Вплив кольорів на психологічний стан людини

Колористика – наука про колір, що включає знання про природу кольору, основні, складові і додаткові кольори, основні характеристики кольору, колірні контрасти, змішання кольорів, колорит, колірну гармонію, колірну мову, колірну гармонію та колірну культуру [18, с. 7].

Наразі знання основних законів колористики та кольорознавства необхідні не лише художникам, але й представникам багатьох інших професій, чия діяльність пов’язана з колірним зором, відчуттям різних кольорів за насиченістю, тональністю, а також гармонійністю колірних сполучень [24, с. 37]. Крім того, ці знання потрібні фахівцям, які опікуються психологічним станом людини.

Колір має хвильову енергетичну природу. Вказане означає, що ми відчуваємо його, і найчастіше це відбувається несвідомо. Трапляються випадки, коли сліпі люди, відчуття яких надзвичайно загострені, щоб компенсувати відсутність зору, здатні розрізняти кольори через дотик. Це доводить, що на наш мозок щодня впливають енергії різних кольорів, які ми бачимо і відчуваємо, – колір стін нашої кімнати може вплинути на настрій, апетит, концентрацію і натхнення, колір сорочки та костюму співрозмовника – на наше до нього ставлення тощо. Так само кольорова гама інтер’єру дому чи робочого кабінету і ті кольори, які ми обираємо для свого одягу, впливають на інших. Не заперечуючи роль предметних зв’язків кольору в становленні його значень, слід визнати, що провідним фактором у формуванні кольорових значень є зовсім не вони, а об’єктивний характер кольорової дії на людину, про це свідчать дані психофізіологічних і психологічних досліджень.

Стосовно теорії кольору (колористики, кольорознавства) також існує значне число різного роду праць, які практично повністю висвітлюють усі теоретичні питання науки про колір. Останні за часом посібники із цієї дисципліни створювалися за редакцією таких дослідників як Т.Вовнянко й С.Симоненко [20], Т.Печенюк [18], І.Черкесова [21], О.Шестобуз [24] тощо.

Психосемантика кольору сьогодні переживає етап свого становлення як самостійного розділу психології сприйняття кольору і важливими у цьому напрямі є праці П.Яньшиної [25, 26]. Вплив кольору на людину та його використання в медичній практиці досліджує М.Дерібере [7].

Водночас існує потреба у наукових розвідках, які б синтезували, з одного боку, інформацію про психологічний стан людини, а з іншого боку – дані про кольорову гаму й кольорову палітру.

Виходячи із вказаного, метою дослідження є аналіз особливостей впливу кольорів на психологічний стан людини.

Об’єктом дослідження є розвиток теорії науки про колір у контексті психології людини. Предметом дослідження виступає специфіка кольорової гами з огляду на вплив на стан людини.

Структурно дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, а також додатків.

Під кольором розуміють суб’єктивну характеристику відбитого від предмета світла, тобто електромагнітні хвилі певної довжини. Наприклад, хвилі довжиною 500-555 н.м. сприймаються людиною як зелений колір. Хвилі довжиною 625-740 н.м. – як червоний, 380-440 н.м. – як фіолетовий. Біле світло – це суміш хвиль різної довжини зорового спектру (від 380 до 740 н.м.). З фізичного погляду всі об’єкти ахроматичні – не кольорові. Якщо на об’єкт падає біле світло (сонячне наприклад), тоді ця поверхня, згідно з власною структурою поглинає певні світлові хвилі (кольори), відбиваючи інші. Відбитий колір стає власним або локальним кольором об’єкта. Об’єкт, що відбиває всі промені світла, здається білим. Об’єкт, який поглинає всі промені білого світла і не відбиває жодних, здається чорним [2, с. 4].

Колір – дуже потужний засіб впливу на людину: інформація, що передається кольором, сприймається людиною на рівні підсвідомості, це відбувається миттєво та мимовілі. У відчуттях, що передаються кольором, криються природні асоціації, закладені у нашій свідомості майже на генетичному рівні (так звана «пам’ять пращурів») та за якими слідують більш тонкі шари особистих асоціацій та кольорових спогадів. Можливості кольору безмежні: він може не лише викликати певні емоції – радість та сум, щастя та журбу, але й створити відчуття тепла або холоду, тісноти або великого простору. Зв’язок кольоропозначень з певними, культурно-закріпленими емоційними станами та ситуаціями дозволяє розглядати кольоропозначення як своєрідний «концепт світобачення», що розуміється як наскрізний образ, значущий для національних картин світу.

Кольоросприйняття людини – надзвичайно складний психофізіологіч­ний процес, який пройшов тривалий еволюційний шлях. Найбільшого вдосконалення зазнали рецепторні і центральні ділянки зорового аналізатора. Процес їх диференціації продовжується. Людина недалекого (в еволюційному сенсі) майбутнього сприйматиме набагато більше зорової інформації, аніж сьогодні. На вдосконалення кольоросприйняття впливає розвиток суспільства, культури мистецтва та науково-технічний прогрес. Кольоросприйняття сучасної людини – це складний процес, збагачений образами, асоціаціями і уявленнями, пов’язаними з кольором. Воно однакове для всіх (за винятком кольороаномалів) і не залежить від соціального статусу, вікових чи статевих особливостей та рівня інтелектуального розвитку. Водночас фізіологічний вплив кожного кольору на організм конкретного індивіда, узалежнюючись від наведених факторів, залежить і від етнічних, історичних, обрядових, символічно-знакових і культурних традицій.

Не одне покоління вчених намагалося проникнути у таємницю впливу колірної гамми на внутрішнє життя людини. У медицині навіть є поняття «кольоротерапія» – лікування за допомогою кольору. Пояснення цієї методики знаходимо в індійських йогів: вони вважали, що людина складається з вібрацій звуків і кольорів, світлових потоків і мелодій, які чергуються. Від руху, динаміки всіх цих частин повністю залежить життєдіяльність і психічний стан людини.

На думку Макса Люшера, швейцарського психолога, автора унікального колірного тесту, кольори впливають на нас, і цей вплив позначається глибоко на нашому психічному і фізичному стані – хочемо ми цього чи ні. Колір необхідний будь-якій людині, оскільки живить душу і впливає на тіло. За кольором, якому віддається перевага, психологи можуть розповісти про внутрішній світ людини, потайні сторони її душі, про які сама вона навіть не підозрює [28, р. 94].

Експерт в області кольорів Фабер Біррен провів дуже багато досліджень у цій сфері і у своїй книзі «Психологія кольору та колірна терапія» («Color Psychology and Color Therapy») він зазначає, що представники обох статей упродовж усього життя віддають перевагу синьому та червоному кольорам [27, р. 88]. І це не дивно, адже усі кольори можна отримати, змішуючи у різних співвідношеннях три первинні кольори: червоний, блакитний та жовтий. Змішуючи їх попарно, можна отримати три вторинні кольори: оранжевий, зелений та фіолетовий. Знову змішуючи суміжні кольори, отримуємо колесо основних кольорів з дванадцятьма секторами.

Про це писав ще у 1810 році Й.В.Гете у своїй праці «Вчення про колір» [6]. Він розробив шкалу кольору, на позитивному полюсі якої знаходиться жовтий, оранжевий, жовто-червоний та пурпуровий кольори, а на негативному – синій, червоно-синій, синє-червоний (причому – це крайній полюс, що виражає найсильніше внутрішнє збудження) та фіолетовий кольори. Й.В.Гете характеризував кольори позитивного полюсу як життєві та рухливі. У поняттях сучасної психології їх можна охарактеризувати як стимулюючі, екстенсивні, експансивні. Якщо, наприклад, в образі чи у картині переважають ці кольори, то можна припустити, що художник – екстравертна людина. І, навпаки, прихильники кольорів негативного полюсу у шкалі – це люди інтравертні, тому що ці тони викликають тривожні, м’які відчуття туги, що нібито спрямовані всередину.

Цінними є спостереження відомого художника В.Кандінського. Він досліджував фізичний та психологічний вплив кольору на людину. В.Кандінський був впевнений, що за допомогою кольору можна впливати на душу. Він писав: «Колір – це клавіш, око – молоточок, душа – багатострунний рояль. Художник – рука, яка за допомогою того чи іншого клавішу змушує вібрувати людську душу» [8].

Деякі дослідники вважають, що колір дуже сильно пов’язаний з нашими культурними традиціями. Генетично нам передається не лише спадкова інформація, яка стосується будови і функціонування людського організму і т.п., але й інформація про колір. Протягом тривалого періоду в історії людства культурна спадщина поступово накопичувалася і передавалася з покоління у покоління. Таким чином, інформація закріплювалася навіть на підсвідомому рівні. Це, звичайно ж, стосується і символічного значення кольору. Тому, коли ми стикаємося з яким-небудь кольором, у нас виникає асоціація, характерна для нашої культури.

Психологи засвідчують, що механізм сприйняття кольору однаковий у всіх людей, тобто носії різних мов потенційно повинні сприймати кольори однаково. Проте кожна мова по-своєму описує та членує об’єктивну реальність, через це у різних мовах налічується неоднакова кількість лексичних одиниць на позначення кольору. Так, система відтінків кольорів у російській та українській мовах більш розвинута та розгалужена, ніж в англійській. Про це пише Т.М.Нікульшина: «Колористичний ряд бідніше представлений в англійській мові, а семантично ускладнена кольорова парадигма характерна для об’єктів ірреального світу в українській мові» [14, с.277].

У книзі «Магія кольору» Л.Бондс описує декілька дуже цікавих технік допомоги собі завдяки кольору [4]. Розрізняють три види впливу кольору на людину: фізичний, оптичний та емоційний.

При фізичному впливі йдеться про вплив кольору на фізіологію людини. Об’єктивна дія кольору підтверджена експериментальним шляхом і залежить від кількості та якості кольору, періоду дії, особливостей нервової системи, віку, статі та інших факторів. Найбільш показовою безпосередньою фізіологічною дією на організм людини є явища, пов’язані з дією червоного та синього кольорів. Особливо за максимальної їх насиченості. Кабінет відомого вченого, психіатра В.Бехтерєва обладнаний світлофільтрами, які забезпечують червоне або синє освітлення кабінету. У першому випадку кольорове оточення сприяло розмовам з пацієнтами, що страждали від депресій. В іншому – допомагало хворим у стані психоемоційного збудження.

Розглядаючи оптичні явища кольору, всі кольори можна умовно поділити на дві групи: червоний і синій, оскільки здебільшого кольори за оптичними характеристиками будуть наближені до якоїсь із цих груп. Світлі кольори, наприклад білий або жовтий, створюють ефект іррадації, вони наче поширюються на розташовані біля них більш темні кольори і зменшують пофарбовані в ці кольори поверхні. Наприклад, якщо через щілину стіни з дощечок проникає промінь світла, то щілина здається ширшою, ніж насправді. Коли сонце світить крізь гілки дерев, ці гілки здаються більш тонкими, ніж у реальності.

Психологічний вплив кольору наочно демонструється почуттями, переживаннями, які відчуває людина під впливом того чи іншого кольору. Цей вплив дуже тісно пов’язаний з оптичними особливостями кольору [22, с. 315]. Часто білий колір сприймається як «некольровий». Він наче символ світу, де зникають усі фарби, матеріальні властивості. Тому і діє білий колір на нашу психіку як мовчання. Але це мовчання не мертве, а, навпаки, повне можливостей.

Особливі заслуги у вивченні впливу кольору на вегетативної нервової системи (ВНС) належать школі професора С.Кравкова [10, с. 24]. Головним висновком численних експериментів, присвячених зв’язку кольорового зору з іншими органами чуття, було виявлення взаємозв’язку між кольоровим зором, ВНС, і гіпоталамусом, який, як відомо, виконує інтеграційну роль у діяльності фізіологічних і психічних функцій організму. Вважається, що ядра передньої гіпоталамічної ділянки тісно пов’язані з нейрогіпофізом, стосуються інтеграції парасимпатичного відділу ВНС, а ядра задньої гіпоталамічної ділянки – інтеграції симпатичного відділу ВНС. Зорові провідні шляхи анатомічно тісно пов’язані зі всіма цими структурами [10, с. 25-26].

Результати експериментальних робіт школи С.Кравкова засвідчили, що дія кольорового світла призводить до певних змін у тонусі ВНС. Своєю чергою, зміни в тонусі ВНС впливають на кольоровий зір [10, с. 154]. Характер взаємозв’язку білого і чорного кольорів із функціонуванням ВНС аналогічний: білий стимулює ерготропну систему організму, а чорний – трофотропну; активація парасимпатичного відділу збільшує потребу в білому кольорі, а симпатичного – в чорному. Після активного, напруженого, насиченого подіями дня (білий) настає ніч (чорний), коли людина може розслабитися і відпочити. Якщо зранку похмура погода і в природі переважають свинцево-сині відтінки, то налаштуватися на активну роботу буває складно, людина може зануритися в пасивний, дрімотний, а то і депресивний стан і знаходитися в ньому впродовж тривалого часу. І, навпаки, яскравий, сонячний ранок сприяє швидкому переходу від сну до бадьорості, досягненню необхідного рівня активності. Аналогічна ситуація з приходом весни, коли різко зростає сонячна інсоляція, що приводить до суттєвої активації всіх фізіологічних і психічних функцій організму. Кванти світла (білий колір) діють через певні рецептори на гіпоталамусі запускають так званий «біологічний годинник», який регулює циркадні, місячні, сезонні та інші ритми організму.

Те, що колір впливає на діяльність центральної нервової системи в світлі викладених експериментальних даних, не викликає сумнів. Однак, на відміну від вегетативної нервової системи, на яку, безумовно, впливає колір, взаємозв’язок між кольором і центральною нервовою системою людини є складнішим. Якщо для ВНС колір – це насамперед кванти енергії, що потрапляють в організм із зовнішнього світу, то для ЦНС колір, якщо можна так висловитися, – і квант інформації про навколишній світ [10, с. 156].

Колір, як енергія, необхідний для підтримання тонусу центральної нервової системи. Відомі випадки так званого «кольорового голодування», коли за кольорової бідності навколишнього пейзажу розвивалися симптоми астенизації. У дітей, що тривалий час проживали в умовах «кольорового голодування», спостерігаються навіть затримки інтелектуального розвитку [10, с. 170]. Загальновідомі випадки фізіологічного і психічного зниження після тривалих полярних ночей.

Енергетичний вплив кольору на центральну нервову систему вивчений ще недостатньо. Одним із небагатьох, достатньо широко освітлених аспектів цієї проблеми є кольорові переваги. Здавалося б, перевага в кольорі безпосередньо стосується енергетичного впливу кольору на ЦНС. Однак, не виключаючи інші фактори, що впливають на надання кольорової переваги людини, не можна не відзначити, що на них суттєво впливають енергетичні характеристики кольору.

За даними аналізу надання переваг у кольорі психічно здорових досліджуваних, проведеного А.Рум’янцевою, їх колірні симпатії визначалися як мінімум двома факторами: емоційною оцінкою кольору як певної цілісності та усвідомленою або неусвідомленою емоційною оцінкою колірних асоціацій [19, с. 68]. Крім того, ці фактори пов’язані з енергетичним та інформаційними аспектами впливу кольору [19, с. 67-69].

З’ясувалося, що колірні симпатії дітей зумовлені найперше енергетичними характеристиками кольору. У дорослих вони не меншою мірою залежать і від інформаційного складника впливу кольору, що, своєю чергою, визначається суспільно-культурним досвідом, традиціями колірної символіки, модою тощо. Надання переваг певним кольорам у дітей менш індивідуальні, ніж у дорослих, тому виявлення однієї спільної тенденції для останніх доволі проблематично.

З огляду на ці дані, вибір кольору дорослими можна розглядати як відображення потреби в стабільному, врівноваженому стані, збереженні досягнутого і навіть релаксації над потребою в активності, рості та розвитку, яка домінує у дітей.

Л.Миронова правильно підкреслює, що проблема колірної гармонії належить до найбільш складних проблем естетики, оскільки ставлення людини до кольору формується під впливом багатьох різноманітних факторів [12, с. 170-174]. Л.Миронова, аналізуючи відмінності в наданні переваг щодо кольору залежно від віку і рівня освіченості, вважає, що прості, чисті, яскраві кольори діють на людину як сильні, активні подразники. Вони задовольняють потреби людей зі здоровою, невтомленою нервовою системою – це діти, підлітки, молодь, люди фізичної праці, відкриті, прості і прямі натури. Складні, мало насичені, розбавлені відтінки діють швидше заспокійливо, ніж збудливо, викликають більш складні почуття, відображають потреби суб’єктів достатньо високого культурного рівня і обираються, як правило, людьми середнього та похилого віку, інтелектуальної праці, особами з втомленою і тонко організованою нервовою системою [12, с. 263].

Один із засновників експериментальної психології В.Вундт в «Основах фізіологічної психології» описує органічний взаємозв’язок відчуттів і почуттів [5, с. 43].

Філогенетично відчуття і почуття нерозривно пов’язані між собою. Вплив подразника викликає не тільки почуття (сенсорний компонент), але і почуття щодо цього відчуття. Можна сказати, відчуття «пристрасне». Другим суттєвим фактором є достатньо жорстка ступінь «закріпленості» за певним кольором певних емоцій. Психічно здорова людина – і доросла, і дитина – з 3-4-х років, коли можуть фіксувати свої враження, розуміють емоційний зміст основних кольорів і можуть їх диференціювати за емоційною шкалою [5, с.45-48].

Колір здатний викликати певний емоційний і душевний стан. Проте в різних народів один і той же колір викликає різні емоційні враження. В Європі траур чорного кольору а в Китаї та Японії – білий.

Л.Шварц виявила помітну зміну колірної чутливості залежно від емоційного стану людини [22, с. 318]. Позитивні емоції, наприклад, радість, пов’язані з підвищенням чутливості до червоного і жовтого і з пониженням – до синього та зеленого. За переживання негативних емоцій спостерігається протилежне: чутливість до синього та зеленого збільшувалася, а до жовтого і червоного – знижувалася. Цікаво, що вказані зміни кольорової чутливості простежувалися не тільки за актуального переживання емоцій, але і при спогадах про приємні або неприємні події. Отож, експериментальні дослідження Л.Шварц підтверджують положення Вундта про органічний зв’язок відчуттів та емоцій [22, с. 314-320].

В.Петренко і В.Кучеренко вивчали можливість діагностування емоційних станів досліджуваних методом надання кольорових переваг (тест Люшера) [16, с. 70-82].

З метою верифікації результатів емоційні стани зумовлювалися у досліджуваних за допомогою гіпнотичного впливу. Знаходячись у такому стані «радості», досліджувані найчастіше надавали перевагу червоному і жовтому, не сприймали коричневий і чорний. Навіювання «почуття провини» викликало надання переваги сірому і синьому кольору, а червоний і жовтий, навпаки, відійшли в кінець кольорового ряду.

Дія кольору і специфіка його внутрішнього значення не залежить від ставлення людини до нього. Колір може подобатися чи не подобатися, але характер його впливу на психіку залишається незмінним, не залежним від стану організму на момент впливу. Отже, символічне значення кольору, його «психологічний код» дійсно об’єктивні і не залежать від місця того чи іншого кольору в ряді індивідуальних уподобань. Важливе значення для характеристики людини та її психологічного стану має вибір нею того чи іншого улюбленого кольору [5, с. 467]. Психологи у таких випадках використовують колірний тест, складений швейцарським психотерапевтом М.Люшером наприкінці 40-х рр. ХХ ст. [28].

Кожен колір має своє символічне та психологічне значення. Зупинимося більш детально на символічному значенні основних кольорів.

Червоний колір. У багатьох народів слово «червоний» означає щось гарне. Але головна його асоціація пов’язана з вогнем та кров’ю. Насправді, це суперечливий колір, оскільки, з одного боку, він означає молодість, красу, радість і кохання (на Русі красуню називали «красна дівиця»), а з іншого – це агресія, війна, ворожнеча, помста (на прапорах цей колір означає революцію, боротьбу, бунт).

Білий колір – символ невинності, чистоти, незаплямованості. Саме про це говорить колір сукні нареченої. Білий також порівнюється з денним світлом («білий світ»). Проте цей колір має і протилежні асоціації – він символізує порожнечу, безтілесність, крижане мовчання, смерть. У деяких народів білий колір – це колір трауру.

Жовтий колір – це, насамперед, колір сонця та золота. Але, як у будь-якого кольору, у нього є два протилежні значення: з одного боку, це колір колосся, осені, жовтого листя, а з другого – це колір хвороби, потойбічного світу, розлуки, ревнощів і зради (лише згадайте значення жовтих квітів).

Чорний колір найчастіше символізує горе, траур, нещастя, загибель, небезпеку. Всім відомі такі вирази, як «чорна заздрість», «чорна туга», «чорне око». Але, окрім цього, чорний колір може означати щось сокровенне, пристрасно бажане [13, с. 87].

Сірий колір – нейтральний та безпристрасний. Він повністю позбавлений будь-яких стимулюючих чи психологічних тенденцій.

Синій колір. З одного боку, це доброта, вірність, постійність, вічність, небо, чесність, благородство («блакитна кров»), цнотливість. З другого боку, це символ страху, жаху (Синя борода), печалі та горя.

Фіолетовий колір – це суміш червоного і синього, жіночого і чоловічого, активного і пасивного. Це колір завуальованого збудження.

Зелений колір – колір юності, незрілості, надії, колір трави та листя. Асоціюється зі свіжістю та буйним ростом. Але, знову-таки, може містити негатив: «зелена туга», «зеленіти від злості», «зелений змій».

Вибір, перевага певного кольору у конкретний момент залежить від емоційного стану. Що б не відбувалося з людиною, чого б вона не бажала, про що б не мріяла, це відразу знаходить віддзеркалення у колірному виборі. Та у психології колір пов’язують не лише з емоційним станом людини. Колір, якому віддається перевага, може багато розповісти про потреби людини та особливості її особистості.

Червоний колір характеризує потребу у володінні, у досягненні влади. З тенденцій особистості виділяють пошукову активність, цілеспрямованість позицію завойовника. Даний колір можуть відкидати люди, що досить легко дратуються, а також ті, що знаходяться на межі фізичного або психічного виснаження. Червоний колір може бути достатньо агресивним. Стосуючись теми смерті і небезпеки, можна пригадати про те, що червоний колір асоціюється в побуті, наприклад: з вогнем; кольором пожежних машин; червоним світлом світлофорів на перехрестях; червоною «цеглиною» на знаках дорожнього руху; червоною «тривожною» кнопкою і лампочкою, яка мигає при сигналі «тривога» на цивільних і військових об’єктах; кольором вогнегасника; газового балона; червоним хрестом на машинах «швидкої» допомоги тощо [13, с. 88].

Жовтий колір вказує на потребу в соціальній активності, емоційній залученості, у русі, а також в необхідності розкритися. Вибір жовтого кольору серед інших свідчить про пошук свободи, яка б змогла зробити людину щасливою. Люди, які вважають жовтий найкращим, часто шукають підтвердження своєї значущості та визнання. У жовтому кольорі поміщена психологічна потреба розкритися. Крім того, встановлена цікава закономірність: люди, які на щось сподіваються, часто вибирають жовтий колір, а ті, хто розчарований або зневірився, його відкидають.

Чорний колір – потреба в незалежності (причому на рівні протесту), наполегливе неприйняття і негативізм до будь-яких авторитетів і тиску на особистість. Перевага даного кольору вказує на те, що людина, швидше за все, відчуває нестерпну психічну кризу і сильний тиск суспільства. Людина, яка пристрасно любить чорний колір і вибирає його у всьому, виражає протест, насамперед проти своєї долі.

Сірий колір вказує на потребу у відпочинку і заспокоєнні, говорить про прагнення особи до пасивності. Коли йому відають явну перевагу, то хочуть відгородитися, зробити себе недоступними для розуміння інших, не дати зрозуміти свій внутрішній світ. Його заперечення свідчить про прагнення знайти спокій, захиститися від оточуючих.

Синій колір вказує на потребу у прихильності до кого-небудь. Він здатний викликати безтурботний спокій. Оскільки синій колір символізує єднання, вірність, тісний зв’язок, то його прибічники відчувають себе надійно, тісно і безпечно пов’язаними з оточуючими. Цей колір налаштовує на глибокі роздуми. Якщо людина відкидає синій колір, то у неї залишається незадоволеною потреба у спокої.

Фіолетовий колір говорить про потребу у відході від реальності, а також про емоційну незрілість, завищені вимоги, що пред’являються до життя. Той, хто заперечує цей колір, через схильність до чутливості знаходиться у страху перед втратою своєї незалежності, боїться, що не зможе контролювати свої відчуття.

Зелений колір говорить про потребу у самоствердженні, захисті своїх позицій. Зелений колір – це статичність, тобто це енергія, що дрімає. Зелений колір виражає ставлення людини до самої себе. Люди, яким подобається зелений колір, пред’являють до себе завищені вимоги.

Вже відзначалося, що М.Люшер розробив основи функціональної психології кольоросприйняття. Його колірний тест спрямований на вивчення ситуативного емоційного стану особистості та її адаптації до різних соціально-психологічних ситуацій. Ця методика майже 70 років успішно використовується багатьма педагогами, психіатрами та психологами у всіх країнах світу для дослідження особливостей психології різних професійних і етнічних груп. В основі тесту лежать фундаментальні закономірні зв’язки між різноякісними колірними енергіями та певними психічними процесами, станами та явищами.

Згідно з теорією М.Люшера: білий – зосередження всіх кольорів, доведення їх до абсолюту-сяйва. Білий – мовчазний, але це мовчання наповнене величезними можливостями. Білий – колір добра і всього позитивного. День, простір і світло, чистота, відкритість і чесність. Білий, як гасло: «Наші наміри чисті, нам нема чого ховати». Білий також трактують як колір творчості [28, р. 157]. Ідеї виникають з білого аркушу паперу, з білого полотна чи з білого екрана монітора. І на білому тлі в голові можуть виникнути найяскравіші думки. Поверхні з білим фарбуванням часто слугують своєрідними «еталонами»: вони відразу впізнаються і саме зіставлення з ними, поряд з адаптацією ока, дозволяє несвідомо проводити виправлення на освітлення. У впізнанні кольорів об’єктів за відсутності «еталонних» білих поверхонь вирішальну роль виконують так звані колірно-тональні співвідношення, що дає зіставлення об’єктів, які розрізняються за світлістю.

Білий – колір чистоти, він наче повідомляє людям: «Незважаючи на оточення, мої думки, мій одяг і моє тіло – в ідеальному порядку». Білий голуб – символізує світ і Святий дух, а білий прапор – добровільну здачу, перемир’я. Білий – це божественний колір, колір очищення від гріхів, хрещення і свят Різдва, Великодня і Піднесення. Білий – і сьогодні є символом світла, чистоти та істини. Білий – це колір радості і свята. Вираз «біла ворона» відомий всім. Цікавим є трактування виразу «білий слон». Цей вислів прийшов до нас із древнього Сіаму. Щоб позбутися від неугодного придворного, король Сіаму дарував йому великого білого слона. Вартість прокорму тварини швидко розоряла придворного, а позбутися від царського подарунку було неможливо. З тих пір велике, значне, але марне придбання називають «білим слоном». «Показати біле перо» – означає виявити боягузтво. Вираз виник з півнячих боїв. Було помічено, що півні з червоним і чорним фарбуванням виривають пера з хвостів більш боягузливих білих півнів. Цікаво, що слово «кандидат» походить від латинського «сліпуче білий» [2, с. 8].

В архітектурі білий колір окреслює конструктивні деталі, стає тлом для темних деталей, розширює простір, межі. З епохи Відродження і досі він є найбільш поширеним та актуальним в Європі. Пам’ятаючи про традиції, як не згадати гоголівські «Вечори на хуторі біля Диканьки», де основний колір – це білий у ночі. На Україні раніш вважали, якщо хата побілена, то господар достойний і поважний. В архітектурі Японії білий колір постає в новій якості – вирішує не тільки архітектурну, але і філософську функцію. У японському житловому інтер’єрі носієм білого кольору є найчастіше папір, що використовується і для внутрішньої ширми-екрана, і для заповнення зовнішніх віконних прорізів. Папір не тільки забезпечує яскравість і білизну відбитого світлового потоку, але і пропускає його через себе, розчиняє його.

Білий колір, пом’якшуючи протиборство світла і тіні, входить в ту філософську гру, що характерна для японської архітектури. У сучасній архітектурі функції білого кольору змінюються і розширюються. У Корбюз’є білий колір – це основа для виявлення гри насичених і відкритих кольорів, їх активності. У 60-і рр. ХХ ст. білий колір широко використовувався як колір-компаньйон для підкреслення тонової м’якості і вишуканості природних оздоблювальних матеріалів, для виявлення складності колірних і текстурних переходів деревини, краси природного каменю, кераміки і т. д. Ліліан Бондс застерігає, що стіни дитячої кімнати не повинні бути білими, краще пофарбувати їх у пастельні, спокійні, теплі відтінки [4, с. 132].

Сьогодні білий колір – загальновизнаний символ легкості, чистоти та світла. Білі предмети візуально здаються легшими. Але якщо використовувати цей колір у великій кількості, то ви створите почуття холоду, стерильності та розчарування. Вплив білого кольору на тіло виявляється у тому, що він пом’якшує та зволожує шкіру. Це з давнини помітили жінки, що носили білий одяг. А також білий впливає на емоційний стан людини, він може підняти тонус у похмурий день, також допомагає подолати скованість.

Людина може чимало з допомогою білого. Найпростіше – це використовувати потрібний колір у своєму одязі або інтер’єрі. Наприклад, в одязі використання кольору може бути видно або не видно іншим [1, с. 30-45]. Білий колір ототожнюється з любов’ю до Бога. В геральдиці білий має символічне значення чистоти, незайманості, мудрості, безтурботності.

Прихильники білого кольору легко впадають в екстаз, у них сильно розвинута уява, віра, релігійність. Вони надають перевагу спокою і світлу. Їх характеризує полярність – віддалення і наближення, співчуття і відчуженість. Особи, що надають перевагу білому, – мрійливі, як правило, володіють парапсихологічними здібностями. Вони поєднують у собі силу з обережністю. Білий колір прийшов у наше життя владно і наполегливо, проникаючи у побут, прикрашаючи життя своєю легкістю та чистотою [25, 26].

Згідно з висловлюванням М. Люшера, червоний колір обирає довірлива людина, але дуже емоційна та агресивна. Червоний символізує енергію, виражає життєву силу, творчу натуру, активну діяльність, прагнення до успіху, лідерства, бажання всіх життєвих благ. Оранжево-червоний символізує агресивність, наступальні тенденції, збудження, успіх. Чистий червоний означає силу волі і задоволеність рухом до мети. Однак, чимало змінюється, якщо на людину впливає не ізольований, взятий окремо, колір, а кольорове поєднання. Так, зелений і червоний символізують автономність, самостійність в ухваленні рішень, ініціативу. Червоний, поєднаний з жовтим, вказують на спрямованість зовні [28, р. 89].

Червоний пов’язаний з холеричним типом темпераменту, перевага червоного властива, як правило, екстравертам. Червоний поряд з іншими основними кольорами означає активність, емоційну стійкість і впевненість у собі, а також його вибір може свідчити про низькі показники тривожності та іпохондрії.

Невизнання червоного означатиме фізіологічну та нервову втому. Відкидання червоного та інших основних кольорів свідчить про внутрішнє особистісне неблагополуччя, тривожність і невротичність, дратівливість, фобії. Також червоний відкидається за надмірного збудження і непереносимості сильних подразників.

У кольоротерапії червоний може використовуватися для покращення розумової діяльності, надання енергії, він здатен збуджувати, зігрівати. Він підвищує імунітет і витривалість, надає сил. Під час депресії, меланхолії і пригніченому настрої червоний колір може бути ефективним, оскільки здатен збуджувати і покращувати настрій [11, с. 36].

Кольоротерапія і світлотерапія використовують червоний колір для лікування багатьох захворювань. Він активує всі функції організму, використовується для лікування вітряної віспи, скарлатини, деяких шкірних захворювань. Червоні світлові ванни корисні для лікування паралічів, виснажень, туберкульозу. Завдяки високій проникливості в шкіру червоний колір має знеболювальну дію. Червоні кольори здатні лікувати дитячу анемію, апатію, покращують травлення і апетит, завдяки виділенню адреналіну підвищується фізична активність. Збільшується м’язове напруження, підвищується кров’яний тиск, пришвидшується частота дихання.

Рекомендується червоний колір під час депресивних станів, та низького рівня енергії для підвищення працездатності.

Не варто використовувати червоний колір упродовж тривалого часу, це може спричинити надмірне збудження і втому. Слід уникати червоного кольору людям із підвищеним рівнем тривожності і схильності до агресії [7, с.70]. Сучасні уявлення вчених, які досліджували кольорові процеси на клітинному рівні, підтвердили, що це справді так. Установлено, що гангліозні клітини, котрі сприймають у центрі рецептивного поля червоний колір, на периферії поля сприймають зелений колір і навпаки. Співвідношення кольорів, які визначають різну чутливість нашої сітківки, забезпечує активізацію зорової системи, відтак активізацію відповідних ділянок кори головного мозку.

Психологи вважають, що червоний колір із давніх часів асоціюється з небезпекою і тривогою, саме так його сприймає наш мозок, тому й червоний посуд викликає недовіру. Його використання доцільно лише окремими акцентами в інтер’єрі кухні.

За використання червоного у вітальні краще обрати такі його відтінки, як вишневий, малиновий, винно-червоний. Ці кольори більш м’які та спокійні, тому створюють затишну атмосферу. До того ж такі тони вважаються дуже благородними і можуть підкреслити статус сім’ї, адже вітальня є візитною карткою будинку – туди ми перш за все запрошуємо гостей і відвідувачів нашої оселі [4, с. 73].

Кольорове оформлення дитячої кімнати потребує особливої ретельності. Червоний – один із улюблених кольорів у маленьких дітей, і це не дивно, адже він такий «веселий», яскравий і привабливий. Тому, якщо потрібно акцентувати увагу дитини на чомусь важливому, активізувати інтерес, зробіть цей предмет червоним. Використання червоного корисно для млявих, апатичних і аутизованих дітей. Дослідження довели, що перебування в червоній кімнаті підвищує у таких дітей активність, комунікабельність, у них поліпшується апетит і настрій. Поєднання червоного і жовтого підштовхне дитину до досліджень, посилить пізнавальну діяльність. Ліліан Бондс застерігає, що стіни дитячої кімнати не повинні бути червоні чи іншого активного кольору, краще пофарбувати їх у пастельні, спокійні, теплі відтінки [4, с. 132].

Використання червоного в кабінеті може бути корисним тоді, коли потрібно бути динамічним, бадьорим і енергійним у роботі. Червоний стимулює прагнення отримувати результати, активізує волю до перемоги. Для підкреслення своєї переваги і лідерства використовуйте червоний навколо свого особистого простору в кабінеті (червона картина на стіні біля вашого крісла, червона ваза за вашою спиною). Під час ділових переговорів у своєму кабінеті червоний може допомогти стимулювати людей, підштовхувати їх до рішень і дій, активізації і пришвидшення. Однак потрібно бути обережним, уникаючи дуже яскравого червоного кольору – він стомлює і дратує, сприяє ухваленню необдуманих і безкомпромісних рішень.

Бажання виглядати серйозним і респектабельним допоможе реалізувати поєднання червоного із золотом і білим. Зелений і червоний поліпшать особистий авторитет і престиж. Червоний колір викликає повагу і впевненість у надійності. Поєднання синій-червоний містить гармонію і активність у співпраці, емоційну задоволеність і взаєморозуміння.

Згідно з дослідженнями, колір може обумовлювати не тільки психічні реакції, а й фізіологічні. Червоний колір збуджує нервову систему, активує роботу м’язової системи, стимулює залози внутрішньої секреції та вироблення адреналіну. Так, червоне освітлення сприяє підвищенню артеріального тиску, збільшенню частоти серцевих скорочень, глибини та частоти дихання [26, с.76].

Червоний колір сприяє підвищенню чутливості сенсорних систем людини. Активізуючи (через зоровий аналізатор) слуховий центр кори головного мозку, він спричиняє збільшення гучності шумів, звуків. Тому червоний добре вибирати для оформлення вечірок і свят, для кімнати з домашнім кінотеатром. Предмети червоного кольору здаються більш близькими. Червоний звужує простір на 30%, створює відчуття стиснення об’єму, тиску, тому слід уникати великої кількості червоного в малих і тісних приміщеннях. Але червоний допоможе візуально зменшити поверхню будь-якого предмета.

Червоний – один із найяскравіших не лише у кольоровій гамі, але і з точки зору емоційного ефекту, який він обумовлює [Обухів с. 39-47]. Якщо особа надає перевагу саме червоному і його варіантам, то, найімовірніше, що це людина неприборканих пристрастей і підвищеної емоційності. Такі люди звикли довіряти своїм відчуттям. Психологи вважають, що червоний колір вибирають люди, які всіма силами хочуть вирізнитися з натовпу, бути яскравішими, вищими, сильнішими. Червоний колір завжди відрізняв людей з вольовим характером. Особи, що надають перевагу червоному, – рухливі, оптимістичні і емоційні, екстраверти [11, с. 36]. Одноманітність може доводити їх до божевілля, нетерплячість призводить до мінливості і непостійності, їм складно залишатися об’єктивними, їхня поведінка відрізняється самовпевненістю та завзяттям [15, с. 40].

Разом із тим, негативне сприйняття червоного кольору пов’язане зі стражданнями. Він асоціюється з кров’ю, а вигляд крові завжди пов’язаний зі стражданнями. Енергія червоного не завжди приносить користь, іноді вона перетворюється в лють, відразу або надмірне збудження [7, с. 37].

Водночас обраний колір не може однозначно свідчити про інтелект, темперамент чи характер людини, бо існує колір внутрішній та колір зовнішній, а колірні переваги пов’язані з великою кількістю суб’єктивних факторів, котрі визначаються почуттєво-емоційною стороною сприйняття, потрібностями, мотиваціями інтелекту. Суб’єктивні фактори також мають подвійну обумовленість: об’єктивну, яка визначається особливостями колірного впливу інтер’єра та одягу, і суб’єктивну, пов’язану з потребами через психосоціальні характеристики та гендер.

Феномен кольору всебічно вивчався та продовжує вивчатися лінгвістикою, антропологією, культурологією, психологією та іншими науками. Специфічність кольору як об’єкта наукового вивчення у тому, що визнання за ним об’єктивного значення вимагає одночасного віднесення його до феноменів об’єктивної дійсності поряд з іншими проявами, що закономірно змінюють фізичний і психологічний стан людини.

Спроби психологів, медиків, педагогів, етнографів пояснити результат впливу кольору на психіку людини представлені значною кількістю теоретичних та емпіричних досліджень. В XVII столітті Ісаак Ньютон стверджував, що колір – це субстанція, що змінюється подібно звуку, тому існують такі кольори, які ми, люди, сприйняти нездатні, – як існують звуки, доступні тварині, але не чутні людині, так людина не здатна сприймати ультра- та інфразвукові коливання. Г.Гете вперше спробував охарактеризувати чуттєво-емоційний вплив не лише окремих кольорів, але й їхніх різноманітних сполучень. У дослідників кольору згодом це отримало назву «психофізіологічної теорії колірної гармонії Гете».

У ХХ ст. столітті наука про колір розвивалася: диференціація колірних систем, залежно від практичного застосування; дослідження механізмів зору людини та зв’язків кольорів із психікою; створення теорій колориту. Сучасні вчені доводять, що наша колірна чутливість розвивається і з часом ми зможемо бачити такі кольори, які абсолютно недоступні зараз.

Характер і виразність кольору змінюється залежно від різноманітних асоціацій, які він викликає. Кожен із нас намагається пояснити емоційну характеристику того чи іншого кольору характером певних предметів, які мають відповідний колір. Це дуже індивідуальна особливість кожної людини, яка залежить від набутого нею досвіду. Встановити тут будь-які правила дуже складно, але з певною вірогідністю можна припустити, що колір потужно впливає на формування психофізіологічного стану організму людини. Цей вплив реалізується найперше діяльністю вегетативної нервової системи (ВНС), її симпатичним та парасимпатичним відділами.

Для визначення впливу певного кольору на психологію людини є важливою асоціативна складова, яка пов’язана зі сприйняттям кольору. Наприклад, червоний, жовтогарячий, жовтий асоціюється в людини з теплом, сонцем. Відкриті спектральні кольори народжують образ дитячої безпосередності й бажання одержати від життя по максимуму. І ця відкритість асоціюється з молодіжним темпом життя й способом сприйняття дітьми навколишнього світу. Коричневі кольори дають відчуття стриманості, надійності й натуральності, тому що асоціюються з деревом.

Що стосується білого кольору, то, досліджуючи вплив цього кольору на фізіологічні і психічні функції, слід зазначити, що цей вплив доволі суттєвий і реалізується у такий спосіб:

– вплив на біологічні функції людини шляхом регулювання біоритмів;

– вплив кольору на тіло людини;

– вплив на психоемоційний стан;

– фізичний і оптичний вплив;

– вплив на вегетативну і центральну нервову системи;

– символіка кольору;

– гармонізація функцій організму.

Білий колір – це суміш електромагнітних хвиль зорового спектру, саме тому білий колір має такий могутній вплив на психіку людини її емоції та відчуття.

Досліджуючи вплив червоного кольору на фізіологічні і психічні функції, слід зазначити, що цей вплив доволі суттєвий і реалізується так: вплив на біологічні функції людини шляхом регулювання біоритмів; вплив кольору на тіло людини; вплив на психоемоційний стан; фізичний і оптичний вплив; вплив на вегетативну і центральну нервову системи; символіка кольору; активізація функцій організму. Червоний колір – це електромагнітні хвилі зорового спектру певної довжини (до 700 нм), має могутній вплив на психіку людини, її емоції та відчуття. Розуміння характеру впливу червоного кольору на психіку дозволяє широко застосовувати його у всіх сферах діяльності людини.

1. Айсмен Л. Дао цвета / Л. Айсмен. – М. : Эксмо, 2005. – 173 с.
2. Андрушко Л. М. Вплив білого кольору на психіку та фізіологічні функції людини / Л. М. Андрушко, В. П. Ясінський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія психологічна. – 2013. – Вип. 2. – С. 3-13.
3. Андрушко Л. М. Вплив червоного кольору на психосоматику людини / Л. М. Андрушко, В. П. Ясінський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія психологічна. – 2014. – Вип. 1. – С. 212-223.
4. Бондс Л. Магия цвета. Цветотерапия на каждый день / Л. Бондс; пер. с англ. Н. Мухина. – СПб.: Питер. 1997. – 384 с.
5. Вундт В. Основы физиологической психологии / В. Вундт. – М., 1980. – 589с.
6. Гёте Й. В. Учение о цвете / Й. В. Гёте // Режим доступу: http://www.psyworld.info.
7. Дерибэре М. Цвет в жизни и деятельности человека / М. Дерибэре. – М.: Знание, 1965. – 343с.
8. Кандинский В. Действие цвета / В. Кандинский // Режим доступу: http://www.bibliotekar.ru/kandinskiy/6.htm.
9. Кандинський В. Про духовне в мистецтві / В. Кандинський // Психологія кольору; пер. з англ. – М.: Рефл-бук, 1996. – С. 181-220.
10. Кравков С. В. Цветовое зрение / С. В. Кравков. – М. : Изд-во АН СССР, 1951. – 186 с.
11. Лейнер Х. Основи глибинно-психологічної символіки / Х. Лейнер // Журнал практичного психолога. – 1996. – № 3. – С. 30-38.
12. Миронова Л. Н. Цветоведение / Л. Н. Миронова. – М-н : Высш. шк., 1984. – 286 с.
13. Науменко О. В. Колірні уподобання як складова індивідуального стилю письменника та перекладача / О. В. Науменко // Молодий вчений. – 2014. – № 2(05). – С. 87-89.
14. Нікульшина Т. М. Ірреальність у просторі можливих світів: етнолінгвальні особливості (на матеріалі англійської та української мов): [монографія] /
    Т. М. Нікульшина. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. – 377 с.
15. Обухів Я. Л. Червоний колір / Я. Л. Обухів // Журнал практичного психолога. – 1996. – № 5. – С. 39-47.
16. Петренко В. Ф. Введення в експериментальну психосемантику. Дослі-дження форм репрезентації в повсякденній свідомості / В. Ф. Петренко. – М. : МГУ, 1983. – 175 с.
17. Петренко В. Ф. Взаимосвязь эмоций и цвета / В. Ф. Петренко, В. В. Кучеренко // Вестник МГУ. – 1988. – Серия 14. «Психология». – № 3. – С. 70-82.
18. Печенюк Т. Кольорознавство / Т. Печенюк ; Львівська національна академія мистецтв. – К. : Грані-Т, 2009. – 192 с.
19. Румянцева А. Н. Экспериментальная проверка методики исследования индивидуального предпочтения цвета / А. Н. Румянцева // Вестник МГУ. – М., 1986. – Серия 14. «Психология». – № 1. – С. 67-69.
20. Симоненко С. М. Психосемантика кольору та стратегії творчості / С. М. Симоненко, Т. А. Вовнянко. – О. : ПНЦ АПН України, 2005. – 156 с.
21. Черкесова І. Г. Кольорознавство. Колір у декоративно-прикладному мистецтві й дизайні / І. Г. Черкесова. – К. : Іліон, 2008. – 156 c.
22. Шварц Л. А. Изменения цветоощущения в эмоциональных состояниях / Л. А. Шварц // Проблемы физиологической оптики. – М., 1948. – Т. 6. – С. 314-320.
23. Шемеліна Т. А. Роль колірних асоціацій в дизайні / Т. А. Шемеліна, К. О. Козійчук // Теорія та практика дизайну. – 2012. – Вип. 2. – С. 133-139.
24. Шестобуз О. С. Кольорознавство / О. С. Шестобуз. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 100 с.
25. Яньшина П. В. Введение в психосемантику цвета. – Изд. 2-е / П. В. Яньшина. – Самара : СамГПУ, 2001. – 277 с.
26. Яньшина П. В. Эмоциональный цвет. Эмоциональный компонент в психологической структуре цвета / П. В. Яньшина. – Самара: СамГПУ, 1996. – 218 с.
27. Birren Faber. Color Psychology and Color Therapy: A Factual Study of the Influence of Color on Human Life / Faber Birren. – N.Y.: University Boks, 1961. – 326 p.
28. Lecher M. The Lecher Color Test / transl. and ed. by Ian A. Scott. – N.Y. : Pocket Books, 1971. – 187 p.