технологія автоматизованого офісу – призначена для доповнення існуючої системи зв’язку персоналу підприємства. Автоматизація офісу, передбачає організацію і підтримку комунікаційних процесів, як усередині фірми, так і із зовнішнім середовищем на базі комп’ютерних мереж та інших сучасних засобів передачі даних, а також роботи з інформацією.

Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень – призначена для вироблення управлінського рішення, що відбувається у результаті ітераційного процесу, у якому беруть участь система підтримки прийняття рішень (обчислювальна ланка та об’єкт управління) і людина (управлінська ланка, що задає вхідні дані та оцінює отриманий результат).

Інформаційна технологія експертних систем – ця технологія заснована на використанні штучного інтелекту. Експертні системи дають можливість менеджерам отримувати консультації експертів з будь-яких проблем, про які в цих системах накопичені знання.

Інформаційні технології можна класифікувати за наступними ознаками (додаток А): спосіб реалізації; ступінь охоплення завдань управління; клас реалізованих технологічних операцій; тип користувацького інтерфейсу; спосіб побудови мережі; предметній галузі, що обслуговується та ін.

За способом реалізації в автоматизованих інформаційних технологіях (АІТ) виділяють традиційні і нові інформаційні технології.

За ступенем охоплення завдань управління розрізняють наступні АІТ: електронна обробка економічних даних; автоматизація функцій управління; підтримка прийняття рішень; електронний офіс; експертна підтримка.

За класом реалізованих технологічних операцій виділяють такі АІТ: робота з текстовим редактором; робота з табличним процесором; робота з СУБД; робота з графічними об’єктами; мультимедійні системи; гіпертекстові системи.

За предметними областями, які обслуговує АІТ виділяють: АІТ в бухгалтерському обліку, в банківській діяльності, в оподаткуванні, у страховій справі, в казначействі та інших сферах [8, с. 80].

Розвиток інформаційних технологій набуває глобальних масштабів, адже відбувається тотальна інформатизація. Особистість є передумовою й продуктом існування суспільства, держави. Одне із важливих та вкрай необхідних завдань сучасної держави – гарантування безпеки особистості, яка характеризується захищеністю її психіки і свідомості від небезпечних інформаційних впливів: маніпулювання, дезінформування, спонукування до самогубства тощо. У світлі зазначених проблем актуальним є вивчення можливих небезпек інформатизації суспільства та заходів їх попередження [3, с. 72].

Інформаційну небезпеку створюють численні інформаційні загрози, що поширюються в глобально-інформаційному просторі. Інформаційна небезпека має два взаємопов’язані розуміння: у вузькому та широкому значенні.

Інформаційні загрози (у вузькому розумінні) – це сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави в інформаційній сфері [10, с. 12].

Інформаційні загрози (у широкому розумінні) – це такий інформаційний вплив (внутрішній або зовнішній), при якому створюється потенційна або актуальна (реальна) небезпека зміни напрямку або темпів прогресивного розвитку держави, суспільства, індивідів; сукупність чинників, що перешкоджають розвитку і використанню інформаційного середовища в інтересах особистості, суспільства й держави [10, с. 12].

Інформаційні загрози формуються в світлі інформаційних технологій. Усі численні наслідки загрозливого впливу інформаційних технологій можна розділити на такі групи (додаток Б): наслідки для особистості; для групи індивідів; для суспільства і суспільних процесів; для мережевого середовища.

Охарактеризуємо детальніше кожен з них.

1) Зомбування особистості. Цю групу характеризує вид інформаційної зброї, що має так званий психо-тронний вплив, під яким розуміють вплив електромагнітних полів і хвиль електронних приладів на людину, які викликають зміну її реакцій на життєві ситуації, що виникають у процесі життєдіяльності;

2) Маніпулювання суспільною свідомістю. У даній ситуації йдеться про використання комп’ютерних і, в першу чергу, мультимедійних інтерактивних технологій, що можуть призвести до можливості моделювання в режимі реального часу реалістичних образів штучного світу, переданих людині через відчуття, що імітуються відповідно до цих образів. Крім того, при Інтернет-спілкуванні, за допомогою визначених Інтернет-технологій відбувається зміна ціннісних орієнтацій особистості, змінюється світосприйняття, спосіб мислення, з’являються нові види девіацій (відхилень від нормального розвитку);

3) Поширення чуток, що служать причиною появи панічних настроїв у суспільстві;

4) Дестабілізація суспільства, безпосередній вплив на суспільні процеси. У дану групу входять спроби порушення життєво важливих інфраструктур суспільства, що може бути досягнутим за допомогою такого виду інформаційної зброї, як «погрози, передані через Інтернет»;

5) Збитки від терористичних дій у мережовому середовищі, що, у свою чергу, пов’язані з: людськими жертвами або матеріальними втратами, викликаними деструктивним використанням елементів мережевої інфраструктури; можливими втратами (у тому числі загибеллю людей) від несанкціонованого використання інформації з високим рівнем таємності або мережевої інфраструктури керування в життєво важливих (критичних) для держави сферах діяльності; витратами на відновлення керованості мережі, викликаними діями по її руйнуванню або ушкодженню; моральним збитком як власника мережевої інфраструктури, так і власного інформаційного ресурсу; іншими можливими втратами від несанкціонованого використання інформації з високим рівнем таємності [2, с. 151]

На думку науковців, зокрема М.Дзюби, Я.Жаркова, І.Ольхового, М.Онищука, джерелами загроз інформаційного простору є розбіжності (суперечності) відповідних інтересів, системи цінностей, цілей між особистістю та суспільством, державою або наявністю в однієї зі сторін стосовно іншої домагань, претензій або інших спонукувань до конфлікту. Найбільш небезпечним джерелом загроз цим інтересам вважається суттєве розширення можливостей маніпулювання свідомістю людини за рахунок створення навколо неї індивідуального «віртуального інформаційного простору, а також можливість використання технологій впливу на її психічну діяльність» [3, с. 73].

Новітні інформаційні технології, сучасні інформаційні й психологічні форми та способи впливу на особистість і суспільство все більше й більше знаходять своє застосування не тільки в період підготовки й в ході бойових дій (операцій), а й стають невід’ємною частиною повсякденного життя.

У відомій та досить цінній праці «Маніпуляція свідомістю» С.Кара-Мурза вказує, що застосування сучасних технологій і способів маніпулювання масовою свідомістю здійснюється сьогодні повсякденно при використанні засобів масової інформації, у рекламній сфері, у діяльності різного виду екстрасенсів, магів, чаклунів тощо [7, с. 3-7]. Особливо воно активізується в переломні моменти розвитку держави, якими, наприклад, є передвиборчі кампанії.

Нині в засобах масової інформації пропагується культ жорстокості, насильства, порнографії, особливо на телебаченні та в комп’ютерних мережах, що призводить до неусвідомленого бажання значної частини населення, особливо підлітків і молоді пострадянських країн, наслідувати його, сприяє закріпленню подібних стереотипів поводження в їхніх власних звичках і способі життя, знижує рівень граничних обмежень і правових заборон, сприяє появі негативних норм поведінки в суспільстві, що, у свою чергу, відкриває шлях до втрати морально-ціннісних установок, до правопорушень.

Однією з характерних тенденцій, яка склалася в сучасних умовах, не тільки в Україні, а й у світі, є випереджальний розвиток форм, способів, технологій і методик впливу на свідомість (підсвідомість), психологію й психічний стан людини в порівнянні з організацією протидії негативним, деструктивним психологічним впливам, інформаційно-психологічним захистом особистості й суспільства в цілому.

Йдеться про можливі деформації системи масового інформування й поширення дезінформації, які ведуть до потенційних порушень суспільної стабільності, про завдання шкоди здоров’ю і життю громадян унаслідок пропаганди чи агітації, що збуджують соціальну, расову, національну чи релігійну ненависть і ворожнечу, про діяльність тоталітарних сект, що пропагують насильство й жорстокість. Ці впливи, усвідомлені чи неусвідомлені, як показує життя, можуть призводити й призводять до серйозних порушень психічного й фізичного здоров’я, розмивання природних і культурно-заданих норм поводження, до зростання ризикованих соціальних й особистісних ситуацій.

Коли говорять про інформаційно-психологічний вплив як загрозу, природно, що мають на увазі негативні наслідки його реалізації. Негативні наслідки можуть проявлятись у двох аспектах: перший – у відношенні особистості до держави і другий – у руйнуванні цілісності самої особистості.

Небезпечні впливи інформаційного простору на індивідуальну свідомість можуть призвести до двох видів взаємозалежних змін, а саме:

1) Зміни психіки, психічного здоров’я людини. Оскільки в разі інформаційних впливів важко говорити про межі норми і патології, показником змін може бути втрата адекватності відображення світу у свідомості й своєму ставленні до світу. Можна говорити про деградацію особистості, якщо форми відображення дійсності спрощуються, реакції грубішають і здійснюється перехід від вищих потреб (у самоактуалізації, соціальному визнанні) до нижчих (фізіологічних, побутових);

2) Зрушення в цінностях, життєвих позиціях, орієнтирах, світогляді особистості. Такі зміни спричиняють антисоціальні вчинки й становлять небезпеку вже для всього суспільства і держави [11, с. 13].

Важлива особливість інформаційно-психологічних впливів на індивідуальну свідомість полягає в тому, що вони, як загрози, можуть не помічатися й не усвідомлюватися самою людиною.

Основними інструментами стратегічного дезінформування є засоби масової інформації: газети та журнали, радіо й телебачення, Інтернет. Створення різних віртуальних груп за інтересами в Інтернеті також є легальним способом для проштовхування тих чи інших ідей. Постійна віртуальна група, що утворилася, свідчить про наявність людей, здатних до сприйняття ідей, що поширюються, а зростання чисельності групи показує ефективність інформаційно-психологічного впливу.

Збирання адрес електронної пошти в мережі також створює основу для проведення цілеспрямованого впливу на великі групи людей, оскільки дозволяє створювати великі бази даних з інформацією персонального характеру, що дає можливість виділяти групи впливу. Надалі за необхідності цим групам можна висилати матеріали пропагандистського характеру.

Соціально-психологічні наслідки розвитку інформаційних технологій віртуальної реальності, як і взагалі сучасних символічних візуальних систем, у контексті безпеки особистості й суспільства можуть бути негативні. Подібні технології дозволяють з максимальною ефективністю робити інформаційно-психологічний вплив, часто використовуються для підвищення наочності подачі інформації, наприклад у програмах новин. Подібні технології можуть використовуватися для створення будь-якої реальної ситуації, сполучаючи елементи реального відеозображення й елементи, створені комп’ютерною графікою [9, с. 331].

Для людини має велике значення також і обсяг інформації, що потрапляє в її інформаційне середовище. Перевантаження інформацією веде до вичерпання психоемоційних можливостей людини, наслідком чого є постійний стресовий стан. Переробка великої кількості інформації переключає людину з природної фізичної діяльності на діяльність, в якій м’язи людини не працюють. Це призводить до інформаційного перевантаження. За інформаційного перевантаження порушується структура інформаційного середовища людини, таку ситуацію називають інформаційною кризою.

У сучасній науковій літературі виділяють такі види інформаційної зброї: психотронна («психофізична») зброя; засоби програмно-математичного впливу на функції ЕОМ; інформаційні матеріали [3, с. 75]. Інформаційне протиборство – це об’єктивна реальність сьогодення. Для протистояння загрозам суспільства необхідно створити дієву систему інформаційного протиборства, розробити конкретні методики та технології про

У первинному варіанті концепції постіндустріалізму наголошувалося на тому, що розвиток електронно-обчислювальної техніки дозволяє переробляти величезні обсягу інформації для ухвалення рішень, у першу чергу урядовим структурам. У концепції інформаційного суспільства підкреслюється важливість забезпечення доступу до необхідної інформації індивідів і груп, автор бачить проблеми загрози поліцейського і політичного спостереження за індивідами і групами з використанням витончених інформаційних технологій. Знання й інформацію вважаються не тільки «агентом трансформації постіндустріального суспільства», а й «стратегічним ресурсом» такого суспільства. У цьому контексті він формулює проблему інформаційної теорії вартості. Коли знання у своїй систематичній формі залучається до практичного перероблення ресурсів (у вигляді винаходу або організаційного вдосконалення), можна говорити, що саме знання, а не праця виступає джерелом вартості.

Постіндустріальне суспільство не обмежується рамками розвитку економіки і виробництва, воно змінює всі традиційні сфери життя суспільства. «Найважливіша характеристика нової технології полягає у тому, що вона зачіпає не окрему сферу, а найрізноманітніші аспекти життя суспільства і перетворює всі попередні взаємовідносини» [12].

Отже, у наукових доробках теоретиків постіндустріального суспільства містяться концептуальні положення, світоглядно-методологічні орієнтири, які цілком можливо і доцільно покласти в основу побудови сучасної комплексної концепції інформаційного суспільства.

Інформаційні технології (інформаційні технології обробки даних /СУБД, диспетчерські та експертні системи/, інформаційні технології автоматизованого офісу /текстові та табличні процеси/), так чи інакше впливають на розвиток суспільства, оскільки вони є невід’ємною складовою сучасного суспільства. Розвиток інформаційних технологій (інформаційні технології управління /технології прийняття управлінських рішень/, інформаційні технології підтримки прийняття рішень /управлінська ланка, що задає вхідні дані та оцінює отриманий результат/), їх вплив на стан політичної, економічної, оборонної та інших складових безпеки держави невпинно зростає. Зрозуміло, що використання нових інформаційних технологій дозволяє підвищити ефективність процесу навчання, сприяє здійсненню переходу до неперервної освіти, вирішує проблему доступу до нових джерел різноманітної по складу і формам представлення інформації.

Віддаючи належне можливостям для суспільства, які несуть в собі інформаційні технології, не варто забувати і про ті протиріччя, які вони у собі містять, зокрема небезпеку для суспільства. Перерахуємо деякі небезпеки і проблеми на шляху до безпечного інформаційного суспільства:

• реальна можливість руйнування за допомогою інформаційних технологій приватного життя людей і організацій;
• проблема відбору якісної і достовірної інформації при великому її обсязі;
• проблема адаптації багатьох людей до середовища інформаційного суспільства, до необхідності постійно підвищувати свій професійний рівень;
• зіткнення з віртуальною реальністю, в якій важко розрізняються ілюзія і дійсність, створює у деяких людей, особливо молодих, маловивчені, але явно несприятливі психологічні проблеми.

1. Андрощук О. В. Інформаційні технології та їх вплив на розвиток суспільства / О. В. Андрощук, Ю. В. Кондратенко, О. В. Головченко, Т. О. Ворона, М. В. Петрушен // Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. – 2014. – № 1. – С. 42-47.
2. Васенин В. А. Информационная безопасность и компьютерный терроризм // Научные и методологические проблемы информационной безопасности (под ред. В. П. Шерстюка). – М. : МЦНМО, 2004. – 354 с.
3. Гусєв А. М. Небезпеки, сформовані в суспільстві за рахунок розвитку інформаційних технологій / А. М. Гусєв // Бізнес Інформ. – 2012. – №4. – C. 72-75.
4. Дзьобань О. П. Філософія інформаційного права: світоглядні й загальнотеоретичні засади: монографія / О. П. Дзьобань. – Х. : Майдан, 2013. – 360 с.
5. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной формации / В. Л. Иноземцев. – М. : Таурус, 1995. – 330 с.
6. Кальницький Е. А. Концепція постіндустріального суспільства Деніела Белла як підґрунтя формування концепцій інформаційного суспільства / Е. А. Кальницький // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Сер. : Філософія, філософія права, політологія, соціологія. – 2013. – № 5. – С. 137-142.
7. Кара-Мурза С. Г. Маніпуляція свідомістю / С. Г. Кара-Мурза. – К. : Оріони, 2003. – 500 с.
8. Корнеев И. К. Информационные технологии / И. К. Корнеев, Г. Н. Ксандопуло, В. А. Машурцев. – М. : Наука, 2009. – 224 с.
9. Крысько В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / В. Г. Крысько / Под общ. ред А. Е. Тараса. – Мн. : Харвест, 1999. – 448 с.
10. Толубко В. Б. Інформаційна боротьба (концептуальні, теоретичні, технологічні аспекти) : Монографія. – К. : НАОУ, 2003. – 315 с.
11. Черешкин В. С. Реалии информационной войны / В. С. Черешкин, Г. Л. Смолян, В. Н. Цыгичко // Конфидент. – 1996. – № 4. – С. 13-18.
12. Bell D. The Coming of Post-Industrial Society. A Venture in Social Forecasting / D. Bell. – N. Y., 1973. – 234 р.
13. Bell D. The Social Framework of Information Society // Dertouzos M., Moses M. (ed.) The Computer Age: A Twenty-Year View. – Cambridge, 1979.
14. Bell D. The Year 2000 – The Trajectory of an Idea / D. Bell // Toward the Year 2000. Work in Progress. – Ed. by D. Bell. – Boston, 1968. – Р. 22-35.
15. Coomaraswamy A. (ed.) Essays in Post-Industrialism: A Symposium of Prophecy Con-cerning the Future of Society. – L., 1914.
16. Penty A. Old Worlds for New: A Study of Post-Industrial State / А. Penty. – L., 1917.
17. Penty A. Post-Industrialism / А. Penty. – L., 1922.
18. Riesman D. Leisure and Work in Post-Industrial Society / D. Riesman // Mass Leisure / еds. E. Larrabee, R. Meyersohn. – Glencoe (111), 1958. – P. 363-385.
19. Toward the Year 2000. Work in Progress / еd. by D. Bell. – Boston, 1968. – 340р.